Речові докази в кримінальному процесі

За 2006 р. у провадженні по першій інстанції в Апеляційному суді м. Києва перебувало лише три кримінальні справи, у вироках яких постановлено конфіскувати речові докази в дохід держави.

Протягом 2007 р. Апеляційним судом м. Києва прийнято лише одне рішення про передачу речових доказів у дохід держави.

Слід зазначити, що основна категорія кримінальних справ, які розглядаються районними судами м. Києва, є справи про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Тому речові докази по таких справах - це наркотичні речовини (опій, канабіс, макова соломка, метамфетамін), які виготовлені в переважній більшості в кустарних умовах, або наркотична сировина, зберігаються вони, як правило, в камері схову районних РУ ГУ МВС України в м. Києві, прокуратурі району. Питання щодо них в обов'язковому порядку вирішується у вироку, але до того, як прийняти рішення щодо таких речовин, проводиться відповідна судова експертиза. Зазначене свідчить, що суди правильно приймають рішення про їх знищення.

З приводу інших видів речових доказів суддівська практика є більш стабільною. Одяг, мобільні телефони чи інші речі, які до вчинення злочину були власністю потерпілих, їм же і повертаються, якщо ж були власністю засуджених, то повертаються їх родичам, за відсутністю потреби -знищуються.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України питання речових доказів повинно вирішуватися у вироку чи постанові про закриття кримінальної справи, тобто при вирішені справи по суті. Однак існують випадки, коли питання про речові докази вирішується окремою постановою. Такі постанови приймаються з метою виправлення недоліків судового рішення, в якому було залишено поза увагою питання речових доказів. Таку практику слід визнати негативною, оскільки вона свідчить про низьку якість процесуальних рішень. Порядок виправлення помилок чи інших недоліків судового рішення тим же судом, що його постановив, передбачений ст. 409-411 Кримінально-процесуального кодексу України. Суди користуються правилом, згідно з яким допускається постановленням додаткового рішення з метою виправити технічні помилки, які не впливають на суть рішення.

Відсутність у рішенні вказівки про речові докази засвідчує неповноту змісту рішення. Винесення суддею постанови в порядку ст. 409-411 КПК України в свою чергу впливає на реалізацію права на оскарження рішення в частині речових доказів. Враховуючи принцип кримінального процесу - можливість апеляційного та касаційного оскарження рішень, наявність додаткового рішення у справі породжує окремі правовідносини з приводу його оскарження. Все це призводить до необгрунтованого ускладнення та нагромадження кримінально-процесуальних відносин.

Знищення речових доказів відбувається відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, згідно з якою, якщо за судовим рішенням потрібно знищити речові докази, які зберігаються в суді, вони знищуються після набрання судовим рішенням законної сили.

Знищення речових доказів проводиться комісією в складі не менше трьох осіб: судді - головуючого в суді першої інстанції, керівника апарату суду, секретаря судового засідання, секретаря суду чи іншого працівника апарату суду. Знищення оформляється актом, у якому зазначаються номер справи та дата судового рішення, дата, місце, спосіб знищення речових доказів (речового доказу), прізвища та посади членів комісії. Акт підписується всіма членами комісії, затверджується головою суду, підпис якого скріплюється гербовою печаткою суду та долучається до матеріалів справи. У журналі обліку речових доказів повинен робитися запис про виконання судового рішення в частині знищення речових доказів. В основному вироки в цій частині виконуються, суддями дотримуються вимоги інструкцій. Але мали місце і випадки порушення цих вимог. Так, по деяких справах були складені акти про знищення речових доказів, а вони фактично зберігались. Відсутній єдиний зразок акта знищення речового доказу.

Якщо речові докази перебувають за межами суду, копія вироку або витяг з нього (з вказівкою про знищення речових доказів) надсилається за місцезнаходженням речових доказів. До суду повинен надійти належним чином оформлений акт про знищення речових доказів, який долучається до матеріалів справи, а в журналі обліку речових доказів робиться відповідний запис.

У разі ненадходження відомостей з приводу виконання рішення суду в частині речових доказів секретарем канцелярії ставиться відмітка в журналі, а також направляється нагадування органу, зберігаються речові докази. Все це свідчить про наявний контроль за виконанням вироку. Кримінальні справи по яких не надійшли відомості про виконання рішення суду, не здаються до архіву.

Вивчення становища в районних судах з приводу терміну та правильності оформлення процедури знищення речових доказів та звернення в дохід держави коштів, вилучених від реалізації речових доказів, свідчить про те, що виконавцями рішень суду з приводу речових доказів не завжди виконуються вимоги відповідних інструкцій та порушуються розумні, строки виконання. Керівниками районних РУ ГУ та ВДВС не вживаються відповідні заходи для поліпшення становища щодо цього питання.

Зокрема, районні суди м. Києва у своїх довідках про стан обліку, зберігання, передачі речових доказів зазначають, що в деяких випадках співробітники РУ ГУ не дотримуються вимог інструкції з приводу складу комісії по знищенню речових доказів. Працівники кримінальних канцелярій вживають відповідних заходів, акти при знищення речових доказів, які оформлені з порушенням вимог Інструкції, повертаються в РУ ГУ для до оформлення.

Крім того, перевіркою правильності оформлення знищення речових доказів встановлено порушення з боку РУГУ. А саме у разі знищення наркотиків та прекурсорів Дарницьким РУГУ м. Києва направляється на адресу суду тільки повідомленні при знищення речових доказів, де не вказується, яким саме чином знищений речовин доказ, склад комісії по знищенню, хоча на адресу суду потрібно направляти акт знищення та супровідний лист. В управлінні охорони Київського метро ці вимоги дотримуються. З боку голови Дарницького районного суду будь-якого офіційного звернення до керівництва Дарницького РУГУ про неприпустимість такого оформлення знищення речових доказів не було.

Консультантами судів по кримінальних справах питання виконання вироку в частині, яка стосується долі речових доказів, не завжди контролюється, нагадування систематично не надсилаються.

Водночас періодичні нагадування теж є малоефективними. В Апеляційному суді м. Києва перевіркою матеріалів кримінальних справ, які пересували в провадженні суду по першій інстанції, встановлено, що з 27 справ, які підлягають виконанню в частині речових доказів за 2006 р., до теперішнього часу виконано вироки лише у 10-ти кримінальних справах, зовсім не виконано 12 рішень кримінальних справ та 5 рішень виконано частково.

Згідно з даними в Подільському районному суді м. Києва, незважаючи на нагадування щодо стану виконання вироків у цій частині, до суду на даний час не надійшло повідомлень про знищення речових доказів по 141 кримінальній справі за 2006 р. та по 41 кримінальній справі, які розглянуті за період 2007 р.

З метою отримання інформації про стан виконання судових рішень у частині знищення речових доказів по кримінальних справах 11.06.2007 р. Подільським районним судом м. Києва було направлено листи до прокуратури Подільського району м. Києва, Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Дніпровської транспортної прокуратури. Однак повної і змістовної інформації суд не отримав.

У зв'язку з цим судом направлено листа до ГУ МВС України з проханням провести перевірку в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві стану виконання вироків Подільського районного суду м. Києва за 2006-2007 р. у частині знищення речових доказів та вжити заходів реагування.

Повідомлення про виконання рішень суду по речових доказах як від відділу державної виконавчої служби, так і від РУ ГУ надходять через тривалий проміжок часу, як у випадку конфіскації і звернення в дохід держави речових доказів, так і у випадку їх знищення, що пов'язано з тривалістю у часі процедури реалізації або знищення речових доказів. У зв'язку з цим у журналі обліку речових доказів відсутні відмітки про виконання рішення суду. Працівниками кримінальної канцелярії суду це питання контролюється, але є випадки, коли в справах немає нагадувань про необхідність надати документи про виконання рішення суду.

Якщо за рішенням суду речові докази по справі підлягають реалізації та вилучені кошти зверненню в дохід держави, судами направляються виконавчі листи до відділу державної виконавчої служби у триденний строк, але є винятки, що пов'язані з несвоєчасністю здачі адміністративних справ до канцелярії, а також у разі, коли за рішенням суду правопорушник повинен, сплатити штраф, йому надається час для добровільної сплати суми штрафу. Головою суду та його заступниками з цього питання ведеться належна робота по контролю своєчасності здачі кримінальних та адміністративних матеріалів до канцелярії.

Про необхідність отримати речові докази суд повідомляє їх власника (якщо речові докази перебувають у суді). У разі особистої явки власника речового доказу обов'язково встановлюється його особа (на підставі паспорта чи іншого документа, який містить фотографію). У розписці про отримання речових доказів чітко зазначається, на підставі якого документа встановлено особу, а також указуються орган, що видав документ, місце та дата його видачі. Якщо речові докази отримує представник юридичної чи фізичної особи, крім указаних дій, потрібно вимагати пред'явлення відповідної довіреності, яка долучається до матеріалів справи разом з розпискою про отримання речових доказів. Л.В. Бартащук, суддя Апеляційного суду м. Києва .Узагальнення судової практики вирішення питань щодо речових доказів, передачі у дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій, але через не встановлення законного володільця також переходить у власність держави, за 2006 р. та перше півріччя 2007 р. // Судова апеляція 2008 № 3 С.161-163

Речові докази, інші предмети, які потрібно повернути їх власникові, зберігаються в суді до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Якщо протягом шестимісячного строку клопотання про повернення речових доказів не надходило, працівник апарату суду, який відповідає за збереження речових доказів, доповідає про це судді, - головуючому під час розгляду справи в суді першої інстанції чи голові суду, які відповідно до ст. 41 Конституції України можуть розглянути це питання в порядку виконання судового рішення.

Справа підлягає здачі в архів суду після долучення до матеріалів справи повідомлення про виконання судового рішення в повному обсязі.

Якщо за судовим рішенням необхідно повернути речові докази, що перебувають на зберіганні поза межами суду, копія судового рішення разом із супровідним листом надсилається для виконання відповідному органу, установі, підприємству тощо, де перебувають на зберіганні речові докази. Про зазначену дію повідомляється власник.

У разі прийняття судом рішення щодо конфіскації речового доказу виконавчий лист, копія вироку та копія документа, що засвідчує місце зберігання речового доказу, передаються для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням речового доказу.

Справа підлягає здачі в архів суду після отримання судом і долучення до матеріалів справи виконавчого листа з відміткою про конфіскацію речових доказів.

Речові докази, які за рішенням суду зберігаються в матеріалах кримінальної справи, зберігаються в архіві разом з матеріалами кримінальної справи.

В Апеляційному суді м. Києва та районних судах м. Києва виконання вироків завжди контролюється головуючим суддею по справі та голова суду тримає це питання на контролі. Як приклад, згідно з планом роботи Дарницького районного суду м. Києва на перше півріччя 2007 р. консультантом у кримінальних справах здійснюється щомісячний контроль за веденням журналу по речових доказах, перевіряється наявність речових доказів та звернення вироків (постанов) суду до виконання, складається акт перевірки. Речові докази, які знаходяться в Дарницькому районному суді м. Києва, зберігаються в сейфі, який замкнений та опечатаний.

Висновок

Кримінально-процесуальний закон містить легальне визначення доказів у кримінальній справі. Процесуальні джерела доказів є формою збереження фактичних даних.

Докази встановлюються: показами свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;висновком експерта;речовими доказами; протоколами слідчих і судових дій; протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів; іншими документами.

З метою поліпшення роботи в частині виконання вироків загалом слід направити копії даного узагальнення до районних судів м. Києва для обговорення на нараді та врахування при вирішенні кримінальних та адміністративних справ.

Направити лист ГУ МВС України в м. Києві, в якому звернути увагу слідчих на правильне зазначення речових доказів у обвинувальному висновку. Обговорити узагальнення на оперативні її нараді суддів Апеляційного суду м. Києва.

Поняття доказів належить до фундаментальних категорій у кримінальному процесі. Адже від правильного розуміння цього поняття залежить і напрям пошуку доказів, і вміння їх використовувати в процесі встановлення істини. У кримінальному процесі докази виступають як засоби доказування конкретних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

Потрібно констатувати, що поняття доказів досліджувалося багатьма вченими, оскільки правильне його визначення має безпосереднє відношення до якості розслідування злочинів, вирішення кримінальних справ, законності й обґрунтованості рішень, які приймаються органами досудового розслідування та судової влади. Для того щоб глибше пізнати окреслену проблему та розглянути можливі шляхи її вирішення, доцільно проаналізувати розвиток цього поняття з більш ранніх часів.

Література

1. Конституція України від 28.06.96р.із змінами, внесеними ЗУ від 8.12.04 року № 2222-IV

2. Кримінально - процесуальний кодекс України // Відомості Верховної ради України 2001 №3435

3. Закон України « Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України » № 807-VI від 25.12.08

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р.№ 11 «Про додержання судами України процесуального законодавства,яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» ( зі змінами, внесеними Постановами від 4 червня 1993 року № 3, від 13 січня 1995 р. № 3 та від 3 грудня 1997 р. № 12) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. - К.:Юрінком Інтер, 2004. - 305с.

5. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про хуліганство” № 3 від 28.06.91 зі змінами внесеними постановами № 3 від 04.06.93 і № 12 від 03.12.97 // Постанова пленуму Верховного суду України у кримінальних справах - К., 2004. - 205с.

6. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами, від 18.10.89.№ 34/15 із змін. і доп. // Zakon. Rada.Go.Ua- офіційний сайт верховної ради України

7. Андросенко О. Розмежування речових доказів і документів у кримінальному процесі. Правова держава в дослідженнях працівників - початківців, Матеріали 10-ї ювілейної студентської конференції ( Одеса, 18-19 травня 2007р. ) // Ред. колектив Ю.М. Оборотов та ін. - Одеса:Юрид. література, 2007. - 300с.

8. Бартащук Л.В. суддя Апеляційного суду м. Києва .Узагальнення судової практики вирішення питань щодо речових доказів, передачі у дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій, але через не встановлення законного володільця також переходить у власність держави, за 2006 р. та перше півріччя 2007 р. // Судова апеляція 2008 № 3. - 402с.

9. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. - Тула, 2000. - 464с.

10. Галдецька. Судово-медичне дослідження речових доказів // Підприємство господарство і право 2009 № 3. - 258с.

11. Клименко Н.І. д-р юрид. Наук, проф. КНУ ім.. Шевченка, Роль і значення дрібних речових доказів при розслідуванні злочинів проти життя особи в працях Колмакова В.П. // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. - Одеса: Юрид. Література, 2003. - Вип. 20 . - 128с.

12. Кримінально-процесуальний кодекс України Науково-практичний коментар За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. - Х., ТОВ «Одіссей», 2008. - С 221

13. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. // за редакцією Є.Г. Коваленко - К.: Юрінком Інтер - 624с.

14. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. - К..2007 - С.90

15. Докази і доказування у кримінальному процесі. // Науково - практичний посібник. За ред.. Грошевського Ю.М., Стахівського С.М. - К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я.,2006. - 220с.

16. Кримінально - процесуальне право України : Підручник // За загальною редакцією Ю.П.Аленіна . - Х.: ТОВ Одіссей. 2009. - 806с.

17. Кримінальний процес України Навч. Посібник. За ред. Коваленко Є.Г. - К..Юрінком Інтер,2004. - 576с.

18. Новий тлумачний словник української мови Т. 4. К., 2001. - 501с.

19. Великий енциклопедичний юридичний словник // За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”», 2007. - 992с.