Цивільне судочинство

Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 351 КПК). У разі подання апеляції з пропуском встановленого у ст. 349 КПК строку і за відсутності клопотання про його відновлення постановою головуючого вона визначається такою, що не підлягає розгляду.

Апеляція, як правило, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Однак чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає винятки. Наприклад, при вирішенні питань про відмову в застосуванні заходів безпеки, або при їх скасуванні на постанову судді про відмову в задоволенні такої скарги протягом трьох діб з дня її винесення може бути подано апеляцію безпосередньо до апеляційного суду за місцем проживання особи, яка подала скаргу (ст. 525 КПК).

Аналогічний порядок і строки подання апеляції безпосередньо в апеляційний суд встановлені, якщо надійшла скарга на дії судді про відмову чи обрання як запобіжного заходу взяття під варту підозрюваному, обвинуваченому (ст. 1652 КПК). На постанову судді про продовження строку тримання особи під вартою також протягом трьох діб з дня її винесення може бути подано апеляцію до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником (ст. 1653 КПК). Такий самий порядок подання апеляції у випадках, передбачених статтями 177, 205 КПК.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком деяких випадків, передбачених у законі (статті 1652, 1653, 205 КПК). Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно повинен викликати до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо участь останніх у справі згідно зі ст. 45 КПК є обов'язковою (ст. 354 КПК).

На судові засідання можуть бути викликані й інші учасники судового розгляду кримінальної справи: засуджений, обвинувачений, захисник, законний представник потерпілого, обвинуваченого, засудженого тощо. Неявка в судове засідання зазначених учасників процесу не перешкоджає судовому розгляду. При попередньому розгляді справи апеляційний суд може розглянути такі питання, які пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду:

1)про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;

2)про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;

3)про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

4)про доручення суду першої інстанції;

5)про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

6)про виклик у необхідних випадках перекладача;

7)про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

8)про день і місце розгляду справи;

9)всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи.

При попередньому розгляді справи за необхідності ведеться протокол. Цю необхідність визначає суддя, який проводить судове засідання (наприклад, у випадку, коли з'явилися засуджений, потерпілий чи інші учасники судового розгляду, які дають пояснення). Законом не вирішено питання про можливість оскарження постанови судді в касаційному порядку. В апеляційному порядку перевіряються законність і обґрунтованість ухвал (постанов) місцевих судів про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, окремих ухвал (постанов) місцевих судів, а також інших постанов місцевих судів (ч. 2 ст. 347 КПК).

Апеляції на постанови судді про відмову в застосуванні заходів безпеки (ст. 525 КПК), про взяття особи під варту або про відмову в цьому (ст. 165-2 КПК), про подовження строку тримання під вартою або про відмову в цьому (ст. 165-3КПК), про відмову в проведенні обшуку (ст. 177 КПК), про направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу або про відмову в цьому (ст. 205 КПК) розглядаються не пізнішеє ніж через три доби після їх надходження в апеляційний суд, для чого відповідні матеріали негайно витребуються із суду, що ухвалив оскаржувану постанову.

Ухвали і постанови апеляційної інстанції набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених КПК (ст. 402).

Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду, а у випадках, якщо складання ухвали вимагає значного часу і суд обмежився складанням і оголошенням лише резолютивної частини (ч. 2 ст. 379 КПК), повний текст ухвали разом із кримінальною справою повинен направлятись для виконання не пізніше п'яти діб з дня оголошення її резолютивної частини.

Касаційні скарги і подання на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку або оголошення постанови, що оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк із моменту вручення йому копії вироку, постанови (ст. 386 КПК). Суд першої інстанції, одержавши справу з апеляційного суду, зобов'язаний звернути до виконання вирок, ухвалу, постанову, постановлені у першій інстанції, і рішення апеляційного суду. Тільки після того, як від органів і осіб, на які покладено виконання судових рішень, надходить інформація про їх виконання, справу за письмовою вказівкою голови суду або судді може бути здано в архів.

Апеляційний суд сам виконує своє рішення в разі потреби звільнення засудженого з-під варти. Це може мати місце, якщо:

-- в апеляційному порядку вирок (постанова) скасований і справа закрита відносно особи, що перебуває під вартою;

--змінений вирок і засудженому призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі чи у вигляді позбавлення волі в межах відбутого строку, або застосований акт амністії і засуджений звільнений від покарання;

--скасований вирок (постанова) і справу направлено на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд,а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою замінений іншим.

Якщо засуджений, що утримується під вартою, але підлягає звільненню, перебуває в залі судового засідання апеляційного суду, він звільняється з під варти після оголошення рішення в залі судового засідання. Якщо рішення про звільнення засудженого прийнято за його відсутності, копія рішення апеляційного суду направляється протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.

9. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути переглянуті судові рішення, які набрали законної сили, зокрема: вироки і постанови місцевих судів, що не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили; вироки і постанови місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційної інстанції і залишені без зміни, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд; ухвали апеляційного суду щодо вироків і постанов місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційних судів.

На вироки і постанови місцевих судів, на ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків і постанов, касаційні скарги мають право подати:

--засуджений, його законний представник і захисник -- у частині, що стосується інтересів засудженого;

--виправданий, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав виправдання;

--позивач, відповідач або їхні представники -- у частині, що стосується вирішення позову;

--потерпілий, його представник -- у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на зазначені судові рішення, що набрали законної сили, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень -- незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Законом не надано право внести касаційне подання прокурору, який затвердив обвинувальний висновок.

Касаційні скарги і подання можуть бути, подані протягом шести місяців із моменту набрання ними законної сили (Д-1). Заінтересована особа, яка пропустила строк на касаційне оскарження (внесення подання), вправі подати разом з касаційною скаргою (поданням) клопотання про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення касаційного строку вирішує суд касаційної інстанції. Касаційні скарги (подання) подаються безпосередньо в касаційний суд і передаються судді цього суду, який одержавши скаргу чи подання, протягом 15 діб з часу надходження скарги (подання) повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо стосуються, то чи набрали рішення законної сили; якщо набрали законної сили, то чи не спливло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; чи подали скаргу (подання) ті особи, що передбачені в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питання, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Вивчивши скаргу (подання) та приєднані до неї документи, суддя вирішує питання про витребування справи або, відмову в її витребуванні, якщо скарга (подання) не відповідає хоча б одній із цих вимог. Одночасно з витребуванням справи за наявності до того підстав суддя вправі зупинити виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення -- це тимчасове неприведення до виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Виконання судового рішення зупиняється тільки до розгляду касаційної скарги (подання) у суді. Якщо суд касаційної інстанції залишає вирок, постанову або ухвалу без зміни, а касаційні скарги або подання -- без задоволення, зупинення автоматично скасовується і судове рішення направляється на виконання. Саме по собі подання касаційних скарг (подань) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, не зупиняє набрання ними законної сили.

Справа з касаційними скаргами (поданнями) вивчається суддею касаційного суду і призначається до розгляду всудовому засіданні для вирішення питання, чи є підстави до скасування або зміни судового рішення, чи таких підстав немає. Вимоги до змісту касаційної скарги (подання), обсягу перевірки справи касаційним судом (ст. 395 КПК), порядок розгляду справ з касаційними скаргами (поданнями) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, постановлений ухвали і звернення її до виконання такі самі, як ті, що пред'являються до відповідних документів і дій у справах з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені в ч. 1 ст. 383 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути переглянуті судові рішення, які набрали законної сили, зокрема: --вироки і постанови місцевих судів, що не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили; --вироки і постанови місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційної інстанції і залишені без зміни,змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд; --ухвали апеляційного суду щодо вироків і постанов місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційних судів. На вироки і постанови місцевих судів, на ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків і постанов, касаційні скарги мають право подати: -- засуджений, його законний представник і захисник --у частині, що стосується інтересів засудженого; --виправданий, його законний представник і захисник -- у частині мотивів і підстав виправдання; --позивач, відповідач або їхні представники -- у частині, що стосується вирішення позову; --потерпілий, його представник -- у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Касаційні скарги і подання можуть бути, подані протягом шести місяців із моменту набрання ними законної сили. Касаційні скарги (подання) подаються безпосередньо в касаційний суд і передаються судді цього суду, який одержавши скаргу чи подання, протягом 15 діб з часу надходження скарги (подання) повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо стосуються, то чи набрали рішення законної сили; якщо набрали законної сили, то чи не спливло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; чи подали скаргу (подання) ті особи, що передбачені в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питання, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Одночасно з витребуванням справи за наявності до того підстав суддя вправі зупинити виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення -- це тимчасове неприведення до виконання судового рішення, що набрало законної сили. Виконання судового рішення зупиняється тільки до розгляду касаційної скарги (подання) у суді. Саме по собі подання касаційних скарг (подань) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, не зупиняє набрання ними законної сили. Вимоги до змісту касаційної скарги (подання), обсягу перевірки справи касаційним судом (ст. 395 КПК), порядок розгляду справ з касаційними скаргами (поданнями) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, постановлений ухвали і звернення її до виконання такі самі, як ті, що пред'являються до відповідних документів і дій у справах з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені в ч. 1 ст. 383 КПК. Відповідно до ст. 396 КПК у результаті касаційного розгляду справи суд може прийняти одне з таких рішень: 1)залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання -- без задоволення; 2)скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3)скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу; 4)змінити вирок, постанову чи ухвалу. Скасування виправдувального вироку припустиме лише тоді, коли в касаційному поданні прокурора або в скарзі потерпілого чи його представника ставляться питання про незаконність і необґрунтованість виправдання підсудного. Відповідно до ст. 398 КПК касаційний суд має право скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову тільки у випадках: --істотного порушення кримінально-процесуального закону; --неправильного застосування кримінального закону; --невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого. Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови) є: незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК). Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості (ст. 373 КПК). Суд касаційної інстанції вправі скасувати обвинувальний вирок або постанову і закрити справу за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, якщо визнає, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, усі можливості досудового і судового розгляду вичерпані й новий розгляд справи не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку. Суд касаційної інстанції не може закрити справу внаслідок акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, якщо проти цього заперечує обвинувачений. Не допускється також скасування вироку з закриттям справи у зв'язку зі смертю засудженого, якщо провадження у справі необхідне для реабілітації померлого. За наявності підстав, передбачених ст. 232 КПК, касаційний суд може винести окрему ухвалу і звернути увагу державних органів, громадських організацій або службових осіб на встановлені в справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяють вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів. Окрема ухвала може бути винесена у випадку виявлення порушень закону, допущених при проведенні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом нижчого рівня, а також в інших випадках, якщо це необхідно. Виконання ухвали касаційного суду покладається на суд першої інстанції.

Для цього оригінал ухвали і її копія, завірена печаткою, приєднуються до справи після касаційних скарг, подання, наданих нових матеріалів і направляються суду, що виніс судове рішення. Ухвала касаційного суду звертається до виконання не пізніше п'яти діб після розгляду справи, а у випадку, якщо в день розгляду справи оголошується тільки резолютивна частина ухвали, а повний її текст був складений і оголошений пізніше, -- не пізніше п'яти діб після складання й оголошення мотивованої ухвали. Якщо суд касаційної інстанції скасував судове рішення і направив справу на новий судовий або апеляційний розгляд, відповідний суд повинен призначити справу до нового розгляду в межах встановлених законом строків і розглянути її в судовому засіданні, а якщо судові рішення скасовані з направленням справи на нове розслідування, суд першої інстанції передає справу прокурору для проведення розслідування. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідування і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК).

Після скасування вироку, постанови або ухвали суд розглядає справу в звичайному порядку і вирішує її за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. У разі скасування вироку або ухвали про закриття справи суддя, що брав участь у постановленні цих судових рішень, не може брати участі У новому розгляді справи судом першої інстанції. Особливості нового розгляду справи після скасування судових рішень полягають у тому, що: --суд першої й апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вказівки суду касаційної інстанції (ст.399КПК); --для суду першої інстанції й апеляційного суду встановлені певні обмеження при застосуванні кримінального закону і призначенні покарання порівняно з загальним порядком. Ці обмеження полягають у тому, що суд першої інстанції або апеляційний суд при новому розгляді справи можуть посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин лише в двох випадках: 1) якщо вирок був скасований за м'якістю покарання або в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин -- і тільки за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, поданих із зазначених мотивів; 2) якщо при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Висновок

За час проходження виробничої практики у Ворошиловському районному суді м. Донецька, ознайомилась з документами по судовому діловодству, була присутня на слуханнях цивільних та кримінальних справ.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України", Положення про Державну судову адміністрацію України та плану роботи Територіального управління судової адміністрації в Донецькій області проаналізовано дані судової статистики - надходження справ до судів Донецької області та їх розгляд, тенденцію збільшення або зменшення розгляду окремих категорій справ.

Станом на 1 січня 2009 р. в Донецькій області штатний розпис складає 467 судді, але фактично працювало 413 суддів. В зв'язку з переходом суддів до Апеляційного адміністративного суду Донецької області, фактична чисельність суддів на початок 2009 року становить менше, ніж була у півріччі.

В районних, міських судах області в 2008 році знаходилось на розгляді 27 026 кримінальних справ. Спостережується зменшення кількості справ на 6,6 % в порівнянні з 2007 роком.

З найбільшим навантаженям працювали судді Ворошиловського райсуду м.Донецька - 187,53 справи на одного суддю в місяць.

За статистичними данними Державної судової адміністрації в Донецькій області в 2008 році у штаті Ворошиловського районного суду м. Донецька було 10 суддів.

Середньомісячне надходження справ і матеріалів на одного суддю:

- кримінальних справ, які знаходились в провадженні - 5,74

- адміністративних справ - 5,04

- цивільних справ окремого провадження - 54,10

- справ про адміністративні порушення - 94,84

Згдно рішення Ради суддів України від 13.05.2005 р. № 30, при тому обсязі роботи, що виконують судді Донецької області, необхідно збільшити штат в 2 рази. Таке збільшення штату суддів є недоцільним, оскільки основну частину справ складають справи про адміністративні правопорушення - 56,6%, з них 85,9% складають справи про порушення правил дорожнього руху, розгляд яких здійснюється, як правило, за спрощеним порядком. Вважаю, що доцільніше зменшити навантаження на суддів змінами в законодавстві, особливо спростити розгляд справ про адміністративні правопорушення шляхом направлення до суду на разгляд тільки тих матеріалів про адміністративні правопорушення, що потребують участі правопорушника, який не згоден з застосуванням до нього адміністративного стягнення.

Список використанної літератури

1. „Організація діяльності судів" : Курс лекцій / Н.А. Пєтухов., Бринцев В.Д. „Судова влада (правосуддя)". Висновки реформи 1992--2003 г.г. в Україні. ; Стефанюк В.С. „Верховний Суд, судова влада і правосуддя в Україні" / Вісник Верховного Суду України. ; Борденюк В.І. „Судова влада як складова механізму держави та державного управління"/Вісник господарського судочинства.

2." Судова влада" / И.Л. Петрухіна.

3. Сердюк В.В. „Верховний Суд України в системі розподілу функцій влади: Монографія".

4. Єрмошин І.А. „Судова влада як система органів державної влади в Україні".

5.Абросимова Е.Б. „Судова влада в Україні: система та принципи".

6.Смодинський В.С. „Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми)".

7. „Про концептуальні підходи до подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні" Заява Ради суддів України від 26 травня 2006 р. // Вісник Верховного Суду України.

8. „Судова влада" И.Л. Петрухіна.

9. ЗУ „Про судоустрій України"

Размещено на Allbest.ru