Теоретичні засади розвитку місцевого самоврядування у Французькій Республіці

Дослідження вчення про місцеве самоврядування в європейських країнах. Становлення демократії у Франції. Історичні факти та події, які вплинули на подальший розвиток місцевого самоврядування у країні. Встановлення самостійності територіальних громад.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 31.08.2017
Размер файла 31,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Теоретичні засади розвитку місцевого самоврядування у Французькій Республіці

Фелонюк Т.А.

Анотація

У статті досліджено поняття «місцеве самоврядування» та теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування в Європейських країнах. Проаналізовано розвиток і становлення демократії місцевого самоврядування у Франції. Викладено історичні факти та події, які помітно вплинули на подальший розвиток місцевого самоврядування у цій країні.

Ключові слова: місцеве самоврядування, розвиток, управління, теорія.

Постановка проблеми. Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із найважливіших принципів організації та функціонування влади в суспільстві й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. Визнання місцевого самоврядування як засади конституційного ладу означає встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування у вирішенні всіх питань місцевого значення.

Аналіз сучасної юридичної літератури свідчить про підвищення уваги науковців до розуміння сутності поняття місцевого самоврядування, його важливості та історичного зародження. Актуальність вивчення проблематики поняття місцевого самоврядування зумовлена гострою потребою ефективного вирішення питань місцевого значення. Це спонукає суспільство і державу звернути увагу на розбудову ефективно діючого місцевого самоврядування. місцевий самоврядування франція демократія

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблематики цього питання займались класики теорії місцевого самоврядування Р. Гнейст, Л. Штейн, А. де Токвіль, О. фон Гірке, В. Шеффнер, а також вітчизняні вчені, які чимало присвятили вивченню конституційно- правових проблем організації та функціонування місцевого самоврядування, М.О. Баймуратов,

О.В. Батанов, І.І. Бодрова, В.М. Кампо, М.І. Кор- нієнко, О.Ю. Лялюк, П.М. Любченко, О.О. Петри- шин, В.Ф. Погорілко, А.М. Онупрієнко, С.Г. Се- рьогіна та ін. При цьому подібні дослідження, як правило, стосуються окремих питань його організації або функціонування, правового статусу окремих його суб'єктів тощо.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання розуміння сутності самоврядування та місцевого самоврядування територіальних громад, зокрема, були і залишаються актуальними для науковців, політиків, громадських та міжнародних організацій. Вже є багато досліджень порівняльного характеру системи муніципального управління Французької Республіки. Однак здебільшого вони зводяться до аналізу трансформації органів самоврядування в посттоталітарний період або загального опису без суттєвого порівняльно-правового аналізу.

Метою даної статті є осягнення сутності місцевого самоврядування, як поняття, розгляд існуючих теорій походження місцевого самоврядування у Франції.

Виклад основного матеріалу. Еволюція та становлення системи місцевого самоврядування у світі пов'язані зі зростанням адміністративної, фінансової та судової самостійності середньовічних міст від центральної влади. Сьогодні у більшості розвинутих демократичних держав питання управління місцевими справами вирішуються як структурними підрозділами центральної державної влади, так і представницькими органами населення на певній території.

У зв'язку із цим варто здійснити невеликий екскурс в історію наукової розробки поняття «місцеве самоврядування». Поява терміна «самоврядування» пов'язана з історією Англії. Починаючи з кінця ХУІІІ ст. цей термін в англійській науці конституційного права використовувався для характеристики особливостей організації англійського державного ладу як стану народу, який самоврядується за допомогою парламенту і місцевих представницьких органів, за діяльністю яких немає будь-якої адміністративної опіки зовні [1].

Починаючи від XIX ст. в юридичній літературі з'являються різні спроби дати визначення місцевого самоврядування. Наприклад, німецький вчений Г. Єллінек сформулював його як державне управління через посередництво осіб, які не є професійними державними посадовими особами, -- управління, яке на протилежність державно-бюрократичному є управлінням через посередництво самих зацікавлених осіб.

Англійський вчений І. Редліх визначав місцеве самоврядування як здійснення місцевими жителями або їх обраними представниками тих обов'язків і повноважень, які їм надані законною владою або які належать їм за загальним правом.

Як зазначає С.В. Болдирєв, поняття «місцеве самоврядування» є достатньо комплексним явищем, яке має багато значень і характеристик. По- перше, місцеве самоврядування можна розглядати як принцип здійснення влади в державі та суспільстві. Визнання місцевого самоврядування одним з принципів організації публічної влади передбачає встановлення децентралізованої системи управління, визначення на законодавчому рівні форм взаємодії центральних і місцевих органів влади. По-друге, місцеве самоврядування може розглядатись і як право громадян самостійно вирішувати всі питання місцевого значення на певній території. Тим самим держава визнає самостійність місцевого самоврядування в межах його повноважень і бере на себе обов'язок створювати необхідні умови для їх здійснення. По-третє, місцеве самоврядування можна характеризувати і як форму, спосіб організації влади на місцях, що здійснюється з урахуванням історичних, національних та інших традицій. Саме з цього можна зробити висновок, що місцеве самоврядування -- це система організації і діяльності громадян, яка забезпечує самостійне, під власну відповідальність вирішення питань місцевого значення, управління власністю, виходячи з інтересів усіх жителів певної території [2].

На думку В.В. Кравченка під терміном «самоврядування» розуміють відносно автономне функціонування певного колективу (організації) людей, члени якого самостійно приймають норми та рішення, що стосується його життєдіяльності, відсутності в колективі розриву між суб'єктом та об'єктом управління [3].

Таким чином, юридичною наукою в Європейських країнах поняття місцевого самоврядування розробляється вже достатньо довго. Так, теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування були закладені ще в кінці XVIII -- першій половині XIX ст. представниками французької, бельгійської та німецької юридичних шкіл. Саме тоді на думку В.В. Кравченка виникали дві класичні теорії місцевого самоврядування, що базувалися на суттєво відмінних один від одного концептуальних підходах: 1) уяві про місцеве самоврядування як самостійній відносно держави владі; 2) розглядом місцевого самоврядування як інституту, тісно пов'язаного з державною владою, її поширення на місцевий рівень [4].

Історично першою у Франції наукове обґрунтування отримала теорія вільної громади або громадська теорія, основні положення якої були сформульовані Маркізом д'Аргенсоном та Гійомом Туре у переддень французької революції кінця XVIII ст. і знайшли свій юридичний вияв у законі від 14 грудня 1789 р. Пізніше їх було зведено у другому звіті конституційного відділу щодо законопроекту про реформу місцевого управління в Національних зборах Франції 1790 р. В основу теорії вільної громади було покладено положення про четверту владу в державі, яка, однак, не належить самій державі, тобто це окрема громадська влада. Іншими словами, теорія вільної громади базувалася на ідеї природного права, недержавної природи місцевого самоврядування. Вона виходила з того, що право територіальної громади самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний і невідчужуваний характер, як і права та свободи людини. Згідно з цим, територіальна громада визнавалася незалежною від держави органічною корпорацією, яка склалася природним способом. Відповідно, її право на місцеве самоврядування виводиться з природи територіальної громади.

Найважливіші положення теорії вільної громади було втілено в законі від 14 грудня 1789 р., згідно з яким муніципальна організація передбачала утворення представницького -- муніципальні збори і виконавчо-розпорядчого -- муніципальна адміністрація органів, які очолював мер -- вища посадова особа громади.

Законодавче втілення теорії вільної громади проіснувало у Франції недовго. Так, уже законом 28 плювіозу «Про розділення території і адміністрації» від 17 лютого 1800 р. Наполеоном було запроваджено префектуальну комунальну систему, що передбачала повну залежність громади від центральної влади [5]. Зокрема, були значно розширені повноваження мера (він набував статусу державного службовця) та виконавчо-розпорядчого органу, які підпорядковувалися префектові -- представникові центральної влади, громадське майно передавалося в державну власність, скасовувався поділ повноважень на самоврядні та делеговані тощо.

Тим часом громадська теорія поширилася в інших країнах. Так, на конституційному рівні її положення знайшли відображення в Конституції Бельгії 1831 р. Ця Конституція містила окрему статтю, присвячену громадському управлінню, і поряд із законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади визнавала четверту гілку -- муніципальну, що мала особливу «громадську» природу.

Слід зазначити, що реалії політичного життя переважної більшості європейських країн першої половини XIX ст., зокрема й самої Франції, не відповідали ідеям теорії вільної громади. У суспільній свідомості ще переважали нейтралістські підходи до організації публічної влади, притаманні абсолютистській державі, що знайшло свій прояв як у законодавстві про місцеву владу, так і у змісті наукових доктрин місцевого самоврядування.

Зміни в правовому статусі місцевої влади Французької Республіки обумовили появу нової -- громадсько-господарської теорії місцевого самоврядування. ЇЇ основні положення збігаються з концептуальними положеннями теорії вільної громади, однак на перший план висувається не природний характер прав територіальної громади, а недержавна, переважно господарська, природа діяльності органів місцевого самоврядування. Ця теорія не набула значного поширення та правового закріплення, оскільки вона не могла пояснити публічно-правового характеру багатьох функцій, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Так, практика управління на місцевому рівні однозначно свідчить, що органи місцевого самоврядування здійснюють функції як приватноправового, так і публічно-правового характеру, що притаманні органам публічної влади, наприклад, ухвалення загальнообов'язкових рішень, збирання податків тощо. Отже, місцеве самоврядування -- це беззаперечно публічна влада, все питання полягає в її природі, тобто який вона має характер -- державний чи недержавний.

Відповідь на це питання спробувала дати державницька теорія місцевого самоврядування, що набула поширення у Франції в середині XIX ст., а її основні положення були розроблені німецькими вченими Лоренцом Штейном і Рудольфом Гнейстом. Ця теорія позиціонувала місцеве самоврядування як одну з форм організації державної влади на місцях, головною відмінністю якої є активне залучення до вирішення локальних питань місцевого населення. При централізованому державному управлінні, побудованому на принципі ієрархії, державні чиновники позбавлені ініціативи і самостійності. Вони не залежать від місцевого населення, якому не підконтрольні. Передача деяких повноважень державного управління до компетенції місцевих громад з точки зору державницької теорії необхідна для того, щоб забезпечити більш ефективне прийняття рішень на місцевому рівні.

До речі, державницька теорія місцевого самоврядування використовується зараз у багатьох країнах світу, зокрема в усіх країнах англосаксонської системи права. Так, у Канаді, відповідно до основних законів країни -- Акта про Британську Північну Америку 1867 р. і Акта про Конституцію 1982 р., органи місцевого самоврядування підпорядковані провінційним (на півночі -- територіальним) органам влади, що встановлюють і змінюють кордони територіальних одиниць, розробляють основи політики, у рамках якої діють муніципалітети [6].

Подвійна сутність місцевого самоврядування знайшла відображення у дуалістичній теорії місцевого самоврядування. Згідно з цією теорією, органи місцевого самоврядування, виконуючи функції, делеговані державою, виходять за межі місцевих інтересів і діють як інструмент державної адміністрації. Таким чином, місцеве самоврядування несе в собі два начала: громадське і державне. В основі даного механізму лежить прояв зустрічної ініціативи: з боку населення, яке доручає органам місцевого самоврядування виконання ряду функцій, важливих для даної місцевої громади, і з боку держави, що доручає місцевим органам влади вирішення ряду питань, що важливі не лише для конкретного муніципального колективу, але і для держави в цілому. Держава не лише дозволяє органам місцевого самоврядування виконувати частину громадських справ самостійно, але і покладає на них виконання ряду власних функцій, що, як правило, пов'язане із постійними контактами з населенням [7].

Варто також провести аналіз дефініцій місцевого самоврядування, що містяться в міжнародно-правових документах. Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва місцевої влади та місцевого населення, інших аспектів функціонування цього інституту у світі. Вони закріплюються у відповідних міжнародно-правових документах, серед яких насамперед необхідно назвати Європейську хартію місцевого самоврядування [8], Всесвітню декларацію місцевого самоврядування [9]. Ґенеза місцевого самоврядування у цих міжнародних актах дає підстави для висновку, що місцеве самоврядування як правовий інститут може розглядатися двоаспектно.

По-перше, згадані документи проголошують місцеве самоврядування одним з основоположних конституційно-правових принципів організації та здійснення публічної влади і вимагають визнання в законодавстві, а по можливості -- у Конституції країни саме як такого принципу.

По-друге, Декларація та Хартія визначають місцеве самоврядування правом місцевих органів влади регламентувати значну частину місцевих справ і управляти нею, діючи у межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. Декларація, до того ж, небезпідставно звертає увагу на те, що це є не тільки право, ай обов'язок місцевих органів, а Хартія підкреслює, що це право має бути забезпечено реальною здатністю органів місцевого самоврядування його здійснювати [10].

Висновки. Здається, однак, що визначення місцевого самоврядування як певного права місцевих органів влади на самоврядність не розкриває сутності місцевого самоврядування як соціального явища, містить певну тавтологію та потребує обов'язкової конкретизації, яка, до речі, міститься в наступних нормах Декларації та Хартії й стосується основних засад формування органів місцевого самоврядування, їх правового захисту, принципів визначення компетенції місцевого самоврядування, проголошеної цими міжнародно-правовими документами.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування, під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину публічних справ і управляти нею, діючи у рамках закону, під свою відповідальність та в інтересах місцевого населення.

У Конституції Франції, у главі ХІІ «Територіальні колективи» [1І], не надано окремого визначення, що саме розуміється під місцевим самоврядуванням. Зазначається лише про те, що територія республіки поділяється на комуни, департаменти, регіони, території з особливим статусом і заморські території, та описана їх компетенція.

З аналізу норм Конституції Франції можна зробити висновок, що місцеве самоврядування розуміється як право населення в межах територіальних утворень (комун, департаментів, регіонів, територій з особливим статусом та заморських територій) вирішувати питання та приймати рішення місцевого значення.

Місцеве самоврядування є один з міжнародних стандартів демократичного суспільства. Його розуміння та принципи викладені в Європейській хартії місцевого самоврядування. Разом з тим, у жодній з європейських конституцій не подано його визначення, а вказується, що первинною самоврядною одиницею виступає територіальна громада. Якщо порівнювати конституції держав міцних демократій Західної Європи з конституціями держав Центрально-Східної Європи, то можна побачити, що принципи самоврядування, система органів місцевого самоврядування, порядок формування, повноваження, більш деталізовані в останніх. Серед основних напрямів забезпечення реального самоврядування на сучасному етапі розвитку суспільства вказують максимальне залучення мешканців (жінок, представників різних національних меншин, іноземців) територіальної громади до вирішення місцевих справ; істотне передавання функцій держави місцевим громадам; розширення автономії в питаннях визначення видів податків та їх збору; удосконалення механізмів консультацій між органами державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів; вдосконалення механізмів контролю за діяльністю територіальних громад.

Список літератури

1. Chester N. The English administrative system, 1780-1870. - Oxford, 1981.

2. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підручник / І. І. Бодрова, С. В. Болдирєв, В. О. Величко та ін.; за ред. С. Г. Серьогіної. - 2-ге вид., переробл. та допов. - Х.: Право, 2013. - 360 с.

3. Кравченко В. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні: основи муніципального права: навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К.: Арарат-центр, 2001. - 176 с.

4. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2000 - 320 с.

5. Портал французького права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.france-jus.ru/index.php7p age=fiches&action=fiche&id=80

6. Козюра І. В. Адміністративно-територіальна структура муніципального управління: пошуки і варіанти /

7. І. В. Козюра // Упр. сучасним містом. - 2001. - № 1-3. - С. 117-124.

8. Поняття та основні теорії походження місцевого самоврядування / К. М. Тищенко. // Державне будівництво. - 2009. - № 1.

9. Європейська Хартія «Про місцеве самоврядування»: Прийнята в Страсбурзі 15 жовтня 1985 року // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 1-2. - С. 90-94.

10. Iula world wide declaration of local self-government [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bunken.nga.gr.jp/siryousitu/eturansitu/charter/iula_decl_txt.html

11. Батракова Д. С. Поняття та принципи місцевого самоврядування у Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pap.in.ua/6_2015/46.pdf

12. Конституція Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil- constitutionnel/root/bank_mm/constitution/constitution_russe_version_aout2009.p

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Теоретичні основи місцевого самоврядування. Історія функціонування територіальних громад на теренах України. Поняття та система місцевого самоврядування. Повноваження, функції і гарантії. Представницькі органи і реформування місцевого самоврядування.

    дипломная работа [124,5 K], добавлен 30.03.2009

  • Поняття місцевого самоврядування, основні засади організації та здійснення, історія становлення і розвитку в Україні. Характеристика ознак місцевого самоврядування та структура органів. Необхідність утвердження місцевого самоврядування у містах.

    контрольная работа [48,9 K], добавлен 16.12.2012

  • Особливості конституційної конструкції та моделі місцевого самоврядування в Україні. Проблеми реалізації права територіальної громади на місцеве самоврядування на законодавчому рівні. Неконституційні чинники впливу на розвиток місцевого самоврядування.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 25.09.2014

  • Історія розвитку місцевого самоврядування в Європі, закладення теоретичних основ вчення про нього та прийняття міжнародних документів. Становлення місцевого самоврядування в Україні з урахуванням досвіду демократичних держав, його конституційні засади.

    статья [34,5 K], добавлен 20.08.2013

  • Місцеве самоврядування - право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ в інтересах місцевого населення. Служба в органах місцевого самоврядування в Україні.

    реферат [36,3 K], добавлен 02.05.2008

  • Історія розвитку місцевого самоврядування в Україні, етапи реформування місцевої влади. Правова основа діяльності місцевих Рад народних депутатів. Поняття державних органів місцевого самоврядування. Конкуренція між посадовими особами в регіонах.

    реферат [45,2 K], добавлен 11.12.2009

  • Поняття та конституційні принципи місцевого самоврядування, їх закріплення в чинному законодавстві. Місцеве самоврядування в Україні як частина організації управлінської діяльності в державі. Система й організаційно-правові форми місцевого самоврядування.

    реферат [53,7 K], добавлен 29.10.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.