Правовi особливостi здiйснення суб’єктами господарських митних процедур

Поняття, структура і особливості митних процедур та порядок їх здійснення, становлення правового механізму та нормативно-правове регулювання. Організація контролю на митниці. Специфіка та головні етапи митного оформлення товарів та їх декларування.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.10.2014
Размер файла 210,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

За часiв СРСР митна справа в Українськiй РСР самостiйно майже не велася, а все було пiдпорядковано центральним виконавчим органам. Лише з лiбералiзацiєю зовнiшньоекономiчної дiяльностi та розширенням прав регiонiв у цiй сферi виникла потреба створити митнi органи безпосередньо на мiсцях вироблення експортного товару. Так, у 1985 р. митнi служби вже створюються на всiй територiї України, у тому числi й на Сходi. Спочатку - у Сумах (при знаменитому науково-виробничому об'єднаннi iм. Фрунзе), а потiм - в Харковi. Їх виникнення було спричинене змiнами в умовах господарювання та вiдносною самостiйнiстю пiдприємств, у тому числi й у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi. Отже, монополiя держави на зовнiшню торгiвлю поступово втрачалася, а разом iз цими процесами розвивалася й митна справа. Якщо спочатку пости, що створювались у великих мiстах України, були призначенi для оформлення вантажiв, то з часом з лiбералiзацiєю емiграцiйної полiтики i для оформлення виїжджаючих за кордон вони перейняли на себе функцiї оформлення багажу громадян[15].

Ще до офiцiйного проголошення незалежностi Української РСР були прийнятi закони «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» 16 квiтня 1991 р. та «Про митну справу в Українськiй РСР» 25 червня 1991 р. Власне, становлення та розвиток митної справи та митного права в Українi започатковано Декларацiєю про державний суверенiтет України та Законом Української РСР «Про економiчну самостiйнiсть Української РСР», де визначено засади економiчної i самостiйностi та напрямки її реалiзацiї. Виходячи з того, що забезпечення економiчної самостiйностi України є важливою умовою державного суверенiтету, Україна самостiйно визначає свiй економiчний статус та стратегiю соцiально-економiчного розвитку в I iнтересах свого народу. Для цього здiйснюється самостiйно зовнiшньоекономiчна полiтика, забезпечується соцiальна захищенiсть кожного громадянина, захищенiсть внутрiшнього ринку.

Визнання митних процедур в якостi об'єкта мiждержавного правового регулювання припадає на перiод початку лiбералiзацiї мiжнародного торгового режиму. Поряд iз завданнями по зниженню тарифних обмежень, усунення нетарифних бар'єрiв, створення прозорих правил обслуговування товаропотокiв при перетинаннi ними митного кордону, виникала необхiднiсть в активiзацiї дiяльностi в галузi митної справи, а саме: у сферi усунення митних бар'єрiв. У цьому зв'язку, забезпечення можливо бiльш високого рiвня узгодженостi й унiфiкацiї митних систем держав, а також посилення вивчення проблем, що виникають у ходi розвитку i полiпшення митної технiки i митного законодавства, визнавалися актуальними завданнями удосконалення системи мiжнародної торгiвлi[23].

Потрiбно надати бiльшої уваги тому, що одним з ключових напрямкiв у досягненнi однаковостi митних механiзмiв i пiдвищення ефективностi мiжнародного обмiну товарами стало саме усунення розбiжностей мiж нацiональними митними процедурами, а також їх гармонiзацiя та спрощення.

Як пiдсумок роботи в данiй областi стала розробка та пiдписання у 1973 р. основоположного мiжнародно-правового документа у сферi регулювання митних процедур - Мiжнародної конвенцiї про спрощення та гармонiзацiю митних процедур (Конвенцiя Кiото). Таким чином, митнi процедури стали самостiйним предметом мiжнародно-правового регулювання, а направлення їх правової регламентацiї та якiсного перетворення на нацiональному рiвнi отримали чiткi орiєнтири.

Розвиваючись в руслi мiжнародно-правових стандартiв, нацiональнi системи митного регулювання рiзних держав, однак, мають видимої зовнiшньої специфiкою, характер якої часто розкривається при аналiзi митних процедур. Стосовно до об'єкту нашого дослiдження зауважимо, що адмiнiстративнi процедури в рiзних системах митних мають рiзнi назви i далеко не завжди однаково вiдображають правовi особливостi нацiонального митної справи. Так, у Великобританiї закономiрностi загальних адмiнiстративних процедур, покликаних забезпечувати примiщення товарiв пiд митний режим, виявляються на основi аналiзу процедур експорту та iмпорту, в Японiї - процедур експортного та iмпортного очищення[15].

Iз становленням України як незалежної держави, розкрiпаченням економiчної активностi населення та мiграцiйної полiтики особливого значення набуло забезпечення її економiчної самостiйностi. Невiд'ємним елементом економiчної стабiльностi будь-якої держави є ефективно дiюча митна система.

В результатi виходу України з Радянського Союзу у прикордонних регiонах (переважно на базi органiв внутрiшнiх справ) було сформовано митнi пости. Митницi на захiдному та пiвденному контролi та в мiжнародних аеропортах набули нового статусу. Водночас почалося формування митного законодавства.

В статусi суверенної держави Україна потребувала розроблення власної митної полiтики й митного законодавства. Вже в першi мiсяцi незалежностi в короткий термiн було розроблено та прийнято Митний кодекс України» вiд 12 грудня 1991 р. та Закон України «Про єдиний митний тариф» 5 лютого 1992 р. Разом iз тим було визначено та закрiплено основи вiтчизняної митної справи та визначено завдання митних органiв. При розробцi та прийняттi правових норм було враховане iснуючi мiжнароднi пiдходи та правила ведення митної справи i митної полiтики. Отже, саме з моменту набуття незалежностi, розвиток митної справи в Українi розвивається у напрямi гармонiзацiї i унiфiкацiї iз загальноприйнятими мiжнародними нормами та стандартами.

Проведений аналiз вiтчизняного законодавства, мiжнародно-правових актiв, а також значної кiлькостi зарубiжних джерел демонструє те, що саме сутнiсть митної полiтики країни визначається впливом об'єктивних та суб'єктивних факторiв, що обумовлюють вiдповiдну стратегiю державного розвитку. Так, засоби фiскальної, регулятивної, захисної функцiй митної полiтики закрiплено вiдповiдними нормами законодавства. Вони носять обов'язковий характер й забезпечуються примусовою силою держави[17].

Отже, Митний кодекс України 1991 р. став першим митним законом за часiв незалежностi. Даний правовий акт регулював суспiльнi вiдносини в галузi митної справи на етапi становлення ринкових вiдносин та скасування монополiї зовнiшньої торгiвлi.

Саме в цi часи, одним з перших завдань, що постали перед Українською митницею, було створення мережi власних пунктiв пропуску, а також пiдготовка нормативно-правової бази. На початковому етапi розвитку власної митної системи було прийняте Закони України: «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» 16 квiтня 1991 р., «Про митну справу в Українi» 15 червня 1991 р., Митний кодекс України 12 грудня 1991 р., «Про єдиний митний тариф» 5 лютого 1992 р., «Про внесення змiн i доповнень до деяких законодавчих актiв України з митних питань» 28 сiчня 1994 р. та iншi нормативнi акти, яки стали правовою базою органiзацiї та розвитку вiтчизняної митної справи.

Закон «Про митну справу в Українi» визначив правовi основи органiзацiї митної справи та здiйснення митних процедур. Йому належала поважна роль у розвитку митного законодавства нашої держави. Було зроблено поштовх до прийняття на його основi цiлої низки нормативно-правових актiв з регулювання митної дiяльностi. Даний був актуальним аж до прийняття у липнi 2002 року Нового Митного кодексу України.

На даному етапi розвитку митної справи було також прийнято такi основнi нормативнi акти як: наказ ДМКУ 10.04.1992 р. «Про створення митних установ», Положення про провадження у справах про порушення митних правил, затверджене наказом ДМКУ 3205 4.11.1992 р.; наказ ДМКУ №73 19.03.1993 р. «Про прикордонно-митний контроль на державному кордонi України» та iн.

Вищеприведеними документами було визначено головнi напрямки щодо органiзацiї та розвитку митної служби, зокрема, у сферi порушення митних правил. Також було розроблено заходи здiйснення внутрiшнього i прикордонного митного контролю.

З 1994 р. розпочався другий етап розвитку митної системи. Даний етап характеризується подальшим розвитком мережi митних органiв, а також удосконаленням їх органiзацiйної структури й апарату управлiння. Цьому етапу притаманним є створенням об'єктiв митної iнфраструктури, що забезпечує перебудову органiзацiї та провадження митної справи на основi митного законодавства. В цей перiод були прийнятi: Постанова КМУ №465 8.07.1994 р. «Про створення територiальних митних управлiнь», наказ ДМКУ №198 6.05.1995 р. «Положення про зону митного контролю». В 1994 р. у Києвi створено Центральну митну лабораторiю.

Починаючи iз 29 листопада 1996 роцi в країнi вiдбулася реорганiзацiя структури митної системи України згiдно з Указом Президента України 29.11.1996 р. №1145/96 «Про Державну митну службу України». З метою вдосконалення органiзацiйної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, змiцнення виконавської дисциплiни спiвпрацiвникiв митної системи на основi Державного митного комiтету України було утворено Державну митну службу України. Наведений Указ визначив основнi завдання Держмитслужби України. Зокрема, були створенi спецiалiзованi митнi установи, вiддiлення боротьби з контрабандою i порушеннями митного законодавства, вiддiли митних тарифiв i митної вартостi, вiддiли контролю за доставкою товарiв, служба митної варти. На виконання Указу Президента було створено Нацiональну систему пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв митної справи у складi Академiї митної служби України i центри пiдвищення квалiфiкацiї й перепiдготовки кадрiв у мiстах Києвi та Хмельницькому, а також Центральну енергетичну митницю. Пiзнiше була створена Оперативна митниця.

Вiдповiдно до «Положення про Державну митну службу України», яке було затверджено Указом Президента України 24 серпня 2000 р. (№1022/2000) зазначалось, що Держмитслужба України є центральним органом виконавчої влади iз спецiальним статусом, який забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi митної справи. Держмитслужба України має на метi розв'язання покладених на неї завдань безпосередньо i через iншi пiдпорядкованi пiдсистеми, до складу яких входять: регiональнi митницi, митницi, митнi пости, митнi лабораторiї та пiдвiдомчi пiдсистеми - митнi навчальнi заклади, обчислювальнi центри, науково-дослiднi заклади.

Отже, за роки незалежностi правового регулювання отримали вiдносини, що були безпосередньо пов'язанi з органiзацiєю митної справи, а також перемiщенням товарiв i транспортних засобiв, органiзацiєю митного контролю, митним оформленням, стягуванням мита та митних зборiв, здiйсненням адмiнiстративних правопорушень у сферi митної справи, здiйсненням боротьби з контрабандою.

Потрiбно зазначити, що процес еволюцiї митного законодавства визначався вiдомчими нормативно-правовими актами. Перший МК України (а потiм i всi наступнi митнi кодекси) мав значну кiлькiсть вiдсильних норм (до актiв Кабiнету Мiнiстрiв України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної служби). Самими актами Кабiнету Мiнiстрiв та ДМК України впорядковувалась процедура митного оформлення. Часто це були технiчнi норми, якi визначали митнi процедури залежно вiд категорiї товарiв, видiв транспорту, митних режимiв, заходiв нетарифного регулювання, осiб, якi їх перемiщують.

Отже, митна справа була започаткована як елемент зовнiшньої полiтики України та зовнiшньоекономiчної дiяльностi. В наш час вона є необхiдним елементом перемiщення осiб, транспортних засобiв предметiв та особливо товарiв через кордон й виступає як засiб встановлення порядку та органiзацiї перемiщення через митну територiю України товарiв i предметiв, обкладення їх митом, оформлення, здiйснення контролю та iнших заходiв по реалiзацiї митної полiтики. При здiйсненнi митної справи Україна дотримується визнаних у мiжнароднiй практицi системи класифiкацiї та кодифiкацiї товарiв, єдиної форми декларування експорту та iмпорту товарiв, стандартiв митної iнформацiї та iнших загальноприйнятих у мiжнароднiй практицi норм та стандартiв.

1.3 Нормативно-правове регулювання митних процедур

Формування i розвиток системи митного регулювання в Українi вiдбувається пiд впливом рiзноманiтних чинникiв. Однi з чинникiв мають суто нацiональний характер, iншi надiленi окремими мiжнародними рисами.

Порядок та умови провадження митного оформлення визначено положеннями Митного Кодексу України, а також багатьох iнших законодавчих актiв: указiв Президента України, постанов та розпоряджень Уряду України, вiдомчих нормативних актiв[14].

Сучасне законодавство України iз питань митної справи складається з: Конституцiї України, Митного Кодексу, законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, що було видано на пiдставi та на виконання Конституцiї України, Митного Кодексу та законiв України.

Потрiбно зазначити, що якщо укладеним в установленому законом порядку мiжнародним договором України, встановлюються iншi правила, нiж тi що передбаченi Митним Кодексом України - застосовуються правила мiжнародного договору.

Вiдомо, що Конституцiя України має найвищу юридичну силу. Отже, Закони України та iншi нормативно-правовi акти приймаються лише на основаннi статей Конституцiї України i повиннi їй вiдповiдати. Укладення ж мiжнародних договорiв, що суперечать нормам Конституцiї України, можливе лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до неї.

Пiд нормативно-правовим актом розумiється виражене в письмовiй формi рiшення компетентних державних органiв, що мiстять норми права. Це акти правотворчостi. Саме за допомогою них можливо встановлювати, змiнювати або скасовувати окремi правовi норми. За юридичною силою нормативно-правовi акти можливо подiлити на[21]:

- законодавчi акти;

- пiдзаконнi акти.

До законодавчих актiв з питань митної справи вiдносять: Митний кодекс, як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, якi мiстять положення з питань митної справи.

Закон - це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України). Закон регулює найбiльш поважнi питання суспiльного життя. Вiн встановлює права i обов'язки громадян та має вищу юридичну силу. Приймається Закон України iз додержанням особливої законодавчої процедури.

Потрiбно пiдкреслити, що закони України подiляються на: спецiальнi закони - тi що займають центральне мiсце в механiзмi правового регулювання митних вiдносин, зачiпають всi основнi правовi питання, що виникають в митнiй практицi України (ЗУ «Про Єдиний митний тариф» вiд 05.02.92.), та закони України, якi мiстять деякi митно-правовi норми (ЗУ «Про гуманiтарну допомогу» вiд 22.10.99 р. 1192-XIV).

Помiтну роль в механiзмi митно-правового регулювання вiдiграють пiдзаконнi акти. Пiдзаконнiсть їх означає те, що вони видаються на основi та на виконання положенням Конституцiї України, Митного Кодексу та законiв України. Основними видами пiдзаконних актiв у галузi митної справи є[29]:

Укази Президента України (Про державну митну службу України вiд 19.11.96);

Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України. (Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова КМУ №57 вiд 27.01.95 р.);

Постанова КМ України вiд 05.10.2011 №1031 «Деякi питання здiйснення державного контролю товарiв, що перемiщуються через митний кордон України»

Постанова КМ України вiд 05.10.2011 №1030 «Деякi питання здiйснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України»

Постанова КМ України вiд 03.09.2009 №932 «Про затвердження Порядку формування перелiку товарiв (крiм пiдакцизних) для будiвництва i оснащення спортивних споруд з метою забезпечення проведення фiнальної частини чемпiонату Європи 2012 року з футболу в Українi, при ввезеннi яких на митну територiю України ввiзне мито не справляється»

Постанова КМ України вiд 18.05.2011 №581 «Про затвердження Порядку ввезення на митну територiю України технiки, обладнання, устатковання, технiчних та транспортних засобiв, що використовуються для розвитку виробництва i забезпечення споживання бiологiчних видiв палива»

Пiдзаконнi акти, що приймаються декiлькома державними органами (Iнструкцiя про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв, затвердженої спiльним наказом Держмитслужби, СБУ, МВС та Держкомкордону України вiд 14.08.95 р. за №383ДСК/547ДСК/142ДСК/242ДСК, погодженої з Генеральною прокуратурою України i зареєстрованої в Мiнiстерствi юстицiї України 31.08.95 за №318/854.) [32].

Нормативнi акти ДМСУ (Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення): Наказ ДМСУ вiд 28.03.2000 р. №173.)

Отже, в результатi проведеного дослiдження науково-правової лiтератури нами було обґрунтоване, що митно-тарифнi норми, якi є складовими формування правового механiзму нормативно-правового регулювання митних процедур, можуть мати як спецiальний, так i загальний характер. Те саме стосується нормативних документiв, хоча в актах загального характеру трапляються й окремi норми, спецiально розрахованi на митно-тарифнi вiдносини. Загалом нормативнi акти, якi регулюють даний вид взаємовiдносин, було умовно роздiлено нами на чотири окремi групи:

Першу групу становили правовi норми загального характеру. До них можливо вiднести: Декларацiю про державний суверенiтет України, яка започаткувала правову норму про самостiйне створення Україною власної митної системи (розд. VI) та Конституцiю України, яка регламентує положення щодо захисту суверенiтету i територiальної цiлiсностi України, забезпечення її економiчної та iнформацiйної безпеки (ст. 17). Також встановлюється конституцiйна норма, згiдно з якою засади зовнiшнiх вiдносин, зовнiшньоекономiчної дiяльностi, митної системи визначаються винятково законами України (ст. 92, п. 9) [3, с. 58].

До другої групи нами було вiднесено законодавчi акти, в яких закрiплено основнi принципи органiзацiї i напрями здiйснення митно-тарифної полiтики України. Насамперед, це Закон України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» ст. 13, Митний кодекс України. Дана група нормативних документiв визначає основнi правовi засади функцiонування митної системи України. Так, в них визначаються: головнi напрямки митної полiтики країни; систему органiв державного регулювання митної справи. Митний кодекс регулює дiяльнiсть служб митного контролю, їх права та обов'язки, порядок митного контролю, органiзацiю митної служби та iншi близькi за характером питання, такi як розподiл функцiй законодавчої та виконавчої влади в митнiй галузi [3, с. 59].

Основу третьої групи становлять акти, що складаються iз систематизованих норм, що регулюють окремий напрям митних вiдносин. Зокрема, до них слiд вiднести: Закон України «Про єдиний митний тариф», який практично регламентує тарифну полiтику в Українi. Даним законом визначається порядок, методологiя тарифного оподаткування та пов'язанi з цим дiї суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi. До даної групи слiд вiднести також постанови та розпорядження КМУ з питань органiзацiї та забезпечення митної справи, а саме: здiйснення загального керiвництва митною справою; встановлення розмiрiв мита, митних зборiв i плати за митнi процедури; координацiя дiяльностi мiнiстерств, державних комiтетiв i вiдомств України в галузi митної справи.

Четверту групу становлять акти iз регулювання поточних операцiй у сферi митно-тарифних вiдносин. Дану групу можливо вiднести до найбiльш чисельної група нормативних документiв, якi регламентують широке коло вiдносин. Це: постанoви, iнструктивнi лиcти, нaкази, якi приймaються i видaються в пeршу чeргу Дeржавною митнoю службoю Укрaїни з питaнь митно-тaрифного рeгулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а тaкож спiльнi aкти ДMСУ та iнших цeнтральних, мiсцевих оргaнiв викoнавчої влaди та органiв мiсцевого самоврядування, якi видаються на пiдставi п. 8 Положення про ДМСУ. Наведенi нормативно-правовi акти (спiльнi накази, iнструкцiї, положення), як прaвило, стoсуються спiльних захoдiв щoдо транспoртування й офoрмлення вaнтажiв, якi перемiщуються чeрез митний кoрдон України, функцiонування пунктiв пропуску, органiзацiї бoротьби з митними правопорушеннями тощо. Найважливiшi спiльнi aкти рoзглядaються та затверджуються на засiданнях спiльних колегiй ДMСУ та MВС, Держкoмкордону, Мiнiстерства фiнансiв, Дeржавної подaткової адмiнiстрацiї та iнших мiнiстерств та вiдомств.

Отже, запропоновaна класифiкацiя законoдавчих aктiв дoзволяє чiтко розмeжувати сфeри дiї дaних нoрмативних дoкументiв. Тaк, Митним кoдексом рeгулюються питaння, якi пoв'язанi з прoцесом фoрмування нацiональної митної системи в цiлому, тобто це питання, якi не є, як правило, предметом мiжнародних переговорiв, а сфера їхньої дiї - це нацiональнi закони держави, хоча не виключається можливiсть унiфiкацiї нацiональних правил роботи митних служб рiзних країн та їх базування на багатостороннiх мiждержавних та iнших угодах, якi спрощують митнi процедури.

Правову регламентацiю регулювання митних процедур забезпечує в основному Митний кодекс України вiд 23.10.2013. Даний законодавчий акт визначає основнi засади органiзацiї та здiйснення митної справи в Українi. Кодексом регулюються економiчнi, органiзацiйнi, правовi, кадровi та соцiальнi аспекти дiяльностi митної служби України. Митний Кодекс спрямоване на забезпечення захисту економiчних iнтересiв України, а також створення сприятливих умов для розвитку її економiки, захисту прав та iнтересiв суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та громадян, забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Оснoвнi засaди митнoї полiтики грунтуються на принципах встановлених Законом України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» в якому зазначено, що суб?єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi керуються такими принципами[9]:

Принцип суверенiтету суспiльства України у здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, яка полягає у: абсолютному правi народу України самостiйно та незалежно здобувати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територiї України, опираючись на закони, котрi дiють на територiї України; обов'язку України неухильно дотримуватися всiх договорiв i обов'язки України в сферi мiжнародних економiчних стосункiв; принципом свободи зовнiшньоекономiчного пiдприємництва, який полягає у: правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi зв'язки; правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснювати її в будь-яких формах, якi прямо не забороненi чинними законами України; обов'язку додержувати при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi порядку, встановленого законами України; виключному правi власностi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi на всi одержанi ними результати зовнiшньоекономiчної дiяльностi[18].

Принципом юридичної рiвностi i недискримiнацiї, що полягає у: рiвностi перед законом всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, незалежно вiд форм власностi, в тому числi держави, при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi; заборонi будь-яких, крiм передбачених цим Законом, дiй держави, результатом яких є обмеження прав i дискримiнацiя суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi за формами власностi, мiсцем розташування та iншими ознаками; неприпустимостi обмежувальної дiяльностi з боку будь-яких її суб'єктiв, крiм випадкiв, передбачених цим Законом; ринципом захисту iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рiвний захист iнтересiв всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi на її територiї згiдно з законами України; здiйснює рiвний захист всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України за межами України згiдно з нормами мiжнародного права; здiйснює захист державних iнтересiв України як на її територiї, так i за її межами лише вiдповiдно до законiв України, умов пiдписаних нею мiжнародних договорiв та норм мiжнародного права[29].

Принципом еквiвалентностi обмiну, неприпустимостi демпiнгу при ввезеннi та вивезеннi товарiв.

Митна полiтика являє собою певний комплекс заходiв, спрямованих на забезпечення ефективного функцiонування митних кордонiв та забезпечення захисту нацiональних iнтересiв та нацiональної безпеки держави у зовнiшньоекономiчнiй сферi.

Митна полiтика спрямована на iнтеграцiю української економiки до свiтового господарства i важливим засобом вирiшення цього завдання є участь України в мiжнародному спiвробитництвi в галузi митної справи. Так, тiльки за першi вiсiм рокiв iснування нашої держави Верховною Радою України було ратифiковано 292 мiжнародних угод (конвенцiй, хартiй, договорiв i протоколiв до них). Завдяки цьому було започатковано i розширено договiрно - правовi вiдносини з 54 країнами свiту (в тому числi укладено 37 договорiв про встановлення дружнiх стосункiв або принципiв взаємовiдносин), з рядом впливових мiжнародних органiзацiй (Мiжнародний банк реконструкцiї та розвитку, Мiжнародний валютний фонд, ЄС, Європейський банк реконструкцiї та розвитку, Бельгiйсько-Люксембурзький Економiчний Союз, СНД тощо). Україна приєдналася до 51 мiжнародної угоди унiверсального рiвня та 34 регiональних[30].

Українськi вченi, аналiзуючи принципи митної полiтики, дiйшли висновку, що «право як сукупнiсть правових норм носить догматичний характер i не здатне еволюцiонуватися саме по собi.

Згiдно Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механiзм справляння податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), за винятком особливих видiв мита, i пiльги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змiнюватися iншими законами України, крiм законiв про оподаткування. Особливi види мита справляються на пiдставi рiшень про застосування антидемпiнгових, компенсацiйних i спецiальних заходiв, прийнятих вiдповiдно до законiв України

Таким чином, митнi процедури та їх проведення вписанi в основнi нормативно-правовi документи з митної справи.

Митний кодекс України, виходячи зi змiсту його статей, до митних правил зараховує порядок здiйснення митних процедур.

Перш за все, це порядок органiзацiї та здiйснення митного контролю та митного оформлення.

Окрiм того, до митних правил законодавчi та нормативнi акти зараховують: порядок облiку суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi здiйснюють перемiщення товарiв через митний кордон України; процедури, що виконуються до початку митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, тобто попереднi операцiї; порядок декларування товарiв i транспортних засобiв; обов'язковiсть митного контролю та оформлення всiх товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон; перемiщення всiх товарiв i транспортних засобiв виключно у визначених пунктах пропуску на митному кордонi України; порядок тимчасового зберiгання товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України; порядок здiйснення митних процедур при перемiщеннi товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України рiзними видами транспорту.

Митне законодавство можна подiлити на двi складовi щодо об'єкта правового регулювання. Об'єктом адмiнiстративного регулювання є вiдносини, що виникають у зв'язку з державним управлiнням митною службою як системою митних органiв. Об'єктом безпосередньо митного впливу - це комплекс вiдносин, що виникають у зв'язку з перемiщенням товарiв i транспортних засобiв через митний кордон, тобто митних правил.

2. Правовi особливостi здiйснення суб'єктами господарських митних процедур в Українi

2.1 Дослiдження органiзацiйно-правового механiзму управлiння процесом здiйснення митних процедур

У сучасних умовах економiчного розвитку України, а також в зв'язку iз розширенням зовнiшньоекономiчних взаємовiдносин особливого своєрiдного значення набуває дослiдження органiзацiйно-правового механiзму управлiння процесом здiйснення митних процедур. Зазначимо, що основу його складає митне законодавство, що визначає принципи органiзацiї митної справи в Українi з метою, з одного боку - створення сприятливих умов для розвитку економiки, зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, а з iншого - захисту та забезпечення конституцiйних прав i свобод громадян, держави, суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi всiх форм власностi i додержання ними правил, встановлених у цiй важливiй сферi правового регулювання.

Пiд механiзмом органiзацiйно-правового регулювання проведення митних процедур нами була визначена система заходiв компетентних державних органiв, якi визначають порядок органiзацiйно-правового регламентування розглядуваних процедур [8].

Потрiбно зазначити, що в сучасних умовах розвитку нашої держави, система державних i недержавних органiв охорони права власностi перебуває у фазi становлення та поступового розвитку. Митнi органи як важливий елемент цiєї системи виконують завдання щодо сприяння захисту прав суб'єктiв господарювання при перемiщеннi товарiв через митний кордон України. Отже, створення вiдповiдних пiдроздiлiв митної системи як у центральному апаратi, так i на мiсцях, на якi покладається виконання специфiчної функцiї, можна вiднести до органiзацiї з лiнiйною структурою побудови, яка є логiчно стрункiшою й формально визначеною, але разом з тим менш гнучкою.

В першому роздiлi дослiдження нами було встановлено структуру митних процедур та доведено, що вона є однакова на будь-яких видах транспорту.

Зазначимо, що митнi процедури складаються з 3-х основних елементiв, до яких нами було вiднесено: митний контроль; митне оформлення та справляння передбачених законом податкiв i зборiв.

Цi елементи (митнi процедури), у свою чергу, складаються з величезної кiлькостi операцiй. Операцiї здiйснюються у вiдповiдних формах, необхiдних i достатнiх для забезпечення додержання вiтчизняного законодавства з питань митної справи й мiжнародних договорiв України, вiдповiдно до типової технологiчної схеми пропуску через її державний кордон транспортних засобiв.

В процедурi оформлення товарiв i транспортних засобiв беруть участь спiвробiтники митних, прикордонних та iнших органiв, якi дiють на пiдставi взаємоузгоджених технологiчних схем оформлення та контролю вантажiв та пасажирiв. Технологiчнi схеми митного та iнших видiв контролю являють собою письмово-графiчнi документи. Вони вiдображують процедуру митно-прикордонного оформлення всiма службами, якi взаємодiють за мiсцем, цiллю, часом, завданнями, кордонами [12].

Вищезгаданi технологiчнi схеми розробляються у вiдповiдностi з конкретними специфiчними умовами дiяльностi кожного окремого митного пропуску. Вони спрямованi на врегулювання процедур митно-прикордонного контролю й оформлення щодо обробки, контролю й оформлення експортно-iмпортних товарiв.

Нагальна потреба в розробцi специфiчних технологiчних схем, що спрямовуються на регламентування окремих правовiдносин в сферi митної справи, викликана особливостями оформлення документiв у процесi здiйснення митних процедур.

Данi норми можливо визначити як спецiальнi, що цiлком вiдповiдатиме теорiї адмiнiстративного й митного права. Залежно вiд узагальненостi норм права їх можна подiлити на: загальнi, мiжгалузевi, галузевi, мiсцевi. Останнi три види можна умовно об'єднати в один i назвати спецiальними нормами [11].

На пiдставi досягнень юридичної науки, а також узагальнення правозастосовчої практики митних органiв та проведеного нами грунтовного аналiзу вiтчизняного й зарубiжного законодавства, було визначене основний категорiальний апарат в провадженнi митних процедур, а також змiст, структуру, методи i джерела правового регулювання, проаналiзоване органiзацiйнi положення їх здiйснення.

Дотримання митних процедур накладається на митнi органи України. Режим органiв управлiння митною дiяльнiстю складають Державний митний комiтет України, територiальнi митнi управлiння, митницi та iншi митнi установи України. Державний митний комiтет України утворюється Президентом України. Голова Державного митного комiтету України призначається вiдповiдно до чинного законодавства України. Територiальнi митнi управлiння створюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Створення, реорганiзацiя i лiквiдацiя митниць та iнших митних установ України здiйснюється Державним митним комiтетом України за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв України [10].

Основним митним органом України є Державна митна служба України. Важливим напрямом, на якому на сьогоднiшнiй день повинна зосереджувати зусилля Держмитслужба, є спрощення, гуманiзацiя, прискорення процедур митного оформлення i контролю.

Митнi органи виконують митнi процедури в зонах митного контролю [4].

Документальне закрiплення вiдомостей та оформлення результатiв, одержаних пiд час митного контролю та оформлення, мають юридичне значення для подальшого використання цих товарiв i транспортних засобiв за заявленим митним режимом. Воно виконується посадовими особами митних органiв на певних територiях цiлодобово. Одночасно iз документальним закрiпленням вiдомостей та оформлення результатiв, одержаних пiд час митного контролю та оформлення вiдбувається справляння передбачених законодавством податкiв i зборiв з товарiв i транспортних засобiв [12].

Потрiбно надати бiльшої уваги розгляду особливостей митних процедур стосовно кожного з видiв транспорту (автомобiльного, залiзничного, морського тощо). що виявляються саме в митних операцiях, якi є специфiчними стосовно кожного iз цих видiв.

Сучасне митне законодавство України iз управлiння процесом здiйснення митних процедур спрямоване на вирiшення таких завдань: забезпечення органiзацiї та функцiонування єдиної, узгодженої, стабiльної митної системи, закрiплення правових механiзмiв взаємодiї всiх її елементiв; визначення загальних принципiв регулювання митних вiдносин; захист економiчних iнтересiв України, забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з мiжнародних договорiв України стосовно митної справи; встановлення правових норм, якi б забезпечували, захист iнтересiв споживачiв i додержання учасниками зовнiшньоекономiчних зв'язкiв державних iнтересiв на зовнiшньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операцiями; пiдвищення рiвня органiзацiйних i правових гарантiй суб'єктiв митних вiдносин, удосконалення системи їх вiдповiдальностi [7].

Митна полiтика України визначається Верховною Радою України.

Правовi економiчнi та органiзацiйнi основи управлiння процесом здiйснення митних процедур визначаються у Конституцiї i законах України, нормативних актах Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, актах Державної митної служби та iнших центральних органiв виконавчої влади.

Митне регулювання управлiнням процесом здiйснення митних процедур здiйснюється на основi принципiв: виключеної юрисдикцiї України на її митнiй територiї; виключної компетенцiї митних органiв України щодо здiйснення митної справи; законностi; єдиного порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України; системностi; ефективностi; додержання прав та охоронюваних законом iнтересiв фiзичних та юридичних осiб; гласностi та прозоростi [21].

Серед законодавчих актiв у сферi управлiнням процесом здiйснення митних процедур, особливе мiсце належить Митному кодексу України, який складає основу митного законодавства України. За своїм характером вiн є комплексним законодавчим актом, що регулює рiзноманiтнi вiдносини, якi є предметом регулювання адмiнiстративного, цивiльного, кримiнального та мiжнародного права.

Оперативне регулювання управлiнням процесом здiйснення митних процедур забезпечують укази Президента України i постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, наприклад, укази Президента України вiд 14 липня 1995 р., зi змiнами - 20.05.96 «Про заходи щодо забезпечення контролю за перемiщенням транзитом товарiв через територiю України», вiд 4 липня 1998 р. «Про гуманiтарну допомогу, що надходить в Україну» та iн.

Здiйснюючи регулювання управлiнням процесом здiйснення митних процедур, Кабiнет Мiнiстрiв України видає рiзнi акти: постанови, розпорядження, затверджує рiзнi правила.

Значне мiсце у регулюваннi питань з управлiння процесом здiйснення митних процедур посiдають накази Держмитслужби України, положення, правила, iнструкцiї, у деяких випадках - методичнi рекомендацiї, вказiвки, розпорядження, iнформацiйнi листи, якi вона видає. Такими актами регулюються: правовий статус зони митного контролю; дiяльнiсть митних лiцензiйних складiв; порядок ведення облiку суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi в митних органах; порядок транзиту зовнiшньоторговельних вантажiв залiзничним транспортом; порядок декларування iноземної валюти та iн. [15]

У разi, коли необхiдно встановити норми i правила, що мають значення не тiльки для митного регулювання, а й для iнших галузей, приймаються спiльнi акти митної служби з зацiкавленими мiнiстерствами та вiдомствами.

Згiдно з Наказом Державної митної служби України вiд 14 жовтня 2002 р. №561 було розроблено порядок щодо здiйснення митного контролю й митного оформлення товарiв та iнших предметiв iз застосуванням вантажної митної декларацiї. Цей Порядок розроблено вiдповiдно до Митного кодексу України, Положення про вантажну митну декларацiю, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.06.97 №574 (зi змiнами та доповненнями), i з метою визначення етапiв митного контролю й митного оформлення товарiв та iнших предметiв iз застосуванням вантажної митної декларацiї, а також дiй посадових осiб митних органiв при їх здiйсненнi.

Порядок застосовується при здiйсненнi митного контролю й митного оформлення товарiв та iнших предметiв у всiх митних режимах.

Регiональнi органи Державної митної служби України розробляють технологiчнi схеми з органiзацiї проведення митних процедур.

Вiдповiдно до наказу Державної митної служби України вiд 14.10.2002 №561, митний контроль i митне оформлення товарiв i транспортних засобiв здiйснюються за такими етапами [23].

1. Прийняття вантажної митної декларацiї (ВМД) до оформлення.

1.1. Контроль за вiдповiднiстю даних електронної копiї ВМД даним, зазначеним у ВМД на паперовому носiї.

1.2. Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифiкацiї товарiв та iнших предметiв для цiлей митного оформлення.

1.3. Контроль за правильнiстю визначення митної вартостi.

1.4. Контроль за надходженням коштiв, перевiрка правильностi нарахування податкiв i зборiв, правильностi визначення країни походження товарiв та iнших предметiв.

1.5. Логiчний контроль i контроль за правильнiстю застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

2. Митний огляд.

3. Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товарiв та iнших предметiв у зонах митного контролю на територiях i в примiщеннях пiдприємств, що зберiгають такi товари та iншi предмети, чи поза робочим часом, установленим для митного органу.

3.1. Завершення митного оформлення.

3.2. Видача оформлених документiв декларанту.

3.3. Статистичний контроль.

Зазначимо, що митний контроль i митне оформлення здiйснюються митним органом у взаємодiї з органами державної влади, на якi з метою забезпечення дотримання норм законодавства України з питань митної справи законодавчо покладено функцiї з проведення iнших видiв контролю вiдповiдно до порядку взаємодiї, який установлюється старшим митного наряду. Указана форма спiвробiтництва рiзних державних служб є саме тим чинником, що має значний вплив на швидкiсть, повноту, комплекснiсть виконання процедур контролю й оформлення, а також вiдповiдає нормам i стандартам з митного регулювання, визнаним на мiжнародному рiвнi.

Важливо зауважити, що саме в пунктах пропуску через державний кордон України, митнми органами за погодженням з органами охорони державного кордону встановлюються зони митного контролю [20].

Режим зон митного контролю доводиться до вiдома тих осiб, що є безпосередньо присутнiми пiд час проведення митного контролю й митного оформлення. Зазначимо, що забезпечення охорони зон митного контролю покладається на пiдроздiли митної варти. Згiдно iз положеннями Митного кодексу України, зона митного контролю - це мiсце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в iнших мiсцях її митної територiї, у межах якого цi органи здiйснюють митнi процедури [9].

Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 грудня 2002 р. №1947 «Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функцiонування i Порядку надання дозволу на розмiщення у зонах митного контролю споруд та об'єктiв iнфраструктури, що належать iншим, нiж митнi, органам державної влади, якi здiйснюють контроль пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України» зони митного контролю створюються з метою здiйснення митними органами митних процедур щодо товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, проведення заходiв, пов'язаних iз виявленням, запобiганням i припиненням контрабанди й порушень митних правил. Такi зони дiють у залах митного огляду. Зони митного контролю за режимом функцiонування можуть бути постiйними або тимчасовими. Постiйнi зони функцiонують у межах пунктiв пропуску через державний кордон i в мiсцях розташування пiдроздiлiв митних органiв, тимчасовi функцiонують поза мiсцем розташування митних органiв пiд час здiйснення митних процедур.

Зазначимо, що законодавчо забороняється знаходження в зонах митного контролю товарiв i транспортних засобiв, щодо яких уже здiйснено митнi процедури й надано дозвiл митного органу на пропуск їх через митний кордон України вiдповiдно до заявленої мети перемiщення.

Митна служба Україна також визначає умови проведення митного контролю. У тому числi до їх компетенцiї входять вiдповiднi вимоги з точки зору доцiльностi, структури та плану вiльних зон. Митна служба України має право в будь-який час здiйснювати контроль товарiв, якi зберiгаються у вiльнiй зонi [11].

Так, вiтчизняними вченими: В.П. Науменко, П.В. Пашко, В.А. Руссаковим дослiджеено питання щодо проведення окремих заходiв, якi мають право вживати митнi органи в спецiальних митних. Авторами пiдкреслюється наступне: митний орган, у зонi дiяльностi якого розташовано спецiальну митну зону, з метою належної органiзацiї митного контролю може вимагати вiд органiв управлiння цiєї зони запровадження таких заходiв, як: спорудження огорожi по периметру зони; установлення обмежень стосовно порядку доступу в зону в певнi години роботи; iнших заходiв, що не перешкоджають нормальному функцiонуванню зони вiдповiдно до закону про неї.

Забороняється будь-яке будiвництво в межах спецiальних або вiльних митних зон без попереднього погодження з митницею, у зонi дiяльностi якої розташована вiдповiдна зона [15].

Щодо здiйснення митних процедур, в даному випадку вiтчизняним законодавством вимагаються вiдповiднi документи, що подаються в необхiднiй кiлькостi. Для здiйснення митного контролю й митного оформлення товарiв та iнших предметiв декларантом подається до митного органу наступний пакет документiв в потрiбної кiлькiсть та їх копiй [18]:

- документи, що пiдтверджують права та повноваження декларанта на проведення декларування товарiв та iнших предметiв;

- облiкову картку суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

- ВМД, що заповнена згiдно з обраним митним режимом;

- товаротранспортнi й iншi товаросупровiднi документи;

- дозволи й сертифiкати вповноважених державних органiв (у встановлених законодавством випадках) та iншi документи, зазначенi в графi 44 ВМД;

- документи, зазначенi в графi 40 ВМД;

- реєстр документiв, що завiряється пiдписом i печаткою декларанта;

- аркуш проведення митного контролю й митного оформлення товарiв та iнших предметiв за ВМД.

Також за бажанням декларанта, до митного органу можуть бути поданi й iншi документи: пакувальнi листи, сторiнки каталогiв, технiчнi описи.

Зазначимо, що копiї всiх поданих до оформлення документiв обов'язково мають бути засвiдченi написом «копiя. Згiдно з оригiналом», а також особовим пiдписом i печаткою декларанта.

В разi, якщо документ є довгостроковим, дiя якого не припиняється пiсля митного оформлення першої партiї товарiв та iнших предметiв. В даному випадку нами розглядається можливiсть його подальшого використання для цiлей митного контролю й митного оформлення, застосовується наступний порядок [30]:

- при декларуваннi першої партiї товарiв та iнших предметiв декларант подає митному органу додаткову копiю документа для зберiгання її в окремiй справi суб'єкта ЗЕД у ПМО;

- при декларуваннi наступних партiй товарiв та iнших предметiв декларант не подає копiю документа, а в реєстрi документiв учиняє такi записи: у графi 2 зазначає реквiзити довгострокового документа, у графi 6 - номер реєстру документiв, за яким документ був поданий митному органу вперше, дату подання та номер справи суб'єкта ЗЕД у ПМО.

У разi потреби на вимогу посадової особи митного органу декларантом надається переклад поданих до оформлення документiв на державну мову. Правильнiсть перекладу засвiдчується особою, що здiйснила переклад.

Також можливим є подання й iнших документiв (в разi потреби), що передбачуються Митним кодексом України, iншими законодавчими актами з питань митної справи та дiючими мiжнародними договорами України.

По закiнченнi оформлення документи, а також завiренi в установленому порядку їх копiї, що є пiдставою для митного оформлення конкретної партiї товару, залишаються разом з ВМД на зберiганнi в митному органi [9].

Стосовно питань взаємодiї митних та iнших органiв, що забезпечують державний контроль присвячена низка наказiв спецiального призначення, як-от: наказ Держмитслужби України, Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 12 липня 2004 р. №512/387 «Про затвердження Порядку взаємодiї митних i податкових органiв при здiйсненнi державного контролю за експортом окремих видiв товарiв суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi»; наказ Держмитслужби України, Мiнiстерства економiки та з питань Європейської iнтеграцiї України, Державної податкової адмiнiстрацiї України вiд 11 серпня 2004 р. №590/296/468 «Про затвердження Критерiїв оцiнки пiдприємств-резидентiв, щодо товарiв яких може встановлюватися спрощений порядок застосування процедур митного оформлення»; наказ Держмитслужби України, Адмiнiстрацiї Державної прикордонної служби України, Мiнiстерства охорони здоров'я України, Мiнiстерства аграрної полiтики України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Мiнiстерства культури i туризму України вiд 31 серпня 2005 р. №819/641/435/441/310/592 «Про затвердження Iнструкцiї з органiзацiї здiйснення попереднього документального контролю товарiв, що ввозяться на митну територiю України» та iн. Зокрема, митнi органи у випадках i в порядку, передбачених законодавством, користуються iнформацiєю баз даних перетинання державного кордону транспортними засобами й вантажами комплексу автоматизацiї прикордонного контролю «Гарт-1/П» Державної прикордонної служби України, а остання - базами даних оформлення транспортних засобiв i вантажiв Державної митної служби України [18].

В разi потреби iз дозволу митного органу й органу охорони державного кордону до складу комiсiї можуть бути включенi також представники iнших органiв, установ та органiзацiй.

Зазначимо, що посадовi особи пiдроздiлiв по боротьбi з контрабандою й порушеннями митних правил митницi, на будь-якiй його стадiї проведення митного контролю пасажирiв i вантажiв, можуть безперешкодно брати участь у його процесi.

Аналiзуючи органiзацiю процесу митних процедур в Українi маємо визначити, що функцiї щодо органiзацiї управлiння митними процедурами зазвичай реалiзуються паралельно при виконаннi основних завдань, покладених на митнi органи. Тому органiзацiйнi вiдносини по забезпеченню митними органами прав щодо органiзацiї митних процедур базуються на загальних засадах органiзацiї митного контролю та митного формлення з використанням форм, методiв, органiзацiйної структури, матерiально-технiчного забезпечення, правого регулювання цього напрямку дiяльностi, тобто всiх iнструментiв митного контролю з урахуванням запровадження спецiальних митних процедур [21].

Можемо вiдзначати, що митний контроль, на вiдмiну вiд митного оформлення, реалiзується завжди й безперервно на всiх стадiях здiйснення митних процедур.

Отже, органiзацiя здiйснення управлiння митними процедурами можлива бути визначена як стадiя механiзму щодо здiйснення митних процедур, яка безпосередньо опосередковує органiзацiйнi вiдносини. Органiзацiя виконання управлiння митними процедурами має на метi створення необхiдних i достатнiх умов для виконання митними органами контрольної функцiї щодо дотримання прав власностi при перемiщеннi товарiв через митний кордон України у межах та обсязi, передбаченому чинним законодавством. Зауважимо, що на будь-якому етапi провадження митних процедур, за фактами виявлення порушень митних правил чи iнших вимог законодавства України посадова особа митницi зобов'язана вжити заходiв, що передбаченi у таких випадках. Також посадовою особою iнформується про виявленi правопорушення в iншi компетентнi органи. Данi особи несуть персональну вiдповiдальнiсть за дотримання вимог чинного митного законодавства України в обсязi своїх посадових обов'язкiв на всiх етапах здiйснення митних процедур.

На сучасному етапi розвитку зовнiшньоекономiчних вiдносин та глобалiзацiї суспiльства, все бiльшої уваги придiляється питанням спрощення митних процедур. Зокрема, створення сприятливих умов i спрощення процедури контролю товарiв пiд час їх перемiщення через державний кордон закрiплюється постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 квiтня 2005 р. №269 «Про здiйснення попереднього документального контролю товарiв у пунктах пропуску через державний кордон України».

Сьогоднi, при удосконаленнi методiв та iнструментiв здiйснення митних процедур, найважливiшими прiоритетами є вживання iнформацiйних технологiй у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi шляхом запровадження систем електронного декларування та розвитку комплексної системи управлiння ризиками.

2.2 Органiзацiя митного контролю на митницi

У сучасних умовах розвитку нашої країни, митний контроль являється важним та дiйовим засобом щодо забезпечення митної полiтики України. Вiн реалiзується шляхом виконання комплексу заходiв, що мають на метi забезпечення своєчасного виявлення порушень митного законодавства України та мiжнародних зобов'язань, а також здiйснюють контрольну функцiю. Контроль за чiтким дотриманням юридичними та фiзичними особами митних процедур i правил покладено на митнi органи [19].


Подобные документы

  • Аналіз питання проведення оперативного документування діяльності митних брокерів при вчиненні ними злочинів, пов’язаних із ухиленням від сплати митних платежів. Обов'язки митного брокера при здійсненні декларування товарів і транспортних засобів.

    статья [19,3 K], добавлен 11.08.2017

  • Правові, економічні та організаційні основи митної справи. Завдання митного законодавства України. Принципи митного регулювання. Правовий статус зони митного контролю. Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах.

    реферат [20,7 K], добавлен 19.06.2016

  • Особливості визначення митних органів. Юридична служба регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації: особливості діяльності, права та обов’язки. Загальна характеристика нормотворчої діяльності митної служби України.

    курсовая работа [55,6 K], добавлен 18.02.2011

  • Дослідження особливостей державної служби в митних органах як різновиду публічної служби. Правовий статус, обов’язки і права державних службовців митних органів України. Види дисциплінарних стягнень. Відповідальність за корупційне діяння посадових осіб.

    курсовая работа [58,4 K], добавлен 05.04.2016

  • Аналіз чинного правового забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення законодавства митниці та законів про державну службу. Дослідження адміністративно-правового статусу працівників органів доходів і зборів.

    статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Огляд порядку здійснення екологічного контролю і шляхів покращення нормативно-правового забезпечення його реалізації. Аналіз практики у сфері застосування відповідальності суб'єктів господарювання і правових наслідків порушень екологічного законодавства.

    курсовая работа [51,5 K], добавлен 13.06.2012

  • Адміністративні правопорушення митного законодавства встановлені главою 57 МК України. Вони є характерними для митних законодавств інших країн. У МК України передбачено різні види митних правопорушень.

    доклад [12,3 K], добавлен 01.09.2005

  • Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.

    курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011

  • Поняття та основні види господарських зобов'язань, визначення підстав для їх виникнення. Аналіз особливостей та ознак господарського договору, його нормативно-правове регулювання. Специфіка відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 09.06.2011

  • Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.

    статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.