Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовi особливостi здiйснення суб'єктами господарських митних процедур



Вступ

митниця правовий декларування контроль

Актуальнiсть теми. Глобалiзацiя економiчного простору та розрiст зовнiшньоекономiчних вiдносин напряму поєднанi з манiпуляцiями iз виконанням митного регулювання за пересуванням товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, митного оформлення цих товарiв i транспортних засобiв, а також iз справлянням передбачених законом податкiв i зборiв та перемiщенням через митний кордон України товарiв, предметiв i транспортних засобiв, якi, в свою чергу, надають конкретних характеристик розвитку здiйснення суб'єктами господарювання митних процедур. Адже, гарант стiйкого економiчного розвитку держави залежить вiд зростання зовнiшньоекономiчної функцiональностi, котра не може нормально iснувати без результативної реалiзацiї та вдосконалення механiзму здiйснення суб'єктами господарювання митних процедур. Проголошення в Українi незалежностi, спрямованiсть до вступу у Європейський Союз поставили перед вiтчизняною юридичною наукою принципово новi фундаментальнi питання з питанб вдосокналення митного законодавства. Прийнятий Верховною Радою України в 2012 роцi новий Митний кодекс України вигiдно вiдрiзняється вiд попереднього Кодексу ґрунтовнiстю, чiтким визначенням пiдвалин органiзацiї i здiйснення митної справи в державi, всебiчним регулюванням економiчних, правових, кадрових i соцiальних аспектiв дiяльностi митних органiв. Але, на жаль, доводиться констатувати, що не всi проблеми й прогалини вдалося упорядкувати за його допомогою, так потребують подальшого вдосконалення питання вдосконалення здiйснення митних процедур.

Дослiдженню проблеми ознак процесу утворення митних манiпуляцiй присвяченi науковi роботи таких науковцiв, як О.П. Гребельник, П.В. Пашко, М.В. Гайшунов, Є.В. Додiн, С.В. Кiвалов, Т.В. Корнєєва та iншi, де демонструються конкретнi сторони виконання митного контролю та митного оформлення. Проте, слiд видiлити, що в Українi не iснують спецiалiзованi монографiчнi дослiдження органiзацiйно-правового процессу утворення митних манiпуляцiй, що i є основою, яку можна вiдзначити, як актуальнiсть даної теми. На сьогоднi постає ряд питань теоретичного й практичного характеру, що безпосередньо впливають на ефективнiсть здiйснення митних процедур, зокрема: невiдповiднiсть вiтчизняного законодавства у цiй сферi багатьом мiжнародним стандартам.

Метою дослiдження є визначення теоретико-методологiчних аспектiв здiйснення суб'єктами господарських митних процедур, аналiз положеннь органiзацiї i здiйснення митного контролю та митного оформлення, напрацювання пропозицiй щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює суспiльнi вiдносини в названiй сферi, для пiдвищення ефективностi здiйснення митних процедур.

Досягнення мети потребує виконання певних завдань, а саме:

- розкриття поняття, структура i особливостi митних процедур та порядок їх здiйснення;

- характеристика процесу становлення правового механiзму митної процедури в Українi;

- визначення нормативно-правового регулювання митних процедур;

- дослiдження органiзацiйно-правового механiзму управлiння процесом здiйснення митних процедур;

- надання характеристики процесу органiзацiї митного контролю на митницi;

- розкриття особливостей митного оформлення товарiв та їх декларування.

Об'єктом дослiдження є процес органiзацiї та здiйснення митних процедур.

Предметом дослiдження є правовi особливостi здiйснення суб'єктами господарювання митних процедур.

Методи дослiдження. Методологiчну основу дослiдження становлять загальний науковий метод дослiдження, дiалектичний та системний методи наукового пiзнання. У роботi були використанi: iсторико-правовий метод, формально-логiчний, статистичний, логiчно-нормативний, метод моделювання та iн. При вивчення законодавства, що регламентує здiйснення митних процедур було використано системний, формально-логiчний, логiчно-нормативний методи.

Науково-теоретичною базою дослiдження послужили працi вiтчизняних i зарубiжних учених у галузi права: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрiйка, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльского, Ю.П. Битяка, Б.М. Габричидзе, В.М. Гаращука, I.П. Голосниченка, Є.В. Додiна, С.В. Кiвалова, Л.В. Коваля та iнших).

Новизна роботи є в розкриттi нових аспектiв проблеми правових особливостей здiйснення суб'єктами господарювання митних процедур.

Теоретична значущiсть роботи полягає у розширеннi теоретичних вiдомостей про проблему правових особливостей здiйснення суб'єктами господарювання митних процедур. Дана робота за основу бере пошук нових методiв та прийомiв аналiза митної дiяльностi та її складових, являє собою теоретичне узагальнення практики митної справи. У роботi ретельно аналiзуються концептуальнi поняття, теоретичнi положення i висновки, практичних рекомендацiй по вдосконаленню органiзацiйно-правового механiзму митних процедур, зокрема: аргументовано тезу про нагальну потребу розвитку iнформацiйного забезпечення дiяльностi митних органiв, впровадження iнформацiйних технологiй у процедуру митного оформлення й митного контролю.

Практична значущiсть роботи визначається в тому, що отриманi вiдповiдi в процесi цього дослiдження можуть послужити оптимальним посiбником або iншим допомiжним засобом у практичнiй дiяльностi митних органiв щодо напрямку iснуючих методiв стосовно пiдвищення резульативностi виконання митних манiпуляцiй; у вищих навчальних закладах результати дипломного проекту можуть бути заподiяними при укладаннi навчально-методичних конспектiв або пiдручникiв за дисциплiною «Митне право України», «Основи митного законодавства».



1. Теоретичнi аспекти здiйснення суб'єктами господарських митних процедур

1.1 Поняття, структура i особливостi митних процедур та порядок їх здiйснення

Митнi процедури є операцiями, пов'язаними iз реалiзацiєю митного контролю за перемiщенням товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, митного оформлення даних товарiв i транспортних засобiв, а також iз справлянням передбачених законом податкiв i зборiв.

Поняття «митної процедури» закрiплено в ст. 4 Митного кодексу України вiд 13 березня 2012 року №4495-VI. Зазначається, що митнi процедури - є зумовленi метою перемiщення товарiв через митний кордон України сукупнiсть митних формальностей та порядок їх виконання.

З прийняттям в 2012 роцi нового Митного кодексу України, який визначає основнi засади щодо органiзацiї та здiйснення митної справи в Українi, а також регулює економiчнi, органiзацiйнi, правовi, кадровi та соцiальнi аспекти дiяльностi митної служби України, перетворилося сакраментальне для митного законодавства поняття «митного режиму». Воно було замiнене бiльш широким в сенсi визначення термiном «митна процедура».

Митний кодекс України придiляє значну увагу процедурам. Видiлено декiлька роздiлiв, що присвяченi порядку здiйснення певних видiв митних процедур, а саме: особливостi процедури митного контролю; процедури декларування; митнi процедури пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України рiзними видами транспорту (на рiчковому та морському транспортi; на авiатранспортi; на залiзничному транспортi; на автомобiльному транспортi; на трубовопровiдному транспортi та лiнiях електропередач); декiлька режимiв, серед яких розрiзняють митний режим, режим зони митного контролю й iн. [19].

Хоча, як i ранiше, особливе значення для митних правовiдносин надає примiщення товарiв пiд певну процедуру, оскiльки ввезення товарiв на митну територiю україни i їх вивезення з цiєї територiї тягнуть за собою обов'язок осiб помiстити товари пiд один з митних процедур i дотримуватися її.

Тому поняття «митна процедура» є одним iз центральних i найбiльш важливих понять митного права.

На практицi «митна процедура» є своєрiдним «кiстяком», на який спираються права та обов'язки декларанта - особи, що перемiщує товари (або митного брокера), а так само митного органу. Митна процедура визначає мiру допустимого i належної поведiнки стосовно перемiщуваного через митний кордон товару, величину, строки i порядок сплати митних платежiв, необхiднiсть застосування тих чи iнших заходiв нетарифного обмеження i iнш.

Помiж сучасних вiтчизняних правознавцiв щодо митних процедур iснують рiзнi погляди на їх визначення, що призводить до неоднозначного трактування даного поняття, змiшування понять. В кiнцевому пiдсумку це вiдбивається на чiткостi й повнотi врахування прав, свобод, iнтересiв людини i громадянина, а також пiдприємств, задiяних у цiй сферi.

Сьогоднi, проблема здiйснення суб'єктами господарських митних процедур стоїть дуже гостро в Українi, оскiльки наша країна претендує зайняти достойне мiсце у свiтовому економiчному просторi. До того ж дана проблема супроводжується ратифiкацiєю мiжнародних норм права в областi митного законодавства.

У правознавчiй лiтературi, як уже зазначалося, iснують рiзнi пiдходи до тлумачення поняття «митнi процедури».

Згiдно iз визначенням Б.М. Габричидзе, митнi процедури визначаються як: контроль за дотриманням порядку перемiщення товарiв i майна, огляд предметiв, оформлення митних документiв, накладення митних забезпечень, перевiрка правильностi заповнення вантажної митної декларацiї, нарахування пiдлягаючих сплатi сум, передача статистичних вiдомостей в органи Держкомстату та iншi дiї, що здiйснюються органами державного митного контролю на виконання законодавства з митних питань [8].

Схожої точки зору дотримуються й вiтчизнянi вченi: Кiвалов С.В., Корнєва Т.В., Коросташова I.М., Мазур О.В. [18-21].

Iнша група науковцiв (В.П. Науменко, П.В. Пашко, Ю.П. Соловков, К.Є. Гальський, В.П. Гмирко, О.Б.Єгоров) роздiляє категорiї «митнi операцiї» й «митнi процедури». В даному випадку автори трактують поняття «митнi операцiї» - як дiї, що пов'язанi з провадженням митного контролю щодо правомiрностi перемiщення транспортних засобiв i товарiв через митний кордон країни, митного оформлення цих товарiв, а також стягненням мита, митних зборiв та iнших митних платежiв [30].

Поняття «митнi операцiї» розглядаються ними як порядок та органiзацiя перемiщення товарiв та iнших предметiв через митнi кордони, оподаткування митом, оформлення, здiйснення митного контролю та iнших заходiв щодо реалiзацiї митної полiтики [5].

На нашу думку, вiдмiннiсть мiж митними процедурами i митними операцiями полягає лише в тому, що перший аспект входить до складу митних процедур, котрi добувають свiй прояв через конкретний порядок митних операцiй.

Отже, митна процедура є сукупнiстю норм, що визначають для митних цiлей вимоги i умови користування чи розпорядження товарами на митної територiї чи за її межами.

Зазначимо, що митна процедура є сукупнiстю норм, що визначають для митних цiлей вимоги i умови користування або розпорядження товарами на митної територiї країни чи за її межами.

На думку Д.М. Вахраха, всi дiючi правовi норми подiляються на субстанцiональнi - правила поведiнки, що описують необхiдну, допустиму, кримiнальну поведiнку, i забезпечують закрiпленi законодавчо загальнi принципи, цiлi, завдання реалiзацiї правових норм, легальнi дефiнiцiї, час i мiсце правових норм. На пiдставi цього роз'яснення можна зробити висновок, що митна процедура або є певним правилом, якого необхiдно дотримуватися при перемiщеннi товарiв через митний кордон, або закрiплює загальнi принципи, цiлi, завдання реалiзацiї правових норм.

Митна процедура як рiзновид юридичної процедури - це конкретна дiя або сукупнiсть дiй, якi здiйснюються вiдповiдними суб'єктами, врегульованих нормами митного права. При цьому вона iснує в рамках митного режиму i є його елементом.

Зараз iснують рiзнi точки зору правового змiсту категорiї митна процедура. О.Ю. Шабалiна вважає, некоректним позначення дiякими дослiдниками митної процедури як сукупностi норм, що визначають для митних цiлей вимоги i умови користування або розпорядження товарами на митнiй територiї або за її межами. З аналiзу змiсту даного поняття дослiдниця робить висновок, що багатьма правознавцями не враховуються загальнi положення щодо правової процедури в цiлому та митної зокрема, не розкрита загальноправова суть даного термiна[29].

Згiдно з офiцiйним перекладом Глосарiю мiжнародних митних термiнiв, заснованого на положеннях Кiотської конвенцiї, здiйсненим Секретарiатом Комiсiї Митного союзу Євразес у 2010 р., митна процедура - це застосовувана митним органом обробка товарiв, якi перебувають пiд митним контролем.

Разом з тим аналiз положень Конвенцiї, що стосуються сутностi тiєї чи iншої процедури, дозволяє зробити висновок, що в нiй не обговорюється застосування або незастосування заборон i обмежень, тобто заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi економiчного i неекономiчного характеру. При регламентацiї процедур в Конвенцiї йдеться лише про застосування або незастосування мита та податкiв.

Можна зробити висновок, що положення Конвенцiї, що стосуються митних процедур, не збiгаються з механiзмом регулювання вiдносин, що виникають у процесi перемiщення товарiв через митний кордон i мiстяться в правовiй дефiнiцiї термiна «митний режим». Незважаючи на те, що пiдкреслюється важливiсть адаптацiї положень Конвенцiї до вiтчизняного законодавства i нормативної правової бази Митного союзу, фактично цi документи описують рiзнi правовi iнститути.

Отже, митною процедурою є певний порядок дiй, скоєних особами i митними органами при митному оформленнi товарiв i транспортних засобiв.

Структура митних процедур складається з трьох основних елементiв: митного контролю; митного оформлення; справляння передбачених законом податкiв i зборiв. Цi компоненти (процедури), певним чином, складаються з величезної кiлькостi операцiй.

Вiдмiнностi митних процедур щодо кожного з видiв транспорту (залiзничного, автомобiльного, морського та iнше) проявляються саме в митних операцiях, котрi є специфiчними по вiдношенню до кожного iз цих видiв. Бiльш того, стосовно морського транспорту, то митнi операцiї володiють своїми особливостями прояву по вiдношенню до таких видiв морського транспорту, як пасажирський, воєнний, нафтотранспортний, риболовецький та iншi. Митнi операцiї являють собою найважливiший складник кожної з митних процедур, адже останнi виконуються за допомогою системи саме таких митних операцiй[17].

Для найбiльш обґрунтованого визначення структура i особливостi митних процедур всi вище означенi елементи розглянемо окремо.

Перш за все, слiд розглянути важливий аспект митних манiпуляцiй - митний контроль.

Митний контроль являє собою сукупнiсть заходiв, якi виконуються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи та мiжнародних договорiв України.

Українське трактування митного контролю хоч i страждає надмiрною конкретизацiєю, за змiстом вiдповiдає мiжнародному розумiнню цього термiна. Так, згiдно iз ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених у встановленому законом порядку[2].

В даному разi цiловими моментами виступає гарантiя здiйснення митних засад як окремого роздiлу митного законодавства. Опираючись на вищезазначене та, якщо взяти до увазi економiко-органiзацiйний шлях до цих категорiй, митний контроль - це встановленi дiї митних органiв щодо товарiв та транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон, а також осiб, причетних до такого перемiщення, для гарантування реалiзацiї митних правил.

Згiдно iз iнтерпретацiєю оновленої Кiотської конвенцiї, митний контроль (Customs control) представляє собою заходи, якi використовують митницi для гарантування виконання митного законодавства.

Залежно вiд суб'єктiв, якi пiдпадають пiд митний контроль, можна видiлити: митний контроль фiзичних осiб (особистий огляд), юридичних осiб та iндивiдуальних пiдприємцiв (огляд примiщень та територiй для цiлей митного контролю тощо).

Залежно вiд характеру здiйснення можливо видiлити: документальний i фактичний митний контроль. Пiд документальним митним контролем нами розумiється перевiрка документiв i вiдомостей, а пiд фактичним - митний огляд товарiв i транспортних засобiв; митне спостереження; перевiрка маркування товарiв спецiальними марками, наявностi на них iдентифiкацiйних знакiв. На наш погляд, цiлком правомiрно вiднести до документального контролю також перевiрку вiдомостей в результатi здiйснення митної ревiзiї, при проведеннi якої, як правило, надається найбiльший обсяг документальної iнформацiї[12].

Крiм цього, до фактичного митного контролю можна вiднести особистий огляд i огляд примiщень та територiй для цiлей митного контролю, хоча вченими зазначається, що фактично митний контроль як самостiйна дiя проявляється тiльки при проведеннi митного огляду, у всiх iнших випадках, як правило, застосування заходiв контролю є складовою частиною власне митного оформлення.

При розглядi критерiю «предмету митного контролю», думка вчених зводиться до того, що пiд ним розумiється саме те, на що безпосередньо спрямована перевiрочна дiяльнiсть митних органiв. У зв'язку з цим розрiзняють такi види митного контролю: контроль товарiв; контроль транспортних засобiв; контроль документiв i вiдомостей; контроль засобiв митної iдентифiкацiї; контроль об'єктiв авторського права i сумiжних прав; контроль примiщень i територiй; контроль товарних знакiв i знакiв обслуговування; контроль найменування мiсць походження товарiв.

Залежно вiд форми здiйснення митного контролю слiд розрiзняти: контроль необхiдних для митних цiлей документiв i вiдомостей; контроль усних вiдомостей, одержуваних у ходi опитування фiзичних осiб, що перетинають митний кордон України; контроль вiдомостей про обставини, що мають значення для проведення митного контролю. У цьому зв'язку опитуються особи, що мають вiдношення до перемiщення товарiв через митний кордон України i володiють необхiдними вiдомостями; гласний, цiлеспрямований, систематичний або разовий, iнодi iз застосуванням технiчних засобiв, контроль за перевезенням товарiв, що перебувають пiд митним контролем, вчинення з ними iнших операцiй; контроль товарiв, багажу фiзичних осiб, транспортних засобiв, вантажних ємностей, митних пломб, печаток та iнших засобiв iдентифiкацiї товарiв, не пов'язаний з розкриттям транспортного засобу або його вантажних примiщень i порушенням упаковки товарiв (вiзуальний контроль); контроль товарiв i транспортних засобiв, пов'язаний iз зняттям пломб, печаток та iнших засобiв iдентифiкацiї товарiв, розкриттям упаковки товарiв або вантажного примiщення транспортного засобу або ємностей, контейнерiв та iнших мiсць, де знаходяться або можуть знаходитися товари; контроль фiзичної особи (включаючи огляд одягу i тiла) при наявностi пiдстав припускати, що дана особа приховує при собi i добровiльно не видає товари, забороненi до ввезення на митну територiю України та вивезення з цiєї територiї або перемiщуються з порушенням порядку, встановленого Митним кодексом України; контроль наявностi на товарах або їх упаковцi спецiальних марок, iдентифiкацiйних знакiв або iнших способiв позначення товарiв, що використовуються для пiдтвердження легальностi їх ввезення в Україну; контроль примiщень та територiй для пiдтвердження наявностi товарiв i транспортних засобiв, що перебувають пiд митним контролем, у тому числi умовно випущених. Контроль здiйснюється на складах тимчасового зберiгання, митних складах, у примiщеннях магазину безмитної торгiвлi, а також в осiб, у яких повиннi перебувати товари вiдповiдно до умов митних процедур або митних режимiв; контроль факту випуску товарiв, а також достовiрностi вiдомостей, зазначених у митнiй декларацiї та iнших документах, що подаються при митному оформленнi, шляхом зiставлення цих вiдомостей з даними бухгалтерського облiку i звiтностi, з рахунками, з iншою iнформацiєю.

Здiйснюючи митний контроль, митнi органи забезпечують дотримання митного законодавства, приймають необхiднi заходи щодо захисту прав та законних iнтересiв фiзичних i юридичних осiб у сферi митної справи, стягують митнi платежi, забезпечують дотримання дозвiльного порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон i iнш. Данi функцiї, а також ряд iнших зумовлюють конструктивну важливiсть митного контролю та рiзноманiтнiсть його видiв[19].

В сучасних умовах розвитку економiчних процесiв в Українi, значення митного контролю обумовлюється, на нашу думку, його нацiленiстю на вирiшення завдань захисту нацiональної економiки i забезпечення її безпеки.

Деякими вiтчизняними авторами митний контроль розглядається безпосередньо «як прiоритетна складова частина системи економiчної безпекикраїни».

Так, на думку Б.М. Габричидзе митний контроль - це здiйснюванi митними органами необхiднi дiї, спрямованi на дотримання юридичними i фiзичними особами встановлених законiв i правил, що регулюють порядок ввезення, вивезення або транзиту вантажiв, транспортних засобiв, валюти й валютних цiнностей [8].

З точки зору деяких дослiдникiв-правознавцiв, митний контроль є сукупнiстю заходiв, здiйснюваних митними органами з метою забезпечення дотримання законодавства країни про митну справу й мiжнародних договорiв, укладених державою, контроль за виконанням яких покладено на цi органи [].

Також поняття «митний контроль» трактується у вiтчизняної правознавчiй лiтературi, як: сукупнiсть заходiв, здiйснення яких покладено на митнi органи з метою забезпечення дотримання норм митного законодавства [5, с. 150]. На нашу думку, дане визначення фактично не вiдбиває сутностi цього складного термiна, оскiльки йому властива ще низка характерних ознак.

На думку Кiвалова С.В., митний контроль є сукупнiстю заходiв, що здiйснюються посадовими особами митних органiв для забезпечення дотримання державними органами, пiдприємствами та їх службовими особами, а також особами фiзичними порядку перемiщення через митний кордон України товарiв та iнших предметiв. Однак потрiбно зауважити, що в наведенiй дефiнiцiї знайшли вiдбиття тiльки окремi ознаки митного контролю.

На практицi митне регулювання як процес встановлення порядку i правил перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон служить в кiнцевому пiдсумку iнтересам будь-якої суверенної держави: не тiльки забезпечення економiчної безпеки, але i поповненню державного бюджету. У цьому сенсi напрямки митної полiтики (протекцiонiзм чи вiльна торгiвля) продиктованi загальним вектором економiчної (в тому числi фiнансової) полiтики країни.

Наведемо характернi риси митного контролю й особливостi його прояву. Слiд пiдкреслити, що митний контроль проводиться спецiальними суб'єктами - посадовими особами митних органiв. Митний контроль також передбачає проведення мiнiмальної кiлькостi митних процедур, якi є необхiдними i достатнiми для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, а також мiжнародних договорiв країни. Вищенаведене правило має вагомiсть для можливостi ефективного здiйснення учасниками митних правовiдносин своїх прав, свобод i законних iнтересiв. В даному випадку передбачається, що зазвичай складна та переобтяжена великою кiлькiстю формальностей, якi не завжди є необхiдними, процедура спричиняє в остаточному пiдсумку плутанину, а також зменшення кiлькостi проконтрольованих учасникiв протягом доби, в результатi чого повiльнiше наповнюється Державний бюджет. Також складна процедура митного контролю допускає створення сприятливих умов для виникнення корумпованостi у митних органах.

Зазначимо, що згiдно зi п.b ст. 1 Мiжнародної конвенцiї про узгодження умов проведення контролю вантажiв на кордонах вiд 21 жовтня 1982 р. [18] пiд митним контролем розумiються заходи, застосовуванi для забезпечення виконання законiв i правил, за дотримання яких вiдповiдають митницi. Тому необхiдно уточнити, що за забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи щодо митного контролю, а також її мiжнародних договорiв з цього питання вiдповiдають посадовi особи митниць.

З метою забезпечення митними органами контролю за товарами й транспортними засобами, що перемiщуються через митний кордон України, проведення заходiв, пов'язаних з виявленням, попередженням i припиненням контрабанди й порушень митних правил, у пунктах пропуску в морських портах створюються зони митного контролю, тобто останнiй здiйснюється в межах спецiальних зон.

Слiд вiдмiтити, що митний контроль товарiв i транспортних засобiв у пунктах пропуску провадиться цiлодобово вiдповiдно до типових технологiчних схем пропуску через державний кордон України.

Технологiчнi схеми є невiддiльним iнструментарiєм щодо здiйснення митних процедур.

Потрiбно зазначити, що технологiчна схема представляє собою встановлену керiвництвом митного органу та обов'язкову для виконання послiдовнiсть дiй працiвникiв пiдроздiлiв митного органу пiд час здiйснення операцiй митного контролю та митного оформлення [19].

На думку В.Г. Драганова, технологiчнi схеми являють собою письмовi та графiчнi документи, якi вiдображають процедуру митно-прикордонного оформлення всiма службами, що взаємодiють за мiсцем, метою, часом, завданнями, рубежами [20].

Суб'єктами управлiнського впливу при здiйсненнi митного контролю є працiвники вiдповiдних пiдроздiлiв митних органiв, а об'єктами - товари та транспортнi засоби, якi перемiщуються через митний кордон, а також фiзичнi та юридичнi особи, якi здiйснюють перемiщення товарiв через митний кордон або вiдповiдним чином причетнi до такого перемiщення.

Технологiчнi схеми митного контролю можуть бути: типовими та детальними.

Типовi технологiчнi схеми визначають загальну мiнiмально-обов'язкову послiдовнiсть операцiй та дiй посадових осiб на окремому напрямi митного контролю. Вони розробляються й запроваджуються центральним апаратом ДМСУ. Типовi технологiчнi схеми пропуску через державний кордон України автомобiльних, водних, залiзничних та повiтряних транспортних засобiв перевiзникiв затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України.

Детальнi технологiчнi схеми розробляються регiональними митницями i митницями на пiдставi типових технологiчних схем. При цьому враховуються особливостi характеру i способiв перемiщення товарiв, мiсцезнаходження й розташування структурних пiдроздiлiв, iнфраструктури тощо. Данi схеми також регламентують дiяльнiсть як одного окремо взятого структурного пiдроздiлу, так i кiлькох структурних пiдроздiлiв митного органу в комплексi, визначають взаємодiю структурних пiдроздiлiв митного органу з пiдроздiлами iнших органiв чи служб, що є причетними до здiйснення контролю осiб, товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України. Детальнi технологiчнi схеми затверджуються керiвниками митних органiв. З метою врегулювання окремих напрямiв митного контролю на регiональному рiвнi регiональнi митницi можуть розробляти й запроваджувати типовi технологiчнi схеми митного контролю для регiону. Такi схеми затверджуються начальниками регiональних митниць.

В результатi проведеного дослiдження нами було визначено, що за допомогою технологiчних схем, що погоджуються з вiдповiдними службами, врегульовуються проблеми взаємодiї пiд час здiйснення митних процедур, до яких належать митний контроль та митне оформлення.

Таким чином, пiдоснова митного контролю складається iз двох основних складових: мети митного контролю та органiзацiйних заходiв для здiйснення митного контролю.

Спираючись на вище наведенi головнi ознаки митного контролю, доцiльно зробити висновок про те, що процедура митного контролю є реалiзацiєю митних операцiй у вiдповiдних формах, необхiдних i достатнiх для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи й мiжнародних договорiв країни, якi здiйснюються посадовими особами митних органiв цiлодобово в межах зон митного контролю й у вiдповiдностi з типовими технологiчними схемами пропуску через державний кордон України.

Далi зупинемся на визначеннi поняття «митного оформлення» та його сутностi. Законодавчо встановлено, що перемiщення через митний кордон України товарiв та iнших предметiв пiдлягає митному оформленню.

Так, згiдно iз визначенням Митного кодексу України (ст. 4), митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхiдних для випуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення.

В Митному кодексi України пiдкреслюється, що митне оформлення вiдбиває собою реалiзацiю митним органом дiй (процедур), що пов'язуються iз закрiпленням результатiв митного контролю товарiв i транспортних засобiв. За логiкою даного пiдходу випливає те, що саме пiсля закiнчення процедур митного контролю його результати закрiплюються (документуються) процедурами митного оформлення[2].

Окремi питання, що спiввiдносяться до проблеми здiйснення митного оформлення, як однiєї iз основних функцiй контрольної дiяльностi держави знаходять своє вiдображення в дослiдженнях вiдомих правознавцiв з митної справи, таких як: Габричидзе Б.М., Жарова В.А., Гаращука В.М., Додiна Є.В., Кiвалова С.В., Козирiна А.Н., Кормича Б.А., Корнєвої Т.В., Пахомова С.I., Сандровського К.К., Шульги М.Г., Терещенко С.С. та iн.

Так, на думку Є.В. Додiна, митне оформлення є сукупнiстю заходiв, що здiйснюються посадовими особами митних органiв з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобiв державного регулювання ввезення на митну територiю України, вивезення за її межi й транзиту через територiю України товарiв та iнших предметiв.

За визначенням О.Ю. Бакаєвої та Г.В. Матвiєнко, митне оформлення є стадiєю митного процесу, що включає в себе декiлька стадiй: митне оформлення, стягнення митних платежiв, митний контроль, провадження у справах про порушення митних правил [18].

В.Г. Драганов формулює поняття «митного оформлення» наступним чином. Вiн визначає «митне оформлення» як: процедуру помiщення товарiв i транспортних засобiв пiд вiдповiдний митний режим i завершення дiї цього режиму [5]. Схожої думки дотримуються й А.В. Аграшенков i Ю.Г. Давидов [17].

А.В. Желудковим та Д.I. Платоновим «митне оформлення» розглядається як дiї посадових осiб митних органiв, здiйснюванi у встановленiй послiдовностi i спрямованi на забезпечення дотримання чинного законодавства i встановленого порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон, у тому числi додержання заходiв нетарифного регулювання при помiщеннi товарiв i транспортних засобiв пiд вiдповiдний митний режим [10].

Д.С. Цалiна характеризує «митне оформлення» як митну процедуру, що полягає в документуваннi фiксацiї перебiгу й результатiв митного контролю товарiв, предметiв i транспортних засобiв, перемiщуваних через митний кордон держави, i має юридичне значення для їх подальшого використання вiдповiдно до заявленого режиму [27].

Отже, узагальнив доробки вчених-правознавцiв, митне оформлення можливо визначити як сукупнiсть митних процедур, що пов'язанi з пропуском товарiв, майна, транспортних засобiв, валютних цiнностей та iнших предметiв у вiдповiдностi до iснуючих в країнi митних правил.

Операцiї митного оформлення, а також порядок їх здiйснення, форми митних декларацiй та iнших документiв, що застосовуються пiд час митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

В результатi проведеного аналiзу наукової лiтератури нами було доведене, що митне оформлення та митний контроль мiж собою є тiсно пов'язаними. Так, подання до митного органу ВМД, а також пакет документiв тягнуть за собою перевiрку й догляд товарiв та транспортних засобiв. Без процедур митного контролю процес митного оформлення має в достатньої мiрi сумнiвнi юридичнi наслiдки.

Отже, законодавство, теорiя та практика митної справи формулюють рiзнi принципи здiйснення митного контролю та оформлення. Найвагомiшi принципи митного контролю, на нашу думку, можна класифiкувати таким чином: принцип всеосяжностi; принцип оптимiзацiї; принцип декларування товарiв i транспортних засобiв; принцип пред'явлення товарiв i транспортних засобiв; принцип свободи вибору митного режиму; принцип вибiрковостi; принцип доступностi; принцип обмеженостi тривалостi митного контролю.

Принцип всеосяжностi означає, що митному контролю пiдлягає все, що перемiщується через митний кордон (ч. 1 ст. 40 МКУ).

Аналiз лiтератури показує, що принцип всеосяжностi митного контролю вiдповiдає мiжнародним стандартам. Згiдно зi стандартом «Митний контроль» Мiжнародної конвенцiї про спрощення i гармонiзацiю митних процедур 1973 р. (Конвенцiя Кiото), всi товари, в тому числi транспортнi засоби, якi ввозяться на митну територiю чи вивозяться з неї, незалежно вiд того, чи обкладаються вони митами i податками, пiдлягають митному контролю.

Принцип оптимiзацiї митних процедур полягає в тому, що митний контроль передбачає проведення митними органами мiнiмуму митних процедур, необхiдних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (ч. 2 ст. 40 МКУ).

Митний контроль обмежується мiнiмальним перелiком митних процедур, необхiдних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Якщо розглянути бiльш грунтовно принцип декларування товарiв i транспортних засобiв, можливо вiдзначити те, що пiдставою щодо початку реалiзацiї процедур митного контролю та оформлення є декларування товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України. Так, згiдно зi ст. 81 МКУ: декларування здiйснюється шляхом подання заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дiй), точних вiдомостей про товари i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення.

Перелiк документiв та вiдомостей, що є необхiдним для здiйснення митного контролю, а також порядок їх подання визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України (Постанова КМУ вiд 01.02.2006 №80). Такi перелiки мiстяться i в Типових технологiчних схемах пропуску через державний кордон України автомобiльних, водних, залiзничних та повiтряних транспортних засобiв перевiзникiв, передбачених ст. 40 Кодексу. Залежно вiд способу перемiщення товарiв, їх характеру, кiлькiсних та вартiсних розмiрiв, мети перемiщення та iнших факторiв митним органам можуть подаватись рiзнi документи.

Принцип свободи вибору митного режиму можливо трактувати з наступної позицiї. Вiдомо, що до загальних принципiв перемiщення товарiв i транспортних засобiв належить право особи, яка здiйснює перемiщення, обирати митний режим останнього. Вiдповiдно до ст. 186 МКУ, декларант самостiйно визначає митний режим товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, вiдповiдно до мети їх перемiщення та на пiдставi документiв, що подаються митному органу для здiйснення митного контролю та митного оформлення. Реалiзацiя цього принципу є передумовою визначення обсягу та видiв митних процедур стосовно товарiв i ТЗ, що перемiщуються через митний кордон України.

Принцип вибiрковостi полягає в тому, що пiд час проведення митного контролю митнi органи самостiйно визначають форми та обсяг контролю, достатнi для забезпечення додержання законодавства (ст. 42 МКУ).

Митний кодекс акцентує на вибiрковостi митного контролю. Згiдно iз законодавством, обрання форм митного контролю та його обсягу здiйснюється згiдно iз принципом достатностi для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, а також з урахуванням положень ст. 40 Кодексу стосовно проведення мiнiмуму митних процедур.

Пiд визначенням обсягу митного контролю нами розумiється не тiльки обсяг операцiй, що є пов'язаними зi здiйсненням митного контролю (митних процедур), а й обсяг (необхiдна кiлькiсть) предметiв даного контролю.

Принцип доступностi забезпечується тим, що митний контроль товарiв, транспортних засобiв перевiзникiв здiйснюється цiлодобово вiдповiдно до типових технологiчних схем пропуску через державний кордон України автомобiльних, водних, залiзничних та повiтряних транспортних засобiв перевiзникiв (ч. 3 ст. 40 МКУ).

Принцип обмеженостi тривалостi митного контролю визначається тим, що тривалiсть перебування товарiв i транспортних засобiв пiд митним контролем, як i кiнцевий термiн такого перебування, безпосередньо залежить вiд обраного митного режиму (вiдповiдно до видiв митних режимiв, установлених ст. 185 Кодексу).

Разом з тим ст. 69 МКУ наголошує на те, що незалежно вiд закiнчення операцiй митного контролю, оформлення та пропуску товарiв i транспортних засобiв митний контроль за ними може здiйснюватися, якщо є достатнi пiдстави вважати, що мають мiсце порушення законодавства чи мiжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митнi органи. Такий контроль здiйснюється на пiдставi письмового розпорядження керiвника митного органу або особи, яка його замiщує.

Кiотська конвенцiя по сутi передбачає перехiд митних органiв на новi методи митного контролю, якi базуються на постаудитi й управлiннi ризиками, що спрямованi на стимулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також передбачають спрощення та прискорення процедур митного оформлення i митного контролю.

Потрiбно зазначити, що саме процес спрощення та гармонiзацiї процедур митного контролю є прямо пов'язаним з його прозорiстю, послiдовнiстю, логiчнiстю та прогнозованiстю для всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Провiдною i найбiльш всього поширеною формою митного контролю є перевiрка документiв та вiдомостей, що є необхiдними для проведення такого контролю - документальний контроль. У ходi документального контролю перевiряються документи й вiдомостi, що необхiднi для здiйснення митного контролю (за визначенням ст. 45 Митного Кодексу).

Порядок митного оформлення товарiв працiвниками митних органiв такий[31]:

По-перше, перевiряється наявнiсть усiх документiв, що є необхiдними для митного оформлення товарiв.

По-друге, перевiряється вiдповiднiсть заповнення декларацiї вимогам, передбаченим у чинних нормативних актах, що регулюють порядок заповнення вантажної митної декларацiї.

По-третє, перевiряється правильнiсть нарахування i сплати митних платежiв i податкiв.

Також, при проведеннi перевiрки правильностi заповнення декларацiї використовуються вiдомостi, що мiстяться в супровiдних, транспортних, комерцiйних та iнших документах, а також результати митного огляду.

По завершеннi митного оформлення митним органом проводиться реєстрацiя декларацiї та додаткових аркушii i присвоюється їй вiдповiдний номер, який проставляється в декларацiї.

За результатами митного оформлення працiвником митного органу проставляється штамп у декларацiї, котра засвiдчується особистою номерною печаткою.

Потрiбно пiдкреслити, що митне оформлення вiдбувається пiсля декларування товарiв i майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною органiзацiєю до митного оформлення. Декларування товарiв пiдприємствами здiйснюється самостiйно або на договiрнiй основi через органiзацiї, визнанi митницями як декларанти. Для митного оформлення товарiв необхiднi такi документи: декларацiя; належним чином посвiдченi копiї лiцензiй; дозволи iнших державних органiв, якщо товари пiдлягають контролю цих органiв; зовнiшньоекономiчнi контракти; документи, що пiдтверджують внесення вiдповiдних митних платежiв; супровiднi документи (транспортнi накладнi, рахунки-фактури тощо); iншi документи, зазначенi в декларацiї.

Основним документом, на пiдставi якого здiйснюється митне оформлення експортно-iмпортних операцiй, є вантажна митна декларацiя (ВМД). Вантажна митна декларацiя - це заява, що мiстить вiдомостi про товари та iншi предмети i транспортнi засоби та мету їх перемiщення через митний кордон України або про змiну митного режиму щодо цих товарiв, а також iнформацiю, необхiдну для здiйснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежiв.

Технологiчнi схеми оформлення розробляються стосовно до[14]:

- торговельних, пасажирських, рибопромислових, нафтотранспортних вiтчизняних та iноземних суден закордонного плавання - по їх прибуттi й вибуттi;

- обробки, контролю й оформлення експортно-iмпортних товарiв;

- контролю й оформленню фiзичних осiб, а також товарiв, якi вони провозять.

Отже, митне оформлення полягає в документальному закрiпленнi вiдомостей, одержаних пiд час митного контролю товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України (так звана статистична функцiя), та оформленнi результатiв цього контролю. Це важливо, оскiльки за допомогою такого документа можна встановити настання юридичного факту, а в необхiдному випадку вiн виступає джерелом доказiв.

Потрiбно зазначити, що митне оформлення служить важливим засобом для державного регулювання ввезення, вивезення i транзиту товарiв i транспортних засобiв[16].

З огляду на вищевикладенi головнi ознаки дослiджуваної категорiї, маємо зробити висновок про те, що процедура митного оформлення - це здiйснення операцiй, якi полягають у документальному закрiпленнi вiдомостей, одержаних пiд час митного контролю, оформлення його результатiв у пунктах пропуску через митний кордон України цiлодобово, та якi мають юридичне значення для подальшого використання перемiщуваних через нього товарiв i транспортних засобiв вiдповiдно до заявленого митного режиму.

Ще одним основним елементом митних процедур є справляння передбачених законом податкiв i зборiв.

Загальновiдомо те, що за допомогою митно-тарифних заходiв держава має можливiсть ефективно впливати на економiчний аспект державного господарства. На нашу думку, збiльшуючи або зменшуючи ввезення чи вивезення окремих товарiв, держава зводить у рiвнi економiчнi умови як вiтчизняних, так й iноземних товаровиробникiв, провадить певну економiчну, науково-технiчну, валютно-фiнансову полiтику у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, спрямовує дiяльнiсть суб'єктiв останньої в загальнодержавних iнтересах [28, с. 89].

Операцiї, пов'язанi зi справлянням передбачених законом податкiв i зборiв, належать до митних процедур (п. 19 ст. 1 Митного кодексу України). Справляння податкiв та зборiв при переоформленнi товарiв та транспортних засобiв у вiльний обiг повинна здiйснювати митниця, яка здiйснює таке переоформлення[16].

Процедура справляння передбачених законом податкiв i зборiв - це операцiї, що полягають у справляннi передбачених законодавством податкiв i зборiв з товарiв i транспортних засобiв на базi їх митної вартостi з урахуванням тарифних пiльг, принципiв взаємностi, захисту нацiональних товаровиробникiв та обґрунтованостi розмiрiв податкiв i зборiв для iноземних товаровиробникiв, контроль за своєчаснiстю, достовiрнiстю, повнотою справляння яких покладено на митнi органи[23].

Отже, розглянув питання щодо поняття, структури i особливостей митних процедур та порядку їх здiйснення вищезазначене, можемо пiдсумувати, що митнi процедури є сукупнiстю операцiй з митного контролю, якi здiйснюються у визначених формах, необхiдних i достатнiх для забезпечення додержання вiтчизняного законодавства з питань митної справи i мiжнародних договорiв України, вiдповiдно до типової технологiчної схеми пропуску через її державний кордон транспортних засобiв, а також документального закрiплення вiдомостей та оформлення результатiв, одержаних пiд час митного контролю, якi мають юридичне значення для подальшого використання цих товарiв i транспортних засобiв за заявленим митним режимом, виконуються посадовими особами митних органiв на певних територiях цiлодобово одночасно зi справлянням передбачених законодавством податкiв i зборiв з товарiв i транспортних засобiв.

Структура митних процедур складається з 3-х основних елементiв: митного контролю, митного оформлення i справляння передбачених законом податкiв i зборiв, якi, у свою чергу, складаються з величезної кiлькостi операцiй

Потрiбно пiдкреслити, що особливостi митних процедур стосовно кожного з видiв транспорту виявляються саме в митних операцiях, якi є специфiчними щодо кожного iз зазначених видiв.

1.2 Становлення правового механiзму митної процедури в Українi

Вивчення становлення правового механiзму митної процедури в Українi має принципове значення для подальших дослiджень щодо визначення правових особливостей здiйснення суб'єктами господарських митних процедур. Проблеми становлення правового механiзму митної процедури в Українi частково розкрито в працях В. Мицика, С. Науменко, П. Пашко, П. Романюка, В. Чорного, I. Шеремета та iн.

Зазначимо, що митна проблематика з питань правового механiзму митної процедури та здiйснення митного контролю - є справою достатньо складною i специфiчною навiть для досвiдчених фахiвцiв i вчених-правознавцiв. Тому, в першi роки незалежностi нашої країни не було опубликовано у виданнях фундаментальних праць, якi б на фактичному матерiалi розкривали етапи становлення та правову основу Української митної справи. Лише в 1998 р. дану прогалину значною мiрою заповнило дослiдження Л. Деркача. Автром була дана оцiнка iснуючих тенденцiй, механiзмiв митної процедури, а також присвячено питання проблемам становлення i розвитку митного законодавства.

Митна справа безпосередньо пов'язана iз товарним виробництвом та мiжнародною торгiвлею i обмiном. Вона є найпростiшою формою оподаткування[19].

Поява найпростiших видiв оформлення перемiщення товарiв пов'язана iз зародженням самої митної справи, що зумовлює необхiднiсть встановлення певних правил справляння податкiв в процесi торгового обмiну. Так з'являлися звичаї, правила i процедури їхнього стягнення.

У мiру того як складалося саме поняття торгового мита i супутнiх їм торгових зборiв за право купiвлi-продажу товарiв на чужiй територiї, було сформоване звичаї, правила i процедури їхнього стягнення або повного чи часткового звiльнення вiд цього обов'язку. Вiдповiдно до цього створювалася спецiальна митна служба, облаштовувалася митниця. Згодом, вищенаведенi заходи дiстали органiзацiйного, правового i дипломатичного (мiжнародно-правового) закрiплення. Вони установлювалися вiдповiдно до потреб економiки та торгового обмiну з тою чи iншою країною, а також виникаючою потребою в певному товарi чи необхiдностi збути його надлишку усерединi країни.

Окрiм цього, на митну полiтику по вiдношенню до окремих країн впливали також суб'єктивнi чинники. Наприклад, вiдомий росiйський iсторик В.О. Ключевський уважав, що система торгових вiдносин Київської Русi з Вiзантiєю на безмитнiй основi i взаємному сприяннi, визначена договорами князiв Олега й Iгоря, була основним пiдґрунтям щодо пiдготовки прийняття християнства Руссю (причому саме з Вiзантiї). Не треба й залишати без уваги питання щодо поєднання родин руських князiв, яке значно впливало на змiст митних вiдносин i формування митних режимiв.

Як необхiдний атрибут внутрiшньої i зовнiшньої торгiвлi митниця своєю дiяльнiстю впливала на формування сприятливого торговельно-економiчного режиму в країнi, забезпечувала животворчий вплив торгiвлi на полiтичну, економiчну i соцiальну сфери суспiльного життя. В тому числi значно вплинула на становлення загальноросiйського ринку та включення його в сферу мiждержавного обмiну.

Отже, наведенi процеси, що були прогресивними саме за своїм характером перетворилися на один iз вирiшальних чинникiв утвердження державностi та об'єднання удiльної Русi навколо Москви, а також створення централiзованої росiйської держави, встановлення i розвитку її мiжнародних зв'язкiв[23].

За часiв козацької держави також велась митна справа. Однак, вона будувалась на зразок митних процедур сусiднiх держав, а також не мала єдиного механiзму. Навiть поєднавшись з Росiєю ще деякий час велась самостiйна митна справа. Проте з часом, за ступiнню насадження центральних органiв i демонтажу атрибутiв козацької держави, вона була пiдпорядкована загальнiй митнiй полiтицi Росiї.

Свiдчень впливу росiйської митної полiтики на мiжнароднi вiдносини, мiжнародну торгiвлю дуже багато. Як незмiнний атрибут внутрiшньої i зовнiшньої торгiвлi митниця почала впливати на утворення сприятливого торговельно-економiчного режиму в державi. Вона була гарантом цивiлiзовани стосункiв при забезпеченнi торгiвлi, а також з нею сприйала на полiтичнi, культурнi та iншi процеси вдержавi. За словами iсторiкiв, саме формування митної справи стало вирiшальним чинником становлення росiйської державностi та об'єднання розрiзнених князiвств в єдину державу.

При всiй об'єднаностi i суперечливостi iсторичного методу формування митницi досвiд його свiдчить про те, що митна справа, митна полiтика склалися як найважливiша сфера економiчної полiтики держави, iнструмент регулювання зовнiшньої торгiвлi i захисту нацiональних iнтересiв. Тому вони, у свою чергу, лежать в основi характеристики зовнiшньополiтичної та зовнiшньоторговельної (зовнiшньоекономiчної) дiяльностi[18].

Характерно, що й на Українi пiд час визвольної вiйни 1647-1654 pp. придiлялась увага митнiй полiтицi та митнiй справi. Так було й за часiв гетьманщини i до 1754 р, коли козацька держава збирала мито. Пiсля втрати самостiйностi Українською державою митна справа розвивалась на її територiї за загальними правилами та на основi законодавства Росiї, де склалась система митних органiв на чолi iз Наказом Великої казни. На мiсцях створювались повiтовi хати «избы», де справлялося мито. Разом з тим, як стверджується в багатьох джерелах, внаслiдок особливого геоекономiчного положення розвитку цукрової промисловостi, виробництва горiлки та iнших товарiв в Українi розвиток митних органiв й митної справи загалом йшов попереду iнших регiонiв Росiї.

Отже, в процесi багатовiкової еволюцiї торговельних вiдносин мiж державами митнi правила i процедури поступово перетворювалися у важливий iнструмент регулювання товаропотокiв i, одночасно, одного з провiдникiв правлячої торгово-полiтичної доктрини держави i принципiв його митної полiтики. В той же час аж до другої половини XX столiття митнi процедури перебували в тiнi митного тарифу - основного iнструмента регулювання мiжнародної торговельної полiтики