Засновники та учасники господарських товариств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство внутрішніх справ України

Одеський державний університет внутрішніх справ України

Кафедра транспортного права

Курсова робота

Виконала:

Студентка 1 гр. 6 к. Проданець. Н.М.

Перевірив:

доцент кафедри Продайко С.В.

Одеса - 2014

План

Вступ

Розділ Й. Загальна характеристика засновників та учасників господарських товариств

1.1 Поняття засновників господарських товариств

1.2 Особливості учасників господарських товариств

Розділ ЙЙ. Юридичні особи - засновники та учасники господарських товариств

2.1 Підприємства, установи, та організації як засновники та учасники акціонерного товариства

2.2 Підприємства, установи, організації як засновники інших господарських товариств

Розділ ЙЙЙ. Фізична особа - засновник та учасник господарських товариств

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

господарське товариство засновник учасник

Тема моєї курсової роботи «Засновники та учасники господарських товариств».

Актуальність теми полягає в розмежуванні таких понять як «засновник» та «учасник». Дані поняття в окремих джерелах застосовуються як синоніми, в інших ці поняття є різними за своїм значенням. Тому виникає необхідність з'ясувати співвідношення даних понять. Сьогодні законодавством України передбачена значна кількість господарських товариств, до яких і входять засновники і учасники, тому визначення їх співвідношення дозволить визначити їх правове станове в сфері господарювання.

Засновник - це особа (фізична або юридична), що прийняла рішення про створення (заснування) відповідного господарського товариства і про затвердження його установчих документів, разом іншими засновниками передала певне майно (майнові права) до його статутного фонду і натомість отримала корпоративні права на це товариство.

Учасник - це особа (фізична або юридична), що є власником корпоративних прав на це господарське товариство, включаючи право на відповідну частку в його статутному фонді і відповідно включена у такому статусі до установчих документів товариства.

Мета даної роботи полягає у висвітленні таких понять як «засновник» та «учасник» через їх роль у створенні та функціонуванні господарських товариств.

Згідно з поставленою метою зроблено спробу виконати такі завдання:

- визначити суть понять «засновник» та «учасник» господарського товариства;

- визначити хто може бути засновником, а хто учасником господарського товариства;

- визначити їх права та обов'язки;

- визначити їх відповідальність перед товариством;

- визначити проблеми при застосуванні понять «засновник» та «учасник».

Предметом вивчення є учасники і засновники господарських товариств.

Об'єктом дослідження є законодавство про господарські товариства, яке відображає правовий статус учасників та засновників господарських товариств.

Методологічною основою курсової роботи є системний метод дослідження, за допомогою якого здійснюється вивчення законодавства про господарські товариства, з метою визначити різницю між учасниками та засновниками господарських товариств. Діалектичний метод допомагає об'єктивно, всебічно і конкретно розглянути дані явища. Також використовувалися методи формально-юридичний (догматичний) та порівняльно-правовий.

Джерельну базу курсової роботи становлять Конституція України, Господарський Кодекс України, Закон України «Про господарські товариства» та інші нормативно-правові акти. Суттєве значення для розробки теоретичних положень курсової роботи мають праці таких українських вчених: Вінник О. М., Крупка Ю. М., Несинова С. В., та інші.

Структури роботи. Дана курсова робота складається з трьох розділів. Кожен з яких повно і чітко розкриває питання, що стосують положення учасників та засновників у господарських товариствах. В першому розділі йдеться про загальні положення, які стосуються засновників та учасників господарських товариств, їх права та обов'язки, правовий статус. В другому розділі йдеться про підприємства, установи та організації як учасників та засновників господарських товариств. В третьому розділі звертається увага на фізичну особу як засновника та учасника господарських товариств.

Розділ Й. Загальна характеристика засновників та учасників господарських товариств

1.1 Поняття засновників господарських товариств

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариства створюються і діють на основі Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 p. №, який визначає поняття, види, порядок утворення і діяльності товариств, а також права та обов'язки 'їх засновників і учасників.

Господарськими товариствами відповідно до Закону України «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Всі вони згідно зі ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" є юридичними особами, одноособовими власниками майна, переданого їм учасниками, а також майна, отриманого в результаті господарської діяльності і на інших законних підставах.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками

господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками господарського товариства можуть бути фізичні і юридичні особи. Відповідне положення передбачене і в ст. 114 Цивільного Кодексу України№ (далі - ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 79 Господарського кодексу УкраїниІ (далі - ГК України) засновниками та учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені в ст. 2 ГК України, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Адже відповідно до Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.і

На практиці досить часто постає питання щодо співвідношення таких понять, як «засновник» та « учасник» господарського товариства. Дехто навіть розглядає їх як синоніми. Слушною видається думка про те, що ці поняття не є тотожними. Засновник - це особа (фізична або юридична), що прийняла рішення про створення (заснування) відповідного господарського товариства і про затвердження його установчих документів, разом іншими засновниками передала певне майно (майнові права) до його статутного фонду і натомість отримала корпоративні права на це товариство.

Відповідно до п. 8 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. Вони укладають договір, у якому визначають основні дані, що характеризують майбутнє акціонерне товариство, порядок здійснення спільної діяльності по його створенню, відповідальність перед особами, які підписалися на акції, та інше. Засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, скликати і провести установчі збори та зареєструвати акціонерне товариство. Договір про створення товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами,догові підлягає нотаріальному посвідченню.

Засновники можуть укладати угоди від імені товариства до моменту його державної реєстрації. При цьому закон встановлює, що ці угоди визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.І

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГК України господарські товариства створюються шляхом «об'єднання» майна і участі з метою отримання прибутку. Частина 5 ст. 63 Кодексу відносить господарські товариства до корпоративних підприємств, що «утворюються, як правило, двома і більше засновниками…» На підставі викладеного вище може скластися враження, що Кодекс виключає можливу наявність одного засновника, якому буде просто нічого і ні з ким об'єднувати під час створення товариства.

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Зазначені зобов'язання виникають у зв'язку із створенням товариства, виконання засновниками своїх обов'язків, передбачених установчим договором.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Виходячи з положень ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 2 ст. 114 ЦК України акціонерне товариство може бути створене однією особою, яка стає його засновником і єдиним учасником. Згідно з ч. 4 ст. 153 ЦК України акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером всіх акцій товариства.

Засновники (засновник) товариства можуть самостійно змінювати установчий документ. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Слід розглянути питання, пов'язане з діяльністю товариств, учасниками яких є дві особи, частка кожної з яких складає п'ятдесят відсотків статутного (складеного) капіталу. Прийнявши рішення про створення такого товариства, засновники (учасники) найчастіше впевнені у тому, що товариство буде здійснювати діяльність без перешкод. Таку оптимістичну позицію засновники підтверджують укладенням низки усних угод щодо діяльності товариства.

Однак виникнення першого протиріччя між учасниками зазначеного товариства розвіює сподівання засновників. У такій ситуації один учасник може блокувати прийняття загальними зборами учасників товариства будь-якого рішення, починаючи від затвердження результатів діяльності товариства та закінчуючи призначенням (звільненням) виконавчого органу і внесення змін до установчих документів.

З огляду на наведене, треба уникати створення товариств, учасниками яких є дві особи, частка кожної з яких складає п'ятдесят відсотків статутного (складеного) капіталу. А у разі створення такого товариства в установчих документах детально врегулювати всі процедури.

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Не можуть бути засновниками господарських товариств громадяни, яким законом заборонено здійснювати підприємницьку діяльність. А саме:

а) фізичні особи, визнані у встановленому порядку недієздатними (внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу) або обмежено дієздатним (внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами);

б) державні службовці та інші особи, уповноважені на виконання функцій держави;

в) іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства;

г) державні підприємства;

д) юридичні особи, які мають намір бути учасниками банку, якщо банк має у них істотну участь.

1.2 Особливості учасників господарських товариств

Учасник - це особа (фізична або юридична), що є власником корпоративних прав на це господарське товариство, включаючи право на відповідну частку в його статутному фонді і відповідно включена у такому статусі до установчих документів товариства. Зрозуміло, що учасник може і не бути засновником, а отримати корпоративні права внаслідок різноманітних угод. Відповідно до ч. 1 ст.79 ГК України у випадках передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. У випадках передбачених Господарським Кодексом і на підставі відповідних цивільно-правових угод з корпоративними правами, у господарському товаристві може залишитись один учасник.

Залежно від господарсько-правового статусу суб'єкта різними є форми та межі його участі у сфері господарювання.

Участь у господарському обороті можлива у таких формах, як:

1) здійснення господарської діяльності;

2)здійснення окремих господарських операцій поза межами господарської діяльності (фізичними особами у вигляді промислу, юридичними особами у вигляді господарського забезпечення);

3) реалізація представницьких повноважень (структурними підрозділами, що представляють інтереси господарської організації, до складу якої належать, комерційні представники, повноваження яких засновані на договорі);

4) реалізація організаційно-господарських повноважень у сфері управління господарською діяльністю (такі повноваження можуть бути засновані як на законі - повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, так і на господарських договорах (простого товариства; засновницького договору про створення об'єднання підприємств) - повноваження інших учасників господарських відносин);

5) споживання (побутове, виробниче) результатів господарювання.

Таким чином, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство можуть бути створені однією особою як фізичною, так і юридичною. Цивільний кодекс передбачає неможливість створення повного або командитного товариства одним засновником.

Норми які регулюють інститут господарського товариства з одним учасником, фактично передбачають лише право створення таких господарських товариств. Жодних особливостей щодо їх органів та діяльності, які зумовлені наявністю одного учасника, чинне законодавство України не передбачає. Це означає, що на господарські товариства з одним учасником поширюються всі норми щодо органів управління, які передбачені для юридичних осіб взагалі та господарських товариств зокрема. Такий стан законодавства призводить до практичних проблем у діяльності господарських товариств з одним учасником. У літературі звертається увага на те, що відсутність належної законодавчої бази призводить до абсурдних ситуацій, коли для того, щоб виконати вимоги Закону України «Про господарські товариства» і ЦК України, складається протокол загальних зборів акціонерного товариства, на яких присутня лише одна особа.

На практиці товариства діють здебільшого у складі двох і більше учасників.

Обмежений рух учасників товариства з обмеженою відповідальністю: зміна складу учасників відбувається шляхом:

а) виключення учасника з TOB;

б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі за згодою решти учасників, якщо інше не передбачено TOB;

в) спадкування частки учасника-фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи з дотриманням передбаченого статутом.

г) звернення стягнення на всю частку учасника-боржника на вимогу його кредиторів.

Припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:

а) смерті учасника-фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника-юридичної особи;

б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;

в) виключення учасника з TOB;

г) добровільного виходу учасника з TOB з викупом його частки самим товариством;

д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна;

е) ліквідації товариства.№

Основним майновим правом учасника товариства є право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Водночас міноритарні учасники (учасники, які володіють незначною часткою статутного (складеного) капіталу) не мають змоги вплинути на прийняття загальними зборами рішення щодо виплати учасникам частини прибутку (дивідендів). Прийняття загальними зборами рішення щодо майнових прав учасників всупереч інтересам міноритарних учасників призводить до виникнення конфліктних ситуацій.

Згідно із ч. 1 ст. 114 ЦК України обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Такі обмеження насамперед передбачають, що:

не може бути учасником повного товариства особа, яка є учасником іншого повного товариства (ч.2 ст.119 ЦК України); не може бути повним учасником командитного товариства особа, яка є повним учасником іншого командитного товариства (абз.1 ч.2 ст.135 ЦК України);

не може бути учасником повного товариства особа, яка є повним учасником командитного товариства (абз.2 ч.2 ст.135 ЦКУкраїни);

не може бути вкладником командитного товариства особа, яка є повним учасником цього товариства (абз. З ч.2 ст.135 ЦК України). №

Учасники товариства мають право:

1. Брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Право на участь в управлінні справами товариства учасник може реалізувати як безпосередньо (Особисто брати участь в роботі загальних зборів, входити до складу виборних органів товариства), так і через представників, вибраних ним до органів управління товариства. Обмеження стосовно права учасників управляти його справами не може бути встановлено засновницькими договорами. Діюче законодавство позбавляє деяких учасників окремих видів господарських товариств права приймати участь в управлінні справами товариства. Так, згідно Закону України «Про господарські товариства» в командитному товаристві вкладники позбавлені права приймати участь в управлінні справами товариства, а управління здійснюють тільки повні учасники. В акціонерному товаристві власники привілейованих акцій не мають права брати участі в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

2. Брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

3. Вийти в установленому порядку з товариства.

4. Одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Законом України «Про господарські товариства» врегульовано право учасників товариства на своєчасне сповіщення про проведення загальних зборів, ознайомлення з інформацією, необхідною, для прийняття рішення на загальних зборах, порядок сповіщення про додаткові емісії акцій.

5. Здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ГК України перелік прав учасників господарського товариства не є вичерпним - інші права можуть бути передбачені як на законодавчому рівні - спеціальними законами, так і на локальному - в установчих документах товариства. Стосовно окремих видів господарських товариств ГК України, спеціальними законами і установчими документами можуть бути передбачені і інші права учасників (наприклад, право на частину майна в разі ліквідації товариства, яке залишилося після розрахунку з кредиторами, або його вартість). Обмеження прав передбачених ч. 1 ст. 88 ГК України в установчих документах не допускається.

Права учасників товариств реалізуються не завжди однаково. Так, товариства з невеликою кількістю учасників мають більш «прозорі» для всіх учасників умови функціонування, товариства з великою кількістю учасників - певні проблеми. В умовах такої кількості акціонерів, серед яких розпорошено досить багато акцій, провести загальні збори з абсолютним дотриманням прав акціонерів практично неможливо: по-перше, потрібно мати таке приміщення, по-друге, навіть якщо кожен з акціонерів хотів би висловити власну думку на зборах і зайняв на це одну хвилину, то потрібні були б місяці засідань. Тому в таких ситуаціях використовують можливості передачі прав голосування, письмові опитування та інші варіанти дотримання прав акціонерів.

В ч. 3 ст. 88 ГК України перераховані обов'язки учасників товариства. Виконання обов'язку дотримуватися вимог установчих документів товариства і виконувати рішення його органів управління означає дотримання норм, закріплених в локальних нормативно-правових актах товариства і рішень його органів управління. Обов'язок вносити вклади (оплачувати акції) є майновим обов'язком, обсяг якого залежить від виду господарського товариства.

Учасники товариства зобов'язані:

1. Дотримуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства.

2. Виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

3. Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

4. Нести інші зобов'язання, у випадках передбачених законодавством України та установчими документами товариства.

Перелік обов'язків учасників господарського товариства, як і перелік прав не є вичерпним.

Щодо організаційно-правової бази в Україні, то слід зазначити, що деякі обов'язки учасників товариств (особливо щодо дотримання установчих та внутрішньо корпоративних документів, нерозголошення таємниці та ін.) мають дещо декларативний характер, оскільки практично ніде не визначено санкції за їх невиконання. Іноді такі санкції вписуються в установчі документи, але вони можуть діяти тільки за умови їх відповідності чинному законодавству. Більш чітко прописані лише санкції щодо майнової участі.

Розділ ЙЙ. Юридичні особи - засновники та учасники господарських товариств

2.1 Підприємства, установи, та організації як засновники та учасники акціонерного товариства

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств, то їх коло визначено статтями 3 і 26 Закону України "Про господарські товариства". Стаття 26 спеціально встановлює функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників.

Засновниками є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їхнього правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.

Учасники - це особи, які виконують обов'язки підписчиків на акції перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Недержавні юридичні особи можуть бути засновниками акціонерних товариств практично без обмежень, якщо їхніми статутами (положеннями) не встановлено заборони займатися підприємницькою діяльністю.

Державні юридичні особи (установи, організації) можуть бути засновниками й учасниками акціонерних товариств за принципом "кому дозволено" ("дозвільний принцип"). Засновниками акціонерних товариств, по-перше, дозволено бути підвідомчим Кабінету Міністрів України міністерствам, державним комітетам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, які уповноважені управляти майном загальнодержавної власності. По-друге, це обласні державні адміністрації, які можуть бути засновниками акціонерних товариств (з боку власника) на базі комунальної власності. По-третє, держателями акцій, які є державною власністю, визначено органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами (відповідно до законодавства про іноземні інвестиції).№

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті 26, 30, 31 і 35 Закону України "Про господарські товариства"). Процес створення акціонерного товариства - це ряд послідовних стадій, передбачених законом.

Відповідно до законодавства акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Згідно з ч.4 ст. 79 ГК України суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи. Це означає, що їм притаманні всі ознаки юридичної особи, що забезпечує незалежне від господарського товариства функціонування у сфері господарювання. При цьому вони користуються всіма правами і несуть обов'язки учасників господарського товариства, встановлені чинним законодавством.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.

Закон не вимагає обов'язкової участі кожного із засновників у вчиненні дій зі створення акціонерного товариства, у зв'язку з чим повноваження одного або кількох засновників за дорученням можуть бути передані іншому засновникові. Проте повноваження засновника щодо підписання установчого договору не можуть бути передані ним за довіреністю іншому засновникові. №

При створенні акціонерного товариства для вчинення деяких дій, необхідна участь не лише ініціативна діяльність засновників, а й волевиявлення інших осіб, які мають намір придбати акції створюваного товариства. Таких осіб законодавець називає «учасниками» у ст. 28 Закону України «Про господарські товариства»: «Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками…» Вони разом із засновниками беруть участь у створенні акціонерного товариства у частині проведення підписки на акції, оплати вартості акцій, участі в установчих зборах.І

Відповідно до Закону України акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства.

Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах,

запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відповідальність за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації.

Солідарна відповідальність має місце в наступних випадках:

а) Якщо товариство визнано таким, що не відбулося, засновники несуть відповідальність перед особами, що підписалися на акції, за повне і своєчасне повернення грошових коштів і майна, внесеного останніми в рахунок оплати за акції;

б) засновники несуть відповідальність перед третіми особами за угодами, укладеними від імені товариства, якщо товариство (установчі збори) не схвалить ці угоди.

Привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів - разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

Акціонери-власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу лише під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

1) припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

3) внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства. Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів власників привілейованих акцій, вважається прийнятим.

У разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів - власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.

Статутом приватного товариства акціонеру - власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Під час голосування акціонерів - власників кількох класів привілейованих акцій відповідно до ч. 5 цієї статті голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства. №

2.2 Підприємства, установи, організації як засновники інших господарських товариств

Повне товариство - господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасники повного товариства не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності.

Учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва (ст. 80 ГК України).

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

Управління діяльністю повного товариства відповідно до ст. 121 ЦК України здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. №

Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, то інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства (ст. 122 ЦК України).

Прибутки та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, який вибув з нього, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, в рівній мірі з учасниками, які залишилися, протягом 3 -х років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Вихід із товариства, яке було створене на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніше як за 6 місяців.

Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати його частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.

При припиненні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права.

Учасники повного товариства, який систематично не виконує чи виконує не належним чином обов'язки, покладенні на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.

В товаристві з обмеженою відповідальністю учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю, товариства, у межах вартості свої внесків.

Засновники TOB фізичні та юридичні особи з відповідним обсягом загальної правосуб'єктності, якщо закон не вимагає спеціальної; можливість обмеження законом (ч. 1 ст. 141 ЦК України) та статутом TOB максимальної кількості учасників TOB.

Відповідальність TOB та його учасників:

а) товариство відповідає за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

б) відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки, - вони лише несуть ризик збитків межах сплачених вкладів;

в) наявність субсидіарної відповідальності в учасників TOB - за умови несплати вкладів (відповідальність - в межах несплаченої частини вкладу); якщо несплата вкладів має місце у двох і більше учасників - вони відповідають солідарно (ч. 2ст. 140 ЦК України).

Обов'язковість для учасників майнової участі в TOB: сплатити (а) основний і (б) додаткові (якщо останні передбачені статутом TOB або рішенням зборів учасників) внески; необов'язковість (за окремими винятками) персональної участі.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одностайності, - всі учасники. №

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства.

У цьому випадку учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями у межах, визначених статутом пропорційно їхнім часткам.

При недостатності майна одного чи декількох учасників товариства для забезпечення належної з них частки додаткової відповідальності по відсутній сумі її несуть інші члени товариства пропорційно їхнім часткам у майні.

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Учасником повного товариства та повним учасником командитного товариства може бути тільки особа, зареєстрована як суб'єкт підприємництва (ч.7 ст.80 ГК України). №

Окреме обмеження встановлено законодавством для державних підприємств: державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) не можуть виступати засновниками господарських товариств.

Спеціальними законодавчими актами встановлено обмеження щодо кола учасників певних юридичних осіб, створених у формі господарських товариств, зокрема:

учасниками банку не можуть бути юридичні особи, у яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації (ст. 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»№);

засновниками інвестиційного фонду не можуть бути юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків;

засновниками фондової біржі (у кількості не менше 20 осіб) можуть бути тільки торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження

професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднання, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. При цьому частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі (ст.21 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 p.).

Для ряду суб'єктів підприємницької діяльності, до яких відносяться банки, страхові компанії, фондові біржі й компанії та інші фінансово-кредитні структури, законодавством встановлюються обмеження щодо вкладів учасників у капітал. І

Розділ ЙЙЙ. Фізична особа - засновник та учасник господарських товариств

За загальним правилом, для участі у господарському товаристві фізичні і юридичні особи повинні мати повну правоздатність і дієздатність.

Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ст. 34 ЦК України). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявністю письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації її як підприємця (ч. 3 ст. 35 ЦК України). При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Одночасно цією самою статтею встановлено, що згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів), з якими проживає неповнолітня особа, правочин може бути вчинений з дозволу органу опіки та піклування. №

Новелою цивільного законодавства є передбачена у ч. 2 ст. 83 ЦК

України можливість створення товариства однією особою, якщо інше не встановлено законом. У ст. 114 ЦК України конкретизована можливість створення господарського товариства однією особою, яка стає єдиним учасником цього товариства. Це правило поширюється на акціонерні товариства (AT), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ). Наприклад, ч. 4 ст. 153 ЦК України передбачає, по-перше, можливість створення акціонерного товариства однією особою, по-друге, можливість продовження діяльності акціонерного товариства, створеного кількома особами, якщо всі акції такого товариства придбані одним акціонером. Не може бути створене однією особою або продовжувати свою діяльність за наявності одного учасника повне товариство і командитне товариство. Обмеження щодо повного та командитного товариства обумовлені тим, що зазначені товариства створюються та діють на підставі засновницького договору, який укладається та реалізується кількома особами. Крім того, однією із характерних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язання товариства усім своїм майном. У зв'язку з чим, законодавець встановив для цього виду товариств ще одне обмеження, яке полягає в тому, що особа має бути учасником лише одного повного товариства.№

Господарські товариства є власниками майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність. Вклади учасників і засновників становлять статутний фонд (капітал) товариства. Вкладом учасника (засновника) товариства є сукупність грошових коштів, майна і майнових прав, оцінених за згодою учасників у національній валюті України і переданих товариству для забезпечення його діяльності у порядку, розмірах і в терміни, визначені установчими документами. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника або засновника у статутному фонді.

Вкладами учасників та засновників можуть бути:

рухоме і нерухоме майно (речі), не заборонене до обігу на території України; цінні папери, передача яких дозволяється чинним законодавством України; грошові кошти у валюті України або іноземній валюті; майнові права, включаючи права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами, право на здійснення господарської діяльності і т. ін.

Закон забороняє використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами України, крім випадків встановлених законодавчими актами України.

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Обов'язковою ознакою для сторони в установчому договорі господарського товариства є наявність правосуб'єктності - правоздатності і дієздатності.

Договір повинен укладатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб потребують нотаріального засвідчення, а підписи керівників юридичних осіб повинні завірятися печаткою..

Корпоративні права можуть бути здійснені як особисто, так, і через представника. Відповідно до ст. ст. 43, 58 Закону України "Про господарські товариства" представники акціонерів та учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Відповідно до ст. 62 ЦК України представництво може виникати на підставі довіреності, закону чи адміністративного акту. На підставі закону виникають представницькі правовідносини батьків по здійсненню ними сукупності корпоративних прав, які належать їх неповнолітнім дітям. Та якщо згідно ст. 31 ЦК України за осіб до чотирнадцяти років, угоди здійснюють їх батьки чи опікуни, то відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітні в віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вправі здійснювати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) чи опікунів. Брати участь в управлінні в складі найвищого органу корпорації може особа, яка досягла певної вікової зрілості, оскільки це пов'язано з визначенням основних напрямків та порядку здійснення підприємницької діяльності товариством. Така позиція також підкріплюється і тим, що, наприклад, якщо на підставі рішення найвищого органу укладається угода, то в цьому випадку не буде присутній дефект волі, оскільки від імені неповнолітніх будуть діяти їх законні представники, що відповідає правилам, встановленим ст. 31 ЦК України. Тому, суб'єктами корпоративних прав можуть бути неповнолітні особи, але самостійно реалізувати свої права вони з наведених вище підстав не зможуть, їх представниками будуть виступати їх батьки, усиновителі та опікуни.

Висновок

Отже, господарські товариства - це є однією з найпоширеніших організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності. В діяльності господарських товариств беруть участь засновники та учасники. Дослідивши тему курсової роботи можна зробити висновок про те, що «учасник» та «засновник» дещо різні поняття. В деяких випадках ці поняття різні, в інших тотожні. Засновниками є фізичні та юридичні особи, які прийняли рішення про створення товариства, та здійснили всі необхідні для цього дії. Учасники - це фізичні та юридичні особи, що є власниками корпоративних прав на це господарське товариство, включаючи право на відповідну частку в його статутному фонді і відповідно включена у такому статусі до установчих документів товариства. В акціонерному товаристві не всі учасники є засновниками, адже власники акцій могли придбати їх після створення акціонерного товариства, тобто в процесі його діяльності.

Відповідно до законодавства засновниками та учасниками можуть бути фізичні, юридичні особи, підприємства, установи, організації, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та, навіть, іноземні держави.

Учасники та засновники товариства мають право:

1. Брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

2. Брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

3. Вийти в установленому порядку з товариства.

4. Одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

5. Здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники та засновники товариства зобов'язані:

1. Дотримуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства.

2. Виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

3. Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

4. Нести інші зобов'язання, у випадках передбачених законодавством України та установчими документами товариства.

Перелік обов'язків учасників господарського товариства, як і перелік прав не є вичерпним.

Що стосується відповідальності засновників та учасників господарських товариств, до вона є різною в залежності від виду товариства.

Дослідивши дану тему можна виділити такі проблеми в законодавстві, по-перше, в законодавстві існує проблема поділу на засновників та учасників, в деяких нормативних актах, не чітко визначено хто відноситься до засновників, а хто - до учасників господарських товариств. По-друге, існують неясності з питанням заснування господарського товариства однією особою.

Список використаної літератури

1. Конституція України: закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс України: закон України від 16 січня 2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

3. Цивільний кодекс України: закон України від 16 січня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст. 356.

4. Про господарські товариства: закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №49.

5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №5-6.

6. Про цінні папери та фондовий ринок: закон України від 23 лютого2006 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2006. - №32.

7. Про акціонерні товариства: Закон України вiд 17. 09. 2008 р. № 514-VI // // Відомості Верховної Ради України - 2008. - № 50 - 51.

Размещено на Allbest.ru