Механізм реалізації муніципальних прав та свобод особистості в Україні

а) організаційно-правові, що забезпечують правову, організаційну, майново-фінансову самостійність місцевого само-врядування;

б) судові та інші форми захисту місцевого самовря-дування [86, с.10-11].

Аналіз положень Конституції і законів України, теоретичних положень про гарантії місцевого самоврядування дає змогу вивести поняття гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні. При цьому необхідно виходити із сутності нормативного положення ст. 140 Конституції України, яка поєднує природно-правовий та позитивістський підходи у визначенні статусу місцевого самоврядування. У цьому відношенні юридичні засоби (регулювання і охорони, заохочення і позбавлення благ та можливостей тощо) забезпечення участі громадян у місцевому самоврядуванні дають змогу впливати на політичні, соціальні, економічні, культурні чи духовні чинники реалізації конституційного права жителя територіальної громади на вільний розвиток своєї особистості.

Таким чином, систему гарантій громадян на участь у місцевому самоврядуванні необхідно розглядати у співвідношенні між основним правом та обов'язком, інакше система таких гарантій втрачає свій сенс.

Система гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні є органічним комплексом правових, інституційних та процедурних засобів реалізації та захисту прав жителів територіальної громади на вирішення справ місцевого значення, які безпосередньо пов'язані із відповідальною їх життєвою позицією.

На думку Трачука П. А. система гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні є органічним комплексом правових, інституційних та процедурних засобів реалізації та захисту прав жителів територіальної громади на вирішення публічних справ місцевого значення, які безпосередньо пов'язані із відповідальною їх життєвою позицією [26, с. 510].

Правові гарантії насамперед пов'язані із нормативно-правовим змістом механізмів забезпечення участі громадян у місцевому самоврядуванні.

Інституційні гарантії мають організаційно-правову природу і втілюються у безпосередніх та представницьких механізмах прийняття рішень з питань місцевого значення, їх реалізації та охорони, а також обумовлені механізмом взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади. Сукупність цих засобів вирішення завдань публічного характеру на місцевому рівні забезпечують політичні, економічні, соціальні, культурно-духовні та інші функції місцевого самоврядування.

Процесуальні гарантії пов'язані із функціонуванням юрисдикційних установ і втілюються у процедурах правового контролю та судового захисту прав жителів територіальної громади на вирішення справ місцевого значення.

Заслуговує на увагу також позиція М. С. Бондаря, який вважає, що на муніципальному рівні найбільш важливе значення мають гарантії реалізації, що в цілому є природним: правові засоби охорони прав громадян мають більшою мірою державний характер, вони базуються на можливості використання сили державного примусу [45, с. 10]. Муніципальні гарантії реалізації прав особистості отримують своє втілення насамперед у повсякденній організаційній діяльності органів місцевого самоврядування, його посадових осіб з утворення належних матеріально-фінансових, соціальних, культурних, політичних умов реалізації прав і свобод громадян за місцем проживання.

Отже, найбільш прийнятною, на нашу думку є система гарантій муніципальних прав і свобод особистості в Україні, що включає в себе правові, інституційні та процесуальні гарантії.

1. Правові гарантії участі громадян у місцевому самоврядуванні обумовлені загальноконституційними гарантіями основних прав і свобод. Серед правових гарантій основних прав і свобод у літературі розглядаються наступні принципи-норми: застереження про закон; принцип пропорційності; принцип збереження сутнісного змісту основного права; принцип правової безпеки індивіда. Ці конституційні положення конкретизовані також у чинному законодавстві про місцеве самоврядування України.

а) Застереження про закон у місцевому самоврядуванні проявляється у правовому оформленні засобів впливу громадян на вирішення справ місцевого значення. Обмеження прав громадян на участь у місцевому самоврядуванні повинні випливати із норм і принципів Конституції України та її загального контексту (ч. 1 ст. 64). Конституційна гарантія місцевого самоврядування (ст. 7) конкретизується положенням про визнання права жителів територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах закону. Органи та посадові особи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення під свою відповідальність на основі закону (ч. 1 ст. 2 Закону "Про місцеве самоврядування").

Згідно ст. 21 Закону України "Про місцеве самоврядування" обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування може бути обмежене лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану на основі Конституції та законів України. При цьому політичні права і свободи підлягають обмеженню на основі закону (ч. 2 ст. 64 Конституції).

Зокрема, згідно спеціального закону (ст. 18) в умовах надзвичайного стану на рівні місцевого самоврядування може бути введено пряме президентське правління, тобто органи місцевого самоврядування можуть бути поставлені у пряму підпорядкованість Президентові України. У разі неналежного здійснення своїх функцій органами місцевого самоврядування в умовах в умовах надзвичайного стану можуть бути утворені главою держави або парламентом тимчасові надзвичайні органи влади, які несуть відповідальність за нормалізацію обстановки і додержання законності на території, де введено надзвичайний стан (ст. 19 Закону).

б) Принцип пропорційності. Обмеження прав громадян на участь у місцевому самоврядуванні повинно відповідати вимогам співмірності із загальним юридичним режимом функціонування демократичних інститутів та процедур здійснення місцевого самоврядування. Даний принцип пропорційності випливає із конституційних гарантій забезпечення демократичних засад суспільства (ст. 5, 15), належного функціонування публічної влади та правонаступності її інститутів (ст. 6, 7, ч. 2 ст. 19).

Зокрема, розглядається як несумісне із принципом демократії самовільне присвоєння (узурпація) владних повноважень або самоуправних діянь, які переслідуються у кримінальному порядку (ст. 353, 356 Кримінального кодексу України ).

в) Збереження сутнісного змісту прав громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Дана конституційна гарантія конкретизується у Основному Законі (ст. 143). Згідно засад субсидіарності встановлюється перерозподіл тягара по вирішенню питань місцевого значення відповідно до рівня місцевого самоврядування. За змістом ст. 143 Конституції гарантується верховенство територіальних громад та районних, обласних рад як їх асоціативних утворень у вирішенні питань місцевого значення, які і складають сутнісний зміст участі громадян у місцевому самоврядуванні.

г) Принцип правової безпеки жителів територіальної громади полягає у належному доведенні до населення змісту нормативно-правових актів органами місцевого самоврядування, забезпечення широкої участі громадян в обговоренні змісту правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

2. Інституційні гарантії виражають безпосередньо діяльність жителів територіальної громади або через органи та посадових осіб місцевого самоврядування вирішення принаймні тих завдань та функцій, які складають сутнісний зміст місцевого самоврядування, тобто його кістяк, правову основу.

а) Інституційною основою гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні виступають такі принципові положення:

1) сфера реалізації цих прав громадян та сфера їх діяльності поширюється на всі "питання місцевого значення" (ч. 1 ст. 140 Конституції);

2) характер діяльності громадян полягає у їх безпосередніх і представницьких ("через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи", а також районні, обласні ради) формах (ч. 3, 4 ст. 140 Конституції), за допомогою яких здійснюються функції регулювання, управління та упорядкування, визначених ст. 143 Основного Закону;

3) способами їх реалізації визнаються вибори, місцеві референдуми та інші інститути безпосередньої демократії, а засобами - матеріально-фінансові ресурси муніципалітетів (ст. 141, 142 Конституції);

4) межею діяльності громадян визнається предмет відання місцевого самоврядування, який визначається законом (ч. 1 ст. 140, ст. 144 Конституції).

Жителі територіальної громади вправі вирішувати питання місцевого значення в рамках закону. Саме тому права територіальної громади не можна розглядати в якості конституційної гарантії, оскільки одна гарантія не може суперечити одна одній (тобто конституційні положення, визначенні у статтях 7 та 140, оскільки перше володіє вищим ступенем правового захисту згідно розділу ХІІІ Основного Закону). Право територіальної громади не можна розглядати також у якості конституційної свободи об'єднань, оскільки воно є специфічною формою прояву публічної влади в Україні.

Таким чином, в якості елементів інституційних гарантій місцевого самоврядування в Україні можна розглядати принаймні наступні положення:

1) принцип виборності місцевих рад та сільського, селищного, міського голови. Через цей механізм формуються постійно діючі органи місцевого самоврядування, які функціонують на професійній основі та які володіють верховенством з питань муніципальної кадрової політики. В якості винятку розглядаються випадки безпосереднього здійснення управлінських (виконавчих) функцій сільським головою.

2) визнання правосуб'єктності територіальної громади як специфічного виду територіальної спільності. Територіальні громади сусідніх сіл самостійно вирішують питання про об'єднання в одну територіальну громаду, утворення єдиних органів місцевого самоврядування чи обирають єдиного сільського голову шляхом прийняття відповідного рішення на місцевому референдумі (ч. 2 ст. 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Держава повинна забезпечити механізм консультацій з територіальною громадою, органами місцевого самоврядування при вирішенні питань адміністративно-територіального поділу, що впливатиме на статус відповідної територіальної громади. Держава не володіє правом приймати рішення про ліквідацію територіальної громади чи їх об'єднання, оскільки рішення такого роду вирішуються за своєю природою місцевим референдумом. Разом з тим це не означає, що повноваження парламенту (п. 29 ст. 85 Основного Закону) щодо прийняття рішень про зміну статусу територіальної громади суперечать конституційній гарантії місцевого самоврядування (ст. 7).

3) принцип функціональної, організаційної та фінансово-матеріальної відособленості місцевого самоврядування. Така інституційна гарантія втілюється у різноманітних функціях територіальних громад, серед яких можна виділити правотворчу (через статутне право територіальних громад), комплексного розвитку територіального колективу, фінансову, економічну тощо.

4) принцип безпосереднього волевиявлення жителів територіальної громади з питань місцевого значення. Даний принцип розглядається як фундаментальний, який лежить в основі забезпечення багатоманітності громадських форм участі народу в управлінні публічними справами.

Важливим здається використання громадянами свого конституційного права на звернення до органів місцевого самоврядування, проведення періодичних громадських слухань тощо.

3. Процесуальні гарантії місцевого самоврядування безпосередньо втілюються у механізмах реалізації та юрисдикційних процедурах правового захисту прав та законних інтересів територіальної громади та її жителів. У цьому контексті особливе значення має конституційна гарантія права на судовий захист суб'єктивного публічного права (ст. 55, 124, 145 Конституії).

Як процесуальну гарантію місцевого самоврядування можна розглядати, право на самозахист (ч. 2 ст. 55 Конституції), правовий контроль за правовими актами органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 144 Конституції, ч. 10 ст. 59, ч. 2 ст. 77 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"), відомчий контроль за діями та рішеннями органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 144 Конституції, ст. 76 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). Специфічне місце серед процесуальних гарантій місцевого самоврядування посідає функція конституційного контролю та офіційне тлумачення норм Конституції і законів України Конституційним Судом, внаслідок чого вирішуються справи про компетенцію органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Згідно ч. 4 ст. 55 Конституції житель територіальної громади володіє правом після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом свого суб'єктивного публічного права до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Аналіз цих положень законодавства України свідчить, що функціонує цілісна система субсидіарності процедур правового захисту прав місцевого самоврядування. Принцип субсидіарності, розкривається через функціонування різних рівнів публічної влади, розподіл повноважень між ними у процесі прийняття рішень, їх взаємодії та співпраці у цьому аспекті .

Чітке розмежування повноважень між органами публічної влади, що служить основою прийняття компетентних рішень правового характеру, доповнюється особливим механізмом їх вирішення, якщо компетенція певного відомства не дозволяє їх вирішити належним чином, через функціонування інших структур, які покликані забезпечити їх ефективне вирішення.

Таким чином, систему процесуальних гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні складають відносини щодо реалізації громадянами права на самозахист, адміністративного контролю, судового конституційного контролю, функціонування міжнародних механізмів правового захисту прав місцевого самоврядування. го контролю.

Аналіз чинного законодавства України, висловлених думок у юридичній літературі дає змогу зробити висновок, що право жителів територіальних громад вирішувати справи місцевого значення виступає конституційною гарантією.

Змістом конституційної гарантії участі громадян у місцевому самоврядуванні виступає сутнісний зміст (ядро) такого права, яке у концентрованому виразі сформульовано у статті 143 Конституції України. Система гарантій участі громадян у місцевому самоврядуванні є органічним комплексом правових, інституційних та процедурних засобів реалізації та захисту прав жителів територіальної громади на вирішення публічних справ місцевого значення, які безпосередньо пов'язані із відповідальною їх життєвою позицією.

Правові гарантії насамперед пов'язані із нормативно-правовим змістом механізмів забезпечення участі громадян у місцевому самоврядуванні. Інституційні гарантії мають організаційно-правову природу і їх сукупність складають засоби вирішення завдань публічного характеру на місцевому рівні забезпечують політичні, економічні, соціальні, культурно-духовні та інші функції місцевого самоврядування. Процесуальні гарантії пов'язані із функціонуванням юрисдикційних установ і втілюються у процедурах правового контролю та судового захисту прав жителів територіальної громади на вирішення справ місцевого значення.

Висновки до розділу 2

Дослідивши питання механізму реалізації муніципальних прав і свобод, їх особливостей, особливостей реалізації муніципальних громадянських (особистих), політичних, економічних, соціальних, культурних, екологічних прав, гарантії муніципальних прав і свобод, слід зробити наступні висновки.

1. Механізм реалізації муніципальних прав і свобод людини та громадянина потрібно розглядати, як відносно відокремлену сукупність конституційних та нормативних елементів, за допомогою яких в умовах додержання верховенства права, з позиції гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином України здійснюються його громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні можливості, знешкоджуються ті негативні умови, що можуть зашкодити їх практичному втіленню у повсякденне життя.

2. Реалізація муніципальних прав і свобод - це практичне застосування, здійснення громадянами та іншими учасниками суспільного життя передбачених нормами законодавства України можливостей з метою задоволення необхідних потреб та отримання матеріальних та духовних благ в установленому законом порядку. Тобто, реалізація муніципальних прав і свобод являється правомірною діяльністю суб'єктів правовідносин для досягнення бажаних результатів у різних сферах суспільного життя.

3. Реалізація кожного муніципального права у першу чергу залежить від того, яким чином це право закріплено на локальному рівні. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування не повинні дублювати чи повторювати норми Конституції, норми законів України, вони повинні розширювати їх перелік, конкретизувати, удосконалювати їх, розробляти конкретні програми, механізми реалізації муніципальних прав, створювати необхідні умови для забезпечення прав жителів територіальної громади.

4. Одним з основних елементів механізму забезпечення реалізації прав місцевого самоврядування є система його гарантій. Саме від системи гарантій, від того, наскільки повно забезпечені та захищені права місцевого самоврядування залежить становлення і розвиток місцевого самоврядування, реалізація муніципальних прав і свобод людини.

5. Система гарантій муніципальних прав і свобод особистості в Україні включає в себе правові, інституційні та процесуальні гарантії. Правові гарантії насамперед пов'язані із нормативно-правовим змістом механізмів забезпечення участі громадян у місцевому самоврядуванні. Інституційні гарантії мають організаційно-правову природу і втілюються у безпосередніх та представницьких механізмах прийняття рішень з питань місцевого значення, їх реалізації та охорони, а також обумовлені механізмом взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади. Процесуальні гарантії пов'язані із функціонуванням юрисдикційних установ і втілюються у процедурах правового контролю та судового захисту прав жителів територіальної громади на вирішення справ місцевого значення.

6.У підсумку зазначимо, що муніципальні права особистості складають важливу ланку нормативного вмісту всієї системи місцевої самоврядування, завдяки чому інститути локальної демократії отримують чітке спрямування не на адміністративно-державні, а на суспільні структури, на первинність безпосередніх форм участі громадян в рішенні місцевих питань.

Висновки

самоврядування муніципальний право класифікація

Комплексне дослідження муніципальних прав і свобод в Україні дозволило зробити ряд висновків, внести деякі пропозиції і рекомендації по подальшому вдосконаленню цього питання, а також визначити перспективні напрямки подальших досліджень з обраної проблематики.

1. В Україні існують дві форми здійснення публічної влади - державна і муніципальна. Кожна з них володіє специфічними ознаками, функціональними характеристиками. Державна є владою, що представляє спільні інтереси всього суспільства, а муніципальна - місцевої спільноти (територіальної громади). Відповідно інститути державної влади вирішують питання державного значення, а органи муніципальної влади - місцевого (локального).

2.Місцеве самоврядування, будучи видом публічної влади, за своєю природою та сутністю водночас є й формою самоорганізації жителів та їх асоціацій. Воно - потужний каталізатор формування громадянського суспільства, оскільки свідома участь жителів у процесі утворення гідних умов життя на певній території сприяє формуванню у них відповідальності за розв'язання місцевих проблем, тим само підвищуючи їхню загальну соціальну та громадянську активність.

3. Хоча "муніципальні права" у загальному вигляді і не закріплюється у другому розділі Конституції України, потрібно виходити з положення, що "муніципальні права" є конституційним правом як громадян, так і територіальної громади на участь у місцевому самоврядуванні, яке можна розглядати як визнані або встановлені та гарантовані Конституцією України можливості людини і громадянина та її асоціацій (територіальних громад) на виявлення своєї індивідуальної та колективної волі щодо вирішення питань місцевого значення у різних сферах місцевого життя: політичній, економічній, соціальній, культурній та ін.

4. Особливістю конституційного права на участь, у місцевому самоврядуванні є його комплексний і багатовимірний характер, обумовлений кількома рівнями конституційного обґрунтування муніципальних прав і свобод особистості як нормативно-правової основи реалізації муніципальної влади.

5. Муніципальним правам притаманні такі особливості : особливості нормативного змісту; невідчужуваний, невід'ємний характер, адже кожен отримує муніципальні права як член територіальної громади, і ніхто не в праві обмежити їх у цих правах; внутрішня єдність, збалансованість та взаємозумовленість як цілісного нормативно-правового утворення; специфічний об'єкт відносин - влада територіальних громад; суб'єктний склад, в який входить не тільки людина, громадянин, член територіальної громади, але й сама територіальна громада.

6. Реалізація муніципальних прав створює спеціальну правосуб'єктність фізичних осіб, що тісно пов'язана із належністю громадян до територіальної громади. Це обумовлює ще одну особливість муніципальних прав - територіальність реалізації цих прав. Тому виникає питання про об'єм таких прав стосовно різних категорій фізичних осіб. Належність фізичної особи до територіальної громади обумовлює її статус як носія всього комплексу муніципальних прав і свобод.

7. До територіальної громади можуть входити не тільки громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають у межах певного поселення. Таким чином, у законодавство про місцеве самоврядування необхідно включити норми, які б забезпечували повноту прав іноземці та особи без громадянства у вирішенні справ місцевого значення.

8. Законодавство України про місцеве самоврядування, зокрема у закони "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про органи самоорганізації населення", "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про звернення громадян" та інші потребують внесення змін не лише у питаннях про участь у місцевому житті іноземців та осіб без громадянства, а і у питаннях про реальну можливість людини користуватися передбаченими правами. Ми наголошуємо на тому, що у чинному законодавстві з зазначених питань існує багато популістських, демагогічних норм, що не в змозі забезпечити реальну можливість людей впливати на місцеве самоврядування, відсутні дієві механізми такого впливу.

9. З позицій класифікації прав та свобод за змістом, сферами життя та діяльності людини і громадянина муніципальні права - це самостійні права та свободи, які характеризується особливою соціально-правовою природою, суб'єктно-об'єктним складом, сферою реалізації та функціональним призначенням.

10. Ми пропонуємо класифікувати муніципальні права і свободи особистості можна в залежності від: 1) суб'єктного складу розрізняють; 2) змісту, сфер життєдіяльності суспільства, в яких реалізуються ті чи інші потреби та інтереси особи; 3) за характером, способом здійснення; 4) за значенням для їх носія.

11. Механізм реалізації муніципальних прав і свобод людини та громадянина потрібно розглядати, як відносно відокремлену сукупність конституційних та нормативних елементів, за допомогою яких в умовах додержання верховенства права, з позиції гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином України здійснюються його громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні можливості, знешкоджуються ті негативні умови, що можуть зашкодити їх практичному втіленню у повсякденне життя.

12. Реалізація муніципальних прав і свобод - це практичне застосування, здійснення громадянами та іншими учасниками суспільного життя передбачених нормами законодавства України можливостей з метою задоволення необхідних потреб та отримання матеріальних та духовних благ в установленому законом порядку. Тобто, реалізація муніципальних прав і свобод являється правомірною діяльністю суб'єктів правовідносин для досягнення бажаних результатів у різних сферах суспільного життя.

13. Реалізація кожного муніципального права у першу чергу залежить від того, яким чином це право закріплено на локальному рівні. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування не повинні дублювати чи повторювати норми Конституції, норми законів України, вони повинні розширювати їх перелік, конкретизувати, удосконалювати їх, розробляти конкретні програми, механізми реалізації муніципальних прав, створювати необхідні умови для забезпечення прав жителів територіальної громади.

14. Одним з основних елементів механізму забезпечення реалізації прав місцевого самоврядування є система його гарантій. Саме від системи гарантій, від того, наскільки повно забезпечені та захищені права місцевого самоврядування залежить становлення і розвиток місцевого самоврядування, ефективність здійснення його завдань та функцій, формування дієздатних територіальних громад, реалізація муніципальних прав і свобод людини, підвищення ролі різноманітних форм демократії у житті суспільства.

15. Система гарантій муніципальних прав і свобод особистості в Україні включає в себе правові, інституційні та процесуальні гарантії. Правові гарантії насамперед пов'язані із нормативно-правовим змістом механізмів забезпечення участі громадян у місцевому самоврядуванні. Інституційні гарантії мають організаційно-правову природу і втілюються у безпосередніх та представницьких механізмах прийняття рішень з питань місцевого значення, їх реалізації та охорони, а також обумовлені механізмом взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної влади. Процесуальні гарантії пов'язані із функціонуванням юрисдикційних установ і втілюються у процедурах правового контролю та судового захисту прав жителів територіальної громади на вирішення справ місцевого значення.

16.У підсумку зазначимо, що муніципальні права особистості складають важливу ланку нормативного вмісту всієї системи місцевої самоврядування, завдяки чому інститути локальної демократії отримують чітке спрямування не на адміністративно-державні, а на суспільні структури, на первинність безпосередніх форм участі громадян в рішенні місцевих питань. А самі інститути муніципальної влади в їх законодавчому закріпленні неможливо розглядати у відриві від муніципальних прав, що втілюють в собі суб'єктивні елементи діяльності відповідних інститутів як засоби реалізації кожною особою - членом територіальної громади своїх можливостей брати участь у вирішенні питань місцевого значення, в користуванні матеріальними і духовними благами територіального співтовариства.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Баймуратов М. О., Григор'єв В. А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення і розвитку в Україні.: Монографія. - Одеса: Юридична література, 2003, - 248 с.

3. Конституція УРСР: Прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року № 888-IX // Офіційний сайт Верховної Ради України - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html

4. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування : Закон Верховної Ради УРСР вiд 07.12.1990 № 533-XII // Офіційний сайт Верховної Ради України - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=533-12

5. Малиновський В. Я. Муніципальна влада - іманентний елемент політичної системи демократичного суспільства [Електронний ресурс]. - Режим доступу до сайту : http://www.democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2005/section_11/Malinovskii.doc

6. Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации: Федеральный закон от 28.08.1995 г. №154-ФЗ // Офіційний сайт Державної Думи Російської Федерації - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://duma.consultant.ru/page.aspx?8550;1111056

7. Батанов О. В. Місцеве самоврядування в політичній системі України: історія, проблеми, перспективи // Часопис Київського університету права. - 2004. - №1. - С. 39-45.

8. Батанов О. В. Муніципальна влада - самостійний вид публічної влади в Україні: поняття, ознаки, тенденції становлення // Правова держава: Щорічник наукових праць інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 15. - К., 2004. - С. 109-120.

9. Сенчук В. Місцеве самоврядування і демократична держава: діалектика взаємозв'язку і взаємної детермінації // Юридична Україна. - 2009. -№ 6. - С. 17-23.

10. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. - Вип.1-2(6-7). - К.,1994. - С.65-69.

11. Європейська хартія місцевого самоврядування: Ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" від 15 липня 1997р. № 452/97-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 38. - ст. 249.

12. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

13. Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія /За редакцією Ю. М. Тодики і В. А. Шумілкіна. - X.: ТОВ "Одіссей", 2004. - 392 с.

14. Хроменець Р. "Анатомія" місцевого самоврядування. Над чим задумуються теоретики // Віче. - 2002. - № 3. С. 51.

15. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства // Право України. - 2001. - № 2. С. 26.

16. Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади// Часопис Київського університету права. - 2002. - №.2 - С. 21.

17. Постовой Н. В. Муниципальное право России. - М., 1998. - С. 20-21.

18. Яцунська О. Місцеве самоврядування. Історико-правові аспекти світового та українського досвіду // Віче. - 2000. - №7. - С.42-43.

19. Григор'єв В.А. Публічність і самостійність самоврядної (муніципальної) влади [Електронний ресурс]. - Режим доступу до сайту: http://radnuk.info/statti/228-konst-pravo.html

20. Крусян А. Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине // Дисс. канд. юрид. наук. - Одес­са, 1999. - С. 18.

21. Орзих М.Ф. Интерес в системе местного самоуправления //Аппарат государственного управления: интерес и деятельность. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 93.

22. Старушенко О. Деякі проблеми становлення публічної муніципальної влади в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць / Редкол.: С. М. Серьогін (гол. ред.) та ін. - Д.: ДРВДУ НАДУ, - 2006. - Вип. 2 (24) - С. 246-253.

23. Воронкова В. Місцеве самоврядування - щоб гідно жити, а не виживати // Віче. - 1996. - № 5. - С. 63.

24. Батанов О. В. Муніципальне право України: Підручник / Відповідальний редактор М. О. Баймуратов - Х.: "Одіссей", 2008. - 528 С.

25. Русанова С. Ю. Актуальні проблеми реалізації муніципальної влади територіальною громадою // Кримський юридичний вісник. - Сімферополь. - 2009. - Вип.2(6). - С. 251-256.

26. Трачук П. А. Місцеве самоврядування в Україні у контексті конституційних та демократичних реформ: Монографія. - Ужгород: КП "Ужгородська міська друкарня", 2006. - 567 С.

27. Баймуратов М. О. Захист прав людини як члена територіальної громади // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. / Головний редактор С. В. Ківалов; відпов. за вип.. Л. І. Кормич. - Одеса: Юридична література, 2002. - Вип. 13-14. - С. 55-62.

28. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004. - 464с.

29. Введение в политологию: Словарь-справочник / Под ред. В. П. Пугачева. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 264 с.

30. Сравнительное конституционное право / Под ред. А. И. Ковлера, В. Е. Чиркина, Ю. А. Юдина. - М.: Манускрипт, 1996, - 729 с .

31. Дмитриев Ю.А., Златопольский Д.Л. Гражданин и власть. - М., 1994.

32. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М.: Юристъ, 1996 г. 512 с.

33. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 1-2. Общая часть. Рук. автор. кол. и отв. ред. Б. А.Страшун. - М.: Издательство БЕК, 1996. -757 с.

34. Чиркин В. Е. Конституционное право в Российской Федерации. - М.: Юристъ, 2001. - 453 с.

35. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России : Курс лекций. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. - 460с.

36. Кравченко В. В. Конституційне право України. - К.: Атіка, 2000. - 320 с.

37. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран Восточной Европы и Азии: Учебник. - М.: Зерцало, 1999. - 306 с.

38. Баймуратов М. О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення / М. О. Баймуратов // Юридична освіта і правова держава : зб. наук, праць. - Одеса, 1997. - С. 96-101.

39. Бондарь Н. С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации: Автореф... д.ю.н. - Саратов, 1997.

40. Литвиненко І. Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2003. - 20 с.

41. Муніципальне право України / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін.; За загальною редакцією В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

42. Погорілко В. Ф., Батанов О. В. Муніципальні права і свободи особи в Україні: обґрунтування проблеми // Правничий вісник / Університет економіки та права "Крок" - К. - 2006. - Вип. 1. - С. 74-87.

43. Русанова С. Ю. Муніципальні права членів територіальної громади: поняття та класифікація // Форум права. - 2009. -№ 2. - С. 369-374.

44. Лепешкин А. И. Курс советского государственного права. Т. 1. - М.: Госюриздат, 1961, - 556 с

45. Бондарь Н. С. Личность в системе социалистического самоуправления: конституционный аспект // Правоведение. - 1987. - № 6. - С. 3-12.

46. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний сайт Верховної Ради України - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015

47. Єдність та відмінність понять "людина", "особистість", "громадянин" [Електронний ресурс]. - Режим доступу до сайту: http://ped.sumy.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=363:t-vovik&catid=18:2009-05-23-07-15-48&Itemid=181

48. Крусян А. Местное управление и самоуправление: к постановке вопроса о содержании и понятии // Юридический вестник. - 1998. -№ 1. - С. 84-87.

49. Хоменець Р. Участь населення у вирішенні питань місцевого значення // Право України. - 2000. - № 7. - С. 21-22.

50. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №23. - ст. 161.

51. Хоменець Р. Окремі аспекти правового статусу іноземців у сфері місцевого самоврядування // Підприємство, господарство, право. - 2002. - № 11.

52. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики : монографія / НАНУ, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького ; Ред. В. Ф. Погорілко. - К. : Вид-во "Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького", 2001. - 354 с.

53. Місцеві вибори в Україні: проблеми правового регулювання / Лабораторія законодавчих ініціатив; За ред. Ковриженка Д. С. - К.: ФАДА, ЛТД, 2006. - 136 с.

54. Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні від 5 лютого 1992 року Страсбург: Рада Європи // Офіційний сайт Верховної Ради України - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_318

55. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.- К.: Атіка.- 2001. - 176 с.

56. Батанов О. В. Територіальна громада - основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. - К. : Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2001. - 260 с.

57. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №33. - Ст.443.

58. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. - К., 2000. - 248 с

59. Пиняк С. І. Предмет місцевого референдуму в Україні: теоретичні та нормо проектні аспекти // Держава та регіони . - 2009. -№ 1. - С. 101-106.

60. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2004 р. № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України. - Офіц. Вид. - 2004. - № 30-31. - Ст. 382.

61. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 р. № 2625-III // Відомості Верх. Ради України. - 2001. - № 48. - Ст. 254.

62. Мішина Н. Право на територіальну самоорганізацію населення: поняття і гарантії реалізації в Україні // Юридичний вісник. - 2009. -№ 1. - С. 33-39.

63. Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні: Постанова Верховної Ради України вiд 17.12.1993 № 3748-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 6. - Ст. 30.

64. Конституційне право України: Підручник для вузів / За ред. В.Ф. Погорілка. - 2-вид., допрац. - К.: Наукова думка, 2000. - 724 с.

65. Про звернення громадян: Закон України від вiд 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

66. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493-III. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 33. - Ст. 175.

67. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст. 232.

68. Общая теория государства и права: Академ. курс в 2-х томах / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. - Том 1: Теория государства. - М.: Издательство "Зерцало", 2000. - 416 С.

69. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні.: Монографія. - К.: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. - 472с.

70. Олійник А. Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С. Д. Гусарєв, О. Л. Слюсаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2001. -168 с.

71. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юрид. лит.. 1966. - 187 с.

72. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф. В.В. Лазарева. - М.: "Право и закон", 1996. - 424 С.

73. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 368 С.

74. Наливайко О. І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2001. - С. 18-24.

75. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. - Харьков : Эспада. 2005. - 840 С.

76. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 336 С.

77. Пушкіна О. В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення. - К.: Логос, 2006. - 416с.

78. Офіційний сайт Харківської Міської Ради - [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту:http://www.city.kharkov.ua/uk/document/view/id/40587

79. Фролов Ю. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: проблеми класифікації // Право України. - 2003. -№ 12. - С. 111-114

80. Строган А. Ю. Культурні права особи в національних та міжнародних нормативно-правових актах: порівняльний аналіз // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. - 2008. -№ 8 (68). - С. 95-97.

81. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - ст. 134.

82. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. № 651-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28. - ст. 230.

83. Про позашкільну освіту: Закон України від 22 червня 2000 р. № 1841-III.// Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 46. - ст. 393.

84. Марушевський Г. Б. Дотримання екологічних прав. Україна - 2006 рік // Екологічний вісник.- 2007. -№ 1(41). - С. 23-28.

85. Основи муніципального права України: Навч. посібник / За ред. М. І. Корнієнка. - К., 2000. - 118 с.

86. Щебетун І. С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2002. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru