Аналіз діяльності управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільський

Тепер детальніше розглянемо склад та надходження власних коштів до управлінн ПФУ в м.Могилів-Подільський.

Таблиця 6. Загальна характеристика власних надходжень до УПФУ в м.Могилів-Подільський за 2008-2010 роки

З таблиці 6 видно, що обов'язкові внески підприємств, установ, організацій та громадян складають найвагомішу частину власних надходжень. Так, у 2008 році вони склали - 442115,80 грн, у 2009 році - 561237,20грн, а у 2010 році - 573 980,9 грн. Тобто, ми бачимо з кожним роком зростання. Порівняно з 2008 роком у 2010 році надходження збільшились на 29,83%, а порівняно з 2009 роком - збільшились на 2,27%.

Друге місце за найбільшою часткою надходження в забезпеченні ПФУ м.Могилів-Подільський займають надходження коштів від платників, що обрали спрощену систему оподаткування. Порівняно з 2008 роком у 2010 році надходження збільшилось на 457,37%, а у порівнянні з 2009 роком - на 272,88%.

Щодо обов'язкових внесків платників, що працюють у галузі с/г, надходження у 2010 році порівняно з 2008 роком зросли на 129,68%, а порівняно з 2009 роком зросли на 12,63%.

Отже, загалом можна сказати, що власні надходження ПФУ м.Могилів-Подільського з кожним роком зростають, це пояснюється тим, що було введено багато законів про збільшення виплат пенсіонерам та ряд інших надбавок.

Тепер проаналізуємо складові надходжень коштів Державного бюджету за 2008-2010 рр. (таб.7).

Таблиця 7. Загальна характеристика надходжень коштів Державного бюджету

З таблиці 7 видно, що дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами складають найбільш вагому частину в наповненні коштів Державного бюджету, які спрямовуються на УПФУ в м.Могилів-Подільський. Так, у 2008 році вони склали 14965,1 тис.грн, у 2009 році - 25677,1 тис.грн, а у 2010 році - 49008,5 тис.грн. Порівняно з 2008 роком у 2010 році надходження збільшились на 227,485%, що у числовому вираження збільшення складає 34043,4 тис.грн, а порівняно з 2009 роком збільшилось на 90,8%.

Надходження від дотації на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці у 2008 році склали 116 тис.грн, а у 2009 році 179,7 тис.грн., тобто сума збільшилась на 54,9%.

Компенсацію витрат від застосування платниками фіксованого с/г податку спеціальної ставки із сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування у 2008 році склала 19,5 тис.грн. у 2009 році - 12,2 тис. грн, а у 2010 році - 4,4 тис.грн. Тому порівняно з 2008 роком у 2010 році надходження зменшились на 77,4%, а порівняно з 2009 роком - на 63,9%.

Отже, з усього сказаного можна зробити висновок, що здебільшого надходження до ПФУ в м.Могилів-Подільський з кожним роком зростають, це зростання пов'язане із змінами Пенсійного законодавства та соціальними ініціативами уряду, зокрема підвищенням ставок мінімальної пенсії тощо.

4. Пропозиції щодо удосконалення діяльності управління ПФУ у м.Могилів-Подільський

Відповідно до статистичних даних середньостатистичний вік українців, порівняно з іншими державами, на 15-20 років менший. У зв'язку з цим, в інших країнах віковий поріг для призначення пенсій на 5-10 років старший, ніж в нашій країні, що сприяє повному 100-відсотковомуперерахуванню коштів на пенсійних рахунках громадян інших країн по досягненні ними пенсійного віку.

Головним же недоліком впровадженої системи в України на сьогоднішній день вважається саме віковий поріг, оскільки держава не встигає накопичити до цього віку певну суму коштів, яка б дала людині змогу гідно існувати протягом пенсійного віку. Саме цей чинник не дозволяє країні вийти на гідний соціальний рівень щодо пенсійного забезпечення.

Аналіз та дослідження організаційної структури управління ПФУ у м.Могилів-Подільський показує, що функціональні обов'язки управління здійснюються за вертикальною схемою, де розподіл трудових відносин базується за певною територіальною ознакою.

Проаналізувавши проблеми формування і використання пенсійних коштів в Україні, можна запропонувати такі шляхи їх вирішення:

- підвищення народжуваності в країні, де кількість працюючого населення у три рази менша за кількість людей пенсійного віку;

- зниження показників тіньової економіки, що буде сприяти підвищенню нарахувань до державного бюджету, а також до Пенсійного Фонду України;

- підвищення рівня життя українців до європейського;

- збільшення вікового пенсійного рівня у жінок - до 60 років, у чоловіків - до 65, що буде сприяти більшій кількості нарахувань, а, отже, й більшому рівню пенсій.

Таким чином, можна виділити наступні пропозиції щодо покращання рівня пенсійного забезпечення в управління ПФУ у м.Могилів-Подільський:

збільшення кількості працездатного населення та відповідно зменшення кількості людей пенсійного віку;

залучення додаткової організаційної структури, яка повинна займатися кожним пенсіонером індивідуально на зразок адміністратора, що дозволить кожному пенсіонерові в будь-який момент та швидко дізнатися про стан справ на своєму пенсійному рахунку та вжити необхідних заходів щодо його збільшення;

отримання пенсій з банкоматів зі свого власного пенсійного рахунку у будь-який зручний для пенсіонера час та в будь-якому місті, для зменшення черг біля кас ощадбанків;

збільшення резервних коштів, які виплачуються пенсіонерам під час важких економічних ситуацій у Пенсійному фонді або в Україні в цілому;

збільшення виділення коштів з місцевого або державного бюджету до Пенсійного фонду, які можуть нараховуватись у випадку збільшення внутрішнього валового продукту країни.

Фундаментальним нормативно-правовим актом, що повинен регулювати проблеми та шляхи удосконалення пенсійної системи держави повинен стати Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 13.12.2010 р., який щоправда досі не прийнятий. Саме в ньому задекларовані основні напрямки реформування пенсійної системи, що є основою пенсійної реформи. Декілька пунктів реформування мають принципове значення.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і у яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) буде відповідати максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом.

Після досягнення чоловіками 62 років, і жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. До досягнення 62 років право на пенсію мають народні депутати - чоловіки, які народилися до 31 грудня 1952 року після досягнення 60 років.

Пенсія працюючому народному депутату в період виконання депутатських повноважень та колишньому народному депутату, який працює на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно із Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після припинення депутатських повноважень (звільнення з посад) - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника починаючи з 1 липня 2000 року. У разі коли період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника починаючи з 1 липня 2000 року становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника починаючи з 1 липня 2000 року.

Для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.

Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників і набули не менш як 24 місяці страхового стажу, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, з якої обчислена пенсія, або із заробітної плати, визначеної у порядку, передбаченому частинами третьою - сьомою цієї статті, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком з урахуванням збільшення пенсії, передбаченого абзацом другим цієї частини, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

У разі коли застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі коли застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, то за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.";

Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником накопичувальної системи пенсійного страхування та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених цим Законом, після досягнення учасником накопичувальної системи пенсійного страхування віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник накопичувальної системи пенсійного страхування подає страховій організації протягом місяця до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, заяву за формою, встановленою страховою організацією, та довідку Пенсійного фонду про суму коштів, облікованих на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або відповідно довідку адміністратора недержавного пенсійного фонду про суму коштів на його індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення.

У разі відстрочення дати призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону учасник накопичувальної системи пенсійного страхування має право укласти договір страхування довічної пенсії з більш пізнього строку, визначеного ним відповідно до статті 29 цього Закону, але не пізніше ніж із 70 років.

Учасник накопичувальної системи пенсійного страхування інформує територіальний орган Пенсійного фонду або адміністратора недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення про обрану страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування зазначеній організації коштів з накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються відповідно на накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді чи на індивідуальному пенсійному рахунку у недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення для оплати договору страхування довічної пенсії.

Територіальний орган Пенсійного фонду або адміністратор відповідного недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення зобов'язаний не пізніше ніж через п'ять робочих днів після надходження такої заяви надати розпорядження зберігачу щодо перерахування обраній страховій організації коштів учасника накопичувальної системи пенсійного страхування в сумі, що обліковується на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення. Зберігач зобов'язаний не пізніше ніж через п'ять робочих днів після отримання розпорядження перерахувати зазначені кошти для оплати учасником накопичувальної системи пенсійного страхування договору страхування довічної пенсії. У разі порушення зазначеного строку зберігач за власний рахунок сплачує учасникові накопичувальної системи пенсійного страхування пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на один день від суми, що підлягає перерахуванню за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі неподання учасником накопичувальної системи пенсійного страхування такої заяви протягом трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, визначеного абзацом другим частини першої статті 26 цього Закону, або з дня, зазначеного у заяві про відстрочення часу призначення пенсії за віком, територіальний орган Пенсійного фонду або адміністратор недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення зобов'язаний з'ясувати причини неподання учасником накопичувальної системи пенсійного страхування заяви та запропонувати йому укласти договір страхування довічної пенсії.

У разі відмови учасника накопичувальної системи пенсійного страхування від укладення такого договору територіальний орган Пенсійного фонду або адміністратор недержавного пенсійного фонду самостійно укладає договір страхування довічної пенсії з установленим періодом на умовах, що є найбільш вигідними для учасника накопичувальної системи пенсійного страхування із страховою організацією, обраною відповідно до цього Закону у порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України разом з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та погодженому з Антимонопольним комітетом України.

Територіальний орган Пенсійного фонду або адміністратор відповідного недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення перераховує страховій організації кошти в сумі, що обліковується на його накопичувальному пенсійному рахунку або відповідно на індивідуальному пенсійному рахунку. Розміри страхових тарифів за договорами страхування довічної пенсії не повинні перевищувати їх середніх показників, визначених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Страхові організації, з якими Пенсійний фонд або відповідний недержавний пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення укладає договір страхування довічної пенсії, визначаються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України разом з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та Антимонопольним комітетом України

Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

Учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є особи, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески до цього фонду.

Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду у таких розмірах: у рік запровадження перерахування - 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановленого для таких учасників, кожного наступного року - у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків і подальшої сплати у зазначеному розмірі.

Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, нараховуються на суму, передбачену договором про добровільну участь.

Пенсійний фонд України спрямовує страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Учасник накопичувальної системи пенсійного страхування має право при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", укласти договір страхування довічної пенсії на умовах та у порядку, що встановлені Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про страхування".

У разі відстрочення часу призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" учасник накопичувальної системи пенсійного страхування має право укласти договір страхування довічної пенсії з більш пізнього строку, визначеного ним відповідно до статті 29 зазначеного Закону, але не пізніше ніж через 10 років після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому учасник накопичувальної системи пенсійного страхування зобов'язаний подати адміністраторові довідку про відстрочення часу призначення пенсії за віком за встановленою Пенсійним фондом України формою.

Якщо успадковані пенсійні кошти сформовано за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, і спадкоємець не досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", такі кошти за бажанням спадкоємця можуть бути спрямовані до Накопичувального пенсійного фонду та обліковуватися на його накопичувальному пенсійному рахунку або до іншого недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення, учасником якого є зазначений спадкоємець. При цьому розмір витрат на переведення пенсійних коштів визначається відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення.

У разі відсутності в померлого учасника накопичувальної системи пенсійного страхування спадкоємців за законом та за заповітом належні йому кошти, що обліковані на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення спрямовуються до резерву коштів Пенсійного фонду, передбаченого статтею 74 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У такому разі робиться відповідна позначка в його персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку.

Порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України.

Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною шостою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Аналіз змін податкового кодексу та вплив їх на управління ПФУ у м.Могилів-По-дільський

З 1 січня 2011 року набрали чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податковий Кодекс України.

Останніми роками пенсійні питання є чи не найактуальнішою темою серед населення України.

На жаль, багато хто з громадян не зовсім усвідомлює, а дехто й не хоче усвідомлювати зміст пенсійної реформи, яка відбувається в Україні. Пенсія - це не допомога і не подарунок від держави, а індивідуальний кропіткий результат багаторічної праці кожного.

Зазвичай, молодь не думає про заощадження на старість. У молодих людей є більш нагальні потреби - їм необхідні гроші на житло, на виховання дітей, на освіту тощо, але навіть незначні, однак регулярні страхові внески на пенсійне страхування у молодому віці гарантують особі в майбутньому суттєві пенсійні виплати.

З 1 січня 2004 року для обчислення розміру пенсії враховується страховий стаж людини, тобто період, протягом якого вона підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески, в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях, і той місяць (чи місяці), за який внески до Пенсійного фонду не сплачені, не включається до страхового стажу.

Довгий період часу (понад 11 років) фізичні особи - спрощенці сплачували внески до Пенсійного фонду на добровільних засадах. Лише з 01.07.2010 року відповідна категорія платників законодавчо зобов'язана сплачувати страхові пенсійні внески. Зазначені зміни в пенсійному законодавстві не тільки дають можливість більшого наповнення бюджету Фонду, але й зупинили використання спрощеної системи оподатковування як способу ухилення від сплати страхових внесків та забезпечують набуття права на майбутню пенсію фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

Цими нововведеннями передбачено, що нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок або фіксований податок, у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Єдиний та фіксований податки сплачуються на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1196 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507” передбачено, що суб'єкт малого підприємництва сплачує 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За період з 01.01.2011 року до 07.02.2011 сплата єдиного та фіксованого податків здійснювалась на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Нові рахунки для зарахування сум єдиного та фіксованого податків в органах Державного казначейства України відкрито 07.02.2011 року.

Сплата сум єдиного податку в рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 07.02.2011 року, здійснюється на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України з 07.02.2011 за кодами 18050100 і 18050200. Розподіл зазначених сум між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування з подальшим спрямуванням за призначенням здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Повернення сум єдиного податку, які були помилково та/або надміру сплачені станом на 07.02.2011 року, здійснюється з цих же розподільчих рахунків відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за № 1000/7288.

Починаючи з 1 січня 2011 року, податок і єдиний внесок сплачується окремо. Сума податку, розмір якого встановлює місцева рада за місцем державної реєстрації приватних підприємців - "спрощенців," повністю зараховується до місцевого бюджету і відщеплень з неї до Пенсійного фонду України не проводиться.

При цьому, до 2011 року єдиний податок містив в собі не лише чистий податок, це було поєднання декількох видів платежів, розщеплення яких проводило Держказначейство. Тобто, підприємець сплачував єдиний податок, який поступав на рахунок казначейства, яке проводило відщеплення від податку і перераховувало податок - на рахунок місцевого бюджету, 42% від суми - на рахунок місцевого управління Пенсійного фонду та ще декілька відсотків - на рахунки відповідних місцевих фондів соцстраху та безробіття.

З 1 січня 2011 року порядок сплати єдиного податку і єдиного внеску змінився. Це закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1196 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 №507», в якій, зокрема, передбачено, що «розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.

Суб'єкт малого підприємництва сплачує:

43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Отже, що змінилось:

Перша зміна - це те, що “розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється”. Тобто, держказначейство тепер вже не проводить розщеплення єдиного податку, який сплачує підприємець. Тепер вираховувати суми і сплачувати їх на різні рахунки доведеться підприємцю особисто.

При цьому, 57 % єдиного податку треба сплатити до Пенсійного фонду, але як частину єдиного соціального внеску ( від 200 грн. податку сума складатиме 114,0 грн.).

Пенсійному фонду важливо, щоб підприємець сплатив не менше мінімального страхового внеску, який у січні - березні складає 326,53 грн. Тобто, виходить , якщо у підприємця в лютому 2011 року податок 200 грн., то на рахунок бюджету як податок він сплачує 86 грн. (43%), а на рахунок Пенсійного фонду 326,53 грн.

Отже, підприємцю тепер самостійно потрібно слідкувати за двома речами:

за сумою податку, яку треба сплатити на рахунок бюджету (яка залежить від суми єдиного податку);

за сумою єдиного соціального внеску, яку потрібно сплатити до Пенсійного фонду (яка залежить від розміру мінімальної зарплати).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та розмір єдиного внеску, встановлений для фізичних осіб -- підприємців (34,7%), мінімальний страховий внесок для таких платників у 2011 році буде змінюватись 4 рази та становитиме:

з 1 січня -- 326,53 грн. (941 грн. х 34,7%);

з 1 квітня -- 333,12 грн. (960 грн. х 34,7%);

з 1 жовтня -- 341,80 грн. (985 грн. х 34,7%);

з 1 грудня -- 348,39 грн.(1004 грн. х 34,7%).

За 2011 рік це складатиме 4010,30 грн.

Підприємці сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу до 20-го числа, наступного за місяцем за який він сплачує. Сума єдиного внеску, сплачена у вигляді авансових платежів, ураховується платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 січня року наступного за звітним, тобто за 2011 рік - остаточний розрахунок до 20.01.2012 року. Базовим звітним періодом для таких підприємців є рік.

Отже, при щомісячній сплаті терміни складаються у наступний ланцюжок: за січень 2011 року потрібно сплатити до 20-го лютого, за лютий - до 20-го березня, і так далі.

До 1 січня 2011 року сплата внесків до соціальних фондів залежала від системи оподаткування підприємців. Тобто підприємці на загальній системі в обов'язковому порядку сплачували внески до Пенсійного фонду та добровільно - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , Фонду соціального страхування на випадок безробіття , Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань , єдиноподатники здійснювали обов'язкові доплати до Пенсійного фонду, у Фонді «нещасного випадку» вони могли реєструватися добровільно, а до решти фондів внесок сплачувався за рахунок розподілу єдиного податку; фікспатентники були зобов'язані провадити пенсійні доплати, а решту внесків сплачувати добровільно.

Тепер же підприємцями на будь-якій системі замість 4 внесків до вищезазначених фондів сплачується єдиний соціальний внесок(ЄСВ). Принцип обов'язкових і добровільних внесків зберігся за рахунок різних ставок ЄСВ незалежно від системи оподаткування підприємця.

Розмір «обов'язкової» ставки ЄСВ для підприємців установлено на рівні 34,7 % бази оподаткування. При цьому підприємець є особою, застрахованою в Пенсійному фонді та Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Водночас підприємці можуть добровільно брати участь у соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та в соціальному страхуванні від нещасного випадку. При цьому розмір ставки ЄСВ зросте:

1) «обов'язкове» страхування + добровільне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності -- 36,6 %;

2) «обов'язкове» страхування + добровільне страхування від нещасного випадку -- 36,21 %;

3) «обов'язкове» страхування + добровільне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку -- 38,11 %.

Добровільне страхування надає можливість підприємцю отримувати допомогу у 3 чи 4 вищезазначених фондах.

Вирішивши брати добровільну участь, підприємець повинен подати до органу Пенсійного фонду за місцем проживання заяву за формою згідно з додатком 2 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (постанова правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р.№ 21-5), а також копії таких документів: довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності), трудової книжки (за наявності), документа, що посвідчує особу, свідоцтва про державну реєстрацію та укласти з Пенсійним фондом договір про добровільне страхування на строк не менше одного року.

Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2010року № 26-1.

Отже, можна сказати, що введення єдиного соціального внеску дозволить значно спростити взаємодію платників з фондами соціального страхування, а також скоротити адміністративні витрати роботодавців на оформлення платежів, підготовку та подання звітності.

Мета законопроекту - уникнути дублювання фондами функцій, пов'язаних з формуванням страхових коштів: скорочення обсягу роботи щодо постановки на облік платників страхових внесків; формування та ведення інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, забезпечення звітності та здійснення контролю над своєчасністю справляння внесків, зменшення кількості перевірок щодо сплати внесків до цільових страхових фондів та ін

Передбачається, що Пенсійний фонд також буде вести Державний реєстр соцстрахування, що забезпечить більш повний доступ до інформації для застрахованих осіб про придбані ними права.

Размещено на Allbest.ru