Діяльність бюджетних установ на прикладі Пенсійного фонду України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Держава відіграє вирішальну роль у розв'язанні гострих соціальних проблем, що виникають у громадян як у працездатному віці, коли людина повинна бути захищена на випадок часткової чи повної втрати працездатності, втрати годувальника, на випадок безробіття по незалежним від нього причинам, так і при досягненні непрацездатного віку - при призначенні і виплаті пенсії за віком.

Після здобуття незалежності перед Україною постало питання розробки національного законодавства з пенсійного забезпечення й нової стратегії соціального захисту, яка б відповідала ринковим умовам, забезпечувала кращу соціальну захищеність пенсіонерів при одночасному досягненні макроекономічної стабілізації.

Рівень пенсійного забезпечення є показником економічного та соціального становища населення країни.

Кожен громадянин має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення його старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Гарантує виконання цього права Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БЮДЖЕТНУ УСТАНОВУ

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою і є основною складовою системи соціального захисту населення. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення.

Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв'язку[11, c. 50].

Система охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам[8].

Законодавством передбачено впровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищення добробуту людей та економічного зростання в Україні. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності, субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, які обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.

Пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами державної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям з дітьми тощо.

На сьогодення в Україні досі діє солідарна система державного пенсійного забезпечення. У солідарній системі щомісячний розмір пенсії обчислюється виходячи з розміру заробітку і тривалості трудового стажу, а призначена пенсія є довічною (у деяких випадках пенсія виплачується і після смерті пенсіонера). Теоретично, надходження від сплати страхових внесків повинні бути достатніми для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам. Одначе на практиці через низку причин солідарну систему можуть спіткати фінансові труднощі. За таких темпів спаду виробництва та інфляції, яких зазнала українська економіка, неплатоспроможною стане будь-яка пенсійна система. У світі не існують фінансові інструменти, що запобігали б реальному знеціненню пенсій в періоди подібних стагфляційних процесів [9, c. 37].

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці і соціальної політики, наказами начальника Головного управління Пенсійного фонду.[1, c. 10]

Види діяльності органів Пенсійного фонду України:

- розподіл засобів на виплату пенсій і допомоги, установлених чинним законодавством України, виходячи з затвердженого бюджету Пенсійного фонду;

- забезпечують збір і акумуляцію обов'язкових страхових внесків і разом з податковими органами здійснює контроль за своєчасним повним надходженням визначених внесків на рахунки Пенсійного фонду України в організаціях банків;

- організують в установленому правлінням Пенсійного фонду України порядку збір добровільних внесків підприємств, заснувань, організацій і громадян і разом з органами соціального захисту населення визначають напрямку їхнього використання.

Засоби Пенсійного фонду направляються на:

- фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, згідно діючого законодавства, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за границю;

- реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм соціального захисту населення;

- створення банку даних про платників обов'язкових страхових внесків у Пенсійний фонд і розвиток матеріально-технічної бази органів Фонду й організація роз'яснювальної роботи з населенням.

Пенсійний фонд України є органом державної виконавчої влади і, як такий, визначає перспективні і поточні задачі Фонду, подає на розгляд Мінфіну проект рішень про річний бюджет Фонду і звіт про його виконання; у границях компетенції приймає і затверджує нормативні документи, заслуховує звіти підвідомчих органів і проводить ревізії і перевірки їхньої діяльності [10, c. 34]

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок засобів, що відчисляються підприємствами й організаціями на міри соціального страхування по тарифах, диференційованим у залежності від небезпеки шкідливості, ваги робіт і стану інших умов праці, страхових внесків громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також засобів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Сутність бюджетного обліку Пенсійного фонду найбільше повно розкривається через його функції:

- спостереження, відображення, узагальнення процесу виконання бюджету;

- керування і посібник процесом виконання бюджету і забезпечення планування бюджету;

- контроль за процесом виконання бюджету;

- забезпечення схоронності засобів бюджету як державної власності.



РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

2.1 Державна реєстрація установи

В управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська правова природа управління визначена, перш за все, Законом України " Про пенсійне забезпечення"[4, c. 374], ст.10 якого визначає , що пенсійне забезпечення згідно з Конституцією України здійснюється органами Пенсійного фонду, і ст.8 вищевказаного Закону, в якій зазначено, що виплата пенсій здійснюється з пенсійного фонду України .

Пенсійний фонд України з управліннями в областях, містах і районах створено для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 р. № 39 "Про створення Пенсійного фонду України ".

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська є державною установою і в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1.03.2001 року № 121. Управління приймає до виконання постанови, накази, розпорядження Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська очолює начальник управління , який призначається на посаду і звільняється з неї начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за погодженням з виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Луганська. Для призначення на посаду начальник управління повинен мати вищу освіту професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста , стажу роботи за фахом на державній службі на керівних посадах не менше 3 -х років і знання роботи з управління персоналом[6, c. 57].

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська є бюджетною організацією, штатний розклад і кошторис витрат на утримання якого затверджується начальником Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Управління здійснює свою діяльність на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська;

Управління Пенсійного фонду є юридичною особою, має самостійний баланс (додаток 1), реєстраційний, спеціальний реєстраційний і поточний рахунки в Ощадному банку, печатка з зображенням Державного герба України, круглу печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням.

Управління Пенсійного фонду пройшло реєстрацію в Ленінської ОДПІ у ї м. Луганську ГУ Мін доходів у Луганській області.

Ідентифікаційний код платника згідно ЕДРПОУ 21792330. Управління зареєстровано в органах Пенсійного фонду України, в органах соціального страхування України, в органах Державної служби зайнятості України. Управління Пенсійного фонду у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці і соціальної політики, наказами начальника Головного керування Пенсійного фонду.

Управління Пенсійного фонду України , виходячи із затвердженого бюджету Пенсійного фонду України, здійснює розподіл коштів і направляє їх на виплату пенсій та допомогу, а саме:

- На виплату пенсій за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за вислугу років, соціальних пенсій та інших видів виплат, що встановлені чинним законодавством України ;

- Виплати на поховання непрацюючих пенсіонерів ;

- Виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші виплати , встановлені законодавством України ;

- На оплату поштових зборів, пов'язаних з виплатою пенсій і допомоги;

- На розвиток матеріально-технічної бази органів Пенсійного фонду України;

- На реалізацію державних, регіональних та обласних програм соціального захисту пенсіонерів.

Розпорядником коштів в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська є начальник управління, на якого покладається відповідальність за правильне використання та збереження коштів Фонду.

2.2 Взяття на облік бюджетної установи, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Облік платників єдиного внеску зазначений у статті 5 Закону № 2464.

З дня набрання чинності Закону № 2464 платники страхових внесків на окремі види загальнообов'язкового соціального страхування вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація вже існуючих платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Взяття на облік та зняття з обліку платників єдиного внеску здійснюється відповідно до Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-6 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 995/18290.

Платники, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" беруться на облік за місцезнаходженням / за місцем проживання платника на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації, наданих державним реєстратором, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами Пенсійного фонду. Взяття на облік платників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" здійснюється за заявою таких платників, яка подається в 10-денний термін із дня створення або державної реєстрації такого платника.

Відповідні відомості по платнику вносяться до реєстру страхувальників.

Повідомлення про взяття на облік юридичної особи або фізичної особи - підприємця як платника єдиного внеску безоплатно надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення наступного робочого дня з дня взяття на облік. В цьому повідомленні зазначаються дані про віднесення його до класу професійного ризику виробництва, яке визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків, та розмір єдиного внеску відповідно до цього класу. Облік платників єдиного внеску зазначений у статті 5 Закону №2464.

Облік платників єдиного внеску зазначений у статті 5 Закону № 2464.

З дня набрання чинності Закону № 2464 платники страхових внесків на окремі види загальнообов'язкового соціального страхування вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація вже існуючих платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Взяття на облік та зняття з обліку платників єдиного внеску здійснюється відповідно до Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою правління ПФУ від 27.09.2010 № 21-6 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 995/18290.

Взяття на облік платників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" здійснюється за заявою таких платників, яка подається в 10-денний термін із дня створення або державної реєстрації такого платника.

Відповідні відомості по платнику вносяться до реєстру страхувальників.

Повідомлення про взяття на облік юридичної особи або фізичної особи - підприємця як платника єдиного внеску безоплатно надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення наступного робочого дня з дня взяття на облік. В цьому повідомленні зазначаються дані про віднесення його до класу професійного ризику виробництва, яке визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків, та розмір єдиного внеску відповідно до цього класу.

2.3 Порядок відкриття та закриття рахунків в органах Державної казначейської служби України

Загальні положення

1.1. Цей Порядок регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків.

1.2. Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети. У разі неприйняття або несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду.

1.3. Рахунки відкриваються згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим у порядку, встановленому відповідно до законодавства.

1.4. Рахунки не вважаються відкритими та закритими без дозволу керівника (заступника керівника) і головного бухгалтера (заступника головного бухгалтера) органу Казначейства.

1.5. Усі відкриті рахунки (бюджетні та небюджетні) реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться органами Казначейства.

1.6. Контроль за правильністю відкриття та закриття рахунків здійснюється головним бухгалтером (заступником головного бухгалтера) органу Казначейства, на балансі якого відкрито та закрито ці рахунки.

1.7. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

II. Відкриття рахунків за надходженнями

2.1. Щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети та бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, в органах Казначейства відкриваються рахунки за надходженнями до державного та місцевих бюджетів (крім рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ). Рахунки за надходженнями відкриваються протягом 45 днів з дня прийняття закону про Державний бюджет України.

2.1.1. Управління (відділення) Казначейства у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення на підставі інформації про відкриті рахунки та даних, отриманих від органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, та відповідних місцевих фінансових органів, подають до головних управлінь Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) службові записки щодо відкриття/закриття бюджетних рахунків за надходженнями (додаток 3 до цього Порядку) з переліком надходжень державного та місцевих бюджетів, які справляються на відповідній території, у розрізі бюджетів із зазначенням їх назви.

2.1.2. На підставі поданих Управліннями (Відділеннями) Казначейства переліків надходжень державного та місцевих бюджетів, що справляються на відповідній території, Головними управліннями Казначейства проводиться блокування рахунків за тими надходженнями, що не справляються на відповідній території (крім рахунків за надходженнями, що відповідно до законодавства складають кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів).

2.1.3. Головні управління Казначейства формують справи з юридичного оформлення рахунків на Управління (Відділення) Казначейства, які містять службові записки щодо відкриття/закриття бюджетних рахунків за надходженнями, картку із зразками підписів та відбитка печатки та документи, передбачені підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 цього розділу. Картка містить зразки підписів осіб, яким згідно з розпорядчими документами органів Казначейства надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних та інших розрахункових документів.

2.1.4. Картка із зразками підписів та відбитка печатки має бути засвідчена підписом керівника (заступника керівника) органу Казначейства вищого рівня та печаткою. У разі зміни або доповнення хоча б одного з підписів оформляється нова картка із зразками підписів та відбитка печатки на всіх осіб, які мають право першого та другого підписів.

У разі тимчасового надання особі права першого або другого підпису подаються тимчасова картка із зразками підписів та відбитка печатки тимчасово уповноважених осіб та копія відповідного документа, що підтверджує ці повноваження (наказ, протокол тощо).

2.1.5. Структурні підрозділи Казначейства та/або Головного управління Казначейства для відкриття рахунків за надходженнями подають службові записки щодо відкриття бюджетних рахунків за надходженнями за підписом керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, який ініціює відкриття цих рахунків, погоджені відповідно Головою (заступником Голови) Казначейства, керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства.

2.1.6. Казначейство та Головні управління Казначейства формують справи з юридичного оформлення рахунків на відповідні структурні підрозділи, які містять службові записки щодо відкриття/закриття бюджетних рахунків, зразки підписів посадових осіб, яким надано право підпису на платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документах, завірені відповідно Головою (заступником Голови) Казначейства або керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства, або картки із зразками підписів та відбитка печатки.

2.1.7. У разі якщо на початок бюджетного періоду відкриваються рахунки з реквізитами попереднього бюджетного періоду, службові записки щодо відкриття таких бюджетних рахунків за надходженнями не складаються.

2.2. Бюджетні рахунки для зарахування до спеціального фонду власних надходжень бюджетних установ відкриваються на ім'я бюджетних установ - розпорядників бюджетних коштів та їх відокремлених структурних підрозділів у розрізі кодів класифікації доходів бюджету згідно із законодавством. Зазначені рахунки відкриваються одночасно з відкриттям відповідних спеціальних реєстраційних рахунків розпорядникам бюджетних коштів та їх відокремленим структурним підрозділам у порядку, визначеному у розділі III цього Порядку.

2.2.1. Управління (Відділення) Казначейства на підставі заяв бюджетних установ щодо відкриття/закриття рахунків подають Головним управлінням Казначейства службові записки щодо відкриття/закриття бюджетних рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ у двох примірниках.

Після відкриття/закриття бюджетних рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ Головне управління Казначейства повертає один примірник службової записки щодо відкриття/закриття бюджетних рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ з переліком відкритих рахунків відповідному Управлінню (Відділенню) Казначейства.

Ці службові записки додаються у справи з юридичного оформлення рахунків, сформовані на кожного клієнта.

2.2.2. Структурні підрозділи Казначейства та/або Головного управління Казначейства відкривають бюджетні рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ на підставі заяв про відкриття рахунків, наданих розпорядниками бюджетних коштів.

2.3. Казначейство для відображення в обліку виконання державного бюджету гривневого еквіваленту надходжень іноземної валюти, що зараховуються на валютні рахунки Казначейства, відкриті в уповноважених банках, та які отримують бюджетні установи України, що функціонують за кордоном, відкриває відповідні бюджетні рахунки за відповідними балансовими рахунками та кодами бюджетної класифікації.

III. Відкриття бюджетних рахунків для операцій клієнтів з бюджетними коштами

До розпорядників бюджетних коштів, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями та прийняли рішення про відкриття окремих рахунків відповідно до законодавства, застосовуються вимоги, визначені для розпорядників бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів, яким в органах Казначейства справи з юридичного оформлення рахунків уже сформовані, для відкриття нового бюджетного рахунка подають заяву про відкриття рахунків установленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера або інших посадових осіб, яким відповідно до затвердженої в установленому порядку картки із зразками підписів та відбитка печатки надано право першого та другого підписів.

3.1. Відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), які не мають відкритих рахунків в органі Казначейства, для відкриття бюджетних рахунків подають документи, передбачені підпунктами "а" і "б" пункту 3.1 цього розділу, а також:

а) довідку про погодження відкриття рахунка від розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), до складу якого входить відокремлений структурний підрозділ;

б) копію довідки про включення відокремленого структурного підрозділу розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Інформація про те, що клієнт не є платником єдиного внеску, обов'язково зазначається у заяві про відкриття рахунка в рядку "Додаткова інформація".

3.2. На кожного з клієнтів формуються справи з юридичного оформлення рахунків, які містять договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування, додатковий договір (у разі наявності), реєстраційну картку розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів), складену відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за № 33/20346, зміни до неї та документи, які надаються разом з Реєстраційною карткою (змінами до неї), а також документи, визначені пунктами 3.1-3.3 цього розділу, абзацами третім, четвертим, шостим, сьомим пункту 6.6 розділу VI та пунктом 7.4 розділу VII цього Порядку, у тому числі ті, що втратили чинність.

3.3. Бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами відкриваються на початок нового бюджетного періоду. При цьому за бюджетними програмами (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), виконання яких продовжує здійснюватись у наступному бюджетному періоді та бюджетні призначення за якими передбачені у законі про Державний бюджет України або рішеннях про місцеві бюджети, використовуються рахунки попереднього бюджетного періоду.

3.4. Днем відкриття рахунків вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунків у розділі "Відмітки органу Державної казначейської служби України".

При отриманні документів на відкриття рахунків орган Казначейства зобов'язаний здійснити перевірку поданих документів, зокрема:

а) підписи осіб на заяві про відкриття рахунка мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів та ідентифіковані з підписами в картці із зразками підписів та відбитка печатки;

б) дані, наведені у копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), мають відповідати вимогам законодавства;

в) посвідчувальні написи нотаріуса на документах повинні відповідати формам, визначеним законодавством.

3.8. Розрахунок і установлення ліміту каси проводяться клієнтами, які обслуговуються в органах Казначейства, самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується особами, яким надано право першого та другого підписів, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

У розрахунку зазначається визначений у договорі про здійснення розрахунково-касового обслуговування між органом Казначейства та клієнтом строк здавання готівкової виручки (готівки) в установу банку для зарахування її на рахунки, відкриті в органах Казначейства.

Ліміт каси встановлюється та затверджується внутрішніми розпорядчими документами клієнта.

Клієнти, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці своєї роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності.

Розділ III в редакції Наказу Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013

IV. Відкриття інших бюджетних рахунків та рахунків для обліку операцій з фінансування бюджетів

4.1. Для відкриття інших бюджетних рахунків подаються такі документи:

а) органами Казначейства - службові записки щодо відкриття бюджетних рахунків за підписом керівника та головного бухгалтера, картка із зразками підписів та відбитка печатки(додаток 4 до цього Порядку);

б) структурними підрозділами Казначейства та Головного управління Казначейства - службові записки щодо відкриття рахунків за підписом керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, погоджені відповідно Головою (заступником Голови) Казначейства, керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства, зразки підписів посадових осіб, яким надано право підпису на платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документах (додаток 6 до цього Порядку), завірені Головою (заступником Голови) Казначейства або керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства.

4.2. На кожний структурний підрозділ Казначейства та/або Головного управління Казначейства формуються справи з юридичного оформлення рахунків, які містять документи, визначені відповідно до пункту 4.1 цього розділу та пункту 7.5 розділу VII цього Порядку.

4.3. Структурні підрозділи, яким в органах Казначейства справи з юридичного оформлення рахунків вже заведені у минулі бюджетні періоди, подають документи, визначені в пункті 4.1 цього розділу, лише в разі внесення змін до цих документів.

4.4. Днем відкриття рахунків вважається дата погодження службової записки щодо відкриття бюджетних рахунків Головою (заступником Голови) Казначейства або керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства.

V. Відкриття небюджетних рахунків

5.1. Для відкриття небюджетних рахунків фізичні особи - підприємці подають до органів Казначейства такі документи:

а) заяву про відкриття рахунків (додаток 8 до цього Порядку);

б) копію паспорта, засвідчену підписами працівника органу Казначейства та фізичної особи - підприємця;

в) копію виписки з Єдиного державного реєстру, засвідчену органом, що її видав;

г) картку із зразками підписів та відбитка печатки (додаток 9 до цього Порядку) у двох примірниках.

Інформація про те, що клієнт не є платником єдиного внеску, обов'язково зазначається у заяві про відкриття рахунка в рядку "Додаткова інформація".

Пункт 5.1 розділу V в редакції Наказу Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

5.2. Для відкриття небюджетних рахунків клієнтами, на яких сформовано справу з юридичного оформлення рахунків, надається заява про відкриття рахунків установленого зразка (додаток 8 до цього Порядку) за підписом керівника та головного бухгалтера або інших посадових осіб, яким відповідно до затвердженої в установленому порядку картки із зразками підписів надано право першого та другого підписів, яка додається до справи.

Розділ V доповнено новим пунктом 5.3 згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

5.3. На кожного клієнта формується справа з юридичного оформлення рахунків, яка містить договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування, повідомлення про взяття рахунка на облік органом доходів і зборів, документи, визначені пунктами 5.1, 5.2 цього розділу, абзацами третім і четвертим пункту 6.6 розділу VI та пунктом 7.6 розділу VII цього Порядку, у тому числі ті, які втратили чинність.

5.4. Днем відкриття рахунка вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунка в розділі "Відмітки органу Державної казначейської служби України".

Пункт 5.4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

5.5. У разі реорганізації підприємства, установи, організації (приєднання, злиття, виділу, поділу, перетворення), зміни найменування, підпорядкованості рахунки клієнта закриваються. Для відкриття нових рахунків подаються документи, передбачені пунктом 5.1 цього розділу.

Зазначені документи подаються до органу Казначейства протягом десяти днів з дня реєстрації нової юридичної особи або внесення змін.

5.6. Документи на відкриття всіх рахунків подають до органу Казначейства особи, які мають відповідні повноваження та право першого або другого підпису.

VI. Картки із зразками підписів і відбитка печатки

6.1. Для відкриття рахунків клієнти подають до органів Казначейства у двох примірниках картку із зразками підписів та відбитка печатки. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства або установчих документів надано право розпорядження рахунками та підписання платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів. До картки обов'язково включається зразок відбитка печатки (для фізичної особи - підприємця - за наявності).

Пункт 6.1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

6.2. Право першого підпису належить першому керівнику (у військових частинах - командиру, начальнику) та його заступникам і не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису.

Для відкриття окремих рахунків в органах Казначейства клієнти, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями, подають картки, відповідно до яких право першого підпису належить керівнику бюджетної установи (іншим посадовим особам, яким надано право першого підпису), а право другого підпису - головному бухгалтеру (заступнику головного бухгалтера) централізованої бухгалтерії. При цьому до картки обов'язково включається зразок відбитка печатки органу або установи, при якій діє централізована бухгалтерія.

Абзац шостий пункту 6.2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

При цьому у графі картки, що призначена для зазначення посад осіб, які мають право другого підпису, робиться напис про те, що в штатному розписі таких осіб немає.

6.3. Картка із зразками підписів та відбитка печатки засвідчується у нотаріальному порядку або підписами керівника (заступника керівника) та печаткою установи/організації, яка координує діяльність клієнта або якій клієнт підпорядкований, або до складу якої входить.

Абзац перший пункту 6.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

У населених пунктах, де не має нотаріусів, картки засвідчуються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

6.4. У разі заміни хоча б одного з підписів або доповнення хоча б одним підписом подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

У разі призначення тимчасово виконуючого обов'язки першого керівника або головного бухгалтера складається нова картка із зразками підписів та відбитка печатки у двох примірниках, засвідчена у нотаріальному порядку або підписом особи, яка має право першого підпису, та печаткою установи/організації, якій клієнт підпорядкований або до складу якої входить.

6.5. При оформленні клієнтами карток із зразками підписів для проставляння на них зразків першого та другого підписів використання факсиміле забороняється.

Абзац другий пункту 6.5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

У разі тимчасової відсутності печатки у зв'язку зі створенням нової установи, реорганізацією, зміною найменування, підпорядкованості установи, спрацьованістю або втратою печатки на підставі листа клієнта керівник (заступник керівника) органу Казначейства в резолюції до листа надає дозвіл на прийняття картки із зразками підписів без відбитка печатки. Дозвіл надається на термін не більше десяти днів, а у разі втрати печатки - не більше тридцяти днів.

6.6. Картки та тимчасові картки із зразками підписів та відбитка печатки подаються до органів Казначейства із супровідним листом за підписом особи, яка згідно з цією карткою має право першого підпису.

Разом із карткою та тимчасовою карткою із зразками підписів та відбитка печатки до органів Казначейства клієнтами подаються:

копії сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, які містять фото, прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, інформацію про дату видачі та орган, що видав паспорт, місце реєстрації або тимчасового перебування осіб, які зазначені в картці або тимчасовій картці із зразками підписів та відбитка печатки;

Абзац третій пункту 6.6 розділу VI в редакції Наказу Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

Копія документа, виданого органом доходів і зборів, що засвідчує присвоєння фізичній особі реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера), осіб, які зазначені в картці або тимчасовій картці із зразками підписів та відбитка печатки. Пункт 6.6 розділу VI доповнено новим абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

Копії зазначених документів засвідчуються підписами їх власників та вчиненням напису "Згідно з оригіналом" відповідальною особою клієнта, яка засвідчує копію, із зазначенням її посади, підпису, ініціалів, прізвища та дати засвідчення копії;

Пункт 6.6 розділу VI доповнено новим абзацом п'ятим згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

Копії відповідних документів (наказ, протокол тощо), що підтверджують повноваження зазначених у картці осіб та надання (тимчасового надання) права першого та другого підписів посадовим особам, що зазначені в картках із зразками підписів (тимчасових картках із зразками підписів), що цим самим уповноважує їх розпоряджатися рахунком (рахунками). Копії цих документів засвідчуються підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу, про що робиться напис "Згідно з оригіналом", проставляються дата, посада, підпис, прізвище та ініціали особи, яка вчинила напис, і завіряються печаткою з найменуванням відповідної установи;

Абзац шостий пункту 6.6 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 866 від 09.10.2013.

Після відкриття відповідних рахунків до картки або тимчасової картки із зразками підписів та відбитка печатки клієнтом надається перелік рахунків, якими можуть розпоряджатися зазначені у картці або тимчасовій картці особи, засвідчений підписами осіб, яким надано право першого і другого підписів, та відбитком печатки клієнта.

Перелік рахунків, якими можуть розпоряджатися зазначені у картці (тимчасовій картці) особи, переоформляється у разі відкриття/закриття рахунків клієнтів та у разі переоформлення картки (тимчасової картки) із зразками підписів та відбитка печатки клієнта.

VII. Закриття рахунків в органах Казначейства

7.1. Бюджетні рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді, закриваються не пізніше 31 грудня або в останній день іншого бюджетного періоду. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше ніж через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

7.2. У разі змін в законодавстві бюджетні рахунки можуть закриватися протягом поточного бюджетного періоду.

7.3. Закриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень (крім власних надходжень бюджетних установ) у зв'язку із виникненням змін у складі видів надходжень або порядку їх зарахування, пов'язаних із змінами в законодавстві, проводиться на підставі складених службових записок щодо закриття бюджетних рахунків за надходженнями:

а) Управліннями (Відділеннями) Казначейства за підписом керівника (заступника керівника) та головного бухгалтера (додаток 3 до цього Порядку), які подаються до головних управлінь Казначейства;

б) структурними підрозділами Головних управлінь Казначейства, якими було ініційовано відкриття відповідних рахунків, погоджених керівником (заступником керівника) відповідного Головного управління Казначейства (додаток 5 до цього Порядку);

в) структурними підрозділами Казначейства, якими було ініційовано відкриття відповідних рахунків, погоджених Головою (заступником Голови) Казначейства (додаток 5 до цього Порядку).

Службові записки щодо закриття бюджетних рахунків за надходженнями після закінчення бюджетного періоду не складаються у разі, якщо реквізити рахунків, що відкриваються у новому бюджетному періоді, не відрізняються від реквізитів рахунків, що закриваються у зв'язку із закінченням бюджетного періоду.

7.4. Бюджетні рахунки для операцій клієнтів, в тому числі бюджетні рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ, на підставі наданих клієнтами заяв про закриття рахунків (додаток 13 до цього Порядку) за підписом керівника та головного бухгалтера або інших посадових осіб, яким відповідно до затвердженої в установленому порядку картки із зразками підписів та відбитка печатки надано право першого та другого підписів, закриваються:

а) у разі відсутності у поточному бюджетному періоді бюджетних асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів);

б) у разі ліквідації або реорганізації клієнта (приєднання, злиття, виділу, поділу, перетворення), зміни найменування, підпорядкованості.

7.4.1. У разі реорганізації клієнта внаслідок приєднання, злиття, виділу, поділу, перетворення рахунок може бути закритий уповноваженим органом (правонаступником) за умови подання ним таких документів:

- заяви про закриття рахунка;

- копії рішення органу клієнта, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - копії рішення суду або відповідних органів державної влади про припинення юридичної особи, засвідченої у нотаріальному порядку або органом, який прийняв таке рішення;

- картки із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 9 до цього Порядку) уповноваженого органу (правонаступника) та переліку рахунків(додаток 10 до цього Порядку), якими можуть розпоряджатися зазначені у картці особи, у двох примірниках. Якщо на рахунку немає залишку коштів, то картка із зразками підписів і відбитка печатки не подається.



РОЗДІЛ 3. ОБЛІК ФІНАНСУВАННЯ ТА ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

3.1 Кошторис доходів і видатків бюджетних установ. Порядок складання, розгляду і затвердження кошторису Бюджетної установи

Загальні положення

1. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації (далі - кошторис) є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Форма кошторису затверджується Мінфіном України.

2. План асигнувань із загального фонду бюджету установи (далі - план асигнувань) - це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Форма плану асигнувань затверджується Мінфіном України.

3. Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

4. Зведені кошториси і плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та коштів, передбачених для одержувача за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

5. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

6. Розпорядники бюджетних коштів (далі - розпорядники) - бюджетні установи та організації в особі їх керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

7. Головний розпорядник коштів бюджету - це розпорядник, якому затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

8. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня та (або) діяльність якого координується через нього.

9. Форма плану використання бюджетних коштів одержувачами, яка встановлюється Мінфіном України, є типовою і у разі потреби на вимогу головного розпорядника може бути доповнена іншими показниками.

Порядок складання проектів кошторисів

10. Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

11. Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки

12. Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

13. На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запити.

14. Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються для кожної установи окремо у загальному порядку.

15. У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

16. У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

17. Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

18. У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування спеціальних коштів та інших власних надходжень установ здійснюється за правилами, визначеними для цих категорій чинним законодавством.

19. Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання (за видами).

20. Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

21. До кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються головними розпорядниками, включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок бюджету дозволено законодавством.

Асигнування на реалізацію окремих програм (заходів) включаються до кошторисів згідно із затвердженими програмами (заходами).

22. Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.

23. Видатки спеціального фонду за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

24. Кошториси і штатні розписи установ, які перебувають у підпорядкуванні МЗС і специфіка діяльності яких пов'язана з функціонуванням за кордоном, можуть складатися за окремим порядком, погодженим з Мінфіном України.

25. Після затвердження відповідних бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів

26. У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки.

Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

27. Лімітна довідка про бюджетні асигнування (далі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів, видається відповідно Мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України.

28. Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань і подають зазначені документи розпорядникам вищого рівня для уточнення проектів зведених кошторисів та складання проектів зведених планів асигнувань.

Розпорядники згідно з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками, приводять у відповідність з ними свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.