Згідно із ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець несе відповідальність усім своїм майном. Таким чином, підприємницький ризик, у першу чергу, проявляється у вірогідності втрати всього майна, належного фізичній особі, до складу якого згідно зі ст. 190 ЦК України входять як окремі речі або їх сукупність, так і майнові права та обов'язки. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернене на все майно боржника, незалежно від того, використовувалося воно у підприємницькій діяльності чи ні [24, с. 283].

Виняток становить лише майно, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Перелік видів майна, на яке не може бути звернене стягнення, міститься у Додатку до Закону України "Про виконавче провадження". Це предмети домашнього вжитку та особисті речі, необхідні боржникові та особам, що перебувають на його утриманні, у визначеній кількості; продукти харчування тощо. Також стягнення не може бути звернене на доходи, зазначені в ст. 73 вказаного Закону.

Звернення стягнення на майно боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", і полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації".

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладене стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу, стягнення звертається на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу - на жилий будинок чи квартиру.

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати [24, с. 284].

Відповідно до ст. 52 ЦК України стягнення може бути звернене на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 371 ЦК України та ст. 73 СК України вимагається попереднє виділення такої частки в натурі, що може здійснюватися на підставі ст. 379 ЦПК України як за позовом кредитора, так і за поданням державного виконавця. Крім того, якщо приватному підприємцю майно належить на праві спільної часткової власності, на частку у праві власності також може бути звернене стягнення у тому самому порядку після виділення частки в натурі (ст. 366 ЦК України).

Якщо особа, яка займається підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна [25, с. 117].

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном. При здійсненні повноважень щодо управління цим майном управитель діє від свого імені, але в інтересах особи, яка є власником майна. Цим самим договір про управління має правову природу подібну до договору комісії. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за діяльністю опікуна чи піклувальника з тим. щоб не порушувались права та законні інтереси підопічного.

Висновки

Таким чином, відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на це підприємництво не пов'язується з обов'язковим досягненням прибутку, основним елементом виступає досягнення мети, яку ставить перед собою особа. Інакше кажучи, перш за все в підприємницькій діяльності вбачається воля особи, що виявляється в оформленому належним чином намірі одержати прибуток.

Крім того, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю (обмежені у правоздатності), не можуть здійснювати відповідний вид діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Забороняється займатися підприємницькою діяльністю військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Деякими видами підприємництва фізична особа може займатися лише з дозволу компетентних державних органів. Такий дозвіл оформляється шляхом видачі ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється в законі та носить виключний характер.

Зокрема, до таких видів діяльності відносяться: виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразливої дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів; створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ мисливських стендів; створення та утримання штемпельно-граверних майстерень; виготовлення печаток і штампів; діяльність, пов'язана з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ.

Є також види підприємницької діяльності, якими фізичні особи взагалі не мають права займатись. Це насамперед стосується діяльності, що пов'язана з речами, вилученими з цивільного обігу, і пояснюється підвищеними вимогами до безпеки такої діяльності та централізацією функцій управління. Перелік видів такої діяльності встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Також підприємці не можуть займатись діяльністю у сфері організації і радіомовлення (Закон України "Про телебачення і радіомовлення"), космічною діяльністю (Закон України "Про космічну діяльність"), діяльністю у сфері вищої освіти (Закон України "Про вищу освіту") та в інших випадках, визначених законом.

Фізична особа може здійснювати своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємницької діяльності здійснюється (за наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше десяти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати посвідчення про реєстрацію (п. 6 ст. 58 ГК України). Таке посвідчення є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб як підприємців є відкритою.

Фізична особа може розпочати підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори. У разі виникнення спору щодо цих договорів вона не має права їх оспорювати на тій підставі, що вона не є підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються всі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті правовідносин. Тобто фізична особа-підприємець має право вільно вибирати вид діяльності, використовувати все своє майно для досягнення поставленої мети в підприємництві, а також набувати будь-яке майно за винятком вилученого з обігу. Вона має право самостійно формувати програми діяльності та вибирати постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлювати ціни, дотримуючись вимог законодавства.

Підприємець має право наймати і звільняти працівників на умовах трудового договору (контракту), встановлювати систему і розмір оплати праці, інші види доходів осіб, які працюють у нього за наймом, укладати з іншими фізичними особами договори підряду, схову, авторські договори та будь-які інші правочини. Він має право вільно розпоряджатися прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, мати інші права та нести обов'язки.

З іншого боку, як підприємець, фізична особа зобов'язана здійснювати оплату праці працівникам, які у неї працюють за договором трудового найму, на рівні, не нижчому за мінімальний, надавати найнятим робітникам відпустки та інші передбачені трудовим законодавством пільги, забезпечувати дотримання законодавства про охорону праці, здійснювати інші передбачені законодавством вимоги.

Крім того, фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, у тому числі і часткою у спільній власності подружжя, крім майна, на яке, згідно із законом, не може бути звернено стягнення.

У разі незаможності фізичної особи-підприємця він може бути визнаний банкрутом. Під банкрутством підприємця розуміється його неспроможність задовольняти вимоги кредиторів щодо оплати товарів (робіт, послуг), сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних фондів. Визнання фізичної особи-підприємця банкрутом відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство".

Список джерел

1. Конституція України від 28.06.1996. № 254к/96-ВР. // Відомості Верховної Ради , 1996, № 30, ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV. // Відомості Верховної Ради, 2003, №18, N 19-20,№ 21-22, ст. 144.

3. Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 755-IV від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради, 2003, N 31-32, ст.263.

4. Баранов Ю.Д. Припинення підприємницької діяльності фізичної особи. // Бізнес в Україні. - 2013. - № 2. - С. 18-19.

5. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / К.: КНТ, 2006.- 480 c.

6. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. -- К. : Прецедент, 2006. -- 347с.

7. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. -- К. : Атіка, 2005. -- 623с.

8. Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб.. -- 2-ге вид., змінене та доп. -- К. : Правова єдність, 2009. -- 766с.

9. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник.-2-е вид., змін. та доп.- К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.- 766 с.

10. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. -- К. : Слово, 2006. -- 344с.

11. Голяк Л.В. Господарське право: Навч.-метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2006. -- 194с.

12. Господарське право : підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бойчук та ін.; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. - X.: Право, 2012.-696 с.

13. Господарське право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.М. Гайворонський (ред.), В.П. Жушман (ред.). -- Х. : Право, 2005. -- 384с.

14. Господарське право: навч. посібник у схемах і таблицях для студ. вищ. навч. закладів / Донецький юридичний ін-т при Луганському держ. ун-ті внутрішніх справ / Шелухіна М.Л. -- К. : Центр навчальної літератури, 2006. -- 616с.

15. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Бєлік Ю.В. Господарське право України: навч. посіб. / Олена Миколаївна Неживець (відп.ред.). -- К. : Кондор, 2007. -- 718c.

16. Крупка Ю.М. Господарське право України: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Н.Р. Малишева (ред.). -- К. : Університет "Україна", 2007. -- 342с.

17. Луняк М.О. Господарське право України: Навч.-метод. посібник / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Є.М. Страшко (відп.ред.). -- Ніжин : Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. -- 327с.

18. Мельник О.О. Господарське право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т -- К.: КНЕУ, 2005. -- 212с.

19. Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій :у 2 ч.. -- Х. : Право, 2008. -- 496с.

20. Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Несинової . -К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.

21. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. -- К. : Вентурі, 2006. -- 287с.

22. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми АХ, Ротаня ВХ -- К: Реферат, 2009. -- 336 с.

23. Самойленко А. Реєстрація юридичних осіб та ФОП: що нового? // http:// liga.net

24. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнецової, Р.А.Майданика. - 3-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.

25. Цивільне право України: Загальна частина / За редакцією професорів I.A. Бірюкова і Ю.О.Заіки. - К.: Алерта, 2014.- 510 с.

Размещено на Allbest.ru