Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія формування Конституційного Суду України та його сутність

Розділ 2. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Розділ 3. Офіційне тлумачення Конституції та законів України, як прерогатива Конституційного Суду України

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

конституційний суд правовий

Актуальність теми: Контроль за відповідністю законів та інших нормативно-правових актів Конституції, тлумачення окремих її положень зумовлюють створення авторитетного і компетентного органу, який функціонував би самостійно і незалежно від будь-яких владних структур і надійно захищав принципи правової держави. Сьогодні вчені відзначають зростання ролі судової практики у генезисі форм права внаслідок так званої судової правотворчості. Особливе значення при цьому надається органу конституційної юрисдикції як головному «провіднику» конституційної доктрини, у рішеннях якого остання формалізується та може претендувати на статус джерела права

Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Крім того, Конституційний Суд покликаний захищати права та свободи людини і громадянина від нормативного порушення у будь-якій формі.

Реалізація Конституційним Судом України свого статусу як органу конституційної юрисдикції неможлива без утвердження у процесі здійснення конституційного судочинства науково обґрунтованих правових начал.

Діяльність такого Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

У науці місце та роль Конституційного Суду України в системі судочинства України досліджувались у працях: Ю. Білоусова, С. Боботова, Б. Ебзєєва, П. Євграфова, А. Івановської, А. Клішаса, В. Кряжкова, Л. Лазарєва, Ж. Овсепяна, О. Скакун, В. Скоморохи, М. Тесленко, П. Ткачука, В. Шаповала та ін.

Метою роботи є визначення місця та ролі Конституційного Суду України в системі судочинства.

Завданнями є:

- розглянути історію формування Конституційного Суду України;

- охарактеризувати сутність Конституційного Суду України, зміст та форму його діяльності;

- визначити поняття функцій Конституційного Суду України та їх різновиди;

- проаналізувати повноваження Конституційного Суду України;

- розкрити особливості офіційного тлумачення Конституції та законів України, як прерогативи Конституційного Суду України;

- надати обґрунтовані висновки до теми.

Об'єктом дослідження слід вважати сучасну систему судочинства України.

Предметом дослідження є Конституційний Суд України, його місце та роль в судочинстві.

В процесі написання роботи були використанні чинні нормативно-правові акти, а також навчальні та періодичні джерела, що дають відповідь на оставлені завдання.

Розділ 1. Історія формування Конституційного Суду України та його сутність

Проблема правового захисту конституції набула актуальності з часу появи перших конституційних актів. Для підтвердження варто навести приклад: достовірно відомим є судовий прецедент у справі Холмса В. Уолтона, що мав місце у 1780 році у північноамериканському штаті Нью-Джерсі, коли закон штату було визнано таким, що не відповідає конституції штату, а в 1803 році Верховний Суд США вперше прийняв рішення у справі Мербері щодо неконституційності загально-федерального закону.

На кінець XIX ст. у ряді європейських країн (Данія, Норвегія, Франція, Швейцарія та ін.) утверджується практика судового і парламентського контролю за дотриманням конституції, а вже на початку XX ст. після Першої світової війни з'являються перші спеціалізовані органи правової охорони конституції - конституційні суди.

На сьогодні у світі сформувалося кілька основних моделей спеціального правового захисту конституцій:

1. Американська модель (США, Бразилія, Аргентина та ін.) передбачає здійснення конституційної юрисдикції судами загальної юрисдикції, як правило верховними судами держави.

2. Романо-германська модель (Австрія, Німеччина, Польща та ін.) ґрунтується на формуванні спеціальних органів конституційної юстиції - конституційних судів, конституційних рад тощо.

3. Мусульманська та традиційна моделі (Мавританія, Лесото та ін.) передбачає здійснення конституційної юстиції вищими релігійними або традиційними органами (ради духовенства, ради вождів тощо). [15, с. 8]

Варто зазначити, що для вітчизняної конституційної теорії та практики спеціальні органи захисту конституції були практично невідомі до 90-х років XX ст.. Правова охорона українських радянських конституцій покладалася на вищі органи державної влади та управління, які здійснювали дві основні функції - контроль за дотриманням радянських конституцій і забезпечення відповідності конституцій радянських союзних республік Конституції СРСР.

Спробу формування постійно діючого державного органу правового захисту конституції в колишньому СРСР прийнято пов'язувати з прийняттям 1 грудня 1988 р. Закону СРСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного закону) СРСР», який передбачав створення Комітету конституційного нагляду СРСР. Наглядові та контрольні повноваження цього спеціалізованого органу правового захисту радянської конституції закріплювалося в Законі СРСР «Про конституційний нагляд в СРСР». Але цей Комітет навряд чи можна вважати органом конституційної юстиції, оскільки він існував як своєрідний «додаток» до З'їзду народних депутатів СРСР, який і вирішував основні питання конституційного нагляду і контролю в СРСР. До того ж розпад колишнього СРСР не дав можливості еволюціонувати Комітету конституційного нагляду СРСР в повноцінний самостійний постійно діючий орган конституційної юстиції.

В Україні ж за радянської доби Комітет конституційного нагляду УРСР, передбачений ст. 112 Конституції УРСР 1978 року, після внесення до неї змін 21 жовтня 1989 р., взагалі не був сформований. Натомість після внесення змін до ст. 112 Конституції УРСР в 1990 році передбачалося формування більш прогресивного органу правового захисту конституції - Конституційного Суду УРСР, склад якого мав обиратися Верховною Радою УРСР. Але цей орган так і не був сформований. [14, с. 51-52]

Лише після здобуття Україною незалежності в 1991 році вдалося розпочати формування спеціалізованого органу правового захисту Конституції України - Конституційного Суду України. З липня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Конституційний Суд України», який визначив порядок формування і основні функції цього органу конституційної юстиції незалежної України.

Утім діяльність Конституційного Суду України в період 1992-1996 років була малоефективною з огляду на те, що Верховна Рада України обмежилася лише призначенням першого Голови Конституційного Суду України Л.П. Юзькова. Спроби обрати Верховною Радою України заступника Голови Конституційного Суду України та суддів Конституційного Суду України виявилися безуспішними.

У зазначений період основні функції щодо правового захисту Конституції України здійснювалися Президентом України і Верховною Радою України.

Після прийняття Конституції України від 28 червня 1996 p., що чітко визначила систему правового захисту Основного Закону, було прийнято новий Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., який і поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України (у його вузькому розумінні) слід вести з 1996 року, коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України. [12, с. 24]

За час своєї діяльності (1996-2013) Конституційний Суд України став одним із найважливіших Інститутів правової держави, формування якої проголошує Конституція України. Його рішення і висновки сприяли ефективному правовому захисту Основного Закону, вдосконаленню правових механізмів реалізації та гарантування основних конституційних прав і свобод людини і громадянина, упередженню і вирішенню конституційних конфліктів у державі, формуванню позитивного політичного іміджу України як правової держави. [14, с. 52]

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в України що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. [1]

За своєю сутністю Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Не випадково саме у розділі VIII «Правосуддя» Конституції України зазначено, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного Суду України в системі судової влади України.

За змістом своєї діяльності Конституційний Суд України забезпечує правовий захист Конституції України, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина і виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Його рішення і висновки є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади. [9, с. 188]

Розділ 2. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України.

Під функціями Конституційного Суду України слід розуміти основні напрямки і види діяльності Конституційного Суду України, що здійснюється відповідно до Конституції та законів України.

Пріоритетною функцією Конституційного Суду України є, безперечно, здійснення конституційного судочинства в Україні. Утім ця функція не єдиний напрямок діяльності Конституційного Суду України. Його діяльність є досить багатоманітною і складається з різних функцій. [11, c. 457]

Функції Конституційного Суду України класифікуються, в першу чергу, за об'єктами та способами і засобами діяльності Конституційного Суду України.

Об'єктами діяльності Конституційного Суду України є Конституція України, закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України та правові акти АРК, щодо яких Конституційний Суд України приймає рішення і висновки. Норми зазначених нормативно-правових актів об'єднані в основних інститутах конституційного права України, а отже, класифікація функцій Конституційного Суду України за об'єктами його діяльності співпадає з класифікацією предметних інститутів цієї галузі права. Тобто об'єктами діяльності Конституційного Суду України є:

- основи конституційного ладу України;

- конституційно-правовий статус людини і громадянина;

- форми безпосередньої демократії;

- основні засади організації та діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Рішення та висновки Конституційного Суду України за 2007-2012 рр. приймалися стосовно:

- основ конституційного ладу України (народний суверенітет, правова держава, соціальна держава, поділ влади, державні символи України); прав і свобод людини та громадянина (місце проживання, майновий стан, незворотна сила законів, принцип презумпції невинуватості, право на життя, захист конфіденційної інформації, право на свободу об'єднання, право на свободу зборів, мітингів і демонстрацій, право на участь в управлінні державними справами, виборче право, право на доступ до державної служби та ін.);

- безпосередньої демократії (всеукраїнський та місцеві референдуми, вибори);

- Верховної Ради України (статус Верховної Ради України, порядок формування і припинення повноважень Верховної Ради України, повноваження Верховної Ради України, статус народного депутата України, Уповноважений Верховної Ради України);

- Президента України (повноваження Президента України);

- Кабінету Міністрів України (повноваження Кабінету Міністрів України, статус члена Кабінету Міністрів України, формування Кабінету Міністрів України, інші органи виконавчої влади);

- Конституційного Суду України (повноваження Конституційного Суду України); органів судової влади (повноваження судів, гарантії функціонування судів, статус суддів, суди загальної юрисдикції, господарські суди. Вища рада юстиції); прокуратури (повноваження прокуратури);

- Автономної Республіки Крим (статус АРК, Конституція АРК, предмет відання АРК), місцевого самоврядування (статус органів місцевого самоврядування, статус депутатів і посадових осіб органів місцевого самоврядування, особливості здійснення місцевого самоврядування). [16, c. 174]

За способами і засобами функції Конституційного Суду України можна класифікувати на функції:

1. Конституційного контролю.

2. Офіційного тлумачення.

3. Правової охорони Конституції.

4. Забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція).

5. Здійснення конституційного правосуддя тощо. [8, c. 196]

Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України. Кабінету Міністрів України, правових актів АРК, тобто контролює їх відповідність Конституції України.

Зміст функції офіційного тлумачення визначається виключними повноваженнями Конституційного Суду України офіційно тлумачити Конституцію та закони України. Рішення та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційного права, вони не потребують затвердження збоку будь-якого органу державної влади, а також не можуть бути піддані сумніву чи проігноровані.

Реалізуючи функцію правового захисту Основного Закону, Конституційний Суд України здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Тим самим Конституційний Суд України упереджує порушення Конституції України та скасовує правові акти, що є неконституційними.

Арбітражна функція Конституційного Суду України полягає в тому, що цей орган державної влади є важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами. Незалежність як основний принцип організації та діяльності Конституційного Суду України і рівне представництво в його складі представників всіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство і приймати рішення 1 висновки, що не піддаються ревізії та є обов'язковими для всіх гілок влади в Україні.

Важливою функцією Конституційного Суду України є функція конституційного правосуддя. Вона підкреслює належність Конституційного Суду України до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі. [11, c. 458-459]

Вчені називають й інші функції Конституційного Суду України - інтеграційну, правотворчу, політичну тощо. У своїй сукупності вони утворюють систему функцій Конституційного Суду України.

Отже, функції Конституційного Суду України не обмежені лише тими повноваженнями, які безпосередньо передбачені Конституцією України і Законом України «Про Конституційний Суд України». Його діяльність пов'язана зі здійсненням цілої низки функцій, які покликані гарантувати верховенство Конституції України, сприяти формуванню єдиного праворозуміння в державі, забезпечити законність у суспільстві. При цьому деякі автори вказують, що основними функціями Конституційного Суду України є функція конституційного контролю, функція офіційного тлумачення Конституції та законів України і функція захисту прав і свобод людини і громадянина. Варто зазначити, що останні слід відносити до повноважень Конституційного Суду України. [4, c. 171]

З метою реалізації функцій Конституційного Суду України Конституція (статті 150. 151,152). Закон України «Про Конституційний Суд України» (статті 13. 14) та інші закони України визначають повноваження Конституційного Суду України. [1; 2]

Під повноваженнями Конституційного Суду України слід розуміти права й обов'язки цього органу державної влади, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій. [11, c. 459]

Отож, відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1. Конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК.

Перевірці відповідності Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд України не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів.

Розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України за зверненням (конституційним поданням) уповноважених суб'єктів. [3, c. 167]

Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). [1] При цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами повторно в тій самій редакції. [18, c. 133]

2. Відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. [2] Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду України є неконституційним, він втрачає обов'язковість для України.

Коли йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом України висновку щодо його неконституційності. Верховна Рада України не може надати згоди на його обов'язковість. [3, c. 167]

3. Додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Перевірці Конституційного Суду України підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується ініціювання відповідним складом Верховної Ради України питання про:

- усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

- створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих;

- підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій;

- розгляду на засіданні парламенту висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії;

- прийняття Верховною Радою України рішення про звинувачення Президента України;

- прийняття Верховною Радою України рішення про звернення до Конституційного Суду України за відповідним висновком.

У разі, якщо Конституційний Суд України виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи повинен бути припиненим.

4. Офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України нормативних положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз'яснень щодо цього. При цьому Конституційний Суд України уповноважений з'ясовувати і роз'ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до Конституції та законів України змін чи доповнень. [18, c. 133-134]

Закон України «Про Конституційний Суд України» містить і законодавчі обмеження повноважень Конституційного Суду України. До повноважень Конституційного Суду України не належать:

1. Питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування.

2. Інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. [2]

Важливим питанням, що потребує дослідження є визначення правової природи позицій Конституційного Суду України. Дане питання докладно висвітлюється в науковій статті А.В. Портанова. Автор зазначає, що в українській юридичній науці сутність правової позиції Конституційного Суду України розкрита вкрай недостатньо.

Варто зазначити, що існування конституційного судочинства, реалізація його завдань і функцій через процесуальний порядок здійснення є гарантією конституційної законності у державі. [12, с. 23]

А.В. Портанов доходить до висновку, що правовою позицією Конституційного Суду України можна вважати принцип вирішення однорідних справ, який відтворюється у мотивувальній частині його рішення. З метою формулювання теоретичної моделі прийняття рішень і висновків Конституційним Судом України запропоновано критерії, яким вони мають відповідати.

До ознак правової позиції Конституційного Суду віднесено:

- об'єктом є конституційне право у взаємозв'язку із конституційними процесами та відносинами;

- метою є переконання учасників судового конституційного процесу у вірності рішень чи висновків Конституційного Суду;

- виступає вагомим чинником розвитку, насамперед, конституційного права та інших галузей права;

- виступає одним з джерел розвитку законодавства;

- є принципом вирішення однорідних справ. [12, с. 25]

Розділ 3. Офіційне тлумачення Конституції та законів України, як прерогатива Конституційного Суду України

Досконалість конституційних текстів завжди є умовною: та сама норма за різних соціально-історичних умов може мати різне смислове навантаження і не узгоджуватися з іншими конституційними положеннями; у процесі внесення поправок до Конституції може бути допущено розбалансування правових конструкцій; текст Конституції може містити колізії та інші дефекти; окремі терміни, застосовані в Конституції, можуть з часом набувати нового значення; з огляду на абстрактність конституційних положень може стати необхідним при вирішенні конкретної справи вибрати одне із багатьох його значень. Тому законодавча техніка не здатна повною мірою забезпечити всеосяжну узгодженість правових норм, наповнення їх змістом, що відповідав би конкретним соціальним обставинам у будь-який час та за будь-яких обставин (у будь-якій справі). [5, c. 95]

Як свідчить практика діяльності Конституційного Суду України, здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів України є найбільш затребуваним його повноваженням.

Офіційне тлумачення Конституційним Судом України Конституції України здійснюється в межах встановлених законом процедур і на основі використання відомих науці прийомів і способів. Наукою, що вивчає загальні закономірності змістовної інтерпретації будь-яких письмових текстів, є герменевтика. [10, c. 106]

Офіційне тлумачення за своїм характером поділяється на нормативне і казуальне. Нормативне тлумачення - це тлумачення, яке поширюється на невизначене коло осіб, призначене для багаторазового застосування, і є загальнообов`язковим. Акти такого тлумачення за своєю юридичною силою можуть бути прирівняні до законів. Нормативне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України в межах провадження в справах, передбачених п. 4 ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України», тобто провадження щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України.

Казуальне тлумачення - це тлумачення в конкретній справі і стосовно конкретного випадку. За загальним правилом таке тлумачення обов`язкове лише для учасників конкретного спору. Проте особливістю казуального тлумачення, яке здійснює Конституційний Суд України, є його загальнообов`язковість.

Казуальне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України не в межах провадження в справах про офіційне тлумачення Конституції та законів України, а в ході реалізації інших своїх повноважень. Найчастіше казуальне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України при розгляді справ щодо конституційності законів та інших правових актів. При цьому інтерпретація тих чи інших положень Конституції і законів України має значення не лише при вирішенні певної конкретної справи, а спрямована на забезпечення правильного розуміння правових норм в інших аналогічних випадках чи справах. [16, c. 178]

При здійсненні тлумачення Конституції для Конституційного Суду діють такі обмеження:

- законність;

- тлумачення повинно бути юридичним, а не політичним;

- не можна обмежуватися тільки дослівним текстом норми, а враховувати її контекст, місце в загальній системі норм;

- не виходити за межі призначення тлумачення (не модифікувати норми, не створювати нові під виглядом інтерпретації);

- не може самостійно ініціювати перевірку конституційності закону та надання тлумачення;

- не має право законодавчої ініціативи;

- дотримуватися власних рішень щодо тлумачення правових норм. [20, c. 55]

Суб'єктами права на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України, згідно з ст. 93 Закону, є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України. Для фізичних і юридичних осіб підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94 Закону). Слід визнати, що така вимога закону звужує можливості фізичних і юридичних осіб для захисту своїх прав у Конституційному Суді України, адже для цього їм необхідно довести наявність неоднозначного застосування положень Конституції.

Для тлумачення Конституції України Конституційний Суд України використовує такі методи (способи) як систематичний, філологічний, історико-політичний, логічний тощо. Їх застосування законодавством звичайно не врегульовано, а тому обираючи той чи інший метод тлумачення Конституційний Суд України виходить із загальних засад своєї діяльності, які визначені Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України». [6, c. 213]

Конституційний Суд України не повинен обмежуватися лише дослівним текстом норми, а оцінювати її контекст, а також місце в загальній системі конституційних норм. При цьому будь-яка конституційна норма повинна інтерпретуватися таким чином, щоб уникнути суперечностей з іншими нормами Конституції, оскільки всі її елементи знаходяться у взаємовідношенні і виконують свою роль в межах однієї системи.

При тлумаченні Конституції Конституційний Суд України не може змінювати їх норми. Його завдання полягає лише у роз`ясненні, інтерпретації відповідних положень. Це правова аксіома. Разом з цим Конституційний Суд, опираючись на закон, використовуючи механізми тлумачення і аналогії може заповнити те, що залишилось за межами закону чи іншого правового акту. В даному випадку суд, констатуючи волю законодавця з даного кола питань, вимушений або застосувати схожу норму (аналогію закону), або при вирішенні справи виходити із загальних принципів законодавства (аналогія права). Тим самим рішеннями Конституційного Суду нерідко фактично створюються нові норми, що заповнюють прогалини Конституції, але випливають з її політико-правової логіки. [4, c. 174]

Варто зазначити, що питання меж конституційного тлумачення єдиним органом конституційної юрисдикції є таким, що постійно викликає наукові спори. Одні дослідники вважають, що Конституційний Суд України не має права виходити за межі Конституції України під час інтерпретації її положень, інакше він буде виступати порушником Конституції. Конституційний Суд України може лише тлумачити норми Конституції та законів України, а не бути законодавцем. Він не може модифікувати норму ані при нормативному, ані при казуальному тлумаченні. Конституційний Суд України не може вносити нічого нового до норми, яку тлумачить, оскільки в такому разі він перебирає на себе законодавчу функцію, що неприпустимо. Так, наприклад,

В. Тацій та Ю. Тодика зазначали, що «завдання єдиного органу конституційної юрисдикції - не модифікувати за допомогою своїх рішень норми конституції і законів, а виявляти їх реальний зміст, не виправляти конституційні приписи, а тільки тлумачити їх».

У випадку, коли ті самі положення Конституції або законів можуть мати різні тлумачення і ці тлумачення не суперечать Конституції, усувати таку колізію має парламент, якому Конституційний Суд України має вказати на цей дефект. Самостійне обрання Конституційним Судом України варіанту тлумачення слід розглядати як обмеження повноважень Верховної Ради України. В. Лучін вважає «неприпустимим під виглядом тлумачення піддавати Конституцію своєрідній ревізії, створювати норми, що мають властивості конституційних. Навпаки, тлумачення Конституції покликане протидіяти спробам відійти на практиці від точного смислу конституційних норм. При цьому воно не створює нових норм, а лише розкриває смисл, закладений у положенні Конституції, яке тлумачиться. Результат тлумачення має бути тотожним смислу конституційної норми». Н. Колосова навіть вбачає «у будь-якому відхиленні від об'єктивності в процесі офіційного тлумачення можливість створення реальної загрози конституційній безпеці».

Отже, правова природа інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України має полягати у виявленні правової та фактичної сутності нормативно-правових актів та їх складових, а не в їх доповненнях або змінах.

Виходячи з ідеї необхідності раціональної організації суспільних відносин, Конституційний Суд України намагається встановити зв'язок між текстом Конституції України та розмаїттям економічних, соціальних, етнічних та політичних інтересів. При цьому він, не змінюючи тексту Конституції, фактично удосконалює зміст конституційних положень через офіційне тлумачення, базуючись, як правило, на наукових уявленнях про природне право, його принципи, форми і способи реалізації тощо. Він усуває невизначеність термінів, зменшує неузгодженість окремих положень Конституції та законів, вкладає у конституційну дефініцію науковий зміст. [5, c. 97]

За результати розгляду справ з питань офіційного тлумачення Конституції України Конституційний Суд України приймає рішення. Рішення Конституційного Суду є обов'язковими для виконання на всій території України, остаточними й такими, що не підлягають оскарженню. Рішення Конституційного Суду України мають бути підписані не пізніше семи днів після їх прийняття та офіційно оприлюднені наступного робочого дня після їх підписання. Копії рішень наступного дня після офіційного оприлюднення надсилаються суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, Міністерству юстиції України, а також органу влади, який приймав правовий акт, що розглядався в Конституційному Суді України.

Рішення й висновки Конституційного Суду України разом з окремими думками (якщо такі є) суддів Конституційного Суду публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних виданнях України.

Рішення Конституційного Суду України містить:

- найменування рішення, дату й місце прийняття, його номер;

- персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи;

- перелік учасників судового засідання;

- зміст конституційного подання;

- повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

- положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд України при прийнятті рішення;

- мотивувальну частину рішення;

- резолютивну частину рішення;

- обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає. [18, c. 133]

Отже змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції України є її конкретизація, уточнення, деталізація. Це є інтерпретаційні норми, в яких наведені приписи щодо того, як розуміти той чи інший термін, вираз або правову норму в цілому, як її застосовувати. Це є нормативні тлумачення, норми-роз'яснення - вони сприяють правильній реалізації Конституції України і в цьому розуміння є допоміжними правилами. їх допоміжний характер має вияв у тому, що вони не можуть бути застосовані окремо від положень, що тлумачилися, вони діють лише разом з ними. [5. c. 98]

Висновок

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

За своєю сутністю Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні.

За змістом своєї діяльності Конституційний Суд України забезпечує правовий захист Конституції України, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Його рішення і висновки є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади.

Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України. Конституційний Суд України виконує такі функції: конституційного контролю, офіційного тлумачення, правової охорони Конституції, забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція), здійснення конституційного правосуддя тощо.

Повноваження Конституційного Суду України та межі його конституційної юрисдикції, закріплені в статтях 150, 151, 159 Конституції України і у статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України». Даний перелік повноважень є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Вище зазначене дає підстави констатувати, що Конституційний Суд фактично удосконалює систему законодавства, оскільки він має повноваження припинити дію актів чи правових норм, застосування яких могло б привести або привело до порушення конституційних норм. Крім того, роз'яснюючи спірні правові норми, Конституційний Суд не тільки виконує роль тлумача, а ще й, виходячи з обов'язковості своїх рішень, створює умови для належного застосування зазначених норм органами державної влади.

Варто також підсумувати, що повноваження Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції та законів України правових актів є одним з основних контролюючих повноважень єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції. В свою чергу, офіційне тлумачення Конституції та законів України направлено на вирішення гострих правових конфліктів, забезпечення стабільності конституційного ладу, становлення законності в сфері державно-правових відносин тощо. Однак Суд не тільки має право, але і зобов'язаний вирішувати виключно питання права, в тому числі і в області політичної. Так перевірка конституційності правових актів, тлумачення конституційних норм, повинні забезпечувати не стабільність у суспільстві, та гарантувати стабільне законодавство.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року, із наступними змінами та доповненнями / Відомості Верховної Ради України (ВВР) // [Електронний ресурс].

2. Закон України «Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, із наступними змінами та доповненнями станом на 13.06.2012 р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР)

3. Годованець В.Ф. Конституційне право України : навч. посіб. / В.Ф. Годованець. - К. : МАУП, 2011. - 360 с.

4. Григор'єв В.А. Повноваження Конституційного Суду України: проблеми реалізації і необхідність систематизації / В.А. Григор'єв // Держава і право. - Вип. 53. - С. 170-176.

5. Єзеров А.А. Тлумачення Конституції України: способи, межі, зміст / А.А. Єзеров // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 3. - С. 95-99.

6. Ковриженко Д.С. Основи конституційного права України : курс лекцій. / Д.С. Ковриженко. - К. : Вентурі, 2010. - 345 с.

7. Конституційне право України : навч. посіб. / О. В. Совгиря, Н. Г. Шукліна. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 631 с.

8. Кравченко В.В. Конституційне право України : навч. посіб. / В.В. Кравченко. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 456 с.

9. Мартинюк Р. Конституційний Суд України в системі стримувань і противаг // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2008. - Випуск 39. - С. 186-192.

10. Орленко В. . Конституційне право України : навч. посіб. / В. . Орленко. - К. : Паливода А. В., 2011. - 156 c.

11. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. / В.Ф. Погорілко. - К. : Наукова думка, 2011. - 731 с.

12. Портанов А.В. Правова природа позицій конституційного суду України / А.В. Портанов // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2010. - Вип. 533 : Правознавство. - С. 23-27.

13. Правознавство : навч. посіб. / за ред. Копєйчикова В.В. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 704 с.

14. Скомороха В. Конституційний контроль: питання розгляду справ, характеру та змісту рішень Конституційного Суду України / В. Скомороха, І. Пшеничний // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 1. - С. 51-63.

15. Скомороха В. Окремі питання діяльності конституційної юстиції в Україні / В. Скомороха // Право України. - 2009. - № 12. - С. 8-10.

16. Теліпко В.Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Е. Теліпко - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 568 с.

17. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. - 2010. - № 4. - С. 38-45.

18. Тихий В.П. Актуальні проблеми повноважень Конституційного Суду України / В.П. Тихий // Вісник Академії адвокатури України. - 2010. - №2 (18). - С. 132-134.

19. Фрицький О.Ф. Конституційне право України : підруч. / О.Ф. Фрицький. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 536 с.

20. Шаповал В. Офіційне тлумачення як функція Конституційного Суду України (проблеми теорії) / В. Шаповал // Вісник Конституційного Суду України. - 2011. - № 3. - С. 52-57.

Размещено на Allbest.ru