Порівняльна характеристика різних організаційно-правових форм підприємств

Підприємство як господарюючий суб'єкт, його організаційно-правова форма, принципи створення, керування. Види організаційно-правових форм підприємств в Україні. Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.11.2013
Размер файла 537,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

  • Вступ
  • 1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості
  • 2. Порівняльна характеристика різних організаційно-правових форм підприємств
  • 3. Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Актуальність теми:

В наш час внаслідок науково-технічного прогресу та невпинного розвитку технологій, великого значення набуває пошук нових ринків збуту, нових сфер впливу, винайдення нових технологій обробки та виробництва тощо. Саме такий напрямок сьогодні дозволяє стати на правильний шлях розвитку і досягти успіху в бізнесі.

Для громадянина країни, в якій існує свобода вибору власної професійної діяльності, формою втілення власних ідей та самореалізації є власний бізнес.

Ведення власного бізнесу є підприємництвом, оскільки означає створення установи, яка займатиметься господарською діяльністю та отримуватиме прибуток.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

На сьогоднішній день підприємництву в Україні надана економічна та організаційна свобода.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

вільний вибір видів діяльності;

залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

вільний найм працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем. (по п-о, ст.5)

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. (про 2, ст.6)

Поруч з перерахованими вище свободами, існує ще свобода вільного вибору організаційно-правової форми підприємства, яка також гарантується законодавством (Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця (2, ст.6)). Наразі існує велика кількість їх видів, кожен з яких має свої особливості. Саме тому детальне вивчення правових форм є досить важливим.

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення. В даній роботі наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

Предмет та об'єкт дослідження:

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство, як самостійний господарюючий суб'єкт.

Предметом дослідження є організаційно-правова форма підприємства, як особлива його характеристика, що визначає принципи створення, керування підприємством, та його взаємодію з іншими господарюючими суб'єктами.

Мета дослідження:

Мета полягає у тому, щоб дослідити організаційно-правові форми підприємств, що діють в Україні, вивчити їх на базі порівняння, з'ясувати, які з них є найбільш ефективними в економічному середовищі України.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

· Ґрунтовне вивчення законодавчих актів України, які стосуються підприємництва та особливо організаційних форм (Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Закони України "Про підприємництво", "Про підприємства" та "Про господарські товариства");

· Пошук та вивчення наукових джерел та освітніх джерел, що стосуються даної теми;

· Перегляд статей періодичних видань, що відбивають сучасний стан речей у сфері підприємництва;

· Дослідження статистичних джерел.

1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості

Для початку слід згадати, що називається "підприємством". За чинним законодавством України, підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). [3]

Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо. [6]

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України "Про підприємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів. Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. [щербина]

Незважаючи на широке застосування цього поняття в нормативних актах, єдиного його розуміння немає.

Так Севрюкова визначає організаційно-правову форму як комплекс правових норм, що визначають відносини між учасникам підприємства і всіх разом з оточуючим світом та рештою юридичних та фізичних осіб [8, с.71].

А. Пилипенко дає наступне визначення: "Організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, в якій діє юридична особа". Організаційна форма, на його думку, передбачає класифікацію юридичних осіб залежно від трьох форм власності, передбачених Законом України "Про власність", та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві особливостей правового становища підприємств різних видів. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності [9, с.41,53].

А. Пушкін, В. Селіванов вважають, що організаційно-правову форму визначають ознаки структурної побудови, способи утворення відокремленого майна, майнові права їх засновників [10, с.13].

С. Жилінський визначає організаційно-правову форму як концентроване втілення сутнісних організаційних і правових ознак, що є спільними для юридичних осіб різних видів. Організаційно-правова форма - це типова модель, яка є основою для побудови та функціонування як внутрішньої організації підприємства, так і, в певній мірі, його зовнішніх зв'язків [11, с.95].

Стаття 6 Закону України "Про підприємництво" гарантує право на вільний вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. Організаційно-правова форма підприємницької діяльності - це передбачений законом спосіб організації підприємницької діяльності. Оскільки ст.2 Закону України "Про підприємництво" передбачає два види суб'єктів підприємницької діяльності: фізичні особи, не обмежені у дієздатності, і юридичні особи всіх форм власності, можна виділити і дві організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) підприємницька діяльність фізичних осіб:

2) підприємницька діяльність юридичних осіб.

організаційна правова форма підприємство

"Різноманітність видів та форм підприємств, яка на сьогодні існує в Україні, зумовлена законодавчим закріпленням багатоманітності форм власності, способів заснування (утворення) підприємств, правових режимів майна, яке передано підприємству його засновниками. Така багатоманітність знайшла відображення у статті 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств" [12]

Вид підприємства за формою власності та кількістю учасників засновників є одним з елементів, що визначає організаційно-правову форму підприємства.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

господарське товариство;

підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. [3, ст.2]

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. [5, ст.113]

Господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. [6]

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. [5, ст.63]

В Україні товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. [4 ст.84]

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. [4, ст.113]

Враховуючи все вищезгадане, в Україні набули поширення такі організаційно-правові форми підприємств: приватні підприємства, державні підприємства, комунальні підприємства, господарські товариства (в свою чергу поділяються на повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерні товариства.

Організаційно правова форма має свої ознаки:

1) вона передбачена законом;

2) вільно обирається засновником (засновниками);

3) містить незмінну для даної організаційно-правової форми сукупність елементів;

4) як правило, може бути змінена в процесі діяльності юридичної особи. []

Елементи організаційно-правової форми - це ознаки, котрі в сукупності дають уявлення про тип організації, Всі елементи мають правовий характер. Такими елементами є:

1) мета юридичної особи. За цим елементом, наприклад, розрізняються організаційно-правові форми комерційних і некомерційних юридичних осіб. Так, в організаційно-правовій формі акціонерного товариства реалізується комерційна мета, а у формі політичної партій - некомерційна.

2) умови створення юридичної особи (одноосібне чи декількома особами). Наприклад, для створення громадської організації необхідне спільне волевиявлення не менше трьох громадян. В той самий час, створення приватного підприємства може бути здійсненим однією фізичною особою.

3) порядок формування майна юридичної особи та його правовий режим (мінімальний статутний фонд, порядок його формування). Наприклад, до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його засновники повинні внести не менше 30% своїх внесків. Решту - потягом року. Натомість, для приватного підприємства законом не регламентований ні мінімальний розмір статутного форду, ні порядок його формування.

4) система органів управління (структура та компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень). Наприклад, в окремих акціонерних товариствах необхідно створювати Раду товариства. В приватних підприємствах не передбачено створення ревізійної комісії.

5) майнові та організаційні права засновників (право на управління та отримання прибутку). Наприклад, члени політичної партії не мають прав щодо її майна, але мають право на участь в управлінні, а вкладники командитного товариства навпаки - мають право на отримання частини прибутку, але не можуть брати участі в управлінні справами товариства.

6) умови відповідальності юридичної особи та відповідальність засновників юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її майна для задоволення законних вимог кредиторів (майно, на яке може бути звернуто стягнення кредиторів, принципи відповідальності засновників - обмежена відповідальність, додаткова, необмежена). Наприклад, в акціонерних товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені за акції. В повному товаристві всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства.

Кожна організаційно-правова форма підприємства несе в собі специфічні ознаки, що визначають порядок його створення, умови формування майна, об'єм відповідальності засновників, їх права у відношенні до підприємства, організацію управління. [13]

Наступний розділ містить характеристику організаційно-правових форм підприємств за цими ознаками.

2. Порівняльна характеристика різних організаційно-правових форм підприємств

Визначальною ознакою приватного підприємства за законодавством України є така, що воно може бути створене однією дієздатною фізичною особою. Такою фізичною особою може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства, незалежно від місця проживання.

Для приватних підприємств не встановлено вимог щодо мінімального розміру статутного фонду та порядку його формування. Тому засновник має право визначити його на власний розсуд.

Державна реєстрація не ставиться в залежність від внесення засновником певної частини внеску (як, наприклад, для товариств з обмеженою відповідальністю). Статутний фонд приватних підприємств визначає об'єм відповідальності засновника за зобов'язання підприємства.

Так, якщо оголошений статутний фонд приватного підприємства становить 10000 гривень, а фактичних внесків не робилося, на вимогу кредиторів приватного підприємства засновник може бути притягнутий до субсидіарної (додаткової) відповідальності за зобов'язання підприємства у розмірі 10000 гривень. [13]

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України. [12]

Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Приватні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

Законодавство не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під час формування статутного фонду приватного підприємства слід виходити лише з принципу "достатності для здійснення господарської діяльності".

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Зазначене підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. [12]

Поширеною помилкою є уявлення про те, що засновник приватного підприємства несе майнову відповідальність за зобов'язання підприємства усім своїм майном. Насправді, це не так. В силу загальної норми ст.6 Закону України "Про власність" засновник не несе відповідальності за зобов'язання створених підприємств, а вони не несуть відповідальності за зобов'язання засновника. Самостійна майнова відповідальність є однією з визначальних ознак будь-якої юридичної особи. Винятки можуть бути встановлені лише законом. Такими винятками є повне і командитне товариство. [13]

У зв'язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну "організаційна форма юридичної особи", існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 ГК України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. (див.1 розділ) [12]

В Україні акціонерні товариства є одною з найбільш поширених форм господарських товариств. Основна причина такого явища полягає у особливостях приватизаційних процесів, коли значна частина приватизованих підприємств набула форм акціонерних товариств. [14]

Відповідно до Закону України, акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. [Закон України "Про акціонерні товариства"]

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій (у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язання товариства і у межах несплаченої суми) До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. [15]

Згідно із чинним законодавством України, акціонерні товариства за видами бувають:

1) публічні - можуть здійснювати публічне та приватне розміщення акцій;

2) приватні - можуть здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. [Закон України "Про акціонерні товариства", ст.5]

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

у разі якщо умовами емісії акцій передбачена можливість їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10%;

річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

максимальна кількість акціонерів не може бути більшою 100 осіб;

товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі. Зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва;

акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта; - статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

на розсуд товариства, члени наглядової ради можуть обиратися за принципом пропорційності представництва або шляхом кумулятивного голосування;

товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні. [15]

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. [13]

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше, ніж через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться за переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. У разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд. [13]

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва. [13]

Загалом позитивними рисами акціонерних товариств є:

обмеження економічного ризику для окремих учасників;

підвищення підприємницької активності та об'єднання різних економічних можливостей - капіталів, вміння, знання та ідей;

обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства;

розмежування капіталу та економічної діяльності;

жорстке відокремлення власності акціонерного товариства і власності його учасників;

зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників;

підвищення професійного рівня учасників корпоративних відносин, особливо менеджменту.

До негативних рис акціонерних товариств можна віднести:

виникнення фіктивного капіталу, який часто функціонує відірвано від реального капіталу;

зниження можливостей контролю за діяльністю акціонерних товариств з боку дрібних акціонерів;

наявність можливостей спекулятивного або навіть злочинного акціонерного засновництва;

ускладнення системи управління акціонерним товариством у порівнянні з іншими формами підприємств. (мальська)

Акціонерні товариства мають найбільш розвинуту структуру органів управління. Органами управління акціонерного товариства є:

вищий орган - загальні збори;

колегіальний виконавчий орган - правління (або інший орган передбачений статутом);

одноосібний виконавчий орган - голова правління;

контролюючий орган - ревізійна комісія;

Акціонерні товариства, в яких число акціонерів перевищує 50, повинні створити раду товариства (спостережну раду).

Специфічним органом акціонерного товариства є установчі збори. Вони скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. [13]

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. [1, ст.50]

На перший погляд може здатися, що ТОВ та акціонерні товариства нічим не відрізняються, проте це не так.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов'язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства. [5]

Для товариств з обмеженою відповідальністю встановлено вимоги щодо мінімального розміру статутного фонду, який повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. І повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. [13]

Організація управління. Органами товариства з обмеженою відповідальністю є: вищий орган - збори учасників;

виконавчий орган - директор (дирекція);

контрольний орган - ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є збори учасників товариства. Кожен з учасників товариства має кількість голосів, пропорційну розміру внеску в статутний фонд.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш популярною формою господарського товариства. Це викликано відносною простотою його створення та обмежено відповідальністю учасників. ()

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. [1, ст.65]

Мінімальна кількість засновників (учасників) товариства з додатковою відповідальністю - одна фізична або юридична особа, максимальна кількість учасників товариства з додатковою відповідальністю чинним законодавством України не передбачена.

По своїй суті товариство з додатковою відповідальністю є різновидом товариства з обмеженою відповідальністю. Єдиною відмінністю е те, що розмір відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю обмежується додатковою сумою, розмір якої наперед визначений установчими документами.

Умови формування майна аналогічні умовам формування майна товариства з обмеженою відповідальністю.

Організація управління аналогічна організації управління товариства з обмеженою відповідальністю. [13]

На даний час механізм регулювання діяльності таких товариств не відповідає сучасним вимогам щодо його гнучкості та ефективності, а саме має, зокрема, такі недоліки:

права учасників товариств не достатньо врегульовані або взагалі відсутній механізм їх реалізації та захисту, а саме оплата вартості частки учасника товариства, який подав заяву про вихід із товариства, здійснюється протягом року. Водночас такий учасник не має можливості скористатися своїм правом доступу до фінансових документів товариства, протидіяти виведенню активів із товариства, що призводить до значного зменшення вартості частки такого учасника до настання строку її оплати;

відсутній правовий механізм виключення учасника з товариства, що призводить до формування атмосфери взаємної недовіри та конфліктів між учасниками товариства;

відсутні норми щодо створення в товаристві наглядової ради, що істотно знижує рівень інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Учасники товариства здійснюють значні витрати на забезпечення участі своїх представників у загальних зборах, які проводяться протягом короткострокового періоду, або ризикують утратити контроль над діяльністю товариства;

відсутній дієвий механізм здійснення контролю за діяльністю виконавчого органу та притягнення до відповідальності його членів, що призводить до надмірного втручання учасників товариства в управлінські процеси або до збільшення кількості випадків зловживання посадовими особами товариства;

відсутній механізм вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, що призводить до вилучення прибутків та інвестованих учасниками товариства коштів недобросовісними посадовими особами товариства або його учасниками, які володіють більшістю часток, формування атмосфери взаємної недовіри між учасниками товариства, виведення активів у разі виявлення перших ознак фінансових проблем та позбавлення кредиторів шансів отримати навіть часткове задоволення своїх вимог.

Зазначене призводить до уповільнення розвитку малого та середнього бізнесу, ліквідації наявних підприємств у разі виникнення відносно незначних конфліктів між учасниками товариства, незаконного набуття контролю над товариством та незаконного вилучення активів, а отже, до зниження темпів розвитку підприємництва та уповільнення інвестиційних процесів.

З огляду на наведене існує необхідність запровадження сучасного ефективного механізму правового регулювання діяльності товариств. (концепція)

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. [1, ст.66]

Окремої уваги заслуговує нормування найменувань повних товариств.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство". [1, ст.66]

Особливості повного товариства:

відсутність законодавчих вимог про розмір і порядок формування майна, що регулюється засновницьким договором;

відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління доручається або одному, або частині учасників (так звані уповноважені учасники);

повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасником або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у разі реорганізації учасника - юридичної особи або спадкування у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких осіб; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці - якщо товариство було створене на невизначений строк, і лише за наявності поважних причин, якщо товариство було створене на визначений строк); г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце у разі, якщо учасник систематично не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;

вимога до учасників товариства - наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання (ч.7 ст.80 ГК України);

законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством ("Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення правил, встановлених цією статтею, учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями" [1, ст.70]);

заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

можливість ліквідації повного товариства: а) на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника боржника для задоволення вимог кредиторів; б) залишення в товаристві одного учасника, якщо останній протягом 6 місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, не реалізував передбаченої ч.1 ст.132 ЦК України можливості реорганізації повного товариства в інше господарське товариство, що може існувати у складі одного учасника. [16]

Повне товариство відноситься до, так званих, об'єднань осіб. Тобто, у товариствах такого виду істотне значення має особа учасника. Це зумовлено тим, що всі учасники несуть повну, нічим не обмежену, солідарну майнову відповідальність за зобов'язання товариства - лодин за всіх і всі за одного". Всі борги товариства можуть бути стягнуті з одного учасника, який отримує право на відшкодування сплаченого з інших учасників. Тому учасники повинні бути добре обізнані з майновим станом кожного з партнерів, з їх діловими та особистими якостями.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке, відповідно до законодавства України, може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу у товариство. [13]

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства (1, ст.5)

Наявність у командитному товаристві двох категорій учасників (повні учасники та вкладники) зумовлює необхідність визначення відмінностей в їх правовому становищі.

Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства:

зобов'язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;

управляють справами товариства;

несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

мають права й обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства з 3 міс, а якщо товариство створене на визначений строк, - і за наявності поважних причин;

якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати де одному чи кільком повним учасникам.

Вкладники командитного товариства:

зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески).

на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25% свого внеску;

мають право брати участь у розподілу прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі й відповідно до виданого доручення можуть діяти від імені товариства;

зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

відповідають нарівні з повними учасниками за укладеною без доручення в інтересах товариства угодою у разі її схвалення товариством;

самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства й останнє не схвалило цю угоду;

у разі включення імені вкладника у найменування командитного товариства така особа стає повним учасником цього товариства.

Командитне товариство є синтезом товариства з обмеженою відповідальністю та повним товариством. У країнах англо-саксонської системи права (Великобританія, США) командитне товариство скорочено позначається "Ltd" (від англійського - "limited" - обмежений). Таке скорочення серед вітчизняних підприємців помилково асоціюється з товариством з обмеженою відповідальністю. В найменуванні командитного товариства обов'язково зазначаються прізвища, найменування учасників, які несуть повну відповідальність. [13]

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю в управлінні справами командитного товариства. [13]

У законодавстві України згадується комунальне підприємство згадується у формі унітарного:

"Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління" (5, ст.78)

Відповідно до ст.31 Закону України лПро власність" державна власність поділяється на загальнодержавну (республіканську) і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну). Саме тому окремо виділяються комунальні підприємства і державні підприємства. Від імені відповідної адміністративно-територіальної одиниці підприємства засновують органи, уповноважені управляти державним майном (загальнодержавним або комунальним).

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення мети їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і зберігання довіреного їм державного майна іа інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Комунальним унітарним підприємствам притаманні такі характерні риси:

створюється за рішенням органу місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності;

функції власника майна щодо комунального підприємства виконує уповноважений орган, тобто орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство (виконком відповідної місцевої ради, управління/ департамент виконкому);

функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній власності та закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання {комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління {комунальне некомерційне підприємство);

статутний фонд комунального унітарного підприємства має бути сформованим до його реєстрації як суб'єкта господарювання уповноваженим органом;

мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

найменування комунального унітарного підприємства має містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить це підприємство;

відсутність у підприємства субендіарної відповідальності за зобов'язаннями органу місцевого самоврядування та уповноваженого ним органу;

управління підприємством очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду;

поділ комунальних унітарних підприємств (як і державних унітарних підприємств) на комерційні та некомерційні обумовлює можливість застосування до цих видів підприємств положень Господарського кодексу щодо державних комерційних підприємств і казенних підприємств (з урахуванням відмінностей між ними).

Комунальні підприємства можуть бути корпоративного типу з використанням форми акціонерного товариства (що зазвичай пов'язано з корпоратизацією комунальних підприємств) чи товариства з обмеженою відповідальністю (можливість створення однією особою такого товариства передбачається Цивільним кодексом України (ч.2 ст.114; ч.1 ст.140) і Господарським кодексом України (ч.1 ст.79).

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. [5, ст.73]

Підприємства створюються за рішенням відповідного Органу, уповноваженого управляти державним майном. Умови формування майна. Майно, що є державною власністю і закріплене державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. [13]

Казенне підприємство - це державне підприємство, яке не підлягає приватизації. Державне підприємство може бути перетворене на казенне за наявності таких умов:

1) підприємство проводить діяльність, яка може здійснюватися тільки державним підприємством;

2) головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава;

3) підприємство є суб'єктом природних монополій.

Управління казенним підприємством здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Зокрема, такі органи проводять контроль за ефективністю використання майна, оперативне управління яким здійснює керівник підприємства. Органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок використання чистого прибутку (шляхом встановлення обов'язкових нормативів його розподілу), визначають умови та фонд оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. За недостатності таких коштів і майна відповідальність за зобов'язання казенного підприємства несе власник. [17]

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств або державних (національних) акціонерних товариств, легалізація яких пов'язана із прийняттям Президентом України Указу від 15.06.1993 р. "Про корпоратизацію підприємств". (віник)

В Україні нараховується майже 1000 державних підприємств. Держава є власником пакетів акцій майже 2000 суб'єктів господарювання. У державній власності перебуває понад 1900 пакетів акцій, обсяги яких становлять від 10 до 100% капіталу емітентів. Такі корпоративні права розподілені між органами приватизації, місцевою владою та Кабінетом Міністрів.

України. Значну їх частку передано в управління уповноваженим особам (юридичним та фізичним). Важливим є і те, що державні підприємства працюють менш ефективно, ніж приватні. Практично 80% їх перебуває на межі банкрутства. [17]

3. Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності

Наразі в Україні найбільш популярними організаційно-правовими формами підприємств є приватне підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю. що викликано відносною легкістю їх створення та нескладністю в управлінні, а у випадку з ТОВ, обмеженою відповідальністю учасників.

(Фрагмент таблиці "Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання" - див. додаток А)

За даними "Держкомстату" станом на 1 квітня 2013 р. в Україні зареєстровано (шт.): ТОВ - 494692, товариств з дод. відп. - 1544, приватних підприємств - 279827, державних підприємств - 6059, комунальних підприємств - 15177, акціонерних товариств - 25408, повних товариств - 2070 та командитних товариств - 635.


Подобные документы

  • Підприємство - основний суб’єкт економіки: класифікація, характеристика організаційно-правових форм. Створення і функціонування приватного підприємства, господарського, акціонерного товариств. Законодавче регулювання підприємницької діяльності в Україні.

    курсовая работа [2,5 M], добавлен 15.11.2011

  • Поняття підприємницької діяльності, характеристика головних ознак та принципів, організаційно-правових форм. Принципи господарської діяльності. Огляд особливостей розвитку цієї сфери в Україні. Роль підприємницьких договорів в регулюванні виробництва.

    курсовая работа [464,7 K], добавлен 24.10.2014

  • Правове забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі в Україні. Суб’єкти, об’єкти, ліцензування підприємницької діяльності. Дослідження організаційно-правових форм підприємств в Україні. Зміст та структура установчих документів підприємства.

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 27.09.2010

  • Дослідження неузгодженості та суперечності Цивільного та Господарського кодексів, проблеми їх співвідношення та необхідності визначення сфери дії кожного з них щодо поняття "організаційно-правової форми юридичної особи". Змістовна характеристика поняття.

    статья [221,0 K], добавлен 18.11.2014

  • Поняття "господарське зобов’язання", принципи підприємницької діяльності. Визначення організаційно-правових форм об'єднань підприємств. Антиконкурентні узгоджені дії як узгоджені дії, які можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

    контрольная работа [22,1 K], добавлен 30.03.2010

  • Економічний зміст управління державними корпоративними правами, історичні аспекти його моделі в Україні. Оцінка складу і структури організаційно-правових форм підприємств, які знаходяться у сфері управління Фонду державного майна України, їх ефективність.

    статья [21,6 K], добавлен 06.09.2017

  • Поняття, функції та класифікація суб'єктів господарювання державної власності, законодавче регулювання їх діяльності. Організаційно-правові форми підприємств, їх характеристика. Державні об’єднання підприємств, особливості їх утворення та функціонування.

    курсовая работа [81,3 K], добавлен 03.10.2011

  • Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.

    реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011

  • Теоретичні та практичні аспекти реалізації організаційно-правових форм і методів діяльності судових органів, їх правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу. Визначення напрямів реформування реалізації захисту прав.

    курсовая работа [47,8 K], добавлен 18.03.2012

  • Перелік ознак юридичної особи. Види організаційно-правових форм юридичних осіб, їх види залежно від способів об'єднання осіб або майна, виконання публічних функцій. Порядок створення і припинення юридичних осіб за цивільним законодавством України.

    контрольная работа [32,0 K], добавлен 06.09.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.