Право на товарні знаки та торгові марки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

1.1 Історія виникнення та розвитку товарного знаку

1.2 Роль та практика використання торговельної марки в сучасності

РОЗДІЛ 2. ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ

2.1 Поняття “торговельна марка”, її об'єкти та умови надання правової охорони

2.3 Види торговельних марок та їх правове значення

РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ РЕЄСТРАЦІЇ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

3.1 Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні

3.2 Реєстрація торговельних марок в розвинутих країнах світу. Юридичний механізм узагальненої марки в рамках Європейського Союзу

РОЗДІЛ 4. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОВАРНИЙ ЗНАК

4.1 Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності на товарні знаки

4.2 Міжнародно-правова охорона права інтелектуальної власності на товарні знаки та способи охорони інтелектуальної власності на товарний знак

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

торговельний марка реєстрація захист

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає, і сьогодні без його застосування неможливо уявити собі подальше існування і розвиток більшості галузей людського життя. Результатом такої діяльності прийнято вважати не тільки художні або музичні твори, створення яких, безумовно, є однією з найбільш важливих рушійних сил прогресу в сьогоднішньому суспільстві. Крім цього плодами розумової праці є наукові розробки, концепції, що оптимізують виробництво, товарні знаки, бренди, логотипи, бізнес-моделі та багато іншого.

Товарний знак - це спосіб виділити власний товар з ряду інших аналогів, винайдений людьми. Завдання товарного знака - показати переваги і «родзинку» того чи іншого товару, щоб він став затребуваним серед цільової аудиторії. Товарний знак виник після того, як ринкові відносини досягли високого розвитку, і виникла необхідність індивідуалізації товару. В умовах конкуренції на сьогоднішній день, без товарного знака складно уявити який-небудь продукт, адже він вирізняє продукт одного виробника від подібного продукту іншого виробника, та часто є ознакою якості товару.

Статистика свідчить, що у світі зареєстровано понад 30 млн товарних знаків і, на думку експертів, ця цифра зростатиме щорічно приблизно на 1 мільйон. В умовах конкурентної боротьби в промислово розвинених країнах маркується від 60-ти до 80 % виробів. За існуючими оцінками, майже 35 % вартості бізнесу складають нематеріальні активи, в тому числі товарні знаки. Вони вирізняють фірмові товари на ринку однорідних виробів, що дає можливість продавати їх за цінами на 20-40 % вищими за ціни немаркованих. Отже, відсутність товарного знаку на продукції, анонімність її виготовлення об'єктивно призводить до зниження її ціни на 10-20 %. За останніми 90 % усіх нових товарів з новими товарними знаками, які підприємці просувають на ринок, не мають успіху на ринку однорідних товарів.

Зростаюча значимість товарних знаків у комерційній діяльності обумовлена посиленою конкуренцією між фірмами, що здійснюють бізнес у більш ніж одній країні. Товарні знаки використовуються для того, щоб полегшити споживачам ідентифікацію самих товарів і послуг, а також їх якості та вартості. Товарний знак можна розглядати як інструмент, який використовується виробниками для залучення клієнтів. Так само, як і власне ім'я індивіда ідентифікує і відрізняє його від інших індивідів, товарний знак виконує основну функцію ідентифікації джерела продукту і відмінності цього продукту від продуктів з інших джерел.

Метою курсової роботи є висвітлення засад правового регулювання торговельної марки як окремого об'єкта права інтелектуальної власності.

Завдання курсової роботи: проаналізувати історичне походження та сучасну роль торговельної марки в умовах ринкових відносин, визначити положення товарних знаків в національному та порівняльно-правовому міжнародному аспекті, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із створенням, реєстрацією і використанням торговельних марок а також визначити порядок та способи здійснення міжнародно-правової охорони права інтелектуальної власності на товарні знаки.

Об'єктом дослідження курсової роботи є правовідносини, які регулюються інститутом інтелектуальної власності на товарні знаки.

Предмет дослідження - нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в сфері товарних знаків.

Серед методів дослідження використано логічний метод, пошуковий, системний, функціональний, описовий та спеціально-юридичний.

При написанні курсової роботи було використано Конституцію України, міжнародні конвенції якими здійснюється регулювання правового положення товарних знаків, цивільний та господарський кодекси України, закони України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", наукова література, інтернет-статті та публікації, інші нормативно-правові акти, а також навчальні підручники.

Структуру курсової роботи складають: вступ, чотири питання, висновок, список використаної літератури та посилань. Загальний обсяг курсової роботи становить 56 сторінок, з них основний текст займає 43 сторінки, вступ, висновок, зміст, список використаних джерел (25 найменувань).

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

1.1 Історія виникнення та розвитку товарного знаку

Історія розвитку товарного знаку налічує тисячі років, перші спроби виробників індивідуалізувати свої товари, виділити їх серед подібних сягають у стародавні часи. Розвиток торгівлі дуже рано привів виробників різних товарів до висновку про те, що маркування власного товару є досить ефективним засобом захисту своїх економічних інтересів. І дійсно, саме за допомогою маркування покупець серед великої кількості однорідних товарів може знайти і купити товар певного виробника. Так, археологи знайшли маркований посуд, вироблений ще в кам'яному віці, тобто 5000 років тому.

Стародавні греки і єгиптяни користувалися ярликами ремісників і художників, які служили зазначенням походження виробу з якої-небудь майстерні чи міста. Майже за 4000 років до н.е. майстри Ассирії та Вавилону вирізали на камені, з якого згодом зводили споруди, свої "фірмові знаки", які, по суті, можна вважати "попередниками" торгових марок. У середні віки в німецьких містах існували марки будинків та подвір'їв, з допомогою яких окремі особи чи сім'ї відзначали приналежність товарів і предметів торгівлі. При розкопках у Помпеї були знайдені: вивіска з "клеймом" м'ясника, на якій зображені п'ять окороків, вивіска молочника з барельєфом кози, пекаря - із зображенням млина і т.д. Кам'яні печатки такого ж віку виявлені на грецькому острові Крит, а біля Коринфа при розкопках знайшли глиняні чаші і тарілки, помічені маркуванням. Їхній вік--2000 років до н.е [24].

На теренах України праобрази торгових знаків з'явилися ще в ХІV сторіччі до н. е, про це свідчать знайдені археологами багато бронзових підвісок-оберегів у формі хреста або кола. З VІІІ століття у якості ремісничих знаків в Україні вживались різновиди тризубу і двозубу. Ці символи були нанесені на цеглу, керамічні і металеві вироби. Велику кількість клейм на гончарних виробах та інших предметах побуту було знайдено під час археологічних розкопок у районі Північного Причорномор'я. Більшість з них належали виробникам посуду, черепиці, а також їх власникам [17, c. 14].

У Римі використання товарних знаків було вже не епізодичним, а постійним явищем. Латиномовна література містить згадки про маркування виробниками сиру, вина, ламп, ліків, мазей, металевого орнаменту, посуду зі скла і т.д. Любили римляни маркування у вигляді бджоли, серця, тварин, ініціалів. Звичайно, такі відмітки носили характерні функції відокремлення "своїх" речей від "чужих". Люди, які користувалися чужими позначеннями, піддавалися суворим покаранням [24].

Про період, що наступив після розпаду Римської імперії і який на Заході відомий як "Темні століття" (V-XI століття н.е.), збереглося мало інформації про торгові марки.

Свого подальшого розвитку торгові марки набули в період середньовіччя. Гордість за свою майстерність примушувала ремісників позначати своїми ініціалами гончарні та інші вироби. З поширенням чуток про майстерність того чи іншого ремісника покупці стали шукати на виробах його індивідуальні позначки, точно так, як сьогодні споживачі керуються торговою маркою як "візитною карткою" того чи іншого підприємства. Свої позначки використовували і купці, причому застосування торговельних марок часто було примусовим. Протягом XIV-XVII ст. купецькі оцінки були навіть поширеними, ніж позначки виробників. Важливо відзначити, що в ті часи крім рекламної функції торговельна марка мала і інше призначення, а саме: охороні виробників від порушення їх права на торговельну марку. У цей період маркування товарів керувалося головним чином правилами цехової регламентації. Тобто, мало за мету вказати на приналежність виробника до цехової регламентації - цеху ремісників або гільдії купців і тим самим підтверджує, що зазначений виробник має право на виробництво і продаж даного виду товару, і що дотримується певних правил гільдії при виробництві та здійснення продажу товару. Оскільки сама така можливість надавалася тільки члену гільдії. Отже, вказана відмітка виконувала роль більше знаку якості ніж торговельної марки.

Зростання важливості товарного знаку в торгівлі зумовило необхідність правового регулювання відносин пов'язаних з його застосуванням. Перший закон про торгову марку був виданий в Англії в 1875р., який надавав власникові зареєстрованого знаку монопольні права, а також право на його захист у суді. В російській імперії початок правового регулювання товарного знаку пов'язаний з прийняттям закону “Про товарні знаки (фабричні і торговельні марки і клейма)” 1896 року, цей законодавчий акт містив визначення торговельної марки, суть якого збереглася і в наші часи - це будь-якого роду позначення, їх ставлять промисловці і торговці на товарах або упаковці і посуді, на яких вони зберігаються для відмінності їх від товарів інших промисловців і торговців. Виникнення виключного права на торговельну марку пов'язувалося з її реєстрацією в уповноваженому органі - Міністерстві торгівлі і промисловості, і діяло протягом 10 років та при деяких обставинах могло бути відновлено. Згідно з положеннями цього закону поступка торговельної марки була можлива тільки разом з передачею самого виробництва (підприємства) [12].

1.2 Роль та практика використання торговельної марки в сучасності

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає, і сьогодні без його застосування неможливо уявити собі подальше існування і розвиток більшості галузей людського життя. Результатом такої діяльності прийнято вважати не тільки художні або музичні твори, створення яких, безумовно, є однією з найбільш важливих рушійних сил прогресу в сьогоднішньому суспільстві. Крім цього плодами розумової праці є наукові розробки, концепції, що оптимізують виробництво, товарні знаки, бренди, логотипи, бізнес-моделі та багато іншого.

Сучасна торговельна марка значною мірою втратила своє призначення як вказівку на джерело походження товару, що було важливою функцією таких товарних позначень у середньовіччі. З розширенням ринків і зміною структури виробництва і розповсюдженням товарів і послуг торговельні марки почали ідентифікувати саме товари і згодом вже не вказували на джерело походження. Торговельна марка служить для персоніфікації товарів або послуг виробника щодо аналогічних товарів (послуг) іншого виробника. Відповідно вона також є об'єктом інтелектуальної та нематеріальної власності. Пізнавана і добре розкручена торговельна марка здатна без додаткових слів заявити щодо популярності та якості тієї чи іншої продукції. Відома торгівельна марка - це навіть своєрідна форма самореклами, що вже саме по собі збільшує її значимість. Це один з безпрограшних способів залучення споживача. У сучасному світі компанія може володіти необмеженою кількістю торгівельних марок, які часто називають "брендом". На упаковці ж торговельна марка виступає як носій інформації, гарант якості продукції. Практика присвоєння марочних назв отримала настільки широке поширення, що сьогодні їх має майже будь-який товар. Сіль виробники упаковують в оригінальну тару, на апельсинах ставлять штамп з іменем того, хто їх виростив, звичайні гайки і болти поміщають у целофанові пакети з етикеткою дистриб'ютора, а запасні частини до автомобілів свічки, шини і фільтри несуть на собі марочні назви, що відрізняють їх від аналогічних товарів інших автомобільних фірм.

Зараз життя бізнесу набагато складніше і багатогранніше ніж раніше. Потреба у власній торговій марці виникає у виробника, коли він розуміє, що вже не монополіст, і навколо його товару на ринку склалася вельми жорстка конкурентна ситуація. Ринок переходить у стадію товарної концентрації, і тут важливу роль набуває ім'я. Місією торговельної марки сьогодні є відсторонення товарного ряду від продуктів - конкурентів за допомогою словесного або візуального образу. Іншими словами, купують те, про що знають і чому вірять. Але для цього недостатньо просто мати якусь назву - торговельна марка, яка потребує реклами. Лише в умовах проведення комплексної кампанії по просуванню у торговельної марки з'являються шанси стати справжнім брендом, тобто придбати популярність і довіру покупців, сьогодні просуванням торговельних марок займаються спеціально створені маркетингові агентства, які допомагають компаніям розробити стратегію просування їх продукту на ринку, за допомогою рекламних акцій та правильно розроблених торгових марок [16].

При розробці стратегії маркетингу конкретних товарів продавець або виробник повинен вирішити, чи буде він пропонувати їх як марочні. Представлення товару як марочного може підвищити його ціннісну значимість, і тому подібне рішення є важливим аспектом товарної політики. Особливо це момент відноситься до підприємств працюють у сфері промислового маркетингу, оскільки ціннісна значимість грає тут особливу роль, через гострої конкуренції, широкого асортименту.

Нещодавно намітилася тенденція до відмови від товарних марок для ряду основних споживчих товарів та лікарських засобів. Ці товари продають під їх родовими назвами в простій одноколірної упаковці, на якій відсутнє позначення виробника. Сенс пропозиції товарів без марочних позначень - знизити їхню ціну для споживача завдяки економії на упаковці та рекламі, проте такі товари вважаються менш якісними, та викликають підозри у споживачів. Так що проблема наявності чи відсутності на товарі марочних позначень стоїть на порядку денному і сьогодні.

Таким чином, в результаті дослідження історичного розвитку поняття торговельної марки, її основних функцій та сучасної ролі в торгівлі дає можливість зробити висновок про те, що марка як соціальна реальність постає в епоху середньовіччя, як правова категорія стає відомою у другій половині XIX століття, юридично відокремившись серед інших засобів індивідуалізації товару і товаровиробника таких, як підпис, клеймо і т.п. Торговельна марка виникла в той період, коли в ній відчувалася потреба, коли культурна сфера економіки, яка базувалася на принципах конкуренції, вже не могла без неї обійтися. Зростання ролі і значення торговельної марки зумовило необхідність створення системи правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення та захисту права на торговельну марку. Отже, торговельну марку можна назвати соціокультурним явищем, і виділення цього поняття, розвиток торговельної марки відбувалися поступово, разом з розвитком самого суспільства. І сьогодні торговельна марка є важливим інструментом будь-якої компанії, який є її характерною відзнакою та гарантом якості, що формує образ підсвідомості кожної людини, та гарантує популярність її товарів.

Таким чином, аналізуючи все вищевикладене, можна дійти висновку, що торговельна марка має давнє історичне походження та виникла тисячі років тому, як засіб персоніфікації товаровиробниками своєї продукції. Проте з плином часу торговельні марки набули й інших функцій, зокрема стали ознакою не тільки певного товаровиробника, а й стали характеризувати якість продукції. Сьогодні товарна марка має вагоме значення для товаровиробників, так як вона є орієнтиром для покупця, який обираючи товар насамперед шукає його за візуальними ознаками, ключовою з яких є саме торговельна марка.

РОЗДІЛ 2 ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ

2.1 Поняття “торговельна марка”, її об'єкти та умови надання правової охорони

Поняття торговельна марка, торговий знак є варіантами перекладу англомовного слова «trademark». «Trademark» (торговельна марка, торговий знак, товарна марка) - те ж, що і товарний знак, тобто позначення, здатне відрізняти товари одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів інших юридичних або фізичних осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка» [5]. Термін «торговельна марка» є прямим запозиченням із англійської мови. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні.

Наука цивільного права безпосередньо торговельну марку не вивчає. Норма права тільки враховує ті чи інші її природні властивості, які встановлюються іншими науками, і пов'язує з ними виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Врахування тих чи інших властивостей торговельної марки допускає наявність її визначення [25, c. 433]. На даний час не існує єдиного визначення торговельної марки. І це зрозуміло, торговельна марка - явище містке і багатостороннє. Перш за все розглянемо визначення торговельної марки в нормативних актах. Необхідно відзначити, що визначення не залишалося незмінним у міру вдосконалення принципів правової охорони марок. У Положенні про товарні знаки, затвердженого Постановою Комітету у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР від 23 липня 1962, давалося таке визначення: це оригінально оформлене художнє зображення (оригінальні назви і слова, окремі поєднання букв, цифр, різні види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами або без них тощо), що служить для відмінності товарів і послуг одного підприємства від однорідних товарів і послуг інших підприємств і для їхньої реклами [11, c. 217]. Неважко помітити, що в цьому визначенні було кілька слабких місць.

По-перше, визначення "оригінально оформлене художнє зображення" формально виключало з кола об'єктів, що підлягають охороні як торгові марки, поширений світі її вид - словесні в стандартному шрифтовому виконанні. По-друге, сприйняття даного визначення викликає певні складнощі, адже список у ньому конкретних різновидів торгових марок є в принципі невірним, оскільки мова йде про визначення поняття. А пізнавальна цінність поняття полягає в тому, що воно має виділяти в предметі істотне, загальне (властивість, ознака, функцію і т.д.), абстрагуючись від індивідуального, приватного; завдяки цьому поняття зазвичай характеризує не той чи інший окремий предмет, а цілий клас предметів, які об'єднуються певною ознакою. До того ж закінчувати формулювання невизначеним "і т.д." взагалі неприпустимо.

Наступне за часом визначення торговельної марки містилася в п. 13 Положення про товарні знаки, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974. У ньому говорилося, що торговельна марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, що служить для відмінності товарів (послуг) одних підприємств від однорідних товарів (послуг) інших підприємств. Як бачимо, в порівнянні з попереднім визначенням відсутня зовнішня характеристика торговельної марки, а також не йдеться про її рекламну функцію [11, c. 220].

Стаття 1 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб [7]. Також необхідно зауважити, що схоже визначення міститься і в ст. 492 ЦК України де вказано, що це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для відмінності товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [5]. Порівнюючи дані твердження неважко помітити, що в легальному визначенні торговельної марки підкреслюється важливість тільки її однієї функції - відмінної. Але є і дві інші, не менш важливі.

Учені також не обходили стороною проблему визначення поняття торговельної марки. Так, М.О. Алієв визначає торговельну марку як зареєстроване в належному порядку позначення, призначене для індивідуалізації і для відмінності продукції або послуг одних підприємств від однорідної продукції або послуг інших підприємств [10]. На погляд автора курсової, немає необхідності виділяти окремо індивідуалізуючу і відмінну функцію торговельної марки, тим більше, що підстав для такого розділу немає. Необхідно згадати також визначення, дане С.О. Бондаренком, що це марки, які використовуються в установленому порядку підприємствами та організаціями для позначення певних видів товарів (послуг) з метою їх реклами та відмінності від однорідних товарів (послуг) інших підприємств [13]. На думку автора, таке визначення, з одного боку, відображає можливість охорони марки не тільки на основі законодавства в певній країні, але й на основі міжнародних угод, з іншого боку, підкреслює правове значення використання марки в господарському обороті. Але й у цьому визначенні є певні суперечності. По-перше, з даного визначення можна зробити висновок, що підставою виникнення права на марку є її застосування в господарському обороті. Бажання автора відобразити у визначенні саме важливість використання марки призведе до виникнення двозначності неприпустимої в нормативному визначенні. Взагалі немає необхідності включення в легальне визначення торговельної марки підстав набуття права на марку, достатньо, щоб визначення включало вказівку на те, що марка є охоронним об'єктом.

А.А. Герц пропонує розділити визначення торговельної марки як соціальної реальності і як правового явища. Торговельної марки як соціальної реальності пропонується наступне визначення: торговельна марка - це відображення в громадській уяві об'єктивно існуючого стійкого зв'язку між специфічними споживчими властивостями товару певного роду і характерною рисою зовнішньої цього товару або його упаковки [15]. В цьому визначенні є деякі спірні моменти так як з нього випливає, що торговою маркою буде те, що визнає таким споживач, а не обов'язково те, що пропонує для цієї ролі виробник, оскільки споживач може виділити в товарі деякі інші риси, за якими він буде його дізнаватися: колір , особливості форми і т.д., але це вже не буде торговельною маркою в загальноприйнятому і в легальному сенсі цього поняття. Це можна пояснити тим, що виробник як активний елемент випав з визначення.

Одне з сучасних визначень торговельної марки, сформульоване Є.Л. Головлевою визначає торговельну марку як засіб індивідуалізації результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання за допомогою використання певних символів, здатних викликати у споживача певні асоціації з особою товаровиробника, або особою, яка надає послуги [16, c. 12]. З яким також не можна погодитися, оскільки призначення торговельної марки полягає у відмінності певних однорідних товарів (послуг), а не джерела їх походження, тобто товаровиробників. Тому включати в визначення торговельної марки функцію ідентифікації джерела походження товарів, вважаємо, є не доречно.

В цілому можна зазначити, що існує багато різних визначень марки, але всі вони схожі за своєю суттю, тому досить навести одне з них, а саме: марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Семіотика виділяє в марці план вираження і план змісту. У торговій марці планом вираження є чуттєво-прийнятною об'єкт, що складається в ролі торговельної марки, а компонентами плану змісту можуть бути марковані товари і їхні властивості, а іноді і їх виробник. Кожна марка являє собою єдність плану вираження і плану змісту. Природно, що марка має значення тільки в тому випадку, коли існує й інший невід'ємний елемент знакової ситуації - той, кого марка відсилає, у нашому випадку - людина.

Отже, що стосується відмінностей у визначенні торговельної марки як соціальної реальності і як правового феномена, на думку автора, єдиною відмінною рисою останнього повинно бути відображення в ньому факту визнання, тоді як для торговельної марки як соціальної реальності факт визнання не є суттєвим.

2.2 Види торговельних марок та їх правове значення

Загальне визначення поняття торговельної марки не може бути сформульовано без встановлення і дослідження різних видів торговельних марок і значення видової класифікації торгових марок для застосування правової і нормотворчої практики. Торгові марки можуть бути класифіковані за видами залежно від їхнього зовнішнього оформлення, а також залежно від суб'єктів права на торговельну марку. І це знаходить відповідне відображення в чинному законодавстві України. Так, ст. 492 ЦК України передбачає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або комбінація позначень, а саме: слова, букви, цифри, зображувальні елементи, кольори, комбінації кольорів [5].

Торговельна марка може бути представлена будь-яким позначенням, яке виконано графічним способом, "особливо слова, включаючи імена, малюнки, літери, цифри, форму товарів або їх упаковку". Умовою охорони таких позначень в якості марок є їх здатність відрізняти товари або послуги одного виробника від однорідних товарів і послуг іншого виробника. Головним є те, що позначення, яке представлене на реєстрацію в якості торговельної марки, повинно бути представлене графічно і сприйматися споживачами візуально. Зовнішня форма вираження ідеї, закладеної в марці, може бути різною. Але при всій різноманітності видів торговельних марок можна стверджувати про п'ять груп торгових марок, що допускаються законами практично всіх держав, у тому числі й України, а саме: 1) словесні, 2) образотворчі, 3)об'ємні, 4) комбіновані (тобто різні елементи вищезазначених видів, які поєднують у собі) та 5) марки особливого роду - звукові, світлові, запах і т.д.

Проте жоден закон не містить вичерпного переліку, який би вказував на конкретні способи зовнішнього оформлення. Наприклад, законодавство США крім вживання понять "слово" і "ім'я" оперує тільки родовими поняттями - символ, емблема і їх з'єднання, але саме вони охоплюються п'ятьма останніми видами. У Великобританії в якості торгових марок можуть розглядатися всі позначення, які можуть бути представлені графічно і мають можливість відрізнити товари або послуги одного підприємства від аналогічних інших підприємств[15, c. 94].

Найбільш широкий перелік видів матеріального втілення марки міститься в новому німецькому законі "Про реформу законодавства про торгові марки" згідно з яким, торгові марки - це позначення, зокрема, слова, включаючи імена, малюнки, літери, числа, акустичні сигнали, зображення в трьох вимірах , включаючи форму товару або його упаковку, а також інші властивості зовнішнього вигляду, включаючи колір, або поєднання кольорів, які можуть відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства [15, c. 97].

Слід зазначити, можливість тільки візуального сприйняття торговельної марки звужує обсяг правової охорони марки. А як же бути зі звуками, запахами? Звуки можна визначити не тільки як музичні фрази, але і як шуми будь-якого походження які не можуть бути виражені нотами (наприклад, гарчання лева для відомого кінематографічного підприємства, шум води, тощо). Звичайно, виникають і труднощі у графічному відтворенні таких позначень.

Найбільш різноманітно відрізняються словесні марки. Без сумніву, саме словесні торговельні марки мають перевагу через найбільшу простоту розробки та виконання. Відмінна сила словесної марки представлена як семантикою слова (смисловим значенням), так і фонетичним звучанням. Словесна марка індивідуалізується саме цими ознаками, незалежно від зовнішнього художнього (графічного) її виконання. У світовій практиці словесні торговельні марки становлять близько 80% всіх використовуваних марок. В якості торговельної марка може бути використано не тільки вигадане, але і будь-яке відоме слово; важливо лише, щоб воно не було звичайним щодо маркованого об'єкта і мало елемент оригінальності. Значна кількість торговельних марок є словесними позначеннями, але використовуються вони довільно і з таким змістом, що не виникає безпосередньо між значенням слова в словнику і товарами, щодо яких дана марка застосовується. Взагалі, всі слова, які можуть бути зареєстровані як торговельна марка, поділяються на чотири категорії:

- Слова, які не несуть в собі інформацію про товар (довільні, фантазійні), а значить їм внутрішньо притаманний розрізняльний характер. Це можуть бути як реально існуючі слова, так і вигадані.

- Слова, які натякають на природу товару (асоціативні). Спочатку вони не мають розрізняльного характеру, але можуть набути його завдяки тривалому і широкого використанню;

- Слова, які надають пряму інформацію про товар опису. Завдяки довгостроковому і тривалому використанню, можуть стати придатними для реєстрації;

- Слова, які представляють собою загальні терміни (родові), що просто називають товари. Вони взагалі не підлягають захисту як торговельні марки [22].

Досить широко в торгових марках застосовуються прізвища. Якщо прізвище застосовується разом з іншими оригінальними словами або зображеннями, тоді питання про дійсність такої комбінованої марки не виникає. Складніше вирішується питання про використання прізвища як єдиного елемента марки, оскільки визнання дійсності такої марки може стати перешкодою до використання прізвища у комерційному обороті усіма однофамільцями.

Об'єкт, який може виступати в якості торговельної марки з позиції законодавства про торговельні марки, може одночасно бути трохи іншим, якщо його розглядати в іншому аспекті. Цей факт робить його об'єктом подвійного правового режиму. Якщо, наприклад, підприємець використовує своє прізвище в якості торговельної марки, то це прізвище в рамках одного правового режиму є об'єктом регламентації в якості торговельної марки, а в рамках іншого - в якості прізвища. Ці правові режими існують незалежно один від одного, і якщо, наприклад, підприємець змінює свою торгову марку, то це не означає, що він повинен змінити і своє прізвище. Теоретично права і обов'язки торгових марок не повинні впливати на права та обов'язки, що існують в рамках інших інституті права.

У Цивільному праві України простежується тенденція по захисту інтересів споживача від змішування або обману, коли особа, яка претендує на торговельну марку, створила ситуацію, за якої марка складається з його прізвища і ідентифікує та відрізняє його товари. Такі обмеження і правила щодо використання прізвищ у якості торговельної марки мають на меті захист інтересів майбутніх підприємців, пов'язаних з виготовленням однорідних товарів, щодо використання їх прізвищ у процесі здійснення виробництва або торгівлі [25, c. 423].

В принципі будь-який громадянин може зареєструвати своє ім'я, прізвище, по батькові та зображення (портрет) як торгову марку в тому випадку, якщо виключне право на них не належить іншій. В іншому випадку необхідно отримати згоду того, хто "підписався" першим або якщо цією людиною виявиться відома особа. Згідно Закону “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не реєструються як марки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди і які не мають розрізняльної здатності, або якщо ці позначення є надбанням історії і культури держави (наприклад, позначення "Тарас Шевченко") [7].

Щодо розрізняльної здатності прізвищ то можна стверджувати наступне. Прізвищам як торговельній марці може бути надана правова охорона в тому випадку, коли вони є не тільки власним ім'ям, а й мають смислове, словникове значення. Якщо позначення є тільки прізвищем і не має іншого значення, розкритого в словниках, довідниках, енциклопедіях і т.п., то можна зробити висновок про те, що прізвище не має розрізняльної здатності. Такий висновок є більш переконливим, через поширення заявленого на реєстрацію прізвища. При цьому висновок про відсутність розпізнавальної здатності не може залежати від того, що прізвище зазначене у множині, наприклад "Сурмачі", або в будь якому відмінку з прикметником, наприклад, "Від Фесенко". У тому випадку, коли позначення складається з прізвища та інших елементів, необхідно оцінити його значення і положення в просторі (займає воно домінуюче або не домінуюче положення) і відмінну здатність в цілому. При цьому слід враховувати, що включення в позначення поруч із прізвищем імені посилює відмінну здатність позначення. Можуть підсилити відмінну здатність позначення, що містять прізвища, образотворчий елемент або опис товарів в оригінальній графічній манері, зменшуючи при цьому домінуючий вплив прізвища. Що стосується відомих прізвищ, то такі позначення не підлягають реєстрації, якщо відсутній дозвіл особи, якій воно належить. Так, Верховний суд Онтаріо заборонив використання відомого імені Rothschild торговцю тютюном Th. Hinds, який назвав свій магазин “Rothschild at Yorkville”. Th. Hinds знав, що прізвище Rothschild асоціюється з багатством і є всесвітньо відомим. Щоб продемонструвати якість і престиж своєї продукції, він дав магазину назву “Rothschild at Yorkville”. Суд визнав дії Th.Hinds протизаконними [21, c. 57].

Якщо в якості торговельної марки використовуються окремі літери, то до них застосовуються загальні вимоги, але з деякими застереженнями. Можлива реєстрація позначень в якості торговельної марки, якщо вони є легко вимовними словами мають спеціальне концептуальне значення, а також, коли вони набули іншого значення внаслідок використання. Крім того, реєстрація букв в якості торговельної марки не виключає можливості використання цих букв у словах чи у вигляді абревіатур. Складність для майбутнього власника марки може виникнути тоді, коли абревіатура з'явилася в словнику раніше заявки і було подано на реєстрацію аналогічне поєднання букв. Можливим виходом із цієї ситуації може бути перетворення марки у вільну марку, яка використовується всіма. У Великобританії поєднання трьох або більше букв реєструється тільки за умови доведеного стороною розрізняльного характеру. У справі Vuitton "була визнана розрізняльна здатність окремих букв “LV” в якості торговельної марки [21, c. 66]. Якщо особа доведе, що тривалий час використовувала торговельну марку на території всієї країни, і вона мала інше значення, то позначення з двох або більше букв має право на існування.

Особливу складність серед словесних торгових марок являють собою географічні зазначення. Згідно загальним правилом, географічні терміни не підпадають під захист законодавства про торгові марки. Така заборона спрямована на обмеження переважного права окремої особи використовувати географічні назви, які є суспільним надбанням. Але цілком можливо, що їх тривале використання може призвести до того, що географічна марка придбає вторинне значення. Для реєстрації в якості торговельної марки можуть допускатися такі географічні зазначення:

- Якщо географічне зазначення використовується як торговельна марка довільно і з фантазією щодо певних товарів, то немає причин для відмови (наприклад, "Полюс" для шоколадних батончиків);

- Коли географічне зазначення є назвою маленького села чи міста, що не має промислових підприємств;

- Коли географічне зазначення набуде вторинного значення, що значно відоміше, ніж географічна назва. У країнах континентального права у разі набуття торговою маркою, що складається з географічного найменування, вторинного значення в результаті широкого виключного використання, право заявника може бути визнано. У Німеччині не реєструються марки, які складаються виключно з вказівок на місце виробництва, оскільки всі виробники і продавці, що знаходяться в цьому місці, повинні мати право використовувати дане найменування [8].

Використання таких найменувань створює дуже точне уявлення про місце походження товару і певних його якостей. Маркування такими марками товарів, вироблених в іншому місці, вводило б споживачів в оману, була б, власне кажучи, помилковим чи обманним. Але якщо таке позначення правдиво відображає місце походження, то не можна допустити, щоб його використання для маркування товарів було монополізовано одним підприємством на шкоду всім іншим, розташованим у даній місцевості. Так, мер французького міста Ванс подав позов про заборону використання назви міста в серії торгових марок, заявлених підприємцем у реєстрації, обґрунтовуючи це тим, що в якості торговельної марки не може бути зареєстрована назва міста, яка представляє собою географічну назву, яка пов'язана з репутацією марки [21, c. 112].

Торгові марки можуть іноді використовуватися як певні фрази - рекламні гасла, що містять звернення, оригінально сформульовану ідею, що стосується товару. На товарах такі гасла використовуються рідко, зазвичай - у рекламі. Однак реєстрація їх в якості торговельної марки допускається тільки за умови розрізняльної здатності.

До образотворчих торговельних марок пред'являються ті ж вимоги, що й до словесних. Французьке законодавство визначає образотворчі позначення як малюнки, етикетки, друку, клейма, рельєфи, голограми, логотипи, синтетичні зображення форми, зокрема форми товарів або їх упаковки, або форми, що характеризують послуги; розташування, комбінації або поєднанню кольорів і їх відтінків.

Контурні зображення і креслення повинні мати також розрізняльну здатність. Звичайні географічні креслення не можуть бути визнанні в якості торговельної марки. Відносно образотворчих торгових марок іноді виникають колізії, може зображення розглядатися як торговельна марка, або ж це просто елемент, який прикрашає. У справі “In re Schenectady Varnish Company, Inc.” заявник подав на реєстрацію в якості торговельної марки для синтетичної смоли зображення, що складається із хмари та освітлення на ній і слова "Schenectady", написаного великими буквами через центральний горизонтальний відрізок освітлення. Відмовляючи в реєстрації, Апеляційна судова комісія з торгових марок заявила, що "фон разом зі словом" Schenectady "настільки змішуються, що вони здатні робити тільки одне враження, і споживач не буде розглядати образотворчий фон як окремий засіб ідентифікації. Однак на прохання заявника, одинадцять осіб з його промислових покупців заявили, що вони сприймають зображення, що використовується протягом багатьох років заявником, як торговельна марка, що ідентифікує виключно товари заявника. Крім того, ряд покупців здійснювали вибір товарів заявника, орієнтуючись на це зображення. Апеляційний суд визнав інше значення і право заявника на реєстрацію зображення [21, c. 78].

Кольори повинні виключатися з охорони в якості торговельної марки, тобто не можуть бути ким завгодно монополізовані. Але допускається реєстрація колірних сполучень і поєднань кольору з іншими зображеннями. Однією з умов надання охорони є доказ того факту, що споживачі ідентифікують товар завдяки даному кольоровому оформленню. Колір у поєднанні з будь-якою емблемою цілком прийнятно для реєстрації: блакитний колір, червоний трикутник. Так, у справі "Smith, Kline and French Laboratories Ltd." проти "Sterling-Winthrop Group Ltd." позивачу дозволили зареєструвати 10 характерних колірних комбінацій для торговельної марки на знеболювальний засіб тривалої дії, який продається в круглих капсулах, ухваливши, що саме колір, а не форма капсули є відмінною ознакою ліків [21, c. 68].

Що стосується об'ємних позначень, то в цій сфері підходи правових систем дуже відрізняються. У Франції оригінальна і здатна розрізняти товари форма підлягає захисту, за умови, що вона не пов'язана з функціональними характеристиками товару. У Великобританії упаковка не реєструється як торговельна марка, але допускається реєстрація емблеми у вигляді оригінальної форми пляшки або іншої упаковки, як таке, що може мати розрізняльну здатність може бути придбана [16, c. 62].

Форма тари для продукції, хоча і не має функціонального значення, але може бути зареєстрована, якщо вона ідентифікує продукт і виділяє його з аналогічної продукції інших виробників. Так, у справі "Haigand Haig Ltd." відома пляшка для віскі з заглибленнями була визнана відмінною внаслідок набуття іншого значення. Отримання захисту у вигляді торговельної марки залежить від наявності пізнавальних властивостей, тобто від здатності зразка або його окремих рис вказувати на походження товару, пов'язаного з певним джерелом [21, c. 45].

Форма товару не охоплюється визначенням торговельної марки. Форма згідно з законодавством України взагалі не може бути зареєстрована як торговельна марка. Оскільки функція правового захисту, що надається реєстрацією, - забезпечення захисту марки, але не маркованого нею товару або його упаковки, не може бути монополізована. Торговельна марка повинна бути такою, щоб була можливість представити її візуально і використовувати на поверхні товару або включити в структуру товару.

Так, у справі "In re James Mark" позивач продавав графіт в різній формі, в тому числі і куполоподібної, яка була найбільш популярною у покупців. На етикетках фірми стали зображати чорний купол. Позивачеві дозволили зареєструвати торгову марку з чорним куполом, відмовивши у реєстрації реальної форми самого виробу. Схожим було рішення Палати лордів від 8 травня 1986 про відмову в реєстрації фірмі «Coca-Cola» в якості торговельної марки пляшки для свого знаменитого напою, оскільки сама пляшка не має розрізняльної здатності і, отже, не може бути монополізована [21, c. 47].

Крім вказаних вище видів торговельних марок в деяких країнах допускаються до захисту марки особливого виду - звукові, запахи, світлові та ін. Практично отримали визнання звукові марки, причому тільки в США - застосовується до марок обслуговування. Спеціальні позивні ідентифікують радіостанцію NBC і зареєстровані як торговельна марка, а квітковий запах виступає як торговельна марка для ниток і шиття. Звукові знаки визначаються як звуки і музичні фрази. Аудиопозначення визнаються і у Франції, де підлягають реєстрації як торгові марки, звуки і музичні фрази. В Німеччині звукові позначення можуть бути зареєстровані як торгові марки, якщо вони мають необхідну відмінну здатність [15, c. 88].

Залежно від суб'єкта права на позначення, торговельні марки можуть бути індивідуальними або колективними. Індивідуальна марка - це позначення, зареєстроване на ймення окрема юридична або фізична особа.

Колективна торговельна марка - це позначення, використовуване членами будь-якого об'єднання виробників товарів і послуг (ст. 7bis Паризької конвенції). Під колективним позначенням розуміють марки союзу, асоціацій, тобто об'єднань, що мають правоздатність і є комерційними або юридичними особами публічного права (Торговельно-промислові палати і тому подібне), товарів, що служать для позначення, і послуг, суб'єктами, які їх виготовляють. При цьому торговельна марка служить для позначення товарів і послуг підприємств всіх членів асоціації. Положення асоціації про колективну марку повинне надавати відомості про найменування, місцезнаходження, цілі і представництва асоціації, коло осіб, які мають право на використання торговельної марки , про умови використання.

Міжнародними нормами передбачено класифікацію товарів, які можуть підлягати маркуванню, проте класифікація має в кожній з країн таке значення, яке надається їй у цій країні, зокрема класифікація не зв'язує країни ні щодо визначення обсягу охорони знака, ні щодо визнання знаків обслуговування [4].

Щоб торговельна марка виконувала свої функції, вона повинна бути оригінальною і виразною. По своєму ж вигляду вона може бути будь-якою. Умовно торговельні марки можна розділити на словесні, образотворчі, об'ємні, комбіновані та ін.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що з розвитком торговельної марки, як засобу індивідуалізації товару, та набуття нею популярності серед суб'єктів підприємницької діяльності виникла потреба в точному визначенні її правового статусу та закріплення єдиного формулювання її поняття. Також з розвитком торговельної марки з'явилася велика кількість її видів, які відрізняються один від одного та також є окремими об'єктами правового регулювання як національного так і міжнародного законодавства.

РОЗДІЛ 3 ЕТАПИ РЕЄСТРАЦІЇ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

3.1 Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні

Реєстрація торговельної марки необхідна для того, щоб можна було відокремлювати товари і послуги, що виробляються (надаються) однією особою від, товарів і послуг, що виробляються (надаються) іншими особами. Торговельна марка - це будь-яке позначення або система позначень фірми або її товарів і послуг, виконаних в певному графічному стилі. Зареєстрована торговельна марка є важливим чинником для виживання на споживчому ринку і процвітання бізнесу. За наявності розкрученої торговельної марки підвищується і, відповідно, збільшується об'єм продажів, не дивлячись на високу ціну. Цінність зареєстрованої торговельної марки полягає в тому, що вона створює додаткові грошові потоки в порівнянні з іншими товарами або послугами, що не асоціюються з розкрученою торговельною маркою.

З 2004-го, року в Україні вступив в силу Цивільний кодекс, де вперше в українському законодавстві з'явився термін «Торговельна марка» (укр.) від англійської "trade mark". У народі, найбільш поширені вирази товарний знак, логотип і т.д. Але все таки, загальноприйнятий світовий термін це торговельна марка. Торговельна марка - засіб індивідуалізації підприємства, а також товарів або послуг, що ним виробляються, головний елемент іміджу фірми і гарантія якості для споживача. Виходячи з даного визначення, торговельна марка це «обличчя» підприємства (товару, що виробляється), тобто головний елемент бізнесу. Саме тому вона потребує надійного захисту [20].

Захист торговельної марки надається після її реєстрації в установленому порядку і, відповідно придбання права інтелектуальній власності на торговельну марку. Необхідність реєстрації торговельної марки продиктована різними чинниками, зокрема тими, що можуть призвести до дуже великих збитків, аж до втрати бізнесу. Підприємство, яке тривалий час успішно працює під незареєстрованою назвою, проводить високоякісні товари або надає послуги під незареєстрованою торговою маркою ризикує стати жертвою недобросовісної конкуренції, оскільки будь-яка фізична або юридична особа може зареєструвати його торгову марку на себе, привласнивши тим самим не тільки репутацію, але і його марку. При цьому новий "власник" матиме право обмежити об'єми виробництва дійсного власника торговельної марки, притягти його до цивільної або кримінальної відповідальності. Крім вищесказаного, можлива протилежна ситуація, коли підприємство в своїй комерційній діяльності використовує торговельну марку (товарний знак), що належить іншій особі або схожу з нею. В цьому випадку воно, може бути і неусвідомлено, ризикує стати порушником права законного власника цієї торговельної марки (товарного знаку) зі всіма витікаючими наслідками, включаючи обов'язок відшкодувати нанесені незаконним використанням збитки. Нарешті, дуже поширені випадки, коли після декількох років роботи на ринку компанія, через внутрішні суперечності, ділиться на декілька підприємств, що займають одну складову структури ринку. Так, часто колишні партнери по бізнесу перетворюються на конкурентів. При цьому кожний з них вважає себе правонаступником і претендує на вже відому споживачам торговельну марку, товарний знак, логотип, що запам'ятався, і т.п [20]. У всіх описаних випадках витрати матеріальні і моральні, пов'язані з відновленням справедливості, можуть виявитися значно більшими, ніж витрати, потрібні для своєчасної реєстрації торговельної марки і отримання свідоцтва на неї, що засвідчує Ваші права законного власника на торговельну марку. Також, реєстрація торговельної марки необхідна для подальшого її використання в комерційній діяльності. Наприклад, для оцінки вартості торговельної марки з метою внесення її в статутній капітал, здійснення операції купівлі-продажу торговельної марки, при здійсненні операції купівлі-продажу підприємства (оцінка ринкової вартості торговельної марки може значно вплинути на вартість всього підприємства), для укладення ліцензійних договорів, а також визначення збитку від фальсифікації товарів і послуг. Таким чином, торговельна марка це товар, який можна вигідно продати, передати у використання, значно збільшити ринкову капіталізацію компанії. Реєстрація доменного імені в зоні UA - це ще одна причина для реєстрації торговельної марки. Згідно діючим правилами домена UA, доменні імена виду firma.ua делегуються тільки власникам прав на відповідні торговельні марки. Таким чином, для реєстрації домена в зоні UA обов'язково наявність свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку). Причому інших варіантів немає. Вищевикладене свідчить про крайню необхідність своєчасного придбання прав на торговельну марку за допомогою її реєстрації.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом [6].

Основним документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з придбанням або реалізацією права власності на торговельні марки, є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", введений в дію з 01.07.1994 р. Також важливе значення мають Правила складання, подачі і розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, зареєстровані Мінюстом України 02.08.1995 №276/812, які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подачі і процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг. Торговельну марку розміщують на продукції, що випускається, та застосовують в якості позначення послуг фірм, підприємства і організації сфери обслуговування, чия діяльність полягає не у випуску продукції, а в наданні послуг, як населенню, так і підприємствам. Деякі позначення не реєструються як торговельні марки наприклад: через їх специфіку, відсутності вирізняльних особливостей або необхідності залишатися вільними для використання всім суспільством. Закон встановлює, що не допускаються до реєстрації як знаки позначення: