Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

3.3.2 Визначення та аналіз небезпек, пов'язаних з порушенням умов безпечної експлуатації об'єктів господарювання

Під час дослідження виконується аналіз тільки тих небезпек, які пов'язані з порушенням безпечної експлуатації кожного з виділених ПНО досліджуваного ОПН. Цей аналіз включає: виявлення небезпечних речовин та їх небезпечних властивостей; визначення критичних умов, за яких можливий прояв небезпечних властивостей цих НР і виникнення аварії; аналіз відхилень у технологічному процесі, що призводять до виникнення аварії.

Визначення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву

У кожному виділеному ПНО (як потенційному джерелі аварії) аналізується технологічне середовище і наявність у ньому НР, їх фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні та інші властивості (наведені у науковій літературі), що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається:

можливість прояву небезпечних властивостей при виході НР за межі апаратури і контакті з атмосферою;

можливість небезпечних процесів у апаратах і трубопроводах у т. ч. можливість протікання некерованих реакцій:

наявність компонентів технологічного середовища, здатних вступати у екзотермічні реакції та/або взаємодії (у результаті розкладання, хімічної взаємодії, розчинення, конденсації, кристалізації, взаємодії з повітрям, водою та ін.);

наявність компонентів, що є токсичними або шкідливими речовинами;

можливість утворення побічних продуктів з небезпечними властивостями тощо. У всіх випадках виділяються речовини з небезпечними властивостями відповідно до категорії НР.

Визначаються також режими і відхилення у технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин. На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення і розвитку аварій. Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварій. Для аналізу експлуатаційної небезпеки можуть використовуватися такі методи аналізу: «що буде, якщо?», «перевірочний лист», аналіз експлуатаційних небезпек (HAZOP-аналіз). Розглядаються і відбираються рішення щодо запобігання таким відхиленням.

Таким чином у результаті першого і другого етапів дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація його ПНО (як ймовірних джерел аварій) та визначаються:

перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії внаслідок зовнішніх впливів;

перелік його ПНО, на яких можуть виникнути аварії, пов'язані з порушенням умов безпечної експлуатації;

повний обсяг інформації, потрібної для ідентифікації (за причинами походження) кожної з ймовірних надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території досліджуваного ОПН або поширюватися на неї (із застосуванням ДК 019-2001).

3.4 Основні етапи аналізу ймовірних надзвичайних ситуацій та прогнозування їхніх наслідків. Опис явищ, що прогнозуються, перелік вхідних даних

3.4.1 Оцінка ризику виникнення ймовірної надзвичайної ситуації

На третьому етапі «Оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій» для кожної ініціюючої аварію події на конкретному потенційному джерелі аварії (тобто конкретному ПНО досліджуваного ОПН) виконується оцінка ймовірності її реалізації протягом одного року, тобто визначається можлива величина ризику виникнення ймовірної НС - R_НС.

Вказану оцінку ризику рекомендується виконувати шляхом побудови й аналізу логіко-ймовірнісної схеми виникнення (ініціювання) аварії («дерева відмов»). «Дерево відмов» є форма упорядкованого графічного зображення логіко-ймовірнісного зв'язку випадкових подій (відхилення параметрів (порушення режимів) процесу, відмов устаткування, помилок персоналу тощо), які приводять до реалізації небажаної кінцевої події («верхня подія»), тобто аварії, що «переростає» у надзвичайну ситуацію. Для побудови «дерева відмов» послідовно розглядаються:

можливі відхилення параметрів (порушення умов процесу) та причини цих відхилень (порушень);

поломки та відмови елементів устаткування;

відмови систем конктрольно-вимірювальних приладів (КВП) і сигналізації, автоматичних систем управління (АСУ) і систем протиаварійного захисту (ПАЗ);

помилки персоналу (при проектуванні, під час виготовлення, монтажу, ремонту і під час експлуатації).

У процесі аналізу можливих відхилень, відмов, помилок поряд з виявленням кожної з цих подій встановлюється логічний зв'язок між ними («І» чи «АБО»). Для початкових «елементарних» подій у «дереві відмов» слід (за літературними даними) визначити ймовірність їх реалізації - P_відх (P_відм, P_пом) і на основі зібраних даних та логіко-ймовірнісної схеми конкретного «дерева відмов» записати аналітичні співвідношення та провести розрахунок ймовірності виникнення конкретної аварії - P_АВ, яка може «перерости» у надзвичайну ситуацію з ризиком виникнення - R_НС.

Отже, на третьому етапі дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація кожної з ймовірних для нього НС за величиною ризику її виникнення R_НС. Подальшому аналізу і прогнозуванню підлягають ті з ймовірних НС, ризик виникнення яких перевищує величину 10^-6 за рік (R_НС ? 10^-6 за рік).

3.4.2 Моделювання процесів розвитку аварій та прогнозування масштабів негативних наслідків ініційованих ними надзвичайних ситуацій, пов'язаних з вибухами, пожежами, викидами небезпечних речовин

На четвертому етапі «Аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій» визначають можливі величини ризику різноманітних напрямків розвитку аварій на конкретних ПНО (тобто ймовірності різноманітних масштабів наслідків конкретних аварій, а, отже, і різноманітних масштабів наслідків ініційованих ними НС).

Справа в тому, що у разі реалізації на конкретному ОПН хоча б однієї з розглянутих ініціюючих аварію подій, запобігти її виникненню за допомогою контролювання параметрів і регулювання технологічного процесу стає принципово неможливим. В той же час розвиток небезпечних неконтрольованих процесів цієї аварії може призвести до всіляких напрямків розвитку аварії з різними масштабами ураження і наслідками в залежності від того, які засоби стримування застосовуються і від результату їхнього застосування.

Для оцінки ризику розвитку конкретної аварії необхідно побудувати для неї логіко-ймовірнісну схему розвитку аварії у вигляді «дерева подій», у якому для розглянутої існуючої події повинні бути визначені можливі наслідки в залежності від напрямку розвитку аварії, від спрацьовування чи відмови засобів стримування аварії (протиаварійного захисту і локалізації аварії) і від дії чи бездіяльності персоналу.

На основі даних щодо ймовірності спрацьовування (P_спр) чи відмови (P_відм) засобів стримування аварії та помилок персоналу (P_{пом.перс}), величини яких визначаються за літературними даними, і логіко-ймовірнісної схеми конкретного «дерева подій» розробляють аналітичні співвідношення і проводять розрахунок величини ймовірності конкретного з різноманітних варіантів наслідків розвитку аварії (P_Йм) і маси викинутої речовини. Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації аварії (параметри витікання чи інші умови викиду НР, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоку, погодні умови і т. ін.), при яких моделюється аварія (НС) і визначаються значення її уражальних чинників.

Оскільки одна і та ж небезпечна речовина може мати декілька небезпечних властивостей і відноситися до кількох категорій і груп НР, то при кожному наслідку у «дереві подій» можуть виникнути різні види аварій (вибух, пожежа, викид і розсіювання шкідливих і токсичних речовин та ін.) кожний зі своєю ймовірністю (P_af)/

Таким чином, за результатами четвертого етапу дослідження визначаються:

можливі варіанти розвитку кожної з характерних для конкретного ПНО досліджуваного ОПН аварій, залежно від спрацьовування чи відмови засобів стримування аварії, помилок персоналу тощо. Саме конкретний варіант розвитку досліджуваної аварії зумовлює масштаби негативних наслідків НС, ініційованої цією аварією;

можливі величини ризику реалізації кожного із зазначених варіантів розвитку аварій.

За результатами такого аналізу розробляють і впроваджують найефективніші заходи із запобігання небажаних варіантів розвитку аварій, а, отже, із зниження масштабів негативних наслідків ймовірних НС.

На п'ятому етапі «Визначення масштабів наслідків аварій» здійснюється моделювання процесів реалізації різних (ймовірних для досліджуваного ПНО) видів аварій та прогнозування масштабів їхніх негативних наслідків.

Кожний з можливих видів аварій (вибух, пожежа, викид шкідливих і токсичних речовин), розповсюджуючись, створює характерні для нього ура жальні чинники, небезпечна дія і масштаби просторового впливу яких визначаються властивостями НР, потужністю і умовами її викиду. Для визначення можливих наслідків і наступної оцінки ризику необхідно моделювати конкретні види аварій для кожного результату аналізу конкретного «дерева подій», виявленого у процесі аналізу розвитку кожної з ініціюючих аварій.

Під час моделювання вибухів рекомендується розглядати:

вибухи при руйнуванні оболонки чи апаратів, трубопроводів: у результаті підвищення тиску в устаткуванні внаслідок неконтрольованих фізичних чи хімічних процесів або у результаті скипання зріджених газів, що знаходяться під тиском чи перегрітих рідин;

вибухи конденсованих вибухових речовин в устаткуванні або в атмосфері при викидах;

об'ємні вибухи газових і парогазових хмар при викидах стиснутих чи зріджених газів, перегрітих рідин;

інші вибухові явища, можливі на досліджуваному ОПН при виникнення аварійних ситуацій.

Умови виникнення і розвитку таких аварій визначають основні параметри вибуху, до яких належать: маса речовин, що беруть участь у вибухових процесах (встановлюється з урахуванням фазового стану компонентів технологічного середовища, температури, тиску й інших параметрів); виду вибуху (наземний, повітряний, у штольнях, галереях) тощо.

Можливі наслідки конкретного вибуху визначаються значеннями параметрів його уражальних чинників: повітряна ударна хвиля (тиск у фронті ударної хвилі, ГПа, тривалість фази стиснення, с, імпульс фази стиснення, кг·м/с, швидкість розповсюдження, м/с, радіус ураження, км); хвиля стиснення у ґрунті (швидкість поширення хвилі, м/с, максимальний тиск, ГПа, час дії, с, час нарощування тиску у хвилі до максимального, с, радіус ураження, км); інші параметри, що характеризують вибухове навантаження, необхідні для оцінки наслідків.

Оцінюються наслідки ударно-хвильових навантажень на людей і конструкції, для чого:

визначають відстані, на яких люди можуть отримати: легкі травми; серйозні травми; тяжкі травми; тяжкі травми з можливим смертельним наслідком; травми із частим смертельним наслідком та інші;

визначають ймовірне число потерпілих;

визначають відстані, на яких машини, устаткування, будівлі (споруди) можуть отримати легкі, середні, сильні і повні руйнування;

визначають інші негативні наслідки вибухів, у тому числі отруєння токсичними продуктами;

визначають у складі досліджуваного ОПН ті ПНО (з вмістом небезпечних речовин), внаслідок руйнування яких може виникнути і розвиватися аварія за ефектом «доміно».

При моделюванні пожеж рекомендується розглядати:

горіння вільних і обмежених розливів горючих і легкозаймистих рідин;

дифузійне чи дефлаграційне згоряння незмішаних хмар при викидах зріджених газів під тиском і перегрітих рідин («вогняна куля»);

факельне горіння струменя пари або диспергованої рідини;

інші види пожежі, можливі на досліджуваному ОПН при виникненні аварійних ситуацій.

Можливі наслідки конкретної пожежі визначаються значеннями параметрів її уражальних чинників: теплове випромінювання (температура НПС, °C, коефіцієнт тепловіддачі, час дії джерела випромінювання, с (год), радіус ураження, км, площа ураження, км²); забруднення «димовими газами» (густина забруднення, т/км², маса забруднювальної речовини, т, швидкість переміщування хмари забрудненого повітря, км/год, площа забруднення, км²). Ці наслідки залежать також від: інтенсивності теплового випромінювання, Вт; середньої поверхневої щільності теплового випромінювання полум'я, Вт/м²; швидкості вигоряння «запасів» пальних матеріалів, кг/м²·с; граничної відстані, на якій можливе загоряння пальних матеріалів у зоні дії теплового випромінювання, м; інших параметрів.

При оцінці наслідків пожеж поряд з втратами від безпосереднього впливу полу'я, визначаються можливі втрати у результаті впливу теплового випромінювання, для чого:

визначають зони, у яких люди можуть отримати опіки першого ступеня, опіки другого ступеню, опіки третього ступеню, і зону больового порогу;

визначають ймовірне число потерпілих;

визначають вогнестійкість будівель(споруд, устаткування, машин), а для матеріалів (що застосовані у їх конструкціях) - можливість їхнього загоряння і поширення вогню;

визначають інші негативні наслідки пожеж, у тому числі ураження токсичними продуктами «димових газів».

При моделюванні викидів шкідливих і токсичних речовин в атмосфері слід враховувати погодні умови, стан вертикальної стійкості атмосфери, напрямок і швидкість вітру, умови викиду й інші параметри.

Для оцінки можливих наслідків зазначених викидів для людей та інших об'єктів «турботи» визначаються:

еквівалентна кількість викинутої небезпечної хімічної речовини (НХР) у первинній і вторинній хмарі;

форма, геометричні розміри і просторове розташування зони хімічного забруднення;

ймовірна кількість загиблих і уражених внаслідок викиду цієї НХР;

основні параметри радіаційної аварії (вид ЯЕР, відсоток викиду радіоактивних речовин (РР) та ін.);

форма, геометричні розміри і просторове розташування зон радіоактивного забруднення;

ймовірна кількість уражених та ступінь їх ураження.

3.4.3 Способи виявлення потенційно небезпечних зон з ймовірними джерелами надзвичайних ситуацій

Одним з основних етапів описаного вище «Прогнозування масштабів наслідків аварій» є виявлення (тобто завчасне визначення і наочне відображення на Плані досліджуваного ОПН за допомогою тактичних знаків і пояснювальних написів) очікуваної оперативної обстановки (яку умовно поділяють на інженерну, пожежну, радіаційну, хімічну, бактеріологічну та інші).

Інженерна обстановка виникає навколо виділеного ПНО у разі реалізації на (у) ньому аварії, пов'язаної з будь-яким видом вибуху, і характеризується: повним, сильним, середнім чи слабким зруйнуванням будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів та утворенням завалів; загибеллю і (або) ураженням людей (що отримують легкі, серйозні і тяжкі травми); значними матеріальними втратами і збитками, виникненням вторинних пожеж і викидів.

Сучасні способи виявлення інженерної обстановки передбачають виконання наступних операцій:

визначення та відображення назви первинного уражального чинника - УЧ (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «повітряна ударна хвиля»);

визначання та відображення на Плані… місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Епіцентр» - круг діаметром 5 мм синього кольору) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );

визначення (з використанням формул) і відображення на Плані… зовнішніх меж зон можливих повних, сильних, середніх і слабких зруйнувань (за допомогою тактичних знаків синього кольору у вигляді кіл з центрами у «Епіцентрі» і з радіусами R₅₀, R₃₀, R₂₀ і R₁₀ відповідно, де 50 кПа, 30 кПа, 20 кПа і 10 кПа - величини надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі);

визначення (з використанням довідкових таблиць) і відображення на Плані (за допомогою тактичних знаків повного, сильного, середнього і слабкого зруйнування) можливого ступеня зруйнування матеріальних об'єктів (залежно від їх розташування у зонах зруйнувань та фізичної стійкості до впливу ПУХ).

Пожежна обстановка виникає навколо центра займання («ЦЗ») виділеного ПНО у разі реалізації на (у) ньому аварії, пов'язаної з будь-яким видом пожежі, і характеризується: знищенням і (або) пошкодженням вогнем будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів тощо; загибеллю і (або) ураженням людей (отримують опіки I, II, III ступеню, отруєння «димовими газами», інші серйозні пошкодження здоров'я); значними матеріальними втратами і збитками, виникненням вторинних пожеж і викидів.

Сучасні способи виявлення пожежної обстановки передбачають виконання наступних операцій:

визначення і відображення місця розташування центра займання (за допомогою тактичного знака «ЦЗ» - круг діаметром 5 мм червоного кольору);

визначення та відображення назви первинних уражальних чинників - УЧ (за допомогою пояснювальних написів, наприклад, «теплове випромінювання» і «забруднення «димовими газами»);

визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень) і відображення на Плані… можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування зони горіння ймовірної пожежі (ФГРіПрР ЗГ_йм.пож), як джерела зазначених УЧ (за допомогою тактичного знака «ЗГ» червоного кольору і пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, ;

визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень) і відображення на Плані… можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування зовнішніх меж зони окремих пожеж і зони суцільних пожеж (за допомогою тактичних знаків червоного кольору), і зони можливого ураження внаслідок задимлення (за допомогою тактичного знака синього кольору);

визначення (з використанням довідкових таблиць) та відображення на Плані…(за допомогою тактичних знаків червоного кольору) можливих місць виникнення вторинних пожеж.

Радіаційна обстановка виникає навколо радіаційна небезпечного об'єкта у разі реалізації на (у) ньому аварії з викидом радіоактивних речовин (РР) і характеризується: довгостроковим радіоактивним забрудненням величезних територій; ураженням великої кількості населення, персоналу, ліквідаторів (які можуть отримати радіаційне ураження у вигляді гострої променевої хвороби різного ступеню); виведенням із господарського обігу значної кількості сільгоспугідь та об'єктів господарської діяльності; значними матеріальними втратами і збитками.

Сучасні способи виявлення радіаційної обстановки передбачають виконання наступних операцій:

визначення та відображення назви первинного уражального чинника (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «радіоактивне забруднення»);

визначення та відображення на Плані… місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Радіаційна аварія» синього кольору у вигляді кола діаметром 5 мм, на внутрішньому полі якого зображені дві орбіти електронів, що взаємно перетинаються) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );

визначення та відображення на Плані… форми, геометричних розмірів і просторового розташування зовнішніх меж зони радіаційної небезпеки (зони М), а також зон помірного (А), сильного (Б), небезпечного (В) і надзвичайно небезпечного (Г) радіоактивного забруднення. При цьому зовнішні межі вказаних зон рекомендується прогнозувати у вигляді еліпсів, вершини яких «збігаються» у центрі тактичного знака «Радіаційна аварія», а співпадаючі одна з іншою великі вісі цих еліпсів спрямовані у напрямку вітру. За даними щодо швидкості приземного вітру визначають ступінь вертикальної сталості атмосфери (інверсія, ізотермія чи конвекція) і швидкість руху переднього фронту хмари повітря, забрудненого РР. На основі цих результатів і даних щодо відсотку викиду РР (з використанням табличних даних) визначають характерні для кожної з цих зон геометричні розміри великої осі (ВВ) і малої осі (МВ). На основі отриманих таким способом даних «будують» фрагменти вказаних еліпсів і відображають на Плані… їх зовнішні межі зони М - червоним кольором, зони А - синім кольором, зони Б - зеленим кольором, зони В - коричневим кольором, зони Г - чорним кольором. За даними щодо розташування досліджуваного ОПН відносно цих зон і з урахуванням відстані до аварійної АЕС визначають величину потужності дози радіації на його території - P₁, рад/год.

Хімічна обстановка виникає навколо хімічно небезпечного об'єкта у разі реалізації на (у) ньому аварії з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР) і характеризується: довгостроковим хімічним забрудненням значних територій; ураженням великої кількості населення, персоналу, ліквідаторів (які можуть зазнати ураження внаслідок впливу отруйних речовин нервово-паралітичної, задушливої, загально-отруйної, шкірно-виразкової дії та ін.); виведенням із господарського обігу сільгоспугідь та об'єктів господарської діяльності; отруєнням продуктів харчування, продовольчої сировини, джерел водопостачання тощо; значними матеріальними втратами і збитками.

Сучасні способи виявлення хімічної обстановки передбачають виконання наступних операцій:

визначення та відображення назви первинного уражального чинника (за допомогою пояснювального напису, наприклад, «хімічне забруднення»);

визначення та відображення на Плані.. місця розташування джерела цього УЧ (за допомогою тактичного знака «Хімічна аварія» у вигляді кола діаметром 5 мм синього кольору, на внутрішньому полі якого зображені паралельні прямі, які взаємно перетинаються, жовтого кольору) та його основних характеристик (за допомогою пояснювального напису у вигляді дробу, наприклад, );

визначення та відображення на Плані форми, геометричних розмірів і просторового розташування зони можливого «хімічного забруднення» (ЗМХЗ). При цьому ЗМХЗ рекомендується прогнозувати у вигляді сектора круга з вершиною, яка збігається з місцем розташування тактичного знака «хімічна аварія», і віссю симетрії, яка збігається з напрямком вітру. Величина кута при вершині цього сектора залежить від швидкості вітру (V_в, м/с), а глибина (Г, км) сектора залежить від виду НХР, його маси (m_НХР, т), швидкості вітру (V_в, м/с) і виду вертикальної сталості атмосфери (інверсія, ізотермія та конвекція). Офіційно діюча методика визначення можливої величини Г, км, передбачає:

визначення (з використанням розрахункових аналітичних співвідношень за табличними значеннями відповідних коефіцієнтів) можливих величин еквівалентних мас викинутої НХР у складі первинної (Q_е1, т) і вторинної (Q_е2, т) хмар забрудненого повітря;

визначення (із застосуванням даних таблиці) можливих величин глибини розповсюдження первинної (Г₁, км) і вторинної (Г₂, км) хмар забрудненого НХР повітря;

визначення (із застосуванням розрахункового аналітичного співвідношення) можливої глибини (Г, км) ЗМХЗ.

Визначені таким способом форму, геометричні розміри і просторове розташування зони можливого хімічного забруднення відображають на Плані… за допомогою тактичного знака «ЗМХЗ» у вигляді описаного вище сектора, зовнішні межі якого виконують синім кольором, а внутрішнє поле заштриховують нахиленими паралельними прямими жовтого кольору.

Отже, на п'ятому етапі дослідження конкретного ОПН здійснюється ідентифікація зон можливого ураження кожної з ймовірних для нього НС шляхом визначення і наочного відображення на Плані… їх можливих форми, геометричних розмірів і просторового розташування.

3.4.4 Зонування територій за степенем небезпеки

На шостому етапі «Оцінка ризику (ймовірності) можливих наслідків аварій» робиться оцінка ризику наслідків досліджуваної аварії, але тільки для тих об'єктів «турботи» (населення, соціально важливих об'єктів, елементів екосистем, майна юридичних і фізичних осіб), для яких за проведеними розрахунками встановлено можливість негативного впливу уражальних чинників досліджуваної аварії. Саме для зазначених об'єктів «турботи» розраховують ймовірні величини територіального ризику (R_{t йм}), індивідуального ризику (R_{i йм}), соціального ризику (R_{s йм}) і очікувану кількість - загиблих (M_{p йм}).

Для оцінки територіального ризику за отриманим при моделювання конкретної аварії (вибуху, пожежі, викиду) значенням її УЧ у k-тій точці простору визначається умовна ймовірність летального результату для людини у випадку її перебування у цій точці - P_Ck. Територіальний ризик у k-тій точці простору для цієї аварії на виділеному ПНО досліджуваного ОПН визначається виразом

R^k_{tij mfйм} = P_Bij ·P_Hm ·P_af ·P_Ck,

де R^k_{tij mfйм} - ймовірна величина територіального ризику у k-тій точці простору від аварії на i-тому ПНО при реалізації j-тої ініціюючої події з реалізацією одного з можливих варіантів розвитку одного з можливих видів аварії;

P_Bij - ймовірність виникнення аварії на i-тому ПНО при реалізації j-тої ініціюючої події;

P_Hm - умовна ймовірність одного з можливих наслідків аварії;

P_af - умовна можливість реалізації одного з можливих видів аварії (вибуху, пожежі чи викиду);

P_Ck - умовна ймовірність смертельного результату у k-тій точці простору.

Підсумовуючи у k-тій точці простору величини ризику загибелі людини від впливу різних УЧ різних аварій (на різних ПНО) з різними наслідками, визначають ймовірну величину територіального ризику - R^k_{t йм} (обумовленого експлуатацією досліджуваного ОПН), тобто сумарного територіального ризику у k-тій точці простору. За результатами таких розрахунків з'єднують між собою k-ті точки з однаковими значеннями R^k_{t йм} і таким способом відображають не Плані досліджуваного ОПН і прилягаючої території зовнішні межі зони небезпеки за величиною R^k_{t йм}. Якщо відома ймовірність появи людини у конкретній k-тій точці простору - P^k_п, то визначається величина індивідуального ризику загибелі людини у цій точці R^k_i йм = R^k_t · P^k_п. Підсумовуючи індивідуальні ризики у k-тій точці простору від усіх можливих видів аварій на різних ПНО досліджуваного ОПН, визначають сумарний індивідуальний ризик - R^k_{i йм} і відображають на Плані… зовнішні межі зони небезпеки за рівнем сумарного індивідуального ризику R^k_{i йм}. Визначають також величини R_{s йм} і M_{p йм}.

Таким чином на шостому етапі здійснюється ідентифікація зовнішніх меж зон небезпеки за рівнями ризику.

На сьомому етапі дослідження «Оцінка прийнятності ризику та прийняття рішення щодо заходів зі зниження його рівня» отримані описаним вище способом значення величин R^k_{t йм}, R^k_{i йм}, R_{s йм} і M_{p йм} порівнюють з «унормованими» величинами абсолютно прийнятних ризиків R_tпр ? 10^-7 за рік, R_iпр ? 10^-8 за рік, R_sпр ? 10^-7 за рік і M_p ? 10^-5 за рік (або з величинами прийнятного ризику, встановленими місцевими органами виконавчої влади).

Отже, не сьомому етапі дослідження здійснюється ідентифікація прийнятності рівнів ризику ймовірних надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на території досліджуваних ОПН, а також АТО.

За результатами аналізу небезпеки й оцінки ризику приймаються рішення, які ґрунтуються на наступних принципах:

ризик, що пов'язаний з наявною на ОПН та виявленою потенційною небезпекою для виділених об'єктів «турботи», має бути прийнятним;

будь-яка діяльність, яка створює ризик, що перевищує прийнятний, є неприпустимою, незалежно від вигоди, що вона приносить;

витрати на досягнення та підтримку прийнятного ризику повинні бути мінімальними.

Тому експлуатація ОПН неприпустима, якщо ризик небажаних наслідків хоча б для одного з об'єктів «турботи» перевищує прийнятний. Будівництво, реконструкція та експлуатація ОПН вважається неприпустимою, якщо ризик перевищує верхній рівень прийнятного ризику. Якщо ризик, визначений за цією Методикою, менше нижнього рівня, то ОПН вважається досить безпечним і вимоги щодо зниження ризику є необґрунтованими. При цьому ризик від негативних подій для визначених об'єктів «турботи» від аварій на цьому ОПН має бути застрахованим відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» і Закону України «Про страхування».

4. Територіальний моніторинг за об'єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС, стану впровадження превентивних заходів щодо зменшення їх масштабів

4.1 Моніторинг за станом цивільного захисту адміністративно-теріторіальних одиниць та об'єктів господарювання

Основні положення щодо організації та функціонування «Підсистеми моніторингу і державного контролю за станом цивільного захисту АТО і ОГ» викладені у нормативному документі «Тимчасова інструкція про порядок проведення перевірки, оцінки стану цивільної оборони та готовності до дій під час надзвичайних ситуацій адміністративно-територіальних одиниць, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств і організацій», яка затверджена наказом МНС від 20 червня 1997 р. № 147.

Згідно з цим нормативним документом «Головною метою перевірки стану цивільної оборони є визначення рівня організаційної і практичної роботи адміністративно-територіальних одиниць, міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій щодо підготовки керівного складу, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження, запровадження заходів по зменшенню збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, створення систем аналізу і прогнозування, готовності до захисту населення і територій, організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження, оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, організації його життєзабезпечення та навчання вмінню діяти у цих ситуаціях.

Основними напрямками перевірки та оцінки є:

стан роботи органів управління по плануванню заходів цивільного захисту (ЦЗ) та запобіганню виникненню НС техногенного характеру, забезпеченню зменшення збитків і втрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж;

стан готовності системи оповіщення керівного складу, робітників і службовців, населення про загрозу і про виникнення НС у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

стан захисту населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і від застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

стан систем аналізу і прогнозування, органів спостереження і контролю за радіаційним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часу;

готовність до організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

підготовка і перепідготовка керівного складу ЦЗ і органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби особистого захисту і діяти у НС.

У «Тимчасовій інструкції…» чітко сформульовані критерії оцінки стану кожного із зазначених напрямків перевірки.

Під час проведення комплексної перевірки може проводитися перевірка стану фінансових і матеріальних ресурсів для забезпечення заходів ЦЗ, а також стану обліку і звітності щодо використання цих фінансових і матеріальних ресурсів (ФіМР) на проведення заходів з попередження і ліквідування НС. При цьому фінансові ресурси створюються за рахунок державного (резервний фонд КМУ) і місцевих бюджетів у обсязі не менше 1% їх видаткових частин. Матеріальні ресурси створюються згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 р. № 308, якою затверджено нормативно-правовий документ «Порядок створення і використання матеріальних резервів для попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків».

Згідно з положеннями цього документа матеріальними резервами є будівельні матеріали, паливо, медикаменти, продовольчі товари, техніка, технічні засоби та інші матеріально-технічні цінності, призначені для проведення невідкладних робіт і заходів, спрямованих на попередження і ліквідацію НС техногенного і природного характеру та їх наслідків. Матеріальні резерви створюються:

Кабінетом Міністрів України - державний (стратегічний) резерв для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків НС і надання термінової допомоги постраждалим;

МНС - оперативний резерв - для оперативного реагування на НС і надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;

спеціально визначені міністерства і держкомітети - відомчий резерв - для запобігання виникненню НС техногенного і природного характеру та ліквідації їх наслідків;

РМ АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими і районними держадміністраціями, виконкомами міст обласного значення - регіональні і місцеві резерви - для попередження і ліквідації наслідків НС техногенного і природного характеру та надання термінової допомоги постраждалому населенню;

об'єктами господарювання (ОГ), у складі яких є об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) - об'єктовий запас - для попередження і ліквідації НС техногенного і природного характеру, їх наслідків та проведення невідкладних відновлювальних робіт.

Вказані резерви (запаси) створюються з урахуванням максимальної прогнозованої НС характерної для конкретної АТО чи ОГ.

4.2 Мережа спостереження і лабораторного контролю

«З метою своєчасного захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

створення і підтримання у постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;

організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами» / ст. 8 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»/.

Згідно з викладеним, до загальнодержавної і територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю включені існуючі сили і засоби «Державної системи моніторингу довкілля України (до складу якої входять підсистема медико-гігієнічного моніторингу, підсистема моніторингу водного басейну, підсистема моніторингу повітряного басейну, підсистема моніторингу геологічного середовища, підсистема моніторингу ґрунтів) зокрема:

сили і засоби санітарно-епідемічної служби та інших підрозділів МОЗ;

сили і засоби пунктів контролю (першої, другої, третьої, четвертої категорій) якості води;

сили і засоби стаціонарних, маршрутних, підфакельних постів спостереження і контролю за рівнем забруднення атмосферного повітря тощо.

4.3 Збирання, опрацювання, передавання та збереження моніторингової інформації щодо надзвичайних ситуацій. Урядова інформаційно-аналітична система з надзвичайних ситуацій

Згідно з положеннями Закону України «Про правові засади цивільного захисту» (від 24 червня 2004 р. № 1859 - IV) до основних завдань цивільного захисту, зокрема, належать:

збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону «Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:

оперативне доведення до відома населення (органів управління ЄДС ЦЗ) інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС у тому числі через загальнодержавні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

створення та організаційно-технічне поєднання діючих локальних систем оповіщення та інформування із спеціальними системами спостереження і контролю у зонах можливого ураження;

централізоване використання засобів зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації про НС техногенного і природного характеру, що прогнозуються, або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Для забезпечення ефективного виконання цих завдань на кожному з рівнів ЄДС ЦЗ передбачені спеціальні органи, сили і засоби яких здійснюють збирання, опрацювання, передавання та збереження моніторингової інформації про надзвичайні ситуації відповідного рівня, а також інформаційне забезпечення заходів ЦЗ з подолання цих НС та оперативного оповіщення населення, тобто системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення (СЗОтаІЗ). Зокрема, на державному рівні ЄДС ЦЗ створено Державну систему зв'язку та оповіщення (ДСЗтаО), а інформаційне забезпечення функціонування ЄДС ЦЗ здійснюється Центром управління в кризових ситуаціях (ЦУКС) МНС України з використанням сил і засобів Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС (УІАС НС) та її територіальних підсистем (створених у відповідності з Постановою КМУ від 16.12.1999 р. № 2303).

Висновки

В Україні створено комплект нормативно-правових документів з питань організації функціонування системи моніторингу надзвичайних ситуацій. Зазначене забезпечує можливість в процесі дослідження будь-якого об'єкта господарювання виявити та ідентифікувати:

всі потенційно небезпечні об'єкти, що входять до складу досліджуваного ОГ (чи АТО) або можуть здійснювати негативний вплив на їх персонал (населення, соціально важливі об'єкти, майно юридичних та фізичних осіб, інші об'єкти «турботи» громадськості);

кожну з притаманних для цих ПНО ймовірних надзвичайних ситуацій, їх джерела, уражальні чинники, ризик виникнення, інші класифікаційні ознаки;

основні параметри осередків ураження кожної з цих ймовірних НС та прогнозовані значення складових їх можливих екологічних і соціально-економічних наслідків;

ймовірні рівні територіального, індивідуального і соціального ризиків для кожного з об'єктів «турботи» внаслідок сумарного негативного впливу УЧ усіх досліджуваних ПНО;

за результатами проведеного дослідження ступінь відповідності досліджуваного ОГ (чи ПНО АТО) ознакам об'єкта підвищеної небезпеки, а також впровадити ефективні заходи з пониження цих ризиків до прийнятних рівнів і виконати всі процедури з оформлення «Декларації безпеки ОПН».

Таким чином, стале функціонування «Системи моніторингу НС» забезпечує виконання основних завдань цивільного захисту та інформаційну підтримку розробки і впровадження ефективних заходів із запобігання виникненню досліджених НС і захистом персоналу (населення) та інших об'єктів «турботи» у разі їх виникнення, а також заходів з ефективного ліквідування таких НС.

Размещено на Allbest.ru