Ситуаційний підхід у методиці розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ситуаційний підхід у методиці розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Пчеліна О.В., к. ю. н., доцент, доцент кафедри криміналістики та судової експертології

У статті розкрито зміст понять «ситуаційність розслідування» та «слідча (криміналістична) ситуація». Наведено класифікацію криміналістичних ситуацій. Виділено типові криміналістичні ситуації для кожного з етапів розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Ключові слова: ситуаційність розслідування, слідча ситуація, типові криміналістичні ситуації, злочини у сфері службової діяльності.

В статье раскрыто содержание понятий «ситуативность расследования» и «следственная (криминалистическая) ситуация». Приводится классификация криминалистических ситуаций. Выделяются типичные криминалистические ситуации для каждого из этапов расследования преступлений в сфере служебной деятельности.

Ключевые слова: ситуативность расследования, следственная ситуация, типичные криминалистические ситуации, преступления в сфере служебной деятельности.

The determinations of “situational conditionality of investigation” and “investigation (criminalistical) situation” are explained. The classification of criminalistical situations is formulated. Typical criminalistical situations for each of the stages of investigation of crimes in the field of service activity are allocated.

Key words: situational conditionality of investigation, investigation situation, typical criminalistical situations, crimes in the field of service activity.

Постановка проблеми. Ситуаційність розслідування - це залежність процесу розслідування від обсягу та змісту інформації про злочинну подію та злочинця, від поведінки учасників процесу й інших суб'єктивних і об'єктивних обставин [1, с. 3]. Розслідування злочинів - це складний процес, який потребує значних розумових, організаційних і матеріально-технічних затрат зі сторони особи, котра провадить досудове розслідування. Ось чому для забезпечення ефективності такого процесу слід уміти правильно розкладати акценти за будь-яких обставин. Відповідно, неможливо забезпечити ефективне розслідування злочинів у сфері службової діяльності без знання можливих слідчих ситуацій, які можуть скластися на кожному етапі їх розслідування, й алгоритмів їх вирішення.

Ступінь розробленості проблеми. Основні положення криміналістичного вчення про слідчу (криміналістичну) ситуацію досліджувалися у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як Р.С. Бєлкіна, А.Н. Васильєва, С.В. Веліканова, Т.С. Волчецкої,

І.Ф. Герасимова, Н.Л. Гранат, Л.Я. Драпкіна, І.О. Копилова, В.О. Образцова, О.Р. Ратинова, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова тощо.

Проте чимало питань досі не знайшли свого вирішення. Зокрема, існує кілька підходів до формулювання поняття слідчої (криміналістичної) ситуації та її змісту, до класифікації ситуацій і визначення їх місця у структурі криміналістики. Відсутня спільна позиція із приводу термінології, яку доречніше використовувати для позначення слідчих ситуацій, не вироблені шляхи вирішення складних слідчих ситуацій. Також не сформульовані типові ситуації розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Метою статті є удосконалення наявних положень і формулювання пропозицій щодо вирішення спірних питань у частині визначення типових криміналістичних ситуацій розслідування злочинів у сфері службової діяльності. криміналістичний розслідування службовий

Виклад основного матеріалу. Основне завдання криміналістичної методики полягає у розробці корисних, дієвих і дійсно прикладних рекомендацій стосовно найбільш раціональних і оптимальних ліній поведінки особи, котра здійснює кримінальне провадження, з урахуванням усіх важливих факторів. Це завдання за аналогією притаманне й методиці розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Адже врахування різних ситуацій під час розробки такої методики робить її значно конкретнішою. У результаті ми отримуємо ефективні рекомендації щодо особливостей розслідування злочинів у сфері службової діяльності, які надалі знайдуть своє практичне втілення.

Не можна не погодитися з тим, що у слідчій практиці відзначається повторюваність ситуацій. Це створює передумови для їх типізації. Стосовно типових ситуацій можна намітити певний спосіб дій слідчого у процесі одержання доказової інформації. Знання типових ситуацій дає змогу не тільки передбачити їх виникнення у відповідних умовах як закономірних, але й обирати відповідні засоби,прийоми і методи. Аналогічність, типовість слідчих ситуацій і, відповідно, шляхів, що ведуть до їх вирішення, дає змогу говорити про можливість програмування (алгоритмізації) дій слідчого.

Ситуаційність розслідування характеризується типовою зміною різних ситуацій, обумовлених багатьма факторами, і передусім характером самого злочину, його наслідками, наявністю доказів, обстановкою, у якій ведеться розслідування [2, с. 61]. Така обумовленість процесу розслідування й породжує необхідність його організації з погляду ситуаційного підходу. Адже розробка науко- во-обґрунтованих систем рекомендацій щодо найбільш доречного вирішення завдань, що постають перед розслідуванням [3, с. 49], без урахування типових ситуацій вбачається неможливою. Відповідно, розробка методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності у відриві від ситуаційного підходу призведе до неповноти, скудності й неефективності сформульованих у ній рекомендацій, адже слідчі ситуації уможливлюють об'єктивне обґрунтування вибору варіантів методики розслідування, які передусім відповідали б обставинам і завданням розслідування на певному етапі [4, с. І12].

У зв'язку із зазначеним варто вказати, що побудова методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності з урахуванням ситуаційного підходу дозволить оптимізувати процедуру провадження досудового розслідування. Разом із тим врахування та використання згаданого підходу дозволить адаптувати теоретичні положення криміналістичної методики до практичних потреб осіб, уповноважених здійснювати кримінальне провадження, під час розслідування вказаної категорії злочинів.

Як уже зазначалося, у криміналістичній науці відсутній єдиний підхід до визначення поняття слідчої ситуації. Зокрема, серед уче- них-криміналістів зустрічаються невдоволення терміном «слідча» ситуація, оскільки він допускає можливість двозначного тлумачення: ситуація, яка склалася у процесі слідства, та ситуація, у якій опиняється слідчий. Тому було б правильніше іменувати ситуацію криміналістичною [1, с. 3]. Раціональне зерно в такому твердженні є, адже термін «слідча» означає таку, яка характерна для слідства. Тому важко зрозуміти, чи ця ситуація характерна для процесу слідства чи для її учасника - слідчого. Окрім того, вважаємо недопустимим ситуації, у яких провадиться розслідування злочинів, зводити тільки до діяльності одного суб'єкта - слідчого. Адже під час розслідування оперативний апарат органу Національної поліції зобов'язаний забезпечувати своєчасність та якість оперативного супроводження. Це також дає можливість стверджувати, що конкретні ситуації окремого етапу розслідування злочину та процесу розслідування загалом безпосередньо впливають і на організацію своєї діяльності оперативними співробітниками органів Національної поліції під час проведення оперативно-розшукових заходів чи окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій за до-

рученням слідчого. Тому підтримуємо позицію стосовно доцільності вживання терміну «криміналістична» ситуація. У зв'язку із цим, характеризуючи ситуації розслідування злочинів у сфері службової діяльності, будемо оперувати зазначеним терміном.

Розроблення методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності неможливе без виділення типових криміналістичних ситуацій, за яких слідчому доведеться здійснювати розслідування вказаної категорії кримінальних правопорушень. Це пояснюється тим, що типова криміналістична ситуація характеризується комплексом істотних узагальнених ознак, які й вирізняють її серед інших. Інакше кажучи, типові криміналістичні ситуації прийнято виділяти за певними критеріями, адже типізація полягає у класифікації за типовими ознаками. Зокрема, серед найпоширеніших критеріїв такого поділу є етап діяльності з розслідування кримінального правопорушення, характер діяльності з вирішення окремих системних задач техніко-криміналістичного, тактико-криміналістичного та методико-кри- міналістичного плану, ступінь інформаційної визначеності тощо. Згадана систематизація криміналістичних ситуацій дозволяє оптимі- зувати процес розкриття, розслідування та попередження кримінальних правопорушень, а також судового розгляду кримінальних справ [5].

Як вірно із цього приводу зазначає В.В. Тіщенко, метою розроблення теоретичних положень методики повинна бути типізація слідчих ситуацій із досліджуваних категорій злочинів шляхом виділення характерних та істотних рис у їхній інформаційній структурі. Адже саме виділення типових ситуацій, науково-криміналістичний їх аналіз дозволяють формулювати адекватні тактичні завдання і рекомендувати відповідну програму діяльності з розслідування злочинів визначеної категорії [6, с. 964]. Тобто пропонується типові ситуації виділяти як необхідну передумову для програмування розслідування [7, с. 227].

У контексті вищенаведеного вважається вірною позиція І.М. Комарова із приводу того, що за своїм змістом типові криміналістичні ситуації виступають своєрідними теоретичними моделями, які дозволяють правильно орієнтуватися загалом у тій ситуації, що склалася, та вибирати найбільш характерні для конкретного випадку прийоми та способи розслідування, що забезпечують збирання відсутньої фактичної інформації у справі. У їх основу закладено такі основні показники, як наявність (відсутність) типової вихідної інформації, відомостей про фактичні й інші дані за досудовим провадженням. Тобто вчений вказує на необхідність розкривати зміст криміналістичних ситуацій через визначення їхньої інформаційної структури [8, с. 52].

Наприклад, злочинам у сфері службової діяльності притаманне використання наявних зв'язків серед високопосадовців, працівників правоохоронних і контролюючих органів як для їх підготовки та безпосереднього вчинення, так і для приховування. Відповідно, згадані корумповані зв'язки часто використовуються як спосіб протидії розслідуванню вказаноїкатегорії злочинів. У зв'язку із зазначеним у відповідних методиках розслідування виникає потреба у виділенні типових криміналістичних ситуацій залежно від цього компоненту, оскільки це дозволить зробити правильний вибір напрямку розслідування на кожному з етапів розслідування, а також забезпечить правильний вибір алгоритмів діяльності слідчого за наявності відомостей про певні форми протидії [9].

Разом із тим варто акцентувати увагу на обумовленості процесу типізації криміналістичних ситуацій із їх класифікацією. Адже в рамках останньої відбувається поділ ситуацій на види за окремими відмінними критеріями, ознаками, які часто притаманні конкретним категоріям кримінальних правопорушень. Це означає, що здійснюючи класифікацію ситуацій, враховуються закономірності як учинення, так і розслідування окремих видів (груп) злочинів. Саме наявність таких закономірностей вказує на повторюваність, а тому типовість окремих криміналістичних ситуацій. Тобто класифікацію криміналістичних ситуацій слід розглядати як процедуру і результат віднесення їх до певної сукупності ситуацій, подібних за відповідними ознаками, з подальшою їх типізацією стосовно особливостей методик розслідування злочинів [10, с. 10]. Так, С.В. Веліканов наводить загальну класифікацію слідчих (криміналістичних) ситуацій, пов'язаних з окремими етапами розслідування, прийняттям процесуальних і криміналістичних рішень [10, с. 11].

Найуживанішою є класифікація криміналістичних (слідчих) ситуацій за такимим критеріями: за рівнем інформаційної достатності (сприятливі та несприятливі); за рівнем суперництва інтересів учасників кримінального процесу (конфліктні та безконфліктні); за часом виникнення (початкові, проміжні та кінцеві) тощо. Також прийнято виділяти прості та складні слідчі ситуації. Зокрема, останні характеризуються: проблемністю (наявністю протиріччя між знанням і незнанням, специфічним (неодностайним) співвідношенням відомого та невідомого у справі); конфліктністю (неспівпаданням інтересів учасників кримінального судочинства); організаційною невпорядкованістю (наявністю ряду управлінських і структурно-організаційних труднощів на кшталт істотної нестачі робочого часу, необхідності виконання великого обсягу роботи за визначені обмежені строки, відсутності ефективної взаємодії, недостатнього рівня професійної підготовки слідчого (прокурора, оперативного співробітника), слабкої матеріально-технічної бази слідства тощо) [11, с. 5-8].

Окрім того, варто згадати про класифікацію криміналістичних ситуацій на такі, що характеризують розслідування загалом, і такі, що виникають у разі провадження окремих слідчих (розшукових) дій. Щодо цього справедливо виділяти ситуації окремих слідчих (розшукових) дій: огляду місця події, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту та ін. Ситуація слідчої (розшукової) дії має відносну самостійність, обумовлену межами процесуальної дії. За обсягом понять ситуація слідчої дії є ситуацією меншого ступеня спільності

порівняно зі слідчою (криміналістичною) ситуацією. Водночас ситуація слідчої дії структурно входить до слідчої (криміналістичної) ситуації і є її складовою частиною [12, с. 188]. Саме тому криміналістична сутність криміналістичної ситуації виявляється у специфічності обстановки і стану у провадженні як окремих слідчих (розшукових) дій, так і етапів, а також і розслідування загалом, і залежно від цього вимагає прийняття рішень тактико-кри- міналістичного чи методико-криміналістично- го характеру [10, с. 6-7].

З урахуванням вищезазначеного пропонуємо виділяти типові криміналістичні ситуації розслідування злочинів у сфері службової діяльності залежно від етапу розслідування злочину, джерела надходження інформації про вчинення вказаних злочинів, повноти наявних відомостей про обставини вчинення злочину, позиції учасників кримінального провадження. Так, за першим критерієм варто виділяти типові криміналістичні ситуації для етапу збору та перевірки первинної інформації про злочини у сфері службової діяльності початкового та наступного етапів. При цьому варто враховувати джерело отримання інформації про факт підготовки чи вчинення вказаної категорії злочинів. Зокрема, за згаданим критерієм з урахуванням результатів узагальнення матеріалів слідчої та судової практики пропонуємо виділяти такі типові ситуації етапу збору та перевірки первинної інформації про злочини у сфері службової діяльності: працівники правоохоронних органів самостійно виявили ознаки цих злочинів під час провадження оперативно-розшукової діяльності чи досудового розслідування інших злочинів (45,2%); злочини у сфері службової діяльності були виявлені контролюючими органами під час проведення ними відповідних контрольних заходів, про що останні повідомили правоохоронні органи (19%); про злочинні прояви у сфері службової діяльності правоохоронні органи поінформували громадяни (заява про кримінальне правопорушення) або представники суб'єктів господарювання (повідомлення про кримінальне правопорушення) (35,7%); про злочини у сфері службової діяльності правоохоронним органам стало відомо з повідомлення у засобах масової інформації (0,1%)). Указані ситуації можуть уточнюватися залежно від обсягу вихідної інформації про обставини вчиненого злочину - є відомості про наслідки (недоотримання фінансових ресурсів, нецільові витрати державних ресурсів, незаконні витрати, недостачі, отримання неправомірної вигоди тощо), способи вчинення злочину, особу злочинця тощо. До того ж типові ситуації на цьому етапі розслідування залежать від поінформованості, обізнаності злочинця про факт виявлення його протиправних діянь і, відповідно, його поведінки (вживаються чи ні заходи для перешкоджання здійсненню кримінального провадження).

Типові ситуації початкового етапу розслідування злочинів у сфері службової діяльності прямо залежать від обсягу та результатів проведених заходів на попередньому етапі. Окрім того, особливості вказаних ситуаційобумовлюються: характером матеріалів про злочин, що наявні на момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (67,5%); повнотою вихідної інформації щодо події злочину (56,8%) та особи, яка підозрюється у вчиненні такого злочину (78,9%); правовим статусом особи злочинця та обсягом її повноважень (47,3%); сферою вчинення злочину (20,5%); джерелами витоку вихідної інформації про злочин (57,5%).

З урахуванням указаного на початковому етапі розслідування можуть скластися такі ситуації: у результаті попередньої перевірки інформації про вчинення злочину у сфері службової діяльності підтвердився факт учинення останнього, наявні достатні відомості про характер порушення, його наслідки та причетних до нього осіб; за результатами перевірки інформації про вчинення злочину факт останньої підтвердився, але обсяг відомостей про обставини злочину недостатній для правильної кваліфікації злочину; факт учинення злочину у сфері службової діяльності під час попередньої перевірки не вдалося підтвердити або підтвердився не в повному обсязі, у зв'язку із чим потребує ретельнішої перевірки у рамках кримінального провадження.

Окрім того, ситуації початкового етапу розслідування можна деталізувати залежно від наявності й обсягу інформації про особу злочинця: особа злочинця відома, інформації про її причетність до злочину достатньо; особа злочинця відома, але інформації про її причетність до злочину недостатньо; особа злочинця відома, але інформація про її причетність до злочину відсутня; особа злочинця невідома.

Якщо злочини у сфері службової діяльності вчинялися групою осіб, то ситуації розслідування обумовлюються наявними відомостями про всіх учасників кримінального правопорушення: є відомості про вчинення злочину групою осіб, усі співучасники відомі; є відомості про вчинення злочину групою осіб, однак не всі співучасники злочину встановлені.

Щодо типових криміналістичних ситуацій наступного етапу розслідування злочинів у сфері службової діяльності, то вони насамперед обумовлюються позицією, яку займає підозрюваний. Відповідно, типовими для вказаного етапу розслідування вважаємо такі ситуації: підозрюваний співпрацює з органами досудового слідства та повністю погоджується з обставинами, що містяться в повідомленій йому підозрі; підозрюваний співпрацює з органами досудового слідства, але не з усіма обставинами підозри згоден; підозрюваний не відмовляється від співпраці з органами досудового слідства, але заперечує повідомлену йому підозру; підозрюваний відмовляється від дачі будь-яких показань із приводу повідомленої йому підозри; підозрюваний переховується від органів досудового розслідування. Названі ситуації також можуть деталізуватися залежно від наявності відомостей про усіх співучасників злочину й обсягу доказової бази, достатньої для повідомлення кожному з них підозри.

Висновки. Отже, практична цінність наведених вище типових ситуацій розслідування

злочинів у сфері службової діяльності полягає насамперед у тому, що вони є базою для розроблення методичних рекомендацій із планування, організації та ефективного провадження розслідування згаданої категорії злочинів. Вони виділяються для кожного з етапів розслідування злочинів, для їх вирішення розробляються відповідні їм алгоритми слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів. Таким чином розробляються типові програми розслідування злочинів у сфері службової діяльності. До того ж типові криміналістичні ситуації розслідування конкретизують відповідні рекомендації, позбавляють їх абстрактності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение : [учебное пособие] / И.А. Копылов. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. - 24 с.

2. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия : [монография] / Т.С. Волчецкая ; под ред. проф. Н.П. Яблокова. - Калининград : Калинингр. ун-т, 1997. - 248 с.

3. Кузьменко Н.К. Систематизация неотложных следственных действий при раскрытии и расследовании преступлений : [учебное пособие] / Н.К. Кузьменко. - К. : НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1981. - 96 с.

4. Щербакова ГВ. Початковий етап розслідування розбоїв, вчинених із метою заволодіння приватним майном громадян : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшу- кова діяльність» / Г.В. Щербакова. - К., 2006. - 214 с.

5. Ким Д.В. Теоретические и прикладные аспекты криминалистических ситуаций : [монография] / Д.В. Ким ; под ред. проф. В.К. Гавло. - Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2008. - 196 с.

6. Тіщенко В.В. Слідчі ситуації в методиці розслідування злочинів: поняття, класифікація, значення / В.В. Тіщенко // Актуальні проблеми держави і права. - 2004. - Вип. 22. - С. 961-965.

7. Малярова В.О. Розслідування злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків: теорія та практика : [монографія] / В.О. Малярова ; за ред. докт. юрид. наук, чл.-кор. НАПрН України С.М. Гусарова. - Х. : Диса плюс, 2013. - 422 с.

8. Комаров И.М. Криминалистические операции и криминалистическая характеристика раскрытия, расследования и предотвращения преступлений / И.М. Комаров // Известия Алтайского государственного университета. - 2003. - № 2. - С. 51-56.

9. Степанюк Р.Л. Попередження та подолання протидії розслідуванню злочинів, пов'язаних із незаконним використанням бюджетних коштів службовими особами / Р.Л. Степа- нюк // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 3. - С. 171-175.

10. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці : автореф. дис. . канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / С.В. Веліканов. - Х., 2002. - 19 с.

11. Драпкин Л.Я. Разрешение проблемных ситуаций в процессе расследования : [учебное пособие] / Л.Я. Драпкин. - Свердловск, 1985. - 72 с.

Настільна книга слідчого : [наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. - 2-ге вид. перероб. і допов. - К. : Ін Юре, 2007. - 728 с

Размещено на Allbest.ru