Історія вчень про державу і право

Лільберн Джон (бл. 1615-1657) -- англ. політ, діяч, публіцист, керівник і ідеолог левеллерів під час англ. бурж. революції. У своїх памфлетах обґр-вував основні ідеї левеллерів («зрівнювателів») -- верховенство народу і обмеження парлам. влади осн. законами країни. Природне право тлумачив як природжене право англійців (свобода слова, совісті, друку, петицій, рівність усіх перед законом, право на приватну власність). Осн. твори: «Захист природженого права Англії», «Угода вільного народу Англії» та ін. 205-209 с

ЛоккДжон (1632-1704) -- англ. філософ і політ, мислитель, один з ос-новополож. лібералізму. Навчався в Оксфордському ун-ті, де одержав ступінь бакалавра, а потім магістра. У творах «Дослід про людське розуміння» і «Два трактати про правління», спираючись на теорію природи, права і теорію сусп. договору, висунув і обгрунтував ідею природи, прав людини (свобода, рівність, власність), а також теорію поділу влади. 231-240, 296 с

Лютер Мартін (1483-1546) -- нім. мислитель, засновник бюргерської Реформації, нім. протестантизму (лютеранської церкви). Освіту одержав в Ерфуртському ун-ті, де готувався стати юристом, але захопився богослов'ям. Доктор богослов'я, проф. Віттенберзького ун-ту. У численних працях («Про свободу християнина», «Про світську владу. В якій мірі їй слід підкорятись» та ін.) він у полеміці з Папою Римським відстоював свободу думки і совісті. Вважав природне право основою порядку в державі, законодавства. 144-152,Л 54 с

Мазепа Іван Степанович (1644-1709) -- гетьман України (1687-1709). Прагнув і спробував домогтись самостійності України (під протекторатом Швеції), відродження укр. державності на чолі з єдиноуправителем -- гетьманом. Політ, погляди М. перебували під впливом політ, теорії Н. Макіа-веллі. 321-324, 743, 745, 761 с

Макіавеллі Нікколо (1469-1527) -- італ. історик і політ, мислитель, широко обізнаний у питаннях права, знавець античної історії і філософ, літ-ри. Понад 10 років служив секретарем канцелярії Флорентійської республіки. Після перевороту Л. Медичі у засланні написав твори «Государ», «Розмірковування про першу декаду Тіта Лівія» та ін. Стійкість або хисткість тієї чи іншої держ. системи тісно пов'язував з характером законів, з мистецтвом політики, соц.-псих. станом суспільства. Вперше ввів у політ, теорію поняття «держава» (stato) 135-144, 614, 690, 708 с.

Марат Жан Поль (1743-1793) -- один з вождів Вел. франц. революції, вчений і публіцист. Вивчав медицину, природи., політ, і філософ, науки в Бордо і Парижі. Політ.-правові погляди М. зазнали ідейного впливу Ж. Ж-. Руссо і Ш. Монтеск'є. Розробляв важливі політ.-правові проблеми: неприйнятність для народу деспот, правління; прав і свобод людини і громадянина; сформулював важливі констит. принципи, але допускав застосування рев. терору. Ъсн. твори: «Кайдани рабства», «Проект Декларації прав людини і громадянина з наступним планом справедливої, мудрої і вільної Конституції». 280-286 с

Марітен Жак (1882-1973) -- франц. релігійний філософ, представник неотомізму. Освіту одержав в Сорбонні, згодом проф. ряду європ. і амер. ун-тів. Права людини розглядаються М. як права, що коріняться в природному законі. Філософія прав людини, розвинута франц. філософом, -- одне з джерел Загальної декларації прав людини (1948 р.). Осн. твори: «Права людини і природний закон», «Людина і держава». 902-905 с

Маркс Карл (1818-1883) -- нім. мислитель, економіст і публіцист, засновник вчення, згодом названого його іменем. Держ. і право розглядав як надбудову над ек. базисом, які завжди виражають волю і інтереси економічно й політично пануючого класу. Встановив істор. типи державності -- рабовласн., феодальної й капітал-ної. Обгрунтував ідею дик-ри прол-ту, двох фаз комунізму, коли відпаде потреба в праві і державі. Вважав право засобом захисту інтересів пануючого класу. Осн. твори: «Німецька ідеологія», «Маніфест Комуністичної партії» (разом з Ф. Енгельсом), «Капітал» та ін. 555-568, 573-574, 769^ 778, 779, 780, 782, 784, 812. с

Мед і сон Джеймс (1751-1836) -- амер. мислитель і держ. діяч. Один з розробників Конституції США, автор серії статей «Федераліст». Формулював і обґрунтовував принцип федералізму як конституційний принцип, розробляв механізм захисту самої конституції як реалізацію принципу поділу влади. 382, 384, 386, 387, 388 с

Мілль Джон Стюарт (1806-1873) -- англ. філософ і економіст, один з класиків англ. лібералізму. Сформулював важливі принципи суспільства -- утилітаризму, альтруїзму, свободи індивіда, обопільного самозахисту, визначив межі свободи, інтересів і відповідальності особистості, сусп-ва і держави. Осн. твори: «Про свободу», «Представницьке правління» та ін. 467-478 с

Мільтон Джон (1608-1674) -- англ. поет і публіцист, прибічник інде-пендентів (радик. пуритан) у період рев-ції 1640-1649 pp. Закінчив Кембр-іджський ун-т. Всю силу свого таланту спрямував на обґрунтування прав і свобод народу, передусім -- дух. свободи, свободи совісті і думки як природних прав людини. Осн. твори: «Про свободу друку», «Трактат про цивільну владу в духовних справах». 204-205 с

Міхновський Микола Іванович (1873-1924) -- укр. громад, і політ, діяч, адвокат. Освіту одержав у Київському ун-ті. Автор праць «Самостійна Україна», «Десять заповідей» та ін. Один з піонерів укр. «самостійників-державників», ідеолог укр. націоналізму, відстоював концепцію «Україна -- для українців», доктрину укр. етніч. державності. 741-746 с

Могила Петро Симеонович (1596(?)-1647) -- київський митрополит (з 1632 p.). Одержав освіту у Львівській братській школі, ун-тах Польщі і Франції. Активно відстоював інтереси правосл. церкви, ідею єднання слов'янських народів, їх просвіти. Автор понад 20 творів полеміч., теологіч., філософ, змісту. 311-313 с

Мономах Володимир (1053-1125) -- великийкнязькиївський(з 1113), онук Ярослава Мудрого. У своєму «Повчанні» дітям заповідав моральну відповідальність великокн. влади за її реалізацію, «правду»(законність), милосердя і правосуддя, заперечував право на смертну кару, наголошував на приоритеті світської влади в державі. 128-132 с

Монтеск'є Шарль Луї (1689-1755) -- франц. просвітник, філософ, правознавець. Самост. вивчав юриспруденцію, став головою парламенту Бордо (суд. установи, 1716 р.), членом Франц. академії. Політ, ідеали М. викладені в його творах «Персидські листи», «Про дух законів», де вивчав різні форми і принципи держ. правління. Обгрунтував необхідність поділу влади на законод., викон. і судову -- концепція, яка залишається головним принципом констит. розвитку багатьох країн світу. 247-258, 356, 367, 581, 612, 717-718, 723-724, 868 с.

Мор Томас (1478-1535) -- англ. гуманіст, політ, діяч. Навчався в Оксфордському ун-ті, займався адвокат, практикою. Згодом став членом парламенту, лорд-канцлером. У 1516 р. видав латиною книгу «Утопія», яка принесла йому світову відомість. Книга написана на захист політ, програми гуманістів, їх уявлень про «республіку вчених». Автор заперечував приватну власність, пропагував соціаліст, принципи суспільної організації. 163-168 с

Моска Гаетано (1858-1941) -- іт. політолог, один з основоположників елітології. Проф. Туринського і Римського ун-тів. Розвивав концепцію правлячого (політичного) класу. Осн. твори: «Основи політичної науки»(2 т.), «Правлячий клас». 866-872 с

Муравйов Микита Михайлович (1796-1843) -- дворян, революціонер-декабрист. Навчався на математ. ф-ті Московського ун-ту, з початком Вітчизняної війни 1812 р. служив у діючий армії. Свої політичні і правові погляди М. найбільш повно і послідовно виклав в трьох проектах Конституції. Світогляд М. засновується на теорії природного права і договірного походження держави. Форма правління в проекті представлена констит. монархією з поділом влади, демокр. режимом, скасуванням кріпацтва тощо. 615-626 с

Мюнцер Томас (бл. 1489-1525) -- один з видних поборників радикальної Реформації в Німеччині. Вчився в ун-тах Лейпціга, Франкфурта-на-Одері, став проповідником. У 1524-1525 pp. очолив селянське повстання в Тюрінгії. Пророкував близький божий суд і перехід верхов, влади до народу. 152-155 с

Нестор (дати народж. і смерті невідомі) -- давньорус. письменник і літописець др. пол. XI -- поч. XII ст. Ігумен Києво-Печерського монастиря. До нас дійшли його твори «Читання про князів Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія». Історики вважають його укладачем літопису «Повість времен-них літ», де відображені діяння князів, небезпека міжусобиць, вихваляється роль «правди» (закону), легітимність влади в держ. житті. 116-120 с

Ніцше Фрідріх Вільгельм (1844-1900) -- нім. філософ, представник ірраціоналізму й волюнтаризму, засновник «філософії життя». Навчався в Боннському і Лейпцігському ун-тах на фак-ті класичної філології. Проф. Базельського ун-ту (до 1879 p.). Держ.-правові ідеї викладено безсистемно, часто -- суперечливо, з поєднанням природно-правової теорії і теорії насильства. Вихваляв право війни і переможця, аристокр.-кастовий правопорядок, філософію «зверхлюдини». 521-527, 771с.

Новгородцев Павло Іванович (1866-1924) -- укр. і рос. юристі філософ. Проф. Московського ун-ту і Московського вищого комерційного інституту. Член партії к-д. Депутат І Держ. думи. Надавав важливого значення ролі природного права в розвитку суспільства як морального критерію для діючого позитивного права в конструкції правової держави. В ній бачив втілення суспільного ідеалу. Осн. твори: «Про суспільний ідеал», « Лекції з історії філософії права». 708-712 с

Оріховський-Роксолан Станіслав (1513-1556) -- укр. і польськ. публіцист, історик, філософ-гуманіст. Освіту одержав у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському і Болонському ун-тах. Сучасники називали його «русинським Демосфеном», «сучасним Цицероном». Розвивав теорію природного права, концепцію договір, походження держави. Вважав, що право захищає свободу, закон -- душа і розум держави. Обґрунтовував необхідність, задовго до Ш. Монтеск'є, чіткого поділу влади в державі. Осн. твори: «Про природне право», «Відступництво Риму» та ін. 296-305 с

Орлик Пилип Степанович (1672-1742) -- укр. держ. і політ, діяч, гетьман України. Закінчив Києво-Могилянську академію. Саратник І. Мазепи. Прибічник союзу України з Швецією, розриву з Росією, який розглядав з позиції природного права народу. Його проект Конституції Війська Запорізького (офіц. самоназва Укр. козацької держави) чітко визначає джерела суверенітету, характер публічної влади з її поділом, механізмами, широку соціальну програму тощо. 324-333, 761 с

Остін Джон (1790-1859) -- англ. юрист, один із співзасновників позитив, школи права. Після закінчення ун-ту займався адвокат, практикою, викладав курс правових вчень. Найвідоміша праця О. «Визначення галузі юриспруденції» визначала право як різновид повелінь, фактично ототожнювала право із законодавством, уявлення про юридичні повноваження з політ, владою. 464-467, 837 с

Оуен Роберт (1771-1858) -- англ. мислитель, прибічник комуніст, ладу. Був фабрикантом і управляючим одного з найкрупніших текстильних підприємств Англії. Склав ряд проектів організації комун, заснованих на загальній власності і рівності, спільній праці. Вважав, що лише комуніст, лад відповідає розуму і природі людини. 543-548 с.

Павел Юлій (Paulus) -- визначний римськ. юрист III ст. Залишив понад 300 книг з питань' права, головним чином коментарі з важливими тео-рет. узагальненнями. 80-83 с

Падуанський Марсилій (бл. 1275-1343) -- іт. мислитель Середньовіччя, автор кількох юрид. і політ, трактатів. Освіту одержав у Падуанському і Паризькому ун-тах, магістр мистецтв. Славу йому приніс трактат «Захисник миру» із системним аналізом держави і світської влади, юр. понять. Розробляючи тему «народного суверенітету», поширив його на верх, владу, церкву і закони. Автор формули Legislator Humana («народ-законодавець»). 111-115 с.

Парето Вільфредо (1848-1923) -- іт. соціолог і політеконом. У своїй тритомній праці «Трактат із загальної соціології» дав визначення еліти, дослідив проблему рівноваги в суспільстві, виділивши дві страти населення -- правлячу і не правлячу еліту, довівши важливість їх циркуляції та інфільтрації (проникнення). 853-856 с

Паунд Роско (1870-1964) -- амер. правознавець, ботанік, педагог, один з теоретиків школи «соціологічної юриспруденції», ініціатор судової реформи в США. Вивчав право в Гарвардському ун-ті, був деканом юр. факту. Спираючись на праці Р. Ієрінга, Є. Ерліхатасоціологів-співвітчизників, відстоював необхідність відображення правом соціальних цінностей, виконання правом функції згладжування й примирення суперечливих інтересів. 877-882, 891 с

Пестель Павло Іванович (1793-1826) -- рос. дворян, революціонер, декабрист. Освіту одержав у Пажеському корпусі. Організатор і голова Південного т-ва дек-стів, для якого і написав «Руську Правду» -- констит. проект перетворень у Росії. Формою правління повинна стати президент, республіка з поділом влади. Виступав прихильником унітарного устрою Росії. її політ, режим передбачався демократ., з повнотою політ, і громад, свобод. 627-638 с

Петражицький Лев Йосипович (1867-1931) -- укр., рос. і польськ. юрист, теоретик права. Закінчив Київський ун-т, завідував кафедрою філософії права в Петербурзькому ун-ті, з 1918 р. -- кафедрою соціології права Варшавського ун-ту. У своїх працях розвивав психолог, теорію права, доводив, що його джерелом є емоції людини -- етично-моральні і правові. Виділяв множинність систем права. Вважав, що держава служить праву. Осн. твори: «Нариси філософії права»; «Про мотиви людських вчинків», «Теорія права і держави у зв'язку з теорією моральності». 699-707 с

Платон (427-347 pp. до н. є.) -- визначний мислитель античного світу, учень Сократа. В діалогах «Держава» і «Закони» першим виклав договірну концепцію походження держави, дав типологію форм держави, змалював дві моделі ідеальної держави, одна з яких нагадує тоталітарну. Значним є внесок П. в розробку правових понять рівності і справедливості, у вчення про владу закону, теорію законодавства тощо. 38-52, 176, 186, 698 с.

Полібій (бл. 205-128 pp. до н. є.) -- визначний давньогрецький історик, політ, діяч. Автор знаменитої «Загальної історії» в 40 кн. Виявив істор. підхід до питань держави і права, довів істор. закономірність зміни держ. форм, переваги змішаної форми правління з повноваженнями «трьох влад», як у римській державі, -- влади консулів, сенату і народу. 61-68, 868 с

Прокопович Феофан (1681-1736) -- знаменитий укр. і рос. богослов і державний діяч. Освіту одержав у Києво-Могилянській академії (згодом був її ректором) і в Римі. Архієпископ, віце-президент Синоду, очолював «вчену дружину» Петра І. Виступав захисником просвіти, апологетом абсолютизму і петровських реформ. Його політико-правові переконання грунтувались на теорії природного права і договірного походження держави. Доводив переваги монархії для Росії щодо інших форм правління. Дав оригінальне тлумачення природному закону, класифікацію законів. Осн. твори: «Слово о власти и чести царской», «Правда воли монаршей» та ін. 342-349 с

Протагор (481-414 pp. до н. є.) --- визначний софіст, один з перших професійних вчителів філософії, політичного мистецтва й красномовства. «Людина -- міра усіх речей» -- сформулював П. осн. тезу багатьох софістів. Не лише людина для полісу, але й поліс для людини. Пропагував важливість участі гр-н у полісному житті (політиці), виховання їх в дусі законів. 32-34 с

Прудон П'єр Жозеф (1809-1865) -- франц. соціаліст, теоретик анархізму. Сформувався як оригінальний мислитель завдяки самоосвіті. Був обраний депутатом Нац. зборів (1848 p.). Розглядав анархію як порядок, заснований на інституті взаємних угод між індивідами, сім'ями, містами, провінціями, а не на інституціях державної влади й закону. Такі угоди і є джерело права. Заперечував власність («власність є крадіжка!»), значення законів. Осн. твори: «Що таке власність?», «Система економічних протиріч або філософія злиднів». 575-588 с

Пухта Георг Фрідріх (1798-1848) -- нім. юрист, представник істор. школи права. Закінчив Берлінський ун-т і викладав у ньому. Розвивав ідею про право як продукт істор. розвитку народу. Цій проблемі присвячена класична праця П. «Звичаєве право». Тут джерела права спочатку Бог, потім -- народний дух, формами виразу якого є звичаєве, законодавче і наукове право. У правових системах Німеччини, Швейцарії закон і звичай розглядаються як два джерела права одного порядку. 441-446, 496, 874, 875 с

Раковський Християн Георгієвич (1873-1941) -- рад. держ. і парт, діяч, дипломат. Вчився у Женевському, Цюріхському, Берлінському та ін. ун-тах на мед. фак-ті. Доктор медицини. У 1918-1923 pp. -- голова Раднаркому УСРР, з 1923 р. -- повпред СРСР в Англії, Франції. Підтримував опозицію Й. Сталіну. Став жертвою репресій. 790-795 с

Робесп'єр Максимільєн Марі Ізідор (1758-1794) -- політ, діяч Вел. франц. революції, вождь якобінців. Закінчив юрид. фак. Паризького університету, займався адвокат, практикою. Револ. погляди наочно відображені у працях, численних виступах, доповідях, відозвах (понад 600) 1789-1794 pp. Був гільйотований після термідор, перевороту 1794 р. 286-290 с

Руссо Жан-Жак (1712-1778) -- франц. просвітник, філософ і письменник. Одержав фрагментарну освіту, багато займався самоосвітою. Представник сентименталізму з його культом природних почуттів і простого способу життя, співчуття до бідної людини й ідеалізації природного стану людей, неп ставлення до досягнень цивілізації. Ориг. чином розвивав теорію сусп. договору, який повинен привести до утвердження народного суверенітету, дав їх трактування. Вперше визначив закон як вираз заг. волі. Осн. твори: «Розмірковування про походження і засади нерівності між людьми», «Про Суспільний договір, або Принципи політичного права». 245, 258-268, 354, 402, 581, 584, 868, 893, 894, 897 с

Савіньї Фрідріх Карл (1779-1861) -- нім. юрист, родонач. істор. школи права. Вчився в ун-тах N{Iap6ypra, Геттінгена. Захистив дис. Викладав у Марбурзькому і Берлінському ун-тах. Сутність права тлумачив як «народний дух», що розвивається історично, «живе поєднання правових інститутів». Осн. джерелами права вважав правовий звичай і правосвідомість юристів як бази для позит. нормотворчості. Осн. твори: «Система сучасного римського права», «Про покликання нашого часу до законодавства і правознавства». 446-449, 496, 874, 875 с

Сен-Сімон Клод Анрі де Ревруа (1760-1825) -- франц. мислитель, теоретик соціаліст, переустрою суспільства. Одержав домашню освіту. Сучасне сусп-во вважав перехідним від феод-го до промислового (індустр-го) ладу. Для останнього характерні загальна рівність, підлеглість політики економіці, наукове управління промисловістю, загальна обов'язковість праці, розподіл за здібностями (за працею). З політ, перетворень схвалював ті, які передають економ, владу промисловцям і вченим. Обґрунтовував необхідність «нового християнства» -- соціальної релігії як засобу виховання і розвитку наукової, пром. і економ, революції. Осн. твори: «Промислова система», «Катехізис промисловців». 548-555 с

Сковорода Григорій Саввич (1722-1794)--укр. просвітник-гуманіст, філософ, поет. Після закінчення Києво-Могилянської академії працював у ній, служив у Петербурзі, посольській місії в Угорщині, побував у багатьох країнах Європи, викладав у Переясл., Харків, колегіумах. Згодом став «мандруючим філософом». Слідом за Сократом вважав самопізнання, знання ключем до істини, морального ідеалу людини і суспільства. Засуджував тогочасне суспільство, самодержавство. Сусп.-політ. ідеал С. -- демокр. республіка, заснована на рівності і колективній праці, «сродності труда». Автор багатьох філос. та поет, творів. 358-368 с

Скрипник Микола Олексійович (1872-1933) -- рад. держ. і політ, діяч. Вчився у Петербурзькому технол. ін-ті, з якого був виключений за рев. діяльність. Член РСДРП з 1897 р. Голова Раднаркому УРСР в 1917-1918 pp., потім -- нарком вн. справ, Ген. прокурор і нарком юстиції (1922-1927 pp.), нарком освіти УРСР (1927-1933 pp.). Поділяв ленінське розуміння природи держави і права, їх функцій в умовах влади Рад і диктатури пр-ту. Виступав за збереження сув-ту України в складі СРСР. Один з організаторів «українізації». Підтримував несміливу опозицію Й.Сталіну. 735-803 с

Сократ (470-399 pp. до н. є.) -- великий давньогрецьк. філософ, основоположник діалектики. Вважав: реформа сусп-ва неможлива без оздоровлення особистості, прагнення до ідеалу через розум, знання, доброчинність. Правити і законодавствувати повинні знаючі. Запропонував критерії розрізнення форм правління. Вчив: закони -- устої полісу, підлягають безумовному виконанню. 33-34, 34-37, 820-821 с

Спенсер Герберт (1820-1903) -- англ. дослідник, один з основоположників соціології і позит. філософії. Не одержав систем, освіти, талановитий самоук. Свої погляди на сусп-во, право і державу виводив із закону еволюції. Модель людського сусп-ва розглядав за аналогією з біолог, організмом. Виокремлював 2 осн. типи сусп-ва: воєнне та індустріальне. В останньому місце сили посідає право, свобода індивіда. Осн. твори: «Про належну сферу державного управління», «Досліди наукові, філософські, політичні». 514-521 с

Сперанський Михайло Михайлович (1772-1839) -- рос. мислитель і держ. діяч, автор проектів лібер. перебудови Росії в констит. монархію. Ідею констит. держави з поділом влади передбачалось здійснити на вертик. і горизонт, рівнях. Для С. право -- основа і умова свободи людини, громадянського суспільства. 602-609 с

Спіноза Бенедикт (Барух) (1632-1677) -- голл. філософ, теоретик природного права. Не одержав систем, освіти, досяг великих успіхів в самоосвіті. Вчення про право С склалось в полеміці з ідеями авторитаризму Т. Гоббса. Природне право ототожнював з «могутністю» -- здатністю природи до самозбереження. Визнавав за підданими держави природи, права і свободи, на які держава не в праві посягати. Найбільш природи, формою держави вважав демократію. Осн. твори: «Богословсько-політичний трактат», «Політичний трактат». 188-203 с

Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879-1953) -- радян. парт. і держ. діяч. Не одержав систем, освіти, багато займався самоосвітою. У першому складі Раднаркому РРФСР -- нарком з нац. справ. З 1922 р. -- Ген. секретар ЦК РКП (б). Сприйняв маркс.-ленін. вчення про державу і право, але надавав йому у своїх численних творах і промовах спрощеного хар-ру, пристосував його до ідеології і практики тоталіт. системи, диктатури і терору. 790, 791, 803-815, с

де Токвіль Алексіс (1805-1859) -- франц. історик, соціолог і політ. діяч. Спочатку був прихильником демократії. Пізніше очолив консервативну Партію порядку. У праці «Про демократію в Америці» досліджував принцип народовладдя, його втілення в США та його позитивні й негативні наслідки. Значну увагу приділяв вивченню переваг і недоліків реальної дем-тії у сфері вик. влади, розрізнення свободи і рівності. 527-536, 897 с

Уінстенлі Джерард (1609 після 1660) -- англ. теоретик соц-му, ідеолог діггерів -- «істинних левеллерів». У своїх памфлетах і книзі «Закон свободи» виклав проект осн. законів держави, заснованої на загальності майна і обов'язковості праці. Сподівання на здійснення цих законів покладав на переобраний парламент, який при акт. сприянні армії передасть народу общинні, королівські і церковні землі, де будуть створені комуни, а виховання, влада і закони підготують умови для повного викорінення приватної власності. 209-216 с.

Ульпіан Доміций (Ulpianus) -- визначний рим. юрист НІ ст. Створив найдосконаліші за стилем узагальнюючі твори, коментарі до преторського едикту тощо. Вперше дав чітке визначення публ. і приват, права, сутності права, визначив зміст позовів, права суб'єктів правовідносин та ін. 83-84 с

Філофей (бл. 1465-1542) -- монах, ігумен псковського Єлізарова монастиря. Став відомим своїми посланнями, в яких відстоював законність походження верхов, влади, повторював, що «царь поставлен от Бога». Автор відомої формули «Москва -- третій Рим». 333-335 с

Франко Іван Якович (1856-1916) -- визначн. укр. письменник, публіцист, філософ, політ, громад, діяч. Закінчив філософ, фак-т Львівського ун-ту, доктор філософії (1893 p.). Головними для себе вважав «хлопські справи», виступав за широкі соц. і політ, права трудящих, за дем. соц-зм. Захищав природні права людини і нації. Був противником сепаратизму, слідом за М. Драгомановим на перше місце ставив політ, і соц-не звільнення народу. Держ.-правові погляди виклав, зокрема, у творах «Програма галицьких соціалістів», «Свобода і автономія», «Дві конституції» та ін. 659-664, 741 с

Френк Джером (1889-1957) -- амер. юрист, один з видних представників правового реалізму. Закінчив Чикагський ун-т, займався адвокат, практикою. У книзі Ф. «Право і сучасна свідомість» багато спільного з концепціями Є. Ерліха, Р. Паунда та ін. представн. соціолог, правознавства. Правовий реалізм є доктриною, побудованою на поєднанні соціолог, і психолог, підходів у вивченні права. Право реалісти тлумачать як сукупність індивідуальних приписів, встановлених компетентними органами (адмін., суду) стосовно конкр. ситуацій. Ф. важливу роль надавав психології, інтуїції тих, хто виносить рішення. 882-886 с

Фур'є Франсуа Марі Шарль (1772-1837) -- франц. мислитель. Не одержав систем, освіти, самоук. Ним написані кн. «Теорія чотирьох рухів і загальних доль», «Новий промисловий і соцієтарний світ» та ін. Сучасне сусп-во («цивілізація») -- один з- початк. періодів в історії, від якого людство перейде до «соцієтарного ладу», осередком якого будуть «фаланги» (пром.-землероб, об'єднання). 537-542 с

Харт Хьюберт (1907-1992) -- англ. юрист, засновник лінгвістичної теорії права. Правова концепція, викладена у найвідомішій його праці «Поняття права»1, вибудована на основі лінгвістичної філософії, досліджує мову права, яка використовується у повсякденній юрид. практиці. 845-849 с

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595-1657) -- видатний гетьман, керівник нац.-визв. війни укр. народу, відродження укр. державності в XVII ст. Освіту одержав у Львівському колегіумі, володів кількома мовами. Відстоював природні права козаків, укр. народу. Мав політ, програму звільнення всієї етн. території Козацької держави, її сув-ту, розбудови республіки з сильною й наслідуваною гетьм. владою. Уклав воєнно-політ. союз з Росією. 313-316, 322, 324, 325, 639, 640, 641, 743, 761 с

Цицерон Марк Туллій (106-43 pp. до н. е.) -- знаменитий римський юрист, філософ, оратор, держ. діяч. У своїх творах «Про державу», «Про закони», «Про республіку» органічно поєднав і розвинув надбання грецької філософії з ідеями стоїків. Дав правове визначення державі, обгрунтував сутність і переваги республіки. Розглядав управління державою як поєднання науки і мистецтва. Дослідив природу права, дав визначення права і закону, утверджував їх верховенство в державі. 68-75, 106, 179, 180, 186, 187, 893 с

Чичерін Борис Миколайович (1828-1904) -- рос. теоретик держави і права, історик і філософ. Закінчив юрид. фак-т Московського ун-ту, згодом -- його проф. Один з авторів «Писем к издателю» -- першого прогр. док-ту рос. лібералізму. Тісно пов'язував правові проблеми з вирішенням політ, і соц. проблем -- надання політичних і громадянських свобод, формування громадянського суспільства в рамках конституційної монархії. Під правом розумів взаємне обмеження свободи суб'єктів, здійснюване в рамках загального закону. Розрізняв право суб'єктивне і об'єктивне. Джерело права бачив у свободі, а не в законі. Осн. твори: «О народном представительстве», «Философия права» та ін. 665-683 с

Шан Ян (Гунь Сунь Ян) (390-338 pp. до н. є.) -- давньокит. легіст. Обґрунтовував держ. управління, засноване на суворих законах і покараннях. Здійснив державні реформи в цьому дусі. 25-28 с.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) -- видати, укр. поет, мислитель, художник, революціонер-демократ. Був одним з співзасновників Кирило-Меф. братства. В поезії і в живопису виступав непримир. ворогом самодержавства, кріпацтва, нац. гніту. Відстоював природні права людини і нації. Сусп.-політ. ідеалом Ш. була Козацька республіка, демократія у США з «праведним законом». 638-644, 745, 772 с

Шершеневич Габріель Феліксович (1863-1912) -- рос. юрист, теоретик права, спеціаліст з цивільного й торгового права. Закінчив Казанський ун-т. Член партії к.-д., один з авторів її програми. Прибічник форм.-догматичної концепції права. Вважав, що держава передує праву і є його єдиним джерелом. Поняття про право, за Ш., зводиться до поняття позитивного права. Норми права -- вимоги держави. Переважаючою формою права є закон. Осн. твори: «Учебник русского гражданского права», «Общая теория права». 712-717 с.

Штірнер Макс (псевдонім. Справжнє ім'я Каспар Шмідт) (1808-1856) -- нім. філософ, ідеолог індивідуаліст, анархізму. Закінчив філософ, фак-т Берлінського ун-ту. Відстоював егоїзм, неповторне «Я», яким протистоять держава і суспільство, право. Ідеал Ш. -- «союз егоїстів», за орг-цією близький до асоціації автоном. особистостей у П. Прудона. 594-601 с

Юстиніан (525-677) -- рим. імператор. Увійшов в історію як ініціатор і орг-р всеохоплюючої кодифікації у 529-535 pp., тексти якої відомі як Corpus Juris Civilis (Звід цивільного права). 84-85, 226 с

Для нотаток

Навчальне видання

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ПРАВО і ДЕРЖАВУ

Хрестоматія

Укладач

і загальна редакція - професор,

д-р істор. наук Г. Г. Демиденко

Редактор О. В. Прудникова

Художнє оформлення І. В. Свіріновська

Комп'ютерна верстка А. В. Ходаківський

Надруковано в друкарні ЧП Данюк "Нормальні Ціни",

тел. (0572) 288-213, 67-27-12

Підписано до друку з оригінал-макета

Формат 84x108 1/32. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Ум. друк. арк. 48,5. Обл.-вид. арк. 42,1. Вид. № 00.

Тираж 800 прим. Зам.

ТОВ «Легас» Україна 61082, Харків,

Московський просп., 208/1, кв. 59.

Свідоцтво № 30657235 від 17.12.1999 р.

Тел./факс 92-72-89

Размещено на Allbest.ru