Відмінність знарядь і засобів вчинення злочину від предмета складу злочину

Таким чином, уживання категорії «антицінності» для визначення цих понять навряд чи є доцільним, оскільки виходить, що під кримінально-правову охорону береться те, що ніякої цінності не має, а це суперечить кримінально-правовій політиці держави.

Без встановлення предмета злочину в багатьох випадках унеможливлюється конкретизація об'єкта злочину. Доки не відомо, на кого або на що, на яку матеріальну субстанцію було спрямовано злочинний вплив у процесі вчинення багатьох суспільно небезпечних дій, доти неможливо визначити об'єкт цих посягань. Предмет злочину має сукупність ознак, особливостей, багато з яких мають самостійне кримінально-правове значення і впливають на підстави кримінальної відповідальності, на кваліфікацію злочину. Так, за наявності предмета у складі конкретного злочину, злочин буде предметним, а за його відсутності - безпредметним . Хоча стосовно даного питання думки вчених теж розходяться, адже частина з них вважає, що злочини в принципі не можуть бути безпредметними, адже предмет являється обов'язковим елементом складу злочину.

Своєрідність механізму заподіяння шкоди цінностям, які охороняються законом, полягає в тому, що злочинний вплив на певні предмети матеріального світу призводить до розриву впорядкованих і врегульованих правом зв'язків між людьми з приводу цих предметів.

У ряді випадків практично не можна обійтися без установлення характерних особливостей предмета, до яких відносять: 1) фізична ознака характеризує матеріальність предмета злочину. Тобто матеріальність потрібно визначати емпірично: матеріальними (фізичними) слід вважати цінності, що можуть сприйматися органами чуття людини або спеціальними технічними засобами. Визначення у такий спосіб поняття матеріальності дає змогу визнавати предметом злочину ті цінності, матеріальність яких юристами здебільшого категорично заперечувалася (чи заперечується), а також надає можливість чітко відмежовувати ці предмети від тих явищ, які можуть лише усвідомлюватися людиною; 2) соціальна ознака характеризує предмет злочину як цінність - те, що оцінюється, тобто включено у систему відносин між людьми. Речі або інші матеріальні утворення, які не мають цінності (не оцінюються), не можуть бути предметом злочину; 3) юридичну ознаку предмета злочину визначають: наявність злочинних діянь, вчинених з приводу відповідних матеріальних цінностей та (або) спрямованих безпосередньо на них; підпорядкованість предмета об'єкту злочину; суб'єктивне ставлення злочинця до предмета (бажання вплинути на нього певним чином); форма визначення (як саме - безпосередньо чи опосередковано предмет злочину визначений у кримінально-правовій нормі) та факультативність (предмет не є обов'язковим для всіх складів злочинів) ?,

і тому включення предмета в комплекс ознак складу злочину забезпечує повноту його моделювання, а отже, й успішне вирішення завдань кваліфікації, в чому і проявляється кримінально-правове значення предмета складу злочину та проявляється в таких аспектах: 1) включення предмета злочину в комплекс ознак конкретного складу злочину забезпечує повноту його конструювання; 2) предмет злочину може виступати критерієм розмежування суміжних злочинних діянь; 3) предмет посягання може бути критерієм розмежування злочинного та незлочинного діянь; 4) ті чи інші ознаки предмета можуть бути пом'якшуючими чи обтяжуючими обставинами у справі.

Прикладом наявності предмета у складі конкретного злочину є справа громадянина Н., яка вирішувалася Верховним Судом України за фактом вчинення ним крадіжки. З обставин справи випливає, що у ніч на 18 грудня 1992 р. Н. проник у приміщення магазину, звідки таємно викрав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 49 тис. 452 крб.

У даній справі предметом складу злочину виступають ті товарно-матеріальні цінності, які викрав Н., тобто ті речі матеріального світу, на які злочинець безпосередньо спрямував своє посягання. Також на даному прикладі досить чітко виявляється відмежування предмета злочину від об'єкта складу злочину. Тут предметом виступає річ, певний матеріальний предмет, на який спрямоване посягання, а об'єктом даного злочину виступає право власності магазину (власника магазину), яке було порушене внаслідок реалізації цього посягання.

Насамкінець треба відзначити, що правильне встановлення предмета злочину, як і його безпосереднього об'єкта, сприяє суворому дотриманню законності під час розгляду судами кримінальних справ і винесення обвинувальних чи виправдувальних вироків.

3. Знаряддя і засоби вчинення злочину та предмет складу злочину

Розмежування цих понять

Предмет складу злочину виступає факультативною ознакою об'єкта складу злочину. Проте їх слід відрізняти один від одного тому, що об'єкт завжди вступає в якості суспільних відносин, завжди є обов'язковим необхідним елементом кожного складу злочину, а предмет - це речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин; це факультативна ознака складу злочину, яка виявляється не у всіх злочинах .

Предмет слід відмежовувати від знарядь і засобів вчинення злочину, використовуючи, зокрема, такі правила: 1) знаряддя і засоби є завжди «активними» ознаками злочину, тобто використовуються злочинцем для досягнення певного результату безпосередньо під час вчинення злочину; предмет злочину є «пасивним» - саме на нього спрямовані діяння злочинця, тобто це ті речі матеріального світу, які підлягають кримінально-правовій охороні та на які посягає злочинець під час вчинення суспільно небезпечного діяння для досягнення свого злочинного наміру; 2) властивості предмета, як правило, передбачається використовувати у більш-менш віддаленому майбутньому, а властивості засобів (знарядь) вчинення злочину завжди використовуються злочинцем безпосередньо при вчиненні злочину; 3) якщо предмет злочину завжди вказує на ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, а також характеризується злочинним впливом на нього у вигляді дії чи бездіяльності, то знаряддя і засоби, навпаки, характеризують дію злочинця , з їх допомогою вчиняється злочин, підсилюється злочинна дія, а також полегшується або прискорюється вчинення злочину; 4) наявність знарядь і засобів залежить від наявності предмета або потерпілого від злочину (жертви злочину) і, навпаки, наявність предмета злочину не залежить від наявності тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину, тобто при вчиненні певного злочину суб'єкт злочину завжди посягає на ті чи інші речі матеріального світу, які знаходяться під охороною кримінального закону, проте не завжди при цьому він застосовує чи пристосовує відповідні речі для досягнення свого наміру, в окремих випадках злочинець заподіює шкоду об'єктові кримінально-правової охорони без застосування додаткових заходів чи засобів, чого у свою чергу не можна сказати про знаряддя та засоби вчинення злочину, як про речі матеріального світу, якими безпосередньо заподіюється шкода тому чи іншому об'єктові правового регулювання, адже застосування засобів та знаряддя вчинення злочину завжди спрямоване на певний об'єкт посягання, шляхом заподіяння шкоди якому порушується відповідна кримінально-правова норма, яка його охороняє. Якщо предмет злочину - це те, посягаючи на що особа заподіює шкоду об'єктові злочину, то знаряддя та засоби - це ті предмети, які використовуються нею для виконання об'єктивної сторони складу злочину. Предметом складу злочину не можна назвати людину, якщо з приводу неї вчиняється злочинне діяння та (або) на організм якої здійснюється злочинний вплив, то ця людина визнається потерпілим від злочину .

Ці аспекти відмежування предмета складу злочину від знарядь і засобів його вчинення, на мою думку, досить широко і повно визначають саме ті характерні відмінності між даними факультативними елементами складу злочину, ознаками яких виступають, а саме об'єкта складу злочину та його об'єктивної сторони.

Враховуючи ці ознаки, що характеризують відмінність, все ж варто зазначити, що взаємозв'язок між знаряддями і засобами вчинення злочину та предметом складу злочину досить вагомий саме на практиці, у конкретних ситуаціях при вирішенні (розслідуванні) конкретних справ. Особливо на прикладі вирішених Верховним Судом України справ можна чітко пояснити взаємозв'язок вище зазначених елементів складу злочину, а також обґрунтувати їх відмінності.

Так, у справі про розбійний напад, поєднаний з умисним вбивством із корисливих мотивів здійснений за наступних обставин.

П.І. визнано винним у тому, що він до закінчення іспитового строку за попереднім вироком втягнув малолітнього П.А. у злочинну діяльність. За пропозицією засудженого 11 серпня 2002 р. вони разом проникли на подвір'я громадянки Я. та викрали алюмінієвий посуд вартістю 198 грн.

Для того, щоб про вчинене не дізналися батьки П.А., П.І. запропонував йому разом поїхати до своїх родичів, для чого сказав узяти в батьків гроші та коштовності, що П.А. і зробив. Після того, як П.А. у присутності своїх знайомих К. та І. показав П.І. гроші та золоті вироби, які таємно викрав із квартири своїх батьків, у того виник умисел на вбивство хлопчика та заволодіння його майном. Здійснюючи свій злочинний намір, він узяв з собою кухонний ніж і запропонував П.А. піти до безлюдного місця на територія недіючого цегельного заводу. По дорозі вони за пропозицією П.І. зайшли в нежилий будинок, де сховали сумку з особистими речами П.А. На території заводу П.І. попросив хлопчика зачекати, а сам сходив додому, де взяв самогон, лопату та мотузку. Повернувшись пригостив малолітнього спиртним, після чого напав на нього, зв'язав і умисно вбив, завдавши кілька ударів у груди і шию.

П.І. забрав із кишені потерпілого гроші та золоті вироби, зняв у нього з руки золотий годинник, а труп закопав. Позбувшись знарядь вчинення злочину він повернувся до нежилого будинку й забрав сумку. Таким чином, П.І. внаслідок розбійного нападу і вбивства П.А. заволодів його майном на загальну суму 3 тис. грн.

Рішенням суду П.І. було засуджено за п.2,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187 КК, за сукупністю злочинів за ст..70 КК та за сукупністю вироків за ст. 71 КК до 16 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У даному злочині знаряддям вчинення злочину виступає кухонний ніж, яким було завдано тілесні ушкодження, що і призвели до смерті потерпілого. Це ті речі матеріального світу, якими злочинець безпосередньо завдав шкоду потерпілому.

Засобами вчинення злочину у цьому випадку виступає самогон, лопата та мотузка, тобто речі, за допомогою яких (пристосувавши які) злочинець «полегшив» вчинення злочину. Даними предметами безпосередньо не заподіювалась шкода потерпілому, але за допомогою їх застосування злочинець досяг поставленої мети.

Предметом у даній сукупності злочинів є майно на суму 3 тис. грн.., які злочинець витягнув з кишені потерпілого після його вбивства. Тобто це ті речі матеріального світу на які була спрямована злочинна дія ( при вчиненні розбою - це майно потерпілого).

Даний випадок проводить межу відмінностей між знаряддями та засобами вчинення злочину та предметом складу злочину за всіма вище вказаними ознаками.

Законодавець не завжди вказує на предмет злочину - подібні злочини називають «безпредметними» (наприклад, зґвалтування, дезертирство). Предмет злочину відіграє важливу роль у з'ясуванні характеру вчиненого злочину і має суттєве значення для кримінально-правової кваліфікації. Нерідко його властивості дозволяють відмежувати злочин від адміністративного чи іншого правопорушення. Предмет злочину сприяє розмежуванню окремих посягань, характеризуючи їх індивідуальні особливості, характер і ступінь суспільної небезпеки злочинних діянь.

Висновки

Підводячи підсумок вище вказаного варто зазначити:

1. Законодавство України ставить перед собою основним завданням захист прав та свобод, законних інтересів людини і громадянина при цьому ставить ці постулати основним завданням кримінального законодавства, уточнивши, що такими протиправними посяганнями є злочини.

2. Відповідно до чинного КК злочином визнається передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Саме від цього виду посягання кримінальне законодавство охороняє права та інтереси громадян. Злочин визначається певними ознаками, які власне і свідчать про його наявність (присутність) у діях особи.

3. Злочин, як певне діяння (дія або бездіяльність), має відповідний склад та стадії вчинення. До складу злочину відносять об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону. Стадії вчинення злочину включають стадію готування, замаху та закінченого злочину.

Склад злочину має важливе місце при розслідуванні справи, адже наявність в діях особи всіх без виключення елементів складу злочину свідчить про наявність злочину в цілому, а тому тягне за собою несприятливі наслідки для особи, котра його вчинила.

Наявність у діях особи складу злочину є причиною настання кримінальної відповідальності, як несприятливих наслідків за порушення норм кримінального законодавства.

4. Об'єкт складу злочину, як один з елементів складу злочину має важливе значення при встановленні наявності злочину в діях особи. Його відсутність вказує на відсутність суспільно небезпечного діяння та неможливість настання тих наслідків, які наступають при злочині, а саме - кримінальної відповідальності.

Поняття об'єкта складу злочину немає законодавчого визначення, але в науці кримінального права визначається як охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу настання такої шкоди.

Об'єкт складу злочину характеризується певними ознаками. До факультативних ознак об'єкта відносять предмет складу злочину.

5. Об'єктивна сторона складу злочину, як елемент складу злочину свідчить про наявність злочинного діяння в тих чи інших вчинках особи, що тягне за собою кримінальну відповідальність, як покарання за вчинення суспільно небезпечних дій.

Об'єктивна сторона, як і об'єкт складу злочину, характеризується відповідними характерними ознаками, до факультативних належать знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину, які взагалі визнаються, як необов'язкові, проте за умови безпосереднього їх зазначення в диспозиціях норм Особливої частини КК, набувають обов'язкової наявності.

6. Знаряддя вчинення злочину - факультативна ознака об'єктивної сторони складу злочину; це речі матеріального світу, якими безпосередньо заподіюється або може бути заподіяна істотна шкода об'єктові кримінально-правової охорони. Дане визначення зазначає наука кримінального права.

Знаряддя вчинення злочину має важливе значення при розслідуванні злочину, адже за його наявністю можна довести причетність особи до вчинення певного суспільно небезпечного діяння. Питання наявності знаряддя вчинення злочину у конкретній справі регулюється також кримінально-процесуальним законодавством.

7. Засобами вчинення злочину визначаються речі матеріального світу, якими безпосередньо не заподіюється істотна шкода об'єктові кримінально-правової охорони, але які полегшують вчинення злочину.

Засоби, як і знаряддя вчинення злочину, є факультативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину, проте існує ряд відмінностей між ними, основна з яких - це те, що знаряддя це речі матеріального світу, якими безпосередньо заподіюється шкода об'єктові кримінально-правової охорони, а засоби вчинення злочину - це речі матеріального світу, за допомогою яких злочинець полегшує або прискорює вчинення злочину, проте безпосередньо не заподіює шкоду об'єктові кримінально-правової охорони.

8. Предмет складу злочину відноситься до факультативних ознак об'єкта складу злочину, проте їх варто чітко розмежовувати за рядом певних ознак.

Поняття предмета складу злочину дає теорія науки кримінального права і трактує його, як вид предмета суспільних відносин, що являє собою визначені забороняючою нормою закону України про кримінальну відповідальність речі матеріального світу, які піддаються безпосередньому злочинному впливові або у зв'язку з якими вчиняється злочин.

9. Наявність предмета складу злочину у конкретному злочині необов'язкова. Злочини, що мають предмет посягання називаються «предметними», а без нього - «безпредметними».

10. Знаряддя, засоби та предмет злочину мають важливе значення при розслідуванні справи. За їх допомогою можна довести причетність особи або її участь у вчиненні злочину.

Проте існує ряд характерних ознак, які вказують на відмінність предмета складу злочину та знаряддя і засобів вчинення злочину. Основною відмінністю є те, що предмет злочину є тою річчю матеріального світу, на яку спрямоване саме злочинне посягання, а за допомогою знарядь та засобів вчиняється саме посягання або полегшується його вчинення.

Список використаної літератури

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.: Офіц. видання. - К.: Видавничий „Дім Ін Юре”, 2011.

2. Кримінальний кодекс України з текстами внесених у нього змін і доповнень, офіційно оприлюдненими станом на 1 вересня 2008р./ Укладач Кирись Б.О.- Львів: Ліга - Прес, 2008.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповн. станом на 15 лютого 2011р. офц. текст. - К.:ПАЛИВОДА А.В.:2011.

4. Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. №10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: навчально-практичний посібник/Укл. Б.О.Кирись. - Львів:Ліга-прес,2010.

5. Практика судів України з кримінальних справ 2001 - 2005 / За загальною редакцією В.Т.Маляренка, В.В.Сташиса. - Київ - Харків.: Юрінком Інтер, 2005.

6. Практика судів України з кримінальних справ 2006 - 2007/ / За загальною редакцією В.В.Сташиса. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

7. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. - К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006.

8. Дутка Г. Предмет злочину // Право України. - 2001р. - №4.

9. Емельянов В.П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке //Право і безпека. - 2002. - № 4.

10. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М.:Акад. МВД СССР, 1980.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т.Маляренка, Ю.П.Аленіна. - Х.:ТОВ «Одісей», 2011.

12. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 2-е вид., перер. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

13. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І.Антипов, М.В.Володько, О.О.Дудоров та ін.; За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. - 5-те вид., переробл. та допов. - К.: Атіка, 2009.

14. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М.: Госюриздат,1960.

15. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. - К., 2005.

16. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1960.

17. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. -- X.: КонCУM, Основа, 1999.

18. Тацій В.Я. Предмет і об'єкт злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. - Х.:Вища школа. Изд-во при ХТУ,1994.

19. Фесенко Є. Цінності як об'єкт злочину // Право України. - 1999. - № 6.

Размещено на Allbest.ru