Актуальність теми дослідження. Триває процесс реформування пенсійної системи України, яка складаєтья з трьох рівнів - солідарної, обов'язкової накопичувальної, та недержавного пенсійного страхування. На даний час доволі активно розвивається третій рівень пенсійної системи - недержавне пенсійне страхування, який здійснюється через недержавні пенсійні фонди та строахові компанії зі страхування життя. Цей рівень пенсійної системи характеризується певними особливостями як особливий суб'єкт фінансових правовідносин. Правова природа недержавного пенсійного страхування розкривається через страховий фонд грошових коштів, які формується методом страхування і є грамотним організаційно-правовим вираженням публічних фінансів. В процесі внесення страхових внесків та формування відповідного фонду, виникають відносини, пов'язані з розподілом та перерозподілом коштів відповідного фонду, що виступає предметом регулювання фінансового права. Страхування виступає предметом фінансово-правового регулювання як складова частина категорії фінансів. В недержавному пенсійному страхуванні переплітаються як публічні так і приватні начала, і воно виступає своєрідним прикладом компромісу між державою та індивідом задовольняючи публічні потреби.

Важливим є значення недержавного пенсійного страхування в умовах ринкової економіки. Окрім того, що цей рівень пенсійної системи здатен розв'язувати соціальні проблеми, страхові фонди виступають ще й продуктивною силою, і створюють додаткові фінансові ресурси для держави. Значні кошти інвестуються в економіку за напрямками визначеними кабінетом міністрів України. Страхові фонди представлені великою кількістю різноманітних цінних активів, представлених у різноманітних формах, що ще більше розширює фінансові інструменти інвестування. В розвинених країнах частка ВВП від інвестицій в економіку із фондів недержавного пенсійного страхування є досить вагомою. Таким чином формуються ще й публічні фінанси. Недержавне пенсійне страхування потрібно розглядати як окрему ланку фінансової системи і як окремий інститут фінансового права.

Ступінь наукової розробки проблеми. Питання, пов'язані із віднесенням недержавного пенсійного страхування до інституту фінансового права на даний час залишаються все ще недостатньо дослідженими. Практично в більшій мірі робиться акцент на функціонування цієї системи та на ролі страхування у формуванні фондів коштів недержавного пенсійного страхування. Через визначення ознак, принципів та дослідження правової природи страхування розкривається вся суть недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. В основу даної магістерської роботи були покладені праці таких вчених як К.А. Граве і Л.А. Лунца Граве К.А., Лунц Л.А. Страхование. М.: Госюриздат,1960. , В.К. Рейхера Райхер В.К. Общественно - исторические типы страхования.М. - Л.: Изд-во АН СССР. 1947. , Ю.А. Колесникова Колесников Ю.А. Страховое право как подотрасль финансового права // Проблеми фінансового права. Чернівці, 1996. , Р.О. Гаврилюк Гаврилюк Р.О. Егалітарна інструментально-потребова концепція податкового права. Право України. - 2007. - №10. , А.А. Нечай Нечай Анна Анатоліївна Актуальні питання фінансового права: Правові

основи публічних накопичувальних фондів: Монографія. - Чер-нівці: Видавництво

„Рута”, 2004. , В. В, Колосюка Колосюк В.В. Інститут державного обов'язкового особистого страхвання // Науковий вісник Чернівец. ун-ту. - 2005. - Вип. 282. - Правознавство. , А.А. Мамедова Мамедов А.А. Финансовоправовые проблемы страхования в России [Электронный ресурс]: Дис.... дра юрид. наук: 12. 00. 14. М.: РГБ, 2006. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки). , П.С. Пацурківського Пацурківський П.С. Критерій правового начала - принцип формальної рівності суб'єктів правовідносин - і пострадянське фінансове право: проблеми теорії // Право України. - 2008. - № 1. , В.М. Юраха Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008. , та інших. Всі зазначені нами вище, а також чимало інших праць вчених минулого та сучасних розробок науковців, з даної проблеми послужили науково-теоретичною основою даного дослідження.

Об'єктом дослідження в рамках даної магістерської роботи виступають правовідносини, які виникають з приводу врегулювання недержавного пенсійного страхування, та дослідження сутнісного змісту недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права.

Предметом дослідження є норми законодавства, які визначають аспекти страхування, та пенсійного забезпечення, та створення страхових фондів коштів, їх правовий режим, а також дослідження вчених з питань правової природи страхування як категорії фінансів та недержавного пенсійного страхування як інституту фінансової системи держави.

Основною метою дослідження є дослідження на основі врахування досягнень фінансово-правової науки, узагальнення правотворчої та правозастосовчої практики, іноземного досвіду, аналізу наукових праць дослідити суть та природу недержавного пенсійного страхування та системи його врегулювання як в України, так і на прикладі іноземних держав. Відповідно до мети магістерського дослідження автором зроблена спроба вирішити наступні завдання:

дослідити еволюцію пенсійного страхування;

з'ясувати та визначити правову природу пенсійного страхування;

визначити принципи недержавного пенсійного страхування;

визначити особливості недержавного пенсійного страхування як і

інституту фінансового права;

дати власне визначення недержавного пенсійного страхування;

дослідити суб'єктів недержавного пенсійного страхування;

з'ясувати правовий режим фондів коштів недержавного пенсійного

страхування;

дослідити оподаткування та звітність в сфері недержавного пенсійного

страхування;

дослідити зарубіжний досвід функціонування коштів недержавного

пенсійного страхування

страхування пенсійне недержавне україна

Методологічною основою даного дослідження є застосування загальних та спеціальних методів пізнання соціально-правових явищ обраних з врахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Застосовано метод діалектичного матеріалізму, за допомогою якого обґрунтували взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних процесів та явищ, що відбуваються в суспільстві, їх динаміку. В ході дослідження було використано наступні спеціальні методи наукового пізнання: порівняльно-історичний, порівняльний-правовий, формально-догматичний, логічний, системно-структурний, метод тлумачення правових норм.

За допомогою порівняльно-історичного методу ми змогли дослідити еволюцію пенсійного страхування, зародження та розвиток недержавного пенсійного страхування, а також дослідити особливості пенсійного страхування на різних етапах його розвитку.

Шляхом використання формально-догматичного методу було досліджено сутність та принципи недержавного пенсійного страхування, а також особливості недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Цей метод сприяв аналізу законодавства, яким регулюється недержавне пенсійне страхування.

Застосувавши логічний метод вдалось послідовно викласти та узгодити матеріал, сформулювати визначення недержавного пенсійного страхування та дати висновки результатам дослідження, які логічно випливають з викладеного матеріалу даної роботи.

Використання системно-структурного методу допомогло виділити структурні елементи недержавного пенсійного страхування з їх взаємозв'язками, які складають систему недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права.

Порівняльно-правовий метод дослідження сприяв аналізу функціонування недержавного пенсійного страхування в зарубіжних країнах, вивченню позитивного досвіду, та зіставленню законодавства України й інших держав.

Метод тлумачення правових норм було використано, щоб з'ясувати зміст нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини пов'язані з недержавним пенсійним страхуванням.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено спеціальне дослідження теоретико-правових проблем недержавного пенсійного страхування та його еволюцію. Досліджено особливості та правову природу недержавного пенсійного страхування, з'ясовано публічний характер недержавного пенсійного страхування, виведені публічні принципи та наведено власне визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Проведено аналіз законодавства, яке регулює недержавне пенсійне страхування, проаналізовані недоліки та висунуто пропозиції щодо змін до законодавства в цій сфері. Здійснено порівняння із особливостями функціонування недержавного пенсійного страхування зарубіжних країн, та висвітлено пропозиції щодо покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні. В результаті дослідження обґрунтовано наступне:

1. Розвиток пенсійного страхування пройшов тривалу еволюцію від примітивних фондів взаємодопомоги до розвиненого фінансово-правового інституту. В процесі розвитку пенсійного страхування основу даного інституту склади фонди страхових коштів, які спрямовувались на задоволення публічних потреб. В Чернівцях на початку ХХ ст. розпочало свою діяльність товариство взаємного страхування життя та пенсій "Карпатія", характерною рисою якого було все охоплення страхового ринку, щоб люди різного статку могли скористатися страховими послугами. Створення цього товариства сприяло появі В Україні такого інституту, як недержавне пенсійне страхування. Було закладено фундамент для подальшого розвитку цього інституту в нашій державі. На початку ХХ ст. у Львові було створено пенсійний фонд працівників міських електричних закладів, які за своєю суттю слід відносити до сучасних недержавний корпоративних пенсійних фондів. Недержавне пенсійне страхування не розвивалось за часів СРСР, а всі дореволюційні страхові організації були ліквідовані. Зі здобуттям незалежності України та прийняттям Законів України "Про страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення" розпочався новий етап розвитку недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні.

2. Недержавне пенсійне страхування має публічний характер і виступає предметом фінансового правового регулювання. Страхування є складовою частиною категорії фінансів, так як страхуванню належать ті ж ознаки, що й категорії фінансів, грошовий та перерозподільний характер.

3. Правове регулювання правовідносин у сфері недержавного пенсійного страхування базується на застосуванні теорії страхового фонду, що дозволяє виокремити відповідні структурні елементи системи права для правового регулювання фінансових відносин з урахуванням формування, перерозподілу і використання страхового фонду.

4. Аналіз недержавного пенсійного страхування дозволяє виділити публічні принципи недержавного пенсійного страхування, дати власні тлумачення даних принципів і на основі цих принципів з'ясувати публічність та правову природу недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового. В ході дослідження виділено наступні принципи: - принцип пріоритету публічний інтересів у правовому регулюванні недержавного пенсійного страхування; - принцип соціальної спрямованості; - принцип гласності, - принцип плановості; - принцип законності.

5. Стосовно визначення правового статусу фондів третього рівня, потрібно ставити за основу не їх належність до приватних чи публічних фондів, а їхнє значення у формуванні публічних фінансів, адже при оподаткуванні, інвестуванні, вкладанні коштів у цінні папери, дані фонди формують публічні фінанси. Фінансові ресурси недержавного пенсійного страхування, займають важливе місце серед публічних фінансів, адже беруть участь в інвестуванні в економіку країни, та знімають із держави певний тягар щодо соціального забезпечення громадян. Суб'єкт, які здійснюють недержавне пенсійне страхування є ще й учасниками ринку фінансових послуг і є інститутами фінансово-кредитної системи держави, що розкриває фінансову складову їхньої діяльності.

6. В ході дослідження було враховано особливості недержавного пенсійного страхування, і на основі цього було наведено власне визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Недержавне пенсійне страхування - це складова системи пенсійного страхування в Україні, що створена та функціонує для задоволення потреб суспільства у пенсійному забезпеченні, які вони можуть задовільнити через страхові внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя, формуючи при цьому пенсійні фонди коштів, які в подальшому акумулюються для пенсійних виплат та задоволення публічних потреб, і активно сприяють розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.

8. В даній роботі наведені пропозиції змін до законодавства, яким регулюється недержавне пенсійне страхування, стосовно правильного застосування терміну "пенсійне страхування". В законодавстві з питань недержавного пенсійного страхування потрібно вживати термін "страхування", а не "забезпечення".

9. Правовий статус суб'єктів недержавного пенсійного страхування, дозволяє сказати, що недержавні пенсійні фонди та страхові компанії зі страхування життя є вагомими фінансовими інституціями. Страхові компанії зі страхування життя можуть брати участь на етапі накопичення, і виступати рівноцінними учасниками другого рівня пенсійної системи.

10. Недоліками правил розміщення пенсійних активів є неоднакове законодавче регулювання правил розміщення пенсійних активів недержавними пенсійними фондами та страховими компаніями. Внесено пропозицію щодо законодавчого закріплення порядку формування пенсійних активів компаніями зі страхування життя у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення"

11. Держава стимулює (заохочує) до участі у недержавному пенсійному страхуванні шляхом надання податкових пільг, досліджено види та розміри податкових пільг як для фізичних так і для юридичних осіб.

12. В іноземних країнах недержавне пенсійне страхування відіграє досить важливу роль та місце. На основі дослідження позитивного досвіду внесено пропозиції для покращення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні.

Зазначені найважливіші науково-теоретичні положення, узагальнення, оцінки, висновки, одержані в ході магістерського дослідження, автор виносить на захист.

Обов'язком держави є забезпечення добробуту її громадян та створення суспільного багатства. Для захисту державних та суспільних інтересів надзвичайно важливу роль відграє інститут страхування, як однієї з найдревніших форм суспільних відносин, який покликаний гарантувати захист як суспільних так і державних інтересів.

Людина завжди прагнула власного самозбереження, яке їй може надати держава, тому виникає необхідність зберегти і саму державу. Звідси і витікають глибинні джерела фінансового права, що продукуються первородними інстинктами самозбереженнями індивіда і держави. Маючи природну потребу у функціонуванні держави, індивід приречений утримувати не тільки себе, але й державу, сам розподіляти через відповідні суспільні інститути в необхідних пропорціях створені ним блага між собою і державою. У сучасних умовах цивілізованою формою такого розподілу виступає фінансове право Пацурківський П.С. Начала фінансового права: постановка проблеми // Право України. - 2006. - № 6. - С. 27. .

Зрозуміло, що індивід може працювати на благо держави доки зможе самостійно сам себе забезпечувати. Тому виникає необхідність утримання даного індивіда коли він через вік чи втрату здоров'я вже не в змозі працювати. В свою чергу держава бере участь у збереженні індивіда, організовує відповідний фінансово-правовий механізм захисту індивідів, основою якого є відповідні грошові фонди та розподіляє дані кошти на потреби індивіда, віддаючи належне за участь індивіда в утриманні держави, здійснюючи публічні видатки. Це й дало поштовх для виділення такого фінансового інституту як пенсійне страхування.

Держава ініціює створення відповідних матеріальних фондів, які і є основою страхових фондів, а також регламентує ї подальший рух, та задоволення публічних потреб, а це в свою чергу є сферою публічних фінансів. В страховій діяльності функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм, що включає сукупність організаційних форм фінансових відносин, порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів страхових фондів, методи їх планування, форми управління фінансами, а також фінансове законодавство у сфері страхування Мамедов А.А. Финансовоправовые проблемы страхования в России [Электронный ресурс]: Дис.... дра юрид. наук: 12. 00. 14. М.: РГБ, 2006. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки), С. 70. . Тому пенсійне страхування виступає предметом регулювання фінансового права.

Пенсійне страхування пройшло тривалий історичний шлях, від примітивних форм надання пенсійної допомоги та створення малих матеріальних фондів, до виникнення цілісних та багатофункціональних пенсійних систем та формування, розподілу та використання значних грошових фондів, які становлять досить значні фінансові ресурси.

Фонди коштів пенсійного страхування передбачають формування страхових фондів по віку, страхуванні життя та пенсій, втраті працездатності, втраті годувальника, внаслідок захворювання та ін.

В Україні перші згадки про фонди, з яких відшкодовувались збитки завдані життю людини датуються ІХ-X ст. Такі дані збереглися у давньоруських літописах, а також збірнику законів Ярослава Мудрого "Руська правда" Артюх Т.М. Страхування життя і його розвиток в Україні// Фінанси України. - 2000. - №9.С. 23-24. .

З виникненням перших руських держав і прийняттям християнства починається і розвиток пенсійного страхування (Х-ХVІІ ст.) - етап церковно-державної благодійності, яка носила обов'язковий характер, про що зазначалось в Церковному уставі 996 р. На благодійність церква виділяла 1/10 частину доходів, які повинні були поступати на соціальну допомогу. Такий характер державна і церковна допомога злегла до кінця ХVII ст Янова С.Ю. Социальное стрвание в системе социальной защиты населения: организация и финансивый механизм: Дис. … дра економ. наук: 08. 00. 10. Санкт-Петербург: 2001.С. 108. . Розвиток і оформлення мір суспільної допомоги в визначену систему державного утримання належить Петру І. Кінцем XVII ст. датуються перші факти появи постійних державних видатків на цілі соціальної допомоги. Соціальна допомога (благодійність) тут виступає в якості видатків держави та церкви.

Важливо відмітити, що якщо в Європі на фоні становлення і розвитку капіталістичних формацій відбувався процес бурхливого розвитку різноманітних установ взаємного і комерційного страхування, то в Російській імперії ідея організованої взаємодопомоги за рахунок коштів населення не знайшла свого вираження. Майже всі європейські держави до XVIII ст. мали достатньо широкі прошарки вільних громадян, отримавших власні трудові чи підприємницькі доходи, які вони старалися зберегти при настанні можливих ризиків. В Російській імперії основна маса населення була закріплена за землевласниками. Таким чином ані християни, ані наймані працівники не мали ані цілі зберегти свої доходи, ані самих доходів, які могли би використовуватись для соціального захисту. Найбільш значимим фактором, що здійснював вплив на положення населення, залишалась державна влада. Тому організація соціальної допомоги закономірно прийняла єдину можливу форму - державного соціального утримання, доповнюваного церковною, монаршою, вельможною благодійністю. Традиційні відносини суспільної взаємодопомоги не получили подальшого розвитку і в умовах необмеженого феодалізму не переросли у фінансові відносини взаємного характеру Янова С.Ю. Социальное стрвание в системе социальной защиты населения: организация и финансивый механизм: Дис. … дра економ. наук: 08. 00. 10. Санкт-Петербург: 2001.С. 109. .

Як бачимо населення не могло в повній мірі застосовувати задля своїх потреб інститут страхування. Лише вельможі могли скористатися послугами іноземних страхових компаній, які, як уже зазначалося досить активно розвивались в європейських країнах.

Вважається, що перший етап організації та становлення державно-правових засад страхування (у тому числі фінансово-правових) починається з 1786 р. Маніфестом Катерини ІІ "Про заснування Державного позичкового банку", яким було встановлено державну монополію на страхову діяльність і почали створюватися державні страхові товариства Аленичев В.В. Страховое дело России в ХХ веке // Страховое ревю. - 2000. - № 1. - С. 29. Так, маніфестом від 28 червня 1786 р. встановлювалося право позичкового банку здійснювати страхову діяльність. У той же час ст.20 цього маніфесту заборонялося проводити страхування переліченого майна в іноземних страхових компаніях. Цей нормативний акт вводив основний принцип фінансово-правового регулювання страхування, що пов'язаний із вкладенням страхових грошових ресурсів, перш за все в національну економіку. Важливим уявляється створення страхової експедиції, яка була заснована при банку та проіснувала 36 років, що можна вважати початком історії розвитку страхування на території Російської імперії як організаційного та економічного інституту Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 20. .

З прийняттям даного нормативного акту, відбулося усвідомлення значущості інституту страхування як для суспільних потреб, так і для економіки держави. Виникла необхідність в регулюванні страхових фондів, правильному їх використанні.

У 1827 р. був виданий Царський указ про пенсії. На той час пенсії були досить скромними, і тодішній уряд започаткував створення так званих емертикальних пенсійних кас різними відомствами, в основу формування яких був закладений принцип вислуги років Пенсионная реформа в России: причины, содержавние, перспективы / Под ред. Дмитриева С.Э. - Спб.: Норма, 1998.С. 45. .

В 1835 р. створено Російське товариство застрахованих капіталів і доходів ("Життя"). Воно протягом 20 років володіло монопольним становищем здійснювати операції зі страхування життя. В 70-х рр. ХІХ ст. страхуванням життя починає займатися Петроградське товариство, а у 80-х - товариство "Росія". Варто відзначити, що на території Російської імперії страхуванням життя займалися акціонерні компанії, а взаємних товариств було лише два. Натомість у країнах Європи цим страхуванням у більшості випадків займалися саме товариства взаємного страхування Історія страхування: підручник / С.К. Реверчук, Т.В. Сива, С.І. Кубів, О.Д. Вовчак; За ред. . С.К. Реверчука. - К.: Знання, 2005.С. 63-64. .

Діяльність цих страхових товариств адмініструвалася найвищими посадовими особами держави, які були їх співзасновниками. Основною метою законодавця було не нормативне, у тому числі фінансово-правове регулювання відносин в галузі страхування, а встановлення таких форм адміністративного нагляду та контролю за страховою діяльністю, яке дозволило б державі втручатися в цю діяльність Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 21. .

У 1885 р. було знято заборону на діяльність в Російській імперії зарубіжних страхових товариств, які спеціалізувалися на різноманітних видах страхування, у тому числі на перестрахуванні. У цей час контроль та нагляд за страховою діяльністю від імені держави здійснювався Міністерством внутрішніх справ. Встановлювалася плата за отримання дозволу займатися на території Російської імперії страховою діяльністю та обов'язок резервувати на рахунках державного банку 30% надходжень від страхових платежів Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 21. . Це заклало фундамент регламентування резервування коштів страховиком, як матеріальної гарантії, та розвивало державний фінансовий контроль.

Страхування в Україні розвивалося на теренах Галичини та Буковини. У 1869 р. розпочало здійснювати страхування життя "Краківське товариство взаємного страхування", яке називалось "Флоріанкою", охоплювало територію Галичини, Буковини та планувало поширити свою діяльність на територію Волині, Поділля та центральної України. В 1891 р. у Львові було створено перше на західних землях України страхове товариство "Дністер", яке стало вагомою фінансовою інстанцією не тільки Галичини, а й усієї Австро-Угорської імперії Пацурія Н.Б. Страхове право України: Навч. посібник / Н.Б. Пацурія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. С 11. .

У дореволюційні роки одним із важливіших центрів страхування в Україні була Одеса. Тут функціонували самостійні страхові товариства, а також філії провідних страхових компаній Петербурга та Москви, а також іноземних страховиків, діяльність яких, як уже зазначалося була дозволена з 1885р. В 1899 р. було створено "Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їхніми робітниками і службовцями" Пацурія Н.Б. Страхове право України: Навч. посібник / Н.Б. Пацурія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. С 10-11. .

На початку ХХ ст. в Україні було зроблено спробу створити страхове товариство "Любов", яке основною спеціалізацією мало страхувати пенсії на випадок удівства та допомоги на випадок сирітства. Товариство так і не розпочало свою діяльність через недостатню кількість охочих застрахуватись. З часом професор Чернівецького університету Стефан Смаль-Стоцький зробив спробу знову створити страхове товариство такого типу як попереднє (товариство "Любов"). Його спроба виявилася вдалою і 1911р. в Чернівцях розпочало свою діяльність товариство взаємного страхування життя та пенсій "Карпатія". Згодом головний офіс із несприятливими політичними та господарськими обставинами було перенесено до Львова. Характерною рисою діяльності Товариства взаємного страхування життя і пенсій "Карпатія" було все охоплення страхового ринку, щоб люди різного статку могли скористатися страховими послугами Загорулько І.Б. Історія розвитку пенсійного забезпечення в Україні: науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, 2005. №15. 4 С. 374-375. . Створення товариства взаємного страхування "Карпатія", а саме головних напрямків його діяльності - страхування життя та пенсій, сприяло появі в Україні такого інституту, як недержавне пенсійне страхування. Було закладено фундамент для подальшого розвитку цього інституту в нашій державі.

Як бачимо на території України були поширені як національні так і іноземні страхові товариства, діяльність яких вливала по різному впливала на розвиток страхової справи та страхових відносин.

Ці відносини у той час потребували розвинутого страхового законодавства, у тому числі у сфері фінансово-правового регулювання страхування. Основу фінансово-правового регулювання функціонування страхових структур складала саме фінансова сторона їх діяльності. Перш за все це стосувалося своєчасності та правильності сплати податків державну казну. Можливим уявляється встановлення обов'язкової публічної звітності страхових структур по визначеній схемі: річний баланс по розділам, стан рахунків, статистичні відомості. За необхідності орган страхового нагляду міг призначити планові та позапланові ревізії фінансової та оперативно-технічної діяльності страхових структур. При цьому перевірялися збереженість грошових коштів, ведення каси, форм та методи відшкодування резервних фондів, правильність відрахувань в резервні та запасні фонди. Страховий комітет, що входив до складу Міністерства внутрішніх справ, діючи в межах циркулярів цього відомства, контролював й інші правові аспекти товариств, законність полісних умов з точки зору відповідальності їх нормам права. Фінансування видатків на утримання апарату державного страхового нагляду здійснювалося за рахунок казни шляхом перерозподілу особливого страхового збору із загальної суми страхових платежів, що надійшли к всі страхові товариства у звітному році Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 21-22. . Держава встановила обумовлені межі страхової діяльності, забезпечила гарантійні резерви страховиків, та налагодила потрібний контроль над страховими товариствами.

В 1905 р. був прийнятий закон, який надавав право державним ощадним касам заключати договори страхування життя Згідно з цим законом договори страхування життя могли укладати без попереднього медичного огляду. При цьому початкова страхова сума складала 25 рублів. Страхові виплати по цих договорах здійснювались з відстрочкою на 5-7 років. В якості офіційної цілі страхування життя через державні ощадні каси з невеликими страховими сумами було притягнення до страхування широких прошарків населення. Для організації і контролю державного особистого страхування через систему ощадних кас було створено Управління державних ощадних кас, що складалося із сітки ощадних кас, розділених на дванадцять районів, кожний район очолював інспектор державних ощадних кас та із центральної страхової канцелярії на правах самостійного відділу для координації діяльності інспекторів Управління Мамедов А.А. Финансовоправовые проблемы страхования в России [Электронный ресурс]: Дис.... дра юрид. наук: 12. 00. 14. М.: РГБ, 2006. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки), С. 104. .

Ця форма страхування дістала подальший розвиток, коли 1914 р. було закріплено "Положення про страхування доходів і капіталів в Державних ощадних касах" Об установлении Положения о страховании доходов и капиталов в Государственных сберегательных кассах. Одобренный Государственным Советом и Государственной Думой и Высочайше утв. Закон 10 июня 1914 г. (Собр. узак. и распор. Правительства. 1914. Отд1. № 207. Ст. 2096) // СПб.: Государственная типография, 1914. .

Крім державних ощадних кас страхування життя здійснювали пенсійні каси при міських і земських установах Положение о пенсионных кассах служащих в земских учреждениях. Высочайше утв. Мнение Государственного Совета 12 июня 1900 г. (Собр. узак. и распор. Правительства. 1900. Августа 17. № 97. Ст. 1955) // Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье.Т. ХХ. 1900. № 18870. СПб.: Государственная типография, 1902. , а також пенсійні каси для залізо дорожніх службовців О разрешении пенсионной кассе служащих на казенных железных дорогах производить операции по страхованию жизни. Высочайше утв. мнение Государственного Совета 3 мая 1899г. (Собр. узак. и распор. Правительства. 1899. Августа 5. Ст. 1313) // Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание третье. T. XIX. 1899. No 16830 - СПб.: Государственная типография, 1902. .

На початку ХХ ст. у Львові функціонувала низка пенсійних фондів. Одним з яскравих прикладів був Пенсійний фонд працівників міських електричних закладів у Львові. Право на вступ до Пенсійного фонду працівників міських електричних закладів мали усі працівники, хто платив внески до фонду, пройшов військову службу, не належав до інших фондів і вік при вступі до фонду не перевищував 40 років. Відповідно до статут формування Пенсійного фонду працівників міських електричних закладів у Львові (один з останніх затверджено 1924 р.) проводилося за рахунок: майна попереднього пенсійного фонду; внесків членів пенсійного фонду (вступні та щомісячні); щомісячні дотації міських чи районних електричних закладів; інших доходів фонду (пожертви, штрафи та пені, відсотки від майна) Трубич С.Ю., Швець В. Є. Формування системи соціального страхування // Фінанси України. - 2000. - № 2.С. 27-29. . З цього можна зробити висновок, що пенсійне страхування є комплексним фінансовим інститутом, включає умови формування грошових фондів, регулює умови вступу у фінансові правовідносини і має розподільчий та перерозподільний характер. Функціонування у Львові пенсійних фондів працівників міських електричних закладів є прикладом грамотного розвитку недержавного пенсійного страхування на території України. Ці фонди за своєю суттю слід відносити до сучасних недержавний корпоративних пенсійних фондів.

До 1913 р. в російській імперії була сформована стабільна фінансова система, в які страхування відігравало значну роль. Після проведення наприкінці ХІХ ст. С.Ю. Вітте грошової реформи, були встановлений золотий монометалізм та вільна конвертація карбованця, що сприяло розвитку страхування. Поширеною була практика внесення коштів у державні цінні папери та державні займи Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 22. . З початку ХХ ст. і до 1917 р. тривав період формування джерел права, і активізувалась законотворчість, у тому числі було зроблено спроби (наприклад, у 1879, 1903 і 1906 рр.) кодифікувати страхове право, які закінчилися на рівні опублікованих проектів. Важливу роль в регулюванні, к тому числі фінансово-правовому, відносин страхування відіграють статути страхових акціонерних товариств. Адже з часів царської Росії затвердження цих статутів здійснювалося безпосередньо імператором. Відповідно, судова практика в цей період визнавала за статутами акціонерних товариств силу законів. Таким чином, при судовому розгляді спору умови страхування оцінювалися судом не як умови договору, а як урядові установи, що мали силу спеціального закону, тобто статути страхових товариств та їх полісні умови були одними з джерел права, якими регулювалися правовідносини, у тому числі й фінансово-правові Мамедов А.А. История и генезис финансово-правового регулирования страхования в России // История государства и права. - 2004. - № 1. - С. 50-54. .

З утворенням Радянського Союзу господарське життя країн, що увійшли до його складу змінилося. Запанувала державна власність і централізм, встановився контроль над засобами виробництва, ресурси направлялися у пріоритетні галузі, розроблялися п'ятирічні плани господарства, відхилення від яких було неможливим, зазнала змін фінансова система. За таких умов почала формуватися система державного страхування, було створено відповідний державний орган - Головне управління державного страхування, яке через свої республіканські і місцеві органи здійснювало функцію страхування Історія страхування: підручник / С.К. Реверчук, Т.В. Сива, С.І. Кубів, О.Д. Вовчак; За ред. . С.К. Реверчука. - К.: Знання, 2005.С. 98. .

Період з 1917 р. до середини 1921 р. характеризувався ліквідацією дореволюційних кредитних установ, а його найбільш значимим актом став Декрет ЦВК 1917 р. "Про націоналізацію банків", відповідно банківська справа була оголошена монополією держави, а активи та пасиви всіх акціонерних банків та банківських контор були передані Державному банку. На черзі стояла націоналізація страхової справи. В.І. Ленін 1918 р. підписав Декрет "Про встановлення державного контролю над всіма видами страхування, окрім соціального" Публічно-правове регулювання страхової справи з боку держави здійснювала Рада у справах страхування з виконавчим органом - Комісаріатом у справах страхування, що призначався Раднаркомом. Організаційна перебудова страхової справи на цьому етапі характеризувалася, з одного боку, збереженням засад страхування, що склалися в період царської Росії, з іншого - Введенням жорсткого контролю над прибутками у страховому сегменті економіки, що виражалося перш за все у фінансово-правовому регулюванні прогресивного оподаткування прибутків від страхових операцій, повнотою та своєчасністю сплати податків, перевіркою бухгалтерської звітності страхових товариств. При цьому, згідно з Декретом від 1918 р. усі дивіденди акціонерів та пайовиків, нараховані за 1917 р., були конфісковані в казну держави Юрах В.М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: Дис. …кандидата юридичних наук: 12. 00. 07. Одеса.: 2008.С. 24-25. .

В 1919 р. було прийнято Декрет "Про об'єднання ощадних кас з Народним банком", у центральному управлінні якого були створені 2 відділи, в тому числі відділ страхування життя, який мав керувати страховими операціями колишніх ощадних кас і ліквідувати операції зі страхування життя приватних страхових товариств. Відповідно до Декрету "Про анулювання договорів зі страхування життя" 1919 р. усі види страхування життя було відмінено. А згодом було відмінено страхування капіталів та прибутків, а страхові внески на дані види страхування перерахували до казни Про анулювання договорів зі страхування життя: Декрет РНК від 18. 11.1919 р. // СУ РСФСР. - 1919. - № 56. - Ст. 542. .

Настав період суворого етатизму у страховій та фінансовій сфері. Жорсткий державний контроль, некомпетентність посадових осіб, надто агресивне ставлення до страхування призвели до значних потрясінь у цій сфері, руйнувалися багаторічні надбання страхової діяльності. Види страхування які діяли раніше почали впроваджувати наново.

Із прийняттям Конституції СРСР 1924 р. відбулися зміни і у страхуванні. 1925 р. ЦВК і РНК СРСР затвердили Положення про державне страхування СРСР, в якому було вказано, що всі види страхування є державною монополією СРСР, а органи Держстраху мають виключне право на проведення цих операцій.

У 1924 р. почали проводитися операції з особистого страхування. Першим видом особистого страхування було змішане страхування на випадок дожиття до певного віку (пенсійне страхування) і на випадок смерті застрахованого швидше досягнення ним цього віку.

У 1927 р. Держстрах розпочав новий вид спрощеного страхування життя, яке отримало назву селянського страхування життя.

До 1929 р. страхування на випадок похилого віку та старості не включалося до сфери соціального страхування. А законодавче закріплення пенсійного віку - для жінок 55 років і 60 років для чоловіків відбулося лише в 1932 році.

У 1956 р. було прийнято Закон "Про державні пенсії", а також було відділено поняття держаних пенсій від соціального страхування, пенсії розмежовувались як частина державного бюджету, а соціальне страхування мало податкову природу, і називалось страховим збором Закон СРСР "Про державні пенсії" від 14. 09.1967 р. . 1958 р. центральним апаратом Міністерства фінансів СРСР було організовано Відділ державного страхування. Пенсії формувались централізовано відповідно до вищезазначеного закону, а виплата пенсій гарантувала держава із числа бюджетних коштів фонду державного соціального страхування.

Починаючи з 1968 р. пенсійне страхування здійснювалось сплатою внесків шляхом перерахунків їх із заробітної плати. Була прийнята Постанова "Про сплату робітниками і службовцями страхових внесків по угодах особистого страхування шляхом безготівкових розрахунків". Вже в 1970 р. із зібраних з особистого страхування внесків близько 69 % поступило шляхом перерахунку. Також були введені нові види особистого страхування, які дістали відбиток на розвитку фінансової системи.! 968 р. було запроваджено страхування дітей, яке дозволяло батькам створити необхідні заощадження, які будуть виплачені дитині у віці 18 років. У 1974 р. цим страхуванням було укладено 6 млн. угод У 1974 р. було введено весільне страхування (страхування до вступу в шлюб), яке поєднувало змішане страхування життя та страхування дітей Історія страхування: підручник / С.К. Реверчук, Т.В. Сива, С.І. Кубів, О.Д. Вовчак; За ред. . С.К. Реверчука. - К.: Знання, 2005.С. 112. . Дістав початок різноплановий рух фінансових ресурсів, який проводився як у готівковій так і у безготівковій формах. Держава почала отримати величезну кількість страхових платежів, і давало змогу збільшувати її фінансові активи.

Пізніше було створено єдину пенсійну систему, з прийняттям Закону "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", внаслідок чого кошти на пенсії виділялися вже не з державного бюджету, а було створено Пенсійний фонд, до якого почали відраховувати кошти підприємства, організації та безпосередньо громадяни, кількість сплачених коштів якими записували у трудову книжку.

Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України виникла потреба у прийнятті нового страхового законодавства, та ведення пенсійної політики. Загалом були запозичені ті фінансові-правові інститути, які застосовувались раніше. Почали з'являтися багато комерційних страхових компаній, які ще не були достатньо надійними, тому держава повинна була зберегти монополію щодо пенсійного страхування, щоб надати гарантію збереження пенсійних заощаджень.5 листопада 1991 р. був прийнятий Закон України "Про пенсійне забезпечення", який і став основою регулювання пенсійного страхування в незалежній Україні. Цього ж дня було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру, а кошти фонду включались до державного бюджету.

Був потрібний державний контроль за страховою діяльністю, і 1993 р. був створений Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, який координувався Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України.

У 1992 р. була створена Ліга страхових організацій України, як добровільне об'єднання страхових організацій задля організації та розвитку страхового ринку України, а 1996 р. було прийнято Закон України "Про страхування" Закону України “Про страхування" // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 18. - Ст. 78. , яким регулюється порядок здійснення недержавного пенсійного страхування страховими компаніями зі страхування життя.

Пізніше, у 2001р. Пенсійний Фонд України було переформовано у державний позабюджетний фонд, та створено ще декілька позабюджетних фондів, з метою акумуляції та використання коштів на строго визначені публічні цілі, що мають значення для усієї держави, зокрема загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Правовий статус фондів визначають відповідні положення. До державних цільових позабюджетних фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо Державні позабюджетні фонди у визначеному законодавством порядку звітують перед Держказначейством України Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Особлива частина: Навчальний посібник. - К.: Алерта; КНТ, 2007.С. 79-80. . В 2003 році відбулися подальші зміни щодо пенсійного реформування в Україні. Було прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”// Відомості Верховної Ради. - 2003. - №49-51. - Ст. 376. , та Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372. , що вступили в дію 2004 р. Настав новий етап розвитку інституту недержавного пенсійного страхування. Було запозичено міжнародний досвід розвитку недержавного пенсійного страхування, як вагомого фінансово інституту, та запровадження інструменту інвестування страхових пенсійних активів Розпочали свою діяльність велика кількість як іноземних так і українських страхових компаній у сфері страхування життя та пенсій, а також велика кількість недержавних пенсійних фондів та банківських установ, які стали вагомими суб'єктами розвитку недержавного пенсійного страхування. Також схвалені концепції проведення пенсійної реформи. У 2005 р. було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів "Про схвалення Стратегії розвитку пенсійної системи" Розпорядження Кабінету міністрів України “Про схвалення Стратегії розвитку пенсійної системи ” від 15. 12.2005р. N 525-р // Інфодиск: Законодавство України. , а в 2009 р. було схвалено "Концепцію подальшого проведення пенсійної реформи", яка передбачається реалізувати протягом 2010-2017 років Пенсійний Кур'єр України. Концепція подальшого проведення пенсійної реформи. 30. 10.2009.С. 2-3. .

Висновки до розділу