Отже, слідчі дії - це активні дії слідчого і інших осіб, які розслідують кримінальну справу, спрямовані на формування доказів, в тому числі і у вигляді негативних обставин. Останні, як сліди-відображення супутніх, досліджуваній події, явищ , процесів, діянь, виникають незалежно від свідомості слідчого і виступають об'єктивною основою, в разі їх встановлення, фактичних даних (відомостей про факти). Наприклад, така, незалежно встановлена негативна обставина, як наявність на одязі особи часток рослин або бруду, характерних для місця події, може виступати в процесі доказування у справі доказовим фактом про її перебування в даній місцевості [44, с.50].

Влітку 1991 року у спеціальному водоймищі для підводного руху танків на Яворівському полігоні знайшли втопленого Труша. Командири і товариші по службі пояснювали цю подію як нещасний випадок. Зі слів цих осіб випливало, що Труш порушив розпорядок і вночі після відбою вирішив, мабуть, поплавати і втопився. Увагу слідчого, який проводив допити військовослужбовців даного підрозділу, привернув рядовий Копник, найближчий товариш Труша. Він на допит з'явився у напіввологій військовій формі, пояснивши, що ще звечора виправ форму, але вона не висохла. Стосовно смерті свого товариша суттєвого не пояснив, оскільки всю ніч проспав. Тим не менше, невдало приховуване психічне напруження, і навіть, помітне збентеження в поведінці Копника, в поєднанні з даними про напівмокрий одяг, насторожило слідчого. Копника було освідувано. На тілі останнього жодних слідів боротьби, так само як і на одязі якихось нашарувань сторонніх речовин виявлено не було. Тільки на підошвах ретельно начищених ваксою чобіт освідуваного було виявлено засохлий бруд з частинками розчавлених стеблинок шувару, який росте тільки на берегах водойми, в якій було знайдено Труша. Ця раптово виявлена обставина, на яку слідчий звернув увагу Копника, настільки вразила останнього, що він тут же змінив попередні показання і розповів правду. Виявилось, що за пропозицією Копника рядовий Труш після відбою, скориставшись відсутністю чергового сержанта, який пішов у “самоволку”, пішли купатись на озеро. Труш швидше роздягнувся і плигнув у воду. Не встигнувши навіть роздягнувшись, Копник почув крик Туша про допомогу. Без вагань, одягнутим Копник поплив на крик, але над водою Труша вже не було. Пірнувши декілька разів, поки вистачало сили і його не знайшовши, він поплив до берега і повернувся до техпункту (місця розташування підрозділу). Спочатку говорив неправду, оскільки боявся відповідальності. Згодом, судово-медична експертиза підтвердила, що смерть Труша наступила через потрапляння в його дихальні шляхи великої кількості води і це міг бути нещасний випадок [35, с.67].

Окрім іншого, наведений приклад демонструє, як вдале поєднання ряду слідчих дій (огляду, допиту, освідування) призвело до швидкого та повного з'ясування обставин події нещасного випадку. Тобто, повнота встановлених фактичних даних і їх збереження залежить, перш за все, від того, чи придатні ці дії за своєю внутрішньою конструкцією до відображення відповідних обставин, в тому числі, реально існуючих, як це мало місце в даному випадку, негативних обставин, чи відповідають особливостям останніх використані слідчим засоби фіксацій результатів слідчої дії. Тільки за цих умов фактичні дані про негативні обставини у сукупності з іншими відомостями про певні факти набудуть належну процесуальну форму і стануть допустимими доказами, які зможуть використовуватись в процесі розслідування кримінальних справ [34, с.87].

Для характеристики пізнавальних функцій слідчої дії, як однієї з процесуальних форм встановлення негативних обставин, важливим є дослідження механізму відображення в ній наслідків - відображень побічних чи ситуаційних процесів тощо, які супутньо супроводжували подію, що розслідується чи інші явища, пов'язані з нею. З норм закону, що регулюють слідчі дії вбачається певна сукупність методів пізнання, які використовуються при їх проведенні. Так, в ст. 195 КПК йдеться про спостереження, в ст.ст. 191, 194 КПК - про вимірювання, ст. 194 також згадуються про експериментальні та дослідницькі дії; норми, присвячені допиту і призначення експертизи, регламентують побудову питань допитуваним особам та експертам, ст.ст. 84, 85, 145, 170, 176, 188, 195 та інші КПК містять правила описування ходу та результатів слідчої дії і т.і. Ці методи, суть яких буде розкрита нижче, забезпечують встановлення об'єктивної істини у справі. З їх допомогою відбувається безперервне поєднання двох форм встановлення фактичних даних, в тому числі і відомостей про негативні обставини, а саме - пізнання і процесуальне доказування. В літературі є багато критеріїв класифікації слідчих дій (наприклад, за: повнотою фіксування і дослідження обставин справи, черговістю проведення, місцем проведення, за підставами проведення, методами відображення фактичних даних, за рівнем складності досліджуваних об'єктів і т.д.) [24, с.60].

Разом з тим, стосовно процесу встановлення негативних обставин, враховуючи запропоновану класифікацію їх, а також дані вивчення кримінальних справ і опитування практичних працівників та аналіз норм КПК, які регламентують порядок проведення розслідування, можна зробити висновок про те, що на цій стадії кримінального судочинства основними процесуальними формами встановлення негативних обставин, в залежності від природи носіїв відображень побічних та ситуаційних процесів, що обумовили їх виникнення, є слідчі дії трьох різновидів:

слідчі дії пошуково-аналітичної спрямованості, пов'язані з безпосереднім відшуканням, фіксацією матеріальних слідів злочину (огляд місця події, трупа, місцевості, приміщень, документів тощо; освідування, виїмка (звичайна, документів, що містять державну таємницю, поштово-телеграфної кореспонденції); обшук (особистий, в приміщенні, на місцевості); затримання підозрюваного; отримання зразків для порівняльного дослідження;

слідчі дії, що відбуваються в формі одержання показань (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта);

слідчі дії, що проводяться для перевірки і оцінки повноти, і узгодженості одержаних фактичних даних (очна ставка, відтворення обстановки і обставин події, пред'явлення для впізнання).

Загальні процесуальні вимоги щодо реалізації, проведення всіх слідчих дій, а також порядку фіксування їх результатів зазначені в конкретних статтях КПК, а також детально досліджені в процесуальній літературі [37, с.123]. тактичні вимоги, правила і рекомендації щодо використання слідчих дій при розслідуванні злочинів детально описані у відповідній літературі [56, с.34]. Разом з тим. із аналізу цієї літератури і статей КПК України (167-169, 172-175, 177-187, 190-194, 196 та інших), які визначають процесуальну форму проведення слідчих дій, можна зробити висновок, що ніде не розкриваються обґрунтовані положення про необхідність встановлення і вивчення негативних обставин, хоча було б доцільним рекомендувати, щоб встановлення джерел (носіїв) їх, а також побічно-ситуаційних процесів виникнення негативних обставин стало однією з методичних умов проведення слідчих дій, з обов'язковим відображенням їх в протоколах проведення слідчих дій. Ця рекомендація узгоджується зі змістом ст.ст. 82, 85 КПК, які встановлюють загальні правила складання протоколів, а також документування результатів слідчих дій і її слід деталізувати в підручниках і посібниках з кримінального процесу і криміналістики [28, с.81].

Всі види слідчих дій та встановлені законом форми їх проведення, в тій чи іншій мірі, застосовуються в розслідуванні і для виявлення та дослідження відповідних негативних обставин. Вся специфіка проведення слідчих дій в цьому процесі полягає в меті встановлення походження відображення з ознаками негативної обставини, аналітичному визначенні її суті і змісту як можливого побічного доказового факту, так значення у системі зібраних по справі доказів.

На одному з вартових постів на території військової частини військовослужбовцем - розводящим під час зміни варти було знайдено труп вартового Наялко зі слідами наскрізного вогнестрільного поранення грудної клітини. Оглядом було встановлено, що труп знаходився у напівсидячому положенні припертим спиною до стіни гаражного боксу, ноги знаходились у витягнутому положенні, руки звисали на нижню третину стегон. Кисть лівої руки була вільною, а в правій - затиснутий біля верхнього кінця пасок АКМ, який лежав між ногами трупа дулом направленим до тіла і з примкнутим багнетом. Запобіжник автомата знаходився в крайньому нижньому положенні для ведення автоматичного вогню. В магазині автомата бракувало одного патрону. Одинарний вхідний раневий отвір знаходився в лівій верхній частині грудної клітки, вихідний - у лівій лопаточній частині трупа. За характером і локалізацією раневі отвори на одязі і пошкодження на тілі співпадали. Така обстановка, за наявності деяких інших даних, робила можливим припустити самогубство або невдале членоушкодження. Проте, було звернено в процесі огляду на ряд обставин, які не відповідали цьому припущенню:

труп Наялко знаходився біля стіни гаражного боксу і майже сидів у калюжі крові. Тим не менше, деяка кількість крові (згодом було підтверджено її схожість з кров'ю потерпілого) знаходилась в п'яти метрах від трупа;

від місця, де знаходилась невелика кількість крові до трупа по запорошеному асфальтовому покриттю вела “доріжка волочіння”. На одязі (штанях, нижній частині шинелі і на заднику й халяві чобіт) були забруднення і потертості, характерні для волочіння;

враховуючі наскрізне поранення трупа, на стані, на яку він опирався були відсутні сліди від кулі, остання також була відсутня; жодних бризків крові на стіні чи інших навколишніх об'єктах;

в межах знаходження трупа в радіусі 15 м стріляна гільза була відсутня;

наявність примкнутого до автомата штик-ножа створювала значні труднощі для самострілу без застосування якихось пристосувань, проте, вони не були знайдені; той факт, що на ногах трупа були чоботи, виключав можливість вчинення пострілу самим Наялко шляхом натискання на спусковий гачок пальцем ноги, як це деколи буває під час самогубств;

на шинелі трупа навколо вхідного вогнестрільного отвору були відсутні сліди близького пострілу, а також жодних слідів близького пострілу зі штик-ножем;

був відсутній запах згорілого пороху з каналу дула автомата потерпілого.

Аналіз всіх цих виявлених при огляді місця події і трупа негативних обставин, можливих причин їх виникнення і характеру зв'язку з обставинами розслідуваної події, призвів до необхідності пошуку інших смерті Наялко, аніж самогубство. Слідчим шляхом вдалось встановити спочатку інший автомат, з якого стріляли в Наялко, і який був закріплений за іншим військовослужбовцем, а, згодом, сукупністю з'ясованих фактичних даних про негативні обставини і інших доказів - його причетність до цього вбивства [19, с.27].

Наведений приклад та багато інших, у поєднанні з аналізом слідчої практики та літературних джерел, свідчать:

що процесуальні форми збирання доказів, в тому числі встановлення і з'ясування суті негативних обставин - необхідна умова повного і всебічного розслідування кримінальних справ та додержання організованості і планомірності якісного дотримання встановлених законом умов і правил проведення слідчих дій;

в залежності від характеру розслідуваного злочину, ситуаційних чи побічних процесів, які супроводжували механізм його вчинення та формування носіїв їх відображення (об'єкти обстановки місця події, особи, тобто її учасники, очевидці тощо) основними процесуальними формами виявлення їх окремих різновидів є слідчі дії. У свою чергу, останні, забезпечуючи процес розслідування, реалізуються у двох взаємопов'язаних аспектах (формах) - пізнанні і процесуальному доказуванні;

не завжди, особливо, на початкових етапах розслідування кримінальних справ приділяється належна увага аналізу побічних чи ситуаційних процесів і їх відображенням, а тому негативні обставини не виявляються, що ускладнює розслідування;

в кримінально-процесуальному законодавстві та літературі питанням встановлення негативних обставин не приділено достатньої уваги. Проведене дослідження показує, що виявлення джерел (носіїв) негативних обставин, ситуаційних чи побічних процесів їх виникнення має свою специфіку і потребує розробки процесуальних та криміналістичних рекомендацій щодо виявлення їх і фіксації технічними засобами. Ці рекомендації слід деталізувати в підручниках і посібниках з кримінального процесу і криміналістики;

негативні обставини у вигляді протиріч, невідповідності досліджуваним обставинам справи можуть зустрічатись і при збиранні доказів в порядку, визначеному в ст. 66 КПК. Вони виявляються при аналізі витребуваних органом розслідування чи представлених зацікавленими особами пояснень, документів, речових доказів тощо. З'ясування наявності і суті негативних обставин в цих доказах здійснюється на практиці шляхом відповідних перевірок та проведення окремих слідчих дій (допитів свідків чи авторів документів, призначенням криміналістичних експертиз тощо).

Висновки

Виявлення негативних обставин і ретельний їх аналіз в переважній більшості при розслідуванні злочинів є ключем для розкриття злочинів, вчинених в умовах неочевидності.

Результати мого дослідження свідчать, що слідчий повинен уміло оперувати негативними обставинами, що полягає в своєчасному і точному їх фіксуванні та використанні даних котрі викладені в протоколах слідчих дій (огляду місця події, допиту, відтворення обстановки і обставин події) для усунення виявлених протиріч.

Негативні обставини являють собою матеріальні відображення процесів в взаємодії, що виявляється під час проведення слідчих дій у вигляді слідів та інших змін, які за своїм розміщенням , локалізацією, характерними або іншими ознаками не відповідають встановленим даним події розслідуваного злочину, або окремим елементам його розвитку.

Негативні обставини можуть бути обумовлені різними за походженням і характером ситуаційними і побічними процесами, що виникають за певних умов, коли останні були безпосередньою причиною виникнення відображення, яке супроводжує злочинну дію.

На виникнення негативних обставин в показах про злочинні обставини вплив справляє вибірковість сприйняття і ситуація при якій здійснюється сприйняття події і відтворення її психічного образу.

Аналіз походження відображень, які є різновидами негативних обставин, що часто зустрічається в процесі розслідування злочинів, а також факторів, які впливають на їх виникнення, зробило можливим сформулювати наступне криміналістичне поняття : негативні обставини - це реальні явища, що виникають внаслідок відображення певних супутніх злочинним діянням ситуаційних або побічних процесів у вигляді матеріальних утворень (слідів, предметів, змін в обстановці тощо) та кореляційно-пов”язаних з поведінкою учасників злочину дисимуляцій (ознак приховування чогось), які за своїм походженням, наявністю або відсутністю і іншими ознаками в обстановці місця події та поведінці конкретних осіб не узгоджується з закономірностями механізму її розвитку та встановлюваними в ході розслідування даними.

Різноманітність ситуаційних та побічних процесів (приготування до злочину, замах на нього, приготування до приховування в майбутньому наслідків злочинної діяльності, випадкові і непов'язані зі злочином дії, протидія потерпілого, приховування наслідків злочинної діяльності, різні види інсценувань у поєднанні або без нього з симулятивними показаннями винного, з метою ввести в оману, діяльність, пов'язана з розслідуванням та розглядом кримінальних справ і т.д.), які обумовлюють виникнення негативних обставин, різні форми їх відображення у навколишньому середовищі і прояви під час розслідування злочинів вимагають диференційованого підходу до їх аналізу.

Класифікація негативних обставин має практичне значення для розслідування злочинів, оскільки вона є орієнтовним засобом виявлення видової чи групової специфіки конкретних негативних обставин, який сприяє визначенню напрямків і способів їх подальшого дослідження та використання при провадженні в кримінальних справах.

Список використаної літератури

1. Конституція України .- К.,1996 - 64 с.

2. Кримінальний кодекс України.- К.,2001

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.,2001.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Х., 2002.

5. Закон України «Про міліцію» № 565 від 20.12.90 р.

6. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-12 від 25.11.91 р.

7. Закон України «Про боротьбу з корупцією» №367/95 - ВР від 05.10.95р.

8. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» № 396/94 від 21.07.94 р.

9. Наказ МВС України «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних служб МВС України» № 682 від 30.08.99 р.

10. Збірник нормативних актів з питань правопорядку.- К.,1993р.,-320 с.

11. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. - Минск, 1997.

12. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Крылова. - Л., 1976.

13. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. - М., 1990.

14. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. - М., 1993.

15. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. - М., 1994, Криминалистика/ Под ред. Р.С. Белкина, В.Г. Коломацкого, И.М.Лузгина. - М., 1995. - Т. 1.

16. Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. - М., 1995.

17. Криминалистика/ Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. - Санкт-Петербург, 1995.

18. Криміналістика/ За ред. В.Ю. Шепітька. - Х., 1998.

19. Криминалистика/ Под ред. А.Г. Филиппова, А.В. Волынского. - М., 1998.

20. Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. - М., 1999.

21. Криминалистика/ Под ред. Н.П. Яблокова. - М., 1999.

22. Криминалистика / Под ред. А.Ф. Волынского._ М., 1999.

23. Криминалистика / Под ред. В.Ю. Шепитько. - Х.,2001.

24. Криминалистический словарь. - М., 1993.

25. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика/ Под ред. Р.С. Белкина. - М., 1999.

26. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. - К., 1991.

27. Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. Криміналістика/ За ред. П.Д. Біленчука. - К., 1998.

28. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., т. 1-3, 1977 -1979.

29. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. - Саратов, 1986.

30. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. - М., 1987.

31. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. - М., 1988.

32. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. М, 1997.

33. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. - М., 1997.

34. Белкин Р.С. Курс криминалистики. - М., 2001.

35. Вандышев В.В. Реализация взаимосвязей жертвы и преступника в раскрытии и расследовании насильственных преступлений, - Санкт-Петербург, 1992.

36. Вандышев В.В. Связь «жертва-преступник» и ее использование в раскрытии и расследовании умышленных тяжких телесных повреждений. - Л., 1987.

37. Возгрин И.А. Криминалистическая методика. - Минск, 1983.

38. Возгрин И.А. научные основы криминалистической методики расследования преступлений. Вып. 1-4. СПб., 1992, 1993.

39. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. - Томск. 1985.

40. Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений. - Саратов, 1987.

41. Іщенко А.В. методологічні проблеми криміналістики. - К. 1997.

42. Колесниченко А.Н. Общин положення методики расследования отдельных видов пре ступлений. - Х., 1976.

43. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. - Х., 1985.

44. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. К., 1973.

45. Криминалистика: Краткая энциклопедия./ Автор-составитель Р.С. Белкин. - М., 1993.

46. Криминалистическая характеристика преступлений. - М., 1984.

47. Криминалистический словарь. - М., 1993.

48. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. - К., 2000.

49. Ку клин В.И. Методика расследования отдельных видов пре ступлений. - Іваново, 1983.

50. Кулаги Н.И. Планирование расследования сложных многоэпизодных дел. - Волгоград, 1976.

51. Ларин А.М. От следственной версии к истине. - М., 1976.

52. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: Планирование, организация. - М., 1970.

53. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике. - К., 1979

54. Лисиченко В.К., Цыркаль В.В. использование специальных знаний в следственной и судебной практике. - К., 1987.

55. Медведев С.И. Расследование убийств и причинения телесных повреждений в ИТУ. - Рязань, 1987.

56. Образцов В.А. Криминалистика: Цикл лекций по новой программе курса. - М., 1994.

57. Образцов В.А. Криминалистика: курс лекций. - М., 1996.

58. Образцов В.А. Основы криминалистики. - М., 1996.

59. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М., 1997.

60. Рощин А.И., Биленчук П.Д., Омельченко Г.Е. Книга криминалиста. - К., 1995

61. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова и В.А. Снеткова. - М., 1977.

62. Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова - М., 2000.

63. Салтевський М.В. Криміналістика. - К., 1996.

64. Салтевский М.В. Криминалистика в современном изложении юристов. - Х., 1996

65. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: Система понятий. - М., 1982.

66. Сидоров В.Е. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. - М., 1992.

67. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений/ Под ред. В.К. Лисиченко. - К., 1988.

68. Справочник следователя/ Под ред. В.С. Тикиджьяна. - Ростов-на- Дону, 1996.

69. Судебные экспертизы. Возможности. Подготовка материалов. Назначение. Оценка. - К., 1981.

70. Чурилов С.Н. Общие положения методики расследования преступлений. - М., 1990.

71. Шепітько В.Ю. Енциклопедичний словник. - Х., 2001.

72. Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. - М., 1979.

73. Яблоков Н.П. Криминалистическая методика расследования. - М., 1985.