Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра теорії та філософії права

Реферат

на тему: «Юридичні гарантії законності: поняття, види»

Студент

Спільник Х.А.

Перевірив

Ярмол Л.В.

Львів-2017



Зміст

Вступ

Розділ 1. Законність - поняття та основні принципи

1.1 Законність: поняття та основні принципи

1.2 Вимоги та ознаки законності

Розділ 2. Гарантії забезпечення законності

2.1 Сутність та поняття гарантій законності

2.2 Види гарантій забезпечення законності

Розділ 3. Юридичні гарантії законності як вид спеціальних гарантій законності

3.1 Зміст та поняття правових гарантій законності

3.2 Види юридичних гарантій

Загальні висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. На нашу думку актуальність цієї теми пояснюється тим, що завдяки юридичним гарантіям законності здійснюється запобігання правопорушенням та їх припинення. Вони виступають важливими чинниками в охороні та здійсненні основних прав і свобод громадян, у виконанні та розвитку закону. Саме ці гарантії спрямовані на охорону суспільства від злочинних посягань та відповідного дотримання законності.

Мета роботи. Дослідити функції та роль юридичних гарантій законності в державі. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1) Визначити поняття та основні принципи законності,

2) Розкрити ознаки та вимоги законності,

3) Охарактеризувати поняття та умови гарантій забезпечення законності,

4) Встановити поняття юридичних гарантій законності,

5) Проаналізувати види юридичних гарантій забезпечення законності.

Методи дослідження. При дослідженні теми використані такі методи пізнання:

1) Метод аналізу ( був використаний під час визначення ознак та принципів законності,видів юридичних гарантій законності),

2) Спеціально-юридичний метод (використовувався при розкритті поняття законності, юридичних гарантій забезпечення законності),

3) Функціональний метод (використовувався при поясненні змісту та ролі кожного виду юридичних гарантій законності, принципів законності, їх ознак),

4) Метод узагальнення ( був використаний під час написання загальних висновків).

Стан наукової розробки теми.

Тему `Юридичні гарантії законності: поняття, види' в юридичній науці досліджували: Г.М. Бистрик, С.В. Бобровник, В.М. Гаращук, М.Н. Марченко, Н.Р. Нижник, В.В. Пахомов, Д.М. Овсянко, В.Д. Солдатова, В.М. Соловйов, Р.Я. Шай, С.М. Шило.



Розділ 1. Законність - поняття та основні принципи

1.1 Законність: поняття та основні принципи

Законність та її функції є об'єктом уваги багатьох вчених-юристів. Це пояснюється актуальністю цієї категорії, що має як теоретичне, так і практичне значення. З точки зору теорії права законність визначається як правова категорія, що має самостійне значення і характеризується рядом теоретичних ознак. Як поняття, що вживається у юридичній практиці, законність характеризує поведінку всіх суб'єктів права та визначає рівень практичної реалізації прийнятих державою законоположень, а, отже, і рівень реальності самого права як засобу державно-владного впливу на суспільство. Зайчук О.В.,Оніщенко Н.М. Теорія держави і права.Академічний курс: підручник.Київ: Юрінком Інтер,2006.688с.

Законність -- це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації виражається у вимозі точного, строгого і неухильного дотримання і виконання чинних правових актів усіма суб'єктами права. юридичний гарантія законність влада

Сутність законності полягає в добросовісному і неухильному дотриманні і виконанні всіма суб'єктами права діючих законів, яке й забезпечує стан правомірності суспільних відносин. Мета законності в демократичній державі полягає в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. Засоби і методи реалізації вимог законності повинні носити правовий характер. Єдність сутності, мети і засобів реалізації вимог законності виражається в категорії правозаконності. Крестовська Н.М.,Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: елементарний курс: навчальний підручник.2-ге вид.Харків: Одіссей,2008.432с.

Законність також можна розглядати і як метод здійснення державної влади, і як необхідний елемент демократії. Законність безпосередньо пов'язана із правопорядком. Співвідносяться вони як причина й слідство. Сучасні трактування законності мають досить різноманітний характер. Так, проф. П. Рабінович визначає законність як режим відповідності суспільних відносин законам і підзаконним актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права. Проф. М. Вітрук характеризує законність як ідею, вимогу та систему реального виразу права в законах держави, у законотворчості і підзаконній правотворчості. Проф. О. Поляков розуміє законність у дещо звуженому аспекті як принцип функціонування апарату держави, в межах якого застосування права посадовими особами здійснюється у чіткій відповідності з вимогами закону.

Як багатоаспектне явище характеризують законність проф. О. Мурашин та М. Кельман. Вона визначається як правовий характер суспільного життя, вимога загальної поваги до закону та обов'язок його виконання всіма без винятку суб'єктами права, а також забезпечення прав, інтересів громадян і охорони правопорядку. Доцент В. Ткаченко робить висновок, що законність є режимом правомірної діяльності органів держави, що знаходить свій вияв у прийнятті правових законів та підзаконних актів, у їх неухильному дотриманні та правильному застосуванні всіма органами держави, посадовими особами, громадянами та їх об'єднаннями.

Правомірним є висновок, що поняття «законність» дає уявлення про правову дійсність у аспекті практичного здійснення права. Однак законність не є тотожною таким правовим категоріям, як «реалізація права», «правомірна поведінка» та «ефективність права». Вони характеризують дію права з певного боку, тоді як законність відображає урегульованість суспільних відносин та ставлення суспільства до права у цілому. Тому рівень законності і є головним критерієм оцінки правового життя країни. Зайчук О.В.,Оніщенко Н.М. Теорія держави і права.Академічний курс: підручник.Київ: Юрінком Інтер,2006.688с.

Принципи законності є основними ідеями, що розкривають зміст законності як стани правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів:

1. Загальність законності полягає в її обов'язковості, що розповсюджується на всіх і кожного без винятку, незалежно від положення, чину і рангу. Перед законом усі рівні й усі повинні йому підкорятися, інакше відповідальність неминуча. Всі громадяни, посадові особи є суб'єктами законності, тому що на всіх них розповсюджуються її вимоги.

2. Єдність законності полягає в поширенні цієї вимоги на всю без винятку територію держави, в її однаковому розумінні. Прояв місництва -- протизаконне явище. Місцеві особливості потрібно враховувати, але тільки в рамках закону і на його основі.

3. Верховенство закону є найважливішою властивістю законності, зв'язаною з вищою юридичною силою закону. З верховенством закону пов'язане питання конституційної законності, яка включає в себе наступні вимоги: Конституція є Основним Законом, якому належить юридичне верховенство у правовій системі; принципи і норми Конституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави; засобом забезпечення верховенства Конституції є конституційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом.

Закони приймаються на основі Конституції, а підзаконні нормативно-правові акти -- на основі законів та на їх виконання.

4. Невідворотність реалізації законності означає припинення будь-яких порушень закону, від кого б вони не виходили, невідворотність відповідальності за ці порушення. Усяке правопорушення є водночас і порушенням законності.

5. Неприпустимість протиставлення законності і доцільності. Законність є вищою доцільністю. Діалектика взаємин тут така: будь-який відступ від законності, що мотивується “вищими інтересами”, “вимогами народу”, “моральними розуміннями” тощо, призводить до дестабілізації в суспільстві, сприяє зростанню правового нігілізму. Якщо закон застарів, став недоцільним, його потрібно змінити, доповнити, але тільки відповідно до встановленої процедури, що також визначається законом. Доти, доки зміни не внесені, закон діє.

6. Нерозривний зв'язок законності і культури. Без культури не може бути і мови про законність; чим вищий рівень культури (особливо правової) суспільства в цілому, окремих громадян, тим вищий і рівень законності.

7. Єдність законності і демократії полягає в активній участі громадян у справах суспільства і держави, насамперед у демократичній процедурі прийняття законів й інших нормативних актів. Це є запорукою того, що прийняті закони будуть сприйняті абсолютною їх більшістю. Демократія, у свою чергу, забезпечує зацікавленість людей у виконанні законодавства і підконтрольність діяльності державного апарату.

8. З позицій особистості законність виступає насамперед як засіб захисту її прав, свобод і законних інтересів. Вона забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави і її органів, так і від протиправних дій з боку інших осіб. Від стану законності залежить ступінь свободи особи, реальність її прав, рівень і реальність демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси особистості стають пріоритетними для держави, ця сторона законності і правопорядку є найважливішою метою державної діяльності. Крестовська Н.М.,Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: елементарний курс: навчальний підручник.2-ге вид.Харків: Одіссей,2008.432с.

Статті 19, 68, 129 Конституції України дозволяють зробити висновок, що законність - це принцип, передбачений Основним Законом України.

1.2 Вимоги та ознаки законності

Законність -- це комплексна політико-правова категорія, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічну взаємодію права та влади, права та держави. Це визначення характеризує основні риси законності як самостійної категорії:

-- це критерій оцінки правового життя суспільства;

-- це принцип, метод і режим неухильного виконання норм права;

-- це категорія, що має визначений зміст.

Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається. Вони характеризують окремі види діяльності певних суб'єктів у сфері права та обумовлюються змістом його норм. Деякі автори ототожнюють вимоги та принципи законності, хоча у дійсності ці категорії є різними як по суті, так і за обсягом.

Основними вимогами законності є наступні:

1. Верховенство права в житті суспільства та держави вимагає правової регламентації найважливіших сфер діяльності суспільства, які об'єктивно потребують регулювання правом, відповідності змісту закону ідеї права, гуманізму та справедливості.

2. Верховенство закону виявляється у верховенстві його змісту над змістом інших нормативно-правових та індивідуальних актів, які приймаються на основі закону, у встановленому ним порядку та формі.

3. Рівність перед законом забезпечує надання всім суб'єктам рівних прав та покладення рівних обов'язків, створення рівних умов реалізації права, відсутність будь-яких привілей у сфері права, невідворотність відповідальності та боротьбу з правопорушеннями.

4. Неухильне дотримання правових актів всіма суб'єктами права передбачає необхідність реалізації державно-владних приписів та їх обов'язковість для всіх суб'єктів права.

5. Неухильна реалізація прав та свобод забезпечує необхідність конституційного закріплення прав та свобод, створення умов щодо їх реалізації; забезпечення механізму реального втілення прав, їх охорони, гарантування і поновлення. Ця вимога відображає конституційне положення про права і свободи людини як вищу соціальну цінність суспільства.

6. Правильне та ефективне застосування норм права компетентними органами держави у межах повноважень, відповідно до закону, гарантоване можливістю застосування юридичної відповідальності.

7. Послідовна боротьба з правопорушеннями вимагає чіткого визначення та нормативного закріплення протиправної поведінки, встановлення відповідальності відповідно до санкції правової норми, своєчасного реагування на будь-яке правопорушення та неможливості ухилитися від відповідальності за скоєне.

8. Неприпустимість свавілля в діяльності посадових осіб забезпечує реалізацію владних повноважень відповідно до наданої компетенції, з врахуванням інтересів суспільства, у рамках закріпленої правової процедури.

Здійснення зазначених вимог і утворює законність та визначає її місце в суспільстві як засобу забезпечення стабільності правопорядку та ефективності правового регулювання.

Важливого значення у сучасній юридичній науці та практиці набирає категорія «конституційна законність» як система юридичних засобів, що забезпечують діяльність всіх суб'єктів права на основі Конституції та у відповідності до її вимог. Конституційна законність характеризується наступними ознаками:

1) Правовий характер самої Конституції держави, яка засновується на принципах справедливості, свободи та рівності, закріплює і гарантує права та свободи людини.

2) Верховенство Конституції в системі нормативних актів як акта вищої юридичної сили.

3) Пряма дія принципів і норм Конституції, які не потребують уточнення і безпосередньо регулюють суспільні відносини.

4) Дія Конституції на всій території держави та стосовно всіх суб'єктів.

Важливим інститутом забезпечення та охорони конституційної законності є конституційний контроль. Конституційний контроль складає діяльність спеціальних органів держави із забезпечення вимог конституційної законності. Суб'єктами, що здійснюють конституційний контроль, є:

-- глава держави, парламент, уряд, які забезпечують загальнополітичний контроль;

-- спеціалізовані органи конституційного контролю, що мають форму органів конституційного нагляду (квазісудові органи);

-- судові органи здійснюють судовий контроль. Особливістю конституційного контролю, що здійснюється судами загальної юрисдикції, є здійснення контрольних функцій у межах звичайної процедури судового процесу. Що торкається спеціалізованих конституційних судів, то вони мають спеціальну юрисдикцію та здійснюють конституційний контроль шляхом конституційного судочинства -- конституційного правосуддя.

Треба розрізняти законність як систему формальних вимог і реальну законність. У практиці вимоги законності порушуються. Тому реальна законність має кількісні показники, які відображають ЇЇ рівень у конкретному суспільстві. Зайчук О.В.,Оніщенко Н.М. Теорія держави і права.Академічний курс: підручник.Київ: Юрінком Інтер,2006.688с.

Законність зв'язана із законодавством. Оскільки законність полягає у вимогах реалізації чинних законів, вона служить умовою їх існування. Законодавство - нормативна база законності, але тільки тоді, коли законодавство є правовим, забезпечує потреби суспільного розвитку. Законодавство повинно бути також технічно досконалим. Але закон діє тільки тоді, коли він виконується. І нарешті, законність повинна бути забезпечена надійною системою гарантій.

Отже, законність є складною категорією, що характеризується різними рівнями прояву та аспектами. Віхров О.П., Віхрова І.О. Теорія держави і права: курс лекцій: навчальний посібник. Десна: Поліграф, 2015. 304с. Її суть полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни. Законність - це особливий режим або процес діяльності держави й інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог:

1)наявність добре продуманої системи правових законів і незаконних нормативно-правових актів;

2) точне і повне закріплення правового статусу (прав і обов'язків) всіх учасників правовідносин;

3) точне і неухильне виконання і дотримання законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами. Шестопалова Л.М. Законність, правопорядок, державна дисципліна. / / Мисленне древо: сайт / Теорія права та держави. URL: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Edu/ForStudents/TheoryLawState/Law/Discipline/Legality.html



Розділ 2. Гарантії забезпечення законності

2.1 Сутність та поняття гарантій законності

Послідовне і неухильне дотримання законності передбачає наявність відповідної системи гарантій. Гарантія законності- це невід'ємна складова її змісту. Без гарантій неможливе існування ані права, ані законності.

Гарантії законності - це певний комплекс організаційних, економічних, політичних, ідеологічних та інших факторів і юридичних заходів, що забезпечують дотримання законів, прав громадян та інтересів суспільства і держави. Вони носять комплексний характер, пов'язані з багатьма явищами і процесами соціального життя і можуть бути ефективними лише у своїй сукупності, в тісному переплетенні об'єктивних і суб'єктивних умов і передумов соціального життя зі спеціальними юридичними та організаційними засобами, спрямованими на забезпечення режиму законності.

Як у вітчизняному, так і в зарубіжному законодавстві часто вживається цей термін; отже, поняття ''гарантія" набуло міжнародного значення. «І в цьому немає нічого дивного, адже в основі гарантії лежить забезпечувальна функція: в широкому розумінні цього слова. Це може проявлятися в забезпеченні реалізації політичних, економічних, юридичних прав юридичних та фізичних осіб. Тому не випадково в Конституції України у низці статей згадується гарантованість здійснення вказаними особа ми своїх прав і свобод (ст. З, 7, 10, 32, 33, 43, 46, 50, 54, 55, 57 та ін.).

На їх важливість і різноманітність їх форм звертали увагу вчені-адміністративісти ще на початку ХХ століття Так А Єлістратов писав: `Відомі гарантії для законності управління можуть лежати вже в самому устрою правлячої влади. Зміцненню законності в державному управлінні сприяє взаємне відокремлення законодавчих та адміністративних установ ті, хто править, не будучи водночас законодавцями, втрачають можливість самим узаконювати свої відхилення від закону у справах управління Встановленню законономірності в управлінні сприяє точне розмежування відомства адміністративних установ, точне визначення обсягу повноважень кожної осадової особи Способом забезпечення законності в управлінні може деякою мірою служити початок закономірної покори. Цей початок виражається в тому, що за загальним правилом усім і кожному слід підпорядковуватися тільки законним вимогам влади'.

У галузевому законодавстві цивільному, трудовому, аграрному, екологічному, процесуальному та ін. - також закріплені відповідні гарантії здійснення певних прав суб'єктів стосовно цих галузей права. «Для того щоб забезпечити неухильне проведення законності в усіх сферах життя, необхідна відповідна система заходів, яка гаратувала б здійснення законності. Без дійсних гарантій законність перетвориться на пустий звук, нереальне побажання. Тільки наявність певної системи гарантій (економічних, політичних, юридичних, ідеологічних) дає можливість говорити про режим дійсної законності в державі. Причому ці гарантії повинні діяти в тісному зв'язку та взаємозалежності, органічно доповнювати одна одну».

Отже, гарантії забезпечення законності є різнопланові, адже одні з них виступають умовами та передумовами режиму законності, інші - способами її дотримання. Пахомов В.В. Теоретичні засади забезпечення законності в державному управлінні. Юридична наука і практика. 2011. №1. С. 13.

2.2 Види гарантій забезпечення законності

Гарантії законності прийнято ділити на загальні та спеціальні (юридичні).

Загальні гарантії.

Серед такого роду гарантій суспільного життя, що створюють сприятливе середовище ефективного правового регулювання, можна виділити наступні.

Економічні гарантії. Вони лежать у самому соціально-економічному ладі суспільства, характері власності, організації системи господарювання, можливостях приватнопідприємницької та іншої господарської діяльності і є основною відправною базою для всіх інших гарантій. Економічні чинники багато в чому зумовлюють стабільність соціально-політичної обстановки в країні, ефективність законодавства та діяльності всього апарату держави щодо реалізації правових норм. У число економічних гарантій входять забезпечення рівноправного існування різних форм власності, встановлення та охорона приватної власності, свобода приватного підприємництва, стійка грошова система і податкова політика, ритмічна робота всього господарського механізму, повна і своєчасна оплата праці тощо В умовах нестабільності економіки, падіння виробництва, розриву господарських зв'язків, інфляції і фактів несвоєчасності виплати зарплати і пенсій послаблюється режим повноцінної дії юридичних норм, дезорганізуються соціальні зв'язки, підвищується рівень злочинності, причому не тільки в господарській сфері.

Політичні гарантії - це розвиток і вдосконалення демократичних засад суспільства, формування правової держави, поділ влади і їх співпраця між собою, плюралізм думок та ідеологічна багатоманітність, забезпечення багатопартійності і вільного парламентаризму і т.д.

Ідеологічні гарантії передбачають створення в суспільстві високого рівня правової культури, заснованої на повазі до закону, на його високому авторитеті, на внутрішньому злагоді людей з нормативним приписами. Це розвиток правосвідомості, широка пропаганда і поширення серед громадян правових знань, створення звички, внутрішньої потреби дотримуватися закону, навичок та вміння використовувати правові норми в повсякденному житті. Підвищення рівня моральних установок особистості, їх загальної культури, формування рис законослухняності, схиляння перед законом, активної життєвої позиції - важливі ідеологічні передумови зміцнення законності. Недоліки системи виховання, а тим більше його руйнування створюють сприятливі умови для ослаблення дисципліни, організованості, зростання злочинності. До ідеологічних умов відносяться також рівень розвитку правової науки, повнота втілення в теоретичних дослідженнях демократичних, гуманістичних ідей і концепцій (теорія правової держави, забезпечення і охорона прав особистості, парламентаризм і т.д.), обгрунтування їх впровадження в правотворчу та правозастосовну практику.

Соціальні гарантії (високий життєвий рівень населення, турбота про соціально незахищені верстви суспільства, забезпечення і охорона прав і свобод особистості, впевненість громадян у завтрашньому дні) також впливають на рівень законності. Зростання безробіття, затримки у виплаті зарплати, пенсій та інших соціальних виплат, підвищення вартості життя створюють сприятливе середовище для незаконного збагачення, ігнорування юридичних норм, соціальних, національних і побутових конфліктів.

Громадські гарантії - активне залучення громадськості до боротьби з порушеннями закону, до профілактики правопорушень, створення атмосфери морального бойкоту осіб, які переступають або здатних переступити вимоги закону.

Спеціальні юридичні гарантії.

Під такого роду гарантіями розуміється сукупність встановлених законодавством способів і засобів, спрямованих па попередження, усунення та припинення правопорушень, на охорону і забезпечення прав і свобод особистості, інших суб'єктів права. Пиголкин А.С., Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А., Саидов А.Х. Теориа права государства и права: підручник. 3 - є вид. Москва: Юрайт-Издат., 2005. 613с.

О.Ф.Андрійко, серед видів засобів забезпечення законності у державному управлінні називає й такі, як «здійснення спеціалізованого судового захисту порушених прав і свобод громадян у порядку адміністративного судочинства» та «притягнення до різних видів юридичної відповідальності посадових осіб державних органів за протиправні дії у сфері державного управління, застосування заходів адміністративної відповідальності до громадян, які своїми протиправними діями порушують встановлений порядок управління». Як окремий вид засобів забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов'язаних з відповідальністю, Р. С. Мельник розглядає правове регулювання. Пахомов В.В. Теоретичні засади забезпечення законності в державному управлінні. Юридична наука і практика. 2011. №1. С. 13.

Отже, під гарантіями законності в державному управлінні необхідно розуміти способи, умови, засоби і фактори, які позитивно впливають на державну структуру як з середини, так і ззовні, забезпечують процес реалізації законності і тим самим формують таку впорядкованість соціальних відносин, яка сприяє руху країни до розвитку демократії і формуванню правової держави.



Розділ 3. Юридичні гарантії законності як вид спеціальних гарантій законності

3.1 Зміст та поняття правових гарантій законності

Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення. Правові (юридичні) гарантії законності полягають не тільки в створенні ефективного механізму поновлення порушених правових норм,але й у забезпеченні такого порядку застосування норм, який максимально попереджував би можливість порушень. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 657с.

В.В. Копєйчиков юридичними засобами забезпечення законності називає: чіткість і конкретність норм чинного права, ефективність санкцій, що захищають ці норми; виконання правосуддя як спеціальної форми універсальної, здійснюваної на основі права і справедливості діяльності судів, котра забезпечує реалізацію чинного права, захист прав і свобод громадян; здійснення вищого нагляду за точним і однаковим виконанням законів з боку органів прокуратури; діяльність державних інспекцій та контрольно-ревізійного апарату, котрі в межах своєї компетенції здійснюють роботу по запобіганню, виявленню і припиненню порушень законності у різних сферах державного і суспільного життя.

На думку іншого теоретика права, «юридичні гарантії виступають як система спеціальних правових засобів зміцнення законності і правопорядку», до яких він відносить норми права, в яких виражена вимога законності, а також спеціальні засоби виявлення правопорушень; засоби попередження правопорушень засоби припинення правопорушень заходи по захисту та відновленню порушених прав юридична відповідальність процесуальні гарантії правосуддя. Пахомов В.В. Теоретичні засади забезпечення законності в державному управлінні. Юридична наука і практика. 2011. №1. С. 13.

Так, наприклад, І.С. Самощенко під правовими гарантіями законності розуміє - спеціальні нормативно-правові засоби, що гарантують неухильне виконання норм права, недопущення сваволі з боку органів і посадових осіб держави стосовно громадян, що забезпечують відновлення порушених прав і покарання порушників законності. На думку інших, - це також діяльність державних органів ( а вдеяких випадках і громадських організацій ), яка здійснюється відповідно до цих норм.

Також є думка, що під юридичними гарантіями слід розуміти систему нормативних та індивідуальних правових приписів і відповідну юридичну діяльність, спеціально призначену для забезпечення законності. Відповідно до поглядів В.В Іванова, під правовими ( юридичними ) гарантіями законності розуміють закріплені правом засоби, за допомогою яких забезпечуються правомірні дії усіх учасників суспільних відносин, відбувається попередження та припинення порушень законності, виявлення та усунення порушень, що сталися.

Правові гарантії законності, підтверджує наведену В.В. Івановим позицію В.І. Ремнєв, полягають не лише в створенні ефективного механізму відновлення порушених правових норм, але і в забезпеченні такого порядку застосування норм, який максимально попереджував би можливість порушень.

З наведених прикладів можна зробити висновок, що в основі спеціальних ( юридичних ) гарантій лежить закріплення прав та обв'язків в правових нормах та система норм, яка регулює, гарантує і захищає від порушень порядок реалізації цих норм.



3.2 Види юридичних гарантій

Серед юридичних гарантій виділяють такі: 1) засоби виявлення правопорушень - діяльність прокуратури, органів розслідування та інших; 2) засоби запобігання правопорушенням - закріплені у законі засоби, які дозволяють запобігти можливим правопорушенням (наприклад, припинення трудового договору з ініціативи власника можливе тільки за згодою профспілкового органу); 3) засоби припинення правопорушень - затримання, арешт, обшук, скасування незаконних актів тощо; 4) засоби захисту і відновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушення (аліменти, віндикація); 5) юридична відповідальність - покарання осіб, винних у скоєнні правопорушення; 6) процесуальні гарантії закріплені права і свободи можуть бути реалізованими лише за наявності відповідного процесуального забезпечення; 7) правосуддя діяльність судів. Віхров О.П., Віхрова І.О. Теорія держави і права: курс лекцій: навчальний посібник. Десна: Поліграф, 2015. 304с.

Діяльність законодавчих органів спрямована на видання якісних нормативно-правових актів якими встановлюється юридична відповідальність за вчинення протиправних дій.

Завдяки діяльності конституційного суду забезпечується неухильне додержання конституції держави. Розглядаючи справи про конституційність нормативно-правових актів представницьких органів влади, правозастосовну практику за скаргами громадян та ін., конституційний суд створює додаткові і дійові гарантії їх досконалості. Це сприяє формуванню гармонічної єдиної системи законодавства.

Виконавчі органи сприяють зміцненню законності своєю діяльністю, спрямованою на втілення в життя правових норм основного і поточних законів держави, охорону і захист прав і свобод громадян, їх обов'язок полягає в прийнятті нормативно-правових актів, щоб виконувати і розвивати закони. Суттєве значення має розвите почуття морально-правової відповідальності посадових осіб і державних службовців за повне і ефективне виконання обов'язків у рамках закону.

Судові і правоохоронні органи держави (прокуратура, арбітражний суд, міліція) виконують безпосередню роботу з профілактики і припинення правопорушень. Від них залежать процесуальне забезпечення норм матеріального права, реальне життя формально закріплених прав і свобод громадян. Прокуратура здійснює найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Діяльність судів виражається у формі цивільного, кримінального, адміністративного судочинства. Будь-які рішення і дії державних органів, установ, посадових осіб, приватних підприємців, що порушують права і свободи, можуть бути оскаржені в суді. Якісна та ефективна робота загальних і арбітражних судів -- одна із важливих гарантій стабільності і реальності законності.

Значна роль у зміцненні законності і правопорядку в державі належить органам внутрішніх справ. їх діяльність здійснюється в ім'я торжества законності, спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань, забезпечує порядок у громадських місцях та ін. Законність є основою діяльності цих органів: вони повинні діяти в цілях, установлених правом, на основі права і у правових формах.

Державні інспекції (адміністрації) і контрольно-ревізійний апарат здійснюють роботу по запобіганню порушення законності, їх виявлення і припинення у різних сферах державного і суспільного життя.

О.Ф. Скакун класифікує юридичні гарантії законності за таким критерієм як їх мета (цілі), поділяючи їх на: превентивні (запобіжні), що полягають у запобіганні правопорушенням, відвернення порушень адміністрацією трудових прав громадян, недопущення незаконного звільнення; припиняючі, що спрямовані на припинення виявлених правопорушень (затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд); відновлюючі, що виражаються в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків правопорушень (примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння); каральні (штрафні), які спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників (покарання особи, винної у вчиненні правопорушення).

У теорії права юридичні гарантії забезпечення законності, які фактично ототожнюються зі способами (засобами) забезпечення законності класифікуються за суб'єктами їх застосування, характером юридичної діяльності, за онтологічним статусом. Так, за суб'єктами застосування, їх поділяють на: парламентські, президентські, судові, прокурорські , муніципальні, адміністративні (управлінські), громадські, міжнародні тощо; за характером юридичної діяльності на: правотворчі, правороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні; за онтологічним статусом у правовій системі на: нормативно-документальні правові акти (нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застосування права) і діяльнісні (практична діяльність по застосуванню норм права і реалізації норм права). Пахомов В.В. Теоретичні засади забезпечення законності в державному управлінні. Юридична наука і практика. 2011. №1. С. 13. У науковій літературі зустрічається також поділ юридичних гарантій законності на процесуальні та матеріальні. Відповідно до поглядів І.Л. Невзорова, до процесуальних юридичних гарантій законності відноситься система процесуальних норм, яка регулює порядок реалізації прав і свобод адресатів правозастосування компетентним правозастосовним органом. До матеріальних гарантій законності відноситься сукупність норм права, яка закріплює певні права й обв'язки адресатів правозастосування, які мають бути реалізовані в процесі правозастосування.

Отже, спеціальні правові гарантії забезпечення законності у державному управлінні України - це специфічні юридичні засоби та внутрішні юридичні механізми, що є реальним втіленням законності в правовій сфері, а також закріплення прав та обов'язків в правових нормах та система норм, яка регулює, гарантує і захищає від порушень порядок реалізації цих норм.

Загальні висновки

Отже, законність -- це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації виражається у вимозі точного, строгого і неухильного дотримання і виконання чинних правових актів усіма суб'єктами права. Її суть полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Гарантія законності- це невід'ємна складова її змісту.

Під гарантіями законності в державному управлінні необхідно розуміти способи, умови, засоби і фактори, які позитивно впливають на державну структуру як з середини, так і ззовні, забезпечують процес реалізації законності і тим самим формують таку впорядкованість соціальних відносин, яка сприяє руху країни до розвитку демократії і формуванню правової держави. Гарантії забезпечення законності є різнопланові, адже одні з них виступають умовами та передумовами режиму законності, інші - способами її дотримання.

Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення. В основі спеціальних ( юридичних ) гарантій лежить закріплення прав та обв'язків в правових нормах та система норм, яка регулює, гарантує і захищає від порушень порядок реалізації цих норм.



Список використаної літератури

1) Віхров О.П., Віхрова І.О. Теорія держави і права: курс лекцій: навчальний посібник. Десна: Поліграф, 2015. 304с.;

2) Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 657с.;

3) Пиголкин А.С., Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А., Саидов А.Х. Теориа права государства и права: підручник. 3 - є вид. Москва: Юрайт-Издат., 2005. 613с.;

4) Головістікова А.Н.,Дмитрієв Ю.А. Проблеми теорії держави і права: підручник. Москва: ЕКСМО,2005.649с.;

5) Зайчук О.В.,Оніщенко Н.М. Теорія держави і права.Академічний курс: підручник.Київ: Юрінком Інтер, 2006.688с.;

6) Крестовська Н.М.,Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: елементарний курс: навчальний підручник. 2-ге вид.Харків: Одіссей,2008.432с.;

7) Макарейко Н.В. Адміністративне право: конспект лекцій: підручник. 5-е вид., перероб. і доп. Москва: Вища освіта, 2009. 189с.;

8) Пахомов В.В. Теоретичні засади забезпечення законності в державному управлінні. Юридична наука і практика. 2011. №1. С. 13.;

Размещено на Allbest.ru