Умисне тяжке тілесне ушкодження

Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Розмежувальною ознакою між цим складом злочину та умисним тяжким тілесним ушкодженням - є форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

Склади злочинів, що передбачені ч. 4 ст.187, ч. 4 ст.189 КК за ознаку розмежування зі складом злочину згідно ст.121 мають корисливі мотив і мету. Це також склади злочинів, що передбачені: ч. 3 ст. 345 КК; ч. 3 ст. 346 КК; ч. 3 ст. 350 КК; ч. 3 ст. 377 КК; ч. 3 ст. 398 КК; ч. 2 ст. 405 КК. Самі ж наведені склади злочинів є суміжними між собою. Правовий статус потерпілого є розмежувальною ознакою у названих складах злочинів. Ще однією розмежувальною ознакою аналізованих складів злочинів є мотив вчинення злочину - злочин вчиняється у зв'язку з відповідною професійною діяльністю потерпілого, чи виконанням ним громадського обов'язку [14].

На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), від умисного вбивства (ст. 115). При наявності таких ситуацій слід ретельно досліджувати всі обставини, що мають значення для встановлення спрямованості умислу винного [8].

З точки зору теорії кримінального права, спричинити смерть потерпілому можна лише шляхом завдання йому тілесних ушкоджень. Тому тілесні ушкодження, внаслідок яких виникає такий патологічний стан, як смерть, можна поділити на 3 групи:

а) всі умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням, утворюють умисне вбивство (статті 115 - 118 ККУ);

б) умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті умислу не було, утворюють склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 ККУ;

в) всі інші види тілесних ушкоджень (тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні, внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) [16].

Пленум Верховного суду України в постанові від 7 лютого 2003 р. роз'яснив, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю (п. 22 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»). Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Для кваліфікації дій кількох осіб за ознакою ч. 2 ст. 121 КК, якщо тільки одним із завданих ударів заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно встановити, що у винних був єдиний умисел і вони допомагали один одному у досягненні мети. Оскільки ч. 2 ст. 121 КК передбачає щодо смерті потерпілого необережну вину, замах на тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є неможливим [2].

Якщо провести аналіз складів злочинів вбивства через необережність та умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (відповідно ст. 119 та ч. 2 ст. 121 ККУ), то:

- об'єктами в ст. 119 виступає життя особи, а в ч. 2 ст. 121 - здоров'я та життя особи;

- об'єктивною стороною у випадку вбивства через необережність є:

1) діяння - посягання на життя іншої людини;

2) наслідки у вигляді її смерті;

3) причинний зв'язок між вказаними діянням і наслідками,

а у випадку умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого:

1) діяння (дія або бездіяльність);

2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого;

3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

- З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 119 ККУ, характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю, а в ч. 2 ст. 121 заподіяння тілесного ушкодження

здійснюється навмисно, а смерть заподіюється необережно.

- суб'єкт злочину за ст. 119 загальний, а за ч. 2 ст. 121 суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Отже, порівнявши ці злочини, ми бачимо, що вони мають досить схожий склад, але кримінальним законодавством передбачено різну тяжкість вини і ступінь суспільної небезпечності, про що можна судити з того, як різняться санкції за порушення норм цих двох статей.

Зважаючи на ці та інші обставини, дуже важливо у ході кваліфікації правильно розмежовувати ці два злочини.

Повертаючись до винесеної у заголовок теми зазначимо, що відмінність між двома суспільно небезпечними діяннями полягає у тому, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого, причому особливістю цього є те, що присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

У разі ж вбивства через необережність, таке усвідомлення відсутнє - винний не усвідомлює можливості настання смерті потерпілого, також винний не має умислу ні на спричинення смерті, ні на завдання тяжких тілесних ушкоджень. Отже, вчинене діяння слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

Також треба зазначити, що кваліфікація за ч. 2 ст. 121 прийнятна лише у випадку, якщо тяжкий характер ушкодження охоплювався умислом винного і якщо винний передбачав цей наслідок. Злочин не може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 121 КК, якщо смерть потерпілого сталася в результаті необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження [14].

Якщо під час розбою чи вимагання було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 чи статтею 189 КК і частиною другою статті 121 [17].

Вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати) [11].

5 Практична частина

І. Справа № 287/66/14-к [18]

Районний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження № 12014060260000004 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Олевськ Житомирської області, українця, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, студента 2-го курсу Олевського ПТУ № 10, не одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, з участю сторін

кримінального провадження:

прокурора Бородіної Л.Г.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

01 січня 2014 року, об 17 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тулуба; перелому 10, 11-го ребер зліва; розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечею та травматичним і геморагічним шоком 2-го ступеню; крововиливів в біля ниркової клітковини лівої нирки і ділянці хвоста підшлункової залози, які відповідно до висновку експерта за № 15 від 03.02.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні з участю захисника - адвоката ОСОБА_4, та законного представника ОСОБА_3, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, після роз'яснення йому судом суті обвинувачення свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України визнав повністю. Та надав суду показання, підтвердивши те, що він дійсно 01.01.2014 року, об 17 годині 00 хвилин, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2 У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього суровий вид і міру кримінального покарання. Жалкує у тому, що сталося. Просить вибачення у потерпілого. Заявлений цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах Олевського районного фінансового управління Житомирської області визнає повністю.

Потерпілий ОСОБА_2, у судовому засіданні надав показання підтвердивши обставини нанесення йому тілесних ушкодженнь ОСОБА_1, 01.01.2014 року, об 17.00 годині, в будинку АДРЕСА_2. Оскільки обвинуваченим ОСОБА_1, у добровільному порядку надавалася допомога на його лікування, просить суд обрати до ОСОБА_1, мінімальний вид та міру кримінального покарання і не позбавляти останнього волі.

Враховуючи те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правільне розуміння неповнолітнім обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

Таким чином, суд допитавши неповнолітнього обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до ст.ст.65, 103 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене неповнолітнім кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого неповнолітнім кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого, особу винного, його вік та його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, а також умови його життя і виховання, рівень розвитку.

Обставини, які пом'якшують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині, часткове відшкодування заподіяної шкоди та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставини, які обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Визначаючи міру і вид покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує також і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким, по місцю проживання та навчання характеризуються позитивно, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, виховувався у неповній сім'ї, його вік, і з врахуванням вказаних вище декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, часткове (матеріальне) відшкодування заподіяної шкоди, вчинення злочину у неповнолітньому віці та визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, оскільки неповнолітній ОСОБА_1, надав показання, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, показання його були логічними, послідовними і незміненими, що свідчить про його не байдужість щодо вчиненого і наслідків, а також разом із конкретними обставинами справи, відсутністю тяжких наслідків від кримінального правопорушення, відсутністю претензій потерпілого у зв'язку із частковим відшкодуванням завданих збитків та думку потерпілого, який просить суд призначити ОСОБА_1, мінімальне кримінальне покарання, що свідчить про те, що ОСОБА_1, як особа не являється собою підвищено суспільно-небезпечною особою, що також істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, з врахуванням особи винного та думку прокурора і захисника щодо застосування до ОСОБА_1, ст.69 КК України, суд приходить до висновку, що зазначені дані в їх сукупності дають можливість прийти до висновку про доцільність призначення ОСОБА_1, кримінального покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України і призначення більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини статті за якою ОСОБА_1, притягується до відповідальності.

Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є справедливою, необхідною і цілком достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову заявленого прокурором Олевського району в інтересах держави, в особі Олевського районного фінансового управління Житомирської області до ОСОБА_1, та його законного представника - ОСОБА_3, про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 3135.84 грн., суд вважає, що заявлений позов підлягає до повного задоволення, оскільки заявлені позовні вимоги підтверджено представником позивача належними та допустимими доказами, а тому в порядку ст.ст.1179,1206 ЦК України підлягають стягненню із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, - ОСОБА_3, так як у судовому засіданні не здобуто належних доказів стосовно наявності у неповнолітнього ОСОБА_1, майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Зі статті 1206 ЦК України слідує, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочин.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 128, 129, 318, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.50, 98, 65-69, 102, 103, 121 КК України, та ст.ст.22, 1167, 1179, 1206 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання із засто-

суванням ч.1 ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік і шість місяців, поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевського районного фінансового управління Житомирської області задовольнити - стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, не працюючої на користь Олевського районного фінансового управління Житомирської області, на р/р 31416544700460 ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039, код 02313364, 3135 (три тисячі сто тридцять п'ять) грн., 84 коп., понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Матеріали кримінального провадження № 12014060260000004 - залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/66/14-к.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243.60 грн., який перерахувати на р/р 31215206700460, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 220300001, Банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, за розгляд цивільного позову.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -- особисте зобов'язання з'являтися за кожною вимогою до суду.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду, негайно, після його оголошення вручити неповнолітньому ОСОБА_1, через його законного представника - ОСОБА_3, та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати у суді.

Визначення складу злочину: Згідно матеріалів справи суд ухвалив Особу_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, саме:

умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Розглянемо юридичні ознаки злочину, згідно даної справи (Таблиця 1).

Таблиця 1 - Склад злочину, згідно даних по справі № 287/66/14-к

Елементи складу злочину	Ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін	Юридично значущі ознаки злочину
Об'єкт злочину	Безпосередній об'єкт	Право Особи_2 на здоров'я
	Предмет злочину	Тіло потерпілого (Особи_2)
	Потерпілий від злочину (обов'язкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)	Особа_2
Об'єктивна сторона	Діяння (дія чи бездіяльність)	Дії - Особою_1 нанесені «…два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу Особи_2…»
	Суспільно-небезпечні наслідки	«…тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тулуба; перелому 10, 11-го ребер зліва; розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечею та травматичним і геморагічним шоком 2-го ступеню; крововиливів в біля ниркової клітковини лівої нирки і ділянці хвоста підшлункової залози, які відповідно до висновку експерта за № 15 від 03.02.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.» Злочин з формальним складом - злочин є закінченим з моменту заподіяння ударів.
	Причинний зв'язок між діянням та наслідками	-
	Спосіб вчинення злочину	-
	Час вчинення злочину	-
	Місце вчинення злочину	-
	Обстановка вчинення злочину	-
	Знаряддя вчинення злочину	-
	Засоби вчинення злочину	-
Суб'єкт злочину	Фізична особа	Особа_1 (українець, громадянин України, студент 2-го курсу Олевського ПТУ № 10)
	Вік	Неповнолітня особа (від 14 до 18 років)
	Осудність	Осудна особа (Особа_1 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними).
	Спеціальний суб'єкт	-
Суб'єктивна сторона	Вина (умисел або необережність)	Умисна форма вини - «неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, надав суду показання, підтвердивши те, що він дійсно 01.01.2014 року, об 17 годині 00 хвилин, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2», тобто Особа_1 усвідомлював, що здійснює рухи тіла, які здатні спричинити тяжкі тілесні ушкодження Особі_2, і бажав цього. Так як наявний формальний склад злочину, який не передбачає як необхідну ознаку настання певних суспільне небезпечних наслідків, то змістом умислу є усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своєї дії і бажання її вчинити. У таких злочинах не потрібно визначати психічне ставлення суб'єкта до наслідків. Воно тут переноситься на саме діяння, вчинення якого є моментом закінчення злочину. Злочини з формальним складом можуть вчинятися лише з прямим умислом [10].
	Мотив	-
	Мета	-
	Емоційний стан	-

Враховуючи те, що всі юридичні ознаки злочину відповідають складу злочину, передбаченого п.1 ст. 121 Особливої частини Кримінального кодексу України, то кваліфікація злочину дана вірно.

ІІ. Справа КП № 236/1186/13-к [18].

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2014м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Ткачова О.М.

при секретарі - Грицай Н.І.

за участю прокурора - Дзюби М.В.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_7

Потерпілого - ОСОБА_2

Захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Красний Лиман Донецької області, не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, відносно якого було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, відносно якого було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання, у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2012 року ОСОБА_7, рухаючись із ОСОБА_1 по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман ДП «Донецька залізниця» в м. Красний Лиман Донецької області в напрямку автовокзалу, використовуючи малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в період часу близько 02 годин 00 хвилин, групою осіб, здійснили хуліганські дії відносно ОСОБА_2, який йшов у попутному напрямку. Так, наздогнавши його, ОСОБА_7 безпричинно наніс удар скляною пивною пляшкою по голові ОСОБА_2, розбивши при цьому пляшку. Від удару останній впав на настил мосту. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стали наносити удари руками та ногами по голові, животу та спині ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_1 дістав із карману куртки пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA і здійснив 4-5 пострілів в голову потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року рани округлої форми надбрівної дуги зліва-1, скроневої області зліва-2 по 0,3 см в діаметрі, кульові (пневматичні), які не проникають в порожнину черепа, сліпі поранення м'яких тканин голови з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, який вимагає для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 днів.

Своїми спільними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спричинили потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року, наступні тілесні ушкодження: набряк м'яких тканин в лобово-тім'яно-скроневій області справа; синець повік правого ока; рану чола; забій головного мозку середнього ступеня тяжкості; пластинчасту епідуральну гематому лобової області справа; субарахноїдальний крововилив; посттравматичний менінгіт; фронтобазальний відкритий проникаючий багатооскольчатий перелом; пневмоцефалгію зі зниженням функції 7-го, 12-го нервів зліва по центральному типу, статико-кінетичними розладами, двосторонньою пірамідною недостатністю; забій грудної клітки справа; забої і садна м'яких тканин голови, тулуба та кінцівок, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Також, використовуючи непритомний стан ОСОБА_2, в якому він перебував після завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисних мотивів, таємно викрали з карману куртки потерпілого мобільний телефон NOKIA X2-02, спричинивши останньому матеріальну шкоду, яка згідно висновку товарознавчої експертизи № 114 від 20.02.2013 року становить 587,35 гривень, а також зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 гривень. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_7свою вину в скоєні ним злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України визнав повністю та судові пояснив, що 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_1.в нього вдома випили горілки а потім пішли приблизно о 12 годині в кафе-бар "Вокзал для двох"де попили пива і приблизно о 1 годині ночі вже наступного дня пішли прогулятись. Коли вони йшли по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну то повстрічали ОСОБА_2 в якого він попросив сигарету та що той відповів йому нецензурною лайкою, це його образило і він вдарив того ззаду скляною пивною пляшкою по голові від чого пляшка розбилась а той впав на міст і вони з ОСОБА_1кілька разів вдарили ОСОБА_2 ногами, куди вже не пам'ятає, але він наніс 5-6 ударів. Після цього ОСОБА_1.з пістолета кілька разів вистрелив в потерпілого і вони вирішили йти далі в магазин, але ОСОБА_1запропонував подивитись чи є в потерпілого телефон, на що він обшукав у того кармани куртки і дістав мобільний телефон NOKIA та зарядний прилад до нього який забрав собі а телефон віддав ОСОБА_1.і вони пішли далі до магазину де купили собі пива, повернулись в кафе де пробули деякий час та пішли додому при цьому вважали що нічого такого вони не скоїли , з ранку продали телефон в м.Слов'янськ а гроші витратили.

Цивільний позов пред'явлений прокурором до нього та ОСОБА_1про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень визнав у повному обсязі.

Цивільний позов пред'явлений потерпілим ОСОБА_2до нього та ОСОБА_1 про стягнення з них солідарно на його користь в відшкодування матеріальної шкоди в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень визнав у повному обсязі, при цьому пояснившого, що позовні вимоги матеріального характеру вони потерпілому відшкодували вже у повному обсязі.

В скоєному щиро кається, просив вибачення у потерпілого який його простив та просив суд не позбавляти його волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєні ним злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України визнав повністю та судові пояснив, що 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_7.в того вдома випили горілки а потім пішли в кафе-бар "Вокзал для двох"де попили пива і пішли в магазин на іншу сторону міста. Коли вони йшли по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну повстрічали ОСОБА_2 в якого ОСОБА_7 попросив сигарету та що той відповів нецензурною лайкою і ОСОБА_7 вдарив потерпілого скляною пивною пляшкою по голові від чого пляшка розбилась а той впав на міст і вони ОСОБА_7 почали того бити ногами при цьому ОСОБА_7 наніс приблизно 5 ударів а він вдарив один раз, куди вже не пам'ятає. Після цього він з пневматичного пістолета, який придбав щоб стріляти в тірі, кілька разів вистрелив в потерпілого і вони вирішили йти далі в магазин, але до цього ОСОБА_7 на його пропозицію обшукав у того кармани і дістав мобільний телефон NOKIA та зарядний прилад до нього які вони забрали собі і вони пішли далі до магазину де купили собі пива , повернулись в кафе де пробули деякий час та пішли додому , потім продали телефон а гроші витратили.

Цивільний позов пред'явлений прокурором до нього та ОСОБА_7.про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень визнав у повному обсязі.

Цивільний позов пред'явлений потерпілим ОСОБА_2до нього та ОСОБА_7 про стягнення з них солідарно на його користь в відшкодування матеріальної шкоди в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень визнав у повному обсязі, при цьому пояснившого, що позовні вимоги матеріального характеру вони потерпілому відшкодували вже у повному обсязі.

В скоєному щиро кається, просив вибачення у потерпілого який його простив та просив суд не позбавляти його волі.

Крім повного визнання вини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 по пред'явленому їм обвинуваченню по ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України, їх вина підтверджується показаннями потерпілого, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2судові пояснив, що це відбулось в ніч з 07 на 08 грудня 2012 року, ввечері 07.12.2012 року він спілкувався зі своїми друзями в ході чого вони вживали спиртні напої, а потім він пішов додому і коли йшов по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну раптово відчув удар від якого втратив свідомість , коли він прийшов до тями та побачив поруч дружину а потім прийшов в себе тільки в лікарні , знає,що його санавіацією госпіталізували і потім зробили операцію. Також він суду пояснив, що ОСОБА_1та ОСОБА_7.йому сплатили всю суму в відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з чим він відмовляється від стягненні з них на його користь матеріальної шкоди але на інших позовних вимогах наполягав та просить стягнути з них на його користь солідарно , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та в відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень. Просить суд не позбавляти ОСОБА_1та ОСОБА_7 волі, оскільки він їх вибачив , бо вони зрозуміли що накоїли і не треба в молодому віці їм ламати життя. При цьому він суду пояснив , що спричинена йому моральна шкода полягає в тому що він впродовж значного часу лікувався, після того як це сталось в нього болить голова, тепер він у зв'язку з пошкодженням його здоров*я не може належним чином працювати і він вимушений докладати додаткових зусиль для налагодження свого життя, що завдає йому весь час моральних страждань, оскільки це призвело до необхідності йому суттєво змінити своє життя.

Якими підтверджується, що 08.12.2012 року на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження і що дійсно цим йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_11судові пояснила, що вона є дружиною потерпілого та 08.12.2012 року приблизно о 4 годині ранку її чоловіка ОСОБА_2 було доставлено в лікарню м. Красний Лиман де йому надали медичну допомогу у зв'язку з отриманими ним на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман тілесними ушкодженнями , йому було дуже зле і його відправили до м. Донецьк для надання відповідної кваліфікованої медичної допомоги де він пробув до 04.01.2013 року і зараз її чоловік перебуває в незадовільному стані здоров'я і постійно скаржиться на головні болі у зв*язку з чим фізично та морально страждає. Якими підтверджується, що 08.12.2012 року на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження і що дійсно цим йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_12судові пояснив, що він перед тим як це здійснилось разом з ОСОБА_2та ОСОБА_13вживали спиртні напої після чого ОСОБА_13пішов додому а вони з ОСОБА_2пішли в кафе-бар "Вокзал для двох"де ще випили після чого він пішов додому а ОСОБА_2залишився а з ранку йому зателефонувала мати та повідомила що того побили після чого вони з ОСОБА_13провідували потерпілого в лікарні. Якими підтверджується, що потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження Свідок ОСОБА_14судові пояснив, що він перед тим як це відбулось разом з ОСОБА_2та ОСОБА_12вживали спиртні напої після чого розійшлись і що відбулось далі він не знає.

Свідок ОСОБА_15судові пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в грудні 2012 року продали йому мобільний телефон NOKIA за 200 чи 250 гривень при цьому запевняли його , що він не крадений, який в нього потім вилучили співробітники міліції.

Якими підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпорядились викраденим ними у ОСОБА_2 майном на власний розсуд.

Свідок ОСОБА_13судові пояснив, що ввечері 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_2та ОСОБА_12вживали спиртні напої після чого він пішов додому, при цьому між ними ніяких сварок не було , а зранку йому ОСОБА_12повідомив, що ОСОБА_2 побили вночі на вокзалі. Якими підтверджується, що потерпілому ОСОБА_2.08.12.2012 були заподіяні тілесні ушкодження вже після того як вони з ОСОБА_13розтались.

Також вина ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в скоєні ними зазначених злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколами огляду місця події ( т.1 а.с.105-111,121-126) , якими підтверджується місце скоєння злочину - пішохідний міст вокзалу станції Красний Лиман ДП «Донецька залізниця» в м. Красний Лиман Донецької області та де було виявлено розбиту пляшку з під пива та плями бурого кольору; висновком експерта (т.1 а.с.114-118) яким підтверджується що на місці скоєння злочину було виявлено кров яка могла належати потерпілому ОСОБА_2, протоколом огляду (т.1 а.с.149) яким підтверджується вилучення у ОСОБА_15 мобільного телефону NOKIA який належав ОСОБА_2,протоколами пред'явлення особи для впізнання (т.2 а.с.149-156) якими підтверджується що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продали ОСОБА_15 мобільний телефон NOKIA який належав ОСОБА_2, протоколом огляду місця події ( т.1 а.с.159-162) та протоколом огляду ( т.1 а.с.163-165) яким підтверджується вилучення у ОСОБА_1 пневматичного пістолету марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA з якого він здійснив постріли в ОСОБА_2, протоколами проведення слідчого експерименту (т.1 а.с.174-192,208-211) якими підтверджується скоєння ОСОБА_1та ОСОБА_7.злочинів при обставинах встановленими судом, висновком експерта (т.1 а.с.200-204) яким підтверджується що ОСОБА_2 було нанесено удар пивною пляшкою, висновком експерта (т.1 а.с.213-215) яким підтверджується отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при обставинах встановленими судом, висновком експерта (т.1 а.с.229-232) яким підтверджується вартість викраденого майна,і які не суперечать доказам добутими в судовому засіданні .

Пояснення обвинувачених відповідають фактичним обставинам справи та які ні ними ні іншими учасниками процесу не оспорюються.

Аналізуючи отримані в судовому засіданні та досліджені судом докази в їх сукупності , суд вважає:

-щодо обвинувачення по ст.121 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, групою осіб, нанесли ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, то вони повинні нести відповідальність за ст.121 ч.2 КК України, як за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб;

-щодо обвинувачення по ст.185 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, за попередньою змовою групою осіб, вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), то вони повинні нести відповідальність за ст.185 ч.2 КК України, як за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб;

-щодо обвинувачення по ст.296 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, групою осіб, грубо порушили громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, то вони повинні нести відповідальність за ст.296 ч.2 КК України, як за хуліганство, вчинене групою осіб, а отже їх дії правильно кваліфіковані на досудовому слідстві.

Визначаючі вид та міру кримінального покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за скоєні ними злочини суд враховує ступінь тяжкості , характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особи винних.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за кожний з скоєних ними злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України суд відносить їх щире каяття , визнання вини у повному обсязі , повне відшкодування матеріальної шкоди завданої потерпілому та активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за кожний з скоєних ними злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України суд відносить скоєння їх в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням обставин справи,та особи винних, суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст. 121 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі , бо іншого покарання за зазначений злочини не передбачено ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до санкції ч.2 ст.121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років . При цьому, суд, відповідно до ст.69 КК України з врахуванням наявності в кожного з них декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину з врахуванням осіб винних, а саме тому що, вони є ще молодими людьми, вважає за можливе, призначити їм покарання за зазначений злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України і що строк покарання в п'ять років буде відповідати обставинам скоєного ними злочину та особам винних.

З урахуванням обставин справи,та особи винних,суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст.185 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді арешту.

З урахуванням обставин справи,та особи винних,суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст.296 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 остаточної міри покарання за скоєні ними злочини , суд вважає, що відповідно до вимог ст.70 КК України їм необхідно визначити остаточну міру покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим як особам які здійснили ці злочини впродовж незначного часу і які витікають з кількох нерозривно пов'язаних між собою дій.

При цьому, суд вважає, що хоча ОСОБА_1та ОСОБА_7.і скоїли кілька злочинів, один з яких є тяжким, але злочини скоїли вперше, того що вони добре характеризуються за місцем проживання та роботи,того, що в ОСОБА_1на утриманні перебуває малолітня дитина, а ОСОБА_7.страждає певними захворюваннями, те що вони є ще молодими особами і потерпілий просив суд на підставі цього не позбавляти їх волі, їх виправлення можливе без застосування до них реального покарання , у зв'язку з чим їх можливо звільнити від покарання з випробуванням і що, на думку суду, дасть можливість стягнення з них на користь потерпілого грошових коштів в відшкодування завданої йому шкоди.

Цивільні позови пред'явлені до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 прокурором про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання " коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень та потерпілим ОСОБА_2про стягнення з них солідарно на його користь , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі як визнані ними відповідно до ст.174 ЦПК України, оскільки це визнання ними позову не суперечить закону та правам як їх самих так і інших осіб і з наступних підстав.

Щодо стягнення коштів понесених потерпілим витрат на надання йому правової допомогу то в цій частині позов підлягає задоволенню відповідно до ст.ст.22,1177 ЦК України та доведений матеріалами справи ( т.1 а.с.45-58, 205, 207).

Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній особі , полягає у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала , у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Отже моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, оскільки їх вина в ушкодженні здоров'я ОСОБА_2 доведена встановленими судом обставинами справи, при цьому , суд вважає, що він дійсно поніс моральні страждання у зв'язку з ушкодженням його здоров'я і що призвело до зміни його образу життя і необхідності йому для цього докладати додаткових зусиль.

Таким чином , на думку суду , позивачем доведено в судовому засіданні заподіяння йому винними діями відповідачів моральної шкоди, а отже в цій частині позов теж слід задовольнити в повному обсязі, оскільки, суд, визначаючі розмір грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої потерпілому, враховує вимоги ч.3 ст.23 ЦК України в тому, що такий визначається в залежності від характеру правопорушення , глибини фізичних та душевних страждань, тяжкості наслідків, вини особи спричинившої шкоду а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що задоволення позову в повному обсязі буде дійсно відповідати моральним стражданням отриманим позивачем у зв'язку з ушкодженням його здоров'я винними діями відповідачів.

При цьому суд, вважає, що оскільки матеріальна та моральна шкода були спричинені спільними діями відповідачів, які неможливо визначити щодо кожного з них і позивач наполягав на стягнення з них шкоди саме в солідарному порядку то зазначену шкоду слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Процесуальних витрат відповідно до КПК України немає.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, що перебувають на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці:

- горлечко скляної пляшки з під пива "Балтика-7"(т.1 а.с.147-148), підлягає знищенню як не маюче цінності;

- мобільний телефон марки "Нокія"Х2-02, по квитанції №439 від 27.12.2012 року (т.1 а.с.157-158) , підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2, як власнику цього майна;

- пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA з повітряним балоном та 45 металевими шариками-кульками ( т.1 а.с.166-167) як знаряддя вчинення кримінального правопорушення підлягають конфіскації.

Для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1та ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, підстав немає .

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнати винними у вчинені злочинів

, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України, і призначити кожному з них покарання;

- за ст.121 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді 5 ( п'яти) років позбавлення волі;

- за ст.185 ч.2 КК України у виді 4 ( чотирьох ) місяців арешту;

- за ст.296 ч.2 КК України у виді 2 ( двох ) років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно за зазначені злочини призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком 5 ( п*ять ) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком 3 ( три ) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зобов'язання періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов пред'явлені до ОСОБА_1та ОСОБА_7.прокурором про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання " коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН-НОМЕР_1 та ОСОБА_7 ІПН-НОМЕР_2,солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання " м. Донецьк проспект Ілліча-14, ЗКПО 25672019, ДУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 35429002002128 в відшкодування коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 ( шістнадцять тисяч чотириста сорок одну) гривню 67 копійок.

Цивільний позов пред'явлений до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_2 про стягнення з них солідарно на його користь , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН-НОМЕР_1 та ОСОБА_7 ІПН-НОМЕР_2, солідарно, на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та в відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень, а всього в сумі 101 500,00 ( сто одну тисячу п'ятьсот ) гривень.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, що перебувають на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці:

- горлечко скляної пляшки з під пива "Балтика-7- знищити;

- мобільний телефон марки "Нокія"Х2-02, по квитанції №439 від 27.12.2012 року - повернути потерпілому ОСОБА_2;

- пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2

TAIWAN. USA з повітряним балоном та 45 металевими шариками-кульками - конфіскувати.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області щляхом подання апеляційної скарги через Краснолиманський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Головуючий суддя.

Згідно даних справи Особа_1 та Особа_7 грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в період часу близько 02 годин 00 хвилин, групою осіб, здійснили хуліганські дії відносно Особи_2, який йшов у попутному напрямку.

Особлива зухвалість дій, по матеріалам даної справи, полягає у нанесенні потерпілій особі побоїв та заподіянні тілесних ушкоджень. Тобто разом з безпосереднім основним об'єктом хуліганства, поєднаних з особливою зухвалістю - громадським порядком, маємо додатковий безпосередній об'єкт хуліганства - право на здоров'я особи.

Також, використовуючи непритомний стан Особи_2, в якому він перебував після завдання йому тілесних ушкоджень Особою_7 Та Особою_1, Особа_7, за попередньою змовою групою осіб із Особою_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисних мотивів, таємно викрали з карману куртки потерпілого мобільний телефон NOKIA X2-02, спричинивши останньому матеріальну шкоду, яка згідно висновку товарознавчої експертизи № 114 від 20.02.2013 року становить 587,35 гривень, а також зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 гривень. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.

Визначення складу злочину:

Згідно ухвали суду Особа_1 та Особа_7 визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України.

Тобто маємо реальну сукупність злочинів. Реальна сукупність має місце там, де винний різними самостійними діями вчиняє два або більше злочини, а кожне діяння, вчинене винним, утворює, з точки зору кримінального закону, самостійний злочин [5].

Розглянемо підстави для кваліфікації злочинних дій Особи_1 та Особи_7 (Таблиця 2) згідно статті 121 ч.2 КК, тобто чи відповідають юридично значущі ознаки вчинених злочинних дій ознакам складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК, а саме:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

Таблиця 2 - Склад злочину (ч.2 ст. 121), згідно даних по справі № 236/1186/13-к

Елементи складу злочину	Ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін	Юридично значущі ознаки злочину
Об'єкт злочину	Безпосередній об'єкт	Право Особи_2 на здоров'я
	Предмет злочину	Тіло потерпілого (Особи_2)
	Потерпілий від злочину (обов'язкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)	Особа_2
Об'єктивна сторона	Діяння (дія чи бездіяльність)	Дії - «наздогнавши Особу_2, Особа_7 безпричинно наніс удар скляною пивною пляшкою по голові Особі_2, розбивши при цьому пляшку. Після чого Особа_1 та Особа_7 стали наносити удари руками та ногами по голові, животу та спині Особі_2»
	Суспільно-небезпечні наслідки	Своїми спільними діями Особа_1 та Особа_7 спричинили потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року, наступні тілесні ушкодження: набряк м'яких тканин в лобово-тім'яно-скроневій області справа;

Подобные документы

• Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України)

  Характеристика умисного тяжкого тілесного ушкодження, його об'єктивних, суб'єктивних, кваліфікованих ознак, відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного та необережного вбивства. Винисення вироку, апеляція.
  
  курсовая работа [35,6 K], добавлен 05.02.2011
  

• Аналіз норм існуючої нормативно-правової бази, що встановлюють відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень

  Характеристика злочинів проти життя та здоров'я. Історичний розвиток поняття тілесних ушкодження, види та способи їх заподіяння. Кримінально-правова характеристика тілесних ушкоджень, їх відмінність від фізичного болю та визначення ступеня тяжкості.
  
  курсовая работа [77,2 K], добавлен 15.12.2013
  

• Спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та його відображення в слідовій картині

  Ознайомлення із принцами складання криміналістичної картини вчинення злочину на прикладі тяжкого тілесного ушкодження. Поняття, класифікація та методи дослідження способів скоєння злодіяння. Поняття та основні структурні елементи слідової картини.
  
  реферат [32,0 K], добавлен 28.04.2011
  

• Кримінально-правова характеристика, об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів

  Нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень. Спричинення дорожньо-транспортної пригоди та порушення Правил безпеки дорожнього руху. Класифікація розкрадань за розміром спричинених збитків. Кримінальні злочини проти статевої свободи та здоров’я особи.
  
  контрольная работа [16,6 K], добавлен 28.01.2012
  

• Юридичний аналіз складу злочину "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами"

  Загальні ознаки злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Соціальна обумовленість виділення злочину, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України. Об’єкт і об’єктивна сторона злочину, юридичний аналіз його складу.
  
  курсовая работа [38,2 K], добавлен 14.03.2010
  

• Кримінально-правова характеристика вбивства з обтяжуючими обставинами

  Умисне вбивство з обтяжуючими обставинами як злочин найбільшої соціальної небезпеки. Процес кваліфікації злочинів за своєю сутністю. Історичний розвиток інституту вбивства з обтяжуючими обставинами, об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства.
  
  курсовая работа [67,9 K], добавлен 17.01.2011
  

• Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

  Поняття та ознаки не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 260 Кримінального кодексу України. Покарання за такі злочини. Кваліфікуючі ознаки, суб'єкт та об'єкт злочину.
  
  курсовая работа [35,8 K], добавлен 15.02.2011
  

• Кримінально-правова та криміналістична характеристика заподіяння тілесних ушкоджень

  Визначення поняття тілесного ушкодження; його класифікація за ступенем тяжкості; об'єктивна і суб'єктивна сторона злодіяння. Структурні елементи кримінально-правової та криміналістичної характеристики різних видів злочинів, принципи їх складання.
  
  реферат [27,7 K], добавлен 28.04.2011
  

• Юридичний аналіз складу злочину створення злочинної організації

  Проблема боротьби з організованою злочинністю. Загальна характеристика кримінальної відповідальності за створення злочинної організації. Поняття та ознаки злочинної організації. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, методика його розкриття.
  
  курсовая работа [88,7 K], добавлен 17.03.2015
  

• Кримінальне покарання, його мета і ефективність

  Сутність поняття кримінального покарання та аналіз поняття складу злочину. Особливості загальної та спеціальної превенції. ПОняття мети покарання, його основні ознаки. Аналіз ефективності призначених покарань в Рівненській області. Кваліфікація злочину.
  
  дипломная работа [210,8 K], добавлен 19.07.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам