Експертний експеримент при проведенні балістичних досліджень

Для одержання більш надійних та точних результатів робиться мінімум 5 пострілів, після чого визначається середньоарифметичний результат.

Вимірювання кутів можна робити за допомогою геодезичного інструменту (наприклад, девіаційного пеленгатора ДП ), відстань вимірюється кроками (3 кроки приблизно складають 2 м).

Специфічна також методика дослідження при вирішенні питання про можливість прицільної стрільби з досліджуваної зброї на визначеній дистанції. Тут також необхідне проведення спеціальної експериментальної стрільби.

Прицільна стрільба зі зброї може бути ускладнена за таких причин:

- відсутність прицільних пристроїв (у цьому випадку можливість прицільної стрільби майже повністю залежить від суб'єктивних якостей особи, яка стріляє, а отже, питання не може вирішуватись судово-балістичною експертизою);

- приціл зброї порушений (збитий), у результаті чого при правильному прицілюванні кулі потрапляють вище, нижче або збоку цілі (прицільна стрільба при цьому можлива після правильного встановлення прицілу або при наявності досвіду в особи, яка стріляє, вносити поправки (перенесення точки прицілювання) на неточність встановленого прицілу);

- зброя дає дуже велике розсіювання куль, що робить влучення в ціль випадковим.

Надмірно велике розсіювання куль може бути в саморобній зброї або заводській з великим зношенням ствола, а так само при застосуванні саморобних, позаштатних для даної зброї або дуже поганої якості набоїв.

Експериментальну стрільбу рекомендується робити, дотримуючись таких правил:

- стрільба проводиться в тирі;

- зброя закріплюється у верстаті;

- спочатку робиться 3 постріли по якійсь мішені на великому листі з дистанцією в два рази меншою від тієї, по відношенню до якої експерту ставиться питання. Далі роблять 5-10 пострілів із необхідної дистанції й оцінюють результати влучення в мішень.

Опис вогнестрільної зброї, її стан і ті несправності, що виявлені під час огляду та опис умов і результатів експериментальної стрільби повинні міститись у дослідницькій частині експертного висновку.

У залежності від результатів дослідження створюється зміст і форма висновків про технічний стан зброї.

Встановлення придатності вогнестрільної зброї до пострілів без натискання на спусковий гачок.

Варто розрізняти мимовільні постріли:

- у результаті ненавмисного впливу на спусковий пристрій зброї (здебільшого на спусковий гачок); такі мимовільні постріли можна назвати випадковими;

- без такого впливу.

У першому випадку (ненавмисний постріл) мимовільний постріл не пов'язаний із пристроєм і станом зброї і тому судово-балістична експертиза не може вирішити питання про його можливість (із технічної точки зору, він завжди можливий).

Судово-балістична експертиза в основному вирішує питання про можливість мимовільного пострілу тільки у випадках, коли, судячи з матеріалів кримінальної справи, такий постріл відбувся без впливу на спусковий пристрій, при наявності конструктивних, технологічних недоліків зброї або зношенні її частин і механізмів, від ударів по зброї, її падіння, струшуванні та іншого впливу на зброю в цілому (тобто коли можливий непередбачений постріл).

Безумовно, судово-балістична експертиза не може вирішувати питання про намір або необережність особи при можливості пострілу без натискання на спусковий механізм, оскільки це правове питання. Однак дуже істотно і правомірно визначити на підставі дослідження механізмів зброї технічну можливість такого пострілу в зазначених вище випадках.

В даний час більшістю експертів при виконанні експертизи вирішується питання про можливість або неможливість пострілу без натискання на спусковий гачок. Таке вирішення питання недостатнє, оскільки в дослідженні не міститься кримінальних елементів.

До того ж мимовільний постріл нерідко можливий без натискання на спусковий гачок, наприклад із багатьох екземплярів саморобної зброї, в котрих взагалі спусковий гачок відсутній.

Судово-балістичною експертизою питання про можливість мимовільного пострілу рекомендується вирішувати не взагалі, а щодо конкретних обставин, частина яких встановлюється слідчим, а частина потребує перевірки. Тому вважається, що експертний висновок повинен бути винесений не тільки на підставі результатів технічного дослідження зброї, але й у результаті криміналістичної оцінки повідомлених слідчим обставин події.

Необхідно зазначити, що в більшості випадків висновки судово-балістичної експертизи не є категоричними. Експертом може бути висловлена думка про неможливість пострілу без натискання на спусковий гачок з даного конкретного екземпляра зброї, судячи з його конструкції і стану, при конкретних обставинах справи, або можливість такого пострілу за інших умов. Але ніколи експертизою не може бути встановлений факт пострілу без натискання на спусковий механізм, хоча б тому, що умови для такого пострілу можуть бути створені навмисно.

Вирішення питання про можливість пострілу без натискання на спусковий гачок не в загальній формі, а щодо визначених конкретних умов викликається і тим, що немає зброї, з котрої за певних умов неможливі були б такі постріли.

Причини згаданих пострілів можуть бути суб'єктивного характеру, їх з'ясування не входить у компетенцію експерта, і об'єктивні, технічна - незадовільна конструкція, порушення технології виробництва, незадовільний стан досліджуваної зброї при проведенні судово-балістичної експертизи.

На вирішення судово-балістичної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

- чи можливе здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок з досліджуваної зброї, якщо так, то за яких умов;

- чи має зброя несправності виробничого походження або такі, що виникли у процесі її експлуатації, що створюють можливість здійснення пострілів без натискання на спусковий гачок, у чому ці несправності полягають;

- чи міг із досліджуваної зброї відбутися постріл без натискання на спусковий гачок при зазначених обвинуваченим, потерпілим або свідком обставинах події.

Вирішення даних питань є необхідним для правової оцінки події, для визначення, чи мав місце навмисний, необережний або випадковий постріл, від цього залежить кваліфікація злочину або закриття кримінальної справи. Попереднє вирішення даних питань має значення для забезпечення безпеки при проведенні експериментальної стрільби, а також, для проведення інших судово-балістичних досліджень.

Це і визначило місце даної проблеми в судовій балістиці. У цьому відношенні необхідно зазначити роботи А.П. Білова, В.М. Виноградова. С.Д. Кустановича, Г.О. Самсонова, Л.В. Станіславського і Б.М. Комаринця.

Експертне дослідження складається з огляду зброї, при якому вивчаються конструкція, стан, дія її механізмів, і проведення експериментів.

Попередньо варто уважно прочитати надані матеріали кримінальної справи, для висунення правильних експертних версій можливих обставин, щодо умов пострілу на місці подій. Якщо зразок досліджуваної зброї експерту маловідомий, він знайомиться з довідковими матеріалами (описи в довідниках зі зброї), а при можливості - з його будовою на зразку такої самої зброї.

Таблиця 2.1.

Обставини, що сприяють пострілам без натискання на спусковий гачок.

Положення патрона	Положення затвора ударника, курка	Безпосередня причина пострілу без натискання на спусковий гачок	Умови для пострілів без натискання на спусковий гачок	Зброя
В патроннику	На бойовому, запобіжному взводі	Удар по курку. Сильний струс	Несправності відокремлювача і знос нижньої поверхні затвора	Пістолет ТТ випуск до 1947 р.
В патроннику	Переднє, не на бойовому взводі	Удар по курку, нагвинченому на задній кінець ударника	Неправильне складання затвора, подовжене ударник, люфт затвора	Гвинтівка «Мосіна» зразка 1891/30 p., а також зброя з ударниковим стріляючим механізмом
В патроннику	На бойовому взводі	Струс	Зазор між затвором і ствольною коробкою	Гвинтівка «Мосіна» зразка 1891/30 p., а також зброя з ударниковим стріляючим механізмом
У магазині (патронник вільний)	На бойовому взводі	Відхід затвора назад у результаті поштовху, сильного струсу або зачеплення ним за якийсь предмет	Відхід затвора назад на 2-3 см у результаті падіння зброї або удару по ньому і повернення вперед під дією зворотно-бойової пружини	Пістолети-кулемети ППШіППС
В патроннику	На бойовому взводі	Вилучення патрона з патронника шомполом	Виступ ударника з патронного упора	Різна зброя
В патроннику	На бойовому взводі	Закривання стволів	Неповернутий бойок заржавлений, виступ капсуля патрона, положення пружини ударника, нерівності щитка копилля	Мисливські гладкоствольні рушниці
В патроннику	Проміжне	Курок поставлений на бойовий взвод	Неправильне налагодження або несправності (дефекти) запобіжних взводів	Куркові мисливські гладкоствольні рушниці
В патроннику	Проміжне	Курок поставлений на бойовий взвод	Неправильне налагодження, конструктивні дефекти	Револьвери
В патроннику	На запобіжному зводі	Удари по спиці курка	Знос шептала або запобіжного взводу	Пістолет ТТ; куркові мисливські гладкоствольні рушниці
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по зброї, падіння і струс зброї, різкий рух	Зношення, округлення робочих граней шептала і бойового взводу	Всі види зброї
В патроннику	На бойовому взводі	Падіння і струс зброї, різкий рух	Неправильне або дуже «тонке» налагодження спуску	Мисливські рушниці, цільова зброя (малокаліберна і довільна)
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по курку	Неправильне або дуже «тонке» налагодження спусків при неправильному налагодженні або дефектах запобіжних взводів (якщо курки поворотні). Малий зазор (менше 1,4 мм) між курком і бойком	Куркові мисливські гладкоствольні рушниці
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по курку	Поломка, ослаблення або вигин пружини, що діє на шептало	Гвинтівка «Мосіна» зраз. 1891/30 р. і інша зброя
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по курку	Гвинт спускової пружини	Малокаліберна гвинтівка «ТОЗ-8» і деяка інша зброя
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по курку	Відсутність шпильки, що з'єднує курок з ударником	Малокаліберна гвинтівка «ТОЗ-8» і деяка інша зброя
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по зброї, падіння, струс зброї, різкий рух	Перекіс осі курка при неправильному налагодженні або дефектах запобіжних взводів (якщо курки поворотні)	Куркові мисливські гладкоствольні рушниці
В патроннику	На бойовому взводі	Удари по зброї, падіння, струс зброї, різкий рух	Відчинення кришки затворної коробки в результаті дефектів її засувки	Пістолет-кулемет ППШ
В патроннику	Курок спущений	Удар по спиці курка	Зношення повзуна	Револьвер Наган
В патроннику	Курок спущений	Постріл з іншого ствола	Знос робочих граней шептала і бойового взводу, неправильне або дуже «тонке» налагодження спусків, поломка або ослаблення пружини, що діє на шептало, перекіс осі курка	Двоствольні (трьох-чотирьох) мисливські гладкоствольні рушниці.
В магазині.	Переднє, не на бойовому взводі	Закривання стволів. Відхід затвора назад (до бойового взводу) у результаті поштовху або зачеплення	Виступ бойка з щитка через бруд, густого мастила	Мисливські рушниці. Пістолети-кулемети ППШ і ППС
В патроннику	Переднє, не на бойовому взводі	Удари по зброї, падіння, струс зброї, різкий рух	Знос робочих граней шептала і бойового взводу, зазор між затворною коробкою і її кришкою, ослаблення бойової пружини	Пістолет-кулемет ППШ
В патроннику	На бойовому взводі, зброя у положенні запобігання	Удари по зброї, падіння, струс зброї, різкий рух	Умови, розглянуті вище, а також конструктивні дефекти або несправності запобіжників	Різна зброя
В магазині	На бойовому взводі, зброя у положенні запобігання	Удари по зброї, падіння, струс зброї, різкий рух	Несправності запобігача - поломка пружини гнітка, засмічення канавки ручки, знос гнітка, скруглення заднього вирізу в кришці затворної коробки; зношення затворної коробки	Пістолети-кулемети ППШ.

При огляді визначається зразок (модель, система) зброї, наявність і положення в ньому патронів, наявність, положення і стан деталей зброї, істотних для проведення пострілів, наявність слідів пострілу. Якщо, судячи з обставин справи, можлива версія, що постріл відбувся при падінні зброї або при ударі по ній, огляд має на меті виявлення пошкоджень, що виникають при падінні зброї або при ударі по ній, а також наявності яких-небудь сторонніх часток на його зовнішніх деталях

Механізми зброї спочатку вивчаються в тому положенні, у якому зброю надано на експертизу, а потім після часткового розбирання. При цьому дія зброї і взаємодія її частин випробуються.

При огляді і дослідженні зброї визначаються:

- зусилля на спусковий гачок, необхідне для проведення пострілу: для цього затвор, курок або ударник ставлять на бойовий взвод, після чого натискають на спусковий гачок і спостерігають за їх рухом. Якщо спуск тугий, затвор, курок або ударник (до передбачуваного пострілу) просунулись трохи назад, якщо спуск м'який - уперед, зусилля на спуск повинно бути обмірювано динамометром, дія якого спрямована перпендикулярно лінії, що з'єднує центр осі спускового гачка і його хвоста (рис. 2.2.) у момент передбачуваного пострілу. Варто зробити 10 вимірювань і визначити максимальне, мінімальне і середнє зусилля в грамах;

- стан робочих граней шептала, бойового і запобіжного взводів; з'ясовується, чи немає зношеності, заокругленості цих граней, слідів від яких-небудь інструментів, які б указували на недавнє налагодження спусків;



Рис. 2.2. Визначення зусилля на спуск двоствольної мисливської рушниці: 1 - лінія, що з'єднує вісь і закінчення спускового гачка; 2 - шептало спускового гачка.

Стрілками показаний напрямок, за яким вимірюється динамометром зусилля на спуск.

- зчленування робочих граней шептала і бойового взводу, шептала і запобіжного взводу. Для цього на ударник або курок, що знаходиться на бойовому і запобіжному взводі, із силою натискають рукою і стежать, чи відбувається їх зрив і при якому зусиллі; перевіряють, чи немає проміжку між шепталом і тією деталлю зброї, на якій знаходиться бойовий або запобіжний взвод; якщо зазор є, він вимірюється;

- стан спускової і бойової пружин; з'ясовується їх цілісність, пругкість, а також чи не обмежується їх дія якимсь дефектом у зброї;

- стан запобіжників; чи рухається затвор, курок або ударник назад або вперед, коли зброя знаходиться на запобіжнику; який стан пружин запобіжника (якщо такі є); у куркових гладкоствольних мисливських рушницях перевіряється дія запобіжних, для чого курки відтягаються назад і відпускаються, при цьому до щитка притискається м'яка дерев'яна дощечка; якщо бойки на цій дощечці залишають поглиблення, значить вони вдаряють по ній, чого не повинно бути, якби запобіжні взводи були відремонтовані і правильно налагоджені; випробування рекомендується проводити 10 разів;

- розміри, положення і стан бойків зброї; перевіряється чи не виступають вони в передньому положенні затвора, курка або ударника з отвору в патронному упорі; виступ бойків варто виміряти, наприклад, за допомогою контрольних вирізів викрутки з набору приналежностей до військової гвинтівки; з'ясовується, чи не заклинені бойки в копиллі рушниці; у цьому випадку при натисканні вони не подаються назад (у безкуркових рушницях при зведених курках, а в куркових рушницях курках);

- правильність складання затвора, спускового механізму, запобіжника; перевіряється наявність усіх деталей внутрішніх механізмів зброї, передбачених конструкцією;

- наявність і розміри зазорів між деталями зброї (наприклад, між затвором і затворною коробкою) і кріплення обертових деталей (наприклад, курків).

У ході огляду зброї - речового доказу, корисно порівнювати її зі справною зброєю тієї самої системи (моделі, зразка).

У ряді випадків необхідно також досліджувати стріляну гільзу, вилучену зі зброї або виявлену на місці події. Наприклад, при здійсненні пострілу без натискання на спусковий гачок в револьвері зразка 1895 р. (Наган) при передньому положенні курка, у результаті удару по спиці курка і того, що казенна частина не прижата до капсуля, останній спучується з донної частини гільзи.

У ході дослідження положення і стан деталей зброї обов'язково фіксується в тому вигляді, у якому вони були на момент надходження зброї на експертизу.

Відповідальною стадією дослідження є проведення експериментальної стрільби. Тут перевіряють припущення про можливі причини й умови пострілів без натискання на спусковий гачок, осмислюють дію механізмів зброї й одержують докази можливості або неможливості таких пострілів із досліджуваної зброї при певних обставинах.

З метою забезпечення безпеки експериментальні постріли проводяться з патронами без заряду пороху і без снаряда (кулі, шроту). Цього цілком достатньо для висновку про те, що міг відбутися постріл і повністю спорядженим патроном.

Для проведення експериментальних стрільб варто перевірити усі умови й обставини, при яких можливі постріли без натискання на спусковий гачок з даної зброї. Особливо ретельно повинні бути перевірені можливість та імовірність таких пострілів за умов, встановлених слідством або вказаних у матеріалах справи обвинувачуваним, потерпілими або свідками.

На підставі вивчення механізмів досліджуваної зброї і наявних відомостей про обставини події визначається, які експерименти необхідно провести, при яких умовах, які для цього потрібні патрони.

За відсутності спеціального устаткування для експериментальних стрільб, експерименти потрібно проводити у такому порядку:

- перевіряється можливість пострілів без натискання на спусковий гачок при заряджанні зброї; для цього в патронник поміщається патрон (в усіх випадках без снаряда і порохового заряду) і затвор зброї декілька разів різко закривається, а якщо досліджуються звичайні гладкоствольні мисливські рушниці, то різко закриваються стволи;

- перевіряється можливість таких пострілів при ударах по зброї; для цього в патронник поміщається патрон, дерев'яним молотком, спочатку слабо, потім усе сильніше, наносяться удари по різним частинам зброї (по дульній частині ствола, по курку, по задньому кінці ударника або деталі, з'єднаній з ударником, по задній частині затворної коробки) при різному положенні деталей (наприклад, курок у передньому положенні, на запобіжнику, на бойовому взводі);

- у необхідних випадках перевіряється можливість пострілів без натискання на спусковий гачок при падінні зброї: для цього в патронник поміщається патрон і зброю у вільному падінні кидають на підлогу, покриту листом гуми товщиною 2-3 см або листом товщиною 3-4 см; висота (1 або 1,5 м) падіння зброї замірюється; експеримент проводиться багаторазово, при цьому відзначається, якими частинами зброя вдарялася о підлогу;

- перевіряється можливість пострілів без натискання на спусковий гачок при ударах зброєю; для цього в патронник поміщається патрон і зброю, як правило, дульною частиною, курками або задніми частинами ударника, вдаряють спочатку слабо, потім усе сильніше по твердому предмету, покритому листом гуми.

В окремих випадках необхідно провести і додаткові експерименти, наприклад перевірити можливість таких пострілів при пострілі із сусіднього ствола, при обертанні барабана револьвера тощо.

У дослідницькій частині експертного висновку основним є:

- докладний і точний опис усіх виявлених при дослідженні дефектів зброї, що можуть створювати умови для пострілу без натискання на спусковий гачок;

- (дефекти або «тонке» налаштування робочих граней шептала, бойового і запобіжного взводів, поломок або ослаблення пружин, зазори між частинами зброї тощо);

- виявлені дефекти варто сфотографувати і фотознімки з відповідними оцінками прикласти до висновку;

- вказівки на відхилення в дії досліджуваної зброї (взаємодії її деталей) від справного зразка такої зброї;

- результат всіх проведених при дослідженні вимірювань (зусилля на спуск, виступ бойка з патронного упора, пружності пружин, розмірів зазорів між деталями зброї тощо);

- докладний опис умов і результатів всіх експериментів;

- пояснення обставин та умов, встановлених при дослідженні, за яких з даної зброї можливі постріли без натискання на спусковий гачок.

2.3 Проведення експертного експерименту при вирішенні ситуаційних завдань у судовій балістиці

Ситуаційними являються ті завдання, які вирішуються ситуаційною експертизою, тобто експертизою, що пов'язана з обов'язковим аналізом обставин місця події, діями осіб та наслідками (вона направлена на виявлення певних ситуацій). Г.Л. Грановський вважає, що об'єктом ситуаційної експертизи є «подія, яку експерти досліджують не безпосередньо, а за її матеріальним відображенням у речовій обстановці місця події».²⁶

Під час розслідування злочинів проти життя та здоров'я людини, часто виникає необхідність встановити обставини застосування зброї (дистанцію, напрямок пострілу, місце розташування стріляючого, кількість пострілів тощо). Б.М. Комаринець справедливо відмічає, що «значення таких експертиз, як джерела судових доказів, дуже велике через те, що встановлені ними факти допомагають дати правильну кримінально-правову оцінку розслідуваної події».²⁷

Частіше за все у справах про злочини, пов'язані із застосуванням вогнепальної зброї, потрібно вирішувати питання про напрямок та дистанцію пострілу. Зокрема, питання встановлення дистанції пострілу, особливо з мисливської зброї шротом або картеччю, постійно привертають увагу вчених та практичних працівників.

Спорядження експериментальних патронів необхідно робити відповідно до інформації, отриманої в процесі детального дослідження речових доказів, а також матеріалів кримінальної справи. Необхідно знати, що точна відповідність експериментальних патронів використаному патрону на місці події в даному виді судово-балістичної експертизи набуває вирішального значення.

Експерт не повинен при спорядженні «поліпшувати» експериментальні патрони, оскільки зменшиться варіаційність, а разом із нею - відносна помилка, у результаті якої виникне небезпека «виходу» шуканої дистанції за встановлені межі.

Для проведення експерименту необхідно спорядити 22-25 патронів, перевірити однаковість їх комплектації за допомогою, наприклад, рентгенозйомки. Патрони, що не відповідають вимогам, вилучаються. Невідповідність внутрішнього діаметра гільзи не повинна перевищувати 0,2 мм, товщини закраїни металевої гільзи - 0,1 мм, діаметра пижів - 0,2 мм, товщини пижів: основних - 4 мм, прокладок - 0,2 мм. Маса основних пижів може мати допуск ±0,1 Р, заряду пороху ±0,05 Р, снаряда шроту №12-4-0,3 Р (для №3 - №0000 - 0,5 Г). Снаряд картечі визначеного діаметра відмірюється поштучним відліком.

При спорядженні експериментальних патронів бажано застосовувати ті прилади, за допомогою яких комплектувався патрон, використаний на місці події.

В ході проведення експертного експерименту з досліджуваної рушниці необхідно зробити 20-25 експериментальних пострілів по аркушах тонкого (газетного, цигаркового) паперу, що розміщуються на двох-трьох рубежах. При такому способі усі аркуші вражаються одним пострілом. Перший аркуш розташовується не ближче 10 м від дульного зрізу. Це робиться для того, щоб запобігти розриву паперу під дією газової хвилі. У кожному конкретному випадку дистанції розміщення наступних аркушів визначаються за урахуванням номеру шроту. Порядок розміщення аркушів можна визначити контрольним пострілом.

Бажані розміри аркушів паперу: першого - 1Ч1 м, другого - 1,5Ч1,5 м, третього - 2Ч2 м. Після кожного пострілу аркуші замінюються. На простріляних аркушах проставляються порядкові номери пострілу і дистанції. Експеримент бажано проводити в умовах, максимально наближених до «бойових». При цьому повинні бути дотримані вимоги, щодо відповідності положення ствола зброї відносно горизонтальної площини (постріл міг бути здійснений горизонтально, під кутом вгору або вниз), погодних умов (швидкості і напрямку вітру, температури повітря, атмосферного тиску тощо).

Погодні умови враховуються в тих випадках, коли в момент стрільби вони істотно відхилялися від норми. Такими відхиленнями визнаються: сильний вітер (більш 14 м/с), розрідженість повітря (на висоті більш 5 км над рівнем моря) тощо. Ігнорування зазначених умов призведе до того, що експерт буде встановлювати не дистанцію пострілу, а особливості бою конкретної рушниці при «павільйонних умовах».

При експериментальній стрільбі на відкритому просторі використовувати мішені з тонкого паперу не завжди вдасться, наприклад, у вітряну погоду. Замість паперових можна використовувати мішені з картону, фанери, тонкої жерсті. Кожна з них розміщується на тому самому рубежі.

Встановлення дистанції дробового пострілу через перепону, крім того, пов'язане з дотриманням таких правил:

- експертне дослідження здійснюється в два етапи. Спочатку визначається відстань від дульного зрізу рушниці до перепони, потім - від дульного зрізу рушниці до ураженого об'єкта. Від того, наскільки точно були визначені дистанція і напрямок пострілу до перепони, залежить достовірність результатів дослідження;

- при готуванні до експерименту необхідно підібрати такі перепони, властивості яких відповідають властивостям тієї перепони, що була виявлена на місці події;

- мішені з картону за перепоною розташовуються не дальше 2 м.

Діаметри дробових осипів на мішенях, згрупованих за рубежами, варто встановлювати тим самим способом, що і діаметр осипу, виявленого на місці події. Отримані результати для кожного рубежу фіксуються окремо. Після цього відносно кожного рубежу обираються найбільший і найменший діаметри розсіювання шроту.

З метою визначення дистанції пострілу необхідно побудувати два графіки: графік розсіювання шроту, за яким знаходять інтервали шуканої дистанції пострілу (рис. 2.3.), і графік розподілу радіусів експериментальних осипів, що служить для встановлення найбільш ймовірної дистанції пострілу (графік 2.1.).

При побудові першого графіка на осі ординат відкладають радіуси розсіювання шроту, а на осі абсцис - значення рубежів, на яких знаходилися мішені при експериментальних пострілах. Потім на лініях 1, 2, 3 відповідно до кожного рубежу відкладають найменші і найбільші радіуси дробових осипів. З точки перетинання координат проводять дві розбіжні лінії 4, 5. Верхня 4 з'єднує точки, що характеризують найбільші радіуси розсіювання, а нижня 5 - найменші.

На осі ординат відкладається радіус досліджуваного (виявленого на місці події) дробового осипу, з отриманої точки проводиться пряма 6, рівнобіжна осі абсцис. З точок перетинання з лініями, що визначають інтервали розсіювання, на вісь абсцис опускаються перпендикуляри 7 і 8. З точки перетинання перпендикуляра 7 із прямої 5 проводиться пряма 9, рівнобіжна осі абсцис, до перетинання її з прямою 4; з отриманої точки перетинання до осі абсцис проводиться перпендикуляр 10.

Графік 2.1. Побудова графіка розсіювання шроту для встановлення дистанції пострілу.

Графік 2.2. Графік розподілу розсіювання шроту в серії експериментальних.

Основи перпендикулярів 8 і 10 позначають на осі абсцис межі, у яких знаходиться шукана дистанція пострілу. Підстава перпендикуляра 7 однозначно вказує на її розмір. Оскільки імовірність цього розміру мала, використовувати її у висновках недоцільно. На графіку 2.1., зокрема, показано, що при співвідношенні найбільшого радіуса розсіювання до найменшого, що дорівнює 1,5 см, і радіусі досліджуваного дробового осипу, що дорівнює 85 см, шукана дистанція знаходиться в межах від 7,4 до 17,6 м.

Для того, щоб уникнути помилок, графіки варто будувати на міліметровому папері. Масштаб по осі абсцис повинен бути в 10 разів менше масштабу по осі ординат.

Другий графік у деяких випадках дозволяє звузити встановлені межі шуканої дистанції. Наприклад, у результаті 25 експериментальних пострілів були отримані шротові осипи, радіуси яких розподілені в межах від 71 до 115 см. Всі радіуси в цих межах згруповані по 5 (див. Таблицю 2.2.).

Таблиця 2.2. Розподіл радіусів розсіювання шротув серії експериментальних пострілів (25)

Радіуси шротових осипів, см	75	80	85	90	95	100	105	110	115
Частота повторюваності	1	3	8	5	4	3	-	-	1

9 груп: 71-75 см; 76-80 см; 81-85 см; 86-90 см; 91-95 см; 96-100 см; 106- 110 см; 111-115 см - експериментальних пострілів. Найбільші радіуси в межах кожної групи виступають як базові показники.

На вісь абсцис другого графіка переноситься відрізок, прокладений між встановленими межами шуканої дистанції (наприклад, 7,4-17,6 м). На першому графіку цей відрізок складає 50 умовних одиниць (у натуральному вираженні 17,6 м - 7,4 м = 10,2 м). Зазначений відрізок необхідно розділити на кількість показників розсіювання шроту мінус один показник:

а/(і-1), де

а - розмір відрізка в умовних одиницях;

і - кількість показників.

За наведеною формулою знаходимо розмір однієї частини відрізка в умовних одиницях: 50 ч 8 = 6,25. Потім визначаємо її значення в натуральному вираженні: 10,2 М/8 = 1,27 М. За віссю ординат відкладаються значення частоти повторюваності радіусів осипів, взяті з таблиці 2.2., за віссю абсцис - базові показники розсіювання шроту. Масштаб відрізків значення не має. Отримані точки з'єднуються лінією. Якщо концентрація радіусів розсіювання біля одного розміру є досить високою, то з'являється можливість звузити межі шуканої дистанції. Зменшення достовірності результатів при цьому є незначним. У наведеному прикладі більшість значень частоти повторюваності зрушено вліво. Виходить, можна скорочувати тільки найбільшу межу шуканої дистанції.

Тут, до того ж, спостерігається значний відрив показника найбільшого розсіювання від інших показників. Це дозволяє перенести даний показник на два відрізки вліво, що в натуральному вираженні складає 1,27 м Ч 2 = 2,54 м. Звідси, шукана дистанція знаходиться в межах від 7,4 м до 15,1 м.

Скорочувати межі шуканої дистанції можна тільки в тому випадку, якщо частота повторюваності крайніх показників не перевищує 1. При цьому з боку найбільшого показника вона може бути зменшена не більш ніж на 3 відрізки, а з боку найменшого - не більш ніж на 2.

Для визначення дистанції пострілу можна використовувати спрощений варіант. Його особливість полягає в тому, що при побудові графіка розсіювання шроту прямі 9 і 10 не проводяться, шукана дистанція визначається з урахуванням довжини відрізка, прокладеного між перпендикулярами 7 і 8. Другий графік також не будується, зменшення меж перебування шуканої дистанції не робиться.

Що стосується даної експертизи, то оцінка достовірності висновків залежить від відповідності основним, принциповим положенням методики. Якщо хоча б одне з цих положень не враховано, то достовірність висновків викликає сумнів. Так, не може бути визнаний достовірним висновок щодо дистанції пострілу, обґрунтований тільки розрахунковими даними, без дослідження мисливської рушниці, компонентів застосованого патрону, а також без експериментальної стрільби з досліджуваної рушниці.

Висновки до 2 розділу

Експеримент при ідентифікації зброї за слідами на снарядах це насамперед експериментальна стрільба зі зброї, яка підлягає ідентифікації. Мета таких експериментів:

- одержати найбільш достовірні (із процесуальної і криміналістичної точки зору) зразки - стріляні з досліджуваної зброї кулі;

- з'ясувати дію досліджуваної зброї - чи немає затримок при проведенні пострілів, які сліди в момент пострілу зброя може залишити на стріляних кулях;

- встановити, які і як відображаються ознаки каналу ствола зброї в слідах на стріляних кулях, а отже, з'ясувати походження, причини утворення загальних і окремих ідентифікуючих ознак на експериментальних стріляних кулях;

- з огляду на різноманітні чинники, що впливають на утворення слідів на стріляних кулях, визначити можливу причину розходжень у слідах на різних кулях, стріляних із однієї досліджуваної зброї.

Самостійною метою експертного експерименту є встановлення конкретного факту: чи деформуються або фрагментуються кулі в результаті пострілів із наданого на дослідження зразка зброї.

До проведення експериментальної стрільби зі зброї, що підлягає ідентифікації пред'являється ряд вимог:

1. Експериментальна стрільба повинна бути безпечною для експерта і оточуючих.

2. Експериментальна стрільба повинна забезпечити одержання стріляних експериментальних куль, шроту, картечі та гільз, без їх деформації.

3. При експериментальній стрільбі повинна бути гарантія того, що стріляні кулі не переплутаються Важливо, щоб було неможливо прийняти за відстріляну експериментальну кулю якусь випадкову кулю, що знаходиться в кулеуловлювачі.

4. Зброя повинна бути підготовлена для проведення експериментальної стрільби.

5. Повинно бути зроблено декілька експериментальних пострілів.

6. Патрони для експериментальної стрільби повинні бути спеціально підібрані.

7. Експериментальна стрільба повинна бути виконана так, щоб експерт без особливих труднощів міг орієнтуватися в положенні відповідних слідів полів нарізів на експериментальних кулях.

Висновки

Ідентифікація та групофікація - процеси, структура яких включає одні й ті самі етапи: огляд об'єктів дослідження, експериментальне дослідження, порівняльне дослідження, оцінку результатів порівняльного дослідження та формулювання висновків.

Кожен з цих етапів займає своє місце у структурі проведення криміналістичних експертиз, має свою конкретну мету та завдання.

Експериментальне дослідження не стоїть над всіма іншими, навіть, під час проведення деяких криміналістичних експертиз воно взагалі не потрібне або не обов'язкове. Але незнання елементарних правил проведення експертного експерименту призводить до помилковості експертних висновків, що тягне за собою звинувачення невинних або виправдання злочинців.

В даній роботі розкривається сутність експерименту з точки зору філософії, логіки та криміналістики. Описується проведення експериментів у трасології, дослідженні холодної зброї та робиться акцент на використанні експерименту у судовій балістиці.

Особливу увагу в даній роботі приділено експериментальним дослідженням вогнепальної зброї, а саме, встановленню придатності її до стрільби, можливості проведення пострілів без натискання на спусковий гачок.

В першому розділі нами зроблена спроба теоретичного обґрунтування експериментальних досліджень у криміналістиці.

Експеримент у широкому значенні цього слова - це повторюване багато разів при різних, заздалегідь заданих умовах, цілеспрямоване проведення якого-небудь випробування, проби, досвіду. Реалізація його проходить шляхом дії на досліджуваний об'єкт або процес і може мати на меті підтвердження або спростування наявної гіпотези, встановлення природи явища, його сутності, ймовірних шляхів керування ним тощо.

Експериментальний метод дослідження застосовується у діяльності органів внутрішніх справ з попередження, розкриття та розслідування злочинів. Найчастіше експертний експеримент використовується під час дослідження речових доказів.

Як метод пізнання експертний експеримент широко використовується при вирішенні як ідентифікаційних, так і неідентифікаційних криміналістичних завдань.

При ідентифікації об'єктів за їх відображеннями експеримент проводиться для вивчення особливостей механізму утворення слідів. У неідентифікаційних дослідженнях експеримент використовується при вирішенні придатності об'єкта для виконання певних дій, встановлення природи об'єкта (наприклад, речовини), а також вирішенні питань, пов'язаних із взаємодією механізмів (частин) об'єкта.

Експериментальне дослідження направлене на виявлення властивостей ототожнюваного об'єкта. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладкоствольної зброї, створені спеціальні снаряди та пристрої, а для отримання слідів ковзання. Таким чином, експериментальне дослідження дає можливість встановити ознаки ототожнюваного об'єкта у формі, що задовольняє процес порівняльного дослідження. Для того, щоб експеримент був надійним та ефективним, експериментатор повинен мати не тільки відповідне технічне оснащення, але й сукупність знань як про досліджувані явища, так і про принципи функціонування та можливості використання пристроїв.

Завданням експериментального дослідження є не тільки отримання порівняльних зразків, але й виявлення, фіксація, уявлення властивостей ідентифікуючого об'єкта та їх відображень в ідентифікованому. Це особливо необхідно під час дослідження сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, що втратили конформність лінії поділу.

Експеримент - це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою правильно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Проведення експериментальних досліджень передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій:

- визначення цілей експерименту на основі існуючих теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки;

- теоретичне обґрунтування умов експерименту;

- розробка основних принципів, створення технічних засобів для проведення експерименту;

- спостереження, вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв'язків, тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта;

- статистична обробка результатів експерименту;

- попередня класифікація та порівняння статистичних даних.

В другому розділі більш детально розглянуті основні положення методик, щодо експериментальних досліджень при вирішенні згаданих задач.

Експеримент при ідентифікації зброї за слідами на снарядах це насамперед експериментальна стрільба зі зброї, яка підлягає ідентифікації. Мета таких експериментів:

- одержати найбільш достовірні (із процесуальної і криміналістичної точки зору) зразки - стріляні з досліджуваної зброї кулі;

- з'ясувати дію досліджуваної зброї - чи немає затримок при проведенні пострілів, які сліди в момент пострілу зброя може залишити на стріляних кулях;

- встановити, які і як відображаються ознаки каналу ствола зброї в слідах на стріляних кулях, а отже, з'ясувати походження, причини утворення загальних і окремих ідентифікуючих ознак на експериментальних стріляних кулях;

- з огляду на різноманітні чинники, що впливають на утворення слідів на стріляних кулях, визначити можливу причину розходжень у слідах на різних кулях, стріляних із однієї досліджуваної зброї.

Самостійною метою експертного експерименту є встановлення конкретного факту: чи деформуються або фрагментуються кулі в результаті пострілів із наданого на дослідження зразка зброї.

До проведення експериментальної стрільби зі зброї, що підлягає ідентифікації пред'являється ряд вимог:

1. Експериментальна стрільба повинна бути безпечною для експерта і оточуючих.

2. Експериментальна стрільба повинна забезпечити одержання стріляних експериментальних куль, шроту, картечі та гільз, без їх деформації.

3. При експериментальній стрільбі повинна бути гарантія того, що стріляні кулі не переплутаються Важливо, щоб було неможливо прийняти за відстріляну експериментальну кулю якусь випадкову кулю, що знаходиться в кулеуловлювачі.

4. Зброя повинна бути підготовлена для проведення експериментальної стрільби.

5. Повинно бути зроблено декілька експериментальних пострілів.

6. Патрони для експериментальної стрільби повинні бути спеціально підібрані.

7. Експериментальна стрільба повинна бути виконана так, щоб експерт без особливих труднощів міг орієнтуватися в положенні відповідних слідів полів нарізів на експериментальних кулях.

В даній роботі, була зроблена спроба систематизувати теоретичні та практичні (експертної практики) дані, отримані у спеціальній літературі та при проходженні стажування в практичних підрозділах щодо експериментальних досліджень у криміналістиці, зокрема її галузі - судовій балістиці.

Також у роботі запропоновані рекомендації щодо більш ефективного використання експертного експерименту, що підвищує повноту і наукову обґрунтованість висновків експертів.

Дана дипломна робота є узагальненою працею сучасного стану застосування експертного експерименту при проведенні судово-балістичних досліджень та може бути використана як при удосконаленні професійних навичок в експертній практиці, так і при підготовці експертів-криміналістів в галузі криміналістики та судової експертизи.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К., 1996.

3. Закон України «Про судову експертизу». - № 4038-12 від 25.02.1994.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».

5. Криминалистика. / Под ред. Белкина Р.С. - M., 1979. - Т. 1.

6. Криминалистика. / Под ред. Белкина Р.С., Лузгина И.Н. - M., 1980. - Т. 2.

7. Криминалистика. / Под ред. Крылова И.Ф. - Л., 1992.

8. Криминалистика. / Под ред. Пантелеева И.Ф., Селиванова Н.А. - М., 1988.

9. Криминалистика. / Под ред. Филипова А.Г., Волынского А.Ф. - М., 1998. - Т. 1.

10. Криминалистика. / Под ред. Яблокова Н.П., Колдина В.Я. - М., 1990.

11. Криминалистика. / Под ред. Яблокова Н.П. - М., 1996. - Т. 1.

12. Криминалистическая экспертиза. Судебная баллистика. - М., 1966. - Вып. 6.

13. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. - М., 1938.

14. Салтевский М.В. Криминалистика. - Харьков, 1997.

15. Салтевський М.В. Криміналістика. - К., 1996.

16. Філософія. Навчальний посібник. / За ред. Надольного І.Ф. - К., 1997.

17. Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. - М., 1925.

18. Якимов И.Н. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. - М., 1938.

19. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. - М.: Юридическая литература, 1964.

20. Бергер В.Е. Установление положения оружия в момент выстрела по следам стрелянных гильз. // Криминалистика и судебная экспертиза. - № 9. - К., 1972.

21. Бергер В.Е. Криминалистическое исследование оружия и боеприпасов. - М., 1973.

22. Василевский А.Н. Трассологические исследования при расследовании преступлений. - М., 1962.

23. Голдованский Ю.П. Криминалистическое исследование следов взлома на месте происшествия. - М., 1969.

24. Гущин В.Ф. О возможности идентификации гладкоствольных охотничьих ружей по следам на снарядах. // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1970. - Вып. 7.

25. Гущин В.Ф. Криминалистическое исследование причин и условий выстрелов из охотничьих ружей без нажатия на спусковой крючок. - К., 1967.

26. Дворянский И.Л. Установление места производства выстрела при больших дистанциях стрельбы. - М., 1976.

27. Егоров А.Г. Установление дистанции и направления выстрела из охотничьего ружья по рассеиванию дроби. - Волгоград, 1982.

28. Ермоленко Б.Н. Определение расстояния выстрела из дробового оружия и кинематической энергии снаряда. - К., 1974.

29. Жбанков В.А. Получение образцов для сравнения при экспертном отождествлении орудий взлома и огнестрельного оружия по их следам. - М., 1971.

30. Зуев Е.И. Исследование следов ног человека. // Криминалистическая экспертиза. - Вып. VI. Трасология. - М, 1968.

31. Зюскин Н.М. Некоторые вопросы исследования огнестрельного оружия. // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. - К., 1948. - Вып. 2.

32. Зюскин Н.М. Новый метод идентификации огнестрельного оружия. // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. - К., 1948. - Вып. 2.

33. Зюскин Н.М. Осмотр и изъятие вещественных доказательств по делам, связанным с применением преступниками огнестрельного оружия. // Проблемы криминалистики. / Под. Ред. И.Т. Голякова. - М., 1947.

34. Комаринец Б.М. Отождествление огнестрельного оружия по стреляным гильзам. - М., 1955.

35. Комаринец Б.М. Судебно-баллистическая экспертиза. - М., 1974.

36. Комаринец Б.М. О недостатках в производстве судебно-баллистических экспертиз по определению обстоятельств выстрела. - М., 1963.

37. Корольков А.В. Новый прибор для определения скорости полета пули. // Экспертная техника. - Л., 1969. - Вып. 14.

38. Кубицкий Ю.М. Судебная баллистика. - M., 1956.

39. Кубицкий Ю.М., Тахо-Годи Х.М. К вопросу об установлении последовательности выстрелов. // Труды Государственного научно-исследовательского института судебной медицины. - М., 1949.

40. Кубицкий Ю.М., Тахо-Годи Х.М. Установление взаимной принадлежности стреляных гильз и пуль. // Труды Государственного научно- исследовательского института судебной медицины. - М., 1955.

41. Кустанович С.Д. Судебная баллистика. - М.,1956.

42. Кустанович С.Д. Экспертиза для установления относимости объекта к огнестрельному оружию. // Советская криминалистика на службе следствия. - М., 1961. - Вып. 14.

43. Лазарев А.С. Использование полимеров для копирования следов при проведении судебно-баллистических экспертиз. // Экспертная техника. - М., 1965. - Вып. 6-7.

44. Локар Э. Руководство по криминалистике. Пер. с франц. С.В. Познышева и Н.В. Терзиева. - М., 1941.

45. Манкевич С.А. О возможностях выстрела без нажатия на спусковой крючок в ружьях модели ИЖ-5. // Практика криминалистической экспертизы. - № 1-2. - М., 1961.

46. Митричев С.П. Дактилоскопическая экспертиза. // Социалистическая законность, 1941. - № 2.

47. Идентификационное исследование огнестрельного оружия. // Методическое пособие для экспертов. - М., 1985.

48. Подкорытов Г.А. О природе научного метода. - Ленинград, 1988.

49. Саврана Л.Ф. К вопросу об определении убойной силы огнестрельного оружия. // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1977.

50. Саврана Л.Ф. Методика определения минимальной убойной силы стандартного и атипичного огнестрельного оружия и боеприпасов. - М., 1979.

51. Самсонов Г.А. Судебная баллистика. - М., 1975. - Т. 1.

52. Самсонов Г.А. Влияние металлизации стенок канала ствола на изменение их микрорельефа. // Методика криминалистической экспертизы. - №1. - М., 1960.

53. Самсонов Г.А. Экспертиза охотничьих ружей с целью установления выстрела без нажатия на спусковой крючок. // Теория и практика криминалистической экспертизы. - № 5. - М., 1958.

54. Седых-Бондаренко Ю.П. Криминалистическое исследование охотничьего оружия и боеприпасов. - М.: ВНИИСЭ, 1973.

55. Селиванов Н.А. Математические методы в собирании и исследовании доказательств.

56. Смусин Я.С. Определение расстояния и угла выстрела из дробового ружья расчетным путем. // Вопросы судебно-медицинской экспертизы. - М., 1954.

57. Тихенко С.И. Новый метод фиксации следов ног на сыпучих грунтах. - Социалистическая законность, 1940. - № 11.

58. Тихонов Е.Н. Судебно-баллистическая экспертиза. - Барнаул, 1991.

59. Тихонов Е.Н. К вопросу о методике судебно-баллистических исследований при применении патронов-заменителей. // Ученые записки Томского университета. - № 69. - Томск, 1967.

60. Устинов А.И. Методика экспериментальной стрельбы с применением специальной установки. - М., 1973.

51. Устинов А.И. Самодельное огнестрельное оружие и методика его экспертного исследования. - М.,1958.

62. Устинов А.И. Техническая исправность оружия, пригодность его к стрельбе и возможность производства из него отдельных выстрелов. // Теория и практика криминалистической экспертизы. - № 5. - М., 1958.

63. Черваков В.Ф. Очерки судебной баллистики. - М., 1953.

64. Черваков В.Ф. Судебная баллистика. - М., 1937.

65. Шевченко С.И. Идентификация оружия по пуле в судебной баллистике. - М., 1962.

66. Храмович М.А. Научный эксперимент, его место и роль в познании. - Минск, 1972.

67. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. - М., 1924.

68. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М., 1997.

69. Словарь основных терминов судебных экспертиз. - М., 1980.

70. Словарь основных терминов трасологических экспертиз. - М., 1987.

71. Юридична енциклопедія. - Т. 2. - К., 1999.

72. Філософський словник. - К., 1973.

Размещено на Allbest.ru