4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

5) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

8) публічні заклики голосувати за чи проти партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій (блоків) чи кандидатів у депутати;

9) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати [7].

Отже, як бачимо, законодавство відносить до політичної реклами лише деякі види передвиборної агітації.

Ст.66 Закону України „Про вибори народних депутатів України” також містить деякі обмеження відносно політичної реклами. Так, час мовлення, відведений на політичну рекламу на радіо та телебаченні, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.

Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, у тому числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього [7].

Зрозуміло, що при застосуванні Закону в частині, що стосується розповсюдження політичної реклами, виникає чимало питань і проблем.

На нашу думку, норму Закону, якою визначається поняття «політична реклама», слід розуміти таким чином, що під політичною рекламою фактично мається на увазі матеріал, емоційно забарвлений за змістом і лаконічний за формою, який містить агітаційні гасла, символіку, логотипи тощо, тобто короткометражний рекламний ролик агітаційного змісту (в електронних ЗМІ). На користь такого твердження свідчать, зокрема, положення Закону (частина третя статті 66 та частина сьома статті 71), відповідно до яких установлюються квота на розповсюдження політичної реклами (за аналогією з комерційною рекламою) та заборона розміщення політичної реклами в одному блоці з іншими видами реклами, передбаченої Законом України «Про рекламу». Такі обмеження можуть застосовуватися лише до досить лаконічного за формою матеріалу, оскільки інші види (форми) передвиборної агітації, зокрема інтерв'ю, відеофільми, за часом і формою свого розповсюдження не можуть підпадати під вищезазначені обмеження.

У тексті Закону відсутнє визначення терміну «рекламний блок», що вживається в частині сьомій статті 71.

22.06.2004 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 1833-IV „Про прийняття за основу проекту Закону України про політичну рекламу” [15]. Проте вказаний Закон ще й досі не прийнято. Почасти, це є зрозумілим: адже вказаний законопроект свого часу було піддано нищівній критиці. Проте вибори вже вкотре дають зрозуміти: прийняття такого закону буде дуже важливим кроком для врегулювання та подальшого розвитку рівня цивілізованості політичної реклами.

Зокрема, останні вибори виявили цікавий факт. Існує так звана „сіра зона” від того моменту, коли почнеться передвиборний процес, до того часу, як політичні партії зареєструються в ЦВК. За українським законодавством, обмеження щодо реклами політичних сил встановлюються лише з реєстрацією партій як суб'єктів виборчого процесу. Як приклад можна назвати обмеження щодо ведення агітації за добу до виборів (стаття 65 закону «Про вибори народних депутатів»).

Тож рекламні ролики різних політичних сил розміщуються за тими ж правилами, що й звичайна комерційна реклама. «Це абсолютно законно. Вони перетворяться на політичну рекламу, передвиборну агітацію після того, як партії зареєструються у ЦВК або, принаймні, подадуть заяву на реєстрацію», - зазначає Ольга Большакова, юрист Східноєвропейського інституту проблем медіа.

Перший заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Ігор Курус в своєму інтерв'ю також наголосив, що політична реклама виникає тільки тоді, коли є виборчий процес: «Політична реклама є не самостійною, а однією з форм передвиборної агітації. До моменту проголошення виборів явища політичної реклами не існує, а з проголошенням виборів починається дуже чіткий графік дій з боку ЦВК і з боку ЗМІ» [29].

Проте, більшість європейських країн не настільки ліберальні, і значно жорсткіше обмежують рекламу політичних партій. Адже там вважається, що політичні партії повинні конкурувати на ринку ідей, а не грошей. Політичні партії не повинні своїми великими грошима отримати більші переваги в порівнянні з іншими. Тому більшість країн обмежують право політичних партій подавати рекламу. Відповідно, деякі країни накладають таке обмеження, що політичні партії взагалі не можуть за гроші купувати ефірний час ані під час виборчої компанії, ані поза її межами. Інші країни накладають обмеження на рекламу поза межами виборчої кампанії. А от у США, за словами директора Інституту Медіа Права, ситуація більш ліберальна: «Там навпаки - рекламу можна подавати в будь-який час, це можуть робити як політичні партії, так і фізичні особи та громадські організації У нас обмеження будуть тільки тоді, коли почнеться виборчий процес і партії будуть зареєстровані як його суб'єкти» [29].

На нашу думку, ЦВК мала би втручатись і забороняти поширення реклами тими партіями, які вже заявили, що братимуть участь у виборчому процесі, навіть якщо вони ще досі не зареєструвались. Але ЦВК зайняла формальну позицію: якщо не має суб'єктів, то вони й не можуть на це впливати і якось це регулювати.

Також дуже серйозною, на наш погляд, є проблема маскування політичної реклами під соціальну. Наведемо приклад.

Так, з 21 червня 2007 року на кількох загальнонаціональних каналах з'явився ролик Секретаріату Президента, в якому Віктор Ющенко дає оцінку останнім політичним подіям. За інформацією Віктора Балоги, голови Секретаріату Президента, цей ролик був виготовлений на правах соціальної реклами.

За його ж словами, перед виходом ролика в ефір Національна рада з питань телебачення та радіомовлення провела експертизу й надала роз'яснення, чому цей сюжет розцінюється як соціальна реклама. 

По-перше, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, розглядала вказаний ролик як виконання положень Конституції України, де записано, що Президент може звертатися з посланням до народу України та до Верховної Ради». 

По-друге, Нацрада визначила цей матеріал як такий, що містить заклик до українського народу, й оскільки в ролику є всі ознаки реклами - перейшла до аналізу закону «Про рекламу». Закон визначає такі різновиди реклами: комерційна, порівняльна, соціальна та прихована. Після тривалих роздумів, до якого ж із цих видів можна віднести президентський ролик, Нацрада вирішила - до соціальної реклами, керуючись наступними міркуваннями. Комерційна реклама, умовно кажучи, - це реклама, яка має на меті заробляння коштів. Прихована реклама - це реклама, що подається під виглядом інформації, але має на меті знову ж таки отримання коштів. Порівняльна реклама - це реклама, де інформація поєднується з чимось. А соціальна реклама не має на меті отримання прибутку і повинна зважати на соціальні показники. Саме тому Нацрада розцінила ролик як соціальну рекламу, бо він підпадає під статтю першу і 12-ту закону «Про рекламу».

На наш погляд, суто з юридичної точки зору вказані міркування не витримують жодної критики. Йдеться не про порівняння реклами з положеннями законодавства, а про перекручування законодавчого акту, про підібрання такого варіанту, який би задовольнив Нацраду.

Продовжуючи аналіз ролика, Нацрада розглянула можливість його приналежності до політичної реклами, визначивши, що в поданому матеріалі є символіка, але це не лише символіка «Нашої України». Була присутня символіка різних політичних сил, це такий собі історичний екскурс президентських виборів. Далі є звернення глави держави - це звернення до народу України у певній формі. В цьому випадку - у вигляді реклами. А оскільки Президент не є політичною силою, фахівцями Нацради був зроблений висновок, що цей матеріал найбільше відповідає такому поняттю, як соціальна реклама - в розумінні статей 1 та 12 закону „Про рекламу” [29].

Проте слід зазначити, що законодавство України не містить вказівок про те, що у політичній рекламі повинна зазначатися символіка лише однієї політичної партії. І твердження про те, що Президент України не є політичною силою, м'яко кажучи, є сумнівним.

Отже, така класифікація ролика є доволі суперечливою. Зокрема, заступник голови Верховної Ради V скликання Микола Томенко назвав це дискредитацією соціальної реклами. За його словами, такі дії Секретаріату створили доволі небезпечний прецедент [29].

До того ж, в законі «Про рекламу», в статтях про соціальну рекламу (ст.1, ст.12), чітко вказано, що в соціальній рекламі не може бути згадок про рекламодавця, товарні знаки. Тобто, там не повинно було бути згадок про Президента. 

Як бачимо, відмінність політичної реклами від соціальної має бути чітко обумовлена у законодавчому акті. Повинні бути виписані усі ознаки соціальної та політичної реклами.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, можна дійти таких висновків.

1. Основним нормативним актом, що регулює рекламну діяльність в Україні, є Закон України від 3 липня 1996 року “Про рекламу”. Деякі положення відносно певних видів реклами містяться в інших законодавчих актах. Зокрема, визначення політичної реклами міститься в Законі України „Про вибори народних депутатів України”.

Багато питань, пов'язаних з рекламною діяльністю, регулюється підзаконними нормативно-правовими актами. Серед них слід зазначити Постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067. Вказані Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Також, у зв'язку з прагненням України увійти до таких міжнародних організацій, як СОТ та ЄС, слід враховувати міжнародне законодавство, зокрема, Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р. Цікавими є принципи, що стосуються реклами на телебаченні, наведені у Рекомендації № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи „Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р

2. Відповідно до статті 1 Закону України „Про рекламу”, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

3. Головними учасниками процесу державного управління рекламною діяльністю є суб'єкти управління та об'єкти управління.

Суб'єкти управління в системі державного управління рекламною діяльністю можуть бути згруповані за трьома рівнями. До вищого рівня управління в системі державного управління рекламою належать Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України та вищі судові органи спеціалізованих судів. Центральний рівень управління системи державного управління рекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб'єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції.

Суб'єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її розповсюджувач. Хоча нерідко ці поняття співпадають, розмежування суб'єктів рекламної діяльності має велике практичне значення, адже відповідальність наступає для осіб, винних у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництві або реалізації якої заборонено; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством; порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.

Об'єкти управління системи державного управління рекламною діяльністю належать до двох принципово різних типів:

1) реклама в різних розуміннях (як галузь економіки; як сфера професійної діяльності; як бізнес. У деяких випадках як об'єкт управління треба розглядати рекламу як сукупність рекламоносіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об'єктів суб'єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління;

2) рекламні комунікації самих органів державного управління. Цей тип об'єктів є внутрішньою системою відносно суб'єктів державної влади.

Закон України „Про рекламу” у ст.26 наводить таку систему державних організацій, уповноважених здійснювати державне управління рекламною діяльністю: 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів; 2) Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; 4) Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; 5) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

На жаль, система державного управління рекламною діяльністю на сьогодні відсутня. Вимагає також значної активізації діяльність органів рекламного самоврегулювання.

4. Обов'язковими умовами здійснення рекламної діяльності є державна реєстрація її суб'єктів та ліцензування деяких з суб'єктів цієї діяльності.

5. Окремими спеціалізованими видами рекламної діяльності є соціальна та політична реклама.

У статті 1 Закону України „Про рекламу” соціальна реклама визначається, як інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

Соціальна реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм та засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

При виробництві та розповсюдженні соціальної реклами забороняється:

- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання;

- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

У галузі соціальної реклами неприпустима:

- недоброякісна реклама;

- недостовірна реклама;

- неетична реклама;

- неправдива реклама;

- прихована реклама.

Вдосконалення існуючої нормативно-правової бази, яка контролює та регулює діяльність у сфері виробництва та розповсюдження соціальної реклами має включати в себе:

- розробку механізму контролю за соціальною рекламою, як механізм регулювання засвоєння людьми норм, правил, принципів прийнятих у суспільстві;

- визначення показників ефективності соціальної реклами, що будуть контролювати процес створення соціальної реклами, вимог до її змісту з метою регулювання впливу соціальної реклами на масову самосвідомість;

- особисту відповідальність за створення соціальної реклами.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України „Про вибори народних депутатів України”, політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати.

Значною перемогою подальшої демократизації було б прийняття спеціалізованого Закону України „Про політичну рекламу”.

6. На сьогодні дуже актуальним є питання регулювання захисту суспільної моралі при створенні рекламної продукції. Багато з рекламодавців, намагаючись привернути увагу до свого продукту, використовують не зовсім етичні прийоми, прямо заборонені в Законах України „Про рекламу” та „Про захист суспільної моралі”.

Проблема є дуже серйозною. Аморальна реклама може зруйнувати суспільство. Адже під її впливом знищуються такі одвічні цінності, як добро, краса, вірність, кохання.

В дипломній роботі пропонується ширше розповсюджувати практику незалежної експертизи зовнішньої, телевізійної та іншої реклами, щодо відповідності вимогам статті Закону України “Про рекламу” та «Про захист суспільної моралі». Інформацію про те, що той чи інший рекламний продукт пройшов незалежну експертизу, доцільно повідомляти у процесі використання рекламного продукту. Також державі необхідно скоординувати зусилля в напрямку створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприятимуть реалізації права людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - ст. 141

2. Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р.

3. Рекомендація № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи „Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р

4. Закон Российской Федерации „О рекламе” от 14.07.95 № 108-ФЗ

5. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144

6. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, №№40-44, ст.356

7. Закон України „Про вибори народних депутатів України” // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 27-28. - Ст.366

8. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів і заняття народною медициною (цілительством)” від 17.05.2007р. // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 34. - Ст.445

9. Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст.263

10. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" вiд 16.11.1992р. (остання редакція від 09.06.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - Ст.1

11. Закон України „Про захист суспільної моралі” від 20.03.2003р. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 14. - Ст.192

12. Закон України „Про інформаційні агентства” від 28.02.1995р. (остання редакція від 15.01.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 13. - Ст.83

13. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. (остання редакція від 22.07.2005р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст.650

14. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 року (остання редакція від 19.06.2007р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 39. - Ст.181

15. Постанова Верховної Ради України від 22.06.2004р. № 1833-IV „Про прийняття за основу проекту Закону України про політичну рекламу

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1287 "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів"

17. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067 // Урядовий кур'єр. - 2004. - 21 січня. - № 11

18. Постанова Верховного Суду України від 28.09.2004р. № 11/29-04-495

19. Постанова Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2003р. у справі № 12/215 // Юридична газета. - 2004. - 29 січня. - № 2 (14). - С.15

20. Андрєєва К. В Україні розпочалися молочні війни // Юридична газета. - 2004. - 14 травня. - № 4 (21)

21. Аржанов Н.П. Регламентация медицинской рекламы в дореволюционной России: нормы и практика // Провизор. - 2000. - 3 февраля. - № 2. - С.34-37

22. Астахова Т. Хорошие идеи в Америке рекламируют // Деньги и благотворительность. - 1994. - № 3. - С. 5-7

23. Бірюкова І. Нездатність до самообмеження // День. - 2007. - 2 листопада. - № 189. - С.5

24. Большакова О. Декілька зауважень щодо законодавчого регулювання рекламної галузі // Державне регулювання відносин у галузі реклами: проблеми та перспективи. За матеріалами Круглого столу 11 січня 2007 року. - К.: Інститут Конкурентного Суспільства, 2007. - 192с. - С.30-33

25. М.Бондаренко. Аморальность и телевидение // Юридическая практика. - 2007. - 30 января. - № 5 (475).

26. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. - 624с.

27. Гентуков В.Н. История наружной рекламы в Украине // Реклама и рекламная деятельность. - 2004. - № 4. - С.5

28. Громадська думка: дослідження. Аналіз. Висновки. Випуск 1. - К.: Держсоцслужба. - 2005. - 84 с.

29. Данькова М. Комерційно-соціальна політична реклама // Телекритика. - 2007. - 2007. - 27 червня. - С.7

30. Костенко Л. Деякі проблемні питання правового регулювання реклами // Юридичний журнал. - 2007. - № 3. - С.16-18

31. Ляпін Д. Аналіз стану державного регулювання галузі реклами в Україні з позиції регуляторної політики // Державне регулювання відносин у галузі реклами: проблеми та перспективи. За матеріалами Круглого столу 11 січня 2007 року. - К.: Інститут Конкурентного Суспільства, 2007. - 192с. - С.10-18

32. Магера А. Окремі аспекти проведення передвиборної агітації та діяльності засобів масової інформації // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 2. - грудень. - С.52-54

33. Магера А. Політики відновили смертну кару для ЗМІ // Медіа та парламентські вибори-2006: Збірка аналітичних статей. - К.: ГО „Центр медіареформ”, ГО „Українська медіа спілка”, Інституту Медіа Права, 2007. - 180с. - С.76-78

34. Мазур О. Реклама як виклик суспільній моралі // Днепропетровск: Спецкор. - 2007. - 12 лютого. - С.4

35. Микитенко Л. Правове регулювання реклами і рекламної діяльності: проблеми теорії // Підприємництво, господарство і право. -- 2003. -- № 10. -- С. 37-40

36. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л.Знаменський, В.В.Хахулін, В.С.Щербина та ін.; За заг. ред. В.К.Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688с.

37. Ромат Є.В. Державне управління рекламною діяльністю в Україні (теоретико-методологічний аспект) / Є.В. Ромат; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. -- К., 2004. -- 36 с.

38. Ромат Є. Проблеми державного управління рекламою в Україні // Державне регулювання відносин у галузі реклами: проблеми та перспективи. За матеріалами Круглого столу 11 січня 2007 року. - К.: Інститут Конкурентного Суспільства, 2007. - 192с. - С.19-22

39. Сановська В.А. Роль соціальної реклами у формуванні моралі і поведінки людини // Збірник Центрального Інституту Післядипломної Педагогічної Освіти. - 2006. - 14 березня. - С.26-28

40. Cоциальная философия: Учеб. пособие для вузов/В.Н. Лавриненко, В.П. Ратников, В.Ю. Дорошенко и др.; Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ. - 1995. - 240 с.

41. Стеценко О. А сейчас - рекламная пауза // Юридическая практика. - 2006. - 10 октября. - № 41 (459). - С.11

42. Фесенко В. Правове регулювання рекламної діяльності // Юридичний журнал. - 2007. - № 1. - С.45-47

43. Черемнова А.І. Правове регулювання комерційної реклами в Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К.: 2000. - 20с.

44. «Эротический» ролик Джинс запрещён к трансляции // Корреспондент. - 2007. - 11 января. - С.17

45. Генпрокуратура стала на захист суспільної моралі // ProUA (новини). - 2007. - 19 червня. - <http://www.tsybulko.kiev.ua/article.php?articleID=6214>

46. Громенко Ю.О. Ознаки реклами // Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками. Господарське право, господарський процес. - 2007. - 19 лютого. - <http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=61>

47. Маєвський О. До проблеми правового регулювання прихованої реклами в мас-медіа України та за кордоном // Львівський національний університет ім.І.Франка. - 2005. - <http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/visnyk26/Statti_Maevsky.htm>

48. Місьо М., Шевченко Т. Зауваження та пропозиції до проекту Закону України „Про політичну рекламу та політичну агітацію” // Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. - 2002. - 4 лютого. - <http://www.khpg.org/index.php?id=1039003946&version=print >

49. Соловйов С. Пряма і прихована реклама у сфері популяризації науки // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - 2005. - 29 лютого. - <http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/visnyk27/Statti27_Solovjov.htm >

ДОДАТОК А. ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК ЩОДО ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ

Експертний висновок № 1/07-2006

експертної комісії при Всеукраїнській громадській організації

«Всеукраїнська рекламна коаліція»

Експертизу проведено на підставі запиту Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 0311/6071 від 14.06.06р. про проведення незалежної експертизи зовнішньої реклами, щодо відповідності вимогам статті Закону України “Про рекламу” та «Про захист суспільної моралі».

Експертна комісія у складі:

Максима Лазебника, Виконавчого директора Всеукраїнської рекламної коаліції,

Альони Мішуренко, заступника Виконавчого директора Всеукраїнської рекламної коаліції,

Артема Біденка, голови Координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України

провела у відповідності до статті 29 Закону України «Про рекламу» незалежну експертизу стосовно відповідності вимогам законодавства України

об'єкту експертизи - сюжет зовнішньої реклами нової колекції взуття «Еконіка», що містить текст і зображення.

Надані для проведення експертизи матеріали - копія фотофіксації зовнішньої реклами «Еконіка»

Питання, винесені на розгляд експертної комісії:

Чи порушують зображення, вміщені до об'єкту експертизи, вимоги Закону України “Про рекламу” та Закону України «Про захист суспільної моралі».

Дослідницька частина:

У рамках експертної діяльності було проведено безпосереднє дослідження об'єкта експертизи членами експертної комісії (неодноразовий перегляд фотофіксації зовнішньої реклами), а також були вивчені всі надані для проведення експертизи матеріали (запит Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві). Проаналізовані положення чинного в Україні законодавства, що стосуються винесеного на розгляд експертної комісії питання, практика їх застосування, а також попередня практика розгляду експертною комісією при Всеукраїнській рекламній коаліції аналогічних питань.

Експертна комісія встановила:

Експертна комісія дійшла одностайного висновку про те, що зображення, що містяться у рекламі «Еконіка» не містить порушень законів України «Про рекламу», «Про захист суспільної моралі».

Такий висновок експертів ґрунтується на нижчевикладеному:

Ч. 5 ст. 14 Закону України «Про захист суспільної моралі»передбачає заборону використання у зовнішній рекламі текстів та (або) зображень сексуального чи еротичного характеру.

Задля правильного застосування зазначеної норми закону в ході експертного дослідження необхідно встановити значення поняття «зображення сексуального чи еротичного характеру». Оскільки Закон України «Про захист суспільної моралі» не містить визначень «еротики», «сексу» та «зображення сексуального чи еротичного характеру», експертна комісія звернулася до спеціальної лексикографічної літератури та спеціальних фахових та науково-популярних досліджень в галузі сексології та мистецтвознавства. Експертна комісія вважає, що сексуально-еротичний характер зображення можна вбачати тільки при наявності усіх нижчевизначених умов:

1) Такий характер визначається як здатність відповідного зображення викликати у особи сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, які пов'язані із виявом та задоволенням статевого потягу.

Сама по собі зовнішня привабливість (у тому числі сексуальна привабливість) особи, зображеної у рекламі не повинна вважатись фактором, що визначає сексуально-еротичний характер зображення.

2) Відомо, що в залежності від суто індивідуальних особливостей конкретної особи викликати у неї сексуальні (еротичні) почуття фантазії та хвилювання можуть будь-які чинники, навіть ті, що не здійснюють аналогічного впливу на інших людей. Таким чином, очевидно, що ч.5 ст. 14 Закону України передбачає, що сексуальний та еротичний характер може бути атрибутований виключно тим зображенням, які традиційно та загальновизнано більшістю статевозрілого населення України вважаються такими, що викликають, або здатні викликати у статевозрілого населення України сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, або такі, які з огляду на традиційні і загально визначені переконання більшості статевозрілого населення України мають пряме відношення до статевого життя, вияву та задоволення статевого потягу. Тобто маються на увазі виключно середні показники, мова не може йти про надмірну цнотливість або розбещеність.

Зображення, що використовується в зовнішній рекламі може вважатись таким, що має сексуально-еротичний характер виключно за умови, якщо воно самоцільно та спеціально покликано привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволення статевого потягу.

Таким чином, членами Експертної комісії встановлено:

зображення не є вульгарно натуралістичною, зіничною, непристойною фіксацією полового акту, самоцільною демонстрацією геніталій, антиетичних сцен статевого життя, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти (не є порнографією)

постать зображеної жінки не дає явних підстав для формування в уяві споживача реклами переконання, що відповідне зображення прямо чи опосередковано є спрямованим на виникнення сексуальних (еротичних) почуттів, фантазій та хвилювань, та (або) є самоцільно покликаним привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволенню статевого потягу.

Крім цього, вважаємо за доцільне з'ясувати зміст ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” у частині тлумачення поняття „зображення, що порушує етичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності”. Експертна комісія вважає, що такі поняття, як етика, мораль та пристойність, не зважаючи на наявність їх загальнолексичного розуміння, мають розглядатися саме як юридичні категорії. При проведенні експертизи були досліджені численні підходи до надання дефініції „етики”, „моралі”, „пристойності” у загальній та спеціалізованій літературі, а також були комплексно проаналізовані відповідні приписи чинного в Україні законодавства.

Експертна комісія дійшла таких висновків:

„Етика”, „мораль”, „пристойність” у контексті ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” є юридичними оціночними категоріями, а їх змістове навантаження має варіюватися в залежності від конкретних обставин справи. При тлумаченні терміну „мораль” варто виходити із положень абз. 11 ч. 1 Закону України „Про захист суспільної моралі” та загального підходу Цивільного кодексу України щодо моральних засад суспільства (див., наприклад, ч. 4 ст. 13, ч.1 ст. 19, ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 300, ч. 2 ст. 319, ч. 2 ст. 442, ч. 2 ст. 1169).

Відповідність реклами етичним, моральним нормам та не порушення нею правил пристойності означає її відповідність основним уявленням, що склалися в українському суспільстві про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість справедливість, тим традиційним та культурним цінностям, що визначають неписані імперативи суспільного життя в Україні. Вимоги щодо етичності, моральності та пристойності, якими оперує ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” мають розглядатися як середні, узагальнені та пересічні. Відхилення в бік суворих чи навпаки пом'якшених стандартів моралі, етики та пристойності є неприпустимим, з огляду на те, що відповідні категорії у розглядуваному випадку відіграють роль юридичних регуляторів.

Експертна комісія не вбачає у об'єкті експертизи ознак невідповідності основним уявленням, що склалися в українському суспільстві про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість справедливість, тим традиційним та культурним цінностям, що визначають неписані імперативи суспільного життя в Україні.

Слід також зазначити, що досліджувана зовнішня реклама не містить будь-яких закликів до порушення етичних, гуманістичних, моральних норм або правил пристойності.

Таким чином, експертна комісія переконана, що у досліджуваній ситуації відсутнє порушення ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” в частині порушення норм етики, моралі та правил пристойності.

Висновки:

Ґрунтуючись на результатах вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів, проведеному аналізі відповідного законодавства, експертна комісія дійшла до наступних висновків:

1) Експертне дослідження об'єкту експертизи дозволяє говорити про відсутність у макеті зовнішньої реклами зображень сексуального чи еротичного характеру. Також відсутні підстави вважати, що реклама містить зображення, яке порушує етичні, гуманістичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності.

2) Експертна комісія не вбачає ознак порушень ч. 3 ст. 7 Закону України „Про рекламу” та ч. 5 ст. 14 Закону України «Про захист суспільної моралі».

Висновок експертної комісії носить рекомендаційний характер, є остаточним і не може бути доповнений чи змінений/переглянутий в порядку, іншому, ніж шляхом проведення новим складом експертної комісії додаткової або повторної експертизи, за наявності підстав для її проведення.

Підписано за дорученням членів експертної комісії

Виконавчий директор

Всеукраїнської рекламної коаліції /Максим Лазебник/