Пенсійний фонд України

Суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

4) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

6) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції:

1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум;

2) за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

3.2 Види соціальних послуг та умови їх надання

Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій: трудові: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника;o за вислугу років; соціальні пенсії. Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 1 січня 2004р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи: пенсія за віком; пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; пенсія у зв'язку із втратою годувальника; соціальна виплата - допомога на поховання.

Таблиця 3.1 Види пенсій

Закон "Про пенсійне забезпечення"	Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Трудові пенсії: 1. За віком (у тому числі і на пільгових умовах - список № 1, список № 2, трактористи, доярки, текстильниці, водії міського пасажирського транспорту тощо). 2. По інвалідності: - трудові каліцтва та професійні захворювання; - загальні захворювання. 3. У разі втрати годувальника. 4. За вислугу років. Соціальні пенсії.	Пенсія за віком. Пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Соціальна виплата - допомога на поховання.



Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним.

Ознаки пенсії за віком, які відрізняють її від інших соціальних виплат:

- вона призначається довічно;

- право на отримання цієї пенсії обумовлюється страховим стажем;

- призначається особам, які досягли певного віку.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підставах, пільгових і спеціальних юридичних підставах (умовах). Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і страховий (трудовий) стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком. Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості страхового (трудового) стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості страхового (трудового) стажу. Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильської катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які працювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу роботи.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К)

де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс

де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд

де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць.

Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.

Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також для осіб, зазначених в абзаці першому частини дев'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхові внески) за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Ф - сума фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску) у фіксованому розмірі за відповідний місяць;

Т - розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску до солідарної системи), встановлений для відповідної категорії осіб у відповідному місяці, а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - у місяці, в якому укладено договір про добровільну участь.

3.3 Видатки бюджету Пенсійного фонду України

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

1) фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, у тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання закордон;

2) погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

3) створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

4) утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;

5) організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України [2].

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства. Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Видатки з рахунок власних надходжень містять:

виплату пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”;

виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам;

підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

пенсійне забезпечення осіб, які не мають трудового стажу для призначення пенсій;

виплату доплати відповідно до ЗУ “Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни ”;

компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам;

пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів;

розрахунково-касове обслуговування та керівництво у сфері пенсійного забезпечення та програмно-технічного забезпечення;

виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій, оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України:

виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програми (пенсій військовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органах виконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);

пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці.

Видатки на пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У випадку наявності профіциту бюджету Пенсійного фонду України, кошти, що перевищують видатки, можуть використовуватися за такими напрямами: погашення зобов'язань фонду, що виникли в минулі періоди; фінансування інвестиційної діяльності; збільшення величини пенсійних виплат та допомоги; покращання діяльності фонду та доставки пенсій і допомоги та ін. Тимчасово вільні кошти фонду можуть використовуватися на придбання державних пакетів акцій. Фінансування дефіциту бюджету ПФУ здійснюється за рахунок впровадження нових форм надходжень, використання кредитів, здійснення ефективного управління заборгованості фонду юридичними і фізичними особами та ін. Важливий напрям роботи фонду - це впорядкування видатків за рахунок скорочення витрат на обслуговування операцій, зменшення необґрунтованих пільг пенсіонерам, оптимізація надбавок та ін.



РОЗДІЛ 4. УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ УКРАЇНИ

4.1 Органи управління та їх взаємозв'язок

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

3) заслуховує звіти керівників територіальних органів;

4) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

5) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

6) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин від його складу. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Голова правління Пенсійного фонду України призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Голова правління Пенсійного фонду України:

1) забезпечує виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України, та доручень Міністра;

2) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і розроблені Пенсійним фондом України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України;

3) звітує перед Міністром соціальної політики про виконання річного плану роботи Пенсійного фонду України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

4) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників;

5) затверджує за погодженням з Міністром соціальної політики структуру апарату Пенсійного фонду України, положення про структурні підрозділи апарату Пенсійного фонду України;

6) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Пенсійного фонду України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Пенсійного фонду України;

7) призначає на посади за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій, звільняє за погодженням з Міністром з посад керівників територіальних органів, призначає на посади і звільняє з посад за погодженням з Міністром їх заступників;

8) затверджує штатні розписи і кошториси відповідних територіальних органів;

9) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

10) забезпечує взаємодію Пенсійного фонду України із структурним підрозділом Мінсоцполітики, визначеним Міністром соціальної політики відповідальним за взаємодію з Пенсійним фондом України;

11) забезпечує дотримання встановленого Міністром соціальної політики порядку обміну інформацією між Міністерством та Пенсійним фондом України і вчасність її подання;

12) підписує акти правління Пенсійного фонду України;

13) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;

14) представляє в установленому порядку Пенсійний фонд України у відносинах з іншими державними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

15) дає у межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Пенсійного фонду України та його територіальними органами доручення;

16) забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду України;

17) видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Пенсійного фонду України;

18) розпоряджається у межах повноважень, передбачених законом, коштами Пенсійного фонду України;

19) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова правління Пенсійного фонду України має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

4.2 Недержавне пенсійне страхування

Система недержавного пенсійного забезпечення (далі - НПЗ) становить третій рівень пенсійної системи. Її розбудова здійснюється починаючи з 2004 року після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основу такої системи становлять недержавні пенсійні фонди. Основною метою інвестування пенсійних активів є отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат разом із забезпеченням дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції та залучення довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації економіки.

Норми законодавства про недержавне пенсійне забезпечення регулюють відносини з приводу страхових внесків, які спрямовуються до обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду, подальшого їх розміщення й інвестування пенсійних активів застрахованої особи та страхування і виплату довічної пенсії або одноразової виплати.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Система недержавного пенсійного забезпечення представлена в Україні ринком послуг недержавних пенсійних фондів, внески до яких добровільно сплачуються роботодавцями або самими громадянами - учасниками НПФ із використанням системи податкових пільг.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

недержавні пенсійні фонди;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування;

вкладники пенсійних депозитних рахунків;

учасники недержавного пенсійного забезпечення;

засновники пенсійних фондів;

роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

адміністратори пенсійних фондів;

компанії з управління активами;

зберігачі;

аудитори;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. На початок 2016-го в Україні було зареєстровано 72 НПФ, зокрема 61 відкритих (їхнім учасником чи вкладником може стати будь-яка юридична чи фізична особа), 6 корпоративних (створених юридичною особою для забезпечення додатковою пенсією своїх працівників), п'ять професійних (створених профспілками чи їхніми об'єднаннями для своїх членів). На цю ж дату діяло 23 адміністратори недержавних пенсійних фондів, які надають професійні послуги НПФ. Кількість учасників НПФ, тобто громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами та є майбутніми пенсіонерами НПФ, на початок 2016-го 837 тис. осіб. Активи недержавних пенсійних фондів на 1 січня 2016 року склали біля 2 млрд. грн. Із 61 відкритих НПФ, тринадцять мають чисті активи більші за 20 млн. грн. (цифра, яка поряд із іншими вимогами, дає право НПФ відкривати пенсійні рахунки громадян для другого рівня ПС). Ще чотири НПФ наближаються до цієї цифри. Серед корпоративних найбільші фонди: КНПФ Національного банку з активами більше 1 млрд. грн.., корпоративний фонд Укрексімбанку 137 млн., КНПФ «Стірол» (5 млн.) Серед професійних найбільші: ПНПФ профспілки енергетиків(81 млн.), ПНПФ профспілки залізничників «Магістраль» (24 млн. грн.).

РОЗДІЛ 5. ІНДИВІДУАЛЬНа НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА ПО ТЕМІ «ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ»

5.1 Аналіз та оцінка доходів Пенсійного фонду України

У процесі своєї діяльності Пенсійний фонд формує доходи, за рахунок яких він покриває свої витрати. Доходи Пенсійного фонду являють собою ту основну складову складного механізму функціонування Фонду, без якої неможлива його діяльність. Визначивши значимість та необхідність формування доходів Пенсійного фонду України, проведемо аналіз доходів ПФУ за 2014-2016 роки (рис.5.1).

Рис.5.1 Динаміка доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 р.р., млн. грн.

*Джерело:розраховано автором на основі Звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України



За даними рисунку 5.1 можна спостерігати збільшення доходів Пенсійного фонду України впродовж 2014-2015 років. Так, у 2014 році доходи ПФУ становили 241,9 млрд. грн. Ситуація змінилася у 2015 році, коли доходи збільшилися на 22,9 млрд. грн. або на 9,5 %. Це є позитивним явищем у кризовий період, оскільки доходи збільшуються за рахунок відрахувань із Державного бюджету і внесків роботодавців та працівників. Також збільшення доходів в певній мірі зменшує дефіцит бюджету Пенсійного фонду. В 2016 році загальні доходи бюджету Пенсійного фонду становили 255,8 млрд. гривень. Порівняно з 2015 роком загальні доходи зменшилися на 9 млрд. гривень або на 3,4 %.

Щоб визначити, яка саме складова доходів бюджету Пенсійного фонду впливає на його збільшення, необхідно проаналізувати склад доходів Пенсійного Фонду (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Складові доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 роки

Доходи ПФУ	2013 рік	2014 рік	2015 рік	2016 рік
Фактичні доходи, в т.ч.:	252,8	241,9	264,8	255,8
Власні надходження	166,9	165,9	169,9	111,7
Кошти державного бюджету	83,2	75,8	94,8	142,6

Як свідчать дані таблиці5.1 співвідношення власних надходжень до коштів з Державного бюджету становило, відповідно: 66% і 33% у 2013 році, 69% і 31% у 2014 році, 64% і 36% у 2015 році, 43% і 57 у 2016 році. Відповідно, за останні роки надходження з державного бюджету зросли набагато швидшими темпами, ніж власні надходження: власні - на 66%, з Державного бюджету - на 191%. З наведених вище даних можна зробити висновки, що підвищення пенсій за період з 2014 - 2016 р.р. директивними методами, ще більш порушили страховий принцип функціонування Пенсійного фонду України, оскільки базою для підвищення пенсій стало не зростання заробітної плати, а збільшення частки бюджетних коштів у структурі пенсійних виплат. Це, в свою чергу ускладнило подальше реформування пенсійної системи та збільшило видатки Державного бюджету.

Дані таблиці 5.2 свідчать про те, що у 2013-2015 р.р. домінуючим інструментом у формуванні доходів Пенсійного фонду виступають власні надходження Фонду. За 2014 рік фактичні власні надходження Фонду становили 165,9 млрд. грн., а в 2015 році вони вже становили на 2,4% більше в порівнянні з минулим роком. Але за останній 2016 рік відбулось зменшення власних надходжень до позначки 111,7 млрд. грн. Зокрема це пов'язано зі зниженням розміру ЄСВ та зменшенням частки його розподілу на пенсійне страхування. Порівняно з 2015 роком власні доходи Пенсійного фонду у 2016 році зменшилися на 58,2 млрд. грн. (34,2%).

Таблиця 5.2 Доходи Пенсійного фонду за 2014-2016 роки

	Роки, в млрд. грн.	Абсолютний приріст, млрд.грн.	Темпи росту,%
Показник	2013	2014	2015	2016	2014-2013	2015-2014	2016-2015	2014-2013	2015-2014	2016-2015
Власні	166,9	165,9	169,9	111,7	-1,0	4,0	-58,2	-0,6	2,41	-34,3
Кошти Державного бюджету	83,2	75,8	94,8	142,6	-7,4	19,0	47,8	-8,9	25,0	50,4
Інші	2,7	0,2	0,08	1,5	-2,5	-0,12	1,42	-92,6	-60,0	98,9
Всього	252,8	241,9	264,8	255,8	-10,9	22,9	-9,0	-4,4	9,4	-3,4

За джерелами надходжень власні кошти розподілилися таким чином:

- частина ЄСВ, що розподілена на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - 107,2 млрд. грн. (95,9% від суми власних коштів),

- інші власні надходження - 4,5 млрд. грн. (4,1 від суми власних коштів).

У структурі загальних доходів бюджету Пенсійного фонду у 2016 році питома вага власних коштів склала лише 43,7 %. Кошти Державного бюджету України протягом 2014-2015 років мають тенденцію до щорічного збільшення. Зокрема, у 2014 році надходження з державного бюджету суттєво зросли і становили 75,8 млрд. грн. Вже в наступному 2015 році даний вид надходжень збільшився на 19 % і становив 94,8 млрд. грн. У 2016 році також спостерігається збільшення надходжень з Державного бюджету до Пенсійного фонду України. Так, збільшившись на 50,4 %, кошти, які надійшли з Державного бюджету становили 142,6 млрд. грн. Зробимо аналіз доходів Фонду за статтями, зазначеними в таблиці 5.2.Загальні доходи Пенсійного фонду України, як що порівнювати 2014 рік та 2016 рік зросли на 105%. Разом із цим власні доходи зменшились на 66,78%. Це пов'язано із зменшенням надходжень у Донецькій та Луганській областях. Головним недоліком чинної системи соціального страхування є низький рівень страхового захисту, який не забезпечує гідного життя в старості, у випадку хвороби, інвалідності тощо.

Таблиця 5.3Динамика розміру пенсій, прожиткового мінімуму і заробітної плати впродовж 2013-2016 р.р.

Показники	На 01.01.2013	На 01.01.2014	На 01.01.2015	На 01.01.2016	На 01.01.2017	Відхилення 2016 р. у % до
						2013 рік	2014 рік	2015 рік
Кількість пенсіонерів усіх категорій, тис. осіб	13640	13533,3	12147,2	12 296,5	11938,8	88,2	98,3	97,1
Мінімальна пенсія за віком, грн	894	949	949	1074	1247	131,4	131,4	116,1
Середній розмір призначеної місячної пенсії, грн	1470,7	1526,1	1581,5	1699,51	1828,33	119,8	115,6	107,6
Розмір середньої пенсії у % до мінімальної пенсії	164,50	160,81	166,65	158,2	146,6	82.88	87,9	92,7
Мінімальна заробітна плата , грн	1147	1218	1218	1378	3200	135,14	262,7	232,2
Середньомісячна заробітна плата, грн	3265,2	3273,8	3470	4224	5187,3	141,43	149,5	122,8
Розмір середньої пенсії у % до середньої заробітної плати	45,0	46,6	53,4	40,2	35,2	75,5	65,9	87,6

З таблиці 5.3 видно, що мінімальна пенсія за віком, призначена Пенсійним фондом України за період 2013-2016 р.р., зросла на 353 грн., або на 39,48%, у той часяк величина середньомісячної заробітної плати за період 2013-2016 роки зросла на 1922,1 грн., або на 58,9%. Незначний приріст середньої пенсії у 2015 році щодо 2014 року - на 3,63%, значно погіршив матеріальне забезпечення пенсіонерів. Співвідношення середньої місячної пенсії до середньої заробітної плати за період з 2013-2016 р.р. зменшився на 8,68%, з 45,5% у 2013 році до 36,82 % у 2016 році. Мораторій Уряду на збільшення соціальних стандартів у 2014 році,висока інфляція, значна девальвація національної грошової одиниці, загальний економічний спад, військові дії на Сході країни знецінили і так низькі доходи населення.

Протягом 2015 року загальні доходи бюджету Пенсійного фонду України становили 264,7 млрд. грн., з яких 14 млрд. грн. - кошти Державного бюджету - на авансове фінансування виплат пенсій січня 2016 року. Загальні доходи порівняно із 2014 роком зросли на 8,9 млрд. грн., або на 3,75. Власні надходження Пенсійного фонду становили 169,8 млрд. грн. і порівняно з 2014 роком зросли на 5,9 млрд. грн.

Якщо розглянути звіт Пенсійного фонду України за 2014 рік, то власні надходження були виконані лише на 99,4%. Виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, бо планові показники були виконані лише на 99,3%. Пенсійний фонд недоотримав 1045631,3 грн. по цьому показнику.

Другим після страхових внесків джерелом власних доходів Пенсійного фонду є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до чинного законодавства. Зазначене відшкодування коштів було запроваджене відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1991 році і стосувалось пенсій, призначених згідно з п. «б-і» ст. 13 цього Закону. Аналогічна ситуація існувала з відшкодуванням коштів від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівниками , зайнятими на роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №;1, план виконано на 92,2%, відхилення склало 208781,6 грн. На фоні цього Пенсійний фонд був вимушений брати позики на виплату пенсій у розмірі 968944,2 грн.

Таблиця 5.4 Складові доходів Пенсійного фонду за 2014 рік

Доходи	Затверджені бюджетом	Фактично виконано	Відхилення
			+;-	%
Власні надходження	166928012,0	165923310,0	-1004702,0	99,4
сума єдиного внеску	160518722,1	159473090,8	-1045631,3	99,3
кошти на відшкодування витрат пенсій за списками №№1 і 2	2662609,4	2453827,8	-208781,6	92,2
Позики	0	968944,2	0	0

Загальна заборгованість по платежам до Фонду на 01 січня 2017 року дорівнює 18,9 млрд. грн, у тому числі:

- заборгованість зі сплати ЄСВ - 7,6 млрд. грн. (40,2% загальної суми боргу;

- з відшкодування пільгових пенсій - 98,7 млрд. грн. (51,3%);

- з відшкодування наукових пенсій - 0,1 млрд. грн. (0,5%);

- фінансових санкцій та пені - 0,5 млрд. грн. ( 2,6%);

- регресних вимог - 25,4 млн. грн. (0,1%);

- недоїмка зі сплати страхових внесків попередніх періодів - 1,0 млрд. грн. (5,3%).

Основними причинами зростання заборгованості є:

- зростання заборгованості по заробітній платі;

- скрутний фінансовий стан державних підприємств;

- відсутність коштів на відшкодування пільгових пенсій.

На 01.01.2017 року в органах Державної виконавчої служби перебуває виконавчих документів про стягнення коштів в інтересах Пенсійного фонду України на суму 4,8 млрд. гривень.

Рисунок 5.2 Структура заборгованості з платежів до Пенсійного фонду України на 01.01.2017 р.

У системі нарахування пенсії є термін «коефіцієнт заміщення». З радянських часів він декларувався як «рівень 0,6», тобто перед виходом на пенсію людина отримує 100% доходу (зарплата), після цього - 60% від загальної суми, потім - 50%, 40% і так далі, але реальність така, що за відсутності автоматичного механізму індексації коефіцієнт заміщення знижується. Якщо порівняти пенсії нинішніх пенсіонерів з їхніми заробітними платами, можна зробити висновок, що вони отримують коефіцієнт 0,3-0,4 (30%-40%).

Європейська система не допускає такого зменшення доходу, але в Європі працюють одночасно не менш як три рівні (Див. табл.5.6). Нам також необхідно поєднувати обидві системи. Щоб отримати 50% заміщення у солідарній системі,необхідно сплачувати 36% від фонду заробітної плати (табл. 5.5).

Таблиця 5.5Співвідношення середньої пенсійної виплати та середньої заробітної плати

Роки	2012	2013	2014	2015	2016
Середня заробітна плата	3026,00	3265,2	3470,00	4224,00	5187,3
Середня пенсійна виплата	1396,81	1470,7	1526,1	1581,5	1699,51
Коефіцієнт заміщення, %	46,2	45,04	43,98	37,44	32,76

Таблиця5.6Коефіцієнт заміщення в країнах світу у %

Країна	1 рівень	2 рівень	Сумарні виплати	Частка приватних
Австралія	25	33	58	57
Аргентина	33	34	67	51
Білорусь	47	0	47	0
Британія	17	17	34	49
Данія	28	34	62	56
Казахстан	0	38	38	100
Польща	34	25	59	42

Якщо запровадити накопичувальну систему і отримувати на пенсії 50% заміщення, необхідно відраховувати лише 12-14%. Для того щоб наші пенсіонери в подальшому ставали заможними, необхідно запускати другий і стимулювати третій рівні пенсійного забезпечення.

Слід зауважити, що в системі пенсійного страхування зберігається значна диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій (Див. табл. 5.7).



Таблиця 5.7 Диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій

Вид пенсії	Кількість пенсіонерів	Кількість у %	Середній розмір пенсій
Довічне утримання суддів у відставці	1333	0,01	16302
Соціальні пенсії	106300	0,9	977
За вислугу років	221000	18	1652
По втраті годувальника	580000	4,8	1307
служба в силових структурах	589000	4,9	2563
по інвалідності	1360000	11	1390
за віком	9340000	76,6	1573

Зберігається категорія пенсіонерів, середній розмір пенсій яких у 10 разів перевищує середній розмір пенсійної виплати - довічне утримання суддів у відставці.

Середній розмір пенсій по Україні на 1 січня 2017 року становить 1828,33 грн. проти 1699,51 грн на 1 січня 2016 року, тобто зріс на 128,82 грн, або 7,6%. Мінімальна пенсія зросла на 16,1% ) з 1074 грн на 01.01.2016 року до 1247 грн на 01.01.2017 року). Із загальної чисельності пенсіонерів 7526,7 тис. жінок (63,0%) та 4429,6 тис. чоловіків (37,0%). На грудень 2016 року середній розмір пенсій за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив 1730,77 грн, за «військовим» законом - 2745,43 грн, за так званими спеціальними законами - 4010,53 грн.