Обшук

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДОРОГО»

Кафедра криміналістики

КУРСОВА РОБОТА

з криміналістики

на тему: Обшук

Студента 4 курсу 1 групи

Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури

Сагадіна Дениса Володимировича

Керівник: доцент, кандидат юридичних наук Мусієнко О.Л.

м. Харків - 2013 рік

План:

Вступ

1. Поняття, мета та види обшуку

2. Класифікація об'єктів пошуку

3. Особливості підготовки до обшуку

4. Особливості використання спеціальних знань та науково-технічних засобів під час проведення обшуку

5. Тактичні прийоми проведення обшуку

6. Форми фіксації обшуку

Висновок

Перелік використаної літератури

Завдання №2

Вступ

Одним з основних, специфічних та найскладніших видів діяльності правоохоронних органів є повне й швидке розкриття і розслідування злочинів та викриття винних у злочинній діяльності. Узагальнення слідчої практики свідчить про існування суттєвих труднощів при провадженні окремих слідчих дій. Результати узагальнення різних категорій кримінальних справ вказують на досить низьку результативність обшуків. На підставі вивчення кримінальних справ і опитування слідчих можна дійти висновків, що 52% респондентів вказують на необхідність оновлення тактичного забезпечення проведення обшуків, 18% - зазначають про відсутність будь-яких рекомендацій щодо проведення вказаних слідчих дій.

На думку, М.С. Гурєва, значення обшуку як слідчої дії, у правоохоронній практиці нерідко недооцінюється. Примусовий характер обшуку, певні процесуальні труднощі, особливості його підготовки і проведення створюють значне психологічне навантаження на його учасників. Це призводить до того, що слідчі намагаються уникати цієї слідчої дії або доручають її проведення співробітникам оперативних підрозділів.

Така думка підтверджується і даними вивчення кримінальних справ. Узагальнюючи, можна дійти висновків, що кількість окремих доручень співробітникам оперативних підрозділів щодо проведення обшуків за останні роки збільшилась на 6%. Зважаючи на це, виникає необхідність удосконалення тактичного забезпечення проведення обшуку, висвітлення його поняття і класифікації.

Класифікація обшуків має важливе криміналістичне значення, оскільки тактичні прийоми обшуку розробляються з урахуванням специфічних особливостей кожного його виду.

Загальна тактика проведення обшуку досить повно висвітлена вченими-криміналістами та процесуалістами у криміналістичній літературі. Вагомий внесок у розробку наукових основ проведення обшуків зробили відомі вчені-криміналісти та процесуалісти, зокрема, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, С.Ф. Денисюк, А.В. Дулов, О.О. Закатов, В.О. Коновалова, О.М. Кузів, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лук'янчиков, І.Ф. Пантелєєв, О.Р. Ратінов, М.В. Салтевський, В.М. Тертишник, В.Ю. Шепітько, О.Ю. Ямпольський та багато інших.

Значущість проведених наукових досліджень безсумнівна, оскільки ця слідча дія широко застосовується у правоохоронній практиці і є досить розповсюдженим способом збирання фактичних даних. Однак детальнішого висвітлення потребує класифікація обшуків з урахуванням сучасної наукової думки та потреб правоохоронної практики.

1. Поняття, мета та види обшуку

обшук підготовка пошук тактика

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером. [1, с. 89-90]

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій під час проведення обшуку обумовлюється тим, що слідчий не володіє вичерпною інформацією про об'єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно відшукати, і де, або у кого знаходиться необхідна річ або предмет. Об'єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уяву у загальних рисах (наприклад, про знаряддя здійснення злочину, цінності тощо), але місцезнаходження їх приблизно відоме.[2, с. 66]

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що проведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Обшук має схожість з такою слідчою дією, як слідчий огляд, але на відміну від нього, обшуку притаманні певні особливості: більша конкретність стосовно об'єкту пошуку; належність об'єктів пошуку певним особам; примусовий характер обстеження.

Примусовий характер здійснення пошукових дій під час проведення обшуку неминуче обумовлює вторгнення до сфери особистих інтересів особи, яка обшукується, або інших осіб, що також є однією із характерних рис обшуку. Проведення обшуку пов'язано з певними обмеженнями конституційних прав громадян на недоторканність особи та житла і тому потребує суворого дотримання регламентованого законом порядку проведення цієї слідчої дії.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована слідчим суддею (КПК України). Разом з тим, у статті 30 Конституції України зазначено, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення у них обшуку чи виїмки інакше як за вмотивованим рішенням суду. Питання щодо суперечності норми старого КПК Конституції України вирішено.

У невідкладних, екстрених випадках обшук може здійснюватися і за постановою слідчого без санкції прокурора на обшук, але з обов'язковим повідомленням прокурора і слідчого судді протягом 24-х годин про проведений обшук та його результати (КПК України).

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку. Об'єкт обшуку - це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи. [3, с. 107]

Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

3) обшук особи, її тіла та одягу;

4) обшук транспортних засобів.

Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, одиночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук - це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Обшук є однією з найбільш ризикованих і водночас результативних слідчих дій.

Обшук являє собою самостійну слідчу дію, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Процесуальний порядок проведення обшуку закріплений у новому КПК України. Відповідно до положень КПК України, обшук проводить слідчий у тих випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Водночас слідчий може провести обшук і в тому випадку, коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець.

Необхідно зазначити, що під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, які містяться в свідченнях потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, свідків у протоколах слідчих дій, заявах громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Головною метою проведення обшуку є виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації, що має значення для кримінального провадження. [4, с. 74]

Існують різноманітні підходи вчених до класифікації обшуків залежно від тих чи інших підстав. Узагальнення наукових поглядів та слідчої практики дає змогу зробити висновок про те, що обшуки доцільно класифікувати такими чином:

1) за характером об'єктів обшуку.

Так, В.М. Тертишник за особливостями об'єкта обшук поділяє на такі види:

- обшук житла (жилих будинків, котеджів, квартир, кімнат у гуртожитку чи в готелі, тимчасові житлові приміщення та ін.);

- обшук іншого володіння особи (офісу, фірми, магазину, кіоску, яхти, дачі, транспортного засобу тощо);

- обшук інших приміщень (складських, службових і виробничих приміщень, підприємств, установ, організацій та інших сховищ), які не є приватним володінням особи;

- обшук місцевості (саду, огороду, подвір'я, ділянок лісу, поля);

- обшук особи (особистий обшук). [5, с. 43-44, 46]

П.Д. Біленчук, В.В. Агафонов, А.Г. Філіппов та інші вчені за об'єктами обшуку виділяють такі види:

- обшук приміщення (житла і робочого місця);

- обшук ділянки місцевості;

- особистий обшук;

- обшук транспортного засобу.

І.Ф. Пантелєєв вказує на специфічний вид обшуку, який проводиться в приміщеннях дипломатичних представництв.

За результатами вивчення кримінальних проваджень можна зробити висновок, що до розповсюджених об'єктів обшуку можна віднести: жилі приміщення (78%), не жилі приміщення (28%), обшук особи (17%).

2) за характером об'єктів пошуку:

У теорії криміналістики, зазначає В.Ю. Шепітько, при характеристиці обшуку використовуються два різні терміни - “об'єкти пошуку” та “об'єкти обшуку”. Об'єкт пошуку, на думку вченого, - це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти.

У цілому до таких об'єктів відносяться знаряддя злочину, предмети зі слідами злочину або ті, що є результатом злочинної діяльності, розшукувані особи, трупи та їх частини, документи та інші об'єкти, що мають значення для справи. У теорії криміналістики звернено увагу на виникнення нових видів обшуку, зокрема, обшуку транспортних засобів, комп'ютерної техніки.

Анкетування й опитування слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ, проведені С.Ф. Денисюком і В.Ю. Шепітько, дали змогу дійти висновку, що до найбільш розповсюджених об'єктів пошуку можна віднести: знаряддя і засоби злочину (на це вказали 86% опитаних); предмети зі слідами злочину (62%); викрадені об'єкти (56%); інші предмети (22%); документи (44%); сліди (32%); трупи та їх частини (8%); живі особи (2%).

За дослідженнями В.Г. Дрозд, до розповсюджених об'єктів пошуку відносяться: квартира (66,7%); офіс (3,9%); гараж (25,5%); дача (21,6%); автомобіль (7,8%). Особистий обшук проводився у 31,4% випадків;

3) за обсягом дослідження.

У науковій літературі виділяться основний і додатковий обшуки. Додатковий обшук, спрямований на дослідження певних об'єктів або ділянок, що залишилися необстеженими під час проведення первинного обшуку;

4) за послідовністю (черговістю) проведення:

а) первинний обшук - слідча дія, яка проводиться вперше;

б) повторний. У слідчій практиці можуть складатися ситуації, які вимагають (зумовлюють) проведення повторного обшуку. До таких ситуацій більшість учених відносить:

- первинний обшук, який проводився неякісно, з порушенням тактичних рекомендацій чи за несприятливих умов (велике скупчення людей, дощова погода, недостатнє освітлення) або без використання відповідних науково-технічних засобів;

- обшук, що не дав позитивних результатів, але під час подальшого розслідування були одержані відомості про те, що там, де вже проводився обшук, знаходяться об'єкти, не виявлені первинним обшуком чи доставлені туди пізніше;

- отримання оперативно-розшукової інформації про конкретне місце приховання розшукуваних об'єктів (наприклад, наявність схованки) та ін. [6, с. 61-62]

На думку М.В. Салтевського, первинний обшук нерідко використовується як тактичний засіб і проводиться на початку досудового розслідування, наприклад, після затримання обвинуваченого, з огляду на те, що злочинець шукані об'єкти ретельно сховав, видалив з будинку або місця роботи. У зв'язку із цим повторний обшук, що проводиться через деякий час, дає результат: злочинець “заспокоюється” і поступово починає повертати шукані речі в будинок. Сусіди, знайомі і навіть родичі, як правило, не бажають зберігати викрадене, побоюючись стати співучасниками злочину;

5) за часом проведення;

У науковій літературі більшість учених обшук поділяє на одночасний (груповий) та різночасний. До одночасного обшуку дослідники підходять по-різному. Так, на думку М.І. Скригонюка, якщо обшук проводиться одночасно на декількох об'єктах, його називають груповим. В.В. Агафонов і А.Г. Філіппов вказують, що термін “груповий обшук”, який нерідко застосовується щодо одночасного обшуку у кількох обвинувачених чи підозрюваних, є невдалим.

П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко вважають поняття “груповий” і “одночасний” тотожними, зазначаючи, що груповий (одночасний) обшук - це кілька одночасних обшуків, що здійснюються у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях.

Такої думки дотримуються і В.Ю. Шепітько, І.С. Андрєєв, Г.І. Грамович, М.І. Порубов та інші вчені, які вказують, що груповий обшук, по суті, є одночасним.

На думку М.В. Салтевського, одночасний обшук - це сукупність декількох звичайних обшуків. [7, с. 51-52]

Отже, одночасний обшук - це погоджене за часом проведення слідчо-оперативними групами, що взаємодіють між собою, кількох обшуків у різних місцях або осіб, які здійснюються в межах однієї кримінальної справи.

Більшість криміналістів вважає, що одночасні обшуки проводяться у справах, за якими проходять декілька осіб як підозрювані або обвинувачені. Зокрема, на думку

С.М. Астапкіной, одночасне проведення обшуків необхідне для розслідування злочинів, учинених кількома особами.

С.Ф. Денисюк додає й інші підстави для проведення таких обшуків:

- наявність стійкої організованої злочинної групи;

- розосереджуваність об'єктів пошуку;

- невзяття членів злочинного угруповання під варту;

- наявність налагодженої системи взаємодії членів злочинної групи.

Дійсно, одночасні обшуки зазвичай проводяться під час розслідування злочинів, учинених групою осіб і особливо - організованою злочинною групою чи злочинною організацією. Однак, як свідчить слідча практика, одночасні обшуки можуть проводитися і за злочинами, які вчинені однією особою.

Щоб приховати сліди злочину, особа нерідко користується послугами родичів (знайомих, друзів, колег по роботі), що зумовлює проведення обшуків одночасно у різних місцях. Тому прийняття рішення про проведення одночасних обшуків ніяк не можна пов'язувати з колом осіб, які брали участь у вчиненні злочину.

На думку П.Д. Біленчука і А.П. Геля, груповий (одночасний) обшук, по суті, являє собою тактичну операцію з одночасного здійснення серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Різночасний обшук - це звичайні обшуки, які проводяться в різний час у тієї самої особи або в різних осіб, що проходять обвинуваченими за тією самою справі. Г.М. Мухін і Д.В. Ісютін-Федотков вказують, що різночасний обшук проводиться із розривом у часі на декількох об'єктах;

6) за етапами досудового розслідування.

Обшук може проводитися як на початковому, так і на подальшому етапах досудового розслідування;

7) за видом учиненого злочину.

Залежно від виду розслідуваного злочину обшук може проводитися при розслідуванні убивств, розбійних нападів, вимагань та ін.

Отже, усі перелічені вище види обшуку є самостійними. Можна погодитися з думкою Р.С. Бєлкіна і Б.А. Вікторова, які вказують, що така класифікація обшуку має важливе криміналістичне значення, оскільки тактичні прийоми обшуку розробляються з урахуванням специфічних особливостей кожного його виду.

Загальна тактика проведення обшуку припускає необхідність урахування не тільки слідчої ситуації, особливостей супротивної сторони та характеру злочинного посягання, а й конкретного виду обшуку. Це дає слідчому змогу ефективно проводити відповідну слідчу дію, використовуючи найбільш ефективні прийоми обшуку. [8, с. 53]

2. Класифікація об'єктів пошуку

Проведення обшуку передбачає взаємодію слідчого з певними об'єктами.

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовується два різних терміни - „ об'єкти пошуку” і „ об'єкти обшуку”. Це суто різні поняття.

Ці два поняття розмежовуються законодавчо в КПК України, де вказано, що обшук проводиться слідчим в тих випадках, коли він має достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом ,а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі, знаходяться в певному приміщенні або місті чи в якої-небудь особи. Слідчий проводить обшук також і в тих випадках, коли він має достатньо даних про те, що в певному приміщенні чи місті переховується злочинець.

Вже в даній нормі законодавець в найбільш загальних рисах визначив об'єкти, які мають значення в процесі обшуку. Аналіз норм закону дозволяє установити два основних роди об'єктів:

1) об'єкти пошуку - це те, що необхідно знайти, виявити при здійсненні обшуку(знаряддя вчинення злочину, речі та цінності, які були отримані злочинним шляхом, а також інші предмети та документи , які мають значення для встановлення істини по справі);в якості об'єкта пошуку можуть бути і злочинці які переховуються;

2) об'єкти обшуку - це те, по відношенню до чого (чи кого) здійснюється обслідування (певне приміщення, місце чи якась особа). [9, с. 50]

В криміналістичній теорії здійснені спроби в розмежуванні об'єктів обшуку та об'єктів пошуку, в розгляді їх конкретного змісту. Це має важливе значення в плані практичної реалізації пошукових дій, встановлення можливих об'єктів, та типових їх переліків.

Питанням розмежування та визначення типових переліків об'єктів обшуку та пошуку займається досить велика кількість вчених, серед них, А.В. Винберг., І.Ф. Крилов., В.Е. Коновалова, В.Ю. Шепітько., А.Н. Гусаков., С.Ф. Шумілін., А.Р. Ратінов., В.М. Тертишніков., та багато інших, які класифікують ці об'єкти по різному. Кожний такий перелік має своїх прихильників.

Вивчення криміналістичної та кримінально-процесуальної літератури, аналіз кримінально-процесуального законодавства, узагальнення слідчої практики дозволило запропонувати слідуючу класифікацію об'єктів пошуку:

1) в залежності від характеру попередньої інформації про об'єкт пошуку:

а) індивідуально визначені об'єкти;

б) об'єкти, відомості про які можуть вказати лише на їх родову (групову) належність;

в) випадково виявлені об'єкти ;

2) залежно від форми вказівки в законі:

а) прямо передбачені й названі в КПК як об'єкти;

б) віднесені до „інших предметів і документів”, що мають значення для встановлення істини у справі;

в) які є вилученими іззаконного обороту;

г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

3) залежно від природи того, що шукають:

а) предмети і документи, заборонені до обігу;

б) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

в) предмети і документи , що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі;

г) речі і цінності, що злочинним шляхом;

д) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

е) особи, які переховуються від слідства і суду;

є) особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

ж) трупи або частини розчленованого трупа ( трупів);

з) тварини. [10, с. 92]

Також, необхідно розглянути питання, що стосується об'єктів обшуку.

Ці об'єкти, також закріплені законодавчо, в тій самій статті, що і об'єкти пошуку. В законі вказані лише три різновиди об'єктів обшуку а, в криміналістичній теорії, вони вже чіткіше систематизовані різними авторами, серед них можна виділити В.Ю. Шепітька, який вказує, що об'єкти обшуку мажуть бути розділені на слідуючі види, які є найбільш поширеними:

1) певне приміщення;

а)жилі приміщення;

б) нежилі приміщення;

в) приміщення дипломатичних представництв;

2) певне місце;

а) участки місцевості;

б) транспортні засоби;

3) яка-небудь особа;

а) одяг, взуття та інші речі ;

б) тіло живої людини;

Таким чином, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (володінні), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути приховані об'єкти пошуку.

Тому, можна зробити висновок, що особливістю «об'єктів обшуку» та «об'єктів пошуку» є те що, вони впливають на вибір, прийомів пошукових дій, тобто, детермінують особливості слідчих дій. [9, с. 57]

3. Особливості підготовки до обшуку

Обшук - це дуже складна і трудомістка слідча дія. Для успішного проведення обшуку важливо старанно до нього підготуватися - це цілий комплекс заходів, до числа яких відноситься:

1. Збір необхідної інформації про розшукуваних об'єктів;

- про осіб, у яких буде проводитись обшук;

- про приміщення або ділянки місцевості, де буде проводитись обшук.

2. Визначення часу обшуку;

3. Комплектування, склад та інструкції слідче - оперативної групи;

4. Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами і транспортом;

5. Скласти план обшуку;

6. Винесення постанови про обшук і отримання санкції у прокурора.

1) Перед тим, як приступити до обшуку, слідчий повинен мати чітке уявлення про ознаки і якості розшукуваного об'єкта. Перед обшуком необхідно з'ясувати:

* яке призначення, зовнішній вигляд, розміри, форми, об'єм, матеріал та інші індивідуальні особливості об'єкта;

* можливі зміни ознак або якості об'єкта.

Такі відомості слідчий може отримати шляхом:

* огляду зразків і частин, які збереглись від розшукуваних предметів;

* з протоколу огляду місця події;

* з показів потерпілого, свідків, обвинуваченого, його співучасників, родичів, та інших осіб;

* висновок експертів;

* даних оперативно-розшукової діяльності органів дізнання і т.д.

Потрібно завжди пам'ятати, що розшукувані предмети, можуть бути змінені (перефарбовані, перероблені, перешиті). З урахуванням цього, необхідно раніше приготувати і взяти з собою фотокартки розшукуваних або схожих з ними предметів; для участі в обшуку потрібно запросити осіб, які бачили ці предмети раніше, а якщо ці предмети специфічні (наприклад, ювеліра - для розшуку коштовностей, художника, працівника музею або реставратора - для виявлення витворів мистецтва). [12, с. 72]

Якщо розшукується взуття або знаряддя взлому, сліди яких були залишені на місці події, необхідно з собою брати фотознімки або зліпки слідів,

2) Про осіб, в яких намічається обшук важливо зібрати такі відомості:

1. Вік, професія, спеціальні навички, рід занять;

2. Спосіб життя, особливості поведінки в побуті і на роботі.

3. Схильність і захоплення (наприклад, схильність до вживання алкоголю, наркотиків, до азартних ігор, захоплення спортом, колекціонуванням);

4. Склад сім'ї, відносини в сім'ї, з сусідами і з працівниками по роботі, повсякденний розпорядок в сім'ї;

5. Знайомства, зв'язки (зокрема з злочинною сферою) ;

6. Наявність судимості і притягнення до кримінальної відповідальності без засудження, скільки було примусових приводів.

3) При підготовці обшуку в приміщенні необхідно з'ясувати:

1. Місцезнаходження приміщення (точну адресу, розташування на місцевості, підступи до нього) способи проникнення на об'єкт;

2. Конструктивні особливості і умови експлуатації будинку (кількість поверхів, входів, виходів, планування кімнат, підсобних приміщень, наявність вікон, дахових і підвальних приміщень);

3. Кількість і склад осіб, постійно або тимчасово проживаючих в приміщенні або які працюють в ньому;

4. Взаємовідносини осіб, які знаходяться в приміщенні, їх спосіб життя і розпорядок дня;

5. Наявність телефонних апаратів і їх розташування, система замків, сигналізації, способів оповіщення про прихід та інше.

Таку інформацію можливо отримати використовуючи покази поінформованих осіб, оперативним шляхом та інші джерела. [12, с. 74-75]

4) Визначення часу обшуку:

Раптовість - це одне з основних тактичних правил обшуку. Особи, в яких необхідно провести обшук, не повинні знати раніше про це, щоб не дати їм можливості сховати або знищити предмети, які мають доказову силу.

Якщо обшук необхідно провести у групи осіб, він проводяться у всіх одночасно.

Найбільш зручним, для початку обшуку є ранок, так як особи, які проводять обшук приступають до нього зі свіжими силами і розраховують достатнім часом для пошуку, менше спішки.

5) Склад слідчо - оперативної групи:

Він визначається в залежності від мети обшуку і його умов.

Обов'язкові учасники: -

* Слідчий і поняті.

Факультативними учасниками можуть бути:

* Спеціалісти;

* Працівники міліції, які здійснюють охорону;

* Інспектор-кінолог;

* Технічні помічники (це робітники для трудомістких і некваліфікованих робіт, таких робіт як розкопки, викачування нечистот і т. д.), а також робітники, які виконують спеціальні доручення (електромонтер, водолаз).

Поняті добираються ще до прибуття до місця обшуку, їх кількість визначається в залежності від особливостей обшукуваних об'єктів.

Так, якщо в приміщенні декілька ізольованих кімнат, в кожній з них повинно знаходитись не менше двох понятих.

Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами, транспортом, притягнення до обшуку відповідних спеціалістів.

6) Для успішного проведення обшуку дуже важлива технічна забезпеченість з притягненням відповідних спеціалістів по цій техніці:

* Застосовуються науково - технічні засоби для виявлення, наприклад, кинутих в колодязь, став, річку, яму з нечистотами предметів чорних металів, для цього використовується спеціальний засіб, який називається "Магнітний шукач";

* Для відшукування закопаних в землю або схованих в тайниках металевих предметів, використовується "переносна рентгенівська установка", "металошукач індукційного типу", цей же пристрій може служити для виявлення трупів - він реагує на продукти розпаду трупної маси.

* Для виявлення захованих об'єктів, трупів та інших схованок, застосовується службова собака та використовується металевий щуп;

* Застосовуються складні технічні засоби, для фіксації ходу і результатів обшуку (кінозйомка, відеозапис);

* Запрошується спеціаліст - товарознавець, для впізнання дійсної суті тих або інших предметів, наприклад, розмежування одягу кустарного та промислового виробництва;

* Спеціаліст - криміналіст, при особистому обшуку, допомагає виявити на одязі та взутті підозрюваного сліди його перебування на місці події;

* Судовий медик (або інший лікар) потрібний для виявлення об'єктів, які заховані в природних порожнинах людського тіла, а також під бинтами та гіпсовою пов'язкою. [14, с. 84]

Участь медпрацівника обґрунтовано ще й тоді, коли в обшукуваному приміщенні знаходиться хвора людина або немовля, так як злочинець може ховати цінності в ліжках хворих, ніжках крісла де сидить паралізована людина, в пелюшках дитини, а в іншому випадку обшукуваний симулює втрату свідомості, припадки і т.д.

В подібних випадках переміщення хворих з місця на місце, огляд пелюшок грудної дитини, визначення стану здоров'я та надання їм допомоги повинен здійснювати лікар.

- При інструктуванні членів слідчо-оперативної групи, її учасникам роз'ясняються мета обшуку, права і обов'язки присутніх, завдання кожного учасника, що і де потрібно шукати;

- Також до технічних засобів, якими забезпечується слідчо-оперативна група відносяться:

1. Потужні освітлювальні пристрої (дня освітлення дахів, підвалів, погребів, колодязів і т. д.);

2. Слідча валіза, портфель;

3. Інструменти, вимірювальні засоби, фотоапаратура, пристрої для креслення планів і схем, які також потрібно приготувати для проведення обшуку.

- Слідчому необхідно попіклуватись про транспорт, на якому потрібно прибути на місце обшуку і можливість транспортування вилучених при обшуку предметів.

Як ми вже говорили вище, слідчому необхідно скласти загальні плани і схеми обшуку.

4. Особливості використання спеціальних знань та науково-технічних засобів під час проведення обшуку

Залучення спеціалістів до проведення обшуку по справах про підроблення документів, печаток, штампів, бланків та їх збуту, обумовлюється необхідністю використання пошукових технічних засобів і спеціальних знань: а) при обшуку конструктивно-складних об'єктів (підприємств де значна кількість поліграфічної апаратури, комп'ютерних систем тощо); б) для оцінки призначення знайдених речей (різноманітних заготовок, пристосувань і приладів для копіювання документів і виготовлення печаток тощо); в) при застосуванні пошукових приладів для виявлення тайників чи пристроїв для відкривання сейфів і сховищ.

Необхідність залучення спеціалістів певного профілю обумовлюється характером злочину, особливостями місця проведення обшуку (офіс фірми, цех підприємства, приватне житло тощо) і властивостями предметів пошуку (програмне забезпечення для комп'ютерної техніки, пристрої для зберігання комп'ютерної інформації, документи, поліграфічна продукція тощо). [16, с. 62]

Залучаючи спеціаліста, слідчий знайомить його із завданнями обшуку, визначає з ним призначення і властивості предметів пошуку, знайомить з відомостями про місце обшуку і обшукуваного. По справах про підроблення документів, печаток, штампів, бланків та їх збуту важливо знати професію, звички і нахили обшукуваного, щоб визначити можливі засоби і місце переховування предметів обшуку. Спираючись на ці відомості, слідчий зі спеціалістом намічають завдання пошукового характеру. Важливим завданням, яке вирішується за участю спеціаліста при підготовці обшуку є вибір пошукових приладів та інших засобів. Залучений спеціаліст-криміналіст допомагає слідчому не тільки пошуковими приладами, а й іншими технічними засобами, які можуть знадобитися (переносний персональний комп'ютер, переносний вінчестер для переписування інформації з комп'ютерної техніки, упакування для компакт-дисків чи касет, освітлювальні прилади тощо), перевіряє їх робочий стан. Щоб знайти сховане, слідчий і спеціаліст перед обшуком повинні обміркувати, визначити способи вирішення поставлених завдань, намітити можливі місця знаходження розшукуваних об'єктів. Слідчий та спеціаліст перед обшуком попередньо продумують можливі дії обшукуваного під час слідчої дії.

При підготовці слідчий пояснює понятим мету обшуку, а присутній спеціаліст, з дозволу слідчого, дає необхідні пояснення зі спеціальних питань.

2. Для обстеження приміщень слідчий може запросити спеціаліста-будівельника, який, оглядаючи їх за планом, може звернути увагу учасників обшуку на невідповідність пропорцій стін і площі будівлі, зробити, за необхідності, потрібні обміри, виявити приховані простінки, де можуть бути тайники тощо.

3. Обшук у службовому і виробничому приміщенні завжди має певні ускладнення. Там складніше визначити межі і об'єкти обшуку. Службові приміщення, як правило, мають значну площу і багато різних за призначенням об'єктів, обумовлених специфікою виробництва. Тому в таких випадках спеціаліст, який бере участь у обшуку, повинен знати не лише технологію виробництва і призначення обладнання, й будову механізмів, правила експлуатації і техніки безпеки.

Обшукуючи приміщення, де знаходяться верстати, зберігаються в ящиках чи на стелажах деталі, слідчий має скористатись допомогою спеціаліста-технолога для виявлення предметів і можливих тайників, а також з метою отримання консультації з питань технології чи окремих виробничих операцій. [17, с. 113]

5. Тактичні прийоми проведення обшуку

Обшук -- одна з проблематичних слідчих дій, що, очевидно, пов'язано з дотриманням конституційних прав особи, складною процесуальною процедурою прийняття рішення про проведення обшуку та необхідністю врахування певних факторів, які впливають на його результативність. Упродовж багатьох років ефективність обшуків була невисокою -- близько половини їх були безрезультатними. Підвищення ефективності цієї слідчої дії слід вбачати в удосконаленні викладення матеріалу щодо тактики обшуку у навчальній літературі, що і є метою цієї статті.

У криміналістичній навчальній літературі під час викладення питань щодо тактики обшуку акцентують увагу, як правило, на описанні дій слідчого під час підготовки до обшуку і порядку його проведення. Наприклад, тактичні прийоми обшуку поділяють залежно від двох етапів обшуку:

- заходи, що проводить слідчий до прибуття на місце проведення обшуку (вивчення матеріалів кримінальної справи, збирання орієнтувальної інформації, визначення часу проведення обшуку, тактико-технічне його забезпечення тощо);

- заходи, що проводить слідчий після прибуття на місце проведення обшуку (розстановка охорони, способи проникнення на об'єкт обшуку, порядок дій слідчого на місці обшуку тощо). Недоліком такого викладення матеріалу є те, що фактично змішуються організаційно-підготовчі заходи і безпосередньо пошукові дії, що, зрозуміло, нівелює суттєвість тактичних прийомів обшуку. [18, с. 37]

В іншому випадку акцентують увагу на психологічному аспекті проведення обшуку, де тактику цієї слідчої дії подано як психологічне змагання слідчого та особи, яку обшукують. Погоджуючись зі значущістю психологічних основ проведення обшуку, потрібно зазначити, що тактичні прийоми не вичерпуються ними. Більш результативними, вочевидь, є спроби тих авторів, які намагаються систематизувати тактичні прийоми обшуку саме як способи пошукових дій слідчого, пропонуючи системи прийомів пошукових дій слідчого залежно від ситуацій, а саме від:

- присутності чи відсутності особи, яку обшукують;

- ставлення особи, яку обшукують, до пропозиції добровільно видати певні предмети;

- ставлення особи, яку обшукують, до обшуку, що проводиться;

- передбачуваного способу зберігання предмета пошуку.

На наш погляд, для удосконалення викладення у навчальній літературі матеріалу щодо тактики обшуку потрібно виходити з того, що поняття «тактика обшуку» містить такі елементи:

- підготовка до обшуку;

- порядок проведення обшуку;

- тактичні прийоми обшуку.

З наведених елементів найслабшим місцем є тактичні прийоми обшуку, а отже, найсуттєвішого удосконалення потребують положення, які стосуються саме цього елемента. Завдання полягає у викладенні рекомендацій стосовно застосування певних способів розумової і практичної діяльності, спрямованої на відшукання і вилучення предмета пошуку.

За своїм характером тактичні прийоми обшуку суттєво відрізняються від тактичних прийомів інших слідчих дій, що зумовлено спрямованістю обшуку на виявлення умисно прихованих об'єктів. З огляду на це прийоми обшуку можуть бути схожими, наприклад, на прийоми огляду місця події, де також вирішується завдання щодо відшукання слідів злочину. Відмінність полягає у тому, що обшук орієнтований на виявлення умисно (свідомо) прихованих об'єктів, які мають значення у кримінальній справі. А отже, під час висвітлення тактики обшуку акцентувати увагу доцільно саме на прийомах виявлення місць приховування таких об'єктів. У науковій і навчальній літературі цьому приділено недостатньо уваги. [19]

Для характеристики змісту тактичних прийомів обшуку важливим є визначення факторів, які суттєво впливають на пошукові дії слідчого. До них належать:

- ознаки і властивості об'єкта, що розшукується;

- особливості об'єкта, де буде проводитися обшук (приміщення, ділянка місцевості, автомобіль тощо);

- риси особи, що володіє приміщенням чи іншими об'єктами обшуку;

- наявність у слідчого необхідних сил і засобів для проведення обшуку.

Наведені фактори є визначальними і для підготовчих дій слідчого, і для реалізації прийомів безпосередньо пошукового характеру.

Слід наголосити на тому, що визначення можливих місць знаходження об'єктів, які відшукуються, у кожному конкретному випадку має спиратися передусім на врахування виду злочину, способу і знаряддя його вчинення, його типових слідів, що має суттєве значення для визначення особливостей предмета пошуку. По-друге, слід враховувати особливості місця проведення обшуку. По-третє, треба брати до уваги риси, нахили та інші особливості людини, яку обшукують. [39, с. 184-185]

За результатами аналізу слідчої практики та спеціальної літератури можна виокремити такі тактичні прийоми виявлення місць приховування:

1) аналіз ознак і властивостей об'єктів пошуку. Прийом полягає у визначенні (чи припущенні) зовнішнього вигляду, розміру, форми, ваги, кольору, запаху предметів, що розшукуються. Важливе значення має врахування можливості розчленування об'єкта і переховування його частинами. Виявлення під час обшуку частини предмета дає підстави для припущення про переховування й інших його частин (наприклад, під час обшуку автомобіля, який було затримано під час перетину кордону Росії та України, у салоні під гумовим килимком було виявлено ствольний компенсатор автомата «АКСУ», що дало підстави для припущення щодо знаходження в автомобілі й інших деталей автомата; у результаті під час ретельного обшуку за обшивкою дверей було виявлено автомат «АКСУ» без компенсатора, а також магазин і патрони до нього). Для розшукування окремих об'єктів велике значення має їх характерний запах (наркотичні речовини, труп), що зумовлює доцільність використання спеціально тренованих собак або спеціальних технічних засобів;

2) аналіз структури об'єкта, де буде проводитися обшук, обстановки окремих приміщень з метою визначення місць приховування предметів пошуку. Прийом полягає у визначенні окремих частин, наприклад, будинку, де можуть перебувати розшукувані об'єкти (це можуть бути житлові приміщення, підвал, гараж, горище тощо). Визначають також властивості окремих елементів обстановки (наприклад, меблів та інших предметів побутового призначення) та можливості їх використання для зберігання чи приховування об'єктів пошуку;

3) висунення версій про можливе місцезнаходження об'єктів пошуку з урахуванням рис особистості людини, яку обшукують. Прийом ґрунтується на психологічному положенні про те, що людина, яка прагне щось сховати від інших людей, використовує для цього ті об'єкти, які мають певні «корисні» для переховування властивості, про які більшість людей не знає. При цьому той, хто ховає, зазвичай використовує для цього свої спеціальні знання і практичні навички. Тому під час проведення обшуку важливо мати відомості про особистість обшукуваного (професія, інтереси, захоплення тощо). Версії формуються у вигляді можливої відповіді на запитання: «Де ця людина могла сховати наркотики (зброю, документи тощо) у цій обстановці?»;

4) зіставлення виявлених об'єктів (з урахуванням можливої їх видозміни) з ознаками тих, що відшукуються. Прийом спрямовано на виявлення об'єктів, які підлягають вилученню, замаскованих під некримінальні об'єкти або такі, що зберігаються серед них (наприклад, кинджал-стилет може бути вмонтовано у палицю, пістолет на підставці може бути серед сувенірів, наркотичні речовини -- серед ліків тощо);

5) аналіз обстановки місця обшуку з метою виявлення невідповідностей в окремих елементах обстановки, що можуть вказувати на обладнання у них тайників. Прийом полягає у акцентуванні уваги на ознаках і властивостях окремих об'єктів, які є нелогічними для цієї ситуації (різний відтінок кольору у шпалер чи фарби на стіні, різний звук від простукування на окремих ділянках стіни, наявність ознак підняття окремих дощок паркету, різна вага аналогічних предметів тощо);

6) спостереження за поведінкою особи, яку обшукують. Прийом базується на знанні психології поведінки особи, яку обшукують, і має на меті одержання інформації про можливе місцезнаходження схованих об'єктів на основі виявлення довільних реакцій людини на певні подразники. Основою прийому є положення з психології про те, що людина, яка перебуває у нервово напруженому стані, може мимовільно проявляти своє ставлення до певних подій, навіть якщо вона цього не бажає. Ставлення до звернень або дій слідчого може проявлятися у мимовільних невмотивованих рухах, діях, вигуках або відтягуваних промовах. Цей прийом називається «словесна розвідка» -- залучення до спілкування під час обшуку. [20, с. 272]

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що знання типових тактичних прийомів і творче їх застосування у кожному конкретному випадку проведення обшуку з урахуванням його особливостей дозволять суттєво підвищити результативність цієї слідчої дії.

Обшук - примусова слідча дія з обстеження об'єктів і окремих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметів та документів, що мають доказове значення.

Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця. При виконанні обшуку кожна з сторін намагається одержати максимальну інформацію щодо стратегії поведінки сторони-антагоніста та уникнути самій будь-яких демаскуючих фактів.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, а з іншого - примусовістю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на меті і що визначає спосіб його мислення й поведінки, - це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер доказів. Метою діяльності працівників правоохоронних органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний, оскільки його проведення означає втручання сторонніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохоронних органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та ворожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу тощо. [20, с. 275-276]

Успішність проведення обшуку залежить від значної кількості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій:

- підготовка до проведення обшуку;

- кваліфікована реалізація пошукових дій;

- спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини;

- особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи.

Другу групу чинників становлять ті, що утруднюють проведення обшуку, негативно впливають на його ефективність:

- конфліктність ситуації;

- відсутність постійного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як:

недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщення, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне приміщення);

дефекти освітлення;

неприємні, подразнюючі та задушливі запахи;

атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості;

тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до втоми та притуплення психічних процесів і чутливості. [21, с. 152]

Підготовка до обшуку полягає у створенні найбільш наближеної його моделі, що допомагає з'ясувати такі питання:

- основні характеристики розшукуваних предметів;

- особливості місця обшуку, можливі схованки;

- характеристики особистості обшукуваного та його оточення, можливі варіанти, типи їх поведінки під час обшуку;

- загальна тактика проведення обшуку;

- склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками;

- технічні засоби, що будуть використані.

Підготовленість до обшуку полягає також у тому, що психологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою забезпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, при користуванні ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка - перед ним повинна знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейтральною зовнішністю. При обшуку у комунальній квартирі рекомендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спостереження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування і планування приміщень, їх ремонт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

Для найбільшої ефективності обшуку потрібно додержуватися деяких загальних правил:

1) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефункціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього;

3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та його оточенням.

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, оперативні працівники, поняті), тому Його успіх багато в чому залежить від взаєморозуміння. Важливою умовою взаєморозуміння є безперервний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи тіла, незакінчені дії - кивання, вказування). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача Інформації не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна комунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів. [22, с. 128]

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конфліктну ситуацію між взаємодіючими сторонами. Тому на початковому етапі обшуку важливого значення набуває встановлення психологічного контакту, що досягається через взаємне сприймання сторін та обмін як вербальною, так і невербальною (міміка, жести) інформацією. Такий контакт може бути започатковано, наприклад, коли слідчий перед обшуком пропонує віддати розшукувані об'єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб діти, повернувшись зі школи, спостерігали картину обшуку. Навіть за умови негативної відповіді такий крок може стати підґрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшукуваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесідою про родинні стосунки, роботу, стан здоров'я тощо.

Ефективність діяльності слідчого багато в чому визначається рефлексією (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий "ідеальний" злочин (такий, після якого не залишається слідів); так само він намагається створити "ідеальну" схованку за рахунок відповідного маскуючого тла у вигляді зовнішніх умов та своєї поведінки.

До зовнішніх умов належить, насамперед, підшукування відповідного місця для схованки та її типу. У цілому таких типів схованок існує декілька;

1) використання місць, пристосованих у побуті для збереження різних предметів (шафи, валізи, коробки, ящики тощо). Звичайно пошукові дії починаються з урахуванням характеристик розшукуваного об'єкта, саме з цих місць, і здійснюються планомірно та ретельно;

2) обладнання спеціалізованих схованок. При цьому треба враховувати інтелектуальний рівень та професійний досвід обшукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схильні особи з досить високим рівнем інтелектуального розвитку та особи, які володіють певними професійними знаннями і навичками (наприклад, спеціаліст-будівельник може обладнати схованки в стінах, стелі, підлозі приміщення; водій для приховування вкраденого ймовірно використає порожнини автомобіля; селянин, дачник - шар ґрунту, рослинність; музикант-музичні інструменти тощо);

3) використання як схованок місць, що психологічно утруднюють пошук. Так, можуть бути використані: ліжко дитини чи хворого члена сім'ї, відра для відходів та сміттєзбірники, помийні ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної машини тощо. У цих випадках розраховують на делікатність, гидливість, м'якосердність, вразливість слідчого;

4) використання "психологічних" схованок. При цьому враховується відомий феномен "небачення очевидного" - досить часто розшукувані предмети знаходяться на видному місці, проте нами не помічаються через установку, що вони сховані. Тому не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об'єкти, використовуючи їх як підставку, елемент оформлення інтер'єру тощо. [23, с. 219]

При проведенні обшуку необхідно ретельно фіксувати деталі обстановки, що виходять за межі норми (банка з фарбою - на книжковій полиці, парасолька - у спальні, на присадибній ділянці - зів'ялий кущ, у помешканні одинака - дитячі речі, розміщення меблів заважає пересуванню по приміщенню тощо). Також слід враховувати і можливість вторинних маскуючих ознак- обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гіпсування розшукуваних предметів; відволікаючого поверхневого маскування об'єктів-доказів (ощадні книжки з незначними сумами, вироби з малоцінних металів) при ретельному обладнанні схованок важливих доказів (валюта, золото, знаряддя вбивства).

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність житла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забарвлення характерне для випадків занадто демонстративної поспішності при добровільній видачі розшукуваних речей: остання свідчить про необхідність подальших пошуків. [38, с. 129-131]