Договір страхування

Тому, позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню і при визнанні його обсягу суд враховує як тривалість перенесених страждань і незручностей, так і матеріальну можливість відповідача до відшкодування шкоди.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 203,215,217,229, 230, 979,992, 998, 1166, 1167 ЦК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною ч. 2 п. 14.10 Договору № ДСНТ-2/0192164222 добровільного страхування наземного транспорту від 25 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ „Страхова група „ТАС".

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" на користь ОСОБА_1 82332 (вісімдесят дві тисячі триста тридцять дві) грн.. 03 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн.. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" держмито на користь держави в розмірі 1323 (одна тисяча триста двадцять три) грн.. 32 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської Області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Київський районний суд м. Харкова, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

ДОДАТОК 2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2114/07 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 11, 17 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Скіць М. І.

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Іваненка В.Д.

суддів Скіця М. І., Корнієнко Н.В.

при секретарі Шульга Я.В.

з участю адвоката Дерев"янка В.Т.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ АСК «ІНГО Україна», третя особа ВАТ«Державний ощадний банк України» в особі Соснівського відділення м. Черкаси №220 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, - встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Зазначав, що 18 лютого 2006 року він заключив договір зі страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів. За цим договором третя особа - ВАТ «Державний ощадний банк України» є вигодонабувачем на користь якого укладається договір страхування у зв'язку з Кредитним договором №196 від 30 вересня 2004 року. Об'єктом страхування є автомобіль „Nissan Primera 1.8 GLX", 2003 року випуску та майнові інтереси на нього, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, заявленими на страхування та наданням в заставу ВАТ «Державний ощадний банк України».

08 квітня 2006 року стався страховий випадок - вказаний автомобіль було угнано про що ним своєчасно повідомлено працівників міліції. З цього приводу органами міліції (порушена кримінальна справа. Відповідач за умовами договору страхування відшкодував третій особі, тобто банку 30517 гривень 18 копійок, а решту сплачувати страхове відшкодування у розмірі 76 002 грн. відмовляється. Посилаючись на вказані обставини позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Соснівською районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з ЗАТ "Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 67658 гривень в рахунок відшкодування страхового випадку, 2261 гривень 45 копійок простроченої заборгованості по відсотках, 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі в сумі 5790 гривень.

В апеляційній скарзі Страхова компанія , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2006 року позивач уклав з відповідачем договір страхування засобів наземного транспорту на користь третьої особи -вигодонабувача. 08 квітня 2006 року стався страховий випадок у зв"язку з незаконним заволодінням (угоном) объекта страхування. З1 травня відповідач сплатив вигодонабувачеві 30% суми страхового відшкодування в розмірі 30517 гривень 18 копійок, визнавши таким чином настання страхового випадку та необхідність виплати страхового відшкодування

В подальшому, 17 серпня 2006 року відповідач частково відмовив позивачу у виплаті решти страхового відшкодування, посилаючись на п. 15.2.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) де зазначено, що страховик вправі повністю чи частково відмовити страхувальнику у виплаті страхової суми у зв'язку із суттєвими обставинами, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, зокрема вважав такими втрату одного комплекту ключів страхувальником посилаючись на матеріали кримінальної справи, порушеної по факту угону автомобіля, зокрема на пояснення позивача і його дружини.

Оскільки законність та обґрунтованість рішення суду перевіряється в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України, судова палата приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції виходячи зі змісту ст. 991 ЦК України дав належну оцінку фактичним обставинам справи і на думку колегії суддів зробив правильний висновок відносно передчасності прийняття рішення відповідачем про часткову відмову у виплаті страхової суми та вірно ухвалив в цій частині рішення про стягнення з страхової компанії на користь позивача 67 658 гривень в рахунок відшкодування страхового випадку враховуючи положення ст. 636 ЦК України.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення зокрема є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

В поданій апеляційній скарзі на рішення суду по даній справі апелянтом не зазначено жодних підстав, передбачених законом для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по відсотках в сумі 2261 гривня 45 копійок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умовах укладеного між сторонами договору страхування і тому рішення суду першої інстанції в цій , частині підлягає до скасування з відмовою в задоволенні даної вимоги.

Також колегія суддів вважає, що підлягає до скасування рішення суду і в частині стягнення моральної шкоди в сумі 2000 гривень з відмовою в задоволення даної вимоги враховуючи, що при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі. позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходить при цьому, а з договірних « правовідносин, що склалися між сторонами не вбачається обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди за неналежне виконання зобов'язань.

Керуючись ст. ст. 307; 309; 314; 316, 317 ЦПК України, судова палата -

вирішила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ШГО Україна» задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2007 року по даній справі змінити.

Відмовити ОСОБі_1 в задоволенні позовних вимог до ЗАТ АСК «ШГО Україна» про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 гривень та заборгованості по відсотках в сумі 2261 гривня 45 копійок.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2007 року в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 67658 гривень та судових витрат по справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

ДОДАТОК 3

Апеляційний суд Хмельницької області

Справа №22-ц-7

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02” квітня 2008 р. м. Хмельницький

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчук В.М.,

суддів: Гуменюк Н.І., Матковської Л.О.,

при секретарі Гребелюк Т.Б.,

з участю: сторін і їх представників,

Розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-ц-7 за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства страхова компанія „ПЗУ Україна” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2007 року за позовом ВАТ страхова компанія „ПЗУ Україна” до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між страховою компанією та ОСОБА_2 31 січня 2004 року був укладений договір страхування належного ОСОБА_2 легкового автомобіля „Шкода Октавія”, державний реєстраційний знак НОМЕР_1.

29 січня 2005 року автомобіль ОСОБА_2 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду і був ушкоджений.

Винуватцем цієї дорожньо-транспортної пригоди був водій Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області ОСОБА_1, який службовим автомобілем ВАЗ-21213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України і вчинив злочин, за який засуджений.

Страховою компанією ОСОБА_2 05 березня 2005 року та 20 квітня 2005 року виплачено страхове відшкодування заподіяної ушкодженням автомобіля шкоди в загальній сумі 10 763,18 гривень.

Тому позивач просив стягнутим цю шкоду з ОСОБА_1

В ході судового розгляду позивач змінив свої позовні вимоги. Просив притягнути до участі в справі в якості відповідача власника автомобіля ВАЗ-2113 Управління екології та природних ресурсів у Хмельницькій області і стягнути заподіяну шкоду з власника автомобіля та водія ОСОБА_1.

Ухвалою суду притягнуто до участі в справі в якості відповідача зазначене управління, а в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2 в судові засідання не явився, свого відношення до позову не висловив. Відповідач ОСОБА_1 позову не визнав, посилаючись на його безпідставність. Представник відповідача Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області позову не визнав, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують проведення ремонту автомобіля ОСОБА_2, розмір заподіяної шкоди та правомірність виплати страхового відшкодування страховою компанією.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2007 року у позові відкритому акціонерному товариству „Страховій компанії „ПЗУ Україна” відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту дослідження судом обставин справи.

Зокрема, судом встановлено, що дійсно сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів ОСОБА_2 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області і автомобілю ОСОБА_2 з вини водія управління заподіяно ушкодження та завдано майнову шкоду.

Розмір майнової шкоди встановлений експертом в присутності представника Державного управління і підтверджуються відповідним висновком. Водій ОСОБА_1 засуджений судом за вчинення злочину. ОСОБА_2 надав страховій компанії необхідні для виплати страхового відшкодування документи. Подія визнана страховим випадком і ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в зазначеному у позовній заяві розмірі на загальну суму 10763,18 гривень. Ці обставини повністю підтверджуються наданими суду доказами. Однак, суд безпідставно не взяв їх до уваги.

Стосовно висновків суду про неврахування страховою компанією суми шкоди, яка стягнута з управління на користь ОСОБА_2 в сумі 1500 гривень, то ця сума не пов'язана із виплатою страхового відшкодування.

Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги страхової компанії задовольнити повністю.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права - ст.ст.1191, 1166, 1172, 1187-1188, 979, 988, 993 ЦК України, ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Відповідно до зазначених норм матеріального та процесуального права шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки майну громадянина відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки. В тому випадку, якщо шкода заподіяна внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується на загальних підставах, а саме - винною особою. При цьому шкода відшкодовується не лише у випадку понесення потерпілою особою витрат на відновлення ушкодженого автомобіля, але відшкодовуються і наступні необхідні витрати.

За шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, відповідальність несе власник джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. До нього після відшкодування шкоди переходять права зворотньої вимоги (регресу) до винної особи.

В тому випадку, якщо джерело підвищеної небезпеки застраховане, при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику страхову виплату в розмірі реальних збитків та в розмірі страхової суми, встановленої в межах вартості майна на день укладання договору.

Після виплати страхового відшкодування до страховика переходять права страхувальника щодо особи, винної у заподіянні збитків.

Суд вирішує спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (діє презумпція винуватості відповідача).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється власником легкового автомобіля „Шкода-Октавія”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 31 січня 2004 року ОСОБА_2 уклав договір страхування свого транспортного засобу із страховою компанією „Скайд Вест”, перейменованою у ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна”. Договором між сторонами визначено страхову суму в розмірі вартості автомобіля 59950 гривень.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області є власником легкового автомобіля ВАЗ 21213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

29 січня 2005 року в 9.00 годин сталася дорожньо-транспортна пригода: водій Державного управління навколишнього природного середовища ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов'язків, управляючи зазначеним автомобілем ВАЗ-21213, порушив Правила дорожнього руху України, рухаючись в місті Красилові по вулиці Грушевського після зупинки виконував лівий поворот у ворота Красилівського РВ УМВСУ, не пересвідчився в безпечності маневру, допустив зіткнення з автомобілем „Шкода-Октавія”, належним ОСОБА_2

В результаті ДТП винними діями ОСОБА_1 автомобіль „Шкода-Октавія” пошкоджено, ОСОБА_2 заподіяно майнову шкоду на суму 12263 гривні.

На підставі наданих ОСОБА_2 належних документів дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком і ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 10763 гривні.

Вироком Красилівського районного суду від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за ст.286, ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та звільненням від покарання з випробувальним строком на один рік.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного управління екології та природних ресурсів майнову шкоду в сумі 1500 гривень, яка не була відшкодована виплатою страхового відшкодування.

Наведені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи: копією вироку Красилівського районного суду від 03 листопада 2005 року (а.с.36-37), звітом про визначення матеріального збитку в результаті ДТП (а.с.7-21), документами страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування (а.с.5-6, 22-29), витягом з наказу Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області про виділення автомобіля під управлінням ОСОБА_1 в розпорядження оперативної групи 29-30 січня 2005 року (а.с.43), шляховим листом (а.с.47), довідкою ТзОВ „Автоцентр-Шкода „Автоцентр-Шкода-Сервіс” про оплату вартості ремонту (а.с.74, 81), іншими доказами.

Факт заподіяння шкоди ОСОБА_2, її розмір фактично не оспорюється відповідачами у справі. Відповідачі лише піддають сумніву надані документи щодо проведеного ОСОБА_2 ремонту автомобіля та документів, що підтверджують факт оплати ремонту.

Однак, відповідачами суду не надано жодних доказів, які спростовували б надані страховою компанією докази в частині розміру заподіяної шкоди та її заподіяння, виплати страхового відшкодування.

Ні Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, ні ОСОБА_1 не відшкодували потерпілому ОСОБА_2 заподіяної шкоди, хоча зобов'язані були це зробити і цього не заперечують. Заподіяна ОСОБА_2 шкода відшкодована страховою компанією, яка набула права вимоги на стягнення з винного власника джерела підвищеної небезпеки виплаченого страхового відшкодування.

Заперечення відповідачів на позовну заяву та апеляційну скаргу апелянта спростовуються дослідженими належними доказами і не ґрунтуються на вимогах Закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” задовольнити, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 жовтня 2007 року скасувати.

Позовні вимоги ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” задовольнити частково.

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області на користь ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” 10763,18 (десять тисяч сімсот шістдесят три) гривень заподіяної шкоди (виплаченого страхового відшкодування), а також судові витрати в сумі 221,45 гривень.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Размещено на Allbest.ru