27

Міністерство освіти і науки України

Одеський національный університет імені

І. І. Мечникова

філологічний факультет

кафедра прикладної лінгвістики

Стриженко Олександр Віталійович

Лексико-граматична організація українських військових команд

курсова работа за 3 курс

науковий керівник -

Волошин Володимир Григорович,

кандидат філологічних наук, доцент.

Одеса 2003

Зміст

Вступ 4

Розділ 1 УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ КОМАНДИ 6

1.1 Загальні знання про спонукальне мовлення

в українській мові. 6

1.2 Військові команди, що використовуються

українськими військами 11

1.3 Класифікація військових команд

за видами спонукання 16

Розділ 2 ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ

РЕАЛІЗАЦІЇ СПОНУКАННЯ В

ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДАХ 20

Висновок 22

Список використаної літератури 23

Додаток

Вступ:

Після проголошення незалежності в 1991 Україна стала створювати національні збройні сили. Передбачалося, що вони будуть мати чисельність 250-400 тис. чоловік. У 1992 Україна оголосила про рішення очистити свою територію від ядерної зброї і стати без'ядерною державою. Відповідно до угод між США, Росією й Україною, у наступні роки з території країни було вивезено в Росію спочатку тактична, а потім і стратегічна ядерна зброя. Остаточний демонтаж останніх ядерних установок було завершено у середині 1996. Чисельність збройних сил у другій половині 1990-х років постійно скорочувалася. ДО 2001 передбачалося довести обліковий склад солдатів і сержантів термінової служби до 100 тис. чоловік зі збільшенням числа службовців за контрактом (на січень 1999 їх нараховувалося 30 тис.). Узято курс на створення професійної армії. [http://www.krugosvet.ru].

Ми можемо бачити, що Українська армія є досить молодою. Мабуть з цієї причини ще ніхто, наскільки я знаю, не брався за будь-який аналіз українських військових команд. Саме це я намагався зробити у своїй курсовій роботі.

Отже, мета курсової роботи - проаналізувати українські військові статутні команди з управління особистим складом на підставі статутів збройних сил України, які є головним документом у організації керування особистим складом військ.

Матеріал дослідження: тимчасові статути збройних сил України, що затверджені указом Президента України (див. додаток) від 7 жовтня 1993 року. [Київ, Воєнне видавництво України "Варта", 1993]. А також:

"ЗАКОН УКРАЇНИ Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "ЗАКОН УКРАЇНИ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про тимчасові статути Збройних Сил України", які подано у повному обсязі у додатку.

Методи дослідження: В основі роботи покладено принцип статистичного вибору військових команд з вищевикладеного матеріалу дослідження

Задачі дослідження: а) класифікація військових команд за типами спонукання; б) описати вплив функцій спонукання кожної групи військових команд.

ЗАКОНОМ УКРАЇНИ Про загальний військовий обов'язок і військову службу Встановлюються такі військові звання:

Армійські Флотські

-------------------------------------------------------

Рядовий склад

---------------

рядовий матрос

старший солдат старший матрос

Сержантський і старшинський склад

------------------------------------

молодший сержант старшина 2 статті

сержант старшина 1 статті

старший сержант головний старшина

старшина головний корабельний

старшина

Склад прапорщиків і мічманів

---------------------------------

прапорщик мічман

старший прапорщик старший мічман

Молодший офіцерський склад

---------------------------

молодший лейтенант молодший лейтенант

лейтенант лейтенант

старший лейтенант старший лейтенант

капітан капітан-лейтенант

Старший офіцерський склад

---------------------------

майор капітан 3 рангу

підполковник капітан 2 рангу

полковник капітан 1 рангу

Вищий офіцерський склад

-------------------------

генерал-майор контр-адмірал

генерал-лейтенант віце-адмірал

генерал-полковник адмірал

генерал армії України



Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ КОМАНДИ

1.1. Загальні знання про спонукальне мовлення в українській мові.

Важливу роль у мовному спілкуванні людей грає спонукальна мова. Спонукальні промови є одним з основних об'єктов аналізу лінгвопрагматики і теорії мовних актів - як екзерсітиви, за термінологією Дж. Остіна, або директиви, за термінологією Дж. Серля [Остін Дж., 1986; Серль Дж., 1986]

Що ж таке спонукальна мова? У словнику лінгвістичних термінів Д. І. Ганича та І. С. Олійника сказано:

"Спонукальні речення - речення, що виражають наказ, прохання, заклик, пораду та інші волевиявлення. Граматичними засобами оформлення спонукання є форма дієслова-присудка (насамперед, у наказовому способі), особлива імперативна інтонація, а також деякі частки, що вносять у речення спонукальний відтінок або підсилюють значення спонукання. Імперативна (спонукальна) інтонація є необхідною ознакою всякого спонукального речення. Така інтонація може бути єдиним засобом вираження спонукання." [Д. І. Ганич, І. С. Олійник., 1985]

Також, у короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів української мови за редакцією С. Я. Єрмоленко сказано:

Спонукальне речення - речення, в якому виражається спонукання до дії (наказ, вимога, заклик, побажання, порада, дозвіл, пересторога тощо).

[Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів, 2001].

Якщо імперативна (спонукальна) інтонація є необхідною ознакою всякого спонукального речення, давайте розглянемо, що собою представляє власне імператив.

ІМПЕРАТИВ, чи наказовий спосіб, одне зі значень категорії способу. Форма імператива виражає прохання, наказ, раду. За допомогою імператива мовець повідомляє про своє бажання, щоб та чи інша дія була виконана кимсь (Взвод - стій!) чи, навпаки, не виконувалося (Відставити!). Важлива особливість імперативного висловлення полягає в тому, що воно є одночасно і повідомленням, і дією: мовець не тільки повідомляє про своє бажання, але і намагається змусити адресата його виконати.

Найпоширеніша форма імператива виражає спонукання стосовно співрозмовника, тобто до 2- ї особи. Ця форма імператива вважається найуніверсальнішою категорією дієслова.

Імператив утвориться не від будь-якого дієслова. У цілому можна сказати, що утворення імператива неможливо чи ускладнено в тому випадку, коли дієслово описує неконтрольовану ситуацію - тобто таку, здійснення якої не залежить від волі одного з її учасників. Так, не мають форми імператива безособові дієслова - знобити, світати, сутеніти (На вулиці сутеніє), підморозити (Сьогодні підморозило) тощо. Утворення імператива від таких дієслів неможливо, тому що в ситуаціях, які вони позначають, взагалі відсутня діюча особа, до якої могло б бути адресоване спонукання. Вживання імператива від дієслів, що позначають стихійні процеси, але при цьому не безособових, тобто, тих, що мають при собі підмет у називному відмінку, у принципі можливо - наприклад, у казковій ситуації: Подуйте, ветры буйные! Складніше обстоїть справа з дієсловами, що позначають неконтрольовані стани людини. Нерідко вони можуть утворювати імператив, але значення такого імператива відрізняється від звичайного. Наприклад, він може позначати побажання: Будь здоровий; Рости великий. Це значення виражається особливим - «бажаним» - нахиленням (яке називається оптатив). Нерідко дієслова, що позначають неконтрольовані події і процеси, в імперативі означають щось начебто 'Зроби те, що у твоїх силах, щоб ситуація здійснилася', наприклад: Сподобайся йому! Схудни, тоді приходь.

Існують також способи виразити спонукання по відношенню не тільки до 2-ї особи, але і до інших осіб. Найчастіше зустрічаються форми 1-ї особи множини і 3-ї особи (однини і множини).

Форма 1-ї особи множини виражає спонукання до спільної дії, тобто бажання мовця, щоб його співрозмовник разом з ним здійснив деяку дію. У російській мові немає спеціальної форми імператива 1-ї особи множини. Для вираження цього значення використовується форма дійсного способу 1-ї особи множини: Йдемо!, Поїдемо в Крим! Ця форма вживається і коли мовець звертається тільки до однієї людини, і коли він звертається до кількох людей: Маша, біжимо до яру! Маша, Ваня, біжимо до яру! Але якщо до цієї форми додати частку давай чи давайте, то стане зрозуміло, до одного чи до декількох адресатів звертається мовець: Маша, давай проспіваємо!, Маша, Ваня, давайте проспіваємо! Деякі українські дієслова, в основному ті, котрі позначають рух, використовують минулий час як основну форму для позначення спонукання до спільної дії: Пішли! Побігли!

Імператив 3-ї особи служить для спонукання до дії того, хто не бере участь прямим образом у розмові, а можливо, навіть не є присутнім при неї. Найчастіше, вимовляючи цю форму, мовець має на увазі, що його співрозмовник передасть третій особі, щоб та зробила дію. В українській мові імператив 3-ї особи виражається сполученням частки нехай з формою 3-ї особи дійсного способу: Добре, нехай зайдуть; И нехай твої батьки не спізнюються.

Спонукання, що виражається імперативом, у залежності від ситуації може бути м'яким чи твердим, увічливим чи грубої. В українській мові ці відтінки спонукання можуть виражатися, по-перше, за допомогою різних ввідних висловів (Будь ласка, Будьте так люб'язні, Якщо тобі не важко), а по-друге, з цією метою можуть вживатися інші, не імперативні форми. Наприклад, якщо мовець хоче, щоб його спонукання пролунало як просьба чи рада, він може використовувати замість наказового способу умовний: Відійшов би ти убік, тут машини їздять. Це характерно не тільки для української мови: у багатьох мовах умовне нахилення може вживатися як м'яка форма спонукання. Наприклад, в англійській: Would you close your eyes! ('Закрийте, будь ласка, очи!'). В дуже багатьох мовах увічливе чи м'яке прохання можна виразити за допомогою питання: Не підвезеш мене? Навпаки, тверда форма спонукання - наказ - у російській мові може виражатися формою інфінітива: Встати! Відставити!, а може і взагалі не містити ніякої дієслівної форми: Вогню! Форми дійсного способу теперешнього і майбутнього часу теж можуть уживатися для спонукання: Ти чекаєш біля під'їзду, а Міша йде зі мною; Завтра ти підеш у магазин і купиш собі зошити. Дуже грубе веління можна виразити за допомогою минулого часу: Устав, зібрав речі і щоб я тебе більше не бачила.

Отже, роль імператива можуть брати на себе різні інші форми. Однак і імператив, у свою чергу, вживається в деяких зовсім далеких від спонукання функціях. Наприклад, у реченні "Була б на те воля моя, була б і розмова недовгою" наказовий спосіб, звичайно, не має значення ні спонукання, ні навіть побажання. Роль, що грає тут імператив, - присудок умовного підрядного речення - більш характерна для умовного способу. Умовний імператив існує й в англійській, і в деяких інших мовах: Sleep until noon, and you'll miss lunch 'Проспи до полудня, і пропустиш обід'. Такі вживання іноді називають переносними. Вираження ідеї умови - не єдине переносне вживання українського імператива. У реченні Він вдома не ночує, а я йому пироги пеки! імператив заміняє вже не умовне нахилення, а модальне дієслово (повинна, змушена). Ще одне ненаказове вживання українського імператива - для позначення несподіваної дії: Вже почали іти, і отут вона візьми і пчихни. [http://www.krugosvet.ru].

Традиційна граматика розглядає імператив у рамках категорії нахилення як особливої граматичної категорії дієслова, часто ототожнюючи спонукальні пропозиції з імперативними, тобто утримуючими присудок в імперативі

Фундаментальне дослідження семантики і типології імператива на матеріалі 130 мов проведене В. С. Храковським і А. П. Володіним [Храковский В. С., Володин А. П., 1986]. Автори дійшли висновку, по-перше, що час є субкатегория нахилення, оскільки тимчасова віднесеність виступає як спосіб існування реальності. Сутність нахилення як категорії полягає в тому, що воно виражає точку зору того, хто говорить на реальність/ірреальність факту, що повідомляється. Тому імператив не є нахиленням за своїм значенням. Форми категорії нахилення призначені для реалізації оповідальної, чи комунікативної функції. Форми імператива, навпроти, призначені для реалізації апелятивної, чи закличної функції. Специфічна семантика імператива як засобу апелятивного спілкування не дозволяє розглядати його як форму категорії нахилення. Імператив і форми нахилень не можуть бути порівняні один з одним, оскільки виконують різні мовні функції [Храковский В. С., Володин А. П. 1986]. Крім імператива, спонукання, у тому числі і наказ, може виражатися різними неспеціалізованими граматичними засобами, що утворять периферію мікрополя спонукальної модальності. Це, по-перше, неімперативні дієслівні конструкції - інфінітив і інші неособисті форми дієслова, презенс і футурум індикатива, сполучення модальних дієслів з інфінітивом, конъюктив, а по-друге - бездієслівні (адвербіальні, номинативні, вигукні та ін.) конструкції [Прокопчик А. В., 1955].

Відповідно до концепції, що сходить до К. Бюлера [Бюлер, 1934], апелятивну мовну функцію, реалізовану за допомогою імперативів і вокативів, можна характеризувати як функцію спілкування з односпрямованим повідомленням. Ролі мовця і слухача при реалізації апелятивної функції в принципі строго розподілені між учасниками мовного акту, і обміну цими ролями в процесі мовного акта не відбувається: мовець тільки говорить, слухач тільки слухає. Апелятивне висловлення не припускає предмета мови, що підлягає обговоренню. Призначення апеллятивного висловлення полягає в спонуканні до виконання (чи невиконанню) дії, і очікувана мовцем реакція слухача на подібне висловлення полягає в тому, щоб слухач виконав каузуєму дію (або сприяв його виконанню особою, яка не приймає участь у мовному акті). Типове апелятивне (вокативно-императивне) речення Хлопчик, йди сюди! є двоскладним, але фактично складається з двох самостійних односкладних речень, кожне з яких має власну задачу. Задача вокативного речення Хлопчик! полягає в тому, щоб перетворити обраного адресата в слухаючого, установити з ним контакт і підготувати його до сприйняття наступного повідомлення. Задача імперативної пропозиції Йди сюди! полягає в тому, щоб назвати дію, яку мовець наказує виконувати (чи не виконувати).

Одним з найбільш цікавих для вивчення різновидів спонукальних промов є наказ. Він належить до різновидів спонукання до дії, які найбільш чітко виділяються і займає серед них особливе місце. Характерним є зауваження Л. Вітгенштейна про те, що "нетрудно представить себе язык, состоящий из одних военных приказов и рапортов" (Витгенштейн Л., 1985, с. 85). В сучасних дослідженнях відзначається спільність мовних характеристик наказу не тільки з іншими різновидами спонукання, але й з іншими видами прагматично орієнтованих промов, наприклад, з об'явою [Васковская Т. С., 1986, с. 15] [Храковский В. С., Володин А. П. 1986].

З універсальною психічною природою мови пов'язано наявність в усіх мовах спільних когнітивно-поведінкових функцій, або "прагматичних універсалій", до яких, зокрема, відносять і наказ [Bolinger D. L., 1968; Рамат П., 1986]. Значення наказу, таким чином, можна розглядати як універсалію мовного плану змісту, на засаді якої можливо міжмовне порівняння формальних, у тому числі інтонаційних, засобів плану вираження.

Прийнято вважати, що оповідальні, питальні, спонукальні й окличні речення будь-якої мови характеризуються власною специфічною інтонацією. Підкреслюючи універсальний характер фразової інтонації, А. М. Пєшковський звернув увагу на той факт, що наказова інтонація може бути і без наказового способу, а наказовий спосіб може вживатися майже без наказової інтонації [Пєшковський 1928], [Храковский В. С., Володин А. П. 1986].

В українській мові наказ може виражатися наступними неспеціалізованими граматичними засобами: інфінітивом, індикативом, конструкціями з модальними дієсловами і бездієслівними конструкціями [Кадомцева Л. О., 1972, с. 134-135]. "Усі периферійні форми спонукання в англійській мові знаходять свої аналоги в українській мові... Типологічна спільність виявляється у вираженні відповідними формами тих самих модально-значеннєвих відтінків" [Ушакова В. Т., 1968, с. 7].

Модальне значення наказу

Наказ - це найбільш зобов'язуючий вид спонукання, що припускає негайне і беззаперечне виконання дії.

Виділяють наступні характеристики наказу. Це максимально зобов'язуюче спонукання до дії, найбільш визначена і стійка форма спонукань [Бєльський А. В., 1953, с. 99]. Це невмотивований прямий вид спонукання, при якому мовець має статус, що дає йому право на спонукання, він же в силу свого положення є відповідальним за ухвалення рішення про здійснення/нездійсненні дії, невиконання якого карне для адресата. Відносини між коммуникантами субординативные, а відношення адресата-виконавця до дії нерелевантне [Бєляєва Е. И., 1985, с.79]. наказ містить у глибинній структурі припущення, що адресат повинний зробити те, що хоче від нього що говорить [Вежбицка А., 1985, с. 257-258]. Наказ правомочний лише в тому випадку, якщо його адресат "за допомогою якої-небудь попередньої процедури, гласної чи негласний", підтвердить авторитет того, хто збирається віддавати накази [Остин Дж., 1986, с. 41]. Підсумовуючи ці характеристики, бачимо, що головною умовою наказу є наявність або обумовленого ситуацією нерівності коммуникантов, у силу якого молодший (адресат-виконавець) зобов'язаний беззаперечно виконати казуируемое дію.

Для наказу особливо типовий механізм блокування словесної реакції, що виражає згоду; вона заміняється поведінковою реакцією - швидким чи негайним здійсненням необхідної дії, що зв'язано з великим ступенем эксплицитности і категоричності вираження спонукального значення в наказі [Шевченко Н. А., 1984].

Очевидно, що функціонально-семантична зона наказу також неоднорідна і дозволяє виділити в ній деякі різновиди. [А. В. Бєльський, там же, с. 99-100] пропонує розрізняти наказ-вказівка (спонукання до простої, конкретної дії) і наказ-розпорядження (перерахування складних дій); наказ-нагадування, чи наказ-сигнал ( чидія його ознаки не називаються, тому що були названі раніше, або ясні без цього; наприклад: "Почали!", "come on!", "Los!"). названі різновиди розглянуті нижче при аналізі засобів вираження модального значення наказу.

1.2. Військові команди, що використовуються українськими військами

Усі військові команди що є у "тимчасових статутах збройних сил України" [4] зведено у таблицю 1.

Загальна кількість українських військових команд = 276 ± 3%.

Таблиця 1.

українські військові команди

Військові команди	Види спонукань	кількість
„Автомат на груди, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА, роби - ТРИ”	наказ	1
„Автомат на-ГРУДИ”	наказ	4
„Багнет - ВІДІМКНУТИ (ПРИМКНУТИ)”	наказ	1
„Батальйон, в похідну колону, по дорозі, за порядком шикування”	наказ	1
„Батальйон, СТРУНКО. До урочистого маршу, поротно, на одного лінійного дистанції, перша рота прямо, решта право-РУЧ”	наказ	1
„Бігом - РУШ”	наказ	1
„Батальйон, уліво в лінію взводних колон, кроком - РУШ”	наказ	1
„В колону - РУШ”	наказ	1
„В лінію взводних колон - РУШ”	наказ	1
„В лінію машин - РУШ”	наказ	1
„Варта - ЗА ЗБРОЮ”	наказ	1
„Варта - РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО, рівняння ПРАВОРУЧ”	наказ	3
„Варта - СТРУНКО, рівняння - ДО СЕРЕДИНИ”	наказ	1
„Варти - рівняйсь - СТРУНКО”, „Оркестр, грай збір”	наказ	1
„Варти - РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО”	наказ	1
„Варти - РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО, для зустрічі справа, (зліва), зброєю - ЧЕСТЬ”	наказ	2
„Варти, право-РУЧ, Кроком - РУШ”	наказ	1
„Вартовий, прийняти пост”	наказ	1
„Взвод - ДО МЕНЕ”	наказ	1
„Взвод - СТІЙ”	наказ	3
„Взвод, в одну шеренгу - СТАВАЙ”	наказ	1
„Взвод, на Прапор, СТРУНКО, зброєю - ЧЕСТЬ”	наказ	1
„Взвод, у колону по три - СТАВАЙ”	наказ	1
„ВЗЯТИ ВПРАВО”	наказ	1
„Відбій”	наказ	2
„Відділення - струнко. Рівняння праворуч”	наказ	2
„Відділення - СТІЙ”	наказ	3
„Відділення, - ДО ЗБРОЇ”	наказ	2
„Відділення, в колону по два, кроком - РУШ ”	наказ	3
„Відділення, в колону по одному (по два) - СТАВАЙ”	наказ	1
„Відділення, в одну шеренгу - ШИКУЙСЬ”	наказ	2
„Відділення, за мною - РУШ”	наказ	1
„Відділення, за порядком - РОЗПОДІЛИСЬ”	наказ	1
„Відділення, кругом - РУШ”	наказ	1
„Відділення, ліво-РУЧ”	наказ	1
„Відділення, на перший та другий - РОЗПОДІЛИСЬ”	наказ	3
„Відділення, розійдись”	дозвіл	1
„Відділення, на ре-МІНЬ”	наказ	1
„Відділення, покласти - ЗБРОЮ”	наказ	1
„Відділення, правим (лівим) плечем вперед, кроком - РУШ ”	наказ	2
„Відділення, право-РУЧ”	наказ	3
„Відділення, у дві шеренги - ШИКУЙСЬ”	наказ	2
„Відділення, через правий, лівий борти та задні двері - ДО МАШИН”	наказ	1
„ВІДСТАВИТИ”	дозвіл	2
Військова присяга (затверджена Постановою Верховної Ради України № 1936-ХІІ від 6 грудня 1991 року.) Я, (прізвище, ім'я та по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Я присягаю ніколи не зрадити народу України.	клятва	1
„Вільно. До наметів”	дозвіл, наказ	1
„В колону - руш”	наказ	2
„В лінію машин - руш”	наказ	1
„Вільно”	дозвіл	10
„ГЛУШИ ДВИГУН”	наказ	1
„Головні убори - НАДІТИ”	наказ	1
„Головні убори - СКИНУТИ”	наказ	1
„Два кроки вправо, кроком - РУШ”	наказ	1
„Для зустрічі справа зброєю - ЧЕСТЬ”	наказ	2
„ДО МАШИН”	наказ	2
„До но-ГИ”	наказ	5
„До побачення, пане капітан-лейтенант”	вітання	1
„ДОВШИЙ КРОК”	наказ	1
„ЗА ЗБРОЮ”	наказ	1
„ЗАВОДЬ”	наказ	1
„Запобіжник - ПОСТАВ”	наказ	1
„Заправитись”	наказ	2
„Здрастуйте, пане сержант”	вітання	1
„ЗБІЛЬШИТИ ДИСТАНЦІЇ”	наказ	1
„Зброєю - ЧЕСТЬ”	наказ	1
„Зброю - ЗА СПИНУ”	наказ	2
„Зброя заряджена і поставлена на запобіжник”	інформування	1
„Зброя розряджена”	інформування	1
„ЗМЕНШИТИ ДИСТАНЦІЇ”	наказ	1
„зміна, за мною кроком - РУШ”	наказ	2
„Зміна, право-РУЧ, на пости кроком-РУШ”	наказ	1
„Зміна, справа по одному - ЗАРЯДЖАЙ”	наказ	1
„Зміна, СТІЙ”	наказ	2
„Іде Начальник варти”	інформування	1
„ІТИ В НОГУ”	наказ	1
„ІТИ НЕ В НОГУ”	наказ	1
„Карабіни на пле-ЧЕ”	наказ	1
„Кроком - РУШ”	наказ	3
„Кру-ГОМ”	наказ	2
„Кулемети на ре-МІНЬ”	наказ	2
„Ліворуч - РІВНЯЙСЬ”	наказ	1
„Ліво-РУЧ”	наказ	2
„На місці кроком - РУШ”	наказ	1
„На місці”	наказ	2
„На місці - стій”	наказ	1
„НА МІСЦЯ”	наказ	1
„На пле-ЧЕ”	наказ	5
„На ре-МІНЬ”	наказ	7
„На такий-то предмет, рівняння праворуч (ліворуч), кроком (стройовим кроком, бігом) - РУШ”	наказ	1
„Начальник варти до мене, решта - на місці”	наказ	1
„Начальники варт, до мене”	наказ	1
„Начальники варт, стати до строю”	наказ	1
„Оркестр, грай розвід”	наказ	1
„Пане генерал-майор. Капітан Федорук чергування по вартах здав”	інформування	2
„Пане капітан. Варта прибула в повному складі. За час несення служби випадків не трапилося. Лейтенант Олійник”	інформування	2
„Пане лейтенант. Варта номер один на розвід прибула в повному складі. Начальник варти лейтенант Шевчук”	інформування	2
„Пане лейтенант. Зміну постів проведено. Пости здано (прийнято) в справності. Перший розвідний сержант Козаченко”	інформування	2
„Пане майор. Варти для розводу вишикувані. Помічник чергового варт капітан Сердюк”	інформування	3
„Пане майор. Командир 1-ї механізованої роти капітан Ткаченко. Дозвольте відрекомендуватися з нагоди присвоєння мені військового звання капітан.”	інформування	1
„Пане майор. Перша механізована рота виконує другу вправу навчальних стрільб. Командир роти капітан Шевчук”	інформування	2
„Пане полковник. За час мого чергування подій не трапилося. Черговий частини капітан Калина”	інформування	4
„Пане полковник. Проводиться розвід варти. Черговий варт майор Сидоренко”	інформування	1
„Пане полковник. Черговий частини капітан Татарченко”	інформування	4
„Пане сержант. Прошу дозволити мені звільнення до 23-ї години”	прохання	1
„Пане сержант. Рядовий Лабінський пост номер такий-то прийняв”	інформування	3
„Пане сержант. Рядовий Онищенко пост номер такий-то здав”	інформування	3
„Пане сержант. Рядовий Сергієнко зі звільнення прибув, зауважень не мав”	інформування	2
„Перша зміна - СТАВАЙ”	наказ	2
„Перший батальйон - ВПЕРЕД”	наказ	1
„ПІВКРОКУ”	наказ	1
„Півоберта ліво-РУЧ”	наказ	1
„Півоберта право-РУЧ”	наказ	1
„ПОВНИЙ КРОК”	наказ	1
„Полк, до но-ГИ”	наказ	1
„Полк, на Прапор, СТРУНКО, рівняння - ПРАВОРУЧ”	наказ	2
„Полк, уліво в лінію, батальйони в лінію ротних колон, кроком - РУШ”	наказ	1
„Поповненню, що прибуло, стати до строю своїх підрозділів”	наказ	1
„Поправити - ЗБРОЮ”	наказ	1
„Право-РУЧ”	наказ	1
„Прапороносець, за мною, кроком - РУШ”	наказ	1
„Прапороносний взвод - ВПЕРЕД”	наказ	1
„ПРЯМО”	наказ	6
„Ремінь - ПОСЛАБИТИ (ПІДТЯГТИ)”	наказ	1
„РІДШИЙ КРОК”	наказ	1
„РІВНЯЙСЬ”	наказ	3
„РІВНЯННЯ ПРАВОРУЧ”	наказ	3
„рота - струнко”	наказ	2
„Розпочати перевірку”	наказ	1
„рота - стій”	наказ	1
„Рота, в дві шеренги - ставай”	наказ	1
„Рота, в колону по три - ставай”	наказ	1
„Рота, вліво в лінію взводних колон, кроком - руш”	наказ	1
„Рота, для ранкового огляду - ставай”	наказ	1
„Рота, на вечірню перевірку - ставай”	наказ	1
„РУШ”	наказ	1
„Рядовий Іванченко. Вийти із строю на стільки-то кроків”	наказ	1
„Рядовий Кращенко, з поста кроком - РУШ”	наказ	2
„Рядовий Левченко, кру-ГОМ”	наказ	1
„Рядовий Онищенко, на пост кроком - РУШ”	наказ	1
„Рядовий Петренко - СТІЙ”	наказ	1
„СКОРОТИ КРОК”	наказ	1
„Служу народу України”	наказ	1
„Справа по одному - РОЗРЯДЖАЙ”	наказ	1
„Ставай”	наказ	1
„Стати до строю”	наказ	2
„Стій, буду стріляти”	попередження	5
„Стій, назад”	наказ	1
„Стій, обійти справа”	наказ	1
„Стій, хто іде”	наказ	1
„СТІЙ”	наказ	2
„Стільки-то кроків уперед, кроком - РУШ”	наказ	1
„Стройовим кроком - РУШ”	наказ	1
„СТРУНКО, рівняння - ПРАВОРУЧ”	наказ	1
„Струнко”	наказ	13
„Так”	наказ	4
„УВАГА, РОБИ ТЕ, ЩО Я”	наказ	1
„УВАГА”	наказ	2
„УСІ ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ, КРУГОМ)”	наказ	2
„ЧАСТІШИЙ КРОК”	наказ	1
„Чатовий, здати пост”	наказ	1
„Черговий роти, на вихід”	наказ	1
„Чергові, на лінію”	наказ	2
У двошеренговом строю лівофланговий другої шеренги після закінчення розподілу за загальною нумерацією доповідає: „Повний” або „Неповний”	інформування	1

1.3. Класифікація військових команд за видами спонукання

Протягом дослідження я, за допомогою різноманітних словників, класифікував українські військові команди за такими видами спонукання:

1. Вітання (кількість - 2) - 1. слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін.// Вияв приязні, прихильного ставлення до когось. 2. Усне або письмове поздоровлення чи побажання здоров`я, успіхів і т. ін. [Словник української мови у 11 томах]

приветствие англ. greeting - одна из разновидностей коммуникативного высказывания, которая, в отличие от заявлений и приказаний, не несет информации, не выражает побуждения и нормально ограничивает реакцию слушающего тем или иным словесным клише и т. п. [Ахманова О. С., 1966].

ПРИВЕТСТВИЕ, -я, ср. Обращение к кому-н. с приветом; речь с выражением добрых пожеланий, расположения. Обратиться к кому-н. с приветствием. Обменяться приветствиями. II прил. приветственный, -ая, -ое. П. жест. Приветственная телеграмма [Словарь Ожегова].

ПРИВЕЧАТЬ, приветить кого, приветствовать, здравствовать кому, кланяться, здороваться; | принять ласково, радушно, приязненно, дружески; или милостиво, благосклонно. Приветствовать кого, приветить, здравствовать, радушно кланяться, встречать словами: добро пожаловать! и пр. Царицу приветствовали криками: ура! -ся, быть приветствуему. Приветствование ср. приветствие, действие по знач. глаг. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Здрастуйте, пане сержант”

2. Дозвіл (кількість - 14)- згода, що дає право на здійснення чого-небудь.// Документ, який посвідчує таке право. [Словник української мови у 11 томах].

РАЗРЕШАТЬ,...- кому что, или кого на что, дозволять, дать волю, свободу, не запрещать. Разрешите мне порубить леску! С Петрова дня охота разрешена. Ему разрешено вступить на службу. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Вільно”

3. Інформування (кількість - 35)- дія за значенням інформувати.

Інформувати - повідомляти про що-небудь, доводити до відома. [Словник української мови у 11 томах].

Наприклад: „Пане полковник. Проводиться розвід варти. Черговий варт майор Сидоренко”

4. КЛЯТВА (кількість - 1)- те саме, що присяга

Присяга - урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов`язань, клятва вірності якій-небудь справі.// Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє.// Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні. [Словник української мови у 11 томах].

КЛЯТВА, -ы, ж. Торжественное обещание, уверение. Клятва верности или в верности. Дать, нарушить клятву. Клятва Гиппократа (у начинающих врачей: торжественная клятва в верности медицинскому долгу). II прил., -ая, -ое. Клятвенный. обет. [Словарь Ожегова].

Наприклад: Військова присяга (затверджена Постановою Верховної Ради України № 1936-ХІІ від 6 грудня 1991 року.) Я, (прізвище, ім'я та по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Я присягаю ніколи не зрадити народу України.

5.Наказ (кількість - 218)- офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.// розпорядження, постанова, вказівка і т. ін. [Словник української мови у 11 томах].

приказание англ. order - разновидность коммуникативного высказывания, реакцией на которое (со стороны слушающего) является совершение действия. (Ахманова О. С.)[1]

ПРИКАЗАНИЕ, -я, ср. Распоряжение, равносильное приказу. Дать, отдать, исполнить п. Письменное, устное п. П. отменяется. [Словарь Ожегова].

ПРИКАЗАТЬ, -ажу, -ажешь; -азанный; сов. 1. кому с неопр. То же, что велеть. П. повиноваться. Отец приказал смотреть за домом. Как прикажете понимать ваши слова? (что вы хотите сказать, как нужно вас понимать?). Как прикажете (как вам будет угодно, как скажете). 2. что и с неопр. Отдать приказ, приказание. П. наступать (наступление). 3. кого-что кому. То же, что завещать (устар. и прост.). П. дам жене. * Приказать долго жить (устар.) -- умереть. Что прикажешь (прикажете) делать! (разг.) -- ничего не поделать, что поделать (поделаете). II нвсов. приказывать, -аю, -аешь. [Словарь Ожегова].

Наприклад: „Стати до строю”

Бойовий наказ, наказ, що віддається командиром підлеглим військам у бойовій обстановці для здійснення прийнятого їм рішення. У бойовому наказі указуються: оцінка угруповання і дій супротивника; задачі і порядок застосування засобів старшого начальника в смузі дій частини (підрозділу); задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойова задача підлеглим і час готовності; місця розташування пунктів керування й інших необхідних відомостей. Бойовий наказ викладають коротко, але не на шкоду ясності - так, щоб підлеглі правильно зрозуміли свою задачу. Бойовий наказ командира частини (підрозділу) у залежності від виду збройних сил, роду військ (сил флоту) і характеру бойової задачі (наступ, оборона і т.д.) має свої особливості.

Командир підрозділу віддає усний бойовий наказ, як правило, на місцевості. На додаток до бойового наказу віддаються вказівки щодо взаємодії і всебічного забезпечення бойових дій військ. Командир, що віддав бойовий наказ, повинний виявити усе своє мистецтво і волю, використовувати всі сили і засоби, щоб домогтися безумовного його виконання.
П. И. Сироткин.

Материалы предоставлены проектом Рубрикон	© 2001 Russ Portal Company Ltd. © 2001 "Большая Российская энциклопедия" Все права защищены

Наприклад: „Відділення, - ДО ЗБРОЇ”

6. Попередження (кількість - 5)- 1. наперед зроблене повідомлення про що-небудь// застереження проти чого-небудь// наказ, вказівка зробити що-небудь// погроза. [Словник української мови у 11 томах].

Наприклад: „Стій, буду стріляти”

7. Прохання (кількість - 1)- 1. ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. 2. письмове клопотання, заява, складена за офіційно встановленою формою. [Словник української мови у 11 томах].

просьба англ. request - разновидность коммуникативного высказывания, имеющая целью вызвать у слушателя реакцию в виде действия. [Ахманова О. С., 1966].

ПРОСИТЬ, прашивать чего у кого; кого о чем, прошать ряз. тамб. твер.

вологодск. прошаить кур. прохать кур. склонять к исполнению своих

желаний, молить, ублажать, убеждать исполнить что или согласиться на

что; кучиться, докучать, добиваться в чем чьего согласия. Проси, и

дастся. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Пане сержант. Прошу дозволити мені звільнення до 23-ї години”

Класифікацію кожної команди за типами спонукання надано у таблиці 1

Відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команд надано у діаграммі 1

Діаграмма 1.

Співвідношення видів спонукання



Розділ 2. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ СПОНУКАННЯ В ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДАХ

Для дослідження лексико-граматичної конструкції реалізації спонукання в українських військових командах я скористався даними, які надано у дисертації Волошина В. Г. [ Волошин В. Г., Интонационная структура инструкции в английском и русском языках. Одесса, 1988].

Спочатку розберемо, які можуть бути взаємовідносини між комуникантами. Згідно з концепцією радянських лінгвістів Кібрік та Норіньяні [А. Є. Кібрік та А. С. Норіньяні, 1987, с. 27] є таки показники взаємовідносин між комуникантами:

а) залежність партнерів від права наказувати до рівноправності;

б) співробітництво (кооперація, нейтральність, конфлікт);

в) довіра.

Тепер визначимо можливість відношення між учасниками акту спонукання та їх відношенням до імпульсу спонукання (дії). Імпульс дії може виходити від мовця, або може бути відповідною реакцією на ініціативу оточуючих (умовно назвемо це відношення А - імпульс дії).

Відомо, що виконання імпульсу дії може бажати або мовець, або слухач (умовно назвемо це відношення Б - зацікавленість).

Крім того, в кожному конкретному мовному акті мовець може ставити себе або вище, ніж слухач, або рівнозначний до слухача (умовно назвемо це відношення В - субординація).

У залежності від ситуації спілкування існує комплекс умов спонукань, необхідних для успішного та доречного здійснення мовного акту (умовно назвемо S - умови спонукання.

Перші три типи наданих відношень представимо у вигляді бінарних відношень, а четвертий тип - у вигляді комплекса умов S₁ - S_n.

А - імпульс дії:

А₁ - імпульс дії виходить від мовця

А₂ - імпульс дії виходить від слухача

Б - зацікавленість:

Б₁ - виконання імпульсу дії в інтересах мовця

Б₂ - виконання імпульсу дії в інтересах слухача

В - субординація

В₁ - мовець виступає у ролі авторитета

В₂ - мовець виступає у ролі співрозмовника

S - комплекс умов спонукання:

S₁ - мовець проявляє повагу до адресата

S₂ - мовець не заперечує проти виконання дій адресатом, тому що впевнений, що воно виконується на користь останнього

S₃ - мовець информує адресата про щось, але не спонукує його до якихось дій.

S₄ - мовець обіцяє адресатові виконувати якісь дії, які він буде робити на користь останнього

S₅ - мовець переконаний, що має право наполягати на виконанні дій і упевнений, що адресат здатний це зробити

S₆ - мовець попереджує про можливі наслідки у разі невиконання пропонованих дій

S₇ - мовець спонукає адресата до дії, але чи виконати цю дію, вирішує адресат.

Представимо викладені вище відношення у вигляді таблиці 2.

мовець информує адресата про щось, але не спонукує його до якихось дій.

Таблиця 2.

функції спонукання українських військових команд

види спонукання	Класифікаційні ознаки умов спонукання
	Умови спонукання	Імпульс дії	Зацікавленість Б	Субординація В
1. Вітання	S1	А1	Б2	В2
2. Дозвіл	S2	А2	Б2	В1
3. Інформування	S3	А1	Б2	В2
4. Клятва	S4	А1	Б2	В2
5. Наказ	S5	А1	Б1	В1
6. Попередження	S6	А1	Б1	В2
7. Прохання	S7	А1	Б1	В2

Висновок.

Було проведено дослідження та аналіз українських військових команд на лексико-граматичному рівні. Завдяки цьому підраховано загальну кількість команд, а саме - 276 ± 3%, класифіковано команди за типами спонукання (вітання, дозвіл, інформування, клятва, наказ, попередження, прохання), підраховано відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команд (див. діаграмму 1), описано вплив функцій спонукання кожної групи військових команд.

Таким чином, результати цієї роботи можуть служити підгрунтям для подальшого дослідження українських військових команд, зокрема їх інтонаційного аспекту



Список використаної літератури:

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М., Советская Энциклопедия, 1966

2. Волошин В. Г. Интонационная структура инструкции в английском и русском языках: Дис. … канд. филологич. наук. - Одесса, 1988. -178 с.

3. Прокопчик А. В., 1955

4. Словник лінгвістичних термінів /Д. І. Ганич, І. С. Олійник. -К.: Вища школа, 1985. -360 с.

5. Словник української мови у 11 томах. - К.: Наукова думка, 1971

6. Тимчасові статути збройних сил України, що затверджені указом Президента України від 7 жовтня 1993 року. (К.: Воєнне видавництво України "Варта", 1993)

7. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С. Я. Єрмоленко. -К.: Либідь, 2001. -224 с.

8. Храковский В. С., Володин А. П. Семантика и типология императива. Русский императив. Л.: издательство Наука, 1986. -350 с.

Інтернет-сайти та електронні словники:

9.

Материалы предоставлены проектом Рубрикон	© 2001 Russ Portal Company Ltd. © 2001 "Большая Российская энциклопедия" Все права защищены

10. "Энциклопедия Кругосвет" http://www.krugosvet.ru

11. http://shop.bambook.com/scripts/dictionar.startup?v=1 (словарь Ожегова)

12. Владимир Иванович Даль. Толковый словарь живого великорусского языка (современное написание слов) Изд. "Цитадель", г. Москва, 1998 г. OCR Палек, 1998 г.

Додаток:

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про тимчасові статути Збройних Сил України

З метою правового забезпечення будівництва та функціонування

Збройних Сил України п о с т а н о в л я ю :

1. Затвердити Тимчасовий стройовий статут Збройних Сил

України, Тимчасовий статут внутрішньої служби Збройних Сил

України, Тимчасовий статут гарнізонної та вартової служб Збройних

Сил України, Тимчасовий дисциплінарний статут Збройних Сил України

(додано до оригіналу).

2. Дія затверджених цим Указом тимчасових статутів Збройних

Сил України поширюється на військові частини Збройних Сил України,

Прикордонних військ України, Національної гвардії України та інших

військових формувань, створених відповідно до законодавства

України.

3. Тимчасові статути Збройних Сил України, зазначені у статті

1 цього Указу, є чинними до введення в дію військових статутів,

затверджених Верховною Радою України відповідно до Закону України

"Про оборону України" ( 1932-12 ).

Президент України Л. КРАВЧУК

м.Київ, 7 жовтня 1993 року

N 431/93

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про мобілізаційну підготовку

та мобілізацію

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 44, ст.416 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 3544-12 від 21.10.93,

ВВР 1993, N 44, ст.417 )

Виходячи з Концепції оборони та будівництва Збройних Сил

України, Закону України "Про оборону України" ( 1932-12 ) та

інших законодавчих актів України цей Закон встановлює правові

основи мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначає систему

і організацію цієї роботи в країні, обов'язки і відповідальність

органів державної виконавчої влади та органів місцевого і

регіонального самоврядування, а також керівників підприємств,

установ і організацій всіх форм власності за здійснення

мобілізаційних заходів.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мобілізаційна підготовка народного господарства

України*, Збройних Сил України та інших військових формувань,

створених відповідно до законодавства України**, є складовою

частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час

центральними і місцевими органами державної виконавчої влади,

органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами,

установами і організаціями всіх форм власності з метою створення

необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та

забезпечення потреб держави в особливий період і на випадок

стихійного лиха, аварій та катастроф.

Особливий період включає в себе час мобілізаційного

розгортання народного господарства, Збройних Сил України та інших

військ, воєнний час і частково відбудовчий період після закінчення

воєнних дій.

ЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂЂ

* Далі - мобілізаційна підготовка.

** Далі - Збройні Сили України та інші війська.

Стаття 2. Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій

основі шляхом завчасного створення стійких систем управління і

зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а

також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння,

військової техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів,

страхового фонду документації.

Стаття 3. Мобілізація є загальнодержавним заходом, що має

забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших

військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний

стан, а також залучення трудових і матеріально-технічних ресурсів

до ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у

мирний час.

Стаття 4. Демобілізація є загальнодержавним заходом для

планомірного переведення народного господарства з воєнного на

мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших

військ.

Стаття 5. Законодавство про мобілізаційну підготовку та

мобілізацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів

щодо забезпечення обороноздатності держави та постанов і

розпоряджень Кабінету Міністрів України з цих питань.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 6. Мобілізаційна підготовка організовується та

проводиться згідно з цим Законом, Положенням про мобілізаційну

підготовку народного господарства України та іншими законодавчими

і нормативними актами.

Стаття 7. Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою

народного господарства України покладається на Кабінет Міністрів

України, в Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у

галузевих і територіальних структурах - на відповідні центральні

та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в

установах і організаціях усіх форм власності - на їх керівників.

Функції щодо координації, планування, методологічного та

методичного забезпечення мобілізаційної підготовки в народному

господарстві покладаються на Міністерство економіки України, а в

Збройних Силах України та інших військах - на Міністерство оборони

України.

Стаття 8. Для безпосереднього управління мобілізаційною

підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратах центральних і

місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і

регіонального самоврядування, а також на підприємствах, в

установах і організаціях незалежно від форм власності створюються

військово-мобілізаційні підрозділи.

Організаційна структура і штатна чисельність цих підрозділів

визначаються відповідними керівниками з урахуванням вимог

законодавчих і нормативних актів з питань мобілізаційної

підготовки та мобілізації, а також обсягів мобілізаційних завдань.

Стаття 9. При запровадженні воєнного стану мобілізація

проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення відкритої мобілізації підлягає

негайному оголошенню через засоби масової інформації.

Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться по

закритих каналах до керівників Ради Міністрів Республіки Крим,

міністерств та інших центральних і місцевих органів державної

виконавчої влади у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів

України.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та

катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація.

Вид, обсяги і термін проведення мобілізації визначаються

Президентом України.

Розділ III

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

ЩОДО МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 10. Верховна Рада України формує і здійснює

законодавче регулювання питань мобілізаційної підготовки та

мобілізації.

Стаття 11. Президент України:

вживає необхідних заходів до забезпечення обороноздатності, в

тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації;

координує діяльність органів державної виконавчої влади з

питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

затверджує мобілізаційний план України на особливий період,

Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших

військових формувань, створених відповідно до законодавства

України, та про порядок проведення мобілізації.

Стаття 12. Кабінет Міністрів України:

організовує розробку та подає на затвердження Президентові

України проект мобілізаційного плану України на особливий період;

затверджує Положення про мобілізаційну підготовку народного

господарства України;

визначає джерела і порядок фінансування заходів щодо

мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також створення і

збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів;

організовує роботу, пов'язану з бронюванням трудових ресурсів

для народного господарства і створенням страхового фонду

документації, мобілізаційних запасів матеріально-технічних