Іван Франко та духовенство: аспекти дружніх відносин і співпраці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іван Франко та духовенство: аспекти дружніх відносин і співпраці

Анотація

Ключові слова: Іван Франко, духовенство, Церква, співпраця

франко духовенство дружній співпраця

Проблема І. Франко та релігія є однією з найбільш контроверсійних у дослідженні життя та творчості Івана Яковича. Окремим аспектом цієї проблеми є відносини між ним і священиками. І. Лизанівський зокрема у спогадах писав: «Г алицькі клерикали і попи все життя цькували Франка» [1, 167]. У спогадах інших знайомих, зокрема С. Вітика [2], М. Мочульського [3], П. Карманського [4], теж можна прочитати про напружені стосунки між поетом і духовенством. Слід визнати, що стосунки досить часто були не вельми приязними, а часто і ворожими. Він не раз критикував духовенство, але, тим менше, мав і приятелів серед священиків. Метою статті є окреслення найближчого кола приятелів І. Франка серед духовенства й аналіз ймовірних факторів, які їх зближували. Якщо про погляди І. Франка на релігію та Церкву існує чимало праць, то тема його стосунків з духовенством залишається досі малодослідженою. Ця стаття є скромним внеском у ліквідування цієї прогалини. Оскільки тема є малодос- лідженою, ми спираємося, в основному, на листування І. Франка та спогади про нього.

Дружба, що закладається в період юності, досить часто є найміцнішою. Припускаємо, що цей фактор відіграв свою роль й у випадку священиків, які приятелювали з І. Франком. Це, переважно, були майбутні священики, які або разом вчилися, або в той чи інший спосіб перетиналися з ним під час навчання. Власне коли вони познайомилися і зав'язали дружні стосунки, то ще не були священиками. Пізніше, коли на І. Франка посипався шквал критики з клерикального боку, зі звинуваченнями в атеїзмі, ворожості до Церкви, більшість із них продовжувала переписуватися, зустрічатися, запрошувати його в гості, робити певні спільні проекти. Для них особисті якості І. Франка, його талант і приятельські стосунки були важливіші за релігійні переконання поета. До прикладу, С. Паньківський згадував: «Франко розказував, як він зустрічався зі своїм гімназіальним колегою, що тепер він попом у підгірському селі на Стрийщині. І той запросив його до себе половити рибу. А Ви не боїтеся, - каже Франко, - приймати у себе такого атеїста як я? А мені яке діло? - каже піп» [5, 176].

І. Франко був і другом І. Погорецького, його репетитором з грецької та математики в Дрогобицькій гімназії. Останній згадував: «Спочатку ми з Франком переписувалися, і він присилав на мої руки різні книжки; одначе за те прийшлося мені потерпіти, бо коли він став у Львові визначним в колах молоді соціалістом та приятелем Павлика, то зачали слідити його кореспонденцію і знайшли мене аж в Дрогобичі. І так перед самою матурою заїхала до мене слідча комісія, забрала всі книжки й кореспонденцію Франка з моєї хати, і мені грозило виключення з гімназії» [6, 57-58]. Про подальші контакти І. Погорецького й І. Франка невідомо, скоріше за все, перший, внаслідок переслідування, припинив їх.

Іншим приятелем молодого поета був В. Давидяк - студент Львівської духовної семінарії, член редколегії журналу «Друг» і студентської організації «Академический кружок». Знайомі з 1874 р., вони певний час мали досить приятельські стосунки. В І. Франка не було негативного ставлення до того, що В. Давидяк є студентом семінарії, а отже, майбутнім священиком. Потім їхні долі розійшлися, вони не приятелювали, що, найімовірніше, було спричинене різними ідеологічними поглядами.

З друзів-священиків юних років більш вдало, порівняно з попередніми двома випадками, склалася дружба І. Франка з о. М. Зубрицьким. Останній був його ровесником і вони разом вчилися в дрогобицькій гімназії. Про гостювання в нього І. Франка у с. Мшанець (Ста- росамбірщина), де той був парохом, згадували З. Ку- зеля [7, 298] та син о. Михайла - Петро [8, 437-440].

У Дрогобицькій гімназії, разом з І. Франком, вчився також І. Чапельський, який потім став священиком, але продовжував товаришувати з поетом і приймав його у себе вдома [9, 443-444]. Стосовно візитів, то І. Франко досить охоче відвідував своїх приятелів-священиків. Часом це були звичайні візити, під час яких він міг відпочити і порибалити. Їдучи на рибалку, І. Франко, разом із Г. Величком, гостювали в о. С. Бурячка - па- роха с. Яйківці (Жидачівщина) [10, 292]. Гостював він і в о. Б. Кирчіва. В одному з листів останній відзначив: «Олекса, Кость, Батько и Мама хорі кланяють ся Вам - згадуючи того пана, що у хаті був як своя динна» [11, 770]. Про дружність стосунків між о. Б. Кирчівим та І. Франком свідчить і те, що він запрошував останнього з дружиною на власне весілля, яке відбулося 2 листопада 1886 р. [12, 453]. Востаннє поет відвідав о. Бог- дара в рік його смерті - 1900 р., приїхавши в с. Довге (Стрийщина), де той мав парафію [13].

Згадки про візити І. Франка до с. Дидьова (Надсян- ня, тепер територія Польщі), де був парохом о. І. Кузів, можемо знайти у спогадах З. Кузелі [7, 299] та П. Зуб- рицького [8, 440]. З листів самого о. Кузіва можна довідатися, що Іван Якович гостював у Дидьові щонайменше 1887 р. [14, 51-52] та 1896 р. [15, 489-490], а, скоріш за все, частіше, адже в 1899 р. о. Кузів писав до нього, що, на жаль, не зможе цього року запросити його до себе, бо в селі епідемія тифу, тому краще йому утриматися від поїздки [16, 117-119]. Через інше стихійне лихо - повінь, він не зміг у 1882 р. відвідати о. Г. Ро- жанського [17, 318].

Б. Лепкий згадував, як І. Франко 1892 р. гостював у них (с. Жуков, Бережанщина), полемізуючи на літературні та біблійні теми з його батьком о. С. Лепким [18, 239]. У 1895 р. І. Франко, разом з дружиною та дітьми, гостював в о. О. Глібовицького (с. Цигани, Борщівщина) [19, 50]. Відвідував він також о. В. За- гаєвича - пароха с. Вовчухи (Городоччина) у 1895 і 1901 рр. [20, 12; 21, 169], та о. І. Попеля - пароха с. Довгополе (Верховинщина) 1898 р. [22, 107]. Слід згадати і франкові візити до с. Криворівня (Верховинщи- на), де полюбляла відпочивати влітку тогочасна українська інтелігенція. Вперше він побував у Криворівні 1901 р. і мав досить приятельські стосунки з місцевим парохом о. О. Волянським, який належав до тих, з ким І. Франко познайомився уже в часи, коли ті були священиками, що не завадило їм знайти спільну мову і потоваришувати. Отець О. Волянський у спогадах писав: «Не моя річ рішати, чи був Франко атеїстом, чи ні, але своїм примірним поведенням, і то всюди, де б не сходився з людьми, ніколи не порушував теми про віру і церкву, а де хто другий необачно щось такого сказав, він своїм рішучим словом затер немиле враження необачного вислову» [23, 495]. Ще варто згадати о. Й. Застирця, який з великою пошаною ставився до І. Франка і навіть подав прохання, щоб його номі- нували на Нобелівську премію [24, 192-193].

Гостювання І. Франка у священиків далеко не вичерпуються загаданими вище. Якщо проаналізувати хронологію подорожей, то якісь закономірності знайти важко. Священики охоче приймали як молодого І. Франка (1880-і рр.), коли він не був поважним авторитетом, так і вже зрілого (1890-1900-і рр.), коли він вже здобув певний авторитет і славу, але, тим не менше, не позбувся репутації антиклерикала й атеїста, продовжуючи гостро критикувати духовенство.

Крім товариськості юнацьких років, слід виокремити ще один важливий фактор, характерний для дружби, що складається в зрілому віці, коли людина вже сформована як особистість і коли приятельські стосунки найчастіше виникають на ґрунті спільної діяльності. Якщо проаналізувати біографії священиків, які приятелювали з І. Франком, то можна помітити, що це були люди з характерною національно-патріотичною спрямованістю та соціальною активністю. Оскільки сам І. Франко був людиною надзвичайно енергійною та трудолюбивою, то, найімовірніше, цінував таких же осіб.

Соціальна активність полягала у тому, що ці священики дбали про освітній рівень своїх парафіян, зокрема долучалися до відкриття місцевих осередків «Просвіти» або очолювали їх; дбали про економічний рівень: створення та налагодження кооперативної торгівлі, покращення технології господарювання; надавали їм мінімальну юридичну допомогу, яка полягала в захисті від свавілля бюрократів, роз'ясненні їхніх прав, допомозі у написанні скарг, протестів, петицій. Відданість українській національній ідеї деяким зі священиків-друзів І. Франка коштувала їм переслідувань. Отець О. Нижанківський очолював повітовий комісаріат ЗУНР на Стрийщині, що потім трагічно обернулося для нього - він був розстріляний польською владою [25]. Через свою національну позицію двічі пережив арешти о. М. Зубрицький [26]. За включення в державотворчий процес ЗУНР був заарештований і о. О. Волянський [27].

Плідною була співпраця І. Франка зі священиками на полі етнографічної наукової діяльності, що скріплювала їхню дружбу з о. М. Зубрицьким та о. І. Кузівим. Сприяв йому в дослідженнях і о. І. Попель. Саме під час перебування І. Франка в Довгополі були написані «Гуцульський король», «Опришок Мирон Штола» та «Гуцульські примівки» [28]. Траплялися випадки, коли священики, наприклад о. М. Михалевич - парох с. Чернелів Руський (Тернопільщина) [29, 2-3], о. К. Ясениць- кий - парох с. Балигород (Лемківщина) [30, 2-3], о. М. Мосора - парох с. Поручин (Бережанщина) [31, 475], довідавшись, що І. Франко збирає фольклор, присилали йому прислів'я, приказки, пісні, байки тощо.

Крім етнографічного матеріалу, священики допомагали у збиранні старих церковних книжок та історичних документів, які зберігалися у церквах та монастирях. Отець Т. Горникевич з Гошева писав ученому, що має доступ до різного роду актів Болехівського деканату й охоче згодиться взятися до їх переписування [32, 2-3]. Отець К. Вандзіляк переслав деякі рукописи для перегляду [33, 231,233]. Інколи І. Франку позичали деякі книги, що зберігалися у церквах. Наприклад, відомо, що монах Ю. Земба (ЧСВВ) позичав йому з Крехівського монастиря рукопис [34, 135].

Деякі священики зверталися до нього, з проханнями посприяти у видавництві їхніх поезій, творів, спогадів. У 1886 р. о. С. Воробкевич (псевдонім Данило Млака) пропонував до друку в часописі «Зоря» свої оповідання та поезію [35, 424-425]. В 1898 р. о. О. Яворський - парох с. Ілавче (Теребовлянщина), пропонував надрукувати рукопис «Фреска ХІХ ст.», а якщо І. Франкові сподобається, то він може надіслати для друку ще кілька [36, 547]. В 1903 р. о. І. Охримо- вич - парох с. Грабовець (Богородчанщина), просив розмістити його оповідання в ЛНВ [37, 181], а також надіслав історичний документ - проповідь о. василі- ан, яку можна було б помістити в Записках НТШ [38, 183]. Зверталися священики і з пропозиціями опублікувати власні переклади. В 1900 р. о. Я. Зробек - парох с. Вертелка (Зборівщина) надіслав переклад «Resш*ectoris» З. Красинського, з проханням, якщо сподобається, опублікувати в ЛНВ [39, 277-279]. В 1905 р. о. Д. Йосифович - парох с. Середпільці (Радехівщина), прислав для публікації в ЛНВ власні переклади балад Ґете [40, 373-374].

Для священиків приязні відносини з І. Франко могли спричинити певні загрози. До вже згадуваної історії з переслідуванням І. Погорецького, можна додати ще кілька. Під час навчання в гімназії, за відносини з І. Франком був переслідуваний майбутній священик І. Кипріян, його намагався вигнати з гімназії

В. Ільницький [41, 181]. На щастя для І. Кипріяна ця історія мала щасливий кінець - шкільна краєва рада не затвердила його виключення [42, 71]. І. Куровець згадував, що о. О. Волянський отримав догану від владики Г. Хомишина і потрапив у немилість за те, що дозволив ходити до греко-католицького храму православним - І. Франку та М. Грушевському та ще й приймав їх у своєму домі [42, 74]. І якщо о. Волянський обмежився лише доганою та негативним ставленням єпископа, то о. Нижанківський втратив парафію і був переведений до бідного с. Качанівка поблизу російського кордону. Причиною цього було те, що о. Нижанківсь- кий під час виборів до австрійського парламенту активно виступав проти кандидатури графа Борковського, а натомість підтримував кандидатуру І. Франка [43].

Отже, коротко проаналізувавши ключові моменти співпраці та дружніх стосунків І. Франка з окремими священиками, можна виділити наступні фактори, що сприяли їхньому зближенню. По-перше, це дружба, яка склалася ще в юнацький період його життя, а такі відносини досить часто є міцними. По-друге, це дружба з так званими прогресивними священиками, які займали активну соціальну та національну позицію, і не були надто зациклені на догматиці. І. Франко цінував цих священиків за їхню активність і намагання покращити життя простого народу. По-третє, це спільні наукові інтереси, зокрема збирання й опрацювання фольклору, пошук, публікація історичних церковних книг, документів, віршів, спогадів, перекладів священиків. Можна помітити, що чимало священиків не лякалися репутації І. Франка, якого звинувачували в антиклерикалізмі чи атеїзмі, й самі зверталися до нього, з проханням про допомогу або з пропозицією самим надати допомогу в тій чи іншій справі.

Література

1. Лизнівський І. Іван Франко в роках 1911--1912 // Спогади про Івана Франка / Упор. М. Гнатюк. -- Л., 1997.

2. Вітик С. Із моїх споминів про Франка // Спогади...

3. Мочульський М. З останніх десятиліть життя Франка // Спогади...

4. Карманський П. Український Мойсей // Спогади...

5. Паньківський С. Сторінки спогадів // Спогади...

6. Погорецький І. Франко в гімназії // Спогади...

7. Кузеля З. Із моїх споминів про Івана Франка // Спогади...

8. Зубрицький П. Іван Франко в Лютовиськах//Спогади...

9. Чапельський І. Лист до І. Франка. 27.04.1884 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1618.

10. Величко Г. Спомини про Франка // Спогади...

11. Кирчів Б. Лист до І. Франка // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1603.

12. Кирчів Б. Лист до І. Франка. 24.10.1886 //ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1608.

13. Сидорак Б. Один із подвижників: про о. Богдара Кирч- іва [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// morshyn. io.ua/s26018

14. Кузів І. Лист до І. Франка. 1887//ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1602.

15. Кузів І. Лист до І. Франка. 1896//ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1615.

16. Кузів І. Лист до І. Франка. 1899 //ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1611.

17. Франко І. Лист до І. Белея // Франко І. Зібрання творів: у 50 т. -- Т. 48. -- К, 1986.

18. Лепкий Б. Іван Франко // Спогади...

19. Франко І. Лист до А. Кримського. 30.07.1895 // Франко І. Зібрання творів... -- Т. 50.

20. Франко І. Лист до В. Загаєвича. 04.01.1895 // Франко І. Зібрання творів... -- Т. 50.

21. Франко І. Лист до В. Загаєвича. 07.06.1901 // Франко І. Зібрання творів... -- Т. 50.

22. Франко І. Лист до О. Маковея. 23.07.1898 // Франко І. Зібрання творів... -- Т. 50.

23. Волянський О. Мої спомини про Івана Франка //Спогади...

24. Застирець Й. Лист до І. Франка. 14.11.1915 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1611.

25. Оленська О. Остап Нижанківський [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.stryi.com.ua.

26. Дем 'ян Г Маловідомі сторінки життя і наукової праці Михайла Зубрицького [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1374

27. Олекса Волянський: син Поділля і Карпат [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://kosivart.if.ua.

28. Кукула С. Я живу тут добре... (Іван Франко в Довгополі Галицькім, в отця Івана Попеля) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://Hb.if.ua/franko.

29. Михалевич М. Лист до І. Франка. 30.12.1908 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1700.

30. Ясеницький К. Лист до І. Франка. 27.01.1903 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1733.

31. Мосора М. Лист до І. Франка. 5.01.1899 //ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1626.

32. Горникевич Т. Лист до І. Франка. 6.03.1886 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1602.

33. Вандзіляк К. Лист до І. Франка. 3.05. 1900 //ІЛ. -- Ф. 3.

— Спр. 1624.

34. Земба Ю. Лист до І. Франка. 19.02.1900 //ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1624.

35. Воробкевич С. Лист до І. Франка. 15.03.1886 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1615.

36. Яворський О. Лист до І. Франка. 4.09.1898 //ІЛ. -- Ф. 3.

— Спр. 1610.

37. Охримович І. Лист до І. Франка. 10.10.1903 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1633.

38. Охримович І. Лист до І. Франка. 10.11.1903 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1633.

39. Зробек Я. Лист до І. Франка. 7.02.1900 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1631.

40. Йосифович Д. Лист до І. Франка. 14.11.1905 // ІЛ. -- Ф. 3. -- Спр. 1630.

41. Франко І. Лист до М.Павлика, бл. 16.04. 1879 // Франко І. Зібрання творів... -- Т. 48.

42. Куровець І. Іван Франко в моїх згадках // Спогади...

43. Оленська О. Остап Нижанківський [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.stryi.com.ua/history.

Размещено на Allbest.ru