"Людська комедія" О. Бальзака: джерела, семантика, структура, відлуння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка

Кафедра теорії, історії та методики викладання зарубіжної літератури

"Людська комедія" О. Бальзака: джерела, семантика, структура, відлуння

Виконала:

Гібаленко Ю. О

Науковий керівник:

Ковбасенко Ю. І.

КИЇВ - 2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи дослідження

1.1 Становище Франції в ХІХ ст.

1.2 Основні ознаки французького реалістичного роману

1.3 Бальзак як теоретик і практик реалізму

Розділ ІІ. "Людська комедія" - її художня та ідейна своєрідність

2.1 Творча історія "Людської комедії"

2.2 Джерела "Людської комедії"

2.3 Семантика "Людської комедії"

2.4 Структура "Людської комедії"

2.5 "Людська комедія" як відображення французького суспільства

2.6 Вплив на розвиток світової літератури

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Темою нашої курсової роботи є "Людська комедія" О. Бальзака: джерела, семантика, структура, відлуння".

Актуальність теми зумовлена вагомим значенням циклу романів "Людської комедії" Оноре де Бальзака для світової літератури, зображенням французького суспільства першої половини ХІХ ст., що має історичну цінність, і суттєвим вплив даного літературного твору на розвиток світової літератури.

"Людська комедія" - грандіозна епопея, з якою може зрівнятися хіба що епопея Еміля Золя про Ругон-Маккарів.

Це своєрідна енциклопедія французького суспільства першої половини ХІХ ст. Оноре де Бальзак перевтілюється то в історика, який чітко дає нам знати про економічний та політичний розвиток Франції 40-х років ХІХ ст., то в дослідника, якого цікавить не лише суспільство вцілому, а й індивідуальне вивчення кожної людини. На основі своїх спостережень, Оноре де Бальзак висуває розмаїття людських типів.

А.В. Чичерін вбачав новаторство Бальзака у тому, що цей видатний письменник закликає "... іти вперед і далі в розумінні людини й світу, втілювати новий досвід багатьох шукаючих і думаючих людей...", бачивши розуміння всього сучасного суспільства як основу покращення людських відносин та умов існування суспільства, визначення ціннісних орієнтацій людства. Більшість дослідників характеризують "Людську комедію" як життя людей у всіх проявах та вважають Бальзака знавцем людських душ.

Творча спадщина Бальзака користується великим попитом у всьому світі. Адже, "Людська комедія" життєво правдива і містить знання про людську сутність, її здобутки дають читачам відповіді на багато питань, які завжди ставатимуть перед кожним у житті.

"Людська комедія" - буде завжди актуальною, оскільки, людство завжди хвилюватимуть питання грошей, класова нерівність, морально-культурні цінності та ін.

Об`єктом дослідження є "Людська комедія" Оноре де Бальзака, а предметом - джерела, семантика, структура, відлуння епопеї у сучасному суспільстві.

Мета курсової роботи - дослідити джерела, семантику, структуру та відлуння "Людської комедії" Оноре де Бальзака.

Для досягнення цієї мети перед нами були поставлені наступні завдання:

- з`ясувати становище Франції на початку ХІХ ст.;

- визначити ознаки французького реалістичного роману;

- визначити, який внесок зробив Бальзак у формуванні реалізму;

- простежити історію задуму "Людської комедії";

- визначити джерела, які лягли в основу створення "Людської комедії";

- простежити структуру епопеї та визначити головну ідею романів "Шагренева шкіра", "Батько Горіо", "Гобсек", "Втрачені ілюзії", "Блиск і злидні куртизанок", "Євгенія Гранде", "Фізіологія шлюбу";

- дослідити взаємодію різних частин циклу;

- визначити вплив "Людської комедії" на світову літературу.

Теоретичною основою курсової роботи є праці Н.І. Муравйової, М.Є. Єлізарової, О.В. Чичеріна, Н.А. Соколової, А. Моруа, Д.С. Наливайка та інших. Особливе місце займає монографія Н.І. Муравйової, яка надала детальну інформацію не лише про творчість Оноре де Бальзака, а й формування його поглядів та думок, що лягли в основу "Людської комедії". Н.А. Соколова чудово охарактеризувала умови становлення критичного реалізму в Франції.

Практичне значення дослідження полягає в можливості зрозуміти специфіку творчості Оноре де Бальзака та його літературної спадщини і використати одержані результати під час подальшого аналізу творчості цього письменника.

Використання матеріалів даної курсової роботи може також бути корисним і у процесі викладання основних і спеціальних курсів з навчальної дисципліни "Історія зарубіжної літератури", а також підготовки підручників і посібників з літератури, присвячених зарубіжним поетам, письменникам і драматургам.

Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ І. Теоретичні основи дослідження

1.1 Становище Франції в ХІХ ст.

В 1830--1850-х роках реалізм як новий літературний напрям затверджується в європейській літературі. Його стрімкий розвиток захопив і Францію. Ця країна голосно заявила про себе як провідний центр формування та розвитку реалізму. Шедеврами цієї епохи користується весь світ.

Виникає питання: "Що ж послугувало виникненню та розвитку такої течії на території Франції?" Щоб відповісти на це питання, слід поринути у тогочасне становище Франції.

Початок формування літератури нового часу вважають початок французької буржуазної революції, яка відбулась в 1789-1793 рр.

Перемоги революційних армій над військами інтервентів привели до величезних зрушень у всьому життєвому устрої Франції. Швидко розвивалися промисловість і торгівля. Гроші ставали силою, що усе більш поневолила суспільство. Тисячі людей починали розуміти дійсність по-новому [9, c. 123].

Перші успіхи наполеонівських армій свідчили про зміни у Франції на краще. Але не все виявилось так прозоро і оптимістично. Мурав`йова Н.І. зазначала "Наполеон створив усередині Франції умови, при яких став можливим розвиток вільної конкуренції, експлуатація земельної власності, зловживання у використанні виробничих сил нації, а за межами Франції він усюди руйнував феодальні норми, оскільки буржуазне суспільство Франції потребувало створення відповідної обстановки на європейському континенті, яка відповідала б потребам часу" [5, c. 564].

Як ми бачимо, французький народ був ладен піти на все, щоб забезпечити процвітання країни та добробут нації. Але, він був жорстоко обдурений буржуазією. Влада обіцяла народові свободу, натомість французи отримали неволю та загострення боротьби між класами. Буржуазія лише збагачувалися за рахунок їх тяжкої праці, героїчних перемог на фронті та нескінченного кровопролиття. Наполеонівська політика призвела до неминучої економічної та воєнної катастрофи.

Протягом 60 років у Франції відбулись три революції. І французи бачили свою дійсність усталеною і незмінною, вони не мали ніякої надії змінити її на краще. Звідси і погляд на літературу як на критичний погляд на реальність.

1.2 Основні ознаки французького реалістичного роману

Щоб краще ознайомитись з особливостями такого роману, спершу потрібно визначити поняття реалізму як течії.

Літературознавці характеризують реалізм (франц. realisme -- матеріальний, предметний) як художньо-стильовий напрямок, що домінував у літературі ХІХ ст. Розвиток реалізму починався на основі романтизму. Саме представники романтизму і реалізму разом брали участь у боротьбі з класицистами. Проте, після революції 1830 р. реалісти і романтики розійшлись у своїх поглядах. І стали критикувати один одного.

Хоча, Єлізарова М.Є. зазначила "... між французьким реалізмом першого періоду... та романтизмом існує складний родинний зв'язок". Дійсно, можемо цілком погодитись з думкою Єлізарової. Оскільки, реалізм взяв від романтизму прийоми, методи та провідні теми. Вони обидва акцентують увагу на внутрішній світ людини.

Якщо брати реалізм другого періоду, то він кардинально відрізняється від романтизму.

1.Якщо в романтизмі фантастичне зображення дійсності, то в реалізмі - всебічне і правдиве.

2. В реалізмі наявний аналіз взаємин особистості й суспільства.

3. Реалізм висуває типізацію людей.

4. Саме вплив соціальних обставин впливає на життя людини, в той час як романтизмі панують видумані та незвичайні обставини [11, c. 59].

Дослідивши головні ознаки реалізму, переходимо до визначення особливостей французького реалістичного роману.

В ХІХ ст. стрімкого розвитку в літературі набула проза, а саме жанр роману. То ж ознайомимось з визначенням роману.

Роман - великий за обсягом епічний твір, у якому життя звичайних людей розкривається на тлі історичних, соціальних подій чи обставин. Становлення французького реалістичного роману пов`язують з творчістю Бальзака.

Представники французького реалізму плідно використовували такі види романів:

1. Соціальний - висувається на передній план, як відзначав О. Бальзак, французька література перша серед інших створила тип суспільної людини в найбільш численних його проявах.

Риси:

- широта проблем, змальованих у суспільстві;

- високий викривальний пафос;

2. Історичний - реалісти використовували цей вид роману для зображення сьогоденного життя суспільства.

Риси:

- демократизація героя;

- в центрі роману - внутрішній світ людини.

3. Психологічний - великий за обсягом епічний твір, у якому автор зосереджує увагу на духовному світі персонажів. В такому романі аналізується особистість або суспільство вцілому.

4. Соціально-побутовий - ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством. Та намагається його розв`язати.

Отже, особливостями французького реалістичного роману є:

- розкриття взаємозв`язку між характером людини та впливом соціальних обставин на її життя;

- показ представників різних соціальних класів та відносини між ними;

- типологізація людей;

- наявність складних та суперечливих характерів у персонажів романів;

- аналіз суспільства.

Говорячи про французький реалістичний роман, варто приділити також увагу самому поняттю реалізм.

Реалізм (франц. realisme -- матеріальний, предметний) -- художньо-стильовий напрямок, що домінував у літературі ХІХ ст.

Основними положеннями реалізму слід вважати наступні:

1. Правдиве і всебічне відображення дійсності.

2. В центрі - внутрішній світ людини.

3. Аналіз взаємин особистості й суспільства.

4. Вплив соціальних обставин на життя людини.

5. Типізація людей.

6. Пізнання дійсності.

Оноре де Бальзак (1799--1850) відіграв велику роль у розвитку літератури XIX століття, формуванні нової реалістичної естетики [7, c. 231].

1.3 Бальзак як теоретик і практик реалізму

Оноре де Бальзак увійшов до світової літератури як видатний письменник-реаліст. Його приналежність до цієї доби - беззаперечна. Адже, Бальзак відіграв велику роль у розвитку літератури XIX століття та формуванні нової реалістичної естетики. Основні принципи своєї творчості Бальзак сформулював у "Передмові до "Людської комедії "в 1842 р. Та визначив її як маніфест реалістичного мистецтва Франції.

В основу його методу покладена науковість, на природодослідників Ж. Кюв'є, Г. В. Лейбніца та Ж. Л. П. Бюффона. Бальзак зіставляв світ природи з людським суспільством, але стверджував, що світ людей складніший.

Бальзак стверджував, що хоча суспільство і роз`єднане на прошарки. Але, все ж таки людей об`єднує історія, культура, традиції тощо. Суспільство не може функціонувати без людей, а люди без суспільства. Суспільство - організм, який залежить від навколишнього середовища. Тобто під впливом життєвих обставин, подій змінюються прояви людини та суспільства вцілому.

Творчий метод письменника

1. На фоні реальних спостережень із життя суспільства з`являлися бальзаківські герої - яскраві, талановиті, неординарні особистості;

2. Бальзак над персонажем працював у три етапи:

- створював образ людини;

- збирав весь матеріал в одне ціле;

- персонаж стає втіленням Бальзаковської ідеї.

3. Все, що відбувається у творах, результат багаточисленних обставин та їх наслідків у подальшому житті людей.

4. Схильність до контрастів і перебільшень.

5. У романах міститься багато описів.

Бальзак - засновник критичного реалізму у Франції. Займався вивченням, дослідженням, аналізуванням явищ та обставин, які трапляються у житті кожної людини та їх вплив на її подальше життя [2, c. 46].

Саме він почав плідно розвивати у французькому реалізмі такі види романів як соціальний, соціально-побутовий та філософський.

Бальзака називають майстром соціального реалістичного роману. Дійсно, у своїх творах письменник розкриває характер людини і через її домашній побут, і через її стосунки із суспільством. Змалювання обраних персонажів крізь призму філософських проблем свідчить про наявність романтичного струменя у творчості французького романіста.

Людина виступає у Бальзака як головний об'єкт реалістичної повісті або роману, вона перестає бути відділеною від суспільства. Адже, на прикладі одного персонажу виявляються проблеми всього суспільства. Так на прикладі батечка Горіо читач дізнається як збагачуються і як розоряються люди в буржуазному суспільстві. А на прикладі Гобсека -- як пристрасть до накопичення грошей пригнічує в буржуа людські моральні цінності.

Бальзака цікавило не тільки взаємовідносини людей, а й історія сучасного суспільства. Саме історія людських взаємин, історія людського суспільства стає змістом романа.

Бальзак стверджував, що істориком повинно бути саме французьке суспільство, і відводячи собі -- авторові -- роль секретаря, він водночас заявляв, що роман повинен бути "кращим світом", письменник -- дорівнюватися державним діячам, оскільки він висловлює певну думку про "людські справи", дає "філософію історії", виходячи з "цілковитої відданості принципам".

Оноре де Бальзак проникав у роздуми й серця близьких і чужих йому людей різних класів суспільства, різного віку і професій. Письменник в новелі "Фачіно Кане" розповідав про те, як він цьому вчився. Він вдивлявся в незнайомі обличчя, ловив обривки чужих розмов, він привчав себе жити відчуттями і думками інших людей, відчував на своїх плечах їх поношений одяг, на своїх ногах їх діряве взуття, він жив в чужій обстановці убогості, або розкоші, або середнього достатку. Він сам ставав то скнарою, то марнотратником, то неспинно пристрасним шукачем нових істин, то дозвільним шукачем пригод. Саме з такого проникнення в чужі характери і вдачі починається реалізм [2, c. 63].

Попередники Бальзака вчили розуміти самотню людську душу, що страждає. Бальзак відкрив щось нове: цілісність, взаємозумовленість людського суспільства. Бальзак у кожному прошарку суспільства виявляє щось істинне, прекрасне.

Бальзак зауважував, що до нього зображували чоловіків і жінок, а він зображує чоловіків, жінок і речі. На це останнє він звертає особливу увагу, оскільки речі -- це той предметний світ, який оточує людину і свідчить про її соціальне становище, про рівень її освіченості, про її культурні запити, про її духовний склад, про той соціальний світ, у якому вона живе. Саме цей зв'язок людини зі соціальними та часовими координатами і є відкриттям реалістичного мистецтва. На думку письменника, людина зв'язана з довкіллям, як устриця з тією скелею, до якої вона приліпилась.

Щоб відтворити історію і філософію сучасного йому суспільства, Бальзак не міг обмежитись жодним романом, адже він прагнув змалювати суспільство у всіх його проявах. "Людська комедія" -- це цикл романів, зв'язаних одним грандіозним планом. У більшості романів -- свій закінчений сюжет, своя завершена ідея, хоча персонажі, і первинні і другорядні, постійно переходять з роману в роман.

Читач бачить люблячого, мислячого та обуреного автора, який втілювався у кожний образ, в рух подій та обставин в житті кожного, в катастрофах і в духовних зльотах його героїв.

Оноре де Бальзак - геніальна постать у світовій літературі. Він - справжній син своєї доби. Як кожний геній, він височить над нею і водночас міцно у неї вкарбований. Він - частка тодішнього життя, не сторонній спостерігач, а як сам про себе сказав, " лише інструмент, на якому грають обставини".

Майже всі біографи порівнюють його з імператором Наполеоном. Адже, Бальзак в літературі й справді схожий на Бонапарта в політиці - та сама грандіозність задумів, та сама готовність іти до кінця, і той самий невтримний авантюризм.

роман бальзак реалізм література

Розділ ІІ. "Людська комедія" - її художня та ідейна своєрідність

2.1 Творча історія "Людської комедії"

"Людська комедія" - це грандіозна соціальна епопея, яку знає весь світ. В ній Бальзак описав життя суспільства: процес становлення і збагачення французької буржуазії, побут, звичаї та філософію людей, що сповідають віру лише в одного бога - гроші. Він дав драматичну картину людських пристрастей, породжених багатством і бідністю, жаданням влади й повним безправ'ям і приниженням. "Людська комедія" - художня енциклопедія, яка розповідає читачу про суспільство в усіх його проявах. Оноре де Бальзак працював над створенням "Людської комедії" більше 20 років. У цих творах письменник прагнув утілити художнє узагальнення життя французького суспільства періоду 1816-1848 рр.

"Людська комедія" складається з 98 романів і новел та є історією життя Франції другої чверті XIX століття. В "Людській комедії" Бальзака міститься більше двох тисяч значних і всебічно досліджених персонажів. І ми знаємо про кожного з них все необхідне: походження, батьків, друзів, ворогів, колишні і справжні доходи та заняття, точні адреси, обстановку квартир, вміст гардеробів і навіть імена кравців, в яких зшиті костюми.

Бальзак створює світ "Людської комедії" по аналогії з дійсним світом. Він написав в "Передмові" до епопеї "Моя праця, має свою географію, свої сім`ї, свої місцевості, обстановку, діючих осіб...". Виконуючи це завдання, письменник не може залишатися безпристрасним споглядальником, - він повинен дивитися на себе, як на "вчителя людей". "Персонажі живуть тільки в тому випадку, якщо вони є повним відображенням свого часу", -- вказує Бальзак. А для того, щоб розкрити в творі дійсність у всій її правді, "показати людей і матеріальне втілення їх мислення", необхідно "вивчити основи або одну загальну основу цих соціальних явищ, охопити приховане значення величезного скопища типів, пристрастей, подій". Історія бальзаківських героїв, як правило не закінчується у фіналі того або іншого твору. Переходячи в інші романи та новели, вони продовжують жити, переживаючи зльоти або падіння, надії або розчарування, радощі або муки, так як живе суспільство, складовими якого є вони. Взаємозв'язок цих "героїв, що повернулися" скріплює фрагменти грандіозної фрески, породжує багатоскладову єдність "Людської комедії" [1, c. 162].

Разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів і мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї. Центральною темою "Людської комедії" є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості -- любов, дружбу, нівелюють роль сім'ї, науки, мистецтва. Людська комедія - перлина світової літератури, аналогів якій немає і не буде. Адже, щоб створити цей шедевр повинно бути генієм. Дійсно, Оноре де Бальзак мав не лише талант створити цикл романів та поєднати їх, а й був повністю відданий своїй справі. Над "Людською комедією" працював протягом всього короткого життя. Слід надати йому належне, адже, щоб створити такий грандіозний та всеохоплюючий твір, іншим не вистачило б і десятьох життів.

Коли знайомимось з визначенням "Людської комедії", найчастіше трапляються два визначення: цикл романів та епопея. Твір-епопея -- роман або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання доль багатьох діючих осіб. Цикл романів - сукупність романів, які не пов`язані між собою сюжетом. Якщо поглянемо на "Людську комедію", то багато творів не мають між собою зв`язку. Наприклад, ні сюжети, ні проблематика, ні спільні герої не пов`язують між собою романи "Шуани", "Блиск і злидні куртизанок" та "Шагренева шкіра". І таких прикладів можна навести чимало.

У більшості романів - свій закінчений сюжет, своя завершена ідея, хоча персонажі, і першорядні й другорядні, постійно переходять із роману в роман. Ми розстаємося з Ростинь'яком в 1819 році, щоб зустріти його пізніше в різні роки, щоб довідатися (в "Банкірському будинку Нусингена"), як він завдяки шахрайській маніпуляції розбагатів, щоб побачити (в "Справі про опіку") його хитрі кроки до подальшого процвітання, щоб зустріти його (в "Втрачених ілюзіях") у тій самій компанії паризьких аристократів, яка всього за три роки до цього була йому недоступна.

Сміливість і масштабність задумів -- ось що характеризує творчість Оноре де Бальзака. Найвидатнішим його звершенням стала епопея "Людська комедія" -- велетенський цикл прозових творів. Критичне ставлення до сучасності примусило письменника наполегливо визначати дійсність, зрозуміти рушійні сили історичних змін, що відбувалися на його очах. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей, яких це суспільство сформувало [6, c. 57].

Коли Бальзаку було 30 років, він прийшов до думки об'єднати в одній епопеї всі свої романи. Надалі він включив в свою серію і твори, написані раніше, переробивши їх, змінивши ряд ситуацій і імен героїв. У цих творах він планував висвітлити все життя сучасної йому Франції. В нових романах Бальзак планував звертатися до вже знайомих читачеві персонажів. Через рік він докладно описував у Чужинці, яким грандіозним монументом стане його твір, коли він завершить його. Чужинка - це лист Оноре де Бальзака, який був звернений до Евеліни Ганської. Цього загадкового листа без імені й зворотної адреси, Бальзак підписав псевдонімом "Чужинка".

Першим кроком на шляху створення "Людської комедії" стало звернення Бальзака до розроблення соціально-побутових та психологічних спостережень. Бальзак планував спершу створити "Етюди про звичаї", які зображуватимуть всі соціальні явища так, що ні одна життєва ситуація, жодна фізіономія, жоден чоловічий або жіночий характер, жоден устрій життя, жодна професія, жоден із шарів суспільства, жодна французька провінція, нічого з того, що відноситься до дитинства, старості або зрілого віку, до політики, правосуддя, війни, не буде позабуто. Коли все це буде здійснено, історія людського серця, простежена крок за кроком, історія суспільства всебічно описана. Отут не знайдуть собі місця вигадані факти, я стану описувати лише те, що відбувається всюди".

Наступним був другий ярус - "Філософські етюди", тому що після наслідків треба було показати причини. " Я покажу в "Етюдах про звичаї" розмаїття почуттів і плин життя. В "Філософських етюдах" я поясню, звідки почуття, у чому життя, які сторони та які умови, поза якими не можуть існувати ні суспільство, ні людей; і після того як я огляну поглядом суспільство, щоб його описати та винести йому вирок". Саме так, згідно з літературними джерелами, думав Бальзак, створюючи крок за кроком свій крупно масштабний твір. Таким чином можна сказати, що в "Етюдах про звичаї" укладені індивіди, перетворені в типи, в "Філософських етюдах" - ці типи зберігають індивідуальні риси. Усьому Бальзак додав життя: типу, зберігаючи в ньому індивідуальні риси; індивідові, перетворюючи його в тип. Він вдихнув думку у фрагмент, а в думку вдихнув життя індивіда.

Пізніше, після наслідків і причин, прийшла черга до "Аналітичних етюдів" (до складу яких входить "Фізіологія шлюбу"), тому що після наслідків і причин повинні були бути визначені початки речей. Характери - це спектакль, причини - це лаштунки й механізми сцени. Початок речей - це автор; але в міру того як здобуток досягає висот думки, воно, немов спіраль, стискується й ущільнюється. Якщо для "Етюдів про вдачі" було потрібно двадцять чотири томи, то для "Філософських етюдів" потрібно було всього п'ятнадцять, а для "Аналітичних етюдів" - лише дев'ять томів [6, c. 45].

Саме так, крок за кроком, глибоко аналізуючи кожний крок, кожне питання, кожного персонажа Бальзак поступово наближався до своєї мети створення крупномасштабного твору, який мав стати шедевром не лише у сфері літератури, але й історії вцілому.

2.2 Джерела "Людської комедії"

Дослідивши творчу історію "Людської комедії", у нас виникає питання, що ж вплинуло на формування такого геніального задуму у Бальзака. Якщо, такі джерела є, то яким чином вплинули на створення "Людської комедії"?

План бальзаківської епопеї визрівав поступово та й принципи класифікації творів, які входили до неї, багаторазово змінювалися. Назву свого циклу романів Бальзак знайшов не відразу. Оноре де Бальзак ніяк не міг визначитись з назвою головної праці свого життя.

До кінця 1839 року знайдена назва, яка б об'єднала всі ці цикли романів та новел. Бальзака приголомшує назва, дана мало вдалій поемі Леона де Шансель. Для Шанселя це назва -- щось випадкове. А для Бальзака -- велика знахідка. Це -- оновлена редакція того, як читачі назвали велике творіння Данте. Це нова назва -- "Людська комедія". Комедія -- обидва колишні значення зберігають свою силу.

В 1841 році один із друзів письменника поділився з ним захватом від читання "Божественної комедії" Данте, і у Бальзака під впливом від цієї розмови і думок про Данте виникло рішення назвати свій цикл творів "Людська комедія".

"Людська"... автор у введенні 1842 роки так роз'яснював значення цього слова: "Вірно схоплюючи сенс цього твору, не можна не побачити, що я приділяю стільки ж уваги повсякденним, буденним, таємним і явним випадкам, фактам особистого життя, їх джерелам їх джерелам і характеру, скільки до цих пір історики додавали значення подіям історичним в житті народів". Людське життя його часу і його народу, узяте якнайширше, захоплене як можна глибше, повне протиріч і внутрішнього руху складає основу і мету його творіння.

Соловйова Т.М. зазначила "Даючи задуманій серії назву, Бальзак прийняв рішення самостійно. Коли Данте називав свій витвір "Комедія", він мав на увазі, що його поема починається "погано" і закінчується "добре". Коли ж Бальзак називає свій цикл творів "Людська комедія", він уже в самій Передмові підкреслює іронічне відношення до буржуазного суспільства, яке він змалював в своїх романах" " [18, с.305]. Трагедія XVIII ст. змінилася комедією середини ХІХ ст.

"Людська комедія" за задумом геніального письменника повинна була стати такою ж енциклопедією життя, якою була "Божественна комедія" Данте для його часу. Сам письменник так пояснював обрану назву: "Величезний розмах плану, що водночас охоплює історію і критику суспільства, аналіз його вад та обговорення його основ дозволяє, я думаю дати йому той заголовок, під яким він з`явиться,-"Людська комедія". Чи претензійний він, чи тільки правильний Це вирішать самі читачі, коли праця буде закінчена"[4, с.132]

В назві "Людська комедія" відображений задум Бальзака - створити твір, який мав би також значення як і поема Данте "Божественна комедія " для середньовіччя; але божественному, протиставляється у Бальзака земне, людське, кругам Данте - круги соціального життя. Час показав, що Бальзак мав рацію. Його твір зайняв в історії сучасного йому суспільства таке ж місце, як в епоху Середньовіччя робота Данте.

2.3 Семантика "Людської комедії"

Кожна книга автора -- це лише глава грандіозного роману про суспільство. Щоб надати єдність всій споруді "Людської комедії", Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший -- "перехідні персонажі": Одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. Так створюється неперервність дії. Сюжети окремих романів, повістей, що складають "Людську комедію", відступають на задній план, а на передній виходять саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний. Частини "Людської комедії" у більшості випадків писались окремо, пізніше Бальзак вирішив об'єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори, згідно плану "Людської комедії", він переробив, деякі залишив без змін.

Зв`язки прози Бальзака з реальним життям Франції епохи реставрації складні й багаточисельні. Письменник уміло переплітав згадки про історичні деталі та реальні події з прізвищами героїв "Людської комедії" і описаними в ній подіями. Але, Бальзак не мав на меті відтворити точну копію дійсності. Він не приховував, що на тому якою постає в "Людській комедії" Франція, лежить відбиток його уявлень про сенс і зміст людського життя та історії цивілізації вцілому.

Але можна сказати, що він послідовно реалізував у своїй творчості гуманістичний погляд на історію цивілізації. Історія моралі, яку написав Бальзак, - це історія, побачена через людей з усіма їхніми мріями, пристрастями, горем і радощами.

Ми бачимо, що "Людська комедія" має свою історію створення. Частини "Людської комедії" написано було окремо, пізніше Бальзак вирішив об'єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори він переробив, деякі залишив без змін. Ми повинні завдячити Оноре де Бальзаку, який мав терпіння та неабияке бажання здійснити свій грандіозний задум. Його не спиняла постійна тяжка праця, зауваження зі сторони критиків, політиків. Він невпинно йшов до своєї мети [8, c. 136].

Адже, Бальзак прагнув, щоб буржуазія поглянула на своє єство та прояви зі сторони, щоб суспільство завжди пам`ятало про такі моральні якості як доброта, чесність, гідність. Він прагнув показати всім, що "влада золота" є руйнівна сила, що спотворює людські душі, стає таємною силою, яка править людьми.

2.4 Структура "Людської комедії"

"Людська комедія" складається з трьох частин, кожну з яких Бальзак назвав етюдами: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди".

Найбільша частина "Людської комедії" - "Етюди про звичаї", які письменник розділив на сцени приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя.

1. "Етюди про звичаї" поділяється на "Сцени приватного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сільського життя".

Саме у цих етюдах автор подає детальний опис усiх людських типiв. Цей роздiл мав свiй власний план i подiл його на пiдроздiли невипадковий. По-перше, це дало змогу авторовi показати панорами суспiльства. По-друге, у структурi роздiлу виявився бальзакiвський погляд на розвиток суспiльства i людини.

На думку Бальзака, суспiльство i кожна окрема людина проходять схожi стадiї у своєму розвитку: вiд народження до старостi.

"Сцени приватного життя" символiзують таку добу у життi людини, коли їй властивi iдеали i iлюзiї. Пору зрiлостi символiзують iншi пiдроздiли. До таких сцен відносяться такі твори як "Дім кішки, що грає в м`яч", "Бал у Со", "Подружня згода", "Побічна сім`я", Силует жінки", "30-річна жінка", "Полковник Шабер", "Покинута жінка", "Шлюбний контракт", "Обідня безбожника", "Дочка Єви", "Беатриса", Перші кроки в науку".

Повість "Гобсек" - частина грандіозного задума Бальзака. За її допомогою ми маємо можливість дізнатися про сучасне письменникові суспільство. Усі образи реалістичні та надзвичайно "живі". Повість розгортаються на тлі суспільних та політичних перетворень у Франції початку XIX століття.

"Гобсек" розкриває "владу золота" як руйнiвної сили, що спотворює людськi душi, стає таємною силою, яка править людьми. Гроші у Оноре - це не тільки економічна сила, а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму,гірших нахилів і пристрастей людини, які не стримуються, а, навпаки, стимулюються буржуазним суспільством.

Типовість образів має велике значення для реалістичного змалювання тогочасної дійсності. Певна загадковість є у самому образі головного героя - Гобсека. Ми не маємо жодних відомостей про його минуле, його теперішнє також сповнене загадок та таємниць для нас.

"Батько Горіо" - в цьому романі розкривається сутнiсть буржуазних стосунків: все продається, все купується, навіть любов до дiтей та батькiв, а коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрiбними.

"Сцени провінційного життя": "Уславлений Годисар", "Провінційна муза", "Життя холостяка", "Стара діва", "Втрачені ілюзії" та ін.

Яскравим романом творчості Бальзака є "Ежені Гранде". Предметом зображення в ньому виступає буржуазна буденність.

Головний герой роману - Батько Ежені. Фелікс Гранде - образ провінційного багача. Жадоба до грошей заполонила його душу, знищила в ньому всі людські почуття.

Він байдужий щодо звістки про самогубство брата, йому також байдуже подальше життя осиротілого племінника. Доньку і дружину залишає без найнеобхіднішого. Фелікс Гранде економить свої заощадження на сімейному побуті, на візитах лікаря. Він навіть байдужий до помираючої дружини, але схаменувся, коли зрозумів, що смерть дружини загрожує розподілу майна. І її частка дістанеться Дочці Ежені.

"Сцени паризького життя": "Історія тринадцяти", "Фочино Кане", "Ділова людина" та ін.

"Блиск і злидні куртизанок" - змалювання розпусти, морального розкладу в різних його проявах. В усіх сферах суспільства діють одні і ті ж закони егоїзму й наживи, одна й таж цинічна мораль чи , вірніше аморальність.

Велику увагу приділяємо образу барона Юло, керівника департаменту воєнного міністерства; його розбещеність, гонитва за чуттєвими насолодами зрештою набувають маніакального характеру. На утримання коханок йому потрібні величезні суми грошей, і барон Юло не зупиняється ні перед розоренням своєї сім"ї, ні перед злочином. Цей процес поширюється й на Кревеля, спадкоємця Бірато, який розбагатів і став мільйонером. Образ Кревеля, один з найпримітніших і найрельєфніших у романі, несе в собі велике соціальне узагальнення.

Пані Марнеф. Героїня зневажає будь-який труд і уявляє життя, як суцільну насолоду, яка до того ж мала діставатися їй без будь-яких зусиль. Вона належить до прикованих, заміжніх куртизанок, які, кидаючись у розпусту, розраховують легко, ніби граючись, нажити багатство, відзначаються особливою жадобою до грошей, причому майже всі вони, як і пані Марнеф, мають вербувальника й помічника в особі свого чоловіка. В змалюванні Бальзаком пані Марнеф характерне породження розтлінного середовища, де нормою життя стали аморальність і жадоба до наживи.

Необхідно підкреслити, що Бальзак у цьому романі всебічно досліджував буржуазне суспільство і нищівне його викриття. В романі "Кузен Понс" буржуазне суспільство теж постає в глибоких соціальних контрастах, світові багатства й розкоші протиставляється в ньому світ бідності й злиднів.

В романі "Сезар Білото" автор змальовує середовище паризьких торгівців з його своєрідним життєвим укладом, його найтиповіших представників. Дуже виразно показується в романі, що основна вершина життя в цьому середовищі - жадоба, збагачення, нажива, і навіть "мученик комерційної честі" : Сезар Бірото аж ніяк не позбавлений її.

Сезар Бірото - власник парфумерної крамниці, помічник мера другого округу Парижа, кавалер ордену Почесного легіону. Мученик комерційної чесності Бірото стає у Бальзака не апологією світу комерсантів, а скоріше його викриттям.

"Сцени військового життя": "Пристрасть у пустелі". В "Шуанах" йдеться про події останнього року XVIII ст. Дія розгортається в Бретані, охоплена контрреволюційним заколотом, погасити який повинен посланий сюди урядом Директорії республіканський загін, очолюваний Гюло. Адже, шуани намагались всупереч ходу історії відновити трон і феодальні привілеї дворянства в Бретані. Бальзак фактично виносить вирок сучасної йому монархії, спричинені Липневою революцією 1830 р. Симпатії автора безумовно на стороні республіканців, про що красномовно свідчать з любов'ю виписані образи суворого солдата революції Гюло, самовідданого Республіці, життєлюбного і мужнього Мерля, людини з широким кругозором Жерара. З табором республіканців пов'язана і героїня романа Марі де Верней.

Слід відмітити, що Бальзак далекий від ідеалізації буржуазної Директорії, що змінила якобінську республіку. Не випадково одна з найогідніших фігур в романі -- шпигун Корантен, знаходиться в загоні Гюло шефом урядової поліції Фуше. Неоднорідний і табір контрреволюції в "Шуанах". Перш за все це егоїстичні, жадні, злісні і жорстокі дворяни і церковники, що мстять Республіці не стільки за страченого короля і за здійснений удар на релігію, скільки за багатства, що відняли у них, і привілеї. Це також і знедолені убогі селяни, обдурені своїми пасторами і панами.

"Сцени сільського життя": "Сільський лікар", "Сільський священик","Селяни"."Сцени сiльського життя" вiдповiдають тому перiоду життя, коли людина пiдводить пiдсумки, осмислює пережите.

В соціальному циклі романів О.Бальзака "Людська комедія" тема падіння моралі в усіх розповідях про: банкірів, лихварів, скупників, спекулянтів тощо, причому ці розповіді набувають особливої викривальної гостроти. Залізна закономірність набуття великого богатства нечесним шляхом невіддільно від аморальності.

2. "Філософські етюди".

До таких етюдів відносяться "Шагренева шкіра", "Прощений Мельмонт", "Невідомий шедевр", "Гамбара", "Червоний готель", "Кат", "Марании", "Прощай", "Пошуки Абсолюту" та ін.

3. "Аналітичні етюди".

До таких етюдів відносяться "Фізіологія шлюбу", "Дрібні знегоди подружнього життя".

Можна сказати, що головною темою, яка об'єднує ці різні твори в одне ціле, було прагнення пояснити закономірності діяльності. Бальзак дуже зацікавився науковими відкриттями,особливо в царині природничих наук. Щоб надати єднiсть всiй спорудi "Людської комедiї", Бальзак використовує рiзнi прийоми, але найважливiший - "перехiднi персонажi": однi й тi самi герої виступають у рiзних романах i повiстях то як головнi, то як другоряднi.

Сюжети окремих романiв, повiстей, що складають "Людську комедiю", вiдступають на заднiй план, а на переднiй виходить саме життя, його рух, хаотичний, але закономiрний.

2.5 "Людська комедія" як відображення французького суспільства

О. де Бальзак -- "секретар суспільства". Письменник зрозумів суть епохи: грандіозний, рішучий і безповоротний перерозподіл багатств, власності. Його цикл романів "Людська комедія" -- панорама суспільного французького життя. Бальзак зосередив увагу на темах занепаду сім'ї, влади золота над людьми, продажності політиків і журналістів, моральної загибелі людини. Бальзака називають "енциклопедією життя Франції першої половини XIX ст.": у цій величезній (понад 100 творів) епопеї французьке суспільство описане з такою повнотою, що за нею можна вивчати побут, звичаї, світогляд, духовні й моральні цінності, економіку, політику, фінансову систему країни у першій половині ХІХ ст.

Варто підкреслити, що всі твори Оноре де Бальзака, особливо його зрілі творіння, - це постійне відображення людської сутності. Соціум є дослідженим в романах Бальзака настільки детально, що, навіть, сучасні економісти та соціологи вивчають стан суспільства за його романами. Бальзак показував взаємодію між людьми не на фоні Бога, як це робив Шекспір, він показував взаємодію між людьми на фоні економічних відносин. Суспільство в нього виступає у вигляді живої істоти, єдиного живого організму. Ця істота постійно рухається, змінюється, як античний Протей, але суть її залишається незмінною: сильніші поїдають слабкіших. Звідси й парадоксальність політичних поглядів Бальзака: глобальний реаліст ніколи не приховував своїх роялістських симпатій і іронізував над революційними ідеалами. В нарисі "Дві зустрічі за один рік" (1831 ) Бальзак нешанобливо відгукнувся на революцію 1830 р. і на її досягнення: " Після бійки наступає перемога, після перемоги наступає розподіл; і тоді переможців виявляється набагато більше ніж тих, кого бачили на барикадах". Подібне ставлення до людей взагалі є характерним для письменника, який вивчав людство так, як біологи вивчають тваринний світ.

Бальзак любив повторювати: "Самим істориком повинно бути французьке суспільство. Мені залишається лише служити його секретарем." Ці слова вказують на матеріал, на об'єкт вивчення творчості Бальзака, але замовчують засоби його обробки, які "секретарськими" не можна назвати. З одного боку Бальзак спирався в ході створення образів на те, що бачив у реальному житті ( імена практично усіх героїв його творів можна знайти у газетах того часу ), але на основі матеріалу життя він виводив певні закони, за якими існувало (та й, на жаль, існує суспільство ). Він робив це не як вчений, а як художник. Тому такого значення набуває в його творчості прийом типізації ( від грецької typos - відбиток ). Типовий образ має конкретне оформлення (зовнішність, характер, доля ), але одночасно він втілює певну тенденцію, яка існує в суспільстві на певному історичному відрізку. Бальзак створював типові образи по-різному. Він міг бути націленим тільки на типовість, як наприклад, у "Монографії про рантьє", а міг загострювати окремі риси характеру або створювати загострені ситуації, як наприклад, у повістях "Євгенія Гранде" і "Гобсек". Ось наприклад опис типового рантьє: "Практично всі особі цієї породи мають на озброєнні тростину або табакерку... Подібно усім особам із роду "людина" ( ссавці ), він має сім клапанів на обличчі і, скоріше за все, володіє повною кістковою системою... Його обличчя бліде і часто має форму цибулини, воно не має характерності, що і є його характерною ознакою". А от набитий зіпсованими консервами, ніколи не топлений камін в будинку мільйонера-Гобсека, безумовно, є рисою загостреною, але саме ця загостреність підкреслює типовість, викриває тенденцію, яка існує в реальності, граничним виразом якої виступає Гобсек. Варто також відмітити, що "Людська комедiя" є неповторною у своєму жанрі. Її можна порівняти хіба що з епопєю Еміля Золя про Ругон-Маккарів. В обох творах, що складаються з ескізів та оповідань використані спільні прийоми для змалювання образу суспільності в різних її верствах, у різних змаганнях, працях, заробітках, стражданнях, поривах, ілюзіях та настроях.

Одним з найiстотнiших моментiв усiєї творчостi видатного французького реалiста Оноре де Бальзака було прагнення вiдтворити цiлiсну картину епохи. Майже всi його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедiя", що мала охопити всi можливi явища тогочасного життя.

2.6 Вплив на розвиток світової літератури

Оноре де Бальзак вiдiграв велику роль у розвитку лiтератури XIX столiття, у формуваннi нової реалiстичної естетики. Смiливiсть i масштабнiсть задумiв - ось що характеризує його творчiсть. Найвидатнiшим його утвердженням стала епопея "Людська комедiя" - грандiозний цикл прозових творiв. Критичне ставлення до сучасностi примусило письменника наполегливо вивчати дiйснiсть, дослiдити причини iсторичних змiн, що сталися на його очах.

Бальзак порiвнює життя суспiльства з життям природи, тому ставить собi за мету дослiдити його, визначити основнi види, типи, на якi суспiльство подiляється, описавши їх, i в такий спосiб наблизитися до розумiння суспiльства. Вмiння Бальзака розкривати органiчний взаємозв'язок окремого i загального став основою задуманого твору. Автор розумiв, що поставив дуже складне завдання, бо взаємини мiж людьми багатограннi та значно складнiшi, нiж мiж тваринами. Бальзак замислив 120 творiв, але встиг завершити 96. "Людська комедiя" створювалася протягом майже усього творчого життя письменника.

Творчістю Бальзака захоплювалися навіть українські письменники другої половини XIX -- початку XX ст. від Марка Вовчка до М. Коцюбинського. Переклади його творів українською мовою з'являються в останній третині XIX ст. У 1884 р. у Львові вийшов роман "Батько Горіо" як літературний додаток до журналу "Діло". Широке входження письменника в українську культуру починається у 20--30-х роках XX ст., коли з'являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав у повоєнні роки. Класичними стали переклади українською мовою, виконані І. Сидоренко, Є. Дроб'язко, В. Підмогильним, М. Рудницьким та ін. Все це свідчить про те, що творчість Бальзака стала на стільки близькою тогочасному суспільству, що просто не залишилося байдужих до творчості цього письменника.

І навіть зараз, у ХХІ столітті, більшість літературознавців, вивчаючи літературу тогочасної епохи, все частіше і частіше звертаються до творчості Бальзака.

Така популярність і такий вагомий вплив цього письменника на світову літературу можна пояснити тим, що у своїх творах він зображував не просто людей, а людські образи, які присутні у кожному суспільстві у різні часи. І якщо сучасна людина прочитає один з творів Бальзака, вона знайде чимало спільних рис, притаманних сучасному суспільству.

Висновки

В ході написання нашої курсової роботи ми дослідили становище в ХІХ ст., розглянули основні ознаки французького роману та проаналізували значення Бальзака як теоретика та практика реалізму. Нами також була детально вивчена ідейна та художня своєрідність твору Бальзака "Людська комедія, його вплив на розвиток світової літератури вцілому.

В ході написання нашої курсової роботи ми прийшли до висновків, які полягають у наступному:

1. Дослідивши історичні умови, які панували у Франції в ХІХ ст., ми можемо сказати, що, переживши кілька революцій, французький народ був ладен піти на все заради того, щоб покращити своє становище, умови свого життя. Саме і обумовило критичний погляд людей на оточуючу дійсність, що знайшов своє відображення в літературі.

2. В ході нашого дослідження ми визначили основні характерні риси французького реалістичного роману, які полягають у наступному: правдивість, реальність зображення взаємин між людьми, широта змальованих проблем суспільства, високий викривальський пафос, демократизація героя та зображення внутрішнього світу людину.

3. Проведене нами дослідження дає підстави стверджувати, що Бальзак, як теоретик та практик реалізму вміло відтворював усю тогочасну ситуацію в суспільcтві з такої точки зору, що у його творах, на відміну від попередників, зображені не лише негативні, але й позитивні якості людей. Вагома увага також була приділена взаємозв'язку окремих особистостей з певними явищами дійсності та предметами.

4. В ході написання нашої курсової роботи нами було визначено, що творча історія задуму написання "Людської комедії" була обумовлена прагненням Бальзака створити такий твір, який би систематизував раніше написані ессе та інші матеріали, дав повне історичне зображення тогочасної дійсності у ретроспективному масштабі.

5. Дане дослідження дало нам змогу визначити джерела "Людської комедії", якими виступили раніше створені романи та новели Бальзака. Ідейним же джерелом цього літературного твору стала "Божественна комедія" Данте, яка надихнула Бальзака новизною своєї структури та креативним задумом.

6. В ході написання даної курсової роботи ми з'ясували, що семантика "Людської комедії" обумовлена складним переплетінням історичних та реальних подій, в умовах яких проявляються ті, чи інші людські якості.

7. Дослідивши структуру "Людської комедії", ми можемо зробити висновок, що, не дивлячись на усю її складність, можна виділити її три основні частини: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди" та "Аналітичні етюди". Іншою особливістю структури даного твору є перехідні персонажі, з якими читач періодично зустрічається, знайомлячись з певним романом чи новелою.

8. В ході нашого дослідження ми прийшли до висновку, що вагомий вплив "Людської комедії" Бальзака обумовлений крупно масштабним задумом автора ґрунтовно дослідити причини і наслідки історичних подій, в умовах яких йому довелося жити, в умовах яких формувалися стосунки між людьми їхні взаємовідносини. Автор поставив таку високу планку для письменників-наступників, що його досягнення важко перевершити. Вони слугують не лише літературною, але й історичною базою для сучасних дослідників історії та літератури.

Таким чином можна ще раз підтвердити, що Бальзак своєю "Людською комедією" зробив надзвичайно вагомий внесок до світової літератури. Його творчістю продовжують захоплюватись, її продовжують вивчати та використовувати для подальших історичних та літературних досліджень.

Список використаних джерел

1. "Бальзак". Стефан Цвейг. Изд. "Саранск". 1981г.

2. "Оноре де Бальзак". Под. ред. П.Ф. Алешкина. Изд. "Голос". 1992 г.

3. "Французская литература XIX-XX вв. - М.: Кивин, 2002 г.- 312 с.

4. Грифцов Б.А. Отец Горио // Грифцов Б.А. Как работал Бальзак. - М., 1958. - С. 203-238.

5. Енциклопедичний довідник - У 2 т. Т1 За ред Н. Михальського та Б. Щавурського. Богдан, 2005-824с.

6. Єлізарова М. Бальзак. Очерк творчества / М. Елизарова. - М. : Гослитиздат, 1951. - 94 с.

7. Зарубіжна література ХІХ століття. - К., 1992.

8. Затонський Д.В Бальзак История всемирной литературы. - Т. 6. - М., 1989

9. Історія світової літератури. - К., 1999.

10. Коган П.С. Романтизм и реализм в европейской литературе XIX века / П.С. Коган. - СПб., 1914. - 122 с.

11. Літературна енциклопедія. - М., 1989.

12. Моруа А. "Прометей, или Жизнь Бальзака",

13. Мурав`єва Н.І. Бальзак : учеб. пособие / Н.И. Муравьева. - М. : Учпедгиз

14. Обломиевский Д. Бальзак : этапы творческого пути / Д. Обломиевский. - М. : Гос. изд-во худ. лит., 1961. - 590 с.

15. Обломиевский Д. Д. Основные этапы творческого пути Бальзака

16. Парнасова И.К. "Все о Бальзаке" - М.: Просвещение, 1997 г. - 410 с.

17. Реизов Б. Г. Бальзак.-- Л., I960.;

18. Соловйова Н.О , Дмитрієв О.С., Є.А. Петрова. Исторія зарубіжної литератури ХІХ ст. / Н.О Соловйова-2 видання-М. Вісшая школа, 2000,-559 с.

19. Чичерін О.В. Произведения Оноре де Бальзака "Гобсек" и "Утраченные иллюзии", 1982. 96 с

Размещено на Allbest.ru