Главная База знаний "Allbest" Менеджмент и трудовые отношения Організація управління аграрним виробництвом та шляхи її вдосконалення в товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" Бучацького району Тернопільської області

Організація управління аграрним виробництвом та шляхи її вдосконалення в товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" Бучацького району Тернопільської області

Основи організації управління аграрним виробництвом в сучасних економічних умовах, її нормативно-правове забезпечення. Аналіз організації управління аграрним виробництвом в ТОВ "Бучачагрохлібпром". Шляхи удосконалення управління, проектування заходів.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.05.2012
Размер файла 185,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Останнім часом організаційна структура підприємства будується за галузевим принципом з розподілом на цехи рослинництва і тваринництва, механізації, будівництва тощо. Організаційна структура таких підприємств має вид: господарство - цех - бригада. Залежно від умов виробництва і зони діяльності кожне сільськогосподарське підприємство вибирає найзручнішу організаційну структуру.

Дане господарство має ступеневу організаційну структуру, при якій не має відділів (цехів) як проміжних господарських підрозділів, а взаємозв'язок і взаємодія між бригадами і фермами здійснюється безпосередньо через керівництво господарства. В господарстві наявні також допоміжні і обслуговуючі підрозділи. Така організаційна структура відповідає умовам господарства, його розміру, проте треба вдосконалити організацію праці, умови праці внутрігосподарських формувань.

Існує перелік факторів, які впливають на організаційну структуру, до них відносяться: розмір, концепція та спеціалізація виробництва; рівень кваліфікації кадрів; наявність у господарстві високопродуктивної техніки; природнокліматичні умови і т.д.

Організаційна перебудова структури господарства - це сукупність підрозділів основного, допоміжного виробництва, обслуговуючих підрозділів і підрозділів соціального побуту. Організаційна структура - це внутрішня побудова господарства організаційне поєднання структурних одиниць на основі кооперування та поділу праці. До підрозділів окремої організаційної структури належить: відділи; виробничі дільниці; бригади; ферми; ремонтні майстерні; виробництво і переробка сільськогосподарської продукції; підсобні промислові виробництва.

Організаційна структура включає в себе об'єкти основного виробництва, обслуговуючі підрозділи та соціальні виробництва.

На організаційну побудову господарства впливає ряд факторів. Основні з них такі: конфігурація земельної реформи господарства; рельєф земельної поверхні господарства; віддаленість від центру збуту; наявність доріг з твердим покриттям; відповідальність підрозділів виробництва продукцій тваринництва підрозділам виробництва продукцій рослинництва; наявність прогресивних технологій і високопродуктивної техніки; наявність високопродуктивних порід худоби та інше.

Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічне, економічне, виробниче, соціальне) регламентуються внутрішньовиробничі зв'язки і досягається стійка система службових відносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Структура управління - упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів систем, яка визначає поділ праці і службових зв'язків між працівниками апарату управління з підготовки і прийняття, реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами і працівниками регламентує потоки інформації у систему управління. Структури управління виражаються в схемах і параметрах системи управління, повному співвідношенню структурних підрозділів і працівників апарату управління положенням про відділи і служби, у системі підпорядкування і функціональних зв'язків між персоналом управління.

Дивитися відповідно до спеціалізації і розмірів агропідприємства.

Залежно від умов виробництва і зони діяльності кожне сільсько господарське підприємство вибирає найзручнішу організаційну структуру.

Як видно з наведеної схеми організаційна структура ТзОВ "Бучачагрохлібпром" наступна: обслуговуючи підрозділи, підрозділи підсобних господарств і виробничі дільниці, до виробничих дільниць відносять ферми ВРХ і конеферми, рільнича бригада. Обслуговуючими підрозділами є тракторна бригада, автопарк, ремонтна майстерня, складське приміщення та нафто господарство. У господарстві є такі підрозділи підсобних підприємств, як столярний цех з пилорамою, млин і будівельна бригада.

Рис 2.1 Організаційна структура ТзОВ "Бучачагрохлібпром" у 2011 році.

Організаційна структура підприємства побудована за галузевим принципом з розподілом на цехи рослинництво і тваринництво за видом: господарство - цех - бригада.

Структури управління по горизонталі складають окремі ланки, а по вертикалі - ступені. Ланки управління являють собою організаційно відокремлені структурні підрозділи (відділи) служби, групи. Кожна ланка в ієрархії управління виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та їх кооперацій при розробці, прийнятті і реалізації рішень. Ланку управління поєднують зворотні і прямі зв"язки по горизонталі і вертикалі. Сукупність управління (рівень) - це сукупність управлінських ланок відповідного ієрархічного рівня управління з визначеною послідовністю їх підлеглості з низу до верху. Сукупність ланок управління, структурних підрозділів, об'єднаних за однаковою подібністю виконуваних функцій, утворює службу управління.

На структуру управління підприємством впливають ряд факторів: кваліфікація управлінського персоналу; наявність технічних засобів для систем управління виробництвом; наявність диспетчерської служби; наявність механізації виробництва та її якість; застосування прогресивних технологій у виробництві сільськогосподарської продукції; співвідношення працівників управління до потреб існуючих підрозділів; наявність селекційної роботи по виведенню ефективних порід худоби; наявність робочої сили; наявність переробних об'єктів сільськогосподарської продукції та її реалізації; і т.д. Структура управління виражається в штатному розписі.

До підрозділів, які зайняті основною діяльністю слід віднести рільничу бригаду, молочнотоварну ферму і ферму відгодівлі великої рогатої худоби. Поряд з підрозділами, які займаються основним виробництвом тут функціонують обслуговуючі підрозділи (машинно-тракторний парк, будівельна бригада, ремонтна майстерня, центральний склад), підсобні підрозділи (пилорама), а також соціально-побутові підрозділи (їдальня, дитсадок). Сукупність всіх цих підрозділів складає його організаційну структуру.

Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічне, економічне, виробниче, соціальне) регламентуються внутрішньовиробничі зв'язки і досягається стійка система службових відносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Структура управління - упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів систем, яка визначає поділ праці і службових зв'язків між працівниками апарату управління з підготовки і прийняття, реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами і працівниками регламентує потоки інформації у систему управління. Структури управління виражаються в схемах і параметрах системи управління, повному співвідношенню структурних підрозділів і працівників апарату управління положенням про відділи і служби, у системі підпорядкування і функціональних зв'язків між персоналом управління.

Науково обґрунтована структура управління є ефективним засобом саморегулювання і координації діяльності працівників. Вона створює об'єктивні передумови для мінімального втручання управлінських працівників у процеси, що відбуваються на підприємстві, організаційно регламентує виконання управлінських функцій, виконує роль мережі каналів по яких рухаються потоки інформації. Від структури управління в значній мірі залежить дієвість всього господарського механізму, результативність виробничо-господарської діяльності.

Структуру управління вибирають враховуючи специфіку діяльності організації і організаційну побудову. Своє конкретне виявлення структура управління знаходить у організаційних схемах, штатному розписі, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, системі підлеглості і взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління тощо. Графічна схема структури управління полегшує виявлення недоліків, а саме подвійність і невизначеність підпорядкування, ліквідація яких підвищить оперативність та ефективність управління.

Структури управління по горизонталі складають окремі ланки, а по вертикалі - ступені. Ланки управління являють собою організаційно відокремлені структурні підрозділи (відділи) служби, групи. Кожна ланка в ієрархії управління виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та їх кооперацій при розробці, прийнятті і реалізації рішень. Ланку управління поєднують зворотні і прямі зв"язки по горизонталі і вертикалі. Сукупність управління (рівень) - це сукупність управлінських ланок відповідного ієрархічного рівня управління з визначеною послідовністю їх підлеглості з низу до верху. Сукупність ланок управління, структурних підрозділів, об'єднаних за однаковою подібністю виконуваних функцій, утворює службу управління.

Головному бухгалтеру підпорядковуються бухгалтер з оплати праці, бухгалтер з обліку основних засобів та виробничих запасів, бухгалтер з обліку розрахункових операцій та касир. Головному агроному підпорядковується агроном рільничої бригади, головному зоотехніку - зоотехнік, а головному інженеру-механіку - завідувач машинно-тракторним парком, бригадир будівельної бригади, завідувач ремонтною майстернею, завідувач центральним складом та інженер з техніки безпеки. Між головними спеціалістами, бригадиром рільничої бригади та завідувачами фермами існують функціональні зв'язки.

Слід відмітити, що в структурі управління не передбачено посади спеціалістів з маркетингу, підбору і підготовки кадрів та юриста-консультанта. Тому така структура управління виробництвом, на наш погляд, не відповідає сучасним вимогам ринкового регулювання, так як не забезпечує виконання всіх сучасних видів управлінської діяльності, ефективного розподілу повноважень, прав і відповідальності за доручені ділянки управлінської роботи, не створює передумов для налагодження ефективної співпраці окремих функціональних та лінійних підрозділів досліджуваного агропідприємства з метою досягнення поставленої перед ним мети. В основу такої моделі управління виробництвом покладений принцип централізації управління виробництвом та використання в регулятивній діяльності переважно адміністративних методів.

Як свідчить світова практика менеджменту, ринкова економіка вимагає створення адаптивних структур управління виробництвом. Тому в конкретному випадку доцільно, на наш погляд, скористатись значним досвідом реформування управління в аграрних формуваннях європейських країн і все що можна з користю використати у вітчизняній практиці управління запозичити.

Таким чином, існуюча організаційна структура і структура управління на сьогодні за формою і змістом є застарілою, не відповідає сучасним вимогам ринкового регулювання та не забезпечує належної ефективності сільськогосподарського виробництва, стабільності його розвитку та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку. Отже, проблема пошуку раціональної форми господарювання та адаптації діючої системи управління виробництвом до вимог ринкового регулювання в досліджуваному приватному підприємстві є досить актуальною.

За допомогою структури управління поєднуються різні сторони діяльності господарства, регламентуються внутрішньовиробничі зв'язки і досягається стійка система службових відносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Зобразимо структуру управління в ТзОВ "Бучачагрохлібпром" у вигляді схеми (рис.2.2.).

89

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.2 Схема структури управління ТзОВ "Бучачагрохлібпром"

Структура управління - це упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Виходячи з даної схеми бачимо, що в товаристві існує двухступенева організаційна структура управління, де зв'язок і взаємодія між бригадами і фермами здійснюється безпосередньо через керівництво господарства за схемою: підприємець бригада.

Загальні збори учасників товариства з вищим колективним органом ТзОВ "Бучачагрохлібпром". Вони обирають правління, а також призначають голову товариства і головного бухгалтера. Голова спілки у своїй діяльності опирається на групи спеціалістів: головний економіст, головний бухгалтер, головний агроном, головний інженер-технік, головний ветеринар. Головні спеціалісти мають право здійснювати керівництво у відповідних галузях господарства.

2.3 Ефективність організації управління агропідприємством. Стан екологічної безпеки

Господарство розташоване у зоні помірно-теплого і вологого клімату. За рельєфом територія господарства ділиться на дві частини: північну та центрально-південну. Північна частина господарства являє собою заплаву річки Дністер. Мікрорельєф тут виражений у вигляді блюдцеподібних знижень, калюжних старорічищ та висохлих струмків. Центрально-південна частина території - вододільне плато. Рельєф цієї частини плоско-рівнинний з переходом у північній частині до рівнинного пониження. Мікрорельєф цієї територія виражений у вигляді замкнутих понижень. Територія земельних угідь є рівнинною, схили не перевищують 3 %.

Землі господарства не пошкоджені ні вітровою, ні водною ерозією. Проте частина земель є закислиними і на них не проводиться вапнування ґрунтів у зв'язку з тим, що у господарстві немає достатньо грошей для покращення родючості ґрунтів. За останні 15 років господарство не проводило меліорації ґрунтів.

У зв'язку з тим, що господарство спеціалізується на вирощування коренеплодів, а особливо цукрових буряків, є небезпека вивезення частини родючого шару ґрунту на бурякоприймальні пункти.

У господарстві налічується 5 автомашин, 5 тракторів і 2 комбайни, а тракторна бригада знаходиться на окраїні населеного пункту. Майже всі засоби механізації є як морально, так і фізично застарілими, що негативно впливає на якість обробітку ґрунту, а також і на атмосферне повітря. Миття і ремонт транспортних засобів відбувається безпосередньо на тракторній бригаді, що є порушенням як екологічних так і санітарних норм, оскільки брудні води забруднюють підземні води, які є основним джерелом питної води у населення. Щороку у транспортних засобах змінюють масло, яке підлягає утилізації, проте за браком коштів частину мастил використовують для змащування плугів і борін, а іншу частину просто виливають, чим забруднюють підземні води. Проблеми з утилізацією використаних (зношених) скатів у господарстві немає. Це пов'язано з тим, що населення розбирає їх і використовує як основу для скирт з сіном. Ще одним джерелом забруднення свинцем є старі акумулятори, яких після використання просто розбивають. Як і тракторна бригада, ферма у господарстві є не у найкращому стані.

Склад мінеральних добрив було заборонено експлуатувати ще у 1990 році, у зв'язку з тим, що він знаходився неподалік населеного пункту. В даний час господарство немає складу міндобрив, а закупляє добрива безпосередньо перед їх внесенням, так само як пестициди і гербіциди.

У 1998 році господарством було припинено експлуатацію складу мінеральних добрив, що позитивно позначилось на екологічній ситуації населеного пункту. Ще одним заходом, що позитивно вплинув на екологічну ситуацію, було те що у 2008 році було забетоновано гноєсховище і гноївка не попадає в підземні води. Господарство сплачує такі платежі за забруднення навколишнього середовища у державний бюджет України: Збір за забруднення навколишнього середовища власниками тракторів і комбайнів. Цей збір сплачується за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднень (Постанова № 303)

Інших зборів і платежів, таких як: платежі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та за розміщення відходів сільськогосподарського, промислового та іншого виробництва, господарство не сплачує.

Таблиця 2.10. Структура витрат на природоохоронні заходи в товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

№

п/п

Стаття витрат

2009р.

2010р.

2011р.

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

1

Впровадження грунто-захисної системи земле-робства

3,5

25,0

6

37,6

8,5

40,4

2

Проведення обстеження грунтів

2,8

20,7

3,5

21,8

4,7

22,0

3

Поліпшення малопродуктивних земельних угідь

7,2

54,3

6,5

40,6

7,9

37,6

Всього

13,5

100

16

100

21,1

100

Господарство витрачає кошти на такі природоохоронні заходи, як впровадження ґрунтозахисної системи господарства (2009р. - 25%, 2010р. - 21%, 2011р. - 40% від загальної суми витрат на природоохоронні заходи); проведення обстеження ґрунтів (20%, 21%, 22% відповідно) і поліпшення малопродуктивних земельних угідь (відповідно 54%, 40%, 37%).

Господарство не сплачує платежів за користування природними ресурсами: штрафні платежі за понадлімітне використання природних ресурсів; плата підприємства за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Господарство сплачує такі платежі за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища: плата за спеціальне використання природних ресурсів, плата за погіршення якості природних ресурсів, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Таблиця 2.11. Структура платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища у товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

№ п/п

Вид платежу

2009 р.

2010р.

2011р.

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

1

Плата за спеціальне вико-ристання природних ресурсів

0,8

47,1

1,1

34,3

1,3

49,9

2

Плата за погіршення якості природних ресурсів

0,4

23,5

1,3

40,6

1,1

35,5

3

Платежі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення

0,5

29,4

0,8

25,1

0,7

14,6

Всього

1,7

100

3,2

100

3,1

100

Для покращення екологічної безпеки діяльності сільськогосподарського підприємства необхідно провести ряд заходів. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. №1147.

Для покращення якості ґрунтів необхідна проводити їх вапнування, оскільки частина ґрунтів господарства є закислиними. Також необхідно звернути більшу увагу на покращення і наукового обґрунтування сівозмін, що що призведе не тільки до покращення якості ґрунтів, а й до збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Також необхідно правильно вносити пестициди і гербіциди, а також раціонально вносити мінеральні і органічні добрива.

У господарства немає приміщення для того, щоб правильно зберігати мінеральні добрива, а також пестициди і гербіциди, отже для цього необхідно облаштувати спеціальне приміщення. Також необхідно провести оновлення та оптимізацію комплексу сільськогосподарської техніки з метою забезпечення негативного впливу на стан ґрунту.

Є необхідність перейти на менш токсичні види пального, дотримуватись режиму експлуатації транспортних засобів, та запобігати і зменшувати викиди та скиди у навколишнє середовище забруднюючих речовин та додержуватись встановлених рівнів фізичних впливів. Так, наприклад, замінені, використані масла з автотранспорту необхідно зливати у спеціальні ємкості, які потім підлягають утилізації. Це ж можна сказати і при старі, списані акумулятори і скити.

Необхідно провести ремонт як у свинарнику так і в корівниках (поки вони ще підлягають ремонту); облаштувати приміщення для зберігання засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; облаштувати сміттєзвалище для безпечного складування виробничих, побутових та інших відходів.

З часом перенести гноєсховище на, достатню за екологічними нормами, віддаль від населеного пункту.

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління виробництвом

3.1 Обґрунтування необхідності організації управління аграрним виробництвом

Без врахування відповідних змін в організаційній системі пристосування її до об'єктивних умов зовнішньо обмежувальних факторів розвитку через деякий період структура управління старіє і виникає неузгодженість між технікою технологією і організацією виробництва з одного боку, і будовою управлінської системи - з другого. Ознаками старіння системи є дублювання у виконанні управлінських функцій, відсутність чіткості у розподілі обов'язків, прав і відповідальності між структурними підрозділами і працівниками апарату управління, виникнення конфліктих ситуацій у колективі, тощо.

Роботи з удосконалення структури управління здійснюють у такому порядку. Спочатку уточнюють цілі підприємства. У загальному вигляді цілі підприємства сформульовано у його статуті. Оскільки підприємство є багатоцільовою системою, його цілі на відтворення соціально-економічних відносин та удосконалення їх, задоволення суспільних і особистих інтересів працівників конкретизуються на певний період.

Вихідною базою встановлених цілей є задоволення ринку споживачів. Якщо враховувати тільки виробничий аспект, то головна ціль підприємства - це забезпечення необхідного обсягу виробництва продукції заданої якості і в встановлені строки. Використовуючи методологію і принципи дедуктивної логіки виділяють цілі першого, другого і. т.д. рівнів, які є водночас засобами досягення цілей вищою рівня. Виділеня підцілі це першооснова формування системи управління, аналізу відповідності структури управління цілям підприємства. Потім аналізують розміри виробництва, рівень спеціалізації, концентрації виробництва, фондоозброєність, забезпеченість кадрами та їх кваліфікацію, форми організації праці і виробництва, розміри і спеціалізацію внутрішньогосподарських підрозділів, характер внутрішньовиробничих міжгосподарських зв'язків тощо.

Рис.3.1 Трьохрівнева система управління в підприємсті.

Враховуючи обсяги робіт з управління і прийнятті нормативи, визначають чисельність працівників апарату управління, кількість структурних підрозділів, рівень централізації і децентралізації при виконанні управлінських функцій. розробляють і закріплюють у вигляді структурної схеми, лінійні і функціональні зв'язки системи управління, встановлюють підпорядкованість відділів, служб і працівників управління.

Наступним етапом роботи з проектування структури здійснення заходів щодо організаційно-правової регламентації діяльності апарату управління і розробка програми управління: розробка програми управління, класифікатора службової діяльності працівників управління, положення про структурні підрозділи, посадових інструкцій для всіх управлінських працівників, правил внутрішнього розпорядку, стандартів на функції і процедури управління, планів-графіків погодження роботи керівників і спеціалістів.

Удосконалення структури управління передбачає: відповідність цілям, що стоять перед організацією; співвідношення управляючої системи і системи якою управляють; доведення складності управляючої системи до складності системи якою управляють; досягення оптимального співвідношуння цент-ралізації функцій управління, підвищення ролі децентралізованого розв'язання питань; надання повної оперативно-господарської самостійності грудовим колективам і створення умов для самоуправління; відповідність форм прямою і зворотнього зв'язку у системі управління, характеру взаємо-відносин між її підсистемами; створення мінімально необхідної кількості ступенів управління; додержання норм управління; доведення до мінімуму чисельності апарату управління; забезпечення на всіх рівнях суворої відповідальності за доручену справу; забезпечення організаційної стійкості і надійності управляючої системи; досягнення потрібної гнучкості стру-ктури управління та її орієнтації на постійне вдосконалення залежно від зміни виробничої структури, організаційної побудови підп. - риємства, нових функцій управління або зміни обсягу існуючих функцій.

89

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.2 Вплив організаційних змін і організаційного розвитку на ефективність управління.

Для покращення роботи щодо управління підприємством є його поліпшення інформаційного забезпечення процесом управління в господ-дарстві, необхідно розв'язати проблем) організаційного регламентування діяльності апарату управління, вдосконалення економічних показників, класифікації інформації, її кодування і документування. Слід досягти високої визначеності у розподілі посадових функцій службових осіб і при зміні прав та обов'язків працівників змінювати інформаційне забезпечення їх переоцінювати потоки інформації, що циркулює, а також зменшувати потоки непотрібної інформації.

Важливо методично правильно вибирати показники, які б найбільш точно відображали суть явища або процесу, і створювали систему взаємозв'язаних показників, за допомогою яких можна давати повну кількісну і якісну характеристику властивостей певного об'єкта.

Потреба у широкому впровадженні в управлінні сучасних засобів обчислювальної техніки виявляє завдання підвищення впоря-дкованості логічних відношень між показниками забезпечення однозначного їх вираження впорядкованості логічних відношень між показниками забезпечення одночасною їх вираження, впорядкованості термінів мови економічної інформації тощо.

Велике значення має впорядкування документації, що є матеріальним носієм економічних даних. Потрібно розробляти і впроваджувати в практику діяльності підприємства машиноорієнтовані форми документів, що пристосовані до обробки їх за допомогою сучасних засобів обчислювальної техніки, забезпечити класифікацію і впорядкування документів, раціоналізувати технологічний процес формування доку-ментів на основі аналізу схеми руху документів й показників.

У процесі аналізу документованої інформації визначають кількість застосованих форм первинних й зведених документів, кількість документів, що створюються у системі управління за місяць по кожній формі, кількість показників кожної форми і в перерахунку на місячний потік інформації, кількість цифрових і буквених знаків у документі і в перерахунку на місячний потік тощо. Результати кількісної і якісної оцінки кожного документу записують у спеціальні картки або бланки. Найчастіше в картку записують назву кожного обліково-планового показника, місце його створення і використання, призначення і строки надання; кількість знаків, за допомогою яких записують інформацію, кількість дій, дії запису, частоту збирання і видачі інформації, трудомісткість заповнення. Матеріали карток обмеження, що складаються на один документ, заносять у відомість "зведена характеристика документа". До матеріалів обстеження додають копії всіх документів.

При аналізі потоків інформації часто використовують графічний метод, суть його полягає в графічному відображенні маршрутів проходження документів. На підставі аналізу схем документаційних зв'язків між різними структурними підрозділами розробляють заходи вдосконалення потоків документів і процесу управління.

Маршрути руху виробничо-економічної документації оптимізовують за допомогою транспортної моделі лінійного програмування. Якщо ідею реорганцізації системи управління виразити у термінах теорії інформації, що зводиться до звільнення від інформації, яка відповідала попереднім умовам функціонування і нагромадження повної інформації, яка відповідає умовам, що змінились.

Складною проблемою раціональної організації управління і збирання, обробка і передача інформації. її успішне розв'язання пов'язати з попереднім з'ясуванням таких питань: яка інформація про хід роботи надходити з відділка, бригад, від окремих виконавців; хто повинен давати цю інформацію і за допомогою яких засобів; кому і яку інформацію слід надавати і в якому вигляді; як забезпечити надійність інформації, її вірогідність, як організувати її перевірку, якщо це потрібно; які завдання повинні передаватися виробничим підрозділам і які строки доведення їх до вико-навців;

Важливим напрямом удосконалення системи економічної інформації і підвищення забезпеченості інформацією апарату управління є інтеграційна комплексна обробка і аналіз даних за допомогою ЕОМ і створення банку даних.

Система інформації підприємства повинна передбачати ефективне здійснення і розвиток вертикального, горизонтального і зовнішньою зв'язку. Ця проблема має технічний, організаційний і соціально-психологічний аспект: застосування внутрішньовиробничої мережі телефонного зв'язку, службових записок, організація особистих контактів, внутрішньовиробничих публі-кацій тощо. Для того щоб розв'язати цю проблему слід використати досягнення семіотики, що вивчає процеси спілкування всередині взаємо-позв'язаних груп.

Для того, щоб всі управлінські рішення виконувались вчасно необхідно поліпшувати контроль за їх виконанням. Зворотній зв'язок між запланованою програмою діяльності і реалізацією прийнятого рішення здійснюють за допомогою контролю, у процесі контролю враховують можливі помилки, прорахунки, коригують рішення, усувають вплив факторів, що порушують запланований хід виробничого процесу. При цьому не тільки перевіряється фактичне використання рішення а й уточнюються і доповнюються самі рішення, своєчасно вживаються дійові заходи щодо усунення виявлених недоліків у роботі.

Умови ефективного контролю такі: своєчасність, систематичність, всеосяжний характер, умілий вибір питань і об'єктів контролю, широка участь працівників, розробка конкретних пропозицій за матеріалами контролю використання сучасних методів і технічних засобів контролю.

У сільському господарстві контроль за виконанням документованих рішень найчастіше здійснюють за допомогою карток. Па основі контрольних карток працівник щодня перевіряє виконання рішень а результати перевірок фіксує на зворотному боці. При вчасному виконанні рішення контрольну картку погашають, а якщо його не виконано у визначений строк, то контролюючий погоджує з керівником і виконавцем новий строк, зазначає його на зворотному боці контрольної картки і ставить її на місце. Коли настає повний строк виконання, результати повторного контролю також зазначають на картці.

Для вдосконалення контролю потрібно, що контролюючі працівники мали право здійснювати координаційні функції. Крім того, треба навчитися правильно контролювати підлеглих. Якщо контролювати кожний їх крок, а потім застосовувати стягнення за кожне найменше упущення, то це неминуче позбавить підлеглих ініціативи. Контроль слід поєднувати з іншими функціями управління, що дасть змогу зменшити обсяг контрольних операцій і чисельність працівників, які виконують всі операції.

В процесі перевірок треба усувати паралелізм і дублювання, забезпе-чувати правильне співвідношення візуального і дистанційного конт-ролю зміцнювані зв'язок з роботою комісії профспілкової організації та ін. Контроль обов'язково повинен містити висновки на майбутнє, щоб на основі цих висновків кожне наступне аналогічне рішення виконувалось чіткіше ніж те, по якому зроблено висновки.

Керівництву господарства слід практикувати здійснення контролю з якістю прийнятих рішень. Дані такого контролю слід було б використовувати при оцінці індивідуальної діяльності керівників і вирішенні питань про їх службове просування.

Серед заходів, спрямованих на удосконалення організації контролю виконання рішень велике значення має досягнення правильного спів від-ношення між безпосереднім візуальним спостереженням і дисциплінним контролем. На практиці упродовж багатьох років очевидна перевага надавалась спостереженню і метою одержання інформації про стан та хід проведення виробничих та інших процесів безпосередньо на місцях їх здійснення, що є неправильним.

3.2 Проектування заходів з удосконалення організації управління аграрним виробництвом

Висунуті економічною реформою вимоги переходу від адмістративних до переважно економічних методів управління вимагають перебудови всього економічного механізму. Потрібно створити такі економічні умови, які давали б змогу виконувати програму не шляхом адміністративного тиску, а в результаті економічної зацікавленості всіх учасників виробництва. Для цього слід забезпечити широке залучення працівників до активної участі у складанні перспективних та поточних планів, підвищити зацікавленість підприємств у розробці оптимальних планів, що макси-мально враховують можливість інтенсивного використання землі та інших засобів виробництва, покращення організації праці, виробництва й управління. Крім того, треба подолати попередній стереотип еконо-мічного мислення, старі підходи до розв'язання складних питань без достатнього наукового обґрунтування, усунути зрівнялівку в економічному стимулюванні трудових колективів і в оплаті праці тощо.

Перебудова економічного механізму пов'язана з реалізацією системи заходів, спрямованих на розширення ініціативи трудових колективів, підвищення самостійності і відповідальності сільськогосподарських та інших підприємств агропромислового комплексу країни за кінцеві результати діяльності.

Перехід на економічні методи управління вимагає активного викори-стання товарно-грошових відносин, зокрема посилення впливу на економіку фінансово-кредитних важелів, удосконалення системи ціноутворення, посту-пового переходу до біржової торгівлі засобами виробництва, збалансування попиту і пропозиції на ринку товарів та послуг для населення. Мають розвиватися ринкові відносини і створюватися ринкова інфраструктура (фондові, товарні та інші біржі, біржовий механізм торгівлі, канали звя'зку, інформаційно-комерційні центри, ефективна податкова система, умови для розвитку конкуренції тощо) та відпрацьовуватися їх механізм на основі саморегуляції економічних процесів.

На сьогодні фактично немає сучасної методології планування господ-дарської діяльності на рівні підприємств та організацій, що відповідала б умовам функціонування їх у ринковий період, і тим більше при наяв-ності розвинутого ринку.

Отже, суттєвою проблемою для науковців і практиків-управлінців є створення сучасної методології внутрішньовиробничого планування господарської діяльності. Така методологія має ґрунтуватися на таких принципах: орієнтація на досягнення кінцевих результатів, на постійне під-вищення ефективності господарських процесів і виробництва; досягнення суспільних цілей виробництва на основі поєднання індивідуальних та групових інтересів учасників виробництва; безпосере-дність - планування, яка повинна виявлятися у наступностіперсективних і поточних, річних і оперативно-календарних планів; наукова обґрунтованість показників, пропорційність і збалансованість їх; висока конкурентноздатність продукції та послуг, її відповідність потребам внутрішнього і зовнішнього ринків; застосування в процесі планування економіко-математичних методів, елек-тронно-обчислювальної техніки, які б передбачали багато варіативну розробку плану і його послідовну оптимізацію.

На сучасному етапі при плануванні сільськогосподарського виробництва слід враховувати потреби споживача, торгівельних організацій на конкретну продукцію відповідної кількості і якості.

При виконанні державного замовлення господарство повинно мати пільги по платежах у бюджет, які забезпечують збільшення прибутку, що залишається підприємству. Планування сільського господарства слід організовувати в тісному зв'язку з іншими галузями АПК. При цьому необхідно вирівнювати економічні умови господарювання у інших підприємствах і організаціях, що входять до складу АПК.

Управління за цілями - це підхід згідно з яким кожен керівник організації повинен мати чіткі цілі, що забезпечить досягнення цілей керівників вищого рівня. Процес управління за цілями здійснюється за такими етапами: встановлення цілей; планування дій; перевірка і оцінка роботи; контролювання і регулювання результатів.

Рис.3.3 Проектування заходів з удосконалення організації управління аграрним виробництвом.

Важливим економічним важелем регулювання сільськогосподарського виробництва є економічно обґрунтовані ціни, тобто ціни, що забезпечують відшкодування витрат господарства на виробництво продукції і дають змогу здійснювати розширене відтворення. Оскільки підприємство застосовує закупівельні ціни, то вони повинні відповідати безперервно змінюваним рівням суспільно необхідних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

На даний час ще більше зросла не еквівалентність між цінами на сільськогосподарську та промислову продукцію. Для запобігання дальшому неконтрольованому зростанню цін їх державне регулювання має здійснюватися з допомогою податкової, фінансово-бюджетної, кредитної, валютної і митної політики.

На жаль, в підприємстві матеріальне стимулювання працівників не відбувається, тому що заробітна плата працівників є низькою, порівняно із цінами на продукцію. Тому на перспективу потрібно вжити відповідних заходів, а саме, здійснювати своєчасну виплату заробітної плати, підвищити оплату праці, надавати премії за якісно виготовлену продукцію і ряд інших заходів.

Перехід до економічних методів управління, здійснення самоокупності і самофінансування вимагають на практиці по-справжньому реалізувати принцип їх самостійності, розвивати у кожного працівника почуття відповідальності за його діяльність.

За допомогою госпрозрахункових принципів забезпечувати еко-номічно обґрунтовані взаємовідносини підприємств з іншими госпроз-рахунковими колективами.

Оскільки досліджуване господарство не проводить внутрішньогосподарського розрахунку, то в майбутньому йому слід це зробити, тому що на засадах даного розрахунку працюють відносно самостійні у вирішенні питань виробничо-господарської діяльності середні та дрібні підприємства та організації.

Для здійснення внутрішньогосподарського розрахунку кожному виробничому підрозділу потрібно створити відповідні умови: визначити склад госпрозрахункових підрозділів, виділивши їм необхідні засоби вироб-ництва для проведення всього циклу сільськогосподарських робіт; розробити обґрунтовану програму з виробництва продукції і ліміти затрат праці і коштів; встановити розміри поточного авансування, а також преміювання за підсумками року; надати підрозділам виробничу самостійність у вико-ристанні робочої сили і засобів виробництва; визначити порядок вза-ємовідносин підрозділів з правлінням господарства, а також між собою; організувати своєчасний і поточний облік витрат і виходу продукції кож-ного госпрозрахункового підрозділу; забезпечити щомісячний або за періодами робіт аналіз результатів роботи підрозділів; здійснювати матеріальне стимулювання за підсумками роботи протягом року за еко-номію витрат.

Крім того, слід покращити облік та контроль за виконанням госпрозрахункових завдань структурними підрозділами, підвищити їх оперативну самостійність у здійсненні поточних завдань.

Особливе значення мають організаційно-розпорядчі методи в період зародження ринкової економіки в Україні. На цьому етапі потрібно сформувати нові структури управління, регламентувати їх діяльність, визначити раціональне співвідношення між всіма групами методів управління та напрями цілеспрямованої зміни цього співвідношення до стану, рекомендованого сучасним науковим та практичним менеджментом.

Організаційно-розпорядчі методи управління можуть бути ефек-тивним засобом активізації працівників на перехідному етапі, оскільки для цього потрібна як перебудова психології людей, таж і поступове створення системи економічного регулювання господарських процесів.

Організаційно-розпорядчі методи, які в майбутньому будуть застосовуватися в управлінні, повинні відповідати наступним характерним особливостям: прямий вплив на об'єкт управління; обов'язків характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єктів; суворо виз-начена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

При здійсненні оперативно-розпорядчої діяльності директор повинен дотримуватись наступних правил: у межах своєї компетенції розпорядження (накази) потрібно давати тільки тоді, коли це дійсно зумовлюється обставинами. Неприйняття потрібних рішень або прийняття полови-нчастих, як і прийняття зайвих, рішень завжди дезорганізує процес виробництва; розпорядження повинні ґрунтуватися тільки на правових нор-мах чинного законодавства; розпорядження повинні бути науково обґрун-тованими; у процесі опрацювання і прийняття розпорядчих актів повинні брати участь спеціалісти підприємства і безпосередні виконавці; за формою викладу розпорядження мають бути короткими, конкретними, точними і зрозумілими; розпорядження повинні бути призначені для конкретних виконавців; у процесі розпорядництва потрібно додержувати принципів осно-вної ланки, відповідності поставленої мети виділеним засобам і повно-важенням працівників, погоджувати завдання окремих виконавців; у процесі розпорядництва слід усунути можливість "управління через голову", тобто дачі розпоряджень працівнику, минаючи його безпосереднього керівника; розпорядження виконавцю потрібно давати завчасно, щоб він мав можли-вість підготуватися до їх виконання.

Не слід робити багато розпоряджень одночасно, важливо завжди переконатися, що виконавець правильно зрозумів розпорядження.

Використовуючи розпорядчі методи управління, сучасний мене-джер повинен чітко і грамотно ставити завдання, компетентно аналі-зувати та ефективно контролювати хід реалізації їх, проводити інструктивно-роз'яснювальну роботу, налагоджувати та підтримувати виконавчу дисципліну. Під виконавчою дисципліною розуміють вміле виконання наказів, розпоряджень, вказівок керівника, яке забезпечується кваліфікацією, досвідом, творчістю та ініціативою виконавців.

В досліджуваному господарстві широко використовуються усні розпорядження, тому щодо використання усних розпоряджень наведено деякі рекомендації: віддавати усне розпорядження потрібно ясною, зрозумілою мовою, щоб не ставити виконавця у скрутне становище; корисно пере-вірити, чи правильно зрозумів розпорядження виконавець;

Перед тим як віддати усне розпорядження, потрібно переконатися, що воно не суперечить раніше відданим; усне розпорядження також повинне фіксуватися керівником. Формою фіксації таких розпоряджень може бути діловий блокнот керівника чи спеціальний журнал.

Для того, щоб вдосконалити соціально-психологічні методи необхідно в даному господарстві досконало вивчити механізм дії соціальних законів, пізнавати суть людини та її діяльності, зумовлену соціальними умовами. В сучасних умовах важливо з'ясувати механізм мотивації трудової діяльності, розробити прогресивні форми стимулювання праці, форми впливу на особистість, вивчити закономірності взаємовідносин у колективі й розробити засоби створення сприятливого психологічного клімату, психо-логічні питання стилю управління, добору й розстановки кадрів.

Велику увагу слід приділяти соціально-побутовій інфраструктурі (культурі мистецтву, охороні здоров'я), що забезпечить відтворення умов життя працівників.

При використанні соціально-психологічних методів в управлінні діяльністю підприємства найбільш актуальними є соціально-психологічні проблеми формування та діяльності трудових колективів. Тому вдоско-налюючи дані методи необхідно формувати трудові колективи таким чином, щоб в процесі їхньої діяльності досягались найвищі результати. При формуванні будь-якого колективу потрібно забезпечити виробничу єдність в ньому, а також погоджену діяльність працівників, спрямовану на досягнення поставлених завдань при мінімальних затратах не тільки мускульної, а й нервової енергії. При цьому слід враховувати такі соціально-психологічні аспекти: чисельність, склад, співвідношення працівників за віком, статтю, рівнем кваліфікації.

Найбільше необхідно звернути увагу на рівень згрупованості коле-ктиву. Формуючи колектив керівник повинен згрупувати людей так, щоб між ними була погодженість, спільність думок, тоді в такому колективі не будуть виникати конфліктні ситуації. А щоб забезпечити згуртованість колективу необхідно вдосконалити соціально-психологічні методи управління, вивча-ючи психологію управління, яка вивчає психічні процеси, психічний стан людини, поведінку, соціально-психологічні явища.

Вивчивши психологію своїх працівників керівник зможе керувати ними так, щоб досягнути високих результатів в процесі їхньої діяльності.

При високій якості індивідуальної праці слід надавати значення стимулюванню особистої ініціативи за допомогою моральних стимулів, а саме: підвищення рівня відповідальності; зміцнення авторитету праці-вника, що відзначився, публічною похвалою, високою оцінкою результатів його праці в присутності інших співробітників; особиста неформальна похвала підлеглого в процесі ділових контактів, моральна підтримка, іменні поздоровлення із знаменними датами і т.д.

В окремих ланках спостерігається низька якість індивідуальної праці, тому, щоб її покращити керівникові слід вжити необхідних заходів, а саме: особиста бесіда з підлеглими, аналіз показників праці причин невиконання завдань, доручень, наказів керівника; провести публічну форму аналізу роботи в присутності інших працівників; провести доброзичливу, позитивну і конкретну критику допущених недоліків і інше.

3.3 Ефективність запровадження заходів з удосконалення організації управління аграрним виробництвом

В агропромисловому комплексі набула поширення реструктуризація підприємств - здійснення організаційно-економічних, правових та технічних заходів, спрямованих на оптимізацію структури підприємства, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм господарювання, які б сприяли фінансовому оздоровленню підприємств та підвищенню їх конкуренто-спроможності.

Розробляючи заходи вдосконалення організаційної будови господ-дарства, слід пам'ятати, що в господарстві вже відповідним чином розміщено виробничі будівлі, закладено багаторічні насадження, придбані певні ма-шини, обладнання та інші засоби виробництва. Інакше кажучи виробилось виробниче спрямування, на що витрачено значні капіталовкладення. Тому заходи щодо вдосконалення організаційної структури мають бути спрямовані на вирішення таких основних завдань: впровадження раціональних форм організації і поділу праці у виробничих підрозділах і господарстві в цілому; високопродуктивне використання засобів виробництва і праці; раціональну організацію обслуговування основного виробництва і т.д.

Що стосується досліджуваного господарства, я б реконмендував ство-рити будівельну бригаду, оскільки у господарстві планують і подальші зміни, а також пункт побутового обслуговування, оскільки на території підпри-ємства проживає значна кількість працівників господарства та студентів. Вдосконалення структури організації не можливе без вдосконалення структури управління, оскільки можуть виникнути такі проблеми як дублювання у виконанні управлінських функцій, відсутність чіткості у розподілі обов'язків, прав і відповідальності між структурними підрозділами і працівниками апарату управління, виникнення конфліктних ситуацій у колективі.

Створення раціональної структури є складним завданням, оскільки вирішується воно з урахуванням організаційних, економічних, психологічних і соціальних факторів.

Спочатку потрібно уточнити цілі господарства, здійснити перевірку відповідності структури управління організаційній побудові підприємства, правильності, співвідношення працівників за функціями управління, ефективності вертикальних і горизонтальних зв'язків, спрямованості потоків інформації, обсягів підприємства. При цьому слід оптимізувати розміри і кількість внутрішньо-господарських підрозділів, вибрати раціональні форми організації праці і виробництва.

Враховуючи обсяги робіт з управління і прийняті нормативи, визначають чисельність працівників апарату управління, кількість структурних підрозділів, розробляють і закріплюють у вигляді структурної схеми лінійні й функціональні зв'язки системи управління, встановлюють підпорядкованість відділів, служб і працівників управління.

При проектуванні структури управління складним завданням є поєднання централізації й децентралізації функцій управління. Рівень централізації і децентралізації управління визначається за розміром виробництва, його спеціалізацією, складністю, розосередженістю та кількі-стю населених пунктів, кількістю ланок і ступенів управляючої системи, периферійністю системи управління, кваліфікацією керівників і спеціалістів сільського господарства і забезпеченістю засобами оргтехніки.

Структура апарату управління повинна вдосконалюватися відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Доцільно ввести такий порядок формування структурних ланок апарату управління, при якому після періодичного перегляду його службового і кваліфікаційного складу уточнювались обов'язки і повноваження у разі зміни виробничих умов.

У процесі структурних перетворень порушується рівновага в управлінських системах, змінюються вертикальні і горизонтальні зв'язки, що встановилися, характер відносин між лінійним і функціональним керівництвом. Тому нова структура повинна здійснюватись поетапно, а не здійснювати докорінні зміни одночасно.

Вдосконалення основних функцій управління залежить від багатьох факторів, що лежать в основі таких специфічних функцій:

загальне лінійне керівництво - передбачення, лідерство, організація праці і виробництва, мотивація до праці, виховна робота, контроль за виконанням рішень;

техніко-економічне і соціальне планування, організація і здійснення стратегічного довгострокового, короткострокового і поточного планування виробничо-фінансової діяльності, соціального розвитку трудових колективів;

управління трудовими ресурсами - формування трудових ресурсів, їх розвиток (навчання кадрів, оцінка результатів діяльності, атестація керівників і спеціалістів, підготовка керівних кадрів, облік і звітність по кадрах);

організація праці і заробітної плати, вивчення форм організації і систем оплати праці, розробка заходів, спрямованих на впровадження прогресивних методів організації праці, мотивація праці до високопродуктивної роботи, нормування усіх видів праці;

управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом - складання заявок на матеріали і вироби, розміщення замовлень на вироби, контроль за виконанням заявок, розробка графіків реалізації продукції, здійснення взаємозв'язків з постачальниками, заготівельними і торго-вельними організаціями;

бухгалтерський облік і фінансова діяльність - забезпечення зворотного зв'язку в системі, своєчасного обліку матеріальних цінностей, складання фінансового плану підприємства і розрахунок потреби в капіталі, ведення статистичної звітності, аналіз фінансового стану підприємства;

охорона праці і техніка безпеки - вхідний інструктаж по техніці безпеки осіб, що приймаються на роботу, переатестація робітників, контроль за додержанням законодавчих норм, правил техніки безпеки і виробничої санітарії, розслідування нещасних випадків на виробництві, підготовка звітів з охорони праці і техніки безпеки;

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены