Ефективне управління виробництвом

Процес вторинного виноробства, являє собою частину процесу виноробства - збереження й витримка виноматеріалів. У даному випадку мова йде про відособлене виноробне підприємство, що займається в основному розливом одержуваних готових оброблених виноградних вин, виробленням невеликої кількості виноградних вин власного купажу. З 1998 р., винзавод ВАТ «Ударний», освоїв випуск шампанського за спеціальною технологією із шампанських виноматеріалів, одержуваних на підприємствах первинного виноробства й виноматеріалів власного виробництва.

У вторинному виноробстві можна виділити ряд особливостей, які необхідно враховувати при виборі показників економічної ефективності виробництва.

Винзавод вторинного виноробства відрізняє відома спеціалізація: тут розливають в основному тихі вина, головним чином, у скляні пляшки на автоматичних лініях розливу. Інші технологічні процеси, здійснювані на заводі вторинного виноробства, є необхідними підготовчими етапами до розливу вина в пляшки (витримка, збереження) або ж виробляються з метою виправлення неякісних (нерозливостійких) вин, отриманих із заводів первинного виноробства. Уся продукція, що випускається заводом, обчислюється в одному вимірі декалітр (дал).

Ці особливості виробництва у вторинному виноробстві дають можливість підприємству окремі показники ефективності вимірювати не тільки у вартісних показниках, але й у натуральних. Для такого розрахунку деяке розходження в трудомісткості окремих видів вин не буде мати істотного значення, тому що в цілому переважають вина, однорідні по трудомісткості, це кріплені ординарні виноградні вина.

Територія винзавода ВАТ «Ударний» має форму неправильного багатокутника. Він розташовується на території 6,8 га.

Винзавод складається з наступних підрозділів: адміністративний корпус і виробничий корпус. Виробничий корпус у свою чергу складається з трьох цехів і дільниць.

Цех №1.

Цех №1 - цех прийому, вироблення й переробки сировини (виноматеріали заводів первинного виноробства, виноград - продукція КСП). Цех №1 складається з трьох дільниць.

Дільниця №1 - дільниця прийому виноматеріалів (виноматеріали заводів первинного виноробства) і сировини (виноград) для виготовлення виноматеріалів власного купажу. Одержувані оброблені виноматеріали перекачуються з дільниці №1 у цех №2, де провадиться витримка, збереження й проведення різних технологічних операцій виноматеріалів. Сировина (виноград) направляється на дільницю №2 для подальшої обробки й одержання власних виноматеріалів.

Дільниця №2 - дільниця переробки сировини (виноград) і одержання мезги й сусла.

Першим проміжним продуктом у технології одержання вина є мезга. Вона містить до 80 % соку і являє собою грубу суспензію з непостійних по співвідношенню фаз: рідкої -- сусла і твердої -- шкірочки з м'якоттю й насінь, а іноді і гребенів. Мезгу направляють на сусловідділення або настоювання з різними прийомами її обробки: перемішування, підброжування, шумування, нагрівання, спиртування, ферментація. При цьому відбувається екстрагування розчинних речовин із твердих частин виноградного грона й збагачення ними рідкої фази. Розрізняють жирну (вихідну) і стікшу (частково обессуслену) мезгу.

У дробильно-пресовому відділенні дільниці №2 установлена лінія ВПЛ-10ДО.

Компонування лінії ВПЛ-10ДО:

1 - бункер-живильник ВБШ-10;

2 - дробилка-гребеневідокремлювач ВДГ-10;

3 - скребковий конвеєр для гребенів;

4 - сульфітодозатор;

5 - мезго-насос;

6 - трубопровід;

7 - стікач;

8 - прес;

9 - шнековий конвеєр для вижимки;

10 - насос для сусла-самопливу;

11 - насос для пресових фракцій сусла;

12 - пульт управління;

13 - суслозбірники;

14 - мезгозбірник.

Біля дробильно-пресового відділення встановлено 46 резервуарів загальною місткістю 54000 дал. Тут також установлена бродильна батарея безупинної дії БА-1М продуктивністю 3500 дал\доб.

Дільниця №3 - дільниця вироблення власних виноматеріалів. На цій ділянці відбувається настоювання сусла, як правило, на меззі, шумування сусла і його спиртування, якщо це необхідно.

Тут установлено 29 вертикальних залізобетонних резервуарів загальною ємністю 228000 дал, 4 горизонтальних сталевих резервуари для витримки нагрітого вина загальною ємністю 8000 дал.

Щоб мати уявлення про технологічну схему виготовлення вина з виноматеріалів, приводжу технологічну схему виготовлення усім відомого вина - «Кагор».

Технологічна схема вироблення вина «Кагор»: виноград збирають при змісті цукру не менш 20%, дроблять із гребеневідділенням. Мезгу сульфітують (із розрахунку 100-150 мг\дм³), нагрівають до температури 55-75°С, при цьому мезгу ретельно перемішують, щоб уникнути місцевого перегріву. Потім її охолоджують до 25°С і вводять у неї 2-3% чистої культури дріжджів. Після шумування до необхідної кондиції по цукру, самоплив відокремлюють, а мезгу направляють на пресування. Для марочних вин відбирають самоплив і пресові фракції 1-2 тиску, спиртують їх і купажують. Отримані виноматеріали витримують у бочках протягом 3 років.

Цех №2.

Цех №2 складається у свою чергу з виносховища №1 і №2, і спиртосховища. Тут провадяться: витримка, збереження й проведення різних технологічних операцій виноматеріалів.

У відкритому виносховищі №1 установлено 32 вертикальних металевих резервуара загальною місткістю 330000 дал і 9 горизонтальних металевих резервуара загальною ємністю 69000 дал.

У виносховищі №2 установлено 62 вертикальних залізобетонних резервуарів, загальною ємністю 478000 дал, із них 75000 дал у період сезону переробки використовуються як відстойно-бродильні, 24 скляні камери, загальною ємністю 28600 дал, 2 купажних резервуари по 5000 дал, 7 вертикальних металевих резервуара для витримки охолоджених вин загальною місткістю 7000 дал.

Наводжу приклад технологічних операцій виноматеріалів при виготовленні портвейну «Білий Кримський». Оброблений виноматеріал (вино) надходить із дільниці №3, цеху №1 у цех №2. Тут вино розливають у дубові бочки чи скляні камери. Витримують три роки: протягом 1-го року здійснюють 2-3 відкриті переливання й купажування, протягом 2-го року - відкрите переливання, протягом 3-го - закрите переливання.

Цех №3

Цех №3 - цех готової продукції. Цех №3 складається з трьох дільниць: дільниці прийому й підготовки тари; дільниці розливу готової продукції; механізованої дільниці транспортування вантажів.

Сюди, з цеху №2, надходить готова продукція. Тут вона розливається в пляшки й бочки, пляшки з вином укладаються в ящики. Після цього бочка і ящики з пляшками надходять на вантажну естакаду, де відбувається навантаження готової продукції на автотранспорт і залізничний транспорт. Після чого продукція відправляється споживачеві.

2.1.2 Основні техніко-економічні показники

Основні техніко-економічні показники необхідні для проведення аналізу виробництва даного підприємства, результати діяльності ВАТ «Ударний», зведені в таблиці: «Вихідні дані для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний» (див. Додаток 2).

На період обстеження загальна місткість виносховищ винзаводу складає 1258600 дал.

Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу винзаводу - 222 чоловік. Середньооблікова чисельність робітників винзаводу - 169 чоловік.

В даний час розлив продукції винзаводу провадиться на двох лініях продуктивністю по 9,5 тис. пляшок у годину.

Готова продукція розливається в пляшки й бочки. У 1999 р. і 2000 р. винзавод розлив готової продукції, у пляшки й бочки: 3761400 дал і 3786100 дал відповідно.

У 2000 р. на винзаводі було розлито: у пляшку - 3572912 дал; у бочку - 213188 дал.

2.2 Аналіз ефективності виробництва

2.2.1 Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва

Темпи зростання виробництва чистої продукції

Вище було сказано, що показники економічної ефективності повинні являти собою систему оцінок, що охоплює усю виробничо-господарську діяльність підприємства, яка складається з узагальнюючих і функціональних показників. З огляду на особливості виробництв підприємств вторинного виноробства, до групи узагальнюючих показників можна віднести наступні:

темпи зростання випуску продукції;

загальна рентабельність і її зростання;

витрати на 1 грн. товарної продукції, виробництво чистої продукції на 1 грн. витрат.

Показник темпів зростання виробництва чистої (товарної) продукції використовується з метою аналізу динаміки виробництва. Валова продукція - це вартість усієї зробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається, як правило, в порівнянних цінах. Товарна продукція - відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається вона в оптових цінах, що діють у звітному році. По своєму складу на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною, якщо немає внутрішньогосподарського обороту і незавершеного виробництва.

Темпи зростання обсягу чистої (товарної) продукції розраховуються по формулі:

, (1)

де Тi - обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Тб - обсяг чистої продукції в базовому періоді, грн.

Таким чином, темпи зростання обсягу чистої продукції складають:

Jв = 17987/17204 = 1,046 = 104,6%.

У нашому випадку, за 2000 р. у порівнянні з 1999 р. обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4,6%. Це значить, що обсяг товарної продукції в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. збільшився на 783 тис. грн.

Показник витрати на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат

Витрати підприємства на вироблення продукції складаються з наступних елементів витрат:

матеріальні витрати (сировина й матеріали, покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати, електроенергія, теплоенергія й ін.);

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні потреби;

амортизація основних засобів;

інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди й ін.)

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції - важливий узагальнюючий показник собівартості продукції, котрий вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах:

, (2)

де, Ст - собівартість продукції, Т - обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.;.

Отже, витрати на 1 грн. товарної продукції в 1999 р. склали:

УЗ = 13525/17204 = 0,786 грн., тобто 79 коп.,

а в 2000 р.: УЗ = 14105/17987 = 0,784 грн., тобто 78 коп.

Таким чином, підприємство ВАТ «Ударний» у 2000 р. витратило на 1 грн. товарної продукції 78 коп., що говорить про зменшення витрат, тому що в 1999 р. даний показник складав 79 коп.

У показнику витрати на 1 грн. товарної продукції, концентруються всі поточні витрати виробництва, викликані виробленням і реалізацією всієї товарної продукції - основної і неосновної, порівнянної і непорівнянної. Різниця між 1 грн. товарної продукції і витратами на неї показує величину прибутку, отриману підприємством з кожної гривні товарної продукції. Рівень цих витрат відбиває також рівень організації виробництва.

Зворотний показник витратам на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат:

, (3)

де, Т - обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Ст - собівартість продукції.

Отже, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат складає:

Пч = 17204\13525 = 1,272 грн., - 1999 р.

Пч = 17987\14105 = 1,275 грн., - 2000 р.

Таким чином, ми бачимо, що незначно цей показник покращився в порівнянні з 1999 р., що свідчить про гарний рівень організації виробництва.

Загальна рентабельність і її зростання, факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу

У цьому розділі ми приділимо особливу увагу дослідженню показника загальної рентабельності підприємства, а також розглянемо фактори і вивчимо міри впливу кожного з них на підсумковий показник рентабельності підприємства (див. Додаток 3).

Загальна рентабельність виробництва - один із найважливіших якісних показників економічної ефективності виробництва. У ньому узагальнюється діяльність підприємства, що виражається в співвідношенні використовуваних ресурсів виробництва (засобів виробництва) і отриманого ефекту. У цьому змісті рентабельність представляє модифікацію коефіцієнта економічної ефективності.

Визначаючи рентабельність виробництва на будь-якому рівні господарювання, необхідно одержуваний ефект зіставити з виробничими витратами, що можуть бути поточними й одноразовими (у тому числі капітальними).

Поточні витрати являють собою кошти, що витрачаються підприємством на виробництво й реалізацію продукції, виступають у виді повної собівартості й покриваються виторгом від реалізації продукції. Одноразові (у тому числі капітальні) витрати упредметнюються в основних й оборотних виробничих фондах, що покриваються за рахунок прибавочного продукту, створюваного протягом багатьох виробничих циклів.

Загальна рентабельність виробництва на підприємстві (R,%) визначається по формулі:

, (4)

, (5)

де П - сума балансового прибутку від промислової діяльності, грн.; Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн; О - середньорічна вартість оборотних коштів, грн.; А - середньорічна вартість виробничих фондів, грн.

Отже, загальна рентабельність підприємства ВАТ «Ударний» становить:

1999 - 133,8%, тому що 3660\2736 = 1,3377; 1,3377 · 100 = 133,8.

2000 - 129,9%, тому що 3624\2790 = 1,2989; 1,2989 · 100 = 129,9.

Зміна рентабельності виробництва в порівнянні з базисним періодом залежить від багатьох факторів. Тому становить інтерес вивчення міри впливу кожного з них на підсумковий показник.

Можна запропонувати наступний варіант аналізу впливу багатьох факторів на динаміку загальної рентабельності виробництва. Вихідні дані і літерні позначення показників, використовувані при аналізі, представлені в Додатку 2 (Вихідні дані для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний»), показники 1 - 14.

Запишемо рівняння рентабельності і перетворимо його:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

З отриманих у формулі дробових виражень перший співмножник виступає як розрахунковий показник і являє собою індекс відхилення обсягу реалізованої продукції від валової. Він буде тим ближче до одиниці, чим менше розходяться розміри перехідних залишків продукції на складах із банківськими розрахунками на початок і кінець періоду. Інші дробові вираження мають визначений економічний зміст.

Так, рівень річної продуктивності праці в розрахунку на одного середньооблікового робітника позначений добутком трьох співмножників, з яких перший являє собою средньогодинний виробіток за рік (2), інший - середню тривалість зміни на одного робітника, що характеризує щільність використання робочого дня (3), і третій - середню кількість робочих днів на одного робітника за рік, що говорить про ступінь використання календарного робочого часу (4). Якщо отриманий добуток помножити на показник питомої ваги середньорічної чисельності робітників у середньорічній чисельності промислово-виробничого персоналу (5), то визначимо річну продуктивність праці в розрахунку на одного працюючого. Цей показник за інших рівних умов буде тим вище, ніж більша питома вага робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу.

У дужках дробове вираження (6) характеризує індекс відхилення балансового прибутку від прибутку, одержуваної в результаті реалізації промислової продукції. Якщо остання є єдиним джерелом формування балансового прибутку, то цей індекс буде дорівнювати одиниці. Величина відхилення від одиниці відіб'є доходи або збитки, одержувані від непромислового господарства, а також позареалізаційної діяльності промислового підприємства.

З отриманого числа віднімається відносна величина, що характеризує витрати на 1 грн. реалізованої продукції (7). Якщо представити:

то за умови, коли розмір Ср\Р буде відповідати витратам на 1 грн. товарної продукції, використовуваним при розрахунку динаміки собівартості продукції.

Для підприємства ВАТ «Ударний», витрати на 1 грн. товарної й реалізованої продукції збігаються або відрізняються друг від друга дуже незначно. Тому замість витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна використовувати витрати на 1 грн. товарної продукції.

Останнє вираження в дужках включає озброєність праці основними виробничими фондами (8) і оборотними коштами (9).

Сума їх характеризує озброєність праці виробничими фондами (А\Ч = Ф\Ч + О\Ч), що має тенденцію до збільшення при удосконалюванні структури показників, що складаються. Під впливом науково-технічного прогресу частка озброєності праці основними виробничими фондами по темпах зростає швидше, ніж другий показник, і одночасно підвищується питома вага активної частини й вартості виробничих фондів.

Останнє просліджується, якщо вираження (8) представити у вигляді Ф\Фа · Фа\Ч.

У цьому випадку Ф\Фа буде індексом підвищення середньорічної вартості основних фондів над її активною частиною (чим менше це перевищення, тим прогресивніша структура основних фондів), а Фа\Ч - показником озброєності праці активною частиною основних фондів.

Аналіз рентабельності виробництва з використанням показника чистої продукції може бути проведений на основі рівняння:

1 2 3 4 5 6 7 8

де З - сума заробітної плати промислово-виробничого персоналу тис. грн.

Перший співмножник показує середньогодинний виробіток за рік по чистій продукції; шостий - відображає витрати заробітної плати на 1 грн. обсягу чистої продукції.

На основі вихідних даних по виведеній формулі розраховують показники за рік у зіставленні з планом або за ряд років. Потім, одержавши відносні величини, що відбивають динаміку взаємозалежних показників, визначають міру впливу кожного з фактора на зміну загальної рентабельності виробництва підприємства.

Рентабельність виробництва підвищується при випереджальних темпах росту продуктивності праці в порівнянні зі збільшенням фондоозброєності праці виробничими фондами, при зниженні собівартості продукції, а також підвищенні прибутку за рахунок додаткових джерел. У свою чергу зростання продуктивності праці залежить від збільшення середньогодинного виробітку робітника, ступеня використання робочого дня і календарного часу за рік і ін.

Результати факторного аналізу загальної рентабельності підприємства зведені в таблиці: «Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу» (див. Додаток 3).

2.2.2 Показники ефективності використання праці

Показники продуктивності праці, темп росту продуктивності праці

До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні:

темп зростання продуктивності праці;

частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці;

відносна економія живої праці.

Продуктивність праці - показник ефективності використання ресурсів праці, трудового фактора. Продуктивність праці виміряється кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленою одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік).

Підвищення продуктивності праці - об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процесі праці жива праця використовує результати минулої, упредметненої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів.

Продуктивність живої праці - це здатність живої праці виробляти в одиницю часу певну кількість продукції.

Показники продуктивності праці:

Виробіток:

, (6)

де Ч - чисельність працівників, Т - обсяг продукції, Зт - витрати праці.

Трудомісткість:

чи , (7)

У залежності від прийнятої одиниці виміру праці будуть виходити різні показники: на одну людину, на один людино-день, годину, на 1 грн. витрат праці.

Показники динаміки продуктивності праці - індекси продуктивності праці:

а) індивідуальні індекси (по якому-небудь продукту):

, (8)

б) загальні індекси - у цілому по виробництву:

, (9)

- (по формулі середнього індексу), (10)

, (11)

де I_d - індекс структурних зрушень;

, (12)

де , a .

Продуктивність праці - основний фактор зростання ефективності виробництва. Підвищення її означає зростання інтенсивності виробництва, тобто зменшення витрат праці (часу) на виробництво одиниці продукції.

Темпи зростання продуктивності праці розраховуються по формулах:

, і (13)

де Wi - продуктивність праці в розрахунковому періоді, грн.\чол.; W_Б - продуктивність праці в базовому періоді, грн.\чол.; Ч - кількість виробничого персоналу, чол.

Так, показник продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» становить:

грн.\чол. 1998 р.

грн.\чол. 1999 р.

грн.\чол. 2000 р.

Темп зростання продуктивності праці на підприємстві:

1999 р.

2000 р.

Таким чином, динаміка продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» свідчить про підвищення даного показника, тобто з 67,7 у 1997 р., до 73,8 у 1999 р. і до 81,0 у 2000 р., а темп зростання продуктивності праці склав 109,1% і 109,7% у 1999 р. і в 2000 р. відповідно.

Показник частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці

Показник частки приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці, безсумнівно, повинен бути віднесений до показників, що характеризують ефективність виробництва, тому що він виражає збільшення випуску продукції з меншими витратами праці.

Показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) визначається по формулі:

(14)

де Ч - темпи зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, %; - Jв темпи приросту випуску продукції, %.

У свою чергу показники Ч й Jв можна обчислити по формулі:

(15)

(16)

де Чф і Чб - чисельність промислово-виробничого персоналу відповідно фактично й у базисному періоді, чоловік; Вф і Вб - обсяг випуску продукції відповідно фактично й у базисному періоді, тис. грн.

Для визначення показника частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці, в ВАТ «Ударний», розраховуємо показники Ч й Jв:

Отже, показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) в ВАТ “Ударний” становить:

Однак варто помітити, що у випадку, коли фактична чисельність промислово-виробничого персоналу в порівнянні з чисельністю в базисному періоді не змінюється або зменшується (випадок із ВАТ «Ударний»), немає необхідності робити указаний розрахунок, тому що весь приріст продукції при цьому утворюється у результаті зростання продуктивності праці. З іншого боку, при відсутності зростання випуску продукції цей показник узагалі не визначається.

Відносна економія живої праці

Проблема економії живої праці взагалі, а на сучасному етапі розвитку нашої економіки особливо, є надзвичайно важливою. Вирішувати її можливо лише на основі - неухильного підвищення продуктивності праці в результаті збільшення її фондоозброєності. Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції.

Показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви збільшення продуктивності праці. Адже найважливішим завданням планування праці є визначення мінімальної потреби в працівниках, необхідних для нормального ходу процесу виробництва й виконання виробничої програми.

Відносна економія живої праці Эт (чоловік), розраховується по формулі:

(17)

де J_в - темпи зростання випуску продукції, %.

Розрахуємо темп зростання випуску продукції за 2000 р., стосовно 1999 р.:

Тоді показник відносної економії живої праці Эт (чоловік), на підприємстві складе:

чіл. 1999 р.

чіл. 2000 р.

Розрахований нами показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви зростання продуктивності праці.

Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції.

Таким чином, на підставі проведених розрахунків, можна констатувати про неухильне підвищення продуктивності праці, на винзаводі ВАТ «Ударний», що є результатом зростання фондоозброєності праці (див. Додатки 3, 4).

2.2.3 Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень

Фондовіддача

Наступною групою функціональних показників є показники використання виробничих фондів і капітальних вкладень. Сюди можуть бути віднесені такі показники:

фондовіддача;

приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

виробництво чистої продукції на 1 грн. середньорічного обсягу оборотних коштів;

відносна економія основних виробничих фондів;

відносна економія оборотних коштів;

оборотність оборотних коштів;

приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

питомі капітальні вкладення на одиницю виробничої потужності, що вводиться;

питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції;

строк окупності капітальних вкладень.

Перераховані показники відображають рівень використання засобів виробництва в одному виробничому циклі, частково або цілком переносять свою вартість на готову продукцію. У зв'язку з цим використання засобів виробництва істотно впливає на рівень ефективності. Останні три показники характеризують ефективність капітальних вкладень, що направляються на збільшення випуску продукції.

Фондовіддача є в даний час основним показником використання основних виробничих фондів. Вона показує обсяг виробленої продукції, що приходиться на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів. Продукція може бути представлена у вартісному чи натуральному вираженні. Динаміка цього показника відбиває зміну величини й структури основних фондів, обсягу й асортименту продукції, що випускається. Оскільки фондовіддача виражає співвідношення між досягнутим економічним ефектом (у виді виробленої продукції) і витратами на створення основних фондів, за допомогою яких досягнутий цей ефект, вона є й показником ефективності виробництва.

Фондовіддача розраховується по формулі:

(18)

де Т - обсяг виробленої продукції; Ф - вартість основних виробничих фондів, грн.

Розрахуємо показник фондовіддачі на підприємстві:

грн. 1999 р.

грн. 2000 р.

На підставі наших розрахунків видно, що на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів, приходиться 10,17 грн. і 10,44 грн. виробленої продукції в 1999 р. і 2000 р. відповідно.

У нашому випадку, показник фондовіддачі в 2000 р. стосовно 1999 р. збільшився на 0,27 грн. Як уже говорилося, динаміка цього показника відбиває зміни розміру й структури основних фондів, обсягу й асортименту продукції, що випускається.

Приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції

Показник приросту оборотних коштів до приросту товарної продукції розраховується по формулі

(19)

де Поб - приріст середньорічної вартості оборотних коштів, %;

Jв - темп зростання обсягу чистої (товарної) продукції.

Таким чином, показник приросту оборотних коштів до приросту товарної продукції, на підприємстві, складе:

На підставі зроблених розрахунків, можна говорити, що приріст товарної продукції, на підприємстві, випереджає приріст оборотних коштів на 2,3%.

Відносна економія основних виробничих фондів, відносна економія оборотних коштів

Відносна економія основних виробничих фондів, грн., розраховується по наступній формулі:

, (20)

де Фб - середньорічна вартість основних фондів у базовому періоді; Фi - середньорічна вартість у розрахунковому періоді. Варто помітити, що відносну економію оборотних коштів, матеріальних витрат, фондів заробітної плати можна розрахувати по цій же формулі з використанням відповідних значень фондів.

Таким чином, показник відносної економії основних фондів на підприємстві становить:

%.

Оборотні кошти складають частину засобів виробництва, що включають у себе також фонди обігу (готова продукція, кошти). Таким чином, показник відносної економії оборотних коштів характеризує отриману економію матеріальних і коштів у процесі виробництва й реалізації продукції. Економія оборотних коштів сприяє прискоренню їхньої оборотності і тим самим підвищенню ефективності виробництва.

Розрахуємо відносну економію оборотних коштів (тис. грн.), в ВАТ «Ударний», по наступній формулі:

, (21)

де Оф, Об - оборотні кошти відповідно фактично й у базисному періоді, тис. грн., Jв - темп зростання обсягу чистої продукції.

Таким чином, відносна економія оборотних коштів, у 2000 р., в ВАТ «Ударний» становить:

тис. грн.

Як уже говорилося, показник відносної економії оборотних коштів характеризує отриману економію матеріальних і коштів у процесі виробництва й реалізації продукції. Економія оборотних коштів сприяє прискоренню їхньої оборотності й тим самим підвищенню ефективності виробництва.

Оборотність оборотних коштів

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їхньому вивільненню й використанню на інші потреби підприємства. Скорочення одного обороту (у днях) оборотних коштів і часткове вивільнення їх свідчить про ефективне їхнє використання.

Тривалість одного обороту оборотних коштів До (у днях) можна визначити по формулі:

, (22)

де Ос - оборотні кошти, тис. грн.; Вр - виторг від реалізації продукції, тис. грн.: 360 - кількість днів у році.

Таким чином, оборотність оборотних коштів на підприємстві становить:

дн. 1999 р.

дн. 2000 р.

На підставі розрахунків видно, що показники тривалості одного обороту оборотних коштів (До) у 1999 і 2000 р. практично рівні, і при округленні складуть 21,4 дн., але все-таки незначно, показник До за 2000 р., позитивніший ніж показник за 1999 р. на 0,06 дн.

Різниця між фактичною кількістю днів одного обороту в минулому році (2000) у порівнянні з базисним (1999), показує, на скільки днів прискорилася оборотність, що і буде служити показником ефективного використання оборотних коштів.

2.2.4 Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

Відносна економія матеріальних витрат, зниження питомої витрати матеріалів (виноматеріалів)

Наступною групою функціональних показників є показники використання матеріальних ресурсів:

відносна економія матеріальних витрат;

зниження питомої витрати матеріалів (виноматеріалів).

матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції;

Частка матеріальних витрат у собівартості виноробної продукції становить 93%. Тому стає зрозумілим прагнення працівників управління виноробних підприємств до економії сировини, матеріалів, палива, усіх видів енергії, тари й інших матеріальних ресурсів як до виконання найважливішої умови підвищення ефективності виробництва.

У складі матеріальних витрат вартість сировини переважає, тому у виноробстві розроблені деталізовані норми утрат виноматеріалів.

Розрахунок відносної економії матеріальних витрат Эм (у тис. грн.) провадиться по формулі:

, (23)

де Мзф, Мзб - матеріальні витрати відповідно фактичні й у базисному періоді, тис. грн.; Jв - темп зростання валової продукції, %.

Таким чином, відносна економія матеріальних витрат у ВАТ «Ударний» становить:

тис. грн.

Зниження питомої витрати (утрат) виноматеріалів Вс (у %) можна визначити шляхом порівняння фактичної витрати виноматеріалів на 1000 дал. вина з установленим нормативом по формулі:

, (24)

де Вф, Вн - витрата виноматеріалів на 1000 дал вина відповідно фактично і по нормі, дал.

Матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції

До елементів витрат підприємства відносяться й матеріальні витрати підприємства, до них відносяться витрати на: сировину й матеріали, покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати, паливо, електроенергію, теплоенергію й ін.

Показник матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції - важливий показник. Обчислюється він відношенням суми матеріальних витрат на виробництво до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах:

, (25)

де Мз - величина матеріальних витрат у загальних витратах на виробництво, грн. (див. Додаток 2, показник 15); Т - обсяг товарної продукції, грн.

Таким чином, матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції на винзаводі склали:

грн. 1999 р.

грн. 2000 р.

Як ми бачимо, підприємство ВАТ «Ударний» у 2000 р. зробило матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції - 72 коп., що говорить про зменшення матеріальних витрат, тому що в 1999 р. даний показник становив - 73 коп.

2.2.5 Додаткові показники системи показників ефективності виробництва

Підсумком даного розділу роботи є результат розрахунків системи показників ефективності виробництва, в ВАТ «Ударний», що зведені в таблицю: «Система показників ефективності виробництва ВАТ «Ударний»» (див. Додаток 4).

Варто помітити, що загальноприйнята система показників ефективності виробництва, використовувана для оцінки ефективності виробництва, містить також і додатково розраховані мною показники господарської діяльності підприємства. Дані доповнення, на мою думку, є доцільними, тому що вони дозволяють нам зробити також і додаткові висновки про ефективність виробництва. Дані показники були розраховані на підставі вихідних даних для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний».

Додаткові показники, включені в систему показників ефективності виробництва підприємства:

темп зростання фондовіддачі;

темп зростання виробничих фондів;

фондоозброєність праці;

темп зростання фондоозброєності праці.

Розрахунки показників:

а) темп зростання фондовіддачі:

% 1999 р.

% 2000 р.

б) темп зростання виробничих фондів:

% 1999 р.

% 2000 р.

в) фондоозброєність праці:

тис. грн. 1999 р.

тис. грн. 2000 р.

г) темп зростання фондоозброєності праці:

% 1999 р.

% 2000 р.

Приведені, додатково розраховані показники (Додаток 4, № 17, 18, 19, 20), дозволяють нам зробити також і додаткові висновки про ефективність виробництва ВАТ «Ударний», а саме - виробничі фонди ВАТ «Ударний» використовуються недостатньо ефективно. Зростання виробничих фондів і фондоозброєності праці не супроводжується підвищенням фондовіддачі і відповідним зростанням продуктивності праці.

Так, середньорічне зростання виробничих фондів у ВАТ становить - 115,5% (далі будуть приводитися середньорічні показники за 1999, 2000 р.), а зростання фондоозброєності праці - 124,96%.

А темпи зростання продуктивності праці й фондовіддачі, в ВАТ «Ударний», становлять 109,4% і 83,49% відповідно.

При ефективному використанні виробничих фондів темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи зростання фондоозброєності праці. Зіставлення зазначених показників свідчить про зворотне - 109,4 < 124,96.

Фондоозброєність відображає ступінь технічної оснащеності праці і впливає на продуктивність праці.

Наведені цифри свідчать про необхідність вишукування й використання резервів виробничих фондів, для того, щоб підвищити фондовіддачу.

Однак, варто помітити, що дані показники на винзаводі, зокрема, за 2000 р., свідчать про позитивні тенденції. Так темп зростання продуктивності праці в 2000 р. склав 109,7%, а темп зростання фондоозброєності - 107,0%, тобто темп зростання продуктивності праці випереджає темп зростання фондоозброєності праці на 2,7%.

Поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капіталовкладень збільшити випуск продукції, поліпшити техніко-економічні показники виробництва, такі, як фондовіддача, продуктивність праці, собівартість продукції й ін., тобто дозволяє підвищити ефективність виробництва.

2.3 Аналіз використання виробничої потужності

Виробнича потужність винзаводу.

Виробнича потужність заводу вторинного виноробства ВАТ «Ударний», по випуску готового вина розраховується по загальній місткості виробничої тари для одноразового збереження виноматеріалів і вин з урахуванням коефіцієнта оборотності цієї тари. При цьому купажні місткості і ємності, призначені для термічної обробки вин, включаються в розрахунок із поправочним коефіцієнтом 0,7.

На період обстеження загальна місткість виробничої тари для збереження виноматеріалів і вин складає 1258600 дал. З них 18000 дал - купажні ємності й місткості, призначені для термічної обробки вин.

Таким чином, на винзаводі на період обстеження загальна ємність виробничої тари, що враховується для розрахунку потужності, складає:

дал

Оскільки сумарна величина виробничої тари в кожен даний період є постійною, то коефіцієнт використання потужності заводу буде в основному залежати від оборотності тари. Останній можна визначити по формулі:

, (26)

де И - коефіцієнт, що враховує час використання тари; Ц - середня тривалість технологічного циклу, дні; З - мінімальний запас виноматеріалів, дні.

У цьому показнику всі змінні величини змінюються в залежності від рівня організації виробництва.

На винзаводі, И = 0,92. Щоб прискорити оборотність виробничої тари, варто збільшити час її використання протягом року, а для цього потрібно скорочувати терміни ремонту тари, підвищувати якість ремонту, використовувати тару з прогресивних матеріалів, зі стійкими внутрішніми покриттями, прискорювати заповнення тари. Усе це скоротить терміни готовності виробничої тари під чергове заповнення.

В ВАТ «Ударний», Ц = 92 днів, тому що тривалість технологічного циклу деяких вироблюваних вин власного купажу досить тривала.

На швидкість оборотності виробничої тари впливає тривалість технологічного циклу. Середня тривалість технологічного циклу залежить від ряду факторів, у тому числі від якості виноматеріалів, що надходять, від їхньої розливостійкості. У цьому відношенні повинне поліпшуватися якість вироблюваних виноматеріалів. Скороченню технологічного циклу на винзаводі буде сприяти також підвищення рівня механізації й автоматизації основного виробництва, заміна дрібних ємностей на великі для збереження виноматеріалів, підвищення безперервності процесів виробництва, скорочення термінів обробки виноматеріалів і виготовлення купажів.

Мінімальний поточний запас виноматеріалів на винзаводі складає 17 днів (З). Він залежить від ряду специфічних особливостей: умов підготовки до сезону переробки сировини на заводах первинного виноробства, наявності вільних ємностей; умов збереження виноматеріалів на винзаводі (облік кліматичної зони й ін.).

Таким чином, коефіцієнт оборотності тари має значення:

.

Отже, виробнича потужність винзаводу по випуску готового вина, у рік, становить:

дал

У 1999 р. і 2000 р. винзавод розлив готової продукції в пляшки та бочки: 3761400 дал і 3786100 дал відповідно.

Зі зроблених розрахунків випливає висновок - виробнича потужність заводу вторинного виноробства ВАТ «Ударний», по випуску готового вина використовується не ефективно. Наявна потужність винзаводу перевищує обсяг розлитої готової продукції.

дал

дал

У 1999 р. невідповідність, потужність - розлив становить 98456 дал.

У 2000 р. невідповідність, потужність - розлив становить 73756 дал.

Виробнича потужність лінії розливу.

В даний час розлив продукції винзаводу провадиться на двох лініях продуктивністю по 9,5 тис. пляшок у годину.

Розлив готової продукції, на лініях, провадиться по 8 годин, щодня.

Розрахунок виробничої потужності лінії розливу, рік:

дал

Виробнича потужність двох ліній розливу (у рік) становить:

дал

У 2000 р. на лініях розливу винзаводу розлито в пляшки - 3572912 дал готової продукції, що складає 92% від виробничої потужності ліній розливу.

У 2000 р. невідповідність потужність - розлив складає 310688 дал.

Таблиця 3

Використання виробничих потужностей (2000 р.)

Найменування	Потужність у рік, дал	Використання потужності, дал	Резерв, дал
Виробнича потужність винзаводу	3859856	3786100	73756
Виробнича потужність ліній розливу	3883600	3572912	310688

Результати аналізу використання виробничих потужностей (таблиця 3) свідчать про неефективне використання наявних виробничих потужностей. Варто також помітити, що виробнича потужність винзаводу по місткості тари (3859856 дал) незначно відстає від потужності по лініях розливу (3883600 дал). Відставання складає - 23744 дал у рік.

Таким чином, поліпшення використання виробничих потужностей винзаводу є резервом підвищення ефективності виробництва ВАТ «Ударний».

2.4 Визначення рівня механізації виробництва

Механізація виробництва, тобто заміна ручної праці машинною, є одним з основних напрямків науково-технічного прогресу в промисловості. Послідовне впровадження засобів механізації являє собою найважливіше джерело полегшення праці, підвищення її продуктивності, зростання обсягу виробництва й економії витрат праці.

Рівень механізації основного виробництва (цеху, підприємства) визначається такими показниками: ступінь механізації праці См.т, рівень механізації виробничих процесів Ум.п.п.

Ступінь механізації праці (у %)

, (27)

де Чм - чисельність робітників основного виробництва, зайнятих механізованою працею; Ч - загальна чисельність робітників основного виробництва.

Рівень механізації виробничих процесів (у %)

, (28)

де Тз - загальні витрати праці в основному виробництві, виражені в умовних нормах ручної праці, чол.-ч; Тр - витрати ручної праці, що залишилися, в основному виробництві, чол.-ч.

В якості умовних норм ручної праці на одиницю продукції основного виробництва узяті витрати праці виробничих робітників за умови виконання всіх трудових процесів вручну без яких-небудь елементів механізації.

Загальні витрати праці по цеху основного виробництва виражені в умовних нормах ручної праці (у чол.-ч.)

, (29)

де Т1, Т2,…,Тn - умовні норми ручної праці на 1000 дал продукції за кожною схемою (операції) обробки виноматеріалів, чол.-ч.; Р1,Р2,...,Рn - обсяг обробки виноматеріалів за кожною схемою (операції) обробки, тис. дал; n - число операцій.

Загальні витрати праці в основному виробництві підприємства (об'єднання), виражені в умовних нормах ручної праці (у чол.-ч.)

, (30)

де Тзц - загальні витрати праці в основному виробництві i - го цеху, виражені в умовних нормах ручної праці, чол.-ч.; n - кількість цехів підприємства.

Витрати ручної праці, що залишилося, (у %):

, (31)

де Тт - фактична технологічна трудомісткість продукції цеху (підприємства), чол.-ч.; См.т - ступінь механізації праці в цеху (підприємстві), %.

Фактична технологічна трудомісткість продукції (у чол.-ч)

, (32)

де Ч - чисельність робочих цеху (підприємства), зайнятих в основному виробництві; t - річний фонд робочого часу одного робітника, ч.

Визначення рівня механізації допоміжного виробництва і ВРТС (вантажно-розвантажувальні, транспортні і складські роботи) робіт. При визначенні рівня механізації допоміжного виробництва підприємств вторинного виноробства необхідно виходити з тих же методологічних положень, що і при визначенні рівня механізації основного виробництва. При цьому структурні підрозділи допоміжного виробництва підприємства варто розглядати як самостійні виробничі одиниці, що випускають відповідну продукцію.

Загальні витрати праці в допоміжному виробництві винзаводу, виражені в умовних нормах ручної праці, Тз (у чол.-ч) можна розрахувати по формулі:

, (33)

де Тз_р.о - загальні витрати праці на ремонт і обслуговування устаткування за рік, чол.-ч.; Тз_т.х - загальні витрати праці на обслуговування теплових і холодильних установок за рік, чол.-ч.; Тз_з.с - загальні витрати праці на підтримку будинків і споруджень у робочому стані, чол.-ч.; Тз_п.р - загальні витрати праці на ВРТС роботах, чол.-ч.

Загальні витрати праці на ремонт устаткування за рік, виражені в умовних нормах ручної праці, Тз_р.о (у чол.-ч) складе:

, (34)

де Эр.о - умовна норма ручної праці на ремонт і обслуговування устаткування в 1 умовну ремонтну одиницю (ремонтна одиниця - це умовно обраний обсяг ремонтних робіт, вироблений при певному співвідношенні витрат праці ремонтників різних професій. Значення трудомісткості однієї ремонтної одиниці по капітальному ремонті дорівнює 35 нормо-ч.), чол.-ч.; Vр.о - середньорічний обсяг ремонтних робіт, умовних ремонтних одиниць.

Формула для визначення рівня механізації виробництва в цілому по винзаводу має наступний вигляд:

, (35)

де Тз_О - загальні витрати праці в основному виробництві в умовних нормах ручної праці в розрахунку на річний обсяг виробництва, чол.-ч.; Тз_Э - загальні витрати праці на обслуговування теплових і холодильних установок, виражені в умовних нормах ручної праці, чол.-ч.; Тз_З.С - загальні витрати праці на підтримку будинків і споруджень на підприємстві в робочому стані, виражені в умовних нормах ручної праці, чол.-ч.; Тз_Г - загальні витрати праці на вантажопотоках підприємства, виражені в умовних нормах ручної праці, чол.-ч.; Тз_Р.О - витрати ручної праці, що залишилися, в основному виробництві в розрахунку на річний обсяг виробництва, чол.-ч.; Тз_Р.В - витрати ручної праці, що залишилися, у допоміжному виробництві, чол.ч.

Розрахунок показників механізації виробництва по підрозділах і по заводу в цілому, виробляється на підставі даних про чисельність робітників по основному, допоміжному виробництву і ВРТС роботам.

За вищевказаною методикою розраховуємо показники рівня механізації виробничих процесів по видах виробництв (таблиця 4).

Таблиця 4

Показники рівня механізації по видах виробництв

Види виробництв	Рівень механізації (у %)
Основне виробництво	79,4
Допоміжне виробництво в цілому	58,3
Ремонт устаткування	44,2
Енергопостачання	100,0
Підтримка будинків і споруджень у робочому стані	51,6
ВРТС роботи	51,7

Відносно високий рівень механізації основного виробництва підприємства пояснюється насамперед тим, що більшість технологічних процесів зв'язана з перекачуванням виноматеріалів, що, як відомо, здійснюється механізованим способом, крім того, у цехах розливу такі трудомісткі операції, як мийка пляшок і розлив вина в пляшки, а також бракераж готової продукції й наклейка етикеток, цілком механізовані.

Для виявлення резервів механізації праці на винзаводі доцільно провести аналіз структури чисельності робітників по видах виробництв.

В даний час в основному виробництві ВАТ "Ударний" зайнято 63 чоловіка, що складає 37,3% загальної кількості робітників; у допоміжному виробництві 43 чоловіка, або 25,4%, на ВРТС роботах 63 чоловіка, чи 37,3% (таблиця 5).

Таблиця 5

Структура чисельності робітників по видах виробництв

Виробництво	Чисельність робітників
	усього чоловік	питома вага, %	зайнятих ручною працею	зайнятих механізованою працею
			усього чоловік	питома вага, %	усього чорловік	питома вага, %
Основне	63	37,3	33	52,5	30	47,5
Допоміжне	43	25,4	22	51,2	21	48,8
ВРТС роботи	63	37,3	37	58,8	26	41,2
Разом	169	100	93	54,2	76	45,8

З таблиці 5 видно, що в цілому по обстеженому підприємству більш половини робітників (54,2%) зайнято ручною працею. Особливо велика питома вага робітників, зайнятих ручною працею, на ВРТС роботах (58,8%). В допоміжному виробництві цей показник склав 51,2%.

Результати аналізу структури чисельності допоміжних робітників і робітників, зайнятих на ВРТС роботах приведені в таблицях 6-7.

Таблиця 6

Структура чисельності допоміжних робітників

Функції допоміжного виробництва	Чисельність робітників
	усього чоловік	питома вага, %	зайнятих ручною працею	Зайнятих механізованою працею
			усього чоловік	питома вага, %	Усього чоловік	питома вага, %
Ремонт устаткування	29	67,5	14	48,5	15	51,5
Енергопостачання	5	11,5	-	-	5	100
Підтримка будинків і споруджень у робочому стані	9	21	8	89	1	11
Усього	43	100	22	51,2	21	48,8

Таким чином, незважаючи на значний ступінь механізації праці на підприємстві ВАТ «Ударний», ручною працею зайнято більш половини всієї кількості робітників, що є великим резервом для подальшої механізації праці (див. таблиці 5, 6, 7).

Таблиця 7

Структура чисельності робітників, зайнятих на ВРТС роботах

Професії	Чисельність робітників
	усього, чоловік	питома вага, %
Водії транспорту	10	15,9
Вантажники	27	42,9
Транспортувальники	10	15,9
Інші (комірники, приймальники, контролери й ін.)	16	25,3
Усього	63	100

2.5 Висновки аналітичної частини

В аналітичній частині я провів аналіз господарської діяльності підприємства ВАТ «Ударний», і на підставі отриманих результатів, пропоную рекомендації з удосконалювання управління виробництва підприємства, так, щоб на кожну одиницю ресурсів добиватися істотного збільшення обсягу виробництва продукції.

Система показників ефективності виробництва надана в роботі дає всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства і містить усі загальноекономічні показники.

У системі показників ефективності виробництва не усі з них мають однакову значимість. Є головні й додаткові (диференційовані) показники. Якщо перші прийнято називати узагальнюючими, то другі є функціональними, що характеризують яку-небудь певну сторону діяльності.

Узагальнюючі показники в основному виражають кінцеві результати виробництва й виконання стратегічних завдань. Функціональні показники використовуються для аналізу й виявлення резервів ефективності, усунення вузьких місць у виробництві.

За 2000 р. у порівнянні з 1999 р. обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4,6%. Це значить, що обсяг товарної продукції в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. збільшився на 783 тис. грн.

Підприємство, ВАТ «Ударний» у 2000 р. витратило на 1 грн. товарної продукції 78 коп., що говорить про зменшення витрат, тому що в 1999 р. даний показник складав 79 коп.

Показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат покращився в порівнянні з 1999 р., що свідчить про гарний рівень організації виробництва.

Загальна рентабельність підприємства ВАТ «Ударний» складає: у 1999 - 133,8% і в 2000 - 129,9%.