Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна (на прикладі ТОВ "ЯНУС")

Характеристика маркетингової та товарної структури на ТОВ "ЯНУС". Визначення ефективності експортної діяльності на підприємстві. Проектне обґрунтування урожайності та визначення беззбиткового обсягу виробництва зернових культур в умовах підприємства.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 04.01.2014
Размер файла 75,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра теорії та практики менеджменту

Індивідуальне завдання на тему

«Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна» (на прикладі ТОВ «ЯНУС»)

Виконала студентка

гр. 3619-2-2 А.І. Малапура

Науковий керівник

К.е.н., доцент Н.В. Сербіненко

Запоріжжя 2012р.

ВСТУП

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.

Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Метою виробничої практики на підприємстві «ЯНУС» є:

- поглиблення та закріплення теоретичних знань і набуття необхідних практичних навичок і досвіду роботи в галузі управлінської, збутової, планово-економічної, маркетингової, зовнішньоекономічної діяльності підприємства, проведення аналізу діяльності підприємства - бази практики за основними напрямами: виробнича, фінансова, збутова, маркетингова, кадрова, інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна.

Завдання даної виробничої практики на підприємстві «ЯНУС»:

1) отримання практичного досвіду роботи на підприємствах у якості менеджерів;

2) формування уявлення основних принципів організації діяльності підприємств;

3) опанування організаційно-технологічних процесів менеджменту на підприємстві;

4) набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретних ситуацій, що виникають на підприємствах під час виконання ключових управлінських функцій;

Під час проходження практики на підприємстві «ЯНУС» стає зрозумілим, що на сучасному розвитку сільського господарства великої уваги необхідно приділяти питанню підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, що повинно супроводжуватися із раціональним використання затрачуваних ресурсів.

Все це можливо за тієї умови, що при вирощуванні культурних рослин необхідно чітко дотримуватися усіх технологічних процесів. Це дотримання сівозмін, внесення добрив на заплановану урожайність, дотримання технології вирощування рослин, використання якісного посівного і садивного матеріалу, своєчасний і ефективний захист сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб та бур'янів та організації технології зберігання та переробки продукції рослинництва. Окрім цього необхідно ефективно використовувати побічну продукцію рослинництва, що зменшує собівартість вирощування культур.

Приватне сільськогосподарське підприємство ТОВ «ЯНУС» перед собою ставить завдання економічно-вигідного вирощування сільськогосподарських культур. В цьому напрямку й працює господарство.

В майбутньому господарство планує збільшити насиченість 1 га площі орних земель органічними і мінеральними добривами, використовувати нові високопродуктивні сорти і гібриди сільськогосподарських культур, використовувати сучасну техніку та обладнання, побудувати надійні зерносховища, підняти на належний рівень галузь тваринництва. Окрім цього в господарстві планують перетворювати продукцію рослинництва в кінцеві продукти споживання, але для цього необхідне також спеціальне обладнання та устаткування. В цілому ТОВ «ЯНУС» маючи непогане кліматично-географічне місце знаходження має всі передумови вийти на свій запланований рівень розвитку.

1. ЗВІТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРАКТИКИ У ВІДДІЛІ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ЯНУС»

Я, Малапура А.І., у період з 10 грудня по 29 грудня 2012 року проходила виробничу економічну практику на ТОВ «ЯНУС» у відділі зовнішньоекономічних зносин та зовнішньоекономічної діяльності на посаді практиканта.

Метою виробничої практики на підприємстві «ЯНУС» є:

- поглиблення та закріплення теоретичних знань і набуття необхідних практичних навичок і досвіду роботи в галузі управлінської, збутової, планово-економічної, маркетингової, зовнішньоекономічної діяльності підприємства, проведення аналізу діяльності підприємства - бази практики за основними напрямами: виробнича, фінансова, збутова, маркетингова, кадрова, інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна.

Завдання даної виробничої практики на підприємстві «ЯНУС»:

1) отримання практичного досвіду роботи на підприємствах у якості менеджерів;

2) формування уявлення основних принципів організації діяльності підприємств;

3) опанування організаційно-технологічних процесів менеджменту на підприємстві;

4) набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретних ситуацій, що виникають на підприємствах під час виконання ключових управлінських функцій;

Під час проходження практики на підприємстві «ЯНУС» стає зрозумілим, що на сучасному розвитку сільського господарства великої уваги необхідно приділяти питанню підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, що повинно супроводжуватися із раціональним використання затрачуваних ресурсів.

За дорученням керівника практики від підприємства я займалася перекладом вхідної та вихідної документації та вводом даних у спеціальну внутрішню базу відділу у форматі Excel. Даний вид роботи дозволив мені ближче ознайомитися з процесом та порядком ведення і складання контрактів з іноземними контрагентами на ТОВ «ЯНУС».

По закінченні виробничої економічної практики мною були набуті практичні знання з організації та ведення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема імпортних закупівель на ТОВ «ЯНУС».

1.1 Паспорт підприємства «ЯНУС»

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНУС» як юридичний суб'єкт зареєстровано в Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області постановою № 127 від 25.05.2009 року.

ТОВ «ЯНУС» спеціалізується на дистрибьюції зернових культур (горох, ячмінь, пшениця, кукурудза, жито, овес) та продуктів харчування на внутрішній та зовнішні ринки у вигляді оптовій торгівлі.

Основні об'єкти виробничого, соціального, побутового й адміністративного призначення, розташовані в смт. Василівка. По природно-господарчому районуванню підприємство належить до зони степу.

На даний момент ТОВ «ЯНУС» знаходиться в орендних відносинах з 100 членами товариства, а пайовий фонд підприємства налічує 1261230,38 грн. та стверджений положенням "Про пайовий фонд", що стверджено спільними зборами членів товариства протоколом №2 від 15 липня 2009 року.

ТОВ «ЯНУС» притаманна лінійна організаційна структура, якій характерний поділ праці між керівниками що здійснюється за принципом поділу об'єктів, а не функцій управління. Відносини керівників і підлеглих будуються так що всі функції управління здійснюють керівники всіх ступенів, кожний працівник підпорядковується одному керівникові і від нього одержує вказівки. При лінійній системі розпорядження і вказівки підлеглих дає тільки їхній безпосередній начальник.

Лінійна система відрізняється простотою та чіткістю у взаємозв'язках, відповідальністю, швидкістю реакції на прямі розпорядження. Проте ця система має недоліки: зволікання у розв'язанні невідкладних завдань і спотворенні інформації через збільшення рівнів ієрархії, можливе перевантаження центрального апарату управління підприємства, велика потреба у спеціалістах широкого профілю.

Ефективність даного підприємства включає не тільки економічні показники. Економічна ефективність має бути доповнена показниками соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів підприємства, що надаються відповідно до нормативних стандартів обслуговування і фактичного обсягу бюджетних коштів.

Соціальна ефективність функціонування підприємства оцінюється на базі показників, які характеризують ступінь задоволеності населення, що обслуговується (наприклад, кількість вчасно невиконаних заявок), якість обслуговування (наприклад, показники збільшення чи зменшення скарг), ступінь задоволеності самих працівників підприємства (умовами й оплатою праці, системами преміювання, підготовки й перепідготовки працівників фірми тощо).

Характеризуючи управлінський і виробничий персонал, визначають показники, що відображають динаміку чисельності та кваліфікації працівників даного підприємства, а також дані з оплати їхньої праці.

Виходячи з цього, ефективність підприємства і перетворень, які проводяться у ньому, залежить від:

- ясності та визначеності стратегічних і тактичних цілей, послідовності реорганізації всієї структури підприємства;

- ступеня взаємозв'язку повноважень, відповідальності та ресурсного забезпечення конкретних структур влади на всіх рівнях, підготовки до швидких змін обстановки;

- створення стійкої системи зворотного зв'язку з населенням, підзвітності і контролю за діяльністю нових управлінських та виробничих структур підприємства.

Це висуває високі вимоги до управління підприємством у цілому і на окремих підприємствах. Ефективним є таке управління підприємством, за якого здійснюється рух усього комплексу до запланованого стану, причому ефективність є тим вищою, чим більше обґрунтований цей рух.

Умовою реалізації ефективного управління є використання ідеології стратегічного управління, де важливим елементом є можливість визначення оціночних характеристик цілей розвитку і перетворень. І якщо ефективність процесу управління, з одного боку, -- це обґрунтована стратегія і тактика організацій, що надають послуги (замовник -- підрядник), то з іншого -- це самоврядування. Причому, саме те самоврядування, що координує, контролює і є, по суті, "лакмусовим папірцем" ступеня задоволеності споживачів. Пошук нових ефективних форм організації функціонування підприємства, спроби відродження в споживачеві віри в результативність його участі в процесі управління, бажання самоврядування -- усе це приводить до формування нових систем управління (зокрема, кондомініумів).

Важливість оцінки ефективності функціонування і управління даного підприємства на сучасному етапі реформування регіонального управління полягає ще й у тому, що на її основі рішення про створення нових організацій чи перебудову діючих можливі тільки тоді, коли вони обґрунтовані економічно і соціально. Це знижує втрати, що виникають при використанні керівництвом методу проб і помилок. Оцінка дозволяє проводити реорганізацію діючих структур на базі попередньої ретельної підготовки й експериментальної перевірки. Якщо на даному підприємстві виникають проблеми економічного характеру, то вони вирішуються більш широко, з урахуванням бюджетного характеру його фінансування. Визначення ступеня важливості кожного найбільш значущого фактора економічності підприємства сприяє вирішенню подальших напрямів політики їх використання з метою підвищення ефективності функціонування всього комплексу. У зв'язку з цим є певні особливості в методичних підходах до аналізу головних факторів економічності підприємств.

1.2 Характеристика та аналіз господарської діяльності на підприємстві «ЯНУС»

У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, що функціонує одночасно як предмет праці і як засіб праці. До земель сільськогосподарського призначення відносять територію, надану сільськогосподарським товаровиробникам і призначену для ведення сільського господарства. Їх основу складають сільськогосподарські угіддя. У них входять також площі, зайняті лісами, чагарниками, садибами та іншими угіддями, без яких ведення сільського господарства неможливе [1].

Земельні угіддя поділяються на сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарським угіддям відносяться: рілля, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження і поклад. Велике значення мають угіддя, що представляють собою природну кормову базу для тваринництва.

Таблица 1.1 Склад і структура земельних угідь

Показники

2008

2009

2010

2011г к 2012г

га

%

га

%

га

%

га

%

Загальна земельна площа, га

14633

100

14633

100

9924

100

-4709

67,8

Усього сільськогосподарських угідь з них:

8702

59,5

8702

59,5

8702

87,7

0

100

Ріллі

5046

34,5

5046

34,5

5046

50,8

0

100

Сінокоси

1401

9,6

1401

9,6

1401

14,1

0

100

Пасовища

2255

15,4

2255

15,4

2255

22,7

0

100

Ліси і чагарники

5757

39,3

5757

39,3

1048

10,6

-4709

18,2

Інші землі

174

1,2

174

1,2

174

1,8

0

100

Вивчивши дані таблиці можна сказати, що структура земельних площ за останні 3 роки змінилася незначно. У структурі земельних угідь більше половини, тобто 87,7% займають сільськогосподарські угіддя. З них 50,8% займає рілля, 22,7% - пасовища, 14,1% - сінокоси.

Решту площі займають не сільськогосподарські угіддя - 12,4%, які в основному займають ліси і чагарники - 39,3%.

Більшу частину площі в даному господарстві займають сільськогосподарські угіддя, що говорить про те, що земля використовується ефективно. Аналіз забезпеченості і використання основних фондів.

Основні виробничі фонди або основні засоби - це засоби праці, які тривалий час беруть участь у виробничому процесі і частинами, у міру зносу, переносять свою вартість на готову продукцію, не змінюючи свою первісну натуральну форму.

В основних фондах виділяють дві частини:

1. Основні фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, відносяться до активної частини (робочі машини, верстати, обладнання та інші)

2. Основні фонди, які безпосередньо беруть участь у технологічному процесі виробництва, не створюють для нього необхідні умови, що відносяться до їх пасивної частини (будівлі, споруди і так далі).

Завдання аналізу використання основних виробничих фондів:

1. Вивчити наявність, склад і структуру основних виробничих фондів.

2. Вивчити рух доходів і їх стан.

3. Вивчити рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами.

4. Визначення ефективності їх використання.

5. Визначити фактори, що впливають на рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами

6. Намітити заходи щодо зростання забезпеченості підприємства основними фондами та шляхи кращого їх використання.

Таблица 1.2 Забезпеченість та показники ефективності використання основних виробничих фондів

Показники

Роки

Відхилення 2012г к 2011г, %

2009

2010

2011

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. руб.

49180

54204

70690

143,7

Фондозабезпеченість, руб.

336

370

712

211,9

Фондоозброєність, руб.

234

282

355

151,7

Фондовіддача, руб.

1,3

1,5

1,3

100

Фондоємність, руб.

0,8

0,7

0,8

100

Розрахунок показників ефективності використання основних виробничих фондів показав, що вартість основних виробничих фондів за останні 3 роки збільшилася на 43,7%. Показники ефективності використання основних виробничих фондів теж збільшилися, крім фондомісткості і фондовіддачі, вони залишилися незмінні. Фондоозброєність підприємства збільшилася за аналізований період на 51,7%. За вищенаведеними даними можна сказати, що підприємство ефективно використовує свої основні виробничі фонди [2]. Аналіз трудових ресурсів і продуктивності праці.

Трудові ресурси являють собою важливий фактор, раціональне використання якого забезпечує підвищення рівня виробництва сільськогосподарської продукції та його економічної ефективності. До складу трудових ресурсів включається та частина населення, яка володіє сукупністю фізичних і духовних здібностей, певними знаннями та досвідом роботи, що дозволяє їй працювати, що знаходяться в працездатному віці. Найважливішою передумовою для більш повного використання ресурсів сільського господарства є своєчасне визначення потреби в робочій силі [3].

Трудові ресурси сільського господарства мають такі специфічні особливості:

1. Трудові ресурси сільського господарства нерівномірно розподілені по території країни.

2. Енерго та фондоозброєність в сільському господарстві нижче.

3. В силу сезонності потреба в робочій силі протягом року неоднакова.

Віковий склад в сільському господарстві вище, ніж в інших галузях.

Завдання аналізу трудових ресурсів:

1. Вивчити і дати оцінку забезпеченості підприємства і його виробничих підрозділів трудовими ресурсами.

2. Вивчити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і професіям.

3. Визначити та вивчити показники плинності трудових ресурсів

4. Проаналізувати використання трудових ресурсів

5. Вивчити продуктивність праці і виявити фактори, що впливають на зростання або зниження продуктивності праці.

6. Провести порівняльний аналіз показників продуктивності праці.

7. Провести аналіз витрачання коштів на оплату праці та виявити можливості економії заробітної плати за рахунок зростання продуктивності праці.

Шляхи поліпшення використання трудових ресурсів: залучення у сільське господарство працездатного населення; вдосконалення та організація оплати праці; підвищення трудової активності працівників, дотримання дисципліни праці, підвищення відповідальності; розвиток підсобних промислових підприємств; поліпшення умов праці, підвищення його престижності, вирішення проблем благоустрою.

Таблиця 1.3 Показники наявності та використання трудових ресурсів

Показники

Роки

Відхилення 2012г к 2011г, %

2009

2010

2011

середньорічна чисельність працівників, чол.

210

192

199

94,8

в т. ч. зайнятих в сільськогосподарському виробництві, чол.

198

181

188

94,9

ступінь участі в суспільному виробництві,%

94,3

94,3

94,5

100,2

відпрацьовано одним працівником, чол-годину.

2400

2552

2296

95,7

коефіцієнт використання трудових ресурсів

1,2

1,28

1,15

95,8

Виходячи з даних наданих у таблиці можна сказати, що чисельність працівників за останні 3 роки зменшилась на 5,2%, у тому числі зайнятих в сільськогосподарському виробництві на 5,1%. Ступінь участі працівників у суспільному виробництві збільшилася, але не значно на 0,2%. Коефіцієнт використання трудових ресурсів знизився за аналізований період на 4,2%. Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що праця в даному господарстві автоматизується. Для більш ефективного використання трудових ресурсів необхідно: підвищення зайнятості робітників, підвищення матеріальної зацікавленості робітників, інтенсифікація виробництва.

Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти в одиницю робочого часу певну кількість матеріальних цінностей [3].

Значення продуктивності праці величезне, так як єдине джерело збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і основа зниження собівартості сільськогосподарської продукції. А так само джерело розширеного відтворення і підвищення матеріального благополуччя.

Таблиця 1.4 Динаміка продуктивності праці

Показники

роки

відхилення 2012 к 2011, %

2009

2010

2011

Вироблено валової продукції на одного середньорічного працівника, тис. руб.

296,1

420,2

460,6

155,6

Вироблено валової продукції на 1 люд.-год, тис. руб.

136

164,6

200,6

147,5

Витрати праці на 1 ц.

продукції, чол-годину.

- Зерна - молока - м'яса

0,2

3,5

26,8

0,2

3,2

35,4

0,2

3,3

32,5

100

94,3

121,3

Вивчивши динаміку продуктивності праці можна прийти до наступного висновку. За останні 3 роки виробництво валової продукції на одного працівника збільшилася на 55,6%. Збільшилась також і виробництво валової продукції на один людино-годину на 47,5%. Що стосується витрат праці на виробництво 1 ц. продукції, то вони за аналізований період на виробництво зерна не змінилися, на молоко знизилися на 5,7%, а на м'ясо збільшилися на 21,3%. Аналізуючи дані таблиці робимо висновок, що підприємство використовує свої трудові ресурси ефективно і продуктивність праці підвищується [5].

Для кращої роботи підприємства необхідно застосувати наступні шляхи підвищенняпродуктивностіпраці:

- Необхідний зростання валової продукції і зменшення витраченого часу.

- Для підвищення валової продукції необхідно підвищувати врожайність і продуктивність.

До скорочення робочого часу призводить механізація, автоматизація, скороченнявтратчасу.

Аналізфінансовихрезультатів:

Фінансовий результат - головний критерій оцінки діяльності для більшості підприємств.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

- Оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності за аналізований період;

-Вивчення джерел і структури балансового прибутку;

- Виявлення резервів підвищення балансового прибутку і чистого прибутку,щовитрачаєтьсянавиплатудивідендів;

- Визначення потенціалу підвищення різних показників рентабельності.

В якості базисних величин можуть використовуватися рекомендовані нормативи, усереднені по тимчасовому ряду показники даного підприємства, що належать до минулих сприятливих з погляду фінансового стану періодів, показниками, розрахованими за даними звітності успішних підприємств.

Дані аналізу фінансових результатів дозволяють більш точно оцінити діяльність підприємства, його фінансовий стан і вжити відповідних заходів щодо поліпшення його роботи [6].

1.3 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЯНУС»

Фактори зовнішнього середовища. У даній таблиці ми розглядаємо можливості та загрози таких факторів, як: політико-правові, економічні, соціально-демографічні та рівень розвитку технологій в суспільстві у зовнішньому середовищі прямої дії ТОВ «ЯНУС».

Таблиця 1.5

Можливості та загрози певних факторів на підприємстві ТОВ «ЯНУС»

Можливості

Загрози

1. Політико-правові фактори:

- зниження податків і мит;

- політична нестабільність;

- наявність пільг в податковому

- непослідовне, поспішне ухвалення

законодавстві;

законодавчих актів властями країни:

- закріплення галузі в переліку

- постійні зміни в законодавстві України;

пріоритетних.

- гальмування економічних реформ;

2. Економічні фактори:

- вступ економіки до підйомної фази

- зростання темпів інфляції;

ділового циклу.

- нестабільність курсу національної

валюти може понизити прибутковість

внутрішніх постачань;

- підвищення цін на матеріали, упаковку,

етикетки і інші необхідні супутні товари

може скоротити прибутковість і

викликати необхідність підвищення цін

на продукцію:

- економічна криза: її негативний вплив на

українську економіку.

3. Соціально-демографічні фактори:

- наявність висококваліфікованих

- зміни звичок і потреб споживачів;

кадрів на ринку праці;

- низький життєвий рівень населення;

- підвищення рівня життя населення.

- прагнення населення до ділової

активності і самостійності.

4. Рівень розвитку технологій в суспільстві:

Фактори зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище прямої дії ТОВ. У даній таблиці розглядається можливості та загрози інших факторів таких як: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, уряд на даному підприємстві «ЯНУС» [7].

Таблиця 1.6

Фактори зовнішнього середовища на підприємстві ТОВ «ЯНУС»

Можливості

Загрози

1. Споживачі

- географічна концентрація

- вузька аудиторія спеціалізованих

споживачів;

споживачів;

- висока ступінь задоволеності

- високі вимоги до якості продукції;

споживача продукцією.

- нееластичність попиту;

- привабливість цільового сегменту для

конкурентів.

2. Постачальники:

- тривале співробітництво з наявними

- Підсилення тиску з боку іноземних

постачальниками;

постачальників;

- надання постачальниками вигідних

умов оплати і поставки.

3. Конкуренти:

- тісне співробітництво з діючими

- Збільшення кількості активних

конкурентами;

конкурентів;

- наявність конкурентних переваг.

- Підсилення тиску з боку конкурентів.

У даній таблиці ми розглянули можливості і загрози факторів зовнішнього середовища і можемо сказати, що загрози є не стійкими і їх можна позбавитися за допомогою спеціальних методів і зусиль, а ось можливості є досить перспективними і треба докласти чимало зусиль для їх досягнення. Далі у матриці SWOT- аналізу ми розглянемо це більш детально.

Сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища ТОВ «ЯНУС». У даній таблиці розглядається сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища до якого входять: персонал, маркетинг, фінанси, виробництво.

Таблиця 1.7

Сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища ТОВ «ЯНУС»

Сильні сторони

Слабкі сторони

1.Персонал:

- перспективний колектив;

- гнучка політика керівництва;

- високий рівень кваліфікації керівників, співробітників підприємства;

- високий рівень кваліфікації робочих;

- наявність інтеграції між підрозділами.

- недосконалість посадових інструкцій;

- відсутність довгострокового планування кадрів;

- відсутність кадрового резерву;

- слабке впровадження сучасних концепцій управління;

- нестача інформації для аналізу і прогнозування діяльності підприємства;

- недосконала системи мотивації працівників.

2. Маркетинг:

- якість і надійність продукції;

- широкий асортимент продукції;

- наявність складських приміщень;

- достовірний моніторинг ринку;

- планування здійснення активної маркетингової політики керівником.

- недоліки в рекламній політиці;

- слабкий розвиток системи довгострокового планування;

- зневага принципам маркетингу.

Ми розглянули сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища ТОВ «ЯНУС», до яких входили: персонал, маркетинг, фінанси, виробництво, і ми можемо сказати що обидві сторони мають певні переваги і недоліки.

В свою чергу вихід на нові ринки з додаванням супутніх товарів і послуг дозволить збільшитись наявність фінансових коштів на ТОВ «ЯНУС», а висока кваліфікація персоналу та контроль якості продукції на даному підприємстві дадуть можливість встигнути за зростанням ринку.

Що ж стосується слабких сторін, то на мою думку, підприємству варто направити свої зусилля на подолання існуючих недоліків у рекламній політиці підприємства, які можуть створить затруднення при виході на нові ринки, збільшенні асортименту і додаванні додаткових супутніх продуктів і послуг а також потрібно подолати неповну завантаженість виробничих потужностей, через залежність від сезонних змін, завдяки повсюдній механізації і автоматизація виробництва. На ТОВ «ЯНУС» необхідне проведення достовірного моніторингу, який бій міг своєчасно уловити зміни смаків споживачів [9].

Також підприємству варто працювати над розширенням каналів товароруху; стабілізацією та зменшенням витрат на виробництво продукції; постійним підвищенням рівня кваліфікації працівників; створенням систем зворотного зв'язку з клієнтами компанії та над тим, щоб завжди залишатися конкурентоспроможними на даному ринку продукції [9].

Визначення ефективності експортної діяльності на підприємстві

Беремо дані в розрізі експортної діяльності даного підприємства.

Оцінку ефективності ТОВ «ЯНУС» основі бухгалтерських звітів за 2011 - 2012 pp. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 1.8.

Таблиця 1.8 Показники експортної діяльності ТОВ «ЯНУС» протягом 2011 - 2012 рр.

№ п/п

Показники експортної діяльності підприємства

Звітний період

2011

2012

1

Акцизні збори, тис. грн.

42,04648

42,59493

2

Мито і митні збори, тис. грн.

91,10182

99,38871

3

Транспортні витрати, тис. грн.

1331,476

1561,814

4

Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.

700,7775

709,915

5

Складські витрати, тис. грн.

350,3879

141,9836

6

Експедиторські витрати, тис. грн.

336,3735

227,1735

7

Страхові витрати, тис. грн.

84,09296

56,79378

8

Інші витрати на ЗЕД, тис. грн.

70,07691

141,9836

9

Виробнича собівартість продукції, тис. грн.

46326,39

40569,65

10

Поза виробничі витрати, тис. грн.

7007,775

7099,151

11

Коефіцієнт кредитного впливу

1,433251

1,452008

12

Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.

88374,66

91691,08

Оцінку ефективності ТОВ «ЯНУС» здійснюємо в такій послідовності:

Визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році.

CН= CТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД +ССТР + СІН

Де СТ - транспортні витрати за базисом постачання, тис. грн.

СЗР - вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн.

ССКЛ - складські витрати, тис. грн.

СЕКСПЕД - експедиторські витрати, тис. грн.

ССТР - страхові витрати, тис. грн..

СІН - інші витрати на ЗЕД, тис. грн.

СН 2009 = 1561,814+709,915+141,9836+227,1735+56,79378+141,9836 =

= 2839,663 тис. грн.

СН 2010 = 1331,476+700,7775+350,3879+336,3735+84,09296+70,07691 =

= 2873,185 тис. грн.

1. Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.

ВРЕКС Г = ВРЕКС К ККВ

Де ВРЕКС К - виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.

ККВ - коефіцієнт кредитного впливу, част.од.

2. Витрати на експорт в аналізованому та базовому

СЗТ ЕКС = СВИР+ СПВ

Де СВИР - виробнича собівартість, тис. грн.

СПВ - позавиробничі витрати, тис. грн.

СЗТ ЕКС 2009 = 40569,65 + 7099,151 = 47668,80 тис. грн.

СЗТ ЕКС 2010 = 46326,39 + 7007,775 = 53334,16 тис. грн.

4. Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.

ПЕКС = ВРЕКС Г - СЗТ ЕКС

Де ВРЕКС Г - виручка від експорту за готівку, тис. грн.

СЗТ ЕКС - витрати на експорт, тис. грн.

ПЕКС 2009 = 63147,78 - 47668,80 = 15478,98 тис. грн.

ПЕКС 2010 = 61660,28 - 53334,16 = 8326,12 тис. грн.

Отримані результати зводимо в табл 1.9

Таблиця 1.9 Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЯНУС» [10]

Показники

Індекс

Одиниця виміру

Велечина

Відхилення

Аналізована

Базова

Абсолютне

Відносне %

Прибуток від експорту

ПЕКС

тис. грн.

15478,98

8326,12

7152,86

186

Витрати на експорт

СЗТ ЕКС

тис. грн.

47668,80

53334,16

- 5665,36

89

Виручка від експорту за готівку

ВРВКС Г

тис. грн.

63147,78

61660,28

1487,5

102

Коефіцієнт кредитного впливу

KКВ

част. од.

1,452008

1,433251

0,018757

101

Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту

ВРНКС К

тис. грн.

91691,08

88374,66

3316,42

104

Виробнича собівартість

СВИР

тис. грн.

40569,65

46326,39

- 5756,74

88

Позавиробничі витрати

СПВ

тис. грн.

7099,151

7007,775

91,376

101

Контрактна вартість сировини

СК

тис. грн.

17037,96

19621,77

- 2583,81

87

Накладні витрати

СН

тис. грн.

2839,663

2873,185

- 33,522

99

Акцизні збори

СА

тис. грн.

42,59493

42,04648

0,54845

101

Мито і митні збори

тис. грн.

99,38871

91,10182

8,28689

109

Транспортні витрати за базисом постачання

тис. грн.

1561,814

1331,476

230,338

117

Вантажно-розвантажувальні витрати

СЗР

тис. грн.

709,915

7007,775

9,1375

101

Складські витрати

ССКЛ

тис. грн.

141,9836

350,3879

- 208,4043

41

Експедиторські витрати

СЕКСПЕД

тис. грн.

227,1735

336,3735

- 109,2

68

Страхові витрати

CСТР

тис. грн.

56,79368

84,09296

- 27,29918

68

Інші витрати

СІН

тис. грн.

141,9836

70,07691

71,90669

203

Прибуток від експорту зріс за рахунок того, що виручка від експорту за готівку збільшилась на 1487,5 грн. і 102%, а також витрат на експорт, які зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком склало 89%.

Витрати на експорт зменшились на 5665,36 грн., що в порівнянні з базовим роком складає 89%. Витрати зменшились за рахунок зменшення на 5756,74 грн. та 88% виробничої собівартості і збільшення позавиробничих витрат на 91,376 грн. та 101% в порівнянні з базовим роком.

Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що підприємство має стійке становище на ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на взаємозв'язок між зовнішньоекономічною діяльністю і діяльністю підприємства в цілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової політики, можливо існує необхідність саме зменшити запаси продукції [10].

1.4 Характеристика маркетингової та товарної структури на ТОВ «ЯНУС»

На цьому етапі розвитку економічних відносин слід розуміти, що у Україні, як та інших країнах із ринковою економікою, покупець - господар становища.

Слід зазначити, що з будь-якого підприємства успіхом ринку - це високу якість товару, швидке і дуже якісне обслуговування, а й всебічні знання покупця, інакше кажучи, умов і можливостей ринку. Це досягається з допомогою маркетингу. Звідси випливає, що на даний час служба маркетингу грає визначальну роль концепцію діяльності будь-якого підприємства [11].

У період проходження практики, ми ознайомилися із становищем оплату праці агрофірмі «ЯНУС», вивчили штатний розклад. У штатному розкладі зафіксовано 3 посади на комерційному відділі, займається реалізацією, які відповідають за розташування замовлень і від пропозицій, тобто., фактично, цей відділ представляє відділ маркетингу. Говорити у тому, що це підприємство досягло рівня маркетингу можна буде лише тоді, коли маркетинг стала основою її діяльність. Доцільно буде зазначити основні засади формування маркетингової структури для підприємства:

1. Простота маркетингової структури. Чим простіше структура, за інших рівних умов, тим мобільніші управління нею вище шанси на успіх.

2. Ефективна система перетинів поміж підрозділами. Це забезпечує чітку передачу інформації та зворотний зв'язок.

3. Малозвенность маркетингової структури. Чим меншою кількістю ланок характеризується структура, тим паче оперативної виявляється передача інформації, як згори донизу, і знизу вгору.

4. Гнучкість і пристосовуваність. Під упливом швидкої зміни купівельного попиту, високих темпів науково-технічного прогресу, зростання масштабів та ускладнення виробництва, і навіть інших чинників змінюється характері і напрям цілей підприємства, методи їхнього досягнення [11].

Але як і кожна структура, маркетингова структура має як свої переваги, і свої недоліки

Сильні сторони

Слабкі сторони

Функціональна організація

1.Простота управління

2.Однозначність описи складу обов'язків кожного працівника

3.Можливість функціональної спеціалізації маркетологів як головний чинник зростання їхній професійній кваліфікації

4.Конкуренція між окремими учасниками як стимул зростання ефективності роботи

1.Зниження якості роботи з розширенням номенклатури товарів

2.Відсутність механізму пошуку нетрадиційних видів тварин і напрямів діяльності фірми

3.Конкуренція між окремими функціональними учасниками, боротьба за приватний інтерес, а чи не загальний інтерес фірми

Через це маркетингова структура можна вважати гнучкою в тому разі, якщо вона може змінювати свої організаційні форми за зміни стратегії підприємства. Організаційні перебудови може бути швидкими і зниження ефективності роботи підприємства, якщо спроможність до змін закладена й у структурі. Тому головною задачею керівництва агрофірми «ЯНУС» найближчим часом є формування досить гнучкою та розвиненою маркетингової структури.

Проаналізуємо структуру товарної продукції ТОВ "ЯНУС", яке спеціалізується на експорті зерна. А саме зернових культур: жита, пшениці, кукурудзи, ячменя, овесу.

Таблиця 1.10 Структура товарної продукції

Вид продукції

2011 р

2012 р

І виручки, тис. грн..

%

І виручки, тис. гри..

%

Продукція рослинництва, всього у тому числі:

456

76,38

854

100

зернові та зернобобові:

255

43,18

382

51,22

з них: жито

-

-

-

-

озима пшениця

165

27,94

344

40,73

кукурудза

1

0,14

11

0,84

ячмінь

23

3, 12

73

3, 26

овес

11

1,86

13

1,88

інші зернові

1

0, 14

31

2,25

Виходячи з даних наведених в таблиці 2.6 ми чітко спостерігаємо тенденцію поступового збільшення виручки від реалізації продукції рослинництва. Так, наприклад, в 2011 році реалізовано кукурудза на 11 тис. грн., в 2012 - вже на 13тис. грн.

Наступним етапом характеристики підприємства визначимо розрахунок продуктивності праці та її оплату на прикладі таблиці 1.11.

Таблиця 1.11 Продуктивність праці і її оплата в ТОВ "ЯНУС"

Показники

2011 р.

2012 р.

1. Одержано на 1 працівника, грн.

-ВП

- 0, 06

2, 23

- Валового прибутку

15,37

19,31

- Прибутку

0,20

0,58

2. Оплата праці 1 працівника в рік, грн.

3286,96

4027,91

3. Одержано на 1 грн. оплату праці:

-ВП

- 2

3,99

- Валового прибутку

4,68

4,79

- Прибутку

0,06

0,14

Дані таблиці свідчать про збільшення продуктивності праці при зростанні заробітної плати, з чого можна зробити висновок, що ці два показника залежне один від одного.

Таблиця 1.12 Розрахунок прибутку по окремим видам виробленої продукції в ТОВ "ЯНУС"

Види продукції

Собівартість, тис. грн.

Дохід (виручка), тис. грн.

Прибуток (+) Збиток (-)

Відхилення, %

2011р.

2012р

2011р.

2012р.

2011р.

2012р.

Всього:

25,6

103

38

101

12,4

26,0

64,12

кукурудза на зерно

0,6

18,0

1,0

30,0

0,4

12,0

52,0

ячмінь

16,0

55,0

23,0

68,0

7,0

13,0

185,71

овес

8,0

29,0

13,0

30,0

5,0

1,0

20,0

інші зернові

1,0

1,0

1,0

1,0

0

0

0

У галузі зерна ТОВ "ЯНУС" отримує прибутки. Так, у 2011 році прибуток по рослинництву становив 12,4 тис. грн., а в 2012 р. вже 26 тис. грн., що на 22,8% більше.

Саме том, всього по підприємству збиток у 2011 році збільшився на 337,5% (чи в 3,375 раз) і становив 10,5 тис. грн., що відображено в даній таблиці.

Проаналізуємо й дамо оцінку трудовому життю організації. Керівник підприємства відповідає таким вимогам:

- розуміє роль та природу праці керівника;

- знає посадові інструкції та функціональні обов'язки;

- вміє використовувати сучасні інформаційні технології і засоби комунікації, необхідні в процесі керування;

- здатний до самооцінки та вміння робити вірні висновки та безперервно підвищувати свою кваліфікацію.

В ТОВ "ЯНУС" керівництво базується на авторитарній формі управління - це нормативна, законно-державна влада за якої керівник видає укази, а виконувач їх виконує [13].

Також, на даному підприємстві є можливість кар'єрного зростання, як професійного так і всередині організації.

Тож, підбиваючи підсумки, ми можемо зробити висновок, що ТОВ "ЯНУС" - ефективне підприємство, і такі високі показники залежать від керівництва підприємства, і мають фінансову приналежність.

2 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА ТЕМУ: «ШЛЯХИ ПІДВИЩЕНННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА (НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЯНУС»)

2.1 Інтенсифікація виробництва зерна

Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд із впровадженням інтенсивних технологій значну увагу слід приділяти поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості працівників.

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культур після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану урожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, захисті ґрунтів від ерозії.

Сільське господарство може розвиватися двома шляхами: екстенсивним чи інтенсивним. Інтенсивний шлях, передбачає збільшення виробництва продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання. В свою чергу це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства.

Інтенсифікація -- це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективнішому використанні тварин, а й в удосконаленні всіх інших, факторів виробництва -- матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т. ін.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес -- це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, використання насіння високоврожайних, стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дає змогу значно підвищити врожайність культур, підвищення професійного рівня працівників [15].

Науково-технічний прогрес пов'язаний також із розвитком організації виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матеріальних та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва.

Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників.

Рівень інтенсивності розраховують також як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.

До показників рівня інтенсивності належить сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації.

Система показників рівня інтенсивності включає й вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації. Цей показник характеризує суму уречевленої праці й розраховується як у цілому по господарству, так і по комплексу галузей -- рослинництву і тваринництву. При цьому в кожному випадку до розрахунку беруться засоби відповідних галузей [15].

Затрати живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації також характеризують рівень інтенсивності сільського господарства або його галузі. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці повинні скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої праці.

Економічна ефективність інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні [15].

Одним з основних показників економічної ефективності інтенсифікації є обсяг валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Він дає змогу здійснити аналіз у динаміці по одному підприємству й порівняти окремі підприємства за певний період. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів і тих вкладень, які спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції.

До показників економічної ефективності інтенсифікації належить також обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, 1 люд.-год., одного середньорічного працівника. Останні два характеризують продуктивність живої праці й рівень використання трудових ресурсів. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологій. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її організацію [16].

Фондовіддача, фондомісткість характеризують використання основних виробничих фондів, їх участь у процесі виробництва та ступінь поєднання з іншими ресурсами, зокрема з оборотними фондами.

Важливим показником економічної ефективності інтенсифікації є собівартість одиниці продукції, яка характеризує рівень затрат уречевленої та живої праці в грошовому виразі. Зниження собівартості свідчить про підвищення економічної ефективності інтенсифікації і, навпаки, її підвищення -- про зниження ефективності інтенсифікації.

Показником економічної ефективності інтенсифікації є рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку. Норма прибутку визначається відношенням маси прибутку до суми основних та оборотних фондів сільськогосподарського призначення і виражається в процентах. Більшою мірою вона характеризує ефективність використання виробничих фондів. Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості продукції, виражається в процентах і характеризує масу прибутку з розрахунку на одиницю грошових витрат, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. Цей показник не лише характеризує матеріально-грошову форму процесу інтенсифікації, а й відображує підприємливість, вміння працювати в ринкових умовах, вивчати ринок, пристосовуватись до дії його законів.

Вивчимо рівень, результат інтенсивності та економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна на досліджуваній агрофірмі. Показники інтенсифікації поділяють на групи: результату,рівня інтенсифікації та економічної ефективності інтенсифікації. До показників результату інтенсифікації відносять урожайність, ц/га, та вартість валової продукції на 1 га посіву, грн., прибуток на 1 га посіву. До показників рівня інтенсифікації відносять: суму виробничих витрат на 1 га посіву, грн., затрати праці на 1 га посіву. Економічну ефективність інтенсифікації відображають такі показники, як вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат, грн., валова продукція в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, грн., прибуток в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, грн., собівартість 1ц зерна, грн., ціна реалізації 1ц зерна, грн., рівень рентабельності, % та коефіцієнт окупності додаткових витрат [16].

Коефіцієнт інтенсифікації -- це добуток середньорічного приросту урожайності та ціни у поточному році з розрахунку на 1 грн. додаткових витрат, що зумовили цей приріст у процесі інтенсифікації виробництва. А коефіцієнт окупності додаткових витрат -- це середньорічний приріст вартості валової продукції з розрахунку на 1 грн. додаткових витрат, що зумовили цей приріст у процесі інтенсифікації виробництва. Дані показники характеризують економічну доцільність збільшення виробничих витрат.

Розглянемо інтенсифікацію виробництва зерна (табл. 2.1):

Таблиця 2.1 Інтенсифікація виробництва зерна в ТОВ «ЯНУС»

Показники

2009

2010

2011

2011/2012, %

1

2

3

4

5

Площа посіву, га

1817

1931

1945

110,2

Виробничі витрати, грн.

620120

751800

642100

103,5

Валова продукція, ц

49921

27682

37616

75,4

Вартість валової продукції зерна, грн.

3146500

4481600

4535650

144,14

Прибуток, грн.

97 000

-383000

529000

545,36

показники рівня інтенсифікації:

Сума виробничих витрат на 1 га посіву, грн.

341,3

389,3

330,1

100,9

показники результату інтенсифікації:

Одержано на 1 га посіву:

вартості валової продукції зерна, грн.

1731,7

2320,8

2331,9

135,1

прибутку, грн.

53,4

-198,3

271,9

509,2

показники економічної ефективності інтенсифікації:

Собівартість 1 ц зерна, грн.

27,7

27,3

37,4

135,0

Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

72,5

106,9

68,1

93,9

Рівень рентабельності, %

0,24

0,04

5,23

Аналізуючи таблицю 3.1., можна вказати, що майже всі показники рівня, результату та економічної ефективності інтенсифікації збільшилися.

Сума виробничих витрат на 1 га посіву залишилася практично на тому ж рівні - 341,3 грн., 389,3 грн., 330,1 грн. протягом 3 років.

Показники результату інтенсифікації збільшилися: так, вартість валової продукції зерна на 1 га посіву збільшилась на 35,1% або на 600,2 грн., а прибуток на 1 га посіву порівняно з 2009 роком збільшився на 164,5 грн.

Показники економічної ефективності інтенсифікації мають коливаючу тенденцію, собівартість 1 ц зерна зросла на 35 % ,рівень рентабельності зріс .

Підвищення ефективності виробництва зерна, насамперед, залежить від її урожайності й рівня використання землі, що впливає на собівартість, трудомісткість і рентабельність виробництва зерна [17].

2.2 Підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Підвищення економічної ефективності сільського господарства в цілому передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на одиницю продукції, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи [17].

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності виробництва зерна найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи - 70-80, а на зрошуваних землях - 100-120, зеленої маси кукурудзи - 400-450, сіна багаторічних трав - 50-60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором економічного і соціального розвитку [17].

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства -- необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження інтенсивних технологій виробництва та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень виробництва не забезпечує потреби України в зерні.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.