Управління якістю продукції ТОВ "МТК"

На четвертому заключному етапі вносять адресні: назва діаграми, час спостереження, ім'я виконавця й інші необхідні дані.

Таким чином, незважаючи на різнобічність інформації, що характеризують витрати на якість продукції, і фактори, що впливають на нього і на подібні витрати, необхідно і цілком можливо вже на етапі формування даних використовувати наочні форми їхнього представлення в сполученні з методиками первинного аналізу: угрупованням, графічним аналізом і т.д. Це значно прискорює процес аналізу і полегшує подальше використання його з метою статистико-математичних методів.

Розділ 2 Сучасний рівень управління якістю продукції ТОВ „МТК”.

2.1 Характеристика фінансово-економічного стану підприємства

ТОВ „МТК” зареєстровано у 1991 році в формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Юридична адреса: м. Житомир, вул.. Промислова 17.

Вид діяльності: виробництво автомобільних причепів та скоб'яних виробів.

Проаналізуємо фінансово-економічний стан підприємства за останні три роки.

Таблиця 2.1

Оцінка фінансового стану ТОВ „МТК”.

Показники	Методика розрахунку показників	2003	2004	2005	Зміни
					абсолютні 5-3	відносні, %
1	2	3	4	5	6	7
1. Загальна вартість активів (майна).	Підсумок балансу (р.280)	39794,00	41399,00	44182,00	4388,00	11,03
2. Вартість необоротних (довгострокових, постійних) активів.	Розділ І активу балансу (р.080)	25585,00	26313,00	29290,00	3705,00	14,48
3. Вартість оборотних (мобільних) активів.	Підсумок р.ІІ і ІІІ активу балансу (р.260+р.270)	14209,00	15086,00	14892,00	683,00	4,81
4. Дебіторська заборгованість.	Підсумок р.150-210 розд. ІІ активу балансу.	3536,00	3036,00	2089,00	-1447,00	-40,92
5. Власний капітал.	Розділ І пасиву балансу (р.380)	36143,00	38996,00	42440,00	6297,00	17,42
6. Залучений капітал.	Підсумок (р.430, 480, 620, 630) розділів ІІ - V пасиву балансу.	3651,00	2403,00	1742,00	-1909,00	-52,29
7. Фондоозброєність:
- (за оплатою праці)	ф.1 (р.030):ф.2(р.240)	8,60	8,16	6,41	-2,19	-25,51
- середньооблікового працівника	ф.1 (р.030):ф.5 (середньооблікова чисельність працівників)	112,59	91,27	92,80	-19,79	-17,58
8. Вартість основних засобів:
- первісна	ф.1, р.031	46812,00	48725,00	52689,00	5877,00	12,55
- залишкова	ф.1, р.030	25333,00	26195,00	29233,00	3900,00	15,39
9. Коефіцієнт зносу основних засобів.	ф.1, р.032 / ф.1, р.031	0,46	0,46	0,45	-0,01	-2,98
1	2	3	4	5	6	7
10. Матеріаломісткість господарської діяльності.	ф.2 (р.230:р.280)	0,73	0,76	0,73	0,00	0,64
11. Трудомісткість господарської діяльності.	ф.2 (р.240 + р.250) : (р.035)	0,12	0,08	0,09	-0,02	-19,78
12. Фондомісткість господарської діяльності.	ф.2 (р.260:р.280)	0,07	0,07	0,07	0,00	-6,18
13. Матеріаловіддача.	ф.2 (р.280:р.230)	1,37	1,31	1,36	-0,01	-0,63
14. Коефіцієнт співвідношення:
- необоротних і оборотних активів.	ф.1 (р.080):(р.260+р.270)	1,80	1,74	1,97	х	х
- оборотних і необоротних активів.	ф.1 (р.260+р.270):(р.080)	0,56	0,57	0,51	х	х
15. Середньооблікова чисельність працівників.	ф.5 (середньооблікова чисельність працівників)	225	287	315	90,00	40,00

Згідно даних. наведених в табл.. 2.1 загальна вартість активів підприємства на кінець 2005 року склала 44182 тис. грн. В порівнянні з 2003 роком вона збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,03%. Це свідчить про те, що підприємство розвивається і має стабільний фінансовий стан.

Вартість необоротних активів у 2005 році в порівняння з 2003 роком збільшилась на 3705 тис. грн., або на 14,48%; оборотних на 683 тис. грн. або 4,81%. Дана ситуація типова для підприємства виробничої сфери на якому, як правило, необоротні активи перевищують оборотні.

Дебіторська заборгованість за аналізований період зменшилась на 1447 тис. грн., або на 40,92%, це є позитивний показник, який свідчить про виважену політику керівництва підприємства щодо дебіторів.

Власний капітал підприємства збільшився на 6297 тис. грн., або на 17,42%, внаслідок чого відпала потреба в залучені додаткового запозиченого капіталу, сума якого скоротилась на 1909 тис. грн., або 52,29%.

Вартість основних засобів збільшилась на 5877 тис. грн., або на 12,5%, проте коефіцієнт зносу основних засобів свідчить, що основні засоби підприємства зношені на 45% (2005р.) і потребують більш інтенсивного оновлення.

Матеріаломісткість господарської діяльності є дуже високою - 0,73 (2005р.), а трудомісткість досить низькою - 0,09 (2005р.). Це обумовлено специфікою випускаємої продукції.

Коефіцієнти співвідношення необоротних і оборотних активів та оборотних і необоротних активів свідчать, що підприємство займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше ніж оборотних), що характерно для всіх виробничих підприємств.

Середньо облікова чисельність працівників за аналізований період збільшилась на 90 чол., або на 40%, що свідчить про збільшення обсягу виробництва.

Для того, щоб проаналізувати ліквідність підприємства розглянемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2

Оцінка ліквідності ТОВ „МТК”.

Показники	Норматив	Формула розрахунку	2003	2004	2005
1	2	3	4	5	6
1. Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	>1	ф.1 (сума р.260-270):(р.620)	3,89	6,28	12,13
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.	>0,5	ф.1 (сума р.150-250):(р.620)	1,07	1,48	2,12
3. Коефіцієнт незалежності (забезпеченої) ліквідності.	>0,5	ф.1 (сума р.130-150 + 230,240):(р.620)	1,11	2,24	4,68
4.Коефіцієнт абсолютної ліквідності.	>0,2	ф.1 (сума р.220-240):(р.620)	0,10	0,22	0,42
5.Частка оборотних активів в загальній сумі активів.	за планом	ф.1 (р.260):(р.280)	0,36	0,36	0,34
6.Частка виробничих запасів в оборотних активах.	>0,5	ф.1 (сума р.100-120):(р.260)	0,46	0,44	0,47

Загальний коефіцієнт покриття на протязі аналізованого періоду має сталу тенденцію до збільшення. Це свідчить про достатність у підприємства обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності становить: у 2003р - 1,07; у 2004р. - 1,48; у 2005 р. - 2,12. На протязі аналізованого періоду він становив нормативне значення (> 0,5). Цей коефіцієнт свідчить про те скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Що стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності, то тут ситуація наступна: у 2003 році цей показник становив менше нормативу (норматив 0,2; показник 0,10), проте у 2004 та 2005 роках його значення збільшилось і становило відповідно 0,22 та 0,42. Цей показник свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Частина оборотних активів в загальній сумі активів та частина виробничих запасів в оборотних активах на протязі аналізованого періоду майже не змінюються і їх значення свідчать, як вже зазначалося раніше, про те що підприємство займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше).

В загальному можна зробити висновок, що підприємство в аналізованому періоді мало ліквідний баланс.

За даними таблиці 2.3 проведемо аналіз ділової активності підприємства.

Таблиця 2.3

Оцінка ділової активності ТОВ „МТК”.

Показники	Формула розрахунку	2003	2004	2005	Зміни
					абсолютні 5-3	відносні, %
1	2	3	4	5	6	7
1. Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	ф.2 (р.010)	41506	63528	81265	39759	96
2. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	ф.2 (р.035)	34587	52938	67718	33131	96
3. Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)	ф.2 (р.280)	25929	33518	37986	12057	47
4. Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
- прибуток	ф.2 (р.050)	5683	8682	11804	6121	108
- збиток	ф.2 (р.055)
1	2	3	4	5	6	7
5. Чистий фінансовий результат:
- прибуток	ф.2 (р.220)	1521	3321	5911	4390	289
- збиток	ф.2 (р.225)
6. Продуктивність праці (по оплаті праці).	ф.2 (р.035):(р.240)	11,74	16,49	14,84	х	х
7. Фонд оплати праці.
- річний	ф.2(р.240)	2945	3210	4562	1617	55
- місячний	ф.2(р.240):12	245,42	267,50	380,17	135	55
8. Фондовіддача.	ф.2(р.035):ф.1(р.030)	1,37	2,02	2,32	х	х
9. Коефіцієнт оборотності оборотних активів.	ф.2(р.035):ф.1(р.260)	2,44	3,51	4,55	х	х
10. Тривалість обороту оборотних активів.	365:Коеф.оборотності оборотних активів	150	104	80	-70	-188
11. Коефіцієнт оборотності власного капіталу.	ф.2(р.035):ф.1(р.380 )	0,96	1,36	1,60	х	х
12. Тривалість обороту власного капіталу.	365:Коефіцієнт оборотності власного капіталу	381	269	229	-153	-40

З наведених даних бачимо, що підприємство в період з 2003 по 2005 рік суттєво збільшило випуск готової продукції, внаслідок чого зросла валова виручка та чистий доход підприємства (відповідно на 39759 тис. грн. або 96% та 33131 тис. грн. або 96%). Фактичні обсяги виробництва продукції збільшились на 12057 %, або 47%; збільшення виручки на 96 % свідчить про те що було збільшено ціни на продукцію підприємства.

Чистий прибуток підприємства за аналізований період збільшився на 289%(!). Продуктивність праці на підприємстві збільшилась на 26%. Фонд оплати праці виріс на 5%. Тривалість обороту оборотних активів зменшилась майже вдвічі з 150 днів у 2003р. до 80 днів у 2005р., що є позитивним показником. Також зменшилась на 153 дні тривалість обороту власного капіталу.

Можна зробити висновок, що показники ділової активності підприємства за аналізований період суттєво покращились.

За даними таблиці 2.4 проведемо аналіз рівня ефективності господарської діяльності ТОВ „МТК”.

Таблиця 2.4

Оцінка рівня ефективності господарської діяльності ТОВ „МТК”.

Показники	Формула розрахунку	2003	2004	2005	Зміни
					абсолютні 5-3	відносні, %
1	2	3	4	5	6	7
1. Рентабельність (прибутковість) виробничих витрат.	ф.2 (р.050 або 055) : (р.040) * 100	19,66	19,62	21,11	х	7,37
2. Рентабельність (прибутковість) господарської діяльності.	ф.2 (р.170 або 175+р.200-205) : (сума р.040, 070, 080, 090, 140, 150, 160, 205) * 100	11,23	16,55	23,92	х	113,10
3. Рентабельність (прибутковість) підприємства.	ф.2 (р.220 або 225):(сума р.040,070,080,090,140,150,160,205)*100	4,62	6,81	9,85	х	113,10
4. Чиста рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).	ф.2 (р.220 або 225) : (р.035)*100	4,40	6,27	8,73	х	98,48
5. Рентабельність активів.	ф.2 (р.220 або 225) : (р.280)*100	5,87	9,91	15,56	х	165,26
6. Коефіцієнт окупності виробничих витрат.	ф.2 (р.035) : (р.040)	1,20	1,20	1,21	х	х
7. Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).	ф.2 (р.070) : (р.040)	0,05	0,03	0,02	-0,02	-48,65
8. Коефіцієнт окупності активів.	ф.2(р.035) : ф.1 (р.280 гр.3+гр.4)	0,87	1,28	1,53	х	х

Рентабельність господарської діяльності підприємства збільшилась на 113,10%; чиста рентабельність виручки від реалізації продукції збільшилась на 98,48%, рентабельність активів збільшилась на 165,26%; адміністративні витрати на 1 грн. собівартості реалізованої продукції скоротились на 48,65%. Це все свідчить про високу ефективність ведення господарської діяльності підприємства.

2.2.Показники якості продукції та методи їх оцінки.

У залежності від цілей, задач аналіз витрат на якість і можливостей одержання необхідних для його здійснення даних аналітичні методи істотно розрізняються. Впливає на це розходження і проходження продукцією визначеного етапу діяльності підприємства, і її місце в ланцюжку формування витрат у конкретний момент. [18, 16, 12, 15, 9]

Метод функціонально-вартісного аналізу. На етапах проектування, технологічного планування, підготовки й освоєння виробництва доцільно застосування функціонально-вартісного аналізу (ФВА). Це - метод системного дослідження функцій окремого виробу чи технологічного, виробничого, господарського процесу, структури, орієнтований на підвищення ефективності використання ресурсів шляхом оптимізації співвідношення між споживчими властивостями об'єкта і витратами на його розробку, виробництво й експлуатацію.

Основними принципами застосування ФВА є:

§ функціональний підхід до об'єкта дослідження;

§ системний підхід до аналізу об'єкта і виконуваних їм функцій;

§ дослідження функцій об'єкта і їхніх матеріальних носіїв на всіх стадіях життєвого циклу виробу;

§ відповідність якості і корисності функцій продукції витратам на них;

§ колективна творчість.

Виконувані виробом і його складовими функції можна згрупувати по ряду ознак. По області прояву функції підрозділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні - це функції, виконувані об'єктом при його взаємодії з зовнішнім середовищем. Внутрішні - функції, це елементи об'єкта і їхній зв'язок в границях об'єкта.

По ролі в задоволенні потреб серед зовнішніх функцій розрізняють головні і другорядні. Головна функція відбиває головну мету створення об'єкта, а другорядна - побічну.

По ролі в робочому процесі внутрішні функції можна підрозділити на основні і допоміжні. Основна функція підлегла головній й обумовлює працездатність об'єкта. За допомогою допоміжних реалізуються головні, другорядні й основні функції.

По характеру прояву всі перераховані функції поділяються на номінальні, потенційні і дійсні. Номінальні задаються при формуванні, створенні об'єкта й обов'язкові для виконання. Потенційні відбивають можливість виконання об'єктом яких-небудь функцій при зміні умов його експлуатації. Дійсні - це фактично виконувані об'єктом функції.

Усі функції об'єкта можуть бути корисними і марними, а останні нейтральними і шкідливими.

Ціль функціонально-вартісного аналізу складається в розвитку корисних функцій об'єкта при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення, тобто у виборі найбільш сприятливого для споживача і виробника, якщо мова йде про виробництво продукції, варіанта рішення задачі про якість продукції і її вартості. Математично ціль ФВА можна записати в такий спосіб:

СВ / В = max,

де СВ - споживча вартість аналізованого об'єкта, виражена сукупністю його споживчих властивостей (СВ = еn·cі), а В - витрати на досягнення необхідних споживчих властивостей.

Функціонально-вартісної аналіз проводиться в кілька етапів.

На першому, підготовчому, етапі уточнюють об'єкт аналізу - носій витрат. Це особливо важливо при обмеженості ресурсів виробника. Наприклад, вибір і розробка чи удосконалення продукції, що випускається в масовому порядку, може принести підприємству значно більше вигод, чим більш дорогий виріб, вироблений мілкосерійно. Даний етап завершується, якщо знайдений варіант із низкою в порівнянні з іншими собівартістю і високою якістю.

На другому, інформаційному, етапі збираються дані про досліджуваний об'єкт (призначення, техніко-економічні характеристики) і складових його блоках, деталях (функції, матеріали, собівартість). Вони йдуть декількома потоками за принципом відкритої інформаційної мережі. У мережу інформація з поліпшення якості виробу і зниженню витрат на його виробництво надходить з конструкторських, економічних підрозділів підприємства і від споживача до керівників відповідних служб. Оцінки і побажання споживачів акумулюються в маркетинговому відділі. У процесі роботи вихідні дані обробляються, преутворюються у відповідні показники якості і витрат, проходячи всі зацікавлені підрозділи, і надходять до керівника проекту.

На третьому, аналітичному, етапі докладно вивчаються функції виробу (їхній склад, ступінь корисності), його вартість і можливості її зменшення шляхом відсікання другорядних і марних функцій. Це можуть бути не тільки технічні, але й органолептичні, естетичні й інші функції виробу чи його деталей, вузлів. Для цього доцільно використовувати принцип Ейзенхауера - принцип АВС, відповідно до якого функції поділяються на:

А - головні, основні, корисні;

В - другорядні, допоміжні, корисні;

С - другорядні, допоміжні, марні.

Одночасно відтинаються колишні витрати. Використання табличної форми розподілу функцій полегшує такий аналіз. Складемо таку табличку для одного з виду виробів ТОВ „МТК” - автомобільних причепів:

Таблиця 2.5

Розподіл службових функцій виробу за принципом АВС.

Деталі	Функції	РАЗОМ по деталі	Попередній висновок
	1	2	3	4
1	А	В	В	С	1С	-
2	В	С	А	С	2С	Вдосконалити
3	В	А	В	С	1С	-
4	С	В	В	А	1С	-
Разом по функції	1С	1С	-	3С	-	-
Попередній висновок	-	-	-	Ліквідувати	-	-

У підсумкові графи заносяться дані про кількість другорядних, допоміжних, марних функцій по деталях, що дозволяє зробити попередній висновок про їхню необхідність.

Далі можна побудувати таблицю вартості деталей по кошторису чи найбільш важливим його статтям і оцінити вагомість функцій кожної деталі у взаємозв'язку з витратами на їхнє забезпечення. Це дозволить виявити можливі напрямки зниження витрат шляхом внесення змін у конструкцію виробу, технологію виробництва, заміни частини власного виробництва деталей і вузлів, заміни одного виду матеріалів іншим, більш дешевим чи економічним в обробці, зміна постачальника матеріалів, розміру їхніх постачань і т.д.

Угруповання витрат на функції по факторах виробництва дозволять виявити першочерговість напрямків зниження собівартості виробу. Такі напрямки доцільно деталізувати, ранжируя по ступені значимості, обумовленої експертним шляхом, і зіставляючи з витратами, вибирати шляхи здешевлення продукції. Для цього можна скласти таблицю:

Таблиця 2.6

Зіставлення коефіцієнтів значимості функцій і їхньої вартості (на прикладі ТОВ „МТК”).

Ранг функції	Значимість, %	Питома вага затрат на функцію в загальних затратах, %	Коефіцієнт затрат на функцію
1	40	40	1,00
2	30	50	1,67
3	15	5	0,33
4	10	3	0,30
5	5	2	0,40
РАЗОМ	100	100	-

Зіставивши питому вагу витрат на функцію в загальних витратах і значимість відповідної йому функції, можна обчислити коефіцієнт витрат на кожну функцію. Оптимальним вважається Кз/ф =1. Кз/ф < 1 бажаніше, ніж Кз/ф > 1. При істотному перевищенні даного коефіцієнта одиниці необхідно шукати шляхи здешевлення даної функції (у нашому прикладі це друга функція).

Результатом проведеного ФВА є варіанти рішення, у яких необхідно зіставити сукупні витрати на вироби, що є сумою елементних витрат, з якою-небудь базою. Цією базою можуть, наприклад, служити мінімально можливі витрати на виріб. Теорія ФВА пропонує обчислювати економічну ефективність ФВА, що показує, яку частку складає зниження витрат у їхній мінімально можливій величині:

КВФА = Ср. - Сф.н. / С ф.н.,

де КФВА - економічна ефективність ФВА (коефіцієнт зниження поточних витрат); Ср - реально сформовані сукупні витрати; Сф.н. - мінімально можливі витрати, що відповідають спроектованому виробу.

На четвертому, дослідницькому, етапі оцінюються пропоновані варіанти розробленого виробу.

На п'ятому, рекомендаційному, етапі відбираються найбільш прийнятні для даного виробництва варіанти розробки й удосконалення виробу. З цією метою можна рекомендувати побудовати матричну таблицю:

Таблиця 2.7

Таблиця рішень по варіантах вибору виробів для виробництва.

Варіанти управлінських рішень
бажаний	проблематичний	небажаний
А Значимість функції: висока Затрати: низькі Рентабельність виробу: висока	В Значимість функції: висока Затрати: середні Рентабельність виробу: середня	С Значимість функції: висока Затрати: високі Рентабельність виробу: середня
D Значимість функції: середня Затрати: низькі Рентабельність виробу: висока	Е Значимість функції: середня Затрати: середні Рентабельність виробу: середня	F Значимість функції: середня Затрати: високі Рентабельність виробу: низька/середня
G Значимість функції: низька Затрати: низькі Рентабельність виробу: середня	Н Значимість функції: низька Затрати: середні Рентабельність виробу: низька	І Значимість функції: низька Затрати: високі Рентабельність виробу: низька

З урахуванням значимості функції виробу, його вузлів, деталей і рівня витрат за допомогою ціноутворення, ґрунтуючись на знанні попиту на продукцію, визначається рівень її рентабельності. Усе це в сукупності служить меті ухвалення рішення про вибір до виробництва конкретного виробу чи напрямків і масштабу його удосконалення.

Методи технічного нормування. Істотну допомогу у визначенні й аналізі витрат на якість продукції можуть зробити методи технічного нормування. Вони засновані на розрахунку подетальних норм і нормативів матеріальних ресурсів (сировини, покупних комплектуючих виробів і інших видів матеріалів), розрахунку трудомісткості й інших витрат, що включаються в собівартість продукції відповідно до проектних розмірів, конкретної технології її виготовлення, збереження і транспортування, а також витрат на гарантійне і сервісне обслуговування. Для їхнього розрахунку використовуються методи мікроелементного нормування, нормативно-довідкові матеріали. Методи технічного нормування дозволяють досить точно визначити витрати як на новий виріб по його складовим, так і на удосконалення продукції.

Якщо підприємство переходить до виробництва нової продукції, що мала раніше аналог по споживчому призначенню і властивостям, то витрати на якість (Вя) можна визначити різницею між витратами на стару (Вст) і нову (Вн) продукцію: Вя = Вст - Вн

Якщо підприємство удосконалить якісні параметри виробленого раніше виробу, то витрати на якість можна визначити прямим розрахунком по відповідним нормах і напрямкам.

Ступінь взаємозв'язку між будь-якими характеристиками якості, що мають кількісне вираження, і витратами на нього чи ціною виробу в цілому як формою його вартості, у якій основну питому вагу займають витрати, дозволяє визначити коефіцієнт кореляції. Його можна обчислити по формулі:

де n - число пар даних; S(xy) називається ковариацієй; x і y - два досліджуваних показники.

Коефіцієнт кореляції може приймати значення від -1 до +1. При r, близькому до 1, можна говорити про високий ступінь тісноти зв'язку між досліджуваними перемінними і навпроти: при r, близькому до 0, кореляція між ними виражена слабко. Якщо r = 1, усі крапки на діаграмі розсіювання будуть лежати на одній прямій. Якщо ж r = 0, кореляційний зв'язок між факторним і результативним показниками відсутній. Знак "+" чи "-" говорить про напрямок зв'язку - прямий чи зворотній. По наведеним формулах і даним табл. 2.8 можна знайти коефіцієнт кореляції.

Таблиця 2.8

Дані опитування покупців щодо додаткового укомплектування.

Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од.	4	4	4,5	4,5	6	8	5,5	5,5	5,5	5
Варіант комплектації	1	2	2	3	4	5	3	4	5	2
Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од.	5	5	7	7	7,5	4	4,5	6	6	7,5
Варіант комплектації	3	3	5	6	6	3	1	5	5	5
Ціна причепа з додатковим укомплектуванням, тис грош..од.	5,5	5,5	5,5	4,5	6,5	6,5	6,5	8	5	5
Варіант комплектації	3	4	5	4	3	4	5	6	4	5

Дані наведені в таблиці про результати опитування проведеного фахівцями ТОВ „МТК” як впливає комплектування автопричепів на попит на дану продукцію.

Додаткові необхідні розрахунки приведені в табл. 2.9. Тоді, підставивши отримані значення, будемо мати:

Звідси

Значення r, рівне +0,758, свідчить про наявність високої позитивної кореляції між укомплектуванням товару, що є одним з показників його якості, і ціною на нього, у якій утілені витрати на товар.

Таблиця 2.9

Показники для розрахунку коефіцієнта кореляції.

X	X2	Y	Y2	XY
1	1	4	16	4
2	4	4	16	8
2	4	4,5	20,25	9
3	9	4,5	20,25	13,5
4	16	6	36	24
5	25	8	64	40
3	9	5,5	30,25	16,5
4	16	5,5	30,25	22
5	25	5,5	30,25	27,5
2	4	5	25	10
3	9	5	25	15
3	9	5	25	15
5	25	7	49	35
6	36	7	49	42
6	36	7,5	56,25	45
3	9	4	16	12
1	1	4,5	20,25	4,5
5	25	6	36	30
5	25	6	36	30
5	25	7,5	56,25	37,5
3	9	5,5	30,25	16,5
4	16	5,5	30,25	22
5	25	5,5	30,25	27,5
4	16	4,5	20,25	18
3	9	6,5	42,25	19,5
4	16	6,5	42,25	26
5	25	6,5	42,25	32,5
6	36	8	64	48
4	16	5	25	20
5	25	5	25	25
?116	?506	?170,5	?1008,75	?695,5

Деякі інші методи аналізу витрат на якість. Одним з методів, що дозволяють проаналізувати зміну витрат, пов'язаних зі зміною якості продукції, є індексний метод. Складність його застосування до даного предмета дослідження полягає в тім, що обидві ознаки повинні бути виражені кількісно. Якість же не завжди має кількісне значення і не завжди може бути описане словесно.

Якщо показник якості має числові характеристики, то при побудові індексів їх можна використовувати як ваги витрат. У противному випадку вагами може служити кількість елементів конструкції виробу, кількість деталей, вузлів, виробів.

У табл. 2.10 наведено дані про заплановану і фактичну вартість сталевого листа, використовуваного для виробництва автомобільних причепів ТОВ „МТК”:

Таблиця 2.10

Вартість сталевого листа для автомобільних причепів.

По плану	Фактично
товщина листа, мм.	вартість листа, грош. од.	товщина листа, мм.	вартість листа, грош. од.
4,62	42	3,05	48
4,50	42	3,16	48
4,43	44	2,86	50
4,81	42	2,71	50
4,12	44	2,62	50
4,01	44	2,53	50
3,88	46	2,24	52
3,67	46	2,02	52
3,30	48	1,95	52
3,21	48	1,83	52
?40,55	?446	?24,97	?504

Витрати на дану сировину в порівнянні з планом зросли на 13%:

(504 - 446)/446 · 100% = 13%.

Однак з таблиці видно, що внаслідок зменшення товщини сталевого листа на виготовлення виробу його потрібно менше на

100% - 24,97/40,55 ·100% = 38,42%.

Можна розрахувати індекс витрат з урахуванням якості і проаналізувати вплив на нього обох факторів: зміни витрати нової сировини і його вартості.

де Ізк - індекс витрат з урахуванням якості;

qнк - витрата нового по якісних характеристиках сировини, нат. од.;

qск - витрата старого по якісних характеристиках сировини, нат. од.;

zнк - витрати (вартість) нової сировини, грош. од..;

- індекс, що враховує зміна якості сировини, без зміни його вартості;

zск - витрати (вартість) старої сировини, грош. од..;

- індекс, що враховує зміну витрат на продукцію, з урахуванням зміни якості сировини.

Тоді для нашого прикладу:

Таким чином, з урахуванням споживання більш якісної сировини індекс витрат з урахуванням якості склав 69,7%, тобто витрати знизилися в порівнянні з планом на 30,3% (100,0% - 69,7%).

За рахунок зниження витрати високоякісної листової сталі в порівнянні з запланованим зміна склала:

Таким чином, зниження склало 38,6% (100,0% - 61,4%).

Зміна ж вартості нового якісного матеріалу, викликана підвищенням трудомісткості його обробки й оплати трудозатрат, дорівнює:

Тобто вартість матеріалу підвищилася на 13,4% (113,4% - 100,0%).

Перевірити можна в такий спосіб:

що підтверджує правильність пророблених обчислень.

Для оцінки якості і конкурентноздатності виробу можливо також застосування методу бальної оцінки і методу питомої ціни.

Метод бальної оцінки заснований на виставлянні кожному якісному параметру виробу бала з урахуванням значимості цього параметра для виробу в цілому й обраної для оцінки шкали - 5, 10 чи 100-бальної. Після цього визначається середній бал виробу, що характеризує рівень його якості в балах. Для розрахунку ціни нової продукції можна використовувати формулу:

Рн = (Рб / Бб) * Бн

де Рн - ціна нової продукції, грош.од. ; Рб - ціна базової продукції, грош.од.; Бб - сума балів, що характеризують параметри якості базової продукції; Бн - сума балів, що характеризують параметри якості нової продукції.

Метод питомої ціни полягає у визначенні ціни на основі розрахунку вартості одиниці основного параметра якості: потужності, продуктивності і т.д. Для розрахунку використовується формула:

Рн = (Пн / Пб) * Рб

де Пн - значення основного параметра якості нового виробу, бал; Пб - значення основного параметра якості базового виробу, бал;

Обоє цих методи доцільно застосовувати як складові частини порівняльного аналізу виробів для рішення питання про їхній запуск у виробництво чи ефективності пропонованих якісних удосконалень. Однак, на практиці для рішення питання про вибір виробу для запуску у виробництво повинні проводитися усі види проектного аналізу: комерційний, технічний, організаційний, соціальний, екологічний і економічний. Для цього варто застосовувати всі доступні в кожній конкретній ситуації методи. Тільки такий аналіз може вважатися повноцінним і дати об'єктивний результат для ухвалення управлінського рішення.

Політика підприємства повинна споконвічно мати на меті високу якість продукції. Однак брак, що є його протилежністю, може виникнути на будь-якім підприємстві. Його необхідно враховувати.

Брак може бути виявлений на самому підприємства-виробники і за його межами. Що проявився в сфері реалізації чи в процесі використання продукції брак свідчить як про погану її якість, так і про якість роботи підприємства. Він називається рекламацією.

Рекламації порівнюють по вартості і по кількості з минулим періодом. Їх розраховують на 100, 1000, 10000 виробів у залежності від обсягу виробництва. Поява рекламації наносить виробнику не тільки матеріальний, але і моральний збиток, позначаючись на його репутації.

При аналізі браку розраховують абсолютні і відносні показники.

Абсолютний розмір браку являє собою суму витрат на остаточно забраковані вироби і витрат на виправлення поправного браку. Абсолютний розмір утрат від браку одержують вирахуванням з абсолютного розміру браку вартості браку за ціною використання, суми утримань з особи-винуватців браку і суми стягнень з постачальників за постачання неякісних матеріалів.

Відносні показники розміру браку і втрат від браку розраховують процентним відношенням абсолютного розміру браку чи втрат від браку відповідно до виробничої собівартості товарної продукції.

Розглянемо приклад.

Таблиця 2.11

Розрахунок показників браку для ТОВ „МТК”.

№ п/п	Показник, грош. од.	2003 рік	2004 рік
1	Собівартість кінечного браку	20 000	24 000
2	Витрати на виправлення браку	10 000	7 500
3	Абсолютний розмір браку (р.1 + р.2)	30 000	31 000
4	Вартість браку по ціні використання	6 000	6 500
5	Суми, стягнені з осіб - винуватців браку	-	1 500
6	Суми, стягнені з постачальників	-	8 000
7	Абсолютний розмір втрат від браку (р.3 - р.4 -р.5 - р.6)	24 000	14 700
8	Валова (товарна) продукція по виробничій собівартості	400 000	420 000
9	Відносний розмір браку (р3 / р.8 * 100)	7,5	7,5
10	Відносний розмір втрат від браку (р.7 / р.8 * 100)	6,0	3,5

З табл. 2.13 можна зробити висновок, що основною причиною браку виявилося постачання неякісної сировини чи інших видів матеріальних ресурсів. У 2004 році, ґрунтуючись на досвіді 2003 року, виробник склав договір на постачання матеріалів, що передбачає компенсацію у випадку їхньої низької якості, що і дозволило скоротити абсолютний розмір утрат від браку на 9 300 грош. од. (24 000 - 14 700) чи на 38,75% (14 700 / 24 000 · 100%).

Відносний розмір утрат від браку знизився на 2,5%.

Можна також визначити вартість придатної продукції, що могла б бути отримана при відсутності браку (?q). Для цього необхідно фактичний обсяг товарної продукції в планових цінах (q₁*Pпл) помножити на частку остаточного браку виробничої собівартості (d _о.б. ).

Нехай для нашого приклада q₁*Pпл = 500 000 грош. од. Тоді

Менеджери повинні рекомендувати керівництву ТОВ „МТК” знайти підприємство, що поставляє більш якісну сировину для даного виробництва.

Аналіз браку, виявленого на підприємстві, і аналіз рекламацій варто починати з вивчення причин їхнього виникнення. Це дозволить більш точно визначити розмір витрачених засобів і шляхи зниження витрат на забезпечення якості продукції.

Однак витрати, пов'язані з вирішенням проблем по виникненню, запобіганню браку, іноді можуть перевищувати витрати, що несе підприємство, якщо брак не усунутий. Для цього варто ретельно проаналізувати витрати на запобігання різних дефектів і їхнє усунення. У цьому можуть допомогти крива Парето і додаткові графіки, що відбивають витрати, пов'язані з цими дефектами, оцінки витрат, пов'язаних з вирішенням проблем, і оцінки часу, що необхідний для вирішення проблем.

На рис. 2.1 визначається дефект, що приводить до найбільшого числа відмовлень, але наступні графіки (рис. 2.2, 2.3 і 2.4) показують, що область найбільшого числа дефектів не відповідає області найбільших витрат для компанії, викликуваних браком, оскільки деталь, що має цей дефект, набагато дешевша, менш важлива чи легше піддається виправленню. Якщо деталь виготовляється в набагато більшій кількості в порівнянні з іншими, то число дефектів цього виду може ввести в оману, тому що велике абсолютне число може скласти в даному випадку низький відсоток. Наприклад, 5% випадків відмовлення з 10 000 деталей складає 500 випадків браку, але 20% з 1 000 деталей - "усього лише" 200 випадків.

Звичайно ж, при збільшенні витрат на керування якістю витрати браку будуть зменшуватися. Однак це не виходить, що підприємству варто необмежено збільшувати витрати на якість. Необхідно постійно аналізувати витрати на керування якістю, витрати браку і загальні витрати підприємства, тому що при необґрунтованому збільшенні витрат на якість можливий ріст загальних витрат.

Витрати контролю якості і витрати браку можуть бути нанесені на той самий графік, як це зроблено на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Економічна ефективність керування якістю

Крапка перетинання цих двох кривих є крапкою мінімальних витрат. Але на практиці нелегко одержати навіть приблизну оцінку, оскільки приходиться враховувати багато інших перемінних. Проте ця задача є самою важливою задачею для керівництва. На багатьох фірмах такі розрахунки не проводяться, хоча розрахунок витрат на якість може служити джерелом величезної економії.

2.3 Оцінка рівня управління якістю продукції підприємства.

Система управління якістю продукції представляє собою регламентований стандартами підприємства порядок регулювання виробничих процесів, що направлений на забезпечення необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації. Вона є невід'ємною частиною системи управління виробництвом та призначена для посилення впливу механізму управління на підвищення якості роботи та ефективність виробництва за рахунок концентрації зусиль на найбільш важливих на даний час, ключових трудових процесах та виробничих функціях.[36, с.127]

На підприємстві діє комплексна система управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КСУЯП і ЕВР), яка базується на наступних принципах:

§ управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів на всіх етапах життєвого циклу продукції та на всіх рівнях управління підприємством;

§ комплексність (одночасна реалізація взаємопов'язаних технічних, організаційних, економічних, соціальних та ідеологічних заходів при управлінні якістю продукції і ефективного використання ресурсів з обов'язковим забезпеченням охорони навколишнього середовища).

Управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів здійснюється на основі реалізації таких функцій як прогнозування технічного рівня продукції і розвитку підприємства; планування підвищення якості продукції і ефективності виробництва; нормування і організація розробки нової продукції на виробництві; забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції при її розробці, виготовленні, зберіганні, збуті та експлуатації; організація метрологічного забезпечення; контроль якості та випробування.

В управлінні якістю приймають участь всі підрозділи і громадські організації підприємства. Найменування підрозділів і посадові особи показані на схемі (рис.2.6)

71

Розподілення функцій і задач управління якістю показано в структурно-функціональній схемі (Додаток А).

По кожній функції встановлені конкретні цілі, визначена посадова особа яка відповідає за її досягнення, вказані стандарти підприємства, що регламентують виконання функції, і визначені всі підрозділи (посадові особи), для яких стандарт є обов'язковим.

Функціонування КСУЯП і ЕВР регламентується комплексом стандартів підприємства. Стандарти підприємства діляться на спеціальні, які охоплюють окремі стадії життєвого циклу продукції, і загальні, які регламентують питання, визначаючи порядок робіт, що забезпечують якість праці і продукції на всіх етапах діяльності підприємства.

Ефективність функціонування КСУЯП і ЕВР в значній мірі визначається складом стандартів, що в неї входять, тому робота по розробці та впровадженню нових СТП має дуже важливе значення. Основним джерелом формування номенклатури стандартів є аналіз якості продукції та технології її виготовлення. Після проведення цього аналізу на основі принципів наукової організації праці з урахуванням досягнень науки, техніки та передового досвіду розробляють чітку послідовність виконання кожного виду робіт. СТП періодично змінюються за складом та змістом, що пов'язано з тим, що з часом у виробництві з'являються нові „вузькі місця”, які потребують свого вирішення, а також з необхідністю впровадження нових, більш раціональних способів виконання стандартизованих раніше робіт.

Контроль досягнення цілей і задач підприємства в галузі якості продукції і ефективного використання ресурсів здійснюється генеральним директором підприємства.

В разі необхідності генеральний директор організовує комісію по проведенню аналізу причин, які заважають досягненню поставлених цілей і задач, а також розробку і виконання з удосконалення системи.

Також до функцій КСУЯП і ЕВР відносяться здійснення правового забезпечення; технологічної підготовки виробництва; організації матеріально-технічного забезпечення; раціонального використання трудових ресурсів.

Організаційно-технічною основою системи є стандарти всіх категорій і „Комплексний план науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва і соціально-економічного розвитку колективу”.

Контроль за дотриманням вимог КСУЯП і ЕВР, а також наявність необхідних умов для їх дотримання здійснюється керівниками підрозділів.

Розробку заходів щодо удосконалення методів контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного контролю.

В сучасних умовах підприємства ВТК є контролюючою організацією, головний обов'язок якої полягає в запобіганні випуску продукції, що не відповідає СТП та інструкційно-технологічним картам, технічним описам.

ВТК виконує такі завдання як регулювання відносин із замовниками, регулювання якості виробів, що випускаються, координація робіт всіх відділів, виробничих ділянок підприємства. що направлена на забезпечення стабільного високого рівня якості продукції підприємства. ВТК контролює якість сировини, напівфабрикатів по всьому виробничому циклу, а також здійснює контроль якості готової продукції.

До функцій ВТК відноситься контроль за дотриманням технологічної дисципліни, за відповідністю продукції вимогам інструкційно-технологічних карт, технічним описам моделей; контроль за відповідністю методів обробки вимогам нормативно-технічної документації; кінцевий контроль готової продукції.

Структура управління якістю продукції показана на рис.2.7

71

Відділ технічного контролю очолює начальник ВТК, що підпорядковується головному інженеру.

До обов'язків начальника ВТК відноситься: забезпечення безперервної роботи відділу і виконання задач, які на нього покладені; здійснення керівництва всім контрольним апаратом ВТК, правильний підбір та здійснення розстановки робітників, систематичний контроль за їх діяльністю; організація технічного навчання робітників ВТК з метою підвищення кваліфікації з питань управління якістю продукції.

Начальник ВТК повинен здійснювати повсякденний контроль за роботою всіх відділів та цехів з забезпечення якості продукції; інформувати керівництво підприємства і цехів про всі випадки пред'явлення до прийоми ВТК недоброякісної продукції, дефектів порушень технологічної дисципліни і недоліків в організації виробництва, вимагаючи проведення заходів з їх усунення. Начальник ВТК проводить розбір рекламацій на продукцію підприємства, встановлює причини випуску недоброякісної продукції.

Технолог зобов'язаний здійснювати постійний контроль за якістю продукції, що випускається в технологічних процесах; здійснювати класифікацію дефектів, давати оцінку якості на даній ділянці.

Технолог має право призупиняти виготовлення продукції, яка не відповідає нормативно-технічній документації, і відразу інформувати про це начальника ВТК; вимагати від майстрів і робітників дотримання технологічної дисципліни; вимагати від технологів цехів належності технологічного обладнання на робочих місцях; вимагати від механіків справності обладнання і устаткування.

Виконання вимог до якості автопричепів та скоб'яних виробів неможливе без проведення суворого контролю конструктивних і технологічних параметрів виробів. При цьому необхідно виходити з того, що якість продукції закладається при розробці проекту. забезпечується під час її виготовлення та підтримується в процесі експлуатації.

3. Охорона праці на підприємстві.

Законодавство України про охорону праці базується на Конституції України і складається із Закону України „Про охорону праці”, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України „Про пожежну безпеку”, Основ законодавства України про охорону здоров'я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони праці.

Закон України „Про охорону праці” визначає основні принципи організації охорони праці на підприємствах України. Так, згідно ст. 37 до органів державного управління охороною праці відносяться:

§ Кабінет Міністрів України;

§ Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

§ міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

§ місцева державна адміністрація, місцеві Ради.

Статті 38-41 визначають повноваження цих органів в галузі охорони праці.

Державний нагляд та державний контроль за охороною праці згідно ст. 44 Закону здійснюють:

§ Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

§ Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

§ органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

§ органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

§ Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють (ст. 46 Закону):

§ трудові колективи через обраних ними уповноважених;

§ професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників.

Згідно ст. 47 Закону уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затверджуваного Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з профспілками.

Стаття 31 Закону встановлює види штрафних санкцій, що можуть бути застосованими до підприємств, організацій та установ за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації.

Також, згідно з Законом України „Про охорону праці” на підприємстві повинна бути створена служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Структура та чисельність служби охорони праці залежить від небезпечності і шкідливості виробництва та чисельності працюючих.

Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Закону України „Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Стан охорони праці та ефективність роботи служб охорони праці на ТОВ „МТК” можна охарактеризувати за допомогою наступних коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт частоти травматизму. Кч - визначає число нещасних випадків, що припадають на 100 працюючих за певний період:

Кч = (n / П) * 100;

де n - кількість нещасних випадків за звітний період;

П - середньо облікова кількість працюючих.

2. Коефіцієнт частоти випадків захворювань. Кз характеризує кількість захворювань протягом звітного періоду (в розрахунку на 100 працівників);

Кз = (З * 100) / П;

де З - кількість випадків захворювань.

3. Коефіцієнт важкості захворювань Квз.

Квз = Дз / З;

де Дз - сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період.

4. Коефіцієнт небезпеки робочих місць Крм:

Крм = Рн / Рз;

де Рн - кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм;

Рз - загальна кількість робочих місць.

5.Коефіцієнт умов праці Кп:

Кп = Пн / П;

де Пн - чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам;

П - загальна чисельність працівників.

Результати розрахунків за даними коефіцієнтами згрупуємо у таблицю 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз стану охорони праці на ТОВ „МТК”.

№	Назви коефіцієнтів	Роки
		1999	2003	2004
1	Середньооблікова кількість працюючих (П).	225	287	315
2	Кількість нещасних випадків за звітний період.	3	1	-
3	Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період (Д)	78	15	-
4	Кількість випадків захворювань (З).	17	18	14
5	Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період (Дз).	137	145	130
6	Коефіцієнт частоти травматизму (Кч).	1,3	0,35	-
7	Коефіцієнт частоти випадків захворювань (Кз).	7,56	6,27	4,44
8	Коефіцієнт важкості захворювань (Квз).	8,06	8,06	9,29
9	Коефіцієнт небезпеки робочих місць (Крм).	0,07	-	0,009
10	Коефіцієнт умов праці (Кп).	0,07	-	0,009

Як свідчать дані таблиці 3.1 показники травматизму і захворюваності на підприємстві є досить низькими, динаміка їх падає. Це свідчить про ефективність заходів охорони праці на підприємстві.

Заходи щодо попередження травматизму на підприємстві зводяться до усунення сприятливих причин його виникнення. На досліджуваному підприємстві проводиться ретельне розслідування кожного випадку травматизму з виявленням причин, його що призвели до нього і уживаються відповідні заході по усуненню їх. Крім того, систематично за визначені періоди (місяць, квартал, рік) аналізуються усі випадки травм по їхньому характері і причинам. Такий аналіз дозволяє установити найбільш часті і характерні для даного підприємства причини травматизму і зосередити основні зусилля на їхньому усуненні. Розслідування кожного конкретного випадку проводиться безпосередньо на місці події в той же чи наступний день за участю представників адміністрації, медпункту і профспілкових органів. Періодичний аналіз травматизму проводиться профспілковими органами й адміністрацією з залученням працівників медпункту і робітника активу.

Максимальна механізація й автоматизація технологічних процесів, спрямованих на ліквідацію ручних операцій є одним з основних напрямків у попередженні травматизму на досліджуваному підприємстві. Технологічні процеси повинні виключати чи принаймні , скорочувати до мінімуму зустрічні чи перехресні вантажопотоки, ручне перенесення чи перевантаження виробів, підйом вантажів і т.п.

Для складування виробів і напівфабрикатів, а також запасних частин і устаткування на підприємстві відводяться спеціальні безпечні місця, щоб не захаращувати ними робочі площи, проходи і т.д.

Деталі машин і агрегатів що рухаються й обертаються, а також місця можливого зіткнення з гарячими поверхнями, їдкими рідинами й іншими речовинами підлягають на підприємстві обов'язковому огородженню. Таке огородження проводиться кожухами, сітками, ґратами, щитами і т.д.

Все електроустаткування в цехах обов'язково заземлюється, причому стан заземлення періодично контролюється й у випадку виявлення його порушення виправляється. Особливо ретельно на підприємстві стежать за гарною ізоляцією електропроводів, охороняючи її від можливих ушкоджень. Місця відкритих контактів (клеми, рубильники і т.п. ) відгороджуються захисними щитками чи кожухами. Підйомно-транспортне устаткування (ліфти, бруківки і напільні крани і т.п. ), а також апарати, що знаходяться під тиском, підлягають періодичному контролю з боку спеціальної інспекції котлонадзора. При виявленні дефектів експлуатація їх не допускається до повного усунення цих дефектів.

Гарне освітлення на підприємстві, підтримка чистоти і порядку на робочому місці й у цеху в цілому також сприяють скороченню травматизму.