В силу своєї суперечливої природи конкуренція несе в собі одночасно як позитивні так і негативні наслідки й дії.

Позитивні наслідки конкуренції

З одного боку, вона виступає як зовнішня примусова сила, що спонукає її учасників у процесі дбання про свої власні мікрогосподарські інтереси сприяти суспільному прогресу.

Проте, як будь-який суспільний процес, конкуренція має й негативні наслідки. Тому переоцінювати її можливості в реальній підприємницькій діяльності не слід. Більш того, враховуючи, що негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, заснованому на приватній власності (стихія, анархія), необхідно в конкурентній стратегії постійно передбачати локалізацію цих наслідків.

Негативні наслідки конкуренції

1. Створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців.

2. Веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу.

3. Сприяє виникненню економічних криз.

4. Виступає важливим фактором монополізації економіки.

Досконала конкуренція, або ринок чистої конкуренції, виникає, якщо виконуються такі умови:

1) велика кількість малих за розміром фірм, жодна з яких не має значної частки на ринку. Обсяг виробництва чи реалізації не може істотно впливати на весь ринок (на пропозицію товару, на зміни ціни та ін.). Продавці діють незалежно один від одного. Кожен має можливість вибрати необхідний обсяг виробництва. Ніхто не може впливати на його вибір. Таке становище на ринку не дає змоги продавцям контролювати ціни, діє принцип «слідуй за ціною», чи «бери існуючу ціну». Велика кількість продавців не дає їм можливості вступати у зговір між собою щодо цін;

2) вироблюваний та продажний товар є однорідним, тобто не має істотної диференціації;

3) вхід та вихід з даної галузі виробництва здійснюється повільно, без будь-яких законодавчих, технологічних та фінансових перешкод. Це дозволяє підприємцю вибрати найефективнішу галузь виробництва, а також здійснювати своєрідний «конкурентний тиск» в обраній галузі;

4) покупці та продавці мають потрібну інформацію про різні сторони підприємницької діяльності (виробничі ресурси, витрати, необхідна технологія виробництва, джерела фінансування, ціни та ін.).

За наявності цих умов в економічному житті пануватиме досконала конкуренція, яка є первинною формою зв'язку в ринковій економіці.

Ця економічна ситуація є умовою дії всіх ринкових функцій, без всебічного втручання держави, бо досконала конкуренція забезпечує самоналагодження економічної системи та стан її рівноваги. В умовах досконалої конкуренції широко використовуються різні методи нецивілізованої конкуренції та механізм внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Однак ринок чистої конкуренції є ідеальною або абстрактною моделлю економіки, бо в чистому вигляді нині такі умови ніде не існують. Але окремі риси ринку чистої конкуренції діють у деяких галузях виробництва. Знання цього ринку дає змогу пізнати економічні закономірності реального суспільного життя.

Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних умов і тих завдань, які вони перед собою ставлять можна виділити три основних типи конкурентної поведінки.

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпеченні переваг суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові форми Я організації виробництва і т. д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.

Пристосувальна конкурентна поведінка - це упередження дій конкуренції у галузі модернізації виробництва. Вона застосовується тоді, коли підприємець не впевнений у своїх інноваційних можливостях..

Гарантуюча конкурентна політика покликана забезпечити стабілізацію на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип конкурентної поведінки застосовується, як правило, тоді, коли підприємець не має можливості суттєво змінювати виробничу й комерційну програми і має слабку інноваційну базу.

Названі типи конкурентної поведінки в різноманітних формах застосовуються залежно від обраних методів конкурентного суперництва.

З точки зору функціонування ринку, «питомої ваги» на ньому виробників західні економісти розрізняють досконалу (вільну) і недосконалу конкуренцію.

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Таким чином, конкуренція має ряд визначень, переваг і недоліків, і одним із видів конкуренції економісти виділяють досконалу конкуренцію.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

1. Існує дуже велика кількість ринкових агентів. Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність великої кількості незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.

2. Стандартизована продукція. Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні аналоги продукту фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.

3. Жодного контролю над ціною. Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального об'єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується з ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може одержати ту саму ціну за одиницю продукції, як при більшому, так і при меншому об'ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна.

4. Вільне входження в галузь і вихід з неї. Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.

5. Наявність і доступність ринкової інформації. За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми - виробника і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів. Досконала конкуренція вимагає того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:

- трудові ресурси можуть переміщуватися з регіону в регіон, з одного виду діяльності в інший;

- сировинні джерела не є монополізовані.

7. Раціональна поведінка ринкових об'єктів. Це означає, що виробники і споживачі у своїй поведінці керуються інтересами максимальної вигоди.

Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.

За роки трансформації економіки машинобудівний комплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, реформування відносин власності, структурних деформацій і вийшов на шлях адаптації до умов ринкової кон'юнктури та освоєння нових промислових ринків. Ці процеси супроводжувалися значними втратами виробничого і кадрового потенціалу, більше ніж двократним скороченням частки продукції машинобудування в промисловому виробництві, зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо. Протягом останніх 5-6 років у машинобудуванні помітні певні позитивні тенденції, проте більшість продукції, що випускається вітчизняними заводами-виробниками, на жаль, не задовольняє вимог сучасного ринку, не є конкурентоздатною як за техніко-економічними, так і за естетичними показниками. Низька частка бюджетного фінансування науково-технічної сфери, недостатня платоспроможність підприємств щодо фінансування власних прикладних досліджень і розробок, різке зниження рівня творчої активності винахідників та реалізаторів, низька інноваційна спрямованість прямих іноземних інвестицій, висока енергоємність виробничих процесів, відсутність програми приватизації організаційних одиниць у сфері науки призвели до занепаду колишніх заводів-гігантів.

Розвиток конструкції токарних верстатів за останні 10-15 років визначалося в першу чергу підвищеними вимогами до точності обробки деталей і досягненнями в області різання металів. За цей період часу з'явилися нові марки твердих сплавів і швидкорізальних сталей, а також алмазний різальний інструмент.

Сучасні токарні верстати швидкохідні, мають високу потужність, мають підвищену твердість і вібростійкість, довговічні й надійні в роботі, що в сукупності забезпечує високу продуктивність і точність обробки деталей.

Більшість вітчизняних токарних верстатів мають більшу бистрохідність й потужність, чому аналогічні закордонні моделі верстатів.

Американські моделі токарних верстатів легкої серії з діаметром обробки деталей від 400 до 650 мм суттєво уступають аналогічним моделям вітчизняних верстатів по бистрохідності й особливо по потужності. Наприклад, модель 17Е5 з максимальним діаметром обробки деталі 450 мм має межі чисел оборотів від 25 до 1000 про/хв, а потужність усього 3,7 кВт.

Однак слід помітити, що в США поряд з легкою серією випускають також важку серію токарних верстатів тих же розмірів. Наприклад, токарно-гвинторізний верстат важкої серії моделі 1610Е з максимальним діаметром обробки 450 мм має межі чисел обертів у хвилину від 14 до 1800, а потужність його головного електродвигуна становить 15 кВт.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1И611П.

Універсальний токарно-гвинторізний верстат моделі 1И611П випускається Іжевським машинобудівним заводом і призначений для виконання найрізноманітніших токарських і різьбонарізних робіт підвищеної точності в умовах дрібносерійного виробництва. На верстаті забезпечується можливість нарізування метричної, дюймової й модульної різі.

Верстат моделі 1И611П є одним з найбільш сучасних представників токарно-гвинторізних верстатів з висотою центрів 130 мм і відстанню між центрами 500 мм. Відповідно до цих параметрів максимальний діаметр оброблюваної деталі, установлюваної над станиною верстата, не повинен перевищувати 250 мм, а деталей, установлюваних над нижньою частиною супорта 125 мм.

До верстата додаються поздовжній і поперечний тверді упори, по яких можна працювати з автоматичним включенням подач супорта, і поперечний упор для ручної установки супорта, що дозволяє робити обробку з більш високою точністю.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1А616П.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1А616П, що виготовляється Середньоволзьким верстатобудівним заводом, є універсальним верстатом підвищеної точності й призначений для різноманітних токарних робіт в умовах індивідуального й дрібносерійного виробництва, виконуваних у центрах або патроні, у тому числі для нарізування різі: метричної, дюймової, модульної й пітчевої.

Висота центрів верстата рівна 165 мм, а максимальна відстань між центрами - 710 мм. Найбільший діаметр оброблюваної деталі класу дисків, установлюваної над станиною, становить 320 мм, а максимальний діаметр деталі класу валів, що закріплюються в центрах над нижньою частиною супорта, не повинен перевищувати 180 мм.

Передбачена можливість нарізування особливо точних різей шляхом виключення з кінематичного ланцюга зубчастих передач коробки подач і застосування спеціальних прецизійних змінних зубчастих коліс.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1ДО62Б

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1ДО62Б універсального типу підвищеної точності випускається верстатобудівним заводом "Червоний пролетар" ім. А.І. Єфремова на основі базового верстата моделі 1ДО62 з висотою центрів 215 мм і відстанню між центрами 710, 1000 і 1400 мм.

Токарно-гвинторізні верстати, виконані на базі верстата моделі 1ДО62, посідають перше місце серед вітчизняних моделей верстатів токарної групи. Максимальний діаметр оброблюваної деталі, установлюваної над станиною цих верстатів, становить 400 мм, а найбільший діаметр деталі, установленої над нижньою частиною супорта, не може перевищувати 220 мм. Максимальна довжина обточування оброблюваних деталей на 70 мм коротше, чим найбільша відстань між центрами. На верстатах можна нарізати всі типи різей.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 163.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 163, що випускається Тбіліським верстатобудівним заводом ім. Кірова, є швидкісним універсальним верстатом, призначеним для виконання різноманітних токарських і гвинторізних робіт, включаючи гостріння конусів з механічною подачею й нарізування всіх ходових типів різі: метричної, модульної, дюймової й пітчевої.

Основні вузли верстата: гітара змінних коліс; передня бабка з коробкою швидкостей; чотирьохкулачковий патрон; рухливий люнет; чотирьохпозиційний різцетримач; супорт; нерухливий люнет; задня бабка; шафа з електроустаткуванням; станина; привід швидких переміщень супорта; фартух; піддон для збору охолодженої рідини й стружки; коробка подач.

Токарно-гвинторізний верстат моделі 1В340Ф30.

Токарний верстат 1В340Ф30 з вертикальною головкою на хрестовому супорті з ОСУ підвищеної точності призначений для виконання різноманітних токарних робіт у межах встановленої потужності, в основному, при обробці складних деталей зі східчастим і криволінійним профілем.

Нарізування різі проводиться різцем, мітчиком або плашкою, можливе сполучення обробки інструментом, установленим у відрізному й хрестовому супортах. Верстат виготовляється у двох виконаннях: для обробки пруткових матеріалів діаметром до 40 мм і для обробки штучних заготовок діаметром до 200 мм.

РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ

3.1 Формування інноваційної стратегії впровадження нової конструкції інструменту «дорожній різець»

В умовах ринкових господарських відносин часто виникає ситуація, коли отримані вченими результати проведених наукових досліджень у галузі створення технологій, техніки, нових матеріалів для вдосконалювання матеріального виробництва не користуються попитом і не впроваджуються у виробництво. Причиною існування такого стану речей є недостатнє або методично неправильне представлення отриманих результатів їхнім потенційним споживачам на ринку інноваційних пропозицій. У зв'язку із цим досить важливим є розроблення методичних рекомендацій з формування інноваційної пропозиції.

Особливість сучасного підходу до процесу формування інноваційних стратегій полягає у створенні системи так званого «ново ввідного конвеєра». Суть цього підходу полягає в тому, щоб забезпечити постійне впровадження у виробництво нових, сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат; підвищувати якісні характеристики інноваційної діяльності; забезпечувати конкурентні переваги на ринку.

Розроблення інноваційної стратегії передбачає прийняття стратегічних завдань (цілей), оцінку можливостей та ресурсів для їх використання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяльності суб'єктів з урахуванням обраних цілей. Установлення цілей адаптує інноваційний стратегічний напрям розвитку підприємства до конкретних завдань, пов'язаних з виробництвом і результатами діяльності організації. Стратегічні цілі фокусуються на конкуренції і на створенні сильних конкурентних позицій у конкретній сфері діяльності.

В даній роботі в основу розробки нової конструкції інструменту дорожній різець задача підвищити надійність і довговічність.

Інноваційна пропозиція цієї роботи - змащувальна система токарно-револьверного верстата.

Застосування нової системи змащування дозволить збільшити довговічність як системи так і самого верстата. Верстат займе більші конкурентні позиції на ринку, збільшаться прибутки від продажу обладнання.

3.2 Економічна ефективність інноваційної діяльності при впровадженні нової конструкції інструменту дорожній різець

Оскільки технічні нововведення мають визначальний вплив на всі інші види інновацій і, крім того, заходи по впровадженню технічних новинок вимагають інвестування значних коштів, то важливим є питання оцінки економічної ефективності цих заходів. Ефективність - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий час.

Перед тим як розрахувати економічний ефект від впровадження запропонованої конструкції системи змащування, розглянемо основні показники, що визначають ефективність запропонованої конструкції в порівнянні з прототипом - системи змащування. Результати представлені у вигляді табл. 3.2.1.

Таблиця 3.2.1

Визначимо прибуток від реалізації одного різця:

де П - прибуток, грн.;

С - собівартість одного верстата, грн.;

Р - рентабельність.

- для верстата з старою системою змащування (Р = 10%):

- для верстата з новою системою змащування (Р =45%):

Визначимо ціну Ц за одиницю продукції:

- для верстата з старою системою змащування:

- для верстата з новою системою змащування:

Вартість експлуатації одиниці продукції у споживача за годину:

де Т - ресурс роботи верстата.

- для верстата з старою системою змащування:

- для верстата з новою системою змащування:

Економія за годину на одиниці продукції складе:

Загальний економічний ефект споживача:

де N - кількість верстатів.

Народногосподарський економічний ефект:

де П_д - прибуток від реалізації партії верстатів нової конструкції з N штук:

ВИСНОВКИ

Інноваційний менеджмент -- одне із направлень стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації. Ціллю його є визначення основних направлень науково-технічної та виробничої діяльності організації. Це перш за все розробка та впровадження нової продукції та технології (інноваційна діяльність), модернізація та удосконалення випущеної продукції та технології, подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції і зняття з виробництва застарілої продукції.

Діяльність підприємства, пов'язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестуванням нововведень -- визначається як інноваційна діяльність. До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галузей чи країни.

Якісне машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння всієї економіки, в чому Україна відчуває сьогодні велику потребу. Відродження машинобудівної галузі, забезпечення її випереджаючого розвитку - одна з найважливіших умов побудови постіндустріального суспільства, що базується на ефективному використанні наукових знань і високих технологій. Машинобудування має ключове значення для технологічного забезпечення всіх галузей виробництва. Випускаючи продукцію для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

На жаль, конкурентоспроможність вітчизняної продукції машинобудування залишається на низькому рівні. Це обумовлюється недостатньою кількістю обігових коштів у багатьох вітчизняних підприємств, застарілим обладнанням, низькою якістю сервісного, обслуговування тощо. На низькому рівні залишається інноваційна активність вітчизняних підприємств. Лише близько 14% з них провадять інноваційну діяльність, хоча працює значна кількість наукових і конструкторських організацій.

Щоб вийти із затяжної кризи, основою для зростання традиційних галузей машинобудування має бути впровадження досягнень науково-технічного прогресу. В Україні мають випереджальними темпами розвиватися такі наукомісткі виробництва, як створення систем автоматизації управління, сучасних засобів зв'язку, ЕОМ, електроніки, робототехніки, засобів для атомної енергетики, авіаційної, ракетно-космічної і лазерної техніки, верстатів з ЧПУ тощо, що в свою чергу неможливо без провадження активної інноваційної діяльності.

Важливою рисою моделі машинобудування в сучасних умовах повинно бути поєднання високо спеціалізованого виробництва функціональних вузлів та деталей техніки з сумлінними, культурним та кваліфікованим рівнем розробки технічних пристроїв.

Основні завдання, що стоять на даному етапі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин, є: недопущення спаду об'єму випуску товарної продукції; підвищення частки товарів народного використання в об'ємі випуску товарної продукції; перехід на нові методи ведення господарства, в тому числі приватизація трудовими колективами малих та середніх підприємств; підвищення продуктивності праці за рахунок зміни відношення людей до праці, використання нового обладнання та нових технологій, що розвиваються по кооперації з розвиненими країнами; переорієнтація економіки на нові ринки збуту і як наслідок освоєння випуску нової продукції, яка відповідає світовим стандартам; перехід на міжнародну систему ISO загального машинобудування.

Головне завдання сучасного періоду - в тому, щоб не допустити розпад економіки, розпаду заводів, розриву зв'язків між підприємствами, подолати спад виробництва.

Список використаної літератури

1. Вакалюк В. А. Опорний конспект лекцій з курсу „Інноваційний менеджмент” : Навч. посібник. - Житомир: ЖДТУ, 2007. - 202 с.

2. Справочник технолога - машиностроителя. В 2 - х т.Т.2 / Под ред. А. Г. Косиловой и Р. К. Мещерякова. 4-е изд., перераб. и доп. -- М.: Машиностроение, 1985.

3. Бойчик І.М., Харів П.С. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: „Каравела”, 2001.-298 с.

4. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-504 с.

5. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник

/Підредак.О.І.Волкова та інших, - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 960 с.

6. Закон України від 13.12.1991р. №1977-ХІІ „Про наукову і науково-

технічну діяльність”.

7. Закон України від 10.02.1995р. №51/95-ВР „Про наукову і науково-технічну експертизу”.

8. Закон України від 11.07.2001р. №2623-111 „Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки”.

9. Закон України від 04.07.2002р. №40-ІУ „Про інноваційну діяльність”.

10. Закон України від 16.01.2003р. №433-ІУ „Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”.

11. Колоколов И.А. Сборник задач по планированию производства - М.: „Горная промышленность”, 1991. - 412 с.

12 Гузенков П.Г. Детали машин: Учеб. для вузов. - 4-е изд., испр. - М.: Высш. шк., 1986.-359 с.

13. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Конструирование узлов и деталей машин. - М.: „Машиностроение”, 1985. -416 с.

Размещено на Allbest.ru