Проблеми встановлення системи контролінгу на підприємстві

Європейський університет

Криворізька філія

Кафедра менеджменту

УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИМИ ДОГОВОРАМИ (КОНТРАКТАМИ) ПРИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: «Менеджмент ЗЕД»

Студентки 5 курсу групи ДМ-06-2

Жукової Катерини Олександрівни

Викладач: Завалій Б.В.

Кривий Ріг 2010р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи встановлення системи контролінгу

1.1. Сутність , цілі та задачі встановлення системи контролінгу

1.2. Функції і концепція контролінгу

1.3. Критерії та оцінка встановлення системи контролінгу

РОЗДІЛ 2. Методи та методологія встановлення системи контролінгу

2.1. Методи і об'єкти контролінгу

2.2. Методика аналізу результатів по відхиленням

РОЗДІЛ 3. Практика встановлення системи контролінгу на прикладі підприємства ТОВ «Надія»

3.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

3.2. Аналіз та оцінка встановлення системи контролінгу на підприємстві

3.3. Фактори, що впливають на систему контролінгу на підприємстві

РОЗДІЛ 4. Шляхи впровадження системи контролінгу на підприємстві

4.1. Заходи вдосконалення та отримання ефективності при впровадженні системи контролінгу

4.2. Модель впровадження системи контролінгу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Маркетинговий підхід до визначення стратегії розвитку бізнесу, формування економічної політики припускає високий ступінь інформованості, досягнення якої неможливе без відлагодженої обліково-аналітичної системи (внутрішньогосподарчого обліку - контролінгу). Така система здатна створити основу управління „по відхиленнях”.

Створюючи передумови повної економічної самостійності, ринок висуває жорсткі фінансові і економічні вимоги, об'єктивність яких орієнтує підприємство на ефективну і рентабельну діяльність.

У цій ситуації неодмінною умовою вдосконалення методів управління є повне використання внутрішніх можливостей підприємства, тобто створення дієвої системи внутрішнього обліку і звітності як основи менеджменту. Ефективність менеджменту знаходиться в прямій залежності від ступеня вдосконалення інформаційного забезпечення. Напрями вдосконалення останнього можна пов'язувати з організацією переважно нової системи управління економікою на мікро рівні.

Контролінг -- це принципово нова концепція інформації і управління, яка забезпечує підтримку внутрішнього балансу економіки підприємства шляхом формування інформації про витрати і доходи як основи для ухвалення оптимальних управлінських рішень.

Контролінг як інформаційна система достатньо широко реалізується зарубіжними підприємствами і приносить вельми відчутні результати. В управлінні економікою вітчизняних підприємств дана система не знаходить належного застосування внаслідок того, що потреба в ній часто переважає над наявністю знань в цій області. Внаслідок цього, рішення проблем, пов'язаних з організацією і методикою побудови системи контролінгу, сприятиме підвищенню якості менеджменту, а отже, забезпеченню стабільного розвитку бізнесу підприємства.

Сучасним менеджерам необхідне комплексне бачення системи управління і, зокрема, такого важливого її блоку, як формування інформації про витрати і ресурси підприємства з метою вироблення альтернативних варіантів управлінських рішень по оптимізації прибули і ін. Саме цим пояснюється актуальність обраної теми курсової роботи.

Предмет дослідження курсової роботи - встановлення системи контролінгу на підприємстві, його практичні аспекти.

Об'єкт дослідження - практичний аспект встановлення системи контролінгу на підприємстві ТОВ „Надія”.

Мета дослідження - визначити шляхи вдосконалення встановлення системи контролінгу на підприємстві.

У відповідності з метою сформульовані задачі курсової роботи:

- розкрити сутність , цілі та задачі встановлення системи контролінгу;

- охарактеризувати критерії та оцінка встановлення системи контролінгу;

- розглянути методи та методологію процесів встановлення системи контролінгу;

- дати організаційно-економічну характеристика підприємства;

- провести аналіз та оцінку встановлення системи контролінгу на підприємстві;

- визначити фактори, що впливають на систему контролінгу на підприємстві;

- визначити заходи вдосконалення та отримання ефективності при впровадженні системи контролінгу.

В даній курсовій роботі застосовано методи наукового аналізу і синтезу, збору і обробки інформації, метод порівняння.

При написанні роботи було використано підручники, навчальні посібники, монографії, статті з періодичних видань провідних сучасних спеціалістів.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи встановлення системи контролінгу

1.1. Сутність , цілі та задачі встановлення системи контролінгу

Історичні відомості і докази виникнення і існування контролінгу свідчать про його зародження при королівських дворах Англії і Франції. Потім деякі функції управління відокремилися, що привело до утворення окремих систем у сфері управління підприємством, таких як системи планування, системи внутрішнього контролю, а в ній - як головний складник внутрішній аудит. Робота цих систем в більшості розвинених європейських країн задовольняє інтереси і потреби менеджерів в управлінні підприємством і контролінг як такий не має там першорядного значення. Навпаки, в США і Німеччині значущість його все зростає, що пов'язане з історичними особливостями розвитку облікових систем, а також економічними труднощами і проблемами в оподаткуванні цих країн.

Передумови формування і розвитку контролінгу як інформаційної системи були приречені історично. Професор Соколів Я. В., досліджуючи теорії і історії обліку, із цього приводу пише, що наділ головного бухгалтера контрольною функцією (1895 р.) дозволив йому „...бути суддею осіб як ухвалюючих управлінські рішення, так і виконуючих їх. Це призводить до того, що у головного бухгалтера виникає можливість здійснювати ще одну важливу функцію, вона називається дорадчою”. Ця дорадча функція і є не що інше, як контролінг.

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Проте, вже на початку двадцятого століття стало ясно, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології і організації виробництва. Відзначаючи недоліки бухгалтерського обліку, учені по-різному трактували його роль в управлінні і, зокрема, в управлінні витратами і результатами. Проте, єдині у тому, що бухгалтерський облік не може одночасно з інформаційною функцією володіти ще властивостями аналітичного і контрольного характеру.

Однієї з фундаментальних робіт, що відображають прагнення до вироблення вищезазначеної концепції з'явилося дослідження Стукова С.А. Система виробничого обліку і контролю, в якому автор узагальнює передовий досвід (вітчизняний і зарубіжний) організації виробничого обліку і контролю за раціональним використанням ресурсів.

У визначенні виробничого обліку, сформульованому Стуковим С.А., простежуються основні елементи формованої концепції інформації і управління, бо автор підкреслює наступне: „На додаток до бухгалтерського обліку, який, головним чином, задовольняє потреби зовнішніх органів і органів загальнодержавної статистики... з'являється якісно новий вид обліку виробничий облік, який, в основному, на базі бухгалтерського обліку повинен синтезувати елементи всіх видів господарського обліку, а також елементи економічного аналізу, I що забезпечить можливість активного спостереження за величиною, напрямом, доцільністю і ефективністю витрат виробничих ресурсів", і далі: виробничий облік - це якісно нове явище, результат синтезу ресурсоконтролюючої частини бухгалтерського обліку (при збереженні провідної її ролі), оперативно-технічного, статистичного обліку і елементів економічного аналізу і навіть прогнозування майбутніх господарських подій.

Наступний етап розвитку контролінгу зв'язаний, перш за все, з розробкою механізмів калькуляції змінних витрат і обліку по центрах відповідальності. В результаті цього в системі бухгалтерського обліку була сформована окрема підсистема, яка використовувала не тільки грошові вимірювання і була орієнтована не на потреби калькуляції продукції, а на ухвалення поточних управлінських рішень.

У зв'язку з швидкими змінами в навколишньому середовищі і необхідністю передбачення майбутнього відбувається посилення ролі стратегічного управління. Якщо до цього контролінг був орієнтований тільки на оперативне управління виробництвом, то тепер він реалізує і стратегічні цілі підприємства.

У міру розвитку контролінгу відбувається його наукове обґрунтування.

Існує декілька підходів до розуміння суті контролінгу, які значно відрізняються один від одного. Німецькі вчені Майєр Е і Манн Р основну увагу зосереджують на плануванні, обліку, аналізі і контролі суми покриття (маржинального доходу) Хоча формування витрат дійсно є основним об'єктом відстеження тенденцій, але собівартість продукції залежить від використання факторів виробництва, виробничого потенціалу, організації маркетингової діяльності, зміни зовнішніх факторів виробництва (податкова політика, зв'язки по сировині та збуту, регламентація бізнесу з боку держави тощо). а тому необхідно відстежувати також показники використання основних засобів, матеріальних ресурсів, відпрацьованого часу та оплати праці, ефективності процесу постачання, виробництва, збуту, інвестиційної та інноваційної діяльності, процесу управління, маркетингової та фінансової діяльності.

Лише комплексний характер спостереження за всіма блоками господарської і фінансової діяльності може забезпечити інформацію про становище підприємства і тенденції, що сприяють зміцненню або послабленню позиції підприємства на ринку.

Розвиток контролінгу, як нової галузі економічної науки, обумовлений різними причинами:

- зміною технологій диференціації, диверсифікації, інтернаціоналізації компаній;

- збільшенням числа перемінних на основі яких приймаються рішення;

- ускладненням середовища, в якому функціонує підприємство;

- ускладненням обсягу та предметного змісту інформації, необхідної для управління;

- ускладненням комунікацій та циклу прийняття рішень. що вимагає високої компетенції кадрів в галузі організації та системотехніки.

Складність сучасних систем забезпечення прийняття рішень вимагає посилення узгодженості в діях штабних і лінійних управляючих, розробка спеціальної системи контролінгу для підприємства вимагає від спеціаліста не лише знання проектування інформаційних систем, але й проектування сфери поведінки людей.

1.2. Функції і концепція контролінгу

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрямки: нормування витрат; розробка заходів щодо поліпшення роботи на підставі інформації про відхилення від норм; прогнозування у ціноутворенні; аналіз тенденцій розвитку підприємства; передбачення господарської і комерційної ситуації в залежності від зміни умов роботи; координація мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети підприємства; відстеження фінансового стану підприємства.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю на підприємстві, визначає економічність роботи його окремих структурних підрозділів.

Контролінг здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень.

Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління підприємством та забезпечення тривалого його існування в умовах конкуренції.

Служба контролінгу аналізує звітність (внутрішню і зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього розвитку підприємства.

Як свідчать дані схеми (рис. 1.1), основними завданнями контролінгу є:

- ліквідація вузьких місць, які визначаються на основі даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання методів оперативного та стратегічного менеджменту;

- орієнтація на отримання результату, для чого створюється система планування, збору інформації про використання ресурсів, аналізу та прийняття управлінських рішень.

Рис. 1.1. Концепція контролінгу

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства, він націлений на майбутнє. Той, хто тримається за старе, залишається з його наслідками, а завдання грамотних менеджерів полягає у тому, щоб завчасно пристосуватися до нових обставин. Проте досвід свідчить, що в більшості випадків менеджери не розуміють необхідності адаптації до нових реалій життя, не відчувають прискорення темпу змін. Якщо проблема пристосування зводиться до темпу технічних перемін, то немає іншої альтернативи, як звернутися до науки за її вирішенням.

Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючи дії. Метою контролінгу є підтримання ефективного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися в залежності від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, підвищення прибутку, незалежність від кредиторів.

Сьогодні необхідна тотальна переоцінка методів управління, що пов'язано з входженням України в епоху комп'ютеризації. Керівникам різних рівнів управління необхідна інформація, а не окремі факти. Факти ж перетворюються в інформацію лише тоді, якщо на її основі приймаються рішення і щось змінюється в системі господарювання. Керівник не повинен створювати систему обробки даних, йому слід створити управління на комп'ютерній основі.

Система контролінгу дозволяє створити таку систему і вирішити завдання вдосконалення управління підприємством, але за умови розвитку економіки України в напрямі більшого рівня свободи підприємництва, зміни державно-соціалістичної системи влади, яка існує зараз.

1.3 Критерії та оцінка встановлення системи контролінгу

Контролінг, на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується на обліку, плануванні, аналізі та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління. Під конструктивним управлінням ми розуміємо спеціально створену систему, для управління на базі бухгалтерського обліку, планування і аналізу в їх єдності. Роль управління в системі контролінгу полягає в координації елементів, які входять в систему контролінгу - планування, обліку, аналізу, прийняття рішень.

Контролінг організується на таких принципах:

- планування (визначення чітких стандартів діяльності підприємства);

- облік (визначення фактичного стану об'єктів спостереження).

- аналіз (визначення того, чи відповідає фактичний стан об'єкту встановленим стандартам);

- прийняття рішень (визначення проблем у ситуаціях, які вимагають корегуючих дій).

Функціонування системи контролінгу можна показати за допомогою схеми (рис. 1.2), з якої видно, що об'єктом спостереження є господарська діяльність підприємства. яка планується. Об'єктом планування виступають ресурси підприємства. процеси господарської діяльності, формування собівартості, отримання прибутку, фінансовий стан, ефективність використання різних видів ресурсів та інші.

Використання об'єктів планується на основі норм, нормативів, стандартів. Бухгалтерський облік забезпечує збір інформації по тих об'єктах. що плануються. у розрізі певного набору показників, використовуючи відповідну методологію обробки інформації, форми вхідних і вихідних документів та регістрів, строки подання та ін.

Аналіз призначений для визначення відхилень від планових даних, причин та винних осіб Якщо відхилення значні, то виявляються фактори, що їх спричинили і приймаються коригуючі дії, які направлені на приведення об'єкту контролінгу до бажаною стану.

Рис. 1.2 Елементи контролінгу та їх взаємодія

У системі контролінгу центральне місце належить бухгалтерському обліку, який формує базу даних, визначаючи зміст, відбір та оцінку даних, комплекс економічних показників, що характеризують кількісний та якісний стан об'єктів, а також фактори, що впливають на їх функціонування. Уточнюється наскільки повно треба відображати діяльність кожної структурної одиниці підприємства, а також ступінь деталізації фактичних даних, який визначається можливістю збору даних та потребою в них з боку апарату управління та лінійного персоналу. Для створення бази даних необхідно вирішення ряду проблем:

- визначити творчий колектив з висококваліфікованих спеціалістів з обліку, планування та управління, який здатний визначити всю сукупність даних для контролінгу;

- визначити відповідальну особу за формування та розвиток бази даних;

- встановити технічні засоби збору, обробки зберігання та передачі інформації;

- розробити бланки різних форм, на яких фіксується інформація;

- організувати навчання персоналу щодо розуміння та користування базою даних.

Така інформаційна база є вихідним пунктом планування. Розроблені норми, нормативи, стандарти, базові показники ефективності використання ресурсів служать для прогнозу розвитку підприємства та отримання прибутку або досягнення тієї мети, яку ставить перед собою адміністрація. Слід зауважити важливість узгодження елементу планування і обліку. Планування показників обов'язково проводиться по такому переліку, який може забезпечити збір даних та їх обробку, що не виключає можливості та доцільності доповнення даних бухгалтерського обліку даними оперативного та статистичного обліку.

Контролінг є компонентом управління, забезпечує його інформацією для координації, організації і регулювання об'єктів.

Функції організації, координації та регулювання близькі за семантичним значенням і означають спрямованість дій суб'єкту управління на визначену мету, використання об'єктів. Ця функція посилюється в залежності від масштабу підприємства, ринку збуту, асортименту продукції, швидкості змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Інформація бухгалтерською обліку використовується в системі управління для прийняття рішень. Ефективність управлінських рішень залежить від якості облікової та інших видів інформації. Недостовірна, недостатня інформація призводить до неякісних, помилкових рішень.

Принципового значення набуває питання практичного застосування системи контролінгу на підприємствах України. Перш за все постає питання які підприємства готові застосувати його методологію в найближчій перспективі. Найбільш підготовленими є великі підприємства з чисельністю працюючих понад 1000 чоловік. Це пояснюється складністю структури управлінського апарату і виробничого процесу на таких підприємствах, великою кількістю факторів, що впливають на кінцеву мету підприємства, складністю комунікаційних зв'язків, необхідністю відстеження показників ефективності роботи в нутрі підприємства і за його межами та іншими обставинами. На них більш високий фаховий рівень працівників управління, досить сильні комунікаційні зв'язки між окремими службами, розвинена система бухгалтерського обліку. На цих підприємствах доцільно створювати спеціалізовані служби контролінгу.

Другою групою господарюючих суб'єктів, де є умови для впровадження контролінгу, є різного роду об'єднання (концерни, асоціації, консорціуми, групи об'єднаних підприємств, спілки, міжнародні корпорації тощо). Мета окремих підприємств може не співпадати із загальною метою об'єднань, тому контролінг сприяє консолідації сил усіх учасників об'єднання на досягнення спільної мети.

Щодо третьої групи підприємств (з чисельністю працюючих 200-1000 чоловік), то в найближчій перспективі у них, за деяким виключенням, немає перспектив для впровадження контролінгу, внаслідок того, що в них відсутні передумови для цього (обчислювальна техніка, низький рівень підготовки бухгалтерів, відсутність методик та ін.).

На дрібних підприємствах повинні використовуватись звичайні форми контролю за використанням ресурсів у системі бухгалтерського обліку. Робота з планування, обліку, аналізу і контролю повинна проводитись головним бухгалтером разом з керівником, а це означає підвищення вимог щодо фахової підготовки бухгалтерів та підприємців. Підвищення кваліфікації здійснюється як державними, так і приватними учбовими закладами на договірній основі. Проблема підготовки та перепідготовки кадрів економічного профілю повинна вирішуватись на основі програми стимулювання розвитку малого бізнесу і є темою окремого дослідження.

РОЗДІЛ 2. Методи та методологія встановлення системи контролінгу

2.1. Методи і об'єкти контролінгу

Контролінг як окрема наука має свої методи дослідження: загальнометодологічні; загальнонаукові; специфічні методи.

До загальнометодологічних методів відносяться такі, які характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування тощо.

До загальнонаукових методів відносяться методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінгу, його предмет вивчається всім арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов'язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато.

Зміст специфічних методів контролінгу розкриємо грунтовніше, адже в економічній літературі вони майже не висвітлені. Контролінг передбачає використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначає конкретні завдання системи.

За ієрархією контролінг поділяється на три види - стратегічний, тактичний і оперативний, а кожний з цих видів повинен визначити інформацію внутрішнє, конкурентне і зовнішнє середовище. Саме на цьому етапі треба визначити ті показники, за допомогою яких забезпечується контрольованість об'єкту спостереження (що, для кого, коли, в якій формі необхідно планувати, організувати облік, аналіз і подати дані на відповідний рівень управління). Спостереження і забезпечення інформацією здійснюється на виконаному рівні.

Деталізуючи процес планування, обліку, аналізу та управління, розробляється матриця використання ресурсів фірми. На підставі матриці, можна конкретно визначити план витрачання по кожному виду ресурсів на відповідні процеси (постачання, виробництво, збут, формування собівартості тощо), визначити форми звітності, її періодичність, адресатів інформації, строки обробки фактичної інформації та ін.

Для контролінгу використовується різноманітна інформація фінансового та управлінського обліку на підставі якої визначається ефективність використання ресурсів, хід протікання господарських процесів, формування прибутку, показники фінансового стану. Відбір показників визначається менеджерами на основі спеціальних досліджень.

Система контролю охоплює основні види активів та процеси господарської діяльності. Дані для контролю збираються за допомогою звітів про формування собівартості та про використання часу персоналу, випуску продукції та найважливіші тенденції - якість продукції, нові види продукції, використання засобів праці. По-суті, за допомогою звітів контролюються ресурси та господарські процеси.

Система планування роботи підприємства полягає в розробці плану для кожного самостійного відділу. На основі планів відділів складається загальний план підприємства, який складається з таких документів:

- виробничий план;

- план продажу;

- план прибутків та збитків;

- план інвестицій;

- баланс джерел і витрат фондів;

- плановий баланс;

- баланс оборотного капіталу.

Планування здійснюється за 3 місяці до початку року і ретельно перевіряється на всіх етапах його розгляду і затверджується керівником підприємства. Бухгалтери допомагають управлінцям у складанні планів і щомісячній оцінці діяльності підрозділів. Вони дають поради щодо оцінки витрат виробництва, продажу, розробки нових виробів. капітальних вкладів, зниження витрат виробництва і реклами. Бухгалтери дають інформацію відділам для їх діяльності.

При підготовці бюджетів відділів бухгалтери дають пораді і в оцінці витрат виробництва, визначенні стандартних і підрахунку фактичних витрат, приймають участь в збуті і обговоренні питань освоєння нової продукції. Бухгалтери відіграють особливу роль у визначенні витрат на нову продукцію, дають поради щодо скорочення витрат виробництва. Бухгалтери мають знання про продукцію, матеріали, комплектуючі та ін.

Система внутрішнього капіталу полягає в наданні фонду грошових коштів для бізнесу і визначенні відхилень у їх використанні за допомогою даних бухгалтерського обліку.

Внутрішній капітал визначається формулою:

(2.1)

де К_В - капітал внутрішній (основний і оборотний капітал);

К_НО - капітал нормативний, оборотний;

К_П - капітал постійний;

К_Р - капітал резервний (резерв пенсійних допомог і отриманих вкладів персоналу підприємства).

Нормативний оборотний капітал служить для співставлення з фактично використаними коштами по кожному пункту активів і пасивів. Нормативний оборотний капітал має таку структуру.

Система щомісячних бухгалтерських звітів використовується для контролю за ефективністю роботи методом співставлення планових і фактичних балансів. Кожний підрозділ зобов'язаний підготовити до 20-го числа кожного місяця бухгалтерський звіт, який служить для контролю роботи відділів. В нутрі підприємства звіт має на меті управління прибутком та оцінку роботи управлінців. Метою бюджетної системи є контроль за витратами виробництва як складової частини системи управління.

Бюджет є грошовим відображенням планів діяльності відділу та фірми. Центральне місце займає направляюче планування (канали продажу, основні покупці, види товару), по яких розробляються нормативи доходності, кількості матеріалів на один виріб, часу. Нормативна база використовується для складання калькуляції стандартних втрат виробництва.

Центральне місце в плануванні бюджету належить розробці бюджетів по кожній структурній одиниці. Управляючий підприємством вивчає плани операцій для порівняння витрат і прибутків, які складаються за такою формою (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Аналіз порівняння витрат і прибутків

№	Зміст Заходів	Календарний план	Ресурси	Випуск	Примітка
		Попередній період	Наступний період

Витрати на певні види робіт, послуг, продукції записуються в колонку ресурсів, а прибутки - у випуск. Витрати визначаються за нормативом у людино-годинах роботи, за нормою витрачання матеріалів на одиницю. Плануються лише матеріальні і трудові витрати, які називаються прямими. В колонці випуск вказують очікуване скорочення витрат матеріалів і трудових витрат.

Отже, розглянута методика контролінгу допоможе діагностувати фактичний техніко-економічний і фінансовий стан підприємства і виявити негативні тенденції з метою їх усунення.

2.2 Методика аналізу результатів по відхиленнях

Значущим напрямом аналітичної роботи контролінгу, є визначення ступеня дії виниклих відносин на величину кінцевого результату. Уміле і правильне використання інформації, що міститься у відхиленнях, свідчить про успішне функціонування контролінгу і орієнтацію його на вузькі місця діяльності підприємства.

Загальне відхилення фактичних показників від планових не може однозначно тлумачити, оскільки воно викликане багатьма причинами. Порядок здійснення аналізу виниклих відхилень визначається логікою і виробленням певної послідовності дій, початковий етап якого позначається сукупністю чинників, що зумовили появу даної причини відхилення.

Економічний аналіз відхилень -- це, перш за все, аналіз чинника. Його мета - визначення і детальна оцінка кожної причини, кожного чинника, які можуть привести до виникнення відхилень. Приймемо за основу відому формулу прибутку для визначення чинників, що впливають на неї:

П = М - ПВ; (2.2)

П = В - ЗВ - ПВ, (2.3)

де П - прибуток; М - маржа; ПВ - постійні витрати; В - виручка; ЗВ - змінні витрати.

З формули видно, що на зміну прибутки можуть робити вплив наступні чинники: виручка, змінні витрати, постійні витрати. Зміна кожного окремо взятого чинника на величину прибутку може бути визначене в загальній сумі:

П(в)= Вф - Вп; (2.4)

П(ЗВ)= ЗВф - ЗВп; (2.5)

П(ПВ)= ПВф - ПВп. (2.6)

Проте зміна цих чинників за інших, як внутрішніх, так і зовнішніх умов роботи підприємства, звичайно відбуваються одночасно. У зв'язку з цим сформуємо основні напрями роботи підприємства, сприяючі підвищенню ефективності оперативного управління.

Подібні розрахунки можна проводити за допомогою різних відомих методів економічного аналізу, таких як метод ланцюгових підстановок, метод різниць, кореляційно-регресивний метод, матричний і т.д. Кожний з перерахованих методів має свої переваги і недоліки, не загострюючи увагу на яких відзначимо лише, що різноманіття методів аналізу чинника дозволяє вибрати підприємству ті, які підходять йому найбільшою мірою.

РОЗДІЛ 3. Практика встановлення системи контролінгу на прикладі підприємства ТОВ «Надія»

3.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю „Надія”, надалі - підприємство, засноване трьома фізичними особами - громадянами України, у відповідності з Господарським кодексом України.

Предметом діяльності товариства є:

- виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих і промислових товарів;

- реалізація одержаної в результаті виробничої діяльності продукції через торгівельну мережу;

- реалізація частини своєї продукції через систему фірмової торгівлі;

- комерційна діяльність.

ТОВ “Надія” належить до підприємств харчової промисловості. Підприємство спеціалізується на виготовленні хліба, хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів.

Підприємство займається виготовленням такої продукції: хліб ржаний, хліб білий 1-го ґатунку, хліб білий вищого ґатунку, булочні вироби першого ґатунку, булочні вироби вищого ґатунку, здобні вироби, вермішель, мучні кондитерські вироби, пряники і сухарі паніровані вищого ґатунку.

Для виробництва хлібобулочних виробів необхідна широка номенклатура високоякісної сировини і матеріалів. Сировина повинна мати необхідні якісні показники, відображені в державних стандартах.

Велика увага приділяється якості виготовляємої продукції. Контроль якості здійснюють робітники виробничої лабораторії. Продукція, що виготовляється хлібокомбінатом признана найкращою по місту по складовим і смаковим якостям.

Так як продукція ТОВ “Надія” є мало транспортабельною і має обмежені терміни реалізації ( встановлений строк реалізації хлібобулочних виробів - 12-48 годин після виходу з печі в залежності від сорту виробу), то недоцільно займатися її експортом і імпортом. Основною сировиною для виготовлення продукції є борошно, яке має велику транспортабельність та термін зберігання, але все одно вигідніше закуповувати її у місцевих постачальників (ККХП - 1, ККХП - 2, завод “Агроферм-хліб”, АОЗТ “Агро бізнес”, “Колос КСП” та ін.).

Для підприємства характерний масовий тип виробництва та поточний метод його організації. Робочі місця на дільницях розташовані за ходом технологічного процесу, за кожним закріплено виконання однієї операції, використовується спеціалізоване обладнання. Випічка хліба та хлібобулочних виробів відбувається на технологічних лініях. Технологічна лінія складається з приймальника борошна, силосу, роторного постачання, важив, просіювання, дозировочної станції рідких та сипучих компонентів, опарної машини, опарного насособункера бродіння, тістомісильної машинки, тістового насоса, тістоділяча, округлителя, розтолчного конвеєру та печі тунельного типу. Для цього типу виробництва характерний високий обсяг випуску, обмежена номенклатура продукції, високий ступінь механізації та автоматизації, що обумовлює розподіл праці та спеціалізацію робочих місць. В зв`язку з цим зменшується трудомісткість, підвищується продуктивність праці, зменшується собівартість продукції. Цей тип виробництва є найбільш економічно вигідним.

Технологічний процес виробництва хліба та хлібобулочних виробів складається із наступних шести етапів:

1. Прийомка і зберігання сировини

2. Підготовка сировини до запуску у виробництво

3. Приготування тіста

4. Розподіл тіста

5. Випікання хліба

6. Зберігання випечених виробів і відправка в торгівельну мережу.

Кожен з цих етапів складається із окремих, послідовно виконуємих виробничих операцій та процесів.

Наприклад, розподіл тіста складається із поділу тіста на шматки необхідної ваги, придання цим шматкам потрібної форми, округлення, надрізання тістових заготовок.

Випікання - заключна стадія виготовлення хлібобулочних виробів, яка формує їх якість. В процесі випікання в середині тістової заготовки протікають інтенсивні теплофізичні, біохімічні та мікробіологічні процеси, в результаті яких утворюється еластична суха м'якина, накопичуються специфічні смакові та ароматичні речовини, формується характерний колір та товщина скорини.

Технологічний процес приготування хліба зображений на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Технологічний процес виробництва хліба

Система маркетингу хлібокомбінату включає відділи матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції.

Основні задачі відділу матеріально-технічного забезпечення полягають в наступному :

1. Вірне визначення потреби підприємства в засобах виробництва;

2. Своєчасне забезпечення сировиною, матеріалами, іншими засобами виробництва в необхідній кількості, асортименті та якості, забезпечуючих безперервне виконання планів виробництва

3. Скорочення витрат, пов'язаних з заготівлею та перевезенням

4. Організація розробки норм витрат з урахуванням раціонального використання сировини та здійснення контролю за її економічним використанням

5. Визначення необхідних резервів запасу сировини, палива

6. Раціональне використання складів, транспорту й правильна організація зберігання та обліку матеріалів.

Таким чином, на хлібокомбінаті існує нормальне забезпечення сировиною та матеріалами, а також раціональним їх використанням. Але маркетингові дослідження ринку сировини майже не розвинені, внаслідок чого підприємство часто закуповує сировину.

Своєчасне й безперервне забезпечення населення хлібом і хлібобулочними виробами в свіжому вигляді залежить в значній мірі від правильної організації збуту продукції, що випускається.

Встановлений строк реалізації хлібобулочних виробів - 12-48 годин після виходу з печі в залежності від сорту виробу. Доставка в магазин здійснюється не менше 2-3 разів протягом доби відносно невеликими партіями як транспортом хлібокомбінату, так і транспортом приватних осіб в залежності від договору. В цьому полягають основні специфічні особливості організації збуту хлібобулочних виробів.

На хлібокомбінаті проводять регулярні маркетингові дослідження ринку збуту продукції, внаслідок чого розширюється мережа власної торгівлі, а також кількість дрібнооптових споживачів.

Для виробництва хлібобулочних виробів необхідна широка номенклатура високоякісної сировини і матеріалів. Сировина повинна мати необхідні якісні показники, відображені в державних стандартах.

Контроль якості здійснюють робітники виробничої лабораторії, які також перевіряють якість готової продукції.

Розрахунок ціни хліба та булочних виробів виконується на 1 тону продукції з використанням витратного методу ціноутворення ( ціна = собівартість + прибуток ). Калькуляція собівартості складається по кожному виду продукції з поясненням матеріальних витрат, витрат палива, енергії, трудових ресурсів.

Розрахунок собівартості виконується виходячи з норми витрат ( за рецептурою виготовлення виробів ) і цін на сировину та матеріали. Фактична собівартість виробленої продукції за 2007 рік склала 13737 тис. грн., за 2008 рік - 27154,6 тис. грн. ( збільшилась на 98 % ). Це сталося за рахунок збільшення всіх елементів операційних витрат майже в два рази, особливо інших операційних витрат ( порівняно з попереднім періодом збільшились на 410 % ). При цьому фактичні витрати на 1 грн. продукції склали у попередньому періоді 0,999 грн. ( собівартість поділено на обсяг продукції ), а в звітному періоді - 0,981 грн., що є позитивним моментом.

Проаналізуємо основні техніко-економічні показники по ТОВ „Надія” (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Основні техніко-економічні показники роботи ТОВ «Надія» 2007 - 2008 роки

Показники	2007 рік	2008 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне, %
1. Обсяг виробництва, тис. грн.	3765	4027	+262	+6,9
2. Витрати, тис. грн.	3073	3393	+320	+10,4
3. Валовий прибуток	940	1301	+361	+38,4
4. Чисельність робітників, чол.	156	158	+2	+1,3
6. Середня заробітна плата, грн.	525	590	+65	+9,5
7. Продуктивність праці, тис. грн.	24,2	25,5	+1,3	+5,8
8. Кредиторська заборгованість, тис. грн.	3029	2884	-145	-4,8
9. Дебіторська заборгованість, тис. грн.	2099	2581	+482	+22,9
10. Основні засоби, тис. грн.	2430	2630	+200	+8,2
11. Рентабельність, %	1,55	1,53	-0,02	-1,3

Як видно з табл. 3.1, на підприємстві спостерігається покращення основних техніко-економічних показників: обсяг наданих послуг і робіт збільшився у порівнянні з 2007 роком на 264 тис. грн. або 6,9%; зріс валовий прибуток на 320 тис. грн.; зросла продуктивність праці на 5,8%.

Підвищилась середня заробітна плата з 525 грн. у 2007 році до 590 грн. у 2008 році; зменшилась сума кредиторської заборгованості на 145 тис. грн. Ці зміни позитивно впливають на загальний стан автобази. До негативних змін, які відбулися у 2008 році відносяться: збільшення витрат на 320 тис. грн.; збільшення суми дебіторської заборгованості на 482 тис. грн., що негативно впливає на загальну діяльність підприємства.

3.2 Аналіз та оцінка встановлення системи контролінгу на підприємстві

Для товариства характерна без цехова структура організації виробництва. Найбільшим підрозділом підприємства є виробнича дільниця.

Головна хлібопекарна дільниця виробляє продукцію, яка визначає основне призначення підприємства, де здійснюється виробничий процес з переробки сировини в готову продукцію.

В допоміжній дільниці виробляють таку продукцію і здійснюють таку діяльність, яка створює умови для нормальної та ефективної роботи головної хлібопекарної дільниці. До них відносяться енергетичне відділення та ремонтно-механічна майстерня.

Обслуговуючі дільниці та господарство виконують роботу з матеріально-технічного обслуговування головного виробництва. Це лабораторія технохімічного та мікробіологічного контролю, склади, транспорт.

Виробнича структура підприємства зображена на рис. 3.2.

Стан виробничої структури ТОВ „Надія” здійснює великий вплив на його економіку. Від складу виробничих дільниць та їх спеціалізації, від співвідношення між його головними та допоміжними підрозділами залежить ступінь використання обладнання та виробничої прощі, ста потоку вантажу, кваліфікаційний стан та чисельність робітників, собівартість продукції, рівень продуктивності праці та ефективність виробництва. Всі ці показники на підприємстві знаходяться на ефективному рівні.

Рис. 3.2 Структура управління ТОВ «Надія»

Загальне керівництво ТОВ „Надія” здійснює директор. Від організовує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його стан та результати діяльності. Директор очолює спеціальний робочий апарат заводоуправління, яке складається з відділів (служб) та окремих спеціалістів.

Першим заступником директора є головний інженер, який відповідає за проведення на підприємстві правильної технічної політики, вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на підприємстві на підставі найновіших досягнень науки.

Головними спеціалістами, що безпосередньо підпорядковані головному інженеру є головний механік та завідуючий лабораторією.

Головний механік здійснює організаційно-технічне керівництво та контроль за технічно правильною та безперебійною експлуатацією обладнання та несе відповідальність за своєчасний і якісний ремонт.

Завідуючий лабораторією технохімічного та мікробіологічного контролю перевіряє відповідність стандартам, технічним умовам, посвідченням якості сировини, дає оцінку якості хліба.

Як видно з рисунку, всі підрозділи підпорядковуються безпосередньо директору підприємства.

Важливими функціями керівництва, які підпорядковані директору є техніко-економічне планування, організація та нормування праці, бухгалтерський облік та фінансова діяльність, а також матеріально-технічне забезпечення та збут готової продукції. Відповідно ці функції виконує планово-економічний відділ, бухгалтерія, відділ матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції.

Планово-економічний відділ розробляє плани підприємства на перспективу, веде оперативне планування і визначає планові показники дільниць, зм ін, контролює виконання плану та за допомогою аналізу виробничо-господарської діяльності знаходить внутрішні резерви в економіці підприємства.

Бухгалтерія веде облік використання засобів, виділених в розпорядження ТОВ „Надія”, контролює виконання плану з прибутку та рентабельності виробництва, визначає фактичну собівартість продукції, слідкує за виконанням фінансового плану, за фінансовим станом підприємства

Відділ матеріально-технічного забезпечення розробляє план забезпечення сировиною, матеріалами, паливом, складає на них заявки і відповідає за своєчасну поставку продукції в торгівельну мережу в замовленому асортименті та обсязі.

Роботу по найму робочої сили, підготовку та перепідготовку кадрів проводить відділ кадрів. В його обов'язки входять також контроль за побутовими умовами працюючих.

Головною хлібопекарською дільницею керує майстер, що безпосередньо організовує процес виробництва при повному додержанні технологічної дисципліни по випуску продукції необхідної якості.

Розрахуємо за розглянутою методикою ефективність управління на ТОВ „Надія”.

Найбільш розповсюдженим показником визначення ефективності управління є відношення загального і кінцевого результату виробництва до сукупності витрат на управління

(3.1)

де Е_у - ефективність управління; Р_к - кінцевий результат, одержаний організацією; З_у - витрати на управління (сукупні).

Другий розповсюджений показник оцінки ефективності управління - це відношення загального результату виробництва до чисельності працівників апарату управління

(3.2)

де К - чисельність кадрів управління.

Як показують розрахунки, організаційна структура управління на підприємстві недостатньо ефективна і показники ефективності мають тенденцію до зниження.

Таким чином, існуюча на підприємстві ТОВ „Надія” лінійна структуру управління недостатньо ефективна і необхідно впровадити заходи щодо її удосконалення управління шляхом впровадження служби контролінгу.

3.3 Фактори, що впливають на систему контролінгу на підприємстві

Побудуємо модель розрахунку впливу чинників на величину прибутку, в основу якої поставлено метод ланцюгових підстановок (мал. 10.4). Дана модель характеризує не тільки зміну основних складових прибутку по сумі, але і глибше досліджує вплив чинників на ці складові, а значить, і на прибуток.



Де Цп, ф - ціна (план, факт); Вп, ф - сукупні виробничі витрати (план, факт);

Оп, ф - обсяг реалізації (план, факт); ЗВп, ф - змінні загально виробничі витрати (план, факт); НВп, ф - норма витрати матеріалів (план, факт); ПВп, ф - постійні загальногосподарські витрати (план, факт); ППп, ф - продуктивність праці (план, факт)

Рис. 3.3. Модель розрахунку впливу різних чинників на величину прибутку

Визначимо розмір відхилення фактичних первинних витрат від планових і чинники, що вплинули на це відхилення. Скористаємося наступною формулою

ЗВ = V ? Ц ? Н, (3.3)

де ЗВ - змінні витрати;

V - обсяг випуску;

Ц - ціна;

Н - норма витрати.

З даної формули видно, що відхилення змінних витрат від заданих параметрів відбулося^

за рахунок зміни об'єму випуску продукції:

(Vф - Vп) ? Цп ? Нп; (3.4)

- за рахунок зміни цін на продукцію

Vф ? (Цф - Цп) ? Нп; (3.5)

- за рахунок відхилення від норм витрати ресурсів (матеріалів, енергії і т.д.)

Vф ? Цф ? (Нф - Нп). (3.6)

Такий розрахунок дозволяє виявити причини відхилень, відповідальних за них, і вжити заходи по недопущенню подібного роду ситуації в майбутньому.

РОЗДІЛ 4. Шляхи впровадження системи контролінгу на підприємстві

4.1 Заходи вдосконалення та отримання ефективності при впровадженні системи контролінгу

Контролінг є синтезом елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності підприємства.

Суть визначається метою, задачами і основними функціями контролінгу. Мета контролінгу в глобальному (стратегічному) масштабі полягає в забезпеченні виживання підприємства, проведенні антикризової політики, підтримці потенціалу успіху. Цілі оперативного характеру полягають в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виручки від реалізації і витрат.

Основними задачами контролінгу є:

- організація руху інформаційних потоків на підприємстві з метою їх оптимізації;

- раціональна організація формування витрат для забезпечення можливості їх оперативного регулювання;

- розрахунок сум покриття витрат підприємства;

- керівництво при плануванні і розробці бюджетів;

- формування переліку підконтрольних показників відповідно до цілей і пріоритетів підприємства;

- визначення і аналіз відхилень фактичних величин від запланованих показників;

- визначення ступеня впливу виниклих відхилень на кінцевий результат діяльності;

- структурний аналіз прибули з метою виявлення недоліків і розробки напрямів по вдосконаленню елементів прибутку;

- оцінка ризику намічених (планованих) операцій на ринку товарів і послуг з видобуванням максимальних вигод;

- мотивація і створення систем інформації для ухвалення правильних рішень.

Виконання поставлених задач забезпечується шляхом реалізації основних функцій.

- інформаційної: вироблення підконтрольної інформації;

- обліково-контрольної: зіставлення одержаних результатів із заданими параметрами;

- аналітичної: аналіз основних підконтрольних показників;

- планування: координація планів і бюджету;

- коментуюча: вироблення варіантів альтернативних рішень.

Основний професійний склад служби контролінгу визначається залежно від обсягів діяльності і потреб підприємства, а також можливості організації і ступеня ефективності цієї служби.

Служба (відділ) контролінгу формується з наступних фахівців:

- контролер-технолог;

- контролер-аналітик;

- контролер інформаційних систем.

Даний професійний склад очолює керівник служби контролінгу. Рішення про його призначення ухвалює керівник підприємства.

Призначення на посаду фахівців відділу контролінгу здійснюється за ухваленням керівника відділу на основі контрактів, укладених між керівником підприємства і фахівцями-контролерами.

Керівник відділу контролінгу розробляє і надає на розгляд і затвердження керівнику підприємства посадові інструкції фахівців-контролерів.

Відділ контролінгу займається збором і обробкою інформації про витрати і доходи, виробляє можливі варіанти заходів управлінської дії на ситуацію, що склалася, по оптимізації прибутку і скороченню витрат.

Керівник відділу контролінгу здійснює контроль за дотриманням вимог посадових інструкцій працівниками відділу, розглядає претензії по їх діяльності і конфліктні ситуації між контролерами і персоналом підприємства.

На вимогу керівника відділу контролінгу вживаються заходи стягнення до фахівців-контролерів, що допустили порушення своїх посадових обов'язків.

Основними об'єктами контролінгу є витрати підприємства і центрів відповідальності, в яких відбувається накопичення витрат і формування доходів. Вищенаведені об'єкти розглядаються з погляду організаційного, інформаційного і методологічного аспектів.

До організаційних аспектів відноситься:

- рух інформаційних потоків контролінгу в системі інформаційних потоків підприємства;

- рух інформації (документообіг) на підприємстві, що стосується витрат і доходів по структурних підрозділах (центрам відповідальності);

- форми внутрішньої звітності, фіксуючі оперативну і релевантну інформацію.

До інформаційних аспектів відноситься:

- система функціонування внутрішнього інформаційного забезпечення;

- вживана класифікація витрат;

- міжнародні стандарти і норми.

До методичних аспектів відноситься: метод обробки інформації; методи калькуляції собівартості; ціноутворення; методи планування витрат; вдосконалення вищенаведених методів відповідно до міжнародної практики (стандартами).

Організація взаємозв'язків з функціональними відділами підприємства

Успішне функціонування відділу контролінгу в більшій мірі залежить від раціональної організації взаємозв'язків з функціональними відділами, що ґрунтуються на русі інформації в розрізі входу і виходу.

Рух інформації у відділ контролінгу відбувається відповідно до основних елементів витрат, визначаючими обсяг робіт даного відділу.

Керівник відділу контролінгу встановлює і затверджує у керівника підприємства терміни надання інформації у відділ контролінгу.

Координація і взаємодія між відділом контролінгу і іншими відділами підприємства на рівні входу відбувається по наступних інформаційних напрямах:

- відділ маркетингу: інформація про реалізацію продукції, інформація про неоплату рахунків покупцями;

- відділ кадрів: інформація про склад і рух кадрів;

- планово-економічний відділ: планові показники, бізнес-план, інформація про наявність засобів і їх джерел;

- комерційний відділ: виконання договорів-поставок, залишки матеріальних цінностей, інформація про складські витрати;

- відділ внутрішнього аудиту: дані експертно-аудиторської діагностики підприємства.

Послідовність обробки і формування інформації (документів) у відділі контролінгу фіксується в технологічних схемах руху, обробки і формування даних по кожній ділянці роботи.

Відповідальність за якість вхідної у відділ контролінгу інформації несуть керівники тих відділів, з яких доставляється дана інформація.

Результативність роботи контролінгу визначається якістю і своєчасністю надання вихідної інформації, використовуваної керівництвом підприємства в оперативному управлінні.

Відповідальність за якість вихідної інформації несе керівник відділу контролінгу.

Для успішного функціонування відділу контролінгу начальнику даного відділу необхідно:

- забезпечити розробку посадових інструкцій для фахівців відділу контролінгу;

- забезпечити планування роботи відділу контролінгу в розрізі кожного працівника;

- здійснювати контроль за ходом виконання робіт і аналіз результатів з метою попередження виникнення негативних явищ;

- організувати інформаційне, методичне і технічне забезпечення відділу контролінгу.

Кожен фахівець-контролер повинен ознайомитися і прийняти до виконання визначений йому обсяг робіт відповідно до загального плану роботи відділу контролінгу.