Планування діяльності агропромислових підприємств

2004р.

2 005р.

2006р.

2006р. в %до 2004р.

Валова продукція, в т.ч.:

786,6

1395,7

1392,0

177,0

на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.

113,1

153,7

146,4

129,4

на 1 середньорічного працівника, тис грн.

15,7

25,4

27,3

173,8

Товарна продукція, в т.ч.:

893,5

1081,4

982,1

109,9

на 100 га с.-г. угідь, тис.грн

128,6

119,1

103,3

80,3

на 1 середньорічного працівника, тис грн.

17,9

19,7

19,2

107,3

Чистий прибуток, в т.ч.:

315,4

274,5

213,9

67,8

на 100 га с.-г. угідь, тис.грн

45,4

30,2

22,5

49,5

на 1 середньорічного працівника, тис грн.

6,3

5,0

4,2

66,7

Рівень рентабельності, %

84.4

50,2

37,8

- 46,6 п.в.

Згідно даних таблиці відмітимо, що виробництво валової продукції на 100 га с.-г. угідь збільшилось на 29,4 % у 2006 році в порівнянні з 2004 роком. Отже, можна сказати про покращення стану використання сільськогосподарських угідь в господарстві. На одного середньорічного працівника збільшення склало 73,8 %, що відзначає значне підвищення продуктивності праці. До того ж спостерігається збільшення вартості товарної продукції, як в цілому - на 9,9%, так і на одного середньорічного працівника - на 7,3 %. Дещо зменшилася вартість товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь. Відмічається зменшення суми отриманого чистого прибутку в цілому - на 32,2 %, а в розрахунку на одного середньорічного працівника зменшення склало 33,3 %, на 100 га сільськогосподарських угідь - 50,5%. Зменшення прибутку і збільшення витрат призвело до зниження рівня рентабельності у 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 46,6 пункто-відсотка.

Характеризуючи об'єкт дослідження, важливо визначити напрямок його діяльності, спеціалізацію. Вона є основою масового виробництва товарної продукції. Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображається характер його економічних зв'язків. Визначення спеціалізації необхідно для того, щоб раціонально і ефективно розподілити, і використовувати виробничий потенціал. Тому, аналіз господарської діяльності даного підприємства доцільно почати з визначення його спеціалізації.

Можна відмітити, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають зернові - 60,4%, м'ясо ВРХ та свиней - 16,5 %, молоко - 13,0%. Таким чином в даному господарстві склалась зернова спеціалізація з розвиненим виробництвом молока і м'яса.

Слід відмітити, що ТОВ „Яструбщанське" відноситься до господарств з різко вираженою спеціалізацією.

Дані свідчать про поглиблення спеціалізації на виробництві зернових, а також збільшення грошових надходжень від реалізації м'яса ВРХ, свиней та молока. В цілому можна зробити висновок, що спеціалізація, яка склалась в господарстві відповідає природньо - економічним умовам і можна вважати її доцільною.

На підставі довідки про діяльність ТОВ „Яструбщанське" за 2006 рік можна констатувати, що урожайність сільськогосподарських культур, зокрема зернових збільшилась на 5,7 ц\га в порівнянні з 2004 роком. Також продуктивність тварин має тенденцію до зростання . Так, зросли надої молока на фуражну корову на рік на 1218 кг у 2006 році в порівнянні з 2004 роком. Середньодобові прирости зросли , зокрема по великій рогатій худобі - на 147 гр, свиням - на 108 грам. Молоко господарство реалізує в райцентр. Крім виробництва сільсько-господарської продукції ТОВ „Яструбщанське" розвиває господарсько-промислове виробництво, зокрема підприємство має власні: млин, пилораму, столярну майстерню.

В цілому можна відмітити про те, що виробничий потенціал ТОВ „Яструбщанське" використовується достатньо інтенсивно.

2.2 Характеристика системи управління щодо забезпечення можливостей ефективного планування на підприємстві

В сучасних ринкових умовах господарювання особливу роль щодо забезпечення належного функціонування підприємств відіграє система управління, яка має бути ефективною. Здатність керівників належним чином виконувати функцію організування в значній мірі забезпечуватиме вдалу реалізацію останніми функції планування, що в свою чергу, сприятиме формування високоефективної системи управління.

Відомо, що важливою функцією управління є функція організації, яка полягає у встановленні постійних і тимчасових взаємостосунків між всіма підрозділами господарства, визначенні порядку і умов функціонування господарства.

Під організаційною структурою господарства розуміється її організація з окремих підрозділів з їх взаємозв'язками, які визначаються поставленими перед господарством і її підрозділами цілями і розподілом між ними функцій. Організаційна структура передбачає розподіл функцій та повноважень на ухвалення рішень між керівними працівниками, відповідальними за діяльність структурних підрозділів, що становлять організацію господарства.

Управління як цілеспрямована єдність дій керуючої системи по планомірному регулюванню виробництва об'єднує в собі сукупність взаємопов'язаних підсистем, які знаходяться в певних вертикальних і горизонтальних зв'язках і відношеннях та відбивають ті чи інший сторони його організаційно-економічного, техніко-технологічного, соціального і правового забезпечення. Виробнича структура - складова частина внутрішнього середовища підприємства. Вона представляє собою співвідношення між окремими галузями і видами діяльності і залежить від спеціалізації господарства.

Організаційна структура ТОВ „Яструбщанське" сформована за територіальним принципом, містить виробничі підрозділи: тракторно-рільнича бригада, ферма з відгодівлі великої рогатої худоби, та з відгодівлі свиней, дві молочно-товарні ферми; функціональні служби: бухгалтерську, економічну, зооветеринарну, агрономічну, інженерну, відділ з охорони праці; обслуговуючі підрозділи: авто гараж; господарсько-промислові підрозділи: млин, столярна майстерня; допоміжні підрозділи: склад паливно-мастильних матеріалів, ядохімікатів, добрив.

Структура управління - це упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами й працівниками і регламентує потоки інформації у систему управління. Структура управління виражається в схемі і параметрах системи управління, штатному розписі, певному співвідношенні структурних підрозділів і працівників апарату управління, положеннях про відділи і служби, у системі підпорядкування і функціональних зв'язків між персоналом управління.

Структуру управління по горизонталі поділяють на окремі ланки, а по вертикалі - на ступені управління. Ланки управління становлять організаційно відособлені структурні підрозділи (відділи, служби, групи), кожний з яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці і її кооперації при опрацюванні, прийнятті і реалізації рішень. Ланки управління взаємозв'язані прямими і зворотними зв'язками по горизонталі та вертикалі.

Розглянемо організаційну та управлінську структури ТОВ „Яструбщанське" на рисунках 2.1 і 2.2.

На першому ієрархічному рівні знаходиться вища ланка управління ТОВ „Яструбщанське"- збори учасників, ревізійна комісія і директор.

Відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків. Тут не йде мова про обмеження відповідальності товариства як суб'єкта підприємницької діяльності - товариство несе відповідальність усім своїм майном, а йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її в межах своїх внесків до статутного фонду.

Згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1991р.) учасником ТОВ, як і будь-якого іншого господарського товариства, можуть бути будь-які фізичні особи, що не обмежені законом у дієздатності, а також юридичні особи. Особовий склад товариства може змінюватися (з відповідними змінами в установчих документах), до товариства можуть долучатися нові учасники.

Майно ТОВ формується за рахунок внесків засновників товариства, виробленої продукції, отриманих доходів, а також майна, набутого за рахунок власних і запозичених коштів та інших законних надходжень.

Управлінські відносини в ТОВ повністю відокремлені від трудових відносин. Засновник не зобов'язаний бути працівником ТОВ. Особи, які надають товариству землю за договором оренди, вважаються асоційованими учасниками ТОВ з правом дорадчого голосу на зборах учасників. Розмір статутного фонду ТОВ повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Вищим органом ТОВ є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників, які діють на підставі доручення. До компетенції ТОВ входять, по суті, ті ж питання, що і в акціонерних товариствах. Виконавчим органом ТОВ є колегіальний (дирекція) і одноособовий - директор. Директор ТОВ „Яструбщанське" самостійно формує систему управління, визначає чисельність управлінського персоналу на основі типових штатів і штатних нормативів (функцій ні обов'язки директора викладено нище за текстом).

Управління підприємством організовують відповідно до його Статуту.

Статут підприємства - це зареєстрований та затверджений у встановленому законом порядку документ, зведення положень, правил діяльності юридичної особи, що визначає його структуру, побудову, види діяльності, відносини з іншими особами та державними органами, права та обов'язки (документ відображено у додатку 1).

Збори засновників вирішують основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладання з адміністрацією колективного договору угоди, обрання, відкликання представників до ради підприємства), заслуховують звіти про їхню діяльність. Проектування і підготовку виробництва здійснюють спеціалісти. Робітники і службовці аналізуємого підприємства впливають на стан справ, беручи участь у роботі різних організацій

Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу ТОВ „Яструбщанське" регламентується типовими правилами внутрішнього розпорядку для працівників підприємств. Правила включають такі розділи: 1. Загальна частина. 2. Порядок прийому і звільнення з роботи працівників і службовців. 3. Основні обов'язки працівників і службовців. 4. Основні обов'язки адміністрації. 5. Робочий час і його використання. 6. Стимулювання за успіхи в роботі. 7. Відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Виробничі і трудові відносини на підприємстві, а також питання охорони праці, соціального розвитку колективу і здоров'я його членів регулює колективний договір (угода), який щороку укладають між трудовим колективом і адміністрацією. У колективний договір включають взаємні обов'язки сторін, пов'язані з виконанням плану соціально-економічного розвитку, культурою обслуговування, підвищенням кваліфікації працюючих тощо. У додатку до договору (угода про охорону праці і техніку безпеки) є перелік робіт і професій, що дають право на підвищення тарифу оплати, додаткову відпустку, безплатне профілактичне харчування тощо. У колективний договір можна вносити нормативні положення, які не передбачені законом, але не суперечать йому або передбачені законом, але деталізуються залежно від умов діяльності підприємства, наприклад допоміжні санкції, що застосовуються до порушників трудової дисципліни (перенесення відпусток на зимовий період, надання соцстрахівських путівок тощо).

Цілеспрямована організація діяльності трудових колективів і окремих виконавців у виробничих підприємствах здійснюється апаратом управління, який організується на триступінчастій чи двоступінчастій основі: голова правління - керуючий - бригадир або голова правління - бригадир виробничої бригади в рослинництві, тваринництві та в інших галузях.

Структура управління на підприємстві залежить від розмірів, спеціалізації, характеру розміщення виробництва на території господарства, кількості виробничих підрозділів та інших умов. Визначенню структури апарату управління повинен передувати попередній детальний аналіз усієї сукупності функцій управління в господарстві, що виконуються різними категоріями працівників, встановлення обсягів робіт по кожній функції, потрібній кваліфікації і кількості виконавців.

Коло обов'язків управлінських працівників у різних типах сільськогосподарських підприємств не ідентичне. У той же час існує багато загального в діяльності керівників і спеціалістів підприємств.

Управління в підприємствах організується на принципах єдиноначальності, а це означає, що в організації співробітник не може мати більше одного керівника, перед яким він відповідальний за доручену роботу. Порушення цього принципу дезорганізує управлінський процес, викликає різні організаційні негаразди, втрачається погодженість роботи підлеглих, скоординованість дій працюючих. Тому ефективний менеджмент передбачає порядок, коли весь колектив працівників державного підприємства є підлеглим керівнику, який наділяється необхідними правами в галузі управління. Він же відповідає і за результати роботи. Коло обов'язків голови правління підприємства визначає Основами законодавства України про працю, Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також спеціальними положеннями і службовими інструкціями.

Слід зазначити, що саме директор товариства є керівником і організатором усієї виробничої, соціально-економічної і фінансово-господарської діяльності. Він керує апаратом управління і закріпленими за ним виробничими підрозділами. Його рішення є обов'язковими для виконання кожним працівником підприємства. Директор відповідає за правильне ведення господарства, зобов'язання по продажу продукції, раціональне використання землі, техніки, трудових ресурсів. Він повинен всіляко розвивати госпрозрахункові принципи ведення підприємства, сприяти вдосконаленню технології, організації праці, виробництва і управління, добиватися неухильного зростання виробництва, зниження собівартості продукції, досягнення самофінансування на підставі високоприбуткової діяльності господарства.

Директор керує складанням плану економічного і соціального розвитку підприємства, організовує продаж продукції, купівлю необхідної техніки і матеріалів, веде на підставі затверджених проектів і кошторисів капітальне будівництво підрядним і господарським способами, укладає будь-які договори, що не протирічать законодавству. Він наділений правом діяти від імені підприємства, представляти його в інших підприємствах, в установах і організаціях, розпоряджатися майном підприємства. Видає доручення, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки підприємства.

Стосовно штатних нормативів директор затверджує штатний розклад управлінського персоналу, тобто конкретне число виконавців і посадові оклади для кожного із них. Йому надано право в межах загальної чисельності спеціалістів, що передбачені штатними нормативами, збільшувати кількість одних і зменшувати кількість других посад, рівнозначних по оплаті праці.

У межах своєї компетенції директор видає накази у відповідності з трудовим законодавством, приймає і звільнює з роботи працівників, приймає рішення про заохочення кращих працівників і накладає на порушників трудової дисципліни стягнення в межах, передбачених правилами внутрішнього розпорядку і Кодексу законів про працю. Обов'язком керівника аналізуємого підприємства є правильна організація праці підлеглих. Кожен працівник повинен працювати відповідно до своєї спеціальності і кваліфікації, для кожного з них слід створювати умови для всебічного зростання продуктивності праці, розвитку творчої ініціативи, систематичного підвищення виробничої і ділової кваліфікації. Керівник підприємства приймає дієві заходи, спрямовані на впровадження нових, прогресивних методів організації і оплати праці, заохочення винахідництва і раціоналізації. Він зобов'язаний проявляти постійну увагу покращенню житлово-побутових умов трудівників і чуйно ставитися до їхніх потреб та турбот.

У своїй діяльності директор тісно співпрацює з групою спеціалістів: головним бухгалтером, головним економістом, головним агрономом, зоотехніком, інженером, ветеринарним лікарем, яким дано право здійснювати функціональне керівництво у відповідних галузях господарства.

Керівництво роботою господарсько-підсобних підрозділів і допоміжних виробництв, як правило, розміщене у ТОВ „Яструбщанське" на центральній садибі і здійснюється завідувачами, на допомогу яким залежно від обсягу роботи і кількості зайнятих працівників виділяються обліковці. Керівники цих господарських підрозділів призначаються директором на зборах учасників.

Загальногосподарський апарат управління ТОВ „Яструбщанське" розробляє перспективний план соціально-економічного розвитку господарства, бізнес-план, забезпечує контроль за їх виконанням, здійснює контроль за фінансовими і кредитними операціями у відділеннях Держбанку, організує збут продукції і доставку в господарство і окремі підрозділи матеріалів та техніки. Для виконання всіх цих функцій існує розподіл праці між окремими головними спеціалістами. Кожен із них наділяється відповідними правилами і обов'язками.

Головний агроном підприємства ТОВ „Яструбщанське" є заступником керівника по виробництву і очолює всю агрономічну роботу в господарстві. В його завдання входить розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження індустріальної технології виробництва продуктів землеробства і постійне її удосконалення; турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обгрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороби; постійний контроль за своєчасним і якісним веденням роботи в господарстві. Головний агроном бере безпосередню участь у складанні перспективних, поточних і оперативних планів, несе відповідальність за ведення "Книги історії полів сівозмін", насінних і сортових документів, керує агротехнавчанням, проводить пропаганду агрономічних знань. У його підлеглості знаходяться усі агрономи центрального апарату управління підприємства. Крім того, він направляє і координує роботу агрономів відділків і бригад, а також інших підрозділів.

Головний інженер є керівником і організатором всієї роботи по механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасному ремонту і технічному обслуговуванню тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання. Разом з відділом по реалізації і постачанню головний інженер організує безперервне постачання сільськогосподарської техніки запасними частинами, ремонтними матеріалами і інструментом. Головний інженер-механік розробляє графіки, строки проведення ремонту і технічного обслуговування тракторів, автомобілів і іншої сільськогосподарської техніки, забезпечує своєчасне складання розрахунків та заявок на придбання машин, обладнання, запасних частин, ремонтних матеріалів, нафтопродуктів, приладів, інструментів, здійснює контроль за веденням документації, проводить випробування нової техніки і організовує заняття з техніки безпеки. В безпосередній підлеглості у головного інженера знаходяться: завідувач ремонтної майстерні, інженер-механік по механізації процесів у тваринництві, інженер-електрик, завідувач автогаражем, нафтового господарства і матеріальної комори. Крім того, головний інженер направляє і контролює роботу механіків відділень (бригад).

Головний зоотехнік призначається заступником керівника. Він є керівником і організатором усієї зоотехнічної роботи в тваринницьких галузях господарства. В коло обов'язків головного зоотехніка входить: розробка системи ведення тваринництва, участь у складанні плану соціально-економічного розвитку, бізнес-плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку і звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі, удосконалення і поглиблення господарського розрахунку, дотримання суворого режиму економії затрат, регулярне підведення підсумків роботи тваринницьких ферм, впровадження досягнень науки і передового досвіду, контроль за якістю продукції, яку виробляють, дотримання санітарно-профілактичних заходів і зоотехнічних правил, керівництво зоотехнічним навчанням та ін.

Головний ветеринарний лікар організовує і проводить ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах підприємства. На початку року він складає загальний план ветеринарних заходів, а також плани по ліквідації виявлених захворювань. Протягом року здійснює систему спостереження за санітарним станом тваринницьких приміщень, пасовищ і водойм; щомісячно проводить загальний огляд тварин і контролює виконання зоогігієни; лікує тварин; керує діяльністю ветеринарного персоналу.

Головний економіст є керівником і організатором усієї економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти і госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одиницям та орендним колективам. Організує розробку з питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших конкретних заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її конкурентоспроможності, раціональне використання землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Він дає економічне обґрунтування ефективності капітальних вкладень і черговості їх здійснення, застосування нових машин і механізмів, проводить економічну оцінку основних організаційних, агрономічних і зоотехнічних заходів. Економіст аналізує стан і розвиток господарства і його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадженням підрядних форм організації і оплати праці.

Економіст керує роботою по вдосконаленню нормування у господарстві. Нормування витрат насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріалів входить до обов'язків спеціалістів-технологів. Економіст (нормувальник) розробляє нормативи по праці і, крім того, систематизує і коректує всі інші нормативи на сировину і матеріали, діючі в господарстві. У процесі здійснення своїх службових обов'язків економіст систематично аналізує виконання діючих норм виробітку і виявляє причини невиконання їх окремими працівниками, вивчає передовий досвід і організовує передачу цього досвіду всім робітникам господарства, вносить пропозиції про перегляд занижених, застарілих норм виробітку, організовує і проводить хронометражні спостереження і фотографію робочого дня з метою розробки нових норм виробітку або уточнення існуючих.

Головний бухгалтер здійснює керівництво і контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва. В його обов'язки входить складання фінансового плану і контроль за його виконанням, а також за суворим дотриманням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економії на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і зобов'язань господарства. Разом з економістами та іншими спеціалістами господарства головний бухгалтер розробляє і аналізує заходи, спрямовані на забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства і всієї вироблюваної продукції, слідкує за здійсненням намічених заходів, турбується про дієвість комерційного господарського розрахунку, впровадження прогресивних форм ведення обліку, вдосконалення системи нормування і оплати праці. Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи, що пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей. Оцінка ефективності апарату управління досліджуваного господарства наведена у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Оцінка ефективності діяльності апарату управління

Показники	2005 p.	2006 p.	2006р.до 2005р.;+,-
Вироблено ВП, тис грн. на:
1працівника ап.управління (А)	45,87	40,00	-5,87
1 грн. оплати праці працівників апарату управління (В)	0,015	0,010	-0,005
1 грн. затрат на управління (С)	0,017	0,015	-0,002
Одержано прибутку, тис грн. на:
1 працівника ап. управління (D)	8,18	13,46	5,28
Індекс результативності апарату управління (F)(A+B+C+D)/4	13,02	13,12	0,10
Питома вага,%:
Працівники апарату управління в загальній кількості працюючих(а)	13,88	15,24	1,36
Оплата праці працівників апарату управління в загальному фонді оплати праці(в)	23,56	32,00	8,44
Оплата праці працівників апарату управління в загальних витратах(с)	3,50	4,64	1,14
Витрати на управління в загальних витратах на виробництво (d)	2,50	3,87	1,37
Індекс економічності апарату (E)(a+B+c+d)/4	10,86	13,93	3,08
Індекси ефективності управлінської праці(1=Р+(1-Е))	13,92	13,99	0,07

Розрахунки таблиці свідчать про зростання індексу результативності апарату управління та індексу його економічності на 0,1 та 3,08 відповідно. Як наслідок, індекс ефективності управлінської праці зріс на 0,07. Таким чином, в досліджуваному господарстві спостерігається незначне підвищення ефективності діяльності апарату управління. Проте в цілому, на підставі вище наведеного можна констатувати про систему управління на підприємстві ТОВ „Яструбщанське" як таку, що потребує вдосконалення. Оскільки процес планування потребує реформування можливо окремих підрозділів, наприклад економічної служби, які б могли на високому професійному рівні здійснювати планування господарської діяльності товариства.

2.3 Особливості планування у товаристві

У ТОВ „Яструбщанське" здійснюється оперативне та поточне планування. Перше передбачає розробку короткострокових планів (строком до одного року), в яких міститься детальна розробка важелів та інструментів дії на виробничий процес. Поточне планування в межах виробничих відділів стає повсякденною роботою всіх його функціональних підрозділів, тобто поточні плани розробляються окремо по кожній фермі, бригаді, кожному виду обслуговуючого виробництва та кожному переробному підрозділу. В господарстві впроваджують нормативні методи планування з метою вдосконалення системи внутрігосподарського планування і підвищення її наукового рівня відповідно до вимог оперативного управління. Для цього в господарстві розробляються науково обґрунтовані норми затрат праці і засобів на 1га посіву і на 1ц тваринницької продукції, враховуючи рівень затрат в господарстві, що склався в попередні роки. Перед визначенням таких нормативів аналізують економічну ефективність витрат на окремі виробничі процеси і види робіт. При зміні технології виробництва, норм виробітку або розцінок робіт у нормативи затрат по елементах, які розраховані на кілька років, вносять окремі уточнення.

Застосування методу укрупнення нормативів дає змогу зменшити обсяг планових розрахунків і водночас підвищити якість внутрішньгосподарського планування, зменшити строки складання виробничо-фінансових планів. При цьому технологічні карти складаються один раз на кілька років.

Розробляють також нормативи ефективності, які відображають залежність економічних показників від інших показників, що характеризують параметри виробничого процесу. Розробка нормативів є необхідною, адже маючи такі нормативи, управлінські працівники прогнозують економічну ефективність виробництва і економічно обґрунтовують оперативні управлінські рішення.

На підприємстві розробляються окремо план виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки, план реалізації, план капіталовкладень та фінансовий план. Фінансовий план узагальнює підсумки інших видів планів. Узгодженість планів досягається через систему фінансування, розподілу виробничих потужностей та персоналу.

На підприємстві планування ведеться методом "від затрат до виробництва": спочатку встановлюється, які ресурси є наявними, а потім на основі цих даних визначається стратегія "продукція - споживач".

В досліджуваному господарстві реалізуються заходи щодо підвищення збалансованості планів на основі системи балансів матеріальних і трудових ресурсів, виробничих потужностей, фінансового балансу.

Як зазначалось вище,здійснення планування проявляється в конкретизації цілей розвитку підприємства в цілому та кожного окремого підрозділу на встановлений період, визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, строків та послідовності реалізації, виявленні фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.

В процесі планування крім першого керівника підприємства приймає активну участь економічна служба, спеціалісти якої здійснюють функції планування і проектування, організації, регулювання і координування, стимулювання, контролю.

Планування і прогнозування, наприклад, фінансів насамперед пов'язано із прийняття стратегічних рішень по довгостроковому фінансуванню, управлінням процесами, створення, розподілу, перерозподілу і використання власних, позичених і залучених ресурсів. В процесі планування у ТОВ „ Яструбщанське" використовуються декілька методів визначення фінансових потреб підприємства.

У діяльності економічних служб, зокрема бухгалтерії найчастіше використовуються: метод балансу грошових надходжень, метод врахування оборотності грошей, метод відсотка від товарообігу.

Баланс грошових доходів і витрат підприємства відображається у його фінансовому плані, використовуючи який, головний бухгалтер слідкує за тим, щоб постійно забезпечувати ліквідність підприємства - наявність необхідної суми грошей на рахунку. Цей метод виявляється ефективним, якщо забезпечується реальність розрахунків виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, оплати рахунків дебіторами тощо. Не менш важливо правильно розрахувати можливі видатки; платежі за куплені товари, сплата кредиторської заборгованості, заробітної плати, орендна плата, страхові внески, виплата дивідендів та інші операційні витрати.

Метод врахування оборотності грошей - визначення мінімальної суми грошей, необхідних підприємству для здійснення своїх операцій на основі ділення річних операційних (виробничих) витрат на оборотність грошей. У свою чергу, оборотність грошей розраховується як відношення кількості днів за рік (365) до циклу обороту коштів - кількості днів між купівлею сировини та надходженням виручки від продажу готового товару.

Розвиток планування безпосередньо пов'язаний з посиленням тенденції до централізації в управлінні діяльністю підприємства, в тому числі і фінансами. Воно направлено на поєднання діяльності всіх підрозділів до єдиної стратегії розвитку. Внутрішньогосподарське планування у ТОВ „Яструбщанське" охоплює як зазначалося вище поточне, так і перспективне планування, яке здійснюється у вигляді прогнозування.

Якщо перспективне планування визначає загальні стратегічні цілі і напрямки розвитку підприємства, необхідні для цього ресурси та етапи вирішення поставлених задач, то розроблені на їх основі поточні плани орієнтовані на фактичне досягнення поставлених цілей, виходячи з конкретних умов і стану ринку на кожному даному етапі розвитку. Тому поточні плани доповнюють, розвивають і коректують перспективні напрямки розвитку з врахуванням конкретних обставин.

Рівень та якість планування у ТОВ „Злагода" недостатні через те, що:

- компетентність керівництва підприємства на всіх рівнях управління щодо управління фінансами не є високою;

- кваліфікація спеціалістів, які працюють в функціональних підрозділах на завжди відповідає займаній посаді;

- не має можливості щодо належного формування інформаційної бази;

- відсутня забезпеченість комп'ютерною технікою.

Планування припускає: обгрунтований вибір цілей, визначення політики, розробку заходів, метода досягнення цілей, забезпечення основи для прийняття наступних довгострокових рішень. Планування закінчується перед початком дій по реалізацію плану. Планування на аналізуємому підприємстві направлено на оптимальне використання можливостей підприємства, в тому числі належне використання всіх видів ресурсів і запобігання помилкових дій, які можуть призвести до зниження ефективності діяльності підприємства.

Планування у товаристві передбачає визначення:

- кінцевих та проміжних цілей;

- задач, рішення яких необхідно для досягнення цілей;

- засобів та способів їх вирішення;

- потрібних ресурсів, їх джерел та способу розподілу.

Нажаль, перспективне (довгострокове) планування, сутність якого полягає у визначенні основних цілей діяльності підприємства і орієнтоване на визначення намічуваних кінцевих результатів з врахуванням засобів та способів досягнення поставлених цілей та забезпечення необхідними ресурсами у ТОВ „Яструбщанське" майже відсутнє. Це говорить про недостатньо стабільний стан розвитку підприємства. Отже, розробка нових можливостей підприємства, наприклад, розширення виробничих потужностей шляхом будівництва нових підрозділів або придбання нового обладнання, радикальні зміни технологій виробництва як рослинницької продукції та і тваринницької дещо проблематичні. Тактичне планування передбачає складання річних планів розвитку підприємства, де окрім виробничих показників представлені фінансові на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді; складання плану грошових надходжень і виплат, балансу підприємства. Річний план являє собою оперативний документ відповідно до якого визначається плануємі на поточний рік обсяги виробництва, використанню робочої сили, капіталовкладень тощо. В річному плані деталізуються виробництво і реалізація поквартально та помісячне, а також встановлюються завдання для низових рівнів управління. Процес розробки річного плану повинен розпочинатися з прогнозу об'єму продаж продукції. Потім розраховуються затрати виробництва та намічуваний прибуток.Таким чином, у товаристві керівництво плануванням відбувається системно, але є деякі аспекти, що потребують неабиякої уваги з боку керівництва, а саме: забезпечення підприємства сучасними технологіями щодо обробки інформації, покращення правового обгрунтування фінансових операцій, договірної системи тощо.

3. Можливості покращення реалізації процесів планування в аграрних підприємствах

3.1 Основні шляхи поліпшення структури управління у напрямку забезпечення ефективного планування

Керівний склад підприємства ТОВ „Яструбщанське" в процесі здійснення заходів по покращенню планування стикається з проблемами, дещо низької керованості процесами збору об'єктивної, своєчасної інформації, у тому числі активного використання сучасної оргтехніки тощо. При цьому навряд чи можна говорити про значні недоробки в аспекті адміністративного чи соціального управління - традиції в цьому плані все ще сильні. Дана проблема зумовлює не-обхідність удосконалення економічної та організаційної складової менеджменту господарства.

Як відомо, ефективність управлінської діяльності в сільському господарстві значною мірою залежить від ефективності організації виконання основних функцій управління, кожна з яких характеризується властивим їй технологічним процесом обробки інформації та способом впливу на керований об'єкт. Обґрунтована структура, як організаційна основа системи управління, є ефективним засобом координації діяльності працівників. Чим раціональніша структура управління тим ефективніше функціонуватиме вся система управління. Управлінська та організаційна структури, які сформовані у товаристві на даний момент не зовсім відповідають ринковим умовам функціонування. Отже, структури потребують певних вдосконалень. Одним із можливих варіантів вдосконалення організаційних та управлінських структур є скорочення дублюючих елементів систем, шляхом збереження вже існуючої системи і часткового реформування, наприклад економічної служби. Переваги даної пропозиції є те, що значно підвищиться рівень аналізу, контролю, організаційного розпорядницька.

Нами розроблений проект структури управління ТОВ „Яструбщанське", який зображено на рисунку 3.1. Отже більшість підрозділів господарства залишиться без організаційних змін. Допоміжні підрозділи господарства будуть представлені ремонтною майстернею, автопарком. Особливо торкнуться зміни щодо формування і діяльності функціональних служб господарства. Останні складатимуться з вже планово - економічного відділу, бухгалтерського відділу, агрономічного відділу, зооветеринарної служби, відділу кадрів, інженерної служби.

Згідно до проектної структури управління верхній щабель займатимуть загальні збори учасників, директор ТОВ „Яструбщанське" та його заступник. Середній буде представлений керівниками функціональних служб. Низовий рівень керівництва буде представлений керівниками низового рівня - бригадирами виробничих підрозділів та завідувачами, а саме: бригадиром тракторно - рільничої бригади, завідувачами молочнотоварних ферм, завідувачами фермою з відгодівлі великої рогатої худоби та свинофермою.

У процесі розробки проекту нової системи управління в господарстві необхідно одночасно уточнити кількість працівників апарату управління, розробити нові положення про структурні підрозділи та посадові інструкції для всіх управлінських працівників, штатні розписи тощо. Ефективний менеджмент передбачає чітку регламентацію для встановлення меж, рамок діяльності керівного складу ТОВ „Яструбщанське". Результатом цього є регламент, який являє собою сукупність правил, положень, що визначають порядок роботи будь-якої організаційної системи, а також проведення офіційних заходів, нарад, засідань і ін., місце управління на кожному рівні ієрархії, місце в системі суспільного виробництва тощо. Розроблені і прийняті регламенти підвищують організованість, надійність, якість і культуру менеджменту.

Умовою ефективного функціонування системи менеджменту ТОВ „Яструбщанське" має бути розробка положень по кожному структурному підрозділу. Відсутність положень про структурні підрозділи призводить до паралелізму, дублювання, необгрунтованого збільшення обсягу управлінських робіт внаслідок виконання зайвих управлінських операцій, або навпаки, створюється ситуація, коли певні роботи ніхто не виконує. В положенні визначаються основні завдання структурного підрозділу, його склад і розміри, ступінь організаційної і виробничої самостійності, права і відповідальність, а також характер взаємовідносин з іншими підрозділами в умовах внутрішньогосподарського комерційного розрахунку, орендних відносин і ін.

Типові положення, які мають міжгалузевий характер, затверджуються відповідними органами господарського керівництва. Типові положення повинні конкретизуватися відповідно до умов роботи підприємства, що аналізувалося. Положення повинно включати такі розділи.

Загальна частина - визначається місце і значення даного підрозділу в системі управління виробництвом, називається в чийому безпосередньому підпорядкуванні перебуває даний підрозділ, а також його особливості і завдання, хто очолює.

Функції підрозділу - функції, властиві для даного підрозділу і необхідні для виконання покладених на нього завдань. Відзначається порядок виконання робіт, технічне забезпечення, форму взаємовідносин з іншими підрозділами і з вищими органами. Ці взаємовідносини повинні бути максимально простими, не виключати елементів дублювання. Функції кожного підрозділу встановлюють на підставі відповідного розподілу всього комплексу робіт апарату управління підприємства і повністю визначають предмет його діяльності.

Права підрозділу - права, необхідні для виконання підрозділами закріплених за ними функцій, а також встановлюється порядок здійснення прав. Права підрозділу покладаються на його керівника. Проте останній в межах своєї компетенції не повинен при виконанні своїх прав нехтувати правами своїх безпосередніх підлеглих. Вказівки підрозділам повинні даватись тільки через їхніх безпосередніх керівників.

Управління підрозділом. Відповідно до штатного розкладу в цьому розділі вказуються посади осіб, які очолюють підрозділи, передбачається порядок призначення і звільнення цих осіб від займаних посад, регламентуються взаємовідносини підрозділів з іншими відділами і службами підприємства, встановлюється порядок одержання і видачі відповідної інформації.

Відповідальність. Згідно з чинним законодавством у цьому розділі встановлюється дисциплінарна і матеріальна відповідальність керівників підрозділів за своєчасне і ефективне виконання покладених на них обов'язків, раціональну організацію праці, а також за правильність розробки і здійснення заходів, спрямованих на розв'язання питань, що відносяться до компетенції цих осіб.

Постійне ускладнення зв'язків і відносин між органами управління, окремими керівниками і спеціалістами ТОВ „Яструбщанське" створює передумови для виникнення різного роду організаційних недоліків. Ці недоліки пояснюються значною мірою нечітким розподілом обов'язків серед структурних підрозділів господарства і окремими виконавцями. Чимало управлінських працівників не усвідомлюють, кому вони безпосередньо підпорядковані, які їхні права. Можна зустріти таке, що за одну і ту ж справу відповідає кілька виконавців, а за деякі відповідальних немає жодного. Неважко зрозуміти, що і в першому, і в другому випадках організаційний рівень управлінського процесу невисокий і призводить до знеосібки в роботі й до інших негативних наслідків. Зокрема чимало працівників точно не знають коло своїх обов'язків, прав. На практиці це призводить до надмірної інтенсивності праці і перевантаження певної частини працівників, оскільки вступає в дію правило: хто більше і краще працює, того і більше завантажують. Тим часом безініціативний працівник може робити мало і переважно буває важко йому це довести. Крім того, незнання своїх прав інколи породжує невпевненість у роботі, особливо у молодих працівників, та бажання з будь-якого дрібного питання одержати схвалення у свого начальника.

Точне розмежування обов'язків і встановлення особистої відповідальності за суворо визначені функції абсолютно необхідні для роботи. Це привчає до свідомої дисципліни, порядку, діловитості. При наявності чітких посадових інструкцій усувається таке положення, коли обов'язки встановлюються довільно, занижуються права окремих працівників і т. п.

Посадові інструкції повинні відповідати вимогам раціональної структури управління і відображати об'єктивні вимоги до рівня знань і кваліфікації працівника. На кожного працівника слід покладати обов'язки не більші ніж він спроможний виконати. Тим часом спостереження показують, що дипломований спеціаліст не хоче, а іноді неякісне виконує роботу, яка не вимагає високої кваліфікації, оскільки вона не дає йому можливості достатньо використати свої знання і здібності. В основу розробки посадових інструкцій для всіх ланок апарату управління має бути „Типове положення про головних спеціалістів підприємств", а також розроблені і прийняті положення про відділи (структурні підрозділи) господарства. Посадові інструкції покликані забезпечувати: дотримання принципу єдиноначальності і персональної відповідальності за керівництво дорученою ділянкою роботи; органічний зв'язок підрозділів підприємства; чітку систему підпорядкованості і супідрядності. При цьому повинна бути забезпечена єдиноначальність розпорядництва для кожного підрозділу і кожного працівника; умови для розв'язання виробничих питань на можливо нижчому ступені менеджменту, тобто, структура управління повинна бути націлена на наближення органів оперативного керівництва до виробництва; оптимальну кількість керованих об'єктів і виконавців. Посадові інструкції включають такі розділи: загальна частина (визначається підпорядкованість даного працівника, порядок його призначення на посаду, хто заміщує, рівень кваліфікаційних вимог); основні завдання і обов'язки даного працівника; права працівника; відповідальність за невиконання покладених на нього обов'язків і невикористання наданих прав. Посадові інструкції мають розкривати особливості виконання конкретних функцій, рекомендувати прогресивні способи виконання окремих операцій і робіт, вказувати можливості застосування комп'ютерної та іншої організаційної техніки. В посадовій інструкції встановлюються функціональні зв'язки працівника з суміжними посадами за такою схемою: кому і які дані представляє; строк. Підвищення самостійності і відповідальності одночасно висококваліфікованою організацією праці й контролем дає можливість набагато підвищити ефективність управлінської праці у ТОВ „Яструбщанське".

На нашу думку, для покращення планування розвитку ТОВ „Яструбщанське" доцільно було б адміністрації підприємства запропонувати реформувати економічну службу у планово-економічну, яка б більше уваги приділяла процесам планування на підприємстві, і зокрема ввести нову керівну посаду начальника планово - економічного відділу. Потрібно посилити правовий режим щодо функціонування відділу в цілому і спеціалістів зокрема. Нами розроблений проект посадової інструкції начальника планово-економічного відділу з урахуванням нових перетворень щодо здійснення господарської діяльності в цілому, та реалізації функцій управління, зокрема планування (див. додаток 2).

Доцільно зауважити, що підприємство займається виробничою діяльністю, яка в свою чергу передбачає введення нових прогресивних технологій. Останні здійсненні завдяки застосуванню нового стилю керівництва, забезпечення комп'ютеризації виробництва. При таких змінах на виробництві значно покращиться соціально-психологічний клімат, результати діяльності, забезпечуватиметься опір змінам у зовнішньому просторі.

Таким чином, проектна структура управління в значній мірі сприятиме покращенню реалізації методів управління, зокрема планування оскільки останнє здійсненне за умови здобуття та систематизації всієї необхідної аналітичної інформації як щодо діяльності підприємства так і з приводу змін у зовнішньому просторі.

3.2 Застосування сучасних методів економічного аналізу як передумови для складання якісних планів

Ефективність планування у ТОВ „Яструбщанське" у великій мірі залежить від організації аналітичної роботи на підприємстві, глибини аналізу його виробничої, фінансової та маркетингової діяльності. Аналіз ще особлива функція менеджменту являє собою процес збору, опрацювання, осмислення і інтерпретації одержаних даних для підготовки і прийняття управлінських рішень.

До найважливіших завдань аналізу діяльності підприємства ТОВ „Яструбщанське" відноситься оцінка їх роботи з позицій виконання планових показників, дотримання договірних зобов'язань і встановлених нормативів, рівня використання виробничого потенціалу і соціального розвитку колективу. Економічний аналіз має вирішальне значення у виборі цілей і конкретних стратегій діяльності; у відшуканні і мобілізації внутрішніх резервів, для збільшення обсягу виробництва і скорочення витрат, покращення якості продукції на підставі переходу від екстенсивних до інтенсивних форм ведення виробництва, широкого впровадження досягнень науки і передового досвіду.

Основними вимогами до економічного, аналізу у ТОВ „Яструбщанське" мають бути:

- відповідність аналізу поставленим цілям;

- комплексний, науковий підхід до аналізу;

- системність у вивченні фактів;

- використання достовірної інформації;

- репрезантативність при вибірковому обстеженні;

- оперативність (своєчасність) аналізу.

Економічний аналіз діяльності підприємства повинен на кожному із них стати складовою економічних методів управління. Роль економічного аналізу помітно підвищується у вивчені факторів, що впливають на кінцеві результати господарювання, в обґрунтуванні управлінських рішень щодо затвердження тих чи інших планів, в контролі за здійсненням запланованих заходів щодо подальшого вдосконалення госпрозрахункових важелів управління виробництвом і забезпечення росту його ефективності.

У товаристві, що нами аналізується повинні на високому науковому рівні в процесі планування використовуватися такі методи економічного аналізу, як:

1) монографічний - для детального вивчення і опису досвіду роботи кращих колективів;

2) експериментальний - при впровадженні нової техніки, технології, організації праці, виробництва і управління;

3) розрахунково-конструктивний - пов'язаний з прийняттям перспективних рішень;

4) статистико-економічний - використовується при вивченні масових економічних показників;

5) абстрактно-логічний - при вивченні економічних проблем розвитку підприємницької діяльності.

У процесі аналізу використовуються абсолютні і відносні величини, здійснюється порівняння економічних параметрів об'єкта, що вивчається, і групування статистичних даних, композиція, досліджуються динамічні ряди, застосовується елімінування і метод ланцюгових підстановок, метод експертних оцінок, графічних побудов, економіко-математичні методи.

В аналітичній роботі ТОВ „Яструбщанське" повинні ширше застосовуватися спеціальні методи і прийоми організаційного діагнозу, аналізу інформаційних потоків, вивчення конкретних виробничих і психологічних ситуацій, кореляція якісних ознак та ін. У зарубіжній практиці в аналітичній роботі широко використовується метод виявлення сильних і слабких сторін, запропонований американським професором Майклом Портером. В останні роки одержав поширення функціонально-вартісний аналіз як метод системного дослідження об'єкта, (процеси, структури, вироби), спрямований на підвищення ефективності, використання матеріальних і трудових ресурсів. Суть функціонально-вартісного аналізу (ФВА) полягає в знаходженні оптимального співвідношення між корисністю (споживчими властивостями) продукту і витратами на його створення, утримання і використання. У процесі аналізу формулюються всі можливі функції об'єкта експертним шляхом, оцінка їх в грошовому виразі і здійснюється пошук альтернативних варіантів намічуваних функцій. Аналіз у ТОВ „Яструбщанське" включає такі етапи: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідницький, рекомендаційний і етап впровадження. На підготовчому етапі здійснюється вибір об'єкта і визначаються конкретні завдання ФВА, складається робочий план-аналіз і визначається склад його виконавців. Змістом інформаційного етапу є збір і систематизація інформації про об'єкт ФВА і його аналога, здійснення потенційного пошуку, вивчення технологи створення об'єкта та визначення структури затрат на стадіях розробки, виробництва і використання об'єкта. Відповідальним і досить об'ємним є аналітичний і творчий етапи, коли на основі експертних оцінок формулюються всі можливі функції об'єкта, будується нова функціонально-структурна модель об'єкта з врахуванням міри виконання об'єкта і рівня приведених затрат. На заключних (рекомендаційному і етапі впровадження) етапах здійснюється система організаційних заходів, пов'язаних із комплексною оцінкою спеціалістами різних профілів висунутих варіантів пропозицій, вибором кращих з них і складанням план-графіка впровадження рекомендацій. Результати функціонально-вартісного аналізу використовуються особливо при плануванні, фінансуванні, стандартизації і встановленні цін на продукцію і послуги. У сучасний період винятково велике значення надається управлінню якістю, а звідси - аналізу якості вироблюваної продукції, а також якості праці всіх категорій працівників підприємства. Окремо аналізуються керуюча система підприємств і об'єднань: зміст функцій управління, структура управління і штатна чисельність управлінських робітників, організаційні форми управління, методи, прийоми і стиль управління, процедури управління, якість прийнятих рішень, забезпеченість персоналу управління інформацією і засобами оргтехніки, організація оперативного управління, умови праці для апарату управління, контроль за здійсненням запланованих заходів та ін. Дуже висока роль оперативного економічного аналізу. Вів дає змогу глибоко вивчати різноманітні сторони діяльності виконавців у процесі виробництва і здійснювати необхідні корегуючі впливи на керовані об'єкти.