Розробка інвестиційної стратегії інституту спільного інвестування

На надійність фінансових інвестицій впливають систематичні (ринкові) і несистематичні (портфельні) ризики. Незважаючи на те, що в умовах політичної нестабільності й спаду виробництва систематичний ризик фінансових вкладень дуже високий, засобів захисту від нього практично не існує. І навпаки, портфельний ризик можна зменшити за допомогою диверсифікації та страхування. До специфічних методів внутрішнього страхування фінансових ризиків можна віднести формування спеціального страхового резерву з високонадійних цінних паперів.

Збільшити дохідність фінансових інвестицій можна шляхом умілого маневрування між ризиком і дохідністю цінних паперів, включення в інвестиційний портфель тих цінних паперів, норма поточної дохідності яких прийнятна для інвестора і відповідає меті формування його портфеля.

Ринкова вартість портфеля цінних паперів залежить від загальної кон'юнктури фондового ринку, а також від співвідношення між попитом і пропозицією окремих фондових інструментів. Відповідно до теорії асиметричної інформації ринкова ціна цінних паперів компанії зростає у випадку, коли інвесторам надходить інформація про збільшення обсягів її інвестиційної діяльності, збільшення величини дивідендів, підготовку до наступного випуску акцій тощо.

Забезпечення ліквідності фінансових інвестицій є важливою передумовою інфляційного захисту вкладень та їх своєчасної трансформації у грошові активи. Ліквідність за облігаціями та ощадними сертифікатами пов'язана з періодом їх погашення, а за акціями та інвестиційними сертифікатами залежить від попиту на фондовому ринку. Для підтримки високої ліквідності інвестиційного портфеля потрібно більш детально оцінювати інвестиційні якості цінних паперів і включати в портфель лише ті інструменти, ліквідність яких не викликає сумніву.

Таким чином, основна мета управління фінансовими інвестиціями полягає у забезпеченні оптимального співвідношення між дохідністю, ризиком і ліквідністю цінних паперів відповідно до обраного типу інвестиційного портфеля.

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів відповідно до стратегічних настанов інвестора.

Залежно від мети інвестиційної діяльності можна виділити портфель доходу, портфель росту і портфель мінімізації пов'язаних з інвестуванням ризиків.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов'язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які в першу чергу забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

Класифікацію типів інвестиційного портфеля за різними ознаками наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. - Класифікація інвестиційного портфелю

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які в першу чергу забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

Залежно від міри досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

- збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

- не збалансований (включені в портфель інструменти суперечать меті його формування);

- розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але через зміну ринкової кон'юнктури перестав відповідати меті інвестування).

Залежно від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути агресивним (високоризикованим), зваженим (поміркованим, або середньоризикованим) та консервативним (низькоризикованим).

Зменшити портфельні ризики можна за рахунок диверсифікації інвестиційного портфеля за видами цінних паперів, їх емітентами, строками погашення, галузями та регіонами. В практиці міжнародного фінансового менеджменту при здійсненні диверсифікації портфеля цінних паперів за строками їх обігу найбільшого поширення набули два альтернативні методи:

Ступінчатий метод (метод «драбини») полягає у рівномірному розподілі інвестицій між цінними паперами різного терміну. Вивільнені кошти від короткострокових фінансових інструментів вкладаються у більш довгострокові цінні папери. В результаті забезпечується простота регулювання і контролю, зменшується сума інвестиційних ресурсів в обороті. До недоліків ступінчатого методу слід віднести неможливість швидкого внесення змін у структуру інвестиційного портфеля. Відповідно виникає ризик упущеної вигоди від гри на курсових різницях цінних паперів.

Полярний метод (метод «штанги») полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папери з дуже коротким строком (з метою забезпечення ліквідності) і цінні паперів з дуже довгим строком (для забезпечення доходу), і лише незначна частина інвестиційного портфеля формується за рахунок середньотермінових фінансових інструментів.

Цілі інвестування визначаються виходячи з тих зобов'язань, які взяв на себе фінансовий посередник перед індивідуальними інвесторами. Крім того, визначаючи інвестиційні цілі, фінансовий посередник має враховувати інвестиційні ризики, оскільки між ризиком і доходом існує прямо пропорційна залежність. З урахуванням прийнятих зобов'язань та законодавчо встановлених обмежень щодо складу інвестиційного портфеля фінансовий посередник визначає види фінансових інструментів, з яких складатиметься інвестиційний портфель, та потенційну частку кожного з них. Крім того, інвестиційна політика має містити основні принципи формування та управління інвестиційним портфелем (або тактику інвестиційного менеджменту).

Загальним для всіх типів фінансових посередників принципом інвестиційної політики є диверсифікація, тобто таке комбінування елементів портфеля, за якого досягається мінімізація ризику при заданому рівні доходу. Тож диверсифікація як стандарт інвестиційної політики є чинником зменшення інвестиційних ризиків.

Сучасною економічною наукою гіпотеза про ефективність ринку трактується як припущення про наявність відповідності між курсом кожного цінного папера, який (курс) фактично склався, та його інвестиційною вартістю. При цьому, інвестиційна вартість цінного паперу може розглядатися як тотожна його справедливій вартості, під якою розуміють вартість папера на даний момент з урахуванням перспективної оцінки рівня ціни попиту на нього та доходів за ним в майбутньому, розраховану добре інформованими та здібними аналітиками. Відповідно, під ефективним ринком слід розуміти такий, на якому ціна на кожен цінний папір завжди дорівнює його інвестиційній вартості, тобто за якого вся суттєва інформація про ринок цілковито й миттєво відображається в ринкових цінах.

Тож якщо інвестиційний менеджмент схиляється до гіпотези про ефективність фінансових ринків, інвестиційні рішення слід приймати виходячи із загальноприйнятої оцінки ризику та дохідності, не здійснюючи пошуку неправильно оцінених паперів. Відповідно, замість аналізу цінних паперів, потреба в проведенні якого відпадає, слід вести лише моніторинг ринку, щоб мати можливість вчасно пристосовувати початково сформований портфель до ринкових параметрів. Такий підхід до управління портфелем іменується пасивною портфельною стратегією або просто - пасивним управлінням.

Концепція ж активного управління портфелями фінансових інвестицій базується на протилежному твердженні: ринки капіталів не є достатньо ефективними, а, отже, пошук неправильно оцінених цінних паперів є виправданим. Саме аналіз цінних паперів і має забезпечувати пошук таких паперів. Таким чином, використання фінансового аналізу в інвестиційному процесі пов'язується зі сприйняттям ринку як такого, що не є ефективним, та застосуванням активної портфельної стратегії.

Обґрунтовуючи доцільність проведення фінансового аналізу, як правило, наводять два основні аргументи: перший зводиться до твердження, що для формування портфеля, який би відповідав інвестиційним запитам інвестора, необхідне знання окремих характеристик цінних паперів, другий пов'язується зі сприйняттям ринку як такого, що має низьку міру ефективності (про що йшла мова на початку цього розділу), та, як наслідок, виправданості зусиль щодо пошуку неправильно оцінених фінансових активів.

Визначення характеристик цінних паперів передусім зводиться до оцінок потенційних ризиків та очікуваних дохідностей цінних паперів. Однак при цьому, якісна та кількісна оцінка параметрів означених характеристик може здійснюватися із застосуванням різних аналітичних методів та із використанням різної інформаційної основи.

Інерційні стратегії - поведінкові стратегії, застосовуються з метою формування портфеля фінансових інвестицій прихильниками технічного аналізу. Полягають у придбанні тих фінансових інструментів, які нещодавно виросли у ціні (оскільки вважається, що вони продовжуватимуть зростати і надалі внаслідок інерційного зростання попиту на них), і продажу тих, які нещодавно впали у ціні (оскільки вважається, що попит на них інерційно буде зменшуватися та, відповідно, зменшуватиметься і їх курс).

Протилежно спрямовані стратегії - поведінкові стратегії, що застосовуються для цілей формування портфеля фінансових інвестицій прихильниками технічного аналізу. Полягають у діях, протилежних тенденціям, що в даний час панують на фондовому ринку: інвестори, які дотримуються цих стратегій, купують цінні папери, яких інші намагаються позбутися через несприятливий рух курсу цих цінних паперів, а продають ті цінні папери, які зростають у ціні та, як правило, переважно купуються більшістю інших інвесторів; доцільність застосування протилежно спрямованих стратегій пояснюється тим, що, як вважається, реакція більшості інвесторів на інформацію призводить до тимчасового завищення (заниження) ціни на фінансові інструменти, яка з часом має повернутися до справедливого рівня.

Стратегії змінної середньої - поведінкові стратегії, застосовувані з метою формування портфеля фінансових інвестицій прихильниками технічного аналізу, що полягають у придбанні таких фінансових інструментів, курс яких на момент закриття організованого ринку значно різниться від усередненого курсу цих же цінних паперів за попередній відносно довготривалий період: якщо співвідношення поточного курсу закриття до курсу закриття за довготривалий період є більшим від одиниці, то вважають, що є сенс здійснити купівлю відповідного інструмента, якщо ж співвідношення поточного курсу закриття до курсу закриття за довготривалий період є меншим від одиниці, то таке співвідношення розцінюють як сигнал про доцільність продажу фінансового інструмента.

Стратегії розриву лінії ринку - поведінкові стратегії, застосовувані з метою формування портфеля фінансових інвестицій прихильниками технічного аналізу, що полягають в обранні фінансових інструментів з найвищими та найнижчими курсами за відносно тривалий період та пошуку «сигналів»: «сигнал» на покупку фінансового інструмента надходить тоді, коли курс закриття є вищим від найвищої ціни за цей день, за умови, що курс на момент закриття попереднього біржового дня був нижчим від найвищої ціни в той день, і навпаки, «сигнал» на продаж виникає, коли курс на момент закриття ринку є нижчим за найнижчу ціну, що була зафіксована у цей день, за умови, що попереднього дня курс на момент закриття був вищим, ніж найнижча ціна, що мала місце того дня.

Формування інвестиційних портфелів базується на обраній у рамках вибору інвестиційної політики інвестиційній стратегії.

При виборі інвестиційної стратегії інвестиційний менеджмент в Україні має враховувати такі особливості сучасного стану фондового ринку:

- неефективність і неліквідність фондового ринку. Велика маржа між ціною придбання і продажу акцій свідчить про неліквідність ринку. З теоретичного погляду ринок є неефективним, тобто ціни акцій на ньому можуть суттєво відхилятися від реальної ціни (як правило, є «заниженими»). Але застосування в таких умовах активного управління є принаймні проблематичним. Це пов'язано з тим, що попит на акції формується так званими «стратегічними» інвесторами, тобто тими, які прагнуть придбати контрольні пакети акцій. Такі операції є прибутковим бізнесом професійних торговців цінними паперами, які організовують скуповування акцій «під замовлення», тобто за дорученням і за кошти «стратегічного» інвестора. Акції розглядаються насамперед як інструмент контролю за підприємствами, а не як фінансовий інструмент чи об'єкт інвестування. У таких умовах ринок не піддається статистичному прогнозуванню;

- ненадійність і недостатня достовірність фінансової звітності емітентів. Зокрема, можливості щодо прогнозування прибутку та дивідендної політики відкритих акціонерних товариств у сучасних умовах оцінюються як незначні. Прогнозування майбутнього курсу акцій за таких обставин є проблематичним. Основним інструментом активного менеджменту в таких умовах може бути використання конфіденційної інформації, тобто методу, який відійшов на другий план у розвинутих країнах з ефективними ринками.

Проведений в 1 розділі аналіз показує:

1. Класична портфельна теорія інвестицій пройшла три етапи свого розвитку. Перший етап - первинний - розробка математичних основ для портфельної теорії. Наступні два (1952-1990) - це сучасна теорія портфельних інвестицій: другий етап (1952-1975) - створення теорії ринкового портфеля у працях Г. Марковіца, Дж. Тобіна, У. Шарпа; третій етап (1975-1990) - формування на основі теорії ринкового портфеля теорії оптимального портфеля у працях Ф. Модільяні, М.Міллера, Ф. Блека, М. Скоулза, Р. Мертона.

2. Гарна якість законодавства про інвестиційні фонди і їхні численні характеристики роблять українські інвестиційні фонди одним з найбільш дешевих, надійних і простих способів здійснення портфельних інвестицій в Україні.

3. Інвестування через фонд дозволяє істотно заощадити як грошові, так і адміністративні і тимчасові ресурси за рахунок відсутності необхідності постійного оформлення договірних взаємин з контрагентами, реєстраторами і/чи зберігачами цінних паперів кожної операції з цінними паперами.

4. Активи фонду диверсифіковані вкладанням у велику кількість цінних паперів, що значно знижує ринковий ризик. Навіть великим корпораціям не завжди під силу здійснювати щоденний моніторинг ринку і подій у компаніях з портфеля і проводити постійну переоцінку і, за необхідності, перегляд портфеля з 20-40 емітентів, як це робить фонд.

2. Аналіз ефективності інвестиційної стратегії ІСІ - Закритого Інвестиційного Фонду ВАТ ЗНКІФ «Синергія»

2.1 Обґрунтування створення ВАТ ЗНКІФ «Синергія»

Станом на 30 червня 2007 року, за даними УАІБ, в Україні існувало 651 інвестиційних фондів (табл. 2.1) [72]:

Таблиця 2.1. Розподіл інвестиційних фондів в Україні за видами станом на 30.06.2007 р.

Вид ІСІ	Кількість
Відкриті ІСІ	13
Інтервальні ІСІ	30
Закриті диверсифіковані	3
Закриті не диверсифіковані (невенчурні)	84
Венчурні	521
Всього	651

За станом на 31.12.2006 р. загальна сума активів ІСІ складає 1,38 млрд. грн., сума чистих активів ІСІ - 1,18 млрд. грн. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Розподіл активів фондів ІСІ за станом на 31.12.2006 р. [72]

Назва активу	Загальна сума активів (млн. грн.)	Відсоток від загальної суми активів
Державні цінні папери	30,58	2,22
Акції	412,01	29,88
Облігації	336,80	24,43
Векселі	28,85	2,09
Банківські депозитні рахунки	368,80	26,75
Ощадні сертифікати	18,00	1,31
Інші активи	183,84	13,32
Усього	1378,88	100

За станом на 31.12.2006 р. загальна кількість паперів фондів, що знаходяться в обігу - 102 млн. штук.

Найбільша кількість цінних паперів ІСІ, що знаходяться в обігу, розміщена:

а) серед фізичних осіб, у тому числі:

- серед резидентів - 58,76 млн. штук, або 57,61%;

- серед нерезидентів - 0,01 млн. штук, або 0,01%;

б) серед юридичних осіб, у тому числі:

- серед резидентів - 23,78 млн. штук, або 23,31%;

- серед нерезидентів - 19,45 млн. штук, або - 19,07%.

Серед емітентів можна виділити підприємства, акції яких були найбільш розповсюдженими в активах інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) станом на 30.09.2006 р. (табл. 2.3).

Перелік емітентів, акції яких були найбільш розповсюдженими в активах інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) станом на 30.09.2006 р. [72]

Серед емітентів облігацій можна виділити таких, облігації яких були найбільш розповсюдженими в активах інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) станом на 30.09.2006 р. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Перелік емітентів, облігації яких були найбільш розповсюдженими в активах інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів) станом на 30.09.2006 р. [72]

Кількість ІСІ, в активах яких перебувають облігації зазначених емітентів	Найменування емітента	Вид цінних паперів	Тип цінних паперів
10	Галнафтохім	Облігації підприємств	іменні процентні
7	Міністерство фінансів України	Облігації державні внутрішні	іменні процентні
7	Міністерство фінансів України	Облігації державні внутрішні	на пред'явника процентні
7	Укртехнофос	Облігації підприємств	іменні процентні
7	Запорізька міська Рада	Облігації місцевих позик	на пред'явника процентні

У власності інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній знаходились цінні папери 3 256 емітентів. Інвестиційний портфель інститутів спільного інвестування на 92,8% складався з акцій, 5,15% - з векселів і тільки 2,05% - з інших фінансових інструментів.

За станом на 31.12.2006 р. інститути спільного інвестування здійснювали свою діяльність у 7 областях України. Найбільша кількість інститутів спільного інвестування зосереджена в м. Києві - 54.

Загальна сума активів інститутів спільного інвестування (крім венчурних фондів), за станом на 31.12.2006 р., становила 1,38 млрд. грн., з яких: 1,28 млрд. грн. (або 92,7%) - активи закритих недиверсифікованих фондів. Порівняно попереднім періодом загальна сума активів збільшилась на 332,09 млн. грн.

Досліджене в дипломній роботі відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія» - ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» зареєстроване 20.03.2003 р. Печерською районною у м. Києвi державною адмiнiстрацiєю (облiковий реєстрацiйний №37506) iз статутним фондом 2 500 000 грн.

Таблиця 2.5. Обґрунтування створення фонду «Синергія» [71]

Мета та основні напрямки інвестування		Максимальне зростання капіталу шляхом середньострокових інвестицій в акції українських компаній, що мають потенціал росту вищий за середній по ринку
Номер та дата свідоцтва про внесення до ЄДРІСІ		№8 від 21 квітня 2003 року
Код за ЄДРІСІ		132008
Основні активи		Акції українських компаній
Статутний фонд в т.ч. початковий		7 280 000 грн. 2 500 000 грн.
Початок діяльності		20 березня 2003 року
Завершення терміну діяльності		20 березня 2006 року

Згiдно Закону України «Про iнститути спiльного iнвестування» органами корпоративного iнвестицiйного фонду є загальнi збори акцiонерiв та спостережна (наглядова) рада. Iнтереси фонду представляє КУА (ВАТ «КIНТО»).

Джерелом фiнансування ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» є кошти спiльного iнвестування: кошти, залученi вiд iнвесторiв IСI, доходи вiд здiйснення операцiй з активами IСI та доходи, нарахованi за активами IСI.

Інвестиційні обмеження встановлені чинним законодавством для недиверсифікованих корпоративних фондів, а також додаткові:

- Загальна сума коштів, направлених на венчурне фінансування та в нерухомість, не повинна перевищувати 20% загальної вартості активів;

- Фонд не може придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 10% загальної вартості активів Фонду.

Таблиця 2.6. Акції фонду в обігу [71]

Характеристика		Прості іменні; документарна форма
Номінальна вартість		10 000 грн.
Кількість випущених акцій		728 шт.
Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій		№226 від 07.10.05
Обіг акцій		Підлягають вільному обігу на ринку

Викуп акцій здійснюється Фондом після закінчення терміну його діяльності за ціною, що визначається, виходячи з вартості чистих активів.

Дивідендна політика - весь прирощений капітал і надходження від активів Фонду автоматично реінвестуються. Дивіденди на акції Фонду не нараховуються та не сплачуються.

Еталон ефективності - ставка рефінансування, що встановлена Національним банком України («запланований прибуток»).

Таблиця 2.7. Операційні витрати Фонду (непрямі витрати інвестора) [71]

Винагорода Компанії з управління активами Фонду (винагорода за управління)		Щомісячно у розмірі 1/12 від 2,5% (тобто 2,5% за рік) від вартості чистих активів; перерахунок за результатами фінансового року
Премія Компанії (стимулююча винагорода)		Після закінчення терміну діяльності Фонду у розмірі 15% від суми прибутку Фонду за весь період діяльності понад «запланований прибуток»
Інші витрати: послуги зберігача, брокера, аудит, нотаріальні і т. д.		Фактично понесені, але не більші 5% середньорічної вартості чистих активів

Компанія з управління активами - ВАТ «КІНТО» (перереєстрована під цією назвою 08 січня 2003 року, попередня назва - ВАТ «Інвестиційна компанія «Київське інвестиційне акціонерне товариство»). Ліцензія ДКЦПФР на здійснення діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів серії АВ №020507, строк дії ліцензії до 27.01.2011 р.

Структура акціонерів фонду ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя»:

- 53% - фізичні особи (переважно топ-службовці)

- 47% - юридичні особи

- 80% - вітчизняні інвестори

- 20% - зарубіжні інвестори

Структура активів ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя»:

- не менше 70% акцій українських компаній;

- не більше 30% депозитних вкладів та боргових цінних паперів (облігацій)

В табл. 2.8 наведені основні результати управління активами інвестиційних фондів компанією «КІНТО» [71]:

ІФ «Класичний» за 2006 рік

- ІФ «Народний» за 2006 рік

- ІФ «Достаток» за 2006 рік

- ІФ «Синергія Ріал Істейт» за 2006 рік

- ІФ «Синергія Бонд» за 2006 рік

- ІФ «Синергія-2» за 2006 рік

- ІФ «Синергія-3» за 2006 рік

21.03.2006. Загальними зборами акцiонерiв ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» прийнято рiшення про припинення дiяльностi Товариства шляхом його лiквiдацiї, у зв» язку з закiнченням строку дiяльностi Фонду [71].

Основні результати діяльності ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя»:

- період діяльності: 20 березня 2003 р. - 20 березня 2006 р.

- Керуючий активами фонду: Ботте Віктор Олександрович

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +699,38% (з 10 000 грн. до 79 937,60 грн.)

- Середньорічна доходність фонду: 99,8%

На дату ліквідації (23 травня 2006 року):

- Чисті активи фонду - 59,81 млн. грн.

- Валові чисті активи/акція - 82 153,75 грн./акцію

- Премія КУА - 7,45 млн. грн. Сума виплати акціонеру - 71 922,46 грн./акція

- Доходність акціонера - 619,2% (1159 днів)

- Середньорічна доходність акціонера (з врахуванням 13% податку на доход та комісійних) - 79,3%

В Додатку А представлені показники динаміки росту балансу та фінансових результатів діяльності фонду ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» у 2003-2006 роках [72].

Максимальна доходність акцій в портфелі ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» на момент ліквідації (статутного закриття фонду) [71]:

- Азовсталь - 2451,7% (217 днів)

- Сумське машинобудівельне НВО ім. Фрунзе - 873,9% (267 днів)

- Київобленерго - 691,5% (189 днів)

- Полтавський ГЗК - 683,8% (138 днів)

- Нижньодніпровський трубопрокатний завод - 567,1% (253 дні)

Таблиця 2.8. Основні показники управління активами інвестиційних фондів компанією «КІНТО» станом на 01.01.2007 року [71]

2.2 Вибір інвестиційної стратегії та аналіз основних показників діяльності інвестиційного фонду ВАТ ЗНКІФ «Синергія»

Мета діяльності ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія» полягала в максимальному зростанні капіталу шляхом довгострокових інвестицій в акції українських компаній, що мали потенціал росту вищий за середній по ринку. Відповідно до інвестиційної політики Фонд може бути класифікований як фонд «росту».

ВАТ «КІНТО» як компанія з управління активами, виходячи з мети фонду, дотримувалась стратегії активного менеджменту, що передбачає прийняття рішень щодо купівлі або продажу цінних паперів на основі економічного, фінансового та ринкового аналізу. Головним чинником при виборі тієї чи іншої акції був потенціал зростання її ціни. При формуванні інвестиційного портфелю КУА ВАТ «КІНТО» орієнтувалася на найбільші українські емітенти - енергетичні, хімічні, нафтові та металургійні компанії а також підприємства машинобудування та телекомунікаційного сектора. Популярність цих акцій на фондовому ринку і порівняно високий рівень їх ліквідності надають можливість більш оперативно керувати інвестиційним портфелем Фонду.

Зважаючи на стан українського фондового ринку, коли не можливо математично оцінити ризиковість вкладень в цінні папери окремих емітентів, КУА з метою диверсифікації дотримувалась принципу збалансованого (рівномірного) вкладення грошових коштів в ті чи інші цінні папери.

При керуванні активами Фонду використовується стратегія пасивного ядра - більша частина портфелю, «купується і тримається», з рештою здійснюється активне керування.

Сигналом для прийняття рішення щодо купівлі \ продажу служить відповідно:

- купівля - ціна акції на ринку не перевищує 40% «справедливої» ціни (оцінювальна вартість акції компанії з урахуванням її фінансових та виробничих показників);

- продаж - ціна акції на ринку досягає 90% «справедливої» ціни.

Більш «агресивна» частина портфелю може складатися з акцій, що мають потенціал зростання, не допущених до торгів на організованих ринках, а отже, менш ліквідних невеликих і середніх підприємств (включаючи акції, що набуваються у ході первинного публічного розміщення, акції закритих акціонерних товариств), незалежно від галузі, а також із вкладень, спрямованих на реалізацію венчурних проектів, і в об'єкти нерухомості.

Такі інвестиції, крім привнесення додаткової диверсифікованості, будуть здатні принести доход, що перевищує рівень доходу по акціях, по яких здійснюються публічні торги.

«Консервативна» частина портфеля дозволяє зменшити сукупні транзакційні витрати по моніторингу портфелю. Мета стратегії активного керування - ґрунтуючись на аналізі ринку в цілому, окремих галузей економіки і компаній зокрема, забезпечити ефективність інвестицій вищу за середню, виходячи з того, що український фондовий ринок далекий від поняття «мінімально ефективного».

Впливу короткострокових коливань ринку, так само як і рівню поточного доходу (дивідендам), особливої уваги не приділяється, оскільки поточний доход в умовах українських реалій не відображає внутрішню вартість властиву акціям тієї або іншої компанії, і не є чинником, що впливає на ріст курсової вартості конкретної акції.

Інвестиційна стратегія фонду ВАТ ЗНКІФ «Синергія» була викладена в інвестиційній декларації [71] та складалася з наступних положень:

1. Мета діяльності Фонду полягає в максимальному зростанні капіталу шляхом середньострокових інвестицій в акції українських компаній, що мають потенціал росту вищий за середній по ринку.

2. Активи Фонду можуть складатися із:

- цінних паперів українських емітентів;

- грошових коштів, в тому числі в іноземній валюті;

- інших активів, дозволених чинним законодавством України.

3. Щодо складу активів Фонду встановлюються наступні обмеження та заборони:

- вартість цінних паперів повинна складати не менше 70 (сімдесяти) відсотків загальної вартості активів Фонду;

- вартість акцій повинна складати не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків загальної вартості активів Фонду;

- вартість цінних паперів, які не мають визнаних котирувань на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, не може становити більш як 50 (п'ятдесят) відсотків загальної вартості активів Фонду;

- забороняється придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 10 (десять) відсотків загальної вартості активів Фонду;

- обмеження та заборони, встановлені чинним законодавством для недиверсифікованих корпоративних інвестиційних фондів.

4. Обмеження, зазначені у пункті 3 цієї інвестиційної декларації, застосовуються через 6 (шість) місяців з дати внесення Фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.

5. Запланований рівень прибутковості (еталон ефективності) Фонду за рік встановлюється на рівні ставки рефінансування, встановленої Національним банком України.

6. При прийнятті рішення про придбання акцій Фонду Інвестор має враховувати наступні можливі фактори ризику:

- економічні ризики, у тому числі загальний несприятливий розвиток економіки, інфляція, загальна низька ліквідність ринку цінних паперів України;

- негативні зміни в законодавстві, у тому числі зміни податкового законодавства (відміна податкових пільг тощо);

- введення режиму надзвичайного стану, режиму націоналізації, експропріації, набуття чинності новими нормативними актами щодо банківської діяльності, приватизації і обігу цінних паперів (які змінюють умови обігу цінних паперів та/або грошового обігу), анулювання або призупинення дії ліцензії КУА або зберігача, військові дії, стихійні лиха, акти громадянської непокори, масові заворушення, страйки, локаути, обмеження видачі готівкових коштів та обмеження щодо безготівкових розрахунків, які запроваджені банками, дії державних та місцевих органів влади, дії будь-яких посадових осіб, виникнення будь-яких інших подій та/або юридичних фактів, що суттєво впливають на прибутковість операцій на фондовому ринку України;

- особливі ризики Фонду як інституціонального інвестора, у тому числі ризики, пов'язані з недостатнім захистом прав міноритарних акціонерів, ризики, пов`язані з обмеженим доступом до інформації про компанії, цінні папери яких входять до портфелю Фонду, ризик можливого банкрутства, націоналізації або реприватизація компанії, цінні папери якої входять до портфелю Фонду;

- техногенні ризики та природні катастрофи.

7. Запланований курс продажу акцій Фонду:

- до затвердження Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі - «Комісія») звіту про результати розміщення цінних паперів Фонду (надалі - «Звіт») - за номінальною вартістю;

- після затвердження Звіту Комісією - за ціною, що розраховується виходячи з вартості чистих активів Фонду у розрахунку на одну акцію Фонду, яка знаходиться в обігу, але не нижче номінальної вартості;

- ціна, за якою розміщуються акції Фонду, може збільшуватись лише на суму комісійної винагороди агента з розміщення акцій Фонду.

8. Термін, порядок та адреси місць виплати дивідендів - дивіденди по акціях Товариства не нараховуються та не сплачуються.

9. Права, що надаються власникам акцій Фонду (акціонерам Фонду):

- брати участь в управлінні справами Фонду в порядку, визначеному Статутом Фонду та чинним законодавством України;

- вийти в установленому порядку з Фонду шляхом відчуження (в тому числі - продажу на вторинному ринку) акцій Фонду;

- одержувати інформацію про діяльність Фонду (на вимогу акціонера Фонд зобов'язаний надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Фонду про його діяльність, протоколи зборів);

- дарувати, заставляти, продавати (в тому числі - на вторинному ринку) або іншим не забороненим чинним законодавством України способом без будь-яких обмежень відчужувати всі або частину акцій Фонду;

- інші права, передбачені Статутом Фонду та чинним законодавством України.

2.3 Оцінка якості управління активами інвестиційного фонду ВАТ ЗНКІФ «Синергія»

Реалізацію інвестиційної стратегії фонду можна оцінити проаналізувавши ефективність управління портфелем.

Ефективність управління портфелем фінансовими посередниками вимірюється передовсім доходами, які забезпечує конкретний фінансовий посередник на вкладений капітал.

Першим і найпростішим критерієм ефективності управління портфелем є його дохідність. Цей показник розраховується на підставі даних про дохідність інвестиційного портфеля і свідчить про прибутковість вкладень у конкретний інвестиційний фонд у ретроспективі. Розрахунок дохідності здійснюється на підставі інформації про вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на початок кожного місяця протягом усього періоду. За цими даними проводиться розрахунок місячної дохідності інвестиційного фонду за формулою:

R=(ВЧАВЧА0)/ ВЧА0*100, (2.1)

де ВЧА - вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на кінець місяця, ВЧА0 - вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію на початок місяця.

Виміром ефективності управління портфелем, який складається з акцій, може бути фондовий індекс.

Але порівняння дохідності інвестиційного фонду з дохідністю, розрахованого за фондовим індексом, дає лише перше кількісне уявлення про ефективність роботи компанії з управління активами та не враховує ризики інвестування.

Для точніших порівнянь використовуються еталонні портфелі, який має складатися з усіх цінних паперів, серед яких робить вибір фінансовий посередник. Порівняння дохідностей еталонного портфеля з інвестиційним портфелем, який аналізується, не дає жодної інформації про причини неефективності управління, але змушує вести пошук таких причин.

Проте просте порівняння дохідності не дає можливості врахувати ризик, з яким пов'язані вкладення в даний портфель, остаточного висновку щодо ефективності управління зробити неможливо.

Сформований ризик інвестиційного портфеля - це кількісне вираження ступеня відхилення фактичної дохідності від рівноважного рівня дохідності протягом періоду інвестування.

Для оцінювання ефективності управління інвестиційним портфелем застосовуються числення коефіцієнти, які пов'язують фактичну дохідність із різноманітними базовими параметрами та враховують ризики інвестиційного портфеля. Але більшість відомих індикаторів - не більш ніж варіації одних і таких самих відношень. Відповідно, вони дуже тісно корелюють між собою та їх сумісний аналіз лише створює ілюзію об'єктивності.

Коефіцієнт Шарпа - співвідносить дохідність та ризик, показує скільки одиниць доходності належить на одиницю ризику. За допомогою коефіцієнта Шарпа визначається величина надлишкової дохідності портфеля на одиницю загального ризику портфеля. Коефіцієнт Шарпа розраховується шляхом ділення надлишкової середньої дохідності портфеля на стандартне відхилення портфеля.

RVAR=(rraf)/g, (2.2)

де r - середня фактична дохідність інвестиційного портфеля,

raf - середня безризикова ставка дохідності,

g - загальний ризик портфеля.

Базовим параметром, з яким порівнюється значення коефіцієнта конкретного інвестиційного портфеля, є коефіцієнт Шарпа, розрахований для фондового ринку в цілому за формулою:

RVARm=(rmraf)/gm, (2.3)

де r - середня фактична дохідність фондового індексу,

raf - середня фактична дохідність інвестиційного портфеля,

gm - загальний ризик фондового портфеля (стандартне відхилення

дохідності фондового індексу).

Цей коефіцієнт - найбільш популярний індикатор ефективності управління активами. Але основний його недолік - неадекватне уявлення ризику через стандартне відхилення. Збільшення відхилення доходностей від середніх значень, як в негативну так і позитивну сторону розцінюється як збільшення ризику інвестицій та призводить до зменшення цього коефіцієнта. Крім того, коефіцієнту Шарпа властива нормальність розподілу доходності у фонді, чого на практиці не відбувається.

Як правило, інвестор інтуїтивно орієнтований на одержання доходності не нижче, ніж заданий рівень. Визначити, наскільки той чи інший фонд буде відповідати потребам інвестора, дозволяє коефіцієнт ОМЕГА.

Коефіцієнт Омега показує, в скільки разів вірогідність одержання необхідної доходності чи доходності, вище заданого рівня більше за те, що дохідність буде нижче заданого рівня.

Оцінка якості управління активами інвестиційного фонду ВАТ ЗНКІФ «Синергія» в дипломній роботі проводиться за:

- ростом абсолютного показника вартості чистих активів закритого фонду, які розподіляться акціонерам закритого інвестиційного фонду при його ліквідації на кожну засновницьку акцію;

- порівняльними індексами росту вартості інвестиційних активів в інших фондах чи середнім індексом росту вартості фондових активів на ПФТС.

Аналіз інвестиційної стратегії досліджених закритих інвестиційних фондів «Синергія» (2003-2006 р.р.), «Синергія -2» (2005-2008 р.р.), «Синергія3» (2006-2009 р.р.), «Синергія4» (2007-2010 р.р.) показав, що прийняті інвестиційні декларації:

- інвестування не менш 70% у акції перспективних українських підприємств на етапі первинних емісій цінних паперів за номіналом;

- інвестування не більше 30% у боргові цінні папери з визначеним рівнем дохідності (облігації);

- інвестування не більше 10% обсягу портфелю в цінні папери одного емітента, дозволили компанії по управлінню активами цих фондів (ВАТ «КІНТО») розмістити інвестиції акціонерів в максимально доходні цінні папери та досягнути наступної ефективності (при номінальній ефективності інвестування на рівні ставки рефінансування НБУ - 9,0 -10% річних):

1. Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія» - ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя».

Основні результати діяльності ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя» (фонд ліквідований у зв'язку з закiнченням строку дiяльностi, активи фонду переведені в грошові кошти на фондовому ринку):

- період діяльності: 20 березня 2003 р. - 20 березня 2006 р.

- емісія інвестиційних сертифікатів - 728 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 7,28 млн. грн.

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +699,38% (з 10 000 грн. до 79 937,60 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду: 99,8%

На дату ліквідації (23 травня 2006 року):

- Чисті активи фонду - 59,81 млн. грн.

- Валові чисті активи/акція - 82 153,75 грн./акцію

- Премія КУА - 7,45 млн. грн. Сума виплати акціонеру - 71 922,46 грн./акція

- Доходність акціонера - 619,2% (1159 днів)

- Середньорічна доходність акціонера (з врахуванням 13% податку на доход та комісійних) - 79,3%

2. Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-2» - ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя2»:

Основні результати діяльності ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя-2» станом на 20.08.2007 року(діючий):

- період діяльності: 28 лютого 2005 р. - 28 лютого 2008 р.

- планова емісія інвестиційних сертифікатів - 2500 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 25,0 млн. грн.

- фактична емісія інвестиційних сертифікатів - 2537 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 25,37 млн. грн.

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +332,0% (з 10 000 грн. до 43 200,60 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду: 93,2%

- Чисті активи фонду - 109,60 млн. грн.

3. Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-3» - ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя-3»:

Основні результати діяльності ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя-3» станом на 20.08.2007 (діючий):

- період діяльності: 31 січня 2006 р. - 31 квітня 2009 р.

- планова емісія інвестиційних сертифікатів - 10 000 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 100,0 млн. грн.

- фактична емісія інвестиційних сертифікатів - 6 635 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 66,35 млн. грн.

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +188,09% (з 10 000 грн. до 28 881,92 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду: 134,1%

- Чисті активи фонду - 191,1 млн. грн.

3. Відкрите акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» - ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя-4»:

Основні результати діяльності ВАТ «ЗНКIФ «Синергiя-4» станом на 20.08.2007 (діючий):

- період діяльності: 22 березня 2007 р. - 22 червня 2010 р.

- планова емісія інвестиційних сертифікатів - 25 000 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 250,0 млн. грн.

- фактична емісія інвестиційних сертифікатів - 14 918 сертифікатів по 10 000 грн., номінальний статутний фонд - 149,18 млн. грн.

- ріст вартості чистих активів в розрахунку на акцію: +12,34% (з 10 000 грн. до 11 234,72 грн. по 1 акції)

- Середньорічна доходність фонду (з початку діяльності): 12,3%

- Чисті активи фонду - 167,6 млн. грн.

3. Шляхи удосконалення інвестиційної стратегії інвестиційних фондів в Україні

3.1 Напрямки підвищення дохідності інвестиційних фондів за рахунок вкладень в альтернативні фінансові інструменти

Аналіз інвестиційних декларацій закритих ІСІ «Синергія», «Синергія-2», «Синергія-3» показав, що інвестиційні сертифікати не є предметом вторинних торгів на організованих фондових біржах. Таким чином, інвестор-акціонер не має права в закритих фондах на термінову ліквідацію інвестиційного сертифікату для отримання готівкових коштів, а в відкритих фондах може реалізувати свій інвестиційний сертифікат фонду, в основному, тільки за номінальною ціною.

Закон України «Про інститути спільного інвестування» [1] відкриває можливості для створення і функціонування біржових індексних фондів на українському фондовому ринку, що може істотно заповнити дефіцит надійних фінансових інструментів на даному сегменті грошового ринку країни. У прагненні підвищити ефективність і конкурентоздатність інвестиційних фондів, наш фондовий ринок не самотній. У США, де активи інвестиційних фондів складають астрономічну суму - 7 трлн. доларів, а число громадян, що розмістили в них свої заощадження перевищує 70 млн. чоловік, йдуть оживлені дискусії про те, як змінити механізм функціонування інвестиційних фондів, зробити їх більш привабливими і доступними для інвесторів. Згідно з даними про активи взаємних фондів (mutual funds) у США, що представляють собою акціонерні інвестиційні фонди відкритого типу [27], з 90х років вартість активів збільшилася майже в 7 разів, і досягла майже 7 трлн. доларів. Зазначені фонди стали найбільшим інституціональним інвестором у США. За даними Іnvestment Company Іnstіtute, тільки в 2000 році обсяг угод по придбанню цінних паперів у портфелі взаємних фондів склав 4,9 трлн. доларів, загальна сума угод із продажу цінних паперів зазначеними фондами - 4,7 [27, c. 317]. Взаємним фондам належить 23% акціонерного капіталу американських компаній.

Однак акції, що випускаються взаємними фондами, відсутні на біржовому ринку, хоча явні обмеження на здійснення таких угод у законодавстві відсутні. Причина подібного парадокса - донедавна не вдавалося створити модель справедливого, прозорого і ліквідного біржового ринку цінних паперів інвестиційних фондів, що забезпечує належний захист прав недосвідчених інвесторів.

Власниками акцій взаємних фондів є мільйони недосвідчених інвесторів. У США 80% акцій взаємних фондів належить домогосподарствам, зазначеними акціями володіють 87,9 млн. чоловік, що представляють 50,6 млн. американських домогосподарств. Інвесторів приваблює відносно менша ризикованість інвестицій і можливість диверсифікованості вкладень. Заощадження, розміщені у фондах, громадяни розраховують використовувати для придбання житла, оплати вартості освіти, забезпечення старості чи непрацездатності, нагромадження спадщини й інших соціально значимих цілей. З цих причин порядок функціонування інвестиційних фондів регулюється з особливою старанністю.

Обіг цінних паперів інвестиційних фондів на біржі не завжди дозволяє мінімізувати величину відхилень біржових цін від вартості їхніх цінних паперів, що розраховується шляхом розподілу вартості чистих активів (ВЧА) інвестиційного фонду на кількість випущених їм цінних паперів, що знаходяться в обігу (далі - розрахункова вартість). Наприклад, згідно щодня публикуємі у газеті «Fіnancіal Tіmes» котируванням акцій інвестиційних трастів (unіt іnvestment trusts) на Лондонській фондовій біржі, розбіжність між біржовою ціною і розрахунковою вартістю акцій зазначених фондів іноді досягає 4000 і більш відсотків. При таких розбіжностях між біржовою ціною і розрахунковою вартістю цінних паперів інвестиційного фонду недосвідчений інвестор постійно піддається ризику продажу цінних паперів за ціною, що істотно нижче їхньої реальної вартості, чи придбання цих же цінних паперів по явно завищених цінах [27, c. 320].

У зв'язку з цим купівля-продаж цінних паперів інвестиційних фондів, як правило, здійснюється інвесторами прямо через керуючу компанію фондом за ціною, близької до їхньої розрахункової вартості. Ціна придбання (викупу) зазначених цінних паперів визначається як їхня розрахункова вартість «плюс» надбавка при розміщенні цінних паперів і «мінус» знижка при їхньому викупі. Крім того, у більшості випадків застосовується механізм форвардного ціноутворення: розрахункова вартість цінних паперів інвестиційного фонду, що купуються чи пропонованих до викупу не повідомляється інвестору на момент подачі заявки на придбання чи викуп цінних паперів інвестиційного фонду, а визначається на дату, наступну за днем надходження заявки на придбання чи викуп цінних паперів фонду.

Для обслуговування угод з цінними паперами інвестиційних фондів при великих керуючих компаніях чи групах компаній створюється спеціалізована дистрибутерская мережа, що не пов'язана з біржами. Вона забезпечує виконання операцій по розміщенню, обміну і викупу цінних паперів фондів; розподілу дивідендів і інших платежів; інформуванню їх про кількість приналежних їм цінних паперів і операціях з ними; цілодобовому консультуванню по всьому комплексі питань, що виникають в інвесторів.

За останні кілька років щорічні обсяги угод по розміщенню і викупу акцій довгострокових взаємних фондів перевищують суму в один трлн. дол. Ці цифри показують величезний потенціал інвестиційних фондів при реалізації біржових технологій обігу акцій, що випускаються ними.

У сьогодення ж час при покупці акцій чи паїв інвестиційного фонду інвестор повинний заповнити спеціальний бланк заявки на придбання зазначених цінних паперів і разом з чеком в оплату їхньої вартості відправити її за адресою, що вказується в проспекті емісії цінних паперів інвестиційного фонду. Після надходження коштів в оплату вартості коштовних паперів інвестиційного фонду, що здобуваються, реєстратор вносить прибутковий запис в особовий рахунок інвестора в реєстрі і направляє повідомлення про зроблену операцію цьому інвестору.

Цінні папери інвестиційного фонду можна придбати через фінансового посередника, у якого інвестор тримає грошовий рахунок і рахунок цінних паперів. У цьому випадку на основі розпорядження інвестора фінансовий посередник придбає акції (паї) інвестиційного фонду в керуючої компанії чи її агента і засвідчує їх у виді запису на рахунку цінних паперів інвестора, відкритому в цього фінансового посередника.

Складно однозначно визначити чи є дана система економічно ефективною. Статистика про обсяги і динаміку росту активів взаємних фондів у США свідчить про те, що інвестиційні фонди і без бірж привабливі для різних категорій інвесторів. Однак в останні роки в діяльності взаємних фондів у США намітилися ряд тривожних тенденцій, що, схоже, змушують керуючих фондів і регуляторів серйозно задуматися про необхідність удосконалювання технологій, застосовуваних взаємними фондами [36].

У 2000-2001 р. позначилася тенденція припинення приросту активів взаємних фондів. У 2000 р. активи цих фондів знизилися на 113,2 млрд. доларів, приріст активів у 2001 р. склав всього 3,7 млрд. доларів. За цей же час індексні фонди, що застосовують біржові технології купівлі-продажу цінних паперів, що випускаються ними, збільшилися на 31,8 млрд. доларів і 17,4 млрд. доларів відповідно в 2000 і 20001 р. [27, c. 357].

Усе більшій критиці стали піддаватися керуючі компанії взаємних фондів через високий розмір витрат по управлінню даними фондами, що у середньому складають 1,0 - 1,5% від вартості чистих активів фонду в рік, не включаючи комісій, що інвестори платять при придбанні і пред'явленні до викупу зазначених цінних паперів.

Біржові індексні фонди в США сталі швидко розвиватися із середини 90х років. Динаміка росту активів зазначених фондів показана на рис. 3.1.



Рис. 3. 1. - Активи біржових інвестиційних фондів США (млрд. дол.) Джерело: Іnvestment Company Іnstіtute

З 1994 р. загальна ринкова вартість активів біржових індексних фондів (ETFs) у США щорічно подвоювалася, збільшившись з 0,5 млрд. доларів у 1994 р. до 83 у 2001 році. Ріст активів ETFs у США продовжився навіть у 2001 р., незважаючи на те, що в умовах економічного спаду і наслідків трагічних подій 11 вересня ключові фондові індекси, на основі яких формувалися портфелі індексних фондів, цього року упали (індекс S&P 500 - на 11,83%, Nasdaq100 - на 33,34%, Wіlshіre 5000 - на 10,89%, індекс DJ - на 4,88%) [9, c. 360].

Таким чином, можна зробити узагальнюючий висновок - досвід біржових індексних фондів США показав, що існують нові рішення в сфері здійснення діяльності інвестиційних фондів, що можуть значно підвищити інтерес інвесторів до даного типу інвестицій. Нинішні економічні умови є сприятливими для діяльності даного виду фінансових інституцій на українському фондовому ринку.

3.2 Зарубіжний досвід формування інвестиційної стратегії інвестиційних фондів та можливість його використання в Україні

До перших інститутів спільного інвестування належать інвестиційні компанії, які з'явились в Бельгії в 1822 р. Однак масштабності таке інвестування почало набувати з виникненням інвестиційних трастових компаній (INC), створених в Англії в середині XIX ст. Вони випускали фіксовану кількість акцій, що підлягали вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів і погашалися після закінчення терміну діяльності компанії. Ці компанії мали всі ознаки сучасних закритих інститутів спільного інвестування. Сьогодні ж інститут спільного інвестування в Англії складається з інвестиційних трастів та юніттрастів. Перші являють собою інститути спільного інвестування закритого типу. Вони не мають права постійно випускати чи викуповувати власні паї, а їх акції котируються на фондовій біржі. Іншу специфіку мають юніттрасти. Вкладаючи в них кошти, інвестор отримує свідоцтво про внесення паю. За наявності попиту траст може емітувати додаткові паї. У цьому випадку він виступає повіреним власника коштів. Управління створеним капіталом здійснюється спільно піклувальником і керуючим. Об'єктами інвестування трастів можуть бути цінні папери, нерухомість, похідні цінні папери, короткотермінові фінансові інструменти. Продаж і купівля паїв здійснюється за цінами, які відповідають частці активів трасту, що припадає на один пай. Винагорода керуючому визначається як певний відсоток від вартості активів трасту (як правило, 0,75-2%). Юніттрасти звільнені від сплати податків на прибутки, але зобов'язані розподіляти весь прибуток. Доходи власників паїв оподатковуються за базовою ставкою прибуткового податку [43, c. 157-158].