Сутність управлінням інвестиційним процесом

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Сутність управлінням інвестиційним процесом

2. Методологічно-правові аспекти стратегічного управління інвестиційним процесом

3. Проблеми управління інвестиційним процесом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Економіка держави залежить від ефективності реалізації інвестицій, а ефективність їх використання -- від вмілого управління ними. Особливо це стосується капітальних вкладень в основні фонди і виробничі потужності. Для України надзвичайно актуальною проблемою сучасного етапу розвитку економіки є інтенсифікація капітального будівництва та скорочення на цій основі загального часу створення й модернізації основних фондів народного господарства.

Управління інвестиційною діяльністю має кілька типових функцій, таких як: дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності, розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва, а також стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності. Формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності, а також поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів. Організація моніторингу інвестиційних програм і проектів.

1. Сутність управління інвестиційним процесом

Важливою особливістю функціонування сучасної економіки є зважена інвестиційна політика держави. Корпоративна структура організації української промисловості відкриває широкі можливості для здійснення інвестицій. Створення умов для широкого залучення інвестицій як за рахунок ресурсів, що є в Україні, так і за рахунок залучених ресурсів нерезидентів, має спиратися на розроблення зважених інвестиційних стратегій та відповідати економічним інтересам виробництва, його організаційній структурі, технологічним можливостям та на зацікавленість регіону й держави в реалізації проектів.

Інвестування як процес (інвестиційний процес) -- це складний комплекс робіт, який включає такі основні фази: визначення об'єкта інвестування, залучення фінансових коштів, здійснення контролю за їх використанням.

Зазвичай, з цим процесом пов'язані три основні чинники: час, ризик і величина очікуваного прибутку. У деяких випадках найважливішим чинником виступає час, наприклад, для державних облігацій. У інших ситуаціях головним є ризик, наприклад, для опціонів на купівлю звичайних акцій. У ряді випадків істотними є обидва ці чинники (наприклад, для купівлі звичайних акцій) або всі три чинники (наприклад, для вкладення капіталу у венчурні підприємства).

Комплексні дослідження і розробку інвестиційної стратегії доцільно проводити у тісному взаємозв'язку з головними цілями функціонування аграрного підприємства. При цьому формування інвестиційної стратегії є трудомістким процесом, тому що перш за все вона повинна базуватися на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон'юнктурі інвестиційного ринку. Складність цього процесу полягає в тому, що він вимагає ретельного пошуку і оцінки альтернативних варіантів інвестиційних рішень, що найповніше відповідають підприємству і перспективам його розвитку. Особливості формування інвестиційної стратегії полягають також у тому, що вона не є незмінною, вимагає періодичного коригування з урахуванням мінливих зовнішніх і внутрішніх умов її реалізації.

Прийняття раціональних інвестиційних рішень ґрунтується на використанні різного роду кількісних і якісних показників оцінки доцільності реалізації тих чи інших проектів. Разом з тим формування інвестиційної стратегії, як і будь-якого багатогранного поняття, не вичерпується лише простим порівнянням певного набору показників, тому що інвестиційна стратегія з погляду стратегічного менеджменту, є структурованою сукупністю декількох аспектів, у першу чергу таких, як економічний, інституційний, нормативно-правовий, інформаційний.

Ці аспекти є взаємозалежними, їх структурування і розподіл пріоритетів між ними дозволяють мати чітке уявлення про розробку і реалізацію інвестиційної стратегії підприємства. Поряд з цим слід зазначити, що доцільність розгляду стратегії управління інвестиційною діяльністю підприємства у вигляді структурованої сукупності різних аспектів також обумовлена тим, що поряд з явними перевагами стратегічне управління не має універсального застосування в будь-яких ситуаціях і для вирішення будь-яких задач.

Процес управління інвестиційною діяльністю базується на певному механізмі. Механізм інвестиційного менеджменту представляє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства.

Для того, щоб пояснити причини того, що інвестиційні менеджери досягають результатів вищих за посередні, часто використовують закон «трьох П» - «принципи, процес та персонал» (3-P's - Philosophy, Process and People).

Під принципами у даному випадку розуміють основні засади інвестиційного менеджменту організації: наприклад, чи обере менеджер для придбання акції з високою вартістю чи високим зростанням (і чому); чи спирається він на внутрішні розрахунки чи винаймає команду аналітиків тощо. Доцільно, щоб ці засади були сформульовані у засновницьких документах компанії.

Процес означає шляхи, якими впроваджуються загальні принципи: наприклад, як менеджером приймається рішення щодо того, які активи і в який момент часу купувати; які активи і в який момент часу продавати; хто приймає остаточне рішення і чи приймається воно колегіально тощо.

Персонал включає в себе працівників компанії, особливо фінансових менеджерів. Питання полягає в тому, хто вони, як вони відбираються, хто кому підзвітний, наскільки велика команда (і чи розуміють усі її члени принципи і процеси, які вони використовують), і наскільки довго ця команда працює разом.

Інвестиційна діяльність підприємства повинна будуватися на основі інвестиційної стратегії, яка розробляється з використанням різних фінансово-економічних методів, що в сукупності складають науково-фінансову методологію формування інвестиційної стратегії і являють собою економічний аспект інвестиційної стратегії. Базовими елементами економічного аспекту є сукупність різних економічних показників, що використовуються для оцінки інвестиційної стратегії. Наприклад, це можуть бути такі показники: обсяг випуску продукції; структура випуску продукції; динаміка реалізації готової продукції; динаміка інвестиційних витрат і доходів; строк окупності інвестиційних рішень тощо.

стратегічний інвестиційний фінансовий кон'юнктура

2. Методологічно-правові аспекти стратегічного управління інвестиційним процесом

Визначення потреб економіки в інвестиційних ресурсах припускає здійснення кількісного і якісного аналізу тенденцій інвестиційних процесів, проблем і нових явищ; альтернативне передбачення майбутнього розвитку галузей національного господарства як можливих об`єктів вкладення капіталу; оцінку можливостей і наслідків вкладення коштів конкретну сферу економіки.

Фактори, що впливають на обсяг інвестицій: зростання обсягу виробництва продукції, що направляються на розвиток нових виробництв; потреба в оновленні основних засобів; підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції. На мікрорівні потреба в інвестиціях визначається при формуванні бізнес-планів на основі витратної частини, на макрорівні - при визначенні стратегії соціально-економічного розвитку країни. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах повинна зіставлятися з можливим обсягом інвестицій.

На початковому етапі прогнозування при визначенні потреби в інвестиціях доцільно використовувати методи екстраполяції, які варто об`єднати з методами експертних оцінок і анкетних обстежень економічних агентів. Методом анкетних обстежень (опитувань) визначаються майбутні зміни на ринках інвестиційних товарів на основі вивчення масового поводження окремих економічних агентів, які на ньому функціонують. В окремих галузях економіки потреба в інвестиціях може бути визначена факторним методом, тобто на основі багатофакторної моделі.

Пропонуємо визначати потребу економіки України в інвестиційних ресурсах з використанням модельного комплексу.

Модельний комплекс дозволяє визначити потребу в інвестиціях на основі використання макроекономічного, міжгалузевого і регіонального підходів. Оптимізація загальної потреби в інвестиційних ресурсах досягається різними методами, основними з них є: балансовий метод, метод аналогій і метод питомої капіталоємності.

Поряд з цим економічний аспект пояснення управління інвестиційним процесом потребує вибору певних методів і підходів до управління інвестиційною діяльністю, що дозволяють проводити:

Ё аналіз можливостей підприємства для здійснення конкретних видів інвестиційної діяльності;

Ё планування інвестиційної діяльності;

Ё оперативне втручання і регулювання окремих етапів інвестиційної діяльності, що є особливо актуальним в період структурної перебудови;

Ё контроль за виконанням прийнятих рішень та ін.

У рамках інституційного аспекту інвестиційної стратегії здійснюється вибір інвестицій визначеного виду, формується інвестиційний портфель, оцінюється ризик проведення конкретних етапів і напрямків інвестиційної діяльності.

Нормативно-правовий аспект інвестиційної стратегії є взаємодією таких складових:

Ё законодавчі і нормативно-правові акти на рівні держави, що утворюють юридичну основу і формують фіскальне середовище, у рамках яких підприємство формує інвестиційну стратегію і здійснює інвестиційну діяльність;

Ё внутрішні регулюючі документи підприємства, що дозволяють забезпечувати безперервність інвестиційної діяльності в рамках усього підприємства.

Інформаційний аспект інвестиційної стратегії являє собою систему обробки інформації, що є базисом інформаційного обміну в рамках інвестиційної стратегії, дозволяє оперативно реагувати на зміни в юридичних установах і фіскальному середовищі, прогнозувати економічні перспективи ринків і планувати зміни в межах інституційного аспекту, коригувати певні частини інвестиційної стратегії.

При цьому суть стратегічного управління полягає в тому, що на сільгосппідприємстві, з одного боку, існує чітко організоване комплексне стратегічне планування з іншого, - організаційна структура управління цими підприємством адекватна «формальному» стратегічному плануванню.

Суттєвим є і той факт, що розробка певної інвестиційної стратегії також впливає на формування організаційної структури підприємства, тому що в загальному плані стратегічне управління підприємством - це орієнтована на майбутнє організаційна структура в межах концепції пристосованості підприємства до умов, що змінюються.

Інформаційний і організаційний аспекти дозволяють якнайкраще досягти погодженості інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією його економічного розвитку. З урахуванням інституційного аспекту забезпечується внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. При цьому на основі економічної і нормативно-правової оцінки досліджується погодженість цілей, напрямків і етапів реалізації тих чи інших стратегій для різних напрямків діяльності підприємства. У процесі такої оцінки визначається, наскільки узгоджуються між собою окремі стратегічні цілі і напрямки інвестиційної діяльності, а також послідовність їхнього виконання. Взаємодія і взаємозв'язок інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем забезпечується нормативно-правовим аналізом на основі наявної інформації.

Таким чином, інвестиційна стратегія підприємства може бути подана у вигляді єдиної інтегрованої системи, що включає в себе економічний, інституційний, нормативно-правовий, інформаційний і організаційний аспекти, що тісно пов'язані між собою критерієм досягнення головної мети підприємства. Слід також зазначити, що організаційний аспект зумовлює і напрямок руху інформаційних потоків між різними складовими елементами інвестиційної стратегії підприємства, що також впливає на ефективність формованої стратегії, яка формується, визначає тактику проведення інвестиційної діяльності(рис. 1).

Рис. 1. Стратегічний процес управління інвестиційною діяльністю

При цьому вибір організаційної структури багато в чому визначається тими питаннями, які необхідно вирішити підприємству для досягнення поставлених інвестиційних задач і існуючих обмежень, що перешкоджають їх ефективному вирішенню. Однак, незважаючи на безліч проблем, які мають підприємства в процесі здійснення тих чи інших інвестиційних проектів, виділяють такі підходи, що лежать в основі визначення ефективної структури організації:

- орієнтація на вирішення конкретної інвестиційної задачі, що дозволяє в межах організаційного синтезу здійснювати розподіл окремих задач інвестиційної діяльності по організаційних одиницях - ділянках, відділах, групах;

- орієнтація на особистість, де предметом дослідження стають елементи організаційних правил, пов'язаних з питаннями первинної мотивації, комунікацією, лідерством і ін.;

- орієнтація на інформаційну технологію, метою якої є своєчасне забезпечення достовірною інформацією всього процесу управління інвестиційною діяльністю.

У системі цих принципів найбільш важливо з'ясувати місце інвестиційного менеджменту в загальній системі управління виробництвом (рис. 2).

Рис. 2. Місце інвестиційного менеджменту в загальній системі управління виробництвом

Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто забезпечення максимізації добробуту власників виробництва в поточному і перспективному періодах. Наукові дослідження вчених показують, що в процесі реалізації мети інвестиційний менеджмент спрямований на вирішення таких основних завдань:

- забезпечення високих темпів розвитку промисловості завдяки ефективній інвестиційній політиці та формуванню збалансованої інвестиційної програми виробництва на перспективу;

- забезпечення максимізації прибутковості інвестицій за рахунок вибору найбільш ефективних проектів і фінансових інструментів інвестування;

- забезпечення мінімізації ризику для досягнення бажаного інвестиційного доходу (прибутку) шляхом диверсифікації проектів і фінансових інструментів інвестування;

- забезпечення оптимальної ліквідності та можливостей швидкого реінвестування капіталу в разі зміни зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;

- забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів у всіх формах із прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності.

Рис. 3. Термінологічна модель інвестиційного процесу

Будь-який процес завжди пов'язаний із закономірним розвитком, у свою чергу діяльності не завжди притаманна закономірність, оскільки вона може носити і неорганізований хаотичний характер. Крім того, діяльності притаманні тільки окремому суб'єкту, якого можна охарактеризувати набором ознак і побудувати систему відповідних показників. Процес же може бути як результатом діяльності, так і бездіяльності, тобто діяльності з мінусом.

Таким чином, інвестиційну діяльність й інвестиційний процес слід розглядати як дві сторони одного цілого, враховуючи особливості їх прояву і взаємозв'язку на різних рівнях.

Виділення поняття інвестиційної діяльності на даному рівні опису веде за собою введення понять, що характеризують учасників процесу і наочну сторону діяльності, - об'єкти і суб'єкти. Проте недостатність теоретичного дослідження такої категорії як інвестиційна поведінка в системі економічних понять істотно знижує можливості пізнання і використання всього комплексу інвестиційних процесів.

Інвестиційну стратегію слід розглядати і як процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю, який дозволяє сформулювати глобальну мету розвитку фірм, позицію менеджерів та оперативно пристосовуватися до змін ринкового середовища.

Управління інвестиційною діяльністю має кілька типових функцій, таких як: дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності, розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва, а також стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності. Формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності, а також поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів. Організація моніторингу інвестиційних програм і проектів.

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди постають перед дирекцією підприємства.

3. Проблеми управління інвестиційним процесом

Активна економічна діяльність підприємств певною мірою залежить від обсягу та форм інвестицій, тому що останні формують виробничий потенціал, а також визначають конкурентні позиції країни на світових ринках. Від обсягів, якості інвестицій та ефективності управління інвестиційним процесом значною мірою залежить доля вітчизняної економіки.

Проблема формування ефективної політики є однією з найактуальніших у процесі побудови соціально орієнтованої ринкової економіки, становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання країни. Розробка політики, спрямованої на раціональне формування і використання інвестиційного потенціалу та застосування комплексного підходу до розв'язання соціально-економічних проблем, відіграє важливу роль в активізації інвестиційної діяльності. Така політика реалізується шляхом взаємодії державного бюджету і ринкових регуляторів, а її складовими є цінова, фінансово-бюджетна, зовнішньоекономічна, інвестиційна політики, які спрямовані на реалізацію визначених цілей в окремих сегментах економіки.

Із загальнодержавної економічної політики та її складової - інвестиційної політики випливають цілі і принципи регулювання інвестиційної діяльності. Головною метою політики країни у сфері інвестування є ресурсне забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці та процесів економічного зростання які передбачають: інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки; стимулювання процесів розвитку виробничої сфери; створення сприятливого інвестиційного клімату; мобілізацію всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання; створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів; забезпечення зростання валового внутрішнього продукту.

Проблема формування ефективної системи управління інвестиційною діяльністю - одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки на міжнародний ринок.

Я вважаю, що формування ефективного державного управління інвестиційного процесу через податкову, грошово-кредитну політику, а також регулювання обсягу іноземних інвестицій є найбільш ефективним інструментом у розвитку інвестиційної сфери.

Загалом державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням економічних чинників, що вміщують елементи формування джерел інвестицій; методичне забезпечення державного регулювання інвестицій; формування джерел інвестицій; стимулювання залучення інвестиційних ресурсів і формування умов здійснення інвестування.

Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інвестування ґрунтується на правовому, організаційному та інформаційному забезпеченні і моніторингу.

Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів та об'єктів інвестування. Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері.

Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до збільшення іноземних інвестицій, що засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому є дуже важливим забезпечити сприятливі умови залучення і впровадження в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки підвищенню інвестиційного іміджу.

На мій погляд, на середньо- та довготермінову перспективу необхідно забезпечити: захист прав власності; дисципліну виконання контрактів; підвищення дієвості інститутів державної влади; розвиток банківської системи і фондового ринку.

Заходи на короткотермінову перспективу повинні передбачати: стабільність податків; низький рівень інфляції; свободу входження на ринок.

Отже, сучасна ефективна система управління інвестиційною діяльністю держави повинна передбачати стратегічне прогнозування і планування інвестиційного процесу в різних секторах економіки, сприяти вирішенню завдань соціально-економічної стратегії країни і спрямовуватися на реконструкцію тих підприємств, які здатні за короткий час стати конкурентоспроможними на світовому ринку, отримувати високий прибуток і скорочувати необхідність імпорту товарів, створювати вигідні умови діяльності для іноземних інвесторів.

Висновок

На подолання негативних явищ в економіці України повинна бути спрямована антикризова інвестиційна стратегія.

В управлінні інвестиційним процесом необхідно спиратися на визначення наступних важливих моментів:

1. має бути чітко накреслена мета інвестування (створення нових підприємств; технічне переозброєння і реконструкція діючих підприємств, модернізація устаткування і т.д.);

2. необхідно вибрати об'єкти інвестування відповідно до позначених пріоритетів. Так, у сучасних умовах переважним напрямком використання бюджетних засобів є створення невеликих проектів з високою швидкістю обороту капіталу і швидкою віддачею. В умовах кризи в інвестиційній сфері особливу значимість набуває такий принцип фінансування, як одержання максимального ефекту при мінімумі витрат;

3. варто виявити реальні джерела інвестицій і з врахуванням визначених можливостей створити законодавчу базу для здійснення і розвитку інвестицій, у тому числі іноземних.

Ці базові умови повинні сприяти розв'язанню основного завдання антикризової інвестиційної стратегії на рівні держави -- забезпечити процес нагромадження для відновлення основного капіталу, для довгострокового інвестування в реальний сектор економіки.

Список використаної літератури

1. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю в Україні // Фінанси України. - 2008. - №10 - с. 82-88.

2. Лабенко О.М. Інвестування та фінансування: співвідношення економічних понять // Інвестиційна діяльність. - 2009. - №7 - с. 10-13.

3. Мартиненко В. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом в Україні // Економіст. - 2008. - №4.

4. Папп В. Вдосконалення інвестиційної політики в країні та її вплив на розвиток інвестиційного процесу в регіоні // Регіональна економіка. - 2007. - №2.

Размещено на Allbest.ru