Диплом "Фінансовий менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Вітмарк»"

ВСТУП

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з іншого.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що для кожного підприємства, що розвивається, рано чи пізно настає момент, коли його починають не задовольняти характеристики вітчизняного ринку, політичний клімат чи економічні умови в державі, тому виникає питання виходу підприємства на зовнішні ринки. Для України це доволі актуальне питання, але нестача фінансових засобів, стан основних засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій, є для багатьох підприємств одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. В Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентоздатними не лише на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та більш ефективного використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту. Компанії, що вирішила вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі -- як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і в своїй власній.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Але в жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку. Економічну стійкість підприємств на конкурентному ринку сучасна теорія і практика поєднує з управлінням підприємством у довгостроковому періоді -- стратегією. Цей підхід закладено в основу фінансового менеджменту ЗЕД.

Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну ситуацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, безліч нових директивних рішень і законодавчих актів, танучі внутрішні ресурси і зростання агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері. В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосовуванню в практику підприємств ідей і технологій стратегічного управління. Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теоретичних засад стратегічного управління, а й ретельність, дисциплінованість, з якою розробляють і реалізують стратегії. В умовах розвинутого ринку розробка і застосування стратегій -- одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки. В свою чергу ці та інші причини обумовлюють актуальність даної теми.

Метою даної роботи є розроблення теоретичних положень та методичних рекомендацій щодо забезпечення виходу підприємства на міжнародний ринок.

Завданням даної роботи виходячи з необхідності розроблення й застосування стратегій, є наступне:

- розкриття сутності стратегічного управління;

- визначення теоретичних аспектів міжнародного ринку та основних етапів стратегії виходу підприємства на ринок;

- вивчення умов і методики проведення стратегічних досліджень;

- ознайомлення з особливостями застосування стратегій в зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

- детальний аналіз господарської діяльності ТОВ «Вітмарк Україна»;

- розроблення стратегічної програми ТОВ «Вітмарк Україна» щодо виходу на зовнішні ринки.

Предметом дослідження є систематизація та оптимізація шляхів удосконалення стратегічної програми ТОВ «Вітмарк Україна».

Об'єктом дипломної роботи є ТОВ «Вітмарк Україна».

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових та специфічних методів дослідження. Для теоретичних й методологічних узагальнень використовувались діалектичний та системний аналіз, при аналізі економічного розвитку -- економіко-статистичні методи; для розробки методики впливу факторів на розвиток підприємництва та конкурентних переваг -- методи динамічного моделювання, метод графів; для розробки методики визначення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності -- методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок. Табличний та графічний методи використані для компактного та наочного зображення різних аспектів даної теми. Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Теоретичною основою положень дипломної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. При виконанні роботи використані результати досліджень, що містяться в наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. За основу для написання даної роботи бралися роботи відомих вчених: І. Ансоффа, П. Друкера, Ф. Котлера, А. Томпсона, А. Стрікленда, та ін..

Деякі питання викладені з урахуванням думок в галузі стратегічного управління вітчизняних вчених: В. Д. Нємцова, Д. Є. Довгань, В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко, О.А. Кириченко, А.С. Сосніна, А. В. Войчака, В. Г. Герасимчука, Г. І. Кіндрацької, А. О. Старостіної, З. Є. Шершньової, С. В. Оборської, та ін..

Структура дипломної роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій по окремих питаннях, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" - порівняно нове. Для того, щоб з'ясувати його суть і особливості, необхідно спочатку з'ясувати зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність".

Менеджмент, як і управління, в загальному вигляді означає вплив системи, що управляє (суб'єкта управління), на систему, якою управляють (об'єкт управління), з метою досягнення запланованих результатів. Зміст менеджменту визначається:

По-перше, його сферою, тобто тим об'єктом, про управління яким іде мова. Такою сферою може бути виробництво, транспорт, торгівля, фінанси, інвестиції, зовнішньоекономічна діяльність. Звідси конкретизація видів менеджменту: менеджмент виробництва, менеджмент фінансів, менеджмент торгівлі, менеджмент інвестицій, менеджмент ЗЕД і т.д.;

По-друге, рівнем управління, тобто тим рівнем, на якому здійснюється управління даним об'єктом, даною сферою. Таким рівнем може бути державний рівень, регіональний, галузевий, рівень виробничого підприємства та ін. Якщо сфера управління визначає конкретний вид менеджменту, то рівень управління вносить свою специфіку в даний вид менеджменту.

Щоб з'ясувати, що являє собою менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, в чому його суть і особливості, яке місце він займає в економіці підприємства, звичайно, спочатку необхідно з'ясувати суть і зміст сфери його управління, тобто зовнішньоекономічної діяльності.

На думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути 1.Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД - поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції. Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої кооперації - спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Матеріальна основа ЗЕД - зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

- активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

- підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

З'ясувавши суть і зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність", можна дати визначення поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності". В самому загальному вигляді він являє собою управління виробничо-господарською і комерційною діяльністю підприємства; пов'язаною з його виходом на зовнішній ринок, в зовнішнє міжнародне середовище з метою більш повного використання зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

В ролі системи управління тут виступає зовнішньоторговий апарат управління підприємства, а в ролі системи, якою управляють (об'єктом управління), виступають виробничі, функціональні та інші підрозділи даного підприємства, котрі приймають участь прямо чи через посередника в зовнішньоторгових операціях, з урахуванням вибраної зовнішньоекономічної стратегії.

Мета управління підприємством - це кінцевий бажаний результат, що досягається шляхом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

Оскільки ЗЕД як об'єкт даного виду управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства. Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

І так, будучи складовою частиною загально-фірмового, управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства - основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління і т.ін.

В той же час менеджмент ЗЕД має свої специфічні риси, що обумовлено особливостями об'єкта управління, частково тим, що:

- керована господарська діяльність підприємства здійснюється в іншій (зовнішній) сфері і на іншому (міжнародному) рівні;

- охоплює більш широкий територіальний простір, різний по наявності природних багатств, кліматичних, часових та інших факторів;

в світових господарських зв'язках приймає участь більша кількість господарських суб'єктів, що функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах і таких, що мають своє уявлення про цінності;

в ролі суб'єктів ЗЕД виступають не тільки підприємства і виробничо-господарські комплекси, але й держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, зі своєю стратегією в сфері ЗЕД, своєю сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

в міжнародній сфері широко використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторгові та інші відносини господарських суб'єктів. Все це і виявляє той факт, що менеджмент ЗЕД - відносно самостійна частина загального (внутрішнього) управління підприємством. Він має свою специфічну мету, завдання і функції, свої закономірності, правила і норми, котрі треба знати і враховувати в практичній діяльності по управлінню ЗЕД.

Формування в Україні конкурентоспроможної економіки та здійснення на цій основі гармонійного входження у міжнародний поділ праці залежить від динамічних позитивних структурних змін в реальному секторі й сфері послуг, динаміки переорієнтації зовнішньої торгівлі і особливо експорту на перспективні ринки, підтримання конкуренції на внутрішньому ринку. Це актуалізує потребу у формуванні Україною наступальної стратегії у зовнішньоекономічній сфері.

Зовнішньоекономічна активність вітчизняних підприємств у 2007 р. обумовила низку тенденцій, які сформували позитивні передумови реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни у 2008 р. Зокрема, йдеться про такі складові розвитку зовнішньоекономічних відносин у 2007 р., як:

- збереження курсової стабільності національної валюти;

- сприятлива кон'юнктура для традиційної вітчизняної експортної продукції на зовнішніх ринках;

- зростання платоспроможності населення, що стимулювало споживчий попит;

- зростання обсягів промислового виробництва в умовах підвищення обсягів споживання на внутрішньому ринку;

- збереження лібералізації умов експортно-імпортної діяльності;

- зміцнення банківської системи, що сприяло фінансовому забезпеченню учасників зовнішньоекономічної діяльності;

- досягнення прогресу в процесі вступу до СОТ;

- спрощення доступу до ринків США завдяки скасуванню поправки Джексона-Венніка та визнанню України країною з ринковою економікою.

Водночас, протягом 2007 р. відчутний обмежуючий вплив на зовнішньоторговельну та інвестиційну активність мали системні негативні чинники:

- високий рівень політичної напруженості;

- торговельні суперечки з найбільшим торговельним партнером - РФ та збереження бар'єрів щодо доступу на ринки ЄС;

- збереження бюрократичних перепон провадження малого та середнього бізнесу на регіональному рівні;

- невирішеність завдань технологічної модернізації, що обмежує можливості підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Головними тенденціями 2007р., які визначали розвиток зовнішньоекономічної сфери стали:

Зниження рівня залежності національної економіки від зовнішніх ринків. Обсяги зовнішнього обороту товарів і послуг за підсумками 2006 року вперше за останні сім років не перевищили офіційний номінальний ВВП (97,6 %) (рис. 1). Відношення експорту до ВВП склало менше половини (47,2 %). Активне стимулювання державою розширення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку обумовили зростання конкурентного тиску імпорту на вітчизняних виробників в умовах подальшої експлуатації традиційної експортно-орієнтованої діяльності підприємств промисловості.

Рис. 1 Обсяги зовнішнього обороту товарів і послуг

Зміна географічної структури товарообороту визначалась переважно динамікою торгівлі з країнами ЄС та СНД. У 2007 р. приріст товарообороту з ЄС майже в 1,8 разу перевищував приріст товарообороту з СНД, що зумовило збільшення частки ЄС у географічній структурі торгівлі України до 32,3 % та зниження частки СНД до 38,3 %. За підсумками року знизилась також і частка торгівлі з країнами Азії (до 17,0 %), що обумовлювалось, в першу чергу, скороченням експортних поставок. В умовах зростання частки товарного імпорту з Азії до 13,9 % (12,9 % у 2006 р.), експорт до країн регіону в загальній структурі знизився до 20,5 %. У торгівлі з країнами ЄС вдалось збільшити як імпортні (до 35,8 %), так і експортні поставки товарів. Важливим очікуваним результатом 2007р. стало відновлення зростання частки країн Америки (6,6 % проти 5,4 %).

Поліпшення товарної структури експорту за ступенем промислової переробки. За підсумками 2007 р. позначилась тенденція до скорочення частки промислової сировини (до 11 % у 2006 р. проти 14,1 % у 2006 р.) та нарощення частки продукції повної промислової переробки (з 30,1 % до 32,1 %) у структурі сукупного експорту. Однак при цьому також зросла частка товарів проміжної промислової обробки (до 48,3 %). Загалом слід зазначити, що на українську продукцію неповного виробничого циклу традиційно високим є попит в країнах Європи (37,3 % експорту таких товарів) та Азії (25 %). В свою чергу, товари повного виробничого циклу найбільшим попитом користуються в СНД (60,3 % експорту таких товарів), і лише кожний четвертий долар від експорту готової продукції надходить з ЄС.

Посилення ролі машинобудування у формуванні зовнішньоторговельних потоків України. Протягом 2007 р. темп приросту товарообороту машинобудівної продукції (31,3 %) значно перевищили приріст зовнішньої торгівлі головних експортних товарів країни - недорогоцінних металів (19,8 %) та продукції хімічної промисловості (23,4 %) Що обумовило зростання майже до чверті (23,6 %) частки машинобудування у структурі зовнішньоторговельного обороту України. Поряд зі значним пожвавленням вітчизняного попиту на імпортну продукцію машинобудування (приріст залишається стабільно високим, зокрема, у 2006 р. приріст імпорту машинобудування склав 36,3 %), тенденції відображають нарощення попиту на вітчизняну середньо- та високотехнологічну продукцію (20,3 % за відповідний період), що на тлі минулорічного спаду є суттєвим досягненням. Зокрема, зросли на 27,9 % експортні поставки вітчизняної продукції машинобудування до ЄС та на 25,9 % - до СНД (у т.ч. на 32,3 % - до РФ). При цьому обсяги виробництва продукції машинобудування в Україні зростали нижчими темпами, ніж експорт, що свідчить про посилення експортної орієнтації галузі.

Значна вага цінового чинника нарощування експорту. У 2007 р. темпи приросту фізичних обсягів експорту зростали були значно нижчими, ніж темпи приросту у вартісному виразі. Перевищення вартості 1 т. експорту у 2007 р. порівняно з 2006 р. торкнулось 32 товарних позицій, на які припадає майже 45 % товарного експорту. В той час як лише по 8 вагомих товарних позиціях (майже 20 % товарного експорту) експортна ціна 1 т. була нижчою порівняно з 2006 р. Зокрема, агрегована експортна ціна 1 т. нафтопродуктів (товарна підгрупа 2710) у 2007 р. перевищувала відповідну ціну 2006 р. більш ніж на 30,0 %. Щодо семи позицій експорту продукції металургійної продукції (20 % товарного експорту 2007 року) експортна ціна 1 т. продукції перевищувала рівень 2006 р. на 21,0-32,7 %. Вартість 12 т продукції зростала в середньому на 6-18 %, продукції рослинництва (пшениця, кукурудза, ріпак) - відповідно на 9,4-23,3 %. В той же час, щодо п'ятої частини експорту ціна 1 т. продукції зазнала незначного зниження порівняно з минулим роком. Показовим є зниження ціни на олії (-11,6 % та руди і концентрати залізні - 17,5 %), щодо інших товарних позицій зниження ціни складало 0,4-6 %%. Зазначені зміни в цілому підтверджують вплив сприятливої світової кон'юнктури на зростання експорту товарів з України у 2006 р.

Нарощування внутрішньогалузевої товарної торгівлі з окремими країнами. Зростання експортно-імпортних поставок товарів з вищим ступенем обробки обумовлене нарощуванням внутрішньогалузевої (тобто однотипними за класифікацією товарами) торгівлі між країнами. В цілому у 2007 році частка продукції, що припадає на внутрішньогалузеву торгівлю, зросла майже у 2,2 разу і складає 23,7 % ( проти 10,6 % у 2006 р.). Зростання внутрішньогалузевої торгівлі відбулось в першу чергу з країнами ЄС (Німеччина, Бельгія, Австрія, Іспанія, Нідерланди, прибалтійські країни, Польща, Угорщина, Словаччина), а також з РФ та Білорусією. Поглиблення інтеграційних зв'язків з цими країнами в цілому відповідає стратегічному напрямку зовнішньоекономічної діяльності країни. В той же час, слабка внутрішньогалузева торгівля з країнами Азії (лише у торгівлі з Китаєм та Туреччиною її частка перевищує 10 %) засвідчує слабкість коопераційних зв'язків та перспективи поглиблення економічної інтеграції з цими країнами.

Скорочення участі підприємств з державною власністю у формуванні як експортних, так і імпортних поставок. У 2007 р. обсяги товарного експорту державних підприємств залишились на рівні попереднього року і склали лише 2,8 млрд дол. США, що відповідає 7,3 % загального обсягу експорту (8,1 % у 2006 р.). Більш суттєво знизилась імпортна активність державних підприємств (з 9,7 млрд дол. у 2005 р. до 7,3 млрд дол. у 2007 р., в першу чергу за рахунок приходу приватних компаній на ринок імпорту енергоносіїв (газу, нафти). Слід очікувати подальшого нарощування частки приватного бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності, що потребує підвищення ефективності державної політики щодо стимулювання експорту та регулювання конкуренції на внутрішньому ринку як споживчих, так і стратегічно важливих товарів.

Посилення інвестиційних потоків з країн ЄС. Країни ЄС є найбільшими інвесторами економіки України і їхня частка в загальній структурі надходження ПІІ в Україну постійно зростає (з 71,5 % в 2005 р. до 75,2 % в 2007р.). Вже протягом двох років випереджаючими темпами зростає інвестиційна взаємодія з країнами ЄС-10, інвестиції з яких збільшились торік на 1756,6 млн. дол., тобто на 75,8 % порівняно з початком року, тоді як темпи зростання ПІІ з країн ЄС-15 складали в 2006 р. лише 21,5 % (приріст на 2097,5 млн. дол.). Водночас, звертає увагу той факт, що переважна частка ПІІ з ЄС-10 припадає на Кіпр - 1375,8 млн. дол., або 78,3 % ПІІ з ЄС у 2006 р., що дає підстави для припущення про значну частку в цьому припливі репатріації вивезених раніше з України капіталів.

Відсутність зацікавленості іноземних інвесторів у формуванні на території країни стратегічних платформ для створення та розвитку високотехнологічних виробництв. Переважна орієнтація на високорентабельні, швидкоокупні сегменти української економіки, які водночас не пов'язані з вагомими ризиками техніко-економічного обґрунтування проектів, не потребують значних ресурсів для забезпечення витрат підприємств на початковій стадії їх розвитку. Значні виклики для розвитку економіки України в інвестиційній сфері обумовлює зниження частки галузей промисловості, що є рушіями інноваційного зростання економіки. Зокрема, в 2007 р. в структурі надходження ПІІ частка хімічної та нафтохімічної промисловості становила лише 2,4 % (96,8 млн. дол.), машинобудування - 3,7 % (147,1 млн. дол.). Водночас залишається надзвичайно низьким рівень залучення капіталу нерезидентів у формі нематеріальних активів (лише 1,7 млн. дол.), а також реінвестування доходів, що не перевищують 1 % приросту ПІІ в 2007 році.

Рис. 2 Структура прямих іноземних інвестицій в Україну

Трансформація структури надходження капіталу нерезидентів за формою внесення ПІІ. Позитивною є тенденція до нарощування внесення ПІІ у формі фінансових, а не матеріальних ресурсів. Порівняно з 2005 р. відбулося значне зростання надходження ПІІ у формі грошових внесків (більш ніж вдвічі порівняно з 2005 р., до 3256 млн. дол.) та внесків у вигляді цінних паперів (майже семикратне збільшення, на 661,7 %, до 425,8 млн. дол.). При цьому відбулося зниження частки інвестицій, залучених у вигляді рухомого і нерухомого майна - з 555,1 млн. дол. до 456,2 млн. дол. (з 18,4 % до 10,7 %). Це сприяє розширенню фінансових інвестиційних ресурсів національної економіки.

Таким чином, протягом 2007 р. започатковані позитивні зрушення, пов'язані з підвищенням рівня переробки експортної продукції, гнучкості багатьох виробників щодо диверсифікації продажу на зовнішніх ринках, загальним зниженням рівня залежності від зовнішньої торгівлі, що засвідчило наявність вагомого потенціалу стимулюючої ролі зовнішньої торгівлі та інвестицій на економічне зростання.

Водночас, попри певні позитивні зрушення, не вдалось принципово змінити характер експортних поставок на зовнішні ринки та покращити систему імпортного насичення власного внутрішнього ринку. Посилення впливу іноземного капіталу безпосередньо у виробництві, системі збуту, сервісу та фінансової інфраструктури як розкривають нові перспективи поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків та модернізації виробництва і сфери послуг, так і формують низку ризиків, зумовлених слабкою конкурентоспроможність переважної кількості виробників та сфери послуг. Одним з наслідків спрощення доступу на внутрішній ринок за умов слабкого митного контролю, та контролю якості та споживчих стандартів на внутрішньому ринку стало подальше закріплення частки імпорту у зовнішній торгівлі.Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого.

Можна виділити три рівні принципів менеджменту зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньо-національний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги".

Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

- суверенітет;

- територіальна цілісність і політична незалежність держав;

- суверенна рівність усіх держав;

- ненапад і невтручання у внутрішні справи;

- взаємна і справедлива вигода;

- мирне співіснування;

- рівноправність і самовизначення народів;

- мирне регулювання спорів;

- усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

- сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

- повага до прав людини та основних свобод;

- відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

- сприяння міжнародній соціальній справедливості;

- міжнародне співробітництво з метою розвитку;

- вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

- суверенітет;

- свободу;

- юридичну рівність і недискримінацію;

- верховенство закону;

- захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

- еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності, порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні товарів.

1.2 Роль, місце фінансового менеджменту в системі управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. 1 навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.

Процес входження України в систему світо-господарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане.

Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньо-національних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на таких принципах.

Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньо-національний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги".

Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

- суверенітет;

- територіальна цілісність і політична незалежність держав;

- суверенна рівність усіх держав;

- ненапад і невтручання у внутрішні справи;

- взаємна і справедлива вигода;

- мирне співіснування;

- рівноправність і самовизначення народів;

- мирне регулювання спорів;

- усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

- сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

- повага до прав людини та основних свобод;

- відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

- сприяння міжнародній соціальній справедливості;

- міжнародне співробітництво з метою розвитку;

- вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як зазначалося вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

- в'їзд фізичних осіб;

- переміщення товарів;

- судноплавство і перевезення вантажів;

- переміщення капіталу;

- придбання власності;

- переказ коштів.

Роз'яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів як основної форми ЗЕД головне значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння (most-favored-nation - MFN). Суть режиму найбільшого сприяння (РНС) полягає в тому, що зменшення митних бар'єрів для однієї країни означає також зменшення цих бар'єрів і для всіх інших країн, що встановили з нею режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на квотування і ліцензування.

Водночас ГАТТ робить деякі винятки з цього принципу, до яких, зокрема, належать такі:

- виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промислово розвинених країн;

- поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

- країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;

- країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;

- країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ;

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги.

Слід також додати, що ГАТТ дала світу основний комплекс принципів, за якими проводяться торгові переговори і контроль за їх реалізацією.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) і включають:

- контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

- свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

- уніфікацію технічних норм і стандартів;

- відкриття споживчих ринків;

- лібералізацію фінансових послуг;

- поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

- лібералізацію транспортних послуг;

- створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

- усунення фіскальних бар'єрів.

Принципи ЗЕД у рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) у даний час є предметом дискусії.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

- суверенітет;

- свободу;

- юридичну рівність і недискримінацію;

- верховенство закону;

- захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

- еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.