Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Оэкс - обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах, тис.грн.;

Сэкс - виробнича собівартість експортних товарів, тис.грн.

, (2.4)

де Ээкс3 - показник економічної ефективності експорту,%;

Кэкс - середньорічна вартість основних виробничих і оборотних фондів, використовуваних при виробництві експортної продукції, тис.грн.

Показники ЭЭЭКС, Ээкс1, Ээкс2, Ээкс3 доцільно розраховувати при висновку кожної експортної угоди з метою вибору найбільш оптимальної за критерієм максимуму ЭЭЭКС і за умови Ээкс1 > Ээкс2 , а також при аналізі зовнішньоекономічної діяльності підприємстві за минулий період і при плануванні зовнішньоекономічної діяльності на майбутній період.

На основі показників, розрахованих по формулах (2.2), (2.3) і (2.4), можна зробити наступні висновки про економічну ефективність експорту.

Якщо показник Ээкс1 > 1, а ЭЭКС1 > ЭЭКС2, то експорт відповідних товарів є для підприємства економічно вигідним, і варто шукати шляхи збільшення експорту даних товарів з обліком найбільш вигідних напрямків експорту. Показник Ээкс3 свідчить про рівень ефективності відповідних товарів, причому перша частина формули (2.4) показує, який відсоток від результатів експорту підприємства становить дохід від експорту, а друга частина цієї формули визначає, скільки разів за розглянутий період зміг обернутися авансований на експорт капітал. Відповідно, чим більше обидві частини формули (2.4) і, отже, величина Ээкс3, тим вигідніше експорт відповідним товаром.

Розраховуються показники економічної ефективності імпорту, при цьому вони підрозділяються на дві групи: показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення (Тпрн) і показники ефективності товарів народного споживання (ТНП). Для їхнього розрахунку буде потрібно визначити повну ціну споживання імпортних _ерн по формулах:

ЦП = Цп + Ер; (2.5)

Ер = См + Сэн = Срем + Сзап + ЗП, (2.6)

де ЦП - повна ціна споживання імпортного Тпрн, тис.грн.;

Цп - покупна ціна імпортного Тпрн, тис.грн.;

Ер - експлуатаційні видатки при використанні Тпрн, тис.грн.;

Див - вартість споживаної сировини й матеріалів на одиницю випуска_ на Тпрн продукції, тис.грн.;

Сэн - вартість палива й енергії на одиницю випуска_ на Тпрн продукції, тис.грн.;

Срем - вартість ремонтів Тпрн, тис.грн.;

Сзап - вартість запчастин для Тпрн, тис.грн.;

ЗП - заробітна плата робітників, що обслуговують Тпрн, тис.грн.

Далі розраховуються показники економічної ефективності імпорту Тпрн:

, (2.7)

де Эимп1 - показники ефективності імпорту Тпрн;

, (2.8)

де Эимп2 - показник ефективності імпорту Тпрн;

Оп - обсяг, що випускається на даному Тпрн продукції у внутрішніх середньорічних цінах, тис.грн.;

- витрати на імпорт даного ТПрН, тис.грн.

На основі показників, розрахованих по формулах (2.7) і (2.8), можна зробити наступні висновки.

Ніж більше показник ЭИМП1 наближений до 1, тим імпорт відповідних товарів ефективніше. На основі цього показника підприємство може вибрати найбільш кращий товар з обліком не тільки його ціни, але й майбутніх експлуатаційних видатків.

Показник Эимп2 повинен бути більше 1, він показує кількість випускається на даному імпортному Тпрн продукції на грнль витрат по його придбанню для підприємства. При вивченні його динаміки за ряд років може бути зроблений висновок про ефективність використання даного імпортного Тпрн.

Прямий економічний ефект імпорту ТНП може бути виражений наступною формулою:

, (2.9)

де Цр - ціна реалізації імпортних ТНП на внутрішньому ринку, тис.грн.;

- витрати на імпорт ТНП, тис.грн.

Величина Ээимп характеризує прибуток від реалізації імпортних ТНП, вона може використовуватися при покупці ТНП, при плануванні й аналізі зовнішньоекономічної діяльності. Крім оцінки ефективності експорту й імпорту підприємства методика дозволяє визначити придбану спрямованість імпортної політики підприємства - технічну або соціальну.

Методика може застосовуватися як при аналізі зовнішньоекономічної діяльності підприємства за певний період, так і при економічному обґрунтуванні окремих пропозицій про продаж і закупівлю товарів, при плануванні ВЭД на майбутній період, для вибору найбільш ефективних варіантів розвитку ВЭД підприємства. Основні принципи методики можуть використовуватися при розрахунках ефективності інших форм (крім експорту й імпорту) ВЭД підприємства.

При експорті й імпорті товарів підприємством може бути отриманий як прямий економічний ефект від поліпшення фінансових результатів підприємства, так і непрямий економічний ефект від здешевлення виробництва й т.п. кількісно прямий економічний ефект ВЭД виражається через показники економічної ефективності експортера й економічної ефективності імпортера.

При цьому економічний ефект експорту визначають як різницю між результатом експорту підприємства й витратами на експорт, а ефективність експорту - як відношення результатів до витрат. Економічна ефективність імпорту визначається зіставленням витрат на імпорт із результатами від нього. У повні витрати підприємства на експорт товарів, крім виробничої собівартості, входять накладні видатки по експорті й експортні мита.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ

3.1 Удосконалення організаційно-методичного забезпечення управління фінансовими ресурсами на підприємстві

Управління фінансами на ТОВ «Вітмарк» сьогодні здійснюють:

· Фінансовий директор

· Головний бухгалтер

· Відділ фінансового аналізу

· Відділ по роботі із цінними паперами й валютними операціями

· Відділ фінансового планування

Робота з управління фінансовими ресурсами включає:

· фінансовий, управлінський і податковий облік.

· відстеження загальноекономічної інформації, аналіз звітності, прогноз фінансового становища підприємства (основні фінансові показники).

· Управління грошовими потоками, роботи з дебіторами й кредиторами, операції із краткосрочнми цінними паперами.

· працює з акціонерами, операції із власними акціями й облігаціями, операції з валютою.

· поточні фінансові планувальні (платіжний календар, БДДС, річне фінансове планування (БДР), стратегічне планування.

Технологія обліку фінансових ресурсів у ТОВ «Вітмарк» складається з первинного, поточного й заключного обліку операцій щодо формування й використання джерел власних і притягнутих фінансових ресурсів, розподілу створеної внаслідок цього чистого прибутку й виконання (погашення) зобов'язань шляхом повернення суми основного боргу. Організація облікового процесу в умовах електронної системи обробки інформації передбачає розподіл його на наступні етапи:

· документування господарських фактів;

· узагальнення первинної облікової інформації у зведених бухгалтерських регістрах, а також відомості аналітичного обліку по відповідних рахунках;

· формування внутрішньої й зовнішньої бухгалтерської звітності;

· закриття облікового періоду й формування архіву облікових даних.

Аналіз фінансових ресурсів ТОВ «Вітмарк» і його підприємств здійснюється реалізацією принципових характеристик методу економічного аналізу, до яких належать: використання системи економічних показників для характеристики параметрів досліджуваного об'єкта в статиці й динаміці; вивчення причин зміни економічних показників; виявлення й дослідження взаємозв'язків між показниками з метою підвищення ефективності керування досліджуваним об'єктом.

Фінансовий аналіз нарівні з обліком є важливим джерелом інформації, що використовується для інформаційного забезпечення контролю фінансових ресурсів підприємства й прийняття управлінських рішень як оперативного, так і стратегічного характеру. Внутрішній контроль фінансових ресурсів, як найважливіша функція керування, передбачає дослідження руху коштів у відповідності зі стратегічними й оперативними завданнями розвитку холдингу на основі дотримання вимог чинного законодавства й нормативно-правових документів, які регламентують фінансово-господарську діяльність компанії.

Основними компонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є:

- аналіз бухгалтерської звітності;

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз:

- трендовий аналіз;

- розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності.

У процесі аналізу бухгалтерської звітності визначається склад майна підприємства, його фінансові вкладення, джерела формування власного капіталу, оцінюються зв'язки з постачальниками й покупцями, визначаються розмір і джерела позикових коштів, оцінюється розмір виручки від реалізації й розмір прибутку.

При цьому варто зрівняти фактичні показники звітності із плановими (кошторисними) і встановити причини їхньої невідповідності.

Горизонтальний аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів.

Найпоширенішими методами горизонтального аналізу є:

- просте порівняння статей звітності й аналіз їхніх різких змін;

- аналіз змін статей звітності в порівнянні зі змінами інших статей. При цьому особливу увагу варто приділяти випадкам, коли зміна одного показника по економічній природі не відповідає зміні іншого показника.

Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з даними попереднього періоду.

Трендовий аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року.

При проведенні аналізу варто враховувати різні фактори, такі як ефективність застосовуваних методів планування, вірогідність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікованості діяльності інших підприємств, статичність використовуваних коефіцієнтів.

Інформаційне забезпечення керування фінансами створює необхідні умови для використання сучасних методик аналізу й контролю на всіх стадіях облікового процесу. Висока ефективність здійснення аналітичних і контрольних процедур в умовах застосування електронної обробки інформації дозволяє запропонувати комплексну методику аналізу й контролю фінансових ресурсів компанії, що передбачає органічне сполучення методичних прийомів оперативного, ретроспективного й перспективного економічного аналізу й внутрішнього контролю. Формування методики аналізу й контролю фінансових ресурсів компанії ґрунтується на класифікації активних і пасивних операцій, що починається на етапі первинного обліку й передбачає застосування наступних класифікаційних ознак:

· вид господарської операції (розподіл фінансових ресурсів по групах пасивних і активних операцій з наступною деталізацією відповідно до характеру операції);

· джерело фінансування;

· строк залучення фінансових ресурсів;

· найменування позичальника (кредитора, векселедержателя);

· вид позички (кредиту);

· вид валюти, у якій здійснюються платежі по зобов'язаннях;

· строк платежу по зобов'язаннях;

· вид діяльності, у яку спрямовані створені фінансові ресурси (операційна, інвестиційна, фінансова);

· об'єкт фінансування (вид створеного активу);

· характер використання в обороті;

· ступінь ліквідності створеного активу.

На основі наведеної класифікації формується система первинної економічної інформації, що дозволяє обчислити на відповідну дату в автоматичному режимі наступні показники:

· загальну вартість фінансових ресурсів;

· вартість власних фінансових ресурсів у цілому й по їхніх складових;

· вартість зобов'язань у цілому й по їхніх складових;

· структуру фінансових ресурсів по джерелах формування;

· структуру фінансових ресурсів по строках залучення;

· структуру отриманих кредитів по найменуваннях кредиторів (у т.ч. кредитів, оформлених векселями, по найменуваннях векселедержателів);

· вартість окремих позичок (отриманих кредитів);

· структуру кредиторської заборгованості по строках погашення;

· коефіцієнти фінансової стійкості й платоспроможності компанії;

· рівень фінансових ризиків по видах фінансових ресурсів;

· коефіцієнти інтенсивності руху фінансових ресурсів;

· коефіцієнти ефективності використання власних фінансових ресурсів;

· показники ділової активності.

Проектування контрольно-аналітичного процесу в умовах застосування сучасних інформаційних технологій здійснюється моделюванням організаційно-інформаційного середовища аналізу й контролю. Побудова організаційно-інформаційної моделі аналізу й контролю фінансових ресурсів ґрунтується на визначенні її як одного із прийомів формалізації контрольно-аналітичного процесу в керуванні фінансовими ресурсами. Важливим принципом побудови організаційно-інформаційної моделі аналізу й контролю фінансових ресурсів є забезпечення повноти інформації щодо джерел фінансування господарської діяльності компанії і її економічних наслідків.

Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз опирається на показники квартальної й річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської й фінансової звітності, коли ще є можливість змінити ряд статей балансу, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумкового аналізу фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Якість самого фінансового аналізу залежить від застосовуваної методики, вірогідності даних бухгалтерської звітності, а також від компетентності особи, яка приймає управлінське рішення в області фінансової політики.

Для підтвердження вірогідності даних бухгалтерської звітності доцільно регулярно проводити аудиторські перевірки спеціалізованою організацією. Результати аудиторської перевірки варто враховувати при проведенні аналізу фінансово-економічного стану підприємства.

У той же час варто постійно підвищувати кваліфікацію працівників, відповідальних за прийняття управлінських рішень як в області фінансового планування й формування бюджетів підприємства і його структурних підрозділів, так і в інших областях діяльності підприємства. При цьому основна увага варто приділити не стільки методам фінансового аналізу, скільки способам аналізу його результатів і методам вироблення управлінського рішення.

Складність сьогоднішньої ситуації на досліджуваному підприємстві полягає в тому, що працівники бухгалтерської служби не володіють методами фінансового аналізу, а ті фахівці, що ними володіють як правило, не вміють читати документи аналітичного й синтетичного бухгалтерського обліку.

У зв'язку із цим підприємству варто виділити службу, що займається аналізом фінансово-економічного стану, основними завданнями якої будуть:

розробка вхідних (за винятком тих, які в цей час уже використовуються в бухгалтерському обліку) і вихідних форм документів з показниками. Бухгалтерській службі варто заповнювати ці форми з тією періодичністю, що найбільш доцільна для підтримки роботи фінансової служби підприємства;

періодичне (щокварталу, щомісяця, щорічно) складання пояснювальних записок до вихідних форм із розрахунковими показниками з докладним аналізом відхилень (від планових, среднеотраслевых показників, показників попереднього року, підприємств-конкурентів і т. буд.) з видачею рекомендацій з усунення недоліків.

Зразкову функціональну схему взаємозв'язків по проведенню фінансово-економічного аналізу підприємства представлено на малюнку 1.

Основними компонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є:

- аналіз бухгалтерської звітності;

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз:

- трендовий аналіз;

- розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності.

У процесі аналізу бухгалтерської звітності визначається склад майна підприємства, його фінансові вкладення, джерела формування власного капіталу, оцінюються зв'язки з постачальниками й покупцями, визначаються розмір і джерела позикових коштів, оцінюється розмір виручки від реалізації й розмір прибутку.

При цьому варто зрівняти фактичні показники звітності із плановими (кошторисними) і встановити причини їхньої невідповідності.

Горизонтальний аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів.

Найпоширенішими методами горизонтального аналізу є:

- просте порівняння статей звітності й аналіз їхніх різких змін;

- аналіз змін статей звітності в порівнянні зі змінами інших статей. При цьому особливу увагу варто приділяти випадкам, коли зміна одного показника по економічній природі не відповідає зміні іншого показника.

Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з даними попереднього періоду.

Трендовий аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року.

При проведенні аналізу варто враховувати різні фактори, такі як ефективність застосовуваних методів планування, вірогідність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікованості діяльності інших підприємств, статичність використовуваних коефіцієнтів.

Рис. 1. Запропонована функціональна схема взаємозв'язків по проведенню фінансово-економічного аналізу підприємства

Крім зазначеного, з метою удосконалення організаційно - методичного забезпечення управління фінансовими ресурсами на підприємстві, автор вважає за доцільне виділити зовнішньоторговельний апарат як частину внутрівиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу. В організації зовнішньоекономічних зв'язків можуть брати участь різні відділи й служби, але основні функції в цій сфері повинен акумулювати відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ):

1.Науково-технічне співробітництво й зовнішні зв'язки:

Це припускає проведення необхідних заходів щодо науково-технічного співробітництва з іншими фірмами у вивченні й впровадженні передового досвіду; розробку планів співробітництва; організацію переговорів; збір і нагромадження інформації з міжнародного досвіду; підбір фахівців для відряджання за кордон; планування й контроль за експортним виробництвом, а також статистичну звітність.

2.Протокол:

- організація протокольних заходів, пов'язаних із прийомом делегацій;

- проведення консультацій з іноземними фахівцями й т.д.;

- оформлення документів для всіх фахівців, що прибувають на підприємство, з питань розширення ринку збуту продукції й обміну досвідом;

- забезпечення перекладачами іноземних фахівцем, делегацій, а також переговорів;

- переклад каталогів, проспектів, іншої технічної документації.

3.Аналітичні дослідження, складання прогнозу збуту й вироблення політики ціноутворення:

- аналіз характеристик випускається продукції, що, з погляду вимог ринку;

- вивчення й аналіз ринку збуту продукції;

- розробка, складання прогнозу збуту;

- визначення можливих асортиментів товарів для продажу на ринку й розробка проекту планованого обороту підприємства й нових форм обслуговування;

- створення банку даних для маркетингового ситуаційного аналізу;

- вивчення факторів, що впливають на швидкість впровадження товару на ринку, і вибір найбільш оптимального підходу до ціноутворення при реалізації продукції підприємства;

- аналіз стану цін на ринку.

4.Вивчення рекламної діяльності:

- розробка заходів щодо стимулювання попиту продукції підприємства на зовнішньому ринку;

- проведення аналізу заходів щодо реклами продукції на зовнішньому ринку.

5. Розробка планів і робота з висновку договорів на реалізацію продукції:

- висновок і продовження договорів, оформлення контрактів;

- робота з біржами, брокерами, дилерами й агентами по збуту;

- пошук споживачів на основі виданих прогнозів збуту;

- ведення картотеки по обліку споживачів;

- переговори з потенційними споживачами;

- ведення збуту по регіонах;

3.2 Пропозиції щодо удосконалення фінансової стратегії СП ТОВ «Вітмарк-Україна» на зовнішньому ринку

Всім відомо, що корпоративна стратегія - набір основних цілей, напрямків, ключових планів або політик для їхнього досягнення, зазначених таким чином, щоб визначити в якому бізнесі компанія функціонує або збирається функціонувати, і якого типу ця компанія зараз або планує стати.

Дуже часто в нашім житті власники підприємства або інше вище керівництво при визначенні стратегії підприємства забувають про те, що основною метою розвитку будь-якого підприємства є ріст капіталізації бізнесу й саме це завдання повинна вирішувати будь-яка затверджувана стратегія. Однак, якщо акціонер створив компанію, то в нього звичайно існує певне бачення того, як вона буде працювати. Він готовий залучати фінансування для досягнення цієї мети, навіть якщо деякі об'єктивні фактори свідчать про те, що робити цього не коштує. Тому вище керівництво підприємства найчастіше не може вибрати курс розвитку підприємства виходячи із власного розуміння перспектив і проведеного економічного аналізу, а діяти в рамках сформульованого стратегічного завдання. Крім цього, акціонери нерідко міняють свої плани й відповідно завдання, які ставлять перед виконавцями. Це не завжди дозволяє оптимально розподілити фінансові ресурси компанії й часом приводить до дестабілізації роботи.

Конфлікт генеральної й фінансової стратегії збільшується споконвічно тим, що досягнення обраної стратегічної мети може суперечити досягненню поставлених фінансових цілей.

Нижче приводиться перелік стратегічних і фінансових цілей. Реалізація ряду стратегічних цілей може негативно позначитися на досягнення фінансових цілей. Виникаюче протиріччя ще збільшується тим, що будь - яке підприємство діє в умовах обмеженості ресурсів. І дуже часто реалізація зазначеної зверху стратегії веде до зниження прибутку в короткостроковому періоді, погіршенню фінансової стабільності й ліквідності підприємства.

Фінансові цілі	Стратегічні цілі
Прискорення росту виторгу.	Збільшення частки ринку.
Прискорення зростання прибутку.	Більше високий, безпечний рейтинг у галузі.
Збільшення дивідендів.	Підвищення якості продукції.
Збільшення маржі.	Більше низькі витрати в порівнянні з конкурентами.
Ріст рентабельності інвестицій.	Більше широкий або більше привабливий спектр випускається продукції, що.
Посилення рейтингу облігацій і кредитного рейтингу.	Поліпшення репутації в споживачів.
Збільшення потоку коштів.	Краще обслуговування клієнтів, споживачів.
Ріст вартості акцій.	Розширення можливостей для росту.
Розпізнання компанії як “Блакитної фішки”.	Збільшення заробітної плати й інших благ для співробітників.
10. Більше диверсифицированная база надходжень виторгу.	10. Зростання можливості конкурувати на міжнародних ринках.
Стабільний прибуток у період спаду.	11. Розпізнавання компанії як лідера у технології та інноваціях.

Для роботи підприємства на міжнародному ринку дуже важливим є зростання частки ринку та більш низькі витрати порівняно з іншими конкурентами.

Досягнення цих стратегічних цілей можливе разом з досягненням таких фінансових цілей, як прискорення росту виторгу та зростання рентабельності інвестицій. Таким чином, автор вважає за доцільне розширити ринок збуту шляхом проникнення на ринки Молдови та розширення частки ринку Росії.

«Вітмарк» планує вихід на міжнародний ринок в 2 етапи. Перший етап характеризується повномасштабним виходом на ринок сусідньої держави - Республіка Молдова

Другим етапом буде проникнення на ринок Росії, як найбільш перспективний ринок для соків, зроблених у країнах СНД.

Головними складовими стратегії проникнення на зовнішні ринки для «Вітмарк» будуть:

- Висока якість продукції

- Невелика ціна

- Стратегія маркетингу

- Орієнтування пропозиції соків виробництва «Вітмарк» на конкретних споживачів

- Потужна реклама.

Це дасть підприємству збільшення росту виторгу та зростання рентабельності інвестицій.

Основним напрямком стратегії виходу на зовнішній ринок автор вважає активний розвиток дешевого сегменту. Недорогий варіант соку запропонували практично всі провідні виробники. Скажемо, в «Сандори» це «Садочек», у ДП «Напої» - «Фрутико», в «Виннифрут» - серія соків у трилітрових скляних банках. Цей крок - своєрідна відповідь соковиков виробникам солодких вод. Недорогі соки можуть конкурувати за ціною з напоями в Пет-Упакуванню, тим більше що в масовій свідомості соки все-таки асоціюються з більше корисними для здоров'я продуктами, чим газована вода. Недорогий напрямок дає гарні обсяги й дозволяє розвивати більше дорогі продукти.

Щоб втекти від конкуренції й утримати свою ринкову частку, виробники активно розширюють як асортименти своїх торговельних марок, так і варіанти упаковок майбутньому компанія планує максимально розширити свої асортименти, виводять нові торговельні марки, нові категорії (дитячі соки, премиум-продукти). Це сприяє й збільшенню обсягу загальних продажів - чим більше асортименти, тим ширше полку, а виходить, легше привернути увагу покупця. Крім того, при прийнятті рішень про співробітництво з тим або іншим виробником супермаркети керуються даними про загальні обсяги продажів, тобто максимально різноманітні асортименти полегшує доступ у торговельні точки.

Важливим етапом в складанні стратегічного плану є встановлення цін. Максимум і мінімум прийнятної ціни визначають при розгляді якнайкращої стратегії маркетингу по кожному товару, в плані ж маркетингової діяльності визначають прейскурантні ціни, а також знижки і надбавки на які слід йти під час переговорів, коли формуються конкретні ціни. Для визначення ціни має першорядне значення ступінь перевищення попиту над пропозицією, потім власні витрати (не тільки собівартість, але і транспортні, страхові, митні і інші витрати), а далі ціни, пропоновані конкурентами.

Обсяги відрахувань на маркетинг по відношенню до загального обсягу продажів - питання, яке кожна фірма вирішує самостійно, виходячи з досвіду конкурентів і міркувань про те, яку роль грає діяльність служби маркетингу в досягненні поставленої мети фірми. Готових рецептів на всі випадки життя тут немає, загальним же правилом є те, що ніж менш «серйозним» і масовим є товар, тим більшим повинні бути відрахування на маркетинг (вивчення ринку, формування товарного асортименту, рекламу і стимулювання збуту).

Правильний розподіл виділених коштів між цими відділеннями служби маркетингу вимагає аналізу як досвіду конкурентів, так і власної практики, - по суті, воно йде методом спроб і помилок, тому шкідливо надавати помилкам велике значення.

Процедура планування повинна бути діалогом між вищими рівнями керівництва, зайнятими стратегічними проблемами, і низщими, вирішальними тактичні задачі. Безперервність цього діалогу, спонукає керівників низького рівня до ініціативних пропозицій - шлях до оптимізації відносин між різними рівнями керівництва.

Іноземні фахівці так формулюють кінцеву мету складання програми маркетингу:

- координація зусиль великого числа осіб, чия діяльність взаємозв'язана в часі і просторі;

- визначення очікуваного розвитку подій; готовність до реакції на зміни, коли вони відбудуться в зовнішньому середовищі; зведення до мінімуму нераціональних дій при виникненні несподіваних ситуацій;

- забезпечення чіткої взаємодії між виконавцями;

- зведення до мінімуму конфліктів, що викликаються неякісним (або різним) розумінням цілей фірми.

В цьому переліку немає вимоги «забезпечення виконання плану», хоча планування і є суттю маркетингу; виконання його обов'язково послідує, якщо вказані в списку мета доступна за допомогою плану маркетингу.

Маркетингова стратегія підприємства повинна визначатися ринковими, фінансовими і товарними цілями. В процесі розробки цієї стратегії керівники і фахівці підприємства зможуть побачити перспективи свого бізнесу, оцінити економічну ситуацію, свої можливості і визначити ефективні напрями розвитку організації і всі необхідні дії по досягненню поставлених цілей, проаналізувати свої ідеї, перевірити їх розумність і реалістичність. Змінне господарське середовище і інші чинники можуть примусити вище керівництво підприємств скоректувати маркетинговий стратегічний план, тому повинні пропрацювати і запасні варіанти. Його розробляють головні фахівці із залученням консультантів.

Стратегічне планування в умовах ринкової економіки включають 5 етапів:

- прогнозування;

- планування;

- упровадження плану в дію;

- реєстрація результатів;

- корекція планів з урахуванням дії чинників внутрішнього і зовнішнього навколишнього середовища.

Маркетингова стратегічна програма ТОВ «Вітмарк», як і будь-якого іншого підприємства повинна містити три блоки:

1) Блок цілей підприємства.

2) Блок господарського портфеля.

3) Блок розширення ділової активності підприємства.

В першому блоці визначимо стратегічні цілі підприємства ТОВ „Вітмарк” такі як фінансові, ринкові і соціальні. На першому місці завжди стоять фінансові цілі, що передбачають прогнозні розміри мінімального і цільового прибутку. Мінімальний розмір прибутку дозволяє суб'єктам господарської діяльності звістки просте відтворювання, що характерний при застосуванні стратегії виживання підприємства у важких економічних умовах.

Відомі учені багато кого рекомендують вести розрахунок мінімального прибутку підприємства по наступній формулі:

До * МУР

П мін. = -----------

100 - Сн

де, Пмін. - розмір мінімального прибутку, грошова од.;

До - величина капіталу або вартість основних і оборотних фундацій і землі, грошова од.;

МУР - мінімальний рівень рентабельності % ; (депозитна банківська ставка);

Сн - частка прибутку, відрахування до бюджету і платежів за довгострокові кредити %.

Виходячи з даної формули, ми можемо розрахувати прибуток мінімальний для ТОВ «Вітмарк».

До = 9181, 9 + 969,1 = 10,15 млн.грн.

Виходячи з розрахунку, що 1 долар США = 5 грн., то в доларовому численні це складе 5075, 5 тис.долл (США).

МУР = 7 % річних

Сн = 30%

5075,5 тис.долл*7%

Пр.мін = ---------------------------- = 507, 55 тис.долл.

100 - 30%

Визначивши мінімальний прибуток, ми можемо розрахувати прибуток цільовий.

- на розширене виробництво = прибуток мінімальний * 1,2

507, 55 * 1,2 = 609, 06 тис.долл(США).

- 10% виплата дивідендів від статутного фонду. Статутний фонд ТОВ «Вітмарк» складає 1357540 грн.= 678770 долл(США) *10% = 67, 9 тис.дол. (США).

- на розвиток соціальної сфери 60 тис.долл(США).

- резервний фонд 80 тис.дол. (США).

Виходячи з цих даних знаходимо цільовий прибуток:

Пр. Цільовий = 609, 06 + 67, 9 + 60 + 80 = 816, 9 тис.дол.=1632 тис.грн.

Згрупуємо дані отримані з розрахунку мінімального і цільового прибутку за допомогою табл.4.

Таблиця 4. Величина мінімального і цільового прибутку ТОВ «Вітмарк» необхідного для простого і розширеного відтворювання

№№ п/п	Найменування показника	За проектом	%
		тис.долл. США	млн.грн.
11.	Величина мінімального прибутку	507,5	1015,0	100
22.	Величина цільового прибутку	816,9	1632,0	160

Але в більшості випадків при ринковій економіці як базисний варіант велика частина підприємств, фірм, об'єднань використовують метод розрахунку цільового прибутку. Практика країн з високо розвинутою ринковою економікою доводить, що головним показником є маса одержуваного прибутку, і вона визначає розмір і рівень інших показників діяльності і перш за все обсяги необхідних ресурсів.

Методичні підходи до обґрунтовування розміру цільового прибутку полягають в наступному:

- по-перше, встановлюємо розмір прибутку необхідний для ведення розширеного відтворювання в конкретному підприємстві, фірмі, об'єднанні виходячи з необхідності застосування ресурсосберегающих технологій і планового оновлення основних виробничих фундацій;

- по-друге, виходячи з величини статутного фонду підприємства знаходимо об'єм виплат працівникам і іншим особам на вкладений ними капітал, тобто розмір виплат по акціях і на пай.

- по-третє, розраховуємо, виходячи з штатного розкладу підприємства, розмір фонду матеріального заохочення працівників підприємства по категоріях, беручи за основу значення їх трудового внеску, що зробив вплив на масу прибутку, отриманого підприємством;

- по-четверте, знаходимо розрахунковим шляхом, виходячи з бізнес-плану або плану соціального розвитку господарства, розмір грошових коштів на розвиток достатньої соціальної сфери для свого колективу;

- по-п'яте, створюється резервний фонд для своєчасного оновлення активної частини основних фундацій.

В умовах конкуренції потрібно їх обновляти раз в п'ять років, а засобів з амортизаційних фондів, як правило, мало на придбання нової, більш дорогої техніки.

Підсумовуючи ці п'ять складових цільового прибутку, ми одержуємо потрібну величину. Також необхідно визначити для підприємства точку самоокуповування, тобто такий рівень, коли доходи підприємства рівні його витратам. Це нижчій рівень діяльності з якого починається шлях до банкрутства підприємства.

Програму фірми необхідно розвернути в докладний перелік допоміжних цілей і задач для кожного ешелону керівництва. Перед кожним керівником повинні бути поставлений задачі, за рішення яких він несе відповідальність. Система ця відома під назвою управління методом рішення задач. Проте дослідження коштують дорого і вимагають зростання прибутків, відрахування від яких пішли б на додаткове фінансування дослідницьких робіт. Таким чином, основною задачею стає забезпечення зростання прибутків.

Прибуток можна підняти за допомогою збільшення зростання збуту існуючих товарів, зниження поточних витрат або того і іншого разом. Збут можна збільшити завдяки завоюванню більшої частки вітчизняного ринку або виходу на нові закордонні ринки. Саме це і є поточними задачами ТОВ «Вітмарк» у сфері маркетингу.

Вирішуючи ці маркетингові задачі компанія розробляє відповідні стратегії маркетингу. Для збільшення своєї частки вітчизняного ринку підприємство намагається забезпечити велику доступність свого товару і займається більш інтенсивним стимулюванням. Для виходу на нові закордонні ринки компанія знижує ціни і зосереджує свої зусилля на великих фірмах. Так виглядають його маркетингові стратегії в широкому значенні.

Кожну маркетингову стратегію необхідно буде найдокладнішим чином розписати. Наприклад, посилення стимулювання збуту товарів зажадає зростання чисельності продавців і інтенсифікації реклами. І для того, і для іншого повинні бути розроблений окремі стратегії, що деталізуються. От так програма підприємства трансформується в перелік конкретних задач на конкретний період.

Самі ж задачі належить по можливості перетворити на конкретно поставлені, піддаються подальшому виміру цілі. Керівники користуються терміном «ціль» для позначення задач, конкретизованих по показниках величини і часу. Перетворення задач в цілі полегшує подальше планування і контроль.

Основним знаряддям сфери стратегічного планування є аналіз господарського портфеля підприємства. Йдеться про оцінку керівництвом стану цього портфеля, тобто про оцінку положення всіх вхідних до складу підприємства виробництв. Під «виробництвом» може матися на увазі відділення фірми, товарний асортимент, а то і один простій або марочний товар.

Такий аналіз вимагає виявити більш рентабельні виробництва і ухвалити рішення про те, що робити з кожним з них окремо. Фірмі явно захочеться вкласти основні ресурси в найрентабельніші виробництва і скоротити або взагалі припинити вкладення в слабі. Вона може підтримувати свій господарський портфель в бойовій готовності, укріплюючи або додаючи набираючі силу виробництва і позбавлятися від слабких.

Блок господарського портфеля підприємства дає можливість вирішити наступні задачі:

- які галузі розвивати в даній ситуації конкретному підприємству на основі ситуаційного аналізу і прогнозування тенденції розвитку ринку на Україні? Природно слід розвивати прибуткові галузі.

- які галузі зберігати на колишньому рівні і чому? Як правило це низькорентабельні галузі, але вони дають можливість пом'якшити сезонність у використовуванні робочої сили, додатковий розмір грошової виручки.

- які галузі «згортати» або в галузях - виробництво окремих товарів? Природно це торкається перш за все збиткових галузей.

Для оцінки привабливості конкретної галузі фірма ураховує розмір ринку, темпи його зростання, розміри одержуваної на ньому прибули, інтенсивність конкуренції, циклічність і сезонність ділової активності, а також можливості зниження собівартості товарної одиниці в умовах великосерійного виробництва або за рахунок досвіду, накопиченого керівниками. Міцність комерційного виробництва фірми оцінюється по показниках її частки ринку, конкурентоспроможності її цін, якості її товарів, знання свого ринку, ефективності збуту і географічних переваг, що є.

Виділяючи найпріоритетніші галузі, якими для ТОВ «Вітмарк» є виробництво соків і нектарів, без труднощів знаходить свого споживача, можна сказати, що ці галузі необхідно розвивати і вкладати в них більше засобів і більше зусиль на вдосконалення цих товарів. Що ж до виробництва соковмістких напоїв, то ця галузь є збитковою, відрахування в цей напрям необхідно скоротити і направити на більш перспективні: виробництво соків, нектарів.

В розгляді блоку господарського портфеля скористаємося матрицею Мак - Кинсея. Матриця Мак - Кинсея дозволяє підприємству класифікувати кожну свою галузь по її частці в прибутку підприємства щодо інших, її конкурентоспроможності, займаному об'єму ринку, рівню економічного зростання і інтересу до них підприємства. Використовуючи цю матрицю підприємство може намітити стратегічні напрями виробничої діяльності, тобто, визначити напрями розвитку галузей (рис.9).

Позиція галузей	Інтерес підприємства до галузей
	сильний	середній	слабий
прибуткове	Jaffa Gold IS	Jaffa Sellekt IS	«Соковіта» RD
з мінімальним прибутком	Jaffa Grand IS	Наш сік RD	Sokko S

Рис.9. Матриця Мак - Кинсея для ТОВ «Вітмарк»

IS - галузі, куди слід вкладати інвестиції.

RD - відмовитися від інвестицій і частину прибутку направити на розвиток іншої галузі.

S - галузі, які потрібно зберегти в невеликих розмірах.

Виходячи з даного малюнка видно, що галузями, які вимагають підвищеної уваги і куди слід вкладати інвестиції є: виробництво соків середнього цінового сегмента.

Блок стратегії зростання підприємства полягає у визначенні основних напрямів розширення ділової активності.

Існують чотири напрями:

- розширення «углиб» - сегментація існуючого ринку з метою обхвату своєю продукцією нових споживачів з урахуванням їх купівельної здатності;

- розширення «ушир» - диверсифікація виробництва;

- розширення активності «через межу», на першому етапі вихід на ринки країн ЄС, а на другому - на ринки Західної Європи, Азії і Америки;

- кількісне зростання виробництва нової і самої конкурентоздатної продукції, що користується попитом споживачів і даючій прибуток.

В цьому блоці обов'язково слід пропрацювати відповіді на наступні питання:

- які цільові ринки найбільш важливі для комерційного успіху підприємства?

- яка місткість кожного з цільових ринків і вибраних вами цільових сегментів ринку?

- як ранжуються цільові ринки по комерційних результатах?

- які перспективні ринки вивчає підприємство для розширення збутових операцій?

- які зміни прогнозуються на цільових ринках, і як вони можуть вплинути на ділову активність підприємства?

- чи може підприємство оцінити позитивні і негативні явища, що надають дію на попит на цільових ринках?

Таким чином розроблена маркетингова стратегія допоможе усунути негативний ефект невизначеності і мінливості середовища функціонування підприємства і підготуватися до необхідних внутрішніх змін у виробництві. Ця стратегія чітко позначить цілі підприємства і найвірогідніші шляхи їх досягнення.

Такий напрям розширення ділової активності як розширення «углиб» знайшов застосування на ринках, проявивши високу активність підприємство в даний час велика кількість продукції збуває в супермаркетах. Для комерційного успіху підприємства є дуже важливим ринок США і Росії.

Для розгляду цього блоку складемо матрицю можливостей по товарах - ринкам, яка передбачає використовування чотирьох альтернативних стратегій маркетингу для збереження або збільшення збуту: проникнення на ринок, розвиток ринку, розробка товару і диверсифікація. Стратегія проникнення на ринок на першому етапі - вихід на ринки країн ЄС, а на другому - по окремих видах продукції і на світовій. Підприємство прагне розширити збут товарів, що є, шляхом інтенсифікації руху товару, наступального просування і головне, самих конкурентоздатних цін. Стратегія розвитку ринку застосовується при виході на нові ринки, сегменти, нові методи збуту. Ця стратегія передбачає постановку цілі - збільшення частки збуту товарів на даному ринку (10%, 15%, 20%, 30%...) (рис.10).

Стратегія диверсифікації використовується для того, щоб підвищити ефективність і збільшити розмір цільового прибутку.

		Ринок
		новий	старий
		проникнення на ринок	розвиток ринку
	старий	соки з своєї сировини	соки з вмістом тропічних нектарів
Товар		розробка товару	диверсифікації
	новий	розробка нових видів соків і міксів.	соки з вмістом м'якоті фруктів.

Рис.10. Матриця можливостей по товарах - ринкам для ТОВ «Вітмарк»

В міжнародній практиці існують 3 стратегії обхвату ринку: інтенсивна, виборча і ексклюзивна. Застосовано до ТОВ «Вітмарк» можна виділити 2: інтенсивну і виборчу.

При інтенсивному збуті підприємство шукає максимально можливе число торгових крапок і складів, щоб забезпечити максимальний обхват ринку і великий об'єм продажів. Гідність активного збуту - найбільша доступність товару і висока частка ринку завдяки широкій демонстрації товару.

Зростання обсягу продажів, що досягає завдяки високому рівню обхвату ринку, має проте і недоліки, якими не стоїть понехтувати.

1. Обсяги продажів по різних каналах далеко не однакові, хоча витрати на контакт з будь-яким посередником одні і ті ж. Таким чином, зростання збутових витрат може понизити рентабельність системи в цілому.

2. Коли товар розподіляється по великому числу різноманітних торгових крапок, підприємство ризикує втратити контроль знижок, якістю обслуговування, організацією співпраці дистриб'юторів.

3. З цієї причини інтенсивний збут часто несумісний з підтримкою іміджу марки і з точним позиціонуванням на ринку.

У виборчій системі збуту виробник використовує не всіх посередників, яких він міг би привернути. Така збутова стратегія переважна для товарів попереднього вибору, коли покупець проводить порівняння цін і якість товарів. Вибираючи виборчу систему збуту, виробник свідомо обмежує доступність товару, щоб понизити витрати розподілу і добитися від посередників більш ефективної співпраці. В будь-якому місці маркетингової мережі може виникнути вільна ідея про створення нового товару. Ідеї можуть пропонувати агенти, торгові представництва, контрагенти і т.д.

3.3 Оцінка ефективності запропонованих заходів

У даному розділі буде розглянуто проект, котрий відповідно до умови припускає збільшення інвестицій в основні фонди на 10 %, але при цьому зниження змінних витрат на 15 %.

Строк окупності

Загальна формула розрахунку строку окупності:

де Тk-1 - максимальне число років, за яке чистий прибуток підсумком, що накопичується (кумулятивна) буде менше інвестицій у проект, тобто:

де NPk-1; NP k - чистий прибуток k-1 року й k - го року відповідно.

I - сумарні інвестиції в капітал і в оборотні фонди.

Для розрахунку строку окупності побудуємо допоміжну таблицю (3.7).

Таблиця 3.7 Розрахунок строку окупності базового проекту

Роки	Чистий прибуток, тис. грн	Кумулятивний чистий прибуток, тис. грн
1	550900	550900
2	582400	1133300
3	631933,75	1765233,75
4	631933,75	2397167,5
5	651278,6875	3048446,188
6	667721,8844	3716168,072

У такий спосіб одержуємо:

Таблиця 3.8 Розрахунок строку окупності альтернативного проекту

Роки	Чистий прибуток, тис. грн	Кумулятивний чистий прибуток, тис. грн
1	1906870	1906870
2	1941520	3848390

I = 2000000*1,1 + 1000000 = 3200000 грн.

Чиста справжня вартість проекту NPV

У загальному виді, значення NPV визначається по наступній формулі:

(3.4.3)

де СF_t - річні чисті грошові потоки;

I - первісні інвестиції;

k - ставка дисконтирования;

n - строк життя проекту.

Для більшої простоти й наочності для розрахунку NPV складемо таблицю 3.9

Таблиця 3.9 Розрахунок NPV проекту при k = 30% для базового проекту

Рік	Дисконтний множник	Надходження коштів	Справжня вартість CFt	Відтік коштів	Дисконтований відтік коштів
0	1			-3000000	-3000000
1	0,769230769	850900	654538,4615
2	0,591715976	837400	495502,9586
3	0,455166136	825925	375933,0906
4	0,350127797	816171,25	285764,2414
5	0,269329074	807880,5625	217585,7241
6	0,207176211	2400833,478	497395,5833
Усього	6539110,291	2526720,06	-3000000	-3000000

Таблиця 3.10 Розрахунок NPV проекту при k = 30% для альтернативного проекту

Рік	Дисконтний множник	Надходження коштів	Справжня вартість CFt	Відтік коштів	Дисконтований відтік коштів
0	1			-3200000	-3200000
1	0,77	2236870,00	1720669,23
2	0,59	2222020,00	1314804,73
3	0,46	2209397,50	1005642,92
4	0,35	2198668,38	769814,91
5	0,27	2189548,62	589709,10
6	0,21	3781796,83	783498,34
Усього	14838301,32	6184139,24	-3200000	-3200000

Таким чином, при k = 30%

NPVбаз = 2526720,06 - 3000000 = -473279,94

NPVальт. = 6184139,24 - 3200000 = 2984139,24

Негативне значення NPVбаз говорить про те, що пропонований проект не прийнятний при подібній вартості капіталу, тому що з урахуванням приведення результатів діяльності до справжньої вартості ми виявляємося в збитку.

NPVальт. має дуже високе значення це говорить у першу чергу про дуже сильну чутливість даного показника до зміни величини змінних витрат.

Індекс прибутковості

Даний показник розраховується на підставі тих же самих даних, що й NPV, але тільки він характеризує не абсолютну величину зміни грошових потоків, наведених до справжньої вартості а відносну.

Розраховується ж індекс прибутковості по формулі:

(3.4.4)

У нашім випадку PIбаз = 0,84, що вказує на втрату 16% вкладених коштів, а PIальт. = 1,93, тобто інвестовані кошти не тільки покриваються, але й на кожну вкладену гривню ми одержуємо 93 копійки приросту капіталу.

Внутрішня норма прибутковості IRR

Спочатку обчислимо IRR графічним методом, для чого розрахуємо NPV при різних вартостях капіталу (таблиця 3.11)

Таблиця 3.11 Залежність NPV від ставки видачі коштів на інвестиції для базового проекту

k,%	10	15	20	25	30	35
NPV	1500435,4	822421,4	290881,4	-132076,3	-473279,9	-752036,6

Значення IRR перебуває між 20 і 25 відсотками.

Далі методом інтерполяції знаходимо точне значення внутрішньої нори прибутковості. Формула ця має такий вигляд:

(3.4.5)

де k1 - значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV (k1)>0;

k2 - значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV (k2)<0.

Таким чином, у нашім випадку IRR = 23,44, що на 6,56 % менше тої величини процентної ставки, по якій можливе одержання інвестицій.

Аналогічні розрахунки зробимо для альтернативного проекту

Таблиця 3.12 Залежність NPV від ставки видачі коштів на інвестиції для альтернативного проекту

k,%	30	40	50	60	70	80
NPV	2984139,2	1818327,5	988097,5	375138,5	-91491,5	-456135,5

У такий спосіб IRR_альт. = 68,4%. А це значити, що у випадку впровадження альтернативного проекти ми б мали досить великий запас у вартості капіталу, а саме за умови k=30%, цей запас становить 38,4%.

ВИСНОВКИ

Основою стабільного розвитку будь-якого промислового підприємства в довгостроковому періоді є наявність стратегічного плану дій, складеного з урахуванням очікуваних вимог споживачів відносно якості продукції й передбачуваних обсягів споживання. Для досягнення планованих показників виробництва й збуту продукції в рамках управління підприємством оцінюються можливості розкриття потенціалу компанії у двох головних напрямках: збільшення продажів традиційним покупцям у вже освоєному секторі ринку й розширення ринків збуту шляхом виходу на нові ринки, що швидко ростуть та характеризуються високим попитом і недостатнім ступенем його задоволення.

Формування й реалізація експортної стратегії здійснюється в рамках загальної стратегії діяльності підприємства. Узгодження стратегій підприємства на внутрішньому й зовнішньому ринках визначається межами рентабельності діяльності підприємства на кожному з них.

При визначенні пріоритетів, спрямованих на чіткий поділ ресурсів, необхідних для реалізації як експортної стратегії, так і стратегії розвитку на внутрішньому ринку, одну з найважливіших ролей грає виробничий потенціал підприємства. Саме на виробничі фонди найбільше впливає поділ ресурсної бази, призначеної для реалізації стратегічних планів. Це пов'язане з тим, що технологічне встаткування, виробничі площі, інструментальна база й конструкторські розробки вимагають більшої диференціації і їхнього пристосування до виробництва продукції, призначеної на експорт.

Велике значення має й кадровий ресурс, що пояснюється необхідністю чіткого й правильного формування стратегії виходу й розвитку діяльності підприємства на складному зовнішньому ринку, а також необхідністю виконання нестандартних завдань протягом усього циклу реалізації продукції на експорт: від пошуку закордонних замовників і узгодження технічних і контрактних питань до процесу виготовлення, упакування й доставки продукції за кордон. Наявність висококваліфікованих фахівців, що діють у сфері зовнішньоторговельної діяльності, що виконують проектні роботи й здійснюють виробництво експортної продукції, здатне вплинути на результативність реалізації обраної зовнішньоторговельної стратегії.

В дипломній роботі описано стратегію виходу підприємства на зовнішні ринки на прикладі ПП «Вітмарк», що входить до числа підприємств, що найбільш динамічно розвиваються, на ринку продуктів харчування України. Основна специфікація підприємства - виробництво сокосомістких напоїв, де «Вітмарк» міцно утримує одну з провідних позицій в даній продуктовій категорії.

Виходячи з проведеного аналізу господарської діяльності можна зробити наступний висновок, що підприємство «Вітмарк» займає 33% усього сокового ринку України, це друге місце після компанії «Сандора». Це, в свою чергу свідчить про те, що дана ситуація дозволить збільшити обсяги виробництва і якість продукції. Керівництво компанії планує в 2008 році збільшити свою частку сокового ринку з 33% до 41%, а це значить що в 2008 році компанія «Вітмарк» займе провідну роль у продажу соків і нектарів по Україні.

Запропонована модель стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки, дозволить не лише збільшити кількість експорту, але й дозволить максимізувати прибуток підприємства, та затвердити свої позиції на зовнішніх ринках.

Таким чином, можна стверджувати, що в умовах розвинутого ринку розробка і застосування стратегії для виходу на зовнішній ринок - одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки, адже стратегія - це генеральна програма дій, яка виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети.