Управління ПАФ "Селекціонер" в умовах започаткування зовнішньоекономічної діяльності

Суверенну державну політику проводять органи державної влади і органи місцевого самоврядування, що утворюють складну систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Остання як суб'єкти регулювання включає Верховну Раду України; Президента України і його Адміністрацію; Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Міністерство економіки й з питань європейської інтеграції України; Міністерство закордонних справ України; Державну митну службу України; Державну податкову адміністрацію України, Антимонопольний комітет України; Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі; Державну службу експортного контролю України; місцеві ради і їх виконавчі й розпорядницькі органи; місцеві державні адміністрації; територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

В межах компетенції центральних органів влади перебувають питання загального забезпечення ЗЕД, визначення інструментів державного регулювання та порядку їх застосування, формування фондів фінансових ресурсів для розвитку ЗЕД та інші засоби, які визначають найбільш важливі моменти здійснення ЗЕД. У веденні виконавчих органів міських, сільських, селищних рад, згідно зі статтею 35 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", перебувають:

власні (самоврядні) повноваження, що включають: укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання й реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг для власних потреб; сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ й організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; сприяння в створенні спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої й соціальної інфраструктури й інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для формування робочих місць;

делеговані повноваження, серед яких: організація і контроль прикордонної і прибережної торгівлі; створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їхній діяльності; забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України [14].

На рівні регіонів України соціально-економічне управління в сфері ЗЕД здійснюють обласні державні адміністрації (уряд Автономної Республіки Крим, міські адміністрації міст Києва і Севастополя). Так, згідно зі статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання останніх у межах і формах, визначених Конституцією України й законами України, ставиться вирішення питань по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. А у відповідності зі статтею 26 даного закону місцева державна адміністрація здійснює наступні повноваження в галузі міжнародного співробітництва:

забезпечує виконання зобов'язань по міжнародних договорах України на відповідній території;

сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, екологічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури й спорту;

містить договори з іноземними партнерами про співробітництво в межах компетенції, визначеної законодавством;

сприяє зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ й організацій, розташованих на її території, незалежно від форм власності;

сприяє розвитку експортної бази й збільшенню виробництва продукції на експорт; - - організує прикордонну й прибережну торгівлю;

сприяє діяльності митних органів і прикордонних служб, створенню умов для їхнього належного функціонування;

вносить у встановленому порядку у відповідні органи пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території [15].

Аналіз кола функцій державного регулювання ЗЕД, які делеговані регіональним та місцевим органам влади і самоврядування, дозволяє стверджувати, що регулятивні важелі зміщені в бік ланки центральних органів влади. Це значно звужує можливості впливу більш низьких рівнів державного управління на розвиток ЗЕД, особливо на фоні централізації бюджетного процесу і відповідною нестачею власних коштів для здійснення регулятивних заходів. До речі, такий стан справ суперечить європейській регіональній політиці і навіть принципам бюджетного федералізму Російської Федерації.

Іншим суперечливим моментом державного регулювання ЗЕД у порівнянні з задекларованими принципами є те, що свобода зовнішньоекономічного підприємництва де-факто має значно менший обсяг, ніж де-юре. Великою мірою це обумовлено непрозорістю як самого законодавства, так і дій державних органів влади з його реалізації, через що процес отримання дозволів, узгоджень, проходження різних видів контролю супроводжується спільними зловживаннями суб'єктів підприємництва і посадових осіб державної служби. Вже згадувані проблеми зон зі спеціальним режимом інвестиційної та інноваційної діяльності прямим чином пов'язані з відсутністю або неефективністю механізмів державного і суспільного контролю за функціонуванням цих утворень.

Принцип юридичної рівності і недискримінації через проблеми корупції та об'єктивні риси української бізнес- та політичної культури (колективність, яка межує з клієнтельністю, недовіру до легально-правових механізмів розв'язання суперечок і проблем, відсутність почуття соціальної відповідальності) не завжди дотримується по відношенню до національних суб'єктів господарювання, не кажучи вже про іноземних. Особливо це стосується питань дозвільного характеру, доступу до ресурсів, прихованого монополізму та ін. Втім, варто зазначити, що реалізація даного принципу являє собою складну проблему і в розвинених країнах.

Досить важливий з процесуально-правової точки зору принцип верховенства закону має наслідки і по відношенню до засобів і організації державного регулювання ЗЕД. В даному аспекті негативним явищем у законодавчій базі є поява системи законних та підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать загальним, базовим законам. Так, Міністерство юстиції України своїм рішенням №12/44 від 12.09.2005 р. скасувало державну реєстрацію наказу Державного митного комітету України № 237 "Про затвердження Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах" з огляду на його невідповідність діючому законодавству, однак митні органи продовжують здійснювати акредитацію підприємств на митниці (ставлять на облік суб'єктів ЗЕД). Відзначимо, що всі дані про товар, продавця, покупця і перевізника є у вантажній митній декларації, а отже, акредитація як така не потрібна, однак відомчі інтереси митної служби в даному випадку мають перевагу перед законом.

Для запобігання подібним казусам у практиці державного регулювання ЗЕД високорозвинених країн використовуються різні системи ієрархізації законодавства, окремі елементи яких можна і доцільно впроваджувати в Україні. Так, японська практика регулювання ЗЕД опирається на широку нормативно-правову базу. Системою заходів законодавчого й адміністративно-правового регулювання є ієрархічна піраміда, закон про валютний обмін і зовнішню торгівлю. Цей закон визначає загальну концепцію державного регулювання й має узагальнений характер. Він делегує повноваження детального делегування ЗЕД у тих або інших сферах підзаконним актам. Такий "розподіл обов'язків", на думку японців, дасть змогу більш повно враховувати й адекватно реагувати на зміни в міжнародній законодавчій ситуації й нові моменти в розвитку національного господарства [14,с.44]. "Другий поверх" законодавства складають законі, які регулюють основні блоки ЗЕД: експортно-імпортні операції; митно-тарифну сферу; обслуговування зовнішньої торгівлі (законі про експортну інспекцію, страхування зовнішньої торгівлі, надзвичайні заходи з розвитку імпорту й розширення прямих інвестицій у Японії, банках, страховому бізнесі, цінних паперах, біржах та ін.); стандарти й технічні вимоги (закони про патенти, авторські права тощо). Важливою характеристикою даної системи є несуперечливість законів через чітке розмежування їх предметів.

Специфіка реалізації принципів захисту інтересів суб'єктів ЗЕД та еквівалентності обміну полягає у складності міждержавних відносин і наявності низки обставин об'єктивного та суб'єктивного характеру. Держава не завжди має змогу захистити власних виробників від незаконних антидемпінгових розслідувань через те. що Україна не є членом СОТ. З іншого боку, діяльність торговельно-економічних місій є неефективною через відсутність фінансування та кадрів.

У підсумку проведеного аналізу можна зробити наступні висновки. В умовах, коли першочерговими завданнями України в сфері ЗЕД виступають вступ до СОТ, адаптація національного законодавства до норм і стандартів Європейського Союзу, подальше відкриття ринків і зняття штучних обмежень щодо продукції українських товаровиробників у ЄС, Росії й США; забезпечення найкращих умов для залучення іноземних інвестицій, врахування інтересів України при визначенні нових маршрутів транспортування енергоносіїв з Росії, створення максимально сприятливих умов для діяльності українських товаровиробників на ринках Азії, Африки й Латинської Америки, - проблема удосконалення нормативно-правового забезпечення ЗЕД та її регулювання набуває особливої гостроти. В цьому аспекті логіка розгляду особливостей державного регулювання ЗЕД шляхом конкретизації принципів ЗЕД та нормативно-організаційного механізму їх реалізації дозволяє виявити і зняти внутрішні протиріччя у відповідній системі законодавства ще на рівні основоположних засад. Урахування визначених принципових вад законодавства про ЗЕД та практики його реалізації у подальшому законотворчому процесі має забезпечити підвищення ефективності системи державного регулювання ЗЕД.



Розділ 2. Аналітичні питання і рекомендаційні узагальнення

2.1 Загальна характеристика підприємства

Приватна агрофірма «Селекціонер» створена у формі приватного підприємства на базі реорганізованого товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер» і знаходиться за адресою Україна, 80024, Львівська область, Сокальський район, с. Скоморохи.

Приватна агрофірма є правонаступником усіх зобов'язань колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекціонер». Місцезнаходження приватної агрофірми:Україна, Львівська область, Сокальський район, с. Скоморохи. Приватна агрофірма у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, розпорядженнями голови обласної, районної держадміністрацій і Положенням про управління.

Агрофірма є юридичною особою згідно із законодавством України, має самостійний баланс, власні основні і обігові кошти, розрахункові та інші рахунки в установах банку, круглу печатку та кутовий штамп із своїм найменуванням, може мати фірмовий і товарний знаки, інші реквізити.

Агрофірма набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації. Для забезпечення мети своєї діяльності агрофірма має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Агрофірма у встановленому законодавством порядку, бере участь у зовнішньоекономічний діяльності, може відкривати в банківських установах валютні рахунки, використовувати валютні надходження відповідно до вимог чинного законодавства, проводити експортно-імпортні операції, що не заборонені чинним законодавством України.

Агрофірма має право здійснювати інвестування інших виробників, а також отримувати інвестиції від українських та іноземних інвесторів для розширення виробництва.

Агрофірма не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язання агрофірми.

Агрофірма може бути засновником або учасником інших господарських об'єднань, може створювати дочірні підприємства, філії та представництва.

Майно агрофірми складається з основних фондів та обігових коштів, а також інших цінностей які відображаються у самостійному балансі.

Джерелами утворення майна агрофірми є:

Грошові кошти та майно власника, зокрема внесок у статутний фонд;

Доходи, які отримані від реалізації продукції, робіт, послуг та інших видів господарської діяльності;

Доходи від цінних паперів;

Кредити банків та інших кредиторів;

Доброчинних внесків і пожертвувань юридичних та фізичних осіб;

Капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

Інших джерел незаборонених чинним законодавством.

Власник приватної агрофірми створює статутний фонд у розмірі 5830 грн.

Внесок у статутний фонд складається із майнового паю власника, який знаходиться у колективному майні колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Селекціонер» станом на 01.02.2000 року.

Власник агрофірми на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право використовувати на умовах оренди майнові паї фізичних осіб та їх земельні частки (паї).

Агрофірма може створювати будь-які фонди, які не заборонені чинним законодавством, зокрема резервний фонд для покриття витрат пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Рішення про використання коштів резервного фонду приймається самостійно власником агрофірми. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань в розмірі 5 % відрахувань від чистого прибутку.

Прибуток агрофірми утворюється з поступлень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат. З балансового прибутку сплачуються податки та інші платежі та збори передбачені чинним законодавством. Чистий прибуток, отриманий після вказаних розрахунків залишається в повному розпорядженні агрофірми та використовується власником на свій розсуд.

До земель агрофірми належать:

Земельна частка (пай) власника засвідчена сертифікатом на право на земельну частку (пай) або державним актом на право приватної власності на землю;

Землі, орендовані в юридичних та фізичних осіб

З фізичними особами договір про оренду землі укладається при наявності державного акту на право приватної власності на землю, державного акту на право постійного користування землею, сертифікату на право на земельну частку (пай).

Договір про оренду землі може бути розірвано з ініціативи орендодавця чи орендаря у встановленому чинним законодавством України порядку, але лише після закінчення сільськогосподарських робіт і збору врожаю. Одна із сторін повинна бути завчасно повідомлена про це іншою, що обумовлено договором про оренду землі.

Розміри та порядок орендної плати за землю встановлюється договором. Орендна плата може бути як в грошовій, так і в натуральній формі, еквівалентній сумі грошового виразу. Вона визначається залежно від якості, місця, кадастрової оцінки землі, але не може бути нижчою земельного податку.

Агрофірма здійснює комплекс заходів з охорони земель, передбачених земельним законодавством України.

Землі, що повертаються орендодавцеві, повинні бути в належному стані. Їх якість не повинна бути нижчою до початку дії оренди.

Агрофірма зобов'язана використовувати землі за цільовим призначенням, ефективно використовувати землю, підвищувати її родючість, не допускати погіршення екологічної обстановки.

Агрофірма зобов'язана не порушувати прав інших землевласників або землекористувачів, зберігати протиерозійні споруди, мережі осушувальних систем, не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб.

2.1.1 Характеристика організаційної структури управління, системи менеджменту підприємства

Всі питання по управлінню Агрофірмою вирішує власник. Власник Агрофірми є одночасно її директором.

Власник Агрофірми самостійно визначає напрями діяльності, затверджує статут і вносить до нього зміни і доповнення, розпоряджається власним майном і коштами, має право першого підпису на фінансових документах, представляє Агрофірму в інших підприємствах, укладає договори, здійснює прийом на роботу і звільнення з роботи працівників, застосовує заходи заохочення і стягнення, здійснює інші заходи і заохочення по управлінню Агрофірмою.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Агрофірми здійснюється власником особисто, або уповноваженою ним особою.

Власник Агрофірми може користуватися послугами аудитора.

При управлінні Агрофірмою Власним користується статутом та чинним законодавством.

Власник агрофірми має право самостійно вирішувати питання про її ліквідацію чи реорганізацію.

Агрофірма може бути також ліквідована за рішенням суду у випадках передбачених чинним законодавством.

При реорганізації Агрофірми, вся сукупність обов'язків переходить до правонаступників.

Ліквідація Агрофірми здійснюється в порядку передбаченим чинним законодавством.

Агрофірма вважається ліквідованою з моменту виключення її з державного реєстру.

Майно і кошти, що залишаються після розрахунків з працівниками, бюджетом, пенсійним фондом, іншими платежами і зборами, з кредиторами залишається власнику Агрофірми.

Агрофірма самостійно встановлює форму та систему оплати праці, розмір зарплати, а також інших доходів працівників.

Мінімальний розмір заробітної плати не може бути нижчим офіційно встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Усі наймані працівники складають трудовий колектив Агрофірми. Інтереси трудового колективу може представляти профспілковий комітет, або інший уповноважений трудовим колективом орган.

Трудовий колектив вирішує питання про необхідність укладення з адміністрацією колективного договору.

Колективний договір регулює виробничі і трудові відносини, пов'язані з охороною праці, соціальним розвитком колективу. Соціальні та інші права гарантуються чинним законодавством.

Агрофірма зобов'язана забезпечувати для всіх працівників безпечні умови праці, та несе відповідальність за шкоду, що заподіяна здоров'ю т а працездатності працюючих.

Локальними нормативними актами Агрофірма може встановлювати додаткові (крім передбачених законодавством) трудові та соціально-побутові умови для своїх працівників, або їх окремих категорій.

Організаційна структура постійно вдосконалюється, все більше пристосовується до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту. В зв'язку з цим в перспективі все більше приділятиметься уваги управлінню маркетингом, що включає в себе не тільки прогноз розвитку ринку, але і можливість впливати на майбутнє.

Загалом приватна агрофірма «Селекціонер» працює з 9.00 до 18.00, тривалість робочого дня - 8 годин, обідня перерва триває 1 годину - з 13.00 до 14.00. Чисельність працівників даного підрозділу становить 84 особи, кількість яких за якісним складом наведено у табл.1.1. Основною організацією праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки та посадові оклади.

Таблиця. Кількість працівників за якісним складом на 31 грудня 2010 року

Назва показників	Усього осіб з них жінки	З них жінки
1.Облікова кількість штатних працівників на кінець року, всього	8441	41
З них 1.2 Кількість працівників, які прийняті на умовах неповного робочого дня (тижня)
1.3 Кількість працюючих у віці (років) -15-34	5
З них 15-24
50-54	59	28
50-54	20	13
55-59	6	3
1.4 Кількість працівників, які мають вищу освіту за освітніми рівнями: - неповна та базова вища освіта	6	3
повна вища освіта	11	7
1.5 Кількість працівників, які отримують пенсію, всього	15	9
у тому числі: за вислугу років
за віком	9	7
за інвалідності, всього	6	2
з них ІІІ групи	2	2
2. Із загальної кількості працівників
2.1 Знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, всього		2
2.2 Знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством, всього		2

2.1.2 Характеристика основних видів діяльності підприємства

Приватна агрофірма «Селекціонер» в свою діяльність спрямовує на виробництво сільськогосподарської продукції її переробку і реалізацію, надання послуг, отримання прибутку від підприємницької діяльності.

Предметом діяльності агрофірми: виробництво сільськогосподарської продукції її переробка і реалізація, основні показники якої наведені в табл.3.1

Таблиця 3.1. Виробництво продукції тваринництва за 2010р.

Назва показника	Одиниця виміру	Кількість
Реалізовано на забій (у живій масі)худоби та птиці - всього	центнерів	750750
У тому числі великої рогатої худоби	центнерів	643
Свиней	центнерів	104
Коней	центнерів	3
Надоєно молока коров'ячого - всього	центнерів	5270
У т.ч від корів молочного стада	центнерів	5270
Вироблено меду (включаючи на корм бджолам)	кілограмів	150
Вироблено воску	кілограмів	11

ПАФ «Селекціонер» займається вирощуванням зернових та технічних культур, зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощуванням бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощуванням картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння. Також її діяльність включає вирощування фабричного цукрового буряка, тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос.

Дані наведені в табл.3.2 характеризують основні показники збору зернових в ПАФ «Селекціонер», як бачимо найбільшу кількість займає озима пшениця. З загальної площі 283 гектари зібрали 5289 ц зерна.

Таблиця 3.2. Сільськогосподарські культури

Назва сільськогосподарських культур	Уточнена посівна площа, га	Загальна площа збирання, га	Одержано врожаю, ц
			У початково оприбуткованій вазі	У вазі після доробки
Посіяно озимих культур восени минулого року на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, - усього	343	х	х	х
1.Зернові та зернобобові культури Озимі зернові культури, що збереглися до закінчення сівби ярих - усього	283	283283	5550	5289
Пшениця озима	283	283	5550	5289
Пшениця яра	60	60	1276	1220
Ячмінь ярий	30	30	500	442
овес	20	20	474	434
гречка	10	-	-	-
Зернові та зернобобові культури - всього	403	393	7800	7383

Одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування овочевих та баштанних культур для продовольчого споживання: помідорів, огірків, капусти, столової моркви та буряку, кабачків, баклажанів, динь, кавунів, бобових, які не підлягають лущінню, салатів, цибулі, цукрової кукурудзи та інших; вирощування зелені: кропу, петрушки, салату, шпинату тощо; вирощування овочевої розсади, насіння овочевих культур. Розведення великої рогатої худоби: відтворення поголів'я великої рогатої худоби, вирощування великої рогатої худоби, одержування сирого молока корів, буйволиць, одержування сперми бугаїв;розведення свиней:відтворення поголів'я свиней, одержування сперми кнурів;розведення овець, кіз, коней:відтворювання поголів'я овець, кіз, коней, мулів, віслюків;вирощування овець, кіз, коней, мулів, віслюків;

Дані про вирощування великої рогатої худоби та свиней за 2010 наведені в табл. 3.3

Таблиця 3.3. Вирощування великої рогатої худоби та свиней за 2010 р.

Назва показника	Велика рогата худоба	Свині
Жива маса одержаного приплоду	51,04	2,072,07
Одержано приросту від вирощування, відгодівлі та нагулу худоби	344,25	176
У т.ч. поросят до відлучки, ягнят до відбивки від маток		12
Кількість кормо днів на вирощуванні, відгодівлі та нагулі	133316	110948
Маса павшого молодняку та птиці, включаючи вагу півників, забитих у добовому віці, а також маса павшої худоби на відгодівлі та нагулі (за останнім зважуванням до падежу)	10	3
Вирощено у живій масі - всього	385,04	175,07

Як бачимо з наведених вище показників жива маса вирощеної у живій масі великої рогатої худоби більше ніж в 2 рази перевищує вирощену у живій масі кількість свиней. Всі інші показники вирощування великої рогатої худоби перевищують такі ж показники вирощування свиней. Предметом діяльності приватної агрофірми «Селекціонер» є також розведення птиці; одержування яєць; розведення інших тварин: розведення тварин на фермах, розведення бджіл, одержування меду, воску тощо. Чисельність худоби, коней і свиней на кінець 2010 року в приватній агрофірмі «Селекціонер» наведені в табл. 3.4



Таблиця 3.4. Чисельність худоби, коней і свиней на кінець 2010 року

Назва показника	Голів
Із загальної поголів'я великої рогатої худоби Телята до 1 року	136
Телиці від 1 до 2 років осіменені	43
Телиці від 2 років і старші осіменені	47
Телиці від 2 років і старші неосіменені	17
Середньорічне поголів'я корів молочного стада	210
Із загального поголів'я свиней Основні свиноматки	46
Свиноматки ті, що перевіряються	6
Ремонтні свинки старші 4-х місяців	22
Поросята до 2 місяців	44
Із загального поголів'я коней Кобили від 3-х років і старші	7
Робочі коні	15
Бджолосім'ї, штук	30

Агрофірма також займається наданням послуг у тваринництві:

- Надання послуг у тваринництві за винагороду або на договірній основі;

- Утримання тварин та послуги з догляду за свійською худобою і птицею;

- Послуги з обстеження стану стада, перегону та випасу худоби, очищення та дезінфікування тваринницьких приміщень тощо;

- Послуги із стимулювання розведення худоби і птиці та зростання їх продуктивності;

- Штучне запліднення тварин;

- Стриження овець

- Пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

- Надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління.

При вирощуванні великої рогатої худоби, коне, свиней та інших видів тварин агрофірма використовує різні види кормів, а саме концентровані, грубі, соковиті та інші

2.2 Аналіз проблеми започаткування зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві та шляхи її вирішення

Агрофірма має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка регулюється чинним законодавством.

Зовнішньоекономічна діяльність Агрофірми здійснюється на основі валютної самоокупності і самофінансування.

Агрофірма має право створювати спільні підприємства з іноземними інвесторами, здійснювати експортно-імпортні операції, будувати, брати в оренду і здавати будівлі, інше майно, приймати участь в міжнародних виставках аукціонах, торгах, засновувати свої філіали і представництва.

Агрофірма має право організовувати торговельну мережу для реалізації своєї продукції.

Агрофірма у встановленому законом порядку має право навчати своїх працівників за кордоном, користуватися в повному обсязі іншими правами суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес.

Проблема започаткування зовнішньоекономічної діяльності в ПАФ «Селекціонер» для агрофірми є дуже суттєвою, оскільки нестабільність та невизначеність в діяльності аграрних підприємств визначають дві групи ризиків - ринкове середовище та природно-кліматичні умови. Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан підприємств АПК, а також зниження рівня життя в сільській місцевості.

Структура ризиків в зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і поділяється на політичні, юридичні, маркетингові, валютні, макроекономічні ризики. Найбільшою групою ризиків в зовнішньоекономічній діяльності є маркетингові, інформаційні, інноваційні та кон'юнктурні ризики. Специфічними видами ризику, пов'язаними із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності є: валютні ризики, під якими слід розуміти небезпеку валютних втрат, викликаних зміною курсу іноземної валюти у відношенні до національної при проведенні зовнішньоекономічних операцій.

Діяльність ПАФ «Селекціонер» спрямована на вирощування зернових і технічних культур. Найбільший об'єм поставок закордон займає експорт озимої пшениці, ярого ячменю та проса. Головними «споживачами» експортованої продукції є контрагенти з Польщі.

Основним ризиком поточної діяльності для ПАФ «Селекціонер» є ціновий ризик, що передбачає собою імовірність продати вироблену продукцію за ціною, яка не гарантує прибуток внаслідок продажу продукції в період її найбільшої кількості на ринку, сезонність продаж сільгосппродукції.

Для мінімізації ризиків та захисту діяльності ПАФ «Селекціонер» від їх впливу всі наявні механізми та інструменти з управління аграрними ризиками можна розподілити на три рівні:

1. Перший рівень - застосування ефективних агротехнологій, раціональне використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин, обґрунтоване забезпечення технікою і висококваліфікованими спеціалістами, диверсифікація виробництва та кооперація. Для використання цих інструментів необхідний сприятливий фінансовий стан підприємства або вільний доступ до кредитних ресурсів.

2. Другий рівень - використання послуг акціонерного або кооперативного банку, кредитної спілки, інвестиційної компанії, страхової компанії.

3. Макроекономічні методи, в основі яких лежить регуляторна політика уряду на аграрному ринку та державні програми підтримки агарного сектору.

Існують чотири основних методи управління ризиками: скасування, запобігання та контролювання, страхування і поглинання ризиків. Найбільш прийнятним методом управління ризиками в ПАФ «Селекціонер» є страхування. Головна мета страхування агроризиків - це компенсувати майнові втрати врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, сільськогосподарських споруд і будинків різного призначення, насіння, кормів, готової продукції та інших матеріальних цінностей.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою одне з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент. Ризик-менеджмент - це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій. Головним завданням побудови стратегії ризик-менеджменту в ПАФ «Селекціонер» є опрацювання шляхів адаптації інноваційних технологічних рішень до умов ресурсозабезпеченості виробництва, яка б дозволила знижувати поточні витрати на виробництво одиниці продукції, позбавляти підприємство негативних наслідків цінових ризиків без істотних зрушень в обраній структурі його виробництва та товарної спеціалізації.

Конкретні методи і прийоми, які використовуються під час ухвалення і реалізації рішень в умовах ризику, значною мірою залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставленої мети і конкретної ситуації. Тому завдання управління ризиками в умовах зовнішньоекономічної діяльності, повинно бути інтегровано в процес управління підприємством, постійно проводити моніторинг ринкової ситуації, процесів, що відбуваються як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку, з метою виявлення нових, неврахованих раніше ризиків і процесів агробізнесу, періодично оцінювати результати і переглядати заходи і засоби управління ризиками.



Розділ 3. Охорона праці та захист населення

3.1 Стан охорони праці на підприємстві

Охорона праці -- це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують збереження здоров'я, безпеку праці і працездатність людини в процесі праці; створення нормальних і безпечних умов праці для людей, система заходів направлених на забезпечення збереження працездатності і здоров'я людини в процесі праці, тобто заходів, пов'язаних із покращанням виробничої санітарії, удосконаленням техніки безпеки і пожежної безпеки.

Протягом 2010 року в ПАФ «Селекціонер» проводилась планова робота по покращенню умов праці, попередженню виробничого травматизму, запобіганню професійним захворюванням, недопущенню випадків виникнення пожеж.

Згідно графіку, робітники управління проходили перевірку знань з охорони праці, пожежної безпеки та електробезпеки.

Згідно розробленої та затвердженої Програми проводилось навчання із уповноваженими трудових колективів з питань охорони праці підприємства.

Працівниками служби охорони праці спільно з уповноваженими трудових колективів з питань охорони праці здійснювався постійний контроль за дотриманням в структурних підрозділах управління вимог законодавства про охорону праці, за якістю та своєчасністю виконання приписів посадових осіб органів держнагляду за охороною праці.

Своєчасно проводився оперативний контроль за станом охорони праці в структурних підрозділах агрофірми. Результати контролю оформлялись протоколами, що мали силу наказів. Інформація про стан охорони праці на підприємстві постійно заслуховувалась на нарадах всіх рівнів.

Протягом 2010 року з метою покращення умов праці проведено ряд заходів, а саме:

- проведено навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці, без матеріальних затрат;

- проведено семінар-нараду з питань охорони праці, пожежної безпеки, безпеки руху;

- на підприємстві організовано та проведено медичні огляди працівників;

- придбано тонометри для вимірювання кров'яного тиску, медикаменти, придбано автомобільні аптечки ;

- закуплено плакати, стенди по охороні праці, пожежній безпеці, безпеці руху

- придбано технічну літературу по екологічній безпеці, охороні праці, пожежній безпеці, безпеці руху, придбано посвідчення по охороні праці. Проведено підписку на журнали “Охорона праці”, “Сигнал”, “Інформаційний бюлетень з охорони праці”.

- придбано попереджувальні таблиці, знаки безпеки, плани евакуації працівників у разі пожежі. Придбано пожежний інвентар, придбано і перезаряджено вогнегасники, пожежні щити, проведено вогнезахистну обробку дерев'яних конструкцій приміщень.



Список використаної літератури

1. Вишняков А.К. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - Харьков: ООО "Одиссей", 2005. - 256 с.

2. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 288 с.

3. Костюченко О.А. Валютне законодавство України. - К.:Атіка, 2006.- 304 с.

4. Кротюк В., Іоффе А. Валютний контроль та його правова регламентація // Вісник НБУ. - 1997. - №1. - С. 11-18.

5. Георгіаді Н.Г., Князь С.В. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2004. - 196 с.

6. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні / За ред. А.А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2003. - 272 с.

7. Державне регулювання економіки / За ред. проф. І.Р. Михасюка. - Львів: Українські технології, 1999. - 640 с.

8. Трусов О., Рудяк Ю. Довідник ЗЕДівця. - Харків: Фактор, 2006. - 704 с.

9. Внешнеэкономическаядеятельность: организация, управление, прогнозирование / Под ред. Ю.В. Макогона.-Донецк: Донеччина, 1999.-496 с.

10. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. - К.: Хрінком Інтер, 1998. - 432 с.

11. Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. - 1997.-№2.-С. 25-26.

12. Закон Української радянської соціалістичної республіки "Про економічну самостійність Української РСР" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1990, № 34, ст. 499.

13. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 7: Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин. - С. 6-47.

14. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. // ВВР, 1997, № 34, ст. 170.

15. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9.04.1999 р. // ВВР, 1999, № 20-21, ст. 190.

16.ИвановО.Государственное регулирование внешнеэкономической деятельности: опытЯпонии // Проблем ы теории и практики управления. - 1999. - № 2. - С. 43-45.

17. Кузьмін О.Є. Планування, організування та мотивування зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів спеціальностей 7.050206, 8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» / О.Є.Кузьмін, А.О.Босак, Р.З.Дарміць. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. - 324 с.

18. Кузьмін О. Є. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. - 2-е вид. доп. і перероб. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" [Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ +" Інституту післядипломної освіти], "Інтелект-Захід", 2003.-352 с.

19. Фатенок-Ткачук А.О. Аналізування факторів впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств [Електронний ресурс] / А.О. Фатенок-Ткачук // Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. Серія: Економічні науки. - 2010. - Випуск 17. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Npkhtu_e/2010_17/stat_ 17/15.pdf

Дідківський М.І.

20. Звітність ПАФ «Селекціонер»

21 Статут ПАФ «Селекціонер»

Додатки

Таблиця 1. Загальні функції державного регулювання ЗЕД та їх розподіл між органами влади

Принцип та його зміст	Основні нормативно-правові акти, в яких закріплюється механізм його реалізації	Основні нормативно-правові акти, в яких закріплюється механізм його реалізації	Органи державного регулювання ЗЕД
Суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД - Україна має суверенітет у встановленні законодавства про ЗЕД на власній території. Виняток становлять: пріоритетність норм міжнародних правових актів, ратифікованих Україною, перед національними; автономність волі сторін зовнішньоекономічних контрактів у виборі права, застосовного до контракту. Однак ці положення врегульовані вітчизняним законодавством на основі принципу суверенітету	Закон „Про економічну самостійність Української РСР”, Конституція України, закон „Про зовнішньоекономічну діяльність”, закон „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, закон „Про формування місцевих органів влади і самоврядування”, закон „Про місцеве самоврядування”, Указ Президента „Про забезпечення керівництва структурами державної виконавчої влади на місцях”, закон „Про місцеві державні адміністрації”, положення „Про управління зовнішньоекономічних зв'язками”	Створення нормативно-правової бази ЗЕД	Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, Національний банк України, органи місцевого самоврядування
		Організація і забезпечення її дотримання по всій території України	Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, Національний банк України, відповідні підрозділи регіональних та місцевих органів державної влади
		Створення системи важелів для узгодження інтересів суб'єктів ЗЕД та держави, суспільства в цілому	Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України
Свободи зовнішньоекономічного підприємництва - суб'єкти ЗЕД мають право волі у виборі виду ЗЕД та розпорядженні її результатами	Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закон „Про зовнішньоекономічну діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів „Про квотування та ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)”, Декрет Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, закон „Про митний тариф України”, закон „Про податок на додану вартість”, закон „Про оподаткування прибутку підприємств”, постанова Кабінету Міністрів „Про ставки митного збору”, закон „Про податок на доходи фізичних осіб”, наказ Державної митної служби „Про затвердження Порядку стягнення митних зборів, нарахованих за вантажною митною декларацією”.	Визначення переліку обмежень видів ЗЕД і зовнішньоекономічної правосуб'єктності, створення механізмів їх реалізації	Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Національний банк України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, регіональні та місцеві підрозділи центральних органів влади
		Запровадження системи оподаткування і управління її ефективністю	Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна податкова адміністрація України
Юридичної рівності і недискримінації - всі суб'єкти ЗЕД в Україні є рівними перед законом щодо обсягу прав та обов'язків. Разом з тим законодавство передбачає диференціацію режимів господарювання, між якими існують відмінності у характері оподаткування та ін.	Конституція України, закон „Про зовнішньоекономічну діяльність”, Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс, закон „Про загальні засади створення й функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, закон „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, Положення про валютний контроль, закон „Про режим іноземного інвестування”	Забезпечення рівних прав для суб'єктів ЗЕД, сталості нормативно-правової бази, дотримання принципу незворотності дії закону, визначення підстав і наслідків відповідальності за порушення зобов'язань, системи моніторингу виконання зобов'язань	Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Міністерство внутрішніх справ, Прокуратура України, НБУ та комерційні банки як уповноважені агенти валютного контролю
Верховенства закону - закон є найвищою інституційною формою, остаточною інстанцією правил здійснення ЗЕД. Існує певна ієрархія і координація нормативно-правових актів	Конституція України, закон „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, закон „Про формування місцевих органів влади і самоврядування”, закон „Про місцеве самоврядування”, закон „Про місцеві державні адміністрації”	Узгодження нормотворчих функцій різних органів та рівнів влади, змісту нормативно-правових документів різних рівнів	Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Міністерство юстиції
Захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - будь-який суб'єкт ЗЕД в Україні має право на захист власних інтересів, порушених в результаті недружніх, дискримінаційних дій з боку інших держав	Закон „Про зовнішньоекономічну діяльність”, Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс, закон „Про міжнародний комерційний арбітраж”	Створення системи захисту прав суб'єктів ЗЕД України	Верховна рада України, суди України, Міністерство закордонних справ, торговельно-економічні місії в складі дипломатичних представництв України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції
Еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів - незаконність несумлінної конкуренції, необхідність дотримання вартісного балансу зовнішньоекономічних операцій	Господарський кодекс, закон „Про застосування спеціальних заходів по імпорту в Україну”, закон „Про захист економічної конкуренції”, закон „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, закон „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньо­економічної діяльності”	Визначення підстав, організація процедури розслідувань, визначення покарань за порушення правил конкуренції	Міністерство економіки та питань європейської інтеграції, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Державна митна служба

Размещено на Allbest.ru