Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Зміст та особливості здійснення підприємствами зовнішньоекономічних торговельних операцій

1.2 Експортні операції та методи оцінки їх ефективності

1.3 Нормативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз техніко - економічних і фінансових показників діяльності ПАТ «ЦГЗК»

2.2 Організаційна структура управління ПАТ «ЦГЗК»

2.3 Оцінка потенціалу експортних операцій та ступінь його реалізації

2.4 Обґрунтування методики ефективності експортної діяльності на прикладі ПАТ «ЦГЗК»

2.5 Визначення ризиків, що впливають на ефективність експортної діяльності та обґрунтування методів їх нейтралізації

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНМИ ОПЕРАЦІЯМИ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Дослідження та вибір факторів, що впливають на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

3.2 Розробка економіко-математичної моделі впливу значимих показників на величину виручки від реалізації продукції

3.3 Визначення прогнозної величини виручки від реалізації продукції на основі розробленої моделі

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз стану охорони праці на ПАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат»

4.2 Оцінка ризиків на робочому місці

4.3 Розрахунок площі адміністративних та побутових приміщень ПАТ «ЦГЗК»

4.4 Безпека в надзвичайних ситуаціях на ПАТ «ЦГЗК»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність. Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, роблять неминучою інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки. Виходячи на світовий ринок вітчизняні підприємства попадають у принципово нове конкурентне середовище, для якого характерні багатоаспектність інтересів конкуруючих сторін, динамізм і агресивність.

Зрозуміло, що задачі підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності неможливо розглядати ізольовано, у відриві від таких важливих факторів, як модернізація виробничої структури, якість продукції, що випускається та ін., від проблем удосконалення всього господарського механізму, покращення різноманітних сторін управління підприємством.

Об'єктом мого дослідження є Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Метою виконання дипломної роботи є розробка заходів щодо управління експортними операціями підприємства.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання:

- досліджено сутність зовнішньоторгівельних операцій, в тому числі і експортних операцій;

- проведено аналіз ефективності експортних операцій;

- досліджено процес нормативного регулювання експортних операцій підприємства;

- виконано оцінку діяльності ПАТ «ЦГЗК»;

- виконано і оцінку зовнішньоекономічного потенціалу підприємства;

- оцінено ефективність зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ЦГЗК»;

- досліджено ризики, які супроводжують зовнішньоекономічні операції;

- розроблено заходи щодо управління експортними операціями підприємства.

Предметом дослідження є процеси формування експортного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання.

Методи дослідження. При статистичному вивченні основних показників фінансового стану підприємства широко застосовуються наступні методи економіко-статистичного аналізу: порівняльний, горизонтальний та вертикальний аналіз, графічний, цепних підстановок та факторний.

На основі проведеного аналізу, у роботі пропонується підвищення ефективності як всієї діяльності підприємства в цілому, так і зовнішньоекономічної діяльності, зокрема за рахунок розробки економіко-математичної моделі впливу значимих показників ефективної діяльності підприємства на величину чистого прибутку.

Процес розроблення економіко - математичної моделі здійснюється за допомогою лінійного програмування з застосуванням ЕОМ та програми Mіcrosoft Excel.

У роботі спрогнозована величина чистого прибутку з урахуванням виконання зміни значимих виробничо-господарських факторів.

Під час написання роботи використовувались такі джерела інформації: фінансова звітність та фінансово-господарські документи підприємства, статистична інформація, Інтернет-ресурси, періодична та науково-методична література.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Зміст та особливості здійснення підприємствами зовнішньоекономічних торговельних операцій

Реальна трансформація зовнішньої економіки нашої країни передбачає взаємодію всіх чинників внутрішньоекономічного розвитку зі зміною співвідношення між ними. Більш тісна взаємодія української економіки зі світовою зумовлюється значною потребою в нових технологіях, інвестиційних та фінансових ресурсах. Основними передумовами інтеграції України в міжнародну економіку є:

-- системна ринкова трансформація;

-- реструктуризація економіки;

-- формування відкритої економіки, розвиток не лише зовнішньої торгівлі, а й руху факторів виробництва між країнами. [25, с.27]

Зовнішньоекономічна діяльність на сьогоднішній день є саме тим перспективним варіантом господарювання, що має можливість гармонійно поєднувати інтереси держави в досягненні політичної й економічної незалежності з інтересами підприємств у максимізації прибутку й у відповідному її перерозподілу. [32,с.7]

Макогон Ю.В, Рижиков В.С. Касьянюк О.О., Коваленко В.М., Грідасов В.М., Чемерис С.В., Гончаров А. дають наступне визначення зовнішньоекономічної діяльності - це сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги [41,c.6].

Загальновідомо, що торгівельні операції складають близько 80% зовнішньоекономічних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності. [30, с.85]

Зовнішньоекономічним торгівельним зв'язкам належить велика роль в інтегруванні нашої економіки в світове господарство. Потрібно зауважити, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виникає багато проблем пов'язаних із системою управління. А тому головною задачею держави являється забезпечення підприємствам нормальних умов для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні підйом економіки країни неможливо уявити без зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, розвиток експорту веде за собою ріст зайнятості, що має важливі позитивні соціальні наслідки, дозволяє мобілізувати і більш ефективно використовувати природні ресурси і робочу силу; це сприяє росту продуктивності праці і росту доходу. Хоча ріст об'єму експорту є одним із факторів економічного росту, необхідно мати на увазі й те, що збільшення експорту може стимулювати розвиток економіки країни лише за умови, що зароблені кошти будуть інвестуватися в розвиток виробництва. А інакше розширення експорту буде означати лише відтік ресурсів. [23,c.135]

Види міжнародної торгівлі складалися на світовому ринку під впливом різноманітних чинників, що позначається на зовнішньоекономічній діяльності і ринковій взаємодії підприємств різних форм власності. Розрізняють такі види зовнішньої торгівлі:

- торгівля готовою продукцією;

- торгівля комплектним устаткуванням;

- торгівля товарами у розібраному вигляді;

- торгівля машинами, що були у вжитку;

- торгівля сировинними товарами;

- прямий продаж;

- зустрічна торгівля.

Міжнародні постачання готової продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. Її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівлі є постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, які підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня.

Під комплектним устаткуванням розуміють певний набір машин і механізмів, які у комплексі забезпечують повний технологічний цикл промислового виробництва.

Торгівля товарами у розібраному вигляді приваблива для експортерів тим, що, постачаючи вузли і деталі для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами: заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробів дорожче ніж транспортування вузлів і деталей вроздріб; заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарів у зібраному вигляді приблизно на 10-20% вище ніж на окремі вузли і деталі).

Проте цей вид торгівлі пов'язаний із рядом складностей технічного і комерційного плану. Конструкція машин і технологія їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамінність вузлів і деталей, щоб виключити необхідність їх підгонки на місці складання, а також враховувати кваліфікацію спеціалістів-складальників і експлуатаційні умови фірм-користувачів. Цей вид торгівлі потребує суворого дотримання регулярності і комплектності постачань для забезпечення безперервного складального процесу.

Торгівля товаром, що був у вжитку (зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, і також є однією з форм реалізації продукції. Предметами такого постачання можуть бути літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються.

Специфіка торгівлі сировинними товарами полягає в укладенні великих обсягів угод та значній частці у відпускній ціні витрат на транспортування і збереження товару, у раптових і сильних коливаннях цін, викликаних не стільки виробничими витратами, скільки змінами попиту і пропозиції. Сировинні торговельні компанії спеціалізуються, як правило, на торгівлі одним або кількома видами товарів, сировини і діють переважно на ринках, де споживачі й продавці, через їх розрізненість, мають можливості організувати власну мережу постачань необхідної сировини.

Зростання прямих продажів при збуті продукції обумовлене підвищенням технічного рівня і складності машин та устаткування, збільшенням частки унікального і комплектного устаткування. Прямий продаж припускає наявність безпосередніх контактів між виробником і кінцевими споживачами. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з метою урахування вимог покупця.

Зустрічна торгівля - це торговельні угоди, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Продавці заради можливості продажу своїх товарів ідуть на те, щоб одержати від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці ж, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту.

Основними формами зустрічної торгівлі є:

- бартерні угоди;

- зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;

- комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера;

- компенсаційні угоди, за умовами яких погашення фінансового або товарного кредиту, наданого країною, що постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, зробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);

- операції з давальницькою сировиною (толінг);

- викуп застарілої продукції.

У зовнішньоекономічних зв'язках зустрічна торгівля використовується при реалізації міжурядових договорів про товарообіг, угод про виробничу кооперацію, при будівництві об'єктів на компенсаційній основі, а головним її фактором є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.[30,c.86-89]

1.2 Експортні операції та методи оцінки їх ефективності

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України; [1].

Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером.

Експортна операція представляє собою діяльність, спрямовану на продаж і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець - пустить в переробку, реалізує на внутрішньому ринку чи перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція [23, с. 198]. Її основними ознаками є: укладення контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни-експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Проведення експортних операцій здійснюється в декілька етапів, які зображені нижче на рис.1.1.

Найперша і найголовніша задача, яка ставиться перед підприємством-експортером при виході на зовнішній ринок є дослідження кон'юнктури ринку, на який він збирається виводити свою продукцію. Першочергове значення при цьому має виявлення потреб у товарі, рівня купівельної спроможності, вимог покупців до товару, факторів поведінки покупців, а також перспективи зміни потреб у товарі, виражених не лише темпами росту, але й життєвим циклом товару.

При аналізі попиту потрібно виходити з того, що покупець сам визначає відповідність пропонованого йому товару своїм реальним потребам, тому необхідно ретельно вивчати вимоги споживача до товарів, що є на ринку. А в аналізі пропозиції товару важливе значення має дослідження кон'юктури ринку, зміни його запасів, вивчення стану та тенденцій розвитку відповідного світового товарного ринку, діяльності фірм-конкурентів [14, с. 167].

Перш ніж приймати управлінські рішення, які були б ефективними, підприємство повинно також вивчити умови праці на конкретному ринку. Тобто разом із вивченням діяльності фірм-продавців та фірм-покупців особливо важливим є аналіз комерційної практики, що склалася на ринку, умов руху товарів та каналів розподілу товару, правових питань, торгово-політичних умов.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Етапи організації експорту продукції

Сьогодні великі підприємства та фірми при виході на зовнішні ринки створюють відділи експортної діяльності чи користуються послугами спеціалізованих фірм. Для дрібних і середніх суб'єктів це являється недоступним, і вони змушені самостійно вирішувати всі проблеми, які виникають у процесі роботи з іноземними партнерами. В залежності від того який шлях роботи підприємство вибирає, у міжнародній торговій практиці існує два основних метода здійснення експортних операцій: прямий експорт і непрямий експорт [37, с. 17]. Вибір одного із цих методів експортером являється другим етапом експортної операції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Методи здійснення експортних операцій

Прямий експорт передбачає використання прямих зв'язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто здійснення операції безпосередньо через власну торговельну фірму або відділ.

Вважається, що здійснення безпосередніх експортних операцій має ряд переваг. Наприклад, дозволяє налагодити більш тісні контакти з іноземним партнером, краще вивчити умови ринку і швидше адаптувати свої програми до попиту і вимог іноземного ринку.

Якщо підприємство вибирає варіант прямого продажу, то йому необхідно створити діючу експортну службу. Створювати її доцільно, якщо:

- частка експорту в загальному обігу велика;

- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних ринків;

- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні формі організації експортної служби:

- відділ збуту - використовується підприємством, якщо обсяг його зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;

- експортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних операцій;

- відділення закордонних операцій - створюється закордоном і підпорядковує усі відділення у даній країні;

- центральна контора - створюється дочірня експортна фірма;

- спільні збутові компанії.

Створюючи спільні торгові дома, асоціації, акціонерні товариства, консорціуми та інші зовнішньоекономічні організації (не використовуючи послуги посередника), окремі підприємства одержують можливість зменшувати зовнішньоторговельні затрати, збільшувати ефективність купівлі-продажу товарів і послуг на зовнішньому ринку.

Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних її функцій:

- збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовлену і заплановану на експорт;

- складання калькуляції цін на експортну продукцію;

- підготовка рекламних матеріалів;

- аналіз інформації про експорт за попередні періоди;

- аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;

- складання попереднього списку потенційних споживачів;

- переписування з питань висновку контракту;

- переговори за контрактом і його висновок;

- пророблення і висновок угод з посередниками;

- забезпечення упакування і транспортування;

- виконання митних обов'язків;

- забезпечення одержання платежу;

- гарантійне і пост гарантійне обслуговування.

Оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації при прямому методі торгівлі виникає таке поняття як фінансова вигода, яка включає в себе всі зекономлені витрати.

Другий метод експорту - непрямий експорт.

Непрямий, або посередницький метод передбачає продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладення спеціального договору - агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачується виконання останнім певних обов'язків, пов'язаних з реалізацією товару продавця за агентську, комісійну або іншу винагороду [37, с. 36].

Використання торгових посередників доцільно при збуті стандартних видів машин і обладнання, що вимагають післяпродажного технічного обслуговування. При цьому наявність у посередницьких фірм власної сітки технічного обслуговування (ремонтних майстерень, кадрів спеціалістів, складів запасних частин і так далі) значно полегшує освоєння нових ринків. Позитивно відбивається і спеціалізація діяльності торгових посередників на операціях з відповідною групою товарів.

На сьогоднішній день більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб. Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти.

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі угоди чи окремого доручення, що укладається між ними.

Торгове посередництво виконує значну кількість функцій, зокрема: пошук закордонного контрагента, підготовку й укладання угоди, кредитування сторін і надання гарантій, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.

Посередницькі операції регулюються нормами трудового й цивільного права.

На третьому етапі експортної діяльності здійснюється вибір потенційних партнерів. При виборі партнерів на перше місце виходить робота по вивченню різних аспектів їх діяльності.

Найбільш важливим компонентом, який свідчить про солідність та надійність фірми є ступінь її платоспроможності та кредитоспроможності, адже це досить корисно - бути інформованими про фінансове становище партнера [24, с. 37]. Для оцінки солідності фірми можна використати й інші показники, такі, як число зайнятих, число підприємств і розміри виробничих площ, ступінь диверсифікованості фірми (тобто сфера діяльності й номенклатура продукції, що випускається), частка продукції, що цікавить нас, в обсязі виробництва фірми й галузі.

Не менш важливим принципом у виборі фірми-партнера є її безпосередня ділова репутація. Репутація фірми визначається старанністю й сумлінністю виконання зобов'язань, наявністю досвіду в певній сфері бізнесу, прагненням враховувати пропозиції й побажання контрагента й вирішувати всі складні ситуації, що виникають, шляхом переговорів.

Після того як вибрали метод здійснення експортної операції і вибрали коло потенційних партнерів, наступним кроком є встановлення з контрагентом контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції - оферти.

Оферта - документ, що містить в собі всі істотні пункти передбачуваного договору (найменування, кількість і якість товару, ціна, умови і термін поставок, умови платежу й ін. умови).

Розрізняють два види оферт:

- тверда оферта - експортер посилає оферту, де вказано термін оферти, впродовж якого експортер зв'язаний умовами оферти; якщо імпортер згодний, він посилає підтвердження й угода укладається; якщо не згодний - посилає контроферту зі своїми вимогами;

- вільна оферта - термін дії оферти не вказується; якщо імпортер згодний, він посилає акцепт (письмове підтвердження покупця в установлений термін укласти договір на умовах запропонованих оферентом) з перерахуванням тих же умов; якщо не згодний - посилає контроферту зі своїми вимогами [49, с. 245].

Підготовка й ведення переговорів - одна з найбільш важливих сторін діяльності кожної фірми. Будь-які переговори представляють собою особливий вид співпраці двох або більше людей, направлених на вирішення спільних проблем, що стоять перед ними. Вони проводяться тому, що інтереси сторін не співпадають.

Для того щоб переговори були успішними сторони повинні враховувати інтереси один одного. Для цього важливо ще до початку переговорів отримати відомості про партнера.

Процес проведення переговорів має три основні етапи:

1) підготовка переговорів - створення поетапного плану дій, проведення аналізу проблем і інтересів учасників, формування власної позиції щодо дискусійних питань. Крім того, переговори повинні проводитися в спеціальному приміщенні, при необхідності обслуговуватися спеціально прикріпленими робітниками. Організацію переговорів бере, як правило, на себе сторона - ініціатор.

Будь-які переговори починаються з взаємного викладення позицій, тобто партнери дізнаються і уточнюють позиції один одного та точки зору по окремих питаннях. Необхідно з самого початку намагатися знайти спільну позицію з партнером;

2) ведення переговорів - обговорення проблеми і шляхів її вирішення. Насамперед обговорюються самі важливі аспекти проблеми, щоб досягти згоди в принципових питаннях, потім обговорюються другорядні пункти, по яким домовитися відносно легко, і в кінці - ті пункти, по яким можливе тривале або безрезультатне обговорення.

Успіх переговорів залежить від інтересів сторін, важливості результатів вирішення проблем для них. Після того, як сторони дійшли згоди наступає третій етап - вироблення спільних рішень;

3) аналіз результатів - основний етап ведення переговорів. Рішення виробляються спочатку в загальному вигляді, а потім в деталях. Після закінчення переговорів необхідно провести аналіз досягнутого або не досягнутого порівняно з наміченим [24, с. 162].

Сторони, як правило, йдуть на переговори з завчасно складеним проектом контракту, попередньо узгодженим з юридичним відділом зовнішньоекономічних зв'язків.

Тепер, коли сторони дійшли згоди на проведення угоди, вони приступають до останнього етапу, до безпосереднього укладення зовнішньоекономічного договору і контролю за його виконанням.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ціль однієї сторони при цьому являється отримання товару, а іншої сторони - виторгу за товар.

Договір укладається, як правило, у простій письмовій формі; може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Важливим моментом в процесі укладення договорів являється підготовка тексту контракту, тому що від нього залежить результат виконання обов'язків сторін. Керівництву фірми необхідно пам'ятати про важливість підготовчого етапу, оскільки недоробки, пов'язані з недбалістю персоналу, що готує проект контракту, можуть обернутися фінансовими збитками при його виконанні. Тому рекомендується для підготовки тексту контракту використовувати самих кваліфікованих спеціалістів.

При підписанні контракту, як правило, повинен бути присутній перший керівник або представник фірми, який наділений всією повнотою прав. У відповідності з діючим українським законодавством, від імені юридичної особи контракт підписує особа, яка має право на підпис, згідно посади, і особа, яка уповноважена дорученням, підписаним першим керівником.

Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

Під прийманням розуміється перевірка відповідності якості, кількості та комплектності товару його характеристиці та технічним умовам, вказаним у договорі. А під здачею товару розуміється передача товару продавцем у володіння покупця відповідно до умов договору [28, с. 98]. Здача та приймання - один акт, котрий у контракті може бути виражений наступним формулюванням: «Товар вважаться поставленим продавцем та прийнятим покупцем...».

Порядок здачі-приймання зазвичай встановлюється у контракті. З питань, які не є предметом приймання товару, що здійснювалось відповідно до умов контракту, покупець може надати рекламації - претензії, що надаються у письмовій формі покупцем продавцю у зв'язку із невідповідністю якості та кількості поставленого товару. Сторони договору встановлюють порядок надання рекламації; терміни, на протязі яких рекламація може бути заявлена; права та обов'язки сторін у зв'язку з наданням рекламації; способи врегулювання.

Виконання умов контракту постійно контролює як експортер, так і покупець.

За невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань передбачені штрафні санкції, котрі за своїми розмірами та порядком повинні стимулювати виконання умов. У контракті може бути передбачене право розторгнення контракту однією стороною у випадку порушення умов угоди партненром.

Обмеження відповідальності в контрактах відбивається записом про те, що при настанні обставин непередбаченої сили (форс-мажорних обставин) термін обов'язків для сторони, на яку впливають ці обставини, продовжується на весь період їх дії та ліквідації наслідків. Для відшкодування матеріальних збитків у таких випадках у дію вступають інститути страхування та державної підтримки.

Слід зазначити, контракт встановлює не лише відповідальність сторон та обмеження відповідальності, але й розв'язання суперечок, які можуть виникнути між сторонами і не можуть бути врегульованими мирним шляхом. У більшості контрактів передбачається вирішення суперечки у порядку арбітражу.

Таким чином, зародившись ще в глибокій давнині, на сьогоднішній день експортна діяльність набула значних масштабів і характеру стійких міжнародних товарно-грошових відносин. При проведенні експортних операцій слід виділити декілька етапів, до кожного з яких експортер повинен поставитись відповідально, адже саме від них залежить результат від проведення експортної операції.

Зобов'язання за контрактами повинні бути виконані за терміном постачання товарів, якістю та кількістю товару. За даними звітності підприємства обчислюється узагальнений коефіцієнт прострочених зобов'язань за формулою:

, (1.1)

де Кпр - експортна вартість товару за всіма контрактами, прострочених виконанням протягом року;

Ке - сума всіх контрактів з експорту, які підлягають виконанню за звітний рік.

Показник прострочок складається за всім експортом за рік, за країнами експорту і за товарами. При цьому показники за звітний рік порівнюються з показниками за попередній рік.

При проведенні економічного аналізу експорту товарів необхідно оцінити конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність товарів і послуг.

Під конкурентоспроможністю товарів і послуг розуміється їх спроможність витримувати порівняння з аналогічними товарами та послугами інших виробників і продаватися в зв'язку з цим за цінами, не нижчими за середні ринкові.

Рівень конкурентоспроможності товарів і послуг визначається сукупністю різних технічно-економічних факторів: якість і собівартість, форми та методи торгівлі, ціни, умови і терміни постачання та транспортування, відповідність вимогам моди та умовам місцевого ринку, види і форми платежів та розрахунків з покупцями, престиж виробника і продавця («ціна» фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами тощо.

Найскладнішим вважається встановлення конкурентоспроможності машин і обладнання. Основний фактор їх конкурентоспроможності - якість, визначена багатьма додатками, набір яких складніший і багатоманітніший, ніж у товарів інших категорій. В поняття якості машин і обладнання входять продуктивність та універсальність, стандартизація та уніфікація моделей.

Аналіз експортних операцій

Для повнішої характеристики зовнішньоторговельної роботи підприємства експорт товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попередній рік. Мета такого дослідження - встановити, які зміни відбулися в товарній структурі експорту, в розвитку нових видів експорту і його географічному напрямку. Дані про експорт за роки, які вивчаються, групуються за країнами і за товарами.

Для отримання відповіді на питання про зміну вартісної структури експорту за країнами і товарами складаються таблиці, де за кожним рядком (країна або товар) показуються суми експорту в тис. грн. та їх питома вага у відсотках до загального підсумку.

За товарними групами, які включають кількісно і якісно співвимірні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне пальне, мазут), можна обчислити індекс кількісної структури, що визначається за формулою:

, (1.2)

зовнішньоекономічний торговельний операція експортний

де - кількість товарів поточного періоду;

- базові ціни цих товарів;

- середня ціна товарів базового періоду.

Середня ціна обчислюється за формулою :

, (1.3)



Якщо індекс кількісної структури виявиться більше одиниці, то це означатиме, що в межах товарної групи підвищилась частка дорожчих товарів за рахунок зниження частки дешевих товарів. При оберненій зміні індекс структури менший за одиницю.

Основними критеріями раціонального використання оборотного капіталу підприємства при здійсненні експортних торгових операцій є тривалість обороту оборотного капіталу та рентабельність експорту товарів.

Тривалість обороту залежить від маршруту перевезень товару, часу зберігання на складах, тривалості розрахунків з іноземними покупцями.

Послідовність аналізу. Спочатку визначаються середньорічні залишки оборотних коштів за формулою :

, (1.4)

де CЗ - середні залишки;

З - залишок на початок кварталу (місяця);

n - кількість періодів.

Оборот оборотного капіталу (оборотних коштів) відбувається за схемою: гроші - товар на складі - відвантаження товару зі складу та розрахунки з покупцями (дебіторами) - гроші. Всі стадії обороту відображаються в активі за статтями 2-го розділу бухгалтерського балансу.

Далі визначається кількість оборотів (КО) оборотного капіталу (оборотних засобів) за рік. Для цього використовується формула:

, (1.5)

де СРТ - собівартість реалізованих товарів.

Наступним етапом є визначення тривалості одного обороту:

, (1.6)

де ОД - оборотність в днях.

Якщо оборот оборотного капіталу прискорюється, це дає можливість підприємству досягти відносного звільнення капіталу з обороту. Величина звільнення (ВЗ) визначається за наступною формулою:

, (1.7)

де ОД_зр та ОД_мр - оборотність звітного та минулого року.

Ефективність експортних операцій досягається лише в тому випадку, коли прискорення оборотності поєднується з необхідним рівнем рентабельності продаж.

Показник рентабельності експорту товарів (R) визначається за формулою:

(1.8)

Крім зміни курсу гривні на показник впливають такі основні фактори:

- експортна ціна (контрактна ціна);

- рівень витрат у валюті;

- купівельна ціна одиниці товару в гривнях;

- рівень витрат в гривнях тощо.

Факторний аналіз рентабельності експорту здійснюють будь-яким відомим способом.

Оцінка ефективності експортних операцій

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствах організувати облік, що забезпечує отримання необхідної достовірної інформації про продаж (закупівлі) в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов'язані із реалізацією (закупкою) товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

Визначення економічної ефективності та ефекту експортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності:

- розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах відповідно до базисних умов постачання);

- розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

- розрахунок економічного ефекту товару;

- розрахунок економічної ефективності експорту товару.

При розрахунку показників ефективності експорту необхідно враховувати наступні умови:

- ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних

операторів зафіксована в українській валюті;

ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних

операторів зафіксована у валюті імпортера або третіх країн;

спосіб оплати за товар - комерційний кредит.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає наступним чином:

, (1.9)

де - беззбиткова експортна ціна товару, грн.;

- повні витрати на експорт товару (витрати, пов'язані із виробництвом товару та його реалізацією на зовнішньому ринку), грн.

, (1.10)

де - беззбиткова експортна ціна товару, грн.

- курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн./ вал. од.

, (1.11)

- беззбиткова експортна ціна товару, грн.;

- коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортно-імпортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників економічної ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу та розраховується за формулою

, (1.12)

де - коефіцієнт кредитного впливу;

- експортна ціна товару, грн. ;

- розмір комерційного кредиту (авансу), %;

- термін надання комерційного кредиту (авансу), рік;

- розмір додаткового прибутку.

Комерційний кредит (аванс) як спосіб розрахунку використовується зовнішньоторговельними суб'єктами для реалізації міжнародних угод, пов'язаних із купівлею-продажем машин і устаткування.

2. Розрахунок максимально допустимих повних витрат на експорт визначеного товару (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за наступними формулами:

, (1.13)

- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

, (1.14)

- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

, (1.15)

- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

Якщо (,) > , то експорт обраного в даному випадку товару для підприємства є економічно недоцільним.

3. Розрахунок економічного ефекту експорту товару необхідно проводити за формулами:

, (1.16)

де - економічний ефект експорту товару, грн.;

- виручка від експорту товару, грн.;

-- повні витрати підприємства на експорт товару, грн.



, (1.17)

де - економічний ефект експорт товару, грн.

, (1.18)

де - гривневий еквівалент відрахувань до валютного фонду підприємства, розрахований шляхом перерахунку валютної виручки у гривні за курсом Національного банку України на дату надходження валюти, грн.;

- гривнева виручка від обов'язкового продажу валюти, грн.

, (1.19)

де - економічний ефект експорту товару, грн.

Якщо (,) є додатною величиною, то експорт вибраної продукції економічно вигідний, а тому слід шукати можливості для його збільшення з врахуванням досягнутого рівня виробництва.

4. Розрахунок економічної ефективності експорту товару необхідно проводити за формулами:

, (1.20)

де - економічна ефективність експорту.

, (1.21)

де - економічна ефективність експорту.

, (1.22)

- економічна ефективність експорту;

- коефіцієнт кредитного впливу.

, (1.23)

де - економічна ефективність експорту;

-- обсяг експортних товарів у внутрішніх середньорічних цінах, тис. грн.;

- виробнича собівартість експортних товарів, тис. грн.

, (1.24)

де - економічна ефективність експорту, %;

- середньорічна вартість основного та оборотного капіталів при виробництві експортної продукції, тис. грн.

На підставі показників, які визначаються за формулами, можна зробити наступні висновки про економічну ефективність експорту:

(,), (, ), , доцільно розраховувати при укладанні кожної експортної угоди з метою вибору найбільш оптимальної за критерієм максимуму;

(,), та за умови (, ) > ;

- якщо (,) > 1, а (,) > , то експорт відповідних товарів є для підприємства економічно вигідним і слід шукати шляхи збільшення експорту даних товарів з врахуванням найбільш вигідних напрямків експорту;

-- свідчить про рівень ефективності експорту відповідних товарів, при цьому перша частина формулі показує, який відсоток доходу підприємство отримає від реалізації експортної операції, а друга - визначає, скільки разів за період, що розглядається, капітал, авансований на експорт, зміг обернутися. Відповідно, чим більше обидві частини даної формули, тобто величина , тим вигідніше експорт відповідних товарів.

Показники ефективності експортних угод доцільно використовувати при аналізі експортної діяльності підприємства за минулий період; обґрунтуванні окремих пропозицій про реалізацію товару; планування експортної діяльності на майбутній період. [32, с. 276-277]

1.3 Нормативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

На сучасному етапі економічних перетворень необхідною умовою формування стійкого і розвиненого зовнішньоекономічного комплексу, в тому числі і експортної діяльності, являється стабільна, реально функціонуюча законодавча база, яка сприяла б оптимальному розвитку фінансово-господарчої діяльності підприємств-експортерів. Правова основа для здійснення експортних операцій в Україні хоча постійно розвивається але до кінця не відрегульована. В даний момент існує маса законів, актів, постанов, положень і т.п., на основі яких регулюється експортна діяльність України.

До державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять:

- митне регулювання (ст. 13 Закону про ЗЕД, Митний кодекс України, Закон України №2098 - XІІ від 05.02.1992 року «Про єдиний митний тариф» тощо);

- валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо);

- ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону про ЗЕД, Указ Президента України від 10.02.1996 року №124/96 «Про заходи з удосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»);

- введення спеціальних економічних зон (ст. 24 Закону про ЗЕД, Наказ Президента України від 17.11.1995 року № 1062/95 «Про заходи по проведенню експерименту у Північнокримській економічній зоні «Сиваш» тощо);

- застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності (ст. 32-37 Закону про ЗЕД, ст. 119-120 Митного кодексу, ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо). [30, 167-168]

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється: Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами та іншими законодавчими актами України.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який дає визначення основним термінам, які застосовуються у практиці експортної діяльності; закріплює основні принципи і правила при здійсненні експортних операцій; визначає коло суб'єктів експортної діяльності, їх права та обов'язки; законодавчо закріплює регулювання експортної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів при експорті; зумовлює їх відповідальність при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

Згідно з даним законом до суб'єктів, що здійснюють експортну діяльність належать:

- фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а також постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- об'єднання фізичних і юридичних осіб;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- спільні підприємства;

- Україна в особі її органів;

- інші держави та ін.

Необхідною умовою перетинання митної границі України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Митним Кодексом України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України [28].

При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Зовнішньоекономічних Зв'язків «Положення про форму зовнішньоекономічного контракту», яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу [19]. А деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.

Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів): Цивільний кодекс УРСР;

- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»;

- Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»;

- Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року N 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»;

- Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року N 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;

- Указ Президента України від 10 лютого 1996 року N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності";

- Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року N 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Що стосується здійснення платежів у іноземній валюті, то вони регулюються Декретами Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті», а також Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Перераховані вище документи встановлюють режим здійснення валютних операцій на території України, визначають принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин при здійсненні валютних операцій.

При виборі базисних умов поставок підприємства користуються Указом Президента «Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» [19, с. 25]. Ці правила викладено у ІНКОТЕРМС-2000, згідно з якими існує 13 базисних умов поставок, які відрізняються за обов'язками контрагентів [5].

Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», по якому при вивезенні товару з митної території України ставка податку на додану вартість дорівнює нулю [2]; а також Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій», згідно з яким об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) [3].

Порядок квотування і ліцензування експорту визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)», згідно з яким рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму [4]; а також щорічні Постанови «Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню».

В основу законодавчої бази страхування експортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України « Про страхування».

З ціллю запобігання демпінгу використовується Указ Президента України «Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок».

Таким чином, експорт передбачає продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Експортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

На сьогоднішній день існує велика кількість законів, підзаконних актів, Указів президента, постанов та Декретів Кабінету Міністрів України, які регулюють експортну діяльність підприємств. Однак правова основа нашої країни на сьогоднішній момент не може забезпечити підприємствам нормальних умов функціонування на зовнішніх ринках, тому це залишається однією з пріоритетних задач для уряду України. Менеджер, в свою чергу, повинен враховувати стан нормативно - правової системи держави, під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності аби уникнути можливих проблем.

ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ

Різноманітність форм зовнішньоекономічної діяльності визначає різні напрями прояву ефекту в найближчому чи більш віддаленому майбутньому. При оцінці конкретних зовнішньоекономічних операцій важливо враховувати якомога більше проявів ефекту, для чого необхідно розуміти їх природу та особливості, що впливають на методи і послідовність розрахунків.

Розрахунки економічної ефективності зовнішньоекономічних операцій базуються на загальних засадах оцінки ефекту комерційних угод (для торгівельних операцій) та інвестиційних проектів (виробництво експортної продукції, закупівля імпортного обладнання для потреб реконструкції, обмін науково-технічними результатами, тощо).

Метою підприємства при виході на зовнішній ринок і здійсненні експортних операцій є одержання прибутку від експорту. Причому даний прибуток має бути більше можливого прибутку при реалізації товару на внутрішньому ринку, інакше витрати на організацію експортних операцій є недоцільними і неефективними.

Необхідною умовою для успішного проведення експортних операцій є аналіз їхньої ефективності з метою встановлення найбільш оптимальної структури експорту і прийняття обґрунтованих рішень в області керування.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз техніко-економічних і фінансових показників діяльності ПАТ «ЦГЗК»

Центральний гірничо-збагачувальний комбінат - одне з найпотужніших підприємств в Україні по виробництву концентрату, обкотишів та іншої залізорудної сировини.

За організаційно-правовою формою Центральний гірничо-збагачувальний комбінат - публічне акціонерне товариство. Скорочене найменування - ПАТ «ЦГЗК».

Основними видами діяльності ПАТ «ЦГЗК» є відкритий та підземний видобуток руд чорних металів, виробництво та реалізації концентрату та обкотишів та іншої залізорудної сировини.

За формою власності ПАТ «ЦГЗК» є приватним підприємством. Частка акцій, які належать юридичним особам, від їх загальної кількості (%) складає - 99,48%; відповідно фізичним особам -0,52%. Акціонерами, що володіють більш як 10% акцій емітента є: SCM Holdіngs Lіmіted - 23,52% та MetalUkr Holdіng Lіmіted - 75,957% від загальної кількості акцій.

52-річний період роботи комбінату - це період підйомів і спадів виробництва, період проведення реконструкції основних виробництв в умовах діючого підприємства, період структурних перетворень.