Впровадження стандартів

Міжнародні стандарти (ГОСТ) і класифікатори

Національні стандарти Німеччини (DIN)

Японські національні стандарти (JIS) і ін.

Державні стандарти України (ДСТУ), ОКТЕІ

Стандарти суспільств (СТО)

Стандарти підприємств (СТП), фірм:

об'єднань підприємств

підприємств, що не входять в об'єднання або входять в них.

Технічна Документація (ТД):

Конструкторська

Технологічна

Проектно-будівельна

Міжнародна організація зі стандартизації (ІСО)

Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК) і ін.

Європейські організації зі стандартизації (СІНА і СЕНЕЛЕК) і ін.

Міжнародна Рада СНД

Національні органи зі стандартизації (DIN, JIS, BSI AFNOR і ін.)

Держстандарт України

Держбуд України

Наукові інженерні суспільства

Керівництво підприємств (фірм) і об'єднань підприємств

Технічні керівники підприємств (фірм) і об'єднань підприємств

Технічний регламент -- документ, який встановлює характеристики продукції або пов'язані з нею процеси і методи виробництва. Він може також включати вимоги до термінології, символів, упаковки, маркування або етикетування продукції, а може бути цілком присвячений цим питанням. Дотримання технічного регламенту обов'язкове (відповідно до Угоди по технічних бар'єрах в торгівлі, прийнятих в рамках Всесвітньої торгової організації -- СТО).

Як технічні регламенти в України розглядаються: технічне законодавство України; укази Президента України і накази, що містять вимоги технічного характеру; стандарти, що містять обов'язкові вимоги, а також технічні норми і правила спеціалізованих державних контрольно-наглядових органів (Сніп, Санпін і ін.).

Загальноукраїнські класифікатори техніко-економічної інфраструктури -- систематизовані зведення класифікаційних угрупувань певних об'єктів класифікації, що містять їх умовні цифрові коди і найменування. Розробляються на продукцію, послуги, виробничі процеси і їх елементи, що мають загальнонародне господарське значення (застосування).

У України за станом на 1 січня 1998 р. діяло більше 30 ОКТЕІ, зокрема:

- Загальноукраїнський класифікатор продукції (ЗКП);

- Загальноукраїнський класифікатор видів економічної діяльності, продукції і послуг (ЗКДП);

- Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТНВЕД);

- Загальноукраїнський класифікатор стандартів (ЗКС).

ОКТЕІ використовуються як єдині машинно-орієнтовані мови спілкування суб'єктів господарської діяльності і органів управління, зокрема для класифікаційного науково обґрунтованого опису і регулювання національної економіки України. Наприклад, ОКП, ОКДП, ТНВЕД призначені для державного регулювання складу видів і структури продукції, яка виробляється і споживається в України.

Стандарт галузі -- стандарт, який був прийнятий державним органом управління в межах його компетенції. Розробляється на конкретну продукцію (або групи конкретної продукції), конкретні послуги (або групи конкретних послуг), конкретні виробничі процеси або їх елементи (або групи конкретних виробничих процесів або їх елементів), що мають переважно внутрігалузеве значення (застосування).

Під галуззю в сучасних умовах господарювання в України розуміється сукупність суб'єктів господарської діяльності, незалежно від їх відомчої приналежності і форм власності, які розробляють (або) певних видів, які мають схоже цільове (або функціональне) призначення, що виробляють продукцію (що виконують роботи і що надають послуги).

Стандарт підприємства -- стандарт, затверджений самим підприємством. У України СТП затверджують за двома варіантами: на рівні підприємств, що не входять або входять в яке-небудь господарське об'єднання (концерн, холдинг, науково-технічний комплекс, НВО і ін.); на рівні будь-яких господарських об'єднань (з будь-якою системою власності на засоби виробництва).

Розробляється на конкретну продукцію (або групи конкретної продукції), конкретні послуги (або групи конкретних послуг), конкретні виробничі процеси або їх елементи (зокрема на елементи організації і управління виробництвом), що мають застосування в основному на самому підприємстві.

Стандарт науково-технічного, інженерного суспільства -- стандарт, прийнятий науково-технічним, інженерним суспільством або іншим суспільним об'єднанням. Характерною особливістю цієї категорії стандартів є те, що для суб'єктів господарської діяльності вони є повністю добровільними (не обов'язковими для застосування), тобто що рекомендуються.

Правила зі стандартизації -- нормативний документ зі стандартизації, прийнятий Держстандартом України і що містить, по-перше, типові організаційно-технічні і (або) загальнотехнічні правила, загальні принципи, характеристики, норми, дотримання яких є обов'язковим при виконанні виробничих процесів певного вигляду у сфері стандартизації, метрології, сертифікації і акредитації, а по-друге, обов'язкові вимоги до оформлення результатів цих робіт. Правила зі стандартизації ніколи не розробляються на власну продукцію і послуги, а тільки в наступних випадках:

- при необхідності деталізації обов'язкових вимог відповідних основоположних організаційно-технічних і (або) загальнотехнічних стандартів (ДСТУ);

- за відсутності таких стандартів (для більш оперативного регулювання певних організаційно-технічних і (або) загальнотехнічних відносин);

- при недоцільності розробки і ухвалення в обґрунтованих випадках відповідних організаційно-технічних і (або) загальнотехнічних стандартів.

Розробляються на конкретні виробничі процеси і їх елементи, пов'язані з вирішенням завдань організації і управління роботами зі стандартизації, метрології, сертифікації, акредитації, ліцензуванню, державному контролю і нагляду за дотриманням обов'язкових вимог технічних регламентів, державних і міждержавних стандартів. Правила зі стандартизації приймають Держстандарт України і Держбуд України. Якщо вони пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, то вимоги, що містяться в них, є обов'язковими.

Побудова, виклад, оформлення і зміст правил зі стандартизації здійснюється за ДСТУ 1.5.

Рекомендації зі стандартизації розробляються на конкретні виробничі процеси і їх елементи, пов'язані з вирішенням завдань організації, координації і здійснення робіт зі стандартизації, метрології і сертифікації. Рекомендації зі стандартизації приймають Держстандарт України, Держбуд України, а також підлеглі ним всеукраїнські науково-дослідні інститути відповідно до їх головної ролі і профілю діяльності. Положення, що містяться в рекомендаціях, є добровільними.

Міжнародний стандарт -- стандарт, прийнятий міжнародною (світовою) організацією зі стандартизації. Такими є неурядові організації ІСО (ISO) і МЕК (IEC), тому статус стандартів, прийнятих для застосування в країнах -- членах ІСО і МЕК, добровільний.

Міжнародний (регіональний) стандарт -- стандарт, прийнятий міжнародною регіональною організацією. Так, існують європейські стандарти CEN, CENELEC і ETSI, які приймаються міжурядовими європейськими організаціями: Європейським комітетом із стандартів (CEN), Європейським комітетом електротехнічної стандартизації (CENELEC) і Європейським інститутом телекомунікаційних стандартів (ETSI). Відповідно до директив ЄС статус вказаних стандартів для їх застосування в країнах -- членах ЄЕС обов'язковий.

Розробляються (як і вітчизняні стандарти) на конкретну продукцію (або групи конкретної продукції), конкретні послуги (або групи конкретних послуг), конкретні виробничі процеси або їх елементи (або групи конкретних виробничих процесів або їх елементів), що мають відповідно загальносвітове, регіональне або переважно національне значення (застосування).

Міждержавний стандарт -- стандарт, прийнятий державами, що приєдналися до Угоди про проведення узгодженої політики в області стандартизації, метрології і сертифікації (1992 р.). Міждержавні стандарти є в даний час міжнародними стандартами регіонального типу.

Національний стандарт -- стандарт, прийнятий національним органом зі стандартизації. Такими є, наприклад, державні стандарти Російської Федерації (ДСТУ), України (ДСУ), Німеччини (DIN).

Гармонізований стандарт -- національний стандарт, вимоги якого технічно ідентичні, тобто тотожні або вищі (складніші), але не суперечать вимогам до конкретного об'єкту стандартизації, встановленим у відповідному міжнародному стандарті (стандартах) або в (міжнародному) регіональному стандарті (стандартах), або в прогресивному національному стандарті (стандартах) зарубіжної країни, з яким (якими) гармонізується даний національний стандарт.

Гармонізація ДСТУ, які використовують на території України, з відповідними міжнародними стандартами (за ухвалення яких Україна проголосувала позитивно) є центральною умовою виконання України Угоди з технічних бар'єрів в торгівлі і однією з найбільш важливих загальних умов для вступу України до Всесвітньої торгової організації.

Комплекс стандартів -- це сукупність взаємопов'язаних державних і (або) міжнародних стандартів, об'єднаних загальною цільовою спрямованістю і що встановлюють узгоджені, переважно основоположні організаційно-технічні і (або) загальнотехнічні вимоги до взаємозв'язаних об'єктів стандартизації.

В Україні і країнах-членах СНД застосовуються, наприклад, наступні комплекси державних і міждержавних стандартів: 1. ГСС РФ; 2. ЕСКД; 3. ЕСТД; 7. ГСИ; 9. ЕСЗКС; 12. ССБТ; 13. Репрографія; 15. СРПП; 17. ССОП; 19. ЕСПО; 21. СЦЦС; 24. ЕКСАС; 27. ССНТ; 29. ССЕТО, ЕСДП і ОНВ і ін.

Комплекси державних і міждержавних стандартів організаційно-технічного і загальнотехнічного характеру (спільно з технічними регламентами, спеціалізованими державними контрольно-наглядовими органами країни, що приймаються) є основоположними, системо утворюючими для всього федерального фонду стандартів і ОКТЕІ.

Міжнародна стандартизація -- це міжнародна діяльність зі стандартизації, участь в якій відкрита для відповідних органів всіх країн світової спільноти. Вона здійснюється в рамках не тільки таких організацій, як ІСО і МЕК, але і багато інших (неурядових і міжурядових), наприклад: Всесвітній організації охорони (ВІЗ) здоров'я при ООН; Продовольчій і сільськогосподарській Організації Об'єднаних націй (ФАО); Міжнародній організації цивільної авіації (ІКАО); Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ); Європейській економічній комісії ООН (ЕЕК ООН) і ін.

Регіональна стандартизація -- це міжнародна діяльність зі стандартизації, участь в якій відкрита для відповідних органів країн переважно тільки одного географічного або економічного регіону світу. До них відносяться, наприклад, країни -- члени СНД, ЄЕС, Арабські організації зі стандартизації і метрології (АСМО), Панамериканського комітету стандартів (КОПАНТ) і так далі

Національна стандартизація -- це діяльність по стандартизації, яка проводиться на рівні однієї країни світової спільноти.

У одних країнах світу національна стандартизація здійснюється державними органами управління (наприклад, в Росії, в Україні, в Білорусії, в Японії, в Китаї, в КНДР, в Республіці Куба), в інших -- недержавними організаціями (ФРН, Великобританії, Фінляндії).

Застосування стандарту -- це використання стандарту користувачем з виконанням встановлених в нім вимог і відповідно до області його розповсюдження і сфери дії.

Користувачами є: суб'єкти господарської діяльності (дослідники, розробники, випробувачі, органи з сертифікації, товаровиробники, торгові організації, товароспоживачі, сервісні і ремонтні організації, організації з утилізації, поховання або знищення використаної продукції або відходів виробництва); населення, тобто покупці і споживачі кінцевої продукції (товарів народного споживання) і всіляких побутових послуг; державні органи і інститути всіх гілок і рівнів влади.

Область розповсюдження стандарту -- це конкретні об'єкти стандартизації, а також аспекти стандартизації, вимоги до яких встановлені в даному стандарті.

Сфера дії стандарту визначається статусом і компетенцією органу (або організації), що прийняв стандарт даної категорії. Це може бути територія СНД (ГОСТ), територія України, галузь науки і техніки (ГСТ, СТО), підприємство (СТП).

Застосування міжнародного стандарту -- це використання конкретного міжнародного стандарту користувачами в даній країні (країнах) з повним або частковим виконанням встановлених в нім вимог і відповідно до області його розповсюдження і сфери дії.

Країни світової спільноти використовують наступні основні варіанти застосування міжнародних стандартів.

1-й варіант -- шляхом безпосереднього (в буквальному розумінні слова) застосування міжнародного стандарту в практиці господарювання країни -- користувача стандарту (головним чином на рівні фірм), причому без якого-небудь його переоформлення і (або) додаткового позначення і без офіційного автентичного перекладу національною офіційною мовою країни.

2-й варіант -- шляхом офіційного автентичного перекладу міжнародного стандарту національною офіційною мовою країни -- користувачем цього стандарту і прямого включення його змісту у вітчизняний нормативний документ зі стандартизації, причому без яких-небудь доповнень і (або) посилювань вимог (або, навпаки, з включенням доповнень і (або) посилюванням вимог). Це варіант прямого застосування міжнародного стандарту, але опосередкованого з погляду його переоформлення на національну офіційну мову країни-користувача.

3-й варіант -- шляхом часткового використання змісту вимог міжнародного стандарту користувачами в даній країні як одне з багатьох джерел науково-технічної інформації, що враховується (або лише береться до уваги) при розробці аналогічного вітчизняного нормативного документа зі стандартизації. Цей факт зазвичай не відбивається в позначенні вітчизняного документа зі стандартизації, але про це в тій або іншій формі повідомляється в передмові, а також в довідково-інформаційних додатках до нього (бібліографія або список джерел, які використовуються при розробці вітчизняного документа).

Перші два варіанти зазвичай відбиваються в спеціальних правилах перегляду стандарту (див. ДСТУ 1.5, п. 8.1). Крім того, про це повідомляється в передмові до вітчизняного стандарту.

У України і країнах -- членах СНД використовуються в даний час всі три вказані вище варіанти.

Застосування регіонального стандарту -- це використання конкретного (міжнародного) регіонального стандарту користувачами в даній країні (країнах) з повним або частковим виконанням встановлених в нім вимог і відповідно до області його розповсюдження.

Міждержавні стандарти категорії ГОСТ, за яких Україна проголосувала позитивно, використовуються в України з повним виконанням встановлених в них вимог.

Застосування національного стандарту іншої країни -- це використання національного стандарту іншої країни користувачами в даній країні (на підставі ув'язненого в установленому порядку двосторонньої угоди між сторонами) з повним або частковим виконанням вимог, встановлених в конкретному національному стандарті іншої країни, і відповідно до області його розповсюдження.

Варіанти і умови застосування національних стандартів інших країн в України принципово аналогічні трьом викладеним вище варіантам застосування міжнародних стандартів ІСО і МЕК.

Дата введення стандарту в дію -- це дата, з якою стандарт набуває юридичної сили. Встановлюються для стандартів, що містять обов'язкові вимоги (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ, СТП). Для стандартів науково-технічних, інженерних суспільств (СТО), Для суб'єктів господарської діяльності, що є, повністю добровільними, дати введення їх в дію не встановлюються.

Дата введення технічного регламенту в дію -- це дата, з якою технічний регламент набуває юридичної сили. Оскільки технічні регламенти (за визначенням) завжди є обов'язковими документами, встановлення дат введення їх в дію також обов'язково.

Користувач стандарту -- це юридична або фізична особа, що застосовує стандарт в своїй науково-технічній, дослідно-конструкторській, технологічній, проектній, виробничій, стандартизаторській, управлінською, учбово-педагогічною і інших видах діяльності.

Користувачі повинні дотримувати встановлених в стандартах обов'язкові вимоги відповідно до області розповсюдження і сфери дії, причому з дати введення їх у дію. А до цієї дати дотримання встановлених в них обов'язкових вимог як для юридичних, так і для фізичних осіб є добровільним.

Користувач технічного регламенту -- це юридична або фізична особа, що застосовує технічний регламент в своїй науково-технічній, дослідно-конструкторській, технологічній, проектній, виробничій, стандартизаторській, управлінською, учбово-педагогічною і інших видах діяльності.

Користувачі зобов'язані дотримувати всі встановлені в регламентах імперативно-обов'язкові вимоги в повному об'ємі і відповідно до області розповсюдження і сфери дії, причому з дати введення їх в дію. До цієї дати дотримання (повне або часткове) встановлених в них імперитивно-обов'язкових вимог як для юридичних, так і для фізичних осіб є добровільним.

Структурні елементи стандарту -- це сукупність елементів побудови, викладу, оформлення, змісту і позначення стандартів. У загальному випадку стандарти містять наступні структурні елементи:

титульний лист (обов'язковий елемент);

передмова (обов'язковий елемент);

дані про право власності на даний стандарт (обов'язковий елемент);

зміст (при необхідності);

вступ (при необхідності);

найменування (обов'язковий елемент);

область застосування (обов'язковий елемент);

нормативні посилання (за наявності);

визначення або терміни і визначення (за наявності);

позначення і скорочення, які використовуються в тексті стандарту (за наявності);

вимоги (головний і обов'язковий елемент);

додатки обов'язкові і ті, які рекомендуються (за наявності);

бібліографічні дані, тобто інформаційні відомості про документи, які використовуються при розробці даного стандарту (за наявності);

відомості про віднесення стандарту до певного класифікаційного угрупування Універсальної десяткової класифікації (УДК) друкарсько-книжкової продукції (обов'язковий елемент);

15) позначення даного стандарту (обов'язковий елемент).

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення змісту і позначенню стандартів, прийнятих на території України, встановлені в ДСТУ 1.5-92 і ДСТУ 1.5-93.

Теорія стандартизації -- фундаментальні і прикладні наукові знання про соціальну практику стандартизації.

Фундаментальна теорія стандартизації вивчає, висловлює і розвиває наступні теорії:

- про власний предмет стандартизації;

- про власний науково-практичний метод соціальної практики стандартизації;

- про головний (регулятивний) методологічний принцип соціальної практики стандартизації;

- про основну техніко-економічну закономірність соціальної практики стандартизації;

- про об'єктивний закон соціальної практики стандартизації.

Прикладна теорія стандартизації вивчає, висловлює і розвиває:

- теорію об'єктивного місця, соціальної ролі і функцій стандартів, що управляють, як активних елементів з тимчасових продуктивних сил і регуляторів початкової нормативно-технічної сторони (грані) виробничо-економічних відносин між товаророзробниками і товаровиробниками, з одного боку, і товароспоживачами (або товаропокупцями) -- з іншого; теорію суспільно необхідних об'єктів стандартизації як результатів творчої інтелектуально-технічної праці людини, що підлягають усуспільненню у формі розробки нових або оновлення стандартів, що діють;

- теорію безпосередньої, власної мети стандартизації як створення, систематичне оновлення і нормозастосування оптимального за складом, структурою і рівню вимог фонду стандартів;

- теорію прикладних методичних принципів стандартизації в умовах соціального орієнтованого способу оптимального функціонування економіки (принципи системності, комплексності, планомірності, оптимальності, поєднання обов'язкових і добровільних вимог, гнучкості і динамізму);

- теорію соціально необхідного оптимального фонду стандартів як головного регулятора початкової нормативно-технічної сторони (грані) виробничо-економічних відносин в умовах соціального орієнтованого способу оптимального функціонування економіки.

Власний предмет теорії і практики стандартизації -- це нормативно-технічна сторона (грань) системи виробничо-економічних відносин товаророзробників і товаровиробників, з одного боку, і товароспоживачів (або товаропокупців), з іншого боку, а також з органами господарського управління з приводу інтегральної якості об'єктів іншої природи, що створюються творчою інтелектуально-технічною працею людини і багато разів відтворних і (або), які використовуються в будь-якій сфері життєдіяльності.

Власний науково-практичний метод стандартизації -- це метод системно-комплексного впорядкування і одночасно оптимізації вимог до всіх нових потенційних і нових фактичних, соціально необхідних об'єктів офіційної (документованої) стандартизації нових об'єктів іншої природи, що постійно відтворюються творчою інтелектуально-технічною працею дослідників і розробників у всіх їх формах, видах і різновидах.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров'я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Існує хибна думка про те, що стандартна продукція є синонімом низької якості, одноманітної, позбавленої смаку продукції. Але сама природа дає нам хороші приклади геніальної стандартизації. Так, відомо, що вся фантастична різноманітність живих істот на землі, які мають різну форму, забарвлення, способи поведінки, побудована всього лише з 22 “стандартних деталей” - амінокислот.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками з'являються нові методи виробництва і матеріали, що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою самої високої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

Отже, стандарти - це нормативна база управління якістю продукції і сертифікації.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти.

Список використаної літератури

1. Зенкін А.С., Хімічева Г.І., Єфіменко Н.А., Соловйов В.М «Стандартизація та управління якістю» Навчальний посібник

Размещено на Allbest.ru