Отже, виробничий напрямок господарства - зерново-ріпаковий з розвиненим скотарством.

ДПДГ ВДСГДС є досить потужним господарством, за аналізований період обсяги виробництва продукції зросли майже в 1,5 раза (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Основні показники розміру ДПДГ ВДСГДС

Показники	Роки	В середньому по господарствах району	2008р. +;- до
	2006	2007	2008		2006р	середнього по району
Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005 р.	574	1443	2092	4513	1518	-2421,0
Вартість товарної продукції, тис. грн.	887	2629	2986	5363,3	2099	-2377,3
Площа земельних угідь - всього, га	1658	1658	1700	1243,0	42	457,0
в т.ч. с-г. угіддя, га	1353	1353	1353	998,0	-	355,0
з них: рілля	1290	1290	1290	950,7	-	339,3
сіножаті	4	4	4	16,3	-	-12,3
пасовища	13	13	13	31,0	-	-18,0
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	106	105	99	91	-7	8,0
працівники рослинництва	54	57	64	70	10	-6,0
працівники тваринництва	52	48	35	21	-17	14,0
Затрати праці - всього, тис. люд.-год.	100	101	70	154	-30	-84,0
Середньорічна вартість основних та оборотних засобів, тис. грн.	9558	10890	17768	11314,5	8210	6453,5
Фондозабезпеченість, тис. грн.	706,4	804,9	1313,2	765,9	606,8	547,3
Фондоозброєність, тис. грн.	90,2	103,7	179,5	84,0	89,3	95,5

Вартість товарної продукції з 887 тис. грн в 2006 р. збільшилась до

2986 тис. грн у 2008 р.. Також відбулося незначне збільшення площі, хоча середньорічна чисельність працівників зменшилась на 7 осіб, і у 2008 р. становила 99 осіб, Затрати праці також мають тенденцію до зниження і становлять 70 тис. люд.-год. у 2008 році.

В результаті збільшення вартості основних та оборотних засобів підприємства, фондозабезпеченість в звітному році зросла і сягала 1313, 2 тис. грн на 100 га, що на 607 тис. грн більше, ніж у 2006 році. Таку ж позитивну тенденцію до зростання має і фондоозброєність. Так у 2008 р. цей показник становив 179,5 тис. грн, що на 89 тис. грн вище базисного року. Хоча, за аналізований період чисельність працюючих зменшилась на 7 осіб.

Порівняно із середньорайонними даними, то виробнича потужність аналізованого підприємства є нижчою. ДПДГ ВДСГДС в своєму користуванні має близько 1353 га землі, що на 355 га більше середньорайонного показника, але продукції дане підприємство виробляє у два рази менше. Отже, наявні ресурси підприємства використовуються не раціонально та неефективно. Тож керівництву слід переглянути стратегію розвитку підприємства та прийняти відповідні рішення.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення системного надходження і ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ними зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими установами.

Проаналізуємо показники фінансової стійкості та структури капіталу ДПДГ ВДСГДС (табл. 2.3). Коефіцієнт автономії визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.3. Показники фінансового стану в ДПДГ ВДСГДС

Назва показника	Роки
	2006	2007	2008
Коефіцієнт автономії	0,75	0,79	0,67
Коефіцієнт фінансової залежності	0.25	0.21	0.33
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,28	0,29	0,26
Коефіцієнт фінансової стійкості	1,49	1,65	1,21
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування )	0,67	0,61	0,83
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,40	0,38	0,45
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	0,19	0,24	0,17
Рівень збитковості активів, %	-5,7	-9,2	-5,9
Рівень збитковості власного капіталу, %	-18,1	-3,5	-3,8
Рівень збитковості продажу, %	-80,6	-24,5	-25,3
Рівень збитковості продукції, %	-63,2	-22,9	-17,8
Коефіцієнт оборотності активів	0,68	0,38	0,41

На підприємстві ДПДГ ВДСГДС значення коефіцієнту у 2005 році було 0,75, у 2006 році - 0,79, у 2007 році - 0,67, тобто підприємство в незначній мірі залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності - це показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Тобто на 1грн. власних коштів припадає 1,33 грн. загальної вартості майна підприємства - у 2005 році, у 2006 році - 1,27 грн., у 2007 році - 1,49 грн. Отже, з кожним роком збільшується загальна вартість майна підприємства яка припадає на 1грн. власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності на підприємстві ДПДГ ВДСГДС є досить високим, що говорить про велику частку власного капіталу у загальній структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів ДПДГ ВДСГДС цей показник з кожним роком зменшується.

Важливими показниками, що характеризують рентабельність господарювання є рівень рентабельності, рентабельність активів, продажу та власного капіталу.

Характеризуючи їх зміну за останні роки бачимо, що за весь аналізований період господарська діяльність підприємства є збитковою. Так у 2008 році підприємство одержало збитки на суму 644 тис. грн, таким чином рівень збитковості на кінець звітного періоду складав 17,8 %, що майже в 3,5 рази нижче у 2006 року. (табл. 2.3).

Рентабельність власного капіталу також має тенденцію до зростання і в 2008 році рівень збитковості власного капіталу становить 3,8 %, що означає, що на 1 грн. власного капіталу підприємство має майже 4 коп. збитку.

Рентабельність продажу характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від реалізації продукції, розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції та суми реалізації продукції. Отже у 2006 р. на 1 грн з кожної гривні від реалізації продукції надходило 80 коп. збитку, у 2007 р. - 24, а у 2008 р. - 25, а рівень збитковість продажу сягав 25 %.

Рівень збитковості реалізованої продукції у 2008 році становив 17,8 %, що свідчить, що на 1 грн. понесених витрат підприємство отримало ще майже 18 коп. збитку.

Пiдвoдячи пiдcyмки мoжнa cкaзaти, щo в зaгaльнoмy фiнaнcoвий cтaн ДПДПГ ВДСГДС є позитивним. Пpoтe гocпoдapcтвy cлiд бyлo б зaлyчити бiльшe пoзичкoвиx кoштiв (нaпpиклaд, взяти дoвгocтpoкoвий кpeдит) тa вклaдaти їx y виpoбництвo. Цe дacть змoгy пoкpaщити yмoви виpoбництвa, мaтepiaльнo-тexнiчнy бaзy тa пiдвищити peнтaбeльнicть пiдпpиємcтвa.

Будь-яке виробництво продукції неможливе без залучення виробничих ресурсів. Так в сільському господарстві важливими ресурсами є: земельні, трудові та матеріальні (основні та оборотні засоби). Зрозуміло, що лише комплексне та раціональне їх використання сприятиме підвищенню ефективності виробництва та якості виробленої продукції.

Сільськогосподарське виробництво є однією галуззю, що має ряд особливостей. Найпершою з них є те, що вирощування продукції неможливе без використання землі та спеціальної технологій вирощування, що притаманна лише певному виду продукції.

Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції, в сільському господарстві земля водночас є засобом і предметом праці. Станом на 1.01.2008 року площа сільськогосподарських угідь в господарстві складала 1302,1 га, з них площа ріллі - 1266,5 га. (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4. Структура земельних угідь в ДПДГ ВДСГДС

Види угідь	2006р.	2007р.	2008р.	Середньорайонні значення
	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
Загальна земельна площа в т. ч.:	1658	100,0	1658	100,0	1700	100,0	1740	100
Площа с/г угідь	1353	81,6	1353	81,6	1353	79,6	1546	88,9
з них :
рілля	1290	77,8	1290	77,8	1290	75,9	1423	81,8
сіножаті	4	0,2	4	0,2	4	0,2	25	1,4
пасовища	13	0,8	13	0,8	13	0,8	14	0,8
багаторічні насадження	46	2,8	46	2,8	46	2,7	84	4,8
Площа лісу	147	8,9	147	8,9	147	8,6	107	6,1
Ставки та водойми	41	2,5	41	2,5	41	2,4	87	5,0
Інші земельні угіддя	117	7,0	117	7,0	159	9,4	-	-

За період з 2006 по 2008 роки загальна земельна площа збільшилась на 42 га. Станом на 1 січня 2009 року в користуванні ДПДГ ВДСГДС знаходилось 1353 гектар сільськогосподарських угідь, в тому числі ріллі 1290 гектар, що в структурі земельних угідь становить 76 %.

В порівнянні з 2006 роком спостерігається збільшення орної площі на 11,5 га. Збільшення площ відбулось внаслідок проведення реформування (розпаюванню) земель. На даний час ведеться робота по виготовленню державних актів, виділення земель в натурі, укладенню договорів на оренду земельних часток (паїв). Коефіцієнт розораності землі в 2006 році становив 95 %, а в 2008 році даний коефіцієнт становив вже 97,3 %, що свідчить про високий рівень розораності земель, що знаходяться у користуванні. Також можна відмітити і те, що дуже мало площ відводиться під пасовища 13 га і лише 4 га - під сіножатями. Порівнявши структуру земельних угідь підприємства з середньорайонними значеннями можна сказати, що господарство використовує меншу площу, ніж середнє районне значення (середнє площа по господарствах району на 244 га більша, ніж по господарству).

Для здійснення виробничого процесу підприємство обов'язково повинно мати основні й оборотні засоби, які забезпечують непереривність процесу виробництва і обігу. Прослідкуємо економічну ефективність використання цих засобів в ДПДГ ВДСГДС (таблиця 2.5).

Як бачимо, збільшується коефіцієнт оборотності, що свідчить про те, що за аналізований період діяльність підприємства дещо покращилась, але ефективність використання активів все ще залишається на низькому рівні.

Майже у 2 рази зменшилась тривалість обороту відповідних фондів. Як наслідок підприємство у 2008 році перекрило частину збитків за минулі роки. Підвищився рівень використання основних засобів. У 2008 році було придбано нової техніки на суму 35 тис. грн, що підвищило ефективність їх використання та віддачі. В результаті вибуття значної частини основних засобів на суму 12436 тис. грн, вартість основних засобів на кінець звітного періоду зменшилась майже в 2,5 рази.

Таблиця 2.5. Показники стану та ефективності використання основних фондів та оборотних засобів у ДПДГ ВДСГДС

Показники	Роки	В середньому по господарствах району, 2008р.	Відхилення +;-2008р.до
	2006	2007	2008		2006 р.	середнього по району
Балансова вартість основних фондів на кінець року, тис. грн	9933	20980	9065	7644,4	-868	1420,6
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн	2798	2124	3806	3670,0	1008	136,0
Вартісне співвідношення основних і оборотних засобів	0,28	0,10	0,42	0,48	0,14	0,06
Коефіцієнти: - придатності основних фондів	0,6	0,8	0,8	0,6	0,2	0,2
- зношення основних фондів	0,4	0,2	0,2	0,4	-0,2	-0,2
- оновлення основних фондів	0,2	0,6	0,01	0,3	-0,19	-0,29
- зростання основних фондів	0,96	2,3	0,43	1,6	-0,53	-1,17
Фондовіддача, грн.:
- по товарній продукції	0,1	0,13	0,33	0,71	0,23	-0,38
- по прибутку (збитку)	-0,1	-0,01	-0,22	0,1	-0,12	-0,32
Фондомісткість, грн.:
- по товарній продукції	10	7,7	3,03	1,41	-6,97	1,62
- по прибутку (збитку)	-10	-100	-4,5	10,0	5,5	-14,5
Коефіцієнт оборотності	0,32	0,81	0,78	1,5	0,46	-0,72
Тривалість обороту, днів	940	451	468	243	-472	225
Виробництво на 1 грн. оборотних засобів, грн.: - товарної продукції	0,32	0,81	0,78	1,5	0,46	-0,72
- прибутку (збитку)	-0,34	-0,1	-0,17	0,2	0,17	-0,37

Таким чином, коефіцієнт оновлення знизився на 19 % і у 2008 р. становив 0,01. Фондовіддача сягнула 0,33 грн за товарною продукцією, що на 0,23 грн більше 2006 р.. Підвищення фондовіддаччі, вплинуло на зниження фондомісткості, що є важливим кроком в зростанні рівня ефективності використання виробничих засобів підприємства.

При порівнянні показників ефективності використання виробничих ресурсів підприємства з середньорайонними даними, слід зазначити, що аналізоване підприємство краще забезпечене основними та оборотними засобами, але результати ефективності використання їх є значно нижчими. Так фондовіддача за товарною продукцією в господарстві майже в 2,5 рази менша середньорайонного значення, що відповідно сприяє зростанню фондомісткості продукції. у 2 рази нижчий і коефіцієнт оборотності оборотних засобів, що, відповідно, подовжує тривалість їх обороту.

Загалом, аналіз ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва підприємства дозволяє зробити висновок, що воно володіє резервами підвищення ефективності його господарської діяльності, але важливим є раціональність та правильність використання наявних ресурсів.

Результатом використання всіх наявних ресурсів є показники ефективності господарювання підприємства.

Таблиця 2.6. Економічна ефективність діяльності ДПДГ ВДСГДС

Показник	Роки	Відхилення 2008+/- 2006 рр.
	2006	2007	2008
Урожайність, ц/га:
- зернових та зернобобових	17,7	18,8	35,8	18,1
- ріпаку	2,0	12,7	24,8	22,8
Продуктивність худоби:
- середньорічний надій на 1 корову, кг	1421	1270	1051	-340
- середньодобовий приріст ВРХ, г.	299	315,8	284	-15
Одержано на 100 га с/г угідь, тис. грн
- чистого доходу від реалізації	65,6	194,3	219,2	153,6
- чистого прибутку (збитку)	-86,2	-47,6	-72,3	13,9
Рівень збитковості, %	-63,2	-22,9	-17,8	45,4 в.п.
Норма прибутку (збитку), %	-9,2	-5,9	-3,6	5,6 в.п.

Основними із яких є: урожайність виробленої продукції, продуктивність худоби, кількість одержаної товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, одного середньорічного працівника, прибуток, одержаний від реалізації продукції, рівень рентабельності та норма прибутку (табл. 2.6).

Зростання натуральних показників сприяло підвищенню рівня ефективності господарювання підприємства. В галузі рослинництва зросла урожайність провідних культур, зокрема зернових і зернобобових - на 18 ц/га, ріпаку - маже 23 ц/га. Результати продуктивності продукції тваринництва дещо знизились, середньорічний надій на 1 корову - на 340 кг, середньодобовий приріст ВРХ - на 15 г. Підвищення показників технологічної ефективності, сприяло зростанню доходу від реалізації продукції в цілому по підприємству. За аналізований період, доход від реалізації продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь зріс на 153,6 тис. грн і у 2008 році підприємством було одержано 219 тис. грн в розрахунку на 100 га с.-г. угідь. Негативним моментом в процесі господарювання є постійне зростання

виробничих витрат, що формують собівартість продукції. як наслідок, одержаний доход від реалізації продукції не може покрити понесені витрати.

За аналізований період, підприємство має збитки, сума яких дещо зменшується, але у 2008 році підприємство все-таки є збитковим, рівень збитковості становить 17,8 %, а норма збитку - близько 4 %.

2.2 Забезпеченість персоналом та ефективність його використання

Достатня забезпеченість підприємств працівниками, що мають необхідні знання і навички, раціональне використання їх, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції і підвищення ефективності виробництва. Зокрема від забезпечення підприємства персоналом та ефективності використання його залежать обсяг і вчасність виконання всіх робіт, ступінь використання устаткування, машин, механізмів і як результат - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Трудові ресурси, кадровий потенціал та ефективність його використання найбільш активні і вирішальні фактори виробництва. Саме від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання залежать організаційно-технічний рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі економічні показники діяльності. Сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи складають персонал підприємства.

Кваліфікаційний рівень персоналу залежить від освіти, стажу роботи, віку та інших параметрів, що визначає необхідність аналізу за рівнем освіти (відповідності фактичного рівня освіти кожного працівника посаді, яку він обіймає), віковим складом, стажем безперервної роботи. Визначається зміна у рівні освіти, віковому складі та стажі роботи, причини цих змін; розробляються заходи з підбору кадрів, їх підготовки та підвищення кваліфікації. Аналіз якісного складу трудових ресурсів ДПДГ ВДСГДС за їх віком розглянемо на рис.2.1.

Аналізуючи дані рисунка, можна зробити висновок, що найбільша частка працюючих в 2005 р. припадає на працівників віком 15-35 років (50,9%). віком 36-50 років (32,7 %), а в 2007 році ситуація змінилася на працівників віком 36-50 років припадає 51,3 % а віком 15-35 років - 39,5 %. Тобто відбувається процес «старіння» працівників. Важливе значення для аналізу складу трудових ресурсів має якісна характеристика за рівнем освіти. Негативно характеризує якість трудових ресурсів те, що лише 29,8 % працівників мають вищу та середню спеціальну освіту.



Рис.2.1. Якісний склад трудових ресурсів за віком в ДПДГ ВДСГДС

Тобто персонал підприємства в основному є низько кваліфікованим. У цілому такий якісний склад трудових ресурсів зумовлений особливостями діяльності підприємства.

Важливим об'єктом аналізу є рух робочої сили. Передумовою зростання продуктивності праці та ефективності виробництва є стабільність складу персоналу. Зміна в складі працюючих за віком та освітою відбувається внаслідок руху робочої сили (табл.2.7).

Таблиця 2.7. Показники руху робочої сили

Показники	Роки	В середньому по господарствах району, 2008 р.	Відхилення, ±
	2006	2007	2008		2008 р до 2006 р	до району
Коефіцієнт найму	0,08	0,02	-	0,09	-0,08	-0,09
Коефіцієнт вибуття	0,03	0,01	0,1	0,12	0,07	-0,02
Коефіцієнт плинності	0,03	0,01	0,04	0,06	0,01	-0,02
Коефіцієнт постійності кадрів	0,98	1,01	0,91	0,79	-0,07	0,12

Аналізуючи рух робочої сили в ДПДГ ВДСГДС необхідно відмітити, що коефіцієнти найму зменшився відповідно на 8 %, а вибуття зріс на 7 % коефіцієнт плинності також зріс на 1 %.

Причиною звільнення працівників в основному є власне бажання, що спричинено переїздом на нове місце проживання через незадовільний рівень оплати праці та відсутність необхідного рівня соціального забезпечення на селі.

Найважливішим оціночним показником кадрової політики є коефіцієнт постійності кадрів, який за досліджуваний період знизився на 7 %. і на 12 % вищий від середньорайонного рівня. Оборот робочої сили, що виник внаслідок суб'єктивних причин знижує ефективність використання робочої сили у виробництві. Нових робітників необхідно адаптувати до конкретних умов праці на даному підприємстві, відповідно виникає потреба у навчанні працівників.

Напруженість у забезпеченості підприємства трудовими ресурсами може бути зменшена за рахунок: зростання продуктивності праці робітників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, запровадження нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технології та організації виробництва. У процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреби у трудових ресурсах у результаті проведення перерахованих заходів.

Показники забезпеченості підприємства трудовими ресурсами ще не характеризують ефективного їх використання і, відповідно, не можуть бути факторами, які безпосередньо впливають на обсяг продукції, що випускається. Випуск продукції залежить не лише від чисельності працюючих, а й кількості затраченої на виробництво праці (яка визначається кількістю робочого часу), від ефективності суспільної праці, її продуктивності. Тому необхідно вивчати ефективність використання робочого часу трудового колективу підприємства. Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу.

Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл. 2.8).

Таблиця 2.8. Склад та ефективність використання трудових ресурсів в ДПДГ ВДСГДС

Показники	Роки	По господа-рствах району, за 2008р.	Показники по господарству до середньорайонного рівня, %
	2006	2007	2008
Наявна чисельність працюючих, чол.	115	112	109	102	106,9
- з них приймали участь у суспільному виробництві, чол..	106	105	99	91	108,8
Затрати праці, тис. люд.-год	100	101	70	154	45,5
Коефіцієнт залучення трудових ресурсів	0,92	0,94	0,91	0,89	102,2
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, днів	270	268	251	264	95,1
Показник трудової активності, год.	1803,8	1745,8	1707,1	1813,7	94,1
Коефіцієнт використання запасу праці	0,96	0,93	0,91	0,9	101,1
Середньомісячна оплата праці 1 працюючого, грн	651,7	433,3	696,5	612,6	113,7
Продуктивність праці, грн: 1працівника - 1 люд. - год.	8368,0 8,87	25038,1 26,0	29959,6 42,4	59439,9 35,2	50,4 120,4

Так, в ДПДГ ВДСГДС чисельність працюючих зменшилась на 6 осіб і в 2008 р. становила 109 ос., з яких 99 - безпосередньо зайнятті на виробництві. У 2006 році працівниками аналізованого підприємства було відпрацьовано 100 тис. люд.-год, що на 30 тис. люд.-год. Більше ніж у звітному році. Зменшення трудових затрат сприяє зниженню рівня використання трудових ресурсів та трудової активності працівників.

У 2008 р. трудова активність працівників становила 1701 год, що на 96 год менше 2006 р.. Така зміна спричинила зниження коефіцієнта використання запасу праці на 5 %.

Рівень ефективності використання трудових ресурсів можна визначити за продуктивністю праці одного працюючого та 1 люд.-год. Таким чином, за аналізований період, продуктивність праці одного працюючого зросла майже в 3 рази і у 2008 році становила 29959 грн. Кількість одержаного доходу від реалізації продукції в розрахунку на 1 люд.-год в звітному році становила 42 грн, що в 5 раз більше, порівняно із минулим періодом (таблиця 2.8).

Підвищення продуктивності праці працівників сприяє і підвищенню середньомісячної заробітної плати, хоча, порівняно із базисним роком, її розмір зріс лише на 45 грн.

Отже, ефективність господарювання в господарстві підвищується за рахунок збільшення обсягу валової продукції. таким чином резервом зростання ефективності використання трудових ресурсів є підвищення рівня трудової активності та коефіцієнта запасу праці.

Питома вага оплати праці керівників у загальному фонді оплати праці є невеликою і становить 10 - 11%.

Таблиця 2.9. Показники різних елементів системи управління в ДПДГ ВДСГДС

Показник	Роки
	2006	2007	2008
Рівень централізації виробництва	0,27	0,31	0,3
Коефіцієнт інтеграції основного виробництва	0,60	0,62	0,65
Рівень спеціалізації виробничих підрозділів	0,50	0,51	0,52
Рівень керованості	0,90	0,89	0,93
Ступінь формалізації праці робітників	0,9	0,9	0,9
Рівень механізації і автоматизації праці робітників, грн	1130	1255	1560
Ефективність праці , тис. грн.	280,7	269,1	299,4
Економічність праці , %	2,2	2	2,1
Коефіцієнт дублювання функцій	0,75	0,75	0,75

Оцінюючи ефективність вдосконалення управління є необхідність аналізу різних елементів системи управління (таблиця 2.9). Порівнюючи два останні роки бачимо, що апарат управління в господарстві не змінився, рівень керованості складає 90 %. Значно зросла частка автоматизованої праці, що вплинуло на підвищення рівня ефективності праці на 19 тис. грн.

Але в цілому система управління в загальному працює добре, елементи системи управління досить злагоджені, хоча апарат управління потребує деякого вдосконалення. Необхідно внести деякі корективи у посадові інструкції спеціалістів щоб запобігти дублюванню функції, що підвищить ефективність праці управлінського персоналу та знизить коефіцієнт дублювання до 50 %.

2.3 Продуктивність праці та трудомісткість основних видів продукції

Продуктивність праці є однією з найважливіших економічних категорій, в якій найбільш повно відображається ефективність суспільного виробництва. Тут акумулюється в тісному поєднанні ефективність використання робочої сили, земельних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Підвищення продуктивності праці належить до вирішальних умов розвитку аграрного виробництва, і на цій основі забезпечення значного поліпшення матеріального добробуту українського народу, здійснення соціальних перетворень на селі.

Особливого значення набуває зростання продуктивності праці в сільському господарстві на сучасному етапі подолання кризового стану в галузі, нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни.

Тому глибокий економічний аналіз тенденцій розвитку продуктивності праці, впливу окремих чинників на її рівень при переході до ринкової економіки, обґрунтування основних мотивів, які стимулюють працівників до ефективної діяльності в аграрних формуваннях ринкового типу з урахуванням регіональних умов, розробки методичних підходів щодо визначення ефективності праці, потребують подальшого ґрунтовного дослідження цієї важливої проблеми.

Аналіз аналітичної таблиці дає можливість зробити висновок, про те що продуктивність праці в господарстві в загальному збільшується, особливо це стосується галузі тваринництва. Дещо зростає годинна продуктивність праці.

Таблиця 2.10. Продуктивність праці на підприємстві

Показники	Роки	В середньому по району	Відхилення, % /разів
	2006	2007	2008		2008 р до 2006 р	до району
Продуктивність праці на підприємстві, грн.
· річна	8368,0	19024,1	29959,6	59439,9	у 3,6 раза	50,0
· денна	30,3	68,6	108,5	215,4	у 3,6 раза	50,4
· годинна	8,87	29,0	42,4	35,2	у 4,8 раза	120,5
Продуктивність праці в рослинництві, грн.
· річна	6759,3	35298,2	32968,8	62741,4	у 4,9 раза	52,5
· годинна	45,6	57,5	83,8	46,9	у 3,6 раза	178,7
Продуктивність праці в тваринництві, грн.
· річна	8153,8	2750,0	21657,1	43895,8	у 2,6 раза	49,3
· годинна	4,6	2,0	12,2	23,1	у 3,6 раза	52,8

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок - за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки.

Трудомісткість - це витрати робочого часу на одиницю або на увесь обсяг виготовленої продукції. Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається передовсім за рахунок виконання плану організаційно-технічних заходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація та автоматизація виробничих процесів).

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

Аналізуючи дані таблиці 2.11, слід зазначити, що затрати праці при виробництві сільськогосподарської продукції зросли. Порівняно з 2005 роком майже в два рази зросли витрати на виробництво 1 ц зернових, зокрема пшениці та жито.

Таблиця 2.11. Трудомісткість одиниці продукції, люд.-год. на 1 ц

Види продукції	Роки	В середньому по району, 2008р.	Відхилення, ±
	2006	2007	2008		2008 до 2006	до району
Зернові (в середньому)	0,79	1,33	1,41	1,23	0,62	0,18
Пшениця	0,68	1,42	1,45	1,01	0,77	0,44
Жито	0,74	2,5	1,84	1,2	1,1	0,64
Ячмінь	0,53	1,64	1,71	1,06	1,18	0,65
Ріпак озимий	-	0,76	1,04	0,8	-	0,24
Ріпак ярий	-	0,7	0,9	0,6	-	0,3
Молоко	11,2	20,6	34,1	22,9	22,9	11,2
Приріст ВРХ	40,0	63,3	78,2	45,4	38,2	32,8

Трудомісткість 1 ц молока у 2008 році становила 34,1 люд.-год., що на 23 люд.-год. більше ніж у 2006 р. Найменш затратним є виробництво ріпаку, трудомісткість на кінець звітного періоду складала 1,04 люд.-год.

В даному господарстві галузь тваринництва представлена виробництвом молока та приросту ВРХ. Так за аналізований період трудомісткість 1ц молока зросла майже в три рази і у 2008 році становила 34,1 люд.-год. Трудомісткість виробництва м'ясної продукції в господарстві також зросла майже на 50 % і на кінець звітного періоду становила близько 78 люд-год. за 1 ц.

Важливе значення для скорочення трудомісткості продукції має сезонний характер праці в аграрному секторі, що визначається природнокліматичними умовами та їх впливом на результативність виробництва. Основними показниками сезонної зайнятості сільського населення та працівників аграрної сфери виступають: коефіцієнт сезонності залучення селян або працівників аграрної сфери до суспільного виробництва, що визначається як відношення кількості зайнятих у суспільному виробництві в період «піку до середньорічної їх чисельності.

Таблиця 2.12. Вимірювання сезонності праці в сільському господарстві

Показники	Роки	В середньому за 3 роки.	Відхилення, ± 2008р. до 2006р.
	2006	2007	2008
I - Січень	75	67	70	71	-5
II - Лютий	77	60	75	71	-2
III - Березень	79	62	78	73	-1
IV - Квітень	75	61	80	72	5
V - Травень	80	68	84	77	4
VI - Червень	84	72	85	80	1
VII - Липень	82	79	88	83	6
VIII - Серпень	84	75	98	86	14
IX - Вересень	89	77	96	87	7
X - Жовтень	85	75	85	82	0
XI - Листопад	75	69	78	74	3
XII - Грудень	69	70	75	71	6
Розмах сезонності	1,29	1,32	1,4	1,34	0,11
Сезонне навантаження	1,12	1,14	1,40	1,22	0,28

Він може бути обчислений і як співвідношення кількості відпрацьованих селянами або працівниками-аграріями людино-днів у суспільному виробництві відповідно до їх середньорічних показників (табл.2.12). Розмах сезонної зайнятості сільського населення (працівників аграрної сфери) - це різниця між чисельністю зайнятих або кількістю відпрацьованих людино-днів у суспільному виробництві в період «піку» та у період мінімального трудового напруження.

Вона вимірюється натуральними величинами - кількістю осіб або відпрацьованих людино-днів із урахуванням коефіцієнта нерівномірної зайнятості селян (працівників аграрної сфери), що визначається як відношення кількості зайнятих або відпрацьованих людино-днів у звітному періоді до попереднього.

На основі цих показників необхідно розробляти й реалізувати заходи щодо пом'якшення сезонної зайнятості сільського населення та працівників аграрної сфери, спрямовані на зниження коефіцієнта сезонності та зменшення амплітуди сезонності використання праці.

Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну й енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології; організацію нормування праці; поліпшення якості структури, асортименту продукції; удосконалення організації виробництва й управління.

2.4 Ефективність використання фонду оплати праці в ДПДГ ВДСГДС

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці утворюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов утворюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід проводити систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Фонд заробітної плати згідно з чинною інструкцією органів статистики включає не лише фонд оплати праці, що належить до поточних витрат підприємства, а й виплати за рахунок коштів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Для оцінювання ефективності використання коштів на оплату праці необхідно використовувати такі показники, як обсяг виробництва продукції в діючих цінах, виручка, сума валового, чистого, капіталізованого прибутку на гривню зарплати і т. ін. У процесі аналізу слід вивчити динаміку цих показників, виконання плану за їхнім рівнем. Дуже корисним буде міжзаводський порівняльний аналіз, що покаже, яке підприємство працює ефективніше.

Фонд заробітної плати згідно з чинною інструкцією органів статистики включає не лише фонд оплати праці, що належить до поточних витрат підприємства, а й виплати за рахунок коштів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Дані таблиці 2.13 свідчать, що в державному підприємстві дослідному господарстві зросла середньомісячна оплата праці в 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на 45 грн, майже на 60 грн зросла заробітна плата працівників галузі рослинництва і на 223 грн - працівникам тваринництва. Таким чином, у звітному році, розмір заробітної плати становив в цілому по підприємству - 696,5 грн, на виробництві продукції рослинництва - 638 грн, тваринництва - 926,2 грн. Звичайно, встановлений розмір заробітної плати на підприємстві є малим, але він відповідає визначеній на той час мінімальній заробітній платі.

Окупність витрат на оплату праці виручкою становила 3 грн 26 коп. в 2008, що майже у 2 рази більше, порівняно із 2006 роком. Разом з тим в господарстві спостерігається зростання рівня оплати праці 1 люд.-год. Так, в галузі тваринництва рівень зростання становить 40 % або 2,5 грн, при виробництві продукції рослинництва - 58 % або 18,4 грн.

Таблиця 2.13. Показники ефективності використання фонду заробітної плати

Види продукції	Роки	В середньому по району, 2008 р.	Відхилення, ±
	2006	2007	2008		2008р до 2006р	до району
Виручка на 1 грн. заробітної плати, грн.	1,3	5,2	3,3	4,7	1,96	-1,4
Валовий прибуток на 1 грн. заробітної плати, грн.	-1,16	-0,3	-0,71	0,62	0,45	-1,33
Оплата 1 люд.-год., грн
· на підприємстві	7,8	8,0	13,0	4,1	5,2	8,9
· в рослинництві	12,9	13,0	31,3	5,5	18,4	25,8
· в тваринництві	3,8	2,9	6,3	2,2	2,5	4,1
Середньомісячна оплата праці, грн..
· на підприємстві	651,7	483,3	696,5	612,6	44,8	83,9
· в рослинництві	578,7	476,7	638,0	616,8	59,3	21,2
· в тваринництві	703,5	385,4	926,2	598,9	223,2	327,3

Зростання оплати праці супроводжується лише підвищенням рівня мінімальної оплати, що визначається законодавчими актами України, оскільки внутрішнє збільшення основної заробітної плати та застосування системи стимулювання праці на підприємстві неможливе. Адже, за аналізований період підприємство має збитки, сума збитку в розрахунку на 1 грн заробітної плати у звітному році становить 71 коп.

Підвищення рівня оплати 1 люд.-год. має суттєвий вплив на результати співвідношення рівнів продуктивності праці та її оплати (табл.2.14).

Однією з умов здійснення розширеного відтворення виробництва - перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання його оплати. Тільки в такому випадку забезпечується прискорення темпів зростання фонду накопичення - основної умови розширеного відтворення.

Дані таблиці свідчать, що темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання оплати праці, і у 2007 р. темп зростання становив 4 рази, а в 2008 р. - 3,4 раза. Зростання продуктивності праці у звітному році у 3,6 рази і оплати праці - у 1,07 рази, спричинили саме перевищення рівня продуктивності праці.

Таблиця 2.14. Співвідношення продуктивності та оплати праці в ДПДГ ВДСГДС

Показники	Роки	Відхилення, ± 2008 до 2006 рр.
	2006	2007	2008
Доход (виручка) від реалізації, тис. грн.	887	2629	2966	2079
Фонд оплати праці, тис. грн.	829,0	609,0	911	82,0
Річна продуктивність праці, грн	8368,0	25038,1	29959,6	21591,6
Погодинна продуктивність праці, грн.	25,1	29,0	42,4	17,3
Середньорічна оплата праці 1 працівника, грн.	7820,4	5799,6	8358,0	537,6
Оплата праці 1 люд.-год., грн.	7,8	8,0	13,0	5,2
Рівень рентабельності (збитковості), %	-63,2	-22,9	-17,8	45,4
Індекс оплати праці
середньорічної	1	0,74	1,07	0,7
погодинної	1	1,03	1,67	0,67
Індекс продуктивності праці:
річної	1	3,0	3,6	2,6
погодинної	1	1,16	1,7	0,7
Коефіцієнт співвідношення	*	4,0	3,4	*

Підвищення оплати праці забезпечується відповідним ростом продуктивності праці і веде до підвищення прибутковості, хоча і за рахунок використання живої (ручної) праці.

На основі цих розрахунків можливо вирішувати практичні завдання по зв'язку між продуктивністю праці та її оплатою. В умовах багатоукладної економіки в процесі вивчення продуктивності праці виникають складнощі, пов'язані з обмеженістю інформаційної бази, окремі підприємства (фермерські, особисті приватні господарства) не подають звітності про трудові затрати, що ускладнює аналіз.

Також в господарстві спостерігається зниження рівня збитковості у 2008 р. в порівнянні з 2006 р на 45 в.п. таким чином, рівень збитку в господарстві становив 17,8 %, отже дане підприємство на одну затрачену гривню має ще майже 18 коп збитку. Таке явище є негативним і спонукає підприємство знаходити більш альтернативні шляхи збільшення прибутку, а отже і рівня ефективності господарювання.

Приватна власність на землю і виробничі засоби є ефективним мотиваційним чинником, який позитивно впливає на рівень продуктивності праці. Без усвідомлення себе власником селяни не матимуть реальної мотивації і стимулів до високопродуктивної праці, а для цього необхідна законодавчо закріплена економічна і соціальна свобода, яка виражається у можливостях розпоряджатись своєю працею, одержаним результатом, вибором форм власності, способів виробництва, напрямків реалізації продукції, використання одержаних результатів тощо.

Формування коштів на оплату праці - одне із центральних питань кореневої перебудови управління економікою. Основним напрямком вдосконалення системи оплати праці є досягнення прямої і жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудового колективу. Кошти на оплату праці представляють собою виражену у грошовій формі частину національного доходу, який надходить в особисте споживання працівників, розподілений згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці.

Аналізом витрат на оплату праці є визначення: обґрунтованості розрахунку і розподілу за кварталами планового фонду оплати праці; використання підприємством цього фонду; факторів, які призвели до відхилення фонду оплати праці від нормативу виплат, враховуючи виконання плану за обсягом продукції та чисельність працівників; співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої оплати праці і його вплив на собівартість продукції; впливу на фонд оплати праці відхилень від лімітів чисельності працівників, перевищення посадових окладів, непродуктивних виплат; резерви зниження собівартості продукції внаслідок економії фонду оплати праці.

Щоб не допустити перевитрат фонду оплати праці необхідно систематично аналізувати його використання. Для цього необхідно проводити, як періодичний (по даним звітності), так і оперативний аналіз. Основними його завданнями є вивчення даних про витрачання фонду оплати праці в цілому по підприємству, сільськогосподарського персоналу та по окремим категоріям працівників, вивчення розмірів і динаміки засобів заробітної плати окремих категорій і професій працюючих, об'єктивна оцінка використання фонду оплати праці по показниках заробітної плати.

Фонд заробітної плати згідно з чинною інструкцією органів статистики включає не лише фонд оплати праці, що належить до поточних витрат підприємства, а й виплати за рахунок коштів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Найбільшу частку в складі коштів, використаних на споживання, становить фонд оплати праці, що включається в собівартість продукції.

Важливе значення для аналізу використання фонду заробітної плати має вивчення даних про середній заробіток працівників підприємства, його зміни, а також про фактори, що визначають його рівень.

Аналізуючи суми витрат на оплату праці табл. 2.11 та рис. 2.2, можна зробити висновок про зростання на підприємстві витрат на оплату праці. Таке стрімке зростання пояснюється зниженням відсоткової ставки на податок з доходів фізичних осіб, зростанням рівня мінімальної заробітної плати та зростанням продуктивності праці.

3. Напрями вдосконалення ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві

3.1 Вплив мотивації праці на підвищення ефективності виробництва

У нових умовах функціонування аграрного сектору економіки України особливої актуальності набуває визначення й економічне обґрунтування напрямів ефективного господарювання у кожному окремо взятому підприємстві. Забезпечення динамічного розвитку сільського господарства, підвищення ефективності виробництва значною мірою залежить від уміння застосування економічних методів управління, серед яких найважливіше місце займає внутрішньогосподарський розрахунок. Нині завдання полягає в створенні такого внутрішньогосподарського економічного механізму, головним в якому є мотивація праці усіх працівників підприємства. Це дасть змогу забезпечити роботу трудових колективів структурних підрозділів на основі самоокупності та самофінансування, а також заінтересованості їх у кінцевих результатах і сприятиме саморозвитку основних принципів підвищення життєвоспроможності підприємства. Такий механізм повинен зробити економічні інтереси працівників визначальним фактором зростання ефективності виробництва й сприяти розвитку внутрішньогосподарських товарних відносин. Головне - «як поєднати матеріальне і моральне стимулювання розвитку виробництва».

Ще тисячу років тому було відомо, що на людину можна ціленаправлено впливати для успішного виконання виробничих задач. Кожній історичній формації притаманні характерні етапи розвитку, а отже, і свої системи мотивації праці, методи і прийоми збудження трудової активності, залучення людей до праці. Найпершим із застосовуваних заходів був метод «батога і пряника». В Біблії, стародавніх притчах і навіть античних міфах можна знайти багато історій, в яких описуються найелементарніші прийоми мотивації. В Євангелії від Луки зазначається, що «трудящийся заслуговує нагороди за труди свої». З давніх часів ішов пошук спонукальної сили людської активності. Так, стародавні філософи Ксенофат і Колумелла в своїх творах розглядали мотивацію як один із заходів поліпшення роботи рабів. Адам Сміт у своїй праці «Дослідження про природу і причинах багатства народу» дійшов до такого висновку, що людина завжди намагатиметься задовольнити потреби, поліпшити своє економічне становище, це і є мотивом до праці. Але коли елементарні потреби людина задовольняє, то, звісно, вона потребує більшого, що, в свою чергу, виступає наступним стимулом до праці та підвищення її продуктивності.

Поступово, завдяки в основному підвищенню ефективності виробництва, життя працівників поліпшується. Отже, простий «пряник» не завжди спрацьовує. Цей факт вимагав від керівників пошуку нового розв'язання проблеми мотивації в психологічному аспекті'. Зміни продуктивних сил викликали зміни виробничих взаємовідносин. Кожному суспільно-економічному ладу притаманні свої види, мотивації праці - від біологічної через інстинкт самозбереження до соціальної.

Значний внесок у розвиток сучасних теорій мотивації зробили дослідження американських психологів А. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. МакКлелланда, Портера-Лоулера, В. Врума тощо.

Найсучаснішою з усіх теорій мотивацій О.О.Гетьман, В.М. Шаповал вважають концепцію організаційного росту Літвіна-Стрингера, яка відображає вплив організаційного клімату на розвиток потреб людей в успіху, владі та визнанні, а також встановлює причинно-наслідкові зв'язки між поведінкою керівника і підлеглого.

Проблемі мотивації праці велику увагу приділяли соціологи й психологи, бо мотивація довготерміново впливає на працівників і має на меті зміну структури ціннісних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвиток на цій основі трудового потенціалу. У сучасній економіці мотивація праці розглядається, як багатокомпонентний фактор підвищення ефективності виробництва. На ефективність виробництва продукції за інтенсивними технологіями в рослинництві впливають близько 50 чинників. За даними А.В. Білокопитова, найбільша віддача від додаткових коштів, направлених у сільське господарство, спостерігається при підвищенні мотивації праці. Проведені Р. Солоу, Є. Денісоном дослідження також підтверджують, що інвестиції у людський фактор дають більшу віддачу, ніж капіталовкладення. Разом із цим, як зазначає П.Т. Саблук, у ряді сільськогосподарських підприємств із переходом до ринкових взаємовідносин відмовилися від матеріального стимулювання за кінцеві результати роботи. «Підставою для таких дій виявилася переоцінка можливостей ринкового саморегулювання». Тому вважаємо за доцільне подальше вдосконалення ефективного механізму підвищення заінтересованості працівників у результатах своєї праці.

Господарський розрахунок вимагає від колективу обов'язкового підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, безумовного виконання і перевиконання взятих на себе зобов'язань. М.М. Павлишенко вказує, що «це не просто зіставлення витрат виробництва з його результатами, як сприймається є економічній літературі, а цілісна самовідтворювальна підсистема виробництва відносин, побудованих виключно на матеріальному і моральному стимулюванні розвитку виробництва».

Для ефективного функціонування підприємства необхідно створити внутрішні й зовнішні умови, які повинні бути взаємозв'язані та взаємообумовлені. Крім того, внутрішньогосподарський розрахунок за своєю природою має поєднувати інтереси всіх працівників підприємства, а також високий ступінь економічної самостійності виробничих підрозділів, у тому числі й керівників, для досягнення кращих результатів праці, бо саме самостійність, матеріальна і моральна заінтересованість трудового колективу сприятиме ефективнішому виробництву. Кредо японських керівників полягає в наступному: «Запорука успіху - високий моральний дух робітників», що базується на задоволеності й заінтересованості їх у результатах праці. «Не може бути гарної фірми, в якої є погані, тобто незаінтересовані й незадоволені робітники, Задача керівництва - гармоніювати інтереси робітників і фірми».

Невиправдано низький рівень оплати праці знижує ії мотивацію, гальмує розвиток виробництва: зменшується обсяг реалізації продукції, економічна ефективність роботи підприємства і, як наслідок, створюються соціальні проблеми. Нині у сільському господарстві найнижча серед галузей економіки заробітна плата. При цьому зменшилися відрахування на матеріальне стимулювання. Практично не створюються резервні фонди, фонди дивідендів, соціального розвитку. Якщо раніше на розвиток і вдосконалення виробництва, а також до соціальної сфери спрямовували 75-85 % прибутку, то нині - тільки 17,5 %. У фондах споживання оплата праці раніше становила 85 %, матеріального заохочення - 15, а тепер - відповідно 97 і 3 %. Це недостатньо, бо не може продуктивно працювати людина, коли оплата її праці не забезпечує найнеобхідніших фізіологічних і духовних потреб. Отже, для кардинального розв'язання цієї проблеми потрібен час і посилена допомога з боку держави.

Дослідження проводили за результатами науково-виробничої діяльності підрозділів Інституту овочівництва і баштанництва УААН.

Останніми роками в Інституті приділяється увага підвищенню матеріальної заінтересованості співробітників у результатах своєї праці. Як результат, прискорився процес капіталізації наукових розробок, тобто новації швидше перетворюються в інноваційну продукцію, тобто товар. Темпи приросту надходжень від наукових розробок і комерційної діяльності значно випереджають темпи росту бюджетного фінансування. Так, у 2007 році бюджетне фінансування збільшилося проти 2005 року в 1,8 раза, а надходження реінвестицій - у 2,4 раза. В результаті цього питома вага реінвестицій у загальному обсязі фінансування інноваційних розробок в Інституті збільшилася з 24,3 до 29,7 %, або підвищилася на 5,4 %.

Річний обсяг реалізації продукції на одного працюючого збільшився з 2614,4 грн. у 2005 році до 6313,7 грн. у 2007-му. Це свідчить про позитивний вплив підвищення мотивації праці на її продуктивність. Зросли також обсяги реалізації овочів і насіння овоче-баштанних культур. З метою подальшого підвищення ефективності виробничої діяльності запропоновано удосконалити механізм підвищення мотивації праці.

У підприємствах для розподілу фонду матеріального заохочення між підрозділами по результатах госпрозрахункової діяльності застосовують різні узагальнюючі оцінювальні показники. Погоджуємося з думкою І.Г Ушакова та інших авторів, що найефективнішим із усіх показників, рекомендованих для оцінки та стимулювання результатів госпрозрахункової діяльності, є умовний валовий дохід підрозділу. Основна перевага цієї системи стимулювання праці полягає в тому, що вона забезпечує тісний зв'язок заробітку з кількістю і якістю виробленої продукції та рівнем витрат на її виробництво, підвищує демократизацію управління виробництвом, є важелем противитратного механізму господарювання, сприяє установленню оптимальних співвідношень між накопиченням і споживанням, підвищенням продуктивності праці та її оплатою, спрощує планування й контроль за витратами. Така система оплати праці забезпечує умови для реального внутрішньогосподарського розрахунку, сприяє підвищенню ефективності виробництва, тому що проста і зрозуміла кожному працівнику.

П.Т. Саблук пропонує валовий дохід підрозділу (виручку від реалізації продукції, виконуваних робіт, наданих послуг), одержаний за існуючими ринковими цінами, розподіляти за схемою: з валового доходу підрозділу відраховують матеріальні витрати на виробництво (без оплати праці), а також платежі й відрахування. Сума, яка залишилась, є госпрозрахунковим доходом підрозділу, розподіляється на фонд оплати праці, до складу якого входять фонд соціального страхування і відрахування на заробітну плату, решта госпрозрахункового доходу підрозділу поділяється на фонди соціального розвитку та розвитку матеріально-технічної бази.

Враховуючи особливості створення продукції в науково-дослідних установах, наведену вище схему вважаємо за доцільне удосконалити. Заробітну плату сплачують щомісяця, виходячи з тарифних ставок І посадових окладів, а також доплати, надбавки, виплати за окремі роботи. Розподіл суми перевищення доходу над витратами відповідно до пункту 7.11.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено на рисунку.

Рис. 3.1. Розподіл суми перевищення доходу над витратами, одержаної підрозділом від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг

Матеріальному стимулюванню підлягають не тільки робітники підрозділу, що створює товар, а й співробітники служби маркетингу, матеріально-технічного забезпечення, бібліотеки, адміністрації, бухгалтерії, тобто всі, хто спрямовує свою роботу на підвищення економічної ефективності виробництва. Ця схема розглянута й ухвалена на Загальних зборах колективу Інституту та увійшла складовою частиною до колективного договору як механізм виконання «Положення про створення і використання фонду матеріального стимулювання працівників Інституту овочівництва І баштанництва УААН».

Пошук спонукальної сили людської активності, спрямованої на підвищення продуктивності праці, завжди викликав інтерес організаторів виробництва і науковців, бо кошти, направлені на підвищення мотивації праці, приносили більшу віддачу, ніж інші напрями вкладення капіталу.

Матеріальне стимулювання створення інноваційної продукції в Інституті овочівництва І баштанництва УААН за останні роки сприяло підвищенню обсягів реалізації продукції з розрахунку на одного працюючого в 2007 році порівняно з 2005-м у 2,4 раза.

Система оплати праці повинна забезпечувати умови для реального внутрішньогосподарського розрахунку, сприяти підвищенню ефективності виробництва, бути простою і зрозумілою кожному працівнику.