Система управління в приватних сільськогосподарських підприємствах, економічні і правові основи їх функціонування

· організаційна структура, що відображає склад і співпідпорядкованість різних елементів, ланок і щаблів соціального управління, які функціонують для досягнення певної мети. Функції і структура управління - дві неподільно взаємозалежні й взаємообумовлені складові єдиного цілого - організації системи управління, що є відповідно змістом і формою процесу управління. Процес формування організаційної структури - це, насамперед, організаційний розподіл завдань і функцій за підрозділами апарату управління. Структура управління може бути двоступеневою й багатоступеневою, а ланки (органи) управління - лінійними (здійснюють безпосереднє комплексне управління об'єктом: підприємством, цехом, дільницею, бригадою) і функціональними (відокремлені частини апарату управління, що реалізують одну або кілька функцій управління). Звідси розрізняють три основні типи організаційних структур управління: лінійну, функціональну й змішану (лінійно-функціональну);

· кадри управління - працівники, що здійснюють функції управління або сприяють їхньому здійсненню, тобто професійно беруть участь у процесі управління і входять в апарат управління. Базовою класифікацією кадрів управління є класифікація керівників за їхньою участю в процесі прийняття й реалізації управлінських рішень. За цією ознакою кадри управління поділяються на три основні групи: керівники, фахівці й допоміжний персонал (технічні виконавці);

· процес управління - вплив органів і кадрів управління на об'єкт управління за допомогою обраних методів для досягнення запланованих цілей. Процес управління визначають об'єктивні соціальні закони і водночас він певною мірою залежить від суб'єктивних факторів. Організаційна характеристика процесів управління передбачає виявлення учасників процесу й модель їхньої взаємодії; опис часової послідовності процесу управління, обумовлений послідовною реалізацією основних функцій управління; визначення процедури взаємодії різних органів (ланок) і щаблів менеджменту в процесі управління. У конкретному вираженні організація процесу управління виявляється в розподілі поетапних робіт, встановленні послідовності й тривалості їхнього виконання, забезпеченні тих чи інших ланок і щаблів управління в проведенні певних робіт.

Структурно-функціональна підсистема виступає в ролі «хребта» системи управління. Причому при визначеному рівні розвитку управління цей «хребет» системи управління фактично еквівалентний системі управління в цілому. Але будь-який розвинений організм не еквівалентний тільки своєму тілу. Існує щось виключне, що умовно можна назвати «душею» організму. Чим вищий рівень розвитку організму, тим вищий важіль цієї його підсистеми. Визначити суть «душі» підприємства можна проаналізувавши другу підсистему системи управління. Головними частинами цієї підсистеми є такі блоки:

· управлінська ідеологія й вартісна орієнтація системи управління;

· інтереси та поведінкові нормативи учасників процесу управлінської діяльності;

· інформація й інформаційне забезпечення комунікацій у системі управління.

Основні названі блоки, а також ті, які виникають у конкретних умовах і які мають явно виражений ситуаційний характер, знаходяться в динамічній взаємодії як між собою, так і з елементами структурно-функціональної підсистеми системи управління. При цьому, в різних системах управління залежно від загальних властивостей системи, її характерних особливостей, а також від рівня розвитку системи управління й умов здійснення управлінської діяльності міра прояву окремих блоків, а також характер їх взаємодії можуть бути різними. Однак у будь-яких випадках розглянута підсистема системи управління має загальну властивість, суть якої полягає в тому, що вона зв'язує воєдино на основі розвитку інформаційних каналів і зв'язків цілі організації, які здійснюються в критеріях функціонування, управлінську ідеологію, інтереси й критеріально-нормативну базу робітників управління, процедури й організацію управлінської праці. Це дозволяє охарактеризувати таку підсистему як інформаційно-поведінкову підсистему системи управління. Реальними формами прояву цієї підсистеми є:

· управлінські теорії й управлінська ідеологія;

· формальні й неформальні відносини в межах управлінського колективу й представниками зовнішнього оточення;

· рівень організаційного розвитку, а також рівень розвитку кожного окремого члена управлінського колективу;

· інформованість робітників, носії інформації, форми колективу.

В даний час у зв'язку з об'єктивно діючим процесом прискореного й розширеного розповсюдження інформації, а також у зв'язку із значним збільшенням вагомості синергетичного ефекту, який отримуємо від органічно здійснюваних разом дій, різко зростає роль інформаційно-поведінкової підсистеми системи управління.

Третьою підсистемою системи управління є підсистема саморозвитку системи управління. Поява підсистеми саморозвитку системи управління відображає виникнення в системі управління таких рис, як прагнення до самовдосконалення, гнучкість та адаптивність до змін, орієнтація на інновації, пошук і розробка прогресивних ідей і прискорене введення їх у практику функціонування системи управління.

Підсистема саморозвитку управління не тільки відображає названі якості системи управління, вона є генератором цих якостей, несе в собі механізм їх відтворення, закріплення, розповсюдження й практичного впровадження. Ця підсистема є джерелом і провідником потреб системи управління у самовдосконаленні й одночасно носієм механізму, через який здійснюється розвиток системи управління.

Підсистема саморозвитку системи управління може бути розділена на дві частини.

Перша частина підсистеми орієнтує систему управління на постійне вдосконалення й розвиток. Вона забезпечує потребу системи управління у змінах в напрямі поліпшення, а також потребу в постійному оновленні.

Для цієї частини підсистеми характерне вирішення таких завдань і виконання таких функцій:

· розробка, введення в систему управління і постійна підтримка адекватного рівня стимуляторів, які спонукають систему управління до самовдосконалення;

· постійний аналіз рівня функціонування системи управління, її потенційних можливостей, а також аналіз динаміки завдань, які стоять перед системою управління, і аналіз змін навколишнього середовища;

· виявлення нових тенденцій і напрямів розвитку систем управління, що спостерігаються в світовій практиці менеджменту, а також аналіз використовуваних форм і методів поновлення систем управління.

Ця частина підсистеми саморозвитку тісно пов'язана з інформаційно-поведінковою підсистемою системи управління; її функціональні можливості значною мірою визначаються рівнем розвину тості інформаційно-поведінкової підсистеми. Це пов'язано з тим, що готовність до змін, адаптивність, мобільність, зацікавленість у високих кінцевих результатах функціонування системи управління, орієнтація на результат спільної діяльності задаються станом інформаційно-поведінкової підсистеми.

Друга частина підсистеми саморозвитку системи управління забезпечує розвиток системи управління. Найбільш суттєві завдання, які вона вирішує:

· опрацювання траєкторій саморозвитку системи управління, яка включає в себе пошук можливостей вдосконалення, опис нового стану системи управління, розробку процедури і перехід у новий стан, а також визначення засобів забезпечення цього переходу;

· організація переходу системи управління в новий стан, яка включає в себе складання програми переходу, розподіл завдань і позицій між суб'єктами переходу, розподіл функцій координації і коригування їх діяльності в процесі переходу;

· аналіз результатів переходу, узагальнення досвіду роботи по переводу системи управління в новий стан, отримання висновків про розвиток підсистеми саморозвитку системи управління.

Важливим напрямом функціонування підсистеми розвитку системи управління є розвиток кадрів системи управління. Це зумовлено тим, що єдиноможливим реальним рухом системи управління може бути тільки рух її кадрів, по-перше, по вертикалі, по-друге, по горизонталі і, по-третє, вглибину (поліпшення поведінки і здатностей у спілкуванні, зростання позитивного відношення до роботи, підвищення професійної кваліфікації, виробничого кругозору і навичок роботи тощо).

Отже, система управління підприємством - це форма реалізації взаємодії й розвитку відносин управління, виражена у функціонуванні трьох взаємозалежних і взаємодоповнюючих підсистем - структурно-функціональної підсистеми, інформаційно-поведінкової підсистеми та підсистеми саморозвитку системи управління, - кожна з яких має свої особливості та типи, які зумовлюють характер загальної системи управління підприємством.

Вибір оптимальної системи управління для конкретного підприємства зумовлюється специфікою його виробничої діяльності, а також формою власності.

На сьогодні у статті 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств, законодавчо закріплена різноманітність видів та форм підприємств.

Відповідно до частини першої цієї статті в Україні залежно від форм власності, передбачених законом, можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

· державне підприємство, що діє на основі державної власності;

· підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Об'єктом даного дослідження є саме приватні підприємства сільськогосподарського спрямування.

Приватним підприємством, згідно зі статтею 113 Господарського кодексу, визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Тобто, приватне підприємство створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з дотриманням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

В установчих документах повинні бути зазначені найменування підприємства, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити приватне підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут приватного підприємства повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) підприємства чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Найменування приватного підприємства має містити інформацію про його організаційно-правову форму, тобто містити слова «приватне підприємство».

Законодавство не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під час формування статутного фонду приватного підприємства слід виходити лише з принципу «достатності для здійснення господарської діяльності».

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Зазначене підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Управління приватним підприємством здійснюється згідно з його установчими документами. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю приватного підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Припинення діяльності приватного підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Приватне підприємство визнається таким, що припинилось, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.

Наведене вище, дає можливість окреслити такі основні ознаки приватного підприємства, як відсутність законодавчо встановленого обмеження, пов'язаного з формуванням статутного фонду, можливість самостійного визначення засновниками принципів і механізмів управління підприємством, здійснення господарської діяльності з використанням найманої праці чи без її використання. Саме самостійне, на власний розсуд, визначення власником засад діяльності приватного підприємства зумовлює поширеність зазначеного виду підприємства в Україні.

Торкаючись питань правового становища приватних підприємств, слід звернути увагу на наступне.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

У зв'язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну «організаційна форма юридичної особи», існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 Господарського кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарним є підприємство, засноване на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.

Таким чином, враховуючи статтю 63 Господарського кодексу України, сьогодні в Україні діють приватні унітарні та приватні корпоративні підприємства.

Крім того, деякі нормативно-правові акти, зокрема Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», використовують поняття «приватне підприємство» у розумінні підприємства, заснованого на приватній формі власності, яке є відмінним від державного та комунального підприємства, а інші нормативно-правові акти - саме як організаційну форму підприємства.

У зв'язку з тим, що поняття «приватне підприємство» вказує лише на форму власності, а не на особливості у заснуванні чи управління підприємством, приватне підприємство як організаційна форма потребує законодавчого уточнення.

Отже, приватне підприємство - це вид юридичної особи, заснованої на приватній власності, застосування якої дає можливість здійснювати сільськогосподарське виробництво на базі приватної власності на землю та майно. Приватне підприємство є самостійною господарською організацією, створеною на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи, зареєстрованою у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб (у товарах, продукції, послугах) і одержання прибутку.

2. Аналіз системи управління та виробничо-господарської діяльності ПАП «Агропродсервіс»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика досліджуваного об'єкта

Приватне агропромислове підприємство «Агропродсервіс» засноване 11 червня 1999 року на засадах приватної власності на майно та засоби виробництва, з метою розвитку і вдосконалення нових методів господарювання, забезпечення підвищення соціального рівня життя населення, забезпечення їх продуктами харчування, налагодження переробки сільськогосподарської сировини і виробництва товарів широкого вжитку.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні засоби та оборотні кошти, розрахунковий, валютний та інші рахунки в закладах банку, круглу печатку і кутовий штамп зі своєю назвою.

Діяльність підприємства здійснюється на основі і за рахунок власного та орендованого майна, орендованих майнових і земельних паїв, орендованої землі, що належить громадянам на праві приватної власності.

Підприємство несе відповідальність по своїх зобов'язаннях в межах належного йому майна.

Юридична адреса підприємства: с. Настасів, Тернопільська область, Тернопільський район.

Село Настасів знаходиться в центральній частині Тернопільської області на віддалі 18 кілометрів від Тернополя (25 кілометрів асфальтованою дорогою).

Настасів знаходиться на Тернопільському плато, абсолютні висоти якого у межах села коливаються від 339 до 352 метрів. Найвища точка має висоту 352 метри і знаходиться на північній околиці Настасова, найнижча - на південному сході села, у долині річки Нішла. Поверхня села й околиць - слабохвиляста рівнина. У геоморфологічному відношенні - це лесове плато із плоскими та слабохвилястими межиріччями. Леси та лесоподібні суглинки і супіски мають потужність 6-8 метрів.

Найбільша річка - Нішла. Її протяжність становить 11 кілометрів. Вона починається біля сусіднього села Мар'янівка і впадає в річку Серет поблизу села Варваринці. Найбільші притоки - Кнур і Свинюха. Русло річки в районі села Настасів штучне. Тут знаходяться два ставки. У долині річки є багато джерел, які мають сірчисту воду.

Дана територія належить до кліматичної зони «холодного Поділля». Середньорічна температура становить +6.9°C. Середньорічна кількість опадів становить близько 600 міліметрів. Вітри переважають північно-західні та південно-східні.

На землях села Настасів та його околиць переважають опідзолені чорноземи з товщиною гумусованого шару 80-90 сантиметрів. Вміст гумусу становить 3,6-3,8%, а рівень кислотності коливається у межах 5,7-5,9. Ґрунти середньосуглисті, зернистої структури. У долині річки Нішла поширені лучні ґрунти. Вони карбонатні. Вміст гумусу в них становить близько 4%, а рівень кислотності - 6,7-6,9. У заплаві річки переважають лучно-болотні ґрунти.

У структурі земель, що оточують село, різко переважають сільсько-господарські угіддя (близько 98%), а серед останніх - рілля (майже 88%). Лісові ресурси відсутні.

Земельні ресурси - найбільше природне багатство Настасова. Висока частка ріллі, наявність родючих ґрунтів створюють передумови для розвитку високопродуктивного землеробства. Правда, вміст гумусу в опідзолених чорноземах на схід від села через їх еродованість трохи нижчий, ніж на інших ділянках, що відображається на урожайності сільськогосподарських культур.

З моменту свого заснування ПАП «Агропродсервіс» займає провідні позиції в агропромисловому секторі Тернопільщини. Підприємство-новатор одним із перших на ринку сільськогосподарських послуг почало надавати такі новітні послуги як виробництво і реалізація елітної продукції рослинництва і тваринництва, зберігання на елеваторах.

Основними напрямами діяльності господарства є виробництво продукції рослинництва та тваринництва, їх переробка та реалізація, надання послуг автопарку та машино-тракторного парку, послуг з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

Рослинницький напрямок на підприємстві розвивається з початку його заснування. Відтоді площа земельних угідь збільшилась із 816 до 13 213 га. Поширилась географія підприємства - якщо на початках обробіток угідь здійснювався в межах села Настасів та окружних сіл, то тепер діяльність поширилась на дві західні області України: Тернопільську та Івано-Франківську.

Найбільшу питому вагу у виробництві сільськогосподарської продукції займає виробництво зернових культур, а саме: кукурудзи, пшениці, ячменю. В господарстві практикується вирощування соняшнику, гречки та сої, яка до того ж є основною сировиною для приготування збалансованих комбікормів.

Елітні сорти зернових культур господарство доводить до кондиційного елітного насіння, яке реалізується як посівний матеріал. Частина зерна переробляється на борошно, яке використовується для випічки хліба. Використовується зерно і для відгодівлі тварин, що знижує собівартість утримання свиней та великої рогатої худоби.

Ще одним напрямком діяльності підприємства є свинарство, яке динамічно розвивається з 2005 року. Уже в березні 2006 року господарство отримало статус племпродуктора, а в травні 2009 року - племінного заводу з вирощування свиней породи Ландрас. Також в господарстві утримуються племінні свині порід Дюрок, Гемпшир, П'єтрен, які є м'ясними та використовуються для гібридизації та покращення м'ясних якостей свинопоголів'я.

Загалом на даний момент на свинокомплексі утримується близько 35 000 голів свиней (понад 3 тисячі свиноматок).

Тваринницькі ферми розташовані на території села Настасів, що позитивно відображається на діяльності підприємства завдяки оптимальній віддаленості від обласного центру, яка вирішує проблему залучення до виробничого процесу висококваліфікованих кадрів, а також сприяє здійсненню активної маркетингової політики, зумовленої близькістю до основних центрів збуту.

На свинокомплексах ПАП «Агропродсервіс» зібрано усі найкращі світові передові технології в галузі свинарства: автоматизовані процеси подачі комбікормів у годівниці, сучасні технології утримання та мікроклімату, самостійне виробництво кормів з власноруч вирощених зернових культур.

Використання найсучаснішого обладнання, постійна племінна робота та повна забезпеченість кормами власного виробництва зумовили досягнення європейського рівня продуктивності свиней.

Окрім того, з 2008 року в селі Теофіпілка Козівського району, Тернопільської області господарство почало займатись розведенням великої рогатої худоби, поголів'я якої насьогодні становить понад 1 200 голів. Ведеться постійна робота по збільшенню поголів'я молочного стада, зважаючи на значні перспективи розвитку даного напрямку.

Обслуговуючий сектор ПАП «Агропродсервіс» представлено хлібоприймальним пунктом в смт. Козова Тернопільського району, потужністю 70 тисяч тонн, на якому надаються послуги по переробці та зберіганню сільськогосподарської продукції.

Елеватор знаходиться на перетині транспортних шляхів, зокрема поблизу траси Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка, що дає можливість транспортувати продукцію в різні напрямки. Також має власну залізничну вітку, за допомогою використання якої стає можливим відвантаження залізничних вагонів, що створює додаткові конкурентні переваги при реалізації великих партій власної продукції, а також при прийомі на зберігання і осушку від інших господарств.

Для того, щоб охарактеризувати розмір підприємства необхідно проаналізувати низку економічних показників, які різнобічно його характеризують.

Основним показником розміру сільськогосподарського підприємства є вартість валової продукції у грошовому виразі, оскільки вона визначає кінцевий результат виробництва. Для повноти аналізу використовують ряд додаткових показників: чистий прибуток підприємства, вартість основних та оборотних фондів, середньорічна кількість працівників за напрямками діяльності та загальна площа сільськогосподарських угідь, зокрема, ріллі.

Аналіз розмірів ПАП «Агропродсервіс» в розрізі окремих показників наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз розмірів ПАП «Агропродсервіс»

Показники	Роки	Відхилення, % 010 р. до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009 р.
Вартість валової продукції, тис. грн.	45 457	52 305	80 711	43,68	35,19
Чистий прибуток, тис. грн.	10 740	20 068	24 866	56,81	19,3
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	70 058	75 747	95 985	27,01	21,08
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	35 932	45 684	73 074	50,83	37,48
Середньорічна кількість працівників, чол.	241	263	300	19,67	12,33
в тому числі: у рослинництві	216	198	233	7,3	15,02
у тваринництві	25	65	67	62,69	2,99
Площа сільськогосподарських угідь, га	11 900	12 041	13 213	9,94	8,87
в тому числі рілля	11 900	12 041	13 213	9,94	8,87

З даних табл. 2.1 видно, що вартість валової продукції у 2010 році збільшилась на 43,68% порівняно з 2008, та на 35,19 - з 2009 роком. Спостерігається також значне збільшення інших показників, особливо у порівнянні з 2008 роком (дана тенденція зберігається і в 2009, але трохи повільнішими темпами). Так, у 2010 році чистий прибуток зріс на 56,81% відносно 2008 та на 19,3 відносно 2009 року.

Як було зазначено, ПАП «Агропродсервіс» працює в різних напрямках, тому доцільно визначити виробничий напрям господарства в загальному обсязі виробництва різних видів продукції.

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

Для розрахунку рівня спеціалізації застосовують формулу:

, (2.1)

де Кс - коефіцієнт спеціалізації; Р - частка товарної продукції окремих галузей; і - порядковий номер частки товарної продукції у ранжованому ряду.

Значення Кс до 0,20 свідчить про низький рівень спеціалізації господарства; 0,21-0,40 - середній; 0,41-0,60 - високий; 0,61 і більше - для поглибленої спеціалізації господарства.

Рівень спеціалізаціі ПАП «Агропродсервіс» розраховуємо використовуючи показник вартості товарної продукції господарства за 2010 рік у розрізі основних видів продукції (табл. 2.2).

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що головною галуззю в господарстві є рослинництво, його питома вага складає майже 60%, а головними видами продукції є зернові культури (34,41%) і озимий ріпак (15,05%).

Другою галуззю є тваринництво, частка якого у загальній структурі товарної продукції становить 32,6%. Основний вид продукції - вирощування свиней в живій масі (29,33%).

Таблиця 2.2. Визначення рівня спеціалізації ПАП «Агропродсервіс», 2010 рік

Вид товарної продукції	Вартість товарної продукції, тис. грн.	Р, %	і	2і - 1	Р (2і -1)
Зернові та зернобобові	24 011	34,41	1	1	34,41
Соя	878	1,26	8	15	18,90
Ріпак озимий	10 501	15,05	3	5	72,25
Цукрові буряки	5 955	8,53	4	7	59,71
Картопля	116	0,17	11	21	3,57
Інша продукція рослинництва	390	0,56	9	17	9,52
Разом по рослинництву	41 851	59,97	х	х	198,36
Вирощування ВРХ в живій масі	260	0,37	10	19	7,03
Вирощування свиней в живій масі	20 472	29,33	2	3	87,99
Молоко	1 111	1,59	6	11	17,49
Інша продукція тваринництва	911	1,31	7	13	17,03
Разом по тваринництву	22 754	32,60	х	х	129,54
Роботи та послуги на сторону	5 182	7,43	5	9	66,87
ВСЬОГО	69 787	100	Х	Х	394,77

В структурі товарної продукції 7,43% займають роботи і послуги, надані стороннім організаціям.

Таким чином, виділивши два основних види товарної продукції, спеціалізацію господарства можна визначити, як зерно-свинарського напрямку.

Провівши необхідні розрахунки з визначення рівня спеціалізації за наведеною формулою, отримуємо даний показник на рівні 0,25. Він вказує на те, що ПАП «Агропродсервіс» має середній рівень спеціалізації.

Основоположні засади управління підприємством закріплені в його статуті.

Керівництво підприємством здійснює директор, призначений власником. Він вирішує питання соціального розвитку, виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Директор організовує роботу підприємства і несе за це відповідальність. Представляє підприємство у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори, контракти, угоди і представляє підприємство за межами України.

У випадках необхідності (відпустка, відрядження, хвороба та інше) директор вправі приймати рішення про делегування своїх окремих повноважень іншим особам, оформляючи це відповідним письмовим розпорядженням.

Директор підприємства, призначений власником, має всі вищевказані права, які закріплені в статуті підприємства, за виключенням наступних:

· визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів про їх виконання;

· затвердження статуту, внесення змін та доповнень до нього;

· затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку;

· призначення (прийняття по контракту) головного бухгалтера.

Основою функціонування підприємства є його організаційна структура управління, схема якої наведена на рис. 2.1.

Представлена на рисунку організаційна структура управління відноситься до матричного типу. Вона утворилась внаслідок накладання функціональної та проектно-цільової організаційної структури. В цій структурі ключовою ланкою управління виступає директор, який підпорядковується генеральному директору (власнику). Генеральний директор в даному випадку приймає активну участь в процесі управління підприємством, особливо коли йдеться мова про прийняття певних стратегічних рішень.

Наведена структура передбачає виділення як окрему ланку управління директорів філій (виробничих підрозділів), які здійснюють координуючу та управляючу функцію в межах представлених їм філій. Функціональні ж керівники та заступники директора, які знаходяться на одному рівні ієрархії, здійснюють управління своїми функціями незалежно від приналежності до філії. Окрім того, розвиток останнім часом тваринницького і переробного напрямку в діяльності господарства призвів до того, що вони не вписуються в загальну систему управління підприємством - їх директори стоять на одному рівні з директорами філій; вони мають власні, специфічні лише для їх діяльності підрозділи, а також взаємодіють з функціональними керівниками і заступниками директора.

Таким чином виникає подвійне підпорядкування, за яким організаційні рішення приймають керівники філій, а оперативні (якщо вони не суперечать організаційним) - функціональні керівники та заступники директора.

Отже, ПАП «Агпропродсервіс» є провідним господарством на Тернопільщині, яке займається вирощуванням зернових та технічних сільськогосподарських культур, розведенням свиней та наданням послуг стороннім організаціям.

2.2 Аналіз забезпеченості господарства основними виробничими ресурсами та ефективності їх використання

Виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється на основі органічної єдності таких чинників, як земля, трудові, матеріальні та нематеріальні, фінансові ресурси. Недостатнє забезпечення підприємства хоча б одним із вказаних ресурсів ускладнює процес його виробничої діяльності, гальмує досягнення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції.

До основних видів ресурсів сільськогосподарських підприємств можемо віднести наступні:

1. Земельні ресурси - є головним засобом виробництва в сільському господарстві. Впливають на процес сільськогосподарського виробництва завдяки притаманній специфічній унікальній властивості землі - родючості;

2. Трудові ресурси (персонал) - сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва;

3. Основні фонди і виробничі потужності - знаряддя і предмети праці, які беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази підприємства;

4. Нематеріальні ресурси - немонетарні засоби, що не мають фізичної, тілесної форми, визначаються об'єктом права власності юридичної чи фізичної особи, мають вартість і можуть бути ідентифіковані, використовуються підприємством більше року і приносять власникові певну економічну вигоду (роялті);

5. Капітал підприємства. Авансований капітал - це сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності. Власний капітал є частиною авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел, є власністю підприємства і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов'язаннями.

Загальним для всіх видів ресурсів є питання про ефективність їх використання. Головне полягає в тому, що для оцінки ефективності того чи іншого виду ресурсу корисний результат діяльності підприємства порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату.

У процесі здійснення виробничої діяльності ПАП «Агропродсервіс» використовує всі вищеперечислені види ресурсів, окрім нематеріальних.

До складу земельних ресурсів господарства відносяться землі власника, а також орендовані землі фізичних осіб, орендна плата за використання яких здійснюється відповідно до умов договорів оренди. Підприємство орендує сільськогосподарські угіддя, кількість яких з року в рік збільшується.

Підприємство розпочинало свою діяльність з обробітку 816 га угідь у 1999 році, на нинішній час цей показник

зріс на 93,82% і станом на 2010 рік становить 13213 га.

З метою розширення своєї діяльності керівниками підприємства проводиться постійна робота з освоєння нових високопродуктивних земель. В даний час силами господарства обробляються сільськогосподарські угіддя в Тернопільському, Козівському, Теребовлянському районах Тернопільської області. У 2010 році підприємство почало освоювати території сусідньої Івано-Франківської області і надалі планує розширюватись в даному напрямку. Кількість земельних угідь за місцем їх розташування станом на 2010 рік наведена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Структура земельних угідь ПАП «Агропродсервіс» за їх місце розташуванням, 2010 р.

Назва населеного пункту	Кількість угідь, га	% від загальної площі
Всього угідь	13 213	100
Тернопільська область - всього	12 682	95,98
в тому числі Тернопільський район	5 727	43,34
с. Настасів	2 248	17,01
с. Велика Лука	1 254	9,49
с. Миролюбівка-Лучка	934	7,07
с. Буцнів	450	3,4
с. Драганівка	841	6,37
Козівський район	5 318	40,25
с. Денисів	1 290	9,77
с. Ішків	726	5,49
с. Росоховатець	785	5,94
с. Золота Слобода	185	1,4
с. Кальне	145	1,1
с. Великий Ходачків	881	6,67
с. Вівся	1 306	9,88
Теребовлянський район	1 637	12,39
с. Маловоди	617	4,67
с. Семиківці	1 020	7,72
Івано-Франківська область - всього	531	4,02
в тому числі Рогатинський район	531	4,02
смт. Бухачівці	282	2,14
с. Чернів	249	1,88

Як видно з наведеної таблиці, майже 96% земель, які знаходяться у користуванні ПАП «Агропродсервіс» розміщені на території Тернопільської області і лише трохи більше 4% - Івано-Франківської. В розрізі Тернопільської області найбільша частка земель припадає на Козівський район (40,25% від загального обсягу), найменш освоєний - Теребовлянський (12,39%). Розглядаючи географію землекористування за населеними пунктами, в межах яких здійснюється обробіток, видно, що помітно на фоні інших виділяється с. Настасів, частка якого становить 17,01% (2248 га).

Робити висновки про ефективність використання земельних ресурсів можна лише проаналізувавши структуру посівних площ (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Структура посівних площ ПАП «Агропродсервіс»

Культура	Роки	Відхилення, %
	2008	2009	2010	2010 р. до
	га	%	га	%	га	%	2008	2009
Пшениця озима	2 322	19,50	2 196	18,24	3 239	24,51	28,31	32,20
Пшениця яра	678	5,70	1 184	9,83	496	3,75	-36,69	-138,71
Гречка	156	1,31	140	1,16	78	0,59	-100,00	-79,49
Кукурудза на зерно	3 433	28,85	2 214	18,39	3 332	25,22	-3,03	33,55
Ячмінь озимий	502	4,22	490	4,07	636	4,81	21,07	22,96
Ячмінь ярий	1 167	9,81	2 117	17,58	1 468	11,12	20,5	-44,21
Горох	90	0,76	220	1,83	17	0,13	-429,41	-1194,1
Соняшник	356	2,99	595	4,94	0	0	х	х
Соя	890	7,48	543	4,51	744	5,63	-19,62	27,02
Ріпак озимий	1 809	15,20	1 913	15,89	2 242	16,97	19,31	14,67
Ріпак ярий	85	0,71	0	0	0	0	х	х
Цукрові буряки	407	3,42	419	3,48	942	7,13	56,79	55,52
Картопля	5	0,05	10	0,08	19	0,14	73,68	47,37
Всього	11 900	100	12 041	100	13 213	100	9,94	8,87

Як видно з табл. 2.4, найбільшу посівну площу займає кукурудза на зерно. У 2010 році під посівами цієї сільськогосподарської культури було 3 332 га, у 2009 - на 33,55% менше, ніж у 2010 - 2 214 га, а у 2008 - 3 433 га - на 3,03% більше, як у 2010. Така нерівномірна динаміка пояснюється особливостями впровадження науково обґрунтованих сівозмін, а також іншими умовами в процесі здійснення виробництва. Однак, незважаючи на цю нерівномірність, протягом 2008-2010 рр. кукурудза на зерно залишається основною культурою на досліджуваному підприємстві.

Другою за кількістю посівних площ зерновою культурою є озима пшениця. У 2010 році вона займала майже четверту частину всіх посівів підприємства - 24,51% (3 239 га), посівні площі збільшились на 28,31% порівняно з 2008 роком, та на 32,20 порівняно з 2009.

Найбільш культивованою на підприємстві технічною культурою можна вважати озимий ріпак (16,97% від загальної посівної площі у 2010 році), кількість посіву якого стабільно збільшується.

Трудові ресурси на підприємстві є невід'ємною складовою його функціонування. Склад трудових ресурсів приватного підприємства формується за рахунок членів підприємства і найманих працівників, підставою для прийняття на роботу яких є трудовий договір (контракт).

Раціональне використання трудових ресурсів у процесі виробництва забезпечує збільшення виробництва продукції та зниження її собівартості. Ефективність використання ресурсів залежить від раціональної організації господарства в цілому і рівня виробництва продукції в окремих галузях.

Аналіз трудових ресурсів охоплює вивчення забезпеченості ними господарства і рівня їх використання в процесі виробництва.

В табл. 2.5 наведені основні показники забезпеченості ПАП «Агропродсервіс» трудовими ресурсами та розраховані показники, які характеризують рівень їх використання.

Таблиця 2.5. Забезпеченість ПАП «Агропродсервіс» трудовими ресурсами та рівень їх використання

Показники	Роки	Відхилення, %
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. до
				2008 р.	2009 р.
Площа сільськогосподарських угідь, га	11 900	12 041	13 213	9,94	8,87
Умовних голів тварин	11 726	18 430	35 327	66,81	47,83
Середньооблікова чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві, чол.	241	263	300	19,67	12,33
у тому числі: у рослинництві	216	198	233	7,3	15,02
у тваринництві	25	65	67	62,69	2,99
Відпрацьовано людино-днів на 1 середньорічного працівника	1 967	1 820	1 770	-11,13	-2,82
Коефіцієнт використання запасу праці	1,04	0,97	0,94	-10,64	-3,19
Припадає на 1 працівника: сільськогосподарських угідь, га	55,09	60,81	56,71	2,86	-7,23
умовних голів тварин	469,04	283,54	527,27	11,04	46,22

Проаналізувавши наведені в таблиці показники, можемо зробити висновок, що середньооблікова чисельність працівників збільшується - порівняно з 2008 роком даний показник зріс на 19,67%, з 2009 - на 12,33 і в 2010 році становив 300 чол. В галузевому розрізі спостерігається тенденція до збільшення працівників, які працюють в тваринницькому напрямку (на 62,69% у 2010 році порівняно з 2008). Дана тенденція зберігається і в рослинництві, однак не є рівномірною (у 2009 році чисельність зайнятих у рослинництві зменшилась порівняно з 2008 на 18 чол., але у 2010 збільшилась на 35 чол. порівняно з попереднім). Що стосується рівня використання трудових ресурсів, то на одного працівника, зайнятого у рослинництві, у 2010 році припадає 56,71 га, що на 7,23% менше, ніж у 2009. В тваринництві спостерігається збільшення умовних голів тварин, що спричинило підвищення кількості зайнятих у цій сфері. На одного працівника тваринництва приходиться 527,27 умовних голів тварин у 2010 році, що на 11,04% більше, ніж у 2008 році, та на 46,22 - ніж у 2009.

Основні виробничі фонди є мірилом розвитку процесу праці в господарстві. Вони формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне та своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на результати діяльності підприємства.

Наявність основних виробничих фондів ПАП «Агропродсервіс» та основних показників в динаміці останніх років наведені в табл. 2.6

В таблиці вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення наведена за первісною вартістю, оскільки для розрахунку показників фондооснащеності виробництва та фондоозброєності праці використовується саме їх первісна вартість.

Проаналізувавши динаміку вартості основних виробничих фондів, можна зробити висновок, що основний їх ріст припадає на 2010 рік - збільшились у порівнянні з 2009 роком на 25,36%, тоді як у 2008 році порівняно з 2009 - на 0,75%.

Таблиця 2.6. Динаміка основних показників забезпеченості основними виробничими фондами ПАП «Агропродсервіс»

Показник	Рік	Відхилення, %
		2010 р. до
	2008	2009	2010	2008 р.	2009 р.
Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.	71 627	72 165	96 687	25,92	25,36
Вартість довгострокових біологічних активів, тис. грн.	1 783	1 902	8 657	79,40	78,03
Площа сільськогосподарських угідь, га	11 900	12 041	13 213	9,94	8,87
Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, чол.	241	263	300	19,67	12,33
Фондооснащеність на 100 га, тис. грн.	602	599	732	17,76	18,17
Фондоозброєність 1 працівника, тис. грн.	297,21	274,39	322,29	7,78	14,86

У 2010 році також стрімко підвищилась вартість довгострокових біологічних активів - на 79,4% порівняно з 2008 роком та на 78,03% - з 2009.

Розрахунок показників фондооснащеності та фондоозброєності показав досить високий їх рівень та наявність позитивної тенденції до підвищення.

На ефективність сільськогосподарського виробництва істотний вплив справляє також структура основних виробничих фондів. Наявність основних виробничих фондів за структурними елементами та частка цих елементів в загальному їх обсязі наведена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Структура основних виробничих фондів ПАП «Агропродсервіс»

Структурні елементи основних виробничих фондів	Роки	Відхилення, %
	2008	2009	2010	2010 р. до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2008 р.	2009 р.
Основні засоби у сільському господарстві - всього	61 349	100	56 231	100	74 387	100	17,53	24,41
в тому числі будинки, споруди і передавальні пристрої	43 807	71,41	41 866	74,45	60 884	81,85	28,05	31,24
машини і обладнання	14 944	24,35	12 040	21,42	11 019	14,81	-35,62	-9,27
транспортні засоби	2 366	3,86	1 678	2,98	1 433	1,93	-65,11	-17,10
інструменти, прилади, інвентар	232	0,38	647	1,15	1 051	1,41	77,93	38,44

В таблиці дані подані за залишковою вартістю, тобто за виключенням амортизаційного зносу. Відповідно до них, основну частку в загальній структурі виробничих засобів сільськогосподарського призначення займають будинки, споруди і передавальні пристрої, частка яких систематично збільшується (з 71,41% у 2008 році до 81,85% у 2010 році). Частка машин і обладнання дещо менша - 14,81% у 2010 році і має тенденцію до зменшення порівняно з попередніми роками. Група транспортних засобів, а також інструменти, прилади та інвентар порівняно з попередніми мають низьку частку - відповідно 1,93 та 1,41% у 2010 році. Вартість транспортних засобів стрімко зменшується (на 65,11% порівняно з 2008 роком), тоді як вартість групи «інструменти, прилади та інвентар» збільшилась на 77,93% у відношенні до 2008 року.

У процесі сільськогосподарського виробництва незамінну роль відіграє капітал підприємства, який поділяється на авансований та власний.

Авансований капітал підприємства визначається як сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності.

Основними складовими авансованого капіталу є необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

Наявність авансованого капіталу за окремими розділами в динаміці за 2008-2009 роки подана в табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Наявність авансованого капіталу ПАП «Агропродсервіс», тис. грн.

Складові авансованого капіталу	Роки	Відхилення, %
	2008	2009	2010	2010 р. до
				2008 р.	2009 р.
Необоротні активи	70 058	75 747	95 985	27,01	21,08
Незавершене будівництво	6 442	16 493	11 480	43,89	-43,67
Основні засоби	61 349	56 231	74 387	17,53	24,41
Довгострокові біологічні активи	1 783	1 902	8 657	79,40	78,03
Довгострокові фінансові інвестиції	484	1 121	1 461	66,87	23,27
Оборотні активи	35 932	45 684	73 074	50,83	37,48
Виробничі запаси	12 236	11 966	19 008	35,63	37,05
Поточні біологічні активи	5 247	9 059	21 706	75,83	58,26
Незавершене виробництво	9 256	12 729	19 016	51,33	33,06
Готова продукція	2 888	5 087	3 990	27,62	-27,49
Товари	117	35	39	-200,0	10,26
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	6 070	6 725	9 111	33,38	26,19
Грошові кошти та їх еквіваленти	118	83	204	42,16	59,31
Витрати майбутніх періодів	0	0	0	0	0
Всього	105 990	121 431	169 059	37,31	28,17

З наведеної таблиці видно, що з 2008 року спостерігається тенденція до збільшення авансованого капіталу. У 2009 році відносно 2008 він збільшився на 12,72%, а у 2010 - на 28,17% порівняно з попереднім. Загалом у порівнянні з базовим 2008 роком, цей показник зріс на 37,31% і у звітному 2010 складає 169 059 тис. грн. У розрізі окремих груп видно, що вартість оборотних активів зросла порівняно з 2009 роком - з 75 747 тис. грн. до 95 985 тис. грн. (на 27,01%), а вартість оборотних активів - з 35 932 тис. грн. до 73 074 тис. грн., тобто на 50,83%. Незмінними залишились витрати майбутніх періодів, які в структурі авансованого капіталу відсутні.

Власний капітал - це одна з основних категорій, що характеризує економічний стан підприємства. Під власним капіталом розуміють частину авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел і є власністю підприємства.

Динаміка забезпеченості ПАП «Агропродсервіс» власним капіталом в розрізі окремих його складових наведена в табл. 2.9.

Таблиця 2.9. Забезпеченість ПАП «Агропродсервіс» власним капіталом

Складові власного капіталу	Роки	Відхилення, %
	2008	2009	2010	2010 р. до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2008	2009
Статутний капітал	49	0,10	49	0,07	49	0,05	0	0
Інший додатковий капітал	16 105	32,12	16 105	22,94	16 105	16,94	0	0
Нерозподілений прибуток	33 990	67,78	54 058	76,99	78 924	83,01	56,93	31,51
Всього	50 144	100	70 212	100	95 078	100	47,26

Подобные документы

• Особливості системи управління стратегією диверсифікованого підприємства ТОВ "Комунтехсервіс"

  Удосконалення системи управління стратегією й підвищення рівня ефективності функціонування на прикладі ТОВ "Комунтехсервіс". Основи стратегічного управління диверсифікованими підприємствами, методи їх аналізу. Аналіз господарської діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [668,4 K], добавлен 08.11.2011
  

• Економічні та правові основи управління організацією

  Принципи управління сучасною економікою, та його методи: економічні, адміністративно-правові та соціально-психологічні. Політика оплати праці на підприємстві. Управління його фінансами, виробничими інвестиціями, витратами та продуктивністю праці.
  
  курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.02.2009
  

• Управління сільськогосподарськими підприємствами

  Роль та місце кадрів в системі управління. Характеристика системи роботи з кадрами. Організаційно-економічний механізм управління сільськогосподарськими формуваннями. Організаційно-адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи управління.
  
  реферат [26,7 K], добавлен 25.09.2009
  

• Операційна система підприємства

  Види і задачі операційної системи підприємства в умовах конкурентного середовища і методи управління організації діяльності. Аналіз функціонування, шляхи удосконалення системи операційного управління в умовах конкуренції і стратегія діяльності банку.
  
  магистерская работа [237,1 K], добавлен 14.10.2010
  

• Організація управління підприємством різних форм власності на матеріалах ВАТ "Полтавакондитер"

  Підприємство як об’єкт управління в ринкових умовах господарювання: організаційні форми, правові основи функціонування різних форм власності. Аналіз господарської діяльності ВАТ "Полтавакондитер", кількісна та якісна оцінка елементів системи управління.
  
  дипломная работа [161,6 K], добавлен 20.09.2011
  

• Особливості управління організацією

  Особливості функціонування підприємства, його правові умови, структура та органи управління. Оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства. Організація праці працівників-управлінців. Необхідність участі працівників в прийнятті управлінських рішень.
  
  курсовая работа [67,2 K], добавлен 02.03.2010
  

• Пріоритетні напрями вдосконалення системи управління туристичних фірм на прикладі туристичної фірми "Грінвіч тур"

  Концепції управління в туристичній діяльності. Стратегічні завдання управління фірмою. Принципи управління туристичними підприємствами. Економічні механізми функціонування туристичної фірми. Характеристики управлінської діяльності турфірми "Грінвіч тур".
  
  курсовая работа [856,8 K], добавлен 06.05.2014
  

• Методи управління, актуальні в ринкових умовах

  Особливості функціонування підприємства у ринковому середовищі. Сутність менеджменту і процесу управління організацією. Прямий та непрямий, матеріальний, владний та моральний вплив. Економічні, розпорядчі та соціально-психологічні методи управління.
  
  курсовая работа [71,6 K], добавлен 23.12.2010
  

• Типи, функції та місце економічних служб в управлінській структурі підприємства

  Структура промислового підприємства. Методи, моделі та вдосконалення управління в управлінській структурі. Організаційні структури управління підприємствами. Взаємозв’язок функцій та методів управління. Типи організаційних структур управління.
  
  реферат [800,0 K], добавлен 09.07.2008
  

• Процес управління трудовими ресурсами в сервісній організації

  Поняття й основні методи управління персоналом на підприємствах готельного господарства, оцінка його ефективності. Аналіз управління персоналом, його особливості на прикладі ГК "Oreanda". Умови для ефективного функціонування системи управління персоналом.
  
  курсовая работа [87,4 K], добавлен 23.04.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам