Метод параметричних оцінок

він схожий на метод оцінки «по аналогах» і також є різновидом методу «зверху вниз». Властива ним точність не краще й не гірше точності методу оцінок «по аналогах». Процес оцінки по параметру полягає в знаходженні такого параметра проекту, зміна якого тягне пропорційну зміну вартості проекту.

На 2-ому етапі - бюджетуванні проекту - визначається бюджет проекту, тобто розробка плану, який виражається в кількісних показниках і відображає витрати, необхідні для досягнення поставленої мети.

Бюджетування являє собою планування вартості, тобто визначення плану витрат: коли, скільки й за що будуть виплачуватися кошти.

На думку Шапіро В.Д. під бюджетуванням розуміється визначення вартісних значень виконуваних у рамках проекту робіт і проекту в цілому, процес формування бюджету проекту, що містить встановлений (затверджений) розподіл витрат по видах робіт, статтям витрат, за часом виконання робіт, по центрах витрат або по іншій структурі. Г.Л. Ципес вважає, що бюджет проекту визначає розподіл доходів і витрат по періодах часу із початку проекту до його завершення. Структура статей витрат проекту включає прямі витрати, які часто структуруються по структурній декомпозиції робіт (WBS), і інші витрати (наприклад, на проект накладні витрати).

Структура бюджету визначається планом рахунків вартісного обліку конкретного проекту. Бюджет може бути сформований як у рамках традиційного бухгалтерського плану рахунків, так і з використанням спеціально розробленого плану рахунків управлінського обліку. Практика показує, що в більшості випадків бухгалтерського плану рахунків буває недостатньо.

Для кожного конкретного проекту потрібен облік певної специфіки з погляду управління вартістю, тому кожний проект повинен мати свій унікальний план рахунків, але який базується на встановлених показниках управлінського обліку.

Бюджет може складатися у вигляді:

календарних планів - графіків витрат;

матриці розподілу витрат;

стовпчастих діаграм витрат;

стовпчастих діаграм кумулятивних (із наростаючим підсумком) витрат;

лінійних діаграм розподілених у часі кумулятивних витрат;

кругових діаграм структури витрат.

Форма представлення бюджетів залежить від: споживача документу; мети створення документу; стандартів, що склалися; інформації, що цікавить.

Було б доречно розглянути більш детальніше види бюджетів, а також їх точність та призначення, які були розроблені Тарасюком Г.М.

Таблиця 5 - Види бюджетів

Стадії проекту	Види бюджетів	Призначення бюджетів	Похибка, %
Концепція проекту	Бюджетні очікування	Попереднє планування платежів та потреби у фінансах	25 - 40
Обґрунтування інвестицій	Попередній бюджет	Обґрунтування статей витрат, обґрунтування та планування залучення та використання фінансових коштів	15 - 20
Техніко-економічне обґрунтування
Тендери, переговори та контракти	Уточнений бюджет	Планування розрахунків із підрядниками та постачальниками	8 - 10
Розробка робочої документації	Кінцевий бюджет	Директивне обмеження використання ресурсів	5 - 8
Реалізація проекту	Фактичний бюджет	Управління вартістю (облік і контроль)	0 - 5
Здача в експлуатацію
Експлуатація
Завершення проекту

Після проведення техніко-економічних досліджень складаються попередні бюджети, які носять більшою мірою оціночний, ніж директивний, характер. Такі бюджети зазнають узгодженню з усіма зацікавленими особами й в остаточному підсумку затверджуються керівником проекту або іншою особою, що ухвалює рішення.

Після того, як бюджет знайшов офіційний статус, він стає еталоном, стосовно якого відбувається порівняння фактичних результатів. У ході реалізації проекту виникають відхилення від раніше запланованих показників, що повинні вчасно відбиватися в поточних бюджетах. І по завершенню всіх робіт як підсумковий документ створюється фактичний бюджет, у якому відбиваються реальні цифри.

Особливої уваги заслуговують кошториси, що являють собою бюджети витрат. Кошторисна документація є важливою складовою бюджетної документації у великих інвестиційних проектах.

3-й етап - контроль вартості проекту - виникає через вплив факторів, що обумовлюють відхилення від раніше запланованого бюджету, і спрямований на управління змінами у вартості проекту з метою зниження негативних аспектів і збільшення позитивних наслідків зміни вартості проекту.

Контроль вартості проекту включає:

моніторинг вартісних показників реалізації проекту з метою виявлення відхилень від бюджету;

управління змінами в бюджеті з метою забезпечення виконання бюджету;

запобігання раніше запланованих помилкових рішень;

інформування всіх зацікавлених осіб про хід виконання проекту з погляду дотримання бюджету.

Контроль вартості проекту має дві складових: облікову, тобто оцінку фактичної вартості виконаних робіт і витрачених ресурсів, а також прогнозну, тобто оцінку майбутньої вартості проекту.

Існують два основні методи контролю вартості:

традиційний;

метод обсягу виконаних робіт.

Основні показники, що використовуються для аналізу стану витрат, виділених на проект представлені в Таблиці 6:

Таблиця 6 - Вартісні параметри робіт проекту

Показник	Формула чи спосіб розрахунку
Планова вартість (BCWP, освоєний об'єм). Планова вартість фактично виконаних робіт чи кількість ресурсу, заплановане на фактично виконаний об'єм робіт на поточну дату.	BCWP = Планова вартість х% використання ресурсу
Загальні бюджетні витрати	Повна вартість роботи, яка прийнята в базовому плані
Бюджетна вартість (BCWS). Частина вартості роботи, котра повинна бути освоєною до поточної дати у відповідності до базового плану (вартість роботи в розрахунку за період часу по плану)	Загальні бюджетні витрати х% за планом
Фактичні витрати (ACWP)	Фактичні витрати по роботі на поточну дату
Індекс витрат на виконання робіт: = 1 - витрати на поточну дату відповідають плану > 1 - на поточну дату витрачено менше коштів, ніж передбачено < 1 - на поточну дату витрачено більше коштів, ніж передбачалося	Освоєний об'єм/Фактичні витрати
Відхилення по витратам: < 0 - перевитрачання на поточну дату > 0 - недовитрачння коштів на поточну дату	Освоєний об'єм - Фактичні витрати
Відносне відхилення по витратам	Показує відношення відхилення по витратам до запланованих по бюджету витратам на поточну дату (BCWS)
Оцінка вартості до завершення	Базується на поточних результатах
Оцінка (прогноз) вартості по завершенню - оцінка повної вартості роботи, що базується на поточних результатах.	Фактичні витрати + Оцінка вартості до завершення
Індекс виконання плану - відношення освоєного об'єму до бюджетної вартості робіт по плану на поточну дату	Освоєний об'єм / Бюджетна вартість
Розбіжність по втратам: < 0 - перевитрачання витрат	Бюджетні витрати - Оцінка вартості по завершенню
Відсоток перевитрачання витрат, %	Розбіжність по витратам/Бюджетні витрати

Традиційний метод оснований на поєднанні використання планових і фактичних витрат.

Планові (бюджетні) витрати - BCWS (Budgeted Cost of Work Scheduled) це бюджетна вартість робіт, запланованих відповідно до розкладу або кількість ресурсів, передбачених для використання до поточної дати. Поточна дата - це дата, на яку існує фактична інформація.

Фактичні витрати - ACWP (Actual Cost of Work Performed) це вартість фактично виконаних робіт на поточну дату або кількість ресурсу, фактично витраченого на виконання робіт до поточної дати. Фактичні витрати не залежать від планових показників по витратах або споживанню ресурсів.

Основний недолік традиційного методу полягає в тому, що він не враховує, які роботи були фактично виконані за рахунок витрачених коштів. Інакше кажучи, він не оперує часом або графіком виконання робіт.
Розбіжність у витратах при традиційному методі розраховується як різниця між фактичними й плановими витратами.

Метод обсягу виконаних робіт заснований на визначенні відношення фактичних витрат до обсягу робіт, які повинні бути виконані до певної дати. При цьому враховується інформація про вартість, плановий і фактичний графік робіт і дається узагальнена оцінка по стану робіт на теперішній момент. Виявлені тенденції використовуються для прогнозу майбутньої вартості обсягу робіт при завершенні й визначення факторів, що виявляють вплив на графік виконання робіт.

Так як метод обсягу виконаних робіт враховує фактор часу, то він дозволяє визначити як реальне відхилення по витратах, так і відставання за графіком виконання робіт.

Використання методу аналізу освоєного обсягу потребує додаткової структуризації системи управління витратами по проекту й додаткових зусиль менеджера щодо збору й аналізу даних. Проте даний підхід дозволяє одержати більш точну картину стану справ по проекту й представити її вищому керівництву й замовникові у вигляді різноманітних звітів.

Основною перевагою методики обсягу виконаних робіт є можливість «раннього виявлення» (виявлення на ранніх стадіях реалізації проекту) невідповідності фактичних показників проекту плановим, прогнозування на їхній основі результатів виконання проекту (строків, витрат і т.д.) і прийняття своєчасних коригувань, аж до припинення проекту.

Крім оцінки сумарних витрат на виконання проекту, на підставі спостережуваних показників освоєного обсягу можливо також прогнозування й інших характеристик проекту. Прогнозування витрат має на увазі оцінку кінцевої вартості проекту на підставі інформації про витрати проекту на теперішній момент часу. Існують наступні варіанти оцінки кінцевої вартості проекту (ЕАС), при яких використовуються як традиційний метод оцінки, так і метод обсягу виконаних робіт:

Таблиця 7 - Розрахунок вартості по завершенню

Показник	Формула чи спосіб розрахунку
Вартість по завершенню	Фактичні витрати на поточну дату + Залишкова вартість проекту, скоригована з урахуванням індексу освоєння витрат
Вартість по завершенню	Фактичні витрати на поточну дату + Оцінка залишкової вартості проекту (ETC)
Вартість по завершенню	Фактичні витрати на поточну дату + Новий кошторис на частину проекту, що залишилася

Індекс освоєння витрат (CPI) розраховується як відношення освоєного обсягу до фактичних витрат:

CPI = (1);

Паралельно розраховується індекс виконання розкладу (SPI):

SPI = (2);

Із використанням цих показників оцінка витрат по завершенню (прогнозування витрат) розраховується таким чином:

Традиційний метод

ЕАС = ACWP + ETC (3);

Метод обсягу виконаних робіт

Оптимістична оцінка

EAC = (4);

Песимістична оцінка

EAC = (5);

Також може використовуватись показник прогнозного відхилення вартості проекту (variance at completion - VAC):

VAC = ВАС - ЕАС (6).

На стадії контролю, як правило, збираються вартісні дані про трудомісткість, матеріали, інші прямі витрати, перевитрачання грошових коштів.

Періодичні дані про витрати в різний період часу можуть суттєво відрізнятися один від одного, що в підсумку не коректно відобразиться на кінцевій оцінці. Сумарні дані згладжують ці відхилення, залишаючись при цьому більш надійним інструментом для довгострокового планування. Слід зазначити, що яка б не була точність оцінки по завершенню, вона не буде стовідсотковою. У будь-якому випадку не можна забувати про те, що з якою би точністю не була виконана оцінка по завершенню, вона не буде на 100% коректно відображати кінцевий результат проекту. Чим ближче момент оцінки до моменту завершення проекту, тим менше різниця між цими двома величинами.

Звіт про перевитрату грошових коштів формується щорічно або щомісяця на весь проект. Значення фактичних витрат (ACWP) і освоєного обсягу (BCWP) для кожної роботи є основними елементами, на яких будується звітність про стан витрат. Ці дані збираються на рівні рахунків витрат і включаються у звіти. Доцільним буде те, що звіти готуються щомісячно для кожного рівня структурної декомпозиції робіт залежно від необхідного рівня агрегування інформації, окрім того в залежності від етапів проекту можна формувати щотижневі звіти про фактичні трудові витрати, на основі яких можна проводити аналіз використання людських ресурсів.

Проект - це сукупність дій і завдань, що внаслідок їх унікальності й неповторності має такі відмітні ознаки:

чіткі цілі, що досягаються одночасним виконанням певних технічних, економічних та інших вимог;

внутрішні та зовнішні взаємозв'язки завдань, робіт, операцій та ресурсів, що потребують чіткої координації у процесі реалізації проекту;

визначений термін початку й завершення проекту та обмеженість ресурсів;

визначений ступінь унікальності проекту та умов його здійснення.

Відокремлюють кілька основних чинників, що визначають кожний конкретний проект:

масштаб;

складність;

терміни реалізації;

обмеженість ресурсів;

вимоги до якості.

У кожному проекті можна виокремити наступні фази проекту:

доінвестиційну;

реалізації;

експлуатації.

Одним із важливих питань в управлінні проектами є питання планування потреби в ресурсах.

Планування ресурсів повинно означати визначення того, які ресурси та в якій кількості будуть використані на роботах проекту. Планування ресурсів передбачає здійснення таких етапів:

загальна оцінка потреби у ресурсах та їх розподіл у часі, а саме: грошових коштів, матеріалів, технологічного обладнання, енергетичних ресурсів, трудових ресурсів, машин, механізмів, виробничих площ, обчислювальної техніки тощо;

складання таблиці потреб у ресурсах по роботах проекту;

побудова ресурсної гістограми (побудова стовпчикової діаграми, де по горизонталі вказуються календарні терміни, по вертикалі - щоденна кількість необхідних для виконання усіх робіт ресурсів по кожній професії окремо);

складання таблиці наявних ресурсів;

зіставлення потреби і наявності ресурсів, визначення їх нестачі або надлишків;

визначення постачальників ресурсів по проекту;

оптимізація сумарних графіків потреби в ресурсах;

врахування факторів, які впливають на забезпеченість проекту ресурсами;

формування графіків постачання ресурсів;

за необхідності використання прийомів планування в умовах обмежених ресурсів (якщо ресурс лімітований або його неможливо збільшити, необхідно подовжити тривалість роботи, поки цей ресурс стане доступним) або обмеженого часу (застосовують, коли неможливо подовжити термін виконання проекту, потрібно поновлювати нестачу ресурсів за рахунок додаткового їх придбання;

перепланування календарного плану;

контроль і побудова нових ресурсних планів і гістограм.

Однією з найважливіших і фундаментальних питань в проектному менеджменті є управління вартісною складовою проекту, адже саме ця складова регулює можливості і перспективи проекту.

Із вищезазначених визначень випливають наступні етапи (процеси) управління вартістю проекту:

1-й етап - це вартісна оцінка - оцінка ймовірної вартості тих ресурсів, які будуть потрібні для виконання робіт, передбачених проектом.

На 2-ому етапі - бюджетуванні проекту - визначається бюджет проекту, тобто розробка плану, який виражається в кількісних показниках і відображає витрати, необхідні для досягнення поставленої мети.

3-ій етап - контроль вартості проекту - виникає через вплив факторів, що обумовлюють відхилення від раніше запланованого бюджету, і спрямований на управління змінами у вартості проекту з метою зниження негативних аспектів і збільшення позитивних наслідків зміни вартості проекту.

2. Дослідження процесу планування і реалізації проектів у ЗАТ «Газтранзит»

2.1 Аналіз проектів, що здійснюються у ЗАТ «Газтранзит»

Економічна ситуація на євроринку газу вимагає узгоджених рішень між Росією і Україною з приводу поставки російського природного газу. Із збільшенням постачання газу до Туреччини і Балканських країн виникли певні проблеми у постачанні газу в належній кількості через те, що в Балканському напрямі система транспортування газу вимагає подальшого розвитку.

Збільшення постачання російського газу до Туреччини та Балканського регіону можливе шляхом розширення трубопроводів транзиту газу по території України, Молдови, Румунії і Болгарії.

Основним маршрутом транзиту російського природного газу до країн Балканського регіону та Туреччини по території України на сьогодні є діючий магістральний газопровід Ананьєв-Тирасполь-Ізмаїл, який проходить по території Одеської області та Республіки Молдова. Його пропускна здатність складає 16,1 млрд. м? на рік.

Враховуючи підписані контрактні зобов'язання з постачання російського газу, ЗАТ «Газтранзит» спільно з ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» розробив довгострокову концепцію нарощування промислових потужностей, які забезпечуватимуть транспортування додаткових обсягів газу для задоволення зростаючих потреб у природному газі країн Балканського регіону та Туреччини. Розроблене техніко-економічне обґрунтування Проекту розширення зазначеного газпроводу.

Для оптимізації використання фінансових ресурсів та за побажанням ЄБРР, Проект ЗАТ «Газтранзит» розділений на 3 фази:

Перша фаза - будівництво на газопроводі Ананьєв-Тирасполь-Ізмаїл (далі АТІ) компресорної станції (далі КС) «Тарутине», що дозволить збільшити продуктивність газопроводу з 16 до 20 млрд. м?/рік;

Друга фаза - будівництво лупінгів (паралельного існуючому газопроводу АТІ) загальною протяжністю близько 76 км, які мають дозволити збільшити продуктивність газопроводу АТІ до 21,6 млрд. м?/рік;

Третя фаза - будівництво лупінгу протяжністю 30 км від КС «Ананьєв» до точки початку лупінгу км 33 - км 73 та реконструкція КС «Ананьєв».

На сьогоднішній день ЗАТ «Газтранзит» (надалі Товариство) вже реалізував першу та другу фазу, зокрема перша фаза - в 2001 році, а друга - в 2008 році. Товариство останні роки займається експлуатацією збудованих об'єктів газотранспортної системи та стежить за дотриманням угод по комприміюванню природного газу до Туреччини та країн Балканського регіону.

Третя фаза є перспективою для Товариства, але враховуючи всесвітню фінансову кризу та неоднозначні політичні погляди на ситуацію, то реалізація цієї фази поки що точно не визначена у часі.

Далі є доцільним розглянути основні показники по проекту в цілому.

Даний проект створений для залучення інвестицій в розвиток газотранспортних систем на території України. Він відноситься до грандіозних, оскільки вартість його реалізації становить понад 100 млн. дол. США. Проект спочатку був розрахований на 25 років. Тариф становив на момент розрахунків 1,492 дол. США/1000 куб. м.*100 км. Амортизація розрахована відповідно до українського законодавства в розмірі 1,25% від залишкової вартості активів. Ставка кредитного відсотку становить Libor+2%. Ліміт на кредитування - 550 млн. дол. США. Строк використання кредиту - до 10 років. Дисконтна ставка становить 7% (визначена розрахунками). Частка власних коштів в структурі капіталу 20-25%. Період експлуатації основного обладнання на компресорних станціях - 9 - 10 років.

Проект обкладається певною кількістю податків з боку держави:

ПДВ;

Акциз;

Податок з доходу підприємства;

Податок на прибуток;

Інші податки.

Повна інвестиційна вартість проекту для експорту транзитного газу по територіях України і Молдови на момент розрахунків становила 716,3 млн. дол. США.

Було б вдало розглянути більш детальніше кожну фазу проекту в наступному підпункті 2 розділу.

2.2 Практика планування та реалізації проектів у ЗАТ «Газтранзит»

Виходячи з вищесказаного зараз буде розглянуте планування та реалізація Проекту, який розбитий на 3 фази.

Перша фаза Проекту - будівництво компресорної станції (далі КС) «Тарутине».

Реалізацію першої фази Проекту - будівництво КС «Тарутине» - було розпочато наприкінці 1999 року. У травні 2001 року почалась промислова експлуатація станції, а у вересні Державною приймальною комісією прийнятий весь комплекс КС «Тарутине», до якого входять компресорна станція, система зовнішнього електрозабезпечення КС, житлове містечко для обслуговуючого персоналу КС та очисні споруди з основним каналізаційним колектором.

Це одна із найсучасніших компресорних станцій в Україні, яка введена в дію за останній час.

Введення комплексу КС «Тарутине» в експлуатацію дозволило збільшити пропускну здатність газопроводу Ананьєв-Тирасполь-Ізмаїл (далі АТІ) до 20 млрд. м? на рік.

Загальна вартість першої фази Проекту склала 78 млн. доларів США, з яких:

26 млн. дол. США - внески акціонерів ЗАТ «Газтранзит», що здійснювались як у грошовій, так і в натуральній формі;

52 млн. дол. США - кредитні ресурси.

Для будівництва КС Акціонери компанії залучили кредит Європейського Банку Реконструкцій і Розвитку на суму 40 млн. доларів США. Співкредитором Проекту в сумі 12 млн. дол. США виступив Чорноморський Банк Торгівлі і Розвитку (Проект ЗАТ «Газтранзит» є першим проектом, що був профінансований ЧБТР). Кредит, наданий терміном на 9 років без державних гарантій. Забезпеченням кредиту стали контракти на поставку природного газу до Туреччини, а також майно ЗАТ «Газтранзит».

ЗАТ «Газтранзит» вже розпочав виплату основного боргу та відсотків. Джерелом коштів для виплат є виручка, яку отримує ЗАТ «Газтранзит» за послуги по комприміюванню газу, надані ним ВАТ «Газпром».

Експлуатація комплексу КС «Тарутине» здійснюється у відповідності з Контрактом на комприміювання між ЗАТ «Газтранзит» та ВАТ «Газпром».

Тільки за 2010 рік об'єм прокомпримійованого газу склав 8,8 млрд. м?.

В Додатку А подано поетапний план будівництва КС «Тарутине».

Далі варто перейти до розгляду другої фази проекту.

Друга фаза проекту - будівництво другої нитки магістрального газопроводу Ананьєв-Ізмаїл.

Враховуючи велику вартість будівництва магістрального газопроводу, та оскільки значна частина траси нового газопроводу проходить паралельно до існуючого, ЗАТ «Газтранзит» передбачило поетапне будівництво газопроводу шляхом будівництва лупінгів - ділянок паралельного проходження - на існуючому газопроводі. Поетапне будівництво другої нитки та подальша експлуатація лупінгів в єдиному технологічному режимі з існуючим газопроводом дозволить поетапно збільшувати обсяги транзиту газу в напрямку країн Балканського регіону та Туреччини.

Друга фаза проекту включає будівництво лупінгів Ду 1220 мм довжиною 40 км після КС «Ананьєв» та 30 км перед КС «Орловка», а також нової нитки підводного переходу через річку Дунай. При цьому збільшення продуктивності газопроводу АТІ становитиме 1,6 млрд. м? на рік. Як і у випадку з будівництвом компресорної станції, фінансування другої фази Проекту здійснюється за рахунок коштів акціонерів та кредитних коштів. Джерелом повернення кредиту будуть кошти, які ЗАТ «Газтранзит» отримуватиме як оплату послуг по транспортуванню газу по новозбудованих ділянках газопроводу.

Проект будівництва другої фази виконаний інститутом ВАТ «Укргазпроект» на високому технічному рівні з урахуванням сучасних проектних вимог та інженерних вимог і виробничих можливостей.

Генеральним підрядником по будівництву виступає турецька будівельна компанія АТ «Трансбалкан».

До будівництва другої нитки магістрального газопроводу Ананьєв-Ізмаїл в основному залучені українські будівельні організації та виробники матеріалів і обладнання. Разом з тим, в Проекті для виконання окремих спеціальних робіт і поставок обладнання задіяні деякі іноземні компанії та фірми - ВАТ «Підводотрубопровідбуд» (Росія), ВАТ «Зангас» (Росія), «Raychem» (Німеччина), «Emerson» (США), «Canusa» (Канада).

В серпні 2011 року розпочато будівництво лупінгів та були виконані роботи по вогневих «врізках» в діючий газопровід АТІ на 7 перемичках. Цей технологічно унікальний, пов'язаний з ризиком вид робіт, був виконаний в п'ятиденний термін на високому професійному рівні.

Інтенсивно ведуться роботи по будівництву лінійної частини газопроводу і підводного переходу через р. Дунай.

Характерною особливістю даного будівництва, через густонаселеність районів проходження газопроводу, є наявність великої кількості переходів через автодороги, підземні комунікації, кабелі зв'язку та повітряні лінії електропередач високої напруги, а також складність рельєфу - балки, яри, численні річки та заплави.

При будівництві газопроводу застосовуються нові сучасні матеріали, технології, та методи контролю, як то ізолюючі матеріали типу «Поліпромсинтез» та термоусадочні муфти фірм «Raychem» та «Canusa».

При реалізації Проекту вперше в Україні застосовано спосіб завантаження газопроводу на підводних переходах через р.р. Шабло, Табачелло та перехід через р. Дунай методом суцільного обетонування замість раніше кільцевих пригрузів (Шабло, Табачелло - 1444 м, р. Дунай - 1215 м.).

Паралельно будівництву газопроводу також ведеться спорудження оптико-волоконної лінії зв'язку та кабельної лінії електропостачання довжиною понад 100 км, що забезпечить високий рівень технологічного зв'язку, автоматизації управління газопроводом, електропостачання і, крім цього, покращить комунікаційну обстановку в населених пунктах, розташованих вздовж проходження газопроводу.

Завершення будівництва лупінгів планувалось у травні 2013 року.

Завершення будівництва підводного переходу через річку Дунай планувалось у жовтні 2013 р.

Загальна вартість даної фази (з ПДВ) становить 61923 тис. доларів США. Перейдемо до розгляду блоків робіт. Цифри приведені в тис доларів США.

Першим блоком є підготовка території до будівництва. В нього включені наступні роботи:

Підготовка території до будівництва лінійних споруд. Загальна вартість цієї роботи становить 4384,89;

Археологічні дослідження - 584,93;

Компенсація за збитки рибному господарству - 389,175.

Загальна вартість даного блоку становить 5358,995.

Наступний блок - головні будівельні послуги. Він складається з таких частин:

Будівництво газопроводу - 315448,63;

PLRU - 3854,07;

GMS з очисткою в 0 км - 1069,32;

Патрулювання лінії будівництва - 268,1;

Підводнобудівельні перетинання (4 шт.) - 16881,91;

GMS з очисткою в 403 км - 1069,34;

Пристрій захисту від надмірного тиску на 403 км - 604,89;

Реконструкція існуючого GMS на трубопроводі Тальне-Ананієв-Ізмаїл (1-ша лінія) - 136,79;

Лупінг до компресорної станції Ананієв - 526,35;

Лупінг до газосушащого пристрою на 404 км - 532,30;

Газосушащий пристрій на 404 км - 2902,25.

Загальна вартість даного блоку робіт складає 343293,95.

Наступний блок робіт являє собою додаткові послуги і включає в себе патрулювання лінійної ділянки, вартісю 1224,68.

Слідуючий блок робіт - це катодний захист трубопроводів, і вартість робіт становить 1793,21.

Заключний блок робіт - це транспортні та комунікаційні послуги. В нього входять наступні роботи:

Дороги - 747,28;

Технологічні комунікації - 33067,91;

Телеметрія лінійних структур - 3288,53;

Цифрові АТС - 435.

До того ж у загальну вартість включено витрати на організацію будівництва, які становлять 70276,44. Загальна вартість будівництва і реконструкції трубопроводу Ананієв-Ізмаїл (разом з ПДВ) складає 551383,19 (тис дол. США).

Третя фаза - реконструкція існуючої компресорної станції «Ананьєв» та будівництво лупінгу 0 км - 30 км.

Дана фаза Проекту, на відміну від попередніх двох, знаходиться на стадії планування і ще не має чіткої дати початку реалізації із-за ускладнених політичних обставин.

Особливістю в забезпеченні транзиту газу по території України в південному напрямі є одночасне постачання газу по системі газопроводів АТІ-ШКДРІ споживачами України і Молдови. Взимку із-за пікових відборів газу із системи ШДКРІ споживачами південних областей України в районі КС «Тирасполь» відчувається дефіцит газу, який поповнюється, як правило, із системи газопроводів Єлець - Кременчук, Кременчук - Ананьєв та Ананьєв - Тирасполь - Ізмаїл.

Із-за відсутності потужностей по підземному сховищу газу в цьому напрямі існує серйозна сезонна нерівномірність подачі газу: зимові потоки газу набагато перевищують літні і тому являються визначаючими у виборі технічних рішень.

Іншим «вузьким» місцем в забезпеченні надійності транзиту є КС «Ананьєв», проектна схема роботи якої - «2 робочих + 2 резервних», не дозволяє підтримувати зимові потоки газу. Окрім того, моральний та фізичний знос існуючих газоперекачуючих агрегатів (далі позначатиметься як ГПА) потребує їх заміни на більш ефективні. Включення третього резервного агрегату на даній КС, яке здійснювалось впродовж останніх років знижує надійність її роботи (за рахунок зменшення можливості проведення поточних та капітальних ремонтів ГПА), а також унеможливлює проведення якої-небудь реконструкції чи заміни ГПА без попереднього розширення потужності цієї КС.

Дані обставини вимагають збільшення пропускної здатності ділянки КС «Ананьєв» - КС «Тирасполь».

Тому в якості третьої фази проекту пропонується забезпечити введення наступних потужностей:

Лупінгу, протяжністю 30 км, від КС «Ананьєв» до точки початку лупінгу км 33 - км 73, збудованого ЗАТ «Газтранзит» в 2011 році (який знаходиться на його балансі);

Розширення КС «Ананьєв» на два ГПА потужністю 16 МВт, яке в подальшому дозволить здійснити почергову заміну існуючих агрегатів ГТН - 16М на більш сучасні та економічні ГПА.

Дані об'єми введення потужностей дозволить збільшити пропускну здатність транзитних газопроводів України в південному напрямі.

В даному випадку є доцільним більш детально розглянути особливості планування цієї фази Проекту.

Розпочнемо з процесу реконструкції КС «Ананьєв».

Особливістю передбаченої реконструкції КС було її здійснення без тривалої зупинки КС, почергово 4 пусковими комплексами, по одному ГПА в кожному пусковому комплексі.

На час розробки проекту робота трьох ГПА ще не використовувалась, тому при роботі двох ГПА один із агрегатів знаходився б у резерві, а інший - на реконструкції.

За умови включення в роботу третього агрегату протягом 4-5 місяців передбачена проектом реконструкція стає неможливою.

Виходячи з цього, пропонується перед початком заміни існуючих ГПА збудувати додаткові потужності, які дозволили б, з одного боку, забезпечити збільшення продуктивності КС до 87 млн. куб. м/доба та надійність транспортування газу по ділянці Ананьєв-Тирасполь, а з іншого боку - наступну поетапну реконструкцію агрегатів ГТН-16М в безпечних умовах та мінімальних строках її проведення (нормативна схема підключення агрегатів «3+2» забезпечується на весь період подальшої реконструкції.

Враховуючи необхідність забезпечення режимів роботи КС в широкому діапазоні, розглянуто два варіанти поставки агрегатів виробництва СМНВО ім. Фрунзе:

ГПА-Ц-8С з двигуном ДТ-70Г, з ККД 31,5%, продуктивністю 15 млн куб. м./доба;

ГПА-Ц-16С з двигуном ДГ-90, з ККД 34%, продуктивністю 32 млн. куб. м./доба;

Дане ТЕО пропонує реконструкцію та розширення КС «Ананьєв» виконати в 2 етапи:

Перший етап - будівництво рядом із існуючою КС двох агрегатів ГПА-Ц-16С, з включенням їх в існуючу обв'язку технологічного цеху;

Другий етап - послідовна заміна існуючих ГПА ГТН-16М із дотриманням на кожному етапі нормативної кількості робочих та резервних агрегатів «3+2». При цьому, основне навантаження в процесі реконструкції будуть нести нові агрегати ГПА-Ц-16С, а один із агрегатів ГТН-16М буде постійно виведений для демонтажу та встановлення на його місце нового ГПА.

Далі слід розглянути процес будівництва лупінгу.

Технологічною схемою газопроводу-лупінгу Ананьєв-Ізмаїл-2 (далі як АІ-2) передбачені наступні об'єкти лінійної частини:

Газопровід DN 1200 PN 7,4 Мпа на ділянці км 0/3 - км 30/33;

Технологічна перемичка DN 1200 між газопроводами АТІ та АІ-2;

Крановий вузол DN 1200 на км 0/3, який в перспективі стане вузлом запуску очисних засобів;

Охоронний крановий вузол DN 1200 після КС «Ананьєв» км 1/4.

Трубопровід запроектованого лупінгу споруджується із електрозварних прямошовних труб на робочий тиск 7,4 Мпа, виготовлених із низьколегованих марок сталей із характеристиками, які забезпечують вимоги нормативних документів для районів будівництва із температурою найбільш холодної п'ятиднівки до - 22 градусів С.

Далі слід розглянути процес планування безпосереднього будівництва лупінгу км 0 - км 30 та реконструкції КС «Ананьєв».

Тривалість будівництва лупінгу км 0 - км 30 визначається методом лінійної інтерполяції, виходячи із існуючих в нормах протяжностей 20 км та 50 км із тривалістю будівництва відповідно 10 та 12 місяців.

Тривалість будівництва на одиницю приросту протяжності дорівнює:

Приріст протяжності складає:

30-20= 10 км

Тривалість будівництва Т з урахуванням інтерполяції буде дорівнювати:

Т = 0,067*10+10 = 10,67 міс., що наближено дорівнює 11 міс.

Протягом 4 місяців буде тривати підготовчі роботи.

Лінійний графік проведення робіт по будівництву лупінгу в Додатку.

До початку будівництва необхідно виконати підготовку будівельного виробництва в об'ємі, який забезпечує здійснення будівництва запроектованими темпами, включаючи проведення загальної організаційно-технічної підготовки, підготовки до будівництва об'єкту, підготовки будівельної організації до виробництва будівельно-монтажних робіт.

Замовником будівництва лупінгу являється ЗАТ «Газтранзит», основним завданням якого є забезпечення виконання спільно з підрядною організацією директивних завдань по будівництву газопроводу та вводу його в дію у встановлені строки.

Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за будівництвом, відповідністю об'ємів, вартості та якості робіт, які мають бути виконані.

Для обслуговування будівництва передбачається організація тимчасового житлового містечка площею 0,7 га, а також організація тимчасової будівельної бази та ТСБ (технічної служби безпеки) площею 2,0 га.

В період організаційно-технічної підготовки до будівництва генпідрядна будівельна організація зобов'язана:

розробити проект виробництва робіт (ПВР);

підготувати кошторисно-договірну документацію;

розробити чітку програму матеріально-технічного забезпечення будівництва.

В підготовчий період виконується комплекс робіт, у складі яких входять:

відвід території, узгоджений із землекористувачами під розміщення тимчасового житлового містечка та будівельної бази із ТСБ;

здача-прийом геодезичної розбивочної основи та проведення розбивочних геодезичних робіт;

розчистка траси та планування полоси відводу;

устрій під'їзних та уздовжтрасових робіт;

перебазування будівельних машин та механізмів на об'єкт.

Будівництво лупінгу та споруд на ньому планується здійснити комплексною лінійною механізованою колоною у складі підрозділів та бригад, які виконують усі види будівельно-монтажних робіт, а саме:

навантажувально-розвантажувальні та транспортні роботи;

земляні роботи;

зварювально-монтажні та ізоляційно-укладальні роботи;

очистка та випробування газопроводу;

встановлення електрохімзахисту.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва лупінгу має наступний вигляд:

труби, фасонні частини, арматура для лупінгу доставляється на залізно дорожню станцію Мардаровка Одеської залізної дороги. На станції здійснюється прийомка вантажив, які прибули, навантаження та транспортування їх на тимчасову будівельну базу і ТСБ в районі с. Долинське автомобільним транспортом з використанням існуючих доріг. Дистанція транспортування - 20 км;

далі ці труби та арматура із тимчасової будівельної бази і ТСБ розвозяться автотранспортом по трасі;

місцеві будівельні матеріали будуть закуповуватись Підрядником по прямим договорам та доставляти їх на будівництво.

Вода на господарчо-битові та виробничі потреби буде підвозитись на дистанцію до 5 км.

Для будівництва лупінгу необхідно задіяти 78 осіб, які будуть проживати в тимчасовому житловому містечку в районі с. Долинське.

Тепер слід розглянути процес планування безпосередньої реконструкції існуючої КС «Ананьєв».

Тривалість будівництва по реконструкції та розширенню КС «Ананьєв» на два агрегати ГПА-Ц-16С складає 5 місяців, в тому числі 1 місяць підготовчий період.

Для виконання усього об'єму робіт по будівництву лупінгу та розширенню КС «Ананьєв» в заплановані строки проектом передбачені:

Максимальна індустріалізація та механізація усіх трудових процесів;

Застосування прогресивної технології при виконання усіх будівельних процесів, а також максимально можливе їх сумісництво;

Оснащення будівельних бригад високопродуктивними машинами та механізмами з урахуванням комплексної механізації будівельних процесів;

Своєчасне забезпечення будівництва матеріально-технічними ресурсами.

Загальна схема організації будівництва по розширенню КС «Ананьєв» включає в себе наступні періоди: організаційно-технічної підготовки, підготовчий період будівництва, основний період та здача об'єкту в експлуатацію.

Для обслуговування будівництва пропонується оренда житла в м. Ананьєві, а також використання вільних виробничих площ на території КС під тимчасову будівельну базу.

В підготовчий період на площадці КС здійснюється:

відвід територій під будівництво нових ГПА;

перебазування будівельної організації;

здача-прийом геодезичної розбивочної основи та проведення розбивочних геодезичних робіт;

інженерна підготовка території площадки, включаючи заходи по плануванню, здійснення підсипки привозним грунтом.

Будівництво здійснюватиметься комплексними будівельними бригадами, які виконують усі види будівельно-монтажних робіт.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва розширення та реконструкції КС «Ананьєв» має наступний вигляд:

для прийняття вантажів та обладнання використовується з/д станція Чубовка Одеської залізної дороги. Дальність переміщення вантажів від залізнодорожної станції до площадки КС та будівельної бази складає 35 км.;

місцеві будівельні матеріали буде закуповувати Підрядник по прямим договорам та доставляти їх на будівництво;

вода на господарчо-побутові та виробничі потреби, а також електроенергія будуть відбиратися із діючих мереж КС «Ананьєв».

Для реконструкції та розширення КС «Ананьєв» необхідно задіяти 56 осіб, яким буде орендоване житло в м. Ананьєв.

Після реконструкції та розширення КС «Ананьєв» екологічна ситуація в даному регіоні має покращитися, оскільки викиди нових ГПА не перевищують норми, на відміну від існуючих, а до того ж нові агрегати є більш енергозберігаючими.

Економічна ситуація на євроринку газу вимагає узгоджених рішень між Росією і Україною з приводу поставки російського природного газу. Із збільшенням постачання газу до Туреччини і Балканських країн виникли певні проблеми у постачанні газу в належній кількості через те, що в Балканському напрямі система транспортування газу вимагає подальшого розвитку.

Для оптимізації використання фінансових ресурсів та за побажанням ЄБРР, Проект ЗАТ «Газтранзит» розділений на 3 фази:

Перша фаза - будівництво на газопроводі Ананьєв-Тирасполь-Ізмаїл (далі АТІ) компресорної станції (далі КС) «Тарутине», що дозволить збільшити продуктивність газопроводу з 16 до 20 млрд. м?/рік;

Друга фаза - будівництво лупінгів (паралельного існуючому газопроводу АТІ) загальною протяжністю близько 76 км, які мають дозволити збільшити продуктивність газопроводу АТІ до 21,6 млрд. м?/рік;

Третя фаза - будівництво лупінгу протяжністю 30 км від КС «Ананьєв» до точки початку лупінгу км 33 - км 73 та реконструкція КС «Ананьєв».

На сьогоднішній день ЗАТ «Газтранзит» (надалі Товариство) вже реалізував першу та другу фазу, зокрема перша фаза - в 2001 році, а друга - в 2008 році.

Товариство останні роки займається експлуатацією збудованих об'єктів газотранспортної системи та стежить за дотриманням угод по комприміюванню природного газу до Туреччини та країн Балканського регіону. Третя фаза є перспективою для Товариства, але враховуючи всесвітню фінансову кризу та неоднозначні політичні погляди на ситуацію, то реалізація цієї фази поки що точно не визначена у часі.

3. Напрями удосконалення управління проектами у ЗАТ «Газтранзит»

3.1 Розробка організаційних заходів щодо управління процесами планування проектів

До управління процесами планування проектів ЗАТ «Газтранзит» відноситься з підвищеною увагою. Адже вдале планування та постійний моніторинг за виконанням поставлених завдань дасть змогу досягнути бажаних результатів.

Мною було запропоновано декілька процесів щодо планування проектів в Товаристві.

Процес планування діяльності Товариства відбувається наступним чином:

Керівництво Товариства під час планування цілей орієнтується на виконання основних контрактних зобов'язань та отримання прибутку.

Стратегічне планування Керівництво Товариства має спрямувати в наступних напрямках:

планування фінансових результатів;

планування системи менеджменту якості;

планування інвестицій, необхідних для фінансування проектів;

фінансове та податкове планування;

планування організаційної та правової структури;

планування нових стратегічних проектів.

Керівництво Товариства доводить стратегічні цілі до усіх підрозділів Товариства.

В свою чергу, спільними зусиллями усіх підрозділів Товариства досягається оперативний план діяльності Товариства. Він включає в себе наступне:

план роботи компресорної станції;

планування об'ємів газу;

планування матеріального забезпечення;

планування персоналу;

фінансово-економічне планування;

планування ресурсів;

планування системи менеджменту якості.

При оперативному плануванні усі підрозділи Товариства знаходяться в постійній координації.

По настанню звітного періоду, усі підрозділи Товариства звітують перед Керівництвом. У звіті висвітлені наступні питання:

результати по витратам;

результати по прибутку;

результати виконання плану витрат;

результати по податкам;

результати по внутрішньому аудиту системи менеджменту якості.

Увесь час Керівництво Товариства контролює виконання поставлених цілей та досягнення необхідних результатів.

Далі необхідно розглянути мною запропонований процес бюджетування в Товаристві. Він має наступний вигляд:

Зазвичай бюджет формується щорічно.

В загальний бюджет закладаються елементи операційних, інвестиційних та фінансових бюджетів.

До операційних бюджетів відносяться бюджети доходів та витрат.

До бюджету доходів відносяться:

заплановані доходи від послуг по комприміюванню та транспортуванню газу;

заплановані доходи від інших видів діяльності.

До бюджету витрат відносяться:

бюджет витрат на оплату праці;

бюджет незапланованих витрат;

бюджет податків;

бюджет витрат на основне виробництво;

бюджет непрямих витрат;

бюджет витрат на повернення інвестицій.

Також в цей час планується інвестиційний бюджет.

Потім формуються фінансові бюджети, які включають в себе наступне:

бюджет фактичних доходів та витрат;

бюджет руху грошових коштів.

Після формування вище перелічених бюджетів відбувається аналіз платоспроможності. Якщо з'ясувалося, що проект бюджету виявився із низькою платоспроможністю, то необхідно внести зміни до операційних бюджетів.

Якщо таки проект бюджету виявився високо платоспроможним, то відбувається процес виконання запланованих показників операційних бюджетів.

На мій погляд, доцільно розглянути більш детально процес формування плану (бюджету) витрат. Цей процес протікає наступним чином:

Голова Правління визначає потребу в формуванні плану витрат на наступний рік;

Голова Правління створює робочу комісію по формуванню плану витрат на наступний рік;

Голова Правління назначає виконавців від підрозділів, які відповідатимуть за складання пропозицій щодо витратної частини на наступний рік;

Виконавці складають заявку по витратній частині на наступний рік в установленій формі;

Управління економіки та фінансів збирає інформацію та складає консолідований план витрат на наступний рік, відповідно до заявок, які були надані Виконавцями від підрозділів;

Управління економіки та фінансів надає план витрат для розгляду Робочою комісією Товариства;

Робоча комісія аналізує заплановані витрати, які були викладені в консолідованому плані витрат. Якщо консолідований план витрат потребує змін та доопрацювань, то відбувається відповідне коригування плану витрат та процес повертається на етап 6;

Якщо консолідований план витрат не потребує змін та доопрацювань, то Управління економіки та фінансів формує проект плану витрат на наступний рік;

Управління економіки та фінансів надає проект плану витрат на наступний рік ля розгляду Правлінню Товариства;

Правління Товариства аналізує заплановані витрати, які надані в проекті плану витрат. Якщо в процесі аналізу Правління вирішило, що даний проект плану витрат на наступний рік потребує змін та доопрацювань, то відбувається коригування проекту плану витрат та процес повертається на етап 9;

Якщо проект плану витрат не потребує змін та доопрацювань, то Правління Товариства затверджує проект плану витрат на наступний рік;

Управління економіки та фінансів надає проект плану витрат на наступний рік на розгляд до Наглядової Ради Товариства;

Наглядова Рада аналізує заплановані витрати, надані в проекті плану витрат на наступний рік. Якщо проект плану витрат на наступний рік потребує змін та доопрацювань, то відбувається коригування плану витрат і процес повертається на етап 12;

Якщо проект плану витрат на наступний рік не потребує змін та доопрацювань, то Наглядова Рада Товариства затверджує план витрат на наступний рік;

Управління економіки та фінансів виконує контроль за виконанням плану витрат на наступний рік.

3.2 Шляхи підвищення ефективності управління ресурсним забезпеченням на фазах реалізації проектів

Оскільки проекти ЗАТ «Газтранзит» в даний момент знаходяться на стадії експлуатації, тому необхідно зосередити увагу саме на цій стадії.

Інфраструктура ЗАТ «Газтранзит» - це ключовий ресурс Товариства, який забезпечує генерування доходів Товариству. Товариство має як виробничу так і допоміжну інфраструктуру.

Мною було запропоновано вдосконалення процесу управління інфраструктурою. Відповідно процес управління інфраструктурою протікає наступним чином:

Товариство має виробничу інфраструктуру. Вона налічує наступне:

компресорна станція (надалі також КС) Тарутине;

лупінг між КС Тарутине та КС Орловка - 30 км та 4 лінійних крани;

лупінг між КС Ананьєв та КС Тирасполь - 40 км та 3 лінійних крани й перемички;

перехід через річку Дунай;

обладнання для комприміювання та транспортування газу;

диспетчерська система моніторингу комприміювання та транспортування газу.

Виробничу інфраструктуру експлуатує і обслуговує Оператор. Саме на нього покладена відповідальність за те щоб усе обладнання було справним та щоб процес транспортування та комприміювання газу проходив у нормі (об'єми реального транспортування і комприміювання газу мають відповідати контрактним).

Здаля контролю за цим процесом з боку Товариства відправляються на об'єкти Представники. Їх основна функція - моніторинг та нагляд за експлуатацією та технічним обслуговуванням об'єктів, що належать Товариству. Аналіз останніх аудиторських висновків вказує на те, що Товариству слід приділити увагу до підвищення якості моніторингу Представників на об'єктах.

В свою чергу Служба Керівника Проекту приймає активну участь у цьому процесі. Її завдання - організація робіт по модернізації та будівництву нових об'єктів. Також ця служба здійснює нагляд та моніторинг за будівельними роботами.

Товариство постійно співпрацює з підрядними організаціями, особливо з проектними, будівельними та ремонтними, мета партнерства з ними - проектування, проектування та ремонт об'єктів. Саме Служба Керівника Проекту веде з ними переговори, веде нагляд за будівництвом та ремонтом об'єктів.

В даному процесі неможливо обійтися без Управління капітального будівництва. Саме воно проводить закупівлю та контроль якості обладнання та матеріалів, які використовуються для будівництва, модернізації та ремонту об'єктів, призначених для комприміювання та транспортування газу, а також для допоміжних об'єктів. Товариство розробило Положення «Про порядок проведення тендерів (конкурсів)», яке дозволило ефективно проводити процес закупівлі.

Керівництво Товариства проводить аналіз необхідності та можливості покращення виробничої інфраструктури. Після цього воно видає вказівки на покращення та модернізацію виробничої інфраструктури чи на будівництво нових об'єктів та на закупівлю нового обладнання.

В цей же час Управління економіки та фінансів розробляє інвестиційні проекти, задля того щоб профінансувати усе вищеназване.

Після розробки інвестиційного проекту Управління веде переговори з Кредитором, щоб він в свою чергу надав кредит для усього вище переліченого.

Як я вже зазначав вище, Товариство має також допоміжну інфраструктуру. Вона включає в себе наступне:

житловий комплекс, служби життєзабезпечення на КС Тарутине та прилягаюча територія;

офісна будівля в Києві;

територія, яка прилягає до офісної будівлі;

приміщення для стоянки та технічного обслуговування автомобільного транспорту;

автомобільний транспорт;

опалювальні системи та тепло-, водо-, електро - та повітряні комунікації;

офісні меблі;

офісна техніка (сервера, комп'ютери, розмножувальна техніка, модеми);

програмне забезпечення;

засоби зв'язку, теле - та радіокомунікації.

Для якісного управління допоміжною інфраструктурою Товариства задіяні наступні підрозділи Товариства та підрядні організації:

Служба Керівника Проекту в даному контексті займається організацією реконструкції житлового комплексу та здійснення нагляду та моніторингу за будівництвом об'єктів допоміжної інфраструктури на КС Тарутине.

Ключову роль в управлінні допоміжною інфраструктурою в Товаристві відіграє Служба забезпечення. В даному контексті в її обов'язки входить наступне:

організація реконструкції та поточного ремонту офісного приміщення в Киві;

здійснення нагляду та моніторингу за будівництвом та ремонтами об'єктів допоміжної інфраструктури;

благоустрій та оформлення прилягаючих територій;

організація реконструкції та поточних ремонтів приміщень для автомобільного транспорту;

організація обслуговування комунікацій;

закупівля меблів та офісного обладнання;

підтримка теле - та радіокомунікацій.

Підрядні організації в даному аспекті за замовленням Товариства будують об'єкти допоміжної інфраструктури.

Сервісні центри виконують технічне обслуговування автомобілів Товариства.

Інженер-механік від Товариства проводить контроль за технічним обслуговуванням автомобілів в сервісних центрах.

Керівник служби системного адміністрування та програмного забезпечення проводить закупівлю програмного забезпечення та комп'ютерної техніки, а також організовує підтримку мережі в офісному приміщенні в Києві.

Бухгалтерія в даному контексті проводить інвентаризацію придбаних товарно-матеріальних цінностей для допоміжної інфраструктури.

Керівництво Товариства проводить аналіз необхідності та можливості вдосконалення допоміжної інфраструктури Товариства.

Якщо Керівництвом було прийнято рішення щодо вдосконалення допоміжної інфраструктури, то Управління економіки та фінансів починає розробляти інвестиційний проект, задля фінансування рішення Керівництва Товариства. Після розробки інвестиційного проекту Управління економіки та фінансів веде переговори з Кредитором щодо надання кредиту для будівництва та модернізації допоміжної інфраструктури.

Висновки

При дослідженні теми «Управління процесами планування та реалізації проектів в організації» було досягнуто поставленої мети - обґрунтування теоретично-методичних засад управління проектами, розробка організаційних заходів щодо вдосконалення ефективності управління проектами на всіх його стадіях в підприємстві та оцінка управлінської, економічної та фінансової ефективності на фазах реалізації проектів.