Оцінка ефективності процесу формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії на прикладі ТОВ "Універ Менеджмент"

Ця стратегія реалізується, зокрема, тоді, коли портфельний менеджер прагне отримати дохід від тимчасової недооціненості певних акцій, що призводить до їх постійного пошуку і відповідно до суттєвих змін у портфелі цінних паперів.

Якщо в портфелі стабільно переважають фінансові активи конкретної галузі або певної групи підприємств, активна стратегія виявляється у такому напрямі, як «агресивне зростання» (коли зосереджують акції фірм, за якими очікують дуже високі темпи зростання дохідності). Особливого підходу вимагає швидке прийняття інвестиційних рішень щодо ребалансування активного портфеля на підставі аналізу короткотермінових тенденцій ринку цінних паперів [59].

Пасивна стратегія (модель) управління портфелем цінних паперів ґрунтується на припущенні щодо відносної інформаційної достатності (ефективності) ринку цінних паперів. Тобто це сукупність методів управління, що виходять з уявлення про неможливість стабільного перевищення середньоринкового рівня дохідності фінансових інструментів. Мета пасивного підходу - забезпечення дохідності диверсифікованого портфеля на рівні середньоринкових показників за максимального захисту портфельних інвестицій від негативного впливу неринкових специфічних чинників [39].

Управління портфелем на основі цієї стратегії базується на припущеннях на повній довірі й підкоренні впливу ринку, припускається, що ринкові активи, оцінено достатньо близько (навіть відповідно) до своєї інвестиційної вартості. Пасивне управління передбачає формування диверсифікованого набору цінних паперів за умови певного гарантування прийнятних рівнів дохідності та ризику, розрахованих на тривалий термін. Такий підхід є доцільним у разі достатньої насиченості ринку фінансовими активами високої якості.

Терміни існування пасивного портфеля передбачають відносну сталість кон'юнктури ринку цінних паперів на цьому часовому проміжку. За умов інфляції, а отже, переважного функціонування ринку короткотермінових цінних паперів і нестабільності процесів на ринку взагалі пасивний підхід буде недостатньо ефективним.

По-перше, пасивна модель управління доцільна лише стосовно портфеля, який складається з низькоризикових і малодохідних активів. По-друге, фінансові активи мають бути довгостроковими, щоб портфель залишався відносно незмінним упродовж тривалого часу. Особливості пасивного управління зумовлюють його перевагу - низький рівень витрат.

Доволі поширеним є такий спосіб пасивного управління, як індексний метод (метод «індексного портфеля»). Тут йдеться про формування портфеля, за структурним наповненням максимально наближеного до структури біржового індексу. Інвестиційні фонди, що формують такий портфель, дістали назву «індексних фондів». До речі, на українському ринку цінних паперів присутній інструмент, копіює індекс Української біржі. Це сертифікат ЗНПІФ «Індекс Української біржі» емітований ПрАТ «КІНТО», який позначений за тікером KUBI.

Типовим прикладом індексного методу є певний розподіл інвестицій між портфелем акцій, який повторює структуру зваженого за капіталізацією біржового індексу, та портфелем облігацій, що також відтворює структуру відповідного біржового індексу. Критерієм ефективності індексного портфеля буде відповідність його реальної дохідності й дохідності індексу. Якщо ринок цінних паперів у певний час неефективний, застосування такого методу замість бажаного позитивного результату може завдати суттєвих збитків.

1.3 Портфельна теорія в якості основи для формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії

У другій половині XX ст. в економіці розвинутих країн відбулися значні зміни, що було зумовлено пожвавленням інвестиційних процесів. Під впливом глобалізації сукупність розрізнених регіональних та локальних ринків поступово інтегрувалися до міжнародного фінансового ринку. Поруч із інвестиціями у традиційний набір фінансових інструментів (іноземна валюта, акції та облігації підприємств, державні облігації тощо) активізується використання деривативів та застосування досягнень фінансового інжинірингу (використання різноманітних інвестиційних стратегій, методів управління ризиком, прогнозування та моделювання процесів, а також нових фінансових інструментів). Відповідні зміни якісно змінили процес інвестування, що дозволило з одного боку значно розширити доступ до інвестиційного процесу для домогосподарства і зробило його високотехнологічним та багатогранним. Загалом процес становлення портфельної теорії почергово домінували три оригінальні альтернативні течії: традиційний підхід до формування інвестиційного портфеля, сучасна портфельна теорія та пост-сучасна (альтернативна) портфельна теорія рис. 1.4.

До 60-х років в XX століття світі панував традиційний підхід до інвестування. Особливістю традиційного підходу є побудова інвестиційного процесу довкола одного або невеликої групи активів які розглядаються як окремі одиниці Вартість позиціонується як основна та єдина характеристиці інвестиційного інструменту. Традиційний підхід не враховує (принаймні, у явному вигляді) чинник ризику. У той же час ризик відіграє важливу роль під час прийняття інвестиційних рішень, оскільки операції з цінними паперами знаходяться під впливом невизначеності та мінливості дохідностей, що є потужним джерелом ризику [5].

Наступною течією, яка з'явилася стала сучасна портфельна теорія. ЇЇ основи були закладені ще у кінці 20-их років XX століття і остаточно виокремилася у другій половині XX століття. Батьком сучасної портфельної теорії її актуальному варіанті є Марковіц Г., який у своїй невеликій статті «Portfolio Selection» в 1952 році. Він запропонував математичну модель формування оптимального портфеля цінних паперів, методи побудови таких портфелів за певних умов та геометрично описав поведінку інвестора при виборі портфеля.

Рис. 1.4 Послідовність появи наукових течій у рамках сучасної портфельної теорії

Розглянувши загальну практику диверсифікації портфеля, Марковіц Г. продемонстрував, як інвестор може знизити загальний ризик портфеля шляхом комплекції портфеля значної кількості різнокорельованих цінних паперів Також в рамках дослідження було формалізовано теоретичне поняття дохідності та ризику. У його моделі для вирахування співвідношення між ризиком інвестицій та їхньою очікуваною дохідністю використовують розподіл ймовірностей. Очікувану дохідність портфеля цінних паперів визначають як середнє значення розподілу ймовірностей, а ризик - як стандартне відхилення можливих значень дохідності від очікуваного [78].

Результати досліджень Марковіца Г. дали змогу перекласти задачу вибору оптимальної інвестиційної стратегії на точну математичну мову. Саме він першим привернув увагу до загальноприйнятої практики диверсифікації портфелів і точно показав, як інвестори можуть зменшити стандартне відхилення дохідності портфеля, вибираючи акції, ціни на які змінюються по-різному. З математичної точки зору отримана оптимізаційна стратегія належить до класу задач квадратичної оптимізації за лінійних обмежень. Донині разом із задачами лінійного програмування це один з найбільш вивчених класів оптимізаційних задач, для яких розроблена велика кількість ефективних алгоритмів.

Вплив ідей Марковіца Г. значно посилився після появи наприкінці 50-х - на початку 60-х років XX ст. праць Тобіна Дж. на аналогічну тематику, хоча між підходами двох економістів простежуються певні розбіжності у поглядах. Роботи Марковіца Г. лежить у руслі мікроекономічного аналізу, оскільки він зосереджується на поведінці окремого інвестора, який формує оптимальний портфель, відповідно до толерантності ризику.

Підхід Тобіна Дж. відрізняється від підходу Марковіца Г. можливістю включення до портфеля безризикові активи, наприклад, державні облігації. Відтак його підхід став макроекономічним за своєю природою, оскільки основним об'єктом вивчення є розподіл сукупного капіталу в економіці на дві форми: грошову (боргові зобов'язання) і капітальну (цінні папери). У своїх роботах Тобін Дж. аналізує фактори, що стимулюють інвесторів формувати змішані портфелі активів, а не тримати кошти в якійсь одній, наприклад, грошовій формі також він перевірив адекватність кількісних характеристик активів і портфелів, що складають вихідні дані в теорії Марковіца [49].

У 1964 р. з'являються нові праці, що розпочали новий виток у розвитку сучасної портфельної теорії. Головним чином цей етап пов'язаний з моделлю оцінки капітальних активів, або САРМ (Capital Asset Pricing Model), розробленої учнем Марковіца Шарпом У. Модель стверджує, що цінні папери (акції або облігації) знаходяться під впливом ризику. Розвиваючи підхід Марковіца Г., Шарп У. поділив теорію портфеля цінних паперів на дві частини: систематичний (або ринковий) ризик для активу акцій і несистематичний. Для звичайної акції систематичний ризик завжди пов'язаний зі змінами вартості цінних паперів, які обертаються на ринку. Тобто дохідність однієї акції постійно коливається біля середньої дохідності всього активу цінних паперів. Цього неможливо уникнути, бо діє сліпий механізм ринку. Несистематичний ризик пов'язаний з впливом усіх інших факторів, специфічних для корпорації, яка випускає в обіг цінні папери. Також результатом дослідження стало виведення коефіцієнтів, які відображають міру ризику цінного папера («альфа» та «бета») [52].

На основі цієї моделі Шарп У. запропонував спрощений метод вибору оптимального портфеля, який зводив задачу квадратичної оптимізації до лінійної. У простіших випадках, для невеликих обсягів, цю задачу можна було розв'язати практично «вручну». Таке спрощення дало змогу методи портфельної оптимізації застосовувати на практиці.

Зараз модель Марковіца використовують переважно на першому етапі формування портфеля активів при розподілі інвестованого капіталу за різними типами активів: акціями, облігаціями, нерухомістю тощо. Однофакторну модель Шарпа використовують на другому етапі, коли капітал, інвестований у певний сегмент ринку активів, розподіляють між окремими конкретними активами, що становлять вибраний сегмент (тобто по конкретних акціях, облігаціях тощо).

У 1977 р. теорію САРМ піддав жорсткій критиці Ролл Р. Він вважав, що САРМ потрібно відкинути, оскільки вона в принципі не допускає емпіричної перевірки. Але САРМ залишається, мабуть, найзначнішою і найвпливовішою сучасною фінансовою теорією [82].

Пост-сучасна теорія інвестиційного портфеля (Post-Modern Portfolio Theory) або як її ще називають альтернативна теорія фінансів. Ця теорія є головним конкурентом сучасної портфельної теорії. Вона належить до поведінкових фінансів. Ця теорія намагається пояснити ірраціональну поведінку раціональних інвесторів на ринку цінних паперів Дана теорія перебувала в академічній розробці з 60-их, проте тільки в останні 5-10 років професійні інвестори почали інтегрувати теоретичні напрацювання в даній області в реальний інвестиційний процес.

Складність практичного застосування альтернативної теорії полягає в тому, що вона дуже міцно пов'язана з людськими емоціями. Фактором, який досить важко вписати в діючу кількісну модель. Іншими словами, моделі поведінкових фінансів дуже ефективні при поясненні тих чи інших дій інвесторів постфактум, але їх надзвичайно важко подати у вигляді формалізованої математичної моделі. Головні ідеї течії полягають у наступному: стандартне відхилення не завжди є прийнятним показником для вимірювання рівня портфельного ризику; розподіл дохідності може бути відмінним від нормального; інвестори не завжди приймають рішення, виходячи виключно з прагнення оптимізації функції корисності, тобто найкращого співвідношення ризик/доходність

Залежно від використовуваних вихідних даних, для окремо взятого інвестора пост-сучасна портфельна теорія може видати рекомендації щодо структури інвестиційного портфеля, що істотно відрізняються від рекомендацій за сучасною портфельною теорією. Таким чином інвестиційний портфель, який «ефективний» з точки зору пост-сучасної портфельної теорії може виявитися зовсім «неефективним», якщо на нього дивитися крізь призму сучасної портфельної теорії.

Важливо зауважити, що пост-сучасна портфельна теорія досі ще не був широко апробований і не приймається багатьма представниками економічної науки. У числі складнощів, пов'язаних з оцінкою ризиків на основі пост_сучасної портфельної теорії: статистичні наслідки того, що дана методика сфокусована виключно на аналізі знижувального ризику, що може призвести до істотного скорочення обсягу даних, що приймаються в розрахунок, і, таким чином, знизити статистичну достовірність і значимість отриманого результату. Пост-сучасна теорія портфеля включає у себе фрактальну теорію портфеля, теорію портфеля Баффетта та теорія портфеля структурованих цінних паперів [77].

Фундаментально в основі портфельної теорії лежить ефект диверсифікації. Виникає в процесі розподілу вкладених інвестором коштів між активами включеними до портфеля. Він дає змогу будувати портфель, що характеризується різними показниками ризику, дохідності, ліквідності та іншими специфічними властивостями відмінними від тих, що має окремий фінансовий інструмент. Диверсифікація може бути наївною, науковою та юридичною. В першому випадку капітал розподіляється між цінними паперами рівними частинами, у другому випадку розподіл відбувається виходячи з результатів кореляційного аналізу, а третьому відповідно до законодавчих актів. Результатом розподілу є наближення сукупного ризику портфеля до систематичного, що дає значні переваги вкладенням у портфель над вкладенням у окремий актив, який є вразливим як до систематичного та і несистематичного ризику.

Систематичний ризик - це мінімальний рівень ризику за портфелем, який може бути досягнений диверсифікацією портфеля за допомогою великої кількості випадково підібраних цінних паперів. Цей ризик відображає ризиковість ринку в цілому, макроекономічну ситуацію і звичайно не може бути диверсифікованим. Систематичний ризик може набути більшого або меншого значення залежно від того, ринок яких цінних паперів розглядається. У результаті диверсифікації портфеля цінних паперів загальний ризик за портфелем зменшується до рівня систематичного ризику. Величина систематичного ризику зумовлена видом фінансових активів, що обертаються на конкретному ринку. Так, величина систематичного ризику ринку акцій значно перевищує ризик ринку державних цінних паперів [55].

Несистематичний ризик пов'язано з невизначеністю діяльності конкретного емітента цінних паперів. Інвестор має змогу уникнути даного ризику, сформувавши ефективний портфель, тобто такий набір цінних паперів, який уможливлює взаємне компенсування коливання дохідності різних інструментів, коли недостатня дохідність одного цінного паперу компенсується підвищеною дохідністю іншого.

Залежність ризику за портфелем від кількості видів цінних паперів у ньому, отриману американськими вченими В. Вагнеромта Ш. Лоув 1971 р., подано на рис. 1.5.

У результаті проведеного ними дослідження щодо диверсифікації портфеля акцій, які котируються на Нью-йоркській біржі, було встановлено, що загальний ризик за портфелем різко зменшується при зростанні кількості видів акцій від 1 до 10. При зростанні кількості видів до 20 ризик за портфелем наближається до ринкового ризику. Якщо кількість видів акцій досягла 40, подальша диверсифікація не приводить до відчутного зменшення ризику та поліпшення якості портфеля.

Оскільки диверсифікація портфеля з будь-яких цінних паперів підлягає цій закономірності, аналогічно портфелю акцій. Залежність між загальним ризиком портфелю та кількістю видів цінних паперів у ньому, наведену на рис. 1.5, можна вважати прийнятною і для інших цінних паперів, зокрема для облігацій.

Рис. 1.5 Залежність ризику за портфелем від кількості видів цінних паперів у ньому

Отже, чим більша кількість видів паперів у портфелі, тим меншу частку загального ризику становить несистематичний ризик он. При збільшенні кількості видів цінних паперів у портфелі загальний ризик за портфелем наближається до величини ринкового (систематичного) ризику. Ризик диверсифікованого портфеля на 90% складає ринковий ризик.

В дипломній роботі у розділі 3 буде розглянуто можливість застосування досягнень сучасної портфельної теорії для побудови диверсифікованих портфелів з цією метою буде використано моделі Марковіца та Шарпа. З огляду на це вважаємо необхідним розглянути припущення, на яких вони побудовані в рамках теоретичного розділу.

Головним узагальнюючим фактором для всіх моделей є наступні передумови використання моделей, що розглядаються у досліджені: дохідність розраховується, як математичне очікування (середнє арифметичне), всі дані минулих періодів використанні при розрахунку ризику та дохідності у повній мірі відображають майбутню динаміку котирувань, розподіл випадкової величини за нормальним законом, наявність ідеального ринку капіталів [8].

Модель Марковіца як оптимізаційна задача була сформована у 50-их роках Гаррі Марковіцем в процесі написання робіт, які було покладено в основу сучасної портфельної теорії. На наш погляд, цю модель слід застосовувати в умовах стабільного фондового ринку, так як базується на наступних припущеннях: транзакційні витрати відсутні; податкові ставки ігноруються; операції інвестора не впливають на рівень цін активів; активи є абсолютно ліквідними та поділяються на частини в будь-якій пропорції; очікувана дохідність цінних паперів обчислюється, як математичне очікування; стандартне відхилення дохідності активу приймається у якості міри ризику; ціни на фінансові інструменти минулих періодів повністю відображають майбутню динаміку дохідності; ризики цінних паперів пов'язані через коефіцієнти лінійної кореляції [79].

Щодо моделі Шарпа, то ця модель була розроблена послідовником Марковіца - У. Шарпом в 60-их роках. Загалом її прийнято застосовувати на розвинених ринках, для побудови портфелів з великою кількістю активів. До основних характеристик моделі відносять: відсутність транзакційних витрат; ігнорування податкових ставок; операції, що проводяться інвестором не впливають на рівень цін; активи є абсолютно ліквідними та поділяються на частини в будь-якій пропорції; очікувана дохідність активу обчислюється, як математичне очікування; на ринку наявність безризикова ставка, яка є складовою дохідності будь-якого фінансового інструменту, а також дає можливість залучати кошти; можливість короткого продажу; ризиком вважається ступінь залежності між ринковою дохідністю (ринковий індекс) та дохідністю цінного паперу бета коефіцієнт; ціни минулих періодів повністю відображають майбутню динаміку дохідності цінних паперів [52].



РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОМПАНІЇ НАПРИКЛАДІ ТОВ «УНІВЕР МЕНЕДЖМЕНТ»

2.1 Аналіз сучасного стану портфельного інвестування в Україні

На сьогодні актуальною проблемою є те, що ринок цінних паперів України ніяк не пов'язаний з реальним сектором економіки, що зумовлюється нерозвиненістю процесу портфельного інвестування та незадовільними інвестиційним кліматом в країні. Так, за результатами трекінгового дослідження інвестиційного клімату в Україні Європейською Бізнес Асоціацією (на основі опитувань 106 керівників членів Асоціації) було визначено Індекс інвестиційної привабливості України як оцінки інвестиційної привабливості країни за п'ятибальною системою (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Індекс інвестиційної привабливості України (за 5 бальною шкалою) [72]

Парадокс ситуації у тому, що на відміну від багатьох країн, що розвиваються, Україна має практично всі необхідні компоненти для ефективної реалізації портфельного інвестування, а саме - сформовану ринкову інфраструктуру.

Корисним для кількісної оцінки інвестиційного клімату в Україні є коефіцієнт захисту прав інвесторів, який є складовою дослідження «Сприятливість введення бізнесу» - щорічного проекту Doing Business. Загалом згідно Doing Business у 2014 році Україна посіла у рейтингу 112 місце (серед 189 країн). У 2013 р. цей показник склав 137 місце в рейтингу [71].

Не зважаючи на незадовільний інвестиційний клімат в Україні за останні 13 років простежується зростання портфельних інвестицій, що склало 1462% (рис. 2.2). Але поряд з цим, встановлено той факт, що зростання відбулося майже за рахунок вітчизняних інституційних інвесторів, тоді як іноземний капітал за лишає поза увагою національний ринок цінних паперів (рис. 2.3).

Рис. 2.2 Динаміка портфельних інвестицій в Україну за 2001-2013 роки (млн. дол.) [73]

Рис. 2.3 Співвідношення обсягу торгів резидентів та нерезидентів на ринку цінних паперів України, % [73]

Основу портфельного інвестування складають так звані «довгі гроші» - з генеровані довгострокові інвестиційні ресурси домогосподарств, нерезидентів та національних інституційних інвесторів.

Світовий досвід функціонування ринку капіталів свідчить про домінування в структурі інвестування домогосподарствами цінних паперів, що коливається з 2000 року по 2013 в межах від 35% до 42% загальної структури фінансових активів (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Світова структура інвестування заощаджень домогосподарств за фінансовими активами (%) [70]

На противагу розвинутим ринкам капіталів, в Україні купівля фізичними особами в цінні папери є не розвинутою ланкою інвестиційного механізму домогосподарств та дестабілізує розвиток механізму портфельного інвестування. Абсолютне превалювання в структурі інвестування домогосподарств банківських депозитів (за досліджуємий період з 2008-2013 роки банківські депозити складали до 97%) (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Структура інвестування заощаджень домогосподарств в Україні у 2008-2013 роках (%) [62, 64, 65, 66]

Серед перешкод, що заважають участі фізичних осіб на фондовому ринку у такий спосіб, є велика вартість відкриття рахунку на торгівельних майданчиках, небажання торговців відкривати рахунки у цінних паперах фізичним особам. Крім того, відсутнє податкове стимулювання безпосередньої участі фізичних осіб на ринку. За прибутком, одержаним від операцій з цінними паперами на вторинному ринку ставка податку становить 15% від суми інвестиційного прибутку, якщо сума отриманих інвестором протягом календарного місяця доходів, в тому числі прибутку від продажу інвестиційних активів, не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. До сум, що перевищують зазначений розмір, застосовується ставка податку 17% [1].

Традиційно фінансове посередництво - інституційні інвестори, більшості країн представлено банківським сектором та небанківськими фінансовими інститутами. Співвідношення розвитку кожної з цих ланок варіюється в залежності від країни. Загалом, приріст вкладання банківського капіталу в цінні папери за останні чотирнадцять років склало майже 6294%, що підтверджує активізацію інвестиційного процесу на ринку цінних паперів з боку банківських установ (рис. 2.6).

Рис. 2.6 Динаміка об'ємів інвестування в цінні папери банками України та їх питома вага в загальних банківських активах за 2000_2013 роки [64]

Але поряд з цим, в структурі банківських активів доля портфельного інвестування залишається досить незначною (з 2000 рік по 2013 рік зростання склало 2,81%) (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Основні показники структури активів банків України за 2000-2013 роки [64]

Період	Загальні активи, (млн. грн.)	Кредитний портфель (млн. грн.)	Питома вага (%)	Вкладання в цінні папери (млн. грн.)	Питома вага (%)
2000 рік	39866	23637	59,3	2197	5,51
2001 рік	50785	32097	63,2	4379	8,62
2002 рік	67774	46736	69,0	4394	6,48
2003 рік	105539	73442	69,6	6572	6,23
2004 рік	141497	97197	68,7	8218	5,81
2005 рік	223024	156385	70,1	14327	6,42
2006 рік	340179	269294	79,2	14466	4,25
2007 рік	599396	485368	81,0	28693	4,79
2008 рік	926086	792244	85,5	40610	4,39
2009 рік	880302	747348	84,9	39335	4,47
2010 рік	942088	755030	80,1	83559	8,87
2011 рік	1054280	825320	78,3	87719	8,32
2012 рік	1267892	815327	64,3	96 340	7,60
2013 рік	1408688	911402	64,7	138 287	9,82

Так за десять років загальна кількість парабанківських фінансових установ зросла лише в 2 рази, а їх сукупні активи в 10 разів (рис. 2.7-2.8). Зауважимо, що найбільш мляву динаміку зростання демонструє сектор недержавного пенсійного страхування, що є безумовно абсолютно негативним моментом, оскільки він являється одним з найважливіших вузлів для трансформації заощаджень у портфельні інвестиції.

Станом на 2013 рік загальні активи основних небанківських фінансових установ становили лише 67% банківських активів. Одним із головних факторів позитивної динаміки портфельного інвестування в Україні стало активне зростання інститутів спільного інвестування (за 2004-2013 роки їх активи зросли майже в 92 рази, а питома вага в сукупних активах парабанків збільшилася з 8,1% до 71% ) (рис. 2.9).

Рис. 2.7 Динаміка кількості основних небанківських фінансових установ та ІСІ в Україні [65]

Рис. 2.8 Динаміка обсягу сукупних активів небанківських фінансових установ та ІСІ в Україні (млн. грн.) [65]

Рис. 2.9 Структура сукупних активів за типом інституціональних інвесторів України за 2004-2013 роки, млн. грн. [65]

Проблемою портфельного інвестування в Україні також є те, що максимальна питома вага активів інвестиційних фондів хоча і зростала за досліджуємий період, але все рівно залишається мізерною, і станом на 2013 рік склала 12% ВВП (рис. 2.10).

Рис. 2.10 Питома вага активів ІСІ у ВВП України, % [63, 65]

На основі вищевикладеного можна свідчити, що на сьогодні в Україні для розвитку портфельного інвестування існують інфраструктурні умови, але поряд з цим такі деструктивні фактори як: незацікавленість домогосподарств у вкладанні кошів в цінні папери, абсолютне домінування в структурі банківських активів кредитних ресурсів та млявий розвиток ІСІ стримує анагенез портфельного інвестування в Україні, як бази довгострокового інвестування.

2.2 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності ТОВ «Універ Менеджмент»

Компанія з управління активами «Універ Менеджмент» входить до складу великої інвестиційної групи «Універ», заснованої в 1995 році в Росії. Вона має 15-ти річний досвід успішної роботи на фондових ринках, входить в першу двадцятку найбільших російських інвестиційних компаній. Неодноразово займала перші місця в рейтингах управляючих компаній. У 2010 і 2011 році фонди під управлінням групи Універ зайняли перші місця в рейтингу журналу Forbes [63].

З 2005 року інвестиційна група Універ здійснює свою діяльність на українському фондовому ринку. Ключові напрями бізнесу - послуги для приватних інвесторів: інтернет-трейдинг, довірче управління і управління інвестиційними фондами.

В Україні група складається з 3 компаній. Організаційна структура представлена на рис. 2.11.

Рис. 2.11 Організаційна структура ІГ «УНІВЕР»

TОВ «Універ Капітал» - торговець (біржовий брокер), зберігач і довірчий управляючий. В Україні компанія відповідає за наступні напрямки професійної діяльності: брокерська діяльність, дилерська діяльність; андерайтинг; довірче управління та депозитарна діяльність депозитарної установи.

ТОВ «Універ Менеджмент» - компанія з управління активами інвестиційних фондів. Вона надає послуги українським і зарубіжним інвесторам, допомагають сформувати повноцінний інвестиційний портфель та управляти. Здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів.

ТОВ «Універ Консалтинг» - компанія, яка надає інвестиційно-банківські та інші консультаційні послуги для українських та зарубіжних стратегічні та інституційні інвесторів, корпоративних клієнтів та емітентів цінних паперів [63]. Головними конкурентами інвестиційної групи «Універ» в Україні у сегменті торгової діяльності є Драгон Капітал, ФК Укранет, ІФК АРТ КАПІТАЛ, ФК Сократ, АСТРУМ Капітал, АЛОР Україна, Мастер брок та ІНВЕСТ. У таблиці 2.2 представлено ренкінг учасників торгів у різних секціях Української біржі (строковий та форндовый ринок), а також інформація про величину активної клієнтської бази.

Таблиця 2.2

Ренкінг торгівців цінними паперами на Українській бірж у IV кварталі 2014 року [69]

№	Сегмент ринку цінних паперів
	Фондовий ринок	Строковий ринок (фьючерси)	Строковий ринок (опціони)	Кількість зареєстрованих клієнтів
1	Драгон Капітал	ФК Сократ	УНІВЕР Капітал	УНІВЕР Капітал
2	ФК Укранет	УНІВЕР Капітал	ФК Сократ	Драгон Капітал
3	УНІВЕР Капітал	АСТРУМ Капітал	ІФК АРТ Капітал	ФК Укранет
4	ІФК АРТ Капітал	ІФК АРТ Капітал	І-НВЕСТ	ІФК АРТ Капітал
5	ФК Сократ	АЛОР Україна	ФК Укранет	Мастер брок
6	ІВЕКС Капітал	Драгон Капітал	Драгон Капітал	АСТРУМ Капітал
7	АЛОР Україна	І-НВЕСТ	АЛОР Україна	І-НВЕСТ
8	АСТРУМ Капітал	ФК Укранет	ІВЕКС Капітал	АЛОР Україна
9	Кінто	ІВЕКС Капітал	ІФК АРТ Капітал	ФК Сократ
10	Навігатор-Інвест	Мастер брок	Он-лайн капітал	Кінто

Також важливою для компанії є конкурентна позиція підрозділу ІГ «Універ» - ТОВ «Універ Менеджмент» на ринку управління активами. Тут головними конкурентами компанії згідно ренкінгу (таблиця 2.3-2.4) були: ФІНЕКС-Капітал, Кінто, ICU, OTP Capital, Драгон Ессет Менеджмент, АЛЬТУС тощо.



Таблиця 2.3

Ренкінг КУА за розміром чистих активів (грн.) у 2014 році [61]

№	Назва КУА	СЧА	Кількість фондів
1	ITT-Менеджмент	644 847 514,76	4
2	ФІНЭКС-КАПИТАЛ	527 784 062,92	9
3	ICU	306 564 815,08	1
4	OTP Capital	119 447 870,82	9
5	АЛЬТУС	38 656 136,36	6
6	КІНТО	36 704 714,67	5
7	УНІВЕР Менеджмент	9 593 848,97	6
8	ПІОГЛОБАЛ Украина	4 058 778,48	2
9	ПІОГЛОБАЛ Эссет Менеджмент	3 920 027,26	3
10	Драгон Ессет Менеджмент	3 858 291,27	2

Таблиця 2.4

Ренкінг КУА за чистим обсягом залучених коштів (грн.) у 2014 році [61]

№	Назва КУА	Обсяг залучених коштів
1	ICU	20332059,56
2	ITT-Менеджмент	15167335,65
3	Профі-Т Актив	8608176,45
4	КІНТО	576093,71
5	УНІВЕР Менеджмент	210570,83
6	Абсолют Ессет менеджмент	15966,35
7	Бонум Груп	16,13
8	Прінком	14,67
9	УкрСиб Ессет Менеджмент	6,49
10	Кавес	0,96

Важливим показником діяльності інвестиційної компанії є ефективність управління фондами. Ефективність управління фондами зазвичай виражається у дохідності (прирості вартості паїв фондів інвестиційної компанії). У таблиця 2.5 подано ренкінг фондів українських інвестиційних компаній за результатами 2014 року. Більшість фондів представлених у ренкінгу за річною дохідністю знаходяться в управлінні ТОВ «Універ Менеджмент» Цей факт є свідченням високого професіоналізму управляючих та аналітиків.

Таблиця 2.5

Ренкінг фондів українських інвестиційних компаній у 2014 році [61]

№	Назва фонду	Назва КУА	Ціна паю (грн.) 31.12.13	Ціна паю (грн.) 31.12.14	Прирост за період (%)
1	ОТП Валютний	OTP Capital	1 053,44	2 244,68	113,08
2	Скіф	УНІВЕР Менеджмент	1 052,83	1 834,83	74,28
3	Тарас Шевченко	УНІВЕР Менеджмент	1 004,82	1 593,55	58,59
4	Софієвський	Eavex Asset Management	575,67	836,07	45,23
5	Михайло Грушевський	УНІВЕР Менеджмент	1 310,81	1 833,03	39,84
6	ОТП Подвійний+	OTP Capital	1 017,66	1 346,37	32,30
7	Володимир Великий	УНІВЕР Менеджмент	1 274,73	1 681,87	31,94
8	Фонд Облігацій	ICU	2 215,74	2 921,72	31,86
9	Казначейський	Кінто	94,35	122,38	29,71
10	Атаман	УНІВЕР Менеджмент	699,26	877,1	25,43

Спираючись на результати рейтингу, можемо констатувати факт, що «УНІВЕР Менеджмент» має високі показники ефективності управління фондами та являється однією з найпотужніших компаній на українському ринку управління активами. Перейдемо від розгляду інвестиційної групи «УНІВЕР» безпосередньо до компанії з у правління активами ТОВ «УНІВЕР Менеджмент».

Основна діяльність компанії ТОВ «УНІВЕР Менеджмент» зосереджена на управлінні власними інвестиційними фондами (портфелями цінних паперів): «Ярослав Мудрий», «Володимир Великий», «Тарас Шевченко», «Михайло Грушевський», «Отаман» та «Скіф». Таблиця 2.7 демонструє порівняння інвестиційних фондів ТОВ «УНІВЕР Менеджмент» за ключовими ознаками.



Таблиця 2.7

Диференціація фондів ТОВ «УНІВЕР Менеджмент» за типом, видом, структурою та строком обертання

Назва фонду	Вид фонду	Тип фонду	За структурою активів	Строк обертання
Ярослав Мудрий	Фонд акцій	Відкритий	Спеціалізований	Безстроковий
Володимир Великий	Збалансований	Відкритий	Диверсифікований	Безстроковий
Тарас Шевченко	Фонд заощаджень	Відкритий	Спеціалізований	Безстроковий
Михайло Грушевський	Фонд державних цінних паперів	Відкритий	Спеціалізований	Безстроковий
Отаман	Фонд перспективних акцій	Інтервальний	Диверсифікований	Безстроковий
Скіф	Фонд золота	Закритий	Недиверсифікований	5 років

Інвестиційний фонд «Володимир Великий» створений 21 липня 2006 року. Для залучення коштів інвесторів з метою здійснення короткострокових та довгострокових інвестиційних операцій за для отримання максимального прибутку. Щорічний запланований прибуток знаходиться на рівні середньозваженої облікової ставки за рік, встановленої Національним банком України. Відповідно до проспекту емісії інвестиційний фонд вкладає кошти в цінні папери, грошові кошти (у тому числі в іноземній валюті), дорогоцінні (банківські) метали та інші активі дозволені для інвестицій згідно чинного законодавства. Згідно інвестиційної політики не менше 10% активів фонду повинні складати грошові кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках. Вкладень у нерухоме майно фонд у короткостроковій перспективі не передбачає. Інвестування здійснюється в усі галузі народного господарства. На сьогодні згідно поточної інвестиційної політики фонду трохи менше 50% коштів вкладено в кращі акції, решта - в доходні облігації і депозити надійних банків. Сертифікати було розміщено шляхом відкритого публічного розміщення на суму 100000000 грн. з номіналом 1000 грн. в кількості 10000 штук в іменній бездокументарній формі [61].

Спеціалізований пайовий інвестиційний фонд «Ярослав Мудрий» започатковано 21 липня 2006 року з метою залучення грошових коштів інвесторів для здійснення короткострокових та довгострокових інвестицій. Щорічний запланований прибуток встановлюється на рівні середньозваженої облікової ставки за рік, встановленої Національним банком України. Пріоритетним для інвестування є вкладення в цінні папери банківської, металургійної, машинобудівної, енергетичної, хімічної галузі, з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України та в інші активи не заборонені чинним законодавством України для спеціалізованих фондів акцій. В ході публічного розміщення було випущено 10000 сертифікатів з номіналом 1000 грн. Зараз інвестиційний фонд тримає від 50% до 90% акумульованих коштів коштів в кращі акції [63].

Інвестиційний фонд «Тарас Шевченко» засновано 6 вересня 2010 року. В результаті проведення публічної емісії було розміщено 10000 інвестиційних сертифікатів. Стратегічним завданням менеджменту є забезпечення інвестиційного доходу вищого за дохід від банківських депозитів при помірному рівні ризику. Ціль реалізується шляхом вкладення активів фонду в інструменти з фіксованою дохідністю. Щорічний запланований прибуток таргетується на рівні середньозваженої облікової ставки за рік, установленої Національним банком України. Структура фонду складається з державних цінних паперів, цінних паперів місцевих позик, корпоративних боргових зобов'язань банківської, металургійної, машинобудівної, енергетичної, хімічної галузей з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України та в інші активи не заборонені чинним законодавством України для спеціалізованих фондів облігацій. Нерухоме майно у складі активів фонду на даний момент відсутнє. Наразі до портфеля входить до 20% кращих акції ринку, основна сума - інструменти з фіксованою доходністю [63].

Інвестиційний фонд «Михайло Грушевський» працює з 6 вересня 2010 року. За результатами публічної емісії було розміщено інвестиційних сертифікатів на суму 10000000 грн. за номіналом 1000 грн. Фонд створено для залучення грошових коштів інвесторів з метою отримання стабільного доходу при мінімальному рівні ризику, за рахунок вкладення активів в кошти в національній та іноземній валюті, ощадні (депозитні) сертифікати, державні облігації України, облігації місцевих позик, облігації підприємств. Щорічний запланований прибуток встановлюється на рівні середньозваженої облікової ставки за рік, установленої Національним банком України. Пріоритетним напрямком є інвестування в державні цінні папери та цінні папери місцевих позик, з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України та в інші активи не заборонені чинним законодавством України для спеціалізованих фондів облігацій. Вкладення в інвестиційну нерухомість непередбачені. Головна інвестиційна ідея - вкладення коштів в найбільш надійні інвестиційні інструменти [63].

Інтервальний фонд «Отаман» зареєстровано 18 липня 2008 року, викуп сертифікатів здійснюється тричі на рік, тривалість викупу складає 8 днів. У обертанні знаходиться 10000 сертифікатів номіналом 1000 грн. Інвестиційна стратегія передбачає забезпечення прибутковості вкладень та приросту вкладених коштів учасників фонду.

Активи цього фонду сформовано здебільшого з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних банківських рахунках та депозитних рахунках, банківських металів, а також з цінних паперів, крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих та заставних цінних паперів. На сьогоднішній день інвестиційна політика наступна: від 50% до 90% коштів інвестується в більш ризикові, але потенційно більш прибуткові акції [63].

Інвестиційний фонд «Скіф» зареєстровано 25 серпня 2009 року строком на 5 років з метою отримання прибутку від здійснення діяльності зі спільного інвестування, забезпечення прибутковості вкладень та приросту вкладених коштів учасників Фонду. В процесі емісії було випущено 15000 інвестиційних сертифікатів з номіналом 1000 грн. Структура фонду складається з грошових коштів (у тому числі в іноземній валюті) на поточних банківських рахунках та депозитних рахунках, банківських металів, а також з цінних паперів, крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих та заставних цінних паперів. Зараз увага управляючих фондом зосереджена на розміщенні активів в банківські метали, втому числі на поточних і депозитних рахунках в банківських металах, грошові кошти, цінні папери. В серпні 2014 року було прийнято рішення про подовження роботи строком ще на 5 років [63].

2.3 Технологія аналізу оцінки ефективності формування портфеля цінних паперів

В рамках виконання дипломної роботи було розроблено методологію для оцінки ефективності формування портфелю цінних паперів інвестиційної компанії. Данна технологія об'єднує в собі декілька підходів: аналіз балансових величин та розрахунок стандартних статистичних характеристик портфеля цінних паперів. Аналіз і вибір портфеля цінних паперів часто потребує великої кількості часу і коштів, а технологію оцінки викладена у розділі дозволяє провести високоякісне дослідження за короткий проміжок часу. Важливим елементом процесі визначення ефективності побудови інвестиційного портфеля та діяльності компанії з управління активами є не тільки дотримання технології розрахунку, а й послідовності й коректне використання інструментів в рамках процесу. Схематично він виглядає відповідно до рис. 2.12.

В рамках аналізу поєднуються чотири складові суб'єкти аналізу (управляючий активами та фінансовий аналітик), які рівномірно задіяні на кожному з етапів проведення аналізу; інформаційне забезпечення (фінансова звітність та інформація СЧА), що використовується у якості вхідних даних для розрахунків; програмне забезпечення (MS Excel), яке допомогає обчислити великі масиви даних; методологія, розроблена на основі поєднання різнорідних показників для комплексної, різносторонньої оцінки ефективності формування портфеля цінних паперів.

Рис. 2.12 Схема аналізу формування та управління портфеля цінних паперів інвестиційної компанії

Перший етап оцінки ефективності формування портфеля цінних паперів включає в себе горизонтальний аналіз динамічних ключових балансових величин (оборотні та необоротні активи, власний капітал, короткострокові та довгострокові зобов'язання тощо) та фінансових результатів компанії з управління активами (чистий дохід, валовий прибуток, чистий прибуток).

Другий передбачає аналіз динаміки чистих активів, як ключового показника роботи інвестиційної компанії. Вартість чистих активів - величина, що визначається як різниця між сумою активів інституту спільного інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань інституту спільного інвестування. Прийнятною є лише ситуаціє коли вартість чистих активів фондів зростає.

На третьому етапі проходить розрахунок статистичних показників для аналізу ефективності формування портфеля цінних паперів. Умовно коефіцієнти, що розраховуються на третьому етапі процесу оцінки управління портфелем можна поділити на три групи: показники фактичної дохідності портфеля за певний період; показники ризику портфеля цінних паперів; показники ефективності формування та управління портфелем. Усі розраховані показники порівнюються з еталонними величинами. Останній етап є найбільш широким та значимим, відтак детально розглянемо кожний з коефіцієнтів, що буде використовуватися для аналізу портфеля цінних паперів.

На основі інформації про вартість чистих активів (вона щоденно розраховується компаніями з управління активами), слід обчислити дохідність () за кожен період (формула 2.1) [12]:

, (2.1)

де - ціна закриття періоду t;

- ціна закриття у період (t-1).

Отриманий ряд дохідностей зазвичай співставляється з ринковою дохідністю та безризиковою ставкою, які являються еталоном.

Після розрахунку відносних показників дохідності доцільно розраховувати теоретичні показники очікуваної дохідності () (формула 2.2) [12]:

, (2.2)

де T - кількість періодів,

- дохідність за період t.

Цей індикатор являється форвардним, тому отриманий результат співвідноситься із практичним результатом. Очікувана дохідність розраховується, як середня величина (середнє арифметичне), відповідно до припущення про нормальний розподіл величин на фінансових ринках. Період може бути будь-яким, наприклад, місяць, квартал, рік, тощо. Для того щоб порівняти дохідність одного портфеля з іншим, показники їх дохідності необхідно привести до одного часового періоду - як правило року, проте пропонуємо використовувати для розрахунків місячні або навіть денні чи тижневі показники, так як на вітчизняному ринку на має достатньо довгої історії торгів, відтак спостерігається брак статистичних даних.

Перейдемо до групи показників ризику. Стандартне відхилення - класична міра ризику, показник розсіювання значень випадкової величини відносно її математичного очікування (середнього арифметичного). Розраховується за формулою 2.3 [26]:

, (2.3)

де - кількість часових періодів;

- дохідність аналізованого портфеля;

- очікувана дохідність аналізованого портфеля цінних паперів.

Бета коефіцієнт () - показник ринкового ризику для цінних паперів або портфеля цінних паперів. Коефіцієнт відображає мінливість дохідності цінного паперу (портфеля) щодо дохідності іншого цінного паперу (портфеля), в ролі якого найчастіше виступає середньоринковий портфель (індексний портфель). Для оцінки ризику використовується ретроспективної інформація про дохідність портфеля розраховується показник для оцінки ризику, пов'язаний з інвестиціями. Даний показник розраховується за формулою 2.4 [14]:

, (2.4)

де - ринкова дохідність у період t,

- середня (очікувана) дохідність ринку;

- дохідність портфеля цінних паперів (інвестиційного фонду) у період t

- середня (очікувана) дохідність портфеля цінних паперів (інвестиційного фонду).

Розраховані показники співвідносяться за ризиком та дохідністю з альтернативними інвестиційним інструментами та еталонними величинами, щоб переконатися в тому, що очікувана дохідність при даному рівні ризику прийнятна. Якщо інші інструменти інвестицій з таким або більш низьким рівнем ризику забезпечують однакову або більш високу дохідність, вкладення коштів в подібний портфель не є прийнятним. Пропонуємо проводити порівняльний аналіз дохідності інвестиційного фонду з ринковим портфелем (індексом), безризиковою ставкою та середньою ставкою за депозитами фізичних осіб як альтернативною інвестицією.

Довгий час аналіз ефективності формування портфеля проводився на основі середніх величин, а оцінка ризику зводилась до розрахунку стандартного відхилення. Досягнення сучасної портфельної теорії надали альтернативні відносні показники за допомогою яких можна оцінити ризики, якість управління та формування інвестиційних фондів. Найбільш поширеними показниками для оцінки є три коефіцієнти - Шарпа, Трейнора і Дженсена. Всі вони базуються на припущенні, що між дохідностями портфеля і загального ринкового індексу є лінійна залежність.

Коефіцієнт Шарпа - показник ефективності інвестиційного портфеля (активу), який обчислюється як відношення різниці очікуваної дохідності та безризикової ставки до стандартного відхиленню портфеля. Показник демонструє надлишковий дохід на одиницю загального ринкового ризику. Дохід ринкового або будь-якого портфеля, що позначений точкою на лінії ринку капіталу, матиме однаковий показник індексу Шарпа. Чим вище значення коефіцієнта, тим ефективніше розміщені активи фонду відносно ринку. Індикатор розраховується за формулою 2.5 [52]:



, (2.5)

де - середня аналізованого портфеля цінних паперів (очікувана дохідність ринкового портфеля);

- безризикова ставка;

- стандартне відхилення дохідності ринку (ринкова волотильність).

Коефіцієнт Трейнора є мірою дохідності з поправкою на понесені ризики та демонструє ефективність портфельного менеджменту. Вимірює дохідність, отриману понад безризикову ставку, на одиницю ринкового ризику, прийнятого певним інвестором. Цей коефіцієнт схожий на коефіцієнт Шарпа, з тією різницею, що при розрахунку коефіцієнта Трейнора використовується бета (відносна міра ринкового ризику), замість стандартного загального ризику (волатильності). Таким чином через нього виражається співідношення дохідності та ризику відносно ринку з позиції інвестора, а не до мінливості ринку в цілому як коефіцієнт Шарпа. Він розраховується за формулою 2.6 [21]:

(2.6)

де - безризикова ставка;

- бета коефіцієнт аналізованого портфеля цінних паперів (інвестиційного фонду);

- середня дохідність портфеля цінних паперів (інвестиційного фонду) за аналізований період.

Коефіцієнт альфа (альфа Дженсена) відображає здатність управляючого фондом отримати дохідність більшу, ніж дохідність еталонного індикатора, з урахуванням співвідношення ризику, властивого інвестиційному фонду, і ризику еталонного індикатора. Альфа Дженсена розраховується за формулою 2.7 [21]:

(2.7)

де - безризикова ставка;

- бета коефіцієнт аналізованого портфелю;

- середня дохідність ринку цінних паперів (середня дохідність ринкового індексу).

Коефіцієнт Швагера - відношення дохідності портфеля до середньої максимальної просідання за певний період (як правило беруть річні дані), формула 2.8 [81]:

, (2.8),

де - дохідність аналізованого портфеля цінних паперів;

- середнє максимальне просідання ринку для визначеної групи паперів.

Індикатор демонструє наскільки середній очікуваний прибуток вище за середнє можливе просідання. Значення більше 1 говорять про те, що у випадку курсової нестабільності інвестору вдасться зберегти мінімальний дохід від вкладень, проте за часту таке значення коефіцієнту спостерігається у високо волатильних паперів з великим ризиком та потенціалом росту. У якості середньої просадки пропонуємо використовувати 23% - граничну межу для припинення торгів за цінними паперами першого ешелону [68].

Коефіцієнт М-квадрат або просто коефіцієнт Модільяні вказує на те, наскільки більш високу дохідність показує портфель, у порівнянні з безризиковим активом. Цей коефіцієнт був запропонований італійським економістом Модільяні. Для його розрахунку потрібні чотири показники: середня дохідність портфеля, середня дохідність безризикового активу, стандартне відхилення дохідностей портфеля і стандартне відхилення дохідності ринкового портфеля. Загалом показник дає відповідь на питання: чи доцільне взагалі існування відповідного фонду. Розраховується за формулою 2.9 [21]:

, (2.9),

де - середня дохідність ринку (очікувана дохідність ринкового портфеля);

- безризикова дохідність;

- стандартне відхилення ринку (ринкова волотильність);

- стандартне відхилення аналізованого портфеля цінних паперів.

Декомпозиція Фейма - метод для статистичної оцінки рівня диверсифікації. Передбачає декомпозиціє надлишкового доходу активів для визначення опору портфеля цінних паперів систематичному і несистематично ризикам. Ця техніка базується на припущенні, що при виборі цінних паперів управляючі не завжди включають усі альтернативні цінні папери в свої портфелі, тобто вони намагаються знайти недооцінені активи і, як наслідок цього, втрачають у диверсифікації. У такому випадку, якщо портфель недостатньо диверсифікований, він приймає не тільки систематичний, а й несистематично ризику. Відповідно до сучасної теорії, портфель цінних паперів підлягає лише систематичного ризику, який дорівнює загальному ризику, і не має несистематичного. Розраховується за формулою 2.10 [21]:

(2.10)

де - бета коефіцієнт аналізованого портфелю;

- стандартне відхилення ринку (ринкова волотильність).

Якщо дана умова не виконується і розрахунковий ризик більший за розрахованій за допомогою декомпозиції, то аналізований портфель не можна вважати диверсифікованим.В результаті була сформована вибірка показників послідовність дій для кожного етапу оцінки ефективності формування портфеля цінних паперів рис. 2.13.

Рис. 2.13 Послідовність дій та групи показників, що розраховуються на кожному етапі оцінки формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії

Таким чином згідно розробленої схеми слід проводити оцінку ефективності формування портфеля цінних паперів для компанії ТОВ «УНІВЕР Менеджмент», використовуючи показники відібрані для розробленої технології. Це дозволить глибоко, послідовно та всесторонньо оцінити роботі будь-якої інвестиційної компанії.

2.4 Оцінка ефективності формування портфеля цінних паперів на прикладі ТОВ «Універ Менедмент»

На першому етапі за допомогою експрес аналізу оцінимо загальний стан ТОВ «Універ Менеджмент». Для цього засобами горизонтального аналізу визначимо динаміку основних статей балансу та фінансового результату (таблиця 2.8).

За аналізований період компанія ТОВ «Універ Менеджмент» продемонструвала стрімкий ріст вартості активів за 2013-2014 роки загальна вартість активів компанії виросла на 57,46%, що є дуже високим показником, головним чином такий результат був викликаний зростанням вартості необоротних активів вартість, яких виросла на 135,14% та досягла 8016 тис. грн. Компанія також продемонструвала значне зростання власного капіталу з 7515 до 11833 тис. грн. (у річних темпах 56,4%).

Таблиця 2.8

Горизонтальний аналіз основних статей балансу та фінансового результату ТОВ «Універ Менеджмент» за 2012-2014 роки

Основні фінансові показники	Роки
	Абсолютні показники	Темпи приросту
	2012	2013

Подобные документы

• Управління ринками цінних паперів

  Концептуальні засади дослідження ринку цінних паперів як об’єкта державного управління. Глобальні тенденції ринків на сучасному етапі їх розвитку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Модернізація ринку цінних паперів в України.
  
  курсовая работа [109,3 K], добавлен 27.10.2013
  

• Поліпшення фінансово-господарської діяльності за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків

  Класифікація фінансових ризиків. Аналіз та оцінка фінансових ризиків на прикладі фінансової діяльності ВАТ "Перетворювач". Сутність ризик-менеджменту та принципи управління фінансовими ризиками. Оцінка рівня фінансового ризику інвестиційної операції.
  
  курсовая работа [3,3 M], добавлен 08.01.2011
  

• Інвестування та інноваційний менеджмент

  Поняття і сутність інновацій та інвестування. Інноваційна діяльність, маркетингові дослідження при інноваціях. Оцінка ефективності інновацій, аналіз беззбитковості та оцінка ризиків. Сутність інноваційного менеджменту, інвестиційний проект та цикл.
  
  курс лекций [248,4 K], добавлен 04.10.2013
  

• Оцінка ефективності використання трудових ресурсів

  Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки ефективності використання трудових ресурсів. Оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів персоналом. Аналіз використання робочого часу. Продуктивність праці, аналіз організації оплати.
  
  контрольная работа [73,5 K], добавлен 23.12.2015
  

• Створення ефективної стратегії розвитку підприємства на прикладі ТзОВ "Фуджіфільм"

  Формування системи менеджменту на підприємстві і оцінка її ефективності. Розроблення механізму прийняття управлінських рішень, пропозицій з удосконалення керівництва і проектів оптимальних комунікацій. Формування механізмів управління групами працівників.
  
  курсовая работа [497,7 K], добавлен 28.12.2013
  

• Аналіз та оцінка ефективності трудового потенціалу ДП "АСЗ № 1"

  Зміст категорії, характеристики та чинники, що впливають на трудовий потенціал. Основні методологічні підходи щодо оцінки трудового потенціалу підприємства. Аналіз продуктивності праці, резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів.
  
  дипломная работа [138,1 K], добавлен 14.09.2014
  

• Розробка стратегії розвитку підприємства ресторанного господарства: на прикладі ресторану "Ужгородський замок"

  Теоретичні та методологічні аспекти формування менеджменту підприємства. Історія розвитку управлінської науки в Україні. Дослідження ринку ресторанних послуг, оцінка стану розвитку ресторану, економічний аналіз його фінансово-господарської діяльності.
  
  курсовая работа [507,6 K], добавлен 08.01.2012
  

• Удосконалення управління закладами громадського харчування на прикладі ресторану "Челентано"

  Концепція та аналіз підходів до управління персоналом в системі сучасного менеджменту. Оцінка персоналу як елемент управління колективом організації. Особливості розвитку українського ресторанного бізнесу. Аналіз ефективності менеджменту на підприємстві.
  
  дипломная работа [111,6 K], добавлен 22.12.2013
  

• Шляхи оптимізації ефективності використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ВАТ "Конотопський хлібокомбінат"

  Поняття і класифікація трудових ресурсів підприємства. Оцінка ефективності використання персоналу на підприємстві ВАТ "Конотопський хлібокомбінат": аналіз забезпеченості, обороту та плинності робочої сили; продуктивність праці та трудомісткість продукції.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 13.11.2012
  

• Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

  Основи формування фінансового менеджменту в корпораціях. Використання акцій як інструмента фінансового управління. Участь інституційних інвесторів у керуванні акціонерними товариствами. Підвищення ефективності управління державними пакетами акцій.
  
  контрольная работа [23,5 K], добавлен 02.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам