Дослідження можливостей впровадження інвестиційного проекту у ТОВ "Кондитерська фабрика "Лагода"

Відповідно до запропонованої організації маркетингового дослідження, перший крок в аналізі ринку і попиту - визначення цільового ринку для проекту, опис і аналіз структури цього ринку. Чітка ідентифікація і якісний аналіз структури ринку є фундаментом для його дослідження. Важливо оцінити й описати всі значимі зв'язки між елементами системи маркетингу (рис.1.3), тобто структуру промисловості (постачальників, типи підприємств, організацію промисловості або галузі), характеристики споживачів, особливості зайнятості і конкуренції, а також структуру збуту.

Ринок споживчих товарів має такі характеристики [45]:

Споживач має комплексні потреби, що найчастіше усвідомить лише частково.

Запропонований товар має для споживача не тільки функціональне, але й емоційне значення.

Найчастіше не відбувається справжнього процесу ухвалення рішення; споживач скоріше орієнтується на торгову марку, керується сталими навичками або раптово виниклим бажанням покупки.

Думка споживача є вкрай важливим.

Ринок товарів виробничого призначення має такі характеристики [45]:

вироби, що закуповуються, призначені для подальшого використання у виробничому процесі

Потреби споживачів найчастіше грунтуються на чітко визначеній меті

Процес ухвалення рішення найчастіше є складним і відбувається усередині організацій із великим числом лідерів, що мають свою думку

Покупець часто має глибоке або спеціальне знання продукту

Проходить відносно багато часу між першим контактом із споживачем і укладанням контракту.

Аналіз може проводитися як для ринку в цілому, так і для кожного сегменту окремо. Доцільно, проте, поділяти ринок на визначені сегменти на основі диференційованої поведінки споживачів. Більш того, сегментація ринку - головна попередня умова ефективного використання інструментів маркетингу.

Звичайно першим кроком є підготування детальної оцінки фактичної ємності ринку (наприклад, поточного обсягу продажів на визначеному ринку або його сегменті) і ринкового потенціалу - максимально можливого попиту на ринку в цілому. Другий крок - прогнозна оцінка збільшення ємності майбутнього ринку, що розглядається нижче, у розділі, що стосується прогнозування даних маркетингу. Це - основа вирішення питання про фактичну або заплановану ринкову частку підприємства. Цільова частка ринку створює базу для прогнозу обсягу продажів і, отже, виробничої програми, виробничих потужностей і певних вимог до матеріалів і споживаних ресурсів, робочій силі, інвестиціям і т.д.

Сегментація й аналіз ринку тісно взаємопов'язані і, отже, вони завжди повинні бути об'єднані і не розглядатися окремо.

Канали продажів, або збуту, - це ланцюжок, що зв'язує виробників із кінцевими користувачами. Ця посередницька функція звичайно виконується спеціалізованими підприємствами, агентствами або представниками, що використовують свої власні інструменти маркетингу. Крім того, ці канали є також лініями передачі інформації між виробниками і споживачами. І окремо, і в комбінації існують три основних "маршрути" до кінцевого споживача: через оптовиків до роздрібних торговців, тільки через роздрібних торговців і безпосередньо до споживачів. Вибір каналів збуту повинен грунтуватися на результатах дослідження ринку.

Збут через оптових торговців здійснює особливо цінну функцію, коли до обігу додається великий асортимент товарів, і вони повинні бути доведені до великого числа дрібних роздрібних точок. Переваги цього каналу збуту:

Оптовик часто приймає великі партії товарів, щоб складувати їх і створювати запаси

Оптовик охоплює більшість дрібних торговців

Транспортні проблеми виробника, оформлення рахунків і кредитний контроль порівняно прості

Відносно невеличке коло продавців, із котрими виробнику необхідно підтримувати зв'язок.

Збут через роздрібних торговців. Збут може бути не пов'язаним ніякими обмеженнями або вибірковим. Перше є можливим для деяких марочних товарів, таких як сигарети, що купуються дуже широким колом споживачів через короткі проміжки часу, і для деяких не марочних товарів, що одержуються подібним же чином. Вибірковий збут придатний для продуктів високої якості, що мають торгову марку і рекламованих в національному або регіональному масштабі, а також для тих, встановлення яких може зажадати високої кваліфікації і післяпродажного обслуговування. Деякі товари тривалого користування доцільно реалізовувати саме таким засобом. Переваги вибіркового збуту, крім всього іншого, складаються в тому, що виробник знаходиться ближче до споживача і зв'язку між виробником і роздрібним торговцем більш тісні.

Збут безпосередньо споживачам або прямий продаж - звичайний канал для реалізації промислової продукції і товарів виробничого призначення, для яких характерний найбільший розмір показника "витрати - ефективність", хоча у визначених галузях може виявитися необхідним наявність дистриб'юторів. Агенти виробників можуть призначатися існуючим або утворюваним виробничим підприємством, більш значним підприємством, що входить на віддавлені ринки, або підприємством, що діє в умовах ринку з визначеними обмеженнями. Такі агенти можуть відповідати за збут, але звичайно - не за складування товарів. Вони замовляють із заводу те, що продають, одержуючи за це комісійні. На експортній території функції агента виробника виконує імпортер, на який можуть бути покладені й інші обов'язки (наприклад, дозвіл митних формальностей); проте імпортер купує товари для перепродажу.

Якщо виробник бере на себе усі функції збуту, це може дати переваги по відношенню до більш тісних зв'язків із споживачами і кращого їх обслуговування. Інші канали прямих продажів - продаж із поставленням і замовлення поштою.

Розробка комплексу маркетингу проекту. Комплекс маркетингу містить заходи, що використовує організація під час здійснення інвестиційного проекту з метою впливу на попит на свій товар. Розробка комплексу маркетингу включає розробку товарів, ціноутворення по кожному товару проекту, організація руху товару.

Постановка задач ціноутворення полягає у визначенні організацією, що здійснює проект, своїх пріоритетів на поточному етапі. Це може бути забезпечення виживання, що ставиться за мету у тих випадках, коли на ринку дуже багато виробників і існує гостра конкуренція або різко змінюються потреби споживачів. Щоб забезпечити виживання організації і збут продукції, ціни встановлюють найнижчі, але такі, що гарантували б покриття витрат. Це може бути максимізація поточного доходу, що використовується в тому випадку, коли поточні фінансові показники важливіші за довгострокові. Встановлюють такі ціни, щоб забезпечити максимальне надходження доходу. Це може бути завоювання лідерства по показниках частини ринку, що використовується в тому випадку, коли ставиться завдання захопити велику частину ринку, сподіваючись при цьому, що в перспективі буде можливість мати максимально низькі витрати і максимально високий довгостроковий прибуток. Ціни в цьому випадку знижуються до розумно можливого рівня. Завоювання лідерства по показниках якості продукції використовують тоді, коли ставиться ціль зробити продукцію найбільше високоякісною на ринку. Це потребує встановлення високих цін для покриття витрат на досягнення високої якості.

Ціна, встановлена організацією, що здійснює проект, визначить рівень попиту на товар, що відбиває так названа крива попиту. Ця крива показує, яку кількість продукції може бути продано і за яку ціну. Якщо під впливом невеличких змін у цінах попит практично не змінюється, його називають нееластичним. Слід зазначити, що попит буде менш еластичним при таких обставинах: продукція не має замінників на ринку; відсутні конкуренти; покупці не відразу помічають збільшення цін; покупці постійно змінюють свої навички і не поспішають шукати більш дешеву продукцію; покупці вважають, що збільшена ціна виправдана збільшенням якості продукції; покупці вважають, що збільшення цін обумовлено інфляцією. [66] Варто звернути увагу на те, що для так званого рівноважного ринку встановлюється така ціна, при якій кількість товару, за якою покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, що продавці хочуть продати.

Точка цінової рівноваги знаходиться на перетинанні кривих попиту і пропозиції (рис. 1.4.).

Встановлення на товар проекту по визначених причинах гранично-верхніх цін (як правило, у тих випадках, коли застосовується державне регулювання цін) може бути пов'язане зі зменшенням прибутку проекту внаслідок обмеження пропозиції при дефіциті товару на ринку. Попит обумовлює максимальну ціну, яку можна зажадати за товар. Мінімальна ціна обумовлюється витратами.

Інформацію про ціни і продукцію конкурентів варто використовувати як відправну точку для встановлення власної ціни. Якщо продукція відповідає продукції основного конкурента, варто призначити близьку ціну. Якщо продукція по основних споживчих параметрах гірше, аніж продукція конкурента, встановлюється більш низька ціна. Якщо продукція краще, встановлюється більш висока ціна. Таким чином, ціна використовується для позиціювання своєї продукції щодо продукції конкурента.



Ціна

D S

E

S D

Обсяг

Рис. 1.4. Ринкова рівновага.

Маючи уявлення про пріоритети, інформацію про прогнозований обсяг попиту, числові значення прогнозованих витрат, дані про продукцію і ціни конкурентів, можна приступити до визначення ціни на власну продукцію за допомогою однієї з існуючих методик розрахунку цін:

розрахунок цін за методом "середні витрати плюс прибуток" складається в нарахуванні визначеної надбавки на собівартість продукції. У залежності від виду товару надбавки коливається від 12% до 60%.

розрахунок ціни для забезпечення цільового прибутку грунтується на встановленні ціни, що буде гарантувати певний обсяг доходу.

встановлення ціни на підґрунті відчуття цінності товару засновано на сприйнятті покупцем продукції і її вартості, у тому числі в залежності від місця і часу продажу.

встановлення ціни на рівні поточних цін - відбувається орієнтація на ціни конкурентів, при цьому найменша увага приділяється показникам власних витрат. Цей метод використовується в тих випадках, коли складно визначити еластичність попиту.

встановлення ціни на основі закритих торгів відбувається, дивлячись на очікувані цінові пропозиції конкурентів. При цьому недостатньо враховуються взаємовідносини між цією ціною і власними витратами. [15]

Слід зазначити, що в залежності від обставин можуть бути використані такі види цін: базова (вихідна для визначення ціни фактично поставленого товару); ціна купівлі-продажу (визначається умовами постачання за контрактом); світова (ціна бірж, аукціонів, провідних фірм); монопольна (встановлюється монопольним виробником); номінальна (публікується в прейскурантах, довідниках, біржових котуваннях); оптова (застосовується при постачанні товару великими партіями); ціна пропозиції (вказується в офіційній пропозиції продавця без знижок); ціна виробництва (витрати виробництва плюс прибуток); роздрібна (використовується при продажі дрібними партіями); ринкова (за такою ціною здійснюється купівля-продаж на конкретному ринку); довідкова (відбиває рівень фактично укладених договорів за визначений минулий період); ціна попиту (формується на ринку покупця); тверда ціна (встановлюється в контракті купівлі-продажу і не підлягає перегляду); змінна (встановлюється в залежності від умов на конкретну дату). [66]

Ціллю застосування вищевказаних методик є звуження діапазону цін, у рамках якого буде обрана кінцева ціна. Причинами зниження цін можуть бути недозавантаженість виробничих потужностей, скорочення власної частини ринку. Витрати при цьому можуть бути покриті за рахунок росту обсягів збуту. Причиною росту цін, як правило, є інфляція, наявність стійкого попиту, реакція на зміну цін конкурентами. Ціни більш дорогих варіантів продукції.

1.5 Сутність аналізу інвестиційних проектів

Технічний аналіз інвестиційного проекту. Технічний аналіз займає проміжне місце між аналізом ринку і фінансового аналізу.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд здаються особистою справою підприємця і не стосуються інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, тому що він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятим рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає коштів ні під заставу, ні під гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він повинен переконатися хоча б у тому, що фінансований проект є здійсненним. Всі питання, що стосуються технічного аналізу, можна розділити на 13 груп.

1. Місце розташування (місце реалізації проекту). У цьому питанні повинні бути зазначені такі моменти: карта розташування підприємства з вказанням на ній основних автодоріг, залізниці, водяних шляхів; схеми земельних ділянок, питання власності на них; характеристика ділянок (грунти і т.п.), придатність ділянки для здійснення проекту; транспортний доступ до ділянки; найближчі порти; розташування ринків збуту і шляху доступу до них; найближчі населені пункти; найближчі промислові об'єкти; вартість земельних ділянок і інвестиційні витрати; стан переговорів по земельних ділянках; одержання ліцензій і інших дозволів на земельні ділянки.

2. Масштаб проекту. Це питання в умовах України потрібно розглядати в точки зору ризику. Зрозуміло, що в теперішній ситуації різкого спаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, що потребують величезних інвестицій, швидше за все, будуть дуже ризикованими для інвестора.

3. Технологія. Обгрунтування вибору технології повинно показати, чому зроблений вибір саме запропонованої технології, а не який-небудь інший, тобто, варто продемонструвати альтернативність технологічних рішень і не випадковість вибору саме такого варіанту. Обираючи технологію, варто звертати увагу на специфічні особливості економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини й устаткування, з одного боку, і робочої сили, з іншого боку, яка з'явилася в 1992-1994 роках, робить явно неефективними капіталоємні технології, розраховані для широкого застосування механізації й автоматизації. Тому в багатьох проектах слід, не дивлячись на національну гордість, вибирати вчорашні технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність. [9]

Отже, розглядаючи вибір технології, варто зупинитися на таких питаннях:

Обґрунтування вибору технології з погляду: сировини, що впроваджується; кінцевого продукту; практичного відпрацювання технології; стійкості до морального зносу.

Вимоги технології до інфраструктури.

Екологічні аспекти технології.

Оптимальний рівень механізації в зв'язку з ціною робочої сили.

Можливості використання місцевих технологій і устаткування.

Можливості використання технологічного устаткування, що вже перебувало у вжитку, з західних країн.

4. Устаткування, організація його експлуатації і ремонту. Вибір устаткування в значній мірі обумовлений вибором технології. У цьому розділі варто надати конкретний список устаткування з вказівкою його постачальників, обгрунтувати вибір того або іншого постачальника і визначити форму контракту (через агента, за тендером і т.п.).

5. Інфраструктура.. Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі варто проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури в наявності, а які потрібно створити додатково. Інфраструктура завжди є дорогим об'єктом інвестицій і має тривалі терміни окупності, тому у випадку відсутності суттєвих елементів інфраструктури проект, швидше за все, перестане бути економічно обгрунтованим. Наприклад, не можна будувати молочний завод у місці, де немає нормальних шляхів, тому що їхнє будівництво обійдеться дорожче, аніж безпосередньо молочний завод.

6. Схема підприємства - графічне відображення інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, що приймають рішення про здійснення проекту.

7. Організація підготування і здійснення проекту. Будь-який значний проект, особливо пов'язаний із зведенням будинків і споруджень і монтажем устаткування, завжди готується спеціалізованою організацією. У СРСР такими спеціалізованими організаціями були державні проектні інститути (ГІПРО). Наприкінці 80-х років почали з'являтися недержавні інженерні фірми, що вже достатньо міцно закріпилися в деяких секторах економіки, наприклад, у проектуванні невеличких об'єктів цивільного будівництва.

8. Графік виконання проекту. Варто готувати графік, мережу, що охоплює усі види робіт від прийняття рішень про фінансування до запуску виробництва.

9. Підготування й освоєння виробництва. Найосновнішим елементом підготування виробництва в інвестиційних проектах в Україні нині можна вважати підготування робочої сили (мова йде про ті проекти, що спрямовані не на розширення і модернізацію існуючого виробництва, а на створення нового).

10. Забезпечення якості. Інформацію про контроль якості рекомендується відбити на схемі виробничих потоків. На всіх стадіях виробничого процесу - від ухвалення рішення до здачі готової продукції - необхідно передбачати використання певних стандартів.

11. Розрахунок витрат на здійснення проекту..

12. Матеріально-технічне забезпечення. Список питань цього розділу такий: номенклатура і кількість матеріалів і комплектуючих на одиницю продукції і на програму виробництва; ринок сировини і матеріалів, постачальники, їхня надійність, альтернативні варіанти постачання; розміщення заявок і форми контрактів; контроль за постачаннями сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; спеціальний аналіз енергоносіїв, електроенергії, води (потреби, джерела, можливі зриви постачань, тарифи, резервуари, захист від забруднення).

13. Витрати виробництва і збуту. Цей розділ повинен з'ясувати прибутковість запланованого проекту. У ньому концентрується вся та інформація, що була викладена в попередніх розділах.

Фінансовий аналіз проекту. Фінансовий аналіз являє собою засіб накопичення, переробки і використання інформації фінансового характеру.

Фінансовий аналіз має декілька цілей: визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми; виявлення змін у фінансовому стані і фінансових результатах у просторово-часовому розрізі; прогноз основних тенденцій у фінансовому стані і фінансових результатах діяльності фірми. Головною метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів і організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного і прогнозованого фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналіз передбачає рішення таких завдань: дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства "без проекту" і "із проектом"; оцінити потребу у фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі; визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів; оцінити, оптимізувати і зіставити витрати і вигоди проекту в кількісному вимірі. Існує декілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. Найбільш поширена у світовій практиці схема фінансових коефіцієнтів, що складається з показників ліквідності і рентабельності. [9]

Ліквідність - це спроможність підприємства вчасно розраховуватися по боргових зобов'язаннях шляхом перетворення всіх активів у кошти. [32]

Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і повинні підтримуватися на визначеному рівні протягом усього циклу проекту. Чисті оборотні активи розраховуються по формулі:

ОАч = Ат - Пт (1.13)

де, ОАч - чисті оборотні активи;

Ат - поточні активи;

Пт - поточні пасиви.

Ліквідність характеризує можливість підприємства оплачувати свої поточні пасиви..

Його еквівалентом є поточний коефіцієнт покриття (Кпт). Він розраховується по формулі:

Кпт = (1.14)

Краще, коли Кпт вище 2, але він не повинен бути нижче 1. Нормальним вважається значення коефіцієнта покриття - 1,5.

Ал = Ат - ТМЗ, (1.15)

де, Ал - ліквідні активи;

ТМЗ - товарно-матеріальні запаси.

Цей коефіцієнт показує, яка частина оборотних активів може бути швидко перетворена в грошову форму і використана для погашення короткострокових зобов'язань. [66]

Його еквівалентом є "кислотний тест" (Asid test).

ККТ = , (1.16)

де, ККТ - коефіцієнт кислотного тесту.

Цей коефіцієнт повинен бути не нижче 1, інакше фінансовий стан підприємства оцінюється як незадовільний. Для оцінки ліквідності використовується також показник номінальної вартості власного капіталу. Якщо від активу (пасиву) відняти нематеріальні активи і позичкові кошти (боргові зобов'язання), то буде отримана така вартість:

ВВКн = А - Ан - Пд - Пт, (1.17)

де, ВВКн - номінальна вартість власного капіталу;

А - активи;

Ан - нематеріальні активи;

Пд - боргові пасиви.

Цей коефіцієнт показує, чим підприємство насправді буде володіти на момент і у випадку ліквідації. [58]

Якщо Ан = 0, то номінальна вартість власного капіталу дорівнюватиме чистій номінальній вартості активів.

Внч = СК + БФ + Дб + ПРн, (1.18)

де, Внч - чиста номінальна вартість; СК - власний капітал; БФ - бюджетне фінансування; Дм - прибутки майбутніх періодів; ПРн - нерозподілений прибуток.

Показник ВВКн іноді використовується при розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він відбиває потенційну вартість власного показника.

Для оцінки ліквідності також використовується коефіцієнт забезпечення власного капіталу чистою номінальною вартістю активів (ДО). Він розраховується відповідно до формули

(1.19)

Цей показник не може бути більше 1 і залежить від частини нематеріальних активів в активах підприємства. Аналіз ліквідності дозволяє зробити висновок, погіршує або покращує фінансовий стан підприємства проект, чи були враховані загальноприйняті нормативи.

Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку (ПРч), що поданий у таблиці (1.1). Аналіз рентабельності підприємства заснований на використанні системи показників "Каскад" (метод Дюпона).

Рвк = *100% (1.20)

де, Рвк - рентабельність власного капіталу.

Цей показник показує, яка віддача (норма доходу) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством.

Розрахунок чистого прибутку підприємства Таблиця 1.1.

Показник
1. Виторг від реалізації
2. ПДВ
3. Акцизний збір
А. Чистий обсяг продажів (1-2-3)
4. Прямі матеріальні витрати
5. Прямі трудові витрати
6. Операційні витрати
7. Амортизація
Б. Поточні витрати (4+5+6+7)
В. Прибуток до виплати податків, дивідендів, відсотків (А+Б)
8. Податок із прибутку
9. Інші податки за рахунок доходу
10. Нараховані дивіденди, відсотки, включаючи податок на дивіденди і відсотки
М. Чистий прибуток (в-8-9-10)

Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше 20%.

Для оцінки рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати дещо іншу формулу розрахунків.

Рвкп = *100% (1.21)

де, Рвкп - рентабельність власного капіталу проекту;

ВКп - власні кошти, вкладені в проект.

Рентабельність активів (Ра) показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо прибуток і активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше 14% (формула (2.22)

Ра = *100% (1.22)

Для оцінки рентабельності проекту рекомендується використовувати і таку формулу:

Ркв = *100% (1.23)

де, Ркв - рентабельність капітальних витрат;

КВ - капітальні витрати.

Рентабельність продажів (Рп) показує, яку частину складає прибуток у виторзі від реалізації. Нормальною вважається рентабельність не менше 30%, в умовах високого податкового тиску - 15% [66].

Рп = *100% (1.24)

де Рп - рентабельність продажів;

ВР - виторг від реалізації.

Показник рентабельності капіталу, що інвестується (формула (2.25) характеризує ефективність використання не тільки власного капіталу, а й довгострокових кредитів і позичок. Якщо прийняти, що рентабельність власного капіталу (Рвкп) не менше 20%, а середня вартість довгострокових кредитів - 8%, співвідношення власного капіталу і довгострокових пасивів не менше 1, нормальною вважається рентабельність капіталу, що інвестується, не менше 14%.

Рік = *100% (1.26)

де Рік - рентабельність капіталу, що інвестується.

Розрахунок показників ліквідності і рентабельності "із проектом" - це розрахунок значень цих показників на основі проектних даних. Різниця між ними показує вплив проекту на фінансовий стан діяльності підприємства.

Екологічний аналіз проекту. Аналіз ділянки і впливу на навколишнє середовище охоплює вплив проекту і його варіантів (з урахуванням розмірів, технології і т.д.) на навколишній регіон, включаючи його населення, флору і фауну. Цей аналіз повинен бути повним і міждисциплінарним, оцінювати всі можливі впливи, приймаючи до уваги сінергітичний ефект взаємозалежних систем.

Оцінка впливу призначається для поліпшення розуміння наслідків, які можуть вплинути на навколишнє середовище знов заплановані або існуючі проекти, а також будь-яка діяльність, пов'язана з цими проектами. Ці наслідки, а також благодійний або шкідливий вплив людської діяльності на навколишнє середовище вивчаються й оцінюються з технічної, фінансової і соціально-економічної точок зору в тому ступені, у якому вони важливі для ухвалення рішення щодо здійснення проекту. Оцінка впливу на навколишнє середовище - частина планування проекту. Вигоди або витрати, пов'язані з навколишнім середовищем проекту, - це звичайно зовнішні або побічні чинники, що впливають на суспільство в цілому або частково. Як такі, вони відповідно оцінюються в соціально-економічному контексті на місцевому рівні, а також на вищому регіональному і національному рівнях (якщо потрібно) і визначаються геополітичними масштабами впливу. При всебічній соціально-економічній оцінці здійсненності проекту, вплив навколишнього середовища на якість життя розглядається разом з іншими критеріями, щоб вирішити, чи є загальний вплив проекту позитивним, або визначити, які зміни можуть бути необхідні для одержання позитивної оцінки. Поряд з іншими економічними чинниками, в оцінку витрат і вигод проекту включається також певний вплив на навколишнє середовище, економічно обумовлений кількісним засобом

Деякі проекти можуть так впливати на навколишнє середовище, що, очевидно, виключать певні місця розташування, якщо необхідно уникнути серйозних або непоправних забруднень і збитків. Конфлікти, пов'язані з навколишнім середовищем, можуть також призвести до вимог компенсації, до істотних витрат на очищення й устаткування і, можливо, до ризику закриття підприємства. Потенційні ризики, пов'язані з місцем розташування проектів із негативним впливом на навколишнє середовище, звичайно настільки великі, що ці аспекти повинні бути серйозно вивчені, включаючи можливі конфліктні ситуації з вже існуючими і майбутніми сусідніми промисловими об'єктами, міськими поселеннями й інші чинники, що повинні бути встановлені і проаналізовані, оскільки вони можуть впливати на рішення про інвестування. [13]

Основна ціль оцінки при аналізі проекту - забезпечення гарантії того, що розроблений проект є надійним по відношенню до навколишнього середовища. Це означає, що вплив проекту протягом усього передбаченого терміну його життя не буде неприйнятно погіршувати навколишнє середовище і що не очікується яких-небудь залишкових впливів, що могли б викликати її тривале погіршення. Навколишнє середовище тут розуміється як єдина, взаємозалежна, природна (екологічна) і соціальна (культурна, соціально-економічна) система, невід'ємною частиною якої буде інвестиційний проект. Здоров'я і добробут людей, як у даний час, так і в майбутньому безпосередньо пов'язані з природним, культурним і соціально-економічним середовищем. З цієї причини, а також для сприяння цілям об'єднання планів і бажань зацікавленого населення, у процесі ухвалення рішення доцільною є участь громадськості з самих ранніх стадій і до закінчення всього процесу розробки проекту.

Основні цілі оцінки впливу на навколишнє середовище: проведення вичерпного міждисциплінарного дослідження наслідків для природного і культурного середовища мешкання людини, що можуть бути викликані проектом і його альтернативними варіантами; досягнення розуміння меж і розмірів зростаючих впливів на навколишнє середовище (із проектом і без нього) запропонованого проекту для кожного альтернативного варіанту; введення в проектну розробку будь-яких вимог, пов'язаних з існуючими правилами; виявлення мір для пом'якшення несприятливих впливів на навколишнє середовище і для можливого посилення сприятливих впливів; виявлення найважливіших проблем, що стосуються навколишнього середовища і потребують подальшого дослідження; кількісна і якісна оцінки впливів з метою визначення всіх переваг кожного альтернативного проекту по відношенню до навколишнього середовища. [17]

Інституціональний аналіз інвестиційного проекту. Інституціональний аналіз прагне дати оцінку можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному і правовому полі, вплив зовнішнього середовища на процес реалізації проекту, а також спроможності організації реалізувати проект.

Інституціональний аналіз передбачає рішення таких завдань: характеристика політичних і економічних чинників, що впливають на проект; оцінка найбільш

важливих законів і нормативних актів, що безпосередньо пов'язані з проектом;

визначення оптимальної форми організації здійснення проекту;

вибір організаційної структури підприємства, що створюється або реорганізується для виконання проекту;

оцінка слабких і сильних сторін організації проекту, людських ресурсів, кваліфікації, управлінських і адміністративних можливостей всіх учасників проекту.

Основними методами інституціонального аналізу є такі:

збір і опрацювання опублікованих даних про середовище проекту і можливості організації;

бесіди з зовнішніми експертами і співробітниками організації;

анкетне опитування зовнішніх експертів і співробітників організації. [14]

Інституціональний аналіз передбачає розгляд зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на проект.

Зовнішні чинники - це неконтрольовані сили, що впливають на рішення менеджерів і їхньої дії, і зрештою, на внутрішню структуру і процеси в організації. Менеджери повинні відповісти на запитання, хто і що ззовні буде впливати на успіх проекту. Основними зовнішніми чинниками є політико-правові й економічні.

Аналіз внутрішнього середовища проекту заснований на основних принципах правильної організації, за допомогою яких можна зробити висновки про спроможність організації реалізувати проект. Якщо дотримуватися цих принципів, спроможність визнається досить високою.

Соціальний аналіз інвестиційного проекту. Відбір проектів і їх оцінка потребують проведення аналізу навколишнього середовища в широкому розумінні, не звужуючи його до рамок екологічного аналізу. При розрахунку соціально-економічної ефективності проектів основним принципом порівняння були соціальні результати і необхідні витрати ресурсів. [66]

Кількісна оцінка соціального ефекту завжди здійснюється по формулі:

Е = Ео - В (1.29)

де Е - соціальний ефект;

Ео - припустимі витрати при умовах споживання без урахування реалізації проекту;

В - необхідні витрати з урахуванням реалізації проекту.

Оцінка соціальних результатів проектів проводилася на основі співвідношення розрахункових показників із нормативними. Причому для позитивних соціальних ефектів використовувалося пряме співвідношення показника з нормативним значенням.

Еп = (1.30)

де, Еп - позитивний ефект;

Сi - розрахунковий показник;

Сн - нормативний показник.

Для негативних соціальних ефектів при фіксуванні ступеня гранично припустимої соціальної шкоди характеристика припустимого стану проводилася за формулою :

Ео = Сн - (1.31)

де, Ео - негативний соціальний ефект від здійснення інвестиційного проекту. Сучасне підготування проекту не відслідковує соціальні аспекти (за винятком цільових проектів соціального розвитку).

У вітчизняному досвіді розробки проектів практично не розглядається людський чинник і ступінь його впливу на результати проекту, хоча всі проекти, які реалізують люди, значно впливають на соціальні перетворення і націю.

Ціллю соціального аналізу є визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дасть можливість одержати підтримку населення, досягти цілі проекту і поліпшити характеристики його соціального середовища. [66]

Економічний аналіз інвестиційного проекту. Сучасна вітчизняна практика відбору й оцінки проектів обмежується визначенням ступеню впливу проекту на власників проекту або інвесторів, що відображається у фінансовому аналізі проекту. Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект здійсненню цілей розвитку національної економіки, а також, чи існують альтернативні шляхи досягнення тих же економічних вигод із меншими витратами.

Серйозною помилкою є ототожнення фінансових і економічних аспектів проекту, ігнорування інвесторами оцінки значення проекту для суспільства. Економічний аналіз має за мету оцінити відповідність проекту його економічному середовищу, що регламентує розподіл витрат, обмеження або стимулювання виробництва і торгівлі і безпосередньо впливає на фінансову здійсненність проекту.

Цілі економічного аналізу вимагають абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу є концепція альтернативної вартості, яка говорить, що, оскільки всі ресурси суспільства обмежені і можуть мати різноманітне застосування, їхня вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим із доступних альтернативних видів діяльності, що вимагають використання тих же ресурсів. [3]

Досвід проведення економічного аналізу показав, що при відборі проектів найбільш поширеними вважаються також економічні цілі національного розвитку: створення в країні додаткової вартості; надходження або економія іноземної валюти; розвиток інфраструктури; створення нових робочих місць; підготування кваліфікованих кадрів; притягнення і використання місцевих ресурсів. [66]

Потенційна ефективність проекту визначається в залежності від можливості досягнення поставлених цілей у результаті здійснення проекту.

Оцінка економічної цінності проекту базується на методології природи зростання вигод і витрат, що визначає економічні вигоди як усі позитивні результати, одержувані суспільством від реалізації проекту, а економічні витрати як будь-який негативний вплив, що супроводжує проекти

Економічна цінність проекту = Зростання економічних вигод - Зростання економічних витрат (1.32 )

Аналітик, визначаючи цінність проекту, оцінює наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки і який буде розмір виграшу суспільства при здійсненні проекту. [66].

Висновки. Управління проектом - це синтетична дисципліна, що об'єднає спеціальні і професійні знання. Спеціальні знання відбивають особливості тієї сфери діяльності, до якої належать проекти. Будь-який проект передбачає перебіг певної кількості фаз (доінвестиційна, інвестиційна, експлуатації)

. Розділ 2. Дослідження можливостей впровадження інвестиційного проекту у ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”

2.1 Загальна характеристика підприємства та інвестиційного проекту

На жаль, українські товаровиробники сьогодні знаходяться в досить скрутному становищі. Непомірні податки, низька купівельна спроможність населення та відсутність підтримки з боку держави не дають змоги вітчизняному виробнику міцно стати на ноги.

ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА” зареєстрована в грудні 1998 року. З 1998 року після купівлі приміщень почала налагоджувати своє виробництво. Загальні показники приведені у табл 2.1. За цей час випускала слідуючи продукцію: печиво фасоване, печиво вагове, вафлі фасовані, вафлі вагові. Станом на 1 січня 2009 року на виробництві працює 460 чоловік, виробнича потужність до 30 тон продукції за добу.

Таблиця 2.1. Випуск продукції по видах у натуральному вираженні

№ п/п	Найменування продукції	Одиниця виміру	Обсяг випуску, тис. тонн
			2006р	2007р	2008р	2009р план
1	Печиво фасоване	тонна	2,5	2,8	3,0	3,6
2	Печиво вагове	тонна	4,0	4,2	4,5	6,0
3	Вафлі фасовані	тонна	0,4	0,46	0,52	0,8
4	Вафлі вагові	тонна	0,8	0,83	0,91	1,6

Основним ринком збуту є внутрішній ринок України. Планується, що споживачами продукції, яка розробляється, будуть та середньо- та високозабезпечені прошарки населення.

Технологія виробництва забезпечує мінімальне використання ручної праці. Розроблено систему мотивації та стимулювання праці.

Цілі проекту. Гідне місце на ринку може забезпечити досягнення таких цілей та стратегій:

Основні цілі:

збільшення щорічного прибутку за рахунок виведення на ринок України інноваційного продукту;

просування на ринок нового виду продукції;

Другорядні цілі:

забезпечення високої якості продукції за допомогою контролю сировини, напівфабрикатів на всіх стадіях виробництва, готової продукції; удосконалення технології, підвищення кваліфікації персоналу;

низького рівня ціни за рахунок економії енергоносіїв (організації безперервного виробничого процесу);

завоювання лідируючих позицій на ринку печива для дитячого харчування.

Оточення проекту. Проект виникає і розвивається в певному оточенні, яке називається зовнішнім середовищем. Між зовнішнім середовищем і проектом існує перехідна зона (внутрішнє оточення), через яку здійснюється зв'язок та переміщення елементів, які приймають участь у роботі з реалізації проекту.

До зовнішнього оточення нашого проекту можна віднеститакі чинники як:

Економіка. На даний момент економіка України знаходиться в стані розвитку й формування ринкових відносин. Це явище потребує наявності нових технологій, нових методів організації праці, використання досвіду розвинутих країн, адаптованого згідно існуючого економічного становища та особливостей історії та розвитку української економіки. Даний проект поєднує в собі ці напрямки та має на меті, з точки зору економіки, раціональне використання обмежених ресурсів та отримання прибутку.

Політика. Після розпаду Радянського Союзу, українське суспільство рухається в напрямку розбудови незалежної, демократичної держави, в той же час існують партії й сили, які ставлять за мету повернення до старого політичного устрою. Цей фактор є стимулюючим для активного надходження іноземних інвестицій в Україну.

Законодавство. Наш проект повністю відповідає існуючим законам, нормативним актам. На даний момент основна законодавча база, щодо підприємницької діяльності сформована і, з цієї точки зору, очікується лише подальше удосконалення цих законів та зменшення податкового тиску. Розвиток України в цьому напрямку підтримується і такими світовими фінансовими інститутами, як Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, тощо.

Учасники проекту. До основних учасників проекту відносяться:

- інвестор - сторона, яка вкладає кошти в проект (ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”)

- проектувальник, який здійснює розробку всіх проектних рішень (Інститут педіатрії та гінекології Академії медичних наук України спільно з лабораторією ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”)

- постачальник, який здійснює матеріально-технічне постачання проекту;

Більше 20-ти постачальників (борошно, рослинна олія, цукор, лимонне масло, мед, вітаміни, та ін.).

Менеджер проекту-директор ТОВ “Кондитерська фабрика “ЛАГОДА”.

Під час аналізу виконується оцінка фінансового стану підприємства, яка залежить від обсягів і своєчасності доходів і використання матеріальних та інших ресурсів як в цілому, так і по окремим статтям.

Для підтримки фінансової стійкості підприємства потрібен оборотний капітал, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов'язання, а також має резерв для розширення діяльності.

Недостатня кількість оборотного капіталу засвідчує про неспроможність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання; надлишок про нераціональне використання наявних ресурсів.

Оптимальна сума оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності підприємства.

Оборотний капітал визначається на рівні мінімальних потреб. Мінімальна потреба в ресурсах (МПР) розраховується за формулою:

МПР = (Річні витрати / 360) * Т_min, (2.1)

де, Т _min - мінімальна кількість днів запасу, котрого необхідно для нормального функціонування технологічного процесу.

Т_min = Т_тр + Т_розгр. + Т_техн.п + Т_пот. + Т_страх., (2.2)

де, Т_тр. - час на доставку вантажу;

Т_роз - час на розвантаження;

Т_техн.п. - час на технологічну підготовку сировини;

Т_пот - час поточного запасу на складі, дорівнює половині часу між черговими поставками;

Т_страх. - страховий запас;

Т_страх. = 50% Т _тр. (2.3)

Розрахунок МПР приведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Мінімальні потреби в ресурсах

Роки	Річні витрати, грн.	Тмін, днів	МПР, грн.
2008	11670110	18	583505,5

Склад основного капіталу можна представити наступним чином:

ОК = Ц_об + ТСЗ + М + Д + ПТО + + КВП + Бд + ОФ_зв + + ПВ + З_осн, (2.4)

де Ц_об - ціна обладнання без ПДВ;

ТЗС - транспортно - складові заготівельні витрати;

М - монтаж (10 - 15% від вартості обладнання);

Д - демонтаж (50 % від монтажу);

ПТО - підьоємно-транспортне обладнання;

КВП - контрольно - випромінювальні прибори (15 - 20% від вартості);

Бд - будівлі;

ОФ_зв - залишкова вартість демонтованого обладнання;

ПВ - передвиробничі витрати;

В_осн - витрати на оснастку (2 - 3% від Цобл)

Розрахунок собівартості нового виробництва.

Собівартості виробництва продукції складається : витрати на сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, паливні та мастильні матеріали на технічні потреби, витрати на електроенергію, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, амортизація, цехові витрати, транспортні витрати, загальнозаводські витрати, невиробничі витрати.

У процесі експлуатації основних фондів нагромаджуються засоби для відшкодування їх зносу, що утворюють амортизаційний фонд тобто це грошове вираження зносу основних фондів на вартість готової продукції.

Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний термін використання засобів праці має дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому і технічно досконалому стані.

У світовій практиці застосовується п'ять основних методів нарахування амортизації, які через специфіку економічного розвитку різних країн набули більшого чи меншого поширення.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань на підприємстві застосовується метод рівномірного нарахування зносу (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Амортизація нерухомого майна

Амортизаційні витрати
2008	2009	2010
127000 грн.	127000 грн.	127000 грн.

Стаття витрат “Цехові витрати” включає заробітну плату управління цеху, заробітна платня прибиральниць та витрати на охорону праці цеху і зазначені в табл. 2.4

Таблиця 2.4 Цехові витрати

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заробітна платня управління цеху	4800	4800	4800
Заробітна платня прибиральниць	1060	1060	1060
Охорона праці	556	556	556
Всього:	6416	6416	6416

Таблиця 2.5 Витрати на електроенергію.

Найменування	Потужність КВт/год	Ціна кВт-год (грн)	Кількість шт	Кількість, грн.
				2008	2009	2010
Загортальна машина	3,5	0,23	1	662	662	662
Фасувальна машина	2,2	0,23	1	972	972	972
Всього:				1634	1634	1634

Заробітну плату з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо. Правильніше було б використовувати термін заробітна плата для визначення ставки плати за одиницю часу або розрахованої за розцінками.

Таблиця 2.6 Основна заробітна платня промислово-виробничого персоналу

Посада	Кіль кість, чол.	Сума грн.
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Бандерольщик Робітник Робітник-пакувальник	1 4 2	1 4 2	1 4 2	347 1388 694	417 1668 834	417 1668 834
Всього:	7	7	7	29148	35028	35028

Загально заводські витрати складаються з заробітної платні апарату управління фабрики, витрат на опалення і освітлення приміщень, витрат на відрядження і охорону праці.

Таблиця 2.7 Загально заводські витрати

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заробітна платня апарату управління заводу.	5905	5905	5905
Витрати на опалення і освітлення приміщень.	6572	6572	6572
Витрати на відрядження	1788	1788	1788
Охорона праці.	2118	2118	2118
Всього:	16383	16383	16383

Наступна стаття витрат, яку включено до калькуляції собівартості продукції є позавиробничі витрати.

До позавиробничих витрат відносять витрати на такі цілі:

Маркетингові дослідження;

Рекламу продукції;

Заходи щодо стимулювання збуту.

Деякі з цих витрат є прямими і їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби (витрати на тару, пакування, рекламу), а деякі - непрямими (на аналіз та дослідження ринку; проведення ярмарків; комісійні виплати організаціям збуту). Такі витрати розподіляються пропорційно до виробничої собівартості.

Позавиробничі витрати наведені у табл.2.8

Таблиця 2.8 Позавиробничі витрати.

Стаття витрат	Сума, грн.
	2008	2009	2010
Заходи щодо стимулювання збуту	1300	1460	1460
Інші вирати	1500	1700	1700
Всього:	2800	3160	3160

Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

Економічним;

Виробничим;

За способом віднесення на собівартість;

Залежно від обсягів виробництва.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами:

Матеріальні витрати;

Витрати на оплату праці;

Відрахування на соціальні заходи;

Амортизаційні відрахування;

Інші витрати.

Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування. Всі матеріальні витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів. Витрати на оплату праці

не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці. Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили. Амортизаційні відрахування - кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення. Для кожної галузі народного господарства ці статі свої, але в даному випадку вони такі:

Сировина і матеріали.

Енергія технологічна.

Заробітна плата виробничих працівників.

Утримання та експлуатація машин та механізмів.

Загально-виробничі (накладні) витрати.

Позавиробничі витрати.

За способом віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо.

Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

Зводимо всі розрахункові показники в загальну таблицю калькуляції витрат (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9 Калькуляція собівартості 1 т. готової продукції на 2008р.

№ п/п	Статті витрат	Сума, грн.
1.	Сировина і матеріали	2009
2.	Допоміжні матеріали	200
3.	Паливо	32,82
4.	Вода	1,21
5.	Електроенергія	82,54
6.	Основна заробітна плата	450,00
7.	Нарахування на заробітну плату	180,00
8.	Амортизація	153,19
9.	Цехові витрати	77,35
10.	Невиробничі витрати	800
11.	Загальнозаводські витрати	197,52
12.	Транспортні витрати	409,54
13.	Повна собівартість	4693,39
14.	Прибуток	1407,9
15.	Рентабельність	30%
16.	Відрахування у фонди	480,85
17.	Оптова ціна	6101,29
18.	ПДВ	1220,25
19.	Відпускна ціна	7321,5

Розрахунок беззбиткового обсягу виробництва.

Аналіз беззбиткового обсягу виробництва є невід'ємною частиною інвестиційного проекту. Такий аналіз потрібен також для поточного керування, забезпечуючи інформацією щодо прийняття рішень за допомогою оцінки впливу змін в ціні продукції, виробництві, обсягах продаж і витратах, а також для прогнозування прибутків, збитків і потоку грошових потоків.

На підприємстві випускається однорідна продукція, тому ми використовуємо наступний метод розрахунку беззбиткового обсягу виробництва:

А_без = З _пост. / (Ц - С _змін, ) * А (2.5)

де,З _пост - сумарні постійні витрати на весь обсяг виробництва.

Ц - ціна (валова реалізація).

С _змін - змінні витрати.

А - загальний обсяг виробництва

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

Змінними називають витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.

Розраховуємо обсяг беззбиткового виробництва на 2008 рік.

З _пост. = 800 грн.

Ц = 7321,5 грн. - валова реалізація

С _змін = 4325,05 грн. - змінні витрати

А = 288000 кг. - загальний обсяг виробництва

А_без = (800 / (7321,5 - 4325,05)) * 288000 = 74880 кг

Річний випуск продукції має бути 288000 кг., то запас фінансової міцності по даному виду складає ВР_ф = ВР - А _без,

288000 - 74880 = 213120 кг, що дорівнює у відсотках 213120 / 288000 * 100 = 74,0 %

Сутність аналізу беззбиткового обсягу виробництва повністю розкривається на графіка беззбитковості рис.2.1.

Відстань між лініями АВ і АС характеризує змінні витрати, а між ОХ і АС - загальні витрати. Коли продукція не реалізовується, витрати дорівнюють ОА, а при обсязі випуску Х, то витрати представлені лінією СХ (ХВ + ВС). Лінія ОD показує розмір валової реалізації. Перетин ліній ОD і АС визначає точку беззбитковості N, в якій доход дорівнює витратам.

З графіка видно, що вироблять необхідно, як мінімум, 74,8 тонн продукції в рік щоб не мати збитків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1 Обсяг беззбиткового виробництва

План доходів і витрат. Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва підприємства і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів).

Ототожнювання доходу з прибутком підприємства неправильне. Таке поняття, як дохід, широко застосовується як у загальному, економічному розумінні, так і на побутовому рівні. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Разом з тим під доходом розуміють фінансовий показник, що визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності, та матеріальними і прирівняними до них витратами. Таким чином прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.