Дослідження можливостей впровадження інвестиційного проекту у ТОВ "Кондитерська фабрика "Лагода"

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Вступ

Актуальність теми. Наша Країна та ми, її громадяни живемо зараз у нелегкі часи. Падіння старого устрою держави, який панував в Україні на протязі 70-и років, а потім перехід до принципово нової розбудови нашої держави призвів до обвалу не тільки в соціальному, а й, ясна річ, в економічному, технологічному плані, тощо.

В 2007-2011 роках, нарешті, відбулися перші позитивні зміни: знизилися темпи росту інфляції, розпочався зріст виробництва, наша Держава почала рухатись у напрямку інтеграції в світове суспільство, шляхом збільшення політичних та економічних відносин, початком співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, впровадженням сумісних соціальних та економічних процесів.

Тому в ці часи важливо не розтратити накопичений потенціал і досвід та поєднати їх із новітніми для нас науками, котрі успішно працюють на користь всьому світовому суспільству. Інвестиційна діяльність у державі є одним з основних напрямків розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, що уможливлює регулювання розвитку економіки дає істотне підвищення її ефективності.

Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, зумовлюється виробничим потенціалом їх матеріально-технічної бази, кваліфікацією виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу забезпечення його фінансовими ресурсами.

Інвестиційний проект - це одноразова сукупність дій, котра має наступні особливості: наявність чіткої мети, ліміту часу та ресурсів, тісного взаємозв'язку з оточуючим середовищем, конфліктних ситуацій.

Управління проектами - це не тільки наука а й мистецтво, котре застосовується для координування людей, обладнання, матеріалів, фінансових засобів для виконання проектів в задані строки в межах бюджету та задовільнення клієнтів.

В нашій роботі ми застосовуємо цю науку для всебічного обґрунтування розвитку виробничої бази та розширення номенклатури випуску ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода” в м. Кагарлик Київської області, управління цим розвитком на прикладі освоєння виробництва інноваційного продукту -печива для дітей віком з 6 місяців з комплексом вітамінів і мікроелементів.

Для фірми, що має п'ятирічний досвід виробництва та виведення на ринок печива під торговою маркою “Загора” з використанням високих технологій, налагодженні зв'язки з низкою постачальників сировини, та оптовими збутовими фірмами у всіх областях України, та за межами нашої держави (Росія, Білорусь, Казахстан, Естонія), має висококваліфіковані кадри ІТР та робітників, а також з урахуванням того що в нинішній час виробництво дитячого печива як продукту харчування дітей до одного року в Україні відсутнє і цей ринок в деякій мірі заповнений якісною, але дорогою імпортною продукцією фірм з Німеччини, Ізраїлю, Росії такий варіант капіталовкладень оцінюється як дуже перспективний та швидкоокупний.

Ефективне поєднання виробничого потенціалу підприємства, досвіду та інноваційного продукту - печива для дітей віком 6 місяців і більше з комплексом вітамінів і мікроелементів дозволяє в короткі терміни запустити виробництво, та почати продаж на вітчизняному й зарубіжному ринку нової продукції.

Її конкурентоспроможність забезпечується високим рівнем технології, сучасним дизайном, низькою собівартістю, малою кількістю обслуговуючого персоналу на лінії, запровадженням нових технологій управління, використанням пакувальних матеріалів світового рівня.

Метою дослідження у дипломній роботі є розробка системи управління впровадження нової технології у формі інвестиційного проекту на підставі сучасних наукових методів. Відповідно до мети у роботі передбачається вирішити наступні задачі:

визначити існуючі теоретичні і методологічні принципи реалізації інвестиційних проектів інноваційної спрямованості;

проаналізувати виробничо-господарську діяльність підприємства як передумову реалізації проекту, оцінити його комерційну ефективність та визначити можливі ризики впровадження нової технології;

розробити організаційно-економічну програму реалізації проекту та розробити пропозиції щодо удосконалення технології планування та управління цим інноваційним проектом.

Предмет дослідження - методичні і практичні аспекти реалізації інвестиційного проекту інноваційної спрямованості.

Об'єкт дослідження - ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода”.

Інформаційною базою роботи послужили законодавчі і нормативні акти, якими регулюється підприємницька діяльність в Україні, матеріали аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства і маркетингових досліджень. В основу даної розробки покладені наукові публікації вітчизняних і закордонних авторів (див. список використаної літератури), де даються рекомендації з впровадження інноваційних і інвестиційних проектів.

Наукова новизна дослідження і отриманих результатів. Проведені дослідження дали можливість розробити теоретичні, методичні і практичні положення, які направлені на удосконалення механізму впровадження конкретного інвестиційного проекту інноваційної спрямованості. Новизна роботи визначається системним підходом до розробки методичного, організаційного та інформаційного забезпечення технології здійснення проекту.

Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг дипломної роботи - 110 с.

Розділ 1. Методичні підходи до управління інвестиційними проектами та їх оцінки

У сучасному розумінні, проекти - це те, що змінює наш світ: будівництво будинку, науково-дослідна робота, реконструкція підприємства, створення нової організації, розробка нової технології і техніки, спорудження літака, створення кінофільму, розвиток регіону і т.п. Все це проекти.

1.1 Теоретичні засади управління інвестиційними проектами

У сучасній методології управління проектами існує ряд визначень терміна «проект», кожна з який має право на існування, у залежності від конкретної задачі, що стоїть перед спеціалістами. У тому випадку, коли в якості результатів реалізації проекту виступають фізичні об'єкти визначення проекту може бути таким: під проектом розуміється система сформульованих у його рамках цілей, утворюемих або модернізуемих для їх реалізації фізичних об'єктів, т ехнологічних прийомів, технічної й організаційної документації, матеріальних, трудових і інших ресурсів, а також управлінські рішення і заходи щодо їх виконання. Проект - це комплекс взаємозалежних заходів, призначених для досягнення протягом обмеженого періоду часу і при обмежених грошових і інших ресурсах поставлених цілей.

Управління проектом - мистецтво керувать і координувать людські і матеріальні ресурси життєвого циклу проекту, застосувувать системи сучасних методів і техніки управління і мінімізації ризиків для досягнення визначених у проекті результатів по складу і обсягам робіт, вартості, часу, якості і задоволенню учасників проекту. [41] Існуючи методи управління проектами дозволяють: визначити цілі проекту і провести його обгрунтування і його життєздатність; виявити структуру проекту; визначити необхідні обсяги і джерела фінансування; підібрати виконавців - зокрема, через процедури торгів і конкурсів; підготувати і укласти контракти; визначити терміни реалізації проекту, скласти графік виконання, розрахувати необхідні ресурси; розрахувати кошторис і бюджет проекту;

- планувати і враховувати ризики; забезпечити контроль за ходом реалізації проекту. Термін "інвестиції" походить від латинського слова "investio", що означає "одягаю". У найбільше поширеному трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його наступного збільшення. Вони є базою для застосування для інших вартісних категорій-грошей, фінансів, кредиту, доходу (прибутку), цін - які відображають відтворення основних фондів і оборотних коштів.

Інвестиції об'єднують два протилежних процеси - вкладення капіталу й одержання прибутку. [26] Інвестиційна діяльність здійснюється на основі збігу інвестиційного попиту і пропозиції. Суб'єкти інвестиційної діяльності реалізують інвестиційний попит і пропозицію, вступаючи у певні економічні взаємовідносини за допомогою інвестиційного ринку. [10]

В даний час ринок інвестицій характеризується великим попитом і невеличкою пропозицією. У зв'язку з цим перед інвесторами постає задача вибору найбільш привабливого інвестиційного проекту. Це можливо при проведенні всебічного проектного аналізу. Проектний аналіз - це методологія, що дозволяє оцінювати фінансові й економічні гідності проектів, а також альтернативні шляхи використання ресурсів з урахуванням макро- та мікроекономічних наслідків. [21]

Поняття проекту є одним із базових елементів концепції проектного аналізу. У світовій практиці інвестиційний проект являє собою комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених фінансових, тимчасових та інших ресурсів. [26] Це визначення було запропоновано всесвітнім банком і є найбільш точним і правильним. Здійснення будь-якого реального інвестиційного проекту припускає зв'язування (перетворення в неліквідну форму) на відносно тривалий термін деякого обсягу фінансових ресурсів.

Ціль проекту - це бажаний аргументований результат, досягнутий за визначений термін при заданих умовах реалізації проекту. Визначення цілі проекту передбачає постановку задачі, що потребує: визначити результати діяльності на певний строк; дати цим результатам кількісну оцінку; довести, що ці результати можуть бути досягнуті; визначити умови, при котрих ці результати повинні бути досягнуті.

Розробка промислового інвестиційного проекту - від початкової ідеї до експлуатації підприємства - може бути подана у вигляді циклу, що складається з трьох окремих фаз передінвестиційної, інвестиційної й експлуатаційної. Кожна з цих фаз, у свою чергу, підрозділяється на стадії, а деякі з них містять такі важливі види діяльності, як консультування, проектування і виробництво. У передінвестиційній фазі мають місце декілька паралельних видів діяльності, що частково поширюються і на наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначили надійні ознаки життєздатності проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям і планування їхнього здійснення. Проте при цьому основні зусилля припадають на етап остаточної оцінки проекту й інвестиційної фази (додаток Б). Щоб зменшити втрати обмежених ресурсів, необхідно ясне розуміння послідовності дій при розробці інвестиційного проекту - від концептуальної стадії до експлуатації підприємства. Також важливо розуміти значення ролей, які повинні грати різноманітні учасники проекту, такі як інвестори, організації, що сприяють інвестуванню, комерційні банки, фінансові установи, постачальники устаткування, агентства зі страхування експортних кредитів і консультаційні фірми. [15]

Проектні і консультаційні роботи, здійснювані учасниками проекту, повинні виконуватися на усіх фазах проектного циклу. Вони особливо важливі у передінвестиційній фазі, оскільки успіх або провал промислового проекту залежить, у першу чергу, від маркетингових, технічних, фінансових і економічних рішень і їхньої інтерпретації. Виникаючі витрати не повинні служити перешкодою для відповідної експертизи й оцінки проекту в передінвестиційній фазі, оскільки це може зберегти значні засоби, у тому числі ті, що стосуються невірно спрямованих інвестицій після пуску підприємства. [66]

Передінвестиційна фаза містить декілька стадій визначення інвестиційних можливостей (дослідження можливостей); аналіз альтернативних варіантів проекту і попередній вибір проекту, а також підготування проекту. Проходження проекту через ці стадії також сприяє просуванню інвестицій, створює кращу основу для прийняття рішень і здійснення проекту, роблячи цей процес більш зрозумілим. Визначення інвестиційних можливостей є відправною точкою для діяльності, пов'язаної з інвестуванням (додаток Б) у кінцевому рахунку, це може стати початком мобілізації інвестиційних засобів. Потенційні інвестори, приватні або державні, з країн, що розвиваються або розвинутих, зацікавлені в одержанні інформації про виникаючі інвестиційні можливості. Щоб створити таку інформацію для ідентифікації інвестиційного проекту, варто застосовувати підходи на рівні сектору економіки і на рівні підприємства.

Дослідження інвестиційних можливостей носять дуже переносний характер і засновуються більше ступені на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Дані про витрати зазвичай беруться з аналогічних існуючих проектів, а не на основі зведень від таких джерел, як постачальники устаткування. У залежності від обставин повинні проводитися дослідження або загальні можливості, або можливостей конкретного проекту (підхід на рівні підприємства), або те й інше разом. Дослідження загальних можливостей можна розділити на такі три категорії:

дослідження регіонів, призначені для виявлення можливостей у даному регіоні, будь-то адміністративна провінція, відсталий район або район, що тяжіє до порту;

промислові дослідження, призначені для виявлення можливостей у даній галузі промисловості, наприклад, у виробництві будівельних матеріалів або харчових продуктів;

дослідження, призначені для виявлення можливостей, заснованих на використанні природних ресурсів, сільськогосподарської і промислової продукції, такої як продукція нафтохімічної і металургійної галузей.

Дослідження можливостей конкретного проекту повинні проводитися відповідно до спочатку виявлених загальних можливостей у вигляді продукції, що володіє потенціалом для внутрішнього виробництва, а інвестиційний профіль повинен бути звернений до потенційних інвесторів. Хоча в багатьох країнах, що розвиваються, таку роботу може виконувати державне агентство сприяння інвестиціям або торгово-промисловій палаті, у більшості випадків ці дослідження проводяться певним інвестором або групою підприємців. [15]

Дослідження можливостей конкретного проекту менше детальні, аніж дослідження загальних можливостей. Їх можна визначити як перетворення проектної ідеї в широку інвестиційну пропозицію. Маючи за мету стимулювання зацікавленості інвесторів, дослідження можливостей конкретного проекту повинні містити певну базову інформацію, причому простого перерахування товарів, що має потенціал для внутрішнього виробництва, недостатньо. Хоча такий перелік заснований на загальноекономічних показниках (наприклад, імпорт у попередні періоди, зростання споживчого попиту), або на матеріалах одного з досліджень загальних можливостей регіонів, секторів промисловості або ресурсів, і може служити відправною точкою, необхідно, по-перше, підходити вибірково до продукції, виявленої таким чином, і, по-друге, узагальнити інформацію про кожний вид продукції, щоб потенційний інвестор, місцевий і закордонний, міг розглянути питання про те, наскільки привабливі наявні можливості для переходу до такої стадії підготування проекту попередньому відбору.

Основні цілі попередньому відбору полягають у визначенні того, чи виконуються такі положення: усі можливі альтернативи проекту розглянуто; концепція проекту виправдовує проведення детального аналізу; всі аспекти проекту здійснення мають важливе значення з погляду його здійснення і визнання необхідності глибокого вивчення шляхом функціональних досліджень, або досліджень забезпечення, таких як аналіз ринку, лабораторні або дослідно-промислові іспити; ідея проекту (на підставі наявної інформації) повинна бути визначена або як нежиттєздатна, або достатньо приваблива для окремого інвестора або групи інвесторів; екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на її певного виробничого процесу відповідають національним стандартам.

Попередній відбір варто розглядати як проміжну стадію між дослідженням можливостей проекту і детальним ТЕО. Розходження полягає в ступені деталізації одержуваної інформації і глибині розгляду варіантів проекту. Структура попередньому відбору повинна бути така ж, як і структура докладного ТЕО (техніко-економічного обгрунтування).

Детальний аналіз можливих альтернатив повинен мати місце на стадії попередньому відбору, оскільки його виконання на стадії ТЕО було б занадто дорогим і тривалим. Зокрема, аналіз повинен охопити різноманітні альтернативи, обумовлені в таких основних областях (компонентах) дослідження: стратегії проекту або корпоративні стратегії і рамки проекту; ринок і концепція маркетингу; сировина, основні і допоміжні виробничі матеріали; місце розташування, ділянка і навколишнє середовище; проектування і технологія; організація і накладні витрати; трудові ресурси, зокрема, управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, а також потреби у фаховому навчанні і витрати на нього;

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) повинно дати всю необхідну інформацію для ухвалення рішення про інвестування (додаток Б). Отже, комерційні, технічні, фінансові, економічні й екологічні передумови для інвестиційного проекту повинні бути визначені і критично оцінені на основі альтернативних варіантів рішень, уже розглянутих на стадії попередньому відбору. Результатом цих зусиль і є проект, попередні умови і цілі якого були чітко визначені, виходячи з основної цілі можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і досягнутої частки ринку, відповідних виробничих потужностей, місця розташування підприємства, наявної сировини і матеріалів, що відповідає технології і, якщо потрібно, оцінці впливу виробництва на навколишнє середовище. Фінансова частина досліджень полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва і маркетингу, прибуток на інвестований капітал.

Остаточна оцінка інвестиційних і виробничих витрат, а також наступні розрахунки фінансової й економічної прибутковості доцільні тільки в тому випадку, якщо визначені рамки проекту з урахуванням усіх важливих аспектів і пов'язаних із ними витрат. Весь обсяг проекту повинен бути поданий у кресленнях і схемах, що послужать підгрунтям подальшої роботи. [15]

Розробка ТЕО повинна здійснюватися тільки тоді, коли необхідні фінансові кошти, визначені дослідженнями, можуть бути виявлені з достатнім ступенем точності. Мало змісту в ТЕО без надійної гарантії того, що у випадку позитивного рішення необхідні кошти будуть знайдені. З цієї причини можливе фінансування проекту повинно бути розглянуте ще на ранній стадії ТЕО, оскільки фінансові умови безпосередній вплив на повні витрати і, таким чином, - на фінансову здійсненність проекту.

Інвестиційна фаза. Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту (додаток Б), містить у собі широкий спектр консультаційних і проектних робіт, у першу чергу і головним чином, в галузі управління проектом. Інвестиційна фаза може бути розділена на такі стадії:

установлення правової, фінансової й організаційної основ для здійснення проекту;

придбання і передача технологій, включаючи основні проектні роботи;

детальне проектне опрацювання і висновок контрактів, включаючи участь у тендерах, оцінку пропозицій і проведення переговорів;

придбання землі, будівельні роботи й встановлення устаткування;

перед виробничий маркетинг, включаючи забезпечення постачань і формування адміністрації фірми;

набір і навчання персоналу;

здавання в експлуатацію і пуск підприємства. [15]

детальні проектно-конструкторські роботи містять у собі роботи з підготування ділянки, остаточний вибір технології й устаткування, весь діапазон робіт із планування й упорядкування графіка будівництва, а також підготування маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень і різноманітних схем.

На стадії участі в тендерах і оцінки пропозицій особливо важливо одержати широку пропозицію по товарах і послугах для проекту від великого числа вітчизняних і міжнародних постачальників, що добре зарекомендували себе. Переговори і укладення контрактів пов'язані з правовими зобов'язаннями, що виникають при передачі технологій, будівництві будинків, закупівлі й установці машин і устаткування, а також при фінансуванні. На цій стадії відбувається підписання договорів між інвестором або підприємцем, з одного боку, і фінансовими установами, консультантами, архітекторами і постачальниками сировини, матеріалів і необхідних ресурсів - з іншого. При проведенні переговорів країни, що розвиваються, зіштовхуються з великими проблемами, тому необхідна взаємодія з досвідченими консультаційними фірмами. Але навіть вибір потрібної консультаційної фірми найчастіше є складним і грунтується на відповідному досвіді і довірі. [15]

Стадія будівництва містить у собі підготування ділянки для забудови, спорудження будинків і інші цивільні будівельні роботи, а також постачання і монтаж устаткування відповідно до намічених програм і графіків. Набір і навчання персоналу, що проводяться одночасно з етапом будівництва, можуть мати вирішальне значення для очікуваного росту продуктивності й ефективності роботи підприємства. Особливо важливим є своєчасний початок маркетингової діяльності для підготування ринку нового товару (перед виробничий маркетинг) і забезпечення постачання найважливіших матеріалів і сировини (маркетинг постачання).

Здавання в експлуатацію і пуск підприємства - зазвичай короткий, але технічно важливий період здійснення проекту. Він зв'язує попередню фазу будівництва з попередньою експлуатаційною (виробничою). Успіх, досягнутий на цьому етапі, демонструє ефективність планування і здійснення проекту, провіщаючи його майбутню дієвість. [41]

Слід зазначити, що в передінвестиційний фазі якість і надійність проекту є більш важливими, аніж чинник часу, тоді як в інвестиційній значення тимчасового чинника зростає в зв'язку з необхідністю утримати проект у рамках даних прогнозу, отриманих у ТЕО. Отже, принципово помилковою є поведінка інвесторів, коли вони, скаржачись на тривалий і дорогий процес підготування проекту, намагаються скоротити стадії підготування й аналізу, переходячи безпосередньо від ідентифікації проекту до заявки на позичку. Промислове інвестування звичайно утягує довгострокові фінансові внески, і час, витрачений на вивчення стратегічних ринків, територіальних, технічних, управлінських, організаційних і фінансових альтернатив проекту, щоб знайти оптимальне рішення, окупається у багато разів. [15]

Фаза експлуатації. Проблеми фази експлуатації (додаток Б) потребують розгляду як з короткострокових, так і з довгострокових позицій. Короткострокові стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов'язані з застосуванням технології, роботою устаткування або недостатньої продуктивності праці через недостатність кваліфікованого персоналу. Довгостроковий підхід стосується обраної стратегії і сукупних витрат на виробництво і маркетинг, а також надходжень від продажів. Ці чинники безпосередньо пов'язані з прогнозом, зробленим у передінвестиційній фазі. Якщо стратегії і перспективні оцінки виявляться помилковими, внести будь-які корективи буде не тільки складно, але і винятково дорого. [15]

1.2 Методичні підходи до аналізу інвестиційних проектів, орієнтованих на впровадження нових видів продуктів

Аналіз беззбитковості проекту. Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні і поточні. До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво будинків і споруд, покупка або оренда технологій і устаткування), виробничі витрати і потреби в оборотному капіталі. [66]

Поточні витрати - це витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних і супутніх матеріалів, оплату праці, загальнозаводські і накладні витрати. Поточні витрати проекту належать до валових витрат, що враховуються як при розрахунку податку з прибутку підприємств, так і при проектуванні грошових потоків. Розрахунок планових поточних витрат є однією з найскладніших процедур, що передбачає послідовне визначення кожної зі статей.

У ході аналізу проекту при розрахунках витрат окремо плануються поточні грошові витрати і поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі. Для планування поточних витрат найбільш прийнятною є структура, подана в додатку В. Ця таблиця використовується як для розрахунку поточних витрат у цілому, так і для грошових витрат. Поточні витрати необхідно спланувати в часі і по видах потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

Прямі витрати доцільно розраховувати окремо на одиницю продукції, потім - на всю реалізовану продукцію, а непрямі витрати розраховувати відразу на реалізовану продукцію. Тому що грошові оцінки поточних витрат - це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевіряти всі статті витрат, що можуть істотно вплинути на його ефективність і здійсненність. Розрахунок поточних витрат проводиться на кожній стадії проекту, їхній обсяг постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При керуванні структурою поточних витрат варто враховувати ефект виробничого важеля (ливериджа). Виробничий важіль - це залежність доходу від структури витрат, що обумовлена зміною обсягів виробництва. Проте зростання цих показників (обсяг продажу і прибутку) неоднаковий: внаслідок наявності умовно-постійних витрат зміна доходу завжди є більш значною, аніж зміна обсягів виробництва як у бік зниження, так і в бік підвищення. Кількісна міра операційного ливериджа - показник DL, розраховується за формулою: [46]

DL = , (1.1)

де, S - загальна очікувана сума прибутків;

С - витрати на здійснення;

Сс - умовно-постійні витрати.

Ливеридж показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виторгу на 1%.

Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і визначається технічною і технологічною політикою, обраною при підготуванні проекту.

Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на розмір доходу. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних витрат і відносного зменшення умовно-перемінних. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого важеля. Його рівень тим вище, чим вище частина умовно-постійних витрат.

Виробничий важіль показує потенційну можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури поточних (валових) витрат і обсягу виробництва (продажів). [12]

Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва і реалізації постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми збільшується.

Розрахунок точки беззбитковості. Ціль аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого розмір виручки від продажу дорівнює витратам. Коли обсяг продажу є нижчим за цю точку, фірма зазнає збитків, а в точці, де виторг дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цьому випадку є беззбитковою ціною продажів.

Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажів будуть існувати різноманітні варіанти цін на продукцію, але не буде єдиної беззбиткової ціни. [33]

Точка беззбитковості (ТБ) - це обсяг реалізації, при якому прибутки підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою:

ТБ = (1.2)

де, ПВ - постійні витрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

ПРВс - середні перемінні витрати.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях знаходиться за формулою:

ТБ = (1.3)

де, ПВ - постійні витрати;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції - це різниця між ціною одиниці продукції і середніх перемінних витрат. Він розраховується:

МП = Ц - ПРВс. (1.4)

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях використовується формула:

ТБ = (1.5)

Де, ПВ - постійні витрати;

Кмп - коефіцієнт маржинального прибутку.

У свою чергу, коефіцієнт маржинального прибутку знаходиться за такою формулою:

Кмп = (1.6)

де, Ц - ціна одиниці продукції;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Графічне зображення аналізу беззбитковості подане на рис. 1.1.

У точці Б досягається рівновага, тобто така кількість реалізованих виробів дозволяє за рахунок надходжень від продажів цілком покрити витрати виробництва.

Рис. 1.1 Точка беззбитковості.

Критерії ефективності проектів. Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників - існуючої ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Чиста поточна вартість - Net Present Value (NPV) - це найбільш узагальнюючий показник доцільності реалізації того або іншого інвестиційного проекту. [11] У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість прибутків або вигоду від здійснених інвестицій) і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточної вартості теперішніх і майбутніх витрат проекту в плині всього його циклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використовувати її для дисконтування потоків витрат і вигод і сумувати дисконтовані вигоди і витрати. При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, що міг би бути отриманий при інвестуванні найбільш прибуткових альтернативних проектів. Якщо NPV є позитивною, тоді проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту буде достатньо тільки для покриття витрат. Якщо NPV менше нуля, то проект не приймається.

Розрахунок NPV здійснюється за такими формулами 1.7. -1.8.:

NPV = , (1.7)

де, Вt - вигоди за проектом на рік t;

Сt - витрати за проектом на рік t;

i - ставка дисконтування;

n - тривалість (термін життя) проекту.

NPV = - (1.8)

Особливою ситуацією є розрахунок NPV у випадку вкладення засобів у проект, термін життя котрого явно не обмежений (умовно-безкінечний). Характерними прикладами такого роду інвестицій можуть бути витрати, здійснювані для проникнення на новий для підприємства ринок країни (реклама, створення мережі ділерів і т.п.) або пов'язані з придбанням контрольного пакету акцій іншої компанії з метою введення її до холдингу. У подібних ситуаціях для визначення NPV треба скористатися формулою Гордона, що має такий вигляд:

NPV = - Co, (1.9)

де, В1 - вигоди за проектом наприкінці першого року після здійснення інвестицій;

g - темп, з яким, як очікується, зростатимуть щорічно надходження коштів надалі.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки здійснюються на основі грошових потоків, а не чистих прибутків. Крім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива здатність, що дає можливість використовувати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту. Основний недолік NPV полягає в тому, що її розрахунок потребує детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто припускається сталість ставки дисконту. [53]

При аналізі залежності NPV від ставки дисконту використовується крива, що має назву профіль NPV. Ця залежність подана на рис. 1.2.

Таким критерієм визначення ефективності проектів є внутрішня норма рентабельності - Internal Rate of Return (IRR). У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка прибутку, внутрішня норма прибутковості, внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій. IRR являє собою, по суті, рівень окупності коштів, спрямованих на цілі інвестування, і по своїй природі близька до різноманітного роду процентних ставок.

NPV

Ставка дисконту

Рис. 1.2. Залежність розміру чистої поточної вартості від ставки дисконту.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. Розрахунок IRR провадиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різноманітних ставках дисконтування. Розрахунки проводяться за формулою:

= 0 (1.10)

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:

IRR = А + , (1.11)

де, А - розмір ставки дисконту, при якій NPV більше нуля;

В - розмір ставки дисконту, при якій NPV менше нуля;

а - розмір позитивної NPV, при розмірі ставки дисконту А;

у - розмір негативної NPV, при розмірі ставки дисконту В. [66]

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше, аніж існуюча ставка рефінансування банків, а для держави - аніж нормативна ставка дисконту, і більше, аніж IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Істотна різниця NPV і IRR полягає в тому, що використання IRR завжди призводить до використання того самого проекту, у той час як вибір по NPV залежить від обраної ставки дисконту. Вибір проектів по NPV правильний настільки, наскільки правильно обрана ставка дисконту.

Індекс прибутковості - Profitability Index (PI) - це відношення віддачі капіталу до вкладеного капіталу. Для реальних інвестицій, що тривають декілька років показник PI підраховується відношенням віддачі капіталу, тобто суми фінансових результатів по роках, рахуючи від дати перших інвестицій, до вкладеного капіталу.

PI = *? (1.12)

PI тісно пов'язаний із NPV. Якщо NPV позитивна, тоді і PI більше 1, і навпаки.

Очевидно, що розмір критерію "PI більше 1", свідчить про доцільність реалізації проекту, причому, чим більше розмір PI перевищує одиницю, тим більше інвестиційна принадність проекту. Іншими словами, дисконтовані прибутки від реалізації проекту в PI разом перевершують дисконтовані інвестиційні витрати.

Період окупності інвестиційних вкладень - Payback Period (PP) - це період, за який віддача на капітал досягає значення суми початкових інвестицій. Під віддачею на капітал у випадку реальних інвестицій розуміється сума дисконтування фінансових результатів по роках, підрахованих без початкових інвестицій.

Дисконтований термін окупності інвестицій (DPP) - є більш довершеним методом оцінки інвестиційних вкладень. Він має всі переваги періоду окупності інвестицій. Але, на відміну від PP, DPP бере до уваги тимчасовий аспект вартості грошей. Тому метод DPP - це корисний крок в бік кращого теоретичного обгрунтування проектів.

Метод DPP дисконтує щорічні чисті грошові надходження і визначає, яка кількість років буде потрібна для цих дисконтованих потоків, щоб вони окупили початкові витрати на інвестиції. Тому що DPP враховує тимчасовий аспект вартості грошей, він дає більш довгий термін окупності інвестицій, аніж PP, і бере до уваги більшу кількість грошових потоків від капіталовкладень.

Інша перевага DPP над традиційним методом PP полягає в тому, що він має чіткий критерій прийнятності проектів. При використанні DPP проект приймається, якщо він окупає себе протягом свого терміна життя.

Дисконтваний період окупності має спільний із PP недолік: він не бере до уваги всі грошові потоки після завершення терміну здійснення проекту. Але, тому що DPP завжди довше PP, то DPP виключає меншу кількість цих грошових надходжень. [11]

Що стосується правил використання всіх перерахованих вище критеріїв, то якщо існують загальні бюджетні обмеження, а вигоди і витрати змінюють знак не більше одного разу, то для ранжування проектів використовується коефіцієнт вигоди/витрати або внутрішня норма рентабельності. Якщо немає ні бюджетних обмежень, ні обмежень на доступність коштів, тоді використовується тільки чиста поточна вартість, при стабільності NPV і IRR.

1.3 Методичні підходи до визначення ризиків проекту

Аналіз ризиків проекту. Метою аналізу проектних ризиків є оцінка усіх видів ризиків проекту, а також визначення: можливих шляхів зниження ризику; ступеня доцільності реалізації проекту при існуючому рівні ризику і засобах його зниження. Аналіз проектних ризиків передбачає рішення таких завдань: визначення ризиків проекту; оцінка ризику проекту; визначення чинників, що впливають на ризик; пошук шляхів скорочення ризиків; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації засобу фінансування проекту.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику - у термінах витрат і збитків і в термінах неточності. [1]

У термінах неточності ризик визначається як можливість того, що збитки будуть більше визначеного значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування витрат і збитків.

У інвестиційному і фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру неточності в одержанні очікуваних прибутків від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику варто виходити з того, при яких умовах він виникає.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня прибутковості, а засобом досягнення цілі - реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту - це міра неточності в одержанні очікуваного рівня прибутковості при реалізації даного проекту. [5]

Вся розмаїтість ризику взаємозалежна. У ієрархічній системі ризиків початковим можна визнати інвестиційний ризик, тому що якщо немає вкладень, тоді немає ризику їх втратити. Інвестиційний ризик має місце в підприємницькому середовищі, але може в деяких випадках виникати в системі споживання. Ризики інвестиційних проектів можуть підрозділятися на три великі групи: фінансові, будівельні, експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий ризик виникає в тому випадку, коли вкладення в товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі й ін.) із метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності (продаж, найм, гарантія, виробництво) не досягають своїх цілей з різних причин.

Підприємницький ризик обумовлений характером вірогідності практично усіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційним впливом, наявністю фізичних ризиків (втрата майна в результаті стихійного лиха), а також непевністю, що викликана неповною і неточною інформацією, що міститься в інвестиційній програмі. Це, по-перше, пов'язано з можливою зміною законодавства (посилення екологічних вимог, умов оподатковування, реінвестування прибутків, зміни рівня процентних ставок, введення обмежень і ліцензій).

Фінансові ризики - це сукупність взаємозалежних ризиків невиконання фінансових зобов'язань протилежною стороною і ризиків зміни кон'юнктури фінансових ринків.

Фінансові ризики, що беруть на себе банки і клієнти, тісно взаємозалежні між собою. Цим ризикам підлягають як інвестори, так і кредитори і дебітори. Кредитні ризики займають головне місце в групі фінансових ризиків. Кредитний ризик виникає у випадку неповернення боргу. Валютний ризик виникає в зв'язку з непевністю майбутнього руху ресурсів національної валюти по відношенню до закордонних валют. Впливу валютного ризику підлягають усі суб'єкти інвестиційної діяльності, що здійснюють фінансові операції у валютах закордонних країн.

Будівельні ризики - це ризики, що виникають у процесі реалізації проекту. У залежності від типу фінансування проекту ці ризики діляться між учасниками здійснення проекту або приймаються на себе тієї або іншою стороною. Ризик перевищення кошторису. Проектно-кошторисна вартість може бути перевищена з вини учасників проекту. Ризик невчасного завершення термінів завдяки змінам у складі проекту, зриви постачання матеріально-технічних ресурсів.

Ризик порушення умов договору виникає через зміну умов функціонування інвестора і підрядної організації (фінансова неспроможність інвестора, зміна ставок оподатковування прибутку, умов одержання банківських кредитів і погашення раніше отриманих позичок, амортизаційної політики, невиконання угод субпідрядниками, проектантами й іншими учасниками проекту).

Ризик падіння попиту виникає при зміні потреб у продукції будівельної галузі в зв'язку з загальним спадом виробництва, кризою фінансів, бюджетним дефіцитом. Експлуатаційні ризики виникають після введення об'єкта в дію і виходу на проектну потужність.

Очолює ієрархію проектний ризик, що буває внутрішнім і зовнішнім. Зовнішні ризики, у свою чергу, діляться на прогнозовані і непрогнозовані.

Зовнішні непрогнозовані ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж прогнозовані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків належать: ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, збільшення на нього цін, зміни вимог споживачів продукції, посилення конкуренції і т.п.; операційний ризик пов'язаний із відхиленням від цілей проекту і неможливістю підтримки управління проектом; ризик шкідливого екологічного впливу; ризик негативних соціальних наслідків; ризик зміни валютних курсів; ризик непрогнозованої інфляції; ризик податкового пресу.

Внутрішні ризики діляться на планово-фінансові, пов'язані зі зривом плану робіт і перевитратами коштів, і технічні, пов'язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації. Проектні ризики обумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна використовувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту. При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції і завдання основних учасників проекту і рівень гарантій по інвестиціях і кредитах. У інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, якість виконання проектних робіт. У експлуатаційній фазі оцінці піддаються чинники, що негативно впливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, незгода щодо фінансування, нездатність контрагентів, втручання держави, поява збитків, збільшення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане персоналом.

Узагальнюючи вищевикладені підходи до оцінки інвестиційних ризиків, слід зазначити, що, незважаючи на те, що усі вони мають свої хиби, кожний із них має право на існування. Західними фірмами, як правило, для підвищення надійності результатів застосовується відразу декілька методів аналізу ризику. Цікаво, що у світовій практиці найбільше поширеним методом врахування ризику є введення ризикової надбавки в значення ставки дисконтування, що передбачає використання моделі оцінки капітальних активів. Проте в Україні використання оцінки капітальних активів практично неможливо через відсутність необхідної для розрахунків інформації. Крім того, модель оцінки капітальних активів враховує тільки систематичний ризик, чого для багатьох західних компаній цілком достатньо, через те, що вони володіють добре диверсифікованими інвестиційними портфелями. А для підприємств України характерний відносно високий рівень спеціалізації, тому несистематичний ризик не усунутий і потрібна його оцінка.

Управління проектними ризиками. Теорія ризиками ґрунтується на таких принципах: у ринковій економіці межу між макро- та мікрорівнями стирається з погляду спільності інтересів учасників ринку; усі ризики впливають на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але в різному ступені і з різною залежністю; із збільшенням ризику прибутковість зменшується в процентному відношенні до ризику; при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (i) і внутрішня норма рентабельності (IRR), крім складових реальної прибутковості, темпів інфляції і наслідків, повинні враховувати ступінь ризику проекту; зміна основних показників прибутковості залежить від можливості фірми управляти ризиком. [63]

Для ефективного управління ризиками використовуються методи диверсифікації, страхування і хеджування.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто Процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення, що безпосередньо між собою не пов'язані.

Страхування ризиків - це передача певних ризиків страховій компанії. Хеджування - це процес страхування ризику від можливих ризиків шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється за допомогою укладення контракту, що призначений для страхування ризиків зміни цін - хеджа - між стороною, що страхує ризик (хеджером), і стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом).

1.4 Зміст задач маркетингових досліджень у ході розробки проекту, орієнтованого на впровадження нових видів продукції

Для розробки стратегії проекту і концепції маркетингу надзвичайно важливі докладні маркетингові дослідження, тобто систематизоване опрацювання інформації про ринок і ринкове середовище. Задачею маркетингового дослідження є збір, аналіз і інтерпретація цієї інформації, а також створення основи для прийняття рішень стратегічного або маркетингового характеру. Маркетингове дослідження полягає, головним чином, в аналізі попиту (кінцевого споживання і торгівлі) і конкуренції, поводження покупця і потреб споживача, продуктів, що конкурують, і інструментів маркетингу. При цьому потрібно брати до уваги взаємозалежність між індивідуальними суб'єктами, їхнє відношення до ринку в цілому, а також вплив соціальних, екологічних і економічних чинників.

Діапазон маркетингового дослідження, необхідного для аналізу визначається необхідністю вибору й обгрунтування проекту (і альтернатив) і створення відповідної концепції маркетингу. Дослідницька робота ведеться поетапно, відповідно до процесу планування. Природно, що кількість усіх наступних рішень залежить від якості оцінки інформації. Будь-які помилки, зроблені на стадії дослідження, можуть призвести до неправильної концепції маркетингу і поставити весь проект під загрозу.

Системний підхід до маркетингу (рис.1.3) полегшує розуміння взаємозв'язків між учасниками ринку і їхньої діяльності. Елементами цієї системи є як підприємства й організації, так і окремі особи, що відіграють конкретну роль у процесі ринкового обміну. Наприклад, це може бути конкурент, що дотримується політики високих цін; інший конкурент може проводити політику низьких цін і, відповідно, мати продукт низької якості; можуть існувати оптові і роздрібні торговці, що пропонують покупцям особливі послуги; і, нарешті, але не в останню чергу, існують споживачі з різноманітною купівельною спроможністю.

Взаємовідносини між учасниками ринку (елементами системи), що належать до маркетингового дослідження, подані в першу чергу діяльністю учасників, такий як обмін товарами і послугами, система платежів і використання інструментів маркетингу в процесі безпосереднього спілкування продавців і споживачів. На передінвестиційній стадії проекту маркетингове дослідження звичайно концентрується на аналізі ринку (здебільшого - на аналізі попиту і пропозиції). Часто в дослідницькій роботі недостатньо уваги приділяється інструментам маркетингу або вони не розглядаються зовсім, хоча оцінка маркетингового комплексу основних конкурентів і визначення цього комплексу для конкретного проекту можуть мати значний вплив на тип і масштаби останнього.

Розрізняють два види інформації про ринок: загальна ринкова інформація і конкретна інформація про певний сегмент ринку (групі споживачів, продукту).



СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
	Досліджуваний проект	РИНОК	Існуючі	ННові
			Конкуренти
	Комплекс маркетингу для цільового ринка		Комплекс маркетингу для цільового ринку
	Торгові агенти Брокери
	Комплекс маркетингу торгового агенту
	Група споживачів або кінцевих споживачів

Рис. 1.3. Маркетингове дослідження і система маркетингу або групі продуктів

Більшість маркетингових досліджень містить таку інформацію:

загальні економічні показники, пов'язані з попитом на продукт, такі як чисельність населення і темпи його росту, прибуток і споживання на душу населення, валовий внутрішній продукт на душу населення і річний його приріст, розподіл прибутків;

державна політика, практика і законодавство стосовно споживання, виробництва, імпорту й експорту аналізованих продуктів, стандартам, обмеженням, митам, податкам, а також субсидіям і іншим формам стимулювання, кредитному контролю і валютному регулюванню;

існуючий рівень вітчизняного виробництва в натуральному і вартісному вираженні, включаючи виробництво продукції, призначеної для внутрішнього споживання і не що поставляється на ринок;

існуючий рівень імпорту в натуральному і вартісному вираженні (за цінах сіф і на підставі внутрішньої вартості);

виробництво й імпорт субститутів (товарів-замінників) і близьких до них;

дефіцитні споживані ресурси і комплектуючі;

плановані показники виробництва, визначені національними планами економічного розвитку, що мають відношення до аналізованих продуктів, субститутам і комплектуючим;

існуючий рівень експорту в натуральному і вартісному вираженні;

характеристики поведінки споживачів - звичаї, навички, реакції (індивідуальні і колективні), а також торгова практика.

Повинні бути ідентифіковані конкретний попит і ринкова інформація для визначеного сегменту ринку і встановлена придатність цих даних для розробки аналізу. Діапазон охоплення даних, проте, залежить від природи продукту, а також типу і рівня маркетингового дослідження. Не прийнято розробляти будь-яку класифікацію або пропонувати будь-які правила в цьому відношенні. У одному випадку минулі показники промислового виробництва можуть виявитися вирішальними, в іншому - можуть ввести в помилку. Те ж саме ставиться до інформації про імпорт, минулому споживанні і цінах.

Проте необхідно ідентифікувати конкретний попит і ринкову інформацію, необхідні для певного продукту, ступінь придатності і можливості використання цієї інформації або альтернативні дані, на яких повинні базуватися результати дослідження. Повинні бути визначені і приведені джерела інформації для кожного випадку. Важлива інформація може бути отримана з офіційних даних, що публікуються (статистичні довідники, дані переписи і дослідження можливостей стосовно ресурсів, регіонів або секторів економіки, проведені урядовими агентствами, організаціями або асоціаціями, такими як торговельні палати). Такі дані рідко бувають достатньо повними або докладними для цілей маркетингового дослідження і можуть служити лише початковою точкою роботи. Кабінетне дослідження звичайно є вирішальним для визначення кількісних параметрів, і найчастіше необхідно обертатися до письмових джерел, включаючи спеціальні урядові статистичні збірники. [18]