Газифікація с. Комиші Сумської області природним газом двохступеневою системою поліетиленовими газопроводами з розробкою газифікації житлового будинку та технології будівництва поліетиленовими газопроводами з висвітленням технології зварювання поліетилено

У відповідності до вимог [1] відстань від поверхні ґрунту до верху труби складає 1 м.

На підставі ДБН В.2.5-20-2001 визначаю глибину траншеї, Н_тр, м, по формулі

Нтр=Нзакл+D, (4.2)

де Нзакл - глибина закладання (згідно вимог ДБН Нзакл=1 м), м;

D - діаметр труби, м.

Нтр=1+0,125=1,12 м

Остаточна глибина траншеї становить

Нтр ост=Нтр=1,12 м

Ширина дна траншеї для прокладання поліетиленових газопроводів залежить від способу вкладання та діаметра труби і може бути визначена за формулою

В=D+0,3?0,7, (4.3)

де Dізл - діаметр труби, м.

В=0,125+0,3=0,42<0,7 м

Але остаточно ширину низу траншеї приймаю по ширині ріжучої кромки ковша екскаватора, попередньо прийнявши згідно довідника [2] багатоковшовий, ланцюговий екскаватор марки ЭТН-124 з шириною ріжучої кромки (ШРК) 0,4 м. В процесі виконання роботи стінки траншеї обрушуються і величина цього обрушення визначається категорією ґрунту. Таким чином, остаточна ширина низу траншеї може бути визначена за формулою

В_ост=ШРК+? (4.4)

де ШРК - ширина ріжучої кромки (ШРК=0,4 м), м;

? - величина обрушення (для другої категорії ґрунту ?=0,1 м), м.

Вост=0,4+0,1=0,5 м

Згідно вимог для другої категорії ґрунту максимальна глибина траншеї з вертикальними стінками і без кріплення становить 1,2 м, а тому після проведення необхідних розрахунків траншея буде виконана з прямими стінками.

4.2 Підрахунок об'ємів робіт і вибір ведучого механізму, підрахунок об'ємів робіт і затрат праці

При будівництві підземних газопроводів розробка ґрунту полягає у копанні шурфів в місці врізання газопроводу та з метою виявлення місць перетину з іншими інженерними комунікаціями, риття траншеї, поширення приямків для зварювання неповоротних стиків. Для спрощення підрахунки веду на один метр траншеї.

Визначаю об'єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, за формулою на 1 погонний метр

?_шур=В*Н*?, (4.5)

де В-ширина низу траншеї, м;

Н - глибина траншеї, м;

? - довжина траншеї, м.

?_шур=0,5*1,12*1=0,56 м³

Об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором визначаю згідно формули

?_екс=В*Н* ?, (4.6)

де В-ширина низу траншеї, м;

Н - глибина траншеї, м;

с - величина недобору (для екскаватора ЭТН-124 с=0,1 м), м;

? - довжина траншеї (прийняв 1 м), м.

?_екс=0,5*(1,125-0,1)*1=0,56 м³

Визначаю об'єм земляних робіт по поширенню приямків для зварювання неповоротних стиків. Згідно вимог приямок копається на 0,2 м нижче дна траншеї, а отже глибину приямка визначаю за формулою

Н_пр=Н_{тр ост}+0,2, (4.8)

де Н_{тр ост} - остаточна глибина траншеї, м.

Н_пр=1,12+0,2=1,32 м

Згідно вимог [1] ширину низу приямку визначаю за формулою

В_пр=D+0,5*2, (4.9)

де D - діаметр труби, м.

В_пр=0,12+0,5*2=1,12 м

Ширину верху приямку визначаю за формулою

В?_пр= В_пр+2*m*Н_пр, (4.10)

де В_пр - ширина низу приямку, м;

m - величина крутизни відкосу (для другої категорії ґрунту m=0,5);

Н_пр - глибина приямка, м.

В?_пр=1,12+2*0,5*1,32=2,44 м

Об'єм розробленого ґрунту при поширенні приямків визначаю за формулою

?_пр=_, (4.11)

де В_пр - ширина низу приямку, м;

В?_пр - ширина верху приямку, м;

Н_тр - глибина приямку, м;

- довжина траншеї (прийняв 1 м), м;

?_екс - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м³.

V_пр= (1,12+2,44)/2*1,32*0,6-0,51=0,72 м³

Форма і габарити приямку диктуються вимогами техніки безпеки, а також умовами зручності проведення зварювальних робіт.

З метою визначення робочої ширини будівельного майданчика розраховую ширину відвалу. Для її визначення необхідно врахувати збільшення об'єму після рихлення. Розрізняють два показники рихлення ґрунту: коефіцієнт початкового рихлення - К₁, який показує ступінь рихлення щойно розробленого ґрунту; коефіцієнт кінцевого рихлення - К₂, який показує ступінь рихлення злежаного або втрамбованого ґрунту після його засипання. Для даної категорії ґрунту К₁=1,2, К₂=1,05.

Таким чином загальний об'єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї визначаю за формулою

??_заг=?_шур* К₁, (4.12)

де ?_шур - об'єм ґрунту, розробленого при копанні шурфу, м³;

К₁ - коефіцієнт початкового рихлення (К₁=1,2).

??_заг=0,56*1,2=0,67 м³

Знаючи загальний об'єм землі по копанню шурфу, розраховую габаритні розміри відвалу згідно слідуючих формул

h_від=, (4.13)

де ?_заг - об'єм ґрунту у відвалі на один метр траншеї, м.

h_від=v0,67=0,82 м

Ширину відвалу визначаю згідно формули

В_від=2*h_від, (4.14)

де h_від - висота відвалу, м.

В_від=2*0,82=1,64 м

Визначивши всі об'єми по розробці ґрунту визначаю загальний об'єм робіт по копанню

?_заг=?_шур*_шур*n_шур+?_екс*(L-_шур*n_шур)+?_пр*_пр*n, (4.15)

де ?_шур - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні шурфів, м³;

?_екс - об'єм ґрунту, що розробляється при копанні траншеї екскаватором, м³;

?_{руч зас} - об'єм ґрунту, що розробляється при ручній зачистці дна траншеї, м³;

?_пр - об'єм розробленого ґрунту при поширенні приямків, м³;

_шур - довжина шурфу, м;

L - довжина траси газопроводу, м;

_пр - довжина приямку, м;

n - кількість приямків, шт.;

n_шур - кількість шурфів, шт.

?_заг=0,56*4+0,51*(460-4)+0,72*2*1=259,04 м³

Об'єм ґрунту у відвалі визначаю згідно формули

V1=?заг*К1, (4.16)

де ?_заг - загальний об'єм робіт по копанню, м³;

К₁ - коефіцієнт первинного рихлення, (К₁=1,2).

V₁=251,04*1,2=310,85 м³

Після вкладання газопроводу на постіль він спочатку засипається м'яким ґрунтом з відвалу на 0,4 м вище верхньої відмітки ізольованої труби, з пошаровим ущільненням ручною трамбівкою та підбивкою «пазух».

Об'єм ґрунту для присипки газопроводу визначається за формулою

?руч пр=, (4.17)

де D - діаметр труби, м;

В-ширина низу траншеї, м.

?руч пр=0,5*(0,125+0,4)*1-3,14*0,125² /4*1=0,25 м³

Об'єм бульдозерної засипки визначаю за формулою

?бул=В*(Н-D - 0,4)*, (4.18)

де D - діаметр труби, м;

В-ширина низу траншеї, м;

Н - глибина траншеї, м.

?бул=0,5*(1,12-0,125-0,4)*1=0,3 м³

Об'єм робіт по засипці приямків рівний об'єму робіт по поширенню приямків.

Визначаю об'єм робіт по зворотній засипці за формулою

V₂=(?руч пр*L+?бул*L+?пр*пр*n)*К2, (4.19)

де ?_{руч пр} - об'єм ґрунту по ручній присипці газопроводу, м³;

?_бул - об'єм ґрунту по бульдозерній засипці, м³;

?_пр - об'єм ґрунту по засипці приямку;

L - довжина траси газопроводу, м;

_пр - довжина приямку, м;

n - кількість приямків, шт.;

К₂ - коефіцієнт вторинного рихлення, (К₂=1,05).

V₂=(0,25*460+0,3*460+0,72*2*1)*1,05=267,1 м³

Визначаю об'єм робіт по вивезенню ґрунту

V3=?заг*(К1-К2)+?труб*L, (4.20)

де ?_заг - загальний об'єм робіт по копанню, м³;

К₁ - коефіцієнт первинного рихлення, (К₁=1,2);

К₂ - коефіцієнт вторинного рихлення, (К₂=1,05);

?_труб - об'єм ізольованої труби, м³;

L - довжина траси газопроводу, м.

V₃=259,04*(1,2-1,05)+0,012*460=44,38 м³

Складаю баланс земляних робіт. Нев'язка в підведенню балансу повинна становити не більше ±5%.

, (4.21)

де V₁ - об'єм ґрунту у відвалі, м³;

V₂ - об'єм робіт по зворотній засипці, м³;

V₃ - об'єм робіт по вивезенню ґрунту, м³.

(310,85 - (267,1+44,38))/310,85*100% = -0,2 < ±5%

Основним фактором, який забезпечує своєчасне виконання робіт при потоково-захватному методі є правильно визначена потокова швидкість будівництва. При спорудженні підземних газопроводів найбільш трудомістким є виконання земляних робіт, тому інтенсивність потоку визначається по погонній (умовній) швидкості руху екскаватора, яка може бути визначена по формулі

V = П / V*T_зм, (4.22)

де П - продуктивність екскаватору, м³/зміну;

V - середній об'єм ґрунту на даній ділянці, який приходиться на 1 м траншеї, м³;

Т_зм - час зміни, год (Т_зм=8 год).

V = 320/0,56*8=71,4 м/год

Для риття траншеї під газопровід мною попередньо прийнятий екскаватор ЭТН-124 з об'ємом ковша 0,25 м³ та оберненою лопатою, змінна продуктивність якого визначається за формулою

, (4.23)

де Т_зм - час зміни, год (Т_зм=8 год);

Н_час - норма часу в машино-годинах на розробку 1 м³ ґрунту в щільному стані (2); Н_час=0,025.

П=8/0,025=320 м³/зм

Згідно з завданням монтаж газопроводу буде виконуватись трубами довжиною 12 м. Таким чином загальна кількість труб, що підлягає монтажу визначається за формулою

, (4.24)

де L - довжина траси газопроводу, м;

_тр - довжина окремої труби, м.

n_тр=460/10=46 шт.

Аналогічно можна визначити кількість стиків, які підлягають зварюванню

, (4.25)

де L - довжина траси газопроводу, м;

_тр - довжина окремої труби, м;

1 - стик, що додається на врізання в діючий газопровід.

n_ст=460/10+1=47 шт.

Об'єм робіт по зняттю ре культиваційного шару грунту визначаю згідно формули

V=(В+0,5)*L*h, (4.26)

де В-ширина низу траншеї, м;

L - довжина траси газопроводу, м.

V=(0,5+ 0,5)*460*0,2 = 92 м³

Таким чином, мінімальну ширину робочої зони визначаю згідно формули

ШРЗ=К+ШВ+2*Б+В+Зт+Т, (4.27)

де ШВ - ширина відвалу, м, ШВ=1,64 м;

Б - ширина берми, м, Б=0,5 м;

В-ширина траншеї, м, В=0,5 м;

Зт - зона розташування труби, м, Зт=0,375 м;

Т - зона руху технологічного транспорту, м, Т=3,5 м;

К - зона виконання робіт по огородженню, м, К=0,5 м.

ШРЗ=0,5+1,64+2*0,5+0,5+0,375+3,5=7,5 м

Довжину огорожі будівельного майданчику визначаю за формулою

L_огор=2*L, (4.28)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=2*460=920 м

Кількість стиків, що підлягають контролю фізичними методами слідуючим чином. Згідно вимог [1] для тиску 0,002 МПа повинно контролюватися 10% всіх стиків.

n_{ст ф к}=n_ст*0,1, (4.29)

де n_ст - кількість стиків, шт.

n_{ст ф к}=26*0,1=3 шт.

Визначаю фактичну довжину «захвату» за формулою

, (4.30)

де L - довжина траси газопроводу, м.

L=460/5=92 м

Визначивши основні об'єми робіт по спорудженню підземного газопроводу, приступаю до визначення затрат праці на виконання всіх робіт, враховуючи, що види робіт на «захваті» повинні бути закінчені за одну зміну. Знаючи загальний об'єм робіт даного виду, знаходжу норму часу на виконання одиниці, виконую розрахунки (перемножуючи їх) та отриманий результат заношу в таблицю 1. (дивись таблицю 4.1)

Таблиця 4.1 - Відомість затрат праці по всьому фронту робіт

№ п/п	Найменування робіт	РЕКН Вимірник	Кількість	Норми часу Буд Маш	Затрати праці
					Буд	Маш
1.	Транспортування труб	25-22-1	100 м	0,46	5,75	27,98	26,45	66,59
2.	Рекультивація грунту	1-24-6	1000м3	0,1	-	11,58	-	1,16
3.	Розробка вручну	1-164-2	100м3	0,1	261,8	1,7	26,2	0,17
4.	Підвішування підземних комунікацій	22-49-1	1 км	0,001	100,96	0,87	0,1	0,0009
5.	Розробка грунту екскаватором у відвал	1-14-2	1000м3	0,26	-	25,12	-	6,53
6.	Встановлення перехідних містків	20-2-1	100м2	0,02	22,04	1,54	0,44	0,03
7.	Вкладання і зварювання поліетиленових труб з гідравлічним випробуванням	22-11-5	1 км	0,46	395,2	59,68	27,45	181,8
8.	Встановлення фасонних частин	16-24-1	10 шт	0,1	87,25	4,95	8,73	0,5
9.	Контроль якості стиків	25-122-3	1 ст	5	2,01	4,33	10,05	21,5
10.	Встановлення контрольних трубок	16-75-1	1 шт	1	5,29	1,02	5,29	1,02
11.	Засипання вручну траншей і котлованів	1-166-1	100м3	1,15	150,45	-	173,02	-
12.	Ущільнення ґрунту пневматичним трамбуванням	1-134-1	100м3	1,15	18,36	4,45	21,11	5,12
13.	Засипка траншей і котлованів бульдозером	1-71-5	1000м3	0,24	1,7	-	0,4	-
	?=307,55	?=276,22

Оскільки для виконання кожного виду робіт передбачено використання робітників відповідного фаху, то для зменшення кількості працівників роботи повинні виконуватися комплексною бригадою з максимально можливим суміщенням професій.

Визначаємо сумарні затрати праці по всьому фронту робіт за формулою

Т_заг = Т_б+Т_м, (4.31)

де Т_б - затрати праці будівельників,

Т_м-затрати праці машиністів.

Т_заг =307,55+276,22=583,77 люд/год.

Визначаємо строки будівництва газопроводу

N_д= Т_заг*К/n_бр*Н_зм, днів (4.32)

де Т_заг-сумарні затрати праці по всьому фронту робіт,

n_б-кількість чолоків у бригаді,

Н_зм - час зміни.

N_д=583,77*0,5/8*8=5 днів.

Вибір машин розпочинаю з вибору ведучого механізму, яким буде екскаватор ЭТН-124, з шириною ріжучої кромки 0,4 м. Вибраний екскаватор буде здійснювати копання траншеї і його буде можливо використати для виконання робіт по навантаженню надлишкового ґрунту.

Попередньо для вивезення надлишкового ґрунту приймаю автосамоскид ММЗ-555 з об'ємом кузова 4,5 м³.

Визначаю кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту за формулою

, (4.33)

де V₃ - загальний об'єм ґрунту, що підлягає вивезенню, м³;

?_куз - об'єм кузова, м³;

К₁ - коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К₁=0,9).

n_р=28,5/4,5*0,9=7 рейсів

Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.

Визначаю час транспортної операції згідно формули

t_{тр оп}=t_{х п}+t_зав+t_{р п}+t_розв, (4.34)

де t_{х п} - час холостого переїзду, год;

t_зав - час завантаження, год;

t_{р п} - час переїзду з вантажем, год;

t_розв - час розвантаження, год.

Час холостого ходу визначаю за формулою

, (4.35)

де L_x - відстань вивезення ґрунту, км;

? - середня швидкість руху, км/год;

К - коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).

t_{х п}=10/45*0,5=0,44 год

Визначаю час завантаження кузова автомобіля за формулою

t_зав=?_куз*К₁*Н_час, (4.37)

де Н_час - норма часу в машино-годинах на розробку 1 м³ ґрунту в щільному стані [2]; Н_час=0,025;

?_куз - об'єм кузова, м³;

К₁ - коефіцієнт, який враховує повноту заповнення кузова (К₁=0,9).

t_зав=4,5*0,9*0,025=0,1 год.

Визначаю час переїзду автомобіля з вантажем згідно формули

, (4.38)

де L_x - відстань вивезення ґрунту, км;

?_р - середня швидкість руху з вантажем, км/год;

К - коефіцієнт зміни швидкості (К=0,5).

t_рп=10/40*0,5=0,5 год.

Час розвантаження для автомобіля самоскида t_розв=0,1 год. А тому, час транспортної операції визначиться

t_{тр оп}=0,44+0,1+0,5+0,1=1,14 год

Визначаю загальні затрати часу по вивезенню надлишкового ґрунту за формулою

Т_заг= n_р*t_{тр оп}, (4.39)

де t_{тр оп} - час транспортної операції, год;

n_р - кількість рейсів автомобіля для вивезення ґрунту, шт.

Т_заг=7*1,14=7,98 год.

Для забезпечення виконання робіт на захваті необхідно затратити 7,98 години. Прийнятий самоскид разом з екскаватором забезпечують виконання робіт в ритмі потоку з заданою потоковою швидкістю. Для більш ефективного використання самоскида він повинен доставляти на будівельний майданчик матеріал для устрою постелі.

Вибір вантажозахватних пристроїв та машин для вкладання починаю з визначення ваги монтажної одиниці. Вагу пліті газопроводу, котрий підлягає вкладанню визначаю згідно формули

Р_пл=р_тр*_пл, (4,40)

де р_тр - вага одного погонного метра труби, кг/м;

_пл - довжина пліті, м.

Р_пл=3,8*30=174 кг

Враховуючи те, що вага монтажної одиниці суттєва, то вкладання пліті буду здійснювати за допомогою автокрану.

А тому, необхідно вибрати тип автокрану, яким буде здійснюватись вкладання плітей. Підбір машини починаю з визначення розрахункового вильоту стріли автокрана за формулою

R_роз=R_min+1,5+В/2, (4.41)

де R_min - мінімальний виліт стріли, м;

Б - довжина берми, м;

В-ширина низу траншеї, м.

R_роз=3,5+1,5+ 0,5/2=5,25 м

Визначаю вантажопідіймальність крана на розрахунковому вильоті стріли згідно формули

, (4.42)

де Р - вантажопідйомність крана при мінімальному вильоті стріли, т;

R_min - мінімальний виліт стріли, м;

R_роз - розрахунковий виліт стріли автокрана, м.

Р_роз= 1*3,5/5,25=0,66 т

Навантаження на один гак автокрана знаходжу за формулою

Р_1гак.= Р_пл/2 (4.43)

Р_1кр= 0,147/2= 0,074 кг

Р_роз=0,66>0,074

Тобто кран може працювати без опор.

Визначаю величину розривного зусилля стропа згідно формули

R=S*K, (4.44)

де S - навантаження на гілку стропа, кг*с;

K - коефіцієнт запасу міцності (K=6).

R=190*6=1140 кг*с

Визначаю довжину віток стропа згідно формули

= =20 (4.45)

де В-висота від гака до труби, м;

А - довжина пліті, м.

Для вкладання вибираю кран типу КС-1562 та стропи ТК46х7 (по ГОСТ 3071-88) з розривним зусиллям 3310 кг*с/мм².

4.3 Вибір матеріалів для будівництва

Згідно [1] для спорудження підземних поліетиленових газопроводів використовують труби поліетиленові ПЕ 80 ГАЗ SDR-11-125x11,4 ДСТУ Б.В.2.7-73-98.

Кількість труб, необхідних для виконання даного об'єму будівництва визначаю слідуючим чином. На основі РЕКН визначаю кількість труб на спорудження 1 км газопроводу; норма витрати складає 1010 м. Таким чином, для даної траси буде потрібно

L_тр=L_нор*К_тр, (4.46)

де L_нор - нормативна довжина для спорудження 1 км прямого газопроводу, м;

К_тр - кількість кілометрів.

L_тр=1010*0,46=464,6 м

Матеріали для виконання зварювальних робіт визначаю аналогічно

N_м=0,44*0,46=0,2 м³

де 0,44 - нормативна кількість толі з крупнозернистою посипкою ТГ-350 на 1 мм;

Визначаю необхідний об'єм води;

N_в=29*0,46=13,34 м³

4.4 Захист газопроводів від корозії

При будівництві сталевих газопроводів використовується активний і пасивний види захисту. До активного відноситься електродренажний захист, катодний, протекторний. До пасивного бітумно-мастичні ізоляції та термоплівки.

Так, як поліетилен не піддається корозії то ні активний ні пасивний захист не виконується. В моєму проекті використано роз'ємне з'єднання поліетилен-сталь. Так, як ставль піддається корозії, виконуємо пасивний захист, тобто наносимо посилену бітумно-мастичну ізоляцію. При нанесенні бітуму, його температуру доводять до 80 С^о. При ізоляції поліетиленову частину накривають негорючою тканиною, запобігаючи оплавленню.

4.5 Технологія будівництва поліетиленових газопроводів

Монтаж газопроводів - це комплекс робіт, який здійснюють у трасових умовах. Відомо, що газопроводи з пластмасових труб мають в порівнянні з сталевими корінну відмінність - легкість. Наприклад, труби з поліетилену мають тільність 0,91: поліетилену низької та високої щільності 0,92-0,93; полівінілхлориду - 1,42 г./см³, тобто в середньому в 7-8 разів менше, ніж у сталевих.

Підготовчі та земляні роботи на трасі газопроводу

До підготовчих робіт з будівництва поліетиленових газопроводів будівельна організація повинна приступати після отримання затвердженої технічної документації від замовника, ознайомлення з проектом виробництва робіт.

До складу підготовчих робіт входять такі операції:

- розбивка і планування траси;

- земляні роботи;

- вибраковка труб;

- транспортування труб па об'єкти:

- розкладання труб по трасі;

- встановлення зварювального обладнання.

Розбивка і планування трас поліетиленових газопроводів, а також земляні роботи при прокладанні газопроводів з поліетиленових труб виконується так, як і для сталевих, однак при цьому необхідно приділяти більше уваги підготовці дна траншеї і присипці газопроводу. Траншею риють шириною в_тр=d_н+0,3 м м, але не менше 0,7 м.

Розбивка траси газопроводу повинна виконуватись в присутності представника будівельної організації і замовника шляхом встановлення на осі газопроводу газопроводу і показників про наявність на даній ділянці траси підземних комунікацій.

По трасі слід провести очищення від дерев, кущів та ін.

Планування траси повинно виконуватись широкозахватним бульдозером з таким розрахунком, щоб після проходження землерийного екскаватора залишалась спланована смуга (шириною не менше 1,5 м для ведення робіт по зварюванню поліетиленових труб).

Земляні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог «Земляні спорудження. Правила виробництва і приймання робіт».

Розробку траншеї під поліетиленовий газопровідслід виконувати механізованим способом з викиданням грунту в один бік. З цією метою використовують багатоковшові екскаватори типу ЕТН-121, ЕТР-132Б та ін.

Ширина і глибина траншеї для вкладання поліетиленового газопроводу повинна відповідати вимогам проекту виробництва робіт. Рити траншею слід безпосередньо перед вкладанні в неї звареної поліетиленової пліті (секції).

Транспортування труб на об'єкти будівництва газопроводу від місця складування і розвезення по трасі виконують в основному автомобільним транспортом. Кількість труб, що вивозять на об'єкт, повинна встановлюватись змінним виробітком.

Розвантаження труб на місці складування повинно виконуватись слюсарем з монтажу і ремонту газопроводів під наглядом зварювальника поліетиленових газопроводів.

Розкладання труб слід проводити торець в торець вздовж траси з якомога меншим інтервалом.

Перед вкладанням поліетиленових газопроводів дно траншеї повинно бути очищеним від грудок грунту і каміння, нерівності дна траншеї не повинні перевищувати 20-30 м. Грунт що використовується для влаштування постелі і засипання, не повинен мати домішок масел та органічних домішок.

Встановлюючи зварювальне обладнання на місці будівництва газопроводу, слід враховувати зручність проведення робіт із зварювання. Пальник повинен розташовуватись на відстані не менше 5 м від балону і не менше 1 м від поліетиленових труб. Приєднання шланга до балона і пальника повинно проводитись спеціальними стяжками (інвентарними хомутами).

4.6 Технологія зварювання поліетиленових труб в розтруб

Одним з основних технологічних процесів, що багато в чому визначає експлуатаційну надійність поліетиленових газопроводів і темпи їх будівництва, є зварювання. Для з'єднання труб І деталей з поліетилену низького тиску застосовують контактне теплове зварювання у стик.

Теплове зварювання термопластів виконується, як відомо, за рахунок дифузії молекул нагрітого полімеру до його в'язкотекучого стану в контактованих поверхнях. Ділянка в' язкотекучого стану полімеру - інтервал температур, що знаходяться між температурою виникнення течії і температурою розпаду полімеру. У такому інтервалі температур і здійснюється нагрівання труб при тепловому зварюванні. У різних полімерів цей інтервал різний. Якщо він дуже великий, то процес зварювання ускладнюється за рахунок тимчасової жорсткості режиму, а це. істотно, може впливати на якість зварювання.

У в'язкотекучому стані молекули поліетилену мають досить високу швидкість переміщення одна відносно одної. Чим більша рухомість молекул (менша в'язкість розплаву), тим більше за один і той же час молекули полімеру можуть проникнути в пограничні зони зварювальних поверхонь, тим міцніше буде з'єднання. Невдало вибрані теплотехнічні параметри зварювання г однією ч причин отримання стикових з'єднань з низькими показниками міцності. Щоб уникнути цього, слід точно знати ті температурні інтервали, при яких відбуваються фазові перетворення в процесі нагрівання і плавлення полімеру.

Коротко вимоги такі: зварювання труб при високих температурах повітря необхідно вести н жорстких режимах (тобто після 2-3-хвилинної витримки стик швидко охолоджують); при зварюванні в зимовий період при температурі від -5 до -15 °С стик охолоджується за рахунок навколишнього повітря, тобто повільно. Ідеальною буде вважатись така якість стику, яка Ідентична якості матеріалу труб.

Технологічний процес зварювання включає такі етапи:

- підготовка труб до зварювання (збір і встановлення труб у зварювальній установці);

- механічна обробка торців (обробка зварюваних кромок):

- перевірка точності співпадіння торців;

- приведення труб до контакту з нагрівальним інструментом і нагрів торців (оплавлення);

- видалення деталей інструменту і виведення інструменту із зони зварювання (технологічна пауза);

- стискання труб однієї з іншою (осадка стику) з охолодженням стику під тиском.

Оплавлення зварюваних горців здійснюється плоским нагрівальним інструментом, що являє собою алюмінієвий диск, кільце або плиту. Температура поверхні інструменту - 21О-230 °С. При оплавленні торці труб притискують до інструменту) з певним зусиллям. На початку процесу оплавлення створюють підвищений тиск (до 0,1-0,25 МІІа) для забезпечення повного контакту торців з нагрівачем. Потім тиск зменшують (до 0,02-0,03 МПа) і продовжують нагрів протягом певного часу, який залежить від товщини стінки груби.

Тривалість технологічної паузи (час між закінченням оплавлення торців і початком осадки стику) не повинен перевищувати 3-7 с.

Осадку стику виконують при наданому тискові, який складає 0,15-0,25

МПа, тривалість збільшення тиску осадки 3-8 с. Зварені труби повинні залишатись закріпленими в затискачах центратора зварювальної установки до тих пір, доки температура стику не знизиться до 50-60 °С.

Зварювання поліетиленових труб з маркуванням «ГАЗ» і з'єднувальних деталей до них допускається при температурі від -5 до +30 °С. При температурі нижче -15 °С зварювання виконують у спеціальних укриттях. Місце зварювання необхідно захищати від вітру: атмосферних опадів, сонячного проміння, пилу та піску.

Для зварювання поліетиленових труб нагрітим інструментом у стик розроблено і випускається малими серіями декілька модифікацій механізованих установок для зварювання поліетиленових труб у стик і (розтруб). Конструкція і маса зварювальних установок залежить від діаметра та типу труб, а також від функцій, які вони виконують (нове будівництво, заготовка вузлів на ЦЗБ, ремонт газопроводів). Установки можуть бути переносними, транспортованими на підручних засобах стаціонарні.

Інститутом ім. Патона розроблено установки УСТТ-110 та УСТТ-225. Виробництво їх освоїв Єреванський завод «Рем деталь». Установки комплектуються нагрівальними інструментами, визначаються простотою виготовлення, невеликою масою і безпечністю в роботі. Ці установки успішно впроваджуються при будівництві поліетиленових газопроводів у Миколаївській, Полтавській, Харківській, Київській, Сумській, Донецькій та інших областях України.

Технологічні операції із зварювання поліетиленових труб на установках УСТТ-1 10 та УСТТ-225 виконуються в такій послідовності:

- встановлюється на блоці керування температура нагрівального інструменту 220 °С, що забезпечує підтримку в автоматичному режимі на поверхні нагрівального інструменту 220 °С;

- труби закріплюються в затискачах центра торів, при цьому виліт кінців труб із затискачів має бути достатнім (від 10 до 20 мм) для ведення осадки труб у процесі зварювання;

- для вирівнювання зварюваних поверхонь, видалення шару, що зазнав впливу сонячної радіації і кисню повітря, при якому на зварюваних торцях знімається шар глибиною не менше 2 мм. Непаралельність торців після механічної обробки не повинна перевищувати 0,3 мм для труб діаметром 63 мм, 0,4 мм для труб діаметром 110, 160 мм, 0,5 - для труб діаметром 225 мм;

- проміжок часу між торцюванням і нагрівом зварюваних поверхонь не повинен перевищувати 3 хв;

- перевіряється центрування, а потім надійність кріплення труб у центраторі шляхом зведення труб і створення тиску осадки від 0,20 до 0,25 МПа. При цьому не повинно відбуватись ковзання труб у затискачах центраторів. Попередньо визначається зусилля осадки. Зусилля холостого ходу визначається силовимірювальним пристроєм при переміщенні затиснутої в хомути центратора труби (пліті);

- після перевірки виходу на робочий режим нагрівальний інструмент встановлюється в зазор між трубами і створюється тиск оплавлення 0,2+0,05 МПа, який підтримується до утворення по всьому периметру труби первинного грата висотою: 0,5 мм при товщині стінки до 7 мм; 1,0 мм - від 7 до18 мм; 1,5 мм - більше 18. Після утворення первинного грата необхідно знизити тиск до мінімального 0,02 - 009 МПа, що забезпечить щільне прилягання горців труб до нагрівального інструменту. Торці труб прогрівають протягом часу, який визначають залежно від товщини стінки труби і температури навколишнього середовища:

- після закінчення процесу прогрівання видаляється нагрівальний інструмент із зони зварювання, створюється тиск осадки 0,2-0,05 МПа і забезпечується природне охолодження зварного стику в центраторі під вищевказаним тиском осадки. Тривалість технологічної паузи між моментом закінчення прогріву і початком осадки, збільшення тиску осадки і охолодження зварного стику.

4.7 Будівельний паспорт підземного газопроводу

БУДІВЕЛЬНИЙ ПАСПОРТ ПІДЗЕМНОГО ГАЗОПРОВОДУ

побудованого_______Охтирським НГВУ__________________________________ _________________________________________________________________

за адресою___вул. Крупській_____ПК-0+157,3_____ПК+70_+156,2____

(вулиця, місто, прив'язки початкового та кінцевого пікетів)

П. 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЗОПРОВОДУ

Вказується довжина (для вводу та ввідного газопроводу - підземних та надземних ділянок), діаметр, робочий тиск газопроводу, тип ізоляційного покриття лінійної частини зварних стиків (для підземних газопроводів та газопроводів вводів), кількість встановлених запірних пристроїв та інших споруд.

____________________L=460 м, D=125х7,1, Р=0,01 МПа

П. 2 ПЕРЕЛІК ПОДАНИХ СЕРТИФІКАТІВ, ТЕХНІЧНИХ ПАСПОРТІВ (АБО ЇХНІХ КОПІЙ) ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПРИКЛАДАЮТЬСЯ ТА ЗАСВІДЧУЮТЬ ЯКІСТЬ МАТЕРІАЛІВ ТА ОБЛАДНАННЯ

_____Сертифікат на труби, електроди, паспорт на засувку, паспорт на ковер,____ колодязь______________________________________________________________

Примітка. Допускається прокладати (або розміщувати в даному розділі) витяги із зазначених документів, завірені особою, відповідальною за будівництво об'єкту, та які містять необхідні дані (номер сертифікату, марка (тип), нормативних або технічних документів, розміри, номер партії, завод-виготовлювач, дата випуску, результати випробувань).

П. 3 ДАНІ ПРО ЗВАРЮВАННЯ СТИКІВ ГАЗОПРОВОДІВ

П.І.П. зварника	Номер(клеймо) зварника	Зварено стиків	Дата проведення зварювальних робіт
		діаметр труб, мм	кількість, шт.
Клименко І.А.	К	127х7,1	47	17.04.2006

Майстер________________________________Максименко Є.В.____________

(посада, підпис, ініціали, прізвище виконавця робіт)

П. 4 ПЕРЕВІРКА ГЛИБИНИ ЗАКЛАДАННЯ ГАЗОПРОВОДУ, УКЛОНІВ, ПОСТЕЛІ, УЛАШТУВАННЯ ФУТЛЯРІВ, КОЛОДЯЗІВ, КІВЕРІВ

Встановлено, що глибина закладання газопроводу від поверхні землі до верху труби на всьому колодязі, уклони газопроводу, постелі під трубами, а також улаштування футлярів, колодязів, коверів відповідають проекту

Виконавець робіт_______________________майстер Максименко Є.В.___________

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

Представник експлуатаційної організації______бригадир_____Кіктенко В.В.____

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

Представник замовника ____________________майстер____Богдан Ю.О._______

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

П. 5 ПРОДУВКА ГАЗОПРОВОДУ, ВИПРОБУВАННЯ ЙОГО НА МІЦНІСТЬ ТА ГЕРМЕТИЧНІСТЬ

П. 6.1 «18» квітня 2006 р. перед випробуванням на міцність зроблена продувка газопроводу повітрям

П. 6.2 «18» квітня 2006 р. проведене пневматичне (гідравлічне) випробування газопроводу на міцність тиском 0,6 МПа з витримкою протягом 24 год.

До початку випробування підземний газопровід знаходився під тиском повітря протягом 6 год. для вирівнювання температури повітря в газопроводі з температурою ґрунту.

Заміри тиску проводилися манометром (дифманометром) за ГОСТ2405 клас 1.

Дані замірів при випробуванні підземного газопроводу



Дата випробування	Виміри тиску, кПа	Падіння тиску, кПА
місяць	число	години	манометричне	барометричне	допустиме	фактичне
			Р1	Р2	В1	В2
квітень	18 18	900 900	300	294,2	104	103	4,0	3,3

Згідно з даними вищенаведених замірів тиску підземний газопровід випробування на герметичність витримав, витоки і дефекти в доступних для перевірки місцях не виявлені.

«__»________200___р. проведено випробування надземного газопроводу (надземної частини газового вводу) на герметичність тиском___МПа з витримкою протягом___год., подальшим зовнішнім оглядом і перевіркою всіх зварних, різьбових і фланцевих з'єднань. Витоки і дефекти не виявлені. Надземний газопровід (надземна частина газового вводу) випробування на герметичність витримав.

Виконавець робіт_________________майстер Максименко Є.В._______________

Представник експлуатаційної організації__________бригадир Кіктенко В.В.____

Представник замовника _______майстер Богдан Ю.О._______________________

П. 6 ВИСНОВОК

Газопровід (газовий ввід) збудований згідно з проектом, розробленим

___________Сумським проектним інститутом ____________________________

(найменування проектної організації і дані випуску проекту)

з урахуванням узгоджених змін, внесені в робочі креслення №__

Будівництво розпочато «15» квітня _2006 р.

Будівництво закінчено «20» квітня 2006 р.

Головний інженер будівельно-монтажної організації__Хоруженко Р.І. ________

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

Представник експлуатаційної організації____________бригадир Кіктенко В.В.

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

Представник замовника_____________________майстер Богдан Ю.О._________

(посада, підпис, ініціали, прізвище)

5. Експлуатація систем газопостачання

5.1 Організація обслуговування режимів зварювання

Одним з основних технологічних процесів, що багато в чому визначає експлуатаційну надійність поліетиленових газопроводів і темпи їх будівництва, є зварювання. Для з'єднання труб І деталей з поліетилену низького тиску застосовують контактне теплове зварювання у стик.

Теплове зварювання термопластів виконується, як відомо, за рахунок дифузії молекул нагрітого полімеру до його в'язкотекучого стану в контактованих поверхнях. Ділянка в'язкотекучого стану полімеру - інтервал температур, що знаходяться між температурою виникнення течії і температурою розпаду полімеру. У такому інтервалі температур і здійснюється нагрівання труб при тепловому зварюванні. У різних полімерів цей інтервал різний. Якщо він дуже великий, то процес зварювання ускладнюється за рахунок тимчасової жорсткості режиму, а це. істотно, може впливати на якість зварювання.

У в'язкотекучому стані молекули поліетилену мають досить високу швидкість переміщення одна відносно одної. Чим більша рухомість молекул (менша в'язкість розплаву), тим більше за один і той же час молекули полімеру можуть проникнути в пограничні зони зварювальних поверхонь, тим міцніше буде з'єднання. Невдало вибрані теплотехнічні параметри зварювання г однією ч причин отримання стикових з'єднань з низькими показниками міцності. Щоб уникнути цього, слід точно знати ті температурні інтервали, при яких відбуваються фазові перетворення в процесі нагрівання і плавлення полімеру.

Режими зварювання

Діаметр труби	Час (сек.).	Технологічна пауза (сек.)	Час (хв.)
	Прогрів труби (градуси Цельсія)		Охолодження зварного з'єднання (градуси Цельсія)
	-5+5?	+5+20?	>+20?		-5+5?	+5+20?	>+20?
20 25 32 40 50 63 75 90 110	10-12 10-12 12-14 16-20 20-24 24-30 30-40 40-50 50-60	6-7 6-7 8-9 13-15 17-19 22-24 26-28 33-35 40-42	4-6 5-6 6-7 10-12 15-17 20-22 24-26 30-32 37-40	2-3 2-3 3-4 4-5 4-5 5-6 5-6 5-6 6-7	2-3 2-3 3-4 4-5 5-6 6-7 7-8 8-10 10-12	2-3 2-3 4-5 5-7 6-8 8-9 8-10 10-12 12-14	4-5 5-6 6-7 7-8 8-9 9-10 10-12 12-13 14-15

Коротко вимоги такі: зварювання труб при високих температурах повітря необхідно вести н жорстких режимах (тобто після 2-3-хвилинної витримки стик швидко охолоджують); при зварюванні в зимовий період при температурі від -5 до -15 °С стик охолоджується за рахунок навколишнього повітря, тобто повільно. Ідеальною буде вважатись така якість стику, яка Ідентична якості матеріалу труб.

Технологічний процес зварювання включає такі етапи:

- підготовка труб до зварювання (збір і встановлення труб у зварювальній установці);

- механічна обробка торців (обробка зварюваних кромок):

- перевірка точності співпадання торців;

- приведення труб до контакту з нагрівальним інструментом і нагрів торців (оплавлення);

- видалення деталей інструменту і виведення інструменту із зони зварювання (технологічна пауза);

- стискання труб однієї з іншою (осадка стику) з охолодженням стику під тиском.

Оплавлення зварюваних горців здійснюється плоским нагрівальним інструментом, що являє собою алюмінієвий диск, кільце або плиту. Температура поверхні інструменту - 21О-230 °С. При оплавленні торці труб притискують до інструменту) з певним зусиллям. На початку процесу оплавлення створюють підвищений тиск (до 0,1-0,25 МІІа) для забезпечення повного контакту торців з нагрівачем. Потім тиск зменшують (до 0,02-0,03 МПа) і продовжують нагрів протягом певного часу, який залежить від товщини стінки груби.

Склад бригади	Обладнання та інструмент
Спеціальність	К-сть чол.	Назва	Марка	К-сть шт.
Зварювальник 4 р. Слюсар 3 р.	1 1	- Генератор струму - Термометр ТТ-ЦО16 - Нагрівальний елемент - Комплект змінних профільних пар (дорн-гільза) ? -16-110 - Центратор - Кутник - Калібри - Лінійка - Ножиці Д-63 - Цикля - Фаскознімач	HONDA ТТ-ЦО16	1 1 1 1 1 1 1 компл. 1 1 1 1

Тривалість технологічної паузи (час між закінченням оплавлення торців і початком осадки стику) не повинен перевищувати 3-7 с.

Осадку стику виконують при наданому тискові, який складає 0,15-0,25

МПа, тривалість збільшення тиску осадки 3-8 с. Зварені труби повинні залишатись закріпленими в затискачах центратора зварювальної установки до тих пір, доки температура стику не знизиться до 50-60 °С.

Зварювання поліетиленових труб з маркуванням «ГАЗ» і з'єднувальних деталей до них допускається при температурі від -5 до +30 °С. При температурі нижче -15 °С зварювання виконують у спеціальних укриттях. Місце зварювання необхідно захищати від вітру: атмосферних опадів, сонячного проміння, пилу та піску.

Для зварювання поліетиленових труб нагрітим інструментом у стик розроблено і випускається малими серіями декілька модифікацій механізованих установок для зварювання поліетиленових труб у стик і (розтруб). Конструкція і маса зварювальних установок залежить від діаметра та типу труб, а також від функцій, які вони виконують (нове будівництво, заготовка вузлів на ЦЗБ, ремонт газопроводів). Установки можуть бути переносними, транспортованими на підручних засобах стаціонарні.

Інститутом ім. Патона розроблено установки УСТТ-110 та УСТТ-225. Виробництво їх освоїв Єреванський завод «Рем деталь». Установки комплектуються нагрівальними інструментами, визначаються простотою виготовлення, невеликою масою і безпечністю в роботі. Ці установки успішно впроваджуються при будівництві поліетиленових газопроводів у Миколаївській, Полтавській, Харківській, Київській, Сумській, Донецькій та інших областях України.

Технологічні операції із зварювання поліетиленових труб на установках УСТТ-1 10 та УСТТ-225 виконуються в такій послідовності:

- встановлюється на блоці керування температура нагрівального інструменту 220 °С, що забезпечує підтримку в автоматичному режимі на поверхні нагрівального інструменту 220 °С;

- труби закріплюються в затискачах центра торів, при цьому виліт кінців труб із затискачів має бути достатнім (від 10 до 20 мм) для ведення осадки труб у процесі зварювання;

- для вирівнювання зварюваних поверхонь, видалення шару, що зазнав впливу сонячної радіації і кисню повітря, при якому на зварюваних торцях знімається шар глибиною не менше 2 мм. Непаралельність торців після механічної обробки не повинна перевищувати 0,3 мм для труб діаметром 63 мм, 0,4 мм для труб діаметром 110, 160 мм, 0,5 - для труб діаметром 225 мм;

- проміжок часу між торцюванням і нагрівом зварюваних поверхонь не повинен перевищувати 3 хв;

- перевіряється центрування, а потім надійність кріплення труб у центраторі шляхом зведення труб і створення тиску осадки від 0,20 до 0,25 МПа. При цьому не повинно відбуватись ковзання труб у затискачах центраторів. Попередньо визначається зусилля осадки. Зусилля холостого ходу визначається силовимірювальним пристроєм при переміщенні затиснутої в хомути центратора труби (пліті);

- після перевірки виходу на робочий режим нагрівальний інструмент встановлюється в зазор між трубами і створюється тиск оплавлення 0,2+0,05 МПа, який підтримується до утворення по всьому периметру труби первинного грата висотою: 0,5 мм при товщині стінки до 7 мм; 1,0 мм - від 7 до18 мм; 1,5 мм - більше 18. Після утворення первинного грата необхідно знизити тиск до мінімального 0,02 - 009 МПа, що забезпечить щільне прилягання горців труб до нагрівального інструменту. Торці труб прогрівають протягом часу, який визначають залежно від товщини стінки труби і температури навколишнього середовища:

- після закінчення процесу прогрівання видаляється нагрівальний інструмент із зони зварювання, створюється тиск осадки 0,2-0,05 МПа і забезпечується природне охолодження зварного стику в центраторі під вищевказаним тиском осадки. Тривалість технологічної паузи між моментом закінчення прогріву і початком осадки, збільшення тиску осадки і охолодження зварного стику.

5.2 Енергоресурсозбереження при експлуатації та контролю якості зварного з'єднання

Контроль якості зварних з'єднань поліетиленових газопроводів можна розподілити на 3 етапи: попереджувальний - до початку зварювання, активний - в процесі зварювання, приймальний - після завершення зварювання.

При попереджувальному контролі рівень якості зварного з'єднання залежить, перш за все від якості матеріалу.

Вимоги, які ставлять до якості поліетиленових труб, призначених для транспортування газу сформульовано в нормативно-технічній документації, в якій регламентуються допустимі значення лінійних розмірів: довжина труби, її середній зовнішній діаметр і товщина стінки. Використовуване зварювальне обладнання повинно бути атестоване на право застосування при будівництві газопроводів. Повторна атестація зварювального обладнання виконується з інтервалом не більше ніж 10 днів (незалежно від перерв у роботі).

При зварюванні для забезпечення високої якості зварних з'єднань необхідне співпадання зварюваних труб за діаметром і товщиною стінки.

Активний контроль - це контроль правильності витримки оптимальних технологічних параметрів зварювання. Затримана інформація про ці параметри дозволяє прогнозувати якість зварного з'єднання в процесі експлуатації.

Контролю підлягають такі технологічні параметри:

* температура нагрівального інструменту (нагрівача);

* температура і глибина проплавлення контактних з нагрівачем торців труб;

* час і тиск їх оплавлення;

* тривалість технологічної паузи після встановлення нагрівача;

* час і тиск при осадці і охолодженні зварного стику.

Контроль температури нагрівального інструменту виконується термоіндикатором температури; глибини проплавлення торців труб за допомогою термографічної приставки, розробленої в ІЕЗ ім. Патона. В результаті термографічного контролю залишається термограма, на якій зареєстровано розподілення глибини прогрівання по периметру труби.

Для контролю технологічних параметрів зварювання і оцінки якості зварних з'єднань «Гипрониигазом» розроблений прилад - циклограф. За його допомогою на паперову стрічку - термограму записується весь технологічний цикл зварювання.

Основна частина цього приладу - реєструючий блок, розташований у пило- і вологозахищеному кожусі. Він складається із стрічкопротяжного і манометричного механізмів і реле тиску. Реєструючий блок за допомогою спеціальних кронштейнів кріпиться до рами зварювальної установки і з'єднується з трубопроводом з її гідравлічною системою. Тиск робочої рідини, утворюваний в гідросистемі установки при оплавленні і осадці, передається одночасно на стискання торців труб і на манометричний механізм циклографа, перетворюючий змінюючий тиск у зворотно-поступальний рух записуючого пристрою. Таким чином, на діаграмній стрічці, що рухається з постійною швидкістю, записується у вигляді циклограми весь процес зварювання.

Прилад призначений для користування з установкою УСПТ, але може працювати і з установками іншого типу, які мають гідравлічну систему. Застосування циклографа дозволяє підвищити надійність зварних з'єднань поліетиленових труб.

Термограма є паспортом контрольованого стику. Таким чином, за допомогою циклограм, можна здійснювати контроль за правильністю виконання зварювальних операцій. Циклограми можуть служити додатковою якісною характеристикою при перевірочних випробуваннях пластмасових газопроводів. Контроль за встановленими оптимальними параметрами зварювання за допомогою циклограм дозволяє підвищити відповідальність виконавців будівельно-монтажних робіт і не допустити до експлуатації зварні з'єднання поліетиленових газопроводів, виготовлені з відхиленням від заданого режиму.

Приймальний контроль - це безпосередній контроль якості зварного стику. Методика оцінки якості зварних з'єднань поліетиленових труб повинна включати як руйнуючі, так і неруйнуючі методи контролю.

При короткочасних руйнуючих випробуваннях зварні шви поліетиленових газопроводів перевіряються вибірково на зразках - лопатках, вирізаних з периметра шва за методикою, наведеною в ГОСТ 11262-80 (ОСТ СЕВ 1199-78) «Пластмаси». Метод випробування на розтягування. Зразки для механічних випробувань вирізаються з пробних стиків не раніше, ніж через 24 години після зварювання. Зразки для випробувань в кількості не менше 5 штук на кожен стик вирізають з ділянок стику, розташованих рівномірно по його периметру, шляхом розпилювання стику на смужки з подальшим їх фрезеруванням. Допускається при товщині стінки труби до 10 мм зразки вирубувати штампом - просічкою. Ґрат із зварного шва не знімається, а зварний шов не повинен бути розташований посередині зразка. Форми і розміри зразків наведено на схемі та табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Форми та розміри зразків

Товщина стінки труби, 5, мм

Подобные документы

• Газифікація с. Козіївка Харківської області природним газом одноступеневою системою, з розробкою газифікації житлового будинку та рекомендацій по забезпеченню водопостачання, водовідведення та опалення будинку

  Методика та принципи проектування системи газопостачання населеного пункту сільського типу Козіївка, його специфічні риси та визначення об'єктів опалення. Переваги використання газоподібного палива, економічне та екологічне обґрунтування даного проекту.
  
  дипломная работа [147,5 K], добавлен 04.06.2010
  

• Газопостачання населеного пункту

  Поняття газопостачання та його значення на сучасному етапі розвитку суспільства та промисловості. Порядок проектування системи газопостачання міста Маріуполь, її структура та елементи, визначення кількості його жителів та території, норми витрат газу.
  
  курсовая работа [148,3 K], добавлен 05.05.2010
  

• Проектування газопостачання населеного пункту

  Визначення витрат газу на потреби теплопостачання та на потреби промислових підприємств. Розрахунок кількості мережевих газорегуляторних пунктів. Гідравлічний розрахунок зовнішніх газопроводів. Газопостачання житлового будинку, загальні втрати тиску.
  
  курсовая работа [82,1 K], добавлен 07.11.2011
  

• Газопостачання населеного пункту

  Розробка системи газопостачання населеного пункту, розміщеного в Кіровоградській області. Розрахунок витрати газу на комунально-побутові потреби, теплопостачання і потреби промислових підприємств. Визначення оптимальної кількості та обладнання ГРП.
  
  курсовая работа [82,7 K], добавлен 15.07.2010
  

• Газопостачання району мiста

  Оцінка витрат газу на побутове та комунальне споживання, на опалення і вентиляцію. Підбір газового фільтра, регулятора тиску, запобіжних клапанів і обвідного трубопроводу для проектування мережі газопостачання району. Економічне обґрунтування проекту.
  
  курсовая работа [503,2 K], добавлен 21.11.2010
  

• Магістральні газопроводи та міські системи газопостачання

  Системи розподілення газу, норми споживання, річні та погодинні витрати газу окремими споживачами, режими споживання, місця розташування та продуктивність газорегуляторних пунктів. Сучасні системи газопостачання природним газом міст, областей, селищ.
  
  дипломная работа [276,7 K], добавлен 11.12.2015
  

• Послуга газопостачання

  Житлово-комунальне господарство як найкрупніша частина міського господарства. Системи газопостачання міста - комплекс інженерних пристроїв, що складаються з джерела газопостачання, газових мереж і внутрішніх газопроводів. Надання послуг з газопостачання.
  
  курсовая работа [56,5 K], добавлен 01.12.2010
  

• Розроблення технології зварювання плавленням металоконструкцій

  Особливості технології зварювання плавленням металоконструкцій. Способи зварювання сталі: ручне електродугове зварювання, напівавтоматичне зварювання в СО2. Порівняльний аналіз конструктивних, технологічних та економічних факторів технології зварювання.
  
  реферат [412,4 K], добавлен 13.12.2011
  

• Проект двоступеневої системи газопостачання населеного пункту

  Розрахунок чисельності населення і житлової площі. Основні показники природного газу. Визначення розрахункових годинних витрат газу споживачами. Використання газу для опалення та гарячого водопостачання. Трасування та розрахунок мереж високого тиску.
  
  курсовая работа [188,7 K], добавлен 20.05.2014
  

• Автоматизація процесу виготовлення еритроміцину

  Техніко-економічне обґрунтування проектованої системи автоматизації. Характеристика продукту виробництва еритроміцину, опис його технології. Розрахунок та проектування системи автоматичного керування технологічним процесом. Організація охорони праці.
  
  дипломная работа [2,3 M], добавлен 08.11.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам